Учебное пособие: Інституціональні аспекти ринкового господарства

Реферат з мікроекономіки

Інституціональні аспекти ринкового господарства

Ефективність дії ринкового механізму багато в чомузалежить від бажань і волі людей. У сучасному суспільстві вольові відносинийого членів закріплюються в структурі прав, морально-етичних норм, економічнихстимулів і т.п., що в цілому визначає поведінку кожної людини. Ці передумовиефективності ринкової економіки, з одного боку, а з другого — її наслідкирегулюються здебільшого державою. В цілому, завжди існує система інституцій — формальних і неформальних норм і правил поведінки, що розробляються тавстановлюються державою, суспільством і дають змогу індивідам структурувати такоординувати свою діяльність. Розглянемо послідовно найважливіші з них.

Інституціональне середовище функціонуванняекономічних суб’єктів багато в чому визначається правами власності. Сучаснаекономічна теорія під правом власності розуміє санкціоновані норми поведінки,сукупність яких регулює відносини між людьми щодо використання ними економічнихблаг. Ефективність цих норм прямо залежить від панівної в суспільстві формивласності, а також від структури форм власності (приватна, державна такомунальна), що склалася, та тенденції її розвитку.

Теорія прав власності дає змогу по-новомупобачити роль і природу економічних організацій. Відомо, що всередині цихорганізацій принципи ринкової економіки не діють. Яким чином у сучасній економіціповинні співіснувати ринкові та ієрархічні принципи організації? Чому саміекономічні організації існують у різних формах? На ці та багато інших питаньнамагається відповісти сучасна неоінституціональна теорія.

У рамках цієї теорії під фірмою, як економічноюорганізацією, розуміють коаліцію власників скооперованих факторів виробництва,які зв’язані між собою контрактними зобов’язаннями з метою мінімізаціїтрансакційних витрат.

Трансакційні витрати — це витрати у сферіобміну, пов’язані з передачею прав власності. Вирізняють п’ять основних формтран — сакційних витрат:

·    витрати, пов’язані із пошуком, збиранням, обробкоюта аналізом ринкової інформації;

·    витрати, пов’язані із пошуком партнерів, веденнямпереговорів та укладанням контрактів;

·    витрати, пов’язані із стандартизацією тазабезпеченням і контролем виконання вимог стандартів;

·    витрати, пов’язані із захистом прав власності;

·    витрати, обумовлені опортуністичною поведінкоюпартнерів, тобто невиконанням ними контрактних зобов’язань.

В основу фірми як економічної організаціїпокладено систему контрактів, які укладаються між власниками певних ресурсів.Фірмова коаліція по-різному оцінює скооперовані ресурси і ділить їх на тригрупи:

а) загальні ресурси, цінність яких не залежитьвід того, чи знаходяться вони у даній фірмі, чи ні;

б) специфічні ресурси, які всередині фірмицінуються вище, ніж за її межами;

в) інтерспецифічні ресурси — взаємодоповнюючідо найбільшого синергетичного ефекту ресурси, максимальна цінність якихдосягається тільки в даній фірмі. Фірма розглядається як об’єднання щодоспільного використання передусім інтерспецифічних ресурсів.

Унікальність інтерспецифічних ресурсів,об’єднуваних коаліцією, та різноманітність трансакційних витрат й обумовлюютьчисленність видів сучасних фірм.

На зміст інституціональної системи суттєвовпливає існування зовнішніх ефектів, тобто витрат або вигод від ринковихоперацій, що не отримали відображення в цінах.

Якщо діяльність економічного агента призвеладо витрат у інших виробників чи споживачів товарів і послуг, то в цьому разімає місце негативний зовнішній ефект. Яскравим прикладом такого ефекту єзабруднення навколишнього середовища.

Позитивний зовнішній ефект виникає тоді, колидіяльність одного економічного агента принесла вигоду іншим. Прикладомпозитивного зовнішнього ефекту може слугувати освітянська діяльність.

Оцінюючи зовнішній ефект, визначають різницюміж суспільними витратами (вигодами) та індивідуальними витратами (вигодами):

MSC = MPC + MEC,

де MSC — граничні суспільні витрати; MPC — граничні індивідуальні витрати; MEC — граничні зовнішні витрати.

На рис. .1 та.2 показані види зовнішніхефектів (MSB, MPB — відповідно граничні суспільні та граничні індивідуальнівигоди). Варто звернути увагу на те, що за наявності негативного зовнішньогоефекту економічне благо продається та купується у більшому обсязі порівняно зефективним його розміром, а за позитивного ефекту — у меншому обсязі.

/>

Рис.1. Негативний зовнішній ефект

/>

Рис.2. Позитивний зовнішній ефект

Щоб зменшити перевиробництво товарів знегативним зовнішнім ефектом або збільшити виробництво, що має позитивнийзовнішній ефект, необхідно трансформувати зовнішні ефекти у внутрішні. З цимзавданням ринок не може справитись, і виправляти становище повинна держава.

В арсеналі економічної політики є різні засобищодо усунення небажаних зовнішніх ефектів. Використання цих засобів сприяєнаближенню обсягів виробництва із зовнішніми ефектами до ефективних. З цієюметою вдаються до:

а) встановлення прав власності на ресурси істворення можливостей для вільного обміну цими правами;

б) колективного або державного володінняблагами, яким властиві зовнішні ефекти;

в) заборони або встановлення обмежень на видизабруднюючих та шкідливих речовин;

г) запровадження корегуючих податків ісубсидій.

Мета використання зазначених інституцій (завинятком державного володіння цими благами) полягає у включенні додатковихсуспільних витрат (вигоди) благ із зовнішніми ефектами до індивідуальних витрат(вигод). У цьому випадку йдеться про інтерналізацію зовнішніх ефектів.

Механізм державного регулювання приходить надопомогу ринку і при розв’язанні проблем громадських благ, тобто благ,споживання яких неможливо обмежити лише для осіб, що платять за них. Прикладамигромадських благ можуть бути національна оборона, держава, протипожежні заходитощо. Основною властивістю громадських благ є можливість використання цих благусіма особами без урахування наявності та розмірів індивідуальної оплати.

На відміну від індивідуальних благ,громадським благам притаманна невибірковість, неконкурентність у споживанні.Доступність громадського блага практично не зменшується або не зникає зовсімдля всіх членів суспільства після того, як окремий споживач використав цеблаго. Неконкурентність громадського блага означає й те, що гранична вартістьнадання права користування благом ще одному споживачеві є нульовою.

Громадські блага вирізняються також невинятковістю- блага пропонуються всім без винятку членам суспільства. Жодна людина не можебути недопущеною до споживання громадського блага, навіть якщо вонавідмовляється за це платити. Готовність суспільства платити за громадське благо- це сума індивідуальних бажань платити за нього, бо кожен має можливістьспожити сумарну кількість виробленого товару.

Оскільки всім забезпечується та сама кількістьсуспільно важливого товару, крива попиту на нього — вертикальне підсумовуваннякривих індивідуального попиту. А ефективним буде той обсяг виробництвагромадського блага, який відповідає точці перетину кривої сукупного попиту такривої граничних витрат.

На ринку може відчуватися нестача громадськихблаг, оскільки, коли відомо, що можна скористатися благом без будь-яких витрат,виникає проблема “зайців”. Внаслідок існування цієї проблеми виробництвогромадських благ буває нижче ефективного. Ринок не в змозі вирішити цюпроблему, знову на допомогу приходить держава.

Основні терміни

Інститути — формальні та неформальні норми іправила поведінки, що дають змогу економічним агентам координувати свої дії;обмеження, встановлені людьми для того, щоб структурувати свою діяльність.

Права власності — встановлені законом правила,що регулюють відношення людей при використанні ними економічних благ.

Фірма — коаліція власників скооперованихфакторів виробництва, зв’язаних між собою контрактними зобов’язаннями, якінаправлені передусім на найкраще використання інтерспецифічних ресурсів.

Трансакційні витрати — витрати у сфері обміну,пов’язані з передачею прав власності.

Зовнішні ефекти — ефекти виробництва чиспоживання блага, вплив яких на третіх осіб, які не є ані покупцями, аніпродавцями, ніяк не відображено в ціні цього блага.

Громадські блага — блага, що, по-перше, неможуть бути надані одній особі за умови, що їх неможливо передавати врозпорядження всім іншим особам, і що, по-друге, після того, як були наданіпевній особі, можуть бути передані всім іншим без додаткових витрат.

Задача.

У наведеній нижче таблиці показано загальнівитрати і загальні вигоди (у млрд. грош. од) від чотирьох природоохороннихпрограм; вартість кожної наступної програми перевищує попередні. Яку з програмслід реалізовувати? Чому?

Розв’язання.

Доцільною є реалізація програми В, оскільки їїграничні вигоди є найбільшими у порівнянні з іншими програмами. Чисті вигодивід реалізації програми В — надлишок загальних вигод над загальними витратами — максимальні.

Література

1.        Горобчук Т.Т. Мікроекономіка. Навчально-методичнийпосібник. Київ: ЦУЛ, 2002,236 с.

2.        Гребенников П.И., Леусский А.И.,Тарасевич Л.С. Микроэкономика: Учеб. / Под общ. ред.Л.С. Тарасевича. — СПб.: Изд-во СПб УЭФ, 1996. — 352 с.

3.        Долан Э. Дж., Линдсей Д. Микроэкономика:Пер. с англ. / Под общ. ред.Б. Лисовика и В. Лукашевича. — СПб.: Экон. шк.,1994. — 448 с.

4.        Максимова В.Ф. Микроэкономика: Учеб. — 3-еизд., перераб. и доп. — М.: Соминтэк, 1996. — 328 с.

5.        Ястремський О. І., Гриценко О.Г. Основимікроекономіки: Підручник. — К.: Знання, 1998. — 674 с.

6.        Чемберлин Э. Теория монополистической конкуренции.Реориентация теории стоимости / Пер. с англ.; Под ред. Ю.Я. Ольсевича. — М.:Экономика, 1996. — 351 с.

7.        Ястремський О. І. Основи теорії економічногоризику: Навч. посібник для студ. екон. спец. вищ. навч. закладів. — К.: АРТЕК,1997. — 248 с.