Реферат: Роль уряду: вплив на макроекономіку

Центри вдосконалення політики: бюджетна політика


Семінари одинадцятий та дванадцятий

Роль уряду: вплив на макроекономіку

(На основі “Макроекономіки” Манківа)


Нотатки для учасників семінару

Підготовлено Діаною Кук


Лютий 1999


ЗМІСТ

1. Вступ 1

2. ПРоДУКТИВНІСТЬ І ЗРОСТАННЯ 2

2.1 Продуктивність: її роль та рушійні фактори 2

2.2 Економічне зростання та державна політика 3

2.3 Важливість довготривалого зростання 7

3. уряд та заощадження 8

3.1 Податки та заощадження 8

3.2 Податки та інвестиції 9

3.3 Дефіцит державного бюджету 10

4. гроші та ціни у довготерміновій перспективі 12

4.1 Причини інфляції 12

4.2 Витрати на інфляцію 16

^ 5. Короткотермінові економічні коливання 21

5.1 Три ключові фактори економічних коливань 21

5.2 Пояснення короткотермінових коливань 21

5.3 Крива сукупного попиту 23

5.4 Крива сукупної пропозиції 24

5.5 Дві причини спаду 26

6. вплив грошової і фіскальної політики на сукупний попит 30

6.1 Як грошова політика впливає на сукупний попит 30

6.2 Як фіскальна політика впливає на сукупний попит 34

6.3 Використання політики для стабілізації економіки 38

6.4 Економіка в довготерміновій і короткотерміновій перспективі 39

7. вибір між інфляцією та безробіттям в короткотерміновій перспективі 41

7.1 Крива Філіпса 41

7.2 Зміни у кривій Філіпса: роль, яку грають сподівання 42

7.3 Зміни у кривій Філіпса: роль пропозиційних струсів 44

7.4 Ціна скорочення інфляції 45

8. домашнє завдання 47


1. Вступ
В цих нотатках ми розглянемо короткотермінові та довготермінові визначальні фактори, що впливають на зростання, та вплив політики на економіку.

Почнемо з рушіїв зростання в довготерміновій перспективі. Аналіз свідчить, що в довготерміновій перспективі державна політика може сприяти зростанню тільки стимулюючи ефективне використання робочої сили та капіталовкладень країни. Як приклад, ми розглядаємо державні політики, що стимулюють заощадження та інвестиції. Ми також подивімось, чому інфляція шкідливо впливає на довготермінові перспективи зростання країни. В конспекті ми не розглядаємо детально вплив податків на економіку, оскільки ці питання підняті в нашому курсі пізніше.

Однак в короткотерміновій перспективі зміни сукупного попиту можуть вплинути на показники економічного зростання. Які звідси висновки для розробників політики? Ми розглянемо це питання та узгодимо між собою короткострокові та довгострокові економічні перспективи.


^ 2. ПРоДУКТИВНІСТЬ І ЗРОСТАННЯ


Коли ви мандруєте по світі, то бачите величезні відмінності у рівні життя. Від чого залежить таке різнобарв’я? Які політики слід застосовувати країнам, щоб прискорити економічне зростання?

Валовий внутрішній продукт (ВВП) країни вимірює як загальний прибуток в економіці, так і загальний обсяг витрат на виробництво товарів та послуг. Рівень реального ВВП є добрим інструментом для вимірів економічного процвітання, і зростання реального ВВП є мірилом економічного прогресу. В цьому розділі ми зосередимось на розгляді довготермінових рушіїв рівня та зростання ВВП.
^ 2.1 Продуктивність: її роль та рушійні фактори
Визначення:

Продуктивність: обсяг товарів та послуг, вироблений за одиницю робочого часу.

Відмінності у рівні життя по всьому світі пояснюються відмінністю у продуктивності. Термін продуктивності відноситься до кількості товарів та послуг, які робітник виробляє за кожну годину роботи.

Пригадайте, що ВВП країни показує як загальний прибуток, отриманий кожним від економіки, та її загальні витрати на виробництво товарів та послуг. Ці дві складові мають дорівнювати одна одній: прибутки економіки - це її виробництво. Нація може мати досить високий рівень життя тільки тоді, коли вона може виробити велику кількість товарів та послуг.
^ 2.1.1 Визначальні фактори продуктивності
Визначення:

Фізичний капітал: сукупність обладнання та структур, що використовуються для виробництва товарів та послуг.

^ Людський капітал: знання та навички, що їх працівники набувають під час навчання, практики та досвіду .

Природні ресурси: той внесок у виробництво товарів та послуг, який дає природа у вигляді землі, річок та мінеральних копалин.

^ Технологічні знання: суспільні знання про найліпші способи виробництва товарів та послуг .

Продуктивність залежить від:

Фізичного капіталу, або сукупності обладнання та структур, що використовуються для виробництва товарів та послуг. Робітники працюють продуктивніше, якщо мають знаряддя для праці. Пам’ятайте, що капітал - це внесок у процес виробництва, який раніше був продуктом виробничого процесу.

Людський капітал, або знання та навички, які робітники отримують в процесі навчання, практики та досвіду. Людський капітал є також фактором продуктивності, оскільки “виробництво” людського капталу також вимагає певного внеску.

Природні ресурси, або внесок у виробництво, що надається природою, тобто землі, річки, корисні копалини. Природні ресурси мають дві форми: здатні до відновлення та не здатні до відновлення. Хоча природні ресурси дуже важливі, вони не є необхідні економіці для того, щоб бути високопродуктивною у виробництві товарів та послуг.

Технологічні знання , або знання суспільства про найкращі способи виробництва товарів та послуг. Технологічні знання можуть бути загальновідомими - після того, як їх використав хтось один, вони можуть стати загальним надбанням. Або вони можуть бути приватною власністю - наприклад, відомі тільки компанії, яка їх винайшла. Між технологічними знаннями та людським капіталом існує важлива різниця. Технологічні знання стосуються розуміння того, як “працює” світ. Людський капітал стосується найпоширеніших способів передачі цього знання робочій силі.
2.2 Економічне зростання та державна політика
Що може зробити уряд для підвищення продуктивності та життєвого рівня?
2.2.1 Важливість заощаджень та інвестицій
Оскільки капітал є продуктом виробництва, то суспільство може змінити наявні у нього обсяги капіталу. Одним із джерел підвищення продуктивності є інвестування нинішніх ресурсів у виробництво капіталу.

Суспільство постає перед альтернативою нинішнього та майбутнього споживання. Направлення більших ресурсів на виробництво капіталу зменшує ресурси споживання сьогодні. Щоб інвестувати в капітал, суспільство повинно менше споживати поточних прибутків та більше заощаджувати.

Заохочення до заощаджень та інвестицій - це один зі шляхів , яким уряд може стимулювати зростання, і в довготерміновій перспективі, підвищити життєвий рівень. У розділі 3 ми розглянемо вплив деяких політик уряду на заощадження та інвестиції.
2.2.2 Доходи, що скорочуються та ефект надолуження втраченого
^ Доходи, що скорочуються: властивість, завдяки якій прибутки від додаткових одиниць внесків у виробництво зменшуються при збільшенні кількості таких внесків.

Ефект надолуження втраченого: властивість, завдяки якій країни, що починали від більш біднішого стану, можуть зростати швидше, ніж країни, що від самого початку були багатші.

Збільшення сукупного капіталу веде до зростання продуктивності та економічного зростання. Однак, капітал є об’єктом, що породжує доходи, які скорочуються. Коли сукупність капіталу зростає, додаткове виробництво з нових додаткових одиниць капіталу падає. Іншими словами, коли працівники мають достатньо капіталу для виробництва товарів та послуг, надання їм додаткових одиниць капталу веде до тимчасового підвищення зростання. В довготерміновій перспективі збільшені заощадження ведуть до вищого рівня продуктивності та доходів, а не до вищих показників зростання цих перемінних.

Для капіталу доходи, що скорочуються мають ще й інше важливе значення: при інших рівних стартових характеристиках, для країни ліпше бути біднішою на початку її шляху до зростання. Іноді це називають ефектом надолуження втраченого. В бідних країнах працівники не мають навіть елементарних знарядь праці, і тому мають низьку продуктивність. Невелике інвестування капіталу можу значно підняти їх продуктивність
2.2.3 Іноземні інвестиції
Внутрішні заощадження - це не єдиний шлях для країни, яка бажає робити інвестиції. Іншим шляхом є іноземне інвестування.

Іноземні інвестиції можуть мати кілька форм:

Прямі іноземні інвестиції - інвестиції капіталу, що є власністю і керується іноземними юридичними особами.

Портфельні іноземні інвестиції - інвестиції, що фінансуються з-за кордону, проте керуються внутрішніми резидентами.

Коли іноземці інвестують у країну, то це робиться заради отримання прибутку від інвестицій. Тому іноземні інвестиції по-різному впливають на ВВП та ВНП. ВВП - це прибуток, отриманій всередині країни як її резидентами, так і нерезидентами, в той час, як ВНП - це прибуток, отриманий резидентами країни як всередині країни, так і за кордоном.

Закордонні інвестиції є одним зі способів економічного зростання для країни. Навіть якщо деякі прибутки від інвестицій відходять назад іноземним інвесторам, ці інвестиції збільшують загальну сукупність капіталу, і ведуть до вищої продуктивності та збільшення зарплат. До того ж тут є можливість навчитися майстернішим технологіям, які створені і використовуються в багатих країнах. Тому уряд може сприяти економічній діяльності, заохочуючи іноземні інвестиції. На практиці це означає зняття тих обмежень, які уряди накладають на іноземну володіння внутрішнім капіталом.
2.2.4 Освіта
Освіта - інвестиції в людський капітал - так само важливі для довготривалого економічного успіху, як і інвестиції у фізичний капітал. Тобто, для уряду одним зі шляхів підвищення рівня життя є відкриття добрих шкіл та заохочення населення до навчання.

Деякі економісти доводять, що людський капітал є надзвичайно важливим для економічного зростання, тому що створює позитивне середовище. Наприклад, досвідчена людина може продукувати ідеї про найліпші способи виробляти товари та послуги. Якщо ці ідеї приєднуються до загальносуспільних ідей та знань, то кожен може їх використовувати, і тоді ці ідеї стають загальним прибутком від освіти. Такі аргументи виправдують великі субсидії на інвестиції в людські ресурси у формі державної освіти.
2.2.5 Право власності та політична стабільність
Важливою передумовою роботи ринкової системи є всезагальна економічна повага до власницьких прав. Право власності стосується можливості людей мати повну владу над власними ресурсами. Наприклад, підприємці інвестуватимуть лише тоді, коли вони впевнені, що зможуть отримати прибуток від інвестування.

З цієї причини за ринкової економіки суди грають визначну роль у посиленні власницьких прав. Через систему кримінального права суди перешкоджають прямим крадіжкам. Через систему громадянського права суди забезпечують дотримання продавцями та покупцями укладених контрактів.

В багатьох країнах правова система працює погано. Контракти не можливо примусити виконувати і шахрайство лишається безкарним. Іноді уряд не тільки не спонукає до дотримання власницьких прав, але й фактично сам їх порушує. При веденні справ в деяких країнах вищі урядовці очікують хабарів від фірм. Така корупція перешкоджає координуючій функції ринків. Вона також відвертає від внутрішніх заощаджень та іноземних інвестицій. Політична нестабільність, як наприклад революції та перевороти, є прямою загрозою для власницьких прав.

Таким чином , хочемо підкреслити важливість ефективної судової системи, чесних урядовців та стабільної конституції для рівня життя у країні.
2.2.6 Вільна торгівля
Деякі найбідніші країни у світі намагалися досягти більш швидкого економічного зростання через внутрішньо-орієнтовані політики. Але сьогодні більшість економістів вважає, що бідним країнам ліпше проводити зовнішньо-орієнтовану політику, яка інтегрувала б ці країни у світову економіку.

Торгівля, певною мірою, є типом технології. Коли країна експортує пшеницю та імпортує сталь, прибутки країни є такими самим, як в тому випадку, коли б вона раптом винайшла, як обернути пшеницю на сталь. Тому, країна, що відміняє торговельні обмеження, досягає такого самого економічного зростання, які б сталися в результаті технологічного прориву.
2.2.7 Контроль за зростанням населення
Країни з великим населенням мають великі трудові ресурси і тому потенційно можуть мати більший ВВП, ніж менші країни. Однак, для розробників політики, що турбуються про рівень життя, ВВП на душу населення є кращим показником економічного благополуччя. Цей показник говорить нам про кількість товарів та послуг, доступних для пересічної людини в межах даної економіки.

Сильне зростання населення скорочує ВВП на душу населення. При швидкому зростанні населення обладнання кожного робочого місця великою кількістю капіталу значно утруднюється. Це веде до зниження продуктивності та зниження ВВП на кожного працюючого.

Скорочення темпів приросту населення є єдиним шляхом зростання рівня життя для країн, що розвиваються. Деякі країн роблять це прямо через закони, інші - непрямо, поширюючи інформацію про можливе контролювання народжуваності. Політика, спрямована на рівноправ’я жінок може також скоротити народжуваність. Жінки, що мають можливості отримати добру освіту та роботу матимуть менше дітей, ніж і, у кого немає ніяких можливостей за межами дому.
2.2.8 Дослідження та розвиток
Хоча більшість технологічних проривів виникають в результаті приватних досліджень фірм та інвесторів, існує і державний інтерес для стимулювання подібних зусиль. До певної міри знання є державним багатством. Як тільки людина щось відкриває, це відкриття приєднується до загальнолюдських знань і люди можуть вільно користуватися цим винаходом. Тому уряд має заохочувати дослідження та розвиток нових технологій.

Уряд може стимулювати дослідження не тільки шляхом прямого створення та розповсюдження технологічних знань, а й через систему патентів. Патент надає винахіднику право власності на винахід, перетворюючи його ідею з суспільної на приватну власність.
^ 2.3 Важливість довготривалого зростання
Рівень життя у країні залежить від її спроможності виробляти товари та послуги. Розробники політики, які бажають стимулювати зростання рівня життя, повинні ставити собі за мету підвищення продуктивності країни завдяки прискореному накопиченню факторів продуктивності та забезпечення того, щоб всі ці фактори застосовуються найефективніше.


^ 3. уряд та заощадження
У розділі 2.2.1 йшлося про важливість заощадження та інвестицій для довготривалого економічного зростання. В цьому розділі ми розглянемо деякі способи того, як урядова політика може вплинути на державні заощадження та інвестиції.
^ 3.1 Податки та заощадження
Податкові закони можуть впливати на стимулювання заощаджень. Наприклад, багато країн збирають бюджетні надходження , обкладаючи податком прибутки, включаючи прибуток від відсотків та дивіденди. Деякі економісти твердять, що обкладання обороту від заощаджень значно зменшує платежі від поточних заощаджень, і в результаті, зменшує стимули для заощадження.

Одним зі шляхів зміни податкового законодавства в напрямку заохочення заощаджень є заміна податку на прибуток на податок на споживання. За податку на споживання, прибуток, який заощаджується, не оподатковується доти, доки він не буде витрачений.

Інші пропонують робити винятки для певних видів заощаджень. Який вплив має цей вид заохочення до заощаджень? До цього питання можна підійти з точки зору попиту та пропозиції на позикові кошти. Зміна законодавства змінить стимули домашніх господарств до заощадження за будь-яких процентних ставок, і крива пропозиції позикових коштів зміниться. Це призведе до зниження процентних ставок, що стимулюватиме домогосподарства та фірми більше позичати для фінансування інвестицій. Таким чином, якщо зміна податкового законодавства стимулюватиме заощадження, результатом цього кроку стануть нижчі процентні ставки та більші інвестиції.

Мал. 1 Зростанні пропозиції позикових коштів















Однак, цей аналіз залежить від змін податкового законодавства, які ведуть до зростання національних заощаджень. Багато економістів скептично ставляться до того, що це може сильно вплинути на приватні заощадження. Пам’ятайте також, що заощадження уряду є частиною державних заощаджень. Скорочення податків може зменшити урядові заощадження, компенсуючи будь-яке зростання приватних заощаджень. Скептики також сумніваються у справедливості податкових стимулів. Вони твердять, що в багатьох випадках переваги в оподаткування дістануться багатим, тобто, тим хто найменше потребує податкових послаблень.
^ 3.2 Податки та інвестиції
Уявіть, що уряд вирішив звільнити від податків будь-яку фірму, яка будує нову фабрику. Яким буде вплив такого податково-інвестиційного кредитування на заощадження та інвестиції?

Податковий кредит змінить стимули фірм до позичання та інвестування в новий капітал - це збільшить попит на позикові кошти. Тому, це зсуне криву попиту на позикові кошти вправо

Результатом стануть підвищені процентні ставки та більші заощадження.

Мал.2 Збільшення попиту на позикові кошти
















Однак, відзначте, що податкове кредитування збільшує процентні ставки. Для фірм, які бажають інвестувати в обладнання або промисловість, до яких не стосуються податкові пільги, ціна капіталу зростає. Тому, винятки з оподаткування можуть відвернути інвестиційні рішення від орієнтування на ринкові результати. Якщо ми допускаємо, що ринок є найефективнішим механізмом розміщення ресурсів, то податкові винятки для окремих видів інвестицій небажані. Може виявитися доцільнішим розробляти політику, яка стимулює інвестиції, знижуючи загальні податкові ставки для підприємництва.
^ 3.3 Дефіцит державного бюджету
Знелюднення: зниження інвестицій, яке є результатом державного позичання.

Як дефіцит бюджету впливає на приватні заощадження та інвестиції?

Пригадайте, що національні заощадження представляють пропозицію позикових коштів. Вони складаються з приватних і громадських заощаджень. Зростання дефіциту бюджету є падінням громадських заощаджень, і, звідси, зниженням пропозиції позикових коштів. Коли уряд позичає на фінансування дефіциту бюджету, він зменшує пропозицію позикових коштів на фінансування інвестицій домашніми господарствами та фірмами.

В результаті, зростають процентні ставки. Завищені процентні ставки зменшують попит приватного сектору на позикові кошти. Менше сімей купують нові будинки і менше фірм будують нові фабрики. Зниження інвестицій через державні позичання називається знелюдненням.

Звідси, коли уряд зменшує державні заощадження, пораючись з бюджетним дефіцитом, процентні ставки зростають і інвестиції падають. Оскільки для довготривалого економічного зростання інвестиції важливі, то урядовий дефіцит бюджету зменшує показники економічного зростання.

Мал.3. Вплив урядового дефіциту бюджету




























^ Рікардіанська еквівалентність

Хоча більшість економістів дотримуються погляду, що урядовий дефіцит бюджету скорочує державні заощадження і “знелюднює” інвестиції , є невелика група таких, що сумніваються у цьому висновку. Вони висунули теорію рікардіанської еквівалентності.


Згідно з теорією рікардіанської еквівалентності, коли домашні господарства бачать, як уряд створює бюджетний дефіцит, то вони розуміють, що уряд намагатиметься в майбутньому збільшити податки, щоб покрити той борг, який зараз накопичується.


Однак, здається ця теорія не підтверджується емпірично. Наприклад, великий державний дефіцит США на початку 1980-х, не супроводжувався зростанням приватних заощаджень. Фактично, приватні заощадження у США навіть впали.


Але зростання державного боргу означає у майбутньому збільшення податків. Чому домогосподарства не заощаджують в очікуванні цих податків? Можливо, вони надто короткозорі, щоб побачити ці майбутні наслідки державної політики. Або вони вважають, що ці податки ляжуть не на них, а на майбутні покоління податкоплатників.




^ 4. гроші та ціни у довготерміновій перспективі
Інфляція: всезагальне зростання цін.

Гіперінфляція: надзвичайно високі покажчики інфляції.
^ 4.1 Причини інфляції
На рівень цін в межах економіки ми можемо дивитися з двох точок зору. Ми можемо розглядати рівень цін з точки зору кошика продуктів та послуг. Якщо рівень цін зростає, то людям доводиться платити більше за товари та послуги, які вони купують. Інший підхід, ми можемо розглядати рівень цін як міру цінності грошей. Підвищення рівня цін означає падіння цінності грошей, тому що на кожну гривню тепер можна купити менше товарів та послуг.
^ 4.1.1 Грошові пропозиція, попит та рівновага
Чим визначається цінність грошей? - Попитом та пропозицією.

Центральний Банк, разом із банківською системою визначає пропозицію грошей. Завдяки операціям на відкритому ринку Центральний Банк може міняти кількість резервів, доступних для банків, що впливає на кількість грошей створюваних банками.

Існує багато визначників попиту на гроші. Однак, найбільш важливою перемінною є середній рівень цін в економіці. Люди притримують гроші тому, що вони є засобом обміну. І те, скільки грошей люди виділяють на ці цілі, залежить від цін на товари та послуги. Чим вищі ціни, тим більше грошей люди зберігатимуть по кишенях та на рахунках.

Мал.4. Пропозиція і попит на гроші та рівень цін














Що забезпечує рівність пропозиції грошей Центральним Банком та кількістю грошей , на яку є попит у населення? Це залежить від часових рамок, які беруться до уваги. Надалі в нашому курсі ми побачмо, що визначну роль тут грають процентні ставки. Однак, в довготерміновій перспективі загальний рівень цін пристосовується до рівня відповідності попиту на гроші їх пропозиції.

Якщо рівень цін вищий за врівноважений рівень, то люди намагатимуться отримати більше грошей, ніж створив Центральний Банк, тому рівень цін змушений буде знизитись , щоб баланс пропозиції та попиту врівноважився.

Саме це проілюстровано на малюнку 4. Горизонтальна вісь показує кількість грошей. Ліва вертикальна вісь показує цінність грошей, а права вертикальна вісь відображає рівень цін. Зверніть увагу, що вісь рівню цін перевернута: коли ціна грошей велика, то рівень цін низький. Урівноваженість попиту та пропозиції грошей визначає цінність грошей та рівень цін.
^ 4.1.2 Впливи грошових ін’єкцій
Кількісна теорія грошей: це теорія, яка твердить, що кількість доступних грошей визначає рівень цін, і що показник зростання кількості доступних грошей визначає показник інфляції.

^ Грошова нейтральність: зміна пропозиції грошей не впливає на реальні перемінні.

Що відбувається, коли Центральний Банк збільшує пропозицію грошей? Припустимо, що Центральний Банк робить грошові ін’єкції в економіку, купуючи державні грошові облігації у громадськості через відкриті ринкові операції.

Мал. 5. Зростання пропозиції грошей














Грошові ін’єкції зсувають криву пропозиції вправо. В результаті, ціна на гроші знижується і урівноважений рівень цін підвищується. Іншими словами, коли зростання пропозиції грошей робить гроші численнішими, в результаті зростає рівень цін, що зменшує цінність кожного долара.

Люди позбавляються від надмірної пропозиції грошей кількома способам. Вони можуть купувати товари та послуги за надлишок грошей. Або вини використовують надлишки на надання позик іншим особам, або вкладаючи гроші в банк на депозитний рахунок. Ці позики дозволяють іншим людям купувати товари та послуги, В іншому випадку ін’єкції грошей підвищують попит на товари та послуги.

Однак, спроможність економіки продукувати товари та послуги не змінилася. Тому збільшення попиту на товари та послуги викликає зростання цін на товари та послуги. В свою чергу, зростання цін веде до збільшення попиту на гроші.

Пояснення того, як визначається рівень цін та як він може змінюватися із часом, називається кількісною теорією грошей. Згідно з кількісною теорією, кількість доступних грошей в економіці визначає цінність грошей, і зростання кількості грошей є першопричиною інфляції.

Ця теорія базується на припущенні, що гроші нейтральні. Тобто що зміни у пропозиції грошей не впливають на спроможність економіки продукувати товари та послуги. Економічне виробництво залежить від продуктивності та факторів пропозиції. Зростання пропозиції грошей змінить номінальний ВВП через ціни, але не вплине на реальний ВВП. Саме це і описує довготермінову перспективу розглянутого явища. Однак, гроші можуть мати важливий вплив на реальні перемінні і в короткотерміновій перспективі. Про це піде розмова в 5 розділі.
^ 4.1.3 Рівняння кількості
Швидкість грошей: показник того, як швидко гроші переходять з рук в руки.

Рівняння кількості: це рівняння MxV+PxY, що стосується кількості грошей, швидкості грошей та доларової цінності виробництва товарів та послуг економікою.

Кількісна теорія грошей може бутив відображена в рівнянні:

M x V = P x Y

Рівняння показує, що кількість грошей (М) помножена на швидкість грошей (V) дорівнює ціні виробленої продукції (P) помноженої на обсяг виробництва (Y). Величина називається кількістю грошей, тому що вона показує відношення кількості грошей (М) до номінальної цінності виробленої продукції (PxY).

Загалом кількісна теорія доводить:

Швидкість грошей приблизно стабільна в часі.

Оскільки швидкість стабільна, то коли Центральний Банк змінює кількість грошей (М), то він створює пропорційні зміни в номінальній цінності виробленої продукції.(P x Y).

Вироблення економікою товарів та послуг (Y) визначається в першу чергу факторами постачання та доступними технологіями. Оскільки гроші нейтральні, то це не впливає на виробництво.

При виробництві (Y) , що визначається факторами поставок та технологією, при зміні пропозиції грошей (M), паралельні зміни в номінальній цінності виробництва (P x Y) відбиваються на рівні цін (P).

Коли Центральний Банк швидко збільшує пропозицію грошей, результатом є високий рівень інфляції.
^ 4.1.4 Інфляційний податок
Інфляційний податок: надходження, які уряд збільшує завдяки створенню грошей.

Якщо інфляція пояснюється так просто, то чому в країнах іноді відбувається гіперінфляція? Тобто, чому іноді центральні банки друкують так багато грошей, що їх цінність за відомо швидко впаде?

Відповідь полягає в тому, що уряди в таких країнах використовують створення грошей як спосіб оплати своїх витрат. Звичайно уряд робить це , накладаючи податки і позичаючи гроші шляхом продажу державних облігацій. Але ж уряд може просто заплатити за свої витрати, надрукувавши потрібні йому гроші.

В цьому відношенні інфляція діє як податок. Коли уряд друкує гроші, рівень цін підвищується, і гроші у вашому гаманцю знецінюються. Так інфляційний податок стає податком для всіх, у кого є гроші.
^ 4.1.5 Ефект Фішера
Ефект Фішера: пристосування номінальних процентних ставок до показника інфляції.

Принцип нейтральності грошей вимагає, щоб показник зростання грошей не впливав ні на жодну реальну перемінну. Це означає, що зростання пропозиції грошей не повинно впливати на реальні процентні ставки.

Реальні процентні ставки є номінальними ставками, пристосованими до інфляції. Якщо у вас є ощадницький рахунок, то реальна процентна ставка скаже вам, як швидко зростає з часом купівельна спроможність ваших заощаджень. Реальні процентні ставки, є номінальними ставками мінус показник інфляції:

Реальна процентна ставка = Номінальна процентна ставка – показник інфляції.

Це рівняння можна переписати таким чином, щоб продемонструвати, що номінальна процентна ставка є сумою реальної процентної ставки та показника інфляції:

Номінальна процентна ставка = Реальна процентна ставка + показник інфляції.

На складники правої частини рівняння впливають різні економічні сили. Реальна процентна ставка визначається пропозицією та попитом на позикові кошти. Згідно з кількісною теорією грошей, зростання пропозиції грошей визначає показник інфляції.

Щоб зростання пропозиції грошей не впливало на реальні процентні ставки, номінальна процентна ставка повинна змінюватись одночасно з показником інфляції. Тобто, коли Центральний Банк збільшує показник зростання грошей, результатом є як зростання індексу інфляції, т к і процентних ставок. Це і називається ефектом Фішера.
4.2 Витрати на інфляцію 4.2.1 Падіння купівельної спроможності? Оманливість інфляції
Сама по собі інфляція не зменшує купівельної спроможності. Коли ціни зростають, покупці товарів та послуг більше платять за те, що вини купують. В той же час, продавці товарів та послуг отримають більше за продане. В більшості люди отримують прибутки від продажу своїх послуг, приміром своєї праці, і інфляція іде пліч-о-пліч з інфляцією цін.

Так відбувається тому, що реальні перемінні визначаються іншими реальними перемінним, такими, як фізичний капітал, людський капітал, природні ресурси та наявні виробничі технології. Номінальні доходи визначаються цими факторами та загальним рівнем цін.

В Україні нещодавнє зростання інфляції пов’язане зі спадом купівельної спроможності. Реальні зарплати падають. Однак, але це не є прямим наслідком інфляції, а результатом падіння продуктивності праці або спроможності економіки виробляти товари та послуги, які люди хочуть купити. Це означає, що реальним зарплатам необхідно було знизитись. Що й було досягнуто внаслідок інфляції. За відсутності інфляції необхідно було б , щоб або впали номінальні зарплати, або щоб надалі зростало безробіття. Можливо, інфляція непрямо посилила цю проблему, принісши економічні витрати, про які мова піде далі.
4.2.2 “Шагреневі” витрати
“^ Шагреневі” витрати: ресурси, змарновані через те, що інфляція змушує людей скорочувати наявні у них грошові запаси.

Інфляція - це як податок на тих, хто має гроші. Сам по собі податок не є для суспільства витратою: це тільки передача ресурсів від домогосподарств до уряду. Однак, більшість податків змушують людей змінювати свою поведінку і ухилятися від сплати податків. Таке спотворення стимулів може лягти на суспільство мертвим вантажем. Як і інші податки, інфляційний податок також створює “витрати мертвого вантажу” , оскільки люди витрачають ресурси, уникаючи його сплати.

Оскільки інфляція роз’їдає реальну цінність грошей у вашому гаманцю, ви можете уникнути інфляційного податку, маючи менше грошей. Одним шляхом для цього є якнайчастіше відвідання банку. Часто відвідуючи банк, ви можете зберігати ваше багатство на рахунку, де на нього нараховуються процентні ставки, в той час у вашому гаманцеві гроші весь час втрачають ціну.

Оце і називається “шагреневими” витратами інфляції. Звичайно, це не означає реальної загрози зносу вашим черевикам від частого ходіння в банк, але показує, що мусите нести певні витрати часу та сил, щоб зберігати на руках якомога меншу частину грошей через інфляцію.

Шагреневі витрати є посередніми при м’якій інфляції. Проте ці витрати страшенно зростають при гіперінфляції. В такій ситуації люди змушені конвертувати свої гроші з однієї валюти в іншу, щоб зберегти їх цінність.
4.2.3 Витрати меню
^ Витрати меню: витрати від цін, що змінюються.

Фірми нечасто змінюють ціни, оскільки це вимагає певних витрат. Це називається витрати меню. Сюди входять витрати на друк нових прайс-листів та каталогів, розсилка прайс-листів та каталогів для ділерів та покупців, витрати на прийняття нових цін та навіть витрати на скарги покупців на зміну цін.
Інфляція створює витрати меню. Під час гіперінфляції фірми змушені змінювати ціни щоденно, або навіть частіше, щоб бути на рівні інших цін в межах даної економіки. 4.2.4 Відносні ціни та неправильне розміщення ресурсів
Відносна ціна товару - це ціна товару по-відношенню до всіх інших товарів в даній економіці. Інфляція може маскувати відносну ціну, утруднюючи для виробників та споживачів процес визначення, чи є зміна ціни результатом інфляції, чи відносної ціни продукту. Звичайно, якщо завдяки витратам меню виробники відкладають зміну цін перед лицем інфляції, відносні ціни зміняться. Ця реальна ціна не відображатиме ніяких змін у пропозиції та попиті на товар.

Чому це має значення? Причина в тому, що ринкові економіки для розміщення обмежених коштів орієнтуються на відносні ціни. Споживачі вирішують, що саме купувати, орієнтуючись на якість та ціну різних товарів та послуг. Завдяки таким рішенням, вони визначають, як обмежені виробничі ресурси розподілятимуться між секторами економіки та фірмами. Коли інфляція спотворює відносні ціни, споживацькі рішення теж деформуються, і в результаті ринки не спроможні розподіляти ресурси найкращим чином.
4.2.5 Податкові викривлення, породжені інфляцією
Майже всі податки спотворюють стимули, що керують поведінкою людей, і ведуть до менш ефективного розміщення ресурсів економіки. Проте, за наявності інфляції більшість податків стають ще більше проблематичними. Причиною є те, що законотворчі часто не беруть до уваги інфляцію, коли пишуть податкові закони.

Дехто з економістів стверджує, що інфляція має тенденцію підвищувати податок на прибуток, отриманий від заощаджень. Прикладом є податок на капітальні прибутки. Капітальні прибутки - це прибутки, які ви отримуєте від продажу основних засобів вище їх покупної ціни. Але ж податок на капітальні прибутки ніколи не бере до уваги інфляцію. Якщо інфляція мала місце в той проміжок часу, коли ви купили і продали майно , то ваш реальний прибуток від продажу, менший, ніж номінальні. Інфляція перебільшує розмір капітальних прибутків і збільшує податкове навантаження на цей вид прибутку. Така сама проблема виникає при обкладанні номінального процентного прибутку - частина номінальної процентної ставки напевне компенсує рівень інфляції.

Існує і багато інших шляхів взаємодії податкового законодавства та інфляції. В результаті висока інфляція має тенденцію відвертати людей від заощаджень, і це негативно впливає на довготривале економічне зростання. Однак, між економістами не існує єдиної точки зору на силу впливу цього явища.

Можливим варіантом вирішення проблеми є індексування податкового законодавства. Тобто, податкові закони “переписуються” з огляду на вплив інфляції. Однак, індексування в свою чергу, ускладнює податкове законодавство.
4.2.6 Плутанина та незручності
Гроші - це одиниця обрахунку в економіці, яку ми використовуємо для визначення цін та позначення боргів. Це основне мірило, з яким ми підходимо до економічних справ. Інфляція утруднює використання грошей як одиниці економічного обрахунку.

Важко правильно оцінити плутанину та незручності, що породжуються інфляцією. Як зазначалося раніше, податкове законодавство за інфляції неправильно визначає реальні доходи. Так само і бухгалтери неправильно визначають доходи фірм в обстановці, коли ціни весь час змінюються. За інфляції обрахунок прибутків фірм в економіці значно утруднюється завдяки різній цінності грошей в різні проміжки часу. Тому інфляція, певною мірою, заважає інвесторам оцінювати успішність фірм, що в свою чергу заважає фінансовим ринкам відігравати свою роль в розміщенні економічних заощаджень в різних варіантах інвестицій.
4.2.7 Випадковий перерозподіл багатства
Неочікувана інфляція перерозподіляє багатство серед населення в спосіб, що не має нічого спільного із спр