Реферат: Перелік умовних скорочень

ЗМІСТ


ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 2

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ФУНКЦІЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ 10

1.1. Місце і роль інформаційної системи бухгалтерського обліку в управлінні підприємством 10

2.3. Організація роботи інформаційної системи бухгалтерського обліку в автоматизованому режимі 27

ВИСНОВКИ 36

ДОДАТКИ 40

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 42



ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ


АСУ – Автоматизована система управління

АСУП – Автоматизована система управління підприємством

БО – Бухгалтерський облік

ЕОМ – Електронно-обчислювальна машина

ІС – Інформаційна система

КСБО – Комп’ютерна система бухгалтерського обліку

ПК – Персональний комп’ютер

П(С)БО – Положення (стандарт) бухгалтерського обліку

ПЕОМ – Персональна електронно-обчислювальна машина
^ ВСТУП


Актуальність теми. Інтенсифікація суспільного виробництва та підвищення його ефективності великою мірою залежить від якості управлінських рішень. Процес їх розробки та прийняття включає окремі послідовні етапи, котрі базуються на відповідних масивах інформації. Найпоширенішою складовою інформаційного забезпечення системи управління на рівні господарюючих суб’єктів є економічна інформація. Загалом її можна охарактеризувати як сукупність відомостей, пов’язаних з функціонуванням і управлінням економікою, тобто плануванням, обліком, контролем, регулюванням і стимулюванням.

Основний масив економічної інформації на рівні суб’єктів господарювання продукується системою бухгалтерського обліку, яка в умовах ринкових відносин має бути максимально зорієнтованою на забезпечення потреб управління. Навіть за адміністративно-командної системи управління облік вважався важливою його функцією, підсистемою загальної управлінської системи. Водночас його розглядали у сукупності з іншими функціональними підсистемами управління як "рівний серед рівних", не дивлячись на те, що саме економічна інформація, основний масив котрої формується підсистемою бухгалтерського обліку, є первинною складовою процесу управління, завдяки якій взаємодіють решта функцій останнього.

Активними прихильниками переосмислення ролі обліку у матеріальному виробництві, його переорієнтації на першочергове задоволення інформаційних потреб управління господарюючими суб’єктами ще в останні роки 20-го століття стали російські вчені В.Ф. Палій та Я.В. Соколов, які, по-новому, визначили місце і роль облікової інформації в системі управління промисловим підприємством. Зазначені питання досліджували також, зокрема, такі вітчизняні і зарубіжні економісти як: Я.Г. Берсуцький, Ф.Ф. Бутинець, Т.В. Воропаєва, А.Г. Загородній, С.В. Івахненков, Г.Г. Кірейцев, Н.Є Кобринський, С.А. Кузнецова,
А.М. Кузьмінський, Ю.А. Кузьмінський, М. Мароші, А.В. Нікольський,
О.М. Петрук, В.В. Сопко, Й. Сташевська, З.А. Умнова, Г.В. Федорова,
О.Д. Шарапов, Є.Л. Шуремов, В.Д. Юрін та інші.

Хоча окремі із зазначених економістів розглядали бухгалтерський облік як окрему інформаційну систему, втім більшість визначали його як одну з підсистем системи управління господарюючим суб’єктом. Комплексних наукових досліджень із формування, опрацювання та використання інформації для підготовки проектів управлінських рішень, їх прийняття та контролю за ефективністю впровадження останніх поки що не проводилось.

Аналогічні дослідження не велись і на галузевому рівні, хоч потреба в цьому очевидна з огляду на безпосередню залежність функціонування інформаційної системи від особливостей технології й організації виробничих процесів.

Актуальність вирішення зазначених вище питань і обумовила вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри обліку та аудиту ПВНЗ "Інститут економіки і підприємництва" в процесі розробки держбюджетної теми "Дослідження методології й організації національної системи обліку, аналізу й аудиту в Україні" (№ ДР 0106U010733). Особисто дисертантом розроблено теоретичні засади інформаційної бухгалтерської системи, використання облікової інформації в управлінні промисловим виробництвом.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретичних положень та визначення основних підходів до формування інформаційної системи обліку, її використання для покращання процесу підготовки проектів управлінських рішень, контролю й аналізу їх ефективності на різних рівнях ієрархії управління. Поставлена мета визначила зміст досліджень, які зводяться до вирішення таких взаємопов’язаних завдань:

визначити та обґрунтувати сутність інформаційної системи, особливості її класифікації, структури й основних етапів розвитку;

дослідити алгоритми формування економічної інформації в інформаційній системі;

побудувати організаційну та функціональну моделі підприємства в розрізі окремих господарських процесів з визначенням інформаційних потоків фінансово-господарської діяльності підприємства;

дослідити специфіку відображення предмету, об’єктів і процесів у бухгалтерському обліку на підприємствах харчової промисловості;

побудувати алгоритми збору, опрацювання та формування даних у системі бухгалтерського обліку;

сформувати процес роботи інформаційної системи бухгалтерського обліку в автоматизованому режимі;

побудувати для практичного застосування інформаційні моделі підготовки проектів управлінських рішень та змоделювати результати їх прийняття;

обґрунтувати можливості застосування методів інтелектуального аналізу при визначенні ефективності результатів прийняття управлінських рішень.

^ Об’єктом дослідження є процес формування даних інформаційною системою бухгалтерського обліку на підприємствах.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних засад бухгалтерського обліку як управлінської інформаційної системи господарюючих суб’єктів харчової промисловості.

^ Методи дослідження. Теоретичною і методичною основою дослідження є системний підхід до вивчення явищ і процесів господарської діяльності, теорія наукового пізнання. Методика дослідження базується на принципах і положеннях теорії систем, наукових напрацюваннях з питань ринкової економіки. Також використовувались загальні методи пізнання: діалектичний (при визначенні суті інформаційної системи бухгалтерського обліку), історичний (при дослідженні розвитку теорії бухгалтерського обліку як системи), аналізу (при визначенні ознак облікової інформаційної системи та її функції), моделювання (при розробці організаційної і функціональної моделей бухгалтерського обліку), порівняльних характеристик (при дослідженні особливостей відображення в обліку предмету, об’єктів і процесів в окремих виробництвах харчової промисловості).

Інформаційну базу дослідження складають нормативно-правові акти з питань підприємницької діяльності, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, матеріали наукових конференцій, симпозіумів, інформація статистичних збірників, оперативні дані та бухгалтерська звітність підприємств харчової промисловості.

^ Наукова новизна одержаних результатів полягає у системному підході до формування інформаційної системи бухгалтерського обліку як основної інформаційної бази для розробки проектів управлінських рішень, контролю й аналізу ефективності їх прийняття. При цьому:

вперше:

запропоновано методичні підходи до застосування методів інтелектуального аналізу наслідків прийняття управлінських рішень за даними бухгалтерського обліку, що дозволяє за короткий проміжок часу (залежно від терміну повного виробничого циклу підприємства) мінімізувати неконструктивні управлінські рішення;

удосконалено:

методичні підходи (визначення циклічності процедур, врахування організаційної структури підприємства, створення своєрідного адаптивного фільтра тощо) до побудови алгоритмів збору, обробки та представлення даних бухгалтерського обліку в інформаційній системі, практична реалізація яких забезпечить оптимальне співвідношення важелів управління в кожній ланці керування підприємством;

організаційні передумови проектування інформаційної системи бухгалтерського обліку на підприємстві шляхом поєднання сукупності даних про організаційно-функціональну модель керуючого об’єкта з визначенням інформаційних потоків за основними виробничими процесами щодо фінансово-господарської діяльності підприємства, що сприятиме мінімізації часу на виконання зазначених робіт і понесення при цьому витрат;

теоретичні основи реалізації функції інформаційної системи бухгалтерського обліку шляхом розкриття специфіки відображення предмету, об’єктів і процесів у бухгалтерському обліку на підприємствах харчової промисловості. Реалізація зазначеного призведе до формування ефективної інформаційної бази для обслуговування процесу управління протягом усіх етапів від розробки проектів управлінських рішень до аналізу ефективності їх практичної реалізації;

набуло подальшого розвитку:

обґрунтування організації роботи інформаційної системи бухгалтерського обліку в автоматизованому режимі, яка характеризується складом підрозділів підприємства, забезпечує функціонування системи автоматизованого оброблення облікової інформації, розподіл між ними функцій. Практична реалізація зазначеного дозволить вирішити одне з основних завдань автоматизованих систем управління економікою – оперативне продукування інформації, необхідної для управління;

визначення напрямів моделювання результатів прийняття управлінських рішень за даними бухгалтерського обліку (через блок так званого “зворотного зв’язку”) з метою обрання найоптимальніших для одержання максимально позитивного фінансового результату.

^ Практичне значення отриманих результатів. Основні наукові та практичні результати дисертаційної роботи спрямовані на підвищення якості облікової інформації на стадії формування інформаційних потоків, їх опрацювання та використання в процесі підготовки і прийняття рішень, контролю й аналізу на різних рівнях ієрархії управління господарюючим суб’єктом.

Результати досліджень автора з удосконалення інформаційної бухгалтерської системи на підприємствах харчової промисловості використовувались у роботі Державного підприємства "Мишковицький спиртовий завод" (довідка № 138-02 від 22 серпня 2008 р.) та корпорації "Надзбруччя Хліб" (довідка № 25/18-1 від 2 вересня 2008 р.). Теоретичні висновки й практичні рекомендації дисертанта використовувались у навчальному процесі кафедрою автоматизованих систем і програмування Тернопільського національного економічного університету (довідка № 126-06/1496 від 9 вересня 2008 р.) при підготовці методичних матеріалів та викладанні курсу "Інформаційні системи і технології в обліку".

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним завершеним науковим дослідженням. Усі наукові результати, викладені в роботі, одержані автором особисто й опубліковані в наукових працях.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та методичні положення дисертації доповідались на: міжнародних конференціях – 4-тій, 5-тій і 6-тій науково-теоретичних конференціях студентів, аспірантів і молодих вчених "Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть" (Тернопіль, ПВНЗ "Інститут економіки і підприємництва", 2006, 2007 і 2008 рр.), науково-практичних конференціях "Створення інтелектуальної системи обліку для економіки України" (Тернопіль, Тернопільський національний економічний університет, 2007 р.) та "Проблеми і перспективи розвитку підприємництва" (Харків, Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2007 р.); всеукраїнських науково-практичних конференціях – "Моделювання систем і процесів обліку, аналізу та аудиту" (Київ, Київський національний торговельно-економічний університет, 2008 р.) та "Бухгалтерський облік, аналіз та аудит: проблеми теорії, методології, організації" (Київ, Державна академія статистики та аудиту, 2008 р.).

Публікації. Основні наукові положення, результати та висновки дисертації висвітлено у 13 одноосібних наукових працях загальним обсягом 5,0 д.а., з яких 6 – у фахових виданнях обсягом 3,5 д.а., 7 – в інших наукових виданнях.
^ РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ФУНКЦІЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ


1.1. Місце і роль інформаційної системи бухгалтерського обліку в управлінні підприємством

Будь-яка спільна праця, виконувана навіть у невеликих масштабах, потребує координації: для організації матеріального виробництва необхідно органічно поєднати собою матеріально-технічну базу, виробничі й енергетичні ресурси, інші складові виробничого процесу, а також безпосередні інтереси учасників і держави, їх фінансові можливості. Зазначене досягається управлінням. Управління, – за словами українського економіста Богдана Колоса, – процес приведення в дію людиною предметів та об’єктів живої і неживої природи з метою досягнення мети. Однак це не означає, що людина вміє або вже навчилась керувати всіма об’єктами світу. Управління становить складний специфічний процес, головним елементом і рушійною силою якого є інтереси людей: тих, котрі здійснюють цей процес, і тих, на кого він спрямований. Отже, якщо суб’єктом управління є людина, то й саме управління має сенс і значення лише тоді, коли воно здійснюється в інтересах людини, оскільки кожна людська суспільно корисна діяльність спрямована на задоволення фізичних, матеріальних і духовних потреб [70, с. 81].

Очевидно, що управління економікою представляє собою надзвичайно складний комплекс заходів, з допомогою яких і досягається кінцевий фінансовий результат. Безпосереднім предметом управління при цьому є виробничо-господарська діяльність підприємств, у процесі якої формуються відносини між людьми у відповідних часових і просторових взаємозв’язках. Як справедливо зазначав відомий чеський економіст І. Галушка, "Процес управління, таким чином, завжди змінює і розвиває відносини між людьми, але разом з тим і сам визначається цими відносинами, до яких варто віднести і відносини управління. Останні як категорія науки про управління були і залишаються предметом серйозних теоретичних дискусій. Мова йде про те, куди віднести ці відносини – до базису чи до надбудови" [27, с. 43].

Окрім предмета важливими складовими процесу управління є його засоби і, власне, безпосередньо управлінська діяльність. Щодо засобів управління, то в даному випадку мова йдеться про засоби управлінської праці, до яких відносять усе, починаючи від олівця і ручки. Що стосується безпосередньо процесу управління, то І. Галушка, наприклад, вважає, що в управлінні можна виділити дві групи об’єктивно діючих властивостей і закономірностей, які необхідно пізнати, щоб затрачені зусилля дали очікуваний результат. До першої групи відносять властивості й закономірності виникнення та розвитку відносин, на які ми впливаємо в результаті управлінської діяльності, а до другої – інформація про те, як найкращим чином організувати управлінську діяльність з тим, щоб якнайшвидше і найефективніше досягнути поставленої мети [27, с. 45-46].

Нелогічність зазначеної класифікації, коли окремо групуються закономірності виникнення відносин та інформація щодо організації управління, очевидна насамперед тому, що безпосередньо процес управління є надзвичайно складним і передбачає виконання основних його етапів: підбір інформації про управлінський об’єкт, аналіз цієї інформації, прийняття за його результатами рішення, яке в управлінському процесі є головним етапом.

Незважаючи на велику кількість досліджень, в економічній літературі й досі нема загальноприйнятого визначення суті інформації. Теорією інформації як математичної дисципліни, за Великою Радянською енциклопедією, досліджуються процеси зберігання, перетворення та передачі інформації. Я.В. Мех під інформацією розуміє сукупність відомостей, знань про певні події, повідомлення про те, що дає можливість дослідити, вивчити й управляти питаннями господарського або суспільного життя [111, с. 12]. Подібної думки притримується більшість економістів, хоча при цьому виникає проблема трактування смислу понять "інформація" й "дані" (відомості). У всякому випадку вважати ці два поняття ідентичними навряд чи можна. Як їх зміст, так і трансформація залежно від введення в інформаційну систему трактуються науковцями по-різному. Так, ще у 1986 році Я.Г. Берсуцький зазначав, що "Інформація після її аналізу та використання у прийнятті управлінських рішень може також нагромаджуватися і перетворюватися. Однак для конкретного споживача вона вже перестає бути інформацією і може трактуватися як дані, які характеризують той чи інший економічний процес... Поняття "інформація" безпосередньо пов’язано з користувачем. Дані стають інформацією тільки у випадку, коли користувач задовольняє свої інформаційні потреби для прийняття управлінських рішень. Лише після одержання даних, їх смислової оцінки та відбору, вони стають інформацією" [12, с. 15]. На думку
Н.Є. Кобринського "Даними, зазвичай, називають різні відомості – планові, облікові, нормативні, які містяться в різних документах: зведеннях, таблицях, нарядах, матеріальних вимогах та інших повідомленнях, котрі залучаються в процесі управління" 69, с. 242-243. З цього логічно випливає висновок про те, що весь сформований на рівні господарюючого суб’єкта інформаційний масив є базою даних, який стане інформацією в процесі використання для прийняття управлінських рішень. Аналогічної думки притримувався і відомий український вчений В.М. Глушков. На його думку, "Інформацію, з якою мають справу різного роду автоматизовані інформаційні системи, як правило, називають даними, а самі такі системи – автоматизованими системами обробки даних..." 32, с. 18. Д.В. Юрін при цьому зазначає, що база даних повинна містити всю інформацію, яка коли-небудь може знадобитися в системі управління, і при цьому важливо, щоб її можна було розширювати з урахуванням нових вимог до складу інформації, котрі виникнуть у перспективі 202, с. 105.

У контексті вище зазначеного, в літературі розглядають ще й поняття "потенційна інформація" та "надлишкова інформація". Не вникаючи глибоко у полеміку з цього питання, варто зазначити, що різниця між інформацією та потенційною інформацією полягає лише у невизначеності суб’єктів управління щодо доцільності подальшого використання певної частини сформованих чи одержаних інформаційних фактів. Що стосується надлишкової інформації, то її логічно можна вважати різновидом інформації, а не даними. Адже це – дані, які знаходяться в інформаційній системі господарюючого суб’єкта, однак не використовуються при прийнятті управлінських рішень, оскільки, як правило, дублюють дані, одержані раніше. Втім важливо враховувати, що як потенційна, так і надлишкова інформація можуть мати практичне використання в управлінському процесі в майбутньому.

Російський економіст Д.В. Юрін у 1981 році додатково ввів поняття "ділова інформація". Під нею розуміють наймасовішу первинну (вхідну) інформацію у різних організаційних системах управління, з якою частіше всього має справу людина 202, с. 15.

Зазначене повною мірою відноситься до ще одного поняття – "якість інформації", яке в принципі можна трактувати як ефективність її використання для задоволення потреб управління. Детальний аналіз поняття якості інформації проведений В.Д. Шквіром, А.Г. Загороднім та
О.С. Височаном. На їх думку, "Можливість і ефективність використання інформації для управління зумовлена такими її споживчими показниками якості, як репрезентативність, змістовність, повнота, доступність, актуальність, стійкість, точність, достовірність і цінність" [198, с. 30]. Під цінністю інформації зазначені автори розуміють комплексний показник її якості.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.


Однак реформа управління промисловістю в 1929-32 рр., якою, власне, й були визначені засади адміністративно-командної системи управління, призвела до скорочення багатьох демократичних починань у розвитку обліку. У 1932 році навіть припинила своє існування Всесоюзна спілка сприяння соціалістичному обліку і лише через 50 років (у листопаді 1988 році) було прийнято рішення про відродження громадської організації працівників обліку шляхом створення Асоціації бухгалтерів СРСР.

Про необхідність перегляду місця та ролі обліку в системі матеріального виробництва заговорили лише на початку 80-тих років минулого століття, оскільки, як справедливо зазначав А.В. Нікольський, "Недооцінка ролі та значення бухгалтерського обліку в системі управління підприємствами неминуче викликає серйозні перебої у її функціонуванні" 125, с. 4. Причому на відсутність наукових розробок з питань місця і ролі обліку економісти звернули увагу вже на стадії розробки автоматизованих систем управління та широкого використання засобів обчислювальної техніки.

Активним прихильником переосмислення ролі обліку в матеріальному виробництві, його переорієнтації на першочергове задоволення інформаційних потреб управління господарюючими суб’єктами став
В.Ф. Палій, який ще у 1975 році 130 по-новому визначив місце і роль облікової інформації в системі управління промисловим підприємством. Дослідження в даному напрямку ним продовжене вже разом з проф.
Я.В. Соколовим у їх наступних фундаментальних працях, виданих у 1979 131 та у 1981 роках 129.

Характерною особливістю зазначених вище досліджень є те, що облік розглядається не як простий постачальник економічної інформації, а як окрема архіважлива інформаційна система.

Очевидно, що розглядаючи бухгалтерський облік як систему, необхідно керуватися тим, що на конкретному підприємстві він здійснюється за допомогою засобів праці (обчислювальної й організаційної техніки) та живої праці працівників бухгалтерії, які виконують обробку специфічних предметів праці (бухгалтерських документів) з метою одержання проміжної та результатної інформації. Бухгалтерський облік можна охарактеризувати як систему, оскільки він має властивості системи – наявність зв’язків (у тому числі зворотних), поділ на частини, наявність структури (упорядкованих елементів), цілеспрямованість, збереження певної структури в заданих межах під впливом зовнішніх факторів та багатоаспектність. С.В. Івахненков характеризує бухгалтерський облік – як складну трирівневу систему. Перший рівень – методичний, другий – технічний (рівень форми обліку), третій – організаційний 63, с. 75. Саме тому найбільш поширене визначення його суті трактується як система спостереження, виміру і класифікації фактів господарської діяльності, яка узагальнює і передає інформацію для управління господарськими процесами.

Вже згадуваний відомий російський вчений В.П. Палій ще у 1975 році розглядав інформаційну систему бухгалтерського обліку в системі економічної інформації. Правда, йшлося (виходячи з реалій тодішньої адміністративно-командної системи управління економікою) як про облікову, так і планову інформаційні системи, дані яких, на думку згадуваного вище економіста, об’єднуються у звітності, яка представляє собою носій упорядкованої інформації на стику систем "планування – облік" 130, с. 93-94. Однак уже в 1981 році В.Ф. Палій і Я.В. Соколов категорично заявили, що "Бухгалтерський облік може розглядатись як система: по-перше, він заснований на ряді постулатів; по-друге, висновки, котрі можна робити з його даних, випливають не безпосередньо з життя, а з цих постулатів; і по-третє, бухгалтерський облік показує і може показувати не що було і що буде в господарстві, а лише те, що могло одержати господарство при виконанні вимог постулатів...

У системі бухгалтерського обліку мають значення наступні дев’ять постулатів.

Теоретична модель може передбачати більше можливостей, аніж є насправді.

Кожна зміна в складі засобів господарства та їх джерел обумовлена відповідним фактом господарської діяльності (F), який формалізується в інформаційному повідомленні і відображається в матеріальних носіях інформації (бухгалтерських документах, перфокартах та ін.).

У заданій системі бухгалтерського обліку один і той самий F повинен привести до одної і тої самої проводки (П) – кореспонденції рахунків.

У бухгалтерському обліку F реконструюється для цілей економічного аналізу. Реконструкція має бути зовнішньою і внутрішньою.

Внутрішня реконструкція F передбачає таку ступінь деталізації (аналітичності), яка залежить від мети, котра стоїть перед підприємством.

Зовнішня реконструкція передбачає трансформацію F в П, яка обов’язково повинна передбачати інтерпретацію даних у певній системі координат (дебет і кредит).

Обсяг засобів підприємства дорівнює обсягу їх джерел (постулат Пачоли).

Величина результату господарської діяльності дорівнює зміні величини засобів підприємства (постулат Призани).

Незначний за обсягом F може привести до якісних змін (змінюється характер сальдо) 129, с. 27-28.

Правда, у 1979 році ці ж автори зазначали, що "Народногосподарський облік представляє собою складну систему, свідомо та штучно створену з метою відображення господарських процесів й управління ними. Він включає в себе три елементи, що виступають як підсистеми: 1) бухгалтерський, 2) оперативно-технічний і 3) статистичний облік. Ці підсистеми зв’язані між собою певними інформаційними потоками. Виділення підсистем аж до моменту створення АСУ було обумовлено тим, що між здійсненим фактом і його реєстрацією в обліку проходить певний період часу. Оперативний облік передбачає мінімальний лаг, статистичний – максимальний" 131, с. 38.

Очевидно, що як на той час, зазначене трактування народногосподарського обліку як окремої системи, яка складається з трьох підсистем, пов’язаних між собою інформаційними потоками, було прогресивним і логічним за своїм змістом. Тим більше, поділ обліку на бухгалтерський, статистичний та оперативний було запроваджено законодавчо ще в 1931 році окремою постановою Ради народних комісарів СРСР "Про організацію обліково-статистичних робіт". Однак зі зміною підходів до процесу формування інформації і широкого використання засобів комп’ютерної техніки в процесі її фіксації й узагальнення з даною думкою навряд-чи можна погодитись. Зокрема, критикуючи існуючий в даний час поділ обліку на три види, М.С. Пушкар зазначає, що "Статистичний облік є не видом обліку, а статистичним методом дослідження явищ і процесів. Якщо форми звітності передбачають, наприклад, визначення середньомісячної чисельності персоналу, то це означає не окремий вид обліку, а лише алгоритм розрахунку на основі даних про фактичну чисельність працюючих за календарні дні місяця, який запропоновано Держкомстатом України. Те ж саме стосується алгоритмів розрахунку середніх величин, індексів, економіко-статистичних величин. До речі, статистикам і в голову не приходить курс "Статистики" назвати "Статистичним обліком" [138, с. 67-68].

Що стосується оперативного обліку, то, незважаючи на героїчні зусилля окремих вчених надати йому статусу окремої науки (І.І. Каракоз,
П.І. Савічев, В.І. Стражев, С.І. Шкарабан та їх послідовники), він далі декларацій про його необхідність не пішов. Ні організаційно, ні методологічно цей вид не розвинувся в окрему науку навіть тоді, коли була зроблена підміна поняття "технічний облік" поняттям "оперативний" 138, с. 67-68.

Зазначене повною мірою відноситься і до оперативного економічного аналізу, який на думку З.В. Гуцайлюка також не може бути самостійною наукою, оскільки він досліджує ті ж самі об’єкти, що й традиційний економічний аналіз. Основною характерною особливістю оперативного економічного аналізу є його періодичність (тобто, залежність від часу, після завершення якого має проходити "підведення підсумків"). Це й було найголовнішим, оскільки не потреби управління, а саме технічні можливості опрацювання інформації станом на встановлений термін і визначали оперативність оперативного аналізу. Очевидно, що з використанням рахівниці в якості засобу обчислювальної техніки, перед економістами завжди стояла дилема: зменшення обсягу інформації, призначеної для опрацювання, або ж збільшення часових рамок. Виходячи з цього, широке використання в економічних розрахунках сучасної комп’ютерної техніки зняло проблему як обсягу необхідної для оперативного управління інформації, так і часу на її аналіз. Таким чином, проблема оперативності аналізу зникла сама по собі 35, с. 357. Наведена цитата підтверджується даними таблиці 1.4, з якої видно, що за період з 1995 по 2007 роки забезпеченість організацій (підприємств) України засобами обчислювальної техніки збільшилась у грошовому вимірнику у 13 разів. І це без урахування того, що протягом зазначеного часу вартість засобів обчислювальної техніки постійно знижувалась при одночасному підвищенні її якісних характеристик.


Таблиця 1.4

Забезпеченість організацій (підприємств) засобами обчислювальної техніки*

(на початок року, тис.)

Роки

1995

2000

20011

2002

2003

2004

2005

2006

2007

Всього ЕОМ

163,2

476,1

691,2

763,3

888,2

1124,6

1420,2

1751,6

2121,2

У тому числі персональні ЕОМ

156,6

472,4

689,0

761,4

886,3

1123,2

1419,2

1760,8

2120,3

* Розраховано за даними: Статистичний щорічник України за 2006 рік. – К.: Консультант, 2007. – С. 324.


Зазначене вище дозволяє констатувати існування окремої, дуже важливої на рівні господарюючих суб’єктів, інформаційної бухгалтерської системи, з допомогою якої не тільки пов’язуються між собою усі основні функції управління, але й організовується весь процес підготовки проектів управлінських рішень, попередній аналіз їх ефективності, прийняття та подальший контроль ефективності рішень. На рис. 1.3 наведена розроблена у дисертації концептуальна схема, яка показує визначальну роль облікової інформаційної системи на рівні підприємств харчової промисловості.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.

При проектуванні бухгалтерської інформаційної системи процесу заготівлі (постачання) в харчовій промисловості необхідно, на наш погляд, враховувати низку як загальних, так і внутрішньогалузевих особливостей. Насамперед, мова йде про фіксацію не лише кількісних, а й якісних параметрів (вміст поживних речовин) вихідної сировини. Окрім того, склад, необхідної для управління процесом заготівлі, інформації визначається обсягом придбаної сировини та величини витрат, пов’язаних з цим процесом.

Є певні особливості процесу придбання окремих видів сільськогосподарської сировини. Так, цукробурякова промисловість заготовляє лише один вид сировини – цукровий буряк, який надходить від селянських спілок, підприємств, фермерських, одноосібних селянських господарств та інших бурякосійних господарств. Складність формування інформаційної системи пов’язана з масовістю надходження сировини за порівняно короткий проміжок часу, а також потребою мати дані не тільки в розрізі окремих її здавальників, але й в окремих випадках, по виробничих підрозділах останніх (виробничі дільниці, бригади, ланки тощо). Зазначене детально викладено автором у науковому журналі "Бухгалтерський облік і аудит" [105, с. 35-41].

Підприємства спиртової промисловості заготовляють цукровий буряк, картоплю, кукурудзу, ячмінь, пшеницю, просо, жито, що вимагає інформації як про рух сировини кожного із її перерахованих видів зокрема, так і про величину понесених при цьому витрат.

Заготівлю зерна здійснюють і пивоварні заводи.

Крім сировини підприємства харчової промисловості споживають велику кількість інших видів матеріальних ресурсів. Вони, як правило, використовуються як допоміжні матеріали в основному виробництві, або ж при виконанні неосновних робіт.

Зазначені технологічно-організаційні особливості в обов’язковому порядку мають бути враховані при формуванні бухгалтерської інформаційної системи для потреб управління.

Ще більше проблем виникає в процесі формування інформаційної бухгалтерської системи процесу виробництва. Особливістю технологічних процесів в більшості харчових виробництв є наявність постійного технологічного контролю, в процесі якого одержують інформацію безпосередньо про їх хід. Причому формують зазначену інформацію в основному технічні служби, а працівники бухгалтерії займаються лише узагальненням даних та їх грошовою оцінкою. Окрім того, інформаційна система виробничих процесів є, виключно, індивідуальною, оскільки її основна мета – фіксація ходу і результатів, організація чого можлива при максимально повному врахуванні особливостей технології й організації виробництва в конкретних галузях.

Як конкретні приклади розглянемо особливості формування бухгалтерських інформаційних систем з врахуванням специфіки функціонування технологічного обліку та контролю в окремих виробництвах харчової промисловості.

Наприклад, в пивоварінні основні процеси проходять у закритій апаратурі та важко піддаються кількісному обліку. Причому виробничі і облікові етапи не завжди співпадають. Зокрема, виробництво пива складається з дев’ятнадцяти технологічних фаз. Однак лише після п’яти фаз (очистки солодженого зерна, фільтрації сусла, головного бродіння, фільтрації пива, його закупорювання та затарювання можна перервати процес і зробити заміри кількості напівпродукту, тобто після цих операцій можливо організувати облік і контроль виробничого процесу 165, с. 56. Виходячи з цього, основними джерелами технічної інформації у пивоварінні є спеціальні технологічні журнали, які ведуться у кожному цеху (виробництву) зокрема. Технологічний журнал солодового цеху (галузева форма П-1) призначений для щоденної фіксації даних про основні параметри процесів замочування ячменю, вирощування та виходу готового солоду (окремо відображаються відходи – сплав і ростки). Технологічний журнал цеху варіння (галузева форма П-2) більше нагадує технологічний звіт, оскільки в ньому за кожну добу відображається кількість використаного солоду та так званих не солоджених матеріалів, фіксуються технологічні параметри приготування затору, фільтрації, кип’ятіння сусла. Для фіксації ходу основних технологічних процесів призначені технологічні журнали цеху доброжування та цеху розливу.

Біохімічний процес одержання готового продукту характерний і для цукрової промисловості, технологічний процес має настільки високий рівень автоматизації (також, як і у пивоварінні, проходить у закритій апаратурі), що дозволяє фіксувати його результати аж на завершальній його стадії. При цьому основним джерелом технологічної інформації є спеціальний виробничий журнал та окремий хімічний журнал.

У консервному виробництві, на відміну від двох попередніх, технологічний процес поділяється на окремі стадії, через які проходить сільськогосподарська сировина. Основна техніко-економічна інформація при цьому формується у виробничому (цеховому) журналі та журналі стерилізації. Крім того, оскільки в сезонний період цехи працюють у дві-три зміни, то для встановлення матеріальної відповідальності майстрів крім того ще використовують змінний виробничий звіт. Документ складається з чотирьох розділів, у першому з яких фіксують змінне завдання, фактичний виробіток продукції та її передачу на склад, у другому – брак продукції та бій склотари, в третьому – залишки сировини, матеріалів і тари на п