Лекция: Курт . 1992.

Похідні цінні папери – це угода купівлі та продажу з відстроченням часу виконання (угоди на строк). Основна причина їх існування – майбутня не визначеність, основна ціль – страхування ризиків, пов’язаних з непередбачувальним коливанням цін на ринках. Основними видами похідних інструментів являються форвардні, ф’ючерсні контракти та опціони.

Форвардний контракт – це угода, в зв’язку з якою одна сторона зобов’язується купити, а інша продати фіксовану кількість деякого базового активу по раніше обумовленій ціні в визначений майбутній момент часу.

Найбільш розповсюджені форвардні контракти на придбання (продаж) валюти, реальних активів (сільськогосподарських товарів), цінних паперів.

Умови форвардного контракту (строки поставки, обсяг, якість, ціна і т.д.) визначаються угодами сторін. Основною вадою при цьому являється, по-перше, відсутність ліквідності (неможливість перепродажу своїх прав по контракту третій особі), по –друге, ризик невиконання однією з сторін своїх обов’язків по угоді.

Різноманітністю ф’ючерсного контракту від форвардного є стандартизація усіх параметрів угоди. Торгівля ф’ючерсними контрактами ведеться на організованих площадках, а гарантом виконання угоди виступає спеціальна організація – посередник, назва якої — клірінгова палата. Заключаються як ф’ючерсні контракти по реальних активах, так і фінансові ф’ючерси – по валюті, державним облігаціям, портфелю цінних паперів (ф’ючерси по фондовим індексам).

Опціон– це різновид угоди на строк, в співвідношенні з умовами котрої, одна сторона (продавець опціону), зобов’язується по вимогах покупця продавати або купувати базовий актив по раніше домовленій ціні в визначений момент часу.

Покупець опціону має право вибору – виконати угоду або ні. В зв’язку з тим, що увесь ризик коливання ціни лягає на продавця опціону, покупець платить йому за це винагороду, яка називається премією. Таким чином, опціон виконується (базовий актив продається чи купується) при умові, що це вигідно покупцю (власнику) опціону. Найбільше розповсюдження на світових ринках отримали опціони на акції, державні облігації, фондові індекси, валюту.

ТЕМА 10. Фінансовий механізм зовнішньо-економічної діяльності

1. Суб`єкти та види зовнішньоекономічної діяльності

Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності представляє собою сукупність форм і методів управління фінансово-кредитними і валютними відносинами, що виникають між окремими державами і які регламентуються ними в правовому порядку.

Суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

· фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які наділені громадянською правоздатністю та дієздатністю відповідно до законів України та мають постійне місце проживання в Україні;

· юридичні особи, які зареєстровані в Україні та мають постійне місцезнаходження на території України, у тому числі юридичні особи, майно та капітал яких знаходиться у власності іноземних суб’єктів господарської діяльності;

· об’єднання фізичних та юридичних осіб, які не наділені статусом юридичної особи за законами України, але мають постійне місце проживання в Україні і право на здійснення господарської діяльності;

· структурні одиниці іноземних суб’єктів господарської діяльності, які не наділені статусом юридичної особи за законами України, але мають постійне місцезнаходження на території України;

· спільні підприємства за участю суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зареєстровані в Україні та мають постійне місцезнаходження на території України;

· інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівні права здійснювати будь-які види цієї діяльності, визначені у статті 4 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність».

Основні види зовнішньоекономічної діяльності можна поділити на: експортні, імпортні, бартерні (товарообмінні) та операції з давальницькою сировиною.

Експортом є продаж товарів (продукції) суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України (резидентами) іноземним суб’єктам господарчої діяльності (нерезидентам) та вивіз їх через митний кордон України.

Імпортом є закупка у іноземних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності товарів (продукції) та ввезення їх на територію України, включаючи закупку товарів (продукції), призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Бартерною (товарообмінною) операцією у зовнішньоекономічній діяльності є один з видів експортно-імпортних операцій, оформлений єдиним договором між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України та іноземними суб’єктами господарської діяльності, який передбачає збалансований за вартістю обмін товарами без використання грошей у готівковій або безготівковій формі.

Операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічній діяльності є операції з переробки (обробки, збагачення або використання) давальницької сировини незалежно від кількості замовників та виконавців, а також етапів (операцій з переробки цієї сировини), ввезеної на митну територію України або вивезену за її межі з метою отримання готової продукції за відповідну платню.

2. Оподаткування суб’єктів та митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Оподаткування операцій, які проводять суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності України, здійснюється за такими принципами:

· Україна самостійно встановлює і скасовує податки і пільги для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України;

· Ставки податків встановлюються і скасовуються Верховною Радою за поданням Кабміну України;

· Рівень оподаткування встановлюється виходячи з необхідності досягнення та підтримки самоокупності та самофінансування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та з метою бездефіцитності платіжного балансу України;

· Ставки податків є однаковими для всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та визначаються за товарною ознакою: для однієї групи товарів діє єдина ставка податку;

Мито — це непрямий податок, який стягується з товарів, які переміщаються через митний кордон країни, тобто ввозяться, вивозяться чи прямують транзитом.

Платниками мита є будь-які юридичні або фізичні особи, що здійснюють переміщення через митний кордон України товарів, які підлягають митному оподаткуванню згідно з чинним законодавством.

Об’єкт оподаткування — митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України. Для визначення митної вартості товарів валюта контракту перераховується у національну валюту України за курсом Нацбанку, що діє на день подання митної декларації. Мито сплачується у національній валюті України. Існує ввізне та вивізне мито:

В залежності від принципу нарахування мита можна виділити:

— адвалорне мито, яке нараховується у певному проценті до митної вартості товарів,

— специфічне мито, яке нараховується у твердих сумах з одиниці товару,

— комбіноване мито – поєднує у собі адвалерне та специфічне мито.

На деякі товари можуть встановлюватися сезонне ввізне та вивізне мито на термін, що не перевищує чотирьох місяців з моменту їх встановлення.

В окремих випадках може використовуватися спеціальне, антидемпінгове та компенсаційне мито.

Обчислення акцизного збору здійснюється виходячи з митної вартості товарів, перерахованої за курсом Нацбанку України на день подання митної декларації, з урахуванням сум мита та митних зборів і розміру ставок:

— на товари, що підлягають обкладанню митом і митними зборами:

АЗ = (Вм + З + М) х А / (100-А);

— по товарах, що не підлягають обкладенню митом:

АЗ = (Вм + З) х А / (100 — А),

де:

АЗ — сума нарахованого акцизного збору,

Вм — митна вартість товару,

М — мито;

З — митні збори,

А — ставка акцизного збору.

Підставою для обчислення акцизного збору є вантажна митна декларація.

Оподатковуваним оборотом для обчислення ПДВ є вартість, яку необхідно сплатити до чи після проходження митних процедур за товари, ввезенні на територію України, що включає в себе (1)митну вартість товару, перераховану за курсом Нацбанку, (2)мито, (3)митні збори, та (4)суму акцизного збору за підакцизні товари.

Обчислення суми податку проводиться за ставкою 20% від оподатковуваного обороту. Сума податку обчислюється за такими формулами:

— товари, що підлягають обкладанню митом і акцизним збором:

ПДВ = (Вм + М + З + АЗ) х П / 100;

— товари, що належать обкладанню тільки митом:

ПДВ = (Вм + М + З) х П / 100;

— товари, що обкладаються тільки акцизним збором:

ПДВ = (Вм + З + АЗ) х П / 100;

— інші товари, що не підлягають обкладенню митом та акцизним збором:

ПДВ = (Вм + З ) х П / 100, де П — ставка ПДВ.

3. Митне регулювання зовнішньо-економічної діяльності

Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється у відповідності до положень законів України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про єдиний митний тариф» та міжнародних договорів України.

Усі предмети, що підлягають митному контролю, класифікуються у схемі Єдиного митного тарифу. Кожний товар має свій дев¢ятизначний код ТН ЗЕД (товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності), перші два знаки якого означають товарну групу; 3 та 4 — визначають товарну позицію; 5 і 6 — це товарна підпозиція; 7 — 9 є визначальним для конкретного товару. Причому, в частині перших шести знаків ТН ЗЕД уніфікована з Гармонізованою системою опису та кодування товарів, а в частині восьми знаків — з Комбінованою тарифно-статистичною номенклатурою ЄЕС. Правильне встановлення місця товару в номенклатурі є вирішальним для встановлення митних режимів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Єдиний митний тариф України передбачає три види ставок, що відрізняються за їх розміром та залежать від країни походження товарів: преференційні; пільгові та повні.

Єдиний митний тариф України та митні правила повинні бути спеціально опубліковані в загальнодоступних засобах масової інформації не пізніше, як за 45 днів до терміну вводу їх в дію. У випадку, якщо вказані документи не будуть офіційно опубліковані, вони не набувають чинності. Якщо вказані документи будуть офіційно опубліковані пізніше, ніж за 45 днів до терміну вводу їх в дію, то датою набуття ними чинності буде вважатися 46-ай день з моменту офіційної публікації. Офіційною публікацією вважається публікація у офіційному періодичному виданні Верховної Ради України. Датою офіційної публікації вважається дата фактичного виходу у світ відповідного номеру цього видання.

4. Державний контроль за здійсненням валютних операцій

Ще одним елементом зовнішньоекономічної діяльності є валютні операції, які регулюються Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

Головним органом валютного контролю є Національний банк України до повноважень якого входять:

— проведення валютної політики виходячи з принципів загальної економічної політики України;

— контролювання і дотримання затвердженого Верховною Радою ліміту зовнішнього державного боргу України;

— накопичення, зберігання та використання резервів валютних цінностей для проведення державної валютної політики;

— видача ліцензій на здійснення валютних операцій та прийняття рішення про їх скасування;

Кабінет Міністрів України в області валютного регулювання:

— визначає та пред’являє на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України;

— бере участь у складанні платіжного балансу;

— забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей;

— забезпечує формування та виступає розпорядником Державного валютного фонду України;

— визначає порядок використання надходжень в міжнародних розрахункових од.

Національний банк України здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, що не належать до компетенції інших державних органів, а також забезпечує виконання уповноваженими банками функцій по здійсненню валютного контролю.

Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, які проводяться резидентами та нерезидентами через ці банки.

Державна податкова інспекція здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, які проводяться резидентами та нерезидентами на території України.

Міністерство зв’язку здійснює контроль за дотриманням правил поштових переказів та пересилки валютних цінностей через державний кордон України.

Державний митний комітет України здійснює контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через державний кордон України.

КОнтрольні запитання на залік

1. Роль фінансів в ринковій економіці.

2. Державний кредит, його економічна суть і роль. Відмінності державного кредиту від банківського.

3. Фінанси як об'єктивна економічна категорія.

4. Предмет науки про фінанси.

5. Визначення фінансів, їх суттєві ознаки і взаємозв'язок з іншими економічними категоріями.

6. Фінансова система, її ланки.

7. Функції фінансів підприємств.

8. Економічна суть податку на добавлену вартість.

9. Децентралізовані державні видатки, їх склад і загальна характеристика.

10. Централізовані фінанси, їх склад і загальна характеристика.

11. Сутність фінансів підприємств.

12. Фінансові категорії, їх суть і сфери функціонування.

13. Економічна суть і значення бюджету.

14. Функції фінансів.

15. Види податків.

16. Децентралізовані державні доходи, їх склад і джерела формування.

17. Фінансова політика, її зміст і завдання.

18. Дискусійні питання функцій фінансів.

19. Фінансові стимули і фінансові нормативи, їх склад, сфера і механізм використання.

20. Склад і структура доходів і видатків державного бюджету України на 2009 р.

21. Суть і функції податків.

22. Фінансовий механізм, його суть і складові елементи.

23. Місце і роль фінансового механізму в ринковій економіці.

24. Фінанси господарських одиниць (децентралізовані фінанси), їх склад і загальна характеристика.

25. Фінансовий ринок, його суть і функції.

26. Необхідність фінансів, їх роль в суспільному виробництві.

27. Сутність і суспільне призначення фінансів.

28. Поняття державних доходів, їх економічна класифікація.

29. Централізовані державні доходи, їх склад і загальна характеристика.

30. Специфічні сфери фінансів, їх. характеристика.

31. Основи організації фінансів підприємств.

32. Фінансове планування: суть, методи, завдання.

33. Видатки державних, цільових і позабюджетних централізованих фондів.

34. Централізовані фінансові плани, їх види і загальна характеристика.

35. Зведений фінансовий баланс держави, його доходи, видатки і призначення.

36. Система страхових фондів.

37. Визначення оподатковуваного обороту, пільги, порядок і строки оплати податку на добавлену вартість в бюджет.

38. Акцизний збір, його економічна суть, платники і порядок визначення суми.

39. Оподаткування доходів населення від трудової діяльності (роботи по найму).

40. Поняття державних податків, їх економічна класифікація.

41. Доходи державних цільових і позабюджетних централізованих фондів.

42. Управління фінансами: поняття і організація.

43. Плата за воду.

44. Місцеві податки і збори.

45. Бюджетній дефіцит: причини виникнення і джерела покриття.

46. Оподаткування доходів підприємств і організацій.

47. Види цінних паперів, їх характеристика.

48. Страхування: економічна суть і роль в забезпеченні безперервності суспільного виробництва.

49. Класифікація податків, їх ознаки.

50. Страхування майна юридичних і фізичних осіб, його види і форми.

51. Особливості фінансів спільних підприємств.

52. Особове страхування, його види і перспективи розвитку в Україні

53. Принципи організації державних видатків.

54. Централізовані державні видатки, їх склад і загальна характеристика.

55. Плата за землю, її значення.

56. Фінансові ресурси підприємств, їх склад і джерела формування.

57. Лісовий доход.

58. Централізовані фінансові ресурси, їх склад і джерела формування.

59. Принципи і методи оподаткування.

60. Децентралізовані фінансові плани, їх види і загальна характеристика.

61. Оподаткування доходів громадян від підприємницької діяльності.

62. Податкова система: поняття, основи побудови.

63. Фінансовий аудит, види і значення.

64. Прибуткове оподаткування населення, його регулююча функція і значення в формуванні доходів бюджету.

65. Фінансові аспекти приватизації державних підприємств.

66. Валютна виручка, порядок її використання.

67. Бюджетні права органів законодавчої і виконавчої влади.

68. Бюджетний процес.

69. Види і форми державного кредиту.

70. Фонди нагромадження і споживання, їх формування і цільове призначення.

71. Проблеми розвитку державного кредиту в Україні.

72. Прибуток підприємств: економічна суть і порядок розподілу.

73. Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності.

74. Органи фінансового.контролю в Україні, їх права і обов'язки.

75. Плата з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, їх роль і призначення.

76. Формування і розподіл виручки підприємств від реалізації продукції, товарів і послуг.

77. Вплив державних видатків на розвиток народного господарства і соціальної сфери.

78. Необхідність і роль перестрахування.

79. Причини і наслідки зростання внутрішнього і зовнішнього державного боргу.

80. Фінансове право, його роль в регламентації фінансових відносин.

81. Проблеми стабілізації та оздоровлення фінансової системи України.

82. Страховий ринок: поняття і перспективи розвитку в Україні.

83. Органи управління фінансами, їх функції.

84. Державне мито.

85. Основи прибуткового оподаткування населення, побудова шкали ставок оподаткування.

86. Поняття фінансового контролю, його види і методи.

87. Особливості фінансів орендних підприємств.

88. Бюджетне регулювання.

89. Державний борг.

90. Фінансова політика України на сучасному етапі.

91. Взаємозв'язок фінансів і фінансової політики.

92. Емісійний доход: сутність, особливості, наслідки.

93. Митна політика України.

94. Фінансовий ринок в Україні, економічні передумови і перспективи розвитку.

95. Особливості фінансів акціонерних товариств.

96. Страхування кредитних і фінансових ризиків.

97. Класифікація страхування по об'єктах і за ознакою ризику. Обов'язкове і добровільне страхування.

98. Бюджетна система України.

99. Основні тенденції в розподілі державних доходів між централізованими і децентралізованими фондами.

100. Управління державним боргом.

Курт. 1992.

Я часто переезжала с места наместо, в моей семье царил полный разлад. Мой отец страдал психическим расстройством, а мать не обращала на меня абсолютно никакого внимания. Единственным хорошим человеком был отчим, хотя и он не занимал в моей жизни сколько-нибудь заметного места. В течение четырех лет я воспитывалась в дошкольном интернате, а потом еще три года в школе-интернате. Если откровенно, то именно поэтому я стала покуривать марихуану. Я была очень одинокой и взбалмошной девочкой, а потом встретила Пэтти Смит, и она спасла мне жизнь. Кортни. 1992.

Я устал постоянно прикидываться хорошим парнем только для того, чтобы уживаться с другими и иметь друзей. Носил простую фланелевую рубашку, жевал табак и на многие годы стал монахом-затворником в своей комнатушке. Со временем я даже начал забывать, что такое нормальное общение с людьми. Курт. 1992.

До девяти лет у меня было по-настоящему хорошее детство. А затем на меня обрушилось уже ставшее классическим событие— развод родителей. С тех пор я постоянно переезжал от одних родственников к другим и вскоре превратился в подавленного и замкнутого подростка. Курт. 1992.

Я выросла в нескольких семьях и к тому же довольно больших. Рядом со мной всегда был врач-терапевт, моя мачеха, бывший любовник моей матери и так далее и тому подобное. Это было ужасно, хотя многое, конечно, зависело от личных предпочтений. Думаю, что нечто подобное случается всегда, когда выходишь замуж и обзаводишься семьей. Правда, когда я впервые вышла замуж, у меня ничего подобного не было. Не знаю. Лично я всегда хотела одного — иметь детей от одного мужа и оставаться с ним навсегда. Кортни. 1992.

Благодаря своему воспитанию, я чуть было не стала республиканкой. То есть я воспитывалась так называемыми «белыми отбросами», которые считали себя хиппарями. Но с другой стороны, для меня самыми важными людьми всегда были отец и мать.