Реферат: Б. А. Курилець Експерт-аналітик

Київський міський осередок ВМГО

“Демократичні перетворення України”





Міжнародний фонд “Відродження”














«Антиінфляційна політика-2010:

сильні і слабкі сторони»


Київ, 2011 рік
 Антиінфляційна політика-2010: сильні і слабкі сторони / Упоряд.: Б.А. Курилець та ін. – Київ / Київський міський осередок ВМГО "Демократичні перетворення України", 2011. – 59 с.


У брошурі використано результати моніторингу антиінфляційної політики Національного банку та Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правових актів, виданих в рамках реалізації цієї політики Міністерством економіки України, Міністерством праці і соціальної політики України, Міністерством фінансів України, Державним комітетом статистики України, Державним комітетом регулювання цін України, Антимонопольним комітетом України.


Брошуру видано за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.


Автори: Б.А. Курилець, А.П. Шеін

Керівник проекту: Б.А. Курилець

Експерт-аналітик: С. Карпенко

Незалежний експерт-консультант: І.В. Пермяков

Редактор: С.П. Купрієвич

Літературний редактор: С.Г. Бондарчук

Коректор: В.І. Николаєць

Дизайн та макетування: В. Артеменко

Керівник органiзацii: М.В. Сiнельник


В цій брошурі висвітлено комплекс відповідних заходів державного регулювання економіки, спрямованих на боротьбу з інфляцією у 2010 році.

Аналітичний матеріал розрахований для використання в роботі фахівцями ,Кабінету Міністрів України Національного банку України, центральних органів виконавчої влади, Антимонопольного комітету України, профільних комітетів Верховної ради України, аналітичних та експертних центрів, громадських організацій, а також журналістами.

У разі використання зазначеного матеріалу у будь-якому вигляді посилання на авторів обов’язково.


Київський міський осередок ВМГО "Демократичні перетворення України" – молодіжна громадська організація, яка створена у липні 2001 році з метою сприяння демократичним змінам, підтримки молодіжних ініціатив та захисту прав молодої людини.
ЗМІСТ


Вступ
4
Розділ 1. Цінова політика Уряду України
6

1.1. Тенденція зміни цін у країні та вплив на інфляційний показник

6

1.2. Несподівана інфляція у 2010 році та критика діяльності уряду

12

1.3. Податкова реформа України

13



Розділ 2. Курсова інфляція в Україні у 2010 році та заходи

Національного банку по стабілізації курсу гривні



16

2.1. Курсова політика

16

2.2. Проблеми девальвації гривні

21

2.3. Проблема “вільного” курсу національної валюти України

24



Розділ 3. Державний бюджет України 2011 року:

прогнозний вплив на інфляцію



26

3.1. Ефективність виконання Держбюджету-2010 у першому півріччі

26

3.2. Бюджетні показники на 2011 рік

27

3.3. Аналіз бюджетного фінансування

29

3.4. Інфляційні прогнози за результатами аналізу

Державного бюджету України

30

3.5. Незалежний прогноз інфляції в Україні

31



Розділ 4. Політика доходів населення та інфляційні процеси



33

4.1. Політика доходів фізичних осіб

33

4.2. Аналіз рівня заробітної плати в Україні протягом 2010 року

36

4.3. Свобода підприємств у питаннях формування

власної політики оплати праці

39

4.4. Вплив політичних інститутів бюджетної політики на оплату праці

40



Розділ 5. Антимонопольна політика та цінова стабілізація



41



Розділ 6. Проблеми діяльності органів державної влади у сфері антиінфляційної політики



46



^ Розділ 7. Перспективи громадського моніторингу та роль НУО у антиінфляційній політиці



49



ВИСНОВКИ



52


Вступ


Це видання є одним з результатів реалізації масштабного проекту щодо моніторингу інфляційних процесів у 2010 році та експертизи нормативно-правових актів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, Антимонопольного комітету, Національного банку України щодо інфляційного впливу на соціально-економічний розвиток України. Адже відомо, що боротьба з некерованою інфляцією є однією з головних проблем державного регулювання, бо на її врахуванні ґрунтується вся соціально-економічна, фінансова і банківська політика.

У 2009 році Міжнародною комісією незалежних експертів1 було визначено головні десять пріоритетів для України 2010 року: реформувати газовий сектор, зробити Національний банк України незалежним, перейти до режиму інфляційного таргетування, зменшити витрати державного бюджету, здійснити комплексне дерегулювання підприємницької діяльності, укласти Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, відновити приватизацію, узаконити купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення, ухвалити Закон України “Про доступ до публічної інформації, завершити ухвалення сучасного комерційного законодавства.

Як відомо. у більшості випадків при інфляції спостерігається негативний її наслідок, а саме – деформується морально-психологічний клімат у суспільстві, прискорюється суспільно-економічне безладдя, загострюється криміногенна обстановка в країні.

Тому важливим питанням моніторингу та дослідження було виявити шляхи стримання інфляції та зменшення її негативних наслідків, яким чином Уряд України здійснював антиінфляційну політику після президентських виборів, яким економічним курсом здійснюватимуться подальші реформи на національному рівні, які результати матиме суспільство внаслідок реалізованих антиінфляційних заходів.

Втілення в життя такої політики, на нашу думку, було б ефективнішою, якби український уряд розробив антиінфляційну програму, яка залежатиме від стадії інфляційного процесу, його інтенсивності та інших факторів. Оскільки задачі боротьби з інфляцією або обмеження масштабів інфляційних наслідків різні і потребують прийняття неоднакових методів регулювання. Важливою частиною розроблення антиінфляційної програми також є встановлення кількісних показників, які визначатимуть її кінцеві результати. До таких належать цінові показники (темп інфляції, індекс споживчих цін, індекси оптових цін та ін), динаміка грошової маси в обігу, розмір і динаміка державних видатків тощо.

Вибір конкретних шляхів антиінфляційної політики обумовлюються впливом багатьох факторів, у тому числі: характером інфляційних процесів; загальногосподарською кон'юнктурою; особливостями теоретичної бази економічного розвитку країни; політичними аспектами, оскільки треба визначити об'єкт (сектори економіки, верстви населення), який нестиме головний тягар інфляційних витрат. Незважаючи на багатофакторність інфляції, напрями її подолання мають бути адекватним фактором, що викликали цю інфляцію. Тому антиінфляційна політика здебільшого має охоплювати політику управління факторами попиту і пропозиції, а також факторами, які регулюють “джерело” інфляції – сферу грошового обігу.

Ще однією із принципових проблем реалізації антиінфляційної політики в нашій державі є міжвідомча розпорошеність повноважень у сфері контролю за інфляцією. Національний банк України, який відповідає за курсову інфляцію підпорядкований Президенту України. Подібна ситуація із Антимонопольним комітетом України. Цінова та фінансова політика належить до компетенції Кабінету Міністрів України. Важливим також моментом є фінансово-бюджетна політика держави, яка постійно зазнає значний вплив Верховної Ради України, фінансових груп та їхніх представників політичних партій у Парламенті.

Це часто унеможливлює пошуку консенсусу у єдиних ефективних підходах до формування антиінфляційної політики, єдиного бачення вирішальних чинників інфляції та ефективних заходів її подолання. В таких умовах, очевидно виникає потреба залучення недержавних експертних інституцій до заходів системного моніторингу інфляційних процесів, підвищення громадянської компетенції у цій сфері та посилення громадського контролю та між секторального діалогу у процесі формування антиінфляційної політики.

Саме тому, метою дослідження було аналіз діяльності Уряду України, спрямованої на забезпечення стабільності фінансово-кредитної системи та фінансового стану в цілому. На основі проведеного аналізу автори зробили висновки, які можуть бути корисні Кабінету Міністрів України, Національному банку України, заінтересованим органам державної влади для прийняття відповідних рішень при підготовці та реалізації заходів антиінфляційної політики на сучасному етапі в нашій державі. А також громадським організаціям, експертам, усім, хто здійснює відповідну діяльність за тематикою цього дослідження.

РОЗДІЛ 1.


Цінова політика Уряду України


Найважливішим завданням макроекономічної політики держави є забезпечення стабільності, відкритості та справедливості фінансових взаємовідносин держави і суспільства для прискореного економічного розвитку, що базується на інноваціях, інвестиціях, структурно-технологічній модернізації вітчизняної економіки.

При реалізації заходів на виконання завдань, поставлених Кабінетом Міністрів України, надзвичайно важливу роль відіграє державний контроль над цінами, особливо в умовах кризи економіки i виходу з нього.


^ Величини індексів інфляції у 2010 році за даними Державного комітету статистики України

Місяць

Індекс інфляції
(у відсотках до попереднього місяця)

Номер і дата
 опублікування в газеті
«Урядовий кур’єр»

Січень 

101,8

№ 24 від 09.02.2010 

Лютий 

101,9 

№ 44 від 10.03.2010 

Березень 

100,9 

№ 64 від 08.04.2010 

Квітень 

99,7 

№ 83 від 08.05.2010 

Травень 

99,4 

№ 102 від 08.06.2010 

 Червень

99,6 

 № 123 від 08.07.2010

Липень 

99,8 

№ 146 від 10.08.2010 

Серпень 

101,2 

№ 165 від 08.09.2010 

Вересень 

102,9 

№ 187 від 08.10.2010 

Жовтень 

100,5 

№ 209 від 09.11.2010 

 Листопад

 100,3

№ 230 від 08.12.2010 

Грудень

100,8 

№ 3 від 11.01.2011 



^ 1.1. Тенденція зміни цін у країні та вплив на інфляційний показник


На українському споживчому ринку у 2010 році спостерігається тенденція до уповільнення інфляції: якщо за І квартал через цінові сплески на ринку гречки, цукру та молока, було сформовано більш ніж половини річного індексу (104,7%), то у квітні-грудні відбулось уповільнення інфляційної динаміки (104,2%). Так, починаючи з квітня по серпень включно спостерігалася дефляційна динаміка на продукти харчування та безалкогольні напої, що й обумовлювало від’ємні показники інфляції упродовж квітня-липня.

В цілому за 2010 рік збережено тенденцію до уповільнення інфляції до 9,1% (за 2009 рік – 12,3%).


Таблиця

основних показників економічного розвитку України у 2010 році




Приріст / зниження
ІЦВ, % зміни

ІСЦ, % зміни

до попереднього місяця

до грудня попереднього року

до попереднього місяця

до грудня попереднього року

Січень

1,9

1,9

1,8

1,8

Лютий

1,9

3,8

1,9

3,7

Березень

3,0

6,9

0,9

4,7

Квітень

3,0

10,1

-0,3

4,4

Травень

4,4

14,9

-0,6

3,7

Червень

-0,5

14,3

-0,4

3,3

Липень

-0,2

14,1

-0,2

3,1

Серпень

0,9

15,1

1,2

4,3

Вересень

0,1

15,2

2,9

7,4

Жовтень

2,4

18,0

0,5

7,9

Листопад

-0,3

17,6

0,3

8,2


Січень. Інфляція виросла до 1,8% у порівнянні з 0,9% у грудні 2009 року. Найбільше зросли ціни на продукти харчування і безалкогольні напої - на 3,2%.

^ У лідерах подорожчання були цукор і овочі, ціни на які збільшилися на 14,7% і 14,3% відповідно.

Сир, молоко, кисломолочна продукція і олія подорожчали на 9,8-6,2%, яйця, фрукти, маргарин і соняшникова олія - на 3,6-2%.

Ціни (тарифи) на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива зросли на 0,4%.

Зростання цін на транспорт в цілому склало 1,7%, що, в першу чергу, обумовлено подорожчанням палива та мастил на 4,7%, а також підвищенням плати за пасажирські перевезення автодорожнім транспортом.


^ Лютий. Базова інфляція року склала 0,9%, що збігається з її динамікою у січні.


Березень. Інфляція сповільнилася до 0,9%, споживчі ціни виросли на 4,7%.


Квітень. Базова інфляція склала 0,3%, що є рекордно низьким рівнем з початку її розрахунку у 2008 році. З початку року базова інфляція досягла 2,8%.

Одночасно споживча інфляція, в січні-лютому істотно перевищувала базову, у березні зрівнялася з нею, а в квітні змінилася дефляцією, що склала 0,3%.


Травень. Споживчі ціни впали на 0,6% у порівнянні з квітнем 2010 року. З початку року інфляція склала 3,7% в порівнянні з 4,4% за підсумками перших чотирьох місяців і 4,7% - за підсумками перших трьох місяців.

При цьому, у порівнянні з травнем 2009 року споживчі ціни зросли на 0,85%. ^ В цілому, ціни на продукти харчування й безалкогольні напої знизилися на 1,4%. Найбільше, на 29,8%, подешевшали яйця. У той же час на 5,3% подорожчало м'ясо птиці.

Алкогольні напої та тютюнові вироби подорожчали на 0,4%, у тому числі алкогольні напої - на 0,4%, тютюнові вироби - на 0,5%.

Ціни на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива підвищилися на 0,2%.

Підвищення цін у сфері охорони здоров'я на 0,5% обумовлено, перш за все, подорожчанням санаторно-курортних (на 2,2%) та амбулаторних послуг (на 1,1%), при цьому подешевшали фармацевтичні препарати.

Зростання цін на транспорт - на 0,4% - в основному пов'язане з підвищенням вартості перевезень автодорожнім пасажирським транспортом на 0,7% та подорожчанням палива та мастил на 0,6%. При цьому подешевшали авіаційні перевезення на 1,5%.


Червень. Базова інфляція становила 0,1%, сповільнившись з 0,2% у травні. З початку року базова інфляція досягла 3,1%, тоді як споживча інфляція - 3,3%. Базова інфляція щомісяця сповільнюється третій місяць поспіль, після того як у березні вона склала 0,9%.


Липень. Базова інфляція склала 0,2%, що відповідає рівню травня, але нижче 0,1% у червні. З початку року базова інфляція досягла 3,3%, вперше в 2010 році перевищивши споживчу інфляцію.


^ Серпень. Зростання споживчих цін стало ще одним поштовхом для девальвації національної валюти. Показник зростання індексу споживчих цін (ІСЦ) на 91,7% сформувався за рахунок зростання тарифів на житлово-комунальні послуги. Після чотирьох дефляційних місяців, на споживчому ринку спостерігалося зростання цін на 1,2%.

За інформацією Мінестерства економіки України, зростання споживчих цін в першу чергу було викликане внутрішніми чинниками - підвищенням тарифів на природний газ, який використовується для потреб населення, в 1,5 разу.

За даними Мінекономіки, ціни на цибулю в серпні знизилися на 33,4%, буряк - на 25,3%, перець - на 25,1%, помідори відкритого і закритого грунту - на 23,8% і 20,1% відповідно, морква - на 21,5%, картопля - на 14,7%, кабачки, баклажани і гарбуз - на 12,6%.

Фрукти подешевшали через зниження цін на виноград на 18,2%, ціни на яблука знизилися на 11,3%, кісточкові - на 7,3%, кавуни й дині - на 15,7%.

При цьому зростання цін на хліб і хлібопродукти було через підвищення цін на пшеницю на світовому ринку, а також збільшення попиту населення на деякі крупи, зокрема гречану.

Відбулось підвищення цін на молочну продукцію внаслідок зростання відпускних цін в умовах скорочення пропозиції й дії аномально високих температур - ціни на молоко підвищилися на 4,2%, кисломолочну продукцію - на 2%, сири - на 1,4%.

Спостерігалось зростання цін на яйця, на 0,2% проти зниження на 8,7% в липні.

На ринку паливно-мастильних матеріалів відзначається незначне підвищення цін, у серпні - на 0,1% проти зниження на 1,8% у липні і 1,9% в червні.


Вересень. Інфляція прискорилася до 2,9% з 1,2% у серпні, що є абсолютним рекордом для цього місяця за останні 12 років. Одночасно інфляція цін виробників промислової продукції в січні-вересні склала 15,2% при річному прогнозі в 14,4%.

^ Протягом січня-серпня ціни зросли на 4,3%. Об'єктивними факторами для цього стали: сезонність, адміністративне підвищення цін на газ для населення, невисокий врожай зернових в Україні та значні проблеми з зерновими у світі.

В Нацбанку відзначили, що різке зростання індексу споживчих цін у вересні на рівні 2,9% було викликане, серед іншого, зростанням цін на сирі продукти на 7,2% за місяць.

Зростання базової інфляції (до 1,5% у вересні, до 7,7% у річному вимірюванні) було викликане за рахунок підвищення цін на алкогольні й тютюнові вироби внаслідок підняття акцизів, а також за рахунок зростання цін на продукти харчування з високим ступенем обробки.

Споживчі ціни, які виросли в серпні на 1,2% після чотирьох місяців зниження, у вересні зросли ще на 2,9%.

^ У вересні проти серпня у всіх областях України зафіксована інфляція. За даними Державного комітету статистики, лідерами зростання споживчих цін за підсумками вересня стали Крим, Севастополь - 3,6%, Донецька, Луганська, Херсонська області - 3,5%, Миколаївська і Одеська області - 3,3%.

З початку року у всіх областях України також зафіксована інфляція, при цьому споживчі ціни найбільше зросли в Севастополі - на 12%, Крим - 8,9%, Запорізькій області - 8,7%, Одеській області - 8,4%.

Найменше ціни зросли у Вінницькій - 5,6%, Київській - 6,1%, Кіровоградській і Тернопільській областях - 6,4%.

^ За думкою окремих експертів, ситуація на ринку продовольчих товарів складалась таким чином, що зростання цін відбулося на 15-20%, а з деяких товарів і більше. На їх думку, основний поштовх зростанню цін на продовольчі товари та інфляції загалом, дає неефективна урядова політика. Уряд починає реагувати, коли ціни вже виросли, тоді як мав би робити попереджуванні кроки. У розпорядженні уряду є значні важені впливу на ринок, починаючі від державних резервів та закінчуючи квотами та адміністративним втручанням, але жодних важелів не було використано для стабілізації ситуації.


Жовтень. Відбулося несподівано різке зниження темпів зростання споживчих цін - майже в шість разів, до 0,5%. Гальмування інфляції було викликане здешевленням низки груп продуктів харчування, стабільними цінами на пальне і відмовою місцевої влади збільшувати тарифи на послуги ЖКГ до проведення виборів.

Молочні продукти в жовтні вийшли в лідери за темпами зростання споживчих цін: молоко подорожчало на 4,7%, вершкове масло - на 5,3%, сир і сир - на 5,8%. Подорожчали хліб (+1,2%), сигарети і алкоголь (+1,6%), олія (+1,8%).

Корекції піддалися ціни на продукти харчування, які значно подорожчали на початку осені: риба (-0,6%), яйця (-0,8%), овочі (-1,3%), цукор (-3,1%) і фрукти (-4,5%).

У результаті темпи зростання цін на продукти харчування та споживчої інфляції в жовтні впали до 0,5% після вересневих 2,9%.

Запланований на початку опалювального сезону перегляд тарифів на житлово-комунальні послуги не відбувся і, відповідно, не вплинув на інфляцію. У жовтні тарифи ЖКГ виросли на 0,4%, зокрема на гарячу воду, опалення, каналізацію (по 0,6%) та холодну воду (0,7%).

Зниження цін на пальне на 0,3% дозволило компенсувати подорожчання послуг залізничного (+0,2%) і автомобільного (+0,1%) транспорту.

Серед інших груп товарів споживчого кошика помітно збільшилися ціни на одяг і взуття - на 0,7%, тоді як з початку року їх зростання склало 1,6%.

Середня заробітна плата склала 2 322 гривень, що на 27 гривень менше, ніж у вересні.


Листопад. Інфляція сповільнилася до 0,3%. За січень-листопад 2010 року інфляція досягла 8,2% у порівнянні 11,3% за аналогічний період 2009 року. Індекси споживчих цін та цін виробників промислової продукції становили 100,3% і 99,7%, з початку року - 108,2% і 117,6% відповідно.

У річному вираженні (по відношенню до аналогічного місяця 2009 року) споживча інфляція в Україні за підсумками листопада 2010 року сповільнилася до 9,2% з 10,1% за підсумками жовтня.

За даними Держкомстату, на споживчому ринку у листопаді ціни на продукти харчування і безалкогольні напої виросли на 0,1%.

Найбільше (на 5,1-2,2%) подорожчали маргарин, молоко, сири і соняшникова олія. На 1,7-0,6% зросли ціни на олію, кисломолочну продукцію, макаронні вироби, хліб та цукор. Водночас, на 4,4-0,7% стали дешевшими яйця, фрукти, тваринні жири, овочі, рис, м'ясо та м'ясопродукти.

^ Алкогольні напої та тютюнові вироби в країні подорожчали в листопаді на 1,1%, у тому числі алкогольні напої - на 1,6%, тютюнові вироби - на 0,8%.

Ціни (тарифи) на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива зросли на 0,5%, в тому числі плата за гарячу воду та опалення - на 1,3%.

Зростання цін на 0,6% в охороні здоров'я зумовлене, у першу чергу, подорожчанням фармацевтичної продукції на 0,8%. Водночас, на 0,4% знизилася вартість санаторно-курортних послуг.

Підвищення цін на транспорт в цілому на 0,7% відбулося, головним чином, за рахунок подорожчання палива та мастил на 1,8%.

У цей час експерти опозиційних політичних сил заявили, що Державним комітетом статистики було сфальсифіковано показники інфляції та здійснено неконтрольований друк грошей, що може призвести до гіперінфляції. Верховна рада України відмовилася утворити тимчасову слідчу комісію щодо розслідування фальсифікації даних інфляції.


^ Грудень. За офіційними даними Кабінету Міністрів України у грудні по відношенню до листопада ціни зросли на 0,8% (у грудні 2009 року – 0,9%). На стримування інфляції у грудні та в цілому у 2010 році вплинули ряд факторів, зокрема відносна стабільність валютного курсу.


Довідково: Курс гривні на міжбанківському валютному ринку України у 2010 році ревальвував на 0,32% (у грудні девальвував на 0,2%) і на кінець грудня становив 7,9663 грн./дол. США. Офіційний курс гривні до долара США змінювався у відповідності з ринковими котируваннями – за 2010 рік ревальвував на 0,3%  (у грудні девальвував на 0,3%) до 7,9617 грн./дол. США на кінець грудня.

За даними Державної служби статистики, інфляція в Україні в грудні 2010 року, порівняно з листопадом 2010 року, становила 0,8%, з початку 2010 року - 9,1%. НБУ пов'язує прискорення інфляції у грудні з підвищенням роздрібних цін на нафтопродукти.

У грудні основний внесок в інфляцію мали: підвищення на 1% цін на продукти харчування. Зокрема, у грудні продовжували зростати ціни:

на хліб через подорожчання пшениці і борошна (на 0,9% у грудні, 0,8% у листопаді та 1% у жовтні);

на молочні продукти. Зокрема, молоко упродовж місяця здорожчало на 1,8% (3,6% у листопаді);

на олію та жири, зокрема, олія соняшникова – 3,1% (2,2%);

на плодоовочеву продукцію – подорожчали фрукти на 1,2%, овочі – на 3,8%;

на цукор – на 2,9% (проти 0,6% у листопаді).

На ринку паливно-мастильних матеріалів мало місце зростання цін на 3,6% проти 1,8% у листопаді.

Підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги на 0,3% (0,5% у листопаді) було забезпечено підвищенням цін/тарифів на водопостачання, водовідведення та гарячу воду і опалення – на 0,4% кожний. Тарифи на природний газ у грудні не змінювались (впродовж року підвищення відбулось лише у серпні на 50,1%), а на електроенергію – залишались на незмінному рівні з початку року.

Крім того, серед причин зростання споживчих цін у 2010 році були і внутрішні фактори, такі як збільшення вартості складових витрат на виробництво, що було спричинене підвищенням витрат на сировину та подорожчанням енергоносіїв, а також підвищення у серпні в 1,5 раза тарифів на природний газ для населення.

Підвищення цін на деякі групи товарів в Сумській, Івано-Франківській, Волинській, Вінницькій і Житомирській областях у грудні істотно перевищило середні показники по країні.

Ціни на харчові продукти і безалкогольні напої в грудні 2010 року до грудня 2009 року зросли на 10,6%. Ціни на фрукти в грудні 2010 року до грудня 2009 року зросли на 9,3%.

Отже, ключовими прикорювачами зростання інфляції залишалися продукти харчування та житлово-комунальні послуги. За офіційними даними, інфляція в Україні за підсумками 2010 року становила 9,1%.


^ 1.2. Несподівана інфляція у 2010 році та критика діяльності уряду


Інфляція в Україні за підсумками поточного року вперше за багато років виявилася нижче за 10%2. Останній раз однозначна інфляція спостерігалася в Україні ще за підсумками 2003 року (8,2%).

На думку НБУ, причиною того, що інфляція може виявитися нижчою за прогнозовану, є відновлення економіки. Крім того, жодної копійки незабезпеченої емісії в 2010 році НБУ не здійснив (емісія спрямовувалась або на купівлю валюти, або на операції з цінними паперами).

Водночас, 17 листопада, на засіданні Ради національної безпеки і оборони України ^ Президент України розкритикував Прем’єр-міністра України за діяльність уряду та наказав йому інформувати громадськість про реальний стан економіки в державі. Так, за даними Державного комітету статистики, чистий приплив прямих іноземних інвестицій в Україну за три квартали 2010 року склав 2,8 мільярдів доларів, що на 14,3% менше, ніж у відповідному періоді 2009 року. А ці цифри однозначно вказують на погіршення інвестиційного клімату в країні.

^ Також дуже неприємним для уряду є звіт Рахункової палати на підставі місячного звіту про виконання Державного бюджету України, місцевих бюджетів та зведеного бюджету станом на 01.10.2010, поданого Державним казначейством 15.10.2010 за № 15-04/1/1202-19421, результатів аудитів, контрольних та експертно-аналітичних заходів, проведених Рахунковою палатою, а також звітних та інформаційно-аналітичних даних Міністерства фінансів, Національного банку, Міністерства економіки, Державної податкової адміністрації, Державної митної служби, Державного комітету статистики, головних розпорядників бюджетних коштів3.

Встановлено, що фінансування державного бюджету здійснювалося у 2010 році в основному за рахунок державних позик, які склали за вказаний період 98,6 мільярди гривень. При цьому державний борг збільшився на 80 мільярдів гривень, або на 35,2% - до 307 мільярдів гривень4.

Також зазначено, що не виконана задекларована в Державній програмі економічного і соціального розвитку на 2010 рік мета - зменшення рівня інфляції.

Розмір прожиткового мінімуму за цей період номінально збільшився лише на 2,2%, однак з урахуванням індексу споживчих цін він реально знизився на 4,8%.

Рівень бідності підвищився за названий період на 0,4% пункту і склав 26,4%, або 12,5 мільйонів чоловік. Рівень безробіття, визначений за методологією Міжнародної організації праці, становив 8,5%, що перевищило показник (8,1%).

До того ж життя українців може ще більше погіршитися вже у найближчій перспективі, коли уряд і НБУ підпишуть меморандум між Україною і МВФ.

Слід зазначити, зростання цін на газ у середині 2010 року спровокував стрибок тарифів на ЖКП, а низькі показники врожаю зернових створили дефіцит на продовольчому ринку і призвели до стрімкого зростання цін майже на всі сільськогосподарські та продовольчі товари. Дані фактори прискорили зростання інфляції у другому півріччі 2010 року та визначили прогнозну криву на наступний рік.

Відповідно до доручення Президента України до 1 листопада Кабінет Міністрів України має розробити план невідкладних антиінфляційних заходів, зокрема проаналізувати ситуацію на споживчому ринку, визначити причини зростання цін на продукти харчування понад можливого впливу сезонного фактору.

^ Це доручення зумовлене тим, що реалізація таких заходів має забезпечити утримання інфляції в рамках офіційного річного прогнозу.

Також, згідно із повідомленням, Глава держави доручив Кабінету Міністрів України і Національного банку України до 1 листопада 2010 року вжити заходів зі стимулювання економічної активності в секторах, продукція яких дорожчає, в тому числі - шляхом збільшення обсягів кредитування підприємств.

Одночасно Антимонопольному комітету України доручено до 1 грудня здійснити перевірку дотримання законодавства про захист економічної конкуренції підприємствами, які впливають на зростання споживчих цін.

Немає сумніву, що за результатом реалізації урядової політики та Національного банку України 23 грудня Верховною Радою України за поданням Президента України було прийнято рішення змінити главу НБУ.


^ 1.3. Податкова реформа України


18 листопада Верховна Рада України прийняла Податковий кодекс. Підприємці з 22 листопада до 3 грудня протестували, вимагаючи від Президента України застосування права вето на прийнятий Податковий кодекс й відставки Кабінету Міністрів України.

Цей конфлікт між підприємцями та урядом наочно проілюстрував, наскільки далекими від партнерських є відносини між владою та бізнесом. Кожна із сторін ігнорує позицію іншої, ототожнюючи свої інтереси з національними. Натомість, для мобілізації додаткового обсягу коштів він зробив акцент на боротьбі з мінімізацією оподаткування, що серед іншого визначило достатньо жорстку його позицію стосовно існування спрощеної системи оподаткування.

У результаті Глава держави ветував Податковий кодекс і повернув його до парламенту зі своїми поправками. Зокрема, в пропозиціях Президента України була повернена презумпція невинності платників податків, виключені норми, що дозволяють податківцям без рішення суду практично без обмежень проводити перевірки, скоротити підстави для перевірок і терміни їх проведення. Крім того, Глава держави запропонував зберегти діючу систему оподаткування, обліку і звітів суб'єктів малого підприємництва, що було однією з основних вимог підприємців.


^ Зверніть увагу! Коли виникли проблеми з адмініструванням ПДВ, стала популярною ідея скасування податку. Коли виникли проблеми з його відшкодуванням, почали говорити про ліквідацію податкового кредиту. Такі ідеї безперспективні.

Приймати рішення стосовно спрощеної системи оподаткування можна лише після детального аналізу суті проблеми та усіх можливих альтернатив. З точки зору уряду, до платників єдиного податку є зауваження, але з точки зору збереження балансу інтересів, більшість з них можна ефективно подолати, не ліквідуючи саму систему.


2 грудня Податковий кодекс був прийнятий Верховною Радою України в новій редакції. Найбільш дискусійним і неоднозначним аспектом нинішньої податкової реформи стали зміни до функціонування спрощеної системи оподаткування.

З кожним роком реальні доходи бюджету від єдиного податку знижуються. За цей час зростання індексу споживчих цін у 5,5 разу та мінімальної зарплати у 20 разів звузило реальні обороти платників єдиного податку.

Для фізичних осіб, які працюють на спрощеній системі оподаткування, верхня межа податку з часу її запровадження зросла лише на 20 гривень - з 180 гривень до 200 гривень5. Більш того, верхня межа податку - 180 гривень - навіть у рамках однієї галузі перевищувала розмір фіскального навантаження на СПД, які працювали за загальною системою оподаткування.

^ Податковий кодекс цю проблему вирішив. Верхню межу ставки податку для фізичних осіб-підприємців було підвищено.

Діапазон ставок у містах з населенням понад 500 тисяч осіб становитиме 20-600 гривень, у містах з населенням 150-500 тисяч - 20-400 гривень, в інших населених пунктах діапазон ставок залишиться попереднім - 20-200 гривень. При цьому ставки податку мають щорічно індексуватися на показник інфляції.

Уряд стверджує, що значна частина підприємців, які застосовують спрощену систему оподаткування, мінімізують оподаткування власного доходу або є учасниками схем ухилення від сплати податків.


Наприклад, для оптимізації оподаткування роботодавець переконує робітника зареєструватися платником єдиного податку і переводить стосунки з ним на контрактну форму. У даному випадку роботодавець уникає сплати внесків до пенсійного і соціальних фондів, а фізособа - податку на доходи, внесків до пенсійного і соціальних фондів.


Зафіксоване у кодексі обмеження сфер діяльності, на які поширюється спрощена система оподаткування, є обґрунтованим. Мінімізація податкових зобов'язань осіб, які займаються високодохідною діяльністю: адвокатів, консультантів, юристів. У цих сферах спостерігаються найбільші обсяги мінімізації податків та зловживань, тому уряд обмежив застосовування спрощеної системи цими категоріями працівників.

Таким чином, кодекс надав достатньо інструментів для очищення спрощеної системи оподаткування від СПД, які займаються мінімізацією оподаткування.

Проте зменшення граничного обсягу валової виручки, що дає право на її застосування, та зменшення кількості робітників, які можуть перебувати з нею у трудових відносинах, заборона віднесення підприємствами витрат на оплату товарів і послуг, придбаних у платників єдиного податку, до валових витрат підприємств, а також поширення можливості застосування методу звичайних цін для визначення бази оподаткування таких операцій - абсолютно необґрунтовані заходи.

Те, що в Україні спрощена система оподаткування обросла численними проблемами, свідчить про те, що заходи застосовуються неефективно. Податкова реформа має бути спрямована на її удосконалення та очищення від громадян, які нею зловживають, а не на її фактичну ліквідацію.

Знайти компроміс з підприємцями можна лише через встановлення балансу між додатковими обмеженнями для платників єдиного податку і новими можливостями для тих із них, хто справді є малим бізнесом. Такими поступками з боку уряду могли б стати збільшення обсягу граничного доходу, обгрунтована кількість осіб, які СПД можуть найняти, а також відмова від заходів, спрямованих на ліквідацію спрощеної системи, а не на ліквідацію її проблем.


РОЗДІЛ 2.


Курсова інфляція в Україні у 2010 році та

заходи Національного банку по стабілізації курсу гривні


В Основних засадах грошово-кредитної політики на 2010 рік, прийнятих напередодні президентських виборів в Україні, зазначено, що внутрішні та зовнішні умови залишають значні ризики розвитку грошово-кредитної сфери в 2010 році, більшість з яких знаходитимуться поза межами прямого впливу монетарних інструментів та механізмів грошово-кредитної політики.

Національним банком планувалось здійснення заходів у 2010 році щодо продовження підтримки режиму гнучкого обмінного курсу, який відображатиме співвідношення попиту та пропозиції на валютному ринку України. Водночас мали б згладжуватись різкі курсові коливання гривні через проведення планомірних валютних інтервенцій, з урахуванням лімітів використання міжнародних резервів та підтримки їх на безпечному рівні6.


^ 2.1. Курсова політика


За даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі України I півріччя охарактеризувалося стабілізацією ситуації на міжбанківському валютному ринку із закладанням ревальваційних тенденцій, чому сприяло формування додатного зведеного сальдо платіжного балансу (4,4 млрд. дол. США за січень-червень; за аналогічний період 2009 року сальдо було від’ємним на рівні 7,3 млрд. дол. США). Розвиток подій на валютному ринку у першій половині року умовно можна розділити на два періоди:


1. Період (Січень – лютий) Превалювання на міжбанку попиту на іноземну валюту, здійснення Національним банком України від’ємних інтервенцій, зменшення рівня міжнародних резервів.

Попит на іноземну валюту на міжбанку домінував, але при цьому спостерігалась тенденція до його поступового зниження, що відповідало зменшенню від’ємного зведеного сальдо платіжного балансу (з 1057 млн. дол. США у січні до 648 млн. дол. США у лютому).

Вирівнювання балансу попиту та пропозиції відповідним чином відобразилось на обсязі проведених Національним банком інтервенцій з продажу іноземної валюти – з 1079,6 млн. дол. США у січні вони зменшились майже вдвічі до 561,1 млн. дол. США у лютому7.