Реферат: Програма розвитку агропромислового комплексу сумської області на період до 2015 року

Проект


Програма

розвитку агропромислового комплексу сумської області

на період до 2015 року


Суми – 2011


ЗМІСТ


1.
Паспорт Програми
5

2.

Обґрунтування необхідності розробки Програми

7

2.1.

Аналіз стану агропромислового комплексу

7

2.2.

Основні причини виникнення проблем

9

2.3.

Потенціал та основні передумови розвитку агропромислового комплексу

11

3.

Мета Програми

11

4.

Обґрунтування шляхів і засобів розв’язання проблеми

11

5.

Використання та охорона земель

13

6.

Зернопродуктовий підкомплекс

20

7.

Олієжировий підкомплекс

23

8.

Бурякоцукровий підкомплекс

27

9.

Картоплярство

28

10.

Овочівництво

29

11.

Садівництво

30

12.

Льонарство, коноплярство

32

13.

Молокопродуктовий підкомплекс

34

14.

М’ясопродуктовий підкомплекс

37

15.

Рибництво

41

16.

Ветеринарне забезпечення

43

17.

Кормове виробництво

44

18.

Лісове господарство

45

19.

Кадрове забезпечення

46

20.

Формування і розвиток інфраструктури аграрного ринку

48

21.

Продовольча безпека

49

22.

Етапи виконання Програми

51

23.

Фінансове забезпечення

51

24.

Очікувані результати та контроль за виконанням Програми

51

25.

Додатки




25.1

Основні виробничі показники розвитку галузі рослинництва на період до 2015 року

53

25.2

Основні виробничі показники розвитку галузі тваринництва на період до 2015 року

55

25.3

Загальна потреба в кормах для всіх видів тварин

56

25.4

План виробництва рослинних кормів (без зернофуражних)

57

25.5

Заходи по залученню коштів щодо розвитку аграрної сфери

59

25.6

Бізнес-план з впровадження лінії виробництва круп

63

25.7

Бізнес-план створення міні-заводу з переробки молока

79

25.8

Бізнес-план створення підприємства з вироблення волокна та паливних пелетів з трести конопель

93

25.9

Бізнес-план виробництва целюлози з конопель

105

25.10

Бізнес-план створення овочесховища

121

25.11

Бізнес-план створення цукрового заводу

139

25.12

Бізнес-план формування МТС в сировинній зоні цукрового заводу

153

25.13

Бізнес-план створення крохмального заводу

169

25.14

Бізнес-план з виробництва молока (поголів’я 600 корів)

181

25.15

Бізнес-план з виробництва молока (поголів’я 1200 корів)

199

25.16

Бізнес-план з відгодівлі свиней (поголів’я 12000 свиней)

217

25.17

Бізнес-план будівництва елеватора

235

25.18

Бізнес-план створення плодопереробного заводу

247

25.19

Бізнес-план створення насіннєвого заводу

261



^ Паспорт

Програми розвитку агропромислового комплексу

Сумської області на період до 2015 року


1.

Ініціатор розроблення Програми

Головне управління агропромислового розвитку облдержадміністрації, Сумський національний аграрний університет

2.

Дата, номер і назва розпорядчого документа органу виконавчої влади про розроблення Програми

Наказ від 11 січня 2011 року № 1-а 1/1-к «Розробка проекту Програми розвитку агропромислового комплексу Сумської області на період до 2015 року».

3.

Розробник Програми

Головне управління агропромислового розвитку облдержадміністрації, Сумський національний аграрний університет, Сумський інститут агропромислового виробництва УААН

4.

Співрозробники Програми

Сумський державний селекційний центр, Інститут луб’яних культур УААН, Асоціація «Сільськогоспо-дарських товаровиробників та переробників Сумської області», Головне державне управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в Сумській області, Головне управління ветеринарної медицини в Сумській області, філія ДП «Державні продовольча-зернова корпорація України» «Сумський КХП», ТОВ «УК.АЗ.-Дружба», СТБ «Сумиагро-промбіржа», Сумська дослідна станція садівництва, Головне управління держкомзему в Сумській області, Обласне управління лісового та мисливського господарства

5.

Відповідальний виконавець Програми

Головне управління агропромислового розвитку облдержадміністрації

6.

Учасники Програми

Сільськогосподарські підприємства, особисті селянські господарства

7.

Термін реалізації

2011-2015 роки

8.

Перелік бюджетів, що беруть участь у виконанні Програми

Обласний, державний

9.

Загальний обсяг фінансових ресурсів, необхідних для реалізації Програми, всього, млн. грн.

2140




у тому числі :




9.1.

кошти обласного та місцевих бюджетів, млн. грн.

140


9.2.

кошти інших суб’єктів господарської діяльності, млн. грн.

2000



2. Обґрунтування необхідності розробки Програми

2.1. Аналіз стану розвитку агропромислового комплексу

у Сумській області


Агропромисловий сектор є основним народногосподарським комплексом та відіграє важливу роль в економіці регіону. Його значення полягає не лише в забезпеченні населення харчовими продуктами, але і в тому, що він впливає на зайнятість населення та ефективний розвиток регіону.

Агропромисловий комплекс регіону формують:

суб’єкти сільського господарства, зокрема 378 сільськогосподарських підприємств різних форм власності та господарювання, 739 фермерських господарств та 150 тис. особистих селянських господарств. У галузі працює 21,6 тис. чоловік;

підприємства харчової і переробної промисловості, зокрема 6 борошномельних підприємств, 17 хлібопекарських підприємств, 3 кондитерські фабрики, 6 молокопереробних підприємств, 6 м’ясопереробних підприємств;

підприємства та організації інфраструктури аграрного ринку, а саме 41 кооператив, пункти приймання молока і м’яса, підприємства агросервісного та агрохімічного обслуговування, підприємства ветеринарного обслуговування, племінні господарства, 432 пункти штучного осіменіння, 161 амбулаторія, 69 аптечних кіосків.

У 2010 році обсяг виробництва продукції сільського господарства
в усіх категоріях господарств (у порівнянних цінах 2005 року) становив 2898,0 млн. грн., що менше на 8,3% у порівнянні з 2009 роком.



Рис. 1. Динаміка виробництва валової продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств

Обсяг виробництва продукції рослинництва був меншим порівняно з 2009 роком на 14,7%, у т.ч. у сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності – на 21,1%, у господарствах населення – на 8,2%.




Рис. 2. Динаміка виробництва валової продукції рослинництва в усіх категоріях господарств


Обсяг виробництва продукції тваринництва порівняно з 2009 роком збільшився на 4,7%, у т.ч. у господарствах населення – на 7,6%, у сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності зменшився на 1,6%.



Рис. 3. Динаміка виробництва валової продукції тваринництва в усіх категоріях господарств


^ 2.2. Основні причини виникнення проблем в агропромисловому комплексі Сумської області


Основними причинами, що призвели до нинішнього стану в агропромисловому комплексі Сумської області є:

недостатній рівень технологічного і технічного забезпечення сільськогосподарських та переробних підприємств;

зростання витрат та зменшення рівня рентабельності виробництва продукції рослинництва і тваринництва;

неврегульованість відносин між сільськогосподарськими виробниками та переробними підприємствами, іншими суб’єктами індустріального аграрного ринку;

недосконала система ціноутворення на сільськогосподарську продукцію;

недостатній рівень селекційно-племінної та селекційно-насінницької роботи в аграрній сфері;

нераціональне використання земель сільськогосподарського призначення;

недостатній рівень державної підтримки вітчизняного сільськогосподарського виробника;

невідповідність сільськогосподарської продукції міжнародним стандартам якості та безпеки;

неврегульованість зовнішньоекономічних відносин щодо насичення внутрішнього ринку імпортною продукцією за демпінговими цінами;

падіння попиту на сільськогосподарську продукцію на внутрішньому ринку, що пов’язано зі зменшенням платоспроможності населення;

недостатнє фінансове забезпечення сільськогосподарських виробників;

низький рівень заробітної плати у сільському господарстві;

невідповідність кадрового забезпечення вимогам аграрного ринку;

неефективна система банківського кредитування сільськогосподарських виробників.

^ Необхідно також відмітити і стримуючі фактори розвитку агропромислового комплексу, серед яких:

обмеження обсягів виробництва та цінової ситуації органами державної влади;

висока конкуренція на світовому ринку;

великий період окупності капіталовкладень;

недостатня забезпеченість висококваліфікованими кадрами;

недостатній рівень інвестиційної привабливості;

великі відсотки за користування банківськими кредитами;

нестабільна податкова політика;

недосконалі земельні відносини;

відсутній оптовий ринок сільськогосподарської продукції;

відсутній чіткий та прогнозований механізм надання дотацій сільськогосподарським товаровиробникам;

неузгоджені дії невеликих сільськогосподарських товаровиробників Сумської області;

недостатній розвиток логістичної інфраструктури;

відсутній єдиний сільськогосподарський бренд;

недостатній рівень соціального розвитку в сільських місцевостях.

^ Подолання цих обмежень можливо за рахунок таких чинників:

підтримка місцевих органів державної влади;

можливість залучення значних обсягів дешевих інвестиційних ресурсів;

підвищення рівня доходів учасників кластеру та оптимізація витрат;

створення сприятливого мікроклімату в перспективі;

сприяння розвитку суміжних галузей.

За таких умов виникає нагальна потреба розв’язання проблем шляхом розробки та впровадження Програми розвитку агропромислового комплексу в Сумській області на найближчі 5 років.


^ 2.3. Потенціал та основні передумови розвитку агропромислового

комплексу Сумської області


Аграрний сектор області має значний потенціал для розвитку, обумовлений наявністю достатніх земельних, трудових ресурсів, сприятливих природно-кліматичних умов. Разом з тим існує незабезпеченість потреб внутрішнього ринку та стрімко зростаючий попит на продовольство у світі.

Фактичне забезпечення продуктами харчування не відповідало встановленим раціональним нормам, зокрема м’яса та м’ясопродуктів – 56,5%, молока та молочних продуктів – 58%, хліба і хлібопродуктів – 142,9%, яєць – 94%, риби та рибопродуктів – 52%, картоплі – 187,5 %, овочі та баштанні продовольчі культури – 90,9%, плоди, ягоди та виноград – 36,2%, цукру – 95,3%, олії – 92,9%. Таким чином, фактичне споживання більшості видів продовольства знаходиться на рівні нижчому від раціональних норм. Лише споживання хліба і хлібопродуктів та картоплі перевищує раціональні норми, що свідчить про компенсацію недостатності у раціоні м’яса, молока, риби, яєць тощо, та пояснюється неспроможністю значної частини населення придбати повноцінний набір продуктів харчування.

Сумщина розташована в межах двох природо-кліматичних зон – Полісся і Лісостепу. У північній частині області переважають сірі лісові та дерново-підзолисті ґрунти, для південної частини області характерні типові чорноземи, глибокі малогумусні та вилужені середньогумусні чорноземи.

Загальна площа сільськогосподарських угідь Сумської області складає понад 1,7 млн. га, з якої понад 1,2 млн. га – рілля. Посівна площа сільськогосподарських культур у 2010 році по всіх категоріях господарств склала 985,9 тис. га. Не обробляється майже п’ята частина ріллі області.

Загальна чисельність сільського населення області перевищує
386,9 тис. осіб, з яких понад 230 тис. осіб працездатного віку. У той же час лише 50% працездатного сільського населення зайняте в народному господарстві.

Важливими конкурентними перевагами Сумської області є наявність природних ресурсів для розвитку усіх категорій господарств, а також переробних підприємств в агропромисловому комплексі, наявність передумов для створення та подальшого розвитку економічних кластерів. Використання цих рушійних факторів розвитку базується на вигідному географічному розташуванні області (пов’язаним з наявністю кордонів з Росією), сприятливих кліматичних умовах, достатньому природно-ресурсному потенціалі, накопиченому досвіді інноваційного розвитку, високому рівні освіти

До серйозних обмежень на шляху реалізації Програми є застарілість технологій у більшості сільськогосподарських та переробних підприємствах, значний рівень зношеності основних фондів, як наслідок цього – недостатній рівень конкурентоспроможності продукції місцевих підприємств на зовнішніх ринках, незадовільний стан транспортної інфраструктури, відсутність підготовлених до впровадження інноваційно-інвестиційних рішень.

Таким чином, Сумська область має значний ресурсний та трудовий потенціал для подальшого розвитку агропромислового комплексу. Значення агропромислового комплексу полягає не тільки в забезпеченні потреб людей у продуктах харчування, але і в істотному впливу на зайнятість населення та формуванні експортного потенціалу.


^ 3. Мета Програми


Розробка завдань та шляхів розвитку аграрного сектору регіону, спрямованих на підвищення ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств різних форм власності і господарювання, переробних підприємств з метою повноцінного забезпечення населення продовольством, а промисловості – сировиною шляхом запровадження нових підходів в інноваційному, інвестиційному, організаційному, кадровому забезпеченні галузей агропромислового комплексу та формуванні експортного потенціалу.


^ 4. Обґрунтування шляхів і засобів розв’язання

проблеми (за напрямами)


Базуючись на наявності сприятливих природно-кліматичних умов, достатнього природно-ресурсного потенціалу, накопиченого досвіду інноваційного розвитку, а також необхідності задоволення потреб населення в екологічно безпечних та якісних продуктах харчування, у програмі розвитку області визначено чотири пріоритетні галузі агропромислового комплексу, які мають можливість швидкого і якісного розвитку та значний інвестиційний потенціал, зокрема:

зернове господарство;

молочне скотарство;

цукрова галузь;

свинарство.

Розвиток рослинництва здійснюється шляхом удосконалення земельних відносин і запровадження сучасних технологій, що сприятиме забезпеченню стабільності та ефективності використання земель сільськогосподарського призначення.

Розвиток рослинництва здійснюється за допомогою формування господарських взаємовідносин з урахуванням кластерного підходу шляхом:

адаптації ринкових методів регулювання виробництва продукції рослинництва з урахуванням балансу попиту і пропозиції;

раціонального розміщення та поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва продукції рослинництва у природно-економічних зонах з урахуванням існуючої державної підтримки;

забезпечення проведення посівів сільськогосподарських культур насінням сортів і гібридів високих репродукцій, дотримання вимог сучасних технологій;

підтримки великотоварного виробництва рослинницької продукції через стимулювання створення партнерських об’єднань власників земельних часток (паїв);

стимулювання ведення органічного сільського господарства;

Для розв’язання завдань з розвитку тваринництва необхідно здійснити такі заходи:

стабілізувати поголів’я великої рогатої худоби шляхом виконання державних програм та запровадження регіональної підтримки галузі;

забезпечити поступове збільшення чисельності високопродуктивних молочних корів у сільськогосподарських підприємствах і фермерських господарствах шляхом власного відтворення і організації закупівлі ремонтних телиць в населення;

забезпечити приріст обсягів виробництва м’яса шляхом розвитку м’ясного скотарства, птахівництва і свинарства в сільськогосподарських підприємствах і великих фермерських господарствах;

стимулювати розвиток м’ясного скотарства в сприятливих для його ведення районах;

сприяти розвитку конкурентоспроможного виробництва шляхом підтримки формування механізованих тваринницьких ферм і комплексів, укомплектованих високопродуктивним поголів’ям та забезпечених належною кормовою базою;

створити сучасну регіональну систему селекції у тваринництві і птахівництві;

створити умови для кращого забезпечення сільськогосподарських виробників племінним молодняком;

сприяти концентрації виробництва продукції тваринництва в особистих селянських господарствах шляхом формування кооперативних об’єднань з метою одержання високоякісної сировини та безпечної для здоров’я людини тваринницької продукції, розширення заготівельної інфраструктури, підвищення товарності продукції тваринництва;

сприяти розвитку комбікормової промисловості на кооперативних засадах та створенню культурних пасовищ;

розширити мережу підготовки операторів тваринництва різного профілю, підвищити кваліфікацію та удосконалити механізм атестації спеціалістів і працівників галузі.

З метою розвитку інфраструктури аграрного ринку передбачається:

сприяти формуванню кооперативних каналів збуту сільськогосподарської продукції, передусім для дрібних сільськогосподарських товаровиробників;

забезпечити поліпшення матеріально-технічної бази обслуговуючих кооперативів;

створити умови для формування прозорих каналів просування продукції від виробника до споживача;

ознайомити сільськогосподарських товаровиробників з перевагами кооперативних та інших видів реалізації сільськогосподарської продукції, продуктів її переробки.

^ 5. Використання та охорона земель


Сумська область займає 4% території України (2383,2 тис. га). По функціональному використанню земельний фонд області поділяється на:

сільськогосподарські угіддя – 1700,5 тис. га;

лісові та лісовкриті площі – 458,5 тис. га;

забудовані землі – 83,9 тис. га;

відкриті заболочені землі – 63,0 тис. га;

відкриті землі без рослинного покриву – 5,8 тис. га;

під водою – 30,8 тис. га;

інші землі – 40,7 тис. га.

Поділ земельного фонду Сумської області за функціональним використанням в рис. 4.




Рис. 4. Динаміка структури земельного фонду Сумської області, %


Розораність території області становить 51,7%, а сільськогосподарських угідь - 72,4%, лісистість – 19,2%. В області зберігається стала тенденція щодо зменшення орних земель в обробітку. Так за період 2000-2010 роки площа ріллі зменшилась на 52,9 тис. га (4,1%). На перспективу до 2015 року прогнозується зменшення за рахунок консервації орних земель (заліснення та залуження) ще 64,3 тис. га (5,2%).




Рис. 5. Динаміка структури сільськогосподарських угідь Сумської області, %

Значні зміни відбулися у розподілі земельного фонду області за формами власності. Станом на 01.01.10 у державній власності залишилось 1164,2 тис. га земель. Це, переважно, землі лісового, водного фонду та природоохоронного і рекреаційного призначення, а також 20,8% сільськогосподарських угідь області, які використовуються переважно для забезпечення наукової діяльності, в навчальних цілях, а також для ведення насінництва, племінного господарства, вирощування лікарських рослин, виробництва специфічних видів сільськогосподарської продукції.




Рис. 6. Розподіл земель Сумської області за формами власності



Рис. 7. Порівняльний розподіл земель Сумської області за формами власності, га


Охорона і підвищення родючості ґрунтів


Ґрунти області в основному представлені чорноземами типовими, темно-сірими лісовими ґрунтами та чорноземами опідзоленими, дерново-підзолисті, ясно-сірі та сірі лісові та інші.




Рис. 8. Ґрунти, поширені на території Сумської області


Площі основних агровиробничих ґрунтів орних земель Сумської області


Агровиробничі групи ґрунтів

Площа, тис. га

%

Дерново-підзолисті звязно-піщані

25,2

1,9

Дерново-підзолисті супіщані та легкосуглинкові

109,4

8,3

Ясно-сірі та сірі лісові

105,9

8,1

Темно-сірі лісові та чорноземи опідзолені

197,7

15,1

Чорноземи типові глибокі малогумусні

725,8

55,3

Чорноземи типові слабосолонцюваті

46,1

3,5

Лучні в т. ч. солонцюваті

18,8

1,4

Лучно-болотні та болотні

3,3

0,3

Дернові

22,6

1,7

Торфоболотні та торфовища

2,3

0,2

Середньо- і сильно змиті

55,6

4,2

Всього

1312,7

100


Ці ґрунти здатні повністю задовольнити потреби області в виробництві рослинного білку, що використовується безпосередньо для харчування людей та відгодівлі сільськогосподарських тварин.

Важливою задачею сільськогосподарського виробництва є раціональне використання сільськогосподарських угідь та збереження і відтворення їх продуктивності.

З ґрунтів області з одержаним урожаєм з 1 га виноситься 71 кг азоту, 30 кг фосфору, 81 кг калію, що в цілому становить 182 кг N, P, K.

Для компенсації цих витрат в рамках Програми заплановано збільшення внесення мінеральних добрив, як одного з основних факторів збільшення урожайності сільськогосподарських культур.

Обсяги внесення мінеральних добрив під основні сільськогосподарські культури ( діючих речовин) у 2010 році складали 63,0 кг/га, на 2011 рік – 75,0 кг/га, на 2015 – 112,5 кг/га, на 2020 рік – 168,8 кг/га.




Рис. 9. Динаміка внесення мінеральних добрив під основні сільськогосподарські культури (діючих речовин)


З метою підвищення окупності мінеральних добрив потрібно здійснити заходи по оптимізації строків та способів їх внесення.

Внесення мінеральних добрив в повній мірі не може компенсувати втрати органічної речовини в ґрунті при вирощуванні сільськогосподарської продукції. Щорічні втрати гумусу ґрунтами області становлять 0,6 т/га. З урахуванням стану, що склався, для відтворення родючості ґрунтів області необхідно вносити органічної речовини в перерахунку на органічні добрива під основні культури:

озима пшениця – 10,4 т/га;

кукурудза на зерно – 12,8 т/га;

цукровий буряк - 18,5 т/га;

соняшник – 20,7 т/га;

кукурудза МВС – 11,9 т/га.

В цілому по області потреба в органічних добривах складає 11,2 млн. тонн.

Збільшення виробництва органічних добрив в першу чергу планується за рахунок Програми відтворення тваринництва.

Виробництво органічних добрив у 2010 році склало 1,4 млн. тонн, прогноз до 2015 рік – 1,7 млн. тонн, до 2020 року – 1,8 млн. тонн.




Рис. 10. Динаміка виробництва органічних добрив, млн. тонн





Рис. 11. Можливість утворення гумусу, тис. тонн


Перспективним заходом для забезпечення органічною речовиною ґрунту є загортання пожнивних решток.

Використання пожнивних решток для компенсації органічної речовини в ґрунті у 2010 році склала 0,51 млн. тонн, до 2015 року – 1,0 млн. тонн, до 2020 року – 1,5 млн. тонн.



Рис. 12. Використання поживних решток для компенсації органічної речовини в ґрунті, млн. тонн


З метою стабілізації кислотності ґрунту та недопущення підкислення ґрунтів області в рамках Програми буде здійснюватись вапнування кислих ґрунтів. У 2010 році обсяги вапнування кислих ґрунтів в області склали 3,2 тис. га, до 2015 року планується провести вапнування на площі 12,0 тис. га, до 2020 року – 20,0 тис. га.



Рис. 13. Обсяги вапнування кислих ґрунтів у області, тис. га


Вапнування кислих ґрунтів в області необхідно здійснювати за рахунок традиційної меліорації, а слабо кислих – за рахунок локального внесення меліоранту в ґрунт.




Рис. 14. Вартість мінеральних добрив для АПК Сумської області, млн. грн.


Із збільшенням площ посіву цукрових буряків та їх переробкою необхідно максимально використовувати відходи цукрового виробництва – дефекат.

У боротьбі з водною та вітровою ерозією ґрунту обмеженням втрат з промивними водами азоту суттєвим фактором є використання сидератів. Сидерати в рамках Програми необхідно розглядати як провідний захід в системі біологізації землеробства області.

^ Для подальшої оптимізації землеволодінь і землекористувань, підвищення ефективності використання земельних ресурсів передбачається:

запровадження системного підходу до ведення моніторингу земель та комплексний моніторинг якості ґрунтів;

здійснення поступових оновлень грунтово-картографічних матеріалів;

запровадження обов’язкового грунтово-агрохімічного обстеження у випадках укладення договорів оренди землі та обов’язкового включення до договорів оренди інформації про якісні характеристики земель;

встановлення контролю змін стану земель і на його базі формування відповідних програм з призупинення деградації і відтворення родючості ґрунтів;

проведення повторного ґрунтового обстеження схилових земель у зв’язку з зниженням родючості ґрунтів;

припинення негативних процесів деградації ґрунтів;

додаткове інформування потенційних інвесторів щодо можливих ризиків ведення сільськогосподарського виробництва на території області.

Реалізація заходів Програми забезпечить збереження та відтворення родючості ґрунтів, покращення стану екосистеми області та забезпечить сталий розвиток аграрної галузі Сумської області.


^ 6. Зернопродуктовий підкомплекс


Зернове господарство України є стратегічною і найбільш ефективною галуззю народного господарства як України, так і Сумської області. Зерно і вироблені з нього продукти завжди були ліквідними, оскільки вони становлять основу продовольчої бази і безпеки держави.

У структурі посівних площ області, при загальній площі ріллі у 2010 році близько 1 млн. га, зернові культури займали 66% (рис. 15).




Рис. 15. Структура посівних площ в Сумській області в 2010 році


Основною зерновою культурою в області, як за площею посіву (рис. 16), так і валовим збором посідає пшениця. В структурі посівних площ зернових культур пшениця займає 28% при валовому зборі в 831,3 тис. тонн. На другому місці стоїть кукурудза – 12% і 565,1 тис. тонн відповідно. На третьому місця ячмінь – 15% і 375,8 тис. тонн. На перспективу передбачається відносно сталим виробництво пшениці та ячменю, а по кукурудзі буде деяке збільшення обсягів виробництва.



Рис. 16. Доля площ зернових культур від загальної площі посівів, 2010 р.


Обсяги виробництва зерна в Сумській області упродовж 2000-2010 років варіювали в межах 807 – 2366 тис. тонн (рис. 17). Позитивним є те, що в останні роки намітилась тенденція до підвищення обсягів виробництва зерна.



Рис.17. Динаміка вирощування зернових культур у всіх категоріях господарств


Аналіз показників урожайності зернових культур в Сумській області показує достатньо високий потенціал даних культур (рис. 18). За даним 2009 року середня урожайність зернових в області складала 3,06 т/га, що на 0,09 т/га вище ніж в середньому в Україні (2,97 т/га), але ще в двічі нижче, порівняно з розвиненими країнами світу.




Рис. 18. Середня врожайність зернових культур у Сумській області порівняно з Україною та іншими державами


^ З метою покращення ситуації з формуванням та відтворенням зернового господарства передбачається:

створення високоефективного планового зерновиробництва на основі сучасних технологій, що забезпечить ріст рентабельності і досягнення її у 2015 році на рівні понад 50%;

забезпечення впровадження інноваційних технологій на основі використання нового покоління біоадаптивних сортів з селекційно-технологічним комплексом насінництва для досягнення середньої урожайності в області понад 40 ц/га;

залучення підприємницьких ресурсів на умовах комерційної концесії;

формування системи замовлень на зернопродукти у межах споживання в області до 250 тис.т продовольчого зерна;

формування трейдерної структури для реалізації надлишків виробленого зерна на зовнішньому ринку;

модернізація та будівництво сучасних ємностей для зберігання зростаючих об’ємів зерна загальною потужністю понад 300 тис. тонн;

створення лінії з виробництва круп потужністю 5 тис. тонн у ДП ДАК «Сумський КХП» для якісної переробки зерна на готову продукцію у відповідності з міжнародними стандартами;

створення цеху по виробництву круп потужністю 50 т/добу у СТОВ «Арго» Путивльського району;

створення лінії з виробництва комбікормів потужністю 3,7 тис. тонн у ТОВ «Крук» для якісної переробки зерна на готову продукцію у відповідності з міжнародними стандартами;

виробництво хліба і хлібобулочних виробів на базі ПП «Дронь» Білопільського району;

створення зерноочисного комплексу у ТОВ «Нафтогаз Прима» Тростянецького району;

створення зерносушильного комплексу у ТОВ «Кириківське» Велико-Писарівського району;

створення насіннєвого заводу потужністю 10 тонн/год у Буринському районі;

удосконалення борошномельного виробництва на Хлібній базі №82 для збільшення потужності на 2 тис. тонн для забезпечення ефективної зовнішньої торгівлі відповідною продукцією.

У 2015 році планується збільшити виробництво зернових до 2,5 млн. тонн через розширення площі вирощування до 620 тис. га, підвищення врожайності до 4 т/га для повного забезпечення внутрішньої потреби та експортування, як за межі області, так і за межі України.


^ 7. Олієжировий підкомплекс

Соя

Україна входить в рейтингу виробників сої в першу десятку, але обсяги виробництва її незначні й можуть збільшитись в три-п’ять і більше разів. Для цього є всі передумови: вітчизняні сорти, науково-практичний досвід вирощування, техніка і перш за все природний ґрунтово-кліматичний потенціал.

В Україні й на Сумщині соя – перспективна економічно приваблива культура, внаслідок чого спостерігається тенденція до зростання посівних площ, врожайності та валового збору. Посівні площі в Сумській області збільшилися у 2010 році у порівнянні з 2005 роком на 42,5 тис. га, валовий збір на 39,2 тис. га.



Рис. 19. Динаміка вирощування сої у всіх категоріях господарств

Аналіз виробництва сої по Сумській області в розрізі районів показав, що посівна площа під нею не перевищує 3-5 тис. га, це не більше 3-5% в структурі ріллі, а урожайність в більшості знаходиться на рівні середньої по Україні.

Тобто резерви зростання обсягів виробництва є достатньо великими.

Основні переваги виробництва сої:

Значний вміст повноцінного білка, що за складом амінокислот не поступається білкам тваринного походження.

Урожай в 1 т повністю відшкодовує всі витрати на виробництво сої.

Виробництво високоякісної харчової олії і борошна для приготування продуктів харчування та соєвого шроту для додавання в корми.

Важлива технічна культура, олія якої використовується в миловарній та лакофарбовій промисловості та для виробництва соєвих кормів.

при вирощуванні не потребує спецтехніки та агрегатів, збагачує грунт на азот і є цінним попередником для зернових та технічних культур.


Соняшник

Сумська область є одним із не багатьох регіонів України, який може збільшити виробництво олієнасіння соняшника при збереженні науково-обґрунтованого рівня насичення культурою. В традиційних регіонах вирощування соняшнику спостерігається тенденція до скорочення посівних площ і валових зборів маслонасіння.

Сумська область має відповідний науковий та виробничий потенціал (сорти соняшнику Сумського НАУ, державна наукова і селекційна Програма по соняшнику на базі Сумського інституту АПВ) для забезпечення необхідних обсягів виробництва власного насіння соняшнику.

На Сумщині починаючи з 2005 року спостерігається стійке зростання рівня врожайності соняшнику з 0,9 до 1,7 т/га, що є вищим, ніж в середньому по Україні. Така врожайність відповідає 50% рівню реалізації потенційної продуктивності ультра- та скоростиглих генотипів соняшнику.

З 1995 по 2007 рік площі посіву під соняшником були в межах 35-40 тис. га, а з 2007 року зросли до рівня 55-60 тисяч. В 2010 році посівні площі під соняшником склали 80,6 тис. га, урожайність 1,6 т/га та валовий збір 129,0 тис. т.



Рис. 20. Динаміка вирощування соняшнику у всіх категоріях господарств


Ріпак

З появою безерукових низькоглюкозинолатних сортів ріпак став культурою з великими потенційними можливостями. Збільшення виробництва насіння дасть можливість збільшити ресурси рослинної олії на харчові цілі, а також забезпечити тваринництво кормовим білком. В насінні ріпаку міститься від 32 до 50% олії та до 23% білка. Олія використовується у харчовій, миловарній, поліграфічній та інших галузях промисловості. Ріпак є одним з основних видів сировини для біодизельного палива. Він містить багато жирів, що забезпечує високу теплоту згорання. Виробництво біодизелю наразі доступне лише тим, хто самостійно вирощує ріпак і робить ріпакову олію на власних потужностях..

На Сумщині резерв площ для ріпаку використаний менше, ніж на половину – 2,54% (при дозволеному насиченні на рівні - 6,0%). Площі посіву ріпаку озимого в 2010 році склали 14,3 тис. га, ярого – 13,8 тис. га, валовий збір ріпаку озимого 28,2 тис. т, ріпаку ярого 18,3 тис. т.




Рис. 21. Динаміка вирощування ріпаку у всіх категоріях господарств


^ З метою покращення ситуації з формуванням та відтворенням олієжирового підкомплексу передбачається:

створення сировинної бази для завантаження наявних потужностей з переробки олійних культур на підприємствах регіону шляхом збільшення площ під олійними культурами, зокрема: сої – на 106,4 тис. га (у 4 рази), соняшнику – на 37 тис. га (54,4%), та ріпаку – на 32,6 тис. га (у 2,2 рази);

будівництво переробного підприємства з виробництва біодизеля потужністю 60 тис. тонн ріпаку в рік;

створення експортного потенціалу олійних культур на рівні 40-90% від обсягу виробленої в області продукції;

впровадження у виробництво наукових і практичних розробок Сумського ІАПВ НААНУ та Сумського НАУ в селекції соняшнику, насінництві олійних культур та технологіях їх вирощування;

забезпечення відповідного контролю та підтримки власного первинного насінництва соняшнику Сумським НАУ та Сумським Інститутом АПВ;

підвищення рентабельності виробництва олійних культур, зокрема сої на 12%, соняшнику – на 9%, ріпаку – на 11%.

За підсумками виконання Програми в регіоні збільшиться виробництво сої до 233,5 тис. тонн, соняшнику до 189 тис. тонн, ріпаку до 112 тис. тонн, що дозволить завантажити потужності сировиною та використати соєвий, соняшниковий і ріпаковий шрот для годівлі тварин і птиці.


^ 8. Бурякоцукровий підкомплекс


Цукрові буряки – надзвичайно цінна технічна культ