Реферат: Міністерство освіти І науки україни наказ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

м. Київ

24.12. 2009 № 1185


Про апробацію системи рейтингового

оцінювання діяльності вищих навчальних

закладів у 2008/09 навчальному та 2009

календарному роках


На виконання пункту 1 статті 1 Указу Президента України від 25 вересня 2008 року № 857 «Про забезпечення дальшого розвитку вищої освіти України», доручення Кабінету Міністрів України № 48024/94/1-08 від 07.08.09 року, наказу МОН від 13.07.2007 року № 612 «Про затвердження Плану дій щодо забезпечення якості вищої освіти України та її інтеграції в європейське і світове освітнє співтовариство на період до 2010 року» для забезпечення впровадження системи рейтингового оцінювання діяльності вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації всіх форм власності та підпорядкування


НАКАЗУЮ:


1. Провести апробацію системи рейтингового оцінювання діяльності вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації у 2008/09 навчальному та 2009 календарному роках.


Затвердити:


Методику та критерії рейтингового оцінювання діяльності вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації (додаток 1);

Перелік показників діяльності вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації за тематичними напрямами та субнапрямами (додаток 2);

Перелік рейтингових індикаторів за тематичними напрямами та субнапрямами системи рейтингового оцінювання діяльності вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації (додаток 3).

3. Групі супроводу при МОН:


31. Забезпечити координацію робіт щодо збору та обробки інформації, яка надається вищими навчальними закладами, визначення їх рейтингу і стратегії подальшого удосконалення рейтингової системи оцінювання діяльності вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації.


3.2. До 25.12.09 забезпечити вищі навчальні заклади ІІІ-ІV рівнів акредитації усіх форм власності та підпорядкування уніфікованою електронною формою «Показники діяльності за тематичними напрямами, субнапрямами».


3.3. До 15.03.10 подати узагальнені результати рейтингу вищих навчальних закладів для прийняття рішення щодо форм та засобів оприлюднення інформації.


3.4. До 01.05.10 підготувати інформаційно-аналітичні матеріали для інформування центральних органів виконавчої влади про результати проведення та визначення рейтингів вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації усіх форм власності та підпорядкування.


4. Керівникам вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації:


4.1. Провести моніторинг результатів діяльності впродовж звітного періоду.


4.2. Створити постійно діючі групи забезпечення формування показників діяльності вищого навчального закладу та аналізу результатів рейтингу вищого навчального за звітний період.


4.3. До 15.02.10 подати групі супроводу при МОН інформацію електронною формою «Показники діяльності за тематичними напрямами, субнапрямами» та копію на паперових носіях за підписами ректора та головного бухгалтера завірених печаткою вищого навчального закладу.


5. Контроль за виконанням даного наказу покласти на заступника Міністра Т.В. Фінікова.





Міністр І.О. Вакарчук


Ямковий В.А.

486 – 16 – 64

Додаток 1.

З А Т В Е Р Д Ж Е Н О

наказом Міністерства освіти

і науки України

від 24 грудня 2009 року № 1185


МЕТОДИКА

рейтингового оцінювання діяльності вищих навчальних закладів

ІІІ-ІV рівнів акредитації


Загальні положення


1.1. Методика рейтингового оцінювання діяльності вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації регламентується Положенням про систему рейтингового оцінювання діяльності вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації всіх форм власності та підпорядкування.

1.2. Рейтингове оцінювання діяльності вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації (далі – суб’єкти ранжування) базується на методології, яка включає систему принципів, методів та засобів організації і побудови системи ранжування вищих навчальних закладів, визначених Положенням про систему рейтингового оцінювання вищих навчальних закладів ІІІ-VІ рівнів акредитації.


1.3. Основу методології системи рейтингового оцінювання становить системний аналіз результатів діяльності та позиціонування суб’єктів ранжування на рейтинговій шкалі відносно системи або ідентифікованої групи за вимірами критеріїв рейтингу Довіра до системи рейтингового оцінювання залежить від етики і відповідальності розробників та суб’єктів ранжування за якість первинної інформаційної бази і результатів рейтингу.


Структуру методології визначають такі складові:




основа – системний аналіз та етика діяльності розробників, суб’єктів ранжування та користувачів;

характеристики діяльності – визначення особливостей, принципів, умов та норм діяльності вищих навчальних закладів;

логічна структура діяльності – сукупність суб’єктів, форм, засобів, методів, результатів вирішення задач ранжування;

технологія виконання робіт та вирішення задач – застосування сукупності засобів, методів, способів та прийомів рейтингового оцінювання.

часова структура – організація виконання переліку робіт у часі за етапами.


1.4. Процес рейтингового оцінювання діяльності вищих навчальних закладів реалізується у певній часовій послідовності:

етап проектування, результатом якого є побудована модель ранжування та план її реалізації;

технологічний етап, результатом якого є реалізація системи рейтингового оцінювання;

рефлексивний етап, результатом якого є оцінка якості реалізованої системи рейтингового оцінювання, визначення необхідності й доцільності її подальшого корегування.


2. Етап проектування


2.1. У форматі цього ключового етапу виконується ряд робіт щодо проектування моделі системи рейтингового оцінювання діяльності вищих навчальних закладів. Результатами проектних розробок є:

цілі та цільові групи;

ієрархія моделі змістовної складової системи рейтингового оцінювання;

методика обчислення параметрів та критеріїв рейтингу системи рейтингового оцінювання;

методика контролю якості системи рейтингового оцінювання;

форми та засоби оприлюднення результатів рейтингів.


2.2. Змістовна складова моделі системи рейтингового оцінювання характеризується ієрархією ряду параметрів, за якими здійснюється обчислення критеріїв рейтингу суб’єктів ранжування та розташування їх в певному порядку на рейтинговій шкалі за принципом найбільшої відповідності конкретному запиту та вимогам цільових груп.


2.3. Ієрархічно організована послідовність змістовної складової системи рейтингового оцінювання (рис. 1) визначається параметрами:


глобальний критерій рейтингу (ГКР);

індекси тематичних напрямів (І);

рейтингові індикатори (Р);

показники первинної інформаційної бази (ПІБ).


2.4. Глобальний критерій рейтингу - параметр, на основі якого здійснюється загальна оцінка діяльності вищого навчального закладу та визначається місце (ранг) вищого навчального закладу на рейтинговій шкалі. У якості ГКР можуть застосовуватися інтегральний рейтинговий індекс (ІРІ) та сума місць (СМ) за індексами тематичних напрямів залежно від якості .первинної інформаційної бази.


2.5. Інтегральний рейтинговий індекс (ІРІ) – сума індексів тематичних напрямів (профілів) діяльності вищого навчального закладу, що формують змістову складову системи рейтингового оцінювання.


2.6. Тематичний напрям (профіль) – це сукупність показників та відповідно рейтингових індикаторів, які визначають результати у певній сфері діяльності або потенціал вищого навчального закладу (наприклад:





^ Рис. 1. Змістовна структура (критеріальне дерево) системи рейтингового оцінювання вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації


«Міжнародна інтеграція», «Науково-педагогічний потенціал», «Доступ, масштаби, результативність», «Ресурсне забезпечення» тощо).

Вибір тематичних напрямів (профілів) діяльності та номенклатури показників системи в їх межах передбачає встановлення переліку найменувань та абсолютних вимірів результатів (потенціалу) вищого навчального закладу в контексті забезпечення якості його освітньої діяльності та достовірної оцінки його позиціонування на рейтинговій шкалі. Такий вибір базується на цілях застосування результатів рейтингу та задоволення вимог і потреб користувачів.

При визначені тематичних напрямів (профілів) та відповідних показників необхідно керуватися такими основними принципами:

виділення груп профілів проводиться за чітко визначеними ознаками;

тематичні напрями (профілі), які формують змістовну структуру, є незалежними;

початкова номенклатура показників відкрита, тобто допускає можливість внесення або виключення з неї окремих елементів;

кожний з виділених показників може бути оцінений на шкалах «краще – гірше», «більше – менше»;

зміст показників повинен бути однозначним;

сукупність показників повинна відображати всі основні профілі діяльності вищого навчального закладу;

однорідності та рівноточності. виділених профілів.


Змістовна складова системи рейтингового оцінювання, яка підлягає апробації, містить 86 показників первинної інформаційної бази (ПІБ) та 63 рейтингових індикаторів. Рейтингові індикатори рівномірно розподілені серед 7 тематичних напрямів, що забезпечує однорідність та рівно точність статистичних вибірок за тематичними напрямами. Розподіл рейтингових індикаторів та показників ПІБ наведена на рис. 2.




Рис.2. Розподіл рейтингових індикаторів та показників ПІБ за тематичними напрямами


2.7. Індекс тематичного напряму – параметр, на основі якого здійснюється оцінювання діяльності вищого навчального закладу за рейтинговими індикаторами відповідного тематичного напряму (профілю).


2.8. Коефіцієнт пріоритетності – параметр, який визначає позиціонування рейтингового індикатора суб’єкта ранжування відносно рейтингового індикатора системи.

Вимір коефіцієнта пріоритетності системи є та об’єктивна межа, відносно якої позиціонують вищі навчальні заклади на рейтингових шкалах системи залежно від досягнутих успіхів за результатами діяльності. Намагання вищого навчального закладу у разі відставання досягти рівня системи є підсилюючим ефектом для всієї системи (функція синергії).

Порівняння вимірів коефіцієнтів пріоритетності суб’єктів ранжування з коефіцієнтами пріоритетності системи за кожним рейтинговим індикатором дає можливість поділити їх на дві групи. Успішну групу складають суб’єкти ранжування, які мають Кnj ≥ 1. Менш успішну групу формують суб’єкти ранжування, які мають Кnj < 1. Може мати місце для окремих суб’єктів ранжування Кnj = 0 у разі, якщо за даним рейтинговим індикатором у вищому навчальному закладі «явища не було».

Вимір коефіцієнта пріоритетності вищого навчального закладу по відношенню до системи дає можливість оцінити достовірність, об’єктивність та точність вхідної інформації, здійснити попереднє, інтуїтивне оцінювання результату на наявність похибок та промахів у формуванні первинної інформаційної бази (функція верифікації).


2.9. Рейтинговий індикатор – параметр, на підставі якого формуються всі послідуючі критерії в ієрархічно організованій послідовності параметрів змістовної складової моделі, забезпечує рівні умови для всіх суб’єктів ранжування і відповідає принципам їх сумісності та порівнянності.

Рейтингові індикатори повинні бути прозорими й відкритими по відношенню до цілей та цільових груп і методології, яка використовується для побудови системи рейтингового оцінювання. Надається перевага рейтинговим індикаторам, які вимірюють результати (вихід системи) у порівнянні з рейтинговими індикаторами, які вимірюють потенціал (вхід системи). Формуються на підставі показників первинної інформаційної бази, що підлягають контролю і забезпечують необхідну валідність та релевантність.


2.10. Показники первинної інформаційної бази – параметри, на основі яких обчислюються виміри рейтингових індикаторів тематичних напрямів (профілів) діяльності.

Показники первинної інформаційної бази мають абсолютний вимір, є даними для обчислення рейтингових індикаторів і поділяються на дві групи: змістовні та порівнянності, які забезпечують сумісність та порівнянність суб’єктів ранжування незалежно від їх масштабів та видів економічної діяльності, на які спрямована підготовка фахівців.

Змістовні показники покладені в основу визначення рейтингових індикаторів. Показники порівнянності вживаються для забезпечення сумісності та порівнянності суб’єктів ранжування. Так, наприклад рейтинговий індикатор «Чисельність штатних докторів наук на 100 студентів денної форми навчання» формується на підставі двох показників «Чисельність штатних докторів наук» (змістовний показник) та «Чисельність студентів денної форми навчання» (показник порівнянності).

Формування показників первинної інформаційної бази вищим навчальним закладом є суттєво важливим для забезпечення якості результатів і забезпечення довіри до рейтингів. Вимоги базуються на використанні достовірних, об’єктивних та точних даних, які підтверджуються відповідними документами та підлягають верифікації.

Показники первинної інформаційної бази за звітний період репрезентуються у вигляді уніфікованої електронної таблиці, яка включає дані, що зібрані вищим навчальним закладом за процедурами, технологіями та правилами збору достовірної, об’єктивної та точної інформації.


2.11. На етапі проектування формуються вимоги та критерії якості системи ранжування в контексті забезпечення довіри користувачів до результатів рейтингів. Виявлення на етапі проектування можливих артефактів за окремими рейтинговими індикаторами та причин їх появи дає підстави скорегувати і забезпечити якість системи рейтингового оцінювання на технологічному етапі реалізації проекту. Якість визначається валідністю змістовної складової системи ранжування.

Валідність - обґрунтованість і адекватність дослідницьких інструментів, які застосовуються в системі рейтингового оцінювання. Визначення апріорної, внутрішньої та змістовної валідності переліків показників первинної інформаційної бази і рейтингових індикаторів за тематичними напрямами, є ключовою складовою системи контролю якості з точки зору забезпечення змістовної валідності результату ранжування.


Апріорна валідність передбачає попереднє, інтуїтивне оцінювання змістовної валідності результату, можливий негативний вплив змісту окремих параметрів на валідність результату ранжування.

Контролю підлягають кількість та зміст тематичних напрямів (профілів) діяльності вищих навчальних закладів, орієнтація їх з перевагою на результативність та цільові групи. Інтуїтивно оцінюється правомірність застосування адитивної моделі визначення критеріїв рейтингу, яка вимагає по можливості рівномірного розподілу рейтингових індикаторів за тематичними напрямами, сумісності та порівнянності суб’єктів ранжування.

Здійснюється попереднє оцінювання показників та рейтингових індикаторів, які можуть провокувати появу похибок та промахів, первинних джерел інформації щодо їх надійності та якості. Не допускається застосування інтегрованих показників, які об’єднують декілька результатів діяльності в один, що створює сприятливі умови для подання неякісної інформації, яка не підлягає контролю.

Внутрішня валідність базується на проведенні неформальної процедури визначення валідності результату, яка полягає в проведенні незалежної експертизи методології рейтингового оцінювання, моделі системи рейтингового оцінювання та визначення її параметрів, алгоритмів ранжування та оприлюднення результатів.

Змістовна валідність передбачає оцінювання валідності інструмента ранжування, яке базується на результатах детального дослідження змісту рейтингових індикаторів, який повинен відповідати цілям рейтингу, запиту та потребам користувачів. Вживаються заходи, які спрямовані на мінімізацію впливу можливої появи артефактів. Детальне дослідження впливу змісту рейтингових індикаторів на оцінку валідності інструменту ранжування здійснюється на основі аналізу можливих вимірів коефіцієнтів пріоритетності рейтингових індикаторів суб’єктів ранжування за тематичними напрямами (профілями) на технологічному етапі реалізації рейтингової системи.

2.12. Методика обчислення параметрів рейтингової системи базується на ієрархії змістовної складової системи рейтингового оцінювання, забезпечує формування математичних моделей параметрів (показники системи, рейтингові індикатори, індекси тематичних напрямів, інтегральні рейтингові індекси) та послідовність їх обчислення. Процес визначення параметрів системи рейтингового оцінювання діяльності вищих навчальних закладів проводиться на підставі сформованої первинної інформаційної бази у такій послідовності за етапами:


Перший етап. Доповнюється матриця показників первинної інформаційної бази суб’єктів ранжування показниками системи, що передбачає обчислення її показників в контексті показників суб’єктів ранжування за формулою:

(2.1)

де: – показник і-го рейтингового індикатора системи рейтингового

оцінювання (s);

– показник і-го рейтингового індикатора j-го суб’єкта

ранжування.


Показники діяльності вищих навчальних закладів (суб’єктів ранжування), які представлені в таблиці 1, є основою для формування первинної інформаційної бази системи рейтингового оцінювання та подальшого обчислення її параметрів.


Таблиця 1. Структура первинної інформаційної бази за показниками діяльності суб’єктів ранжування та системи


^ Суб’єкти ранжування

Показники діяльності за тематичним напрямом(профілем)

П1

П2

П3

П4

П5

П6

П7

П8

П9

Коди відповідно до уніфікованої електронної форми

01.01.

01.02.

01.03.

01.04.

01.05.

01.06.

01.07.

01.08

01.09.

ВНЗ 1




























ВНЗ 2




























ВНЗ 3




























.....




























ВНЗ J




























Система

ΣП1J

ΣП2J

ΣП3J

ΣП4J

ΣП5J

ΣП6J

ΣП7J

ΣП8J

ΣП9J



Застосування показників системи суб’єктів ранжування, дає можливість визначити об’єктивну межу, відносно якої вони позиціонують на рейтинговій шкалі. При цьому місце (ранг) суб’єкта ранжування залежить тільки від достовірності, об’єктивності та точності поданої ним інформації.


Другий етап. Визначаються значення рейтингових індикаторів як відношення змістових показників до відповідних показників порівнянності суб’єктів ранжування за формулою (2.2) та системи за формулою (2.3):

(2.2) (2.3)


де: Рnj – n-ий рейтинговий індикатор j-го суб’єктa ранжування;

– змістовний (z) і-ий показник n-го рейтингового індикатора

j-го суб’єкта ранжування;

– і -ий показник порівнянності (р) n-го рейтингового індикатора

j-го суб’єкта ранжування;

Рns – n-ий рейтинговий індикатор системи;

– змістовний (z) і-ий показник n-го рейтингового індикатора

системи (s);

– і -ий показник порівнянності (р) n-го рейтингового індикатора

системи (s).


Визначені рейтингові індикатори забезпечують принцип сумісності та порівнянності суб’єктів ранжування. Результати обчислень рейтингових індикаторів за кожним тематичним напрямом можуть бути представлені в таблиці 2.


Таблиця 2. Змістовна складова системи рейтингового оцінювання діяльності вищих навчальних закладів за рейтинговими індикаторами тематичних напрямів


^ Суб’єкти ранжування

Рейтингові індикатори суб’єктів ранжування та системи за тематичним напрямом (профілем)

Р11

Р12

Р13

Р14

Р15

Р16

Р17

Р18

Р19

ВНЗ 1




























ВНЗ 2




























ВНЗ 3




























.....




























ВНЗ J




























Система






























Третій етап. Розраховуються коефіцієнти пріоритетності суб’єктів ранжування та системи (табл. 3). Цей параметр розглядається як відношення рейтингових індикаторів суб’єктів ранжування до відповідних рейтингових індикаторів системи за формулою:

Кnj = Рnj / Рns (2.4),

де: Кnj– коефіцієнт пріоритетності n-го рейтингового індикатора j-го

суб’єкта ранжування.


Очевидно, що із виразу (2.4) коефіцієнт пріоритетності системи буде визначатися формулою:


Кns = Рns / Рns =1 (2.5),


де: Кns – коефіцієнт пріоритетності n-го рейтингового індикатора

системи і дорівнює одиниці


Таблиця 3. Коефіцієнти пріоритетності рейтингових індикаторів за тематичними напрямами (профілями) діяльності вищих навчальних закладів


^ Суб’єкти ранжування

Коефіцієнти пріоритетності рейтингових індикаторів суб’єктів ранжування та системи за тематичним напрямом (профілем)

Р11

Р12

Р13

Р14

Р15

Р16

Р17

Р18

Р19

К11

К12

К13

К14

К15

К16

К17

К18

К19

ВНЗ 1




























ВНЗ 2




























ВНЗ 3




























.....




























ВНЗ J




























Система

1,0

1,0

1,0

1,0

1,0

1,0

1,0

1,0

1,0



Четвертий етап. На підставі матриці коефіцієнтів пріоритетності суб’єктів ранжування та системи проводиться обчислення індексів тематичних напрямів (профілів), які застосовуються як критерії рейтингу за тематичним напрямом (профілем). Індекси тематичних напрямів (профілів) суб’єктів ранжування та системи розраховуються відповідно за формулами:


(2.6) (2.7)


де: ІtJ- індекс t-го тематичного напряму (профілю) j-го суб’єкту

ранжування;

Іts- індекс t-го тематичного напряму (профілю) системи;

- n – ий коефіцієнт пріоритетності t-го тематичного напряму

(профілю) j-го суб’єкту ранжування;

- n – ий коефіцієнт пріоритетності t-го тематичного напряму

(профілю) системи;

b - кількість коефіцієнтів пріоритетності рейтингових індикаторів

в тематичному напрямі (профілі), 1 ≤ n ≤ b;

m - кількість коефіцієнтів пріоритетності рейтингових індикаторів в

системі рейтингового оцінювання.


Таблиця 4. Індекси тематичних напрямів (профілів) та інтегральні рейтингові індекси (ІРІ) суб’єктів ранжування


^ Суб’єкти ранжуванн
Перший етап. Здійснюється контроль валідності, який базується на проведенні статистичного аналізу масиву певних параметрів і передбачає обчислення числових характеристик розподілу: максимальний та мінімальний вимір, математичне сподівання, мода, медіана, дисперсія, стандарт відхилення, коефіцієнт асиметрії, ексцес.


Підтверджується або спростовується гіпотеза щодо принципу незалежності тематичних напрямів (профілів), які формують змістовну структуру на підставі визначення та аналізу попарних коефіцієнтів кореляції індексів тематичних напрямів (профілів).

Підтверджується або спростовується гіпотеза щодо принципу однорідності та рівноточності. тематичних напрямів (профілів).


За даними здійснюється аналіз законів розподілу ймовірностей параметрів та їх числових характеристик, виявляється вплив наявності артефактів на валідність змістовної складової та індексів тематичних напрямів, які найбільш вражені появою артефактів, вносяться пропозиції щодо подолання цієї проблеми.

Другий етап. Оцінювання релевантності системи ранжування є заключним етапом в забезпеченні якості системи ранжування, яка передбачає відповідність отриманого результату ранжування очікуваному. Артефакт є дестимулюючим фактором. Більший вимір артефакту індексу тематичного напряму по відношенню до системи має меншу релевантність. Зростання виміру артефакту зменшує релевантність вибірки, тобто отриманий результат менше буде відповідати очікуваному.


В основу методики покладено ранжування ідентифікованих груп вищих навчальних закладів за вимірами коефіцієнтів релевантності індексів тематичних напрямів, які можуть перебувати під впливом артефактів. Предметом узагальнення та визначення релевантності на системному рівні може розглядатися позиціонування груп на рейтинговій шкалі за сумарним коефіцієнтом релевантності індексів тематичних напрямів по відношенню до системи.

Для оцінювання релевантності у форматі груп обрано формулу для нормування масивів показників-дестимуляторів, зростання яких сприяє зниженню релевантності і відповідно довіри до результатів ранжування:

(4.1),

де: Хі – і – ий нормований показник;

Мmax – максимальне значення показника вибірки;

Mmin– мінімальне значення показника вибірки;

Мі – значення і – го показника вибірки.


У контексті цієї моделі досліджується релевантність індексів тематичних напрямів та системи ранжування в цілому у форматі ідентифікованих груп вищих навчальних закладів. За різних причин кожна група має свою культуру ранжування та відношення суб’єктів до рейтингів вищих навчальних закладів на етапі формування первинної інформаційної бази, які зумовлюють певні негативні прояви в процесі обчислення глобального критерію рейтингу вищих навчальних закладів та породжують кризу довіри до результатів ранжування.

Релевантність, як міра відповідності отриманого результату очікуваному, можна визначити за шкалою розподілу величини коефіцієнтів релевантності, а саме: висока - (1,0 ≥ β ≥ 0,75), середня - (0,75 > β ≥ 0,5), низька - (0,5 > β ≥ 0,25) та не релевантна - (0,25 > β ≥ 0).


Коефіцієнти релевантності обчислюються на підставі вибірки максимальних вимірів індексів тематичних напрямів кожної ідентифікованої групи вищих навчальних закладів як суб’єктів ранжування.. Базуючись на масиві максимальних вимірів індексів тематичних напрямів ідентифікованих груп, коефіцієнти релевантності за кожним індексом тематичного напряму визначаються за формулою:


( 4.2 ),


де: βtJ – коефіцієнт релевантності індексу t – го тематичного

напряму j-ої ідентифікованої групи вибірки;

Іtmax – максимальне значення вибірки індексу t- го тематичного

напряму;

Іts– значення індексу системи t – го тематичного напряму ;

ІtJ – поточне значення t-го тематичного напряму j-ої

ідентифікованої групи вибірки.


Коефіцієнти релевантності тематичного напряму визначається як середнє арифметичне коефіцієнтів релевантності ідентифікованих груп у даному тематичному напрямі за формулою 4.3:

( 4.3 ),

βtJ–коефіцієнт релевантності t-го тематичного напряму

j-ої ідентифікованої групи, 1 ≤ j ≤ m;

m - кількість ідентифікованих груп.


Коефіцієнт релевантності ідентифікованої групи визначається як середнє арифметичне відповідних коефіцієнтів релевантності тематичних напрямів групи за формулою:

( 4.4 ),

де: βsJ –коефіцієнт релевантності j-ої ідентифікованої групи

вищих начальних закладів;

d - кількість тематичних напрямів (профілів) системи, 1 ≤ t ≤ d.


Коефіцієнт релевантності системи рейтингового оцінювання обчислюється як середнє арифметичне сумарних коефіцієнтів релевантності ідентифікованих груп вищих навчальних закладів за формулою:

(4.5),

де: βs- коефіцієнт релевантності системи рейтингового оцінювання

4.3. Результати дослідження валідності та релевантності рейтингових індикаторів, коефіцієнтів пріоритетності, індексів за тематичними напрямами та ідентифікованими групами покладаються в основу визначення якості системи рейтингового оцінювання діяльності вищих навчальних закладів і є підгрунттям для визначення необхідності та доцільності подальшого удосконалення через процеси корегування змістовної та технологічної складової системи. Групою супроводу формується аналітична записка, яка включає ситуаційну модель за результатами досліджень, сильні й слабкі сторони системи ранжування та пропозиції щодо підвищення валідності та релевантності, подолання кризи довіри до результатів ранжування.

5. Форми та засоби оприлюднення результатів рейтингів

Успішна реалізація проекту суттєво залежить від форм та засобів презентації результатів ранжування вищих навчальних закладів. Рекламна діяльність позитивно сприяє формуванню громадської думки щодо доцільності застосування та використання системи рейтингового оцінювання діяльності. Забезпечено користувачам розуміння усіх рейтингових індикаторів, які використовуються в процесі ранжування вищих навчальних закладів. Запропоновано можливі моделі презентації результатів рейтингів: загальний рейтинг вищих навчальних закладів, рейтинги за ідентифікованими групами. У якості форм презентації у засобах масової інформації використовуються таблиці, діаграми.


6. Застосування вищими навчальними закладами результатів

рейтингового оцінювання діяльності


6.1. Система рейтингового оцінювання діяльності вищих начальних закладів виконує управлінські, інформаційні та представницькі функції, сприяє реалізації стратегій сталого розвитку суб’єкту ранжування в контексті досконалості та успіху в перспективному періоді.

За результатами рейтингу проводиться аналіз позиціонування вищого навчального закладу на рейтингових шкалах глобального критерію рейтингу системи в цілому та ідентифікованих груп. Позиціонування розглядається по відношенню до відповідних критеріїв системи і порівняння їх дає можливість поділити суб’єкти ранжування на дві групи. Успішна група вищих навчальних закладів позиціонує на рейтингових шкалах вище системи. Менш успішна група вищих навчальних закладів позиціонує нижче системи. В процесі аналізу слід взяти до уваги наступні рекомендації.


Вимір глобального критерію рейтингу (ІРІ або СМ) визначає позиціонування вищого навчального закладу на глобальній рейтинговій шкалі по відношенню до системи (функція стратегічного управління сталим розвитком на системному рівні).


Вимір глобального критерію рейтингу (ІРІ або СМ) вищого навчального закладу визначає його позиціонування по відношенню до системи у форматі ідентифікованої групи серед відповідних конкурентів на ринку освітніх послуг (функція конкурентоспроможності).


Вимір індексу вищого навчального закладу за тематичним напрямом (Іtj) визначає позиціонування суб’єкту ранжування на рейтинговій шкалі тематичного напряму і дає підстави для визначення його сильних ( Іtj ≥ 1ts) і слабких (Itj < Its) сторін по відношенню до індексу системи (1ts) у відповідній функціональній області (функція стратегічного управління структурними підрозділами за короткотерміновим, середньотерміновими та довготерміновими цілями).


Виміри індексів тематичних напрямів (профілів) визначають сильні ( Іtj ≥ 1ts) та слабкі (Itj < Its) сторони результативності та потенціалу, що дозволяє застосувати превентивні заходи, щоб пом’якшити негативний вплив чинників зовнішнього та внутрішнього середовищ у прогнозованому періоді Заходи повинні передбачати ефективне використання сильних для посилення слабких сторін результативності та потенціалу (функція пом’якшення негативного впливу чинників зовнішнього та внутрішнього середовищ).


Позиціонування суб’єктів ранжування на рейтингових шкалах індексів тематичних напрямів дає можливість оцінити очікувані ризики у прогнозованому періоді (плинність та старіння кадрів, зменшення контингенту студентів, погіршання ресурсного забезпечення навчально-виховного процесу тощо) (функція подолання ризиків).


Виміри індексів тематичних напрямів (профілів) та інтегрального рейтингового індексу є сигналами про перебування суб’єкту ранжування в кризовій зоні, коли вищий навчальний заклад має слабкий ((Itj < Its) потенціал та низьку (Itj < Its) результативність діяльності (функція виходу з кризової зони).


6.2. На підставі результатів детального аналізу позиціонування вищого навчального закладу на рейтингових шкалах формується аналітична записка, в якій наводяться описи ситуацій, що склалися у вищому навчальному закладі за профілями діяльності та конкретні стратегії подолання слабких сторін та ризиків з метою досягнення досконалості та успіху.

Ямковий В. А.

486 – 16 – 64

Додаток 2.


З А Т В Е Р Д Ж Е Н О

наказом Міністерства освіти

і науки України

від 24 грудня 2009 року № 1185


^ ПЕРВИННА ІНФОРМАЦІЙНА БАЗА


Р Е Й Т И Н Г - 2009




ПОКАЗНИКИ

^ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА ПЕРЕЛІКОМ ТЕМАТИЧНИХ НАПРЯМІВ, СУБНАПРЯМІВ

(звітний період 2008/09 навчальний та 2009 календарний роки)


Показник

^ Найменування тематичних напрямів (ТН), субнапрямів (СН)

та показників первинної інформаційної бази

Т Н1^ «МІЖНАРОДНА ІНТЕГРАЦІЯ»

звітний період: 2008/09 навчальний рік

СН11 – МІЖНАРОДНІ комунікаціЇ

П1

Кількість міжнародних грантів, наукових та освітніх проектів й програм, співвиконавцем яких є вищий навчальний заклад

П2

Чисельність іноземних громадян, які здобувають вищу освіту у вищому навчальному закладі (студенти основних та підготовчого факультетів, аспіранти, докторанти, асистенти-стажисти, інтерни та клінічні ординатори)

П3

Кількість закордонних відряджень науково-педагогічних працівників для проведення наукової та викладацької роботи, стажування

П4

Чисельність студентів, аспірантів, асистентів-стажистів, направлених на навчання, виробничу практику за профілем підготовки або стажування до закордонних підприємств, організацій, установ та участі в міжнародних заходах

СН12 – МІЖНАРОДНА ВИСТАВКОВА ТА ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ

П5

Кількість міжнародних виставок у галузі науки, освіти, технологій, на яких репрезентовано здобутки вищого навчального закладу

П6

Кількість міжнародних мистецьких виставок, фестивалів і конкурсів тощо, на яких репрезентовано здобутки вищого навчального закладу

П7

Кількість нагород (медалі, грамоти, дипломи переможців), отриманих вищим навчальним закладом, на міжнародних виставках у галузі науки, освіти, технологій, на яки