Реферат: Вступ

diplomukr.com.ua - Грамотное и качественное выполнение всех видов научных работ. Скидки, оригинальность, прямое общение с автором – гарантировано.


Кредитна політика банку та механізм її реалізації

Вид роботи: Магістерська дипломна робота

ЗМІСТ


Вступ 3

Розділ І. Основні елементи кредитної політики комерційних банків 5

1.1. Сутність та необхідність кредитної політики в банках 5

1.2 Основні принципи кредитної політики комерційних банків 9

1.3 Методи зниження та моделювання кредитного ризику 18

Розділ II. Аналіз чинників, які визначають кредитну політику комерційного банку 20

2.1 Аналіз банківського кредитування та обсягів капіталу АКБ «Київ» 20

3.2 Кредитування інвестиційної діяльності як стратегічне направлення кредитної політики з урахуванням зарубіжного досвіду 40

Висновки 46

Список використаних джерел 50

Додатки 54



Вступ
На ефективність загальних трансформаційних перетворень в сучасній економіці України істотно впливають процеси розбудови банківської системи. Розвиток банківської системи України в останні роки характеризується динамічним зростанням обсягів діяльності, зокрема – обсягів кредитного портфеля, що об’єктивно спричиняє зростання рівня ризику банківського кредитування.

Ризикованість кредитування обумовлена самою природою кредитної угоди й тим, що кредитні операції посідають значне місце в загальному обсязі активних операцій майже всіх комерційних банків. Надто ризикована кредитна політика комерційного банку є однією з основних причин, що призводить до його банкрутства. В умовах сучасного трансформаційного періоду вітчизняної економіки, коли поряд з позитивними тенденціями присутні й негативні (слабкий і недостатньо прозорий фінансовий стан переважної часини суб’єктів господарювання, майже кожне друге підприємство збиткове та ін.) комерційні банки змушені постійно вдосконалювати стратегію та тактику своєї кредитної діяльності. У зв’язку з цим актуальним у сучасних тенденціях розвитку банківського сектору є дослідження механізму реалізації та вдосконалення кредитної політики банку.

Проблемам ефективного функціонування банківської системи приділяється велика увага у дослідженнях вітчизняних та зарубіжних науковців. Авторами цих праць є Батракова Л.Г., Бутинець Ф.Ф., Васюренко О.В., Валравен К., Герасимович А.М., Дзюблюк О.В., Лаврушин О.І., Масленченков Ю.С., Мороз А.М., Панова Г.С., Примостка Л.О, Савлук М.І., Тиркало Р.І., Шевцова О.Й. та інші.

Метою дипломної роботи є виявлення перспектив розвитку та вдосконалення механізму реалізації кредитної політики в банках України..

Для досягнення поставленої мети треба вирішити такі задачі:

дослідити сутність, необхідність та основні принципи кредитної політики комерційних банків;

розкрити основні методи зниження та моделювання кредитного ризику банку;

дослідити чинники, що визначають кредитну політику досліджуваного банку;

виявлення напрямів удосконалення організації кредитного процесу в банках на прикладі банків України;

обгрунтування використання кредитування інвестиційної діяльності як стратегічного направлення кредитної політики з урахуванням зарубіжного досвіду.

Об'єктом дослідження є процес кредитування у діяльності комерційного банку з урахуванням ризикованості.

Предметом дослідження є кредитна політика банку та механізм її реалізації на прикладі АКБ «Київ».

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дипломної роботи є досягнення вітчизняних та зарубіжних вчених в галузі банківської справи, теорії кредиту, банківського менеджменту, теорії економічного ризику, що дали змогу проаналізувати та узагальнити існуючий досвід реалізації кредитної політики банку.

Об’єктом дослідження обрано Акціонерний комерційний банк «Київ», який створено 7 грудня 1995 року на базі акціонерного комерційного банку "Київщина", зареєстрованого Національним банком України 19 травня 1993 року за № 171 як акціонерне товариство відкритого типу.

У роботі використовувались дані статистичної звітності та інформаційні матеріали АКБ «Київ» за 2003-2005 роки. У ході дослідження застосовувалися положення діючого законодавства, методичні положення і вказівки.
^ Розділ І. Основні елементи кредитної політики комерційних банків


1.1. Сутність та необхідність кредитної політики в банках

Кредитування завжди було й залишається пріоритетною економічною функцією банків.

Динаміка кредитних вкладень комерційних банків України свідчить, що обсяги кредитування постійно зростають як в абсолютних (рис. 1.1), так і у відносних показниках.


^ Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке.


Рис. 1.1 Динаміка та темпи росту обсягів кредитів наданих банками України за 1996-2005рр1.

Як видно з рисунку 1.1 вимоги банків за кредитами наданими в економіку України на 01.01.2006р. становили 143,4 млрд.грн. Зростання вимог банків за кредитами на 62,9% було найвищим за останні 5 років.

Кредитна діяльність банку є одним з основоположних критеріїв, який відрізняє його від небанківських установ. В світовій практиці саме з кредитуванням пов'язана значна частина прибутку банку. Одночасно кредитування є однією з найризикованіших операцій комерційного банку. Це пояснюється як самою природою кредиту, так і тим, що ця операція посідає чільне місце в балансах більшості комерційних банків. У здійсненні кредитних операцій банк стикається з кредитним ризиком, тобто з ризиком несплати позичальником основного боргу і процентів2.

Виникнення проблемних кредитів обумовлено багатьма чинниками, зокрема такими:

1. Чинниками, які не можуть контролюватися банком і знаходяться поза сферою його діяльності:

погіршенням макроекономічної кон'юнктури та ділової активності у тих галузях, де клієнтом здійснюються ділові операції;

негативною (для боржника) зміною економічного законодавства.

2. Помилками керівництва підприємства, яке звернулося за позикою.

3. Чинниками, зумовленими некваліфікованою роботою банківських спеціалістів:

збільшенням у кредитному портфелі пролонгованих, прострочених та безнадійних позик;

недостатнім аналізом фінансового стану позичальника;

відсутністю аналізу кредитного портфеля з боку керівників комерційних банків, що призводить до концентрації ресурсів у одного позичальника;

наданням кредитів, оформлених невідповідне до стандартів;

низьким юридичним рівнем угод (відсутністю пунктів щодо регулювання процентних ставок, санкцій у разі нецільового використання позик і т. ін.);

недотриманням Закону України "Про заставу" (угоди нотаріально не засвідчені, без страхування заставного майна, прийняття майна тільки на суму виданих позик без урахування процентів кредиту, брак опису заставного майна);

порушенням тимчасових вказівок стосовно використання плану рахунків бухгалтерського обліку банків України в частині використання балансових рахунків щодо проведення кредитних операцій (несвоєчасним відрахуванням простроченої і пролонгованої заборгованості на відповідний рахунок).

У більшості випадків комерційні банки не перевіряють цільового використання позик.

Все це вимагає від менеджерів банку розробки виваженої кредитної політики, а стратегія ризику має бути її невід’ємною складовою у кожному комерційному банку.

^ Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке.

Політика визначає стандарти, якими повинні керуватися банківські працівники, що відповідають за надання і оформлення позик і управління ними. Вона визначає основу дій Ради директорів і осіб, що ухвалюють стратегічні рішення, а також дозволяє аудиторам (зовнішнім і внутрішнім) оцінити якість управління кредитами в банку. Кредитна політика, яка чітко проводиться зверху і розуміється на всіх рівнях банку, що добре пропрацювала, дозволяє керівництву уникати зайвих ризиків і вірно оцінювати можливості розвитку справи.

Вважається, що розумна, висловлена в спеціальному документі кредитна політика банку є основоположною для правильного управління кредитним ризиком. Ризик, як невід'ємна частина всякого наданого банком кредиту, зводиться до мінімуму. При цьому банк повинен одержувати прибуток, що забезпечує стимулювання і залучення достатнього припливу капіталу. Кредитна політика визначає граничні розміри кредитного ризику, і, оскільки вона затверджується на вищому рівні керівництво, останнє тим самим саме себе обмежує з погляду проведення операцій підвищеного ризику. Документ, схвалений Радою директорів, містить положення, відповідно до яких надаються кредити, а також фіксує основні процедури їх видачі.

Головна мета кредитної політики будь-якого банку - досягти комерційного зростання шляхом зміцнення та підвищення надійності якості кредитного портфеля банку.

У кредитній політиці формулюється загальна мета і визначаються шляхи її досягнення. Метою кредитної політики банку є створення високоякісних активів, що забезпечують постійний плановий рівень прибутковості; вкладання кредитних коштів в економічно перспективні, рентабельні проекти; розробка й активне впровадження нових кредитних технологій, кредитних продуктів і послуг; зміцнення і підвищення конкурентоспроможності на ринку; підвищення якості наданих послуг.

Основними завданнями кредитної політики банку є: забезпечення високоприбуткового розміщення коштів банку у гривні і іноземній валюті; постійний контроль над структурою кредитного портфеля і їх якісним складом; надання надійних і рентабельних кредитів; мінімізація і диверсифікованість кредитних ризиків.

Головним показником розвитку кредитних відносин є перелік кредитних операцій, які готові запропонувати клієнту в банку. Як правило, чим більший перелік, тим більше уваги приділяється кредитній політиці.

Банк повинен визначити кількість кредитів кожного типу, а також які кредити він надаватиме, яким позичальникам і за яких обставин. Ці важливі рішення вимагають, щоб метою політики банку була підтримка оптимальних співвідношень між кредитами, різними видами зобов'язань і власним капіталом банку. Розумна кредитна політика сприяє підвищенню якості кредитів. Кредитна політика дає напрям спеціалізації банку на певних кредитних інструментах і окремих галузях економіки, що дуже важливо для нього і з погляду оцінки і реалізації різних видів застави, і з погляду оформлення тих або інших видів кредиту і його забезпечення.

Оскільки кредитна політика є одним з найважливіших стратегічних документів, прямо пов'язаних з управлінням кредитними ризиками, остільки до нього повинна бути привернута найпильніша увага з боку керівництва банку і працівників, що безпосередньо знаходяться в орбіті дії кредит­них ризиків. Як відзначає Эдгар Морсман, документи з кредитної політики мають практично всі банки. Однак часом кредитна політика служить лише для того, щоб «відмазатися» від вимог органів банківського нагляду, а не для того, щоб виразити розуміння ситуації і перспектив розвитку радою і менеджментом. У цьому випадку кредитна політика — марний папір, а не відображення реального ринкового місця банку. Така політика не працює3.

Кредитна політика банку з точки зору ризиків передбачає існування більш тісного зв'язку кредитного ризику з іншими видами ризиків (особливо фінансових), формування системи внутрішніх кредитних рейтингів, удосконалення регламентів і процедур (у тому числі централізації і децентралізації прийняття рішень), установлення лімітів (портфельних, концентрації, галузевих, максимального розміру на одного позичальника, максимального терміну кредитування тощо), моніторингу операцій, прийняття своєчасних рішень, системи роботи з проблемними активами.

Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке.
^ 1.2 Основні принципи кредитної політики комерційних банків
Правильна організація процесу банківського кредитування, розробка ефективної та гнучкої системи управ­ління кредитними операціями — основа фінансової та ринкової стабільності комерційних банків (з урахуванням визначального місця, що посідають кредитні операції в портфелі банківських активів).

У сучасних умовах з метою забезпечення ефективної кредитної діяльності комерційні банки розробляють власну внутрішню кредитну політику та впроваджують практичні механізми її реалізації.

Кредитна політика банку визначає завдання й пріори­тети кредитної діяльності, засоби і методи їх реалізації, а також принципи і порядок організації власне кредитного процесу. Кредитна політика є основою організації процесу банківського кредитування відповідно до загальної ринкової стратегії діяльності банку й повинна чітко визначати цілі кредитування, правила їх реалізації, а також відповідне документальне методичне забезпечення.

Кредитну політику розробляють з урахуванням стратегії й тактики банку в сфері управління активними операціями, вона зумовлює основні напрями кредитної діяльності4:

стандарти і критерії діяльності банківських працівників, які відповідають за надання кредитів;

основні дії менеджерів, які приймають стратегічні рішення у сфері кредитування;

принципи оцінки та контролю якості управління кредитною діяльністю банку.

Відповідальність за розробку кредитної політики та механізмів її реалізації покладається на кредитний комі­тет, який очолює, як правило, перший керівник комерційного банку.

Розробка внутрішньої кредитної політики потребує чіткого формулювання цілей кредитування, узгодження їх із загальною політикою і стратегією банку.

Загалом, кредитна політика має відображати такі ключові моменти організація кредитної діяльності;

управління кредитним портфелем;

контроль за кредитним процесом;

ліміти по окремих напрямах кредитування;

механізм супроводження кредитних угод (кредитний моніторинг);

формування резервів під можливі втрати за наданими кредитами.

Способи і методи реалізації кредитної політики формалізуються у відповідних внутрібанківських документах, основними серед яких є стандарти кредитування і кредитні інструкції.

^ Стандарти кредитування є першою складовою реалізації кредитної політики. Вони містять зразки доку­ментів, з якими працюють кредитні менеджери та виконавці, перелік дій працівників банку, які відповідають за здійснення процесу банківського кредитування5. Основне завдання стандартів кредитування — визначити практичні дії з реалізації кредитної політики. У них мають бути відображені такі основні моменти:

порядок збирання та аналізу фінансової інформації;

вимоги щодо забезпечення кредитів, гарантій та поручительств;

правила організації кредитного процесу;

порядок оцінки кредитоспроможності позичальника;

вимоги щодо оформлення кредитної документації;

зразки документів (кредитна угода, договір застави, поручительства тощо).

Зміст та структура стандартів кредитування можуть різнитися у різних банках але здебільшого містять такі важливі моменти:

опис системи кредитних повноважень працівників банку;

перелік видів кредитів, надання яких відповідає кредитній політиці банку, а також неприйнятних для банку видів кредитів;

сфери господарювання та регіони, де кредитна активність банку є пріоритетною;

процедура стягнення простроченої кредитної заборгованості;

порядок надання позичок працівникам банку та ін.

Кредитні інструкції — друга складова методичного забезпечення процесу реалізації кредитної політики.

Кредитна інструкція — опис послідовних дій з реалізації конкретної- кредитної процедури,

Інструкція, що відповідає окремій кредитній процедурі, виглядає як опис послідовності взаємопов'язаних етапів із визначенням відповідальних виконавців та їх повноважень. Наприклад, інструкції можуть визначати етапи процедури оформлення кредитної .документації, заходи з вивчення кредитної передісторії або з мінімізації частки проблемних кредитів у портфелі банку.

Отже, порядок кредитування, закріплений у банківських кредитних інструкціях, визначає конкретні етапи процесу банківського кредитування і .забезпечує його здійснення відповідно .до вимог кредитної політики банку.

Розробка кредитної політики передбачає підготовку меморандуму з кредитної політики, який має забезпечити реалізацію стратегічних цілей банківської діяльності у сфері кредитування. Складання меморандуму, як і контроль за виконанням його вимог, здійснює Кредитний комітет банку. Меморандум є конфіденційним документом, позаяк містить стратегію та методи банківської кредитної політики, і навіть у самому банку його доводять до відома тільки тих працівників, що безпосередньо беруть участь у процесі банківського кредитування6.

У ньому повинні бути відображені всі етапи кредитного процесу — від збирання інформації та вивчення кредитної передісторії позичальника до кредитного моніторингу та механізму формування резервів під можливі втрати за наданими кредитами.

Меморандум є основою для контролю та спостерігання за організацією кредитного процесу, інструктивним матеріалом для працівників підрозділів, які здійснюють кредитування, інструментом контролю за виконанням вимог кредитних інструкцій для керівників кредитних підрозділів. Він встановлює вимоги, на основі яких робітники відділу кредитного аналізу банку здійснюють перевірки позичальників, визначає механізм внесення коректив у поточну внутрішню кредитну політику банку.

Розробка методологічних основ кредитної політики комерційних банків повинна базуватися на певних принципах. У сучасних публікаціях з проблем її формування ці принципи чи не розглядаються, чи ототожнюються з принципами видачі кредитів, або розглядаються лише фрагментарно, не дозволяючи визначити всю систему. Основні принципи формування кредитної політики банків:

^ Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке.

В будь-якому банку повинна бути розроблений методологічна база по кредитуванню. В Банку для організації ефективного процесу кредитування, окрім Декларації про кредитну політику, розроблено Керівництвом за кредитними процедурами, яке є внутрішньобанківським нормативним документом, що регламентує механізм видачі кредитів юридичним особам і направлено на мінімізацію кредитних ризиків, підвищення надійності кредитного портфеля Банку, а також уніфікацію процесу кредитування у всіх підрозділах Банку.

Процедуры - це вимоги до певних дій або бездіяльності, не надаючі свободи ухвалення рішення. У разі використовування Процедур, дії співробітника Банка повинні строго їм відповідати з метою забезпечення точного виконання операцій різними підрозділами Банку.

Керівництво складено на підставі чинного законодавства України (Закон України «Про банки і банківську діяльність» № 2121-III вiд 07.12.2000; Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 № 679-XIV та ін.); Положень НБУ (Положення про порядок формування обов'язкових резервів для банків України Зареєстровано: Мін'юст України вiд 23.03.2006 № 312/12186; Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам Зареєстровано: Мін'юст України вiд 15.07.2004 № 885/9484; Положення про порядок визначення та формування обов'язкових резервів для банків України Зареєстровано: Мін'юст України вiд 12.05.2004 № 595/9194; Положення про надання банками України інформації за угодами з купівлі та продажу кредитних ресурсів у національній валюті на міжбанківському кредитному ринку Зареєстровано: Мін'юст України вiд 06.02.2004 № 170/8769 та ін.), інших нормативних документів НБУ (Інструкція «Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків», затвердженую Постановою Правління НБУ 14.04.98 № 141), а також з урахуванням Декларації про кредитну політику Банку і інших внутрішніх нормативних документів Банку.

Керівництво за кредитними процедурами було введено в дію одночасно з Декларацією про кредитну політику. При всіх наявних відмінностях мета і масштаб двох документів доповнюють один одного. Задачею даних документів є встановлення поля для ухвалення рішення і забезпечення того, щоб рішення сприяло досягненню бажаних результатів.

Керівництво за кредитними процедурами направлено на рішення наступних задач:

встановлення в Банку єдиної практики роботи з кредитами;

ефективна взаємодія підрозділів Банку на всіх організаційних рівнях;

методичне забезпечення співробітників кредитних підрозділів на всіх організаційних рівнях по всіх аспектах кредитного процесу;

сприяння в стандартизації і спрощенні кредитної роботи;

забезпечення механізмів взаємодії в обов'язках і процедурах, а також централізоване введення змін;

забезпечення механізму управління і контролю для виконання роботи відповідно до процедур;

створення блоку законодавчої інформації для дозволі юридичних суперечок;

уникнення дублювання зусиль і забезпечення гармонійної діяльності співробітників за допомогою встановлення чітко певних обов'язків;

поліпшення управління і внутрішнього контролю;

навчання нових фахівців роботі з кредитами.

Отже, ризик, що виникає при здійсненні кредитної функції, Банк контролює за допомогою встановлення письмових правил і процедур для обробки кожної кредитної заявки. Керівництво за кредитними процедурами для юридичних осіб освітлює і регламентує наступні питання:

Опис всіх кредитних продуктів Банку (умови надання, необхідні документи з урахуванням категорії ризику клієнта, особливості).

Процедура проходження кредитних справ.

Процедура первинного контакту з клієнтом (РІВЕНЬ-1)

проведення кредитного інтерв'ю

оформлення заявки і анкети клієнта

попередній висновок і рекомендації по його заповненню.

Процедура проведення кредитного аналізу (РІВЕНЬ-2), у тому числі:

аналіз фінансового стану позичальника;

розрахунок ліміту активних операцій з Позичальником;

аналіз проектів;

оцінка забезпечення кредит ;

рейтингова система оцінки ризиків.

Методика формування процентних ставок при кредитуванні юридичних осіб.

Повноваження і ліміти відповідальності.

Документування кредиту, бланки договорів.

Адміністрування кредитів (РІВЕНЬ-3)

погашення основного боргу і відсотків;

процедура моніторингу кредиту;

робота з проблемними активами;

стягнення боргів.

Процедура зміни умов Кредитних договорів.

Формування резерву на можливі втрати по кредитах.

Керівництво за кредитними процедурами і всі зміни до нього затверджуються Кредитним Комітетом Банку. Керівництво повинне відповідати кредитній політиці Банку, чинному законодавству і нормативним документам НБУ. Для досягнення цього результату, враховуючи зміни умов і регулюючої бази кредитування, а також постійне вдосконалення роботи Банку в цій області, Керівництво за кредитними процедурами актуалізується у міру необхідності, але не рідше одного разу на квартал.

Кредитні процедури походять з кредитної політики і є її втіленням. Кредитна політика відрізняється від кредитних процедур, оскільки суттю політики є свобода дій, тоді як процедури не підлягають обговоренню. Політика забезпечує загальний фон і є керівництвом в процесі ухвалення рішень і застосуванні свободи дій, в своїх межах. Її задача - виділити область, в межах якої може бути ухвалений рішення, і гарантувати, що рішення сприятиме досягненню мети і бажаних планів Банку. В свою чергу, процедури є вимогою для даних дій або бездіяльності, і вони не припускають свободи вибору. Процедури повинні виконуватися без надання свободи вибору, для того, щоб забезпечити єдину і добре стандартизовану діяльність в різних підрозділах такої великої і складної організації, якої є Банк.

Отже, кредитна політика комерційного банку окреслює коло ключових цілей і завдань банківської діяльності та визначає конкретні способи і методи її реалізації з ме­тою максимізації доходності кредитних операцій та досягнення прийнятного рівня ризиків банківської діяльності у сфері кредитування.

Але сама по собі кредитна політика, якою б якісною вона не була, ще не гарантує забезпечення виконання встановлених параметрів діяльності байку та запланованого рівня ефективності кредитних операцій. Вирішальне значення має організація роботи з добору та управління кадрами, а також оптимальна функціональна побудова організаційної структури кредитного підрозділу комерційного банку.

До роботи на визначальних напрямах у відповідних підрозділах залучають висококваліфікованих фахівців, які мають значний досвід фінансово-аналітичної діяльності, добре обізнані з існуючим механізмом правового ре­гулювання кредитних відносин, мають необхідні знання у сфері ринкової кон'юнктури, спроможні прогнозувати та відстежувати тенденції розвитку відповідних галузей господарювання, мають практичні навички управління ризиками кредитної діяльності комерційних банків.

Отже, кредитна політика банку визначається, по-перше, пріоритетами у виборі клієнтів і кредитних інструментів(сегментація ринку); по-друге, — нормами та правилами, що регламентують практичну діяльність банківського персоналу, який реалізує ці пріоритети на практиці. Вона допомагає банку сформувати такий кредитний портфель, який дає змогу забезпечувати прибутковість, налагоджувати контроль за рівнем ризику та відповідністю діяльності нормативним вимогам, що висуваються перед банківською установою регулюючими органами.

Принцип забезпеченості означає наявність у банку права та можливостей захисту своїх інтересів у вигляді одержання відповідних засобів забезпечення наданого кредиту (застава, гарантія, поручительство тощо).

Принцип повернення, терміновості та платності означає, що кредит має бути повернений позичальником банку у визначений термін зі сплатою відповідного відсотка за його користування.

Цільовий характер кредитування передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором.

НБУ встановлює певні вимоги щодо здійснення комерційними банками кредитних операцій. Так, кожне рішення з надання кредиту, незалежно від його розміру та терміну, повинно укладатися колегіальне — правлінням банку, кредитним комітетом, кредитною комісією тощо.

Кредитування позичальників здійснюється банка­ми за умови дотримання відповідних економічних норма­тивів банківської діяльності. До нормативів, що регулюють кредитну діяльність банків, належать:

максимальний розмір ризику на одного позичальника (Н8);

норматив великих кредитних ризиків (Н9);

максимальний розмір кредитів, гарантій та поручи­тельств, наданих одному інсайдеру (Н10);

максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н11);

максимальний розмір наданих міжбанківських позичок (Н12).

Крім того, НБУ забороняє комерційним банкам надавати кредити для покриття збитків господарської діяльності позичальників, формування та збільшення статутного фонду банків та інших господарських товариств, придбання цінних паперів будь-яких підприємств.

^ 1.3 Методи зниження та моделювання кредитного ризику

У найширшому розумінні кредитний ризик — це невизначеність щодо повного та своєчасного виконання позичальником своїх зобов'язань згідно з умовами кредитної угоди. Як економічна категорія кредитний ризик характеризує економі-ко-правові відносини, що виникають між двома контрагентами — кредитором та позичальником з приводу перерозподілу фінансових активів. Цілком очевидно, що між кожною парою контрагентів формуються власні відносини, які не повторюються і не можуть бути достеменно визначені. Відтак і процес оцінювання величини кредитного ризику досить складно піддається формалізації.

Кредитний ризик — це ймовірність несплати позичальником основ­ного боргу та відсотків, які підлягають сплаті за користуванням кредитом у терміни, визначені у кредитному договорі.

З огляду на високу ризиковість кредитних операцій природним є намагання знизити кредитний ризик. Проте воно виправдане лише певною мірою, адже разом зі зменшенням ризику знижується й дохідність кредитної операції. Наприклад, у разі надання кредиту позичальнику з найвищим кредитним рейтингом відсоткова ставка за цією операцією буде мінімальна. Або інший приклад: надання позички під заставу, звісно ж, зменшує кредитний ризик, однак при цьому підвищуються витрати, пов'язані з контролем за станом цієї застави, її зберіганням та юридичним обслуговуванням, що, зрештою, призводить до зниження доходності. З іншого боку, ймовірні ситуації, коли банк погоджується прийняти підвищений ризик, якщо очікувана доходність достатня для його компенсації7.

Під управлінням ризиком (регулюванням ризику) розуміють заходи, спрямовані на мінімізацію відповідного ризику і перебування оптимального співвідношення прибутковості і ризику, що включає оцінку, прогноз і страхування відповідного ризику.

Управління кредитними ризиками являє собою систему взаємопов'язаних і взаємозалежних методів свідомого, цілеспрямованого впливу, спрямованих на недопущення ймовірного відхилення дійсності від очікуваних результатів (настання ризикової події] або отримання додаткової вигоди (доходу, прибутку) у порівнянні з очікуваним результатом в умовах подолання невизначеності в русі кредитів.

^ Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке.

В даний час сфери застосування моделей включають встановлення лімітів концентрації кредиту і потенційного ризику, ціноутворення з урахуванням ризику і економічно вигідне розміщення капіталу.

Моделювання кредитних ризиків допомагає оцінити ефективність діяльності кредитної організації у тому числі в питаннях винагороди за наслідками роботи, проаналізувати прибутковість клієнтів, що необхідно для вдосконалення внутрішнього управління ризиком в області банківського нагляду.


^ Розділ II. Аналіз чинників, які визначають кредитну політику комерційного банку


2.1 Аналіз банківського кредитування та обсягів капіталу АКБ «Київ»

АКБ «Київ» - кредитно-фінансова установа, що входить до єдиної банківської системи України та посідає чільне місце в загальноукраїнському рейтингу комерційних банків.

Рішення про створення АБ «Київщина» прийнято установчою угодою від 25.11.92 р., а 19 травня 1993 р. за № 171 зареєстрований Національним банком України АКБ «Київщина». Згідно рішення Загальних зборів АКБ «Київщина» перейменований в АКБ «Київ» з переходом до АКБ «Київ» всіх прав та зобов′язань АКБ «Київщина» (зміну назви зареєстровано 7.12.95 р.).

Організаційно-правова форма банку - акціонерне товариство.

Ідентифікаційний код - 14371869.

Юридична адреса – Україна, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, 16/22.

АКБ «Київ» має 11 філій: 8 в м.Києві , 1 - в м.Миколаєві, 1 – в м.Житомирі, 1- в Івано-Франківську та представництво в Закарпатті, 73 безбалансові відділення, 2 власних пункти обміну валют та 15 пунктів обміну валют за агентськими угодами.

За станом на 31.12.2005 р. клієнтам банку відкрито 147207 рахунків ( на 27558 рахунків більше в порівнянні з минулим роком), в тому числі карткових рахунків по автоматизованій системі обслуговування населення (СБОН) - 30508 , карткових рахунків VISA – 24554 та Mastercard - 96, 651 клієнт працює по системі «Клієнт-банк».

За 2005 рік валюта консолідованого балансу банку зросла на 588,9 млн.грн.(70 %) та складає 1441,4 млн.грн., балансовий прибуток отримано в сумі 15,3 млн.грн. Зростання балансу в 2005 році досягнуте, головним чином, за рахунок збільшення обсягу залучених ресурсів, які складають 1275,9 млн.грн.

Загальний обсяг кредитного портфелю АКБ «Київ» за останні три роки збільшується особливо високими темпами (рис.2.1).



Рис. 2.1. Загальний обсяг кредитного портфелю АКБ «Київ» на 1 січня відповідного року.

Як випливає з даних таблиці 2.1 упродовж 2004 року (порівняно з 2003-м) загальний обсяг наданих філією кредитів збільшився на 209632 тис.грн. (або на 48,4%) протягом 2005 року (порівняно з 2003-м) — на 731660 тис.грн. (або на 168,8%).

Таблиця 2.1

Динаміка наданих кредитів та їх частка в активах АКБ «Київ»


Період

Загальна

сума

наданих

кредитів

Частка

наданих

кредитів у

структурі

активів


Приріст загальної

суми наданих

кредитів порівняно зі

станом на 01.01.2004 р.

Приріст частки

наданих

кредитів у

структурі

активів

порівняно зі

станом на

01.01.2004 р.

Тис.грн.

%

Тис.грн.

%

%

За станом на

01.01.2004р.

433456

72,9

-

-

-

За станом на

01.01.2005 р.

643088

75,4

209632

48,4

2,5

За станом на

01.01.2006р.

1165116

77,7

731660

168,8

4,8


У цілому збільшилася й частка наданих кредитів у загальній сумі активів. Таке стрімке зростання є, безумовно, вагомим здобутком досліджуваної установи. Тим більше, якщо врахувати нинішнє загострення конкурентної боротьби за клієнтів. Висока частка кредитного портфелю в загальних активах підтверджує пріоритетність цього виду активів в забезпеченні доходів банку.

Відомо, що кредитна політика будь-якої фінансової установи базується на реальній сумі коштів, які спрямовуються в цю сферу діяльності, хоча загальні ресурси банку зазвичай значно більші. Динаміку гранично можливого обсягу грошей, які можуть бути спрямовані АКБ «Київ» у сферу кредитування, відображено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Кредитний потенціал АКБ «Київ»

Період

Граничний обсяг ресурсів,

які можуть бути вкладені в кредити

Зміна кредитного потенціалу

порівняно з попереднім періодом

Фактичний обсяг ресурсів,

вкладених у кредити

Зміна фактичного обсягу наданих кредитів порівняно з попереднім періодом

Ступінь використання кредитного потенціалу (колонку 5 / колонку 2)

Зміна ступеня використання кредитного потенціалу порівняно з

попереднім

періодом

Тис.грн.

Тис.грн.

%

Тис.грн.

Тис.грн.

%

%

%

1

2

3

4

5

6

7

8

9

За станом на 01.01.2004 р.

588898

-

-

433 456

-

-

73,6

-

За станом на 01.01.2005 р.

832692

243794

41,4

643088

209632

48,4

77,2

3,6

За станом на 01.01.2006р.

1415760

583068

70,0

1165116

522028

81,2

82,3

5,1


Як випливає з даних таблиці 2.2, всі вміщені в ній показники мають тенденцію до зростання. Так, за станом на 01.01.2004 р. філією було використано 73,6% можливих кредитних ресурсів, на 01.01.2005 р. – 77,2% і на початок 2006 року — 82,3%. Позитивна динаміка розвитку кредитного потенціалу, зрозуміло, сприяє підвищенню прибутковості діяльності банківської установи.

Основною складовою граничного обсягу ресурсів, які можуть бути вкладені в кредити, є депозитна база, котра в АКБ «Київ» постійно збільшується (Додаток Ж). Протягом 2004 року вона зросла на 38,6% (із 517925 тис. до 717957 тис.грн.). Це стало головною передумовою зміцнення кредитного потенціалу установи: протягом 2005 р. він підвищився на 70,0%. Особливо сприятлива ситуація склалася нині: фактичний кредитний портфель банку на початку 2006 р. становив 82,3% від його можливого обсягу.

Для оцінки ефективності кредитної діяльності банківської