Реферат: Бюджетная система Украины

Бюджетна система України– це об’єднання всіх ланок державногобюджету на єдиних принципах. Правові засади бюджетної системі становлятьКонституція України, виданий на її основі Закон “Про бюджетну систему України”,інші законодавчі акти.

          Економічною основоюбюджетної системи України виступає виступає народногосподарський комплекс.Складовими елементами бюджетної системи є її структура, принципи побудови іорганізація функціонування. Структура бюджетної системи визначається бюджетнимустроєм. Він грунтується на адміністративно-державному устрої України. БюджетУкраїни об’єднує 13,3 тис. самостійнихбюджетів.

          Бюджетна система Українискладається з державного бюджету України, республиканського бюджету АвтономноїРеспубліки Крим та місцевих бюджетів.

          Сукупність усіх бюджетів,що входять до складу бюджетної системі України, є зведеним бюджетом України.Він використовується для аналізу і визначення засад державного регулюванняекономічного і соціального розвитку України.

          Бюджет АвтономноїРеспубліки Крим об’єднує республіканський бюджет та бюджети районів і міст республіканськогопідпорядкування Автономної Республіки Крим.      

          До місцевих бюджетівналежать обласні, районні в містах, селищні та сільські бюджети. Бюджет областіоб’єднує обласний бюджет, бюджетирайонів і міст обласного підпорядкування.

          Бюджет району міститьрайонний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільськібюджети. Останні створюються за рішенням районних, міських Рад народнихдепутатів за наявності необхідної фінансової бази. Районні та міські Радивизначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів. Бюджет міста, якемає районний поділ, об’єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу.

          Бюджетний устрій –це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетноїсистеми. Він визначається державним устроєм і адміністративно-територіальнимподілом України.

          Бюджетнийустрій грунтується на принципах єдності, повноти, достовірності, гласності,наочності та самостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системиУкраїни.

          Принцип єдностібюджету означає існування єдиного розрахунку доходів і видатків кожної ланкибюджетної системи. Єдність бюджетної системи повинна забезпечуватися єдинимиправовою базою, бюджетною класифікацією, формами бюджетної документації,погодженими принципами бюджетного процесу, грошовою системою,соціально-економічною політикою, наданням необхідної статистичної та бюджетноїінформації з одного рівня бюджету іншому.

          Принцип повнотиполягає у відображенні в бюджеті всіх доходів і видатків.

          Принцип достовірності– це формування бюджету на основі реальних показників, науково обгрунтованихнормативів та відображення у звіті про виконання бюджету тільки тих доходів тавидатків, які є результатом кінцевих касових операцій банків.

          Принцип гласностізабезпечує висвітлення в засобах масової інформації показників бюджетів ізвітів про їх виконання.

          Принцип наочності –це відображення показників бюджетів у взаємозв’язку з загальноекономічнимипоказниками в Україні і за її межами шляхом використання засобів максимальноїінформативності результатів порівняльного аналізу, визначення темпів іпропорцій економічного розвитку.

          Державний бюджет України,республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні,районні в містах, селищні, сільські бюджети є самостійними. Самостійністьбюджетів забезпечується наявністю власних доходних джерел і правом визначеннянапрямів їх використання відповідно до законодавства.

          Провідне місце в бюджетнійсистемі України належить державному бюджету.

Державнийбюджет – цесистема грошових відносин, що виникають між державою з однієї сторони тапідприємствами, організаціями, установами, населенням з іншої сторони. Задопомогою цих відносин формується, розподіляється та використовуєтьсяцентральний фонд державних фінансових ресурсів; це головний фінансовий пландержави на поточний рік, який має силу закону. 

За матеріальнимзмістом – це центральний державний фонд грошових коштів.

Засоціально-економічним змістом – це основний засіб перерозподілу національногодоходу.

Бюджетскладається з двох взаємопов’язаних частин: доходів і видатків. Держава регулює відтворювальні процесичерез обидві частини. Бюджет стає важливим інструментом економічної політики,впливаючи на соціально-економічні процеси: ділову активність, зайнятість, ринокспоживчих товарів. Все це робить бюджет об’єктом напруженої боротьби – черезнього задовольняються інтереси різних груп бізнесу, військовопромисловихмонополій, профсоюзів.

Державний бюджетє найдійовішим механізмом здійснення фінансової політики держави. У доходахбюджету відображається податкова політика держави, а у видатках – приорітетнінапрямки вкладень коштів. Основні напрямки бюджетної політики визначаютьсяВерховною Радою України в спеціальній постанові, яка має назву бюджетноїрезолюції.

До проекту Законупро Державний бюджет України Кабінет Міністрів України додає техніко-єкономічнеобгрунтування відрахувань, дотацій і субвенцій бюджетам Автономної РеспублікиКрим, областей, міст Києва та Севастополя.

Кошти державногобюджету України витрачаються лише на цілі та в межах, затверджених Законом проДержавний бюджет України.

Збалансованістьбюджетів, які входять до складу бюджетної системи України, є необхідною умовоюфінансово-бюджетної політики. Перевищення доходів над видатками становитьнадлишок, перевищення видатків над доходами – дефіцит бюджету. При визначеннірозміру дефіциту бюджету кредити і позики в джерело доходів не враховуються.Дефіцит бюджету покривається за рахунок внутрішніх державних позик, позикіноземних держав та інших фінансових інституцій.

В цілому частказагальнодержавного бюджету України досить значна: на 2001 рік його сумапланується на рівні 33 млрд. грн., тоді як сума консолідованого бюджетупланується на рівні 41 млрд. грн. Це дає підстави говорити про високий рівеньцентралізації в розподілі та перерозподілі фінансових ресурсів. У зв’язку з цим зролстає актуальністьпроблеми подальшого пошуку оптимального співвідношення між державним імісцевими бюджетами.

До місцевихналежать обласні, районні, міські, селищні та сільські бюджети. Це фондифінансових ресурсів, що зосереджені в розпорядженні місцевих Рад народнихдепутатів та органів місцевого та регіонального самоврядування. Компетенціякожного з них в галузі бюджету розмежована. Всього бюджетів в Україні понад 13тисяч. Найчисельніша група – це сільські, селищні та міські бюджети.

Система місцевихбюджетів існує у всіх країнах світу. Проте її розвиток і функції зумовленірядом національніх, політичних, економічних та інших факторів. Найбільший впливмають економічні та політичні фактори. У промислово розвинених країнах їмналежить значна роль в економічному і соціальному розвитку. Так, у США, Японії,Німеччині з місцевих бюджетів фінансується біля 40 % всіх бюджетних витрат цих держав.Більшу частину видатків направляють на утримання закладів освіти, охорониздоров’я і соціального забезпечення,органів правопорядку, будівництво місцевих шляхів тощо.

Майже в усіхкраїнах світу бюджетні видатки поділяють на поточні та капітальні витрати. Відповіднокожний підрозділ має свої джерела доходів. Місцеві бюджети затверджуютьсямісцевими органами і до державного бюджету не включаються.

У зв’язку з цим пошук форм і методівзміцнення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування є доситьактуальним завданням. Тут має бути щонайменше дві мети. Госпрозрахункові ланкиекономіки повинні мати нормальні умови для господарської діяльності та бутизацікавленими у кращому використанні всіх видів ресурсів, а місцеві Ради – у стабільномуекономічному зростанні та підвищенні ефективності всіх видів діяльності. Цьогоможна досягнути, якщо основу доходної частини бюджетів становитимуть платежі заресурси. Такий підхід економічно обгрунтований, оскільки забезпечує реалізацію прававласності місцевої Ради на ресурси, надані в розпорядження і користування суб’єктам господарювання. Прив’язка доходів місцевого бюджету доплатежів за ресурси створює умови, за яких місцеві Ради увійдуть до системиринкових відносин як рівноправний партнер. Важливо, що платежі за ресурси запобігатимутьмарнотратству при їх використанні, а місцеві Ради будуть зацікавлені врозширенні відтворення ресурсів та посиленні контролю за їх використанням.

Місцеві Радинародних депутатів самостійно визначають напрями використання коштів своїх бюджетів.Ці бюджети містять видатки на фінансування підприємств та організацій місцевогогосподарства, на фінансування здійснюваних місцевими органами заходів у сферіосвіти, культури, охорони здоров’я, фізичної культури, соціального забезпечення, на утримання місцевихорганів влади та управління.

На сьогоднішнійдень залишається проблема ефективного використання бюджетних коштів в умовахадміністративної реформи. Досить велика сума бюджетних коштів витрачається наутримання апарату управління. Аналізуючи ці витрати у динаміці, спостерігаєтьсятенденція до їх підвищення: якщо у 1991 році витрачалося 1.2 % ВВП, то в 1998році – 3.3 %. Центральний апарат Президента складає 1000 осіб, КабінетуМіністрів – 900. В Україні нараховується близько 80 міністерств і комітетів (втому числі держкомітети), відомств, агенств, головних управлінь. Така структурауправління державою неефективна, вона породжує бюрократизм і не дає можливостіоперативно вирішувати питання. Відповідно до Закону України «Продержбюджет на 1999 рік” трати на державне управління скорочені на 80 млн. грн.

До речі, аппарат ПрезидентаСША налічує 430 осіб (міністри, клерки, чиновники) на 250 млн. чоловікнаселення. В Угорщині, де населення 10 млн. чол., аппарат Президента складаєвсього 33 чиновника. В областях України, де чисельність населення складає від 800тис. до 3 млн. чол., аппарат управління нараховує кількість в межах 400-500чиновників, кожний з яких має від 3 до 9 заступників, персональні машини. Кабінети,секретарів, помічників, найсучасниші комунікаційні засоби. В Україні відповіднодо Указу Президента проведені адміністративні реформи, спрямовані на скороченнякількості міністерств, комітетів та управлінь, але помітного результату поки щоне відчувається.    

Що стосуєтьсядержавного бюджету за 1999 рік, то номінальні доходи зросли на 22 %. Навіть затакого рівня номінального зростання державного бюджету встановлені  Законом на1999 рік доходи були недовиконані на 4.05 млрд. грн. (17%), а планові показники,на основі яких були розроблені ліміти видатків, — на 11,3% (2522 млн.грн.).

Різке погіршенняв останні місяці року ситуації із надходженнями до державного бюджетуготівкових коштів та неможливість здійснювати заплановані обсяги запозичень назовнішньому та внутрішньому ринках призвели до стрімкого скорочення рівняфінансування видатків, що, в свою чергу, погіршило і показник фінансування,який скоротився у листопаді до 72,3% визначеного лімітами обсягу. Проведення вгрудні взаємозаліків на суму 406,8 млд. грн. дало змогу в грудні вийти нарівень фінансування у розмірі 121,5%, а за результатами року – на 95,7%.

          Доходи державного бюджетуза 1999 рік становили 19,8 млрд. грн. і номінально зросли порівняно з минулимроком на 3,6 млрд. грн. (22%), що в реальному вимірі відповідає 2 % падіння. Уцілому 1999 рік характерізується нерівномірністю виконання доходної частинидержавного бюджету. Якщо у 1998 році після найскладніших перших місяців рокуситуація стабілізувалася і утримувалася в певних межах – 7,5 – 8,6% річноговиконання в місяць, то на початку 1999 року не вдалося зберегти минулорічнихдосягнень. Практика 1999 року довела, що застосування щорсткого адмініструванняз боку Державної Податкової Адміністрації, митниці, Фонду Державного Майна далозмогу забезпечити надходження до бюджету запланованих обсягів доходів.

          Більш детальніше зупинюсяна проекті Держбюджету-2001 року. Суттєвих змін по відношенню доДержбюджету-2000 не відбулось. Якщо виключити доходи від приватизації тадержавних цільових фондів, а також врахувати інфляцію, то реальні доходиконсолідованого бюджету в 2001 році зменшаться на 7,5 % у порівнянні з 2000роком. Таким чином, уряд при прогнозі росту ВВП на 4 % і збереженні діючихналогових ставок передбачає подальше погіршення стану української економіки танеспроможність підприємств виконати налогові зобов’язання в повному обсязі (навіть заданими офіційної статистики 56 % промислових підприємств збиткові).

          Уряд намагається підвищитидоходну частину бюджету шляхом підвищення плану по неподатковим платежам уконсолідованому бюджеті з 9,7 до 17,5 млрд. грн. Таке велике збільшеннябюджетних доходів планується досягти перш за все за рахунок надходжень відприватизації та паливно-енергетичного комплексу. Якщо така тенденціязбережеться, то наступного року Бюджет недоотримує тільки за цими двомастаттями біля 7 млрд. грн. Реальні видатки Бюджету-2001 (із врахуваннямінфляції) у порівнянні з Бюджетом-2000, за прогнозом уряду, будуть зменшені на3,9 %. При цьому уряд намагається підтримати декларації про самий соціальний Бюджеті планує збільшити видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення на 1,5млрд. грн. (24%). Ці гроші воно планує направити в основному на покриттявидатків за оплату житлово-комунальних послуг, які за вимогою МВФ в цьому роцібули суттєво збільшені.

          Крім того, не передбаченівидатки на покриття заборгованостей, які виникли у попередні роки по зарплаті робітниківбюджетних установ, грошовому забезпеченню та іншим соціальним виплатам(поточний борг складає більш 2 млрд. грн.). На цьому фоні видатки силовим установампланується збільшити у 1,5 рази. На 600 млн. грн. планується збільшити видаткина утримання держапарату.

          У проекті Бержбюджету-2001 з’явилась нова стаття у розмірі 2,2млрд. грн. – иноваційне інвестування підприємств, які мають стратегічнезначення для економіки та безпеки держави. Хто і як буде визначати перелік цихпідприємств? Краще було б залишити ці кошти у підприємств, а не відбиратиоборотні засоби підприємств, а потім перерозподіляти їх серед “приорітетних”підприємств. Іначе кажучи, уряд пропонує зберегти політику перерозподілу коштіввідприбуткових підприємств до збиткових, тим самим знищюючи будь-які передумовидля довгострокового економічного зростання.

          Несбалансованість державнихфінансів приведе до “скритого” дефіциту Бюджету у розмірі 4 % ВВП. Наобслуговування державного боргу у 2001 році уряд планує виділити із Бюджету 6,4млрд. грн.

          Доречі, проектДержбюджету-2001, який базується на старій податковій базі, МВФ задовольняє,оскільк Фонд категорично проти зниження податкових ставок, передбачених упроекті Податкового кодекса. Якщо всеж-таки Президент погодиться підписатиДержбюджет-2001, який базується на старій налоговій базі, для промисловців тапідприємців це буде означати подальшу стагнацію та згортання бізнесу.                    

1.  Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. пос. –К.: вища школа,1997. – 383 с.

2.   В. Скаршевский. Такой же обман. Бизнес№39 (402), 25.09.2000,         

     с. 12 – 14.