Реферат: Робочої програми навчальної дисицпліни Форма № н 03 Затверджено наказом мон україни від " " 20 р. № Львівський національний університет ім. І. Франка

Бланк Робочої програми навчальної дисицпліни


Форма № Н - 3.03

Затверджено наказом МОН України

від “___” ___________ 20 __ р. №___


Львівський національний університет ім. І. Франка

(повна назва вищого навчального закладу)

Кафедра (предметна, циклова комісія) Психології


“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Проректор (заступник директора)

з навчальної роботи


___________________________

“__25_”_серпня_20_09 р.

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ


__ 6.040100 «Психологія вищої школи»_____________________

(шифр і назва навчальної дисципліни)

напряму підготовки_0401 «Психологія» ___

(шифр і назва напряму підготовки)

для спеціальності (тей)___6.040100 _ _____________

(шифр і назва спеціальності (тей)

спеціалізації_^ Психолог, практичний психоло^ 4. Плани семінарських занять та завдання для самостійної роботи студентів
Самостійна робота студентів полягає у підготовці до семінарських, практичних та лабораторних занять. Викладачем подається дадаткові теми цих занять та завдання, які студенти повинні підготувати, спираючись на лекційний матеріал. Студентам пропонується самостійно опрацювати та поглибити знання з наступних тем, зробити конспект, що перевірятиметься викладачем по даним темам на семінарських заняттях.



Модуль І. ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ: СТУДЕНТСЬКИЙ ПЕРІОД ЖИТТЯ ЛЮДИНИ

Тема 1. Психологія вищої школи, її предмет і завдання

Психологія вищої школи як галузь психологічної науки, її пред­мет.

Завдання психології вищої школи відповідно до Закону України «Про вищу освіту», «Національної Доктрини розвитку освіти в Україні».

«Державної програми розвитку освіти України на 2005-2010 роки».

Основні напрями реформування освіти XXI століття та проблеми сучасної психології вищої школи.

Зв'язок психології вищої школи з :ншими галузями психологічних знань.


Тема 2. Методологія і методи психології вишої школи

Поняття про методологію.

Принципи психологічного дослід­ження: науковість, об'єктивність, поетапність.

Класифікація мето­дів збору емпіричних психологічних фактів.

Методи інтерпретації одержаних даних.

Етика пенхолога-дослідника.

Поняття про мето­дику психологічного дослідження.

Дослідницькі вміння викладача вищої школи.


Тема 3. Загальна психологічна характеристика студентського віку

Психологічна характеристика студентства як періоду пізньої юнос­ті або ранньої дорослості (психофізіологічні особливості, протиріччя, соціальна ситуація розвитку, психологічні новоутворення).

Вищий навчальний заклад-один з провідних факторів соціалізації студента як фахівця. Адаптація студента до навчання у вищій школі, її види та умови ефективності.

Типологічні особливості студентів, що виявляються в навчально-професійній діяльності та поведінці.

Врахування психологічних особливостей юнацького віку в спів­праці зі студентами.


Тема 4. Професійне становлення особистості студента як май­бутнього фахівця з вищою освітою

Навчально-професійна діяльність як провідна в студентському ві­ці.

Формування професійної спрямованості особистості студента.

Розвиток «Я-концепції» як показника особистісного зростання і про­фесійного становлення студента. Складові та функції «Я-концепції».

Формування професійних і особистісних якостей майбутнього фа­хівця.

Розвиток творчості в студентів.

Самоосвіта та самовиховання студента, їх значення в його професійному зростанні.

Психологічна готовність випускника ВНЗ до самостійної професійної діяльності.


Тема 5. Психологія студентської групи

Психологічні особливості студентської групи та її структура.

Рівні розвитку студентської академічної групи. Шляхи формуван­ня студентського колективу.

Соціально-психологічні явища в студентській групі та їх вплив на особистість кожного студента.

Проблема лідера та лідерства в студентській групі. Соціально-псп-хологічний клімат у групі та його вплив на її працездатність.

Психологічні засади студентського самоврядування. Закон України «Про вищу освіту» про студентське самоврядування.

Модуль II. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ НА­ВЧАЛЬНИМ ПРОЦЕСОМ У ВИЩІЙ ШКОЛІ І НАВЧАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ СТУДЕНТІВ

Тема 6. Психологічні засади управління навчальним процесом у ВНЗ

1.Загальна характеристика навчального процесу і навчально-про­фесійної діяльності як об'єктів управління, психологічний аналіз їх складових.

2. Поняття про управління в системі освіти.

3.Опосередковане та пря­ме управління, їх особливості.

4. Сутність управління навчально-профе­сійною діяльністю студентів (соціальна нормативність навчання, сві­домий характер, власна активність, творчий підхід).

4. Кваліфікаційна характеристика та професіограма.

5. Педагогічний процес як цілеспрямована активна взаємодія викла­дача зі студентом.

6. Педагогічне управління навчальним процесом у вищій школі та психологічний аналіз функцій управління з позицій сучасних вимог.

7. Управління професійною рефлексією.

8. Управління як контроль і оцінка навчально-професійної діяльності студента.


Тема 7. Психологічний аналіз уміння студентів

Студент як суб'єкт власної навчально-професійної діяльності.

Мо­тиваційна спрямованість учіння студента. Формування професійних мотивів навчання.

Власна пізнавальна активність студента, її спрямо­ваність на засвоєння професійних знань, умінь і навичок. Розвиток творчого потенціалу студентів під час навчання.

Психологічні принципи організації навчально-професійної діяль­ності студентів. Вимоги до навчання студентів, уміння вчитися само­стійно.

Психологічні аспекти організації самостійної роботи студентів.

Критерії ефективності учіння. Причини неуспішності студентів і шляхи їх подолання.


Модуль ІІІ. ПСИХОЛОГІЯ ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ СТУ­ДЕНТА ЯК МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ З ВИЩОЮ ОСВІТОЮ

Тема 8. Психологія виховання студентської молоді

Єдність процесів навчання, розвитку і виховання.

Сучасні вимо­ги до особистості фахівця та завдання виховання студентів відповід­но до пріоритетних напрямів реформування вищої освіти в Україні.

Мета і зміст виховання студентської молоді. Психологічні механізми формування якостей особистості та відповідні функції виховання.

Психолого-педагогічна характеристика основних напрямів реалізації функцій виховання у вищому навчальному закладі.

Критерії моральної вихованості людини.

Етапи становлення мо­ральної свідомості студента.

Соціально-психологічні чинники і психологічні механізми форму­вання національної самосвідомості студентів.


Тема 9. Психологія педагогічної комунікативної взаємодії ви­кладача зі студентами

Роль педагогічного спілкування в розв'язанні соціально-моральшіх завдань професійної підготовки майбутнього фахівця.

Виховна позиція викладача в педагогічній комунікативній взаємодії: розуміння, визнання і прийняття студента.

Активне рефлексивне слухання та «Я-повідом-лення» в комунікативній взаємодії.

Діалогічне спілкування, його харак­теристика та роль у регулюванні протиріч у педагогічній взаємодії.


Тема 10. Психологічний аналіз конфліктів у педагогічній вза­ємодії, шляхи їх запобігання та вирішення

Психологічна характеристика конфліктної ситуації.

Особливості педагогічного конфлікту, стадії його розвитку, поведінка сторін кон­флікту.

Психологічні передумови запобігання та стратегії вирішення педагогічного конфлікту.

Навчання майбутніх викладачів запобігання (вирішення) педагогічних конфліктів.


Тема 11. Психологія діяльності та особистості викладача вищої школи

Психологічна характеристика науково-педагогічної діяльності та особистості викладача вищої школи, аналіз його професійної компе­тентності та майстерності.

Особливості професійної самосвідомості (рефлексивності) викладача.

Вплив «Я-концепції» викладача на йо­го науково-педагогічну діяльність.

Науково-педагогічна творчість, її особливості.

Умови імпровізації в науково-педагогічній діяльності.

Культура педагогічного мислення.

Характеристика педагогічних здібностей.

Особливості діяльності викладача при різних стилях взаємодії. Типологія викладачів.

Педагогічна етика. Вимоги студентів до викладача.

Шляхи формування педагогічної майстерності і підвищення рівня професіоналізму викладача вищої школи.



Самостій робота

При розробці цього розділу робочої навчальної програми дисципліни слід керуватись “Положенням про організацію самостійної роботи студентів”, затвердженого науково-методич­ною радою університету, протокол № 2 від 12.02.2007 р.

Самостійна робота студента (СРС) є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних занять, і є невід’ємною складовою процесу вивчення конкретної дисципліни. Її зміст визначається робочою навчальною програмою, методичними матеріалами, завданнями та вказівками викладача. Самостійна робота студента забезпечу­ється системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення конкретної навчальної дисципліни, а саме: підручниками, навчальними та ме­тодичними посібниками, конспектами лекцій, практикумами, методичними вказівками тощо. Методичні матеріали для самостійної роботи студентів по­винні передбачати можливість проведення самоконтролю з боку студентів. Навчальний матеріал дисципліни, передбачений робочим навчальним планом для засвоєння студентом у процесі самостійної роботи, виноситься на підсум­ковий контроль поряд з навчальним матеріалом, який опрацьовувався при проведенні аудиторних занять.

Зміст СРС з конкретної дисципліни може складатися з таких видів роботи:

підготовка до аудиторних занять (лекцій, практичних, семінарсь­ких, лабораторних тощо);

виконання практичних завдань протягом семестру;

самостійне опрацювання окремих тем навчальної дисципліни згід­но з навчально-тематичним планом;

переклад іноземних текстів встановлених обсягів;

виконання контрольних робіт студентами заочної і дистанційної форм навчання;

підготовка і виконання завдань, передбачених програмою прак­тичної підготовки, в тому числі курсового проектування, тощо;

підготовка до усіх видів контролю, в тому числі до курсових, мо­дульних і комплексних контрольних робіт та підсумкової державної атестації (державних іспитів, виконання випускної кваліфікаційної роботи бакалавра чи спеціаліста/магістра);

інші види діяльності, що ініціюються університетом, факультетом, кафедрою й органами студентського самоврядування.

При складанні плану самостійної роботи студента необхідно виходи­ти з загального обсягу годин, що відводиться на самостійну роботу з дисцип­ліни, видів самостійної роботи, що плануються для виконання студентом, загального тижневого бюджету часу студента, фізіо­логічно обґрунтованих норм навчального навантаження тощо.

Нереальність виконання домашніх завдань через великі обсяги, не­достатнє методичне забезпечення дисципліни призводять до зниження якості навчання, перешкоджають виконанню завдань з інших дисциплін, що вивча­ються у семестрі.


Індивідуальне навчально - дослідне завдання

Виконується студентом під керівництвом викладача і полягає у ви­конанні індивідуальних завдань, що є однією з форм організації навчального процесу у вищих навчальних закладах. Індивідуальні завдання (реферати, розрахункові, графічні, курсові проекти чи роботи тощо) видаються студентам в терміни, передбачені робочою навчальною програмою. Виконання інди­відуальних завдань створює умови для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів і має на меті поглиблення, узагальнення та закріп­лення знань, які студенти одержують у процесі навчання, а також застосу­вання знань на практиці.

Індивідуальна робота студентів під керівництвом викладача вико­нується, якщо у робочому навчальному плані спеціальності вона передбаче­на. Індивідуальні завдання виконуються самостійно і не входять до тижневого аудиторного наванта­ження студента. Викладач контролює виконання індивідуального завдання на консультаціях, графік яких розробляється і затверджується завідувачем ка­федрою на початку семестру.

До індивідуальних завдань відноситься: написання рефератів, есе, виконання розрахункових, графічних робіт, аналіз практичних, проблемних ситуацій, підготовка результатів власних досліджень до виступу на конфе­ренції, участь в олімпіадах тощо. Особливим видом індивідуальних завдань є виконання курсових і дипломних робіт (проектів), яке здійснюється відповід­но до робочого навчального плану та існуючих вимог щодо їх змісту.


^ Методи контролю та розподіл балів, що присвоюється студентам.

Поточний контроль здійснюється під час проведення практичних, лабораторних та се­мінарських занять і має на меті перевірку рівня підготовленості студента до виконання конкретної роботи. Форми проведення поточного контролю під час навчальних занять визначаються кафедрою і відображаються у робочому плані дисципліни. Тестовий контроль можна проводити як на практичних, так і на лекційних заняттях.

Підсумковий контроль проводиться з метою оцінювання результатів навчання на певному освітньо-кваліфікаційному рівні або на окремих його завершальних етапах. Підсумковий контроль включає семестровий контроль та державну атестацію студента.

Семестровий контроль проводиться за однією із таких форм: се­местровий іспит, диференційований залік або залік з конкретної навчальної дисципліни в обсязі навчального матеріалу, визначеного навчальною програ­мою, і в терміни, встановлені навчальним планом.

Форма проведення іспиту може бути різною – письмова, усна, тес­това, письмово-усна (комбінована) тощо, вона затверджується кафедрою і ві­дображається у робочій навчальній програмі дисципліни.

Під час семестрового контролю враховуються результати здачі усіх видів навчальної роботи згідно із структурою залікових кредитів.

^ ПЕДАГОГІЧНИЙ КОНТРОЛЬ

Педагогічний контроль за навчально-професійною діяльністю слу­хачів (магістрантів і аспірантів) здійснюється в таких формах:

а) поточний контроль відбувається за результатами виконання са­мостійних робіт (опрацювання психологічної літератури, написання рефератів, конспектування першоджерел, ведення психологічного словника, складання тестів тощо);

б) залік виставляється наприкінці семестру на основі поточного контролю з урахуванням відвідування занять, виступів на семінарах, якості самостійної навчальної роботи;

в) умовою допуску магістранта до екзамену є виконання ним усіх індивідуальних завдань. До екзаменаційного білету включається два теоретичні питання й одне практичне завдання.

Слухач може бути звільнений від складання екзамену за резуль­татами його роботи впродовж семестру. Йому виставляється оцінка поточного контролю.

^ Критерії та норми оцінювання знань слухачів із психології ви­щої школи

При оцінюванні знань, умінь і навичок слухачів із психології ви­щої школи враховується:

1) наявність і характер засвоєння психологічних знань (рівень усвідом­лення, міцність запам'ятовування, обсяг, повнота і точність знань):

2) якість актуалізації знань з психології вищої школи (логіка мислен­ня, аргументація, послідовність і самостійність викладу, культура професійного мовлення);

3) рівень оволодіння відомими прийомами аналізу психологічних фактів, сформованості умінь і навичок використання засвоєних знань на практиці;

4) прояв творчості і самостійності в навчально-пізнавальній діяльності:

5) якість виконання самостійної навчальної роботи (зовнішнє оформ­лення, своєчасність виконання, ретельність тощо). Особливими вимогами до знань слухачів із психології вищої шко­ли є:

- знання психологічних основ навчання і виховання у вищій школі як однієї з найважливіших передумов розвитку особистості май­бутнього фахівця;

- усвідомлення психологічних закономірностей формування осо­бистості студента в період навчання у ВНЗ;

- уміння показати можливості застосування здобутків психологічної науки для підвищення ефективності науково-педагогічної діяль­ності, виховання і навчання студентської молоді;

- розуміння ролі психолого-педагогічної підготовки майбутнього викладача вищого навчального закладу.

^ Норми оцінювання:

Оцінки «відмінно» заслуговує слухач, який виявив всебічні, сис­темні й глибокі знання навчального матеріалу і вміння вільно вико­нувати передбачені програмою завдання, ознайомлений з основною і додатковою психологічною літературою.

Зазвичай, оцінка «відмінно» ставиться студентам, які засвоїли вза­ємозв'язок основних категорій і понять психології вищої школи, усві­домлюють значення наукових знань для організації педагогічного про­цесу та науково-педагогічної діяльності викладача, творчо використо­вують їх при розв'язанні ситуаційних психолого-педагогічних завдань.

Оцінки «добре» заслуговує студент, який виявив повне знання на­вчального матеріалу, успішно виконав передбачені програмою завдан­ня, засвоїв рекомендовану основну психологічну літературу.

Як правило, оцінка «добре» виставляється студентам, які засвідчи­ли системні знання з психології вищої школи і здатні до їх самостій­ного поповнення та оновлення під час подальшої навчальної роботи і професійної діяльності. Одночасно вони допустили несуттєві неточ­ності, пропуски, помилки, які змогли самостійно виправити.

Оцінки «задовільно» заслуговує студент, який виявив знання основного навчального матеріалу в обсязі, потрібному для подальшо­го навчання і майбутньої роботи за професією, частково справився з виконанням передбачених програмою завдань, ознайомлений із час­тиною рекомендованої основної психологічної літератури.

Зазвичай, оцінка «задовільно» виставляється студентам, які до­пустили суттєві помилки у відповіді на семінарському занятті, іспиті або при виконанні залікових завдань, але продемонстрували здатність усунути ці помилки за допомогою викладача.

Оцінка «незадовільно» виставляється студентові, який виявив значні прогалини в знаннях основного навчального матеріалу, допус­тив принципові помилки у виконанні передбачених програмою за­вдань, нг знайомий з основною психологічною літературою.

Як правило, «незадовільна» оцінка виставляється студентам, у яких відсутні знання з психології вищої школи або їх недостатньо для про­довженая навчання чи початку професійно-педагогічної діяльності.

Оцінювання знань студента здійснюється за 100-бальною шкалою (для екзаменів , заліків та курсових робіт).

максимальна кількість балів при оцінюванні знань студентів з дисципліни, яка завершується екзаменом, становить за поточну успішність 50 балів, на екзамені – 50 балів;

при оформленні документів за екзаменаційну сесію використовується таблиця відповідності оцінювання знань студентів за різними системами .


^ Шкала оцінювання: вузу, національна та ECTS

Оцінка ECTS

Оцінка в балах

За національною шкалою

Екзаменаційна оцінка,оцінка з диференційованого заліку

Залік

A

90-100

5

Відмінно



Зараховано

B

81-89

4

Дуже добре

C

71-80

Добре

D

61-70

3

Задовільно

E

51-60

Достатньо


Протягом семестру проводиться не менше двох модулів або колоквіумів чи контрольних робіт або інших видів контролю. Максимальна кількість балів, яка встановлюється для цих видів контролю, а також відповідність оцінок FX та F у шкалі ECTS , у балах та національній шкалі визначається Вченими радами факультетів або кафедрами, які забезпечують викладання відповідних дисциплін.

Особливості проведення семестрового підсумкового контролю відоб­ражаються в робочій програмі та описі дисципліни і доводяться до відома студентів групи на першому занятті з дисципліни.


^ 8. Розподіл балів, що присвоюється студентам

Приклад розподілу балів, які отримують студенти (для заліку)

Поточне тестування та самостійна робота

Сума

Змістовий модуль №1

Змістовий модуль № 2

Т1

Т2

Т3

Т4

Т5

Т6

Т7

Т8

Т9

100




























Т1, Т2 ... Т9 – теми змістових модулів

Приклад розподілу балів, які отримують студенти (для екзамену)

Поточне тестування та самостійна робота

Підсумковий тест (екзамен)

Сума

Змістовий модуль 1

Змістовий модуль

2

Змістовий модуль

3

50

100

Т1

Т2

Т3

Т4

Т5

Т6

Т7

Т8

Т9

Т10

Т11

Т12





































Т1, Т2 ... Т12 – теми змістових модулів


^ Приклад розподілу балів, які отримують студенти за виконання курсової роботи (проекту)

Пояснювальна записка

Ілюстративна частина

Захист роботи

Сума

до ___

до ___

до ___

100


Оцінювання знань студента здійснюється за 100-бальною шкалою (для екзаменів і заліків).

максимальна кількість балів при оцінюванні знань студентів з дисципліни, яка завершується екзаменом, становить за поточну успішність 50 балів, на екзамені – 50 балів;

при оформленні документів за екзаменаційну сесію використовується таблиця відповідності оцінювання знань студентів за різними системами.


Поточний контроль успішності студентів

Поточний контроль успішності студентів здійснюється в усній та письмовій формах під час проведення семінарських, практичних заняттях. Оцінка поточного контролю знань студентів виставляється за:

Систематичність та активність на семінарських (практичних) заняттях, при цьому оцінюється рівень знань продемонстрованих у відповідях і виступах на семінарських заняттях, активність при обговоренні дискусійних питань.

Виконання домашніх письмових завдань, передбачених самостійною роботою студента.

Виконання тематичних контрольних робіт (при цьому оцінка виставляється за практичні навички та теоретичні знання яких набули студенти після опанування певної теми, за результатами тестування, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, виробничих ситуацій, виконання індивідуальних занять, у тому числі підготовки рефератів).

Облік успішності здійснюється у відповідному журналі групи у традиційній 5-бальній шкалі. На підсумковому занятті викладач розраховує і доводить до відома студентів середню із всіх поточних оцінок. Вага цієї середньої при розрахунку підсумкової успішності студента за навчальний курс – 0,3.


^ Модульний контроль успішності студентів

Після вивчення студентами тем навчального курсу, що входять до окремого залікового модуля, проводиться провідний модульний контроль. Для його проведення використовуються варіанти контрольних модульних робіт. Зміст завдань охоплює всі питання тему винесені на самостійне вивчення. Складовими частинами варіанту контрольного модульного завдання є: тести, теоретичні питання та ситуаційна вправа.


Менше 60% мах суми балів

«2» (незадовільно)

60-75% мах суми балів

«3» (задовільно)

75-90% мах суми балів

«4» (добре)

90-100% мах суми балів

«5» (відмінно)
Кожна контрольна робота оцінюється певною сумою балів і переводиться у 5-бальну шкалу за схемою:


Протягом вивчення курс «профорієнтація та профвідбір» студент повинен виконати три комплексні модульні роботи. Оцінка за виконання цих робіт виставляється в окрему відомість та у журнал відповіді групи. На підсумковому занятті викладач розраховує і доводить до відома студентів середню з оцінок за кожну комплексну модульну роботу. Вага цієї оцінки при розрахунку підсумкової успішності студента за навчальний курс – 0,4.

У разі відсутності студента під час проведення модульного контролю з поважних причин, підтверджених погоджений з викладачем час. У всіх інших випадках відсутність студента під час модульного контролю автоматично зараховується йому як незадовільна оцінка (0 білів) за відповідний модуль.



Методичне забезпечення




Психологія вищої школи як галузь психологічної науки, її пред­мет.

Завдання психології вищої школи відповідно до Закону України «Про вищу освіту», «Національної Доктрини розвитку освіти в Україні».

«Державної програми розвитку освіти України на 2005-2010 роки».

Основні напрями реформування освіти XXI століття та проблеми сучасної психології вищої школи.

Зв'язок психології вищої школи з іншими галузями психологічних знань.

Поняття про методологію.

Принципи психологічного дослід­ження: науковість, об'єктивність, поетапність.

Класифікація мето­дів збору емпіричних психологічних фактів.

Методи інтерпретації одержаних даних.

Етика психолога-дослідника.

Поняття про мето­дику психологічного дослідження.

Дослідницькі вміння викладача вищої школи.

Психологічна характеристика студентства як періоду пізньої юнос­ті або ранньої дорослості (психофізіологічні особливості, протиріччя, соціальна ситуація розвитку, психологічні новоутворення).

Вищий навчальний заклад-один з провідних факторів соціалізації студента як фахівця. Адаптація студента до навчання у вищій школі, її види та умови ефективності.

Типологічні особливості студентів, що виявляються в навчально-професійній діяльності та поведінці.

Врахування психологічних особливостей юнацького віку в спів­праці зі студентами.

Навчально-професійна діяльність як провідна в студентському ві­ці.

Формування професійної спрямованості особистості студента.

Розвиток «Я-концепції» як показника особистісного зростання і про­фесійного становлення студента. Складові та функції «Я-концепції».

Формування професійних і особистісних якостей майбутнього фа­хівця.

Розвиток творчості в студентів.

Самоосвіта та самовиховання студента, їх значення в його професійному зростанні.

Психологічна готовність випускника ВНЗ до самостійної професійної діяльності.

Психологічні особливості студентської групи та її структура.

Рівні розвитку студентської академічної групи. Шляхи формуван­ня студентського колективу.

Соціально-психологічні явища в студентській групі та їх вплив на особистість кожного студента.

Проблема лідера та лідерства в студентській групі. Соціально-психологічний клімат у групі та його вплив на її працездатність.

Психологічні засади студентського самоврядування. Закон України «Про вищу освіту» про студентське самоврядування.

Загальна характеристика навчального процесу і навчально-про­фесійної діяльності як об'єктів управління, психологічний аналіз їх складових.

Поняття про управління в системі освіти.

Опосередковане та пря­ме управління, їх особливості.

Сутність управління навчально-профе­сійною діяльністю студентів (соціальна нормативність навчання, сві­домий характер, власна активність, творчий підхід).

Кваліфікаційна характеристика та професіограма.

Педагогічний процес як цілеспрямована активна взаємодія викла­дача зі студентом.

Педагогічне управління навчальним процесом у вищій школі та психологічний аналіз функцій управління з позицій сучасних вимог.

Управління професійною рефлексією.

Управління як контроль і оцінка навчально-професійної діяльності студента.

Студент як суб'єкт власної навчально-професійної діяльності.

Мо­тиваційна спрямованість учіння студента. Формування професійних мотивів навчання.

Власна пізнавальна активність студента, її спрямо­ваність на засвоєння професійних знань, умінь і навичок. Розвиток творчого потенціалу студентів під час навчання.

Психологічні принципи організації навчально-професійної діяль­ності студентів. Вимоги до навчання студентів, уміння вчитися само­стійно.

Психологічні аспекти організації самостійної роботи студентів.

Критерії ефективності учіння. Причини неуспішності студентів і шляхи їх подолання.

Єдність процесів навчання, розвитку і виховання.

Сучасні вимо­ги до особистості фахівця та завдання виховання студентів відповід­но до пріоритетних напрямів реформування вищої освіти в Україні.

Мета і зміст виховання студентської молоді. Психологічні механізми формування якостей особистості та відповідні функції виховання.

Психолого-педагогічна характеристика основних напрямів реалізації функцій виховання у вищому навчальному закладі.

Критерії моральної вихованості людини.

Етапи становлення мо­ральної свідомості студента.

Соціально-психологічні чинники і психологічні механізми форму­вання національної самосвідомості студентів.

Роль педагогічного спілкування в розв'язанні соціально-моральних завдань професійної підготовки майбутнього фахівця.

Виховна позиція викладача в педагогічній комунікативній взаємодії: розуміння, визнання і прийняття студента.

Активне рефлексивне слухання та «Я-повідомлення» в комунікативній взаємодії.

Діалогічне спілкування, його харак­теристика та роль у регулюванні протиріч у педагогічній взаємодії.

Психологічна характеристика конфліктної ситуації.

Особливості педагогічного конфлікту, стадії його розвитку, поведінка сторін кон­флікту.

Психологічні передумови запобігання та стратегії вирішення педагогічного конфлікту.

Навчання майбутніх викладачів запобігання (вирішення) педагогічних конфліктів.

Психологічна характеристика науково-педагогічної діяльності та особистості викладача вищої школи, аналіз його професійної компе­тентності та майстерності.

Особливості професійної самосвідомості (рефлексивності) викладача.

Вплив «Я-концепції» викладача на йо­го науково-педагогічну діяльність.

Науково-педагогічна творчість, її особливості.

Умови імпровізації в науково-педагогічній діяльності.

Культура педагогічного мислення.

Характеристика педагогічних здібностей.

Особливості діяльності викладача при різних стилях взаємодії. Типологія викладачів.

Педагогічна етика. Вимоги студентів до викладача.

Шляхи формування педагогічної майстерності і підвищення рівня професіоналізму викладача вищої школи.




Рекомендована література

Основна література

1. Закон України «Про вищу освіту» //' Освіта. - 2002. - 20-27 лют. Національна Доктрина розвитку освіти // Освіта. - 2002. - 24 квіт.- 1 трав. - С 2-4.

2. Барнс Л.Б., Кристенсен К.Р., Хансен Э.Д. Преподавание и метод конкретных ситуаций (конкретные ситуации и дополнительная лите­ратура): Пер. с англ. - М.: Гардарики, 2000. - 501 с.

3. Головінськнй 1.3. Педагогічна психологія: Навч. посібник. - К.: Аконіт, 2003.-288 с.

4. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А., Кандыбович С.Л. Психология высшей школы: Учеб. пособие. — Мн.: Харвест, 2006. -416 с.

5. Кудіиа В.В., Юрченко В.І. Психологія вищої школи: Курс лекцій.

- К.: КЩ 2004.-176 с.

6. Мащенко Н. І. Основи педагогіки і психології вищої школи: Курс лекцій. 2-е вид., доп. й перероб. - Кременчук, 2006. - 272 с

7. Мороз О.Г., Падалка О.С., Юрченко В.І. Викладач вищої школи: психолого-педагогічні основи підготовки / За заг. ред. О.Г. Мороза. -К.: НПУ 2006.-206.с.

8. Мороз О.Г., Падалка О.С., Юрченко В.І. Педагогіка і психологія вищої школи. - К.: НПУ, 2003. - 267 с

9. Навчальний процес у вищій педагогічній школі / За ред. акад. О.Г. Мороза - К.: НПУ, 2000. - 337 с.

10. Педагогика и психология высшей школы: Учеб. пособие / Отв. ред. М.В. Буланова-Топоркова. - 3-е изд., перераб. и доп. -Ростов-на-Дону: Феникс, 2006. - 512 с.

11. Пидкасистып П.И. Психолого-дидактический справочник преподава­теля высшей школы. - М.: Педагогическое общество России, 1999. - 354 с.

12. ПодолякЛ.Г.. Юрченко В.І. Психологія вищої школи: Навч. посіб­ник для .магістрантів і аспірантів. - К.: Філ-студія, 2006. - 320 с.

13. Семиченко В.А. Психологія педагогічної діяльності: Навч. посіб­ник для студ. вищих пед. навч. закл. - К.: Вища школа, 2004. - 336 с

14. Слєпкань 3.1. Наукові засади педагогічного процесу у вищій шко­лі. - К.: Вища школа, 2005. - 240 с

15. Смирное С.Д. Педагогика и психология высшего образования: от деятельности к личности: Учеб. пособие. - М.: Академия 2000 - 400 с.

15. Чернілееськип Д.В., Томчук M.I. Педагогіка та психологія вищої школи: Навч. посібник. - Вінниця: Вінницький соціально-економіч­ний ін-т ун-ту "Україна", 2006. - 402 с


Додаткова література

Бойко В.В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других. -М.: Фіілинь, 1996.-472 с.

Болтівеиь СІ. Педагогічна психогігієна: теорія та методика / Київ­ський міжрегіональний ін-т удосконалення вчителів ім. Бориса Грінченка. - К.: Редакція «Бюлетеня ВАК України», 2000. - 303 с

Бачков КВ., Гринитун КБ., Пряжников Н.С Введение в профессию «психолог»: Учеб.-метод, пособие. - 2-е изд., стер. - М.: Изд. Моск. пси-хол.-соц. ин-та, 2003. -463 с.

Власенко В.В. Вчителі — учні: психологія взаємних оцінних ставлень. -К.:УДШ, 1995.-155 с

Вураско Л.Ю. Опыт ученичества: Рекомендации по самостоятельно­му образованию учащихся. — М.: МЮИ МВС России, изд-во «Учпедгиз», 1999.-208 с.

Генкин Е. Психологические опыты. - СПб.: Питер Пресс. 1997.-256 с.

Ги Лефрансуа. Прикладная педагогическая психология. — СПб.: Прайм-еврознак, 2003. - 416 с.

Гільбух ЮЗ. Як учитися і працювати ефективно. - К.: Ін-т психології АПН України, 1994.'- 116 с.

Зачел ходить на лекции? II http://www.uspu.ru/pervokvrs

Игры - обучение, тренинг, досуг...I Под ред. В.В. Петрусинского. - В 4-х кн. - М.: Новая школа, 1994. - 368 с.

Ильин ЕЛ. Мотивация и мотивы: Учеб. пособие. - СПб.: Питер, 2003. -508 с.

Как вести конспекты? II http://www.uspu.ru/pervokvrs

Как выступать перед аудиторией II http://salomuz.net/1001/auditorv.htm

Кинчер Дж. Книга о тебе: 40 тестов-самоисследований. - СПб: Питер Пресс, 1996.-224 с.

Ковалев СВ. Подготовка старшеклассников к семейной жизни: тесты, опросники, ролевые игры: Кн. для учителя. — М.: Просвещение. 1991. — 143 с.

Комічко СБ., Кучер Г.В. Кращі методи психодіагностики: Навч. посіб­ник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2005. - 406 с.

Кондратюк Б.Д., Литвин С.Д. Організація самовиховання майбутніх вчителів; на основі діагностики схильності до професійної діяльності (На допомогу старшокласникам, слухачам факультетів майбутнього вчителя, класним керівникам, шкільним психологам, батькам): Методичні реко­мендації. - Івано-Франківськ: ІФШ ім. В. Стефаника, 1992. - 44 с

Костриця Н.М., Свистун В.І., Ягупов В.В. Методика навчання студен­тів спілкуванню в управлінській діяльності. — К.: ЦУЛ, 2006. - 272 с

Крупенин А.Л., КрохинаИ.М. Эффективный учитель. Практическая пси­хология для педагогов. - Ростов-на-Дону: Изд-во «Феникс», 1995. - 480 с.

Кузнецов И.Н. Учебник по информационно-аналитической работе. -М.: ООО Изд-во Яуза, 2001. - 320 с.

Культура общения как средство гуманизации подготовки специалис­тов: Методические рекомендации к спецкурсу / Сост. Н.В. Лысенкова. -К.:УМКВО, 1991.-54 с.

Латинські приспів 'я та прикажи І Пер. з латинської, упоряд. Ю. Цим-балюка. -К.: Дніпро, 1987. -256 с.

Макаровская И.В. Коммуникативная компетентность и представле­ния учителя о себе. - Дисс. ... канд. психол. наук: 19.00.07. - СПб., 2003. - 196 с.

Методика формуван