Реферат: Харківська національна академія міського господарства організація податкового контролю навчальний посібник

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

ОРГАНІЗАЦІЯ ПОДАТКОВОГО КОНТРОЛЮ

Навчальний посібник

(для студентів 5 курсу денної і 6 курсу заочної форм навчання

спеціальності 8.050106 «Облік і аудит»)

Харків – ХНАМГ – 2006

Організація податкового контролю: Навчальний посібник (для студентів 5 курсу денної і 6 курсу заочної форм навчання спеціальності 8.050106 «Облік і аудит»). Укл.: Кизилова Л.О., Кизилов Г.І. – Харків: ХНАМГ, 2006. – 163 с.

Укладачі: к.е.н., доц. Л.О. Кизилова, к.е.н., доц. Г.І. Кизилов

Рецензент: к.е.н., проф. Н.І. Гордієнко

Друкується як навчальний посібник для студентів спеціальності «Облік і аудит» за рішенням Вченої ради ХНАМГ, протокол № 7 від 10.03.06 р.

Рекомендовано кафедрою «Облік і аудит»

Протокол № 8 від 10.01.2006 р.


ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА 5

Розділ 1. Теоретичні й нормативні основи податкового контролю 9

Тема 1. Податковий контроль у системі державного регулювання економіки 9

1.1. Сутність і форми податкового контролю в Україні 9

1.2. Система органів податкового контролю 14

1.3. Система органів державної податкової служби,
їх завдання і функції 16

1.4. Обов’язки і права платників податків 25

1.5. Повноваження посадових осіб державних податкових органів 28

1.6. Нормативні основи організації і завдання інших органів
податкового контролю 33

Запитання для самоконтролю 38

Розділ 2. Форми податкового контролю. 40

Тема 2. Організація обліку платників податків. 40

2.1. Система обліку суб’єктів підприємницької діяльності 40

2.2. Порядок взяття на облік платників податків – юридичних осіб
та їх відокремлених підрозділів 46

2.3. Особливості обліку платників податків – суб'єктів малого підприємництва 54

2.4. Порядок взяття на облік фізичних осіб – платників податків 57

2.5. Порядок внесення змін до облікової справи і зняття
з обліку платника податків 64

2.6. Облік платників окремих податків 71

Запитання для самоконтролю 75

Тема 3. Облік податкових платежів до бюджетів. 77

3.1. Значення та етапи обліку податкових платежів 77

3.2. Особові рахунки платників 79

3.3. Облік податкових зобов’язань 85

3.4. Заходи примусового стягнення податкового боргу 96

Запитання для самоконтролю 111

Тема 4. Організація податкових перевірок
фінансово-господарської діяльності 112

4.1. Види податкових перевірок та умови їх проведення 112

4.2. Порядок відбору суб’єктів господарювання для
проведення виїзних планових перевірок 117

4.3. Узагальнення та реалізація результатів перевірки 126

Запитання для самоконтролю 139

Тема 5. Відповідальність платників податків за порушення норм податкового законодавства 141

5.1. Підстави і види відповідальності за порушення податкового законодавства 141

5.2. Адміністративна відповідальність 143

5.3. Кримінальна відповідальність 149

5.4. Фінансові санкції 152

5.5. Пеня 157

Запитання для самоконтролю 159

Список літератури 161



ПЕРЕДМОВА
Практика країн з розвинутою ринковою економікою свідчить, що не всі функції, необхідні для динамічного розвитку економіки, її стійкого функціонування і забезпечення повноцінного життя суспільства, реалізуються автоматично за допомогою ринкових відносин. У жодній країні реальна ринкова економіка не обходиться без втручання держави. Державне регулювання спостерігається практично у всіх сферах фінансово-господарської діяльності як суб’єктів підприємництва, так і громадян, і охоплює досить широке коло економічних питань.

Державне регулювання пов’язане із здійсненням властивих державі економічних функцій, найважливішими з яких є:

забезпечення законодавчої бази і суспільної атмосфери, що сприяє ефективному функціонуванню економіки;

забезпечення конкурентноздатності економіки і захист національного виробництва;

забезпечення процесу соціально справедливого перерозподілу доходу і національного багатства;

оптимізація структури національної економіки за допомогою перерозподілу ресурсів згідно з цілями, визначеними у довгостроковій стратегії розвитку;

стимулювання економічного росту.

Функції держави відображаються і в податковій політиці, яка реалізується владою за допомогою системи цілеспрямованих заходів, що проводяться у сфері оподаткування.

Методи державного регулювання поділяються на прямі й непрямі. Прямі ґрунтуються на владно-розпорядницьких відносинах, а непрямі, до яких належить і політика у сфері оподаткування, передбачають створення економічної зацікавленості або незацікавленості у певних діях. Непрямі методи регулювання найбільш органічно вписуються в існуючу реальність, і тому в рамках ринкової системи вони одержали широке розповсюдження.

Завдання податкової політики зводиться, головним чином, до забезпечення держави фінансовими ресурсами, створення умов для регулювання господарства країни в цілому, згладжування в рівнях доходів населення у процесі подальшого розвитку ринкових відносин.

Сутність податкової політики кожної країни визначається різними факторами, такими як загальнонаціональні цілі держави, співвідношення між різними формами власності, політичний лад тощо.

Одне з основних завдань державної податкової політики на сучасному етапі полягає у створенні сприятливих умов для активної фінансово – господарської діяльності суб’єктів економіки і стимулюванні економічного росту за допомогою досягнення оптимального сполучення особистих і суспільних інтересів, тобто оптимального співвідношення між коштами, що залишаються в розпорядженні платника податків, і коштами, що перерозподіляються через податковий і бюджетний механізми.

Розглядаючи оподаткування в системі державного регулювання, необхідно визначити деякі його особливості, а саме:

тісний зв’язок податків з державною владою, для якої вони є найважливішим джерелом доходів;

примусовий, законодавчо встановлений характер платежів;

вплив податків на економічні процеси.

Аналізуючи процес формування бюджету в Україні та більшості економічно розвинутих країн, слід відзначити той факт, що сьогодні на частку податків припадає від 70 до 90 відсотків усіх бюджетних надходжень. Таким чином, світова практика доводить, що головним джерелом мобілізації коштів та формування фінансових ресурсів держави є саме податки. Звичайно, держава може використовувати для покриття витрат і інші джерела, але вони мають обмежений характер.

Примусовий, законодавчо встановлений характер оподаткування, обумовлений самою природою податкових відносин і являє собою примусове вилучення частини доходів чи інших активів платників податків з метою забезпечення суспільно-необхідних витрат і реалізації політики перерозподілу національного доходу.

З давніх часів існує проблема негативного сприйняття податків. Вона обумовлена, перш за все, протиборством мотивів корисливого інтересу як властивого людині матеріального інстинкту, що сягає біологічних глибин самозбереження, і громадського обов’язку як набутої суспільним вихованням соціально значущої доблесті.

Західні дослідники впевнені, що самі податки як форма примусу впливають на вибір між сплатою і ухилянням від сплати. Для декого ухиляння стає азартною ризикованою грою, учасник якої зважує шанси одержати більший дохід перед загрозою можливого викриття. Такий платник зіставляє рівень винагороди з рівнем покарання у разі невдачі. Проте більшість людей порушує прийняті моральні норми та чинні закони тільки тоді, коли вони відчувають, що можуть зробити це безкарно.

Американські спеціалісти зазначають, що ступінь вірогідності декларацій залежить від охоплення контролем, тобто імовірність проби ухиляння є функцією ймовірності розкриття цієї спроби.

Ймовірність виявлення ухиляння, в свою чергу, залежить від двох факторів: величини ресурсів, вкладених з метою здійснення контролю, і зусиль, що забезпечують виконання податкового законодавства: ведення бухгалтерського обліку та заповнення декларацій самими платниками. По суті, обов’язок вести належний облік доходів є додатковим податком на платника і включається в загальний підрахунок вартості системи контролю для суспільства.

За висловлюванням Адама Сміта, контроль повинен приносити значно більше коштів, ніж витрачається на його проведення.

Система податкового контролю в Україні постійно розвивається, адаптуючись до трансформаційних процесів, що відбуваються в сучасних умовах.

У результаті вивчення дисципліни студент повинен знати:

сутність податкового контролю, форми, методи й нормативні основи його організації;

систему органів податкового контролю в Україні, їх функції та повноваження;

права та обов’язки платників податків;

організацію обліку платників податків і платежів до бюджетів;

організацію податкових перевірок;

відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства.
^ Розділ 1. Теоретичні й нормативні основи податкового контролю Тема 1. Податковий контроль у системі державного регулювання економіки 1.1. Сутність і форми податкового контролю в Україні
Державний податковий контроль є суттєвим елементом державного регулювання економіки, обов’язковою умовою ефективного функціонування фінансової системи та економіки країни в цілому. Його основна мета – сприяння реалізації податкової політики держави в процесі формування і використання бюджетів різних рівнів і цільових державних фондів. Від його ефективності значною мірою залежить економічний добробут держави та її безпека.

Усі складні штучні системи, до яких з повним правом відноситься і система оподаткування, завжди прагнуть вийти з-під контролю через різні об’єктивні й суб’єктивні причини. Цим тенденціям протистоїть сила управління і насамперед такий його елемент, як контроль. Внаслідок цього ефективність управління багато в чому визначаться тим, як налагоджено систему контролю.

З погляду суті цього процесу контроль являє собою визначення і документування фактичних показників (параметрів плану), порівняння їх з плановими для оцінки результатів діяльності. Крім того, контроль містить в собі комплекс заходів щодо аналізу причин відхилень від запланованих показників з метою прийняття відповідних рішень для проведення коригувальних заходів або зміни первісних цільових настанов і планів.

Таким чином, головний зміст контролю полягає в організації систематичної діяльності, спрямованої на наближення фактичного виконання до запланованого результату. Слід зазначити, що саме за допомогою контролю реалізується зворотний зв’язок, за яким до органів управління надходить інформація про реальний стан керованої системи.

Податки – це одне з проявів суверенітету держави. Цим вони відрізняються від інших державних доходів, таких як позики, використання державного майна та ін. Право стягувати податки завжди було одним із суверенних прав держави, як і випуск грошей, державних цінних паперів та здійснення правосуддя. З цього випливає, що перелік податків, методика їх обчислення, порядок сплати та методи контролю за дотриманням податкового законодавства встановлюються в однобічному порядку. Однак при цьому слід зазначити, що таке становище не суперечить демократичним принципам, встановленим Конституцією. Згоду на встановлення податків дає Верховна Рада – тобто таке важливе питання вирішують народні обранці. Усвідомлюючи необхідність фінансування загальнодержавних потреб, громада добровільно бере на себе зобов’язання щодо відчуження частки власних доходів на користь держави.

Особливо слід зауважити, що такий підхід формує, насамперед, основний принцип податкового контролю як складової державного регулювання. Він полягає в тому, що податкові органи не мають дискреційної влади (дискреція – від лат.discrete – рішення посадової особи або державним органом будь – якого питання за власною точкою зору). Це проявляється, наприклад, у тому, що держава має більшу свободу у своїх видатках порівняно з доходами. Коригування статей державних видатків в більшості випадків не потребує прийняття нового закону, в той час як коригування податкових надходжень до бюджету потребує певних змін законодавчо встановленого податкового режиму. А це потребує і відповідних змін в організації податкового контролю.

З розвитком податкового законодавства зростає регулятивна направленість податкового контролю. Норми податкового контролю стають більш гнучкими. Це дозволяє податковим органам все ширше використовувати при здійсненні контролю договірні взаємовідносини з платниками податків. Перш за все це стосується не тільки міжнародних договорів по усунення подвійного оподаткування, кількість яких швидко зростає, а також розширення можливостей укладення договорів з вітчизняними платниками. З прийняттям Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12. 2000р., № 2181 – III податковий орган при здійсненні контролю може запропоновувати платнику податковий компроміс – надавати йому на договірних засадах відстрочку і розстрочку і вдаватися до деяких інших заходів з метою впливу на платника. Все це, при відповідній організації, сприятиме подальшому покращенню взаємовідносин між платником і податковим органом, а також оздоровленню економіки в цілому.

Податковий контроль як елемент керування процесом оподаткування є необхідною умовою існування ефективної податкової системи. Він покликаний забезпечити зв'язок платників податків з органами державного управління, що наділені особливими правами і повноваженнями з усіх питань оподаткування.

Податковий контроль внутрішньо властивий будь-якій державі. Саме він створює умови для виконання податками повною мірою своєї фіскальної функції – формування грошових ресурсів держави.

Разом з тим теорія оподаткування доводить, що розробка ефективної податкової політики і виконання нею повною мірою своїх головних функцій неможливі у випадку, коли контроль буде обмежений лише проведенням перевірок платників податків і застосуванням санкцій до порушників. Без масової роз'яснювальної роботи, проведення профілактичних заходів, глибокого аналізу економічної ситуації та оперативного вживання необхідних запобіжних заходів неможливо реалізувати великий регулюючий, стимулюючий і перерозподільний потенціал оподаткування. Здійснюючи податковий контроль, працівники державних органів виявляють відхилення параметрів доходної частини бюджету від заданих умов, аналізують їх причини і визначають шляхи подальшого розвитку оподаткування.

Практика, і свою чергу, довела, що з метою забезпечення державної скарбниці податковими доходами потрібно враховувати економічні інтереси власників, надаючи їм можливість здійснювати розширене відтворення. Податковий контроль пронизує обидві площини такого функціонального призначення системи оподаткування, оскільки ні при формуванні доходів держави, ні при регулюванні руху фінансових (грошових) потоків по горизонталі (усередині галузей, підприємств і організацій) та вертикалі (у системі міжбюджетних відносин) неможливо досягти вагомих результатів без запровадження належного контролю. При цьому повне і своєчасне виконання платниками податків своїх обов'язків неможливо забезпечити тільки лише за рахунок нагляду, примусових заходів і покарання.

Податковий контроль які складова частина державного управління економікою має певну специфіку практики застосування і цільову спрямованість, що відрізняє його від інших видів контролю. Він проводиться шляхом застосування науково обґрунтованих методів встановлення ступеня відповідності практики оподаткування положенням розробленої податкової політики. Інститут податкового контролю являє собою складовий елемент загальної структури контролюючих органів держави і разом з тим виступає як найважливіша ланка фінансового механізму в цілому .

Таким чином, податковий контроль – це багатоаспектна міжгалузева система спостереження державних контролюючих органів за фінансово-господарською діяльністю платників податків з метою об'єктивного забезпечення заданого рівня доходів бюджету згідно з вимогами чинного законодавства.

Податкові контрольні дії охоплюють усю систему оподаткування і здійснюються в розрізі окремих податків, окремих платників, груп платників, територій тощо. Тобто податковий контроль пронизує економіку по вертикалі й горизонталі, забезпечуючи фіскальні інтереси бюджету.

Методи державного податкового контролю, тобто засоби й прийоми практичного здійснення цього виду діяльності дуже різноманітні. Кожному виду контролю (залежно від часу здійснення, суб’єкта контролю), кожній його формі властиві свої методи. Вибір тих чи інших прийомів залежить від конкретних завдань, поставлених перед суб'єктом контролю, його функцій і повноважень.

Суб’єктом податкового контролю є юридична чи фізична особа, поведінка якої регулюється нормами податкового законодавства, тобто платники податків, зборів, інших обов’язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів.

Податковий контроль здійснюється наступними методами:

застосування заходів впливу до суб'єктів податкових відносин, які поділяються, в свою чергу, на методи переконання і примусу, на прямі (адміністративні) й непрямі (економічні) методи;

здійснення окремих контрольних дій (методи процедурного характеру).

До об’єкта податкового контролю належать правильність обчислення податкового платежу, своєчасне і повне його перерахування, здійснення інших дій, безпосередньо пов'язаних з виконанням платником своїх податкових обов'язків (постановка на облік в органах податкової служби, складення та подання податкової звітності тощо). Специфіка податкового контролю визначається особливостями руху грошових потоків від корпоративних та індивідуальних власників до скарбниці держави.

Податковий контроль в Україні здійснюється в таких основних формах:

реєстрація і облік платників податків;

облік податків та інших обов'язкових платежів;

масово-роз'яснювальна робота і консультації платників;

проведення податкових перевірок (камеральних і виїзних), в тому числі спільні перевірки, що здійснюються декількома державними контролюючими органами;

аналіз фінансової звітності платників податків та інформації, отриманої з інших джерел;

одержання пояснень від платників податків та інших осіб;

огляд приміщень і територій, які використовуються для одержання доходу (прибутку);

обмін інформацією з іншими державними органами, її аналіз, а також координація дій з такими органами в області контролю.
^ 1.2. Система органів податкового контролю
Система органів податкового контролю – це розгалужена мережа спеціалізованих структур.

Згідно із ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-III контролюючими органами є :

митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України;

органи Пенсійного фонду України - стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування - стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, встановлене законом;

податкові органи - стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у пунктах 1 - 3 .

Контролюючим органам державою надано право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати тільки стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції пунктами 1- 4.

Порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільним рішенням центрального податкового органу та центрального митного органу.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі за запитами правоохоронних органів.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі – органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавчі у межах їх компетенції.

Таким чином, найважливішою організаційною ланкою, що реалізує функції податкового контролю, є податкові органи. Саме вони здійснюють переважну більшість заходів та контрольних дій. До повноважень центрального податкового органу належить контроль за правильністю і законністю діяльності усіх органів державної податкової служби при виконанні ними контрольних дій.

Податковий контроль, як і інші види державного контролю, здійснюється згідно із законодавством. До законодавчих актів, що регулюють здійснення податкового контролю, слід в першу чергу віднести Закони України «Про систему оподаткування», «Про державну податкову службу в Україні», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про міліцію», «Про державний бюджет України (на відповідні роки)», закони про окремі види податків, Бюджетний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний і Кримінально – процесуальний кодекси та ін.

Незважаючи на те, що майже щорічно податкові закони суттєво коригуються і законодавці одну за одною закривають податкові лазівки, що виявляються податковим контролем, платники податків швидко знаходять нові. Ця закономірність є об’єктивною, оскільки фінансово-господарські зв’язки у своєму розвитку випереджають процес удосконалювання законодавства, що регламентує усі сфери розподільчих відносин, у тому числі податкові. З позиції державної податкової політики життєво необхідно розкрити і зрозуміти саму суть податкових лазівок. При цьому слід враховувати, що загальний вплив податкового законодавства залежить як від спеціальних юридичних положень, так і від економічної, політичної та соціальної ситуації в країні.
^ 1.3. Система органів державної податкової служби,
їх завдання і функції
Основним законодавчим документом, що регламентує діяльність органів державної податкової служби, є Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90р. № 509–XII із змінами і доповненнями, в якому визначені їх структура, завдання, функції, права, обов’язки і відповідальність.

До системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві й Севастополі, державні податкові інспекції а районах, містах (крім міст Києва й Севастополя), районах у містах (далі – органи державної податкової служби).

У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (далі – податкова міліція).

Державна податкова адміністрація України залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше районів), об’єднані (на місто і район) державні податкові інспекції та у їх складі відповідні підрозділи податкової міліції.

У Державній податковій адміністрації України та державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються колегії. Чисельність і склад колегії Державної податкової адміністрації України затверджується Кабінетом Міністрів України, а колегій державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях містах Києві й Севастополі - Державною податковою адміністрацією України. Колегії є дорадчими органами і розглядають найважливіші напрями діяльності відповідних державних податкових адміністрацій.

Структура Державної податкової адміністрації України затверджується Кабінетом Міністрів України.

У великих містах (Харкові, Одесі та ін.) створені податкові інспекції по роботі з великими платниками.

До категорії великих платників податків відносяться ті, що набирають протягом року за встановленими державною податковою адміністрацією України критеріями 5 або більше балів. Шкала оцінок наведена у табл. 1.

^ Таблиця 1 – Оцінки за критеріями

№№ пп

Найменування критерію

Граничні величини критерію, млн. грн.

^ Кількість балів

1

Сукупний валовий дохід

До 20 включно

1

Від 20 до 100

2

Більше 100

3

2

Сума нарахованих податків

Від 200тис. грн. до 1

1

Від 1 до 5

2

Більше 5

3

3

Сума сплачених податків

Від 200тис. грн. до 1

1

Від 1 до 5

2

Більше 5

3

4

Сума податку на додану вартість, задекларована до відшкодування.

Від 3 до 15

1

Від 15 до 50

2

Більше 50

3

Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади.

Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві й Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України.

Державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва і Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві й Севастополі.

Органи державної податкової служби координують свою діяльність з фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами служб безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митною та контрольно-ревізійною службами, іншими контролюючими органами, установами банків, а також з податковими службами інших держав.

Державну податкову службу України очолює Голова Державної податкової адміністрації України, якого призначає на посаду і звільняє з посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України.

Заступники Голови Державної податкової адміністрації України призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Державної податкової адміністрації України. Кількість заступників Голови Державної податкової адміністрації України визначається Кабінетом Міністрів України.

Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві й Севастополі очолюють голови, які призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Державної податкової адміністрації України.

Державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції очолюють начальники, які призначаються на посаду і звільняються з посади Головою Державної податкової адміністрації України за поданням голів відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві й Севастополі.

Начальники управлінь податкової міліції призначаються Головою Державної податкової адміністрації України.

Податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

До складу податкової міліції належать:

Головне управління податкової міліції, Слідче управління податкової міліції, Управління по боротьбі з корупцією в органах державної податкової служби Державної податкової адміністрації України;

управління податкової міліції, слідчі відділи податкової міліції, відділи по боротьбі з корупцією в органах державної податкової служби відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві й Севастополі;

відділи податкової міліції, слідчі відділення (групи) податкової міліції відповідних державних податкових інспекцій в районах, містах, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

У складі податкової міліції діє спеціальний структурний підрозділ, який проводить роботу по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Податкову міліцію очолює начальник податкової міліції – Перший заступник Голови Державної податкової адміністрації України.

Податкову міліцію в державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві й Севастополі очолюють начальники управлінь податкової міліції – перші заступники голів відповідних державних податкових адміністрації.

^ Завданнями органів державної податкової служби є:

здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджету, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством;

внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно–правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб платників податків та інших обов’язкових платежів і Єдиного банку даних про платників податків – юридичних осіб;

роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;

запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Завданнями податкової міліції є:

запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;

розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;

запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів;

забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

Функції державних податкових інспекцій визначені Законом України «Про податкову службу в Україні» ст.8,9,10. Зокрема, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні й об’єднані податкові інспекції виконують такі функції:

здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів);

забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів;

здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів;

ведуть облік векселів, що видаються суб'єктами підприємницької діяльності при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах та щомісяця подають інформацію про це місцевим органам державної статистики; здійснюють контроль за погашенням векселів; видають суб'єктам підприємницької діяльності дозволи на відстрочення оплати (погашення)векселів із зазначених операцій;

забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами;

аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства;

проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України;

за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом;

передають відповідним правоохоронним органам матеріали за фактами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції;

подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна;

проводять роботу, пов'язану з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку, безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна;

контролюють дотримання виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасність і повноту перерахування цих сум до бюджету;

розглядають звернення громадян, підприємств, установ і організацій з питань оподаткування та, в межах своїх повноважень, з питань валютного контролю, а також скарги на дії посадових осіб державних податкових інспекцій в порядку, встановленому законом, здійснюють апеляційні процедури узгодження податкових зобов'язань;

подають відповідним фінансовим органам і органам Державного казначейства України звіт про надходження податків, інших платежів;

здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації;

здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками;

надають відповіді на запити платника податків із додержанням вимог, встановлених