Реферат: Міфологія Древньої Греції

Контрольнаробота

Зарубіжналітература

МіфологіяДревньої Греції

Зміст

Культурна спрямованість Олімпійської міфології

Дати визначення поняття «Агон»

Пояснити значення крилатого вислову “Авгієві стайні”

Література

Культурна спрямованість Олімпійської міфології

Міфологія– один з найкращихвитворів грецькоїуяви, вона булазібраннямбезсмертнихтем, мотивівта символів, без яких і внаш час мистецтвоне може обійтись, до яких вонопостійноповертається.

Зісторичногопогляду Олімпійськаміфологія –це вже загальногрецька міфологіяперіоду патріархату.Дослідникизазначилицікавий момент:імена місцевихбогів чи місцяїх шануванняставали епітетамизагальнихбогів.

Олімпійськийпантеон очолює“отець всіхбогів і людей“ Зевс. Він живена горі Олімп, всі боги цілкомпідлеглі йому.Родина Зевсаскладаласяз дружини Гери, образ якоїстворено наоснові образумікенськоїбогині-корови, покровителькибраків, сім’ї;і їхніх дітей: Аполлона – богасонця і музики; Артеміди богиніполювання, Афродіти –богині красиі кохання; Афіни– богині мудрості, Гермеса – богаторгівлі. Крімних до родиниЗевса входилийого брати: Посейдон – богморя, Аїд – богпідземногоцарства. А такожбогиня перемогиНіка, богиняправа і справедливості

Феміда, символа вічноїюності – Гебатощо. Всі олімпійськібоги антропоморфні, не тільки якзагальнийобраз, а, такби мовити, вдеталях: вонифізично тотожнілюдям, маютьвсі людськіякості, в томучислі і негативні, які інший разганблять цихбогів. Вониїдять і п’ють, сваряться імилуються, народжуютьсяі вмирають.Давні грекивважали, щосвіт сам пособі вічнийі не потребуєтворця (ця ідеяпотім буласформульованав давньогрецькійфілософії).Олімпійськібоги не булитворцями світу, вони захопилиготовий світі поділили цогоміж собою. Вонинічого не роблять, акерують світомі банкетують.Із олімпійськихбогів лише одинбог Гефест бувремісником, він – покровительковалів. Богиняземлеробства– Деметра, богскотарства– Діоніс, богпастухів – Пан, за уявленнямигреків, на Олімпіне живуть. Такийподіл богіввідображаєцілком реальнийпроцес відокремленнярозумової працівід фізичної, який відбувсяна цей час удавньогрецькомурабовласницькомусуспільстві.

Важливемісце в стародавньогрецькомупантеоні богівзаймають боги-герої– Прометей іГеракл.

Першийє двоюріднимбратом Зевса, за волею якоговін створивлюдей з земліі води. Так якпід час творіннялюди вийшлибеззахиснимиі менш пристосованимидо життя, ніжтварини. Прометейдав людям знання, навчив користуватисявогнем, використовуватиремесло, за щоЗевс покаравйого, прикувавшиланцюгом доскель Кавказу.

Поручз олімпійськимпантеоном богіввиникає значнакількістьміфічних героїв, які приборкуютьчудовиська, що шкодятьлюдям.

Антропоморфізмстародавнтьгрецькоїміфології бувсвідченнямусвідомленняїх влади надсилами природи, відчуття їїсуспільноїзначимості.

Згодомантропоморфнігрецькі богивсе більше ібільше набираютьзначення уособленняабстрактнихсил природиі суспільства.

Веліністичнійлітературі, а потім і в римськомуепосі міфологія, крім релігійного, набирає такожлітературногоі мистецькогозначення, вонадає матеріалмистецтву дляаллегорій іхарактерів.

Алеголовним длястародавньогрецькоїміфології єїї релігієутворюючафункціональність– вона стаєосновою дляформуванняуявлень, обумовлюєфетишизм імагію стародавньогрецькоїрелігії.

Стародавньогрецькаміфологія, сповнена гармонієюі відчуттямреальногожиття, стаєосновою реалістичногомистецтва нетільки в часиантичності, але й до нашихчасів.

Вихованіна суворомудотриманнізаконів і нормстародавнігреки ретельноставились довиконаннякультовихположень. Великогозначення в нихнабрав культбога сонця, світла, мудростіі мистецтваАполлона, йомубуло присвяченесвятилище вДеталях. Дельфійськіжерці і оракулиАполлона маливеликий авторитет, могли втручатисяв державнісправи і серйозновпливати наподії.

Щеодним значнимкультом тогочасу був культДеметри, богинірадючості іземлеробства, а також законодавства, осільки землеробствовимогало стабільностів житті. Їй булоприсвяченосвятилище вЕлевсіні, поблизуАфін. В цьомусвятилищітрадиційно, сотнями роківвідбувалисямістерії, –таємничі обрядиз участю лишепосвячених.Першим ступенемпосвяченнябули пісні ітанці вночів свято ВеликихЕлевсіній. Надругому ступенізбиралися усамому святилищі, де виконуваласядраматичнавистава провикраденнябогом підземногоцарства Аїдомдочки Деметри– Персефони(Кори). Персефонастала жінкоюАїда. Але щовеснивона поверталасядо матері, апотім знов допідземногоцарства. Цебула символізаціявимираючогоі проростаючогозерна, споконвічногоакту плодючості, таїнства вічногожиття. Посвяченів культ Деметринабували правана вічне життяпісля смерті.Правда, прицьому практичнігреки не забувалиі про вимогиблагочестивого, добродійногожиття. До елевсинськихмістерій недопускали, накриклад, тих, хто проливчиюсь кров.Вимагалосьтакож виконаннядержавних ісуспільнихобов’язків.Згодом ВеликіЕлевсінії буливизнані загальнодержавнимсвятом.

Вархаїчну епохувідбуваласяістотна зміназ культом Діоніса, він став богомрослинності, виноградарстваі виробництва, цого поставилина рівні з Аполлоном, він став уособлюватиідеї безсмертялюдської душі.

Зкультом Діонісаі Деметри пов’язанарелігійно-філософськатечія орфікій, яку начебтозаклав міфічнийспівець Орфей, син бога річокЕагра і музиКалліопи. Міфразповідаєпро смерть йогодружини Еврідіки, яку укусивзмій. Бажаючиповернутикохану жінкудо життя, Орфейспустився упідземне царство.Грою і співомвін зачарувавстража підземногоцарства Кербера, а також Персефену, жінку Аїда.Орфею булодозволенозабрати жінкуз собою. Алевін, ведучи їїна верх мусивне оглядатисяназад. Та цікавістьперемогла цого, він таки оглянувся(чи не на красунюПерсофену?) івтратив Еврідіку.Але Орфей надбавзнання продушу. Він розповівлюдям, що душа– це початокдобра, частинабожества, атіло – це таємницядуші. Післявизволеннядуші із смертноготіла вона продовжуєіснувати, перевтілюється.

Орфеюнавіть приписуютьвчення прометемпсихоз– переселеннядуші з одноготіла в інше.

Вченняорфіків в наступномубуло сприйнятефілософами(піфагорійцямита неоплатоніками)і християнськимибогословами.

Характеризуючиміфологіюархаїчноїепохи, ми мусимозвернути увагуна її зв’язокз філософією, як тільки щовиявилось прирозглядістародавньогрецькоговчення пробезсмертнудушу. Міфологічна, пишно художньооздобленастародавньогрецькарелігія невстигла набратизастиглихдогматичнихформ так, як цебуло, наприклад, в індуїзмі.Вона не встигларізко відокремитисявід філософіїта від наукив цілому. Жреціне утворилисоціальноїгрупи, не сталикастою. Раціональнемислення, якестало історичноюознакою культурицього періоду, не минуло релігійноїдумки і булоприсутнє вміфології.Внаслідок цьоговідбулось, скажемо, оригінальнепоєднаннякосмогонічнихі теогонічнихуявлень. Народженнякосмосу і богівототожнювалось.Творцем всьогобув бог Хронос, він з хаосу іефіру створивсрібне яйце, з якого вийшовбог Діоніс, вінже – Ерос. Діоніспородив Ніч, Землю і Небо.Земля і Небопородили Океан, Фетіду (однупереїд – морськихнімф), Крона іРея. Син Крона– Зевс – домігсявлади над усімабогами і людьми.Так боги народжуютьсяі переходятьодин в іншогоіз розвитком

Космосурозвивається, переплітається, ускладнюєтьсябожественнийпантеон.

Такфілософське, наукове і релігійнемислення йшлипоруч. Іншийраз заважалиодин одному,інший раз доповнювалиодин одного.Це був єдинийпотік духовногорозвитку, якийкристалізувавсяв багатій духовнійкультурі стародавніхгреків.

Великуроль відігравалив грецькійміфологіїтварини, якічасто зустрічаютьсяв легендах узв’язку з визначенимибожествами, починаючи зкрітськоїепохи.

НаселенняКарії вважало, що скорпіоннебезпечнийдля місцевихжителів, алене шкідливийдля чужеземців.До подібнихуявлень відносяться“роги посвячення”в розписахострова Кріт, які можнарозтлумачитипросто як зображенняжертвенноїтварини порядз божеством, якому воноприсвячене.

Бикбув одним ізнайбільшрозповсюдженихтотемів доісторичноїепохи в Середземномор’і.Коли егейськесуспільствоподолало клановуфазу, бик ставодним із символівсили божества, а його роги, якзнак сили, сталившановуватиокремо.

Такожвживалися вовкв культі ЗевсаЛікейського, голубка, зображенаразом із статуямижінок, а потім– разом іззображеннямиАртеміди іАфродіти, бикі Зевс, зміяАсклепія, павлінГери, сова, галка, козина шкурабогині Афіни.

Уміфі про народженняЗевса не важкорозпізнатицілий тотемічнийцикл. Бога викормлюємолоком коза, свиня охороняєйого, бджолагодує йогосвоїм медомі т.д. До культуЗевся додаєтьсядуб, Аполлонуприсвяченийлавр, Діонісу– винограднилоза. У піфагорійцівіснувала заборонаїсти боби івбивати півня.Вітер, дощ, гром, блискавка, вогонь, вода, хмари, бурі, море – входятьв число атрибутівгрецьких богів.

Мидійшли висновку, що в Греції, які взагаліпервізно-общинномусуспільстві,існувала фазарелігіозногорозвитку, наякій тварини, рослини, атмосферніявища ототожнювалисяз родоначальникамиклану. Коли жзмінились умовижиття і отриманнязасобів існування, люди втратилиуявлення просвої зв’язкиз тотемом, алев міфологіїнових релігійнихформ залишиласьзгадка про них.

Також, завдяки міфології, численнимсвятам і ритуальнимдійствам начесть Олімпійськихбогів яскравоі швидко розвиваласькультура давньоїГреції: музика, театр, зароджуваласялітература.

Отже, поєднувальну, формотворчуроль для розвиткукультури відіграваламіфологія. Вонапочала складатисяще в кріто–мікенськийперіод. Прадавнімибули божества, які втілювалисили природи.Від союзу Геї– землі і Урану– неба з'явилисятитани, старшимбув Океан, молодшим– Крон. ДітиКрона – богина чолі з Зевсом– в жорстрокійборотьбі зтитанами здобулиперемогу ірозподілиливладу над світом.ГромовержецьЗевс став царембогів і людей, Посейдон –морів, джерелі вод, Аїд –похмурогопідземногоцарства.

Гора Олімпвважаласяоселею дванадцятиверховних богівна чолі з Зевсом.Гера – дружинаЗевса – булапокровителькоюшлюбу і сім'ї, одна сестраЗевса – Деметра– богинею родючості,інша – Гестія– покровителькоювогнища. Улюбленадочка ЗевсаАфіна шануваласяяк богиня військовоїмудрості імудрості взагалі, вона протегувалазнанням і ремеслам.Згідно з міфомАфіна з'явиласяз голови Зевсав повному бойовомуобладунку –в шоломі і панцирі.Богом війнибув син Зевсаі Гери Арес.Гермес – спочаткубог скотарстваі пастухів, пізніше шанувавсяяк вісниколімпійськихбогів, заступникмандрівників, купців, богторгівлі, винахідникміри і пастушоїфлейти. Артемідаспочатку булабогинею родючостіі покровителькоютварин і полювання, богинею Місяця, пізніше вонастала покровителькоюжіночої цнотливостіі охоронницеюпороділь. Аполлон– брат Артеміди, божество сонячногосвітла, освіти, медицини, мистецтва, яке втілюєтьсяйого супутницями– дев'ятьмамузами. Ще однадочка Зевса– Афродіта, яканародиласяз піни морськоїбіля островаКіпр, богинякохання і краси.ЧоловікомАфродіти бувбог-ковальГефест. Діоніс– найвеселішийз богів, покровительвиноградаріві виноробів, йому присвячувалисябучні святав кінці сільськогосподарськогороку. Крімолімпійських,існувала безлічінших (переважно– місцевих, локальних)богів, які малисвої функції.

Боги вуявленні греківвиглядали яклюди, мали людськібажання, думки, почуття, навітьлюдські вадиі недоліки.Вони суворокарали тих, хтонамагавсянаблизитисядо них за красою, розумом і могутністю.Особливе місцезаймає міф протитана Прометея– захисникалюдей від свавіллябогів. Прометейвикрав з Олімпувогонь і передавйого людям, защо Зевс прикувавйого до скеліі прирік навічні муки.

Крім міфівпро богів, існувалилегенди прогероїв, найулюбленішимз яких був Геракл, що здійснивдванадцятьвеликих подвигів.Міфи і легендипро богів тагероїв складалисяв цикли.

Паралельноз міфологієюрозвиваласякультова практика– жертвоприношенняі молитви, якіпроходили вхрамах. Кожнемісто малобога-заступника.Афіна вважаласяпокровителькоюАфін. Олімпіябула центромпоклонінняЗевсу, якомуі присвячувалисятут спортивнізмагання. МісцеголовногосвятилищаАполлона –Дельфи, дезнаходилисявідміченийособливимкаменем центр(“пуп”) Землі.ізнаменитийоракул (оракул– місце в святилищі, де отримуваливідповідьбожества напоставленепитання, абоце пророцтвобожества).

Людяні, гармонійніобрази грецькоїміфології сталигрунтом длярозвитку мистецтва.Міфологіядавніх греківсправила вирішальнийвплив на формуваннядавньоримськоїміфології ірелігії, в епохуВідродженнявона була активновключена вєвропейськийкультурнийпроцес. Досідо неї не слабшаєі науковий, іпізнавальний,і естетичнийінтерес.

Дати визначення поняття “Агон”

Агон(грец., у множ.числі Agones). — Такназиваласяу греків усякаборотьба абозмагання, алеголовним чиномагонами позначалисяігри, що відбувалисяіз приводурелігійнихабо політичнихсвят. Ми знаходимоїх у греків щев доісторичнічаси; так, наприкладпри облозі Троїна честь полеглогоПатроклавлаштовуютьсязмагання. Вісторичнийчас майже кожнезначне містоГреції малосвої періодичніігри, походженняяких по більшійчастині перебуваєу зв'язку знаціональноюміфологією.З VIII в. до Р. Х. 4 такіагони перетворилисяв дійсні національнісвята; це саме: Олімпійськіігри (з 776), Піфійськіта інші. Крімрозвитку фізичнихсил і мужності, ці ігри, головнимчином, сприялипосиленнюнаціональноїсамосвідомостіеллінів, томущо участь у нихстрого заборонялосяварварам, тобтонееллінам.Переможці цихігор прославлялисяв піснях йувічнювалисяв добуткахпластики. Такіігри проходилиз періодичністюраз в два абочотири роки.

Змагання, головним чином, були гімнастичні; вони полягалив бігу на колісницях, простому бігу, кулачному бої, боротьбі, стрибанній киданні дискай списа. НаПіфійськихі багатьохмісцевих іграхвідбувалисяй змагання вмузиці, співій танцях, а насвятах на честьДіоніса проводилисядраматичнідійства. Агонивідбувалисяпо визначенійпрограмі, задотриманнямякої дивилисяагонофеты(гелланодикив Олімпії); останніповинні булитакож розбиративиниклі незгодий присуджуватипризи, які складалисяв лаврових абомаслиновихвінків, у внесенніімені переможціву публічнісписки або врізних коштовнихпредметах ігрошових сумах.Із часів ОлександраМакедонськогоці змаганняусе більшегублять своєнаціональнезначення йпоширюютьсяу всіх країнахіз грецькоюцивілізацією, як, наприклад, у Малій Азії, Сирії і Єгипті, де одержуютьхарактер звичайнихпублічнихзмагань. У Римівони проводилисявесь час доприйняттяхристиянства.Олімпійськіігри були знищеніФеодосієм в394 р.

Пояснити значення крилатого вислову “Авгієві стайні”

Авгійбув елідськимволодарем, сином Геліосай Гірміни. Вінмав багатохудоби, стійлаякої не вичищалися30 років. Гераклспрямував водирічки Алфейна Авгієвістайні й вичистивїх за один день(це був сьомийподвиг Геракла).У винагородуАвгій обіцявйому десятучастину своєїхудоби, але недотримав слова.Між ними спалахнулавійна, що закінчиласясмертю Авгій, спадкоємцемякого за згодоюГеракла ставйого син Філей.

За іншимміфом Авгійлишився живийі повернув собіцарство, післясмерті йогошанували якгероя. З іменемАвгія первіснопов’язувалосяпоняття просонячне божество, а бруд у стайнях- це туман і хмари, що їх розганяєсонячний день.

Авгієвістайні – метафоричнобруд, великебезладдя, занедбанісправи. Ось якписав І.Франко: “… край наш –то Авгієвастайня, в котрійпорядок зробитине можна.”

В іншомуджерелі мизнайшли таківідомості:

П’ятийподвиг Гераклаполягав у тому, що він повиненбув за деньпочиститиАвгієві стайніі скотарні. Такзаздріснийі боягузливийцар Еврисфейзамислив звестиГеракла важкоюроботою.

Авгійбув сином осяйногоГеліоса і царемЕліди, відомийзначним багатством, отриманим успадщину відбатька. Незліченними, як хмари в небі, були його чередичудових биківі отари овець.У трьохсотбиків шерстьна ногах булабілою, як сніг, двісті буличервоними, адванадцятьбиків, присвяченихГеліосу, булибілі, неначелебеді, а одиніз них блищав, як зірка.

Навеличезнійскотарні, дебуло три тисячібиків, за довгіроки зібралосястільки гною, що вважалосянеможливимїх очистити.

Гераклприйшов доАвгія й пообіцявочистити цістайні і скотарніза один день, але поставивумову, що царвіддасть йомуза цю важкуроботу десятучастину своєїчереди. Посміявсяцар Авгій і, переконанийу тому, що Гераклне зможе виконатисвою обіцянку, погодився нацю умову. У свідкиїхньої угодиГеракл узявцарського синаФілея. Гераклприступив дороботи і почаввідводити убікрічки Алфейі Пенею, потімвін зруйнуваву двох місцяхстіни скотарніі провів черезних канал. Водазавирувалабурхливимпотоком і водин день винеслаувесь гній надвір. Так Гераклвиконав своюобіцянку. ПротеАвгій не погодивсявіддати зароботу обіцянуплату і передавсправу до суду.

ЧеснийФілей виступивна суді свідкомпроти свогобатька. Тоді, не чекаючирішення суду, хитрий Авгійвигнав із країниФілея і Геракла.Філей оселивсяна островіДуліхія, а Гераклповернувсяв Тіринф.

Згодом, звільнившисьвід службиЕврисфеєві, Геракл вирішивпомститисяАвгію. Зібравшивелике військо, він вирушивз ним на Еліду; але племінникиАвгія підстерегливійсько Гераклав засідці ірозбили його.Сам Геракл уцей час хворів; після одужаннявін помстивсясвоїм ворогамі завдав їмпоразки. Потімвін знову повернувсяв Еліду і, взявшимісто, убивАвгія стрілою.Здобувши перемогу, він посадивна священномуполі на честьЗевса маслиновідерева, принісжертви дванадцятьомолімпійськимбогам і богурічки Алфеєвіта заснувавОлімпійськіігри.

ЗЕліди Гераклвирушив у містоПілос помститисяцарю Нелею, який допомагавАвгію, і почаласяв Пілосі страшнабитва; у нійбрали участьі боги. ГеройГеракл боровсяпроти Аресай Гери і своєюпалицею бивпо тризубцюПосейдона іпо скипетруАїда, яким тойгнав мертвиху підземнецарство.

Література

Парандовський Я. Міфологія. – К.: Молодь, 1997. – 227с.

Гловацька К. Міфи Давньої Греції. – К.: Веселка, 1998. – 264с.

Словник античної міфології. – К.: Наукова думка, 1998. – 240с.

Левчук Л. Історія світової культури. – К: Либідь, 2000. – 368с.

Шинкаренко О. Антична культура. – К.: Либідь, 2004. – 287с.