Реферат: Читання 2-4 класи загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою Пояснювальна записка

літературне ЧИТАННЯ


2-4 класи

загальноосвітніх навчальних закладів

з навчанням українською мовою


Пояснювальна записка


Курс “Літературне читання” – органічна складова освітньої галузі “Мови і літератури”. Його основною метою є розвиток дитячої особистості засобами читацької діяльності, формування читацької компетентності молодших школярів, яка є базовою складовою комунікативної і пізнавальної компетентностей, ознайомлення учнів з дитячою літературою як мистецтвом слова, підготовка їх до систематичного вивчення курсу літератури в основній школі.

^ Читацька компетентність є особистісно-діяльнісним інтегрованим результатом взаємодії знань, умінь, навичок та ціннісних ставлень учнів, що набувається у процесі реалізації усіх змістових ліній предмета «Читання».

У процесі навчання відбувається становлення і розвиток якостей дитини-читача, здатної до самостійної читацької, творчої діяльності; здійснюється її мовленнєвий, літературний, інтелектуальний розвиток; формуються морально-естетичні уявлення і поняття, збагачуються почуття, виховується любов до мистецтва слова, потреба в систематичному читанні.

Для досягнення мети виконуються такі завдання:

формування в учнів повноцінної навички читання як базової у системі початкового навчання;

ознайомлення учнів з дитячою літературою різної тематики і жанрів; формування у дітей соціальних, морально-етичних цінностей через художні образи літературних творів;

формування у школярів умінь сприймати, розуміти, аналізувати й інтерпретувати літературні тексти різних видів з використанням початкових літературознавчих понять;

розвиток мовлення учнів; формування умінь створювати власні висловлювання за змістом прочитаного (прослуханого);

- розвиток творчої літературної діяльності школярів;

формування у школярів прийомів самостійної роботи з різними типами і видами дитячих книжок, довідковим матеріалом, умінь здійснювати пошук, відбір інформації для вирішення навчально-пізнавальних завдань;

виховання потреби в систематичному читанні як засобові пізнання світу, самопізнання, загальнокультурного розвитку.

Навчальний предмет “Літературне читання” – багатофункціональний. Уміння і навички – складова читацької компетентності, які формуються на уроках літературного читання, мають не лише предметний, а й загальнонавчальний характер, є засобом вивчення практично всіх навчальних предметів, забезпечують їх подальше засвоєння у наступних ланках загальноосвітньої школи.

Зміст літературного читання визначається на основі таких принципів: тематично-жанрового, естетичного, літературознавчого.

Тематично-жанровий та художньо-естетичний принципи є визначальними у виборі творів для читання. Коло читання охоплює доступні цій віковій групі учнів художні твори різних родів і жанрів, науково-художні, науково-пізнавальні, фольклорні твори української та зарубіжної літератури, періодику, довідкову літературу.

Тематика творів відображає різні сторони життя і діяльності людини, сприяє розширенню світогляду дітей, поповненню їхніх знань, засвоєнню найважливіших загальнолюдських цінностей. вихованню найкращих почуттів: любові до рідної землі, мови, природи, шанобливого ставлення до батьків, людей старшого покоління, національних традицій свого народу та культури інших народів.

Естетичний принцип передбачає відбір творів словесного мистецтва за критеріями естетичної цінності. Зміст відібраних творів розкриває перед читачем різноманітність навколишнього світу, людських взаємин, сприяє розвитку почуттів гармонії і краси, формуванню особистісного ставлення до дійсності.

Літературознавчий принцип передбачає введення до системи підготовки дитини-читача початкових літературознавчих понять, які засвоюються учнями практично, на рівні уявлень. Він реалізується в процесі використання елементів аналізу й інтерпретації літературного тексту. Об’єктом уваги читача стає слово, що осмислюється ним як засіб створення словесно-художнього образу, за допомогою якого автор виражає свої почуття, ідеї, ставлення до світу. Впровадження цього принципу передбачає усвідомлення учнями на практичному рівні таких понять, як тема, ідея, жанрові особливості твору, його персонажі, засоби художньої виразності.

Комунікативно-мовленнєвий принцип є визначальним у мовленнєвому розвитку учнів, формуванні у них досвіду міжособистісного спілкування, комунікацію з джерелом інформації. Під час навчання відбувається інтенсивний розвиток всіх характеристик навички читання вголос і мовчки при провідній ролі смислового читання; учні оволодівають прийомами виразного читання, уміннями будувати власні висловлювання за змістом прочитаного (прослуханого), виявляти готовність уважно слухати і розуміти співбесідника, брати участь у діалозі.

Впровадження комунікативно-мовленнєвого принципу передбачає діалогову взаємодію читача з текстом, автором, героями його твору, застосування технологій кооперативного навчання, створення спеціальних навчальних ситуацій, (робота в парах, малих групах, колективне обговорення змісту прочитаного, прослуханого, участь у літературній бесіді, рольових літературних іграх, декламація, драматизація тощо), у процесі яких формується культура спілкування.

Формування читацьких умінь здійснюється в нерозривній єдності з мовленнєвими. Якщо система читацьких умінь відображає процес сприймання, осмислення твору, то мовленнєві уміння –процес створення власного висловлювання за прочитаним (прослуханим). При цьому діти не копіюють текст-зразок, а використовують для побудови власних висловлювань засоби, аналогічні тим, з якими ознайомились на уроках читання.

Цілеспрямоване формування читацької діяльності молодших школярів знаходить своє продовження й розвиток в організації самостійної роботи з дитячою книжкою, роботи з інформацією як на спеціально відведених заняттях у класі, так і в позаурочний час.

Формування читацької компетентності учнів здійснюється з використанням міжпредметних зв’язків.

Основою структурування програми є змістові лінії Державного стандарту з читання: Коло читання. Формування й розвиток навички читання. Літературознавча пропедевтика. Досвід читацької діяльності. Робота з дитячою книжкою; робота з інформацією. Розвиток літературно-творчої діяльності учнів на основі прочитаного.


^ Коло читання


Коло читання молодших школярів охоплює твори різних родів і жанрів для дітей цього віку з кращих надбань української і зарубіжної літератури.

Твори усної народної творчості – малі фольклорні форми: загадки, скоромовки, прислів’я, приказки, ігровий фольклор , казки, легенди, міфи.

Літературні казки українських та зарубіжних авторів.

Твори українських і зарубіжних письменників-класиків, які ввійшли в коло дитячого читання.

Твори сучасної дитячої української та зарубіжної літератури.

Дитяча періодика: газети і журнали.

Довідкова література: словники, довідники, енциклопедії для дітей.

За жанрово-родовими формами – це епічні твори: оповідання, байки, повісті, повісті-казки ліричні: твори різного змісту і форми драматичні: п’єси для дітей.

За тематичним спрямуванням – твори про природу у різні пори року твори про дітей, їхні стосунки, взаємини в сім’ї, школі ставлення до природи, людей, праці, сторінки з життя видатних людей твори, у яких звучать мотиви любові і пошани до рідної землі, мови, традицій українського та інших народів утверджуються (добро, людяність, працелюбність, честь, дружба) гумористичні твори науково-художні твори про живу і неживу природу пригодницькі твори, фантастика.

Перелік творів, які визначені цією змістовою лінією по класах, має рекомендований характер і може бути змінений укладачами підручників, учителями.


^ Формування і розвиток навички читання


Протягом навчання в початковій школі учні оволодівають повноцінною навичкою читання, яка характеризується злиттям технічної і смислової її сторін.

Техніка читання охоплює такі компоненти, як спосіб читання, правильність, виразність, темп. Кожний з них окремо і в сукупності підпорядкований смисловій стороні читання, тобто розумінню тексту. Ця якість, що є провідною, передбачає розуміння учнями більшої частини слів у тексті, вжитих як у прямому, так і в переносному значеннях, змісту речень, смислових зв’язків між ними і частинами тексту, його фактичного змісту і основного смислу.

Під час навчання молодші школярі оволодівають двома видами читання – вголос і мовчки. Читання вголос – це чітке, плавне, безпомилкове, достатньо виразне читання цілими словами у відповідному темпі. Читання мовчки – читання “очима”, без зовнішніх мовленнєвих рухів, характеризується активізацією процесів розуміння, запам’ятовування і засвоєння прочитаного, а також зростанням темпу, порівняно з читанням уголос1.

У 1-2 класах основна увага зосереджується на інтенсивному формуванні якостей читання вголос. Паралельно з цим в учнів формуються уміння слухати, сприймати й розуміти зв’язне усне й писемне мовлення. З другого півріччя 2 класу застосовується методика навчання читати мовчки. У 3-4 класах змінюється співвідношення видів читання. Провідне місце у сприйманні й засвоєнні навчального матеріалу належить мовчазному читанню. Відповідно і в роботі з текстом збільшується питома вага вправ і завдань на розвиток смислової сторони читання.


^ Літературознавча пропедевтика


Передбачає ознайомлення школярів (на початковому рівні, практично) з окремими літературознавчими поняттями, необхідними їм під час аналізу та інтерпретації твору. В учнів формуються найпростіші уявлення про сюжет і композицію твору (без уживання термінів), про художній образ-персонаж в епічному творі та художній образ – у ліричному, про деякі особливості жанрів художніх творів, засоби художньої виразності, авторську позицію (ставлення автора до зображуваних подій, до персонажів), тему та основну думку твору.

Хоча у програмі літературознавчу пропедевтику виділено в окрему змістову лінію, відпрацювання зазначених понять здійснюється у процесі всіх видів читацької діяльності.


^ Досвід читацької діяльності (опрацювання текстів різних видів: художніх, науково-художніх)


Особливості опрацювання художнього твору


Усвідомлення жанрових особливостей творів


Під час навчання молодші школярі ознайомлюються зі значущими одиницями творів художньої літератури і фольклору, оволодівають практичними уміннями впізнавати, розрізнювати та називати окремі літературні жанри: казка (народна і літературна), оповідання, повість, вірш, байка, малі фольклорні форми (загадка, прислів’я) ігровий фольклор (скоромовка, лічилка, календарно-обрядова поезія тощо).

Засвоєння школярами літературних форм, їх жанрових особливостей організовується з урахуванням пізнавальних можливостей дітей. Учні 2-х класів ознайомлюються з найпростішими жанровими особливостями казки на матеріалі казок про тварин, оскільки вони є найпростішими і найдоступнішими для сприймання і розуміння порівняно з іншими видами. Героїко-фантастичні казки, які мають складнішу будову, більші за обсягом, складаються з багатьох епізодів, відзначаються особливою вигадливістю, містять потужний фантастичний елемент, доцільно починати вивчати з 3 класу. Лірична поезія доступніша учням 4-х класів.


^ Смисловий і структурний аналіз твору


Аналіз художнього твору ґрунтується на особливостях сприймання молодшими школярами літератури як мистецтва слова.

Основне завдання смислового і структурного аналізу художнього тексту – це сприймання художнього образу, усвідомлення ідеї твору. Ці завдання зумовлюють вибір засобів для їх розв’язання, тобто визначають, які літературознавчі знання і в якому обсязі будуть потрібні учням, які спостереження за жанровою специфікою того чи іншого твору варто зробити, які прийоми аналізу тексту виявляються найбільш доцільними тощо.

Аналіз творів охоплює такі рівні: первинний, поглиблений, структурний. Аналізу тексту передує первинне цілісне, безпосереднє, емоційне сприймання учнями твору, цілеспрямоване перечитування змісту та окремих його фрагментів. У процесі первинного аналізу учні розмірковують над тим, як починається твір, яким чином далі розгортаються події, чим він закінчується. Предметом поглибленого аналізу стає виявлення смислових зв’язків між персонажем, місцем дії і подіями в епічному творі, складання характеристик дійових осіб, аналіз їхніх вчинків, мотивів поведінки. Усвідомлення цих зв’язків складає основу


початкового уявлення про сюжет і композицію художнього твору, виділення теми та основної думки прочитаного тощо.

Аналізу підлягають не всі елементи тексту, а лише ті, які найбільш яскраво виражають ідею твору, що вивчається. Структурний аналіз змісту твору має на меті орієнтування учнів у структурі тексту, відтворення його з опорою на різні види плану, малюнки тощо.


^ Засоби художньої виразності, емоційно-оцінне ставлення

до змісту прочитаного (прослуханого) твору


Цілісне сприймання змісту твору, усвідомлення його ідеї нерозривно пов’язане з умінням сприймати засоби художньої виразності відповідно до їх функцій у художньому творі. Основою такого сприймання й оцінки зображуваного є формування в учнів уявлення про слово як засіб створення художнього образу.

Під керівництвом учителя молодші школярі навчаються помічати особливості авторського вибору слів, засобів вираження емоцій, почуттів, ставлення до зображуваних подій, героїв.

Усвідомлення ролі засобів виразності у творі дає учням змогу повніше сприймати і відтворювати в уяві картини життя, змальовані письменником, встановлювати зв’язок між ними, розуміти авторську позицію, що в свою чергу сприяє проникненню в емоційну тональність твору.

Оволодіння цими читацькими уміннями створює умови для розвитку у школярів здатності емоційно реагувати на зміст прочитаного (прослуханого) твору, виявляти й усвідомлювати свої почуття, освоєння умінь висловлювати власні оцінні судження, використовуючи адекватні мовленнєві засоби.


Робота з науково-художніми творами


Науково-художній твір – це різновид дитячої пізнавальної літератури. У науково-художньому творі пізнавальна інформація розкривається за допомогою сюжету, характеристики (опису) образів, подій, явищ.

За жанровою та тематичною різноманітністю – це оповідання, пізнавальні казки, повісті про явища природи, історичні події, техніку, географію.

Робота з науково-художнім твором спрямовується на формування в учнів умінь знаходити пізнавальну інформацію, визначати істотні ознаки, встановлювати причиново-наслідкові зв’язки тощо.


^ Робота з дитячою книжкою; робота з інформацією


Основними завданнями уроків роботи з дитячою книжкою, роботи з інформацією у 2-4 класах є розширення кола дитячого читання, формування читацької самостійності учнів, сприяння розвитку інформаційної культури молодших школярів.

На кожному етапі навчання визначаються завдання, які враховують особливості кожного вікового мікроперіоду, обумовлюються методика роботи та організація читацької діяльності учнів, вимоги до навчального матеріалу, види бібліотечно-бібліографічної допомоги, типи, структура уроку (заняття) тощо.

Так, у 2 класі вчитель спрямовує школярів на широке ознайомлення зі світом доступних їм книжок з власної ініціативи, на пошук серед них тих, які найбільшою мірою можуть задовольнити пізнавальні інтереси кожного з учнів.

Враховуючи об’єктивні обставини все ще недостатнього рівня сформованості повноцінної навички читання учнів, рівня їхнього літературного розвитку, особливого значення набуває індивідуалізація самостійної читацької діяльності дітей. Учитель визначає навчальні завдання з урахуванням індивідуальних можливостей кожного, поступово ускладнюючи навчальний матеріал, а також способи його опрацювання.

Учні вчаться самостійно визначати зовнішні показники змісту кожної книжки, вибирати потрібну за окресленими педагогом показниками, співвідносити їх і на цій основі робити загальний висновок про тематику, орієнтовний зміст, характер, кількість уміщених у ній творів. Така діяльність сприяє швидшому входженню дитини в текст, який вона читатиме самостійно.

У 3-4 класах самостійна читацька діяльність також має свої особливості. Одним з пріоритетних завдань у цей період є формування і розвиток у школярів продуктивних способів самостійного опрацювання змісту різних типів і видів дитячих книжок, у т.ч. значних за обсягом, довідкової літератури, дитячої періодики, а також умінь здійснювати пошук, добір, систематизацію, узагальнення навчально-пізнавальної інформації, користуючись засобами бібліотечно-бібліографічної допомоги, довідково-інформаційним апаратом книжки, а також Інтернет-ресурсами дитячої бібліотеки.

Набуті у попередніх класах практичні уміння, способи роботи з дитячою книжкою дозволяють школярам переважно самостійно розв’язувати спеціальні завдання, які складають сутність читацької діяльності.

^ Визначаючи твори для позакласного читання, вчитель враховує умови забезпечення дитячою літературою районних (міських) шкільних, домашніх бібліотек.

Окреслений зміст роботи реалізується на спеціально відведених уроках, бібліотечних заняттях (проводяться 1 раз на два тижні).


^ Розвиток творчої діяльності учнів на основі

прочитаного


Спілкування з літературою як мистецтвом слова задовольняє природну потребу дитини в емоційних переживаннях, створює передумови для самовираження особистості. Молодші школярі беруть участь у посильній творчій діяльності, яка організовується вчителем на уроках класного і позакласного читання і в позаурочний час. Для стимулювання творчих здібностей використовуються такі види завдань: словесне малювання, графічне ілюстрування, творчий переказ, читання за ролями, інсценізація, колективне та індивідуальне складання з допомогою учителя казок, лічилок, загадок тощо.

Методична реалізація змісту курсу “Читання” потребує гнучкого підходу до визначення цілей, структури уроків, відбору методів і прийомів організації читацької діяльності молодших школярів.

У поєднанні методів і прийомів навчання слід прагнути до активізації пізнавальної і емоційно-почуттєвої сфери учнів, залучення їх до діалогічної взаємодії з текстом, самовираження у творчій діяльності. Повноцінне сприймання і розуміння передбачає взаємодію мотиваційного, змістового, операційного, рефлексивного компонентів читацької діяльності учнів, поетапність осягнення смислової й образної цінності твору.

Реалізація ідей особистісно зорієнтованого навчання потребує індивідуалізації читацької діяльності учнів. Це зумовлює необхідність систематичного застосування диференційованих і творчих завдань, завдань на вибір, врахування в оцінюванні навчальних досягнень (зокрема, темп читання, виразність) індивідуальних особливостей учнів, їх читацьких інтересів.


ПРОГРАМА


2 клас


Коло читання


Зміст навчальної діяльності

Державні вимоги до навчальних досягнень

Коло читання – твори дитячої літератури, доступної і цікавої школярам цієї вікової групи

^ Усна народна творчість: малі фольклорні форми – загадки, скоромовки, лічилки, дитячий ігровий фольклор, казки про тварин, прислів’я.

Літературні казки (І.Франко, Олена Пчілка, Н.Забіла, О.Іваненко, В.Сухомлинський).

^ Загадки (Л.Глібов, Марійка Підгірянка, Т.Коломієць).

Скоромовки (Олена Пчілка, Г.Бойко).

Поезія (сюжетний вірш, пейзажна лірика: Т.Шевченко, Леся Українка, Олена Пчілка, М.Рильський, Олександр Олесь, Марійка Підгірянка, Д.Білоус, Микола Вороний, П.Воронько, С.Жупанин, Н.Забіла, Л.Забашта, А.Камінчук, Т.Коломієць, Л.Костенко, А.Костецький, В.Лучук, А.Малишко, А.М’ястківський, К.Перелісна, В.Самійленко, О.Сенатович, В.Скомаровський, М.Стельмах, Г.Чубач).

Проза (оповідання, уривки з повістей: В.Артамонова, О.Буцень, А.М’ястківський, В.Сенцовський, В.Струтинський, В.Сухомлинський, М.Трублаїні, В.Чухліб).

^ Гумористичні твори (Д.Білоус, Г.Бойко, А.Григорук, Т.Коломієць, В.Нестайко, І.Січовик, І.Світличний).

Науково-художня література (О.Копиленко, Ю.Старостенко, Ю.Ярмиш, А.Волкова).

^ Зарубіжна література: казки народів Європи.

має уявлення про те, які твори за жанровим, тематичним спрямуванням опрацьовувалися на уроках літературного читання правильно називає кілька українських народних казок прізвища українських письменників та їх твори, з якими неодноразово зустрічалися під час навчання.



^ Формування і розвиток навички читання


Зміст навчальної діяльності

Державні вимоги до навчальних досягнень

^ 1. Спосіб читання.

Формування навичок усвідомленого, правильного, плавного читання цілими словами вголос.

Формування початкових умінь читати мовчки.


^ Учень:

читає наприкінці навчального року вголос правильно, свідомо, плавно цілими словами (допускається поскладове читання важких слів)

набуває початкових умінь читати мовчки.

^ 2. Темп читання.

Формування прийомів розвитку темпу читання вголос, розширення оперативного поля читання.

Формування уміння уповільнювати та пришвидшувати темп читання (за завданням учителя), співвідносити темп читання зі змістом твору.


користується прийомами розвитку темпу читання вголос (за завданням учителя виконує вправи з розвитку оперативного поля читання, зорового і смислового сприймання слів, вправляння читання у різному темпі і т.ін.)

читає вголос наприкінці І семестру у темпі не менше 40 сл/хв наприкінці ІІ семестру – не менше 60 сл/хв.

^ 3. Правильність читання

Удосконалення звукової культури мовлення: розвиток чіткої дикції на основі введення спеціальних вправ для розминки і тренування артикуляційного апарату, для відпрацювання правильної вимови звуків рідної мови в словах і фразах. Навчання правильної (за нормами орфоепії) вимови слів та правильного їх наголошування під час читання.


виконує за завданням вчителя спеціальні вправи, метою яких є тренування мовленнєвого апарату, відпрацювання правильної артикуляції звуків рідної мови (чітке вимовляння скоромовок, чистомовок поєднання голосних та приголосних звуків, закінчення слів, багатоскладових слів і т.ін.)

вимовляє у процесі читання слова з дотриманням норм орфоепії та правильно їх наголошує (за винятком важких для цієї вікової групи слів).

^ 4. Усвідомленість читання.

Смислове розуміння слів у тексті як у прямому, так і в переносному значеннях усвідомлення смислових зв’язків між реченнями і частинами тексту.

Розвиток смислової здогадки (антиципації).

Цілісне сприймання і розуміння тексту.


розуміє, може пояснити значення слів, ужитих у тексті у прямому та переносному значеннях (за винятком незнайомих, незрозумілих слів, а також слів з високим ступенем образності)

виявляє в тексті незрозумілі слова і вирази, користується виносками

розуміє, що слова в реченні, речення і частини тексту пов’язані між собою за

змістом

виявляє уміння смислової здогадки під час виконання спеціальних вправ, прогнозує орієнтовний зміст тексту, окремих його частин за заголовком, ілюстраціями і т.ін.

виявляє розуміння цілісного змісту твору, пояснює зв’язки між фактами, подіями.

^ 5. Виразність читання

Формування умінь дотримуватися пауз між реченнями, а також ритмічних пауз, обумовлених розділовими знаками і змістом тексту.

Формування найпростіших прийомів регулювання темпу читання, сили голосу, тону залежно від змісту та жанрової специфіки твору.


користується найпростішими інтонаційними засобами виразності: дотримується пауз, обумовлених розділовими знаками у тексті, ритмікою тексту правильно інтонує кінець речення регулює темп читання, силу голосу (за завданням та з допомогою учителя).


^ Літературознавча пропедевтика

Тема та основна думка твору

Учень:

висловлюється, щодо теми твору – що в ньому зображено, про що він написаний

відповідає на запитання про кого, про що йдеться у творі? Що основне хотів сказати письменник? (з допомогою вчителя).

^ Сюжет і композиція

(без уживання термінів на матеріалі невеликих за обсягом і нескладних за будовою художніх текстів). Послідовність подій у творі, їх причиново-наслідкові зв’язки, випадок, епізод.



визначає в епічному творі складники сюжету: початок, основну частину, кінцівку, виділяє в тексті подію, випадок, епізод

відтворює послідовність подій у творі.

^ Герой, персонаж твору

вчинки героя, портрет, мова.

усвідомлює наявність персонажа (низки персонажів) як дійової особи (дійових осіб) у будь-якому епічному творі розрізняє їх за характером поведінки, вчинків (позитивні, негативні і т.ін.)

має уявлення про один із способів зображення персонажа – опис його зовнішності.

^ Автор твору (початкове уявлення про те, як пов’язані автор – твір – тема).

має початкове уявлення про автора як творця правильно називає твір (прізвище письменника, заголовок) виявляє розуміння того, що кожний авторський твір написаний на ту чи іншу тему.

^ Мова художнього твору (образність і точність слововживання).

пояснює зображувальні можливості художнього слова як засобу створення художнього образу: людини, природи, тварини що з допомогою слів можна уявити те, про що йшлося у творі.

Жанр (ознайомлення з найпростішими жанровими особливостями дитячого ігрового фольклору, загадки, казки, вірша, оповідання).

розрізняє найпростіші жанрові особливості малих фольклорних форм (дитячі народні ігри, лічилки, мирилки, співаночки, скоромовки, загадки), а також літературних форм (казки, оповідання, вірші)


^ Досвід читацької діяльності


Особливості опрацювання художнього твору


Усвідомлення жанрової специфіки творів –

впізнавання і називання жанру твору


^ Дитячий ігровий фольклор.

Ознайомлення учнів із зразками дитячої фольклорної поезії розучування і відтворення їх в ігровій формі, опредмечування змісту (ілюстрування, ліплення, інсценізація тощо).

пояснює (на елементарному рівні) функції (призначення) жанрів дитячого ігрового фольклору, їх ритмічну будову, способи виконання правильно їх називає

бере участь у колективному розучуванні зразків дитячого ігрового фольклору і відтворенні їх в ігровій формі.

Загадка – популярний жанр народної творчості, що розповідає про предмет, явища, їх істотні ознаки, але не називає їх. Образність у зображенні предмета загадки.


пояснює призначення загадок, образний, асоціативний характер опису предмета, який слід відгадати

знає напам’ять кілька загадок, вміє загадувати їх одноліткам.

Казка як фольклорний літературний твір, у якому є вимисел, фантазія. Народні казки про тварин. Герої казок про тварин, їхні вдача, вчинки.

Послідовність і розвиток подій у казках про тварин.

Казкові прикмети: традиційні зачин, кінцівка, повтори, постійні епітети, звертання.

Поняття про літературну казку.

усвідомлює елементарні жанрові особли-вості народної казки: наявність у змісті вигадки, фантазії розповідає про особли-вості побудови: традиційний зачин, кінцівка, повтори

визначає, правильно називає героїв казок про тварин на основі спостережень за поведінкою вчинками, персонажів у казках розповідає про домінуючі риси їх характе-ру, передає це голосом під час читання, ін-сценування висловлює елементарні уза-гальнені оцінні судження: лисиця – хитра, вовк – злий заєць – боягуз і т. ін. пояснює, що літературна казка - це авторський твір.

Вірш. Графічна форма тексту. Рима, ритм, настрій у вірші автор твору, думки і почуття автора.

Декламація віршів. Інтонаційні мовні та позамовні засоби виразності (сила голосу, темпоритм, тон).

Виявлення ознак (слів, словосполучень, розділових знаків у тексті), що вказують на необхідність зміни засобів виразності під час читання (декламації).

Найпростіші прийоми заучування віршів напам’ять (за опорними малюнками, опорними словами).

Розвиток поетичного слуху.

виявляє практично ознаки віршованого тексту: графічну форму, наявність рими, ритму на елементарному рівні розрізняє вірші за емоційним забарвленням (веселі, сумні)

виділяє в тексті слова, словосполучення, розділові знаки, що вказують на відповідні темп, силу голосу, тон звучання (з допомогою вчителя). Після попередньої підготовки читає виразно вірш користується найпростішими прийомами заучування віршів напам’ять (за опорними словами, опорними малюнками, строфами) на кінець навчального року знає напам’ять 6-7 віршів.

Оповідання як невеликий розповідний художній твір про якийсь випадок, епізод із життя героя.

Особливості відтворення подій у тексті.

Персонажі (герої) оповідання, їхні вчинки, мотиви поведінки.

Автор оповідання, його ставлення до героя, його вчинків. Тема, основна думка твору.

розрізняє оповідання за найпростішими жанровими ознаками  виділяє, правильно називає персонажів оповідання висловлює свою думку щодо поведінки героїв, виявляє розуміння авторського ставлення до персонажів, їхніх вчинків

^ Смисловий і структурний аналіз тексту

(протягом року)


Первинний аналіз:

відтворення учнями подій у тексті, називання дійових осіб, знаходження і пояснення (з допомогою вчителя) незрозумілих слів.


правильно називає фактичні події, дійових осіб

розрізняє у тексті відоме і невідоме

Знаходження в тексті відповідей на запитання щодо відтворення фактичного змісту прочитаного

розуміє запитання вчителя

уміє знаходити у тексті відповіді на відтворення фактичного змісту прочитаного

^ Поглиблений аналіз

Перечитування тексту з метою встановлення зв’язків між подіями твору, між дійовими особами виділення істотних ознак явищ, подій.

Складання характеристики дійо-вих осіб через аналіз їх мовлення, вчинків, мотивів поведінки пошук слів автора, які виявляють його ставлення до описаного.

правильно встановлює зв’язки між подіями, дійовими особами

самостійно виділяє істотні ознаки явища, події, персонажів

уміє аналізувати мовлення, вчинки, мотиви поведінки дійових осіб (з допомогою вчителя)

Формування умінь знаходити в тексті ключові слова, а також речення для характеристики дійових осіб, подій явищ і т.ін.

уміє знаходити у тексті найважливіші слова, речення, що характеризують певні якості дійових осіб, подій, явищ

Формування уміння ставити запитання до окремих абзаців і до тексту.


Виділення теми і головної думки прочитаного

уміє сформулювати запитання до окремих абзаців і тексту загалом

уміє визначати тему та основну думку окремих абзаців і тексту загалом (з допомогою вчителя).

Заголовок, обговорення смислу заголовку.

Простежування різних форм заголовку встановлення зв’язку між заголовком твору і змістом, основною думкою прочитаного.

Обговорення варіантів заголовків, обґрунтування їх вибору.

Розвиток смислової здогадки – антиципації під час читання (слухання), умінь прогнозувати орієнтований зміст тексту на основі його заголовка, розгляду ілюстрацій.

розуміє роль заголовка у сприйманні тексту

знає про різні форми заголовка (називне, питальне речення одне слово і речення)

вміє пояснити смисл заголовка (з допомогою вчителя)

висловлює власні міркування щодо можливого розвитку подій

^ Структурний аналіз

Поняття про абзац, усвідомлення його ролі у тексті знаходження абзаців у різних за обсягом текстах.


уміє розпізнавати у структурі тексту заголовок, абзаци,

самостійно знаходити у тексті абзаци за певними ознаками (кількість, обсяг, роз-ташування) слова, речення за певними орієнтирами (найдовше, власні назви, слова, які звучать однаково, але мають різний смисл і т.ін.)

Орієнтування у логічній структурі тексту: зачин, основна частина, кінцівка знаходження їх у текстах різного обсягу.

уміє визначати у тексті структурні елементи (зачин, основна частина, кінцівка)

Формування умінь складати план до невеликих за обсягом і нескладних за будовою епічних творів.

уміє скласти план текстів, поділених на частини (у малюнках, називних реченнях)

Відтворення тексту з опорою на готовий план, малюнки.

уміє відтворити текст за планом або малюнками

Розрізнення у тексті діалогів мови автора і дійових осіб.

уміє самостійно знаходити діалоги читати в особах


^ Засоби художньої виразності, емоційного ставлення до змісту твору

Практичне ознайомлення учнів із засобами художньої виразності у тексті (епітет, порівняння, метафора).

Знаходження слів з переносним значенням і вживання їх у своєму мовленні пояснення у контексті багатозначних слів.

Формування умінь відтворювати художні образи на основні зі-ставлення реального і образного опису предмета чи явища.

Формування умінь передавати свої враження, почуття від прочитаного за допомогою зв’язних висловлювань.

уміє розпізнавати і знаходити у тексті яскраві образні слова, вирази (епітети, порівняння, метафори без вживання терміна)

уміє пояснювати з допомогою вчителя мету їх використання у тексті

знаходити слова з переносним значенням і багатозначні слова, вміти їх пояснювати у контексті

уміє передавати свої враження, почуття від прочитаного у зв’язних висловлюваннях (твори-мініатюри, описи)


Відтворення змісту тексту з урахуванням особливостей його мови, використовування яскравих, образних висловів, вжитих у тексті.


уміє використовувати у розповіді, переказі яскраві, образні вислови з прочитаного тексту

Формування умінь визначати загальний емоційний настрій твору, адекватно реагувати на його зміст.

уміти визначати емоційний настрій твору (з допомогою вчителя)


Розвиток в учнів прагнення до засвоєння і вживання у своєму мовленні образних висловів з народних пісень, казок, прислів’їв, приказок.

уміє застосовувати у своєму мовленні вислови з прочитаних творів усної народної творчості (з пісень, казок, прислів’їв, приказок)

Формування умінь використовувати відповідну лексику твору для характеристики персонажів, висловлювати елементарні оцінні судження морального і етичного характеру (про вчинок героя, ставлення до природи, краси довкілля, людей).

уміє висловлювати елементарні оцінні судження морального і етичного характеру про події, явища персонажів прочитаних творів з використанням оцінної лексики



Робота з науково-художніми творами


Науково-художній твір, у якому пізнавальна інформація подається через художній зміст. Наукова інформація. Слова-терміни

має початкове уявлення про наукову інформацію, відшукує в тексті слова-терміни, виділяє пізнавальну інформацію, визначає тему (за допомогою вчителя), відтворює її зміст



^ Робота з дитячою книжкою; робота з інформацією



Практичне ознайомлення учнів з книгознавчими поняттями: титульний аркуш, передмова, зміст, умовні графічні позначки, виноска, збірка авторська, збірка тематична.

Розвиток умінь самостійно знаходити потрібний твір за змістом (переліком) творів.

Формування умінь розрізняти дитячі книжки за типом виданн