Реферат: Попереднє розслідування
ЗМІСТ.
1. Вступ.
2. Дізнання, йогозагальні принципи.
3. Попереднє слідство.
3.1. Слідчі дії.
4. Пред`явлення обвинувачення і допит обвинуваченого.
5. Зупиненняпопереднього слідства.
6. Закінченняпопереднього слідства.
7. Обвинувальнийвисновок.
8. Висновок.
1. Вступ. Необхідноюумовою реалізації конституційного принципу законності (п.1 ч.3 ст. 129Конституції України) в кримінальному судочинстві і здійснення поставлених передним завдань є правильне встановлення фактичних обставин справи з метоюдосягнення об`єктивної істини. Попереднє розслідування являєсобою процесуальну діяльність органів дізнання, слідства, прокуратури щодовиявлення, закріплення й оцінки доказів з метою розкриття злочинів і викриттяосіб, що їх заподіяли, тобто воно й покликано практично здійснювати зазначенийпринцип. Це — друга стадія українського кримінального процесу, яка слідує запорушенням кримінальної справи та передує виданню обвинуваченого до суду абозакриттю справи. Необхідність існування цієї стадії у кримінальному процесі навідміну від процесу цивільного зумовлена ступенемсуспільної небезпеки діянь, що переслідуються у кримінальному порядкута необхідністю практично гарантувати додержання вимог законності та принципівКонституції і кримінального закону.
Кримінально-процесуальний закон встановлює дві форми попередньогорозслідування: дізнання й попереднє слідство.
2. Дізнання, його загальні принципи.
Закон розрізняє поняття і компетенцію органадізнання й особи, що робитьдізнання.
Орган дізнання представляє його керівник,що вправі робити дізнання по будь-якій справі, віднесеноої до компетенції дізнання, іздійснювати окремі слідчі дії. Орган дізнання в особі його начальника керуєдізнанням, призначає осіб для ведення дізнанняі несе повну відповідальність за якість розслідування. Особа,що проводить дізнання, — це посадова особа,уповноважена органом дізнання на виробництво дізнання. Будучи самостійнимсуб'єктом процесу, вона старанно досліджує всіобставини справи і, як і слідчий, оцінюєдоказу по своєму внутрішньому переконанню, керуючись законом і правосвідомістю.
Особа, що робить дізнання, відповідає за законність іобгрунтованість своїх дій. Проте її процесуальна самостійність більш обмежена,чим слідчого. Це виявляється у взаємовідносинах і з керівником органа дізнання,і з прокурором. Якщо слідчий усі рішенняприймає самостійно, крім випадків, коли потрібна санкція прокурора або рішення суду, то особа,що робить дізнання, багато рішень приймає за згодою начальника органа дізнанняабо по його дорученню. Найбільше важливі дії і рішеннявідбуваються і приймаються органом дізнання. Тільки орган дізнання вправіпорушити кримінальну справу або відмовити в її порушенні,затримати особу, підозрювана у вчиненнізлочини, призупинити або припинити виробництво в справі. У коло його обов'язків входить виявлення причин і умов учиненнязлочинів і прийняття необхідних мір до їхньогоусунення. Практично це означає, що дані рішенняприймаються від імені начальника органа дізнання або їм затверджуються.
Дізнанням називається попереднє розслідування справ, яке провадитьсяправомочними на те органами дізнання (ст. 101 КПК):
- міліцією;
- податковою поліцією;
- органами безпеки;
- командирами військовихчастин, з`єднань, начальниками військових установ;
- митними органами;
- начальниками ВТУ, слідчихізоляторів та ЛТП;
- органами державногопожежного нагляду;
- органами прикордонноїохорони;
- капітанами морських суден,що перебувають у далекому плаванні;
З цього переліку органів дізнання очевидно, щодізнання здійснюється різноманітними органами і пов'язаноз основними функціями цього органа.
Капітани морських судів,командири військових частин, з`єднань, начальники військових установ виконуютьдіяльність по дізнанню епізодично, у зв'язку з виниклою необхідністю.
На органи дізнання покладається обов`язок прийняття необхіднихоперативно-пошукових і інших передбачених угловно-процессуальным законом мір, необхідних для попередження і припиненнязлочинів. Встановлюючи обов'язок органадізнання, закон мав на увазі насамперед міліцію як постійно чинний орган дізнання.
Міліція займається оперативно-пошуковою діяльністюі здійснює процесуальне розслідування по більшості кримінальних справ у формідізнання.
Оперативно-пошукова діяльність, маючи важливе значення для успішногоздійснення кримінально-процесуальної діяльності, у поняття дізнання якпроцесуальної діяльності не входить.
За наявності ознак злочину, що не є тяжким, орган дізнання порушуєкримінальну справу і проводить слідчі дії до встановлення особи яка йоговчинила, а після її встановлення у строк не більше 10 днів складає постановупро передачу справи слідчому, яка подається прокурору для затвердження.
У разі порушення органом дізнання справи про тяжкий злочин вінзобов'язаний передати її слідчому через прокурора після виконання невідкладнихслідчих дій у строк до десяти днів з моменту порушення справи.
Якщо у справі про тяжкий злочин не встановлено особу, яка його вчинила,орган дізнання продовжує виконувати оперативно-розшукові дії і повідомляєслідчого про їх наслідки.
Після вступу слідчого у справу орган дізнання зобов'язаний виконуватидоручення слідчого щодо проведення слідчих та розшукових дій.
Якщо у справі про злочин, що не є тяжким, особу яка його вчинила, невстановлено, дізнання зупиняється (ч. І ст. 108 КПК).
За наявності обставин, що виключають провадження в кримінальній справі,орган дізнання закриває справу мотивованою постановою, копію якої в добовийстрок надсилає прокуророві (ст. 109 КПК).
Таким чином, піддізнанням у кримінальному процесі слід розуміти видипопереднього розслідування, що провадяться уповноваженими на те закономпосадовими особами й органами і що складаються: у вчиненні невідкладних слідчихдій по встановленню і закріпленню слідів злочину, у виконаннідоручень і вказівок слідчого про виробництво слідчих дій по справах, по яких проводитьсяпопереднє слідство; у повному розслідуванні посправах, по яких попереднє слідство не обов'язково.
3. Попереднєслідство. Попереднє слідство — основна формарозслідування злочинів, яка застосовується в більшості кримінальних справ ( ст.111, 112 КПК). Воно повинно бути закінчене протягом двох місяців. У цей строквходить час з моменту порушення справи до направлення її прокуророві зобвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду для розгляду питанняпро застосування примусових заходів медичного характеру або до закриття чизупинення провадження у справі.
Строк попереднього слідства може бути продовжено районним, міським таприрівняним до них прокурором до трьох місяців, прокурором Автономної РеспублікиКрим, області, міста Києва,
Севастополя і прирівняним до них прокурором або їхніми заступниками –до шесті місяців. Надалі продовжувати строк попереднього слідства можуть лишеГенеральний прокурор України або його заступники.
Якщо справа повернута судом для провадження додаткового слідства, йогострок встановлюється в межах одного місяця. Подальше подовження строку слідствав цих справах здійснюється на загальних підставах.
3.1. Слідчі дії. Дослідчих дій, які провадяться органами розслідування в українськомукримінальному процесі належать: допит свідків, потерпілих, підозрюваних,обвинувачених, експертів; очна ставка; пред`явленнядля впізнання; обшук; виїмка; огляд; ексгумація трупа; освідування; відтворенняобстановки та обставин події; провадження експертизи; накладення арешту намайно, поштово-телеграфну кореспонденцію.
Основним способом одержання інформації, зафіксованої в пам`яті людей, є допит потерпілих, свідків, підозрюваних та обвинувачених.Інформація отримана таким чином є для слідчого вкрай необхідною. Вона допомагаєйому вибрати правильний напрям роботи, перевірити отриману процесуальнуінформацію, більш повно і всебічно досліджувати матеріали справи. Допитсвідка й потерпілого. Допит свідка — слідча дія, яка найчастіше застосовуєтьсяорганами розслідування. Свідка можна допитувати про факти, які стосуються даноїсправи, а також про особу підозрюваного чи обвинуваченого, потерпілого. Свідокмає право відповідно до положень Конституції України відмовитися даватипоказання відносно близьких родичів, коло яких визначається законом.
Свідок викликається до слідчого повісткою, яка вручається під розпискусвідкові, а в разі його тимчасової відсутності — кому-небудь з дорослих членівйого сім`ї, домоуправлінню, сільській або селищній Радінародних депутатів чи адміністрації за місцем його роботи. Свідок може бутивикликаний також телеграмою або телефонограмою.
Свідок допитується в місті провадження попереднього слідства, а в разінеобхідності — в місці його перебування. Він допитується окремо і завідсутності інших свідків. При цьому слідчий вживає заходів, щоб свідки,викликані в одній справі не змогли спілкуватися між собою до закінчення допиту.
Перед допитом слідчий встановлює особу свідка, повідомляє його, в якійсправі він викликаний, і попереджає його про кримінальну відповідальність завідмову дати показання і за дачу завідомо неправдивих показань (ст. 178, 179КК). Потім він з`ясовує стосунки між свідком і підозрюваним чиобвинувачуваним, потерпілим і починає допит.
Допит свідка практично ділиться на дві частини. Перша з них являє собоювільну розповідь свідка про відомі йому обставини справи, друга складається іззапитань слідчого й відповідей на них.
Допит свідка оформляється протоколом, у якому вказуються: прізвище,ім'я та по батькові свідка, його вік, громадянство, національність, освіта,місце роботи, рід занять або посада, місце проживання, а також відомості пройого стосунки з підозрюваним, обвинуваченим і потерпілим. У протоколізазначається, що свідкові роз`яснено його обов`язки івідповідальність за відмову давати показання і за дачу завідомо неправдивихпоказань. Показання свідка та відповіді на поставлені йому запитаннявикладаються в перший особі й по можливості дослівно. Свідкові, коли він про цепросить, може бути надана можливість особисто написати свої показання вприсутності слідчого, про що зазначається в протоколі. Після закінчення допитуслідчий пред`являє свідкові протокол для прочитання. Напрохання свідка протокол може бути йому прочитаний слідчим. Свідок і особи, якібули присутні при допиті, мають право просити про внесення доповнень і поправокдо протоколу. Свідок підписує кожну сторінку протоколу (ст. 170 КПК).
Допит потерпілого ведеться за тими ж правилами, що й допит свідка. КПКУкраїни встановлює лише одну особливість: потерпілого попереджають лише провідповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, тобто давати показання– це право, а не обов`язок потерпілого і відповідно до цього прававін може відмовитися від дачі показань.
Очна ставка полягає водночасному допиті двох раніше допитаних осіб, у показаннях яких є суперечностіз приводу одних і тих же обставин. Вона може бути проведена між двома свідками,потерпілими, свідком і потерпілим, свідком та обвинуваченим, між двомаобвинуваченими тощо.
Існує визначений порядок проведення очної ставки. Спочатку слідчийвстановлює, чи знають особи, викликані на очну ставку, один одного і в якихстосунках вони перебувають між собою; свідків попереджають про кримінальнувідповідальність за відмову від дачі показань і за дачу завідомо неправдивихпоказань. Потім викликаним на очну ставку особам по черзі пропонується датипоказання про ті обставини справи, для з`ясуванняяких призначена очна ставка, після цього слідчий ставить запитання й особи,викликані на очну ставку, з дозволу слідчого можуть ставити запитання однаодній; оголошення показань, даних учасниками очної ставки на попередніхдопитах, дозволяється лише після дачі ними показань на очній ставці та записуїх до протоколу. Про проведення очної ставки слідчий складає протокол. Допитаніособи мають право вимагати доповнення протоколу і внесення до нього поправок.Протокол підписує кожна з допитаних осіб та слідчий (ст. 173 КПК).
Пред'явлення особи та предметів для впізнання. Суть цієї слідчої дії полягає в тому, що свідку,потерпілому, обвинуваченому або підозрюваному пред`являютьсяособа чи предмет для того щоб вони засвідчили, чи той це предмет чи особа, яківони раніше бачили і про які давали показання (ст.174 -176 КПК).
Порядок пред`явлення особи для впізнання такий: свідка,потерпілого, підозрюваного чи обвинуваченого спочатку допитують про зовнішнійвигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких упізнаючий бачивцю особу, про що складається протокол допиту; особа, що підлягає впізнанню,пред'являється впізнаючому разом з іншими особами тієї ж статі у кількості неменше трьох, які не мають різких відмінностей у зовнішності та одязі; особі, щопідлягає впізнанню, пропонується зайняти будь-яке місце серед інших осіб, щопред'являються.
Свідка і потерпілого перед упізнанням попереджають про кримінальнувідповідальність за дачу завідомо неправдивих показань; впізнаючому пропонуютьвказати особу, яку він упізнав, і пояснити за якими ознаками він її впізнав. Уразі неможливості пред'явлення особи впізнання може проводитися за фотознімком,поданим одночасно з не менш як двома іншими фотознімками. Пред`явлення особи для впізнання здійснюється в присутності двох понятих.
За тими ж правилами пред'являються і предмети для впізнання. Про дануслідчу дію складається протокол, який підписується всіма особами, котрі бралиучасть у проведенні впізнання,
понятими й слідчими. До протоколу додаються фотознімки, якщо особи абопредмети, пред`явлені для впізнання були сфотографовані.
Обшук і виїмка. Обшукпроводить слідчий у тих випадках, коли він має достатні дані вважати, щознаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також іншіпредмети й документи, які мають значення для встановлення істини в справі,заховані в певному приміщенні або місці чи в якоїсь особи. Обшук здійснюєтьсятакож у тому випадку, коли слідчий має достатні дані про те, що в певномуприміщенні або місці переховується злочинець. Обшук може проводитися запостановою слідчого і тільки з санкції прокурора. У невідкладних випадках обшукможе бути здійснений без санкції прокурора, але з наступним повідомленнямпрокурора в добовий строк про проведення обшуку та його результати (ст. 177КПК).
Виїмка проводиться в тих випадках, коли слідчий має точні дані, щопредмети чи документи, які мають значення для справи, знаходяться в певноїособи чи в певному місці. Вона проводиться за постановою слідчого. Виїмкадокументів, що являють собою державну таємницю, проводиться тільки з санкціїпрокурора і в порядку, погодженому з керівником відповідної установи (ст. 178КПК).
Обшуки та виїмки, крім невідкладних випадків, належить проводити вденьі обов'язково в присутності двох понятих та особи, яка займає дане приміщення,а за відсутності її — представника домоуправління або місцевої Ради народнихдепутатів. Обшуковуваним, понятим і відповідним представникам роз'яснюєтьсяїхнє право бути присутніми при всіх діях слідчого й робити заяви з приводу ціхдій. Такі заяви підлягають занесенню до протоколу.
У приміщеннях, що їх займають дипломатичні представництва, а також депроживають члени діпломатичних представництв та їхні сім'ї, які користуютьсяправом дипломатичної недоторканості, обшук і виїмку можна проводити лише зазгодою дипломатичного представництва. Про згоду дипломатичнихпредставників на обшук або виїмку робиться запит через Міністерство закордоннихсправ України. Обшук і виїмка в зазначених приміщеннях проводиться обов`язково в присутності прокурора і представника Міністерства закордоннихсправ (ст. 182 КПК).
Перед обшуком або виїмкою слідчий пред`являєпостанову особам, що займають приміщення, пропонує їм видати зазначені впостанові предмети або документи, а також вказати місце, де переховуєтьсязлочинець. У разі відмови виконати зазначені вимоги слідчий провадить обшук абовиїмку в примусовому порядку. Проводячи обшук, слідчий має право розкриватизамкнені приміщення і сховища, якщо володілець відмовляється їх відкрити. Підчас обшуку або виїмки слідчий повинен вжити заходів, щоб не були розголошенівиявлені при цьому обставини особистого життя обшукуваного та інших осіб, якіпроживають або тимчасово перебувають у цьому приміщенні.
Під час обшуку або виїмки можуть бути вилучені лише предмети й документи,які мають значення для справи, а також цінності й майно обвинуваченого абопідозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскаціїмайна. Предмети і документи, які вилучені законом з обігу, підлягаютьвилученню, незалежно від їх відношення до справи. Всі документи і предмети, якіпідлягають вилученню, слідчий повинен пред'явити понятим та іншим присутнімособам і перелічити в протоколі обшуку або виїмки чи в доданому до нього описуіз зазначенням їх назви, кількості, міри, ваги, матеріалу, з якого вонивиготовлені, та індивідуальних ознак. У необхідних випадках вилучені предмети йдокументи на місці обшуку упаковуються і опечатуються.
Протокол обшуку або виїмки складається у двох примірниках. До ньогозаносяться всі заяви і зауваження осіб, присутніх під час обшуку чи виїмки,зроблені з приводу тих чи інших дій слідчого. Обидва примірники протоколу, атакож опис вилучених предметів підписують слідчий, особа, у якої проведенообшук або виїмка, та запрошені особи, що були присутні. Другий примірникпротоколу обшуку або виїмки, а також другий примірник опису вручається особі, уякої проведено обшук або виїмку, а в разі її відсутності — повнолітньомучленові її сім'ї або представникові домоуправління чи місцевої Ради народнихдепутатів. За наявності в протоколі зауважень на неправильні дії, допущені підчас обшуку, слідчий не пізніше як за два дні повідомляє про це прокурора, якийздійснює нагляд за слідством.
Обшук особи також проводиться за постановою слідчого і з санкціїпрокурора чи його заступника. Без винесення постанови обшук особи можнапроводити при затриманні її чи ув`язненні під варту або коли є достатні підставивважати, що перебуваючи в приміщенні чи іншому місці, де проводиться обшук абовиїмка, вона ховає при собі предмети чи документи, які мають значення длясправи. Той, хто обшукує, і поняті повинні бути тієї ж статі, що й обшукуванаособа (ст. 184 КПК).
Огляд являє собоюслідчу дію, мета якої — виявлення слідів злочину та інших речових доказів,з'ясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають значення длясправи. КПК розрізняє огляд місцевості, приміщення, предметів чи документів,трупа (ст. 190, 192 КПК).
Огляд місця події (перші два вида огляду) у невідкладних випадках можебути проведений до порушення кримінальної справи. У цих випадках за наявностідля того підстав кримінальна справа порушується негайно після огляду (ч. 2 ст.190 КПК).
Огляд провадиться у присутності не менше двох понятих, і як правило,вдень. Для участі в огляді слідчий може запросити спеціаліста, незаінтересованого в результатах справи. У необхідних випадках слідчий провадитьвимірювання, складає план, креслення оглянутого місця та окремих предметів, атакож по можливості фотографує їх.
Огляд предметів і документів, вилучених під час огляду місця події,виїмки або обшуку, а також пред'явлення їх обвинуваченому, потерпілому та іншимособам слідчий провадить на місці події, обшуку або виїмки, а у випадках, колице неможливо, — за місцем провадження у справі.
Огляд трупа на місці його виявлення слідчий провадить за участюсудово-медичного експерта і в присутності двох понятих. Коли неможливовикликати судово-медичного експерта, то запрошується найближчий лікар.
Про необхідність ексгумації трупа слідчий складає постанову, якузатверджує прокурор. Труп виймають з місця поховання в присутності слідчого,судово-медичного експерта та двох понятих, про що складається протокол, якийпідписують усі зазначені особи (ч. 2 ст. 192 КПК).
Окремою слідчою дією є освідування, мета якого полягає в тому,щоб виявити або засвідчити у обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого чисвідка особливі прикмети, які мають значення для справи, або встановити станданої особи. Освідування провадитьсяв присутності понятих лише у разі, якщо слідчий визнає це за необхідне (ч.2 ст.127 КПК). Судово-медичне освідування провадить за вказівкою слідчогосудово-медичний експерт або лікар.
Слідчий не вправі бути присутнім під час освідування особи іншої статі,коли це пов`язано з необхідністю оголити особу, щопідлягає освідуванню. Під час освідування не допускаються дії, які принижуютьгідність освідуваної особи або небезпечні для її здоров`я. Прорезультати освідування, проведеного слідчим, складається протокол, якийпідписують слідчий та освідуваний. При судово-медичному освідуванні складаютьакт, а коли освідування проводить лікар, він видає довідку (ст. 193КПК).
Відтворення обстановки й обставин події може відбуватися у формі слідчого експерименту йперевірки показань на місці. З метою перевірки та уточнення результатів допитусвідка, потерпілого, обвинуваченого чи підозрюваного або даних, одержаних підчас проведєння огляду та інших слідчих дій, слідчий може виїхати на місце і вприсутності понятих, а в необхідних випадках – і з участю спеціаліста, свідка,потерпілого й обвинуваченого відтворити обстановку й умови, в яких ті чи іншіподії могли відбуватися в дійсності. Виконання цих дій допускається за умови,коли вони не принижують гідність осіб, що беруть у них участь, і не є небезпечними для їхнього здоров'я. Про проведення зазначених дій складаєтьсяпротокол, який підписують особи, які брали в них участь, поняті та слідчий. Допротоколу додаються відповідні схеми, фотознімки, плани, документи (ст. 194КПК).
Проведення експертизи.Експертиза призначається у випадках, коли для дослідження обставин справинеобхідні наукові, технічні або інши спеціальні знання.
За необхідності проведення експертизи слідчий складає мотивованупостанову, в який вказує:
- підстави дляпроведення експертизи;
- прізвище експертаабо назву установи, експертам якої доручається провести експертизу;
- питання, щодо якихексперт повинен дати висновок;
- об`єкти, які мають бути досліджені;
- перелічуєматеріали, що пред'являються експертові для ознайомлення.
Постанова про призначення експертизи оголошується підозрюваному абообвинуваченому. При цьому йому роз`яснюються права, зокремаправо заявити відвід експерту, просити про призначення експерта з числавказаних ним осіб, ставити перед експерт додаткові питання, про що складаєтьсяпротокол, який підписують слідчий, підозрюваний або обвинувачений (ст. 197КПК).
Експертиза може бути проведена в спеціальній експертній установі,наприклад у Науково — дослідному інституті судової експертизи, або позаекспертною установою – особами, які мають спеціальні знання. Після проведеннянеобхідних досліджень експерт складає висновок. Ознайомившись з висновкомексперта, слідчий має право допитати експерта з метою одержання роз яснення абодоповнення висновку. Про допит експерта складається протокол.
Матеріали експертизи пред`являються підозрюваному або обвинуваченому,про що складається протокол. У протоколі слідчий зазначає їхні пояснення,зауваження, заперечення й клопотання. Клопотання ці вирішуються слідчим. Провідмову в клопотанні слідчий виносить мотивовану постанову.
4. Пред`явлення обвинувачення і допит обвинуваченого. Ст. 131 КПК зобов'язує слідчого винестипостанову про притягнення даної особи як обвинуваченого, коли є достатньодоказів, які вказують на вчинення нею злочину. Копія постанови негайнонадсилається прокуророві.
Обвинувачення має бути пред`явлене не пізніше двохднів з моменту винесення слідчим постанови про притягнення даної особи якобвинуваченого, і принаймні не пізніше дня явки обвинуваченого або йогоприводу. В разі відмови обвинуваченого поставити підпис на постанові пропритягнення його як обвинуваченого слідчий робить на ній відмітку прооголошення її тексту обвинуваченому й про відмову його від подпису, про щосповіщає прокурора (ст. 133, 140 КПК).
Слідчий зобов`язан допитати обвинуваченого негайно післяйого явки або приводу, в усякому разі не пізніше як за добу після пред'явленняйому обвинувачення. На початку допиту слідчий повинен запитати обвинуваченого,чи візнає він себе винним у пред'явленому обвинуваченні, після чого пропонуєйому дати показання по суті обвинувачення. Слідчий вислуховує показанняобвинуваченого і в разі необхідності ставить йому запитання.
Показання обвинуваченого та відповіді на поставлені йому запитаннявикладаються від першої особи й по можливості дослівно. Після закінчення допитуслідчий пред'являє протокол обвинуваченому для прочитання. Обвинувачений маєправо вимагати доповнення протоколу і внесення до нього поправок. Ці доповненняі поправки підлягають обов'язковому занесенню до протоколу. Протокол підписуютьобвинувачений і слідчий. Якщо протокол написаний на кількох сторінках,обвинувачений підписує кожну сторінку окремо (ст. 143, 145 КПК).
5. Зупинення попереднього слідства — це тимчасова перерва провадження в справі. Справаможе бути зупинена, коли місцезнаходження обвинуваченого невідоме, колипсихічне або інше тяжке захворювання обвинуваченого перешкоджає закінченнюпровадження в справі або коли не встановлено особу, яка вчинила злочин. Попереднєслідство зупиняється мотивованою постановою слідчого, копія якої направляєтьсяпрокуророві (ст.206 КПК).
Справа, в який слідство зупинено, підлягає закриттю: після закінченнястроків давності притягнення до кримінальної відповідальності; внаслідок зміниобстановки, в силу чого вчинене винним діяння втратило суспільно-небезпечнийхарактер або ця особа перестала бути суспільно небезпечною; внаслідок актуамністії або помилування; за наявності вироку суду за тим же обвинуваченням абонескасованої постанови органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справиза тим же обвинуваченням. Закриття справи провадиться мотивованою постановоюслідчого (ст. 211 КПК).
6. Закінчення попереднього слідства. Провадження попереднього слідства закінчується: складаннямобвинувального висновку; винесенням постанови про закриття справи; винесеннямпостанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосуванняпримусових заходів медичного характеру (ст.212 КПК).
У більшості випадків попереднє слідство закінчується складаннямобвинувального висновку й передачею справи через прокурора до суду. Длязабезпечення прав і законних інтересів усіх учасників процесу закон зобов'язуєслідчого, перш ніж приступити до складання обвинувального висновку, виконатиряд процесуальних дій.
Визнавши попереднє слідство в справі, яка підлягає направленню длявіддання обвинуваченого до суду, закінченим, слідчий повідомляє про цепотерпілого, цивільного відповідача або їхніх представників і роз`яснює їм їхнє право ознайомитися з матеріалами справи; про це слідчийскладає відповідний протокол або додає до справи копію письмового повідомлення.У разі письмового або усного клопотання зазначених осіб про ознайомлення їх зматеріалами справи слідчий повинен надати цим особам та їхнім представникамможливість ознайомитися з ними. Зазначені особи мають право робити виписки зісправи й заявляти клопотання про доповнення слідства. Оголошення про закінченняслідства і пред'явлення матеріалів справи для ознайомлення оформляютьсяпротоколом (ст.217 КПК).
Після того, як слідчий ознайомив потерпілого, цивільного позивача іцивільного відповідача зі справою, він оголошує обвинуваченому, що слідство вйого справі закінчено й він має право на ознайомлення з усіма матеріаламисправи як особисто, так і з допомогою захисника, а також може заявитиклопотання про доповнення попереднього слідства. Якщо обвинувачений не виявивбажання мати захисника, йому пред'являються для ознайомлення всі матеріалисправи.
Під час ознайомлення з ними обвинувачений вправі робити виписки зматеріалів справи й порушувати клопотання. Про те, що обвинуваченому оголошенопро закінчення слідства і що йому пред'явлено матеріали для ознайомленнязазначається в протоколі.
Слідчий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому право заявити клопотанняпро розгляд його справи в суді першої інстанції одноособово суддею чиколегіально судом у складі трьох осіб у випадках, передбачених законом (ч.ІСТ.218КПК).
Якщо в справі бере участь захисник, слідчий надає можливість ознайомитисяз усіма матеріалами справи й захисникові, про що складає окремий протокол. Прицьому пред`явлення матеріалів справи має бути відкладенодо явки захисника, але не більше як на три дні.
У разі неможливості для обраного обвинувачем захисника з'явитися в цейстрок слідчий має право запропонувати обвинуваченому запросити іншого захисникаабо забезпечує йому захисника. Обов'язок забезпечити участь захисника в такомувипадку покладається на керівника адвокатського об'єднання за місцемпровадження справи.
Оплата праці захисника у випадку, коли він брав участь у попередньомуслідстві або судовому розгляді за призначенням та у разі звільненняпідозрюваного, обвинуваченого й підсудного від оплати юридичної допомоги черезїхню малозабезпеченість, проводиться за рахунок державного бюджету урозмірі 1 мінімальної заробітної плати за повний робочий день (листМіністерства юстиції і Міністерства фінансів України №12-90-162 від 1 березня1996 р.). Відшкодування витрат в таких випадках може бути покладено назасудженого (ст.47КПК).
Матеріали попереднього слідства пред`являютьсядля ознайомлення підшитими й пронумерованими. Обвинуваченого й захисника неможна обмежувати в часі, потрібному їм, щоб ознайомитися з усіма матеріаламисправи. Однак, якщо обвинувачений і його захисник явно намагатимуться затягнутизакінчення справи, слідчий вправі своєю мотивованою постановою визначити певнийстрок для ознайомлення з матеріалами справи. Така постанова підлягаєзатвердженню прокурором (ч.5 і 6 ст.218 КПК).
7. Обвинувальний висновок. Після виконання вказаних вище дій і розв'язання клопотань, заявленихпід час ознайомлення з матеріалами справи, слідчий cкладаєобвинувальний висновок. Це – завершальний документ попереднього розслідування,в якому викладаються всі обставини справи, систематизуються докази, зібрані вході розслідування, формулюється обвинувачення, дається юридична кваліфікаціязлочинних дій обвинуваченого.
Обвинувальний висновок складається з описової і резолютивної частин. Вописовій частині зазначаються: обставини справи. В описовій частинізазначаються: обставини справи, як їх встановлено на попередньому слідстві –місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненого кожним зобвинувачених, а також докази, які зібрані в справі, й відомості про потерпілого;показання кожного з обвинувачених по суті пред`явленогойому обвинувачення, доводи, наведені ним на свій захист, і результати їхперевірки; наявність обставин, які обтяжують та пом`якшуютьйого відповідальність. При посиланні на докази обов'язково зазначаються аркушісправи.
У резолютивній частині наводяться відомості про особу кожного зобвинувачених, коротко викладається суть пред'явленого обвинувачення іззазначенням статті кримінального закону, який передбачає даний злочин.Обвинувальний висновок підписує слідчий із зазначенням місця і часу йогоскладання (ст.223 КПК).
До обвинувального висновку додаються: список осіб, що підлягаютьвиклику в судове засідання, із зазначенням їхньої адреси й аркушів справи, девикладені їхні показання або висновки; довідка про рух справи та прозастосування запобіжного заходу із зазначенням часу й місця тримання під вартоюкожного з обвинувачених, якщо вони заарештовані; довідки про речові докази,цивільний позов, заходи вжиті по забезпеченню цивільного позову і можливоїконфіскації майна; довідка про судові витрати в справі за час попередньогослідства з посиланням на відповідні аркуші справи (ст. 224 КПК).
Після того, як обвинувальний висновок складено й підписано, слідчийнаправляє справу прокуророві.
Одержавши від органу попереднього слідства справу з обвинувальнимвисновком, прокурор забов`язаний перевірити чи мала місце подія злочину;чи містить діяння, яке ставиться у вину обвинуваченому, склад злочину; чи немаєв справі обставин, що тягнуть за собою її закриття, чи пред`явлено обвинувачення щодо всіх установлених злочинних дійобвинуваченого; чи притягнуті як обвинувачені всі особи, викриті у вчиненнізлочину; чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченого за статтямикримінального закону; чи додержано вимог закону при складанні обвинувальноговисновку; чи правильно обрано запобіжний захід; чи вжито заходів длязабезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, і можливої конфіскаціїмайна; чи виявлено причини та умови, що сприяли вчиненню злочину, й чи вжитозаходів до їх усунення; чи додержано під час провадження дізнання абопопереднього слідства всіх інших вимог КПК.
Перевіривши справу з обвинувальним висновком, прокурор:
— затверджує обвинувальний висновок або складає новий обвинувальнийвисновок;
— повертаєсправу слідчому зі своїми письмовим вказівками для провадження додатковогорозслідування;
— закриває справу, склавши про це постанову;
— складає постанову, в який зазначає зміни, що вносяться дообвинувального висновку.
Після затвердження обвинувального висновку або складання новогообвинувального висновку прокурор направляє справу до суду, якому вона підсудна,й повідомляє суд про те, чи вважає він за потрібне підтримувати державнеобвинувачення. Одночасно з цим прокурор повідомляє обвинуваченого, до якогосуду направлена справа.
8. Висновок.
Практика органів попередньогорозслідування показує, що законодавство, що регламентує повноваження органівдізнання по здійсненню невідкладних слідчих дій, потребєудосконалення. У законі варто було б закріпити загальнеправило, відповідно до якого органам дізнання давалося б право робити слідчі дії по встановленню і закріпленнюслідів злочину, що виявляться невідкладними в конкретній справі, тому що не можна заздалегідь визначити, які дії виявитьсяневідкладними у тому або іншому випадку.Зрозуміло, мова йде про ті слідчі дії, що спрямованіна пошук, збирання та закріплення доказів погарячих слідах.