Реферат: Загальна структура основних засобів підприємства за розглянутий період не змінилася, тобто в основному це виробничі фонди, в яких переважають будинки, споруди І передавальні пристрої

Загальна структура основних засобів підприємства за розглянутий період не змінилася, тобто в основному це виробничі фонди, в яких переважають будинки, споруди і передавальні пристрої. Щодо динаміки основних засобів, то у 2006 р. загальна вартість необоротних активів підприємства зросла порівняно з 2005 р. на 3,7%, що обумовлено зростанням вартості виробничих основних фондів: будинків, споруд, передавальних пристроїв на 1,14%, машин і обладнання – на 8,01%, інструментів та приладів – на 4,1%.

Зниження показників у 2006 – 2005 рр. проти рівня 2004 р. зумовлене продажем (споруди) частини фондів, списанням морально і матеріально застарілого устаткування та його зносом.

Оцінка руху основних засобів здійснюється на підставі коефіцієнтів вибуття, надходження, оновлення основних засобів. Погіршення цих показників свідчить про наявність серйозних проблем у фінансуванні потреб суб’єкта господарювання на технічне переозброєння і оновлення устаткування. Слід враховувати, що спрацьовані основні засоби не зумовлюють конкурентоспроможність продукції більшості підприємств.

Алгоритм розрахунку основних засобів наведений у табл.9.3.

Таблиця 9.3.Алгоритм розрахунку основних показників інтенсивності руху основних фондів

Показник

Формула розрахунку

Коефіцієнт оновлення основних засобів



Коефіцієнт вибуття основних фондів



Коефіцієнт приросту основних фондів




На основі вказаного алгоритму визначимо величину показників руху та виконаємо аналіз їх динаміки протягом 2004 – 2006 рр.

З наведених даних (табл. 9.4) видно, що середньорічна вартість основних фондів підприємства в 2006 р. склала 11960 тис. грн., що нижче рівня 2004 р. на 164,8 тис. грн., або на 1,3%.

Таблиця 9.4. Показники інтенсивності руху основних фондів підприємства

№ п/п

Показники

2004 р.

2005 р.

2006 р.

Абсолютні відхилення

Темпи зростання, %

2005р. від 2004р.

2006 рік від

2006р./

2004р.

2005р./

2004р.

2006р./

2005р.

2004р.

2005р.

1

Вартість основних. фондів на початок року, тис. грн.

10906

13043

11743

2137,5

836,8

-1301

107,67

119,60

90,03

2

Вартість основних фондів, що надійшли, тис. грн.

2465,1

177

769,1

-2288

-1696

592,1

31,20

7,18

434,52

3

Вартість основних фондів, що вибули, тис. грн.

26,9

1477,7

334,1

1450,8

307,2

-1144

1242,01

5493,31

22,61

4

Вартість основних фондів на кінець року, тис. грн.

13344

11743

12178

-1601

-1166

435

91,26

88,00

103,70

5

Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн.

12125

12393

11960

268,05

-164,8

-432,9

98,64

102,21

96,51

1

Коефіцієнт оновлення

0,185

0,015

0,063

-0,17

-0,122

0,0481

34,19

8,16

419,00

2

Коефіцієнт вибуття

0,002

0,113

0,028

0,1108

0,026

-0,085

1153,50

4593,07

25,11

3

Коефіцієнт приросту

0,224

-0,100

0,037

-0,323

-0,187

0,1368

16,57

-44,60

-37,15




За період 2004-2006 рр. було придбано основних фондів на суму 3411,2 ти. грн., вибуло фондів – 1838,7 тис. грн.

Коефіцієнт оновлення у 2005 і 2006 рр. значно нижче рівня у 2004 р., що пов’язано з відсутністю коштів на проведення техніко-технологічного переозброєння підприємства. За досліджуваний період мало місце вибуття основних засобів, що зумовило позитивну динаміку коефіцієнта вибуття і негативну коефіцієнта приросту основних засобів.

Для оцінки стану основних засобів на основі даних першого розділу активу бухгалтерського балансу розраховують коефіцієнти стану основних засобів і вивчають їх динаміку за ряд періодів.

Для аналізу технічного стану основних фондів використано коефіцієнти зносу та придатності засобів праці. Зношеність фондів і відсутність коштів веде до перевищення коефіцієнта вибуття над коефіцієнтом оновлення.

Коефіцієнт зносу визначають як відношення суми зносу фондів до їх первісної вартості:

. (9.2)

Коефіцієнт придатності розраховують як відношення залишкової вартості основних фондів до їх первісної вартості:

. (9.3)

Слід зазначити, що Кпридатності  1 та Кпридатності+Кзносу=1.

Вихідні дані та розрахунки коефіцієнтів стану основних фондів та їх динаміки наведений в табл..9.5.

Дані розрахунків показують значну зношеність основних засобів і позитивну динаміку коефіцієнта зносу протягом досліджуваного періоду, в той же час коефіцієнт придатності має зворотну тенденцію. Так, за досліджуваний період коефіцієнт зносу (табл..9.5) зріс з 41 до 50%, а коефіцієнт придатності відповідно знизився з 59 до 50%.

Виконуючи аналіз, слід мати на увазі, що питома вага будівель у складі основних засобів підприємства досягає 50%, а термін їх служби перевищує 20 років.

Таблиця 9.5. Показники технічного стану основних фондів


№

п/п

Показники:

 Кінець 2003 р.

 Кінець 2004 р. 

 Кінець 2005 р.

 Кінець 2006 р.

1

Залишкова вартість основних фондів

7851,7

7063,9

5890,3

6268,4

2

Первісна вартість основних фондів

13343,9

13043,2

11742,5

12177,5

3

Знос основних фондів

5492,2

5979,3

5852,2

5909,1

4

Коефіцієнт зносу (р.3/р.2)

0,41

0,46

0,50

0,49

5

Зміни коефіцієнта зносу, %

100,0

111,38

108,72

97,37

6

Коефіцієнт придатності (р.3/р.1)

0,59

0,54

0,50

0,51

7

Зміни коефіцієнта придатності, %

100,0

92,0

92,6

102,6


Відносно стану машин і обладнання слід сказати, що наявні позитивні тенденції оновлення машинного парку дадуть змогу підприємству бути більш конкурентноспроможним.

Розглядаючи рівень спрацювання основних засобів, мають на увазі насамперед їхній фізичний знос. Але не слід забувати ще й про моральне старіння фондів, яке набагато погіршує становище підприємства у ринкових умовах.

При плануванні виробництва треба враховувати, що обсяг випуску продукції підприємства безпосередньо пов'язаний з величиною виробничої потужності, яка характеризується максимально можливим (річним, добовим) випуском продукції певного асортименту в незмінних умовах. Виробнича потужність змінюється за умови введення в дію нових основних засобів, поліпшення стану діючих або ліквідації старого і непотрібного устаткування.

Виробнича потужність залежить також від якості й складу сировини, трудової дисципліни і кваліфікації працівників, технічного рівня використовуваних на виробництві інструментів і пристроїв, асортиментно-структурних зрушень у випуску продукції, кількості та якості ремонтів устаткування, рівня організації праці й управління та інших чинників.

Розрізняють проектну (планову) і фактично діючу потужність. Остання може бути вищою за проектну у зв'язку з вищевказаними обставинами, але фактичний обсяг виробництва ніколи не може переважати фактичну потужність підприємства для збереження якісних параметрів продукції, яку випускає підприємство.

У процесі аналізу визначають рівень використання виробничої потужності. Якщо потужність використовується на 50 – 60 % (коефіцієнт використання потужностей 0,5 - 0,6), ретельно досліджують причини такого становища і розробляють заходи для його стабілізації.

За сучасних економічних умов значна кількість підприємств України, особливо діючих крупних (гігантів пострадянського часу), має негативні тенденції щодо використання потужностей, що потребує значної уваги до цього питання. Резерви, пов'язані з недовантаженням виробничих потужностей, тільки частково можна використати завдяки безпосереднім зусиллям колективу підприємства. В основному для цього потрібні злагоджені дії і співробітництво держави, багатьох підприємств і галузей.

Слід підкреслити, що показник використання потужностей пов’язаний з галузевими особливостями підприємств. У першу чергу це стосується підприємств енергопостачання, зв'язку, транспорту.

Особливо важливе проведення аналізу завантаження потужностей для нових підприємств, бо вивчається не тільки рівень освоєння відповідних виробничих потужностей, але й темпи і терміни введення відповідно плану (проекту). Серед чинників, які негативно впливають на використання потужностей, можна визначити такі як:

—неякісне і неповне виконання будівельно-монтажних робіт;

— конструктивні недоліки устаткування і його неякісний монтаж;

— некомплектний пуск (за тимчасовими схемами);

— нестача кваліфікованої робочої сили;

—недостатня забезпеченість необхідними матеріалами й енергетичними ресурсами;

— відсутність належного обсягу попиту на ринку;

— інші неузгодження та помилки в організації і управлінні.

Аналізуючи використання потужностей, слід підкреслити, що комплектація устаткування потребує відповідності його продуктивності. Розшивка “вузьких” місць на підприємстві, як правило, вимагає значних капітальних вкладень і часу.

При проведенні аналізу доцільно дослідити використання основних засобів щодо екстенсивного і інтенсивного використання. Показники першого типу характеризують роботу устаткування за часом або кількістю (охопленням). Показники другого типу пов'язані з його виробітком, тобто визначають рівень використання потужності. Вони обов'язково мають одиниці виміру (гривні, штуки, метри і т.д.).

У процесі аналізу використання основних засобів досліджують склад і структуру календарного фонду верстатного часу, співвідношення наявного, встановленого і діючого устаткування. Коефіцієнт змінності роботи устаткування дозволяє порівняти цей показник з планом, вивчати у динаміці й в порівнянні з іншими спорідненими підприємствами. За наявності інформації аналізують також склад і використання виробничих і допоміжних площ.

У сучасних ринкових умовах важливо звернути увагу на частку основних фондів зданих або взятих в оренду, на розмір земельної площі, яку займає підприємство, і доцільність її використання.

Ефективність застосування основних засобів характеризують показники: фондовіддачі, фондомісткості й фондорентабельності. У процесі аналізу вивчають їх динаміку, проводять факторний аналіз впливу основних чинників на їх величину.

У табл. 9.6 наведено алгоритм розрахунку основних показників ефективності використання основних фондів.

Таблиця 9.6. Алгоритм розрахунку показників ефективності використання основних фондів.

Показники

Формула розрахунку

Фондорентабельність



Фондоозброєність



Фондовіддача



Фондомісткість

Фм = 1/ Фо


Фондорентабельність (Фр) – коефіцієнт, який показує частку прибутку, отриманого підприємством на одну гривню вкладених основних фондів:

Фондоозброєність – це додатковий коефіцієнт, що показує середньорічну вартість основних засобів, які приходяться на 1 одного працюючого. Зростання цього показника свідчить про позитивну динаміку технічної оснащеності виробництва, але слід мати на увазі, що перевищення темпів фондоозброєності над темпами росту продуктивності праці є негативним явищем, а ідеальним вважається варіант більш швидкого зростання продуктивності праці, бо це свідчить про зростання максимальної ефективності виробництва.

Узагальнюючим показником ефективності використання основних засобів є фондовіддача (Фо). Цей коефіцієнт показує, яка сума виконаного обсягу робіт приходиться на 1 грн. вартості основних виробничих фондів.

Показник, зворотний фондовіддачі, – фондомісткість.

Фондовіддача являє собою один з основних факторів, що визначають обсяг продукції підприємства, тому необхідно детально проаналізувати, які фактори, в свою чергу, впливають на неї. Їх багато, як залежних, так і не залежних від підприємства. Проте резерви її росту - краще використання техніки на кожному підприємстві і робочому місці. Інтенсивний шлях ведення господарства припускає систематичне зростання фондовіддачі за рахунок росту продуктивності машин, механізмів і устаткування, скорочення їхніх простоїв, оптимального завантаження техніки, технічного удосконалення основних засобів. Для їх виявлення важливо вибрати основні напрямки аналізу фондовіддачі, що випливають з розходження в підходах до моделювання цього показника. Найбільш проста двофакторна модель аналізу:

ФО = В/ОВФ. (9.4)

Перетворимо цю модель шляхом розширення, помноживши і розділивши чисельник і знаменник на вартість активної частини фондів і вартість машин і механізмів:

Фо = В /ОВФ = ОВФа/ОВФ × ОВФмо/ОВФа × В/ОВФмо = ПВа × ПВмо ×Фомо

Фо = ПВа × ПВмо ×Фомо, (9.5)

де В – випуск продукції, тис.грн., ОВФа - активна частина основних виробничих фондів (ОВФ), ОВФМО -вартість машин і устаткування, Пва - питома вага активної частини основних фондів у загальній їхній вартості (середньорічні величини), ПВМО - питома вага машин і устаткування в активній частині основних фондів, ФОМО - фондовіддача машин і устаткування.


Факторний аналіз фондовіддачі із застосуванням даної моделі найбільш доцільний, бо дозволяє відповісти на запитання, як зміни у структурі ОВФ, тобто співвідношення активної і пасивної частини, а також співвідношення вартості активної частини основних засобів та машин і устаткування вплинули на зміну фондовіддачі, тобто ефективність використання основних фондів. Для аналітичної роботи за цією моделлю підприємства, незалежно від розміру, власності й галузі, мають повне інформаційне забезпечення, що дозволяє оперативно провести аналіз і зробити висновки щодо наявних резервів росту ефективності діяльності суб’єкта господарювання за рахунок поліпшення використання основних засобів.

Продемонструємо техніку виконання аналізу на основі даних реального підприємства (табл.9.7) за формулою (9.5).

Аналіз змін проведемо (абсолютних відхилень), порівнюючи дані трудових показників за 2004 - 2005 рр., 2005 - 2006 рр. Визначення впливу факторів на результативний показник (фондовіддачу) виконаємо способом абсолютних різниць.

Таблиця 9.7. Вихідні дані для факторного аналізу фондовіддачі


№

п/п

Показники

Умовні

позначення

2004 р.

2005 р.

2006 р.

Відхилення за роками  

2005р.-2004р.

2006 р.-2005 р.



Випуск продукції, тис. грн

В

51549,7

50316,9

80073,2

-1232,8

29756,3



Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн

ОВФ

258220,5

266575

283879,8

8354,5

17304,8



Середньорічна вартість активної частини основних фондів, тис. грн

ОВФа

20592,95

23536,5

32288,85

2943,55

8752,35



Питома вага активної частини основних фондів у загальній їхній вартості (р.3/р.2)

ПВа

0,079749478

0,088292225

0,11374

0,008542748

0,025449



Фондовіддача (р.1/р.2)

Фо

0,19963442

0,188753259

0,282067

-0,010881162

0,093314



Фондовіддача активної частини ОФ(р.1/р.3)

Фоа

0,199634421

0,188753259

0,282067

-0,010881162

0,093314



Середньорічна вартість машин і устаткування, тис. грн

МО

13375

15805,5

23538

2430,5

7732,5



Питома вага машин і устаткування в активній частині основних фондів (р.7/р.3)

ПВмо

0,649494123

0,671531451

0,728982296

0,022037328

0,057451



Фондовіддача машин і устаткування (р.1/р.7)

Фмо

3,85418318

3,183505742

3,401869318

-0,670677436

0,218364




Позначимо відхилення показників наступним чином:

ΔФо – загальна зміна фактора фондовіддачі;

ΔФопва – зміна фактора фондовіддачі за рахунок зміни питомої ваги активної частини в загальній вартості фондів;

ΔФопвмо- зміна фактора фондовіддачі за рахунок зміни питомої ваги машин і механізмів в активній частині основних фондів;

ΔФофомо - зміна фактора фондовіддачі за рахунок зміни фондовіддачі машин і механізмів.

Результати розрахунків подані в табл. 9.8.

Таблиця 9.8. Результати впливу факторів на фондовіддачу

Показники / роки

Вплив факторів на фондовіддачу

2005 - 2004 рр.

2006 - 2005 рр.

ΔФопва=ΔПВа×ПВмоо×Фмо0

0,021385

0,054406

ΔФопвмо=ПВа1×ΔПВмо×Фмо0

0,007499

0,020803

ΔФофомо=ПВа1×ПВмо1×Δфмо

-0,03977

0,018106

ΔФО = ΔФОпва+ ΔФОпвмо+ ΔФофомо

-0,01088

0,093314


Примітка: У формулах розрахунку попередній рік позначений індексом 0, а наступний – індексом 1.


Таким чином, у 2005 р. фактор фондовіддачі машин і обладнання мав негативний вплив на формування показника загальної фондовіддачі, що пов’язано в основному із зниженням доходів від випуску продукції і підтверджує необхідність проведення реконструкції і механізації суб'єкта господарювання та необхідності змін тарифів на послуги. У 2005 р. ціни на послуги підприємства зросли, що позитивно вплинуло на формування показників фондовіддачі. Цьому сприяло також технічне переозброєння підприємства і у 2005 - 2006 рр. по всіх складових спостерігається позитивна динаміка фондовіддачі, що свідчить і про зростання ефективності діяльності підприємства в цілому.

Специфіка організації виробництва накладає певні вимоги на проведення аналізу фондовіддачі, особливо на високомеханізованих і автоматизованих підприємствах (наприклад, де є автоматизовані поточні лінії). Треба мати на увазі, що показник фондовіддачі вкрай складний, на нього впливає безліч факторів, значна частина їх між собою пов'язані і супідрядні (наприклад, трудомісткість продукції і виробіток продукції за одиницю часу роботи устаткування, додержання нормативних термінів перебування устаткування на ремонті й техобслуговуванні, коефіцієнт змінності роботи устаткування тощо). Тому важливо вибрати такі фактори, які, по-перше, прямо зв'язані з рівнем фондовіддачі і характеризують її як з точки зору екстенсивного завантаження (завантаження за часом) знарядь праці, так і інтенсивності їх використання, а також щодо їх вартості, яка склалася на ринку, адже фондовіддача є вартісним показником. По-друге, набір таких факторів повинен містити параметри, які мають кількісну визначеність і можуть бути взяті з даних бухгалтерського і управлінського обліку (або розраховані на їх базі).

Керуючись рекомендаціями вітчизняних і зарубіжних фахівців щодо вибору факторів, які впливають на фондовіддачу, методами детермінованого аналізу можна побудувати мультиплікативну модель, за допомогою якої виявляється вплив окремих факторів на фондовіддачу.

За основу приймається модель, описана формулою (9.4). Шляхом використання методів подовження факторної системи за рахунок введення в неї параметрів, потрібних для побудови моделі, логічної і зручної для обробки, отримують нові факторні моделі, що відповідають цілям аналізу. Для цього з управлінського обліку підприємств акумулюють додаткові дані щодо кількості одиниць діючого обладнання (Q), середньої вартості одиниці обладнання (С), кількості верстато-змін, відпрацьованих усім обладнанням (tpv), кількості верстато-годин, відпрацьованих усім обладнанням ( t год), визначають вартість діючих основних засобів (тобто за винятком невстановленого та законсервованого обладнання Фд).

Деталізуємо формулу (9.4) наступним чином:

ФО = В/ОВФ= В/ОВФ× ОВФа/ ОВФа×Фд/Фд = ОВФа/ОВФ ×Фд/ОВФа×В/Фд

Тобто фондовіддача всіх виробничих засобів прямо пропорційна питомій вазі їх активної частини, питомій вазі діючих об'єктів у активній частині основних засобів та їх фондовіддачі. Далі, зважаючи на те, що Фд = QС, а також вводячи в модель параметри tpv і t год, одержуємо:

^ ФО = В/ОВФ= ОВФа /ОВФ× Фд / ОВФа× В / QС =,

= ОВФа /ОВФ× Фд /ОВФа× [В× tpv × t год / Q ×tpv× t год ×С]=,

= ОВФа /ОВФ× Фд / ОВФа × В / t год × t год / tpv × tpv/Q×1/ С.


Таким чином, в результаті другого етапу деталізації фондовіддача може аналізуватися як функція, прямо пропорційна питомій вазі активної частини основних засобів, питомій вазі діючого обладнання в активній частині ОВФ, середній тривалості однієї верстато-зміни, середній кількості відпрацьованих верстато-змін на одиницю обладнання і обернено пропорційна середній вартості одиниці обладнання.

Аналогічно можна моделювати показник фондорентабельності.

Для визначення впливу фактора використання основного капіталу на показники рентабельності власного капіталу () чи рентабельності майна (RОА), що набуває важливості в ринкових умовах господарювання, доцільно використати такі показники з подальшим моделюванням:

× Rпр , (9.6)

RОА= === × Фо × Rпр. (9.7)


Тут – питома вага основних фондів в активах (майні),Фо – фондовіддача основних виробничих фондів, Rпр- прибутковість продажів, Кфл – коефіцієнт фінансового важеля (левериджа), ВК - вартість власного капіталу, А – вартість активів (майна), ОФ – вартість основних фондів.


Це дасть змогу визначити як ефективність (рентабельність) майна чи власного капіталу в цілому, так і роль основного капіталу в їх формуванні.

^ СТРУКТУРНО – ЛОГІЧНІ СХЕМИ ДО ТЕМИ 9




Схема 9.1. Завдання аналізу і стану використання основних засобів




Схема 9.2. Завдання аналізу та стану використання основних засобів

Календарний фонд часу, ТК

Екстенсивне використання устаткування у виробництві


Рівень екстенсивної завантаженості устаткування


Режимний фонд часу, ТР




Плановий фонд часу, ТП




Фактичний фонд часу, ТФ




Для характеристики використання часу роботи обладнання застосовують показники:

коефіцієнт використання календарного фонду часу (КК.Ф)

КК.Ф = ТФ / ТК

коефіцієнт використання режимного фонду часу (КР.Ф)

КР.Ф = ТФ / ТР

коефіцієнт використання планового фонду часу (КП.Ф)

КП.Ф = ТФ / ТП



Схема 9.3. Показники екстенсивного використання устаткування


Рівень використання виробничої потужності

КЗП = ВП/ М

КЗП –загальний коефіцієнт використання потужності

ВП –об’єм випуску продукції
^ М –середньорічна потужність
Кіпт = ВПі /Мі

Кіпт –коефіцієнт інтенсивної завантаженості

ВПі.—середньодобовий випуск продукції

Мі –середньодобова потужність



Кеп=ФРЧф/ФРЧР

Кеп –коефіцієнт екстенсивної завантаженості

ФРЧф.—фонд робочого часу фактичний, плановий

ФРЧР –розрахунковий фонд робочого часу, прийнятий при визначенні виробничої потужності



^ Баланс виробничої потужності
Мк = Мп + Мб + Мр + Мотп + Ма + Мвиб ,


де Мк , Мп –потужність на кінець і початок росту

Мб –ріст потужності за рахунок будівництва нових і розширення діючих підприємств

Мр –ріст потужності за рахунок реконструкції діючих підприємств

Мотп –ріст потужності за рахунок проведення організаційно-технічних заходів

Ма –зміна потужностей за рахунок зміни асортименту з різним рівнем трудоємності

Мвиб –зменшення потужностей в зв’язку з вибуттям машин, обладнання і інших ресурсів


Схема 9.4. Визначення показників використання потужності.

Тема 10. Аналіз матеріальних ресурсів та ефективності їх використання





Для забезпечення стабільного виробничого процесу суб’єкта господарювання треба налагодити його раціональне матеріальне забезпечення.

Аналізуючи матеріальні ресурси підприємства, передусім потрібно оцінити забезпеченість його як основними, так і допоміжними матеріалами, комплектуючими, тепло- і енергоресурсами та ін., обґрунтованість обсягів поставок, причини недопоставок в цілому і по окремих позиціях матеріальних ресурсів, які спричинили певні відхилення у виконанні виробничої програми, і .з'ясувати винних і розміри можливих збитків.

Важливе місце в аналізі матеріальних ресурсів відводиться питанню відповідності їх якості та ритмічності поставок, вивченню рівня цін матеріалів різних поставників та виконання ними умов угод і зобов’язань по поставках.

Для оцінки ритмічності постачань матеріально – технічних ресурсів використовують такі показники:

- коефіцієнт нерівномірності постачань матеріалів:

(10.1)


де x - відсоток виконання плану постачання за періодами (днями, декадами, місяцями); f - план постачання за ті ж періоди;

- коефіцієнт варіації:

, (10.2)

де Δ f – відхилення обсягу постачання за періодами від плану; k – кількість аналізованих періодів;  - середній обсяг постачання матеріалів за період.

Неритмічне постачання матеріальних ресурсів веде до простоїв устаткування, втрат робочого часу, необхідності понаднормових робіт. Оплата простоїв не з вини робітників і понаднормових робіт приводить до росту витрат на виготовлення і реалізацію продукції і, відповідно, до зниження прибутку підприємства.

Важливим заходом управлінської роботи є встановлення контролю за розрахунками суб’єкта господарювання за матеріали і контроль за оптимальними їх залишками з метою раціонального використання грошових коштів і недопущення їх іммобілізації. Аналізуючи складські запаси, потрібно оцінювати не тільки їх загальну величину та динаміку залишків, наявність непотрібних і зіпсованих матеріалів, а і відповідність використання матеріалів установленим нормативам (як у грошовій оцінці, так і у натуральній, або у днях запасу), бо невиконання нормативів може спричинити неритмічність виробництва, навіть його тимчасову зупинку, а зайві запаси (понаднормативні залишки) також небажані, бо потребують додаткових приміщень, догляду і фінансових ресурсів.

На основі отриманих результатів аналізу розробляють заходи з оптимізації рівня складських запасів, покращення стану їх зберігання і ліквідації понаднормативних запасів.

Для аналізу ефективності використання матеріалів аналітиком використовуються такі узагальнюючі показники, як матеріаловіддача та зворотний йому показник - матеріаломісткість.

Матеріаловіддача – відношення обсягу випущеної продукції до загальної суми матеріальних витрат:

Мо = (10.3)

Матеріалоємність – відношення загальної суми матеріальних витрат до обсягу випущеної продукції:

Мє = (10.4)

Залежно від потреб аналізу вказані показники (формули 10.3), (10.4) можна розрахувати як в цілому по продукції, так і по окремих виробах. У процесі аналізу досліджується динаміка їх змін, проводиться порівняльний аналіз показників суб’єкта господарювання з показниками підприємств - конкурентів. З метою прийняття управлінських рішень щодо покращення використання матеріальних ресурсах відпрацьовуються заходи для більш ефективного їх використання та економії. У процесі аналізу можуть використовуватись і допоміжні показники: рівень відходів і браку продукції, коефіцієнт корисного використання сировини, норми витрат матеріалів, палива, енергії на окремі вироби та ін.

Розглянемо приклади розрахунку аналізу матеріалоємності продукції. Вихідні й розрахункові дані наведені у табл. 10.1.

Таблиця 10.1. Вихідні дані розрахунку матеріалоємності продукції

 Показники

Сума , тис.грн.

Матеріалоємність,

грн/тис.грн.

2005 р.

2006р.

2005 р.

2006 р.

±

Матеріальні витрати, всього

589,6

638,3

9,81

6,68

-3,13

Сировина і основні матеріали

386,5

428,5

6,43

4,48

-1,95

Комплектуючі вироби

45,5

59,3

0,76

0,62

-0,14

Мастильні матеріали

86,3

125,7

1,44

1,32

-0,12

Інші витрати

71,3

24,8

1,19

0,26

-0,93

Обсяг випущеної продукції

60096,9

95581,3











Як видно з розрахунків, матеріалоємність продукції у 2006 р. проти 2005р. знизилась у цілому на 3,13 грн./ тис. грн. за рахунок зниження цього показника за всіма складовими (позиціями) матеріальних ресурсів. Це свідчить про більш раціональне використання матеріальних ресурсів, що зумовило їх економію у розмірі 2994,31 грн:

(3.13 × 95581,3 ) = -2994,31 грн.

Аналогічно можна розрахувати економію (перевитрату) матеріальних ресурсів за всіма складовими, що дозволяє контролювати їх використання за всіма позиціями.

Матеріаловіддача коштів тісно пов’язана з обсягом випуску продукції. На основі формули (10.3) визначаємо:

В = МВ × Мо, (10.5)

Ґрунтуючись на цій двофакторній мультиплікативній моделі, проведемо аналіз впливу показника матеріаловіддачі на обсяг продукції.

Вихідні дані наведені в табл.10.2.

Таблиця 10.2. Вихідні дані аналізу впливу матеріаловіддачі на обсяг випуску продукції.

Показники

2005 рік

2006 рік

Відхилення

Матеріальні витрати, тис.грн.

589,6

638,3

48,7

Обсяг випущеної продукції, тис.грн.

60096,9

95581,3

35484,4

Матеріаловіддача, тис.грн./тис.грн.

101,93

149,74

47,82


Примітка: Дані 2005 р. позначені у формулах індексом „0”, а 2006 р. – „1”.

Розрахунок впливу факторів проведемо за способом абсолютних різниць наведені у табл. 10.3.

Таблиця 10.3. Факторний аналіз впливу матеріаловіддачі на обсяг випуску продукції.

Розрахунок впливу факторів

Розрахунок

Результат, тис.грн

Δ Вмв = Δ МВ × Мо 2003

47,8×101,93

4963,91

Δ Вмо = Δ Мо × МВ 2004

638,3×47,82

30520,49

Δ В = Δ Вмв + Δ Вмо = В 2004 - В 2003




35484,4


Висновок: Збільшення матеріальних витрат у 2006 р. порівняно з 2005 р. на 47,8 тис.грн. привело до зростання обсягу на 4963,91 тис.грн., а зростання рівня матеріаловіддачі на 47,82 тис.грн. / тис.грн. викликало ріст обсягів на 30520,49 тис.грн. Позитивно, що значна частка росту обсягів пов’язана із змінами якісного показника – матеріаловіддачі.

На основі одержаних результатів аналізу роблять висновки про резерви росту ефективності використання матеріальних ресурсів. Ними можуть бути підвищення технічного рівня виробництва за рахунок упровадження нових виробничих технологій, механізації й автоматизації виробничих процесів, зміни конструкцій і технологічних характеристик виробів, поліпшення організації й обслуговування виробництва, поліпшення матеріально – технічного постачання і використання матеріальних ресурсів та ін.

Для отримання оптимальних фінансових результатів і недопущення іммобілізації коштів доцільно (особливо в серійному та масовому виробництві) планувати і контролювати оптимальні запаси матеріалі (сировини, комплектуючих та ін.). Для більш повного розуміння питання розглянемо наступний приклад:

Приклад: Річна потреба деталей складає 5000 шт., на кожну партію запуску разові витрати становлять 250 грн. (заробітна плата наладчиків, амортизаційні відрахування, витрати електроенергії, псування і втрати деталей). Через те, що партія деталей (1000 шт.) споживається тривалий час, створюється перехідний запас, який дорівнює половині партії деталей (500 шт.). Збереження цих запасів пов'язано з певними витратами (заробітна плата комірників, витрати з утримання складських приміщень, втрати запасів і т.п.). Розрахунковим шляхом встановлено, що сума витрат на збереження одиниці запасів складає у середньому на рік 10 грн.

Виходячи з цих даних, встановіть загальну суму витрат при запуску деталей партіями по 1000 шт.

Вирішення :

разові витрати або витрати щодо налагодження складають:

5 партій × 250 грн. = 1250 грн;

витрати на збереження деталей складають:

500 × 10грн. = 5000 грн;

сума витрат цеху на запуск деталей у виробництво всього:

5000 + 1250 = 6250 грн.

Щоб встановити оптимальність прийнятого в цеху розміру партій, зробимо розрахунки при різних розмірах партій запуску. Розрахунок загальної суми витрат цеху при різних розмірах партій запуску див. у табл. 10.4. З даних табл. 10.4 видно, що за існуючих умов найменші витрати допускаються при запуску деталей партіями по 500шт.

Таблиця 10.4. Вихідні дані для розрахунку оптимального забезпечення матеріалами

Показник



Розмір партії запуску, од.

50

100

250

500

750

1000

2500

5000

1. Середній запас деталей, од.

25

50

125

250

375

500

1250

2500

2. Число партій деталей за рік, од.

100

50

20

10

6.7

5

2

1

3. Витрати на збереження, грн.

250

500

1250

2500

3750

5000

12500

25000

4. Витрати на налагодження, грн.

25000

12500

5000

2500

1675

1250

500

250

5. Усього витрат, грн.

25250

13000

6250

5000

5425

6250

13000

25250


Для спрощення розрахунків застосовують економіко – математичні методи - динамічне програмування, яке припускає використання готових формул при вирішенні оптимізаційних задач подібного типу. Так, для розв’язання даної задачі використовують наступну формулу (модель Уілсона):

, (10.6)

де Q — оптимальний розмір партії деталей, а — потреба деталей або річна кількість, b — разові витрати на налагодження на кожну партію деталей, S — сума витрат на збереження запасів на рік.

Підставивши ці значення у наведену вище формулу, одержимо

шт.

Таким чином, поставка деталей партіями 500 шт. дозволить оптимізувати витрати і забезпечити прибуток.

Використання наведених формул значно спрощує розрахунки при вирішенні завдань оптимізації матеріальних ресурсів.


С



оцінка реальності планів матеріально-технічного забезпечення

оцінка рівня ефективності використання матеріальних ресурсів

виявлення внутрішньогосподарських резервів економії матеріальних ресурсів




Завдання аналізу використання

матеріальних ресурсів
^ ТРУКТУРНО – ЛОГІЧНІ СХЕМИ ДО ТЕМИ 10.


Схема 10.1. Завдання аналізу використання матеріальних ресурсів





Схема 10.2. Етапи аналізу забезпеченості підприємства матеріально-технічними ресурсами




Схема 10.3. Показники використання матеріальних ресурсів

Вартість випущеної продукції

Матеріальні витрати



^ Постійні матеріальні витрати

Змінні матеріальні витрати


Обсяг випуску продукції

Кількість використаних матеріалів





Структура продукції




Ціна на матеріали


Витрати матеріалів на одиницю продукції





Ціна на матеріали

Ціна на продукцію

Структура продукції

Обсяг випуску продукції



Схема 10.4.Схема факторного аналізу матеріалоємності.



Показники

Формула розрахунку

Економічна інтерпретація показника

1. Узагальнюючі показники

Матеріалоємність продукції (Mє)



Відбиває величину матеріальних витрат, що приходиться на 1 грн. випущеної продукції

Матеріаловіддача продукції (Мо)



Характеризує вихід продукції з кожного карбованця спожитих матеріальних ресурсів

Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції (ПВМ)



Відбиває рівень використання матеріальних ресурсів, а також структуру (матеріалоємність продукції)

Коефіцієнт використання матеріалів (KM)



Показує рівень ефективності використання матеріалів, дотримання норм їхньої витрати

2. Приватні показники

Сировино