Реферат: Висновки до розділу I

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ

1.1.Сутність і поняття оборотних засобів сільськогосподарських підприємств.

1.2.Регіональні особливості кругообігу оборотних засобів сільськогосподарських підприємств.

1.3.Концепція визначення економічної ефективності використання оборотних засобів.
Висновки до розділу I
РОЗДІЛ II. АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

2.1. Аналіз структури оборотних засобів.

2.2. Забезпеченість сільськогосподарських підприємств оборотними засобами.

2.3. Аналіз ефективності використання оборотних засобів.
Висновки до розділу II
^ РОЗДІЛ III. ФОРМУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ

3.1. Організаційно-економічний механізм ефективного використання оборотних засобів.

3.2. Упорядкування методів нормування оборотних засобів сільськогосподарських товаровиробників.

3.3. Пропозиції щодо вдосконалення механізму відтворення оборотних засобів.

Висновки до розділу III

ВИСНОВКИ

ДОДАТКИ

^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

3


10


10


26


37

52


54

54


69

79

92


94


94


111


126

156

158

162

175

^ ВСТУП


Актуальність теми. Одним із головних завдань розвитку України є підвищення ефективності функціонування підприємств усіх галузей економіки, у тому числі й сільського господарства, на основі раціонального використання всіх наявних ресурсів. Основним видом таких ресурсів є оборотні засоби.

Актуальність розробки питань аналізу й економічної оцінки використання оборотних засобів сільськогосподарських підприємств зумовлена також тим, що в останні роки намітилися негативні тенденції до зниження їх ефективності.

Питання ефективного використання оборотних засобів сільськогосподарських підприємств розглядається порівняно недавно – особлива увага йому приділяється протягом чотирьох останніх десятиліть. За цей період з'явився ряд наукових робіт, у яких досліджуються як теоретико-методологічні, так і практичні питання використання оборотних засобів сільськогосподарських підприємств. Проте окремі теоретичні й практичні аспекти цього завдання не одержали достатньої розробки, щодо ряду принципових питань немає єдності поглядів, є прямо протилежні точки зору.

Питання ефективного використання оборотних засобів сільськогосподарських підприємств досліджували провідні вітчизняні та зарубіжні економісти: В.Г. Андрійчук, Г.Ф. Білоусенко, І.Ю. Гришова, О.Є. Ґудзь, М.Я. Дем’яненко, Л.А. Демчук, Л.М. Драгун, Б.Т. Кліяненко, Т.М. Ковальчук, О.В. Кирилова, П.А. Лайко, М.І. Литвин, Н.С. Лисиціан, Я.Ф. Навроцький, О.А. Нужна, М.Ф. Огійчук, С.П. Паніч, В.Я. Плаксієнко, А.Н. Поддєрьогін, Ю.А. Потійко, А.П. Шило та інші вчені.

Разом із тим питання формування організаційно-економічного механізму забезпечення ефективного використання оборотних засобів сільськогосподарських підприємств у сучасних умовах господарювання освітлені ще не повною мірою.

Особливої актуальності дослідженню надає ряд перетворень у суспільному житті, які відбулися за останнє десятиріччя і, як наслідок, вплинули й на виробничу сферу, у тому числі й на сільськогосподарське виробництво.

^ Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідницької роботи Луганського національного аграрного університету на тему «Розробка і впровадження механізму функціонування агропромислових формувань у післяприватизаційний період на регіональному рівні» (номер державної реєстрації №0100U004291), що проводилися протягом 2001-2005 рр. У рамках цієї роботи здобувачем як виконавцем розроблено напрями організаційно-економічного забезпечення ефективного використання оборотних засобів. Також відповідно до теми «Інноваційна модель забезпечення ефективного використання регіональних ресурсів у АПК» (номер державної реєстрації №0108U002642), що зараз виконується, у відповідності до якої здобувачем як виконавцем розроблено теоретичні основи формування моделі ефективного використання оборотних засобів сільськогосподарських підприємств регіону.

^ Об'єктом дослідження є процес використання оборотних засобів сільськогосподарських підприємств.

Предмет дослідження – сукупність методів, форм організаційно-економічного забезпечення ефективного використання оборотних засобів на сільськогосподарських підприємствах.

^ Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретичних і методичних положень, розробка наукових і практичних рекомендацій щодо організаційного й економічного забезпечення ефективного використання оборотних засобів сільськогосподарських підприємств в умовах трансформації форм господарювання.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішувалися такі завдання:

узагальнити та удосконалити сутність визначення поняття оборотних засобів;

обґрунтувати особливості використання оборотних засобів у сільськогосподарському виробництві;

удосконалити методику розрахунку рівня рентабельності оборотних засобів;

проаналізувати рівень забезпеченості сільськогосподарських підприємств оборотними засобами;

визначити вплив структури та джерел формування оборотних засобів на ефективність їх використання;

розробити практичні рекомендації щодо оптимального співвідношення основних і оборотних засобів;

удосконалити механізм нормування оборотних засобів;

удосконалити механізм відтворення оборотних засобів;

обґрунтувати й запропонувати організаційно-економічне забезпечення ефективного використання оборотних засобів.

^ Методологія та методика дослідження. Суть економічного явища або процесу пізнається за допомогою абстрактно-логічного методу, а суть їх розвитку – за допомогою історичного. Використання історичного методу при дослідженні ефективності використання оборотних засобів сільськогосподарських підприємств особливо цінне, оскільки в різні часи ставлення до цього завдання було неоднаковим .

Методологія проведеного дослідження базується на діалектиці й економічних законах, охоплює новітні дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених. Реалізується ця методологія через систему різних методів і прийомів дослідження.

Вивчення економічної ефективності використання оборотних засобів сільськогосподарських підприємств і напрямків її підвищення передбачає аналіз великих масивів інформації. Це стає можливим із використанням прийомів економіко-статистичних методів – порівняння, середніх і відносних величин, графічного, індексного; кореляційно-регресійного аналізу; прийомів абстрактно-логічного методу (аналізу й синтезу, індукції та дедукції); економіко-математичних методів (прийом математичного моделювання).

Інформаційна база дисертації. У процесі статистичного спостереження широко використовувались річні звіти сільськогосподарських підприємств, зведені річні звіти Головного управління агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації для дослідження наявності оборотних засобів, їх структури і джерел формування, співвідношення основних і оборотних засобів; економічного стану, зокрема: розмірів валової і товарної продукції, витрат, прибутків і збитків по сільськогосподарських підприємствах Луганської області. Також були використані дані синтетичного й аналітичного обліку окремих господарств Краснодонського району Луганської області.

^ Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат полягає у розробці нових теоретико-методичних і практичних заходів щодо формування організаційно-економічного забезпечення ефективного використання оборотних засобів сільськогосподарських підприємств, зокрема:

вперше:

- запропоновано методику розрахунку відтворювальної собівартості продукції шляхом дисконтування витрат виробництва, метою якої є регулювання процесу кругообігу оборотних засобів сільськогосподарських підприємств і нівелювання впливу інфляції на відтворювальний процес;

удосконалено:

- сутність визначення поняття оборотних засобів як ресурсів підприємства, які авансуються в оборотні фонди і фонди обігу, послідовно проходять усі стадії кругообігу і у будь-який момент часу перебувають у певних обсягах на всіх його стадіях;

- методику визначення нормативу оборотних засобів сільськогосподарських підприємств, пов'язану з особливостями виробництва, зумовлену багатоваріантністю технологічних операцій залежно від погодних умов, які носять імовірнісний характер, що дозволяє розрахувати більш достовірний норматив оборотних засобів, який відповідає конкретним умовам господарювання;

- методику визначення рівня рентабельності оборотних засобів шляхом використання у формулі не всього операційного прибутку підприємства, а його частини, отриманого безпосередньо від використання оборотних засобів, що дає можливість об’єктивно оцінити ефективність їх використання;

набули подальшого розвитку:

- практичні рекомендації щодо оптимального співвідношення основних і оборотних засобів, оборотних і активної частини основних засобів, основних та власних оборотних засобів, які сприяють зростанню показників ефективності роботи сільськогосподарських підприємств;

- особливості використання оборотних засобів сільськогосподарських підприємств з врахуванням особливостей регіону, пов’язані з додатковим ризиком не отримання запланованих результатів під впливом погодних умов зони ризикованого землеробства;

- обґрунтовані висновки щодо кількісного виміру залежності ефективності використання оборотних засобів від забезпеченості ними, структури виробництва продукції, зокрема від питомої ваги галузі рослинництва в загальному обсязі, та від ступеню покриття оборотних засобів власними джерелами;

- практичне обґрунтування залежності швидкості обороту оборотних засобів сільськогосподарських підприємств від ряду факторів, серед яких домінують: забезпеченість оборотними засобами, у тому числі власними; їх співвідношення з основними засобами; продуктивність праці; рівень спеціалізації підприємства;

- пропозиції щодо організаційно-економічного забезпечення ефективного використання оборотних засобів сільськогосподарських підприємств в сучасних умовах господарювання, де головне місце займають механізми їх відтворення та нормування.

^ Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації розрахунки та рекомендації спрямовані на підвищення ефективності використання оборотних засобів сільськогосподарських підприємств мають реальну практичну цінність.

Одержані в дисертації висновки і рекомендації знайшли практичне застосування в діяльності Головного управління агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації (довідка № 37-3/3-17 від 14.05.2008 р.), а також у діяльності підприємства СТОВ «Пархоменківська нива» Краснодонського району Луганської області (довідка про впровадження № 35 від 22.04.2008 р.). Теоретико-методологічні розробки та аналітичні матеріали дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Луганського національного аграрного університету при викладанні дисциплін “Внутрішній економічний механізм підприємства”, “Економіка аграрних підприємств” (довідка № 01/1252 від 1.10.2008 р.).

^ Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертації наукові результати, висновки, рекомендації та пропозиції належать особисто авторові і є його науковим досягненням. Дослідження є одноосібно виконаною науковою працею. У дисертації викладено науковий підхід автора до вирішення завдання підвищення ефективності використання оборотних засобів сільськогосподарських підприємств у сучасних економічних умовах. У наукових працях, виконаних у співавторстві, оприлюднені тільки ті результати наукових досліджень, які виконував автор.

^ Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки, зроблені автором дисертаційного дослідження, були покладені в основу доповідей дисертанта на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Ринкова трансформація економіки АПК» (м Харків, ХДТУСГ, 2002 р.); «Сталий розвиток аграрного сектора економіки» (м. Харків, ХНАУ ім. В.В. Докучаєва, 2004 р.); «Глобальні та національні проблеми в аграрній економіці України» (м. Луганськ, ЛНАУ, 2004 р.); «Концептуальні напрями стратегічного розвитку нової аграрної політики України» (м. Луганськ, ЛНАУ, 2006 р.); «Наукові засади аграрної політики в Україні» (м. Харків, ХНАУ ім. В.В. Докучаєва, 2006 р.), а також на науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Луганського національного аграрного університету в 2002 – 2008 рр.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи та результати досліджень опубліковані у 15 наукових роботах загальним обсягом 4,54 друк. арк., серед них: 11 – одноосібні статті у фахових виданнях, 4 – публікації у колективних монографіях. Особистий внесок автора складає 4,54 друк. арк.

^ Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота викладена на 195 сторінках комп'ютерного тексту, з них 161 сторінка – основний текст і складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що включає 210 назв. Робота містить 28 таблиць, 24 рисунки, 17 додатків.


РОЗДІЛ I


^ ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ

ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ

1.1.Сутність і поняття оборотних засобів сільськогосподарських підприємств


Процес виробництва завжди пов'язаний із використанням (споживанням) ресурсів виробництва, кожний із яких відіграє неоднакову роль у створенні вартості та доданої вартості, що втілюється в певних товарах. Та частина товару, яка втілює в собі речовинні фактори виробництва, становить уречевлену працю, що складається із засобів праці та предметів праці. Вони існують ще до процесу виробництва, а при його здійсненні по-різному переносять свою вартість на новостворений продукт. Робоча сила у процесі її використання створює вартість, у тому числі додану вартість.

Отже, вартість товару включає вартість спожитих засобів виробництва (c), вартість необхідного продукту (необхідного для відтворення робочої сили працівника (v) і вартість доданого продукту, що створюється працівником понад необхідний і привласнюється власниками засобів виробництва (m) і визначається за формулою:
W = c + v + m . (1.1)
Вырезано.

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.


Чисті оборотні засоби – це різниця між валовою сумою цих засобів і загальною сумою поточних (короткострокових) пасивів підприємства, які відображаються в третьому розділі пасиву бухгалтерського балансу. Тобто вони показують лише ту частину оборотних засобів, які сформовані за рахунок власного і залученого на довгостроковій основі позикового капіталу підприємства.

Таким чином, автор під оборотними засобами розуміє ресурси підприємства, які авансуються в оборотні фонди і фонди обігу, послідовно проходять усі стадії кругообігу і у будь-який момент часу перебувають у певних розмірах на всіх його стадіях.


^ 1.2.Регіональні особливості кругообігу оборотних засобів

сільськогосподарських підприємств


Сільськогосподарське виробництво перебуває в прямій залежності від природнокліматичних умов, які відкладають свій відбиток як на виробничий процес у цілому, так і на використання окремих факторів виробництва, у тому числі й оборотних засобів.

Луганська область перебуває в зоні ризикованого землеробства, тому тут сільське господарство ведеться в складних кліматичних умовах. Великої шкоди завдає ерозія ґрунтів, впливу якої піддалися 1215,3 тис. га сільськогосподарських угідь, із них 895,3 тис. га ріллі (відповідно 63,3 і 66,4% від усіх обстежених земель); вітрова ерозія - 1623,2 тис. га і 1265 тис. га (84,5 та 94%), а в роки з пиловими бурями – практично вся територія області.

Внаслідок інтенсивного використання земель, недостатнього рівня внесення органічних добрив і туків послідовно знижується вміст гумусу в ґрунті. За розрахунками, сумарні втрати гумусу за рік внаслідок його мінералізації та втрат від ерозії становлять 1,71 тис. га площі, що обробляється. Вважається, що в умовах області зменшення вмісту гумусу в ґрунті на 0,1% веде до недобору зерна на 0,4 - 0,5%.

Таким чином, можна зробити висновок, що Луганська область перебуває в зоні ризикованого землеробства, і тому тут спостерігаються значні коливання врожайності та валових зборів зернових та інших сільськогосподарських культур. Через слабку кормову базу останніми роками відбулося зменшення поголів'я тварин, знизилася їх продуктивність.

Нестабільні природнокліматичні умови вимагають додаткових вкладень оборотних засобів у сільськогосподарське виробництво. Тобто, ведення сільськогосподарського виробництва в умовах Луганської області потребує додаткових матеріальних витрат на нівелювання погодних умов з метою отримання стабільних урожаїв. Підвищується ризик ведення господарства і як наслідок результатом цього, є підвищена собівартість продукції порівняно з іншими регіонами, які виробляють аналогічну продукцію.

Рівень витрат виробництва в рослинництві та тваринництві, як і врожайність культур і продуктивність тварин, формуються під впливом зональних природноекономічних умов розвитку сільськогосподарського виробництва, тому рівень собівартості продукції має значні зональні відмінності, які слід враховувати під час впровадження заходів щодо підвищення ефективності використання оборотних засобів сільськогосподарських підприємств.

В той же час, не слід забувати і про загальні особливості ведення сільського господарства, та особливості кругообігу оборотних засобів.

У цілому кругообіг засобів у різних галузях економіки відбувається за єдиною схемою, де оборотні засоби проходять аналогічні стадії. Розходження галузей виробництва не спричиняє ніякого розходження в загальних формах процесу кругообігу, але кругообіг оборотних засобів у сільськогосподарському виробництві має ряд особливостей.

Відтворення в сільськогосподарському виробництві під впливом природних умов характеризується відносною сповільненістю. Це пов'язано з тим, що на процес виробництва впливають природні фактори. Доводиться мати справи з живими організмами і сільськогосподарськими рослинами, розвиток яких здійснюється під впливом біологічних законів. Стадія виробництва в сільському господарстві більш тривала, ніж у інших галузях, що є причиною великої питомої ваги цієї стадії в загальному кругообігу коштів.

«В сельском хозяйстве имеют место и сравнительно продолжительный рабочий период и большая разница между рабочим временем и временем производства» [95 с.273]. Перелічені особливості мають об'єктивний характер і викликані специфікою обробітку сільськогосподарських культур, коли робочий час переривається на певний період. «Здесь речь идет о перерыве, не зависящем от продолжительности процесса труда, обусловленном самой природой продукта и способом его изготовления, о перерыве, в течение которого предмет труда подвергается более или менее продолжительным естественным процессам, должен претерпеть физические, химические, физиологические изменения, во время которых процесс труда совершенно или отчасти приостанавливается» [Там же, с.269].

Таким чином, для сільськогосподарського виробництва характерною рисою є більша тривалість виробничого циклу, часті перерви в процесах праці й зрештою – значний розрив між робочим часом і виробничим періодом. Ця особливість сільськогосподарського виробництва впливає на характер кругообігу і організацію оборотних засобів.

Отже, найбільш істотною особливістю кругообігу оборотних засобів сільськогосподарських підприємств є авансування коштів на порівняно тривалий період, що іноді вимірюється роками.

Чим коротший виробничий цикл, тим швидше продукт буде готовий до передачі у сферу обігу для подальшої реалізації, тим швидше буде зроблено перетворення товару в гроші й навпаки – у виробничі запаси, щоб потім вступити у процес виробництва. Однак у сільськогосподарському виробництві скорочення виробничого циклу практично неможливе з об'єктивних причин, а саме – в галузі рослинництва. У рослинництві оборотні засоби авансуються протягом усього року, а вивільняються лише після збирання і реалізації врожаю, тобто переважно раз на рік. Тривалий кругообіг коштів також у тваринництві. Тут виробничий цикл зазвичай виходить за рамки одного року, вимірюється кількома роками.

Особливість вкладення авансованих коштів у сільському господарстві полягає не тільки в нерівномірності їх вкладення у виробничий процес, а й у тім, що відбувається нарощування цих коштів аж до заключної стадії кругообігу. Через цю особливість виникає неоднакова закріпленість авансованих коштів у кругообігу. Та частина коштів, що вкладається спочатку виробничого процесу, перебуває в кругообігу більше часу, ніж та, котра вкладається наприкінці. Тому чим більша сума коштів вкладається ближче до кінця виробничого процесу, тим менше їх необхідно для підтримки нормального кругообігу.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.

По-четверте, у сільськогосподарському виробництві має місце відволікання коштів із господарського обороту і спрямування їх на виплату заробітної плати.

По-п'яте, на зміну величини оборотних засобів значно впливає інфляція. Причиною цього є запізнення наступних витрат щодо отриманих доходів і витрат на формування запасів.

Деякими економістами була зроблена спроба нівелювати цей вплив. Так, М.І. Литвин запропонував методику, яка дозволяє «виокремити» інфляційний прибуток за допомогою розрахунку індексів інфляції за наступними показниками: за відпускними цінами підприємства за продукцію, роботи, послуги; за купівельними цінами на сировину, матеріали, паливо та ін.; за коефіцієнтом переоцінки основних фондів; по індексації оплати праці; і за певною методикою визначення частини прибутку, яка повинна бути спрямована на поповнення оборотних засобів [84 с. 10-13].


^ 1.3.Концепція визначення економічної ефективності

використання оборотних засобів


Дії будь-якого суб'єкта підприємницької діяльності завжди спрямовані на підвищення ефективності як усього підприємства, так і окремих економічних ресурсів. Для оцінки цієї ефективності використовують певні показники.

Для підвищення ефективності використання оборотних засобів застосовують певні заходи. Однак щоб знати, які саме, треба оцінити ефективність їх використання за допомогою певних показників.

Л.П. Деркач для аналізу ефективності використання оборотних засобів пропонує використати наступну систему показників: 1) показники оборотності; 2) показники фондовіддачі; 3) показники фондомісткості [45 с. 76].

В.Г. Андрійчук для аналізу ефективності використання спожитих оборотних фондів, як основних складових оборотних засобів додає показники матеріалоємності та матеріаловіддачі [4 с.320].

Л.М. Драгун пропонує аналіз ефективності використання оборотних засобів підприємства вести у двох напрямках: 1) традиційний аналіз абсолютних і відносних показників; 2) якісний, кількісний і факторний аналіз [48 с.12].

На думку М.Р. Ковбасюка, основним критерієм оцінки може бути відносна мінімізація оборотних засобів, які необхідні для господарської діяльності підприємств [70]. Для цього він використав наступну систему показників: 1) показники, які визначаються на базі обсягу товарної продукції. Ці показники характеризують ефективність використання нормованих оборотних засобів на стадії виробництва; 2) показники, які визначаються на основі обсягу реалізації продукції. Вони характеризують ефективність використання як нормованих, так і ненормованих оборотних засобів, які застосовуються на всіх стадіях кругообігу.

С.Ф. Покропивний і багато інших економістів для аналізу ефективності використання оборотних засобів пропонують розраховувати також показник рентабельності оборотних засобів (Роз), що розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції (Прп) до розміру оборотних засобів (Соб) [51 с.156, 171 с.148]:

. (1.5)

Результати дослідження свідчать, що для розрахунку рівня рентабельності оборотних засобів більш доцільно використовувати операційний прибуток підприємства (ОПп), адже саме він є прибутком від основного виду діяльності з урахуванням усіх витрат. Оскільки процес виробництва пов'язаний із використанням кількох факторів виробництва, необхідно визначити ту частину прибутку, яка сформована безпосередньо за рахунок використання оборотних засобів шляхом множення операційного прибутку на питому вагу оборотних засобів у структурі авансованого капіталу (ПВоз) та поділене на сто.

У такий спосіб формула розрахунку рентабельності оборотних засобів (Роз) матиме вигляд:

. (1.6)

З вищевикладеного виходить, що в різних літературних джерелах застосовуються різні показники та методологічні підходи до їх визначення. Однак основним показником, що характеризує ефективність використання оборотних засобів, залишається коефіцієнт їх оборотності. Але щоб віднайти резерви підвищення ефективності використання оборотних засобів, необхідно правильно методично визначати швидкість їх оборотності.

Тому як правильний розрахунок швидкості обороту оборотних засобів, тривалості відтворювального циклу і його складових елементів має велике значення при визначенні забезпеченості ними підприємств оборотними засобами. Чим вища швидкість їх обороту і чим менша тривалість відтворювального циклу, тим менше засобів необхідно для здійснення безперервного процесу виробництва, оскільки як нестача, так і надлишок оборотних засобів украй небажані.

Виходячи з економічної сутності оборотних засобів економічно доцільним є наступний вислів: чим вища швидкість оборотності оборотних засобів, тим більша додаткова вартість створюється в процесі взаємодії усіх чинників виробництва за той самий проміжок часу.

Під оборотністю оборотних засобів розуміють тривалість одного повного кругообігу коштів з моменту перетворення оборотних засобів із грошової форми у виробничі запаси та до виходу готової продукції та її реалізації. Кругообіг коштів закінчується зарахуванням виручки на рахунок підприємства.

Більшість економістів рекомендують розраховувати швидкість оборотності оборотних засобів як відношення реалізованої (валової, товарної, чистої) продукції до середньорічної вартості оборотних засобів [21,142].

Оборотність оборотних засобів характеризується такими взаємозалежними показниками: коефіцієнтом оборотності, коефіцієнтом завантаження і тривалістю одного обороту.

; (1.7) ; (1.8) ; (1.9)

де: Коб– коефіцієнт оборотності;

Кз– коефіцієнт закріплення;

Доб– тривалість одного обороту;

В – виручка від реалізації продукції;

Соб– середньорічна вартість оборотних засобів.

Коефіцієнт оборотності оборотних засобів показує кількість оборотів, які здійснили оборотні засоби за певний період (рік, квартал, місяць). Чим більше оборотів здійснюють оборотні засоби, тим ефективніше вони використовуються.

Коефіцієнт завантаження оборотних засобів показує величину оборотних засобів на 1 грн. реалізованої продукції. Чим менше оборотних засобів припадає на 1 грн. реалізованої продукції, тим краще вони використовуються.

Тривалість одного обороту показує кількість днів, протягом яких оборотні засоби здійснюють один оборот, проходячи всі фази. Чим менше цей показник, тим ефективніше використовуються оборотні засоби.

Всі показники оборотності взаємозалежні між собою. Чим більший коефіцієнт оборотності, тим менший коефіцієнт завантаження і тривалість одного обороту в днях, і навпаки.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.

Отже, з огляду на сучасний рівень розвитку економіки сільськогосподарським підприємствам Луганської області економічно більш доцільно значну частину оборотних засобів формувати за рахунок власних джерел.

Оптимальна структура джерел формування оборотних засобів підприємства визначається на основі визначення сукупного нормативу оборотних засобів. Постійна мінімальна потреба оборотних засобів, які формуються за рахунок власних джерел, визначається на основі нормування окремих груп оборотних засобів і розрахунку сукупного нормативу. Отже, норматив оборотних засобів є важливим економічним важелем, на основі якого господарства визначають оптимальну структуру фінансування оборотних засобів.

Таким чином, для аналізу ефективності використання оборотних засобів сільськогосподарських підприємств першим етапом необхідно проаналізувати структуру оборотних засобів. Всебічний аналіз структури оборотних засобів дозволяє виявити основні тенденції її зміни, а на основі аналізу структури джерел фінансування оборотних засобів виявити оптимальне співвідношення джерел і створити умови для нормального формування власних джерел шляхом удосконалення системи кредитування і нормування оборотних засобів.


^ 2.2. Забезпеченість сільськогосподарських підприємств

оборотними засобами


На сучасному етапі формування ринкового середовища особливо актуальним стає підвищення ефективності використання всіх наявних у підприємства ресурсів. Одним із таких ресурсів є оборотні засоби, ефективне використання яких безпосередньо впливає на ефективність усього виробничого процесу. Оборотні засоби займають значну частку в структурі собівартості виробленої продукції. Тому питання, що стосуються формування і використання оборотних засобів у сільськогосподарському виробництві, є достатньо актуальними для проведення дослідження в цьому напрямку.

Оборотні засоби перебувають у постійному русі, послідовно проходячи всі стадії кругообігу. Запас цих коштів на кожній стадії повинен бути таким, щоб забезпечити безперервну роботу підприємства. Недостатня забезпеченість підприємства оборотними засобами може викликати порушення технологічного процесу і, як наслідок, зниження показників ефективності.

На забезпеченість сільськогосподарських підприємств оборотними засобами впливають наступні фактори: обсяг виробництва сільськогосподарської продукції та продукції переробки; умови матеріально-технічного постачання; умови реалізації та розрахунків; собівартість власних і вартість покупних матеріальних цінностей, які споживаються у процесі виробництва; виробничий напрямок підприємства і рівень розвитку основної галузі.

Однією з умов успішної роботи сільськогосподарського підприємства є забезпеченість матеріальними ресурсами. При цьому варто враховувати, що сільськогосподарське виробництво відрізняється від промислового рядом особливостей використання матеріальних ресурсів.

По-перше, вони повинні надійти у виробництво у чітко встановлені технологічним процесом строки і у певній кількості;

По-друге, у більшості галузей сільськогосподарського виробництва технологічний процес не можна зупинити, тому витрати через несвоєчасне забезпечення його необхідними матеріальними ресурсами не відшкодовуються.

По-третє, зайве або недостатнє, а також несвоєчасне надходження у виробничий процес окремих видів матеріальних ресурсів (мінеральних добрив, пестицидів) може не тільки знизити якість продукції, а й зумовити значне її недоодержання.

По-четверте, ефективність використання матеріальних ресурсів значною мірою пов'язана із земельними ресурсами.

Вважаємо за доцільне проаналізувати ступінь забезпеченості сільськогосподарських підприємств оборотними засобами в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь без урахування перелічених вище факторів і виявити її вплив на показники ефективності діяльності підприємств.

Ми зробили групування вибіркової сукупності господарств Луганської області за наявністю оборотних засобів із розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь. Сільськогосподарські підприємства Луганської області забезпечені оборотними засобами неоднаково. Ця обставина певним чином позначається на ефективності їхньої діяльності. З ростом забезпеченості оборотними засобами виручка від реалізації продукції, робіт і послуг із розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь збільшується. Однак рівень рентабельності, норма прибутку і коефіцієнт оборотності оборотних засобів мають значні коливання. Найбільше значення цих показників у ІІ групі господарств із середньою забезпеченістю оборотними засобами 85,6 тис. грн. на 100 га сільськогосподарських угідь. Наявність максимальної забезпеченості оборотними засобами у ІІІ групі господарств не дозволило підприємствам одержати більш високі показники ефективності. Тобто, як зазначалося вище, показники ефективності діяльності підприємств залежать не тільки від забезпеченості оборотними засобами, але і від ряду інших факторів.

Таблиця 2.9
^ Групування господарств Луганської області за забезпеченістю

оборотними засобами в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, 2006 р.

Показники

Групи за наявністю оборотних засобів

на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.

І

(до 75)

ІІ

(75 - 100)

ІІІ

(понад 100)

У середньому

Кількість підприємств

35

38

24

97

Оборотних засобів

на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.

65,4

85,6

121,5

87,2

Рівень рентабельності, %

-38,45

21,31

13,84

-2,1

Норма прибутку, %

-17,22

9,45

3,68

-1,6

Припадає виручки

на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.

97,6

123,4

137,6

117,6

Коефіцієнт оборотності

оборотних засобів

1,42

1,39

1,02

1,31


Величина оборотних фондів значною мірою залежить від напрямку діяльності підприємства і від ряду інших факторів. Оптимальне співвідношення оборотних засобів у сфері виробництва та обігу для забезпечення безперервного процесу виробництва та реалізації продукції досягається за рахунок поліпшення системи постачання і раціональних форм розрахунків.

Тобто відсутність чіткої залежності між структурою оборотних засобів і показниками ефективності можна пояснити тим що на деяких підприємствах не має належних систем розрахунків і матеріального постачання.

На забезпеченість сільськогосподарських підприємств оборотними засобами також впливає галузева структура підприємств. Виходячи з технологічних особливостей вирощування різних сільськогосподарських культур і вирощування різних груп сільськогосподарських тварин, необхідна різна величина виробничих запасів. Відрізняються терміни залучення їх у виробництво, а також періоди одержання виручки від реалізації продукції.

Тому необхідним аспектом аналізу є виявлення залежності між питомою вагою галузі рослинництва і величиною оборотних засобів, необхідних для здійснення безперервного процесу виробництва.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.

Збільшення суми оборотних засобів у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, із одного боку, сприяє зниженню коефіцієнта оборотності оборотних засобів, але з іншого боку – низька забезпеченість оборотними засобами призводить до порушення технологічного процесу і в решті решт також веде до зниження коефіцієнта оборотності.

Всі інші фактори та