Реферат: Директива esomar як провести дослідження

Директива ESOMAR як провести дослідження
Зміст

Директива ESOMAR: Вибір дослідної агенції

Директива ESOMAR: Укладання угоди на маркетинговий дослідний проект

Директива ESOMAR: Міжнародні дослідження

ВСТУП

Головна мета цієї Директиви з проведення дослідження допомагати як досліднику так і клієнту шляхом нагадування їм відповідних питань стосовно визначення і погодження проекту. Таким чином вонишукають можоивість зменшити ризик помилки, припущення або правильного розуміння і допомогти покращати загальну якість дослідницького проекту. Вона покриває широкий спектр питань і розроблена як керівництво або пам'ятка, щоб допомгти задіяним сторонам не покладаючи специфічних зобов'язань на них. Потреба в цій публікації є ймовирно найбільш гострою для недосвідчених користувачів дослідження, проте навіть найбільш досвідчені клієнти і постачальники можуть отримати вигоди від підходу у вигляді списку. Це особливо має місце в міжнародних проектах, де помилки і непорозуміння можуть легко трапитись при започаткуванні проекту.

^ Вибір дослідної агенції

Це Керівництво – одне із трьох взаємопов'язаних і охоплює питання, які необхідно враховувати при започаткуванні маркетингового дослідницького проекту. Такі проекти можуть здійснюватись як індивідуальними дослідниками або консультантами, так і великими мультинаціональними компаніями, що пропонують широкий спектр послуг. У цих керівництвах термін “агенція” охоплює всі подібні варіанти.

^ Ключові питання

Різні агенції пропонують різну кваліфікацію, досвід і засоби. Саме тому не існує такої агенції, діяльність якої могла б стати зразком для всіх видів дослідження або опитувань. Причина полягає в тому, що:

деякі агенції спеціалізуються в окремих видах дослідження – таких як панельні дослідження, дослідження серед дітей або бізнес/промислові проекти;

інші агенції зосереджують свою увагу на окремих ринках – таких як сільськогосподарський, медичний, фармацевтичний або, скажімо, автомобільної продукції;

одні спеціалізуються на дослідженнях якості (групові обговорення, інтенсивні інтерв'ю), інші – на широкомасштабних кількісних обстеженнях;

деякі агенції належать до добре організованих міжнародних мереж, інші мають більш неформальні міжнародні зв'язки, а окремі вважаються виключно місцевими або регіональними;

дуже важливо, що вони можуть пропонувати різні рівні виконання або цін: наприклад, вони можуть спеціалізуватись на проектах з проведення польових робіт або зосереджуватись на наданні загальних консультацій/плануванні, в той час як інші агенції є універсальними.

Безумовно, дуже важливо правильно вибрати агенцію для здійснення конкретного проекту. Також важливо, щоб клієнт якомога раніше вирішив, хоче він замовити проведення певного дослідження чи шукає більш загальну консультативну допомогу з приводу вивчення своїх маркетингових проблем, адже це впливає як на вибір агенції, так і на постановку завдань. Список агенцій разом із загальною інформацією про їхню індивідуальну спеціалізацію і кваліфікацію (як щодо окремих ринків, так і методів проведення дослідження), про можливості, які вони пропонують, про кадрове забезпечення міститься в ряді довідників. Найбільш вірогідними для складання остаточного списку можливих кандидатів для здійснення певного проекту можна вважати:

1. Щорічний Довідник ESOMAR. В ньому містяться подробиці про 1000 дослідницьких організацій – головним чином європейських, але є також там інформація і про неєвропейські організації. Керівництво цих компаній, в штаті кожної з яких є члени ESOMAR, офіційно взяли зобов'язання дотримуватись правил Міжнародного процесуального кодексу маркетингових і соціальних досліджень ІСС/ESOMAR. Крім того, Довідник дає перелік найбільших професійних і торговельних асоціацій, що займаються маркетинговими дослідженнями в кожній країні. Довідник можна знайти на web сайті ESOMAR – www.esomar.nl , а також у друкованому вигляді в Секретаріаті ESOMAR
2. Місцеві довідники, що публікуються національними асоціаціями. Вони містять додаткову інформацію щодо своїх країн, особливо про менші (головним чином локальні) дослідницькі організації, які не мають у своєму штаті членів ESOMAR. Більшість справжніх дослідницьких організацій перелічені в солідних довідниках такого типу, включаючи більш спеціалізовані довідники, що видаються “промисловими” маркетинговими дослідними асоціаціями в різних країнах. Потрібно бути дуже уважним, перевіряючи надійсність “не включених до списку” організацій.
У зв'язку з тим, що жодна агенція не може мати однаковий рівень кваліфікації для проведення всіх видів досліджень, великі замовники досліджень часто мають справу одразу з кількома агенціями. Однак перебігання від одної агенції до іншої не може бути хорошим способом отримання ефективних дослідницьких послуг. Тривалі стосунки між клієнтом й агенцією приводять до кращого взаєморозуміння і довіри. Клієнт матиме можливість оцінити достоїнства і професіоналізм як агенції в цілому, так і конкретних дослідників, що працюють в ній, і зможе визначити рівень внесків, який він очікує отримати від них. Агенція, у свою чергу, прийде до більш глибокого розуміння продукції та ринків клієнта, до проблем, з якими він зіштовхується в процесі маркетингового планування і діяльності, а також краще пізнає загальні напрямки його роботи.
Це робить все більш важливим завдання ретельного і обдуманого вибору агенції. Що має зробити клієнт, аби вирішити, яка ж агенція зі списку є найбільш придатною?
Існує ряд критеріїв, якими може послуговуватись клієнт при визначенні загального рівня компетенції агенції і її придатність для певного проекту.

^ 1. Основна інформація про агенцію

Компетентне опитування і більш інтенсивне зондування важливих питань може надати багато корисної інформації про основні вихідні дані агенції:

її статус і досвід як дослідницької агенції;

її міжнародні зв'язки (дослідницькі та інші);

види робіт, виконувані нею і типи клієнтів, для яких вона працює;

знання нею специфічних ринків і дослідницьких методів;

будь-які конфлікти інтересів;

її дотримання професійного Процесуального кодексу, її гарантії конфіденційності і безпеки;

акредитація агенції на ISO 9001 або будь – який стандарт якості маркетингових досліджень і чи діє він як офіційний національний стандарт, чи в рамках національної асоціації з ринкових досліджень.

Часто ефективним вважається відвідання web-сайту агенції, щоб почерпнути звідти всю потрібну інформацію або попросити якісь певні брошури/матеріали.

^ 2. Інформація про персонал агенції

Якість послуг, що їх надає агенція, значною мірою залежить від якості її персоналу. Можливо, вона повинна визначитись при безпосередньому контакті – оцінювання “теоретично”, як правило, дає лише часткову картину. Ключовими питаннями, ймовірно, є:

навички і досвід як вищого керівництва, так і дослідників, які безпосередньо займатимуться проектом клієнта;

рівень розуміння агенцією маркетингових і дослідницьких методів;

наявність додаткових, за потреби, спеціальних навичок.

Слід, можливо, ознайомитись з CV /резюме/ і портретами ключових посадових осіб, розміщених на web-сайті, щоб після відвідання web-сайту домовитись про зустріч з найбільш вигідним представником або командою.

^ 3. Інформація про можливості агенції, методи роботи і систему управління якістю

Найбільш суттєві питання певною мірою варіюються залежно від природи того дослідження, яке хоче провести клієнт, однак більшість з наступних пунктів, як правило, мають бути перевіреними:

як агенція готує проект;

характер організації польової роботи і контроль якості, що застосовується при збиранні даних;

методи вибіркового обстеження;

способи обробки даних;

види звітів, які агенція зазвичай надає, рівень роз'яснень і рекомендацій, якщо в них виникає потреба;

механізм презентації отриманих даних, якщо виникне така потреба;

спеціальне обладнання для проведення дослідження або технічні засоби;

стандартні контрактні (включаючи оформлення рахунків) механізми;

гарантійні зобов'язання агенції і система управління якістю;

система управління рекламаціями, включаючи будь-які регулярні перевірки і процедури розгляду скарг.

Узагальнені вище питання детальніше наводяться в списку контрольних питань. Маючи перелік контрольних питань, потрібно пам'ятати три загальні моменти.
По-перше , чим більше обізнаний про дослідження клієнт, тим більш корисною є отримана ним інформація і тим ефективнішою буде його оцінка. Однак навіть порівняно недосвідчений клієнт краще розумітиме кваліфікацію і робочі методи агенцій, якщо він користуватиметься списком контрольних питань, а не лише покладатись на інформацію в довіднику або на загальну бесіду з керівництвом агенції.
По-друге , можна отримати більше інформації про сильні і слабкі сторони агенції, поговоривши з іншими клієнтами цієї агенції або з консультантом (хоча в таких випадках питання конфіденційності повинні поважатись).
По-третє , зусилля, витрачені на отримання адекватних відповідей на всі перелічені питання, майже завжди виправдовують себе навіть при проведенні одноразового дослідження. Зусилля окупляться більше, якщо існує можливість того, що клієнт захоче скористатись послугами тієї ж агенції для інших проектів в майбутньому.
Є ще один, завершальний коментар, який потрібно зробити щодо вибору дослідної агенції. Дослідження може інколи дорого коштувати, і немає сенсу платити більше, ніж потрібно. Навіщо купувати Ролс-Ройс, якщо дешева машина це все, що необхідно для поїздки по магазинах. Однак ніколи не слід купувати дослідження, орієнтуючись лише на ціну. Низькоякісне (невідповідне, посереднє дослідницьке виконання) може призвести клієнта до значно більших втрат, ніж його витрати на проведення самого дослідження: в надзвичайних випадках – до втрати всього бізнесу. Дешеве авто не буде вдалою покупкою, якщо воно “відправить” вас у лікарню або на кладовище.
Довгострокові експертизи специфічних ринків і продукції часто мають місце в колективах агенцій, які можуть мати набагато більше років досвіду на відповідному ринку, ніж маркетинговий персонал клієнта. Нерідко час цих досвідчених осіб може бути набагато дорожчим за середній, проте інколи варто заплатити більше, щоб залучити таку особу до проекту.

^ Список контрольних питань. Вибір маркетингової дослідницької агенції

1. Базова інформація про агенцію
a. Як довго агенція перебуває у бізнесі? Чи належить вона до групи або організації, що займаються недослідною діяльністю, і якщо так, то як дослідна діяльність на практиці відділяється від недослідної? Та як диференціюється?
b. Якщо агенція належить до іншої компанії або до групи компаній, то наскільки незалежно вона працює?
с. Чи є вона частиною міжнародної дослідної мережі або асоціації? Якщо так, то наскільки міцні зв'язки?
d. Чи пропонує окрема агенція або мережа національні/міжнародні стандарти гарантії якості?
e. З якими клієнтами працювала агенція протягом, приблизно, двох останніх років і в яких типах проектів? З ким із клієнтів вона працює на регулярній основі? (Хоч агенція, як правило, обмежена вимогами конфіденційності, проте часто вона може надати деяку загальну картину стосовно своєї клієнтури і тих видів робіт, яке воно виконує для них).
f. Чи існують якісь потенційні конфлікти інтересів, що, можливо, потребують вирішення?
g. Який практичний досвід має агенція в роботі зі специфічними типами дослідних проблем ринків, у використанні окремих дослідних методів?
h. Наскільки твердо вона виконує зобов'язання прийнятих процесуальних професійних кодексів – таких як ESOMAR, національних? Які у неї зв'язки з професійними органами галузі?
i. Чи процедури безпеки/конфіденційності повністю відповідають відповідному законодавству із захисту даних? Чи використовує воно брандмауер, щоб захистити e-mail або цифровий зв'язок з клієнтом?

^ 2. Інформація про персонал агенції

a. Якою є професійна підготовка, кваліфікація і досвід персоналу агенції, починаючи з вищого керівництва і вниз за ієрархією?
b. Hаскільки вони досвідчені, коли мають справу з маркетингом та іншими недослідницькими питаннями, що виходять за межі дослідницької техніки як такої?
c. Чи є серед персоналу агенції спеціалісти у відповідній сфері бізнесу (наприклад fmsg, роздрібна торгівля, задоволення споживачів, та ін.)
d. Яких спеціалістів (психологів, статистиків, спеціалістів з обробки даних, інформаційних технологій та ін.) може залучати агенція – зі свого штату або на регулярній основі іззовні?
e. Хто буде нести відповідальність за проведення проекту клієнта? Чи можливо зустрітись з цими людьми?
f. Чи є які-небудь потенційні проблеми комунікації? Зокрема, чи ключові особи (з боку клієнта і агенції) адекватно розуміють один одного? Якщо існують певні труднощі, то яким чином вони можуть бути ефективно вирішені?

^ 3. Інформація про можливості агенції і методи роботи.

a. Які процедури використовує агенція під час підготовки проекту? Яку форму зазвичай має план дослідження?
b. Які засоби обробки інформації використовує агенція - свої власні чи іншої агенції? В обох випадках:

- наскільки великий потенціал має агенція для проведення інтерв'ю?

- чи є в наявності інтерв'юери-фахівці (наприклад, для проведення інтерв'ю з управлінцями або кваліфікованими спеціалістами)?

- який інструктаж вони отримують?

- в якій мірі здійснюється контроль за їх роботою?

- яку кваліфікацію мають контролери?

- як перевіряється правильність і якість польових робіт?

- чи може клієнт бачити інтерв'юерів у роботі (але у відповідності з вимогами Кодексу ESOMAR)?

- чи пропонує агенція САРІ / інтерактивний САРІ у полі?

- чи є телефонний дослідний центр, чи базується він на САТІ, і якою мірою він автоматизований щодо проведення вибіркових/випадкових дзвінків /процедури контролю?

- чи пропонує агенція неінтерв'юерські методології збору даних – наприклад, поштові, через e-mail та інші?

- чи має агенція організовану систему і інфраструктуру для проведення “таємних покупок” та методологію проведення моніторингу /спостереження?

- (якщо важливо) чи готова агенція прийняти незалежні перевірки якості польових робіт?

c. Які методи вибіркового обстеження зазвичай використовує агенція?
d. Як агенція проводить обробку даних (самостійно чи за субконтрактом)? В обох випадках:

- яка методика редагування, кодування, вводу даних, обробки використовується?

- якої кваліфікації персонал залучається і який за ними здійснюється контроль?

- як перевіряється правильність і якість роботи?

- чи можуть бути забезпечені в разі потреби гнучкі або більш складні форми аналізу?


e. Яку форму звітності, як правило, використовує агенція? Чи може вона надати таблиці /письмове узагальнення результатів/, тлумачення отриманих даних/ рекомендації до дії? Чи можна побачити зразки (з урахуванням питань конфіденційності)?
f. Чи може агенція надати клієнтові цифрову базу даних?
g. Чи може агенція зробити дані доступними в локальній мережі клієнта?
h. Чи може агенція, в разі необхідності, зробити презентацію отриманих даних? Якщо так, то в якій формі? Чи вони оплачуються окремо?
i. Чи пропонує агенція засоби для проведення відеоконференцій?
j. Чи пропонує агенція спеціальні дослідні засоби (наприклад: лабораторію для тестування, спеціальне обладнання для проведення тестування)?
k. Чи пропонує агенція якісь спеціальні дослідницькі системи (наприклад: для тестування реклами /упаковки, моделювання ринку або прогнозування), і якщо так, то наскільки ця технологія є прозорою?
l. Якими є процедури ведення бухгалтерії нарахування оплати? Яка використовується при цьому система оформлення рахунків?
m. Які контрактні та юридичні угоди є звичайними для агенції? Чи має вона зрозуміло написанні завдання та правила ведення бізнесу?
Примітки. Не всі з цих питань можуть знадобитися при вирішенні проблеми вибору агенції. Хоча, якщо мова йде про специфічні дослідження, часто буде доцільним більш глибоко проникати в деякі питання.

^ Директива ESOMAR. Укладання угоди на маркетинговий дослідний проект

Документ вміщує вступну роз'яснювальну частину, розкриває питання ключового характеру, які стосуються процесів з'ясування природи проекту, узгодження дослідницьких пропозицій, дотримання вимог Міжнародного процесуального кодексу маркетингових і соціальних досліджень ESOMAR/ICС, а також наводить контрольний список питань, які необхідно враховувати під час планування і здійснення дослідного проекту, а саме на формуванні виборки, збиранні даних, аналізі та звітності, розрахунку часу, інших пунктах специфікації, калькуляції собівартості, деяких питаннях контракту, на Процесуальному кодексі та Стандартах якості.

Вступ

Головна мета цієї Директиви – надати допомогу як клієнтам, так і дослідникам при розробці і погодженні дослідного проекту. Отже, положення Директиви спрямовані на те, щоб зменшити ризик допущення помилки, недогляду або неправильного розуміння і таким чином покращити загальну якість дослідного проекту. Вона охоплює більш широкий ряд питань, ніж це викладено в типовому контракті на проект, більш того – документ розроблено у вигляді довідника чи пам'ятної записки з тим, щоб по-справжньому допомогти сторонам, не змушуючи їх до специфічних забов'язань. Директива не дає детальних рекомендацій щодо форми або змісту контракту між дослідником і клієнтом – це, зрештою справа самих сторін за умови повної відповідності вимогам Міжнародного процесуального кодексу маркетингових досліджень ESOMAR/ICС, а також відповідним правовим вимогам та відповідному національному законодавству.
Потреба в такій публікації, можливо, є найбільш гострою для недосвідчених послуговувачів дослідженнями, проте навіть найдосвідченіші клієнти і агенції можуть мати користь від наведеного контрольного списку. Особливо це стосується міжнародних проектів, в які можуть легко проникати помилки, викликаючи непорозуміння. Ця Директива, однак, надає мінімальне розуміння природи маркетингового дослідження, тому що дана публікація не ставить завдання дати вичерпну відповідь на питання: що ж являє собою маркетингове дослідження?
Директива, наскільки це можливо, враховує зміни в:

- спеціальних “кількісних” дослідженнях;

- “якісних” дослідженнях;

- омнібусних дослідженнях, тобто дослідженнях синдикатного характеру, в яких клієнти можуть купити місце для індивідуальних запитань;

- тривалих дослідженнях, включаючи панельні;

- бізнес для бізнесу (В2В) та промислових дослідженнях;

- кабінетних дослідженнях;

- дослідженнях із застосуванням Інтернет.

Директива також враховує питання, які зазвичай охоплюють контрольні угоди в різних країнах (включаючи рекомендовані професійними асоціаціями), при цьому ні в якому разі не намагаючись підмінити їх. Директива, безумовно, далека від того, щоб дати вичерпні відповіді на всі питання і проблеми стосовно такого широкого спектру діяльності, проте вона охоплює найбільш важливі моменти. Основний текст поділяється на дві частини:

- в першій розглядаються в загальних рисах ключові питання, що постають під час планування і впровадження маркетингового наукового дослідження;

- в другій викладено більш детальний список пунктів, які належить розглянути і погодити клієнтові та досліднику перш ніж розпочати дослідження.

Які ж питання слід вважати ключовими? Передусім це процес з'ясування природи самого проекту і суттєвої значущості ввідної інформації.

^ КЛЮЧОВІ ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ЩОДО ПРОЕКТУ
Попередня інформація

Способи ініціації та розробки дослідних проектів можуть значною мірою різнитися. З одного боку, клієнт може послуговуватися дослідною агенцією просто як субпідрядником для проведення певної кількості інтерв'ю з використанням розроблених клієнтом анкет і/або для складання погодженого переліку таблиць без будь-яких коментарів чи тлумачень. З другого боку, клієнт може шукати максимальної допомоги і поради від дослідника у вирішенні складних, можливо навіть ще до кінця невизначених, проблем. Відповідно змінюватиметься кількість інформації та обговорень, що стануть у нагоді при погодженні точної форми проекту – від порівняно невеликої в разі “субпідрядного” проекту до максимальної в разі проекту “проблемного”. Однак головним принципом має бути: чим значимішу ввідну інформацію клієнт може надати дослідникові, тим більше шансів, що проект буде виконано раціонально й ефективно. Перш ніж висувати будь-які конкретні пропозиції, дослідник особисто несе відповідальність за наявність у нього необхідної інформації від клієнта та з інших джерел, яка би свідчила, що проведення такого дослідження справді необхідне і може вирішити проблеми клієнта рентабельним для нього шляхом. Після цього починається етап спільної відповідальності клієнта і дослідника за те, що дослідження, як і планувалось, надасть необхідні дані і що ця інформація стане справді дієвою. Дуже часто це включає спільні обговорення щодо з'ясування і вдосконалення плану дослідження, особливо ж його цілей, перед розробкою самого наукового дослідження. А коли мова йде про клієнтів з недостатнім досвідом участі в дослідженнях, дослідник має відігравати головну роль у забезпеченні правильного формування плану дослідження. З цих причин клієнт і дослідник повинні тісно співпрацювати в атмосфері взаємної довіри, коли можна вільно обмінюватися і обговорювати всю відповідну інформацію.
^ Короткий виклад дослідження
За винятком можливо, більш простих, тобто “субпідрядних” видів проектів, клієнт, як правило, повинен надати короткий письмовий виклад з наступних пунктів:
a. ^ Суть проблеми для вирішення якої необхідний дослідник і види рішень або дій, які грунтуватимуться на результатах дослідження.
b. Цілі дослідження з викладенням точки зору клієнта стосовно інформації, яка йому необхідна, і його пріоритети у цьому зв'язку. Цей пункт може також включати узгодження необхідного рівня точності отриманих даних і звіт про те, як надана дослідженням інформація використовуватиметься в прийнятті окремих рішень. Також необхідно з'ясувати, в яких межах дослідник повинен надати рекомендації щодо дії або проведення політики, виходячи з отриманих даних.
c. Уся наявна вихідна інформація необхідна для розробки дієвого, економічно ефективного наукового дослідження. Цей пункт повинен включати визначення цільових груп, їх бажаний розмір тощо, а також інформацію з будь-яких інших питань, що стосуються витрат.
d. Будь-які обмеження або вимоги стосовно розробки дослідження (наприклад, розрахунок часу, наявність зразків продукції та ін.) клієнт може з різних причин не захотіти вказувати на початку, скільки, скажімо, конкретно грошей він готовий витратити на проект. Однак, як правило, доцільно надати дослідникові у всякому разі хоча б зрозумілі уявлення про масштаб проекту (навіть якщо він зазнає змін після обговорення), аби уникнути можливих витрат часу на підготовку зайвих дослідних пропозицій.
e. Якщо виникає потреба, проект може даватися на розгляд більш ніж одному дослідникові, щоб отримати альтернативні дослідницькі пропозиції і розцінки. Вважається доцільним повідомити дослідника про те скільки він має конкурентів, і у будь-якому випадку, як правило, небажано звертатися за пропозиціями більш ніж до 2 або 3 різних дослідників, за винятком хіба що в разі значних контрактів або стандартних послуг, таких, скажімо, як синдикатні дослідження. Важливо, щоб усі задіяні дослідники знаходились в рівних умовах щодо наданої їм інформації тощо. (Міжнародний процесуальний кодекс маркетингових і соціальних досліджень вимагає також, щоб клієнт не розголошував пропозиції і розцінки одного дослідника іншому без попереднього дозволу або використовував їх з метою впливу на пропозиції іншого дослідника. Такі дії, як правило, призводять до протилежного результату в довгостроковому плані).
Всі або більшість з наведених пунктів включаються, звичайно, до коротких письмових дослідних викладень, які надаються клієнтом досліднику. Останній повинен робити внесок у справу своїми ідеями і реакцією на природу проблеми, мету дослідження, визначення цільових груп та ін., щоб найкраще використати свої навички і досвід.

^ Дослідження, ініційовані дослідником

Не всі дослідження ініціюються клієнтом. Зокрема синдиковані проекти, такі як панельни, промислові та ін. Часто засновуються в першу чергу дослідниками, яки потім продають цю послугу потенційним клієнтам. В такому випадку дослідник бере на себе відповідальність за те, щоб роз'яснити клієнту цілі, застосування, специфікацію і обмеження послуги а також якою мірою вона використовується (або планується використовуватись) іншими клієнтами.

^ Узгодження дослідницьких пропозицій
Дослідницька пропозиція

Дотримуючись методу короткого викладення намірів дослідження і наступного обговорення його між клієнтом і дослідником, останній готує дослідницькі пропозиції, на основі яких погоджується проект. Для того щоб досягти угоди щодо специфікацій дослідження і рішення проводити його, існує ряд деталізованих пунктів, на які потрібно зважати і які підпадають під наступні головні заголовки:
a. Цілі дослідження
b. Технічна специфікація дослідження
c. Укладення кошторису
d. Інші питання контракту. На практиці не всі ці пункти обов'язково включаються в самі пропозиції. Проте важливо, щоб усі необхідні пункти все ж таки враховувались і узгоджувались, у всякому разі під час обговорень і до початку проведення дослідження. Нехтування цими пунктами стає найчастішою причиною непорозумінь і неефективності дослідження. Саме тому вважається за безпечніше погодити якмога більше пунктів у письмовій формі перш ніж розпочати дослідження.

^ Цілі дослідження

Питання, що виникають під цим заголовком, вже були обговорені вище. Якщо коротко, вони включають домовленість з таких питань: а) яку проблему потрібно дослідити? b) якими є цілі самого дослідження? c) яку інформацію воно надасть? d) як воно буде використано ? Технічна специфікація дослідження

Не всі клієнти виявлять бажання бути (або вже є) технічно кваліфікованими, щоб обговорювати всі подробиці дослідного плану. Але навіть за таких умов бажано, щоб клієнт і дослідник заздалегідь звірили і погодили розуміння головних принципів дослідження. Зрештою, саме відповідальність дослідника змушує його впевнитись, що клієнт ознайомлений з головним змістом технічної специфікації, особливо ж з усіма обмеженнями щодо плану дослідження та методів його проведення. Кажучи коротко, головні пункти включають: a. план вибірки (включає очікуване охоплення і рівень відмов); b. тип інформації, яку потрібно зібрати ; c. метод збирання даних ; d. статистичне допущення ; e. використання експериментальної (прогнозуюча) моделюючої методики ; f. вимоги до аналізу і звітності ; g. розрахунок часу ; h. інші аспекти, такі, зокрема, як використання субпідрядників, забезпечення зразками продукції тощо ; i. відповідність законодавству щодо захисту даних . Якщо деякі деталі не включено у дослідницькі пропозиції, клієнт, за бажанням, може бути забезпечений більш повним описанням підходів, що охоплюють відповідні пункти контрольного списку, перш ніж він остаточно погодиться на проект. Частковим винятком вважається ситуація, коли всі деталі можуть бути визначені після виконання певної попередньої роботи. Практика засвідчує, що клієнт не повинен очікувати детального визначення всіх технічних пунктів у попередніх дослідницьких пропозиціях, оскільки це призведе до необґрунтованих витрат часу і коштів. Проте перед початком самої роботи бажано переглянути контрольний список, аби впевнитись, що всі важливі аспекти розглянуто і погоджено.

^ Укладання кошторису

Важливо ретельно перевірити, що включено в кошторис дослідницьких пропозицій, а що не включено і може фігурувати як додаткові витрати. В окремих випадках потрібно погодити, хто (клієнт чи дослідник) відповідальний за оплату деяких елементів дослідження – таких, зокрема, як витрати на проведення тестування продуктів та їх транспортування. Сторони повинні знати, яким є кошторис твердим чи скоріш умовним. В деякому разі слушним буде встановити діапазон цін або верхню межу. Необхідно також погодити і чітко визначити умови та механізм платежів, а ще – період часу, протягом якого діятимуть ці розцінки.

Інші питання контракту

Вони включають широкий спектр пунктів, які не мають прямого стосунку до технічної специфікації або калькуляції собівартості. Тут маються на увазі проблеми авторського права й ексклюзивні права, домовленості щодо публікації отриманих даних, відповідальність за безпечність продукту і страхування, можливі пункти про штрафи у разі невиконання умов договору та ін. Незважаючи на таке “різнобарв'я” характеру, багато з цих пунктів є дуже важливими і самий факт такої різноманітності збільшує ризик того, що вони можуть бути пропущеними.
^ Якщо конкретніше, то питання якості повинні входити до пропозиції, включаючи:
- систему управління якістю в агенції;
- методику роботи зі скаргами клієнтів;
- якість польових робіт і їх перевірку;
- систему контролю за субпідрядниками.
Агенції мають право призначати плату за свої пропозиції, якщо більше чотирьох учасників запрошено до участі у конкурсі.
Запрошення до участі у великих дослідних проектах повинно рекламуватись клієнтом в офіційних виданнях ЄС у відповідності з діючими нормами, які регулюють розміщення контрактів у межах Європи.

^ Контакти і комунікація

Часто буває бажаним на ранній стадії погодити умови контактів і комунікації між клієнтом і дослідником, особливо ж під час здійснення міжнародних робіт – які саме особи цим займатимуться, які канали комунікації використовуватимуть і в межах яких питань?

^ Контракт і угода

Там, де це можливо, бажано підготувати в письмовій формі повністю деталізований контракт і угоду. Однак планування і виконання маркетингового дослідження є неминуче надто різноплановою і гнучкою процедурою. Можуть виникнути різні обставини, якщо обмін договором не відбувається. Особливо це стосується невеликих проектів. Угода про початок робіт може, наприклад, грунтуватися на короткій конспективній специфікації, викладеної в листі. У такому разі має існувати спільне визнання того, що контракт складено в контексті тих умов, про які знає клієнт і, як правило, це умови ділової діяльності агенції. Не рекомендується укладати схематично-поверхову угоду якщо покупець дослідження і дослідна агенція є новими один одному. В багатьох випадках повна специфікація охоплюється рядом документів і листів, лише один з яких (і не обов'язково кінцевий) можна вважати справжніми дослідницькими пропозиціями. Незалежно від того, формально укладено чи не укладено детальний контракт, ризик непорозуміння, упущення важливих питань, неефективність дослідження буде зменшено завдяки систематичній звірці з пунктами, що вже окреслені вище і більш детально будуть перелічені в контрольному списку. У разі відсутності чіткої заяви, зробленої клієнтом і погодженої агенцією авторські права інтелектуальної власності щодо методології, яка міститься в пропозиціях, належать агенції. Для встановлення авторського права необхідно, однак, щоб матеріал був оригінальним і автор зробив детальну (письмову) заяву на це право. Пропозиції і розцінки надаються клієнтові агенцією на конфіденційній основі і не повинні розкриватися ніякій іншій стороні, окрім випадків, коли консультант працює на клієнта в конкретному проекті згідно з вимогами Правила 21а Процесуального кодексу. Агенція несе відповідальність за збереження конфіденційності клієнта як усередині, так і за межами агенції, включаючи, в разі необхідності, забезпечення брендмауером для захисту інформації від електронного доступу. Крім випадків, обумовлених в пропозиціях, клієнт не має право оприлюднювати жодного пункту з результатів дослідження без дозволу агенції.

^ Дотримання вимог Міжнародного процесуального кодексу маркетингових і соціальних досліджень

Окрім специфічних пунктів, про які йшлося вище, контракт повинен включати статтю, що зобов'язує обидві сторони дотримуватися правил, викладених у Міжнародному процесуальному кодексі маркетингових і соціальних досліджень та в національних кодексах і директивах. Це є додатковим навантаженням, що пов'язане з необхідністю дотримуватись загально-визначеної технічної і комерційної практики. Воно також помітно посилює відповідальність клієнта і дослідника щодо проведення досліджень. Ці більш широкі професійні критерії є водночас важливими елементами самого процесу проведення хорошого дослідження. Як клієнт, так і дослідник мають бути впевненими, що будь-який проект, в якому вони беруть безпосередню участь, конкретно відповідає вимогам Процесуального Кодексу. Це особливо важливо, коли йдеться про здійснення міжнародного дослідного проекту. Звернення як до контрольного списку, так і до Міжнародного кодексу зменшить небезпеку непорозумінь і можливих розбіжностей. Якщо ж попри все це, виникнуть проблеми, ESOMAR і МТП готові запропонувати свої послуги арбітрів у вирішенні спірних питань. Однак спочатку необхідно спрямувати всі зусилля на досягнення рішення на національному рівні, як це вказано у Кодексі.

^ Контрольний список питань, які необхідно враховувати під час планування і здійснення дослідного проекту

У процесі розробки дослідницьких пропозицій існує, як правило, кілька етапів міркувань і обговорень. На першому місці стоїть питання: який вид дослідження буде найбільш слушним для отримання необхідної інформації – опитування споживачів, огляд торгівлі, чи кабінетні дослідження, наприклад? По-друге: який дослідницький підхід буде найбільш прийнятним: – невелика робота, спрямована на якість, чи, можливо, більш “кількісне” дослідження, до того ж спеціальне повторюване чи неперервне? По-третє, яку конкретну методику слід у даному разі вважати найбільш корисною для отримання й аналізу даних. На практиці ці міркування взаємно переплітаються і не обов'язково формують чіткий і “чистий” результат. При користуванні контрольним списком потрібно пам'ятати три основні моменти:
1. Компоновка контрольного списку не завжди відображає точний порядок виникнення і погодження питань. Список розроблено так, щоб допомогти при систематичній перевірці того, чи було охоплено всі важливі пункти перш ніж остаточно узгодити дослідження.
2. Ефективне використання контрольного списку повинно залежати від чіткого й узгодженого визначення цілей проекту і всебічної оцінки відповідних основоположних даних.
3. Не всі перелічені питання є слушними для всіх видів дослідних проектів. Фраза “в разі необхідності” може застосовуватись до будь-якої частини списку.

^ Формування вибірки

a. Визначення генеральної сукупності – тобто, які сегменти генеральної сукупності (домогосподарства, магазини, компанії та ін.) мають бути представлені в дослідженні. Можливо, більш слушно послуговуватись конкретнішими визначеннями, такими, скажімо, як “користувачі”, “продуктові магазини”, “інженери”.
b. Метод вибіркового обстеження: частка, вірогідність, теорія випадкових блукань та ін.; стратифікація; вибірковий контроль; непропорційний вибір (вибірка, скажімо, із запасом у частоті дискретизації або групи зі спеціальних захоплень); методологія вибіркового обстеження, в якій вибірка відповідає опублікованим або переданим через ЗМІ запрошенням до участі, як, наприклад, у випадку з Інтернет-