Реферат: Економічний механізм регулювання ресурсокористування: ефективні траєкторії використання природних ресурсів

ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ РЕСУРСОКОРИСТУВАННЯ: ЕФЕКТИВНІ ТРАЄКТОРІЇ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

Тимченко І.О.

Сумський державний університет, м. Суми


Система економічних взаємовідносин з приводу використання надр базується на юридичному визначенні прав власності і кристалізується в механізмі розподілу ренти. Якщо господарюючий суб'єкт володіє двома вищеназваними правами одночасно, то він, автоматично привласнює ренту без якого-небудь додаткового юридичного оформлення. Якщо ж подібного злиття прав не відбувається, то перед учасниками відносин, що виникають з приводу передачі в користування запасів ресурсу, постають задачі:

визначення способів законодавчого (контрактного) виразу відносин "користувач - власник";

визначення форми рентного платежу;

визначення розмірів і методики розрахунку рентного платежу.

Вирішення цих задач у кожному окремому випадку обумовлює конкретний зміст економічного механізму користування надрами.

Згідно Кодексу України «Про надра», власником надр є народ України. Держава може як безпосередньо управляти і контролювати використання природних ресурсів, що знаходяться в його власності, через своїх представників, так і здавати природний ресурс в оренду групам або окремим особам, які на певний період наділяються правами користування на надра і правами власності на продукт, вироблений на даному ресурсному об'єкті.

Основною метою власника в області регулювання відносин надрокористування (і зокрема користування нафтогазоносними надрами) проголошується забезпечення відтворення мінерально-сировинної бази, її раціонального використовування і охорони надр на користь нинішнього і майбутніх поколінь України.

З погляду стійкого еколого-економічного розвитку значний інтерес представляє дослідження механізму взаємовідносин між власником природних ресурсів і їх користувачем (користувачами), тим більше що така форма відносин на основі спеціальних дозволів (ліцензій) закріплюється законодавством України.

Квінтесенцією взаємовідносин власника і користувача надр є порядок і форма стягування платежів власником надр з їх користувачів. Аналіз того, наскільки проголошені цілі суспільства відповідають реальній економічній практиці, може і повинен бути проведений через оцінку механізму платного ресурсокористування.

Відповідно до українського законодавства, система екологічних фіскальних інструментів включає: платежі за вилучення ресурсів, збір за видачу ліцензій, податок на прибуток, платежі за забруднення навколишнього природного середовища тощо, а також різні податкові пільги, стимулюючі природоохоронну діяльність.

Існуюча система фіскального регулювання користування запасами нафти дозволяє зробити висновок про те, що розрахункова величина рентних надходжень пов'язана з вартістю реалізованої продукції і, зрештою, з цінами на нафту, як на світовому, так і на внутрішньому ринку. Зміна ринкових цін задає ефективну траєкторію розвитку еколого-економічної системи тільки при певному співвідношенні в початковий момент часу цін чинників виробництва. У загальному випадку прив'язка рентних платежів до цін на ресурс приводить або до його недовикористання, або до перевикористання з погляду стратегії стійкого еколого-економічного розвитку.

Необхідно сказати, що ефективна траєкторія використання запасів природних ресурсів існує і визначається одночасно з об'ємами передачі корисних копалин в користування, і розмірами рентних платежів, що нараховуються на умовну одиницю ресурсу, витягуваного з надр (подвійними оцінками ресурсу), при обліку цін на чинники виробництва. Між об'ємами передачі невідтворного ресурсу в користування і розмірами рентних платежів існує взаємозв'язок, що задається попитом. Таким чином, достатньо розрахувати ефективний рентний платіж і визначити його зміну в часі, для того, щоб присутній на ринку прав користування попит на ресурс однозначно гарантував ефективні об'єми видобутку. І навпаки, ефективні об'єми передачі ресурсу в користування в поєднанні з попитом на його запаси зрештою однозначно визначать розмір ефективного рентного платежу.

Але, слід зазначити, що побудова ефективної траєкторії ускладнена внаслідок впливу великої кількості чинників невизначенності попиту на запаси природніих ресурсів, який необхідний для встановлення рентного платежу. Тому в данному випадку можна говорити тільки про знаходження субефективного рішення, тобто такого рішення, яке, не дивлячись на наявність чинників невизначеності, або гарантуватиме використання запасу ресурсу в об'ємах, близьких до ефективних, або дозволить призначати рентні платежі, трохи відмінні від ефективних значень.

Таким чином, в умовах невизначеності попиту на запаси природного ресурсу, в припущенні, що користувач і власник є різними економічними суб'єктами, можна виділити три основні підходи до практичної реалізації субефективної траєкторії користування надрами (табл. 1). Кожний з даних підходів, базуючись на експертно оціненій (субефективної) траєкторії використання запасу невідтворного ресурсу, направлений на узгодження інтересів власника.


Таблиця 1 – Підходи до досягнення субефективної траєкторії надрокористування

Найменування

Зміст підходу

Прямий підхід

безпосереднє встановлення розміру рентних відрахувань до сплати користувачем

Аукціонний підхід

визначення субеффективних об'ємів передачі запасу в користування, аукціонна реалізація надалі прав користування, визначення рентних надходжень

Змішаний підхід

визначення субефективних об'ємів передачі ресурсу в користування і стартових субефективних рентних платежів, аукціонна реалізація надалі прав користування, визначення розміру кінцевих рентних надходжень


Проаналізуємо прямий підхід до реалізації субефективної траєкторії користування запасами невідтворного природного ресурсу. Припустимо, що розмір рентних платежів визначений. Якщо "економічно слабкому" власнику протистоять добувні фірми, які володіють виключно сильною економіко-політичною позицією, винятковим лобістським апаратом, то останні можуть, не дивлячись на субефективні розміри рентних платежів, добиватися прав користування запасами невідтворних ресурсів в таких розмірах, що власник буде не в змозі здійснювати контроль за об'ємами експлуатації ресурсів. Об'єми видобування вже не відображатимуть суспільні потреби, а виявляться тільки результатом прагнення добувних фірм максимізувати свій прибуток шляхом швидкого витягання ресурсу з надр. Рентний платіж у такому разі, перестане відображати обмеженість невідтворних природних ресурсів, що робить прямий підхід неприйнятним з погляду реалізації довгострокових суспільних цілей користувача.

Характерною межею аукціонного підходу є встановлення фіксованих субефективних розмірів передачі невідновного природного ресурсу в користування. Право користування надрами в рамках даного підходу закріплюється через ліцензії. Залежно від конкретної реалізації має місце або грубе, наближене управління запасами (якщо ліцензії видаються на родовище в цілому), або точне, деталізоване (якщо ліцензії визначають розміри запасу ресурсу, допустимого до використання). Аукціонний підхід розподілу ліцензій гарантує субефективність використання природного ресурсу, але не дозволяє власнику розраховувати на адекватну величину грошових надходжень, що, зрештою негативно відобразиться на виробничому потенціалі економічної системи. Як наслідок – використання аукціонного підходу як основного елементу економічного механізму користування надрами не є задовільним.

Найприйнятнішим елементом економічного механізму ресурсокористування, на наш погляд, є змішаний підхід. Він припускає, що власник визначає субефективні значення рентних платежів і об'єми передачі невідновного природного ресурсу в користування, коректуючи їх надалі через проведення аукціонів. За допомогою змішаного підходу можна гарантувати і прийнятну з боку суспільства динаміку використання запасів корисних копалин в часі, і прийнятні розміри рентних надходжень.

У законі "Про надра", в частині, присвяченій економічному механізму регулювання відносин надрокористування, основна увага надана питанням вилучення рентних платежів. При цьому питання, пов'язані з визначенням і реалізацією ефективною (субефективної) програми передачі надр в користування, залишаються осторонь.

В дійсності, права користування значними запасами нафти вже передані добувним фірмам, які, маючи виключно сильне положення в українькій економіці, переслідують свої внутрішні цілі, так що вся система рентних платежів (навіть при приведенні її у відповідність з вимогами субефективності) приречена на нездатність враховувати обмеженість нафтових запасів.

На наш погляд, вихід з ситуації, що склалася, полягає в кардинальному перегляді існуючих відносин, ухваленні генеральної і деталізованої державної програми передачі нафтових родовищ в користування, розробленої на основі глибокого аналізу багатоваріантних розрахунків з використанням економіко-математичного моделювання.