Реферат: Класичний приватний університет управління агролізингом при здійсненні інвестиційної діяльності аграрних підприємств

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


УПРАВЛІННЯ АГРОЛІЗИНГОМ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ


08.00.04 – економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)


ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук


Запоріжжя – 2008
ЗМІСТ



ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЛІЗИНГУ ТА УПРАВЛІННЯ НИМ ПРИ ІНВЕСТУВАННІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

10

1.1. Економічна сутність лізингу, його види і функції

10

1.2. Роль агролізингу в активізації інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств

32

1.3. Інструменти управління агролізингом при інвестуванні підприємств

46

Висновки до розділу 1

65

^ РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАНУ І НАПРЯМІВ РЕАЛІЗАЦІЇ ЛІЗИНГУ ТА КРИТЕРІЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ЙОГО ПРОЕКТІВ ПРИ ІНВЕСТУВАННІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

68

2.1. Дослідження напрямів реалізації лізингу в інвестуванні підприємств ринково розвинених країн

68

2.2. Рівень агролізингу та оцінка лізингових послуг в Україні

88

2.3. Характеристика критеріїв ефективності лізингових проектів та їх інвестиційних можливостей для підприємств

124

Висновки до розділу 2

141

^ РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ АГРОЛІЗИНГОМ ТА ПІДВИЩЕННЯ ОБҐРУНТОВАНОСТІ ЙОГО ПРОЕКТІВ В ІНВЕСТУВАННІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

144

3.1. Розвиток організаційних форм управління агролізингом

144

3.2. Обґрунтування вибору і оцінки ефективності інвестиційного лізингового проекту в агарних підприємств

176

3.3. Удосконалення системи платежів інвестиційних лізингових проектів аграрних підприємств

188
^ Висновки до розділу 3
206

ВИСНОВКИ

209

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

214

ДОДАТКИ

228


^ ВСТУП


Актуальність теми. В сільському господарстві України ускладнюються негативні процеси інвестиційної та інноваційної діяльності. У результаті у багатьох господарствах спостерігається припинення простого відтворення, загальне зниження економічної і соціальної стійкості на фоні загострення конкурентної боротьби та підвищення активності транснаціональних корпорацій. У таких умовах суб’єктам аграрного господарства потрібні потужні джерела інвестицій у відновлення і переоснащення виробництва. Одним з них може бути агролізинг як специфічний вид агробізнесу, де об’єктом інвестицій виступають будівлі, споруди, техніка, машини, обладнання та племінна худоба в сільському господарстві. Активне використання агролізингу в управлінні капіталовкладеннями підприємств може стати найважливішим імпульсом до розвитку, важелем забезпечення безперервності відтворювального кругообігу основного капіталу у виробничій діяльності на селі. Тому глибоке наукове опрацювання інвестиційних можливостей агролізингу як складного соціально-економічного явища в сільському господарстві, розробка теоретичних і практичних засад його розвитку та впливу на стан ресурсного потенціалу підприємств є актуальними і практично значимими завданнями сьогодення.

Світовою та українською наукою, економічною практикою накопичений певний досвід управління лізингом. Методологічні аспекти теорії інвестування через лізингові проекти були відображені у наукових працях вітчизняних фахівців: І. Агєєвої, М.Дем’яненка, С. Іванюти, В.Івашина, К.Ковальчук, О.Ляхова, Ю.Макаренко, В.Міщенко, Г.Підлисецького, Л.Прилуцького, П.Саблука, О.Слав’янської, Ю.Сосюрко, Н. Коваленко, О.Селехман та інших науковців. Важливу роль у формуванні поглядів автора відіграли також праці закордонних дослідників з питань управління лізингом в інвестиційній діяльності підприємств, серед яких: С.Амембал, В.Дж.Брагг, Дж.Дж.Голдберг, М.Е.Доллингер, Х.Е.Канні, Б.Б.Лоу, А.Р.Макмии, Х.А.Розен, Т.Х.Фраермен, З.Д.Халадай, Х.Й.Шпиттлер, А.Д.Шугарман.

При цьому, низка питань щодо розвитку інвестиційних можливостей через лізингові послуги залишається дотепер не вивченою, а значна частина діючих способів і моделей застосування лізингу в інвестиційній діяльності аграрних підприємств вимагає їх корегування з урахуванням завдань інтеграції України у світове співтовариство та уніфікації економічних параметрів господарювання. Малодослідженим залишається коло питань, пов’язаних з розвитком організаційних форм управління агролізингом, обґрунтуванням відбору інвестиційних лізингових проектів аграрних підприємств і критеріїв оцінки їх ефективності, удосконалення системи платежів в управлінні лізинговими послугами в сільському господарстві.

Важливість проблем інвестування через лізинг у вітчизняному сільському господарстві, недостатній рівень її вивчення та розробки, необхідність дослідження теоретико-методичних основ лізингу, формування організаційно-економічного механізму лізингових операцій для активізації інвестиційного процесу в аграрній сфері України, встановлення шляхів удосконалення його організації і механізмів функціонування зумовили напрям дисертаційного дослідження, визначили його мету і завдання.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Класичного приватного університету “Організаційно-економічний механізм функціонування підприємницьких структур – системи ціноутворення, фінансово-кредитних відносин, страхування” (номер державної реєстрації 0102U003197). Роль автора полягає у розробці механізмів управління лізинговими операціями аграрних підприємств.

^ Мета й завдання дослідження. Мета полягає в розробці науково-теоретичних засад і практичних рекомендацій щодо управління агролізингом, спрямованого на максимально ефективне використання його інвестиційних можливостей на підприємствах аграрної сфери.

Відповідно до мети дослідження поставлені і вирішувались наступні завдання:

- узагальнити економічну сутність лізингу, його види і роль активізації інвестиційно-інноваційної діяльності аграрних підприємств;

- встановити інструменти управління лізингом при інвестуванні аграрних підприємств;

- проаналізувати стан і напрями реалізації лізингу та критерії ефективності його проектів при інвестуванні аграрних підприємств;

- визначити організаційні форми управління агролізингом при здійсненні інвестиційної діяльності в сільському господарстві;

- обґрунтувати вибір й оцінку ефективності інвестиційного лізингового проекту аграрних підприємств;

- удосконалити систему платежів в управлінні інвестиційними лізинговими проектами аграрних підприємств.

^ Об'єктом дослідження є процес управління інвестиційною діяльністю на основі агролізингу, учасниками якого є аграрні підприємства і спеціалізовані організації, якими надаються лізингові послуги.

^ Предметом дослідження є система організаційно-економічних відносин між господарюючими суб'єктами, які беруть участь у процесі управління інвестиційною діяльністю на основі агролізингу, що спрямована на раціональне підвищення інвестиційного потенціалу аграрних підприємств країни.

^ Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали закони діалектичної логіки, єдність логічного, еволюційного та історичного. У процесі роботи застосовувалися загальнонаукові методи: наукова абстракція, класифікація, порівняння, системний аналіз, дослідження операцій, моделювання взаємин між сторонами, систематизація даних, експертний підхід. Сукупність використаної методологічної бази дозволила забезпечити в остаточному підсумку вірогідність і обґрунтованість висновків та практичних рішень.

Теоретичною основою роботи є праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі інвестиційної діяльності та у сфері управління лізинговими операціями та проектами. У ході дослідження вивчено загальну та спеціалізовану літературу.

Використано законодавчі та нормативно-правові документи, річні звіти й офіційні публікації із проблем організації агролізингових операцій і визначення ролі лізингових проектів у поточній інвестиційній діяльності агропромислових підприємств, матеріали наукових конференцій, семінарів, а також загальнодержавні, регіональні та корпоративні статистичні й аналітичні матеріали.

Низку методологічних положень і висновків, які містяться у дисертації, ілюстровано розрахунковими таблицями та графічними схемами, підготовленими автором на основі статистичних даних Міністерства аграрної політики України.

^ Наукова новизна одержаних результатів зумовлена формуванням на засадах комплексного теоретико-методологічного аналізу лізингу концепції здійснення інвестиційної діяльності аграрних підприємств.

Найбільш важливими результатами, що характеризуються новизною і розкривають логіку, складність причинно-наслідкових взаємозв’язків, повноту дисертаційного дослідження, є такі:

вперше:

- аргументовано необхідність створення при інвестиціях в основний капітал аграрних господарств агролізингових консорціумів і компаній з банківським капіталом на постійній основі та авалювання векселів чи надання гарантій забезпечення агролізингодавцями (лізинговими компаніями) зобов’язань перед їх товарними кредиторами;

удосконалено (доповнено):

- організаційні форми регулювання агролізингових операцій, які впливають на формування структури інвестиційної програми підприємств через запровадження основних механізмів управління агролізингом і формування системи лізингових проектів;

- механізми підтримки розвитку агролізингу: шляхом стимулювання державою приватних лізингових компаній для активізації співпраці з аграрними підприємствами шляхом часткової компенсації лізингової ставки процента на рівні, що становить розмір облікової ставки НБУ; через часткову компенсацію вартості об’єкта лізингу після внесення авансового платежу лізингоотримувачем за ставкою, еквівалентною авансовому платежу, але не більше як 30%;

- модель ефективного управління агролізинговими проектами, яка сприяє знаходженню припустимих параметрів оптимізації ресурсів, залучених у сферу інвестиційної діяльності підприємства, і дозволяє провести класифікацію та запропонувати найбільш перспективні напрями діяльності лізингової компанії, спрямовані на одержання максимально можливого прибутку від агролізингу та забезпечення стабільності капітальних вкладень аграрних підприємств;

набуло подальшого розвитку:

- авторське визначення понять “агролізинг” та його складових – “агротехлізинг” й “агроплемтваринлізинг”, де об’єктами поряд із будівлями та спорудами є сільськогосподарська техніка, машини і устаткування та племінні тварини, суперелітне насіння в селекції і насінництві, а суб’єктами виступають юридичні особи трьох сфер АПК;

- дослідження теоретичних засад вибору й обґрунтування схем та організаційно-економічних механізмів здійснення агролізингових угод за участю комерційних банків через опрацювання схеми організації агролізингу, яка включає поетапне проведення робіт і розрахунків: підготовчий (розгляд лізингового проекту), укладання лізингової угоди, реалізації, завершальний;

- основні характеристики та критерії відбору агролізингових проектів при побудові системи управління лізингом на аграрних підприємствах, яка заснована на вдосконаленні механізмів управління, мінімізації інвестиційних ризиків, класифікації внутрівиробничих резервів і впровадженні бізнес-планів.

^ Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні теоретичні положення та висновки, відображені в дисертації, використані Запорізькою обласною державною адміністрацією при реалізації Програми стабілізації та розвитку агропромислового комплексу Запорізької області на період до 2010 року (довідка № 15-1133 від 04.03.2008 р.) з метою підвищення ефективності управління інвестиційною діяльністю аграрних підприємств при реалізації ними лізингових операцій.

Пропозиції автора щодо удосконалення організаційної форми регулювання агролізингових операцій використані фахівцями ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” (довідка №04-9/7965 від 22.02.2008) та ТОВ “Євро Лізинг” (довідка №795-1 від 12.03.2008) при розробленні системи заходів щодо ефективного використання інвестиційних можливостей лізингу, обліку, звітності та управління агролізинговими операціями.

Теоретичні та методичні положення і пропозиції з проблем управління агролізингом при здійсненні інвестиційної діяльності аграрних підприємств запроваджені в навчальний процес Класичного приватного університету і використовуються при викладанні дисциплін: “Менеджмент організацій”, “Економіка АПК”, “Економіка підприємства”, “Основи підприємництва” (довідка № 9-11-27 від 02.02.2008 р.).

^ Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження розроблені автором самостійно й опубліковані в одноосібних наукових працях.

^ Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях: “Особливості соціально-економічного розвитку України та регіонів” (м. Запоріжжя, 2007), “Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України” (м. Харків, 2007), “Актуальні проблеми економіки 2007” (м. Київ, 2007), “Інноваційні стратегії економіки регіонів” (м. Київ, 2007), “Європейські орієнтири муніципального управління” (м. Київ, 2008), “Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства” (м. Дніпропетровськ, 2008).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових праць, з них 5 статей у наукових фахових виданнях, загальним обсягом 3,9 обл. вид. арк.

^ Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 153 найменувань та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 246 сторінок комп’ютерного тексту; робота містить 38 таблиць, 32 рисунки, 13 додатків.

РОЗДІЛ 1

^ ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЛІЗИНГУ ТА УПРАВЛІННЯ НИМ ПРИ ІНВЕСТУВАННІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ


1.1. Економічна сутність лізингу, його види і функції


На сьогодні в умовах ринкового розвитку багатоукладної економіки лізинг стає значним доповненням до джерел інвестування основних засобів виробництва. Саме лізинг сприяє проведенню політики прискореного оновлення машин і устаткування на кожному підприємстві чи в тій або іншій галузі виробництва. У наукових і навчальних літературних джерелах подаються різні визначення сутності лізингу і залежать від точки зору: юридичної, економічної, фінансової. Існуючі визначення можна згрупувати у 3 блоки. Так, А. Барабаш, М. Пастернак визначають лізинг як вид підприємницької діяльності [5, с. 76; 93], О. Вінник, А. Митяков ототожнюють його з інвестиційною діяльністю [20], І. Покотило розглядає лізинг як господарську операцію [117]. Всі ці визначення лізингу, а точніше віднесення лізингу до зазначених сфер, тісно пов’язані. Лізингова діяльність може бути віднесена, без сумніву, і до підприємництва. Виходячи із цього, вона є господарською діяльністю, і, без сумніву, одним із важливих інструментів інвестування.

О.М.Левковець вважає: “що коли другорядні наслідки оренди приймаються як істотні, тоді і звичайна оренда перетворюється на лізинг. Коли орендодавець стає фінансовим посередником і податкові наслідки оренди розглядаються як досить важливі, тоді і фінансовий мотив оренди розглядається як один із основних, а сама оренда називається фінансовою» [72, с.14]. А раз так, то фінансова оренда виступає як особливий вид інвестування інвестиційної діяльності. Основні взаємозв’язки лізингових відносин показані в табл..1.1 (Додаток А). Лізинг має подвійну природу. З одного боку, його можна охарактеризувати як вкладення ресурсів на зворотних засадах в основний капітал. Надаючи орендаторові компоненти основного капіталу, власник у визначені терміни одержує їх назад. Отже, за своєю суттю лізинг відповідає кредитним відносинам і зберігає суть кредитних операцій. З іншого боку, оскільки позикодавець і позичальник оперують капіталом в грошових одиницях, то за формою лізинг подібний до інвестиційного фінансування. Між лізинговими і кредитними відносинами також є багато спільних рис, однак існують і певні відмінності (Додаток Б).

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.


Постачальником (продавцем) об'єкта агролізингу може бути підприємство-виробник, торгівельна організація або інші суб'єкти підприємницької діяльності, які продають майно, яке передається за договором агролізингу.

Слід відмітити, агролізинг може бути і тристороннім комплексом відносин, до складу якого вхо­дять два елементи: відносини з купівлі-продажу та відносини у зв'язку з тимчасо­вим використанням устаткування. Ці відно­сини закріплюються договорами:

1) купівлі-продажу (між лізинговою ком­панією і заготівником на придбання устаткування, де заготівник - продавець, а агролізин­гова компанія - покупець);

2) лізингу (між лізингодавцем і користу­вачем, який перший передає другому в тимчасове користування устаткування, куп­лене в заготівника спеціально з цією ме­тою).

Тобто останньою групою суб’єктів агролізингових відносин є інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатосторонього договору агролізингу.

Права і обов'язки сторін, які випливають з умов агролізингового контракту, не є суворо фіксованими і можуть зазнавати різних змін залежно від тих традицій, що склалася на практиці. Це пояснюється тим, що кожний агролізинговий контракт є індивідуальним, спе­ціально «скроєним» відповідно до конкретних обставин і вимог зацікавленого користувача. Саме ця обставина, індивідуальний підхід до формування кожного договору та можли­вість урахування різних інтересів обох сто­рін, вважається у світовій практиці однією з найважливіших причин швидкого і стійкого розвитку агролізингу [5].

Виходячи з вишезазначеного, узагальнемо переваги агролізингових відносин для основних учасників через їх інтереси (табл. 1.3).

Об'єктом (предметом) агролізингу аналогічно, як і об’єктом звичайного лізингу відповідно до Закону України від 11 грудня 2003 р. «Про фінансовий лізинг» п. 1 ст. 3, може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

З урахуванням цього можна виділити наступні групи об'єктів (предметів) агролізингу (табл. 1.4).

Таким чином, у агролізинг може передаватися будь-яке майно, яке не заборонене до вільного обігу на ринку і не знищується в процесі виробничого циклу.

Згідно Закону України від 11 грудня 2003 р. «Про фінансовий лізинг» п. 2 ст. 3, не можуть бути предметом агролізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).


^ Таблиця 1.3

Інтереси учасників агролізингових відносин

Учасники лізингових відносин

Загальноекономічні інтереси

Специфічні інтереси

Лізингодавець

Отримання прибутку у вигляді лізингової маржі або процентів за лізингом

Посередництво між суб’єктами різних ринків, зведення їх інтересів в одній угоді, отримання знижок від виробників обладнання

Лізингоодержувач

Вивільненя частини власного капіталу, необхідного для придбання основних засобів

Збільшення або модернізація виробничих потужностей; нема потреби у великих одноразових вкладеннях капіталу

Банк

Отримання нових довготермінових джерел доходів у вигляді процентів та комісійних

Розширення спектора послуг, залучення нових клієнтів, надання супутніх послуг

Постачальник

Збільшення обсягів реалізації продукції

Розповсюдження продукції на ринку, альтернативні шляхи збуту продукції

Страхова

Компанія

Збільшення обсягів страхових винагород

Залучення нових клієнтів, оптових покупців страхових послуг

Консалтингова фірма

Отримання доходів від консультацій

Накопичення досвіду з питань лізингу


Тобто існують агролізингові операції, як по відношенню до рухомого майна (машинно-технічний лізинг), так і нерухомого майна. До рухомого майна відноситься: технологічне устаткування, транспортні засоби, будівельна техніка та ін.; до нерухомого майна – будинки та споруди виробничого призначення. Отже, агролізингова операція – особливий вид підприємницької діяльності, яка будується на підставі різноманітних організаційно-економічних форм відносин. Як складне соціально-економічне явище, він охоплює найважливіші функції по формуванню багатоукладної економіки: фінансову, виробничу, постачання, використання податкових і амортизаційних пільг (рис. 1.4), при цьому використання останніх має деякі особливості:


^ Таблиця 1.4

Групи об'єктів (предметів) агролізингу

Рухоме майно

Обладнання промислового призначення (верстати, устаткування, технологічні лінії, енергетичне обладнання, складське обладнання і майно); транспортне обладнання: повітряні, наземні та водні транспортні засоби, обладнання для їх експлуатації (судна, літаки, вертольоти, автомобілі, в тому числі спеціальні, залізничні вагони, контейнери і т.ін.); будівельна техніка; засоби телевізійного і дистанційного зв'язку; оргтехніка, конторське обладнання;

ліцензії, ноу-хау, комп'ютерні програми та ін.;

Нерухоме майно

Будівельні споруди і споруди виробничого, торгівельного або комунально-побутового призначення; споруди (нафтові та газові свердловини, гідротехнічні та транспортні споруди).


- майно отримане або передане за лізинговою операцією враховується на балансі лізингодавця або лізингоотримувача за домовленістю сторін;

- лізингові платежі відносяться до собівартості виготовленої лізингоотримувчем продукції (послуг), що відповідно має вплив на зменшення оподатковуваного прибутку;

- прискорена амортизація, яка обчислюється протягом зазначеного у контракті терміну, зменшує оподатковуваний прибуток і прискорює відновлення матеріально-технічної бази.


^ Купівля-продаж Інвестиції в основні фонди Фінансова Отримання
податкових пільг
Розширення зони підприємництва Збутова Виробнича Роздержавлення і приватизація майна Комплекс майново-правових відносин ^ Розвиток конку-рентних відносин Способи реалізації відносин власності Форма підприєм-ницької діяльності Володіння та користу- вання приміщенням Найм приміщення
Ознаки

Лізинг засобів виробництва

Функції



Рис. 1.4. Ознаки та функції агролізингу


Фінансова функція агролізингу виражена найбільш чітко, оскільки лізинг є формою вкладання капіталу у основні фонди. З розвитком технічного прогресу інвес­тиційні потреби народного господарства вже не мо­жуть повною мірою задовольнятися виключно за рахунок традиційних каналів фінансування, якими виступають бюджетні кошти, власні джерела фінансування підпри­ємств і організацій, довгостроковий банківський кредит та інші джерела.

Виробнича функція агролізингу полягає у вирішенні проблем виробництва за рахунок тимчасового використання майна, що є досить ефективним способом матеріально-технічного постачання та виробництва нової техніки, яка супроводжується різноманітним сервісом: технічним обслуговування, забезпеченням сировиною, робочою силою тощо. Збутова сфера агролізингової операції включає коло споживачів і освоєння нових ринків збуту.

Обмеження ролі агролізингу як додаткового каналу збуту виробленої продукції визначається загальним падінням рівня виробництва і розбалансованістю ринку технічної продукції. Збутова функція агролізингу має значення тільки в тому випадку, якщо його застосовують з метою розширення кола споживачів і освоєння нових ринків збуту.

Крім цього агролізингова операція впливає як прямо, так і опосередковано на всі сторони виробництва, життя та побуту населення, як в економічному розумінні, при якому майнові відносини сприяють технічному переозброєнню підприємств, прискорюючи науково-технічний прогрес, так і в соціальному, коли забезпечується стимулювання трудової активності людей і мобілізація їх творчих можливостей, а також і в політичному, коли відбувається демократизація господарського життя.


^ 1.2. Роль агролізингу в активізації інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств


Як показує практика застосування лізингу в ринкових країнах, лізинг став не тільки прогресивним способом матеріально-технічного забезпечення виробництва на базі передової техніки і технологій, але і джерелом фінансування.

Незважаючи на широке розповсюдження лізингових послуг у розвинених країнах, в Україні лізинг перебуває лише на початковому етапі через його порівняну новизну, брак досвіду і недосконалість законодавчої бази. Інфраструктура ринку лізингових послуг тільки почала створюватися, а тому лізингових компаній, спроможних надати якісні лізингові послуги, недостатньо. Основними учасниками лізингових операцій є банки, які не можуть ефективно обслуговувати агентів лізингових угод.

Ще в СРСР лізинг застосовувався у невеликих масштабах лише у міжнародній торгівлі. Лізинг розглядався зовнішньоторговельними організаціями як одна з форм придбання або реалізації великогабаритних універсальних та інших дорогих верстатів, поточних ліній, літаків, морських суден, автомашин, обчислювальної техніки тощо. Для вітчизняних експортерів лізинг є додатковою, а іноді вирішальною можливістю реалізувати дороге устаткування, розширити на зовнішньому ринку номенклатуру продукції і послуг, створити можливості для довготривалої співпраці (при довгостроковій і середньостроковій оренді) і, тим самим підвищити сукупну виручку, оскільки лізинговий контракт часто супроводжується різними видами послуг (технічного обслуговування, навчання, найм спеціалісті тощо). Збільшення валютних доходів іноземних представництв експортера пов'язано з тим, що постачальник, у першу чергу, відшкодовує з виручки валютні витрати на виконання лізингового контракту, і тільки із залишку сплачує податки.

У зв'язку з обмеженістю залучення в Україні валютних коштів лізинг при імпорті сприяє розширенню інвестицій в економіку. На думку фахівців, український ринок є привабливим для іноземних лізингодавців, однак підвищений ризик, пов'язаний з діяльністю на ньому, компенсується вищими відсотками за лізинг (в Україні - 12-15 відсотків, а, наприклад, в Німеччині – 5-7 відсотків) [15].

Потенційний попит на лізингові послуги в Україні оцінюється фахівцями Світового банку у розмірі 12-50 млрд. дол. США. Ці цифри враховують теперішній знос основних засобів і потребу їх заміни в різних галузях економіки. Особливе значення лізингові операції мають у таких галузях, як сільське господарство (амортизовано до 90 відсотків основних засобів) і транспорт (амортизовано 60 відсотків основних засобів) [17].

Розвиток ринку лізингових операцій може відіграти вирішальну роль у модернізації обладнання підприємств, розвитку малого і середнього бізнесу в Україні, особливо враховуючи той факт, що більшість малих підприємств не може скористатися кредитами у зв'язку з відсутністю у потрібному обсязі заставного майна. Іноземні експерти оцінюють щорічний обсяг лізингових послуг в Україні у 500 млн. дол. США [95].

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.


5. Доведено, що до класифікаційних ознак лізингу слід також віднести об’єкт лізингу. Агролізинг є однією із найцікавіших форм інвестування та порівняно з його іншими формами має низку переваг: знижує ризик неповернення коштів, передбачає стовідсоткове кредитування і не вимагає негайного початку платежів, майно виступає в якості застави, угода більш гнучка, ніж позика, для лізингоодержувача зменшується ризик морального і фізичного старіння майна, лізингове майно не збільшує його активи, платежі відносяться на витрати виробництва, сільськогосподарський товаровиробник отримує додаткові можливості збуту продукції.

Визначено, що ефективне проведення агролізингової діяльності повинно бути обов’язковим елементом державної програми її розвитку, але підходи до їх фінансування в Україні вкрай невдалі. На сьогодні банки віддають перевагу непрямій участі капіталу в лізинговому бізнесі створюючи агролізингові компанії. Крім того, активізація роботи банків на ринку лізингу неможлива без зниження ризиковості лізингових операцій і потребує прийняття в державі законів, спрямованих на вдосконалення системи захисту прав кредиторів. Банківським установам при концентрації необхідних дій в управлінні лізингом потрібно детальніше вивчати та оцінювати лізингові проекти. Запропоновано цей процес поділити на п’ять етапів: підготовчий, розгляд лізингових проектів, укладання лізингової угоди, її реалізація та завершення. Це дасть можливість більш повно враховувати особливості лізингових проектів при подальшому поширенні в аграрній сфері.


РОЗДІЛ 2

^ АНАЛІЗ СТАНУ І НАПРЯМІВ РЕАЛІЗАЦІЇ ЛІЗИНГУ ТА КРИТЕРІЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ЙОГО ПРОЕКТІВ ПРИ ІНВЕСТУВАННІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ


2.1. Дослідження напрямів реалізації лізингу в інвестуванні підприємств ринково розвинених країн


Нині у світовій практиці лізинг займає друге місце за обсягами інвестицій після банківського кредиту, оскільки він є одним із найбільш прогресивних методів матеріально-технічного забезпечення виробництва і відкриває користувачам широкий доступ до нових видів техніки.

У країнах Європи кількість компаній, що надають лізингові послуги, коливається від 22 у Швеції до 215 у Німеччині (рис. 2.1).





Рис. 2.1. Кількість компаній в країнах Європи, що надають лізингові послуги [69]

На сьогодні загальний річний обсяг лізингових угод у світі складає більше 500 млрд. дол. США.

Нині лізинг посідає важливе місце в економіці багатьох країн і є ознакою їх динамічного розвитку. Північна Америка лідирує за обсягом лізингових операцій (більше 224 млрд. дол. США), за нею йде Європа (більше 190 млрд. дол. США). Найвищі темпи зростання ринків лізингу демонструють країни Африки (69% річних), Австралії та Океанії (32% річних), Європи та Південної Америки (17% річних).

У розрізі окремих країн перше місце за річним обсягом ринку лізингу посідають США (208 млрд. дол. США), далі з великим розривом йдуть Японія (68,8 млрд. дол. США) та Німеччина (48,31 млрд. дол. США).

Співвідношення обсягів лізингових операцій та ВВП найбільше (5% та більше) в тих країнах колишнього соціалістичного табору, що нині демонструють високі темпи росту. Це Естонія, Чеська Республіка, Угорщина та Словаччина. В країнах з розвиненою ринковою економікою цей показник дорівнює приблизно 2 процентам [60].

Лідером за загальною вагою лізингу в за­гальнонаціональних інвестиціях є дві основні держави - Ірландія (46%) та Англія (35,8%). При цьому номінальна вартість лізингових операцій в Англії взагалі не поступається ні­мецькій - 18,853 млрд. євро. В Ірландії цей показник непомірно менший - 1,05 млрд. євро.

В Японії найбільшою лізинговою компанією є «Сеntury Leasing System», створена у 1969 р. її статутний капітал складає 585 млн. ієн. Вона має філії у Гонконгу, Сінгапурі, Великій Британії. Акціонерами цієї компанії є комерційний банк, трейдерська і дві страхові фірми. Найбільша італійська лізингова група "Локафіт" віддає в лізинг робочий інструмент, землерийні машини, сільськогосподарські машини, обладнання для офісів, нерухомість, транспорт (автомобілі, літаки, кораблі і т.д.). Група створила спільні фірми в Німеччині, Франції, США, Іспанії, Китаї.

Ринок лізингу привабливий для національних та іноземних інвесторів, тому лізингові послуги надаються як компаніями-резидентами, так і нерезидентами. Якщо лізингодавець та лізингоодержувач є резидентами різних країн, має місце міжнародний лізинг.

Просування товарів на зовнішні ринки компанії-виробники часто здійснюють саме через механізми лізингу, що забезпечує мінімізацію їх ризиків та необхідну економічну ефективність. Наприклад, частка міжнародного лізингу у експорті машин, обладнання, транспортних засобів та супутніх послуг складає 4-5%.

Експансія фінансового капіталу шляхом інвестицій у банківський сектор країн-реципієнтів як правило супроводжується створенням лізингових компаній, що дозволяє інвестору оптимізувати свої ризики, максимально ефективно працювати з клієнтами. Разом із тим, чимало іноземних інвестицій спрямовуються на ринок лізингу країни-реципієнта безпосередньо, без паралельного створення у цій країні власного банку.

У країнах Західної Європи близько 70% компаній, що надають лізингові послуги, створені за рахунок лише національних інвестицій, майже чверть є компаніями-нерезндентами і 9% компаній є результатом національних та іноземних інвестицій.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.

Ефективність використання бюджетних ресурсів для впровадження лізингу в еконо­міку можна підвищити за умови залучення комерційних лізингодавців. За умови відсут­ності пільгового оподаткування і складності вітчизняного законодавства, яке регулює лізингові відносини, держава може вжити ряд ефективних заходів щодо стимулюван­ня участі комерційних лізингових компаній в інвестування секторів економіки.

Лізинг потрібен Україні, оскільки: існує можливість одержати додаткові інвестиції від іноземних партнерів; лізингові операції залучають великі кошти банків, акціонерних товариств тощо; лізинговий кредит приваб­ливий для споживачів через оренду основ­них засобів господарських товариств; лізинг є ефективним способом реалізації продукції виробників, які виготовляють основні засо­би, у результаті чого збільшуються обсяги виробництва.

До того ж лізинг може сприяти просуванню вітчиз­няних машин і устаткування на внутрішній та зовнішній ринок. Велику роль у розвитку цієї форми підприємницької діяльності може відіграти створення іноземними банками і фірмами спільних лізингових компаній. Це дасть змогу не тільки використовувати пе­редову техніку, а й освоїти значний досвід іноземних компаній у сфері лізингових опе­рацій.


^ 2.2. Рівень агролізингу та оцінка лізингових послуг в Україні


Агролізингова індустрія має складний і суперечливий характер. Це пояснюється тим фактом, що вже перші кроки становлення агролізингових відносин в Україні, які викликали великий інтерес і бурхливе впровадження у діяльність підприємств, завершилися регресом. Часто можна зустріти висловлення окремих науковців (що певною мірою обґрунтовані) про приреченість, неефективність і нежиттєздатність агролізингу, відсутність у країні реальних можливостей для його застосування [20; 31; 39; 40; 17; 14; 19; 57].

Зокрема, потреба у виникненні агролізингу склалася в нашій країні об'єктивно, оскільки на той момент сформувалася така ситуація, що:

- аграрні підприємства, перетворені в акціонерні товариства та підприємства іншої форми власності, шляхом роздержавлення власності, потребували модернізації основних фондів або перепрофілювання своєї діяльності, що також вимагало придбання нового обладнання;

- новостворюваним малим і середнім підприємствам для розвитку їх діяльності потрібні були інвестиції на придбання основних засобів, проте власних коштів і застави, необхідної для залучення банківських кредитів, у них бракувало;

- вітчизняні та іноземні виробники сільськогосподарських машин і обладнання шукали нові ринки для збуту своєї продукції та нові схеми фінансування її придбан