Реферат: Юридична відповідальність в сфері валютного регулювання

Міністерствоосвіти України

Запорізькийдержавний університет

До захистудопущений

Зав. кафедрою

кримінальногоправа

та кримінології

____________________

              (підпис)

Дудоров О. О.

25 травня 1999року

натему: «Юридична відповідальність в сфері валютного регулювання»

Виконав      Мягченко Андрій Олегович

________________ 5 травня 1999 р._______________

        (підпис)

Керівник       канд. юр. наук  С. О. Тіщенкова         ________________

                              (посада)              (ім`я, по батькові,                       (підпис)

                       прізвище)

Нормоконтролер _________________          Т.О. Коломоєць

                                          (підпис)                   (ім`я, по батькові, прізвище)

Перелікскорочень, умовних символів

абз. – абзац;

ЗЕД — зовнішньоекономічна діяльність;

ІРЛ – індивідуальний режим ліцензування;

КпАП – кодекс про адміністративні порушення;

КК – кримінальний кодекс;

КМ – Кабінет Міністрів;

МЗЕЗ – Міністерство зовнішньоекономічнихзв’язків;

МВБУ – Міжбанківська валютна біржа України;

НБУ – Національний банк України;

п. – пункт;

пп. – підпункт;

ст. – стаття;

США – Сполучені Штати Америки;

ч. – частина;

Реферат

Дана роботаскладається із    сторінок, у тексті зустрічаються скорочення типу ЗЕД, КК.

При написанні дипломної роботи буловикористано     джерела.

Структура роботи:вступ, два розділи, висновки, перелік посилань, список використаної літератури.

Мета роботи:висвітлення та аналіз юридичної відповідальності в сфері валютногозаконодавства; виявлення недоліків та проблем застосування на практиці норм, щорегулюють валютні відносини.

Задачі роботи:

1)  дослідити розвиток нормативної бази, регулюючій валютні відносини;

2)  проаналізувати чинне законодавство в сфері валютного регулювання;

3)  дати характеристику основним нормативним актам валютного регулювання;

4)  дати характеристику кримінальної відповідальності в сфері валютногорегулювання;

5)  дати характеристику адмінистративної відповідальності в сфері валютногорегулювання;

6)  висвитити спеціальні санкції за порушення зовнішньоекономічноїдіяльності.

Об`єкт дослідження: юридична відповідальність в сфері валютного регулювання.

Предмет дослідження: різноманітних видів юридичної відповідальності, котрі застосовуютьсядо порушників валютного законодавства.

Методи дослідження: логіко-правовий, системний, порівняльно-правовий, метод аналізу тасинтезу, співставлення.

Основні терміни: зовнішньоекономічнадіяльність, юридична відповідальність, валютне законодавство, резиденти,нерезиденти, уповноважені банки, валюта, валютні цінності.

Вступ……………………………………………………………………………..5

Юридичнавідповідальність в сфері валютного регулювання

I Правові засадивалютного регулювання в Україні…………………… 7

I.1 Розвиток таформування нормативної бази регулюючої

валютнівідносини…………………………………………………………… 7

I.2 Аналіз юридичної відповідальностіпо діючому

законодавству в сферівалютного регулювання……………………...…15

II Відповідальністьза порушення валютного законодавства………….20

II.1 Характеристикакримінальної відповідальності…………………..…20

ІІ.2 Адміністративнавідповідальність……………………………………...48

ІІ.3 Спеціальнісанкції…………………………………………………………51

Висновки…………………………………………………………………………61

Перелікпосилань……………………………………………………………...63

Переліклітератури…………………………………………………………… 67

I.      Правові засади валютного регулювання в Україні.

I.1 Розвиток та формування нормативної бази,регулюючої валютні відносини.

Вітчизняна система валютного контролю івалютного регулювання сформована за досить суперечливих і важкихсоціально-економічних умов. На процес їїстановлення впливав ряд негативних чинників, зокрема, розрив традиційнихгосподарських зв'язків між республіками колишнього Радянського Союзу, різкепадіння виробництва, постійне зростання інфляції тощо.

Нормативно-правові умови управління валютноюсферою були закладені ще прийняттям 16 квітня 1991 року Закону України «Прозовнішньоекономічну діяльність» (1). В цьому Законі вперше були сформульовані такіпоняття як валютні кошти, валютні цінності, зовнішньоекономічна діяльність(далі — ЗЕД), іноземна валюта та інші. Наприклад,Закон ототожнював поняття валютні кошти і валютні цінності і визначав, що це:

- іноземна валютаготівкою;

— платіжні документи (чеки, векселі, тратти,акредитиви) в іноземній валюті;

— цінні папери (акції, облігації, бони,векселі та інші) в іноземній валюті;

— золото та інші дорогоцінні метали у виглядізливків, пластин та монет, а також цінні папери номінал яких виражено у золоті,дорогоцінні камені.

Поняття «іноземна валюта» Закон визначав як:

— валюта готівкою, грошові знаки (банкноти,монети, білети державної скарбниці), що знаходяться в обігу і є законнимплатіжним засобом на територіївідповідної іноземної держави;

— платіжні документи у грошових одиницяхіноземних держав та у міжнародних розрахункових одиницях;

— кошти у грошових одиницях іноземних державта у міжнародних розрахункових одиницях, які знаходяться на рахунках, вкладах убанківсько-кредитних установах на території України та за її межами(2).

Також цимЗаконом встановлювались основні принципи, види, основи, ЗЕД, були визначеннісуб'єкти, а також органи державного регулювання ЗЕД. Так стаття 9 «Закону проЗЕД» (3) визначала, щонайвищим органом здійснюючим державне регулювання ЗЕД, є Верховна Рада України.

Також до органів державного регулювання ЗЕДвходили ще: Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Міністерствозовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, Державна митна службаУкраїни, Антимонопольний комітет, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, а також органи місцевого управління(стаття 10) (4). Требавизначити, що в цей перелік контролюючих органів Антимонопольний комітет іМіжвідомча комісія з міжнародної торгівлі були введені лише у 1995 році.

В розділі 6 Закону України «Про ЗЕД» (5) була визначена відповідальність суб'єктів ЗЕД;Згідно із статтею 33було встановлено, що у сфері ЗЕД, що визначається цим та пов'язаними з нимЗаконами України, можуть застосовуватися такі види відповідальності:

— майнова відповідальність;

— кримінальна

Згідно із Законом (6) майнова відповідальність застосовуєтьсяу формі матеріального відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди,матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій.

В результаті прийняття цього Закону первинні господарські ланки отримали право насамостійну участь в галузі валютних відносин.

Що до безпосерднього валютного контролю, товін почав здійснюватись в Україні відразу після проголошення її незалежності тавиходу з рубльової зони у листопаді 1992 року. Самез листопада 1992 року по березень 1993 року формувалась правова системавалютного регулювання.

Головним документом у цій сфері цього періодустав Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання івалютного контролю» від 19 лютого 1993 року (далі — Декрет) (7). Він регулює операціїз валютними цінностями, визначає статус валюти України, як єдиний законний засіб розрахунківна території України,встановлює загальні принципи валютного регулювання, як-то: обов'язковеліцензування при здійсненні валютних операцій, а також обов'язкове декларування валютних коштів, функціїдержавних органів та установ кредитно-фінансового характеру при регулюванні таздійсненні валютних операцій, права та обов'язкисуб'єктів валютних відносин, відповідальність запорушення валютного законодавства тощо.

Стаття 1 Декрету (8) визначає терміни, що в ньому використовуються. Вонидещо відрізняються від тих, що дає Закон України «Про ЗЕД»Так під валютними цінностями Декрет розуміє:

— «валюта України»;

— «грошові знаки у вигляді банкнот, білетівдержавної скарбниці, монет, що знаходяться в обігу і є законним платіжнимзасобом на територіїУкраїни, а також вилученні або ті, що вилучаються з обігу, але підлягаютьобміну на грошові знаки, що в обігу, кошти на рахунках, вкладах убанківсько-кредитних установах на території України»;

— «платіжні документи та інші цінні папери(акції, облігації, векселі (тратти) та інші) в валюті Україні.

Таким чином, якщо порівнювати поняття валютнихцінностей, котрі дали Закон «Про ЗЕД» та Декрет, томожна побачити, що «головною» цінністю для Декрету є валюта України у будь-якому вираженні,а для Закону — це іноземна валюта теж у будь якому вигляді, але в цихдокументах ці вигляди спільні, тобто «платіжні документи, цінні папери».

Якщо зробити аналіз поняття «іноземна валюта»в Законі «Про ЗЕД» та Декреті, то можна зрозуміти, що взагалі формулюваннятерміну схожі, тобто і там і там присутні у визначенні «грошові знаки(банкноти, монети, білети державної скарбниці), платіжні документи», але вЗаконі «Про ЗЕД» це платіжні документи у грошових одиницях іноземних держав таміжнародних розрахункових одиницях, а у Декреті — це платіжні документи уіноземній валюті або монетарних металах. Абзац 5 частини 1 статті 1 Декрета (9) визначає, що іноземнавалюта це також монетарні метали — золото та метали іридієвої-платиновоїгрупи у любому вигляді, але не промислові та художні вироби, а також їх лом, чого у визначенні терміну «іноземна валюта» Закону«Про ЗЕД» немає.

Щодо органів, що регулюють відношення в сферівалютного контролю Декрет зазначає, що головним державним   органом в сфері валютного регулювання є Національний банк України(далі — НБУ). Згідно зі статтею 13 Декрета (10) НБУ здійснює контроль за виконанням правилрегулювання валютних операцій на території України, забезпечує виконання уповноваженимибанками, тобто банками, які здобули право на здійснення операцій з валютнимицінностями на теріторії України та за її межами шляхом отримання ліцензій, яківидає НБУ, своїх функцій по здійсненню валютного контролю згідно цього Декретута інших актів валютного законодавства України. Ця стаття також визначає щедекілька державних органів влади, які виконують функції державного контролю завиконанням вишевказаних актів усіма суб'єктамивалютних відносин на всіх рівнях. Як було зазначено вище уповноважені банки,які отримали ліцензію НБУ здійснюють контроль валютних операцій між резидентамита нерезидентами України через ці банки.

Компетенція державних органів в сферівалютного регулювання розподіляється таким чином.

Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль валютних операцій між резидентамита нерезидентами на теріторії України.

Міністерство зв'язкуУкраїни здійснює виконання поштових переказів та пересилок валютних цінностей.

Державний митний комітет здійснює контроль завиконанням правил переміщення валютних цінностей через державний кордонУкраїни.

На наш погляд це розосередження контрольнихфункцій в галузі регулювання валютних відносин між різними державними органамивлади не сприяє укріпленню і без того хиткого стану нашої національної валюти.Про це яскраво свідчать чисельні факти незаконного переказів та пересилоквалютних цінностей за кордони України, приховування незаконно, а також законнозароблених валютних коштів від обов'язкового продажу, а також обов'язковогодекларування, наприклад, приперетинанні державного кордону України,проведення незаконних валютних операцій, зв'язаних з тіньовим обігом валютнихкоштів всупереч вимогам діючого валютного законодавства.  Автор вважає, що булоб значно простіше іефективніше створити (наприклад на базі НБУ) єдиний державний орган, який би безпосередньоздійснював функції валютного контролю і валютного регулювання, а такожкоординував би дії інших державних органів в цій сфері, інших господарюючихсуб'єктів, кредитно-фінансовихустанов незалежно від форми власності та підлеглості.

Створення подібного органа державної владидозволить підвищити ефективність державного валютного контролю, а такожперсоніфікувати відповідальність державних службовців, здійснюючих контролюючіфункції.

Крім вищезазначенихфункцій в сфері валютного регулювання НБУ встановлює валютний (обмінний) курсна підставі результатів торгівлі валютними цінностями на міжбанковському валютному ринку України.

Крім того НБУ міг встановлювати інші засобивизначення курсів валютних цінностей, виражених у розрахункових одиницях, атакож у неконвертованих іноземних валютах, тобто валютах, які не котируються іне встановлюються НБУ.

Таким чином, була здійснена спробавстановлення ринкового (плаваючого) курсу українського карбованця по відношеннюдо іноземних валют. Даний валютний режим діяв з квітня по липень 1993 року іспрямувався на подальшу лібералізацію валютного ринку, жорсткі параметри якогобули започатковані Указом Президента України від 5 лютого 1992 року (11). Згідно з Указом, щовизначав систему обігу іноземної валюти, були введені досить податки наекспортерів, встановлювалась вимога обов'язковогоздавання (продажу) усієї валютної виручки. Такимчином, НБУ встановлював офіційні обмінні курси карбованця по відношенню доросійського рубля та долара Сполучених Штатів Америки, а рівні обмінного курсудля банківської системи встановлювались окремо на Міжбанківськомувалютному ринку. Це привело до множеності валютнихкурсів і, як наслідок, до відпливу КпАПіталів за межі України. Слабкою реакцієюна негативний розвиток подій було зниження у вересні 1992 року рівняобов'язкового продажу валютної виручки суб'єктів ЗЕДвід 100 відсотків до 50.

З 1994 року розпочався новий етап розвиткувалютного законодавства в Україні. Суть його полягає з одного боку у подальшій лібералізації валютного ринку, встановленнієдиного обмінного курсу для готівкових розрахунків, а з іншого боку упідготовці передумов для введення гривні.

23 вересня 1994 року Верховною Радою Українибув прийнятий Закон «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (12). В ньому законодавцівизначали строки зарахування валютної виручки на валютні рахунки вуповноважених банках, а також розміри пені в разі порушення цих термінів. Такожцей закон визнавав таким, що втратив чинність Декрет Кабінету Міністрів Українивід 19 лютого 1993 року №17-93 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземнійвалюті» (13).

Указом Президента України від 18 червня 1994року №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютнихцінностей, що незаконно знаходяться за її межами» (14) встановлювалось обов'язкове декларування усімасуб'єктами підприємницької діяльності України, незалежно від форм власностінаявність (або відсутність) з визначенням сум усіх належних їм валютнихцінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних урезультаті здійснення підприємницької діяльності за межами України.  Також цимУказом Президент зобов'язав усіх суб'єктів підприємницької діяльності Україниподати Головній державній податковій інспекції України декларацію щодо сум наїх рахунках в іноземних банках. Декларування має бути щоквартальним.

Постановою НБУ від 24 жовтня 1994 року «Проуніфікацію курсу карбованця до іноземних валют та лібералізацію валютного ринкуУкраїни» (15) було проголошено, що офіційний курсвизначається на підставі результатів торгів на Міжбанківськійвалютній біржі України (далі — МВБУ).

Власне сама МВБУбула створена на підставі Постанови ПравлінняНБУ від 8травня 1993 року №50. МВБУ була створена, як постійно діючий центр попроведенню на територіїУкраїни операцій з купівлі-продажу іноземної валюти уповноваженими комерційнимибанками, цінних паперів, а також як центр по підготовці пропозицій ПравліннюНБУ про встановлення єдиного валютного курсу, діючого в Україні.

Досягнення фінансової стабілізації в 1996році, в тому числі шляхом здійснення відповідного валютного регулювання,дозволило у вересні цього ж року здійснити грошову реформу. У зв'язку з цим НБУзапровадив валютне регулювання під час проведення грошової реформи: буловстановлено офіційний обмінний курс, збережено, також, існуючий порядок обов'язкового 50-відсоткового продажу валютної виручкирезидентів та нерезидентів за виключенням витрат, пов'язанихіз службовим відрядженням за кордон.

 В цей період постановоюПравління НБУ №13-135 / 1556-5528 від 18 вересня 1996 року був тимчасововстановлений «Порядок використання готівкою іноземної валюти» (16).

Згідно цього порядку іноземна валюта як засібплатежу на території України мала використовуватись лише у встановлених у цьомуположенні випадках. Наприклад для сплати зборів митних, дорожніх, продажутранспортних квитків, путівок, продажу пальних матеріалів, сплати готельнихпослуг. Перелік цих випадків вичерпаний.

На  наш погляд після 1996 рокуособливо важливих документів в сфері валютного регулювання не приймалося. У1997-1998 роках  законодавці лише змінювали та доповнювали  ті документи якіприйняли раніше, тобто практично нічого нового у цей період в діючому валютномузаконодавстві нами не простежувалося.            
I. 2 Аналіз юридичної відповідальності по діючому законодавству в сферівалютного регулювання.

Діючим законодавством порушення порядку обігувалюти на території України передбачено декілька різновидів відповідальності.

Серед них на нашу думку найбільш жорстка таменш ефективна є кримінальна відповідальність.  Карний Кодекс України (далі –КК) передбачає кримінальну відповідальність за порушення правил про валютніоперації (стаття 80 КК)  (17) та за приховування валютної виручки (стаття 801КК) (18). Ці статті мають багато як спільних  так і різних рис. Спільне вних те, що вони стоять на охороні законодавчовстановленого порядку обігу валютина території України, але охороняють вони різні об’єкти. Наприклад,безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого статтею 80 КК є кредитно-фінансовасистема України у сфері законних операцій з валютними цінностями, абезпосереднім об’єктом злочину, передбаченого статтею 801 КК –встановлений порядок встановлений порядок відкриття та використання за межамиУкраїни валютних рахунків.

Предметом злочину, передбаченого ст.80 КК – євалютні цінності, які вказані у абзацах 3, 4, 5 пункту 1 статті 1 вищевказаногоДекрету «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», тобто це:

— «іноземна валюта – іноземні грошові знаки увигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та єзаконним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а такожвилучені з обігу, або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові нагрошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземнихдержав і міжнародних розрахункових одиницях, що перебувають на рахунках абовносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межамиУкраїни;

— платіжні документи та інші цінні папери,виражені у іноземній валюті або монетарних металах;

— монетарні метали – золото та металиіридієво-платинової групи в будь-якому стані, за винятком ювелірних,промислових і побутових виробів з цих металів; брухту цих металів»(19).

В статті 80 КК названо п’ять видів незаконнихвалютних операцій: 1) купування; 2) продаж; 3) обмін;4) використання валютних цінностей як засобів платежу, або5) застави. Зазначений в статті 80 КК перелік валютних операцій євичерпним, та розширеному тлумаченню не підлягає (20). Тобто, це означає, щоусі інші різновиди валютних операцій, наприклад, розмін, дарування, заповітвалютних цінностей не утворюють складу злочину, передбаченого ст.80 КК.

Під скуповуванням слід розуміти – одноразовеабо багаторазове оплатне придбання таких цінностей.

Обмін валютних цінностей – це відчуження одноївалютної цінності взамін на іншу.

Продаж валютних цінностей – це відчуження цевідчуження таких цінностей за певну винагороду.  Скуповування та перепродажвалютних цінностей створює спекуляцію ними, що охоплюється статтею 80 КК.

Використання валютних цінностей, як засобуплатежу або як застави – це плата валютою за товар або послуги чи передача абопереказ валютних цінностей в рахунок боргу (щодо першого випадку), або віддачатаких цінностей для забезпечення обов’язку за отримання позики.

Треба мати на увазі, що порушення правил провалютні операції визнається злочином при обов’язковій умові, якщо такепорушення було вчинено протягом року після накладення адміністративногостягнення за будь-яке із названих порушень. Злочин буде і в разі, якщопорушення правил про валютні операції було вчинено у значних або великихрозмірах, тобто, відповідно 20 або 100 мінімальних розмірів  заробітної плати.ВУ цих випадках до притягнення до кримінальної відповідальності адміністративнапреюдиція не вимагається.

Кваліфікуючи ознаки статті 80 КК (21) вчиненнязлочину:

1) організованою групою;

2) особою раніше судимою за злочин, передбаченийцією статтею;

3) у великих розмірах;

Автор розкриє нижче.

Дії, передбачені частиною 1 статті 80 КК (22)караються позбавленням волі на строк до п’яти років з конфіскацією валютнихцінностей, або виправними роботами строком до двох років, або штрафом до стамінімальних розмірів заробітної плати з конфіскацією валютних цінностей.

Щодо дій передбачених частиною 2 статті 80 КК(23), то вони караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років зконфіскацією майна і валютних цінностей.

Щодо статті 801, вона передбачаєкримінальну відповідальність за відкриття за межами України валютних рахунківпідприємств, установ, організацій або приватних осіб (24).

Як було зазначено вище, безпосереднім об’єктомданого злочину є встановлений порядок відкриття або використання за межамиУкраїни рахунків в іноземних банках. Відкриття валютних рахунків в іноземнійвалюті регулюється «Положенням про порядок надання індивідуальних ліцензій  навідкриття резидентами в іноземних банках» котре було затверджено постановоюправління НБУ від 29.12.95 № 328 (25). Згідно цього положення індивідуальналіцензія на право відкриття та використання рахунків в іноземних банках, наданіНБУ суб’єктам господарської діяльності України чинні тільки протягом одногороку з дня підписання ліцензії.  Такі ліцензії можуть бути продовжені шляхомреєстрації. В Положенні говориться, що надана індивідуальна ліцензія надаєрезиденту України виконувати тільки ті валютні операції, які передбаченіумовами ліцензії, та з врахуванням вимог чинного законодавства України (п. 6)(26). Усі надходження на користь резидентів, що зараховуються на валютнірахунки резидентів в іноземних банках, відкритих відповідно до індивідуальноїліцензії, підлягають використанню виключно в порядку, встановленомуНаціональним банком (п. 11) (27).

Предметом злочину є валютні рахунки, тобторахунки в іноземній валюті, відкриті за межами України. Це: 1) валютні рахункипідприємств, установ, організацій, котрі діють на території України і незаймаються підприємницькою діяльністю. Це підприємства, установи, організації,діяльність котрих повністю фінансуються державою, різні неприбутковіорганізації, благодійні фонди тощо; 2) валютні рахунки суб’єктівпідприємницької діяльності – фізичних осіб, котрі займаються підприємницькоюдіяльністю, без утворення юридичної особи, та юридичних осіб усіх формвласності, котрі займаються підприємницькою діяльністю та мета яких отриманняприбутку (28).

Предметом даного злочину може бути івалютна виручка, тобто виручка в іноземній валюті, отримана резидентами Українияк на зовнішньому, так і на внутрішньому ринку за товари (роботи, послуги)(29).

Щодоадміністративної відповідальності в сфері валютного регулювання, то вонапередбачена статтею 162 Кодексу України об адміністративних порушеннях(30).Автор вважає, що це більш гуманний вид відповідальності на відміну відкримінальної, тому що вона передбачає інше застосування до порушників валютногозаконодавства фінансових санкцій і має преюдиціонарну, тобто превінивнуфункцію. Згідно із статтею 162 Кодексу адміністративна відповідальністьінкримінується за ті самі дії, котрі вказані у частині 1 статті 80 КК, тобто занезаконні скуповування, продаж, обмін та використання валютних цінностей якзасіб платежу або застави.

Вчинені у незначнихрозмірах, тобто не більше 18 неоподаткованих податком мінімумів доходівгромадян в редакції Закону України від 7 лютого 1997 р. (ВВС № 14, 97). Тут єрозбіжність із Кримінальним Кодексом України у вирішенні перераховуваннярозмірів. У КпАПі розміри перераховування неоподаткованих мінімумах прибутківгромадян, а у КК – у мінімальних розмірах заробітної платні. Ми вважаємо, що вумовах сьогоднішнього економічного становища та гіперінфляції більш правильнимбуде перераховування розмірів валютних цінностей у неоподаткованих мінімумахприбутків громадян.

Дії, щовказані в частині 1 статті 162 КпАП караються штрафом в розмірі до 50мінімальних розмірів заробітної плати з конфіскацією валютних цінностей.

/>II.     Відповідальність за порушення валютногозаконодавства.

II.1 Характеристика кримінальноївідповідальності.

Відповідальність за незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютнихцінностей як засобу платежу або як застави.

 За порушення правил про валютні операціїпередбачена  адміністративна (ст. 152 Кодексу проадміністративні порушення) (далі – КпАП)  та кримінальна (ст.80 КК)відповідальність. Об'єктивна сторона як  адміністративного правопорушення, такі злочину у  зазначених статтях викладена однаково:«Незаконні  скуповупання, продаж, обмін, використання валютних цінностейяк засобу платежу або як застави». Розмежування між адміністративнимпроступком і злочином проводиться за чітко визначеною законом формальноюознакою — вартістю предмета незаконної валютної операції: якщо вартістьпредмета не перевищує двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати, тодії вважаються вчиненими у незначних розмірах і тягнуть адміністративну відповідальність за ст. 162 КпАП; якщо вартість предмета  незаконної валютноїоперації перевищує двадцять  мінімальних розмірів заробітної плати, то такаоперація, згідно з приміткою до ст. 80 КК, визнається вчиненою у значному розміріі тягне кримінальну відповідальність за ст. 80 КК. Крім того, ст. 80 ККпередбачено, що зло­чином є також вчинення вказаних в диспозиції ст. 80 КК дійпротягом року після накладення адміністративного стягнення за такі саміправопорушення.

На відміну від ст. 801 КК,  в ст.80 КК, об'єктивні ознаки складу злочину законо­давцем визначені досить чітко іоднозначно, оскільки в ній наведено вичерпний перелік дій, вчинення яких єзлочином. Що ж до суб'єктивних ознак, то незважаючи, що форми і вид вини в ст.80 КК не зазначені, теорія кримінального права і судова практика це питання ви­рішуютьоднозначно — правопорушенням (адміністра­тивним проступком чи злочином)визнається лише умис­не вчинення дій, вказаних в ст. 162 КпАП та ст. 80 КК.Об'єктивно, порушення правил про валютні операції мо­же бути вчинене і знеобережності або взагалі за від­сутності вини. Наприклад, особа, купуючиіноземну ва­люту в пункті обміну валюти, вважає, що її дії законні. Але прицьому може бути незаконною діяльність самого пункту обміну валюти. У такомуразі особа, яка купує іноземну валюту, не усвідомлює, що її дії незаконні, ізаконом на неї не покладається обов'язок передбачати чи переконуватись взаконності діяльності пункту обмі­ну валюти (пересвідчитись у наявностіліцензії тощо). Можливе і необережне відношення особи до факту не­законностіздійснюваного обміну. Наприклад, особі хтось сказав, що даний пункт обміну дієбез ліцензії, але особа нехтує цим попередженням, вважаючи, що коли пункт звідповідною назвою працює, то й право на обмін валюти він має.

Кримінальна та адміністративнавідповідальність пе­редбачена за незаконні скуповування, продаж, обмін,використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, тобтоперелічені дії щодо валютних цін­ностей можуть бути і законними, і незаконними.Тому головне завдання — це вирішення питання, які з пере­лічених дій та за якихумов визнаються законними і ко­ли вони будуть вважатись незаконними.

Предметом валютного регулювання і валютногокон­тролю, а отже і предметом правопорушень, відповідаль­ність за якіпередбачена ст. 162 КпАП та ст. 80 КК, є валютні цінності. Перелік валютнихцінностей дається в ст. 1 Декрету «Про систему валютного регулювання валютного контролю»(31).Слід керуватися  переліком валютних цінностей,який дається в ст. 1 Декрету КМ «Про систему валют­ного регулювання івалютного контролю», оскільки, по-перше, цим Законом безпосередньорегулюються пра­вила здійснення операцій з валютнимицінностями на території України, по-друге, названий Декрет є остан­нім за часомприйняття, і, по-третє, в диспозиції ч. 1 ст. 80 КК та ст. 162 КпАП відтворений текст п. 1 ст. 16Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і ва­лютного контролю». Тому, очевидно, неточною є думка окремих вчених, які вважають, що до валютних ціннос­тей як предметуправопорушення за ст. 80 КК та ст. 162 КпАПвідноситься і природне дорогоцінне каміння в си­рому і обробленому вигляді, завинятком ювелірних та інших побутових виробів із нього, а також лому такихвиробів

Терміни«валюта України» та "Іноземна валюта" в Декреті «Просистему валютного регулювання і валют­ного»контролю" вживаються у двох значеннях: 1) для позначення власневалюти.України та іноземної валюти як грошовихзнаків, які є платіжними засобами на те­риторії,відповідно України та інших держав; 2) як ро­дові поняття, якими охоплюються нетільки власне ва­люта, а й платіжні документи та інші цінні папери, ви­ражені,відповідно у валюті України чи іноземній валю­ті, тобто вартість (ціна) якихвиражена (визначена) у відповідній валюті. При цьому коло предметів, що вхо­дятьдо родового поняття "іноземна валюта", більш ши­роке, ніж колопредметів, що входять до родового по­няття«валюта України»: до "іноземноївалюти" віднесені Декретом також монетарні метали та цінні папери, ви­раженів іноземній валюті або монетарних металах. Очевидно, це зумовлене тим, що начас прийняття Дек­рету грошових знаків України у вигляді монет, виготов­ленихіз золота чи металів іридієво-платинової групи, неіснувало і їх введення в обіг не передбачалось.

При вирішенніпитання про відповідальність за пору­шення правилпро валютні операції необхідно виходити з того, що Декретом «Про системувалютного регулю­вання і валютного контролю» встановлений і регулю­ється режим здійснення валютнихоперацій на території України, тобто здійснення за межами України будь-яких дійщодо валютних цінностей, які визнаються не­законними за ст. 162 КпАП чи ст. 80 КК, відповідальності зацими статтями не тягне.

Крім того, для здійснення валютних операційДекре­том передбачено режим ліцензування — одержаннявід Національного банку України ліцензій (генеральних чи індивідуальних) наздійснення окремих валютних опера­цій. Генеральні ліцензії видаютьсякомерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійсненнявалютних операцій, що не потребують інди­відуальноїліцензії. Індивідуальні ліцензії видаються ре­зидентамІ нерезидентам на здійснення разових валют­нихоперацій, перелічених у п. 4 ст. 5 Декрету(32).

а) вивезення,переказування і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком:вивезення, переказування і пересилання за межі України фізични­ми особами —резидентами Іноземної валюти на суму, що визначається Національним банкомУкраїни; виве­зення, переказування І пересилання замежі України фі­зичними особами — резидентами і нерезидентамиІно­земної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах; платежів у Іноземній валюті,що здійснюються резидентами за межі України на виконан­нязобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг,робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за виняткомоплати валютних цінностей; платежів у Іноземній валюті за ме­жі України увигляді процентів за кредити,доходу (при­бутку) від Іноземних інвестицій; вивезенняза межі Ук­раїни іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припиненняІн­вестиційної діяльності;

б) ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України, завинятком раніше вивезеної, перека­заної чи пересланої за кордон на законних підставах;

в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів пе­ревищують встановлені законодавством межі;

г) використанняіноземної валюти на території Ук­раїни як засобуплатежу або як застави.

д) розміщення валютних цінностей на рахункахі у вкладах за межами України, за винятком вказаниху Дек­реті випадків;

е) здійсненняінвестицій за кордон, у тому числі шля­хом придбання цінних паперів, завинятком цінних папе­рів або інших корпоративних прав, отриманих  фізичними особами — резидентами як дарунок або у спадщину.

В п. 5 ст. 5 Декрету міститься важливеположення про те, що одержання індивідуальної ліцензії однією Із сторінвалютної операції означає також дозвіл на її  здійснення іншою стороною аботретьою особою, яка має відношення до такої операції, якщо інше не перед­бачено умовами індивідуальної ліцензії(33). Здійсненнябудь-якої із перелічених у п. 4 ст. 5 Декретувалютних операцій без індивідуальної ліцензії тягне згідно з п. 2 ст. 16Декрету застосування фінансових санкцій — від­повідальність у вигляді штрафу всумі, еквівалентній су­мі зазначених валютних цінностей, перерахованій у ва­люту України за обмінним курсомНаціонального банку на день здійснення таких операцій. Крім фінансової сан­кції,винна особа може бути притягнена до адмініст­ративної чи кримінальної відповідальності за наявності в її діях ознак відповідногоправопорушення(34).

Виходячи з  положень Декрету напрошу­єтьсявисновок, що дозволяється здійснювати будь-які іншівалютні операції, на які не потрібно одержувати індивідуальну ліцензію, алетакий висновок буде непра­вильним. В Декреті міститься ще ряд положень щодоздійснення валютних операцій:

1) резиденти і нерезиденти — фізичні особимають право продавати іноземну валюту уповноваженимбанкам та іншим кредитно-фінансовим установам, які одержали ліцензію Національного банку, абоза їх посередництвом — іншим фізичним особам —резидентам (п. 3 ст. 6 Декрету)(35);

2) фізичні особи — резиденти мають правокупувати іноземну валюту в уповноважених банках таінших кредит­но-фінансових установах, що одержалиліцензію Націо­нального банку, або за їх посередництвом — у інших фі­зичнихосіб — резидентів і нерезидентів (п. 4 ст. 6 Декрету)(36);

3) уповноважені банки та іншікредитно-фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку, маютьправо від свого Імені І за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою уфізичних осіб — резидентів і нерезидентів, а такожпродавати її фізичним особам — резидентам (підпункт «б» п. 2 ст. 6Декрету)(37). Крім того, підпунктом «а» п. 2 ст. 6 Декретупередбачено, що упов­новажені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку, відсвого імені купують і продають іноземну валюту на  міжбанківськомувалютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів, тобто Іноземну валю­ту у безготівковійформі(38). Таким чином,  випливають такі висновки:

1) резиденти маютьправо продавати і купувати іно­земну валюту як у безготівковій формі, так іготівкою;

2) нерезиденти мають право продавати іноземнуго­тівкову І в безготівковій формі валюту;

3) нерезиденти мають право купувати іноземнувалю­ту в безготівковій формі і не мають права купувати  іноземну валюту готівкою, навіть в уповноваженихбанках чи інших кредитно-фінансових установах.

Проте необхідно врахувати,що Декретом «Про сис­тему валютного регулюванняі валютного контролю», який має силу закону, визначаються режим здійснення валютних операцій та загальні принципивалютного ре­гулювання. Нормативна ж база валютного регулювання включає в себетакож акти Верховної Ради (закони і постанови) та нормативні акти, що видаютьсяКабінетом Міністрів та Національним банком у межах їх повнова­жень. Основний масивнормативного забезпечення ва­лютного регулюванняскладають нормативні акти, що видаються Національним банком, якими конкретизу­ютьсяположення законодавчих актів та постанов Кабі­нету Міністрів.

Фізичні особи — резиденти мають право купуватиі продавати, а фізичні особи — нерезиденти — продаватиготівкову іноземну валюту через пункти об­міну валюти без будь-яких обмежень.Купувати ж готів­кову іноземну валюту фізичні особи— нерезиденти че­рез пункти обміну валюти мають право у розмірі, що неперевищує суми проданої ними валюти. Дотримання останнього правила практичнонеможливе, оскільки на касирів пунктів обмінуіноземної валюти Положенням про пункти обміну іноземної валюти не покладаєтьсяобов'язок перевіряти, продають вони іноземну валютурезиденту чи нерезиденту.Тим більше, що і перевірити це вони практично не взмозі, оскільки поняття "рези­дент" і «нерезидент»пов'язуються не з громадянством  фізичної особи,яке можна встановити за її паспортом, а з фактом постійного проживання натериторії України.

Дотримання правил продажу та купівлі іноземноїва­люти фізичними особами — нерезидентами і отримання відповідної довідки пункту обміну іноземної валюти  має значення лише для них— для підтвердження законності придбання іноземної валюти при Її вивезенні,переказуванні чи пересиланні за межі України.

Операції з валютними цінностями будуть незаконни­ми, тобтоправопорушенням, лише у разі вчинення будь-якої з дій, виключний перелік якихдається в ст. 162 КпАП та ст. 80 КК: незаконніскуповування, продаж, об­мін, використання валютних цінностей як засобу плате­жучи застави. Будь-які інші дії — зберігання, даруван­ня. отримання як подарункачи у спадщину, падання в позику, розмін та ін. — адміністративної чи криміналь­ної відповідальності нетягнуть. Але якщо, наприклад, за зберігання валютних цінностей особа отримує винаго­родувалютними цінностями або за надання валютних цінностей в позику сплачуютьсяними ж проценти, то такі дії в частині сплати винагороди чи сплати процентівтреба розглядати як використання валютних цінностей як засобуплатежу.                    

Вирішення питання про відповідальність  (адміністративну чикримінальну) за порушення правил при валют­ній операції (незаконні скуповування, продаж, обмін, використаннявалютних цінностей як засобу платежу або як застави) залежить від:

— виду валютних цінностей;

— ознак суб'єкта — резидент чи нерезидент;

— виду самих операцій.

Залежно від виду валютних цінностей та видусамих операцій незаконними є:

— будь-які із зазначених в диспозиції ст. 162 КпАП та ст. 80 КК дій щодомонетарних металів, котрі Декретом віднесені до валютних цінностей, тобто Їхскуповування, продаж, обмін, використання як засобу платежу чи за­ставифізичними особами завжди є незаконними, оскільки Декретом взагалі непередбачене ліцензування таких операцій з монетарними металами. Виняток ста­новитьлише здійснення валютних операцій з монетар­ними металами у вигляді грошовихзнаків, які викорис­товуються як засоби платежу, тобто, коли з монетарнихметалів виготовлені монети (грошові знаки) і вони на­були якості валюти(України чи іншої держави) і є пла­тіжними засобами;

— будь-яке використання іноземної валюти як  засобуплатежу, здійснюване без отримання на це  індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Під скуповуванням валютних цінностей треба розуміти їх сплатнепридбання у власність. Якщо при цьому мають місце декількаепізодів придбання валютних  цінностей,то залежно від того, чи охоплювались вони єди­нимумислом і були спрямовані на досягнення єдиноїмети, чи кожен раз умисел на їх вчинення виникав са­мостійно, дії можутькваліфікуватися або як єдине про­довжуване правопорушення або ж як повторне.

Продаж валютних цінностей— це їх оплатне відчу­ження іншій особі з переходом до неї прававласності на відчужувані валютні цінності.

Продаж і купівлю валютних цінностей, на нашпог­ляд, слід обмежувати лише випадками, коли в якості за­собу платежу закуплені (продані) валютні цінності ви­користовується валюта України. Сама жвалюта України не може визнаватись предметом правопорушення, пе­редбаченого ст.162 КпАП та ст. 80 КК. Предметом цих правопорушень можуть бути валютні цінностіу вигляді Іноземної валюти та монетарних металів. Таким чином, якщо особа "обмінює"іноземну валюту на валюту Ук­раїни, то її дії є продажем іноземної валюти, а неку­півлею валюти України. Пункти обміну валюти здійснюють два види валютних операцій, предметомяких є  іноземна валюта:її купівлю або продаж, а дії особи, яка «обмінює» валютні цінності через такий пункт, є, відпо­відно. продажем чи купівлею іноземної валюти, а не ку­півлею чи продажемвалюти України. Власне, валюта України на її території не може бутипредметом угод купівлі-продажу,вона є засобом платежу за такими угодами. Цей висновок не суперечить івизначенню зміс­ту терміну«валютні операції» в Декреті «Про систему валютногорегулювання і валютного контролю», в якому одним з трьох видів валютних операцій називаються «операції, пов'язані з переходом права власності на ва­лютніцінності, за винятком операцій, що здійснюються міжрезидентами у валютіУкраїни».

На наш погляд, цей висновок не суперечить іроз'яс­ненням, що містяться в абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 квітня 1997 р. № 5 «Про практикуюзастосування судами законодавства що­до порушенняправил про валютні операції»:«Продаж валютних цінностей — це їх сплатне відчуження іншим особам»(39). Якщо засобом платежу за валютніцінності, що продаються, є теж валютні цінності,але іншого виду, то можливі два варіанти кваліфікації дій сторін за незакон­ною угодою купівлі-продажувалютних цінностей з оплатою їх вартості валютнимицінностями іншого виду:

1) дії обох осіб повинні кваліфікуватися якнезакон­ний обмін валютних цінностей;

2) дії продавця повинні кваліфікуватися як незакон­ний продаж належних йому валютних цінностей і як не­законневикористання валютних цінностей іншого виду, одержаних в якості плати за відчужені валютніцінності, як засобу платежу, а дії покупця — як незаконне ви­користанняналежних йому валютних цінностей як за­собу платежуі як незаконне скуповування валютних цінностей щодовалютних цінностей, придбаних ним. більшправильним, на наш погляд, є перший варіант:про­даж-купівля валютнихцінностей одного виду зоплатою їх вартості валютними цінностями іншоговиду необхідно кваліфікувати як незаконний обмінвалютних цінностей.

Обміном валютних цінностей, згідно зроз'яснення­ми. що містяться у названій постанові Пленуму Верхов­ного Суду України від 18 квітня1997 р. № 5, «є опера­ція,в процесі якої сторони передають одні валютні цін­ностівзамін на інші» (абз. 4 п. 3)(40). Проте наведене роз'яс­нення, на нашпогляд, потребує конкретизації.

Під обміном валютнихцінностей, очевидно,треба ро­зуміти лише дії, що виражаються у передачі однією осо­бою іншійвалютних цінностей, які не є платіжними за­собами,тобто не є власне валютою в розумінні Декрету «Про систему валютного регулювання і валютного кон­тролю», і одержанівзамін Інших валютних цінностей, які теж не є платіжнимизасобами. Фактично, обмін ва­лютних цінностей матиме місце при:

1) передачі монетарних металів одного виду взамінмонетарних металів іншого виду:

2) передачі валютних цінностей у вигляді цінних паперів взамін інших цінних паперів або монетарних металів;

3) передачімонетарних металів взамін цінних паперів, виражених у валюті.

Якщо однією з осіб передаютьсявалютні цінності, які є платіжними засобами, тобтогрошовими знаками (Ук­раїни чи іноземної держави),то такі дії повинні квалі­фікуватися або як скуповуваннячи продаж валютних цінностей, або як використання валютних цінностей як засобу платежу. Прицьому дії особи, котра передає валютні цінності, які не є платіжними засобами, повинні кваліфікуватися як продаж валютних цінностей, а дії особи, котра передає валютні цінності —грошові знаки (платіжні засоби) — як скуповуваннявалютних  цінностей. Водночас дії такої особи є і використанням валютні них цінностей як засобу платежу.

Найскладнішим є визначення змісту такого виду  незаконноїоперації з валютними цінностями як  використання їх як засобу платежу. «Використання валютнихцінностей як засобу платежу — це розрахунок ними за товари, послуги, об'єктиправа інтелектуальної  власності тощо» (абз. 5 п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 квітня 1997 р. № 5)(41). У наведеному роз'ясненні Пленум Верховного Суду не конкретизує,які валютні цінності мають бути використані як засіб платежу. Виходячи з того,що зміст кожного з п'яти видів незаконних валютних операцій повинен бути  визначенийчітко і при кваліфікації дій винних має бутиоднозначно вказано, яка саме незаконна операція вчи­ненаособою, необхідно чітко розмежовувати види не­законних валютних операцій між собою. У вироках су­дів досить часто не конкретизується вид вчиненої осо­бою незаконної валютної операції, а просто констату­ється, що виннимпорушені правила про валютні операції, або ж виднезаконної валютної операції визначається неправильно. Одні й ті ж дії одними судамикваліфіку­ються як незаконний обмін валютних цінностей,а ін­шими — якнезаконне скуповування і продаж валютних цінностей чи як їх використання якзасобу платежу. І для цього є певні підстави, оскільки кожен вид неза­конних валютнихоперацій, окрім використання  валютних цінностей якзастави, містить в собі ознаки й іншого виду (видів) незаконної операції, наприклад, формально приобміні валютних цінностей в діях кожної сторони єелементи продажу валютних цінностей з одержаннямплати за них теж валютними цінностями, купівлі (ску­повування)валютних цінностей з оплатою їх вартості іншимивалютними цінностями, а також і використання валютних цінностей як засобу платежуза придбання  інших валютних цінностей.

На наш погляд, використання валютних цінностей як засобу платежу — це розрахунок іноземною валютою чи монетарними металами за товари, послуги. виконануроботу. Оскільки валютаУкраїни є єдиним законним за­собом здійснення розрахунків натериторії України, то предметом правопорушення в цій формі вона виступати не може. Не є предметом правопорушення в цій формі і платіжні документи та інші цінніпапери, виражені у валюті України, тому що Декрет«Про систему валютно­го регулювання і валютногоконтролю» під терміном «валюта України» розуміє яквласне валюту України, так і платіжні документи таінші цінні папери, виражені у валюті України.

Принципово важливим є вирішення питання щодозмісту саме цього способу порушення правил про ва­лютні операції: чи використанням валютних цінностей як засобу платежу є лишеоплата ними товарів, продук­ції, робіт і послуг, чи під використанням валютних цін­ностей як засобу платежу треба розуміти іодержання валютних цінностей в якості плати за проданітовари, продукцію,надані послуги і виконану роботу. Від вирі­шення цьогопитання залежить, по-перше, визнання су­б'єктом злочину за ст. 80 КК. або адміністративногопра­вопорушення за ст. 162 КпАП за ознакою використання валютних цінностей як засобу платежу лише особи, яка здійснила розрахунок валютними цінностями, або йосо­би, яка отримала плату валютними цінностями, і,по-друге, доля предмету купівлі-продажу, вартістьякого оплачена валютними цінностями. До останнього ми по­вернемося пізніше, азараз зазначимо, що за судовою практикою, в тому числі і Верховного СудуУкраїни, до остан­нього часу вважалось, що суть валютних операцій від­повіднодо п. 2 ст. 1 Декрету «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»полягає в переході права власності на валютні цінності, що пов'язане в усіхвипадках з виконанням об'єктивної сторони складу зло­чину не менше ніж двома особами, поєднанимиспільним умислом на укладення незаконної угоди щодовалютних цінностей, а тому обидві особи, за наявності підстав, повинні нести відповідальність заст. 80 КК чи ст. 162 КпАП.

На наш погляд,визнання суб'єктом злочину чи адмі­ністративногоправопорушення особи, яка отримала ва­лютніцінності як плату за продані нею товари, надані послугичи виконану роботу, є певною мірою поширю­ваним тлумаченням закону, оскільки невсі незаконні ва­лютні операції пов'язані зпереходом права власності на валютні цінності, наприклад, при використанні валютних  цінностей як застави такого переходу права влас­ностіне відбувається. Крім того, вирішення розглядува­ногопитання ставиться в залежність від того, законні чине законні послуги оплачувались валютними цінностями.

Tаким чином, оплатавалютними цінностями «пос­луг», які не регулюютьсяцивільним законодавством, не утворює складу злочину порушення правил провалютні операції. Водночасоплата «послуг», які самі по собі є злочином: убивства, заподіяння тілесних ушкоджень, зґвалтування, вчинення іншихзлочинів проти особи. знищення майна, примушування до виконання цивільно-правових зобов'язаньі та інші повинна кваліфікуватися і як порушенняправил про валютні операції за ст. 80 КК, оскільки такі дії являють підвищенусуспільну небезпеку і, головне, такі «послуги» регулюються державою — воназабороняє їх. вчинення і визнає правопорушенням (якправило, злочином). Регулювання суспільних відносинвиражається не лише у регламентації порядку вчинення певних діянь, а і в їхзабороні. Проте позиція судової практики дещо інша:оплата валютними цінностями як  нерегульованих цивільнимзаконодавством, так і незаконних «послуг» не утворює, а оплата законних — утворює склад злочинупорушення правил про валютні операції.

Використання валютних цінностей як застави.

У постановіПленуму Верховного Суду від 18 квітня 1997 року № 5 роз'яснюється, що«використання  валютних цінностей як заставиполягає в їх передачі та прий­нятті в рахунок забезпечення зобов'язань»(42). Вназваній постанові не конкретизується, які валютніцінності  можуть бути предметом розглядуваноївалютної операції і які зобов'язання можуть ними забезпечуватись, а тому ціпитання необхідно розглянути детальніше, оскільки в літературі висловлена ідещо інша позиція щодо змісту валютної операції у вигляді використання валютних цінностей як застави.

Заставою може бути забезпечена дійсна вимога, зокрема така, що випливає з договору позики (банківської по­зички), купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу то­що. Призаставі майно, в тому числі І валютні цін­ності, передається у тимчасове володіння іншій особі врахунок забезпечення будь-якого зобов'язання як перед цією, так і передбудь-якою іншою особою. Власником переданого узаставу майна залишається заставодавець, а самою заставою може забезпечуватисьвиконання будь-яких зобов'язань як майнового, так і немайнового характеру.

Прямих обмежень щодо можливості використанняяк предмету застави валютних цінностей взагалі неміс­титься і в Декреті «Про систему валютного регулювання і валютногоконтролю». В підпункті «г» пункту 4 ст. 5 Декрету передбачено, що індивідуальніліцензії необхід­но отримувати на використання як застави (і як засобу платежу)лише одного виду валютних цінностей — іно­земної валюти(43). На використання якпредмету застави інших валютних цінностей, зокрема, монетарних мета­лів,отримувати індивідуальну ліцензію, виходячи з по­ложень Декрету «Про системувалютного регулювання і валютного контролю», не потрібно. Треба враховувати, щона практиці не рідко предметом застави є валюта України, особливо у випадках,коли заставою забезпе­чується виконання зобов'язань,не пов'язаних з догово­ром позики.

Тлумачення положень Декрету «Про систему, валютного регулювання івалютного кон­тролю» дає підстави для вис­новку, що валюта України і монетарніметали можуть бути предметом застави на території України без будь-якихобмежень. Аналогічний висновок є обгрунтованим і щодо використання валютиУкраїни і монетарних ме­талів як засобу платежу, оскільки Індивідуальналіцензія повинна отримуватись на використання якзасобу пла­тежу теж лише одного виду валютних цінностей — Іно­земної валюти.

Чинним валютним законодавством не досить чітко, суперечливовирішене питання про юридичну природу використаннявалютних цінностей як застави.З одного боку, під валютними операціями Декрет «Про систему валютногорегулювання і валютного контролю» розуміє, зокрема,операції, пов'язані з переходом права власнос­ті навалютні цінності, за винятком операцій, що здій­снюються між резидентами увалюті України (абз. 2 п. 2 ст. 1 Декрету)(44).Буквальне тлумачення наведеного поло­ження Декрету дає підстави для висновку, начебто  взагалі використання валютних цінностей як застави неє валютною операцією, оскільки при заставі валютних. цінностей вони залишаютьсявласністю заставодавця і переходу права власностіна них не відбувається. З дру­гого боку, в п. 4 ст. 5 Декрету «Про системувалютного регулювання і валютного контролю» використання іно­земної валюти якзастави, називається як вид валютних операцій, що дає підстави для остаточного висновку: ви­користання іноземної валюти як застави євалютною операцією, а використання як застави монетарних ме­талів і валютиУкраїни, не є валютною операцією( 45).

Як уже зазначалось.Верховний Суд України вважає, що під використаннямвалютних цінностей як застави необхідно розуміти як їх передачу, так іприйняття в раху­нок забезпечення зобов'язань. На наш погляд, викорис­таннямвалютних цінностей як застави є лише їх передача заставодавцем іншій особі врахунок забезпеченняякогось зобов'язання.

Суб'єктом злочину можебути будь-яка фізична осудна особа, яка досягла 16-річноговіку і незаконно вчинила будь-яку з дій,вказаних в диспозиції ст. 80 КК.

З суб'єктивної сторони порушення правил про  валютніоперації може бути вчинене лише умисно. Мотиви імета порушення правил про валютні операції для ква­ліфікаціїзначення не мають.

Вчинення передбачених ст. 80 КК дій знеобережнос­ті, наприклад, внаслідок обману чи зловживання дові­р'ям з бокуІншої особи, складу злочину не утворює. Пленум Верховного Суду в п. 10 своєї постанови від 18 квітня 1997 р. № 5 роз'яснивсудам, що дії особи,яка отримала валютні цінності шляхом обманучи зловжи­вання довір'ям, удаючи, що має відповідну ліцензіюна вчинення певних операцій з валютними цінностями (для організації туристичних подорожей, виїзду нароботу за кордон, навчанняна курсах, придбання товарів тощо), належитькваліфікувати за ст. 143 чи ст. 83 КК, а особа, якав такому випадку передала валютні цінності, вважа­ючи, що вони є законним засобом платежуабо застави, не повинна нести відповідальність за ст. 80 КК(46).

Частиною 2 ст. 80КК передбачена відповідальністьза три кваліфікованих видискладу злочину порушенняправил про валютні операції: 1) вчинення порушення правил про валютні операціїорганізованою групою; 2) вчинення порушення правил про валютні операції особою,  раніше судимою за злочин, передбачений ст. 80КК; 3) вчиненняпорушення правил про валютні операції у великих розмірах(47).

Під великим розміром незаконної операції з валютними  цінностями, згідно з приміткою до ст. 80 КК, розуміється  валютнаоперація, вартість предмета якої перевищує  сто мінімальних розмірів заробітної плати.

Особою, раніше судимоюза злочин, передбачений. ст. 80 КК, визнається особа, яка має непогашену судимість  за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 чи ч.2 ст. 80 КК(48).

Під організованою групою розуміється стійке об'єднання  двох або більшеосіб, які спеціально зорганізувалися  для незаконного здійснення валютних операцій. Про наявністьорганізованої групи можуть свідчити, зокрема, розподіл ролей між співучасниками,наявність керівника,координація спільної діяльності, забезпечен­ня безпеки діяльностігрупи за рахунок як осіб, які є її членами, так іза допомогою сторонніх осіб, наприклад, осіб з правоохоронних органів, органіввиконавчої вла­ди чи навіть з Інших злочинних угруповань, а так само з використанням технічних засобів, наявність загальних правилспільної злочинної діяльності, більш-менш три­вала спільна злочинна діяльністьтощо. Дії всіх членів організованої групи, незалежновід ролі кожного з них у спільній діяльності, кваліфікуються безпосередньо зач. 2 ст. 80 КК, а дії осіб, які не є членами організованої групи, але тим чи іншим чи­ном сприяли діяльності такої групи (виступали в якості пособників чи брали участь у здійсненні якоїсь однієїнезаконної валютної операції тощо), повинні кваліфікуватисяза відповідною частиною ст.19 та ч.2 ст.80 КК.

Покарання як за ч. 2, так і ч. І ст. 80 КК досить суворе: завчинення дій, які кваліфікуються за части­ною 1 ст. 80, передбачено альтернативно покарання у вигляді позбавлення полі настрок до п'яти років з кон­фіскацією валютнихцінностей або виправні роботи на строк до двох років,або штраф у розмірі до ста  мінімальних розмірівзаробітної плати з конфіскацією  валютнихцінностей, а за вчинення дій, передбачених ч. 2 ст.80, — позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майнаі валютних цінностей.

Як за ч.1 ст.80 КК, так і за її ч.2, а таксамо за  ст. 162 КпАП, обов'язковою є конфіскація валютних цін­ностей, які були предметом незаконної валютної опера­ції.При цьому виникає питання про долю інших пред­метів незаконної валютної операції, які не євалютними цінностями, тобто питання про те, чи може бути кон­фісковане майно(автомобіль, будинок, квартира, садо­вий будинок,гараж, речі господарсько-побутового при­значення, одяг тощо), вартість якого оплачена інозем­ною валютою, абовалюта України, за яку куплені ва­лютні цінності?  Безпосередньо санкціями як ч. І, так і ч. 2 ст. 80 КК, а таксамо санкцією ст. 162 КпАП не пе­редбачена конфіскація предметів, вартість яких була оплаченавалютними цінностями. При порушенні кримі­нальноїсправи такі предмети визнаються речовими  доказами. на підставі чого вони або приєднуються досправи і зберігаються при ній, за виняткомгроміздких предметів, які зберігаються в  органах дізнання, попереднього слідства і в суді, або передаються для зберігання відповідному підприємству,  установі чи організації, а в окремих випадках можуть бути до вирішсння справи в суді повернуті їх власникам, як­що цс можливо без шкоди для успішного провадженняв справі.

Роз'яснення Пленуму Верховного Суду щодо того,які предмети можуть бути предметом незаконних ва­лютних операцій, зведені, посуті, лише до відтворення переліку валютних цінностей, який наведено в п. 1 ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему ва­лютного регулювання івалютного контролю», з важли­вим уточненням, що наведений перелік валютних цін­ностей є вичерпним і поширюваному тлумаченню не під­лягає.Але в постанові Пленуму Верховного Суду від 18 квітня 1997 року № 5 неконкретизується, які із на­ведених в перелікувалютних цінностей можуть бути, з урахуванням положень чинного валютного законодав­ства, предметом незаконну валютних операцій і яких саме.

На практиці виникають труднощі при віднесеннітих чи інших предметів з дорогоцінних металів доювелірних, побутових та промислових виробів, або ж до валютних цінностей. Чинне валютне законодавствоУкраїни на відміну, наприклад, від валютного законодавства Росій­ськоїФедерації, не містить чітких положень щодо того, щослід розуміти під ювелірними, побутовими, промис­ловими виробами з монетарних металів, що таке брухт монетарних металів тощо. Відсутні роз'яснення щодо цього і впостанові Пленуму Верховного Суду від 18 квітня1997 року № 5(49).

Відсутність роз'яснень з цих питань узазначеній по­станові, як уявляється, зумовленанедосягненням одно­значності позиції учасниками пленуму Верховного Суду,оскільки ці питання, внаслідок неповноти,нечіткості і неоднозначності їх нормативного врегулювання є най­більш спірнимиі по-різному вирішуються на практиці (і таке становище буде залишатись). Системний аналіз валютного законодавства, науковий підхіддо тлумачен­ня його основних положень, на наш погляд,дає мож­ливість більш-менш однозначно дативідповіді на основ­ні спірні питання застосування законодавства щодо по­рушенняправил про валютні операції, що і мав зробити Верховний Суд України. На деякііз названих питань ми спробували дати відповідь.

Нечіткість законодавчого формулювання ознакскла­ду злочину, передбаченого ст. 801 КК, та відмінності втермінах, що вживаються в нормативних актах з питань валютного регулювання,зокрема, нетотожність понять «валютна виручка»,«доход в іноземній валюті»,«надхо­дження в іноземній валюті на користь резидентів», які вживаються вДекреті «Про систему валютного регулю­вання і валютного контролю», потребуютьбільш ґрун­товного розгляду питання про кримінальну відповідальність  за ст. 801КК.

Щодо термінологічних неузгоджень понять«валютна виручка» і «доход в іноземній валюті», очевидно, треба виходити зтого, що за змістом вони не співпадають, хоча і мають окремі спільні ознаки,тобто кожне з них може бути в певних випадках лише частиною іншого: валютнавиручка не обов'язково є доходом, з якого  повинен сплачуватись податок наприбуток (доход); доход в іноземній валюті може і не бути валютною виручкою,наприклад, отримання іноземної валюти як дарунку чи у спадщину є доходом віноземній валюті, але не є  валютною виручкою. Спільним же для цих понять є те,що і виручка в іноземній валюті, і доход в іноземній валюті у визначенихзаконодавством випадках і розмірах підля­гають обов'язковому продажу наміжбанківському ва­лютному ринку.

Очевидно, що поняття «надходження в іноземнійва­люті» більш широке, ніж поняття «виручка в іноземній валюті». Валютнінадходження на користь резидентів можуть поступати, наприклад, для оплативипущених ними акцій чи облігацій, як кредитні ресурси, внесок іноземногоінвестора до статутного фонду спільного підприємства чи як внесок у здійснювануспільну діяль­ність тощо. Такі валютні надходження не є валютною виручкою.Отже, валютна виручка в іноземній валюті (валютна виручка) — це одержанняіноземної валюти від продажу по експорту товарів, за надання послуг, виконанняроботи в інших країнах, проценти за надання міжнародних кредитів, а так самоодержання іноземної валюти за реалізацію товарів і послуг та виконання ро­біт вУкраїні з оплатою в іноземній валюті у випадках, дозволених чиннимзаконодавством.

Законодавець визначає порядок використаннявалют­ної виручки, а також будь-яких надходжень в іноземній валюті на користьрезидентів України та зобов'язує по­відомляти про одержання валютної виручкивиходячи з того, що:

1) використання будь-яких валютних надходженьна користь резидентів України та, зокрема, валютної виручки, повинноздійснюватись у відповідності з вста­новленими на території України порядком іспособами здійснення розрахунків (платежів) та їх здійснення за межі України здотриманням правил переміщення іно­земної валюти через митний кордон;

2) валютна виручка та Інші надходження вІноземній валюті мають бути джерелом формування валютних резервів держави, атому вони підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку у випадках ірозмі­рах, визначених чинним законодавством;

3) валютна виручка у передбаченихзаконодавством випадках є об'єктом оподаткування, тобто з валютної виручкимають сплачуватись встановлені податки, збо­ри, інші обов'язкові платежі.

Приховування валютної виручки буде злочином не­залежновід того, поступила така виручка на рахунок в уповноваженому банку України чивона зарахована на рахунок в іноземному балку, чиотримана готівкою.

Інша справа, що суб'єкт не продекларує такувируч­ку при декларуванні доходів в іноземній валюті, тобто приховуваннявалютної виручки може бути одночасно і способом ухилення від сплати податків. Утакому разі дії винного повинні кваліфікуватися за сукупністю ста­тей 801та 1482 при наявності в його діях всіх інших необхідних ознак цихзлочинів.

Правовий аналіз складу злочину.

Під приховуванням валютної виручки требарозуміти неповідомлення відповідних органів (податкових адмі­ністрацій,банківських установ) про одержання особою валютної виручки. Приховування доходув іноземній ва­люті, який не є валютною виручкою, складу даного зло­чину неутворює, а може кваліфікуватися, за наявності підстав, як ухилення від сплатиподатків і тягти, в за­лежності від розміру несплаченого податку, адміністра­тивнучи кримінальну відповідальність.

Оскільки в ст. 801 КК ніяких вказівокчи обмежень щодо того, хто може нести відповідальність за прихову­ваннявалютної виручки, не міститься, то, очевидно, су­б'єктом злочину у цій форміможе бути будь-яка особа, яка, згідно з чинним законодавством, зобов'язана де­кларуватиодержання валютної виручки. Це, перш за все, посадові особи суб'єктівпідприємництва — юридичних осіб незалежно від форм власності, приватніпідприємці   (фізичні   особи,   що   здійснюють підприємницьку діяльність безстворення юридичної особи), окремі громадяни, які, наприклад, реалізувалитовари, надали послуги чи виконали певну роботу з оплатою в іноземній валюті.

З суб'єктивної сторони приховування валютноїви­ручки може бути вчинене лише з прямим умислом, тоб­то необхідно встановити,що особа усвідомлювала факт приховування нею валютної виручки і бажала вчинититаке діяння. Мотиви і мета приховування валютної ви­ручки можуть бути різними іна кваліфікацію не впли­вають. Якщо ж приховування валютної виручки буде вчи­ненез метою ухилення від сплати податків, то дії вин­ного повинні кваліфікуватися,як уже відмічалось, за су­купністю починів, передбачених статтями 801та 1482 КК.

Приховування валютної виручки необхідновідмежо­вувати від невиконання резидентами України зобов'я­зань по декларуваннюу Національному банку України валютних цінностей і майка, яке перебуває замежами України. Такий обов'язок на резидентів покладено ст. 9 Декрету «Просистему валютного регулювання і валют­ного контролю»(50).

За невиконання резидентами вимог щододекларуван­ня валютних цінностей та іншого майна, згідно зі ст. 16 Декрету, наних може бути накладений штраф у сумі. що встановлюється Національним банкомУкраїни. Пунк­том 8 Інструкції Національного банку України «Про порядокзастосування ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. «Просистему валютного регу­лювання і валютного контролю» від 9 липня 1993 р. передбачено, що «ухилення резидентів від встановленого порядку декларуваннявалютних цінностей, які перебу­вають за межами України, тягне за собою штраф усумі, еквівалентній сумі (вартості) 20 тис. доларів США, пере­рахованій увалюту України за обмінним курсом Націо­нального банку України на деньвиявлення порушення»(51). Сума вказаного штрафу може бути зменшена за рішен­нямГолови Правління Національного банку України або його заступників.

Оскільки названою Інструкцією від 9 липня 1993р. передбачено накладення штрафу за ухилення від декла­рування лише валютнихцінностей, а не будь-якого май­на, що належить резидентам і перебуває за межамиУк­раїни, то очевидно, що недекларування резидентами будь-якого майна, крімвалютних цінностей, яке належить їм і перебуває за межами України,відповідальності не тяг­не. Крім того, зміст Інструкції свідчить про те, що пе­редбаченийнею штраф та інші санкції за порушення ва­лютного законодавства можутьзастосовуватись лише до резидентів —суб'єктів підприємництва: необхідністьодержання пояснень від посадових осіб резидентів, спи­сання суми штрафу (у разійого несплати) з рахунку порушника в безспірному порядку тощо. Виходячи з цьогоможна зробити припущення, що невиконання обов'язків резидентами — фізичнимиособами по декла­руванню валютних цінностей і майна, яке належить їм ізнаходиться за межами України, відповідальність не тягне, за винятком випадків,коли таке недекларування є способом ухилення від сплати податків, про що гово­рилосьраніше.

Передбачений Інструкцією від 9 липня 1993 р.штраф не може накладатись за неподання Декларації про ва­лютні цінності, доходита майно, що належать резиден­ту України і знаходяться за її межами, доподаткових адміністрацій, якщо наявність валютних цінностей за межами Українирезидентом продекларована в Націо­нальному банку України, оскільки Декретом«Про сис­тему валютного регулювання і валютного контролю»  передбаченавідповідальність за ухилення від  декларування валютних цінностей і майна вНаціональному банку України, а не в інших органах.

Таким чином, у разі неподання резидентомУкраїни Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що йому належать ізнаходяться за межами України, до державних податкових адміністрацій, а таксамо — до регіонального відділення Національного банку України, він не зможеотримати Довідки про проведення декла­рування таких валютних цінностей, доходівта майна, наслідком чого є неможливість здійснення ним зов­нішньоекономічноїдіяльності. Відповідальність же у вигляді штрафу, передбаченого п. 8 Інструкціїпід 9 лип­ня 1993 р., можлива лише у разі недекларування у регі­ональномувідділенні Національного банку належних резиденту валютних цінностей, щознаходяться за ме­жами України, а не за недекларування доходів та іншогомайна(52). Недекларування ж доходів може тягти відпові­дальність за ухиленнявід сплати податків чи за прихо­вування валютної виручки за наявності в діяхособи ознак злочинів, передбачених ст. 1482 чи ст. 801КК. За цими ж статтями КК може притягуватись до відпові­дальності і особа, якаухилилась від декларування ва­лютних цінностей (при наявності в її діях ознакцих зло­чинів). Таким чином, ухилення резидентами — суб'єк­тами підприємницькоїдіяльності від декларування ва­лютних цінностей, що належать їм і знаходятьсяза ме­жами України, може тягти за собою:

1) застосування до суб'єкта підприємництвафінан­сових санкцій у вигляді штрафу, передбаченого п. 8 Ін­струкціїНаціонального банку від 9 липня 1993 р.;

2) позбавлення можливості здійснюватизовнішньое­кономічну діяльність;

3) притягнення до адміністративної чикримінальної відповідальності (за наявності підстав) посадових чи службовихосіб за ухилення від сплати податків чи до кримінальної відповідальності заприховування валютної виручки.

Найбільш спірним є вирішення питання пропредмет  аналізованого злочину: це лише валютні рахунки під­приємств, установ іорганізацій, що діють на території України, чи і валютні рахунки осіб, якіздійснюють під­приємницьку діяльність незалежно від форм власності, а так самовалютні рахунки громадян України, які постій­но проживають на її території,взагалі.

У ст. 801 КК в діючій редакціїпередбачена відпові­дальність за «відкриття або використання за межами Українивалютних рахунків підприємств, установ та ор­ганізацій без дозволуНаціонального банку України по­садовими особами підприємств, установ таорганізацій, що діють на території України, чи за їх дорученням ін­шими особамиабо особами, які займаються підприєм­ницькою діяльністю, незалежно від формвласності, а так само будь-якою іншою особою, яка є громадянином України іпостійно проживає на її території, або прихо­вування валютної виручки». Якбачимо, в диспозиції статті законодавець двічі вживає термін «інші особи»:перший раз, коли мова йде про те, ким відкриваються чи використовуються валютнірахунки підприємств, ус­танов і організацій, вдруге — взагалі про осіб, які від­криваютьчи використовують валютні рахунки, не кон­кретизуючи, про які валютні рахункийде мова.

Предмет злочину.

Можливі, принаймні, п'ять основних варіантівтлума­чення (визначення) ознак предмета і, відповідно, суб'єк­та злочинів увигляді відкриття або використання ва­лютних рахунків за межами України.

Перший варіант. Предметом злочину є валютні ра­хункипідприємств, установ та організацій, незалежно від їх виду та місцезнаходження,а суб'єктом у цьому разі є: а) посадові особи будь-яких підприємств, установ таорганізацій, що діють на території України, незалеж­но від їх виду; б) іншіособи, що діють від Імені названих посадових осіб за дорученням; в) особи, якізаймаються підприємницькою діяльністю, незалежно від форм влас­ності, а таксамо будь-яка інша особа, яка є громадя­нином України і постійно проживає на їїтериторії.

Другий варіант. Предметом злочину є валютнірахун­ки підприємств, установ та організацій, незалежно від їх виду тамісцезнаходження, а суб'єктом є: а) посадові особи будь-яких підприємств,установ та організацій, що діють на території України, незалежно від їх виду;б) інші особи, особи, які займаються підприємницькою діяльністю, незалежно відформ власності, а так само будь-які інші особи, які є громадянами України іпостій­но проживають на її території, якщо всі із перерахо­ваних осібвідкривають чи використовують валютні ра­хунки за дорученням вказаних посадовихосіб.

Третій варіант. Предметом злочину є валютні ра­хункипідприємств, установ та організацій, що діють на території України, незалежновід їх виду, а суб'єктом є: а) посадові особи цих підприємств, установ таорганіза­цій; б) інші особи, що діють від імені названих поса­дових осіб задорученням; в) особи, які займаються під­приємницькою діяльністю, незалежно відформ власнос­ті, а так само будь-яка інша особа, яка є громадянином України іпостійно проживає на ЇЇ території.

Четвертий варіант. Предметом злочину є валютніра­хунки підприємств, установ та організацій, що діють на території України,незалежно від їх виду, а суб'єктом є: а) посадові особи цих підприємств,установ та організа­цій; б) інші особи, особи, які займаються підприємниць­коюдіяльністю, незалежно від форм власності, а так само будь-які інші особи, які єгромадянами України і постійно проживають на її території, якщо всі із перерахованих осіб відкривають чи використовують валютні рахунки за дорученнямвказаних посадових осіб.

Спільним для перших чотирьох варіантів є те,що предметом злочину визнаються лише валютні рахунки підприємств, установ таорганізацій. При цьому в пер­шому та другому варіантах не має значення їх видта місцезнаходження, а у третьому та четвертому варіан­тах предметом визнаютьсялише рахунки підприємств, установ та організацій, що діють на територіїУкраїни. В другому та четвертому варіантах звужується коло безпосередніхвиконавців злочину: всі інші особи, крім посадових, визнаються суб'єктами, якщовони діють за дорученням посадових осіб, а у першому та третьому варіантахнаявність такого доручення не вимагається, тобто у цьому разі злочином,зокрема, буде визнаватись відкриття громадянином України, що постійно прожи­ваєна її території, валютного рахунку за межами  України для будь-якогопідприємства, установи та органі­зації, незалежно від їх виду тамісцезнаходження (на­приклад, відкриття валютного рахунку за межами Ук­раїнидля підприємства, створеного в іншій країні гро­мадянином України, що постійнопроживає на її тери­торії). Крім того, в першому та другому варіантах мож­ливезвуження кола суб'єктів злочину — посадових осіб, а саме: обмеження коласуб'єктів лише посадовими особами підприємств, установ та організацій, для якихвідкриваються валютні рахунки, а в третьому та четвер­тому варіантах, навпаки,розширення кола суб'єктів — посадових осіб за рахунок віднесення до них і поса­довихосіб інших підприємств, установ та організацій.

П'ятий варіант. Предметом злочину є: а)валютні ра­хунки підприємств, установ та організацій, що діють на територіїУкраїни, які відкриваються чи використову­ються за межами України їх посадовимиособами чи будь-якими іншими особами за дорученням посадових осіб цихпідприємств, установ. Організацій; б) валютні рахунки осіб, що займаютьсяпідприємницькою діяль­ністю, незалежно від форм власності, які ними відкрива­ютьсячи використовуються за межами України; в) ва­лютні рахунки будь-якої особи, якає громадянином Ук­раїни, постійно проживає на Її території і відкриває чивикористовує валютний рахунок за межами України.

Напрошується висновок, що пра­вильним требавважати, враховуючи, зокрема, послідов­ність визначення законодавцем ознакскладу злочину, перший із запропонованих варіантів.

Виходячи, перш за все, з «духу» закону,практика схи­лилась до визнання більш правильним п'ятого із запро­понованихнами можливих основних варіантів. Як до­даткові аргументи на користь цьоговаріанту, на наш погляд, можна навести таке:

По-перше, законодавець стосовно суб'єктавідкриття чи використання за межами України валютних рахунків підприємств,установ, організацій говорить про їх посадових  осіб, а також про інших осіб,які відкривають чи використовують валютні рахунки за дорученням таких посадовихосіб.

По-друге, поняттям «інші особи» в такомуконтексті охоплюються будь-які особи, в тому числі і суб'єкти під­приємницькоїдіяльності незалежно від форм власності, і будь-які інші фізичні особи —громадяни України, що постійно проживають на території України, а тому такадеталізація поняття «інші особи», в тому числі і шляхом повторного вживанняслів «інша особа», є алогічною і непотрібною.

По-четверте, необхідно враховувати, що заДекретом «Про систему валютного регулювання і валютного кон­тролю» для відкриттяза межами України валютних ра­хунків як юридичними, так і фізичними особами —ре­зидентами України, необхідне одержання індивідуаль­ної ліцензіїНаціонального банку України, за винятком випадків, коли за чинним валютнимзаконодавством одержання такої ліцензії не вимагається.

По-п'яте, при вирішенні питання про те, хтоможе бути суб'єктом незаконного відкриття або використання валютних рахунків замежами України, необхідно також враховувати, що на час доповнення Кримінальногоко­дексу ст. 801 посадовими, згідно з ч. 2 ст. 164 КК,  визнавалисьособи, які постійно чи тимчасово займали на державних або громадськихпідприємствах, в установах чи в організаціях посади, пов'язані з виконанняморга­нізаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарсь­ких обов'язків, абоякі виконували такі обов'язки за спеціальним повноваженням. Зміни ж до ст. 164КК згідно з якими посадовими були визнані особи не лише державних абогромадських, а будь-яких підприємств, установ чи організацій, незалежно відформи власності, які займають на таких підприємствах, в установах чиорганізаціях постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанняморганізаційно-розпорядчих або адміністра­тивно-господарських обов'язків, абовиконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням, були внесені 28 січня1994 р., тобто через рік після доповнення КК ст. 801. Очевидно, щозаконодавче визначення поняття посадової (на той час — службової) особи, якедавалось в ч. 2 ст. 164 КК на час доповнення кодексу ст. 801враховувалось при формулюванні диспозиції цієї статті.

І нарешті, стає взагалі незрозумілим, чому законодавець спочатку визначає предмет злочину як валютні ра­хунки підприємств,установ та організацій, не конкре­тизуючи їх види, тобто визнає такимипідприємства, ус­танови і організації будь-якої форми власності, і відразу жобмежує їх види лише державними та громадськими підприємствами, установами таорганізаціями. Звичайно, можна було б навести контраргумент, що в січні 1993року приватизація ще не набула масового характеру, що біль­шість підприємств,установ, організацій знаходились у державній власності, і метою законодавцябуло попе­редження незаконного вивезення за межі України саме державного майнаі коштів, а не коштів підприємниць­ких структур недержавної форми власності.Але такий контраргумент не є переконливим. Наведене, на наш по­гляд,підтверджує, що ознаки складу злочину,  передбаченого ст. 801 КК, вдиспозиції статті визначені нечітко, можливе їх різне тлумачення.

Аналогічний висновокможна зробити і стосовно ря­ду інших статей Кримінального кодексу, зокрема,біль­шості статей, що передбачають відповідальність за пору­шення порядкуздійснення підприємницької діяльності. Здається, що законодавець інколи приймаєокремі закони  лише з єдиною метою — їх прийняти, тобто метою їх прийняття єсаме прийняття, при цьому начебто навмисне в законі так описуються ознакиокремих зло­чинів, щоб це давало можливість різного їх тлумачення в залежностівід конкретних намірів органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю, —притягувати чи не притягу­вати конкретну особу до кримінальноївідповідальності. Проте цс свідчить зовсім про інше — недосконалістьзаконотворчої діяльності, недостатню підготовку проек­тів нормативних актів безпроведення їх правової екс­пертизи і поспішність в їх прийнятті та про недостатнійпрофесійний рівень (рівень правових знань) фахівців, які готують проектизаконів, про прийняття конкретних кримінально-правових (як і інших) норм безузгодження їх з іншими кримінально-правовими нормами чи з нор­мами іншихгалузей права тощо. А все це створює спри­ятливий грунт для різного родузловживань при засто­суванні окремих кримінально-правових норм, фактичнозумовлює неможливість їх застосування.

II.2Адміністративна відповідальність.

Автор вважає, що доадміністративної відповідальності за порушення валютного законодавства можнавіднести також санкції, котрі НБУ встановив статтею 16 Декрету (53). Тому щостаття 16 Декрету, як і стаття 162 КпАП за порушення валютного законодавствапередбачають відповідальність у вигляді фінансових санкцій. Для більшефективного використання статті 16 Декрету на практиці, НБУ видав у 1993 році«Інструкцію про порядок використання ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів Українивід 19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання та валютногоконтролю»(54). Цією інструкцією НБУ встановлює такий порядок накладеннястягнень, передбачених Декретом.

Здійсненнякомерційними банками та іншими кредитно-фінансовими установами операції звалютними цінностями без отримання генеральної ліцензії НБУ або при наявності індивідуальноїліцензії передбачає штраф в сумі (вартості) вказаних валютних цінностей,перерахованної в валюту України по обмінному курсу НБУ на день здійсненняоперації. Повторне здійснення таких операцій тягне за собою штраф в сумі, котравираховується у порядку, зазначеному вище, а також виключення банку зРеспубліканської книги реєстрації банків, або припинення діяльностікредитно-фінансової установи.

Здійсненнярезидентами та нерезидентами разової валютної операції без отриманняіндивідуальної ліцензії тягне за собою штраф, котрий перераховується у валютуУкраїни по обмінному курсу НБУ на день здійснення операції.

Торгівля іноземноювалютою банками та іншими кредитно-фінансовими установами без одержанняліцензій НБУ з порушенням порядку та умов продажу валютних цінностей наміжбанківському валютному ринку України, тягне штраф, котрий перераховується упорядку, зазначеному вище, або виключення з Республіканської книги реєстраціїбанків та припинення діяльності такої установи.

Невиконанняуповноваженими банками обов’язків продажу надходжень в іноземній валюті наміжбанківському валютному ринку України на користь резидентів, порушеннятермінів продажу іноземної валюти або термінів видрахування коштів в валютіУкраїни, отриманих уповноваженими банками від виконання вказаних операцій нарахунок резидента, або відмова придбати та продавати іноземну валюту наміжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів,або ухилення від здійснення функцій валютного контролю, тягне за собою штраф увигляді суми, еквівалентній сумі 15 тисяч доларів США, перерахованої в валютуУкраїни по обмінному курсу НБУ на день викриття порушення.

Порушення порядкуорганізації розрахунків в іноземній валюті між резидентами та нерезидентами,тобто використання в межах торговельного оборота іноземної валюти як засобуплатні без участі уповноважених банків та отримання індивідуальної ліцензіїтягне штраф, котрий перераховується в порядку, вказаному вище.

Несвоєчаснеподання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягнутьза собою штраф в розмірі суми еквівалентній сумі 1,5 тисяч доларів США,перерахованій в валюту України по обмінному курсу НБУ на день викриттяпорушення. Повторне приховування, перекручення або несвоєчасне поданнязвітності про валютні операції, тягне еквівалентний штраф.

Ухилення резидентіввід встановленого порядку декларування валютних цінностей, котрі знаходяться замежами України, тягне штраф в сумі еквівалентній сумі 20 тисяч доларів США,перерахованої в валюту України по обмінному курсу НБУ на день викриттяпорушення.

Треба зазначити, щосуми штрафів можуть зменшуватися за рішенням Голови правління НБУ та йогозаступників.

Штраф повинен бутисплаченим порушником не пізніше п’яти днів з моменту вручення йому постановипро притягнення до відповідальності. Сума штрафу перераховується в Державнийбюджет України. В разі невиплати суми штрафу у зазначений термін, вонасписується з його рахунку у безспірному порядку.

Таким чином можна зазначити, що Національнийбанк України, як і уповноваження на те органи, має право застосовуватиадміністративні засоби впливу на порушників валютного законодавства у виглядіфінансових санкцій, тобто штрафу. Але слід вказати, що по-перше, ці санкції узначній мірі спрямовані на протизаконну діяльність банків, як уповноважених,так і ні та інших кредитно-фінансових установ, а не на протиправну діяльністьпересічних громадян в валютній сфері, по-друге, разом із штрафними санкціямиНБУ застосовуються інші санкції адміністративного характеру, як-то виключеннябанку із Республіканської книги реєстрації банків, а також припиненнядіяльності кредитно-фінансової установи. Можна зробити висновок, що НБУ щодоадміністративної відповідальності має більш різноманітний спектр засобів впливуна порушників валютного законодавства.

II.3Спеціальні санкції.

Крім кримінальноїта адміністративної відповідальності в сфері валютного законодавства існуєтакож відповідальність, яка застосовується до порушників встановленого порядкузовнішньоекономічної діяльності, тобто спеціальні санкції. Оскільки ЗЕД тежрегулюється окремими актами валютного законодавства України, то автор вважає,що було б умісно освітити цей різновид відповідальності в цій роботі.

За порушення встановленого законодавчимиактами України порядку здійснення ЗЕД передбачена відповідна відповідальність.Так статтею 37 Закону «Про ЗЕД»(55) встановлено два різновиди спеціальнихсанкцій: індивідуальний режим ліцензування (далі – ІРЛ), та тимчасовеприпинення ЗЕД. Підставою для застосування ІРЛ та тимчасового припинення ЗЕД єпорушення Закону «Про ЗЕД» або пов’язаних з ним законів, виходячи з частини 1статті 37 Закону «Про ЗЕД»(56). Згідно частини 1 статті 32 Закону «Про ЗЕД»(57)усі суб’єкти ЗЕД та іноземні суб’єкти господарської діяльності несутьвідповідальність за порушення Закону «Про ЗЕД» та пов’язаних з ним законівУкраїни тільки на умовах та в порядку зазначених законами України. Таким чиномІРЛ та тимчасове припинення ЗЕД а також інші спеціальні санкції передбачені ст.37 Закону «Про ЗЕД» можуть застосовуватись тільки за порушення Закону «Про ЗЕД»або пов’язаних з ним законів, застосування цих санкцій за порушення положеньуказів Президента, постанов Кабінету Міністрів та інших підзаконних актів, якщоці положення не передбачені у вказаних вище законах, не відповідає Закону «ПроЗЕД», отже є неправомірним. Цей висновок має важливе практичне значення в тихвипадках, коли до суб’єкту ЗЕД застосовують спеціальні санкції, наприклад запорушення якогось указу Президента або постанови Кабінету Міністрів.

*** если эти положения не предусмотре­ны законами о ВЭД. Вэтих случаях соответствующий субъект ВЭД может обращаться в судебные органы дляпризнания незаконным применения таких санкций, их отмены и возмещенияпричиненных этими санкциями убытков.

Итак, перейдем к более конкретному анализу при­менениякаждой из рассматриваемых специальных санк­ций —индивидуального режима лицензированияи времен­ной остановки ВЭД. Во исполнение положений Закона) «О ВЭД»МВЭСторг своим приказом от 05.06.95 г. №103  (с последующими изменениями)утвердил положение о порядке применения к субъектам внешнеэкономическойдеятельности специальных санкций — временной оста­новки ВЭД и примененияиндивидуального режима ли­цензирования за нарушения действующего законодатель­стваУкраины в сфере внешнеэкономических отношений и валютного регулирования (далее— Положение 1), которым введен порядок применения указанных специ­альныхсанкций, контроль за их исполнением.

Временная остановка ВЭД является более суровой санкцией посравнению с индивидуальным режимом лицензирования, а поэтому и должна применятьсяза более грубые нарушения законов о ВЭД. В абзаце пятом части первой ст. 37Закона «О ВЭД» говорится, что вре­менная остановка ВЭД применяется в случаяхнарушения Закона «О ВЭД» или связанных с ним законов Украины, проведениядействий, которые могут навредить интересам национальной экономическойбезопасности (понятие «на­циональная экономическая безопасность», при желании,может быть истолковано довольно широко для примене­ния рассматриваемойсанкции).

В п.2.1 Положения 1 более конкретизированы случаи, прикоторых может применяться санкция — временная остановка ВЭД. Согласно части второйэтого пункта данная санкция применяется в случаях:

— нарушения субъектом ВЭД и иностранным субъек­томхозяйственной деятельности налогового, валютного, таможенного и другогозаконодательства относительно деятельности в сфере ВЭД (в Положении 1употреблен термин «законодательство», который трактуется более ши­роко, чемпонятие «закон», однако необходимо помнить, что Законом «О ВЭД» предусмотреноприменение рассматри­ваемой санкции за нарушение только законов о ВЭД, апоэтому попытки применения этой санкции за нарушения других нормативных актов, чем законы Украины, противо­речат Закону «ОВЭД»);

— в случае выявления валютных ценностей, разме­щенных снарушением установленного порядка на счетах и вкладах за пределами Украины;

— других нарушений Закона «О ВЭД» или связанных с нимзаконодательных актов Украины, проведения дейст­вий, которые могут навредить интересамнациональной экономической безопасности.

Специальная санкция — временная остановка ВЭД —предусматривает лишение права наниматься ВЭД субъектов всех форм собственностии иностран­ных субъектов хозяйственной деятельности при про­ведении экспортных/импортныхопераций с товара­ми (услугами). Эта санкция применяется как к субъек­там ВЭДУкраины, так и к иностранным субъектам хозяйственной деятельности.

Индивидуальный режим лицензирования согласно абзацучетвертому части первой ст.37 Закона «О ВЭД». п.3.2 Положения 1 применяется вслучаях нарушения положений Закона «О ВЭД», устанавливающих опреде­ленныезапреты, ограничения или режимы осуществления внешнеэкономических операций поразрешению государ­ства. В п.З.З Положения 1 говорится, что индивидуаль­ныйрежим лицензирования в отношении украинских субъектов ВЭД в соответствии сост.37 Закона «О ВЭД» применяется в случаях нарушений действующего законо­дательствав сфере ВЭД, когда эти нарушения непосредст­венно не могут навредить интересамнациональной эко­номической безопасности государства (в этом случае в Положении1 снова употреблен термин «законодательство», когда исходя из Закона «О ВЭД»необходимо употреблять термин «законы», к тому же просматривается попыткарасширить основания применения данных санкций, приме­няя ее за нарушениязаконодательства в сфере ВЭД, хотя в ст.37 Закона «О ВЭД» недвусмысленносказано, что эта санкция применяется только за нарушение положений этогоЗакона).

Индивидуальный режим лицензирования может при­меняться как кконкретным субъектам ВЭД Украины, так и к иностранным субъектам хозяйственнойдеятельности.

В п.3.2 Положения 1 говорится, что в случае примененияиндивидуального режима лицензирования субъекту хозяйст­венной деятельностинеобходимо получить индивидуальное письменное разрешение МВЭСторга наосуществление экс­портной/импортной операции. В П.6.1 этого же Положения болеечетко указана суть индивидуального режима лицен­зирования как санкции. Согласноэтому пункту индиви­дуальному лицензированию подлежат все без исключения видывнешнеэкономических операций, предусмотренных ст.4 Закона «О ВЭД»,осуществляемые субъектами хозяй­ствования, к которым применен режиминдивидуального лицензирования.

Указанные санкции действуют до момента примененияпрактических мер, гарантирующих выполнение Закона. Этоположение появилось в Законе «О ВЭД» согласно измене­ниям, внесенным в негоЗаконом Украины «О внесении изменений в Закон Украинской ССР «О внешнеэкономи­ческойдеятельности» от 22.12.98 г. № 335-ХIV, До этого действовала норма, согласнокоторой данные санкции могли применяться на срок не более шести месяцев с датывынесения соответствующего решения МВЭСторгом. Та­ким образом, внесенноеизменение в Закон «О ВЭД» определенным образом ужесточает характер специальныхсанкций, так как не ограничивает срока их действия (теперь они могутдействовать дольше шести месяцев).

Под указанными «практическими мерами, гаранти­рующимивыполнение Закона «О ВЭД» следует, скорее всего, понимать устранение субъектомВЭД тех наруше­ний, за которые к нему были применены специальные санкции.

В п. 1 Положения 1 также указывается, что применение санкцийосуществляется МВЭСторгом на основании офи­циальных представлений со стороныправоохранитель­ных, таможенных или налоговых органов Украины (ука­зание в этомже пункте на то, что санкции применяются на срок до 6 месяцев, следует считатьутратившим силу). Полученные МВЭСторгом официальные представления отуполномоченных органов рассматриваются, анализи­руются в соответствующихуправлениях министерства, и при наличии достаточных оснований в конечном итогеиздается приказ МВЭСторга о применении той или иной санкции. Таким образом,официальное представление упол­номоченного государственного органа нельзярассматривать как достаточное и безусловное основание для принятияМВЭСторгом решения о применении специальных санкций.

Применению рассматриваемых специальных санкций к украинскими иностранным субъектам ВЭД может предшествовать официальное предупреждение со стороны МВЭСторга о возможных санкциях за конкретный нарушения в сфере ВЭД иливалютного регулирования. В отдельных случаях (но не во всех) для получениядопол­нительной информации при рассмотрении вопроса о применении санкцийМВЭСторгом могут приглашаться представители соответствующих украинских или ино­странныхсубъектов ВЭД.

Так, например, установлено, что в случае полученияМВЭСторгом информации от Национального банка Украины или Госу­дарственнойтаможенной службы Украины относительно нарушениясубъектом ВЭД сроков расчетов, установлен­ных Законом Украины «О порядкеосуществления расче­тов в иностранной валюте», МВЭСторгом издается приказ о предупреждении субъектов ВЭД оприведении хозяйст­венной деятельности в соответствие с требованиями зако­нодательстваи о возможности по представлению уполно­моченных органов применения к ним специальныхсанк­ций, предусмотренных ст.37 Закона «О ВЭД».

Приказ МВЭСторга о применении (или досрочной отмене)специальных санкций в трехдневный срок доводится до сведения:

— органа, который направил официальное пред­ставление;

— Государственной налоговой администрации Украины;

— Государственной таможенной службы Украи­ны;

— областного управления внешнеэкономических связей по местурегистрации субъекта ВЭД;

— субъекта ВЭД.

В Положении 1 предусмотрена возможность досроч­ной отменыспециальных санкций. Однако, исходя из того, что недавними изменениями в Законе«О ВЭД» устранено ограничение срока действия специальных санк­ций, а МВЭСторгеще не внес соответствующих измене­ний в Положение 1, описанная ниже процедурана данный момент может стать единственным законным способом отмены действияспециальных санкций.

Отмена санкций возможна по представлению органа, которымбыло дано представление на применение санк­ций. К тому же согласно П.8.1 Положения1 субъекты ВЭД, к которым применена специальная санкция, имеют право обратитьсяв МВЭСторг с просьбой относительно отмены специальных санкций, которые были кним при­менены, представляя при этом соответствующую инфор­мацию относительнофакта устранения нарушений зако­нодательства всфере ВЭД. Указанная информация долж­на быть согласована с руководством органа,который внес представление на применение к этим субъектам специ­альных санкций.Решение об отмене специальных санк­ций также принимается МВЭСторгом.

Согласно части третьей ст.37 Закон» «О ВЭД» приме­нениеспециальных санкций может быть обжаловано в судебном порядке.

Далее остановимся на рассмотрении специальной санк­ции —индивидуальный режим лицензирования, посколь­куотносительно этой санкциибольше и нормативного мате­риала, и больше вопросов возникает на практике.

Итак, в случае применения к украинскому или ино­странномусубъекту хозяйственной деятельности специ­альной санкции в виде индивидуальногорежима лицензи­рования для осуществления каждой конкретной внешне­экономическойоперации всех без исключения видов ВЭД, предусмотренных ст.4 Закона «О ВЭД»,такой субъект должен получать разовую (индивидуальную) лицензию на каждуюоперацию. То есть МВЭСторг или уполномочен­ный им орган выдает разрешение наосуществление каж­дой внешнеэкономической операции.

Выдача разовых (индивидуальных) лицензий (далее — лицензии)субъектам ВЭД осуществляется Главным управлением экспортного контроля МВЭСторгаи упол­номоченными министерством органами поустановлен­ной форме (п.2.1 Положения 2).

а) осуществление субъектом ВЭД Украины экспортно-импортных(бартерных) операций, стоимость которых не превышает суммы, эквивалентной 40тыс. долларов США;

б) осуществление субъектом ВЭД Украины экспорт­но-импортных(бартерных) операций, стоимость которых не превышает суммы, эквивалентной 150тыс. долларов США, — для Днепропетровской, Донецкой, Запорожской областей иг.Киева; эквивалентной 75 тыс. долларов США, — для Закарпатской, Винницкой,Волынской, Житомирской, Киевской, Львовской, Луганской, Нико­лаевской,Одесской, Полтавской, Тернопольской облас­тей иг.Севастополя; для остальных областей — эквива­лентной 50 тыс. долларов США, вслучае поставки товара в счет предварительной оплаты — при экспорте илипредварительной поставки товара — при импорте.

Здесь необходимо отметить, что в Положении 2 не указано конкретно, какие именно органы могут быть упол­номоченыМВЭС-торгом на выдачу лицензий. В п.6.5 Поло­жения 1 (который являетсядействующим) указано, что такими органами являются областные, городов Киева иСевастополя управления внешнеэкономических связей, и к тому же критерии немногоотличаются от приведенных выше (руководствоваться следует критериями, приведен­нымив Положении 2).

Решение о выдаче или отказе в выдаче лицензии при­нимаетсяне позднее 15 рабочих дней с даты регистрации заявки МВЭСторгом или уполномоченнымим органом.

Лицензия выдается со сроком действия, необходимым дляосуществления соответствующей внешнеэкономичес­кой операции (но не менее одногомесяца).

Решение об отказе в выдаче лицензии может быть принято вслучае несоответствия представленных докумен­тов действующему законодательствуУкраины, требованиям Положения 2 и уровню цен конъюнктуры рынка, а также вслучае получения МВЭСторгом от органов государственной власти и контроляинформации о непринятии субъектом ВЭД мер по приведению своей деятельности всфере ВЭД в соответствие с требованиями действующего законодатель­ства,возврата валютных и материальных ценностей из-за границы (П.2.11 Положения 2).В случае отказа в выдаче лицензии плата за нее не возвращается.

Если выполнение внешнеэкономической операции субъектом ВЭДначалось до момента применения к нему или его иностранному контрагенту специальнойсанкции, то субъект получает лицензию на эту операцию в течение 5 рабочих днейпосле документального подтверждения факта выполнения части этой операции(п.2.12 Положе­ния 2). Из содержания этого пункта можно сделать вывод, что дляполучения лицензии в данном случае необходимо только представить подтверждениефакта выполнения части внешнеэкономической операции до момента при­мененияспециальной санкции.

Наличие у субъекта ВЭД лицензии является основанием длятаможенного оформления грузов.

Решение МВЭСторга или уполномоченного им органа об отказев выдаче лицензии может быть обжаловано в судебном порядке.

МВЭСторг для разъяснения норм Положения 2 издал

Субъектам ВЭД, к которым применены специальные санкции ввцде временной остановки ВЭД или индивидуального  режима лицензирования,необходимо иметь в виду, что они в связи с этим лишаются права заключатьнекоторые виды договоров согласно приказу МВЭСторга от 27.07.96 г. № 467 «Обособенностях заключения некоторых видов договоров субъектамивнешнеэкономической деятельности в связи с применением специальных санкций,предусмотрен­ных статьей 37 Закона Украины 40 внешнеэкономической деятельности».В соответствии с п.1 этого приказа субъек­ты ВЭД, к которым в установленномпорядке применена специальная санкция в форме временной остановки ВЭД илииндивидуального режима лицензирования, не имеют права заключать договорыпоручения, комиссии, агентс­кие, совместной деятельности и сотрудничества, консигнации, дилерские, дистрибьюторские, аренды,найма, лизинга, хранения и другие договоры, предусматривающие проведе­ниевнешнеэкономических операций другими лицами либо в пользу других лиц попоручению или передачу имущества во временное пользование в целях проведенияВЭД.

Также согласно п.2 этого приказа субъекты ВЭД не имеют правазаключать с иностранными субъектами хо­зяйственной деятельности, к которым вустановленном порядке применена специальная санкция в форме режимаиндивидуального лицензирования, договоры поручения, комиссии, агентские,совместной деятельности и сотруд­ничества, консигнации, дилерские,дистрибьюторские, аренды, найма, лизинга, хранения и другие договоры,предусматривающие проведение внешнеэкономических операций другими лицами либо впользу других лиц по поручению или передачу имущества во временное пользо­ваниев целях проведения ВЭД в Украине, или с товарами украинского происхождения.

Таким образом, исходя из вышесказанного, можно сделатьвывод, что применение к субъекту ВЭД рассмот­ренных специальных санкций может вызватьнемалые осложнения во внешнеэкономической деятельности этого субъекта,подорвать его репутацию и доверие к нему. Важным моментом является также то,что инициаторами применения специальных санкций выступают налоговые, таможенныеи другие правоохранительные органы. «Пой­мать» субъектов ВЭД в целях примененияспециальных санкций чаще всего могут на нарушениях налогового, валютного,таможенного, а также другого законодательства (законов) в сфере ВЭД. Поэтомусубъектам ВЭД необходи­мо допускать как можно меньше формальных поводов, а повозможности вообще их не допускать, особенно в указан­ных выше аспектах ВЭД(налоговый, валютный, таможен­ный режимы ВЭД), которые могли бы датьвозможность применения специальных санкций. Тем субъектам, к кото­рым примененаспециальная санкция, необходимо внима­тельно проанализировать законностьприменения этой санкции, и если возникнут сомнения в ее законности, то можнообращаться в судебные органы для ее отмены.

Перелікпосилань

1.    Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон Українивід 16 квітня 1991 року № 959 – XII.

2.    Там же.

3.    Там же. — ст. 9.

4.    Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон Українивід 16 квітня 1991 року № 959 – XII, ст. 10.

5.    Там же. — розділ 6.

6.    Там же. — розділ 7.

7.    Про систему валютного регулювання і валютногоконтролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року.

8.    Там же. — ст. 1.

9.    Там же. — абз. 5, ч. 1, ст. 1.

10.   Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет КабінетуМіністрів України від 19 лютого 1993 року, ст. 13.

11.   Указ Президента України від 5 лютого 1992 року.

12.   Про порядок здійснення  розрахунків в іноземній валюті: Закон українивід 23 вересня 1994 року // Урядовий кур`єр. –1994. – 6 жовтня. – С. 8.

13.   Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті: Декрет КабінетуМіністрів України від 19 лютого 1993 року №17-93.

14.   Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, щонезаконно знаходяться за її межами: Указ Президента України від 18 червня 1994року №319/94.

15.   Про уніфікацію курсу карбованця до іноземних валют та лібералізаціювалютного ринку України: Постанова НБУ від 24 жовтня 1994 року.

16.   Порядок використання готівкою іноземної валюти: Постанова Правління НБУ№13-135 / 1556-5528 від 18 вересня 1996 року.

17.   Уголовный кодекс Украины: с изменениями и дополнениями по состоянию  на15 апреля 1997 года.

18.   Там же.

19.   Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет КабінетуМіністрів України від 19 лютого 1993 року, ст. 1, п. 1, абз. 3,4,5.

20.   Уголовный кодекс Украины: с изменениями и дополнениями по состоянию  на15 апреля 1997 года, ст. 80.

21.   Там же.

22.   Уголовный кодекс Украины: с изменениями и дополнениями по состоянию  на15 апреля 1997 года, ст. 80, ч. 1.

23.   Там же. — ст. 80, ч. 2.

24.   Там же. — ст. 801.

25.   Положенням про порядок надання індивідуальних ліцензій  на відкриттярезидентами в іноземних банках: затверджено Постановою правління НБУ від29.12.95 № 328.

26.   Там же. — п. 6.

27.   Там же. — п. 11.

28.   Уголовный кодекс Украины: с изменениями и дополнениями по состоянию  на15 апреля 1997 года, ст. 801.

29.   Там же.

30.   Кодекс Украины об административных правонарушениях: с изменениями идополнениями по состоянию на 10 июня 1995 г., ст. 162.

31.   Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет КабінетуМіністрів України від 19 лютого 1993 року, ст. 1.

32.   Там же. — п. 5, ст. 5.

33.   Там же. — п. 4, ст. 5.

34.   Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет КабінетуМіністрів України від 19 лютого 1993 року, п. 2, ст. 16.

35.   Там же. — п. 3, ст. 6.

36.   Там же. — п. 4, ст. 6.

37.   Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет КабінетуМіністрів України від 19 лютого 1993 року, п. 2, ст. 6.

38.   Там же. — пп. «б», п. 2, ст. 6.

39.   Про практикую застосування судами законодавства що­до порушення правилпро валютні операції: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18 квітня1997 р. № 5, абз. 3 п. 3.

40.   Там же. — абз. 4, п. 3.

41.   Там же. — абз. 5, п. 3.

42.   Про практикую застосування судами законодавства що­до порушення правилпро валютні операції: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18 квітня1997 р. № 5.

43.   Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет КабінетуМіністрів України від 19 лютого 1993 року, пп. «г», п. 4, ст. 5.

44.   Там же. — абз. 2, п. 2, ст. 1.

45.   Там же. — п. 4, ст. 5.

46.   Про практику застосування судами законодавства що­до порушення правилпро валютні операції: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18 квітня1997 р. № 5, п. 10.

47.   Уголовный кодекс Украины: с изменениями и дополнениями по состоянию  на15 апреля 1997 года, ст. 80, ч. 2.

48.   Там же.

49.   Про практикую застосування судами законодавства що­до порушення правилпро валютні операції: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18 квітня1997 р. № 5.

50.   Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет КабінетуМіністрів України від 19 лютого 1993 року, ст. 9.

51.   Про порядок застосування ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від19.02.1993 р. «Про систему валютного регу­лювання і валютного контролю» від 9липня 1993 р.: Інструкція Національного банку України, п. 8.

52.   Там же.

53.   Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет КабінетуМіністрів України від 19 лютого 1993 року, ст. 16.

54.   Про порядок застосування ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від19.02.1993 р. «Про систему валютного регу­лювання і валютного контролю» від 9липня 1993 р.: Інструкція Національного банку України.

55.   Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991року № 959 – XII, ст. 37.

56.   Там же. — ч. 1, ст. 37.

57.   Там же. — ч. 1, ст. 32.

Список літератури.

1.   Конституція України: Прийнята на 5 сесії Верховної Ради України 28червня 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80с.

2.   Цивільний кодекс України. Офіційний текст зі змінами та доповненнями застаном на 1 січня 1994 р. // Право України. – 1993 р. — №11-12. С. 11-66.

3.   Кодекс Украины об административных правонарушениях: с изменениями идополнениями по состоянию на 10 июня 1995 г. – Х.: НПКФ «Консум», 1995 г. –240с.

4.   Уголовный кодекс Украины: с изменениями и дополнениями по состоянию  на15 апреля 1997 года. – Х.: ООО «Неофит», 1997 г. — 224с.

5.   Митний Кодекс України від 12 грудня 1991 року

6.   Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991року № 959 – XII // Відомості Верховної Ради (ВВР) № 29 1991, ст. 377.

7.   Про внесення змін до декретів Кабінету Міністрів України про валютнерегулювання: Закон України від 25 листопада 1993 р. // Урядовий кур`єр. – 1993.– 30 листопада. – С. 2.

8.   Про порядок здійснення  розрахунків в іноземній валюті: Закон українивід 23 вересня 1994 року // Урядовий кур`єр. –1994. – 6 жовтня. – С. 8.

9.   Про внесення змін до ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України »Просистему валютного регулювання і валютного контролю»: Закон України від 8 січня1994 р. //  Урядовий кур`єр. – 1994 р. — № 31-32. — С. 9.

10. Про внесення змін та доповнень до статті 16Декрету Кабінету Міністрів України »Про систему валютного регулювання івалютного контролю»: Закон України від 11 квітня 1995 р. // Голос України. –1995 р. – 28 квітня. – С. 3.

11. Про внесення змін та доповнень до законуукраїни »Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»: Закон Українивід 7 травня 1996 р. // Голос України. – 1995 р. – 28 квітня. – С. 3.

12. Про формування валютних Фондів України у 1992році: Постанова Верховної Ради від 5 лютого 1992 р. //Голос України. — 1992. — 20 лютого. (№30).

13. Про внесення змін до Постанови Верховної РадиУкраїни від 5 лютого 1992 р. «Про формування валютних фондів України у1992 р.»: Постанова Верховної Ради від 12 травня 1992 р. №2331-ХП //Відомості Верховної Ради України. — 1992. — №31. — Ст. 443.

14. Про Декрет Кабінету Міністрів України«Про тимчасовий порядок використання надходжень в іноземній валюті»:Постанова Верховної Ради від 21 квітня 1993 р. №3118-ХІІ //Відомості ВерховноїРади України. — 1991 -№21. -Ст. 222.

15. Про порядок введення в дію Закону України«Про внесення змін до декретів Кабінету Міністрів України про валютнерегулювання»: Постанова Верховонї Ради від 25 листопада 1993 р. // ГолосУкраїни. — 1993. — №227. — С. 2.

16. Про доповнення Постанови Верховної Ради від 25листопада 1993 року «Про порядок введення в дію закону України „Провнесення змін до декретів Кабінету Міністрів України про валютнерегулювання“; Постанова Верховної Ради від 30 червня 1994. // Урядовийкур'єр. — 1994. — 16 липня С. 2.

17. Про порядок введення в дію Закону України»Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті": ПостановаВерховної Ради від 23 вересня – 1994р. // Урядовий кур'єр. – 1994. — 6 жовтня.- С. 8.; Голос України. — 1994. — 5 жовтня. — С. 8.

18. Про невідкладні заходи щодо посиленнявалютного контролю: Указ Президента України від 8 червня 1993 р. // Урядовийкур'єр. — 1993. — №84. — С. 2.

19. Про додаткові заходи щодо вдосконаленнявалютного регулювання: Указ Президента України від 2 листопада 1993 р. //Урядовий кур'єр. — 1993. — №163. — С. 2.

20. Про вдосконалення валютного регулювання: УказПрезидента України від 22 серпня 1994 р. // Урядовий кур'єр. — 1994. — 27серпня — С.3.

21. Про заходи щодо забезпечення валютного таекспортного контролю: Указ Президента України від 7 вересня 1994 р. // Урядовийкур'єр. — 1994. — 10 вересня. — С. 2.

22. Про відбиття анонімних валютних рахунківфізичних осіб (резидентів і нерезидентів). Указ Президента України від 1 серпня1995 р. №678 // Урядовий кур'єр. — 1995. — 3 серпня. — С. 2.

23. Про створення Валютно-кредитної ради КабінетуМіністрів України: Постанова Кабінету Міністрів від 16 червня 1992 р. №337 //Закон і бізнес. — 1992. — №28. -С. 5.

24. Про режим валютних рахунків громадян вуповноважених банках України: Декрет Кабінету Міністрів від 2 грудня 1992 р.№2-92 // Відомості ВР України. — 1993. — №2. — Ст. 14.

25.Про систему валютного регулювання і валютногоконтролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року //Інформаційна система «Нормативні акти Україні» V.6.

26. Про скасування пільг підприємств і організаційщодо звільнення від обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті:Постанова Кабінету Міністрів від 26 листопада 1993 р. №961 // Голос України. — №224. — С. 2.

27. Про реалізацію Указу Президента України від 2листопада 1993 р. «Про додаткові заходи щодо вдосконалення валютногорегулювання»: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 1993р. №962 // Робітнича газета України. -1993. -1 грудня.

28. Про використання готівкової іноземної валютияк засобу платежу в Україні: Лист НБУ від 4 серпня 1995 р. №19018/1299 // Законі бізнес. — 1995. — 30 серпня. — Бібліотека «Закон і Бізнес». -№58. — С. 7-8.

29. Про стабілізацію валютного ринку України:Постанова Правління НБУ №227 від 18 вересня 1995 р. // Бюлетень нормативнихактів Мінфіну України. — 1995. — №11-12. — С. 498.

30. Положення про порядок надання резидентамУкраїни ліцензій на одержання кредитів в іноземній валюті від іноземнихкредиторів: Затверджене постановою Правління НБУ від 28 вересня 1995 р. //Закон і бізнес. — 1995. — 29 листопада. — Бібліотека «Закон і Бізнес».- №71. — С. 23-25.

31. Разъяснение НБУ о перерегистрации лицензий направо проведения операций с валютними ценностями: Телеграмма НБУ от 19 декабря1995 г. №16030/41 ІЗ // Закон и бизнес. — 1996. — 10 января. — С. 4.

32. Про тимчасовий порядок ведення уповноваженимибанками України відкритої валютної позиції з купівлі-продажу безготівковоїіноземної валюти на валютному ринку України: Затверджено постановою ПравлінняНБУ №1 від 3 січня 1996 р. // Законодавчі і нормативні акти з банківськоїдіяльності. — 1996. — Випуск 1. С. 21-24.

33. Про розрахунки в іноземній валюті: Лист ГДПІУкраїни від 5.03.96 р. №22-133/11-1381// Вісник податкової служби України, — 1996. — №5. — С. 24.

34. Про доходи в іноземній валюті: Лист ГДПІУкраїни від 13.03.96 р. №14-116-19/11-1528) // Вісник податкової службиУкраїни. — 1996. — №5. — С. 26.

35. Про проведення розрахунків в іноземній валюті:Лист ГДПІ України від 22 березня 1996 р. №22-112/10-1953 // Вісник податковоїслужби України. — 1996. — №5. — С. 24-25.

36. Про правила здійснення конверсійних операцій зготівкою іноземною валютою уповноваженими банками: Затвердженні постановоюПравління НБУ №68 від 25 березня1996 р. // Закон і бізнес. — 1996. — 7 серпня.

37. Про практикую застосування судамизаконодавства що­до порушення правил про валютні операції: Постанова ПленумуВерховного Суду України від 18 квітня 1997 р. № 5. // Інформаційна ситема“Нормативні акти України”. – V. 6.

38. Науково-практичний коментар Кримінальногокодексу України: за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного СудуУкраїни на 1 січня 1997 року. / За редакцією В. Ф. Бойка, Я. Ю. Кондратьєва, С.С. Яценка. – К.: Юрінком, 1997 р. – 960 с.

39. Уголовный кодекс Украины: Научно-практическийкомментарий (ответственные редакторы С. С. Яценко, В. И. Шакун). – К.: Правовіджерела, 1998 р. – 1088 с.

40. Важевская Т. Валютне регулювання. Становленнята розвиток УМВБ, міжбанківського валютного ринку // Вісник НБУ. — 1996. — травень (спеціальний випуск). — С. 22-23.

41. Валютне регулювання під час проведеннягрошової реформи // Урядовий кур'єр. -1996. — 3 вересня. — С. 6.

42. Васюрченко. О. Регулирование валютныхотношений // Бизнес Информ. — 1997. — №4. — С. 65-59.

43. Гетьман В. Валютний ринок України. Шлях достабілізації? // Вісник НБУ. — 1996. -№3.-С. 36-39.

44. Звягільській Ю. "...Іще раз про валютнерегулювання" // Голос України. — 1994. -№95. — 24 травня. — С. 3.

45. Кадькаленко С. Валютное регулирование вУкраине: Торговля иностранной валютой // Бизнес. — 1995.- №24-25. — 27 июня, 4июля. — С. 13-14.

46. Лавренюк С. Валютне регулювання: гірше, алекраще // Голос України. — 1994. — 16 вересня. — С. 3.

47. Лютенко Т. О. Проблеми валютного регулювання// Економіка. Фінанси. Право. -  №11.-С. 57-59.

48. Ніколайчук Л. Валютне регулювання: арія співцяза сценою //Демократична Україна. — 1994. — 16 липня.

49. Очкас Г. Особливі умови валютного регулювання// Закон і бізнес. — 1996. — 28 серпня. -С. 4.

50. Плотников О. Новий закон про валютнерегулювання: чи збережемо «спадщину минулого» // Закон і бізнес. — 1995. — 1 листопада. — С. 4.

51. Рожков С. Новітня валютна історія: кількіснийначерк // Голос України. — 1995. — 11 листопада. — С. 8.

52. Стебницький А. Питання валютного регулювання ізовнішньоекономічної діяльності підприємств // Бухгалтерський облік і аудит. — 1995. — №4. -С. 9-14.

53. Фейт Н. Валютное регулирование в переходнойэкономике // Проблемы теории и практики управления. — 1995. -№33. — С. 28-33.

54. Філіпенко А. Валютне регулювання в Україні //Урядовий кур'єр. — 1997. — 22 лютого. -С. 6.

55. Шаров О. Валютні проблеми України // Урядовийкур'єр, — 1992. — №64.-  С. 6.

56. Ющенко В. А. Относительно усовершенствованиявалютного регулирования // Бизнес. — 1994. — №14. — 12 апреля. — С. 41-42.

57. Киреев О.І., Рибальченко В. П. Валютнерегулювання в Україні та перспективи його розвитку // Вісник НБУ. — 1995. — №4.- С. 5-13.