Реферат: Дискурсивный анализ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З КУРСУ «ДИСКУРСИВНИЙ АНАЛІЗ ТА СТИЛІСТИКА»

1. Дати перелік та коротку характеристикуосновних стилів.

В мові виділяють п'ять стилів: художній, науковий,публіцистичний, розмовний та офіційно-діловий. Оскільки суспільні функції мовичасто переплітаються, то й функціональні стилі не є відособленими один відодного, кожен з них містить елементи іншого. Крім того, в будь-якомуфункціональному стилі переважають загальномовні, між-стильові засоби, хочкожному з них властиві специфічні елементи з однаковим стилістичнимзабарвленням, з єдиними нормами слововживання.

ХУДОЖНІЙ СТИЛЬ

Стиль художньої літератури являє собою складний сплав,який увібрав у себе все багатство національної мови. Тут можливі поєднанняелементів усіх стилів літературної мови, а також діалектизмів, жаргонізмів таінших складників, якщо це вмотивоване потребами мистецького зображеннядійсності.

Використання мовних засобів у художньому стилізумовлене його призначенням – образно відтворювати дійсність, тобтозмальовувати життя в образах, втілених у слові.

Однією з найсуттєвіших категорій у структуріхудожнього твору е образ автора. Його творча індивідуальність, світосприйманнята світовідчуття, ставлення до явищ навколишньої дійсності та їх оцінка –усеце позначається на доборі та організації мовних засобів.

Зразки стилю

 

Козацький суд

Коли, скажімо, трапиться, що двоє козаків між собоюзасперечаються чи поб'ються, або один одному по-сусідськи зробить шкоду і неможуть помиритися між собою, тоді обидва, купивши на базарі по калачеві, йдутьпозиватися у паланку, до якої належать, і, поклавши калачінастіл,стають біля порога, низенько вклоняються суддям і кажуть:

«Кланяємося, панове, хлібом і сіллю». Суддіпочинають питати: «Яке ваше діло, панове молодці?» Покривдженийрозповідає про образу. Судді звертаються до кривдника: «Ну, братику,говори, чи правда те, що товариш на тебе каже?» На що кривдник відповідає:«Та що ж, панове? Те все правда, що я шкоду зробив своєму сусіду, але неможу його вдовольствувати затим, що він лишнє од мене требує і шкоди не маєстільки». Вислухавши їх, паланка посилає від себе козаків для засвідченняшкоди. Після їх повернення, якщо скарга виявляється слушною, судді казаликривднику: «Ну що ж ти, братику, чи згоден заплатити шкоду своєму сусідучи ні?» Якщо обидві сторони згодні, паланка сама вирішує їхню справу йвідпускає по домівках. Якщо ж кривдник огинається й не примирюється в паланці,то їх відсилають у Січ. Якщо не міг розсудити й помирити суддя військовий, немогли отамани, йшли позиватися до самого кошового. Якщо ж там винний непогоджувався із присудом, то частували його киями, змусивши тут же, на очах увсіх заплатити покривдженому, скільки той вимагає (За Д. Яворницьким).

НАУКОВИЙ СТИЛЬ

За допомогою наукового стилю реалізується мовнафункція повідомлення. Твори, виконані в цьому стилі, містять науковуінформацію, яку треба довести до різних верств суспільства. До мови науковоїлітератури ставляться особливо суворі вимоги щодо логіки викладу матеріалу.

Важливою рисою наукової мови є нахил до розгорненихскладних речень з розгалуженою системою різних видів підрядності, відокремленихзворотів. Синтаксис наукового стилю має яскраво виражений книжний характер,чітко організовану будову речень, без чого неможливо було б висловити складнудумку. Велика питома вага тут належить складнопідрядним реченням, зокрема зпричиновим та наслідковим зв'язком. Такі речення найбільше відповідаютьспецифіці наукового викладу. Ще одна композиційна особливість наукового стилю –документація тверджень, цитати, посилання тощо.

 

Зразки наукових текстівМова

Опановуючи рідну мову, дитина вже в ранньому віціодержує велику кількість знань, зібраних і закодованих у словах. Людинарозмовляє легко і невимушене, якщо рідною мовою спілкується щоденно. Важкомовотворити тим, хто рідною мовою користується зрідка. Іншу мову такий мовецьможе знати лише в обсязі сленгу, що дає можливість спілкуватися тільки напобутово-службовому рівні.

Духовний світ народу закодований у мові. Українськамова має чимало слів, які є символами культури. Скажімо, хліб – це не тількиїжа, урожай та зерно. Це – символ джерела людського життя, материнськогоблагословення, символ достатку, знак уваги й пошани до гостя.

Українська мова охоплює найтонші чуттєві порухилюдини. Ми маємо безліч словесних та граматичних засобів, які виконують функціювпливу. Суфікси передають людяність. Вслухайтесь, як звучать слова: ріднесенький,малюсінький, матуся, кораблик, лошатко. Клична форма фіксуєбезпосередність: Орисю, Михайле, Іване Петровичу. Неозначена формадієслова спроможна передати сильний наказ (Встати всім! Вийти з класу!).Засоби прохання роблять мову ніжною й лагідною (Прошу тебе, зроби це!Благаю, побудь зі мною!). За словами та їх граматичними формами завждистоять контакти між людьми та ставлення людейдожиття.

Мова – універсальний засіб самовираження особистості.Лише передаючи людям інформацію, лише у процесі спілкування мовець може виявитисебе.

Мова – скарбниця національного самопізнання. Без мовинеможливо дізнатися про минуле, уявити майбутнє. Без мови неможливо усвідомитисебе частиною народу, відчути свій зв'язок з предками. У такому випадку слідговорити про стан історичної невагомості (За О. Федик).

ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ СТИЛЬ

Публіцистика єсферою масової комунікації, тому цей стиль має дуже широкий діапазон. З оглядуна призначення публіцистичного стилю – формування громадської думки –визначальною рисою його є вдале поєднання логізації викладу земоційно-експресивним забарвленням. Щоб формувати громадську думку, публіцистичнийтвір має бути бездоганним стосовно логічної побудови. Водночас навітьнайідеальніша в логічному плані річ не буде належно сприйнята, якщо вонавикладатиметься безпристрасною, заштампованою мовою. У різних жанрахпубліцистики логічний та емоційно-експресивний елементи мають неоднаковеспіввідношення, але коли говорити про публіцистичний стиль в цілому, то требапідкреслити, що в ньому логіка викладу та емоційно-експресивне забарвленняповинні бути взаємно зрівноважені

Об'єктом публіцистичного викладу є явища всіх сфержиття людини – від картинок побуту до подій історії й світової політики.

Характерна риса публіцистичного стилю – орієнтація наусне мовлення, елементи якого не лише виступають у ролі експресом, а й стаютьодним з прийомів зацікавлення читача, слухача, глядача. Широко використовуєтьсядіалогічна форма мовлення, яка особливо увиразнюється на тлі авторської омонологу. Цьому стилеві притаманні чіткі політичні оцінки, присутність автора,широкий вияв авторської індивідуальності.

Ще Тарас Шевченко в своїхпубліцистичних творах закликав до боротьби проти царату, за волю України. Длярозвитку української публіцистики багато зробили Іван Франко, Леся Українка,Михайло Коцюбинський, Павло Грабовський, Борис Грінченко, пізніше ВолодимирВинниченко, Микола Хвильовий, Василь Еллан-Блакитний, Максим Рильський, ПавлоТичина, Микола Бажан, Остап Вишня, Юрій Смолич та інші. Цю традицію продовжуютьнаші сучасники Олесь Гончар, Юрій Мушкетик, Ліна Костенко, Дмитро Павличко,Іван Драч, Павло Мовчан, Володимир Яворівський. Майстри художнього словасприяли й сприяють виробленню та вдосконаленню мовно-стилістичних ізображальних засобів публіцистичного стилю. Крім газетної публіцистики,виділяють радіо-, теле-, кінопубліцистику, ораторське мовлення.

Зразки стилю

 

Культура мовлення

Культура мовлення – це духовне обличчя людини. Вонасвідчить про загальний розвиток особистості, про ступінь прилучення її додуховних багатств рідного народу й надбань усього людства.

Основою мовленнєвої культури є грамотність, тобтодотримання загальноприйнятих літературних норм у користуванні лексичними,фонетичними, морфологічними, синтаксичними і стилістичними засобами мови.Мовленнямає бути не тільки правильним, а й лексичне багатим,синтаксично різноманітним. Щоб цього досягти, слід вслухатися в живе мовлення,вдумливо читати політичну, художню, наукову літературу, звертаючи при цьомуувагу на вживання окремих слів, на особливо вдалі висловлювання, на побудовуречень, користуватися словниками. Треба активно розвивати своє мовлення: усно йписьмово викладати думки, виправляти себе, перебудовувати сказане, шукатинайкращі й найдоцільніші варіанти висловлювання.

Культура мовлення тісно пов'язана з культуроюмислення. Якщо людина ясно, логічно мислить, то й мовлення в неї ясне, логічне.І навпаки, якщо в людини немає думок, якщо вона говорить про те, чого нерозуміє або не знає, то й мовлення в неї плутане, беззмістовне, захаращенезайвими словами, непотрібними красивостями. Мовлення тоді гарне, коли воноякнайповніше і якнайточніше передає думки чи малює образи і легко сприймається,зрозуміле.

Грамотне, багате мовлення — не тільки ефективний засібпередачі й сприйняття думок та образів. Це вияв поваги до людей, з якимиспілкуєшся, до народу, який створив цю мову.

(З журналу)

РОЗМОВНИЙ СТИЛЬ

Розмовне мовлення є найдавнішим стилем будь-якоїнаціональної мови. Розмовним мовленням користуються люди різного віку в побуті,в неофіційному й офіційному спілкуванні, в навчальній, науковій, виробничій,суспільно-політичній та в інших сферах життя.

Інтонаційною особливістю розмовного стилю є розмаїттяритміко-мелодійних варіацій, неодноманітність, що відтворює природнубезпосередність мовців. На лексично-фразеологічному рівні розмовного мовленняслід відзначити велику кількість експресивних та емоційно-оцінних слів ізворотів. Використовуються й просторічні елементи – несвідомо (принедостатньому опануванні норм літературної мови) або свідомо (як певнийстилістичний засіб).

З синтаксичного погляду розмовне мовленняхарактеризується широким використанням неповних речень, наявністю стереотипнихконструкцій. Розмовне мовлення здебільшого спонтанне, тобто безпосереднє,непідготовлене. Компонентами його є позамовні елементи – міміка, жести,конкретна ситуація, наявність чи відсутність об'єкта мовлення.

 

Зразок стилю

* * *

Того-таки дня Мотрин старший хлопець напився зМелащиного кухля води, але якось не вдержав кухля в руках, упустив та й розбив.Кайдашиха вискочила з хати й наробила галасу.

– Бач, іродова душе, вчила дітей мене лаяти, а твоїдіти мені шкоду роблять, – крикнула Кайдашиха до Мотрі в двері. Недовгодумавши, вона вихопила кухоль з Мотриної діжка та – хрьоп ним об землю.

Старе, як мале! Зовсім баба з глузду з'їхала. Що вамдитина заподіяла? – крикнула Мотря.

– Твої діти такі зміюки, як і ти. Наплодилавовченят, то не пускай їх до моєї діжки.

– То сховайте свою діжку в пазуху, а кухля менікупіть, бо вине дитина, – сказала Мотря.

– Овва! Розпустила своїх дітей, як зінських щенят.Недіждеш, – сказала Кайдашиха.

– Ти – змія люта, а не свекруха! –кричала Мотря. – Буду я чортова дичка коли не розіб'ю тобі кочергою голови.

(За І.Нечуєм-Левицьким)

ОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ СТИЛЬ

Матеріали, викладені у формі цього стилю,задовольняють потреби писемного (рідше усної й) спілкування в державному,суспільному, політичному, господарському житті, в ділових стосунках міжінституціями й установами, в громадській, виробничій та іншій діяльностіокремих членів суспільства. З офіційно-діловим стилем маємо справу в текстахуказів, законів, наказів, розпоряджень, звітів, ухвал, у діловому листуванні.

До найпомітніших рис цього стилю належать високийступінь стандартизації мовних засобів, виразна логізація викладу, майжецілковита відсутність емоційності та образності, широке використаннябезособових і наказових форм. Лексика здебільшого нейтральна, вживається впрямому значенні. Застосовується особлива термінологія та використовуютьсяспецифічні синтаксичні конструкції, зокрема кліше (тобто сталі формулизакріплені за певними ситуаціями: високі договірні сторони, укладання угодиі под.). Для чіткішої організації тексту запроваджується поділ напараграфи, пункти, підпункти. Найхарактерніші для цього стилю речення – простіпоширені. Вживаються також і складні речення з сурядним та підрядним зв'язком,з відокремленими зворотами, зі вставними й вставленими конструкціями.

Тексти офіційно-ділового стилю вимагають документаціїтверджень, точності формулювань, не допускають двозначності сприймання змісту.Характерна для цього стилю відсутність індивідуальних авторських рис.

 

Зразок стилю

 

АКТ

ПРОГОЛОШЕННЯНЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла буланад Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,

–   продовжуючи тисячолітнютрадицію державотворення в Україні,

–   виходячи з права на самовизначення,передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами,

–   здійснюючи Декларацію продержавний суверенітет України, Верховна Рада Української РадянськоїСоціалістичної Республіки урочисто

ПРОГОЛОШУЄ

 

Незалежність України та створення самостійної української держави –України.

Територія України є неподільною і недоторканою.

Віднині на території України мають чинність виключноКонституція і закони України.

Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.

 

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

 

24 серпня 1991 року

2. Здійснити комплексний стилістичний аналіззразка наукового стилю.

Глава І ОСНОВНІ ВЛАСТИВОСТІ ПІДСТАНОВОК

§1. Розглянемо різні переміщення (permutations) nбукв

/>

З елементарної алгебри відомо, що число таких переміщень є

/>

Позначимо ціпереміщення буквами:

/>

Називатимемо підстановкою (substitution) операцію, що полягає в переході від одного будь-якогопереміщення /> до другого />,причому позначатимемо цю підстановку символом

/>

Називатимемо /> знаменником підстановки, a /> – її чисельником.

§2.Неважко бачити, що одну й ту ж саму підстановку можна зобразити різнимисимволами, причому можна писати різні знаменники. Тоді чисельники повинні такожвідповідно змінюватись, бо знак підстановки повинен вказувати, якою буквоюзамінюється кожна буква знаменника. Порядок же букв у знаменнику цілкомдовільний.

Наприклад, такізнаки виражають одну підстановку:

/>

Очевидно, що будь-яку підстановкуможна записати так, щоб знаменником було дане переміщення, наприклад />.

Тоді різних підстановок буде тільки Nі всі вони можуть бути представлені так:

/>

де /> є такзвана тотожна підстановка, яка полягає в тому, що порядок переміщення букв незмінюється.

 

Граве Д.О. Вибрані праці. – K., 1971, с. 13–14.

Уривок з наукової математичної праці маєнеобхідну спеціальну термінологію (елементарної алгебри, знаменником,чисельником), цифри, буквені символи. Для більшої чіткості біля новоготерміна в дужках автор подає його визначений, усталений відповідник французькоюмовою: переміщення(permutations),підстановкою(substitution).

Автор поступово розкриває властивості поняття,описуючи послідовні дії, спрямовані на досягнення мети, залучаючи при цьомучитача, па що вказує 1 особа множини дієслів: розглянемо, позначимо,називатимемо. Майбутній час дієслів виражає наслідок здійснюваних операцій.

Послідовність викладу виявляється вживаннямзачину тоді, що пов'язує сказане раніше з наступним.

Порядок слів прямий, частина реченьузагальнено-особові та безособові. Є складні речення з підрядним і, рідше,сурядним зв'язком. Типові книжні звороти: полягає в; можуть бутипредставлені.

 

ЛАЗЕРИ

Лазери належать до класу приладів, які в техніціоб'єднані спільною назвою «генератори». Різні типи генераторів призначені дляперетворення одного виду енергії в інший або для видозмінення енергії. Так,генератор змінного струму перетворює механічну енергію обертання ротора машинив електричну енергію змінного струму. Інший приклад – видозмінення потокуенергії за допомогою лампового генератора, який застосовується в радіотехніці.Цей генератор перетворює змінний струм низької частоти в змінний струм високоїчастоти.

Лазери – генератори для перетворення різних видівенергіївкогерентне, монохроматичне випромінювання у видимій або близьких донеї ділянках спектра.

Назва «лазер» складається з початкових літеранглійських слів lightamplification by stimulated emission of radiation (підсилення світла за допомогою вимушеноговипромінювання). Така назва відображає принцип роботи генератора. У вітчизнянійлітературі лазер найчастіше називають оптичним квантовим генератором (ОКГ) або,іноді, генератором світла, що виразніше говорить про призначення приладу. Миознайомимося з основними типами лазерів, які поділяються на:

-   твердотілі лазери на основі прозорихлюмінесцентних кристалів і стекол;

-   рідинні – на розчинах хімічних елементів і їхсполук;

-   напівпровідникові – на основі кристалічнихнапівпровідників;

-   газові, в яких активним середовищем є гази,газові суміші і пара металів.

З цього переліку видно, що як активне, середовищезастосовуються речовини в усіх трьох агрегатних станах.

Останніми роками випущено багато різних типів лазерівта їх модифікацій.

Висоцький В.З.Лазери. – К., 1973, с. 7, 37-39.

Уривок з монографії насичений загальнонауковою(принцип, класу, речовини, модифікацій і ін.) та спеціальною (когерентне,монохроматичне випромінювання; оптичним квантовим генератором;напівпровідникові; генератор змінного струму тощо) лексикою і фразеологією.

Типові для власне наукового стилю ознаки:підсумковий початок фрази (З цього переліку видно) з авторським ми;градаційні рубрики із абзацним виділенням поширених об'єктних груп; специфічне«позачасове» вживання дієслів (лазери належать до класу приладів,генератор перетворює змінний струм, лазер найчастіше називають),часті віддієслівні іменники (перетворення, випромінювання, призначення,видозмінення). Фрази порівняно недовгі, переважають прості поширеніречення, є сполучникові складнопідрядні з підрядними означальними,приєднувальними та додатковими.

Елементамипопуляризації е докладне розшифрування назви приладу, про який йдеться, поданнясинонімів цієї назви.