Реферат: С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор економічних наук, професор

Сумський державний університет (Україна)

Російський економічний університет ім. Г.В. Плеханова (Росія)

Московський державний технічний університет ім. Н.Е. Баумана (Росія)

Технічний університет Габрово (Болгарія)

Університет МакМастер (Канада)

Установа освіти «Гродненський державний університет ім. Я.Купали» (Білорусь)


Економіка та менеджмент:

перспективи розвитку





Матеріали доповідей

Міжнародної науково-практичної конференції

(Суми, 18-20 травня 2011 року)


Том 1


Суми

Сумський державний університет

2011








УДК [33+005](063)

ББК 65.9(4Укр-4Сум)

Е 45


Рецензенти:

O.Ф. Балацький – професор кафедри управління Сумського державного університету, доктор економічних наук, професор;

С.М. Козьменко – проректор ДВНЗ «Українська академія банківської справи НБУ», доктор економічних наук, професор


^ Рекомендовано вченою радою Сумського державного університету (протокол № 11 від 11.04.2011 р.)




Е 45

Економіка та менеджмент: перспективи розвитку: матеріали доповідей Міжнародної науково-практичної конференції, м. Суми, 18-20 травня 2011 р. : в 2 т. / За. заг. ред.: О.В. Прокопенко, М.Ю. Троян – Суми: СумДУ, 2011. – Т. 1. – 167 с.


ISBN 978–966–657–368–4

ISBN 978–966–657–369–1


У збірнику викладено матеріали доповідей учасників Міжнародної науково-практичної конференції «Економіка та менеджмент: перспективи розвитку» (18-20 травня 2011 року, м. Суми, Сумський державний університет), в яких розглядаються проблеми економічної теорії і історії, фінансів, грошового обігу і кредиту, світового господарства і міжнародних економічних відносин, економіки підприємства та управління виробництвом, розміщення продуктивних сил, регіональної економіки та регіонального розвитку, менеджменту та маркетингу, інноваційної та інвестиційної політики, економіки природокористування й охорони навколишнього середовища та інші питання.


УДК [33+005](063)

ББК 65.9(4Укр-4Сум)


ISBN 978–966–657–368–4

ISBN 978–966–657–369–1(Том1) © Видавництво Сумський державний університет, 2011









^ Організатори конференції:


Сумський державний університет (Україна)

Російський економічний університет ім. Г.В. Плеханова (Росія)

Московський державний технічний університет ім. Н.Е. Баумана (Росія)

Технічний університет Габрово (Болгарія)

Університет МакМастер (Канада)

Установа освіти «Гродненський державний університет ім. Я.Купали» (Білорусь)


^ Офіційні партнери та спонсори:





Публічне акціонерне товариство «БМБанк»




ЗАТ «Крафт Фудс Україна»





^ Компанія «САНДОРА»






Науковий журнал «Маркетинг і менеджмент інновацій»





^ Науковий журнал

«Вісник СумДУ. Серія «Економіка»











З м і с т

Стор.

ПЕРЕДМОВА


^ Розділ 1 Фінанси, грошовий обіг і кредит


Андрос С.В. Система збалансованих економічних показників як інструмент ефективного управління банківськими ризиками


^ Боронос В.Г., Дудкіна А.Ю. Аналіз підходів щодо оцінки фінансової стійкості місцевого бюджету


Vasilyeva Tetyana, Afanasieva Olga Impementation of complex system of crisis management of banking activity


^ Гліненко Л.К., Занчіковська О.Ю. Статистичний відбір фінансових коефіцієнтів при формуванні системи планів підприємства


Грановська І.В. Головні ознаки та властивості фінансового капіталу


^ Дем'яненко О.М. Особливість фінансового контролінгу стратегічних фінансових рішень.


Загорная Т.О. Модель бюджетирования на предприятии в соответствии с принципом комплексного принятия решений


^ Ильяшенко К.В. Актуальные проблемы совершенствования финансово-экономического инструментария оценки и финансирования рекреационных зон города


Kryskov Andriy, Chykhyra Olga Monopolization and syndicates in Right-bank Ukraine in the late 19th – in early 20th centuries


^ Котенко Н.В., Ілляшенко Т.О. Нетрадиційні інструменти фінансування публічних екологічних послуг на територіальному рівні


Криворучко Л.Б. Фінансовий контролінг – складова частина контролінгу на підприємстві


^ Лєонов С. В., Олещук М. Г. Специфіка дослідження конкурентоспроможності банківських послуг


Непочатов С.И. Концептуальные основы учетного аутсорсинга в корпоративных структурах


^ Romanko Oleksandr Optimization and Mathematical Modeling for Decision-Making in Finance and Risk Management


Савченко К.В. Фінансовий механізм в системі управління ринковою економікою


Свердан М.М. Реформа системи місцевого оподаткування у контексті впливу на стан місцевих фінансів


^ Шірінян Л.В. Удосконалення оподаткування страхових компаній України


Розділ 2 Світове господарство і міжнародні економічні відносини


Бояр А.О. Механізм забезпечення бездефіцитності бюджету Європейського Союзу


^ Грінченко Ю.Л. Перспективи сталого економічного розвитку в країнах центральної та східної європи


Деделюк К.Ю. Передумови та переваги глобалізації сфери послуг


^ Жариков А.Е. Характеристика деятельности зарубежных ТНК в пищевой отрасли Украины


Зарецька Є.В. Національна безпека суспільства як соціальний захист особи


^ Mirchev A., Petkova St. Economists’ Role in Fostering the Crisis


Мироненко Ю.Л., Хворост О.О. Оцінка впливу нецінових детермінантів на рівень пропозиції в сучасній Україні


^ Михайлишин М.І. Удосконалення національних стратегій регулювання процесів у сфері транснаціоналізації економічної діяльності в умовах глобалізації


^ Моствова І.О. Основні напрямки впливу регіональних ринків праці на розселення населення в Україні


Нічітайлова Н.С. Кайдзен- стратегія управління якістю продукції як шлях до зростання економіки України


^ Сіренко О.М. Аналіз багаторівневої структури потенціалу ВНЗ


Слабоспицька О.Ю. Підтримка вітчизняного експорту як основа підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції


^ Сотник И.Н., Щербань Н.С. Анализ последствий глобализации экономических систем


Сюй Сяочжи, Чжан Линфен, Могильная Н.А. Современное состояние внешней торговки Китая. Роль Китая в международной торговле.


^ Телєтова С.Г., Телєтов О.С. Особливості управління в сучасній освіті


Цюпа І.З. Нормативно-правова база транскордонного співробітництва України та Польщі


^ Шевлюга О.Г. Олефіренко О.М. Вплив міжнародного технологічного середовища на інноваційний розвиток підприємств України


Шевчук В.О. Стан вищої освіти України в контексті Болонського процесу


^ Розділ 3 Економіка підприємства та управління виробництвом


Близнюк А.О. Ідентифікація загроз економічній безпеці підприємства


Васелевський М. Крикавський Є.В. Безпека потоку інформації в ланцюгу поставок


^ Генгут И.Б. Показатели использования отходов производства и потребления в системе оценки деятельности предприятия и региональных властей


Голишева Є.О. Управління взаємовідносинами підприємства з економічними контрагентами


^ Гришко Н.Є., Линник Т.С. Особливості формування дивідендної політики підприємства


Dijla J. Mohammed, Sanaa J. Mohammed The main characteristics of the assortment strategy at the modern industrial enterprise


^ Держак Н.А. Управління реакціями підприємства на ринкові зміни


Живко З. Б., Живко М.О. Зінько В.М. Економічні аспекти провадження справи про банкрутство в системі безпеки бізнесу


^ Jonathan Emeka Nwosu, Mogilna Nataliya The impact of human resource management practices on employees’turnover: an overview


Калачова Т.А. Система збалансованих показників як інструмент підвищення ефективності діяльності підприємства


^ Касаткіна М.В. Особливості оцінки рівня конкурентоспроможності підприємств хімічної промисловості


Квятковская Л.А. Оцінка ефективності структури управління промислового підприємства


^ Ковальчук С.В. Проблемні питання маркетингового та логістичного забезпечення діяльності промислових підприємств


Коверга С.В., Деречинський Ю.Н., Коверга О.М. Формирование системы показателей оценки эффективности производства


^ Кравець П.В. Основні елементи реформування лісового сектору України на засадах сталого розвитку


Куртева Г. Конкурентоспособность организации в условиях глобализации


^ Левченко В.О. Оптимизация логистических затрат предприятий розничной аптечной торговки


Леонова С.В. Компетенції персоналу в системі формування і розвитку людського потенціалу підприємства


^ Мазурин Э.Б. Связь конкурентной стратегии, типа производства и системы планирования


Маевский В.А. Управление в цепочке поставок промышленной компании


^ Медведев В.С. Організування оплати праці на виробництвах із значною кількістю неоднорідних операцій


Мельник Ю.М.,Савченко О.С. Оцінка якості системи господарювання підприємства «АКВАІЗОЛ»


^ Меркулова А.В., Лахонько М.О., Лубинець Ю. О. Методы и подходы оптимизации численности персонала


Мехович С.А., Колесніченко А.С. Щодо механізмів керування небалансами на енергетичному ринку

^ Мехович С.А., Костенко А.А. Исследование направлений трансформации модели промышленной политики Украины


Овчаренко М.І. Характеристика корпоративної культури машинобудівних підприємств Сумщини з позиції її складових елементів


^ Олефіренко Ю.О. Соціальна відповідальність як елемент корпоративної культури в промисловості


Панченко А.О., Харченко М.О. Діагностика кризового стану підприємства


Петрушенко Ю.М., Дудкін О.В. Розвиток соціальної відповідальності підприємсв: постановка питання


^ Подлесная В.Г. Генезис проблемы цикличности экономики


Подоляка О.И., Башлай С.В. Управління факторами безпеки бізнес-процесів банку


Полубєдова А.О. Розвиток колективного потенціалу творчих працівників через діяльнісне навчання


^ Русин-Гриник Р.Р. Світовий досвід управління організаційно-економічними механізмами конкурентоспроможності підприємства


Филипова М.К. Особенности подготовки и квалификации человеческих ресурсов в туристического предприятия


^ Харченко С.В. Динамічна модель управління потенціалом підприємства


Ходак М.І. Концепция управления потенциалом электроснабжающего предприятия


^ Чорток Ю.В., Бедріна Є.О., Євдокимов А.В. Вплив господарського стану підприємства на його економічну безпеку


Шаша О.І., Заруба В.Я. Аналіз процесу формування іміджу підприємства


^ Швиндина А.А. Адаптация организационных систем


Шевцова Г.З. Синергетичний менеджмент підприємств: концептуальні питання цілеполагання


Шкода Т.В. Світовий досвід кадрового забезпечення авіакомпаній адміністративно-управлінським персоналом

^ Яковлева Г.В. Виявлення причин плинності кадрів як один із етапів процесу формування стабільного трудового колективу


Розділ 4 Розміщення продуктивних сил, регіональна економіка та регіональний розвиток


Андушко Р.В. Торговля в системе национальной экономики Республики Беларусь


^ Белоусов А.Л. О первых результатах реализации программы либерализации белорусской экономики


Бублик М.І. Нечітка математична модель оптимізації фінансових ресурсів регіону з метою відшкодування техногенних збитків


Забурмєха Є М. Маркетингові дослідження страхового ринку: регіональний аспект


Іванович І.Ю. Інвестиційна оцінка організаційних структур сільського господарства Хмельниччини з позицій землекористування


^ Кулішов В.В. Сучасний стан та проблеми регуляторної політики в Україні


Пероганич О.В. Роль бюджету розвитку місцевих бюджетів у реалізації інвестиційної політики регіону


^ Поліщук В.С. Розвиток олійно-жирової промисловості Одещини


Прокопенко О.В., Фролов С.С. Бюджетна політика як інструмент державного регулювання економіки в прикордонних регіонах


Труш Н.І. Організаційно-економічні особливості ресурсно-технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств


^ Фарат О.В., Комарнцька Г.О. Роль урбанізації в системі розміщення продуктивних сил регіонів


Франів І.А. Галузево - регіональний підхід розміщення підприємств


^ Чепурний В. Д., Прокопенко О. О., Люльов О. В. Управління розвитком підприємства в умовах обмеженості ресурсів


10


13


13


14


16


18


20


21


23


25


26


28


30


32


33


34


36


37


39


40


40


41


43


44


46


47


49


50


52


53


55


57


58


60


61


63


65


67


69


69


70


72


75


77


78


80


81


83


85


86


88


89


91


93


94


98


99


101


104


107


106


110


111


113


115


116


118


121


121


123


124


126


127


129


132


134


135


137


139


140


142


144


144


145


148


150


152


153


155


157


159


160


161


163


164

ПЕРЕДМОВА


У збірнику викладено матеріали доповідей учасників Міжнародної науково-практичної конференції «Економіка та менеджмент: перспективи розвитку» (18-20 травня 2011 року, м. Суми, Сумський державний університет), в яких розглядаються проблеми економічної теорії і історії, фінансів, грошового обігу і кредиту, світового господарства і міжнародних економічних відносин, економіки підприємства та управління виробництвом, розміщення продуктивних сил, регіональної економіки та регіонального розвитку, менеджменту та маркетингу, інноваційної та інвестиційної політики, економіки природокористування й охорони навколишнього середовища та інші питання.

Конференція присвячена 20-ти річчю факультету економіки та менеджменту Сумського державного університету.

Факультет економіки та менеджменту бере свій початок від першого набору на економічні спеціальності, що координував у 1991 році к.е.н. Карпіщенко Олексій Іванович, нині почесний професор СумДУ. В організації створення факультету він відіграв одну з найголовніших ролей. У цьому йому допомагали Балацький Олег Федорович, Мельник Леонід Григорович та інші. Факультет економіки та менеджменту був створений 4 травня 1992 року у складі кафедр економіки, управління, фінансів, економічної теорії та економіко-математичних методів. Факультет очолив Карпіщенко Олексій Іванович. У 2002 році було створено кафедру маркетингу шляхом відокремлення від кафедри економіки.

Одним із засновників економічної науки в Сумській області та вітчизняної школи економіки природокористування є заслужений професор СумДУ, д.е.н., професор Балацький Олег Федорович, під керівництвом якого захищено 6 докторських та більше 30 кандидатських дисертацій. За його ініціативою була створена та вже 15 років діє спеціалізована рада по захисту дисертацій. У здобутку вченого близько 350 опублікованих праць, у тому числі більше ніж 30 книг, включаючи монографії, підручники та навчальні посібники. Олег Федорович нагороджений почесними знаками, медалями, дипломами та грамотами, удостоєний почесного звання «Заслужений діяч науки і техніки України».

На сьогодні факультет складається з чотирьох випускових кафедр: економіки (завідувач – д.е.н., професор ^ Мельник Леонід Григорович), маркетингу (завідувач – д.е.н., професор Ілляшенко Сергій Миколайович), управління (завідувач – д.е.н., професор Теліженко Олександр Михайлович), фінансів (завідувач – к.е.н., професор Боронос Володимир Миколайович), а також загальнотеоретичної кафедри – кафедри економічної теорії (завідувач – д.е.н., професор Прокопенко Ольга Володимирівна).

Професорсько-викладацький склад факультету налічує понад 100 викладачів, серед яких 90 мають науковий ступінь та вчене звання. За роки існування факультету його викладачі неодноразово отримували стипендії Кабінету Міністрів України, Гранти Президента України та численні міжнародні гранти. Викладачі факультету також навчають більше ніж 2600 студентів за заочною, екстернатною та дистанційною формами навчання, а також майже 900 особам надають другу вищу освіту.

Сьогодні на факультеті економіки та менеджменту навчається близько 1100 студентів за денною формою навчання. Серед них – студенти з 15 країн світу: України, Росії, Китаю, Нігерії, Танзанії та ін. Навчання ведеться трьома мовами: українською, російською та англійською

Випускники факультету продовжують навчання в Україні і за кордоном, є керівниками та начальниками відділів престижних підприємств, організацій та фінансових установ, працюють в органах державної влади та місцевого самоврядування, мають успішний власний бізнес.

Серед випускників факультету – більше 50 кандидатів і докторів наук. Деякі з них – професори університетів США, Нідерландів, Канади та інших країн.

Факультет економіки та менеджменту Сумського державного університету проводить навчання за спеціальностями:

економіка підприємства,

маркетинг,

менеджмент організацій,

фінанси,

адміністративний менеджмент,

бізнес-адміністрування,

економіка довкілля та природних ресурсів,

управління інноваційною діяльністю,

управління проектами.

Всі спеціальності (окрім «Управління проектами») акредитовані за найвищим рівнем – магістр.

Факультет надає освіту, що відповідає освітнім стандартам США, та видає випускникам сертифікати IES (визнання в Європі).

Студенти факультету є переможцями всеукраїнських і міжнародних предметних та фахових олімпіад, конкурсів наукових робіт (15 переможців всеукраїнського конкурсу в 2011 році), маркетингових і бізнес-планів, авторами наукових публікацій.

При факультеті працює аспірантура і докторантура за трьома спеціальностями, а також спеціалізована вчена рада по захисту докторських і кандидатських дисертацій за спеціальностями 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності) та 08.00.06 – економіка природокористування та охорони навколишнього середовища, в який захистилося більше ніж 220 осіб.

Факультет видає 3 наукових журнали, які внесені до переліку фахових видань ВАК України: «Вісник СумДУ. Серія Економіка», «Маркетинг і менеджмент інновацій», «Механізм регулювання економіки».

Викладачі та студенти факультету щороку проводять ряд всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференцій, серед яких «Економіка для екології», «Екологiчний менеджмент в загальнiй системi управлiння», «Економічні проблеми сталого розвитку», «Маркетинг інновацій і інновації в маркетингу», «Міжнародна стратегія економічного розвитку регіону».

Очолює факультет економіки та менеджменту Сумського державного університету ^ Прокопенко Ольга Володимирівна – випускниця цього факультету, доктор економічних наук, завідувач кафедри економічної теорії, автор більше ніж 270 наукових і навчально-методичних праць, лауреат гранта Президента України, двічі лауреат стипендії Кабінету Міністрів України.


З повагою,


Перший проректор

Сумського державного університету В.Д. Карпуша

^ Розділ 1 Фінанси, грошовий обіг і кредит


Андрос С.В.

Університет банківської справи Національного банку України


^ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПРОЦЕНТНОЇ СТРАТЕГІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ


Важливою складовою загальної стратегії банків є процентна стратегія. Величина процентних ставок за кредитами залежить від рівня інфляції в країні; ставки рефінансування Національного банку; середньої процентної ставки за міжбанківським кредитом; середньої процентної ставки банку за депозитами; структури кредитних ресурсів банку, тобто, чим вище частка «дорогих» ресурсів у пасивах банку, тим дорожче видається кредит; попиту на кредит, пов'язаного з можливістю інвесторів здійснювати вкладення в реальний сектор економіки, рівнем прибутковості інших способів інвестицій (вкладень у валюту, цінні папери); призначення та умов позики, ступеня ризику.

Одне з ключових завдань управління кредитним портфелем банку полягає у зниженні кредитного ризику. Кредитний ризик можна передбачити на основі методики «ліквідаційного періоду», згідно з якою кожна позика чи модель кредитування обумовлюється конкретним часовим інтервалом, що збігається або з терміном боргового зобов'язання, або з часом, необхідним для остаточного розрахунку за ним. В іншому випадку може бути обрано єдиний часовий горизонт за всіма видами активів (один чи п'ять років). Напрямками мінімізації кредитних ризиків можуть бути диверсифікація позичкового портфеля; попередній аналіз кредитоспроможності та платоспроможності позичальника; застосування методів забезпечення повернення кредиту (застави, гарантій); формування резервів для покриття можливих втрат за позиками.

При моделюванні кредитних ризиків, як правило, використовуються різні підходи, наприклад парадигма дефолту і парадигма ринкової переоцінки. Відповідно до парадигми дефолту, кредитні втрати мають місце у разі, коли позичальник не виконує зобов'язань протягом планового тимчасового горизонту. У разі дефолту позичальника кредитні втрати є різницею між потенційними втратами при невиконанні зобов'язань за позикою (сума заборгованості на момент дефолту) та поточною вартістю майбутнього чистого відшкодування (платежі позичальника мінус витрати на забезпечення відшкодування).

При встановленні рівня ставки відсотка важливу роль відіграє інфляційний ризик, який поділяється на ризик очікуваної інфляції і ризик несподіваної інфляції, тобто власне процентний ризик. З огляду зазначеного, пропонується розглянути структуру ставки відсотка за допомогою лінейної моделі, що враховує різні види ризиків шляхом складання відповідних індексів (рис. 1).

Зауважимо, що неправильна оцінка параметрів веде до втрат доходу (до альтернативних збитків), які можуть виникнути, як у кредитора (позикодавця), так і в кредитуємого (позичальника). При цьому одна зі сторін завжди отримує додатковий дохід, який дорівнює сумі недоотриманого прибутку партнера за такою кредитною операцією. Оскільки банк постійно перебуває в ситуації кредитора (на ринку кредитів) та кредитованого (на ринку депозитів), то правильне призначення ставки відсотка є необхідною умовою беззбиткової його діяльності. Отже, на ринку кредитів – при недооцінки величини – банк отримує альтернативний збиток. При переоцінці ускладнюється процес кредитування та зростає ризик неповернення кредиту, що зумовлює зниження прибутковості банку. На ринку депозитів банк виступає суб'єктом кредитування. Ситуація відсвічується дзеркально: при недооцінки фактора в депозитній ставці – банк отримує прибуток, при переоцінці – збиток.



Рис.1. Модель впливу неправильної оцінки ризику у ставці відсотка на перерозподіл доходу


1. Виходячи з оцінки факторів кредитування можна констатувати, що недооцінка величини інфляції в кредитній ставці відсотка, подібно переоцінці її в депозитній ставці, незадовільно впливає на діяльність комерційного банку.

2. Визначаючи плату за кредит, банк враховує низку факторів, а саме: ринок кредитних ресурсів, особливості кредитної угоди, ступінь ризику, термін кредитування, спосіб надання позики, забезпеченість його повернення.

3. Формування оптимальної кредитної стратегії представляє собою складне багатопланове завдання, вирішення якого лежить у площині використання сучасних концепцій аналізу банківської діяльності та застосуванні ефективного інструментарію.


Боронос В.Г., Дудкіна А.Ю

Сумський державний університет


^ АНАЛІЗ ПІДХОДІВ ЩОДО ОЦІНКИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКІСТІ

МІСЦЕВОГО БЮДЖЕТУ


На сучасному етапі розвитку нашої держави актуальним є питання фінансової стійкості місцевих бюджетів. Вона відображає спроможність місцевих органів влади виконувати покладені на них завдання відповідно до чинного законодавства.

На сьогоднішній день не існує єдиної думки щодо визначення поняття «фінансова стійкість території». Значна кількість економістів трактують його виходячи із поняття «фінансова стійкість підприємства». У зв’язку з цим погляди вчених доцільно об’єднати за такими напрямками:

1) фінансова стійкість території з позиції збалансованості доходів та витрат (А. Кавінов, В.Єдронова, Т.Дороніна, , С.Халява).

2) фінансова стійкість території з точки зору можливості забезпечувати розвиток у довгостроковій перспективі і при цьому протистояти зовнішнім та внутрішнім впливам (О.Герасименко та Б.Карпінський) .

3) фінансова стійкість території з погляду її фінансової незалежності та самостійності (А.Поддєрьогін, Л.Наумової, Н.Сабітова).

Згідно підходів до тлумачення фінансової стійкості регіону можна зробити висновки, що вона характеризується стабільністю фінансового забезпечення регіонального розвитку.

Кошти місцевих бюджетів складають значну частку у джерелах фінансових ресурсів регіонів. Саме з цієї причини багато науковців фінансову стійкість регіону найчастіше пов’язують з фінансовою стійкістю місцевого бюджету.

Рівень стійкості місцевого бюджету визначається обсягом коштів необхідних для забезпечення мінімальних бюджетних видатків, тобто таких, які передбачені в бюджеті для фінансування конституційно гарантованих заходів щодо життєзабезпечення населення.

Одна з методик оцінки рівня фінансової стійкості місцевого бюджету ґрунтується на визначенні обсягу коштів, які необхідні для забезпечення мінімальних потреб території.

Інший підхід до аналізу фінансової стійкості бюджетів передбачає проводити його в розрізі показників, що характеризують доходи і видатків бюджетів. При цьому, для аналізу доходів бюджету пропонуються коефіцієнти співвідношення поновлюваних доходів і сукупних доходів, власних і сукупних доходів, регулюючих податків і поновлюваних доходів, надходжень від продажу активів і всіх доходів. Для характеристики видатків бюджету використовуються наступні критерії: співвідношення поточних, капітальних видатків і сукупних видатків, видатків на бюджетні організації і сукупних видатків, суми наданих кредитів підприємствам і всіх видатків, грошових видатків і всіх видатків.

Отже, фінансова стійкість місцевого бюджету може бути розглянута як стан доходів і видатків бюджету, їх структура і динаміка, які надають можливість органам місцевої влади повно, незалежно від інших бюджетних рівнів і своєчасно виконувати покладені на них зобов’язань.

Для оцінки фінансової стійкості бюджету території цілком доцільно використовувати методики і показники, які розроблені для аналізу бюджетів Російської Федерації, але при цьому їх потрібно адаптувати до бюджетної системи нашої країни. Найбільш прийнятним і повним для України є метод, запропонований російським вченим Г.Б. Поляком. Але для більшої точності доцільно розраховувати ще низку різних коефіцієнтів, основними з яких є:

коефіцієнт співвідношення регулюючих і власних бюджетних доходів;

коефіцієнт автономії;

коефіцієнт бюджетної результативності регіону;

коефіцієнт бюджетної заборгованості;

коефіцієнт бюджетної забезпеченості населення та інші.

Фінансова стійкість бюджету певної території може знаходитися в абсолютно стійкому, нормальному, нестійкому та критичному станах. Розрахунок стану фінансової стійкості бюджету наведено у нижче (табл. 1)


Таблиця 1 - Формули для розрахунку відповідного стану фінансової стійкості бюджету

Показник

Формули для розрахунку

Абсолютно стійкий стан

^ ВТ < ДВ+ДЗ

Нормальний стан

ВТ = ДВ+ДЗ

Нестійкий стан

ВТ = ДВ+ДЗ+Двир

Кризовий стан

ВТ > ДВ+ДЗ+Двир

де, ВТ – обсяг видатків, що враховуються при визначенні трансфертів;

ДВ – обсяг власних доходів бюджету;

ДЗ – обсяг закріплених доходів бюджету;

Двир – обсяг доходів вирівнювання


Отже, фінансова стійкість території є таким станом доходів і видатків місцевих бюджетів, який забезпечує виконання органами державної влади, покладених на них обов’язків. Також фінансова стійкість території може розглядатися з позиції збалансованості доходів та витрат місцевих бюджетів, з погляду фінансова незалежності та самостійності території, а також з точки зору можливості забезпечувати розвиток регіону у довгостроковій перспективі.

На сучасному етапі в Україні не сформовано єдиного підходу щодо оцінки фінансової стійкості регіону. Методики, які існують на сьогодні, розроблені переважно за кордоном, а зокрема в Росії, а тому не зовсім підходять для використання в нашій країні.


Vasilyeva Tetyana, Afanasieva Olga

Ukrainian Academy of Banking National Bank of Ukraine


^ IMPEMENTATION OF COMPLEX SYSTEM OF CRISIS MANAGEMENT OF BANKING ACTIVITY


As the events of last years in world and Ukraine in particular testifies, it appeared that commercial banks and banking systems of many countries were not prepared to crucial crisis influence. It rises the necessity of thorough analysis of peculiarities and instruments of crisis management and regulation of banking activity, and also the necessity to take into account introduced errors in future.

At the time there is no effective working mechanism of crisis management of banking activity oriented towards prognostication, overcoming, limitation of crisis spreading in banking system at all levels (micro and macro). Essential gap in crisis management of banking activity at the time is absence of systemacy and of clear definition of crisis management levels with determining of its types, instruments and specific objectives, that leads to unaccounting of interconnections between elements of the system, to lack of single purpose, and, consequently, to low efficiency of taken measures.

Regarding to this, we consider necessary to propose the concept of multilevel system of crisis management of banking activity. As is known the process of exclusion and overcoming of crisis isn’t a short-term temperate phenomenon, but a complex system of crisis management on the level of separate bank and crisis regulation on the level of responsible state bodies. It allows to affirm about presence of multilevel system of crisis management of banking activity. Depending on the subject of crisis management of banking activity one can define three levels of this system:

crisis regulation at the level of government;

crisis regulation at the level of central bank;

crisis management at the individual banking institution.

In turn, each of these levels depending on the stage and depth of the crisis may be divided into preventive, reactive and stabilizing crisis management.

Fig. 1 reflects the sequence of implementation of the measures of anti-crisis influence on the banking activity.

Preventive

crisis management

Preventive crisis regulation of banking system (NBU, government)





Reactive crisis management

Reactive crisis regulation of the banking system


Temporary administration


Compulsory liquidation

Stabilizing crisis regulation


Stabilizing crisis management

Fig. 1. The sequence of crisis megulation of banking activity


Measures of crisis management of banking should be investigated in interconnection of crisis management realized in bank with state crisis regulation realized be central bank and government. Bank’s crisis management is connected to state crisis regulation and is defined by its instruments to some extent.

Among the main issues of coordination of crisis management and crisis regulation one can define the following:

1. An important condition for the combination of interests of the state and banks is the development of normative bases of banking. Setting mandatory standards, reserve requirements as tools of anti-crisis banking regulation provides for compulsory satisfaction of the requirements by the banks.

2. The crisis regulation tools used by the central bank and other government agencies are targeted at stability of commercial banks. These tools are aimed at specific banks, and therefore, crisis regulation is in close correlation with crisis management in the bank. For example, appointment of temporary administrator by NBU in bank provides crisis management to implement appropriate measures and apply such tools that would help for effective rehabilitation of the institution and return it to normal activity.

3. Crisis regulation of the banking system may also have an advisory nature: NBU develops recommendations for responding to some negative factors of environment, banks, in turn, can use them while implementing crisis management.

As we see a lot of anti-crisis measures are realized in banks according to decisions or assignment of NBU or government. It concern to both – crisis prevention and crisis neutralization. Thus, it shows that there is rather conditional distribution of crisis management and crisis regulation.

In our opinion, one should consider state crisis regulation and crisis management as complementary banking categories. Focusing on the standards and requirements of the central bank during stable operating, as well as on measures of anti-crisis regulation application during crisis, banks have to establish and implement a system of crisis management.


Гліненко Л.К., Занічковська О.Ю.

^ Національний університет «Львівська політехніка»


Статистичний відбір фінансових коефіцієнтів при формуванні системи планів підприємства


Реалізація планування як окремої функції менеджменту передбачає параметризацію цілей організації за допомогою системи показників її соціально-господарської діяльності. Коректність плану ще до його реалізації можна оцінити за відповідністю планованих значень обраних показників діяльності організації її ресурсам та висунутим завданням розвитку з залученням відомого методу фінансових коефіцієнтів [1], встановлюючи відповідність прогнозних значень фінансових коефіцієнтів плановим цілям та ресурсам, які відбиваються поточними значеннями цих коефіцієнтів.

Активному використанню коефіцієнтного метода як інструменту формування планів заважає неоднозначність способів визначення і тлумачень значень окремих коефіцієнтів, наявність значної кількості близьких за змістом коефіцієнтів, що призводить до дублювання та надлишковості інформаційної бази дослідження, ускладнює процес аналізу.

Метою даної роботи була розробка методології формування мінімально достатнього для розробки та оцінювання планів набору фінансових коефіцієнтів на основі поєднання статистичного, факторного і трендового підходів та формування такого набору для підприємств машинобудування.

Емпіричну базу дослідження становили дані публічної бухгалтерської та статистичної звітності 53-х підприємств машинобудівної галузі за 2004 – 2009 рр. (загальний обсяг вибірки – 255 одиниць), за якими було розраховано 141 фінансовий коефіцієнт за формулами, наведеними у фаховій літературі. Сукупність коефіцієнтів для всіх підприємств за всі роки була використана як єдина вибірка для оцінки кореляційних залежностей між окремими фінансовими коефіцієнтами. Розрахунок попарних коефіцієнтів кореляції К було проведено за допомогою надбудови «Аналіз даних» MS Excel.

З метою виявлення найбільш інформативних фінансових коефіцієнтів були виділені фінансові коефіцієнти з абсолютною, сильною і помітною залежностями в межах кожної з груп коефіцієнтів та проведена оцінка частоти участі кожного з коефіцієнтів у кореляційних зв’язках різної сили. Для коефіцієнтів з найбільшою частотою участі у абсолютних, сильних та помітних зв’язках були проаналізовані міжгрупові кореляційні залежності.

За результатами аналізу були виділені коефіцієнти, що входять до певної групи (тобто характеризують певний аспект стану та поведінки суб’єкта господарювання і підлягають відбиттю у окремому різновиді плану) та демонструють сильний кореляційний зв’язок між собою (К  0,7). По кожній з груп вилучалися всі коефіцієнти, крім одного, який відбирався за ознаками меншої частоти вступу у кореляцію з коефіцієнтами як тої самої, так і інших груп та наявності нормативних чи рекомендованих значень. За результатами аналізу було залишено 60 коефіцієнтів, основні з яких наведено нижче:

у групі показників майнового стану – коефіцієнт зношування основних засобів, частки основних засобів та активних фондів в активах, коефіцієнт модернізації, коефіцієнт оновлення основних засобів;

у групі показників прибутковості та рентабельності – прибутковість оборотних активів у виробничій діяльності; загальна рентабельність підприємства; рентабельності продаж, основної діяльності, виробничих фондів; рентабельності власного, інвестованого та оборотного капіталу; валова прибутковість від реалізації продукції; коефіцієнт реінвестування; частка витрат на виплату відсотків; окупність капіталу; коефіцієнт рентабельності продукції; коефіцієнт продуктивності праці;

у групі показників ділової активності – оборотність активів; фондовіддача; тривалість обороту оборотних засобів; оборотності запасів стосовно собівартості та стосовно виручки від реалізації; оборотності дебіторської та кредиторської заборгованості і заборгованості по розрахунках за товари, роботи та послуги; оборотно