Реферат: Загальна характеристика роботи актуальність теми дослідження

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми дослідження. Сучасний розвиток економіки вимагає прискорених суспільно-політичних і технологічних змін на основі наукових досліджень. Жорстка світова конкуренція потребує постійних інновацій, нових ідей, високоякісної продукції. Світова економіка вступає в нову фазу, засновану на інформаційних технологіях, акцент переноситься на зв’язок та комунікації, і відповідно зростає роль не матеріального, а інтелектуального капіталу. Виникнення інтелектуального капіталу, його функціонування забезпечується завдяки перетворенню знань, науки в безпосередню продуктивну силу. Він поєднує у собі науковий потенціал підприємства, інтелектуальну працю та інтелектуальну власність, культуру управління і праці робітників, організаційну структуру, кваліфікацію персоналу, відомість заводської марки, торгового знаку тощо.

Саме інтелектуальний капітал нації дедалі більше перетворюється на провідний чинник економічного зростання та міжнародного обміну, радикальних структурних зрушень, стає головним у визначенні ринкової вартості високотехнологічних компаній та формуванні високого рівня конкурентоспроможності. Здатність економіки створювати й ефективно використовувати інтелектуальний капітал визначає економічну силу нації, її добробут.

У процесі становлення в Україні ринкових відносин проблема розвитку інтелектуального капіталу набуває важливого значення. Це пов’язано з необхідністю докорінної перебудови достатньо потужного виробництва. Зумовлено це тим, що застосування продуктів інтелектуальної праці визначає перехід до якісно нового типу економічного зростання та розвитку. Тенденції розвитку національної економіки до становлення виробництва науково-технічного типу висунули проблему інтелектуального капіталу та інтелектуальної праці.

Витоки теорії інтелектуального капіталу знаходимо у працях У.Петті, А.Сміта, Д.Мілля, К.Маркса, Ж.Сея, Н.Сеніора, Ф.Ліста, Г.фон.Тюнена, У.Багехота, Е.Енгеля, Л.Вальраса, І.Фішера та інших видатних економістів минулих століть.

Економічні аспекти інтелектуального капіталу розглянуто в працях сучасних економістів Д.Белла, Г.Беккера, П.Друкера, Л.Едвінссона, Д.Клейна, Ф.Ліхтенберга, Х.Мак-Дональда, М.Мелоуна, Л.Прусака, Т.Сакайя, Р.Стейєра, Т.Стюарта, Ф.Фукуяма, Т.Шульця та ін.

Зазначена проблема досліджується у працях вітчизняних авторів Г.Башнянина, П.Бережного, І.Болдирєва, А.Гальчинського, А.Гапоненко, А.Гейця, С.Злупка, М.Крупки, В.Кінаха, С.Козинського, І.Комарова, В.Олейко, С.Панчишина, М.Паладія, В.Рача, К.Самаряна, В.Семиноженка, А.Чухна, С.Чугуєвця та ін.

У вітчизняній економічній літературі питання, пов’язані із функціонуванням інтелектуального капіталу та його впливом на економічне зростання, загалом висвітлюються і полемізуються на сторінках таких наукових журналів, як “Економіка України”, “Інтелектуальна власність”, “Економіка і прогнозування”, “Наука та наукознавство”, “Вісник НАН України”, “Фінанси України”, “Теорія і практика інтелектуальної власності” та ін.

Однак комплексний аналіз формування та розвитку інтелектуального капіталу ще попереду. Детального аналізу потребує розгляд питань з теоретичного погляду - з’ясування соціально-економічної природи інтелектуального капіталу, обґрунтування оцінки інтелектуального капіталу та об´єктів інтелектуальної власності як його складової, і з практичного – аналіз методологічних підходів до того, як суб`єкт господарювання може створювати, розвивати, нагромаджувати і використовувати інтелектуальний капітал для досягнення своїх стратегічних цілей. Для вирішення цих практичних проблем необхідний глибокий теоретичний аналіз економічної ситуації, що склалася, а також соціально-економічної суті інформаційного виробництва як основи дальшого поступу.

Важливість зазначених проблем і відсутність ґрунтовних теоретичних досліджень в українській економічній науці зумовили вибір теми дисертації, її мету, основні завдання, предмет та об’єкт запропонованої праці.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана у межах комплексної науково-дослідної теми кафедри політичних наук Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського “Економічні і соціально-політичні механізми модернізації України” (№ державної реєстрації 0101U0007555), що здійснюється кафедрою політичних наук, одим з виконавців якої є дисертант. Основні положення дисертації тісно пов’язані з навчальними планами кафедри та використовуються при викладанні нормативних курсів з “Основ економічної теорії”, “Історії економічних учень”, та “Економіки освіти”.

^ Мета дисертаційного дослідження - аналіз формування інтелектуального капіталу, а також розроблення пропозицій і рекомендацій щодо його розвитку, найбільш повного використання в економіці України.

Відповідно до поставленої мети визначено сукупність основних завдань, спрямованих на її розкриття:

- розкрити і систематизувати основні теоретико-методологічні підходи до визначення поняття “інтелектуальний капітал”, які існують у зарубіжній та вітчизняній літературі;

- дослідити внутрішню структуру категорії “інтелектуальний капітал”;

- простежити еволюцію поглядів представників різних економічних шкіл та напрямів економічної науки на “людський капітал” і нематеріальне виробництво;

- розглянути способи вартісної оцінки інтелектуального капіталу;

- проаналізувати процес формування захисту об'єктів інтелектуальної власності в економіці України;

- обґрунтувати необхідність інноваційно - інвестиційної політики держави як механізму створення умов для зміцнення й розвитку інтелектуального капіталу;

- запропонувати теоретичні рекомендації щодо перспектив розвитку інтелектуального капіталу в економіці України;

- простежити зарубіжний досвід стимулювання розвитку інтелектуального капіталу;______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

- спрямувати увагу вчених, політиків, урядовців на людський чинник економічного прогресу, сприяти створенню в нашому суспільстві позитивного іміджу високої кваліфікації, освіченості, професіоналізму.

^ Об’єкт дисертаційного дослідження - інтелектуальний капітал в умовах ринкової трансформації економіки України.

Предмет дисертаційного дослідження - особливості формування та тенденції розвитку інтелектуального капіталу в економіці України.

^ Методи дослідження. Теоретичною основою дисертаційного дослідження є загальнонаукові методи пізнання (аналіз, синтез, системність, комплексність, аналогія, історизм). Інституційний підхід був зорієнтований на дослідження інститутів, через які інтелектуальний капітал здійснює свою діяльність. Нормативно-ціннісний підхід допоміг визначити значення економічної діяльності інтелектуального капіталу для стабілізаційних процесів у суспільстві, дати оцінку діяльності інтелектуального капіталу з погляду творчості, свободи й інших цінностей. Соціологічний підхід застосовано при з’ясуванні впливу на процес утворення інтелектуального капіталу соціальної структури. Культурологічний підхід, який є одним з розповсюджених проявів соціологічного методу, використовано з метою виявлення залежності формування інтелектуального капіталу від рівня розвитку економічної культури суспільства. Застосування компаративістського методу в аналізі й оцінці українського інтелектуального капіталу дало змогу використовувати досвід утворення інтелектуального капіталу в інших країнах.

Інформаційною базою дослідження стали Конституція України, законодавчі та нормативно-правові акти Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, наукова література, публікації зарубіжних і вітчизняних учених у періодичних виданнях, матеріали міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференцій, веб-сайти, статистичні матеріали за проблематикою дисертації.

У максимальному ступені використана вітчизняна історико-економічна і сучасна економічна, психологічна, філософська і соціологічна література, наукові досягнення представників інших наукових галузей.

^ Наукова новизна отриманих результатів зумовлена сукупністю поставлених завдань і способами їх вирішення, критичним аналізом досліджень за цією проблематикою.

До основних наукових результатів, які становлять особистий здобуток дисертанта і виносяться на захист, належать такі:

вперше:

- на підставі аналізу еволюції економічної теорії і науково-технічного прогресу узагальнено та систематизовано процес становлення теорії інтелектуального капіталу, що дало змогу обґрунтувати теоретичні рекомендації щодо перспектив розвитку та визначити головні напрями подальшого вдосконалення процесу використання інтелектуального капіталу в економіці України;

- запропоновано авторське визначення категорії інтелектуальний капітал, під яким розуміють збірне поняття, яким позначають обєкти інтелектуальної власності, які перебувають в розпорядженні суспільства, та знання, вміння, навички людини, а також системи, створені нею, які при включенні до господарського обороту приносять додану вартість за рахунок нових і сильніших конкурентних переваг;

удосконалено:

- методику аналізу внутрішньої структури інтелектуального капіталу, зокрема зясовано, що формування інтелектуального капіталу в процесі господарської діяльності відбувається за рахунок трьох складових: людського, організаційного та споживчого капіталів;

- тлумачення особливостей функціонування інтелектуального капіталу в постіндустріальному суспільстві, зокрема простежено, що індустріальна економіка і постіндустріальна характеризуються протилежними рисами: матеріальне – нематеріальне виробництво; земля, капітал і праця – інформація і знання; праця, яка грунтується на матеріальному інтересі – творча праця як внутрішня потреба;

- на підставі статистичних даних обґрунтування необхідності інноваційно-інвестиційної політики держави як механізму створення умов для зміцнення і розвитку інтелектуального капіталу, вироблення пропозицій і рекомендацій щодо розширення обсягів і вдосконалення структури інвестиційного ресурсу, становлення інноваційної інфраструктури;

- науково-обгрунтовану оцінку сучасного стану освітнього потенціалу України та перспектив його розвитку, зокрема зазначено, що в зв'язку з формуванням інтелектуального капіталу виникають якісно нові функції держави, які пов'язані з забезпеченням відтворення інтелектуального капіталу;

отримали подальший розвиток:

- методика вартісної оцінки інтелектуального капіталу. Розглянуто альтернативні підходи (ринковий, витратний, дохідний та інші методи) щодо оцінки вартості різних об’єктів інтелектуальної власності і нематеріальних активів;

- особливості захисту інтелектуальної власності в умовах ринкової трансформації економіки України. З'ясовано, що формування з інтелектуальних продуктів інтелектуального капіталу прямо залежить від рівня захисту інтелектуальної власності;

- узагальнення і уточнення методів зарубіжної практики стимулювання розвитку інтелектуального капіталу (створення технопаркових структур, бізнес-інкубаторів, фондових ринків, підтримка держави співробітництва між національною промисловістю і наукою, розвиток венчурних підприємств, податкове та страхове стимулювання, правова охорона результатів наукових досліджень та інші), які можна ефективно використовувати в сучасному правовому й економічному середовищі України.

^ Практичне значення отриманих результатів. Важливе значення має обґрунтування комплексу заходів державного регулювання. Викладені в дисертації положення та висновки розширюють простір для подальшого теоретичного дослідження проблематики інтелектуального капіталу; вироблення концептуальних основ формування і розвитку інтелектуального капіталу, сприяють виникненню нових підходів до суспільно-економічної практики. Практична значимість роботи полягає в тому, що основні її теоретичні положення і висновки можуть бути використані при аналізі соціально-економічної ситуації в Україні та при визначенні перспектив подальшого суспільного розвитку. Матеріали дослідження можуть застосовуватися при розробці навчальних і спеціальних курсів з економічних та соціологічних дисциплін.

^ Особистий внесок здобувача. Особистий внесок здобувача полягає в самостійному дослідженні, в якому викладений авторський підхід до вирішення важливого наукового завдання – дослідження основ формування та функціонування інтелектуального капіталу. Сформульовані та обґрунтовані в дисертаційній роботі наукові положення, висновки і рекомендації отримані автором самостійно на основі проведеного дослідження. Вони викладені в 10-ти одноосібних публікаціях.

^ Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертації апробовані й отримали позитивну оцінку на методичних семінарах кафедри політичних наук Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського в 2002-2006 р.р., на аспірантських наукових семінарах. Результати дослідження викладалися на науково-практичних конференціях: “Наукові проблеми трансформації економічних систем і становлення ринкової економіки” (Одесса, 2003р.), “Особливості ринкової трансформації економіки України” (Одеса, 2004р.), “Економіко-правові питання розвитку та функціонування господарських систем” (Одеса, 2005р.). На міжнародній науково – практичній конференції “Пріоритетні напрямки розвитку професійної освіти”(Одеса, 2004р.). На науково-практичній конференції “Проблеми державного управління в умовах реформування політико-правової системи” (Одеса, 2005р.). На Всеукраїнській конференції “Проблеми політико-правового забезпечення євро- та євроатлантичної інтеграції України” (Одеса, 2008р.). На методологічному семінарі Львівського національного університету імені Івана Франка “Фіскальні інструменти регулювання доходів населення в економіці України” (Львів, 2007р.).

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладено в 10 статтях, у тім числі 7, які входять до переліку фахових видань, затверджених ВАК України. Всі публікації одноосібні обсягом 3,0 др.арк.

^ Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, які містять одинадцять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 214 сторінок, основний зміст роботи викладено на 180 сторінках комп’ютерного набору. Дисертація містить 19 таблиць, 5 рисунків та 12 додатків. Список використаних джерел налічує 266 позицій.

^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, основні завдання, предмет, об'єкт, методологію дослідження, зв'язок з науковими програмами. Викладено наукову новизну та практичну цінність отриманих результатів, відображено апробацію роботи, подано кількість публікацій за темою дисертації.

^ У першому розділі дисертаційної роботи - “Теоретико-методологічні засади дослідження інтелектуального капіталу” розглянуто сутність, характерні риси та особливості інтелектуального капіталу та його складових. На підставі аналізу еволюції економічної теорії узагальнено і систематизовано процес розвитку теорії інтелектуального капіталу. Наведено методи вартісної оцінки нематеріальних активів.

^ У першому параграфі цього розділу доведено, що становлення інституту інтелектуального капіталу є тривалим, закономірним процесом, обумовленим загальноцивілізаційним розвитком.

У звязку з тим, що поняття інтелектуального капіталу порівняно недавно увійшло у вітчизняну літературу, проведено дослідження співвідношення цієї категорії з такими категоріями (робоча сила, трудові ресурси, трудовий потенціал, людський капітал, інтелектуальний потенціал), які застосовувалися раніше для означення ролі та місця людини в економічній системі суспільства.

У дисертації зазначено, що формування категорії “інтелектуальний капітал” зумовлено розвитком якісних властивостей робочої сили, розширенням її впливу на суспільно-економічні процеси та залученням науки до активного формування економічної системи.

Розглядаючи структуру інтелектуального капіталу в дисертації зазначено, що до його складу належать такі види: людський, структурний (організаційний), споживчий капітали ( Л. Едвінссон і М. Мелоун); людський капітал та інтелектуальні ресурси (В.Зінов, К.Сафарян); ринкові, людські, інфраструктурні активи та інтелектуальна власність (Є.Брукінг). На думку дисертанта, формування інтелектуального капіталу в процесі господарської діяльності відбувається за рахунок трьох складників: людського, організаційного та споживчого капіталів.

Підсумовуючи різні підходи до дослідження сутності та визначення структури інтелектуального капіталу, автор пропонує таке його визначення та структуру (рис.1).


Інтелектуальний капітал - це збірне поняття, яким позначають об'єкти інтелектуальної власності, які перебувають в розпорядженні суспільства, та знання, вміння, навички людини, а також системи, створені нею, які при включенні до господарського обороту приносять додану вартість за рахунок нових і сильніших конкурентних переваг

^ Ознаки інтелектуального капіталу

Предметна

Нематеріальні активи, які є нематеріальними речами, а саме безтілесними ідеями, результатами творчої (інтелектуальної) діяльності


Економічна

Цінність (вартість) для суспільства і здатність приносити дохід

Правова

Можливість використання, завдяки системі правових норм, які регулюють відносини в суспільстві у зв'язку зі створеннням і використанням об'єктів інтелектуальної власності

^ Структура інтелектуального капіталу

Людський капітал

рівень освіти (знання), професійна підготовка (навички, вміння, досвід роботи), стан здоров’я, володіння економічно значущою інформацією, мотивованість, мобільність працівника тощо


^ Організаційний капітал (структурний капітал та інтелектуальна власність)

технічне та програмне забезпечення, організаційна структура, тобто все те, що треба працівникові, щоб реалізувати свій виробничий потенціал і літературні та художні твори, комп'ютерні програми,фонограми, відеограми, наукові відкриття,винаходи, моделі, промислові зразки,

інтегральні мікросхеми,

раціоналізаторські пропозиції,

торговельні марки, бренди,ноу-хау,

комерційні таємниці тощо

^ Споживчий капітал

зв'язки з клієнтами,

інформація про клієнтів,

історія взаємовідносин з клієнтами



Рис. 1. Суть та структура інтелектуального капіталу


Дисертант доходить висновку, що поняття “інтелектуальний капітал” узагальнююче і є надбанням таких наук, як економіка, філософія, юриспруденція та багатьох інших.

^ У другому параграфі цього розділу особливу увагу приділено дослідженню еволюції поглядів на інтелектуальний капітал у світовій економічній науці.

Проаналізовано погляди представників різних економічних шкіл на суть і характерні риси економічної категорії “капітал”, оскільки природа та функціональні форми цієї категорії набувають різних підходів до її розуміння і є необхідною умовою дослідження інтелектуального капіталу. В роботі зазначено, що перша спроба у світовій економічній науці зарахувати до поняття “капітал” людину, або її здібності, пов’язана з іменем У.Петті. Він першим висловив ідею про те, що люди з їхніми виробничими здібностями є багатством.

Виявлено, що саме новій хвилі в класичній теорії (перша половина  ст.) належить першість у загостренні уваги до нематеріальної сфери виробництва. Багато авторів (Т. Мальтус, В. Сеніор, Ф. Бастіа, Д. Мілль та ін.) визнали, що праця в нематеріальній сфері також створює вартість, яка підлягає розподілу.

В економічній моделі людини майбутнього, яку обгрунтував К.Маркс, зникає примус до праці, вона стає вільною і творчою. Основні економічні потреби людини – власне вдосконалення, всебічний розвиток, абсолютне виявлення своїх творчих обдарувань тощо.

А. Маршалл людський капітал вважав важливим чинником організації та ефективного управління економікою. Він визначив освіту, фахову підготовку, навички та здібності людини капіталом і розглядав знання як наймогутніше джерело виробництва.

Поява і розвиток концепції інтелектуального капіталу багато в чому повязана з працями відомого американського економіста першої половини  ст. І. Фішера. Він прямо стверджував, що капіталом є все те, що здатне протягом певного часу приносити дохід.

У роботі проаналізовано процес становлення постіндустріального суспільства, визначено його основні характеристики (в економіці простежується перевага сфери послуг над сферою виробництва; основний виробничий ресурс – інформація та знання; серед зайнятих переважають робітники розумової праці тощо).

Проведений аналіз засвідчив, що на середину  ст. цілісної концепції інтелектуального капіталу ще не було, оскільки умови для її розвитку сформувалися лише в другій половині минулого століття. Ці умови –

об'єктивні процеси розвитку продуктивних сил в епоху науково-технічної революції, коли небачено зростають роль і значення в економіці людської особи, її рівня освіти, кваліфікації, інтелекту, компетентності, наукових знань.

Дисертант доходить висновку, що сучасний етап суспільного розвитку характеризується становленням економіки знань і супроводжується інтелектуалізацією виробничих сил суспільства. Панівним чинником є саме інтелектуальний капітал. Творчість, творча праця (інтелектуальна діяльність) – це фундаментальна ознака нового більш організованого суспільства, коли всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей людини стає визначальним фактором його зростання.

^ У третьому параграфі цього розділу проаналізовано методики визначення вартості нематеріальних активів.

Дисертант виходить з того, що необхідність оцінки інтелектуального капіталу в сучасній ринковій системі господарювання визначається домінуючим значенням і цінністю інтелектуальних ресурсів підприємств порівняно з матеріальними ресурсами. Наприклад, такий ресурс як програмне забезпечення - це 70% затрати інтелектуальної праці і 10-30% вартість використаного устаткування (комп'ютерів та ін.), електроенергії, будівель і комунікацій.

У таблиці подано частку нематеріальних активів (НА) в інвестованому капіталі найбільших компаній світу (табл.1).

^ Таблиця 1

Частка нематеріальних активів найбільших компаній світу в інвестованому капіталі*

Компанія

Галузь

Частка НА у % від інвестованого капіталу

Disney

Розваги

66

Heinz

Харчова

87

Johnson& Johnson

Медицина

85

Merek

Фармацевтика

60

Microsoft

Програмне забезпечення

84

Nike

Одяг і взуття

76

Procter&Gamble

Споживчі товари

85

*Джерело: Уманців Г. Проблеми ідентифікації, оцінки та обліку інтелектуального капіталу підприємства // Інтелектуальна власність. – 2007. - № 3. - С. 29 - 33.

Видання Business Week оприлюднило оцінку найдорожчих брендів у світі: Coca-Cola - $70 млрд, Microsoft - $ 65 млрд, IBM - $ 52 млрд, GE - $ 42 млрд, Intel - $31 млрд.

У роботі розглянуто практичні підходи (ринковий, дохідний, витратний) до оцінки інтелектуального капіталу, які розроблені фахівцями провідних компаній світу - У. Фарром, Е. Енгелем, Т. Вітстейном, Л. Дубліном і А. Лоткою, Д. Тобіном та ін.

Ринковий підхід - співвідношення між ринковою та обліковою вартістю. Наприклад, ринкова вартість компанії “Майкрософт” у середині 90-х років становила 85,5 млрд, тоді як вартість її основних фондів – лише 6,9 млрд (отримуємо вартість інтелектуального капіталу компанії – 78,6 млрд.). Витратний підхід - заснований на розрахунку витрат, необхідних для повного відтворення об'єкта власності, що охоплює: заробітну плату дослідницького персоналу поряд з витратами, пов'язаними зі створенням торгової марки, процедурою отримання дозволу на користування торговою маркою і ін. Дохідний метод - визначення вигід, які об'єкт брендингу, що оцінюється, може принести власникові (періодичний платіж за право користуватися ліцензією на товари, винаходи, товарні знаки, нововведення, патенти, видання книг, прокат фільмів).

Застосовують також більш спрощені методи для оцінки нематеріальних активів.

^ Метод 25 % від валового прибутку (ліцензіар повинен отримувати роялті у сумі не менше, ніж 25 % від валового прибутку без відрахування податків):

L = 0,25*І/N (1),

де L - сума роялті, яка припадає на одиницю проданої ліцензіатом продукції; ^ I - операційний прибуток; N - кількість проданих одиниць.

Метод 5 % від продажу для визначення суми роялті, який припадає на одиницю товару, проданого ліцензіатом:

L. = 0,05 * R. / N (2),

де R - сума продажу.

^ Метод віддачі на інвестиції у дослідження і розробки. Роялті на одиницю продукції обчислюють так:

L = [СR&D*(1+Ri)] / Nm (3),

де СR&D - витрати на дослідження і розробки; Ri - потрібна ставка віддачі на інтелектуальну власність і нематеріальні активи; Nm - місткість ринку.

Дисертант доходить висновку, що інтелектуальний капітал – не тільки основний ресурс сучасного виробництва, а й важливий компонент, який визначає ринкову вартість сучасного субєкта господарювання.

^ У другому розділі дисертаційної роботи - “Макроекономічна оцінка ефективності функціонування інтелектуального капіталу в економіці України” проаналізовано макроекономічні чинники формування інтелектуального капіталу та ефективність діяльності вітчизняних підприємств. Простежено вплив науково-технічної і освітньої діяльності на розвиток інтелектуального капіталу.

^ У першому параграфі другого розділу проведений аналіз засвідчив, що Україна в 90 - х роках  та на початку сторіччя зазнала глибоких економічних і технологічних криз і опинилася в стані технологічної деградації та втрати конкурентоспроможної продукції. Тому Україна повинна подолати наслідки цих криз і вийти на траєкторію інноваційного оновлення економіки. У сучасному світі інноваційна діяльність перетворилася на один із найважливіших факторів забезпечення інноваційного розвитку економіки.

У роботі зазначено, що відповідно до сформованої законодавчої бази розвиток інноваційної системи відбувається поетапно – від створення інфраструктури – до формування обґрунтованої системи фінансової та організаційної підтримки.

У реферованому параграфі показано, що в Україні існують такі основні елементи інноваційної інфраструктури: технопарки, бізнес-інкубатори, інноваційні центри, тобто сукупність взаємопов'язаних, взаємодоповнюваних виробничо-технічних систем, які здатні ефективно та гнучко реалізовувати необхідні в цей момент інновації, засновані на високих виробничих технологіях, потрібних для ефективного здійснення інноваційної діяльності і реалізації інтелектуального капіталу.

У дисертації рекомендовано розвивати взаємозв'язки між учасниками інноваційні інфраструктури: науково-дослідних інститутів та університетів (які перетворюють знання в прикладні розробки і технології); підприємств реального сектора (які формують попит на інновації і технології та створюють конкурентоспроможну продукцію); уряду, який формує політику у сфері науки і технологій, створює підприємницьке середовище для конкуренції і інновацій (забезпечує оптимальне поєднання людських, фінансових ресурсів та знань для їх продуктивного використання); сукупності фінансових інститутів і механізмів для фінансування бізнес-проектів на всіх етапах їхньої реалізації від ідеї до впровадження.

Особливу увагу в роботі приділено вивченню питань бюджетних витрат на науку та освіту(табл.2).

^ Таблиця 2

Динаміка фінансування науки з 2000 до 2005 рр.**

Показник

2000р.

2001р.

2002р.

2003р.

2004р.

2005р.

2011р.*

Загальний обсяг коштів з усіх джерел, (млн грн)……………

Темп зростання порівняно з попереднім роком, (%)………….

Частка загального обсягу фінансування,(%ВВП)…………..


Надходження з держбюджету (млн.(млн грн/% ВВП)……………………...

Фінансування на 1 виконавця

наукових та науково-

технічних робіт з усіх джерел (грн.)

Темп зростання порівняно з

попереднім роком (%)……………


Фінансування на 1 виконавця

наукових та науково-

технічних робіт

з держбюджету (грн)…………….


Темп зростання порівняно з

попереднім роком (%)………….


Обсяг виконаних науковихта

науково-технічних робіт, у

фактичних цінах, з

розрахун. на 1 виконавця(грн)…..

Темп зростання порівняно з

попереднім роком (%)


2046,3


131,7


1,2


810,0/

0,48


16943


137,4


6707


143,5


16381


130,8


2432,5


118,9


1,2


834,1/

0,41


21462


126,7


7359


109,7


20072


122,5


2611,7


107,4


1,2


982,5/

0,44


24307


113,3


9144


124,3


23238


115,8


3597,4


137,7


1,3


1199,4/

0,45


34313


141,2


11440


125,1


31665


136,3


4231,7


117,6


1,2


1449,5/

0,42


39696


115,7


13597


118,9


38577


121,8


5362,8


126,7


1,08


2028,3/

0,41


50826


128,0


19223


141,4


45668


118,4


10400


-


2,2-2,5


-


-


-


-


-


-


-

**Розраховано за даними: Щелкунов В. Зазначена праця; Гончаров Ю., Касич А. Науковий потенціал як фактор розвитку інноваційно-інвестиційної системи України // Економіка України. – 2007. – №3. – С.42-51.

*За проектом Концепції інноваційної діяльності в Україні. Див.: Економіка і політика довгострокового розвитку.


У цьому контексті варто зазначити, що у високорозвинених країнах світу фінансування на науку та інноваційну діяльність передбачає не менше 3,5% від ВВП.

Автор доходить висновку, що зниження частки видатків на розвиток інтелектуальної праці та науково-технічних розробок серед видатків державного бюджету та недержавних комерційних структур призводить до зменшення науково-технічного потенціалу країни та до негативних процесів. Отже, необхідністю є технологічне лідерство на основі власних зусиль, яке досягається завдяки інтелектуально-освітньому потенціалу, рівню розвитку науки та науково-технічного розвитку господарства.

Виявлено важливі макроекономічні чинники, які спрямовані на збереження й відповідне формування інтелектуального капіталу в Україні:

дотримання урядом і корпораціями курсу на інноваційно-інвестиційну модель; формування внутрішньої системи, при якій вирішуються проблеми мотивації банків і страхових компаній до інвестування кредитних коштів у загальний процес інноваційної інфраструктури; розбудова ринкових інституцій, довгострокових індикативних планів і цільових програм структурної перебудови, що зумовлюють високий рівень конкуренції у сфері розробки й виробництва наукомісткої продукції (інноваційні тендери); модернізація, розширення та розвиток наявної виробничої інфраструктури (інноваційні банки, технополіси, інноваційні біржі тощо); вдосконалення нормативно-правової бази, податкового законодавства в інноваційній сфері насамперед інституту інтелектуальної власності; створення системи стимулів для суб'єктів науки і економіки до індивідуального і колективного просування нововведень, що зумовить зростання попиту на науково-технологічні, освітні та інвестиційні послуги; розбудова системи розвитку людського потенціалу, системи освіти, зорієнтованої на розвиток креативних (творчих) властивостей особистості; лібералізація економічної діяльності – створення сприятливих умов для підприємництва та праці, активна державна підтримка інноваційно-орієнтованої підприємницької діяльності, зокрема венчурного бізнесу.

Отже, політика держави повинна зорієнтуватися на розвиток інфраструктури, забезпечення мобільності робочої сили, підтримку “нових” секторів (передусім інноваційних та інформаційних).

^ У другому параграфі цього розділу проаналізовано ефективність інноваційної діяльності вітчизняних підприємств.

У дисертації показано, що інноваційне підприємництво насамперед пов'язується з розвитком технологій, нововведеннями та економічним зростанням, що відіграє помітну роль у формуванні т
^ СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

Полуяктова О. В. Інтелектуальна власність та інтелектуальний потенціал // Вісник соціально-економічних досліджень. Збірник наукових праць. – Одеса: ОДЕУ, 2003. – Вип. №15. - С. 250 – 254.

Полуяктова О.В. Визначення вартості інтелектуального капіталу // Вісник соціально-економічних досліджень. Збірник наукових праць. – Одеса: ОДЕУ, 2004. – Вип. №17. - С. 241 – 245.

Полуяктова О.В. Інтелектуальний капітал в сучасній економіці // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. Збірник наукових праць. – Одеса, 2004. – Вип. №2 . - С. 240 – 243.

Полуяктова О.В. Еволюція поглядів на інтелектуальний капітал у світовій економічній науці // Науковий вісник. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. – Одеса: ОДЕУ, 2007. – Вип. №15 (52). - С. 23 – 30.

Полуяктова О.В. Економіко–правові передумови формування захисту інтелектуальної власності в Україні // Економіка: проблеми теорії та практики. – Дніпропетровськ. ДНУ, 2007. – Вип. № 231. Том V - С. 856 – 861.

Полуяктова О.В. Інтелектуальний капітал: аспекти взаємодії освіти і науки. // Науковий вісник. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. – Одеса: ОДЕУ, 2007. – Вип. №17 (54). - С. 62 – 70.

Полуяктова О.В. Інтелектуальні інвестиції в економіці України // Південноукраїнський правничий часопис. Збірник наукових праць. – Одеса, 2008. – Вип. №3 .- С. 257 – 259.

в інших виданнях

Полуяктова О.В. Роль освіти в формуванні інтелектуального потенціалу України // К.Д.Ушинський і сучасність: пріоритетні напрямки розвитку професійної освіти. Матеріали міжнародної науково – практичної конференції. – Одеса: ПДПУ, 2004. – С. 111 – 117.

Полуяктова О.В. Методологічні засади дослідження постіндустріального суспільства // Вісник соціально-економічних досліджень. Збірник наукових праць за матеріалами Міжрегіональної науково – практичної конференції. – Одеса: МАУП, 2005 - С. 132 -137.

Полуяктова О.В. Правовий захист інтелектуальної власності // Збірник наукових праць за матеріалами Всеукраїнської конференції “Проблеми політико-правового забезпечення євро- та євроатлантичної інтеграції України” – Одеса: МАУП, 2008 - С. 252 - 258.


АНОТАЦІЯ

Полуяктова О.В. Інтелектуальний капітал в економіці України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01. - “Економічна теорія та історія економічної думки”. – Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню сутності та особливостей формування і функціонування інтелектуального капіталу. У роботі розкрито основні теоретико-методологічні аспекти дослідження сутності інтелектуального капіталу, розглянуто його структуру. Запропоновано сучасне тлумачення категорії “інтелектуальний капітал” як соціально– економічного явища, визначено його місце в загальній структурі категорі