Реферат: Макроэкономика

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

 

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА З

МАКРОЕКОНОМІКИ

                                                                       студента заочного факультету

                                                        3курсу

групи “Правове забезпечення АПК”

Шатова Сергія Леонідовича

987159

м. Суми     2000 р.

Теоретичне завдання

 

1.  ВВП і ВНП.Методи розрахунку ВНП (ВВП).

Існує безліч всілякихпоказників економічного добробуту суспільства. Загальновизнане, однак, щонайкращим доступним індикатором здоров'я економіки є обсяг річного сукупноговиробництва товарів і послуг, або, як його називають, сукупний випуск продукціїв економіці. Головним показником при складанні національних рахівниць служитьваловий національний продукт, або — стисло — ВНП Він визначається як сукупнаринкова вартість всього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг векономіці за один рік Ми побачимо, що не всі товари, вироблені в даному році,можуть бути продані деякі з них поповнять запаси Отже, будь-який прирістзапасів повинен бути врахований при підрахунку величини ВНП, оскільки здопомогою ВНП вимірюють всю поточну продукцію, незалежно від того, продана воначи ні. Поняття ВНП заслуговує істотних коментарів.

ВНП вимірює ринковувартість річного виробництва ВНП є грошовим показником Дійсно,  він повинен бутитаким, якщо нам необхідно порівнювати різнорідні по складу набори товарів іпослуг, зроблені в різні роки, і мати повне уявлення про їх відносну вартістьПояснимо на простому прикладі Представимо економічну систему, в якій в одномуроці було випущено 3 апельсина і 2 яблука, і 2 апельсина і 3 яблука у другомуроці. У якому році обсяг виробництва більше? На це питання не можна відповістидоти,  поки на різні продукти не будуть прикріплені ярлики з вказівкоюсуспільної оцінки їх відносної вартості. Передбачимо, що ціна (в грошовомувираженні) апельсина — 20 центів, а ціна яблук — 30 центів. Можна зробитивисновок, що обсяг виробництва у другому році більше, ніж в першому. Чому? Томущо суспільство оцінює обсяг виробництва у другому році вище; суспільство готовозаплатити за набір товарів, зроблених у другому році, більше, чим за товари,вироблені в першому році.

Для того щобправильно розрахувати сукупний обсяг виробництва, необхідно, щоб всі продукти іпослуги, вироблені в даному році, були враховані один раз, і не більше за те.Більшість продуктів проходять декілька виробничих стадій, перш ніж попадають наринок. У результаті окремі частини і компоненти більшості продуктів купуються іпродаються декілька разів. Таким чином, щоб уникнути багаторазового обліку частинпродуктів, які продаються і перепродуються, при розрахунку ВНП враховуєтьсятільки ринкова вартість кінцевих продуктів і виключається проміжна продукція

Під кінцевимипродуктами ми розуміємо товари і послуги, які купуються для кінцевогокористування, а не для перепродажу або подальшої обробки або переробки.Операції, що включають проміжні продукти, з іншого боку, відносяться докупівель товарів і послуг для подальшої обробки або переробки або дляперепродажу В ВНП включається продаж кінцевих продуктів, але з ньоговиключається продаж проміжних продуктів Чому? Тому що у вартість кінцевихпродуктів вже входять всі проміжні операції, що мали місце.  Окремий облікпроміжних продуктів означав би подвійний рахунок і завищену оцінку ВНП.

Щоб при розрахунку національногоприбутку уникнути подвійного рахунку, необхідно ретельно стежити, щоб в ньоговключалася тільки додана вартість, створена кожною фірмою. Додана вартість єринкова ціна обсягу продукції, зробленої фірмою, за вирахуванням вартостіспожитих сировини і матеріалів, придбаної нею у постачальників.

З допомогою ВНП робиться спробавиміряти обсяг річного випуску товарів і послуг в економіці. Для того щобдосягнути вказаної мети, необхідно з всією ретельністю виключити багато якінепродуктивні операції, що мають місце протягом кожного року. Непродуктивніоперації бувають двох основних типів: (1) чисто фінансові операції і (2) продажпотриманих товарів.

Фінансові операції. Чисто фінансові операції, в свою чергу, поділяються на три основнихвиди: трансфертні виплати з державного бюджету, приватні трансфертні платежі, атакож купівля-продаж цінних паперів.

Державнітрансфертні платежі. Вони включають виплати по соціальномустрахуванню, допомоги безробітним і пенсії ветеранам, які держава надає певнимсім'ям і індивідам. Основною особливістю державних трансфертних платежів є те,що їх одержувачі у відповідь на ці виплати не вносять якого-небудь внеску встворення поточного обсягу виробництва. Таким чином, включення їх в об'єм ВНПпривело б до завищення цього показника для даного року.

Приватнітрансфертні платежі — наприклад, щомісячні субсидії, що отримуютьсястудентами університетів з дому, або разові дари від багатих родичів — є нерезультатом виробництва, а актом передачі коштів від однієї приватної особи доіншого.

Операції зцінними паперами, тобто купівля-продаж акцій і облігацій, такожвиключаються з ВНП. Операції на ринку акцій являють собою не що інше, як обмінпаперовими активами. Як такі, ці операції прямо не передбачають збільшенняпоточного виробництва. Необхідно, однак, підкреслити, що, вилучаючи гроші з руктих, хто робить заощадження, і передаючи їх в руки тих, хто використовує, деякіз таких операцій з цінними паперами можуть непрямо підштовхнути витрачаннякоштів, ведуче до збільшення обсягу виробництва.

Продаж речей, що були увжитку. Основа длявиключення сум продажу потриманих речей з ВНП представляється вельми очевидною:подібний продаж або не відображають поточного виробництва, або включаютьподвійний рахунок. Включення продажу товарів, зробленого декілька років тому, воб'єм ВНП поточного року приведе до завищення обсягу виробництва в цьому році.

Давши загальнеуявлення про значення ВНП, перейдемо до наступної проблеми: яким чином можебути виміряна ринкова вартість всього обсягу виробництва, одинаково як іодиниці зробленої продукції?

Це можна зробитидвома способами. По-перше, ми можемо просто подивитися, скільки споживач, яккінцевий користувач цієї продукції, витрачає на її купівлю. По-друге, ми можемоскласти всю заробітну плату, рентні платежі, відсоток і прибуток, створену впроцесі виробництва. Другий підхід являє собою власне техніку розрахункудоданої вартості. Обидва ці підходи — по кінцевому продукту і по доданійвартості — являють собою два різних погляди на одну і ту ж проблему. Те, щозатрачено споживачем на придбання продукту, отримане у вигляді прибутку тими,хто брав участь в його виробництві.

Аналогічнааргументація правомірна при вимірюванні всього обсягу виробництва в економіці.Існують два різних підходи до вимірювання ВНП. Перший означає погляд на ВНП якна суму всіх витрат, необхідних для того, щоб викупити на ринку весь обсягвиробництва. Це — підхід до визначення ВНП по виробництву, або по витратах.Інший підхід передбачає погляд на ВНП з точки зору прибутку, отриманого абоствореного в процесі виробництва ВНП. Це — підхід до визначення ВНП понадходженнях, або, інакше, по розподілу, або по прибутках. Більш глибокийаналіз цих двох підходів дозволяє розкрити суть, до якої вони обидва зводяться:

ВНПможе бути визначений або шляхом підсумовування всіх витрат на купівлю всьогообсягу виробленої в даному році продукції, або за допомогою складання всіхприбутків, отриманих від виробництва всього обсягу продукції даного року. Якщо представити це вформі простого рівняння, то можна сказати, що, по суті справи, це непросто рівняння, ця — тотожність. Купівля, тобто витрачання грошей, і продаж,тобто отримання грошей, являють собою, в суті, двох боці однієї і тієї жоперації. Те, що витрачено на виробництво продукту, є прибутком для тих, хтовклав свої людські і матеріальні ресурси у виробництво даного продукту і йогореалізацію на ринку.

20.Макроекономіка як складова економічноїтеорії. Взаємозв”язок макро- і мікроекономічних процесів.

Широковживаним і добре відомим є визначеннямакроекономіки як науки, що вивчає економіку з точкизору її цілісності. Макроекономіка — це той особливий погляд на економічні відно­сини, яким на них має дивитись керівник уряду, державнийдіяч, політик, зрештою, будь-який громадянин, колозацікавлень якого не обмежуєтьсяродинними проблемами.

Іноді макроекономіку називають теоретичноюосновою еконо­мічної політикидержави. Таке визначення відображає той факт, що їївисновками керуються ті, хто формує і здійснює економічну політику.

Центральною проблемою макроекономіки єпроблема дина­мічноїрівноваги,взаємодії різних її елементів. З цього бокуеконо­міку можна уявити як систему терезів, еластичне зв'язаних між со­бою. Доторкнувшись до однієї шальки, ми спричинимо рух нели­ше якихось певних терезів, а й усієї системи.Тому той, хто хоче ке­рувати всією системою,повинен розуміти суть головних зв'язків, щоіснують у цій системі.

Таким чином, виходячи з того, що рівновага єдійсно цен­тральною проблемою економіки, ми дозволимособі визначити ма­кроекономіку, як науку про умови загальної рівноваги векономіці, засоби її підтриманнята наслідки порушення.

Макроекономічна стабільність, рівновага,достатні темпи еко­номічного зростанняналежать до найважливіших суспільних благ, що їх спроможний створити для своїх громадян уряд країни.

На сьогодні рівень цих благ в Українінадзвичайно низький. Адже упродовж 90-хроків у країні наростала тотальна розбалансованість: невідповідність ресурсів іобсягів виробництва, загальних доходів і витрат, надходжень і видатків бюджету,обсягів товарів і грошової маси, експортута імпорту тощо. Такий стан, крім усього іншого,зумовлений і ілюзією щодо простоти макроекономічного регулювання. Вражає швидкість, з якою пропонувалися,приймали­ся і безслідно зникали програми виведенняекономіки з кризи. Ли­ше протягом 1993 рокубуло прийнято три такі урядові програми. Безлічполітичних діячів, вищих урядовців, кандидатів у народні депутати вважають за необхідне і можливе мати своюособисту, ні на які інші не схожу програму макрорегулюванняекономіки.

Чи є випадковим таке становище? Ми вважаємо,що воно по­роджене тривалою практикою соціалістичногорегулювання, яке не мало ні реальноготеоретичного обгрунтування, ні об'єктивних економічних розрахунків.

З 30-х років XX століття у процесі дискусій і взаємозбагачення різних теоретичних шкіл, узагальненнянайрізноманітнішого прак­тичногодосвіду державного регулювання у світі творилась і розви­валась складна і цікава наука макроекономіка.Соціалістичні «тео­рія» іпрактика лишалися, зрозуміло, осторонь цього процесу. Тому сьогодні в Україні надзвичайно актуальним є завданнянадолужити, засвоїти і застосувати надбання світовоїмакроекономічної теорії.

Головним інструментарієм теоретичноїекономіки, як відомо, є економічні моделі.

Економічне моделювання в межах теоретичноїекономіки до­помагає зрозуміти, як функціонує економіка вцілому або її окремий фрагмент.

Мета економічного моделювання — досягти розуміння того, як функціонує економіка, а отже,що може трапитись, коли відбудуться ті чи інші зміни у її конкретній ланці. А зрозумівши, можна прогнозувати наслідки і варіантидоцільної стратегії.

Наскільки точними є економічні моделі? Всімоделі можна оцінювати як певною мірою хибні йводночас вірні. Кожна модель хибна в тому сенсі, що вона збіднена,більш проста, ніж реальне життя, і є результатомабстрагування від чогось од­ного в ім'яз'ясування чогось іншого. Кожна модель правильна, якщо завдяки їй вдається відобразити реальну взаємодіюявищ.

Власне макроекономічні моделі традиційноподіляються на три групи: моделі рівноваги, моделі порушеннярівноваги та структуралістськімоделі.

Головна риса моделей рівноваги— цеприпущення, що еконо­міка складається ізвзаємопов'язаних ринків, які аналізуються так, ніби вони природно перебувають у рівновазі. Останнєозначає, що на всіх ринках попит відповідає пропозиції, амеханізм, що забезпе­чує цю відповідність, —це ціни, які постійно коливаються.

У моделях рівноваги певною мірою використовують і мо­менти моделей порушення рівноваги, оскільки становить інтересі те, що має статися, коли рівновагапорушиться.

«Рівноважний підхід» застосовуютьпредставники різних те­чій: монетаристи,неокласики, прихильники теорії раціональних очі­кувань.

Моделі порушення рівноваги грунтуються наприпущенні, що економіка складається із взаємопов'язанихринків, рівновага яких не є природною рисою.Отже, ціни не здатні забезпечувати від­повідністьпопиту та пропозиції.

Типовий приклад «нерівноважногопідходу» — кейнсіанська версія проте, що існує дефіцит ефективного попиту на ринку това­рів, який спричиняєнерівновагу у формі безробіття на ринку праці.

Структуралістські моделі виходять з ідеї, що порушення рів­новаги на деяких ринках відіграє суттєву роль дляекономіки в ці­лому, їх автори аналізують ті сили, щоспричиняють порушення рівноваги.

На відміну від моделей рівноваги, якіпередбачають її віднов­лення за рахунок зміницін, структуралістські моделі грунтуються на тому, що рівновага досягаєтьсязавдяки перерозподілу доходів. Такийперерозподіл суттєво впливає на рівень заощаджень та ін­вестицій різних соціальних груп.

Практичне завдання

Виберіть правильнувідповідь:

1.  Уявімо, що ви купилиновий будинок за 150 тис. дол. і вселилися до нього. В національному доходібуде враховано:

а) збільшенняспоживчих витрат на 150 тис. дол.

б) зростанняспоживчих витрат на 150 тис. дол. поділених на кількість запланованих вамироків проживання у цьому будинку.

в) збільшенняспоживчих витрат на величину ренти будинку (яка є ринковою рентою, якби цей дімдійсно здавався в оренду) та зростання інвестицій на 150 тис. дол.

г) споживчі витратизалишаться незмінними.

Збільшення споживчихвитрат на 150 тис. дол.

2.  Доходи громадянинаУкраїни, який працює за вахтовим методом в компанії “Ніжнєвартовськ-Нафта” єчастиною:

а) ВНП України та ВНПРосії.

б) ВНП України та ВВПРосії.

в) ВВП України та ВНПРосії.

г) ВВП України та ВВПРосії.

ВНПУкраїни та ВНП Росії.

3.  Люди, які намагаютьсяпривернути увагу до велетенських розмірів корпорацій, часто порівнюють їхнювалову виручку від продажу з ВНП малих країн. В результаті виходить так, що,наприклад, корпорація “Ексон” в певному розумінні більше ніж Швеція, оскількиїї валова виручка перевищує шведський ВНП. Чому таке порівняння не є коректним?Чому сума валових виручок всіх американських фірм буде набагато більшою, ніжВНП США?

Сума валових виручок всіх американських фірмбуде набагато більшою, тому що у ВНП включається лише вартість кінцевогопродукту, а не вартість всіх продаж та перепродаж його компонентів увиробничому процесі.

4.  Як збільшиться ВНП врезультаті таких колективних дій: лісоруб зрубав дерево і продав його за 10дол. тесляру, який розпиляв його на дошки та продав за 25 дол. клієнтові, який,в свою чергу продав їх в роздріб за 35 дол. мебляру. Останній зробив з нихдосить вдалі книжкові полки і вирішив не продавати дешевше, ніж за 100 дол.

ВНПзбільшиться на 100 дол.

5.  Припустимо, щоекономіка складається тільки із двох виробників: комп’ютерів та автомобілів.Свідомості про об’єми їх продажу та ціну одиниці виробу за два різних роки:

Рік Комп’ютери

Автомобілі

 

Ціна

кількість

ціна

кількість

1975

10000 200000 6000 1000000

1990

2000 1500000 10000 1500000

Допустимо далі, щовсі товари призначаються для особистого споживання. Потрібно визначити:

              А

1.  Номінальний ВНП в1975 та 1990 рр.

1975    10.000х200.000+6.000х1.000.000=8.000.000.000

1990     2.000х1.500.000+10.000х1.500.000=18.000.000.000

2.  Реальний ВНП в 1975році, якщо прийняти за базові ціни 1975 року.

10.000х200.000+6.000х1.000.000=8.000.000.000

3.  Реальний ВНП в 1990році, якщо вважати базовими ціни 1975 року.

2.000х1.500.000/0,20+10.000х1.500.000/1,67=15.000.000.000+

8.982.035.928=прибл. 24.000.000.000

4.  Зміну реального ВНП(в%) за 1975-1990 рр… якщо вважати базовими ціни 1975 року.

ВНП зріс на200%.

5.  Реальний ВНП в 1975 і1990 рр., прийнявши за базові ціни 1990 року.

1975    10.000х200.000/5+6.000х1.000.000/0,6=400.000.000+

10.000.000.000=10.400.000.000

1990 2.000х1.500.000+10.000х1.500.000=18.000.000.000

 

6.  Зміну реального ВНП(в %) за 1975-1990 рр., якщо за базові прийнято ціни 1990 року.

Зріс на 73%

7.  Пояснити відмінностіу відповідях на питання 4 та 6.

Відмінності полягаютьу зміні цін на комп”ютери та автомобілі.

В

1.  Вирахувати індексспоживчих витрат (СРІ).

За базовий рікприймемо 1975

1975 = 100

1990=18.000.000.000/8.000.000.000х100 = 225

2.  Визначитиіндекс-дефлятор ВНП.

За базовий рікприймемо 1975.

1975 = 100

1990=18.000.000.000х100/(10.000х1.500.000+6.000х1.500.000) =

18.000.000.000х100/24.000.000.000= 75

3.  Пояснити відмінностів знайдених значеннях індексів.

Відмінності взнайдених значеннях індексів пояснюються тим, що у 1990 значно зросли обсягивиробництва товарі, а ціни на комп”ютери значно зросли.

Списоквикористаної літератури:

1.  Основи економічноїтеорії. Посібник за ред. проф. Мочерного С.В. Київ, “Академія”, 1998.

2. Радіонова І.Ф,Макроекономіка та економічна політика. К.: Таксон, 1996.

3.  Макконнелл КэмпбеллР., Брю Стэнли Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. В 2 т.: Пер. сангл. 11-го изд. — М.: Республика, 1995.

4.  James D.Gwartney and Richard L. Stroup, «What Everyone Should Know About EconomicsAnd Prosperty», 1993. Авторизованный русский перевод: Институт национальноймодели экономики, М.: 1996