Реферат: Монополии сегодня
Зміст.
Вступ........................................................................................................................31 Сутьмонополій..............................................................................................5
1.1. Що такемонополія....................................................................................................5
1.2. Причинивиникненнямонополій..............................................................................5
2 Історія виникнення монополій в Україні ісвіті.........................................7
3 Види монополій..........................................................................................12
3.1. Адміністративна,природна, економічна...............................................................12
3.2. Картель,синдикат, трест,концерн…................13
3.3. Прості,дискримінуючи, монопсонії,двосторонні...............................................15
3.4. Міжнароднімонополії............................................................................................17
4 Антимонопольнезаконодавство................................................................18
4.1. Причиниантимонопольного регулювання...........................................................18
4.2. Історіявиникнення антимонопольногозаконодавства........................................21
4.3. Сучаснеантимонопольнезаконодавство.............................................................23
5 Монопольне ціноутворення та максимізаціяприбутку монополії........26
5.1. Попит на продукціюмонополіста..........................................................................26
5.2. Максимізація прибуткумонополії.........................................................................29
5.3. Монопольнеціноутворення....................................................................................30
Висновок.................................................................................................................35
Література..............................................................................................................37
Вступ.
Сучасне життя неможливо уявити без ринкових відносин, а відповідно і без ринків. Існує багаторинків: ринок товарів і послуг, ринок праці, риноккапіталу тощо. Але умовно всі ці ринки можна поділити на два види:
1) ринки досконалої конкуренції. Модель досконалоїконкуренції описує функціонування ідеальної економічної системи, в якійгосподарські зв’язки організуються на засадах вільного обміну між незалежнимиекономічними суб’єктами.
2) ринки недосконалої конкуренції – це структури, уяких не діють умови повної конкуренції. Найсуттєвіша відмінність неповністюконкурентних ринків від повністю конкурентних полягає у здатності учасниківтаких ринків впливати на ринкові ціни.
Моя курсова роботаприсвячується проблемі монополії, як одному з об’єктів ринку недосконалоїконкуренції .
Проблема монополійє досить актуальною. Таким явищем як монополія цікавились ще в стародавній Греціїі потім протягом всього розвитку людства. Але найбільш гостро це питання сталонаприкінці 19 ст. але не дивлячись на таку довгу історію проблеми монополії йдосі досліджуються. Це пов’язано з тим що монополій край неоднозначно впливаютьна суспільний розвиток – їх існування має як негативні так і позитивнінаслідки.
Але не дивлячись наце сьогодні не має жодної розвинутої країни, яка б не мала антимонопольногозаконодавства, бо конкуренція є одним з найголовніших чинників існування добрефункціонуючого ринку.
Завдання моєїкурсової – визначити причини виникнення монополій, проаналізувавши історію їхвиникнення та розвитку; розглянути різні види монополій – їх спільні тавідмінні риси. Визначити негативні і позитивні наслідки існування монополії длясуспільства, та шляхи обмеження монопольної влади. З’ясувати поведінкумонополіста, щодо встановлення ціни та максимізації прибутка.
Щоб детальнішерозібратися в цій проблемі я розглянула такі питання: передумови та причиниіснування монополій; встановлення монопольної ціни та максимізація прибутку;суспільні та економічні наслідки існування монополії; види монополій;антимонопольна політика держави.
Основною джерельноюбазою для підготовки курсової роботи були: підручники “Мікро і макроекономіка” за ред. С.В. Будаговської,“Економічна історія України і світу ” за ред. Б.Д. Лановика, “Політична економія” – Р. Барр, закон України “Про обмеження монопольної влади та недопущення недосконалої конкуренції”.
1 Суть монополій.
1.1 Що таке монополія.
Монополія — це такий типринкової структури, де:
1) весь галузевий випуск постачаєодна фірма, частка кожного споживача (яких на ринку дуже багато) в загальному обсязіринкової продукції незначна;
2)продукція однорідна i не має близьких замінників;
3)входження на ринок нових фірмблоковано;
4)споживачі не взаемодіють між собою;
5)існує повна поінформованість щодо ринкових цін, обсягів та попиту покупців.
Відповідно, фірма вумовах монополії зветься монополістом, а рынок, на якому діємонополіст — монопольним ринком.
Практичномонополією звуться також ринки iз порушеннями деяких iз вищезазначених умов. Наприклад, монополістможе виробляти лише 80% галузевого обсягу, а 20% постачатимуть дрібні виробники; також може бути послабленаумова шодо відсутності замінників.
Ринок, де сурово виконуються всі зазначені умови називається чистоюмонополією(але на практиці її так само не існує як і досконалої конкуренції). [1.стр 94]
1.2 Причини виникнення монополій
Об’єктивноюосновою монополізму є домінуюче положення фірми на ринку, що дозволяє їйпроявляти вирішальний вплив на конкуренцію, підвищувати ціни і знижувати обсягвиробництва, ускладнювати доступ на ринок іншим фірмам. Продавець маємоноп-ольну владу, якщо він може підвищувати ціни на свою продукцію шляхомобмеження випуску цієї продукції. Підтримці монопольної влади сприяють вхіднібар’єри, які бло-кують входження у монополізовану галузь завдяки чинникам, щостворюють несприят-ливі умови для фірм-новачків порівняно з фірмою яка вжепрацює в галузі. Серед основ-них типів бар’єрів можнавиділити такі:
1) Виняткові праваотримані від влади. Так органи влади зазвичай надають право монополії нанадання транспортних послуг, послуг зв’язку, а такожкомунальні послуги. В багатьох випадках влада сама ж і керує монополіями.
2) Патенти і авторські права, які забезпечують винахідникам нових продуктів або творів мистецтвавиключні права, щоб продавати або надавати ліцензії, які б дозволяликористуватись цими винаходами. Але патенти і авторські права можутьзабезпечувати монопольні позиції тільки на обмежену кількість років. Післязакінчення строку дії патенту монопольні права на винахід зникають.
Коли яка-небудь фірма випускає товар не придбавши патентуїї можуть примусити припинити продаж за рішенням суду. Так, наприклад, в 1985р.федеральний суд постановив, що “Кодак корпорейшн” порушила сім патентів, виданих фірмі “Поларойдкорпорейшин”, виготовляючи з 1976р. фотоапарати миттєвоїзйомки. Коли була видана постанова суду, компанія “Кодак”, на долю якої приходилось 25% річних продажів фотоапаратів миттєвоїзйомки, змушена була припинити виробництво цих фотоапаратів.
3) Монопольне володіння всім обсягом пропозиціїокремого ресурсу. ”De Beers” має монопольнувладу на ринку алмазів завдяки її контролю над продажем 85% необробленихалмазів, придатних для виготовлеання коштовностей.
4) Економія на масштабі виникаєтоді, коли одна фірма виробляє продукцію з меншими витратами, чим це було бможливо, якщо б ринок обслуговувався двома чи більшою кількість фірм.
5) Недобросовісна конкуренція. Деякі фірми-монополістизастосовують методи боротьбу з конкурентами, які не тільки не відповідаютькодексу честі підприємця, а й у більшості випадків заборонені законом. Це може бути тиск на постачальниківсировини, профспілки, банки, переманювання провідного персоналу, цінова війназ метою банкрутства конкурента тощо. Однак виявити порушника закону тазастосувати до нього відповіднепокарання досить складно.
Наоснові вище сказаного можна зробити такі висновки про причини виникнення моно-
полій:
1)через процес концентрації виробництва, коли підприємства замість введення міжсобою всеможливої конкурентної боротьби укладають між собою угоди, тобтообєднують капітал.
2) на основіцентралізації виробництва і капіталу.
Централізаціявиробництва — це збільшення масштабів виробництва продукції в результатіобєднань кількох підприємств в одне із загальним управлінням.
Централізаціякапіталу — це збільшення розмірів капіталу внасоідок обєднанняраніше самостійних капіталів.
3) внаслідок дій держави, спеціальних або навмисних її кроків.
4)поява акціонерної капіталістичної власності, коли індивідуальна приватнавласність перетворюється на гальма розвитку продуктивнихсил. Вона виникає в результаті злиття,обєднання декількох капіталістів.
2. Історія виникненнямонополій в Україні і світі.
Історіямонополій сягає сивої давнини. Згадку про неї знаходимо вже у стародавньогофілософа Аристотеля. Він відносить її до “мистецтванаживати майно”. [3.стр 397]
Англійськийфілософ Т. Гоббс описує монополії, створені ще феодальною державою длязарубіжної торгівлі. Він їх називає корпораціями, зазначаючи, що “ метоюподібної корпорації є збільшення прибутків шляхом монопольного права купівлі іпродажу”. [4. стр180]
Монополістичнітенденції у різних формах і неоднаковою мірою проявляються на всіх етапахрозвитку ринкових процесів. Проте їх новітня історія починається у другійполо-вині 19 ст.Їх виникнення було пов’язано з такими процесами в суспільстві,як збільшення акціонерної власності, нова роль банків, концентрація виробництваі капіталу, еволюція форм капіталістичних об’єднань. Всі ці процеси прискорилирозвиток монопольного господарства.
Методиконцентрації і централізації капіталу, які використовувались в 19 ст., незабез-
печували достатньоїконцентрації капіталу для ефективного виробництва. Концентрація виробництва,створення нових великих заводів і фабрик потребувалирозширення кордо-иівкапіталістичної власності. Шляхи такого швидкого розширення існували давно, алелише під впливом бурхливого зростання продуктивних сил вони отримали широкерозповсюдження і вирішальне значення. Це, в першу чергу, акціонерна формаорганізації компаній.
Важлива сторона розвитку монополій пов’язана з новою роллю банків. Збільшенняконцентрації виробництва постійно посилювало необхідність розширення ролібанків, змушуючи промислові компанії шукати з банками контактів для отриманнядовготер-інових позик. Це призвело до перетворення банків у всесильнихмонополістів.
Важливоюформою створення галузевих та міжгалузевих монополістичних союзів була системаучасті. Суть її полягає в тому, що при акціонерній формі організації, компаніяналежить власнику контрольного пакету акцій. Якщо власником контрольного пакетує інша компанія, то вона тим самим отримує право керувати своєю “дочірньою” компанією.
У США процеси акціонування, концентрації виробництва i капіталу прискорилися після кризи 1873 р. Кількість підприємствзбільшувалась повільніше, ніж вартість їхньої продукції. Так, в обробнійпромисловості за 1900 — 1913 рр. зростання становило відповідно 130 i 210 %. У 1914 р. акціонерні товариства становили 28,3% вciх підприємств, а випускали 83,2% промисловоїпродукції, на них працювало 80%робітників. У 1910 р. підприємства заобсягом виробництва поділялися на невеликі(до 20 тис. дол.) — 67,2%, середні (від20 до 100 тис. дол.) — 21,3%. Великі (100 тис. дол. i більше) — 11,5% корпорацій, вартість продукції яких була понад 1 млндол., виробляли міді — 99%, свинцю— 92%, прокату —91, чавуну — 85,8, автомобілів, сільськогосподарських машин, продукцію хімічної, електро-технічної, текстильної галузей — 50, переробляли м'яса — 80%.
Монополізація розпочалася з виникненням залізничної iмпepiї Вандербільта. Першою формою монополістичних об'єднань були пули (або картелі),які встановлювали ціни, розподілялизамовлення та прибутки. У 1866 р. виник соляний пул у штатіМічіган, у 1870 р. — Чиказький пул,який контролював залізничніперевезення. Панівною формою монополійспочатку в легкій, потім у важкій промисловості стали трести. Першим з нихбув нафтовий трест Рокфеллера «Стандарт ойл Компані”,утворений у 1870 р.
У 90-х рокахпровідна роль у монополізації промисловості, транспорту, банківперейшла до холдинг-компаній та концернів.У 1901 р. в США налічувалося 440 трестівз загальним капіталом 20,3 млрд дол.
Одночасно відбувалась монополізація банків. У 1890 р. у Нью-Йорку було 64банки, що володіли капіталом 302 млндол., у 1900 р. — 58, капітал яких збільшивсядо 548 млн дол. Інтенсивно, внаслідокзлиття банківського та промислового капіталів, формувався фінан-совийкапітал.
Найбільшими американськими монополіями булигрупи Рокфеллера (контролювали 95% американського видобутку нафти i 90% її експорту, промислові підприємства, банки, залізниці),Моргана (»Юнайтед Стейтс Стіл", що монополізував виробництво 2/3 сталі, трести в сільськогосподарському машинобудуванні,торговому пароплавстві; електро-технічна корпорація «Дженерал електрік», підприємствазв'язку, міського транспорту, страховікомпанії), Пенсільванська група,група Вандербільта, групи Гульда, Гарримана, три автомобільні корпорації:«Форд», «Дженерал моторс», «Крайслер» та фінансові групи Рокфеллера та Морганаконтролювали 112 банков.
У Німеччині активний розвиток акціонерноївласності (грюндерства) почався з будівництвазалізниць у 70-х роках XIX ст. У 1870 р. Існувало418 акціонерних товари-ств, за період 1871 — 1872 рр. з'явилося 978 нових з акціонернимкапіталом 2,8 млрд марок. Процес монополізації охопив yci галузі промисловості, навіть ті, які в інших країнах залишились полем для конкуренції(виготовлення відривних календарів).[5] На відміну від США, монополіїоб'єднували більшу кількість підприємств (кілька сотень), існували у формі картелів i синдикатів.У 1879 р. їx кількістьстановила 14, в 1900 р. — 300, перед першою світовою війною кількість їx зросла в 2 рази. У кінці90-х років XIX ст. — на початку ХХ ст. з'явилися перші трести: електротехнічнікорпорацй АЕГ i товариство «Ciмeнc».
Інтенсивноформувався фінансовий капітал. У 1913р. icнyвало 1850 банків; 9 берлінських банків контролювали 85 % банківського капіталу (11,3 млрд марок). Дотаких банків належали Німецький (капітал 3 млрд марок i контроль за 87 банками), Дрезден-ський, Дармштадтський банки, облікове товариство (власний капітал 300 млнмарок), їхній прибуток в 1895 — 1900рр. становив 38,6 — 67,7% щорічно. Німецькі банки вкла-дали капіталив основному в промисловість. Так, 6 берлінськихбанків контролювали 751 підприемств.
У Великобританії ще на початку 60-х років XIX ст. було639 акціонерних корпорацій. Проте перші монополії виникли лише в кінці 80-90-х рр. XIXст. У 1888 р. виник Соляний союз, що контролював 90%продукцій. В 1894-1896 рр. у Шотландій утворилося моно-польне об'єднанняз виготовлення труб. Поступово монополії з'явились в хімічній, трубо-прокатній, військовій промисловості, суднобудуванні, на транспорті. В 1913 р. у Велико-британії їх налічувалось 93.Отже, формування монополиї розпочалося пізніше,нїж в США та Німеччиніта здійснювалося повільніше. В основному вони об'єднували 30-50 фірм. Контроль над галузями бувпрактично відсутній. Найменше монополій було в легкій i видобувній промисловості. За темпами монополізації банківський капітал випереджав промисловий. У 80-х роках XIX ст. кількість приватних банків зменшилася до172, а кількість акціонернихдосягла 91. Депозити в банках за 1880-1908 рр. зросли в2,8 раза, їм належало 25% вciх цінних паперів світу. В 1913 р. 12 банків на чолі з Англійським зосередили 70% всього cвітовогo капіталу.[6.стр.160-162]
ВУкраїні перші монополії почали зароджуватись в кінці 19 на початку 20 ст.,поява яких сприяла розвитку економіки. Як і у всьому світі поява монополій булапов’язана з зростанням концентрації виробництва і капіталу. Переломним моментомпроцесу зростаючої концентрації була економічна криза 1900-1903рр. Вонабезпосередньо призвела до краху сотень невеликих і слабких підприємств тастворенню ряду великих монополістичних об’єднань.
Важливимфактором у монополізації промисловості було створення у 1904р. синдикату“Продвугілля”, який об’єднав майже весь видобуток і продаж кам’яного вугілля вДонбасі. Це був один з найбільших синдикатів в Російській імперії, до якоговходило 18 акціонерних товариств, які зосереджували 75% видобутку всьоговугілля в Донбасі.
У1902р. в Україні було засновано найбільший у металургії завод ”Продамет”, щооб’єднував 12 металургійних заводів, які виробляли 2/3 усього заліза і сталіПд. України.
Ухарчовій промисловості найбільшим був синдикат “Цукрозавод”, який об’єднував90% усього виробництва галузі, підприємці навмисно вивозили частину цукру закордон, тим самим підтримуючи високі ціни на нього в Україні. Ще у харчовійпромисловості існували синдикат “Дріжжі”, соляна монополія, тютюновий трест.
Монополіїохопили своєю діяльністю й інші галузі народного господарства. Напередодніпершої світової війни в Україні вже не було жодної важливої галузіпромисловості, щоб не була монополізована. Усі монополістичні об’єднання, щодіяли в Україні мали не регіональне, а загальноімперське значення [6.стр.486]
3. Види монополій.
3.1. Адміністративна, природна, економічна монополії
Протягомвсієї історії розвитку монополій, вони були представлені різними видами, якіможна класифікувати за такими ознаками:
1)За причиною виникнення. За такою ознакою можна виділити три основні видимонополій – природна, адміністративна, економічна.
Природнамонополіявиникає внаслідок об'єктивних причин. Вона відбиваєситуацію, коли попит на даний товар чи послугу найкраще задовольняється однієюабо кількома фірмами. В її ocнові — особливості технологій виробництва йобслуговування спожива- чів. Тут конкуренція неможлива або небажана, бо привходжені в галузь інших фірм, витрати на виготовлені продукції зростуть.Причиною є економія від маштабу – чим більше вироблено продукції, тим менша їївартість. Прикладом можуть служити енергоза-безпечення, телефонні послуги,зв'язок, трубопровідний транспорт i т. д. У цих галузях існує обмеженакількість, якщо не єдине національне підприємство, і тому, природньо, вонипосідають монопольне становище на ринку. Ліквідація чи розукрупнення такихмо-нополій економічно недоцільно. Найвища ефективність функціонування галузізабезпе-чується лише за умови наявності одного виробника чи дистрибьютора(розподільника).
Адміністративна монополія вииикає внаслідок дій державних oрганів. 3 одного боку, це надання окремим фірмамвиключного права на виконання певного роду діяльності. Так голландській та англійській Ост-Індським компаніямна початку 17 ст. державою було надано вийнятковеправо на торговлю з Індією.
3другого боку, це органюзаційніструктури для державних підприємств,коли вони об'єднуються і підпорядковуються різним главкам, міністерствам, асоціаціям. Тут, як правило, групуються підприємства однієї галузіВони виступають на ринку як єдиний господарськийсуб'єкт i між ними відсутняконкуренція. Економіка колишнього Pa-дянського Союзу належала до найбільш монополізованиху cвіті. Домінуючою там була саме адміністративнамонополія, пepeдусіммонополія всесильних міністерствi відомств. Більше того, існувала абсолютна монополія держави на організацію йуправління еконо-мікою, яка базувалась на пануючій державній власностіна засоби виробництва.
Найпоширенішою є економічна монополія. Саме про неї ітиме головним чином мова далі. Її появазумовлена економічними причинами, вона виростає на базі закономірностейгосподарського розвитку. Йдеться про підриємців, які зуміли завоювати монопольне становище на ринку. До нього ведуть дваосновні шляхи. Перший полягае в ycпішномурозвитку підприємства, постійному зростанні його масштабівшляхом концентрації капі-талу.Другий—набагато швидший—базуеться на процесах центральзаціїкапіталів, тобто на добровільному об'єднанні або поглинанні переможцями банкрутів. Тим чи іншим шляхом або поєднуючи обидва, підприємство досягаєтаких масштабів, коли починає домінувати на ринку. Воно переходить в іншукатегорію підприємств: з розряду «статистів», що не грають істотної ролі iкожне зокрема не може вплинути на загальну ситуацію, дорозряду «солістів», якіфактично розігрують ринковий «спектакль». [7. стр178]
3.2 Картель, синдикат, трест, концерн.
2) За формою об’єднання капіталу монополіїподіляють на трести, синдикати, картелі, багатогалузеві концерни.
Картель – це об’єднання декількохпідприємств однієї галузі виробництва, учасники якого зберігають свою власністьна засоби виробництва і вироблений продукт, промис-лову і комерційнусамостійність, і домовляються про частку кожного в загальному об’ємівиробництва, цінах, ринках збуту.
Існуєбагато міжнародних картелів. Найвідоміший з них – це картель Організації странекспортерів нафти ( ОПЕК ). Він намагається регулювати випуск нафти йогочленам, з метою контролювати ціну, щоб максимізувати групові прибутки.
Синдикат— цеоб'єднання ряду підприємств однієї галузі промисловості, учасники якогозберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на виго-товлений продукт, а значить, зберігають виробничу, але втрачають комерційнусамо-стьйність. У синдикатів збут товарівздійснюється загальною збутовоюконторою.
Більш складні форми монополістичнихоб'єднань виникають тоді, коли процесмоно-полізаціїпоширюється і на сферубезпосереднього виробництва. У цьому випадку ви- никлає необхідність об'єднання у межах однієї корпорації послідовних, взаємопов'язанихвиробництв кількох галузей промисловості,тобто вертикальній інтеграції, або комбіну- вання. Наприклад, у межахвелетенських автомобільних корпораційможуть об'єднуватися підприємства, що видобувають сировину, виплавляють сталь, виготовляютьавтомобілі та iн.На цій основі виникаєтака більш висока форма монополістичнхоб'єднань, як трест.
Трест— це об'єднання ряду підприємств однієї або декількохгалузей промисловості, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва i виготовлений продукт, виробничу iкомерційну самостійність,тобто об'єднують виробництво, збут, фінанси,управліния, а на суму вкладеного капіталувласники окремих підприємствотримують акції тресту, які дають їм право брати участь в управлінні i привласнювати відповідну частку прибутку.
За допомогоюмеханізму мікгалузевоїконкуренції та переливання капіталів вертикальна інтеграція переростае у диверсифікацію,яка є процесом проникнення капіталу тієї чи іншої монополіїу галузі, які безпосередньо непов'язані з основною сферою їх діяльності. Якщо диверсифікація здійснюється на основі концентрації капіталу,то проникнення монополиї в іншугалузь промисловості здійснюється за рахунок внутрішнйх нагромадженькапіталу, коли цей процес відбувається на основі централізації капіталу, то організація виробництва в інших галузях здійснюється шляхом купівлі акцій, «системиучасті».
На основі диверсифікаціївиникає така сучасна основна форма монополістичнихоб'єднань, як багатогалузевий концерн. Останній є об'єднанням десятків i навіть сотень підприємств різнихгалузей промисловості, транспорту, торгівлі,учасники якого втра-чають власність на засоби виробництва i виготовлений продукт, аголовна фірма здійснює над іншими учасниками об'єднання фінансовийконтроль. Серед 500 наймогутніших монополій США понад 90 % існують у формібагатогалузевих концернів. Лише 5 % серед цих гігантськихкорпорацій випускають однопрофільну продукцію, апереважна більшість їх має у своему складі у середньому підприемства11 галузей, а найбільш могутні моно-полії — до 30-50 галузей.
У60-ті роки у США i деяких інших країнах почали зростати конгломерати, тобтомонополістичні об'єднання,які утворилися шляхом поглинання прибуткових різногалу-зевих підприємств, які не мали виробничоїта технічної спільності.[7. стр183]
3.3 Прості, дискримінуючи, монопсонії, двосторонні монополії.
3)За своїм становищем на ринку,монополії можна поділити на:
Прості монополії. Монополіст, щонамагається отримати максимальний прибуток, буде намагатися встановити такуціну і таку кількість товару, які будуть сумісні з вимогами попиту на цейтовар, з його кривою витрат.
Вінроздивляється попит як еластичний. Якщо він підніме ціну, то загубить частинусвоїх клієнтів; якщо зменшить ціну, то продасть більше.
Поведінкумонополіста легко пояснити. В умовах досконалої конкуренції продавець можезбільшити кількість продаваної продукції, не викликаючи зменшення ціни; продаждодаткової одиниці продукції додає до загального доходу ціну продажу цієїодиниці, і в цих умовах граничний дохід дорівнюватиме ціні продажу.
Примонополії будь-який додатковий продаж призводить до зниження ціни, щовідображається на всіх інших проданих одиницях товару. Таким чином отриманиймоно-полістом доход менший за суму доходів, втрачених внаслідок зменшення цінна інші одиниці товару. Наприклад: продавець міг продати 7одиниць товару по 50 гр. але, щоб продати восьму одиницю йому необхідно було бзнизити ціну до 49 гр. Але восьма одиниця не принесе йому 49 гр., так як 7попередніх одиниць будуть тепер продаватись по 49 гр., що означатиме втрату 7гр. Таким чином граничний дохід за восьму одиницю становитиме лише 42 гр.
Алемонополіст коли він встановлює ціну повинен також передбачити небезпеку того,що може з’явитись при появі конкурентів в цій галузі, де він домінував покиодин. Тому монополіст буде намагатись встановити таку ціну, яка була б йомувигідна і забезпечувала прибуток на довгостроковий період, уникаючи того, щобця ціна могла вплинути на появу конкурентів.
Дискримінуючімонополії. Дискримінація виникає тоді коли монополіст протягом одного періодупропонує покупцям один і той же товар за різними цінами. Зрозуміло щодискримінація може відбуватися тоді коли продавець контролює ринок.
Триосновних типи дискримінаційно монополіїї:
1) особиста: наприклад, лікар встановлює різнігонорари в залежності від рівня доходів його хворих, або місця в театрікоштують найдорожче в партері а ніж в інших місцях залу. В цих випадках Дскладається у врахуванні структури попиту і в вилученні споживчої ренти.
2) Матеріальна: вона базується навикористанні продаваних товарів і послуг. Наприклад, встановлюється різнийтариф для використання електрики в промисловості і побуті, для професійного івласного транспорту.
3) Географічна. Продавець враховуючи відстань міжмістами, різні транспортні витрати, встановлює різні ціни.
Монопсонії. Цей видмонополії на ринку виникає тоді, коли велика кількість продавців має справу зодним покупцем. Чистий монопсоніст –це єдина фірма на ринку, яка є покупцем ресурсу чи послуг, які пропонуються нацьому ринку. Монопсоніст має владу, достатньою для впливу на ціну ресурсу, якийзакупає. Крива пропозиції послуг ресурса монопсоніста має зростаючий характер,тому монопсоніст може впливати на ціну ресурсу шляхом зміни його кількості.
Двосторонні монополії– це така ситуація, коли на ринку існує один продавець і один покупець якогосьтовару чи послуги. Частіше така ситуація виникає на ринку труда, де профспілціпрацівників протидіє профспілка роботодавців. В умовах двосторонньої монополіїпродавець і покупець обумовлюють своє замовлення заздалегідь – вони обумовлюютьяк ціни так і кількість товару. Кожна з сторін хотіла б встановити умовинайбільш вигідні для себе, але ризикуючи не отримати нічого, вони встановлюютьціни обмежені двома границями: верхнім – ціна яка позбавляє будь-якого прибуткупокупця, нижнім – ціна яка позбавляє будь-якого прибутку продавця… [8. стр 512-522]
3.4. Міжнародні монополії.
· Існує ще особливий вид монополій, який невідноситься до жодної з цих класифікацій — міжнародні монополії. Економічною основою виникнення і розвитку міжнародних монополій єінтернаціоналізація господарського життя. Існує два різновиди міжнароднихмонополій. Перший – транснаціональні монополії. Вони національніза своїм капіталом та контролем, але міжнародні за сферою своєї діяльності.Наприклад більша частина виробленої потужностей та збуту організаційшвейцарського харчового концерну “Нестлє” знаходиться в інших країнах. І тільки 2-3% всього обігу припадає наШвейцарію. Другий різновид – власне міжнародні монополії.Особливість міжнародних трестів та концернів – міжнародний розподілакціонерного капіталу. Наприклад: англо-голандський хімічно-харчовий концерн“Юнілевер”, німецько-бельгійський трест “Агфа-Геверт”. Їх кількість невелика,оскільки об’єднання капіталу з різних країн супроводжується великимитруднощами: різниця в законодавстві країн, подвійнийподаток тощо. Основні форми об’єднання: започаткування монополіями різних країнспільної компанії у формі самостійно існуючого тресту чи концерну; придбанняоднією монополією частки контрольного пакету акцій іноземної монополії;безпосереднє злиття активів фірм різних країн; об’єднання фірм різнихнаціональностей шляхом “квазізлиттів”. Останнє відбувається шляхом обмінуакціями між фірмами, які зберігають юридичну незалежність. Об’єднання такоготипу є найбільш популярною формою створення міжнародних трестів та концернів.
4. Антимонопольне законодавство.
4.1. Причини антимонопольного регулювання.
Якми можемо бачити – протягом всього розвитку монополій вони мали різні форми,вони і досі продовжують еволюціонувати. Але що було незмінним весь цей час такце те, що одразу після того як з’явились перші монополії, держави почалипроводити антимонопольну політику, це було пов’язано з тим, що монополізація ринків у 6ільшості випадків не відповідає інтересамсуспільства з економічних і соціальних міркувань.
Ми вже зазначали, що при наявності монопольної влади фірми завищуютьцінупорівняно з ефективною ціною на рівні граничної вартості,скорочують обсяги виробництвапорівняно з ефективним обсягом, тому що умонополістів відсутній конкурентній стимул для виробничої ефективності.
Для монополістичної фірми мінімізація вартості виробництва не єнеобхідною умовою максимізації прибутку, що не стимулює ефективного витрачання pecypciвi не вимагає необхідності економіїнамасштабі.
Різниця між фактичною та мінімально можливою вартістю виробництваозначае так звану Х-неефективність(або технологічну неефективність). При аналізівартості виробництва в традиційній теорії вважається,що фірма оперує з кривимимінмально можливої вартості. Внаслідок монопольноївлади фірма має кривівартості, що, як правило, розташованівище, ніж це мінімально можливо; томувиникае неефективне використання pecypciв, їхняпродуктивність зменшується.
Намонополізованих ринках втрачаються чистівигоди для суспільствапорівняноз конкурентними ринками, зменшується суспільнийдобробут, зростає нерівністьдоходів за рахунок монополістичного прибутку. [1. стр 122]
Щеоднією причиною монопольного регулювання є те, що монополіяведе до гальмування науково-технічного прогресу.Послабивши натиск конкуренції, монополіястворює штучніпередумови для стримування запровадження у виробництво технічнихновинок, сповільнення нововведень. Монопольне становище iвигоди, що з нього випливають, послаблюють стимули до постійноговдосконалення виробництва, до зростання ефективності. Tiефекти, які звичайно досягаються шляхом раціоналізації, монополія можедосягти «дешевше» — використовуючи свою «привілейовану»позицію. Це зовсім не означає зупинку науково-технічного прогресу. Всучасному світі i монополістам незабезпечується спокійне життя, їм постійно доводиться вступати уконкурентну боротьбу, захищаючи свої позиції.Це змушує шукати шляхи зниження витрат виробництва, у томучислі через удосконаленнятехніки та технології. Але сама можливість уникнути конкуренції, щоденної гонитви за лідерством у науково-технічному пргресі використовуеться у зручнихситуациях i приводить до уповільнення економічногорозвитку. Найбільш шкідливою у цьомуплані є адміністративна монополія.Тут у ролі монополистів здебільшого виступають відсталітехнично та економічно підприємства.
Монополізація спричиняєдеформацію господарських зв'язків iпроцесів. Замість народно-господарського оптимуму створюєтьсяструктура, яка відповідає завданню оптимізаціїмонопольних прибутків. Має місце неправилний розподіл доходів: виникають «незаслужені» прибуткимонополистів. Через це відбуваетьсянеправильне розміщення pecypcів, здійснюються хибні інвестиції. Крім того,монопольні угоди на зразок картельних можуть сприяти збереженню економічнослабких підприємств, виділяючи їм відповідні кошти iвстановлюючи ціни на високому рівні.Вони фактично консервують нежиттєздатніпідприємства. Отже, монополістична деформація економікизнижуе її ефективність iпродуктивності. Американсьий дослідникФ. Шерер оцінює втрати від монополістичного нераціональногорозподілу pecypсів у 0,5 — 2,0 5валового націо-ального продукту США. [7. стр 191]
Доведено, що монополія зумовлюєзастой та загнивання господарсьного механізму,паралізує конкуренцію,загрожує нормальному ринку. П. Самуельсон, зважуючипозитивні та негативні риси і наслідки монополії, робить однозначнийвисновок: «це економічне зло». [10. стр 110]
Нарешті, монополії створюють певну політичну небезпеку для суспільства, коли здійснюють неправомірний тиск на уряд упошуках пільг. Цьому є багато прикладів і в історії розвинутих країн, ісьогодні, в країнах з перехідною економікою. До речі,цей політичний тиск у вигляді витратна лобіювання, забезпечення юридичноїпідтримки фірми єоднією із причин збільшеннявартості виробництва у монополістів.
Щоправда,не вci аргументи у критиці монополій є такими однозначними – існує багато аргументів “за” існування монополій. Так привласнюючи більшідоходи монополісти можуть більше інвестувати, передусім в науково-технічнірозробки, а це забезпечує вищу якість продукції. Зокрема, деякі великі корпораціїдосягли панівного становища на ринку
завдяки виробництву продукції високої якості, якакористується значним попитом споживачів.Крім того інколи при визначеннімонопольного становища інколи недооцінюється справжня конкуренція, адже враховується лише внутрішньогалузева конкуренція. Але існуе ще й міжгалузевата іноземна конкуренції, щопослаблюють реальну ринкову владу монополістів.
Деякі галузі мають спадну вартістьвиробництва (природні монополії), i вних неможлива конкуренція з об'ективных причин. І в такій ситуації існування декількох фірм в одній галузі було бневигідним.
Окремі аргументи на корысть монополій не знімають у ціломупроблемы обмеження конкуренції з боку монопольнихутворень. Тому, для того щоб перешкодити деструктивним силаммонополізації проводиться антимонопольна політика – втручання влади в роботу ринкової системи з метою підтримки конкуренції, тобто з метою підвищення ефективності економіки. Таке втручання необхідно для:
- забезпечення балансу інтересів споживачів іпідприємств
- стимулювання підприємств к зменшенню витрат,підвищення якості
обслуговування, підвищення ефективності інвестицій
- створення умов для забезпечення конкуренції
4.2 Історія виникнення антимонопольного законодавства.
Найголовнішою сферою антимонопольної політики єантимонопольне законодавство, яке являє собою пакет законів, що забезпечуютьпідтримку Державою балансу між конкуренцією та монополією, встановленняофіційних правил гри на ринку.Батьківщина його є США, де в 1890 році булоприйнято Закон Шермана. Цей закон являється ядром антитрестовської /антимонопольної політики в економічному житті США. Федеральний уряд США завдяки цьому закону мае право подавати позов до суду на фірми та діловіпідприємства.
У 1919 році було прийнято ще один законодавчий акт –Закон Клейстона, основні положення якого декларували
- заборона практично усіх форм дискримінайіі уціновій політиці
- ввод обмеженнь на реалізацию та продаж товарів звимушеним асортиментом
- -заборона злиття фірм за рахунок придбання акційконкурентів, якщо такі діі
приводять до зменшення конкурентної боротьби [11. стр 57]
-заборонасумісництва посад у радах директорів різних фірм та ділових підприємств.,
Водночас з цим законом Клейтона Конгрес США ратифікував закон про Федеральну
Торгову комісію, який доповнював закон Клейтона.Цей фактдавав Федеральній торговій
КомісііСША повноваження вирішувати у кожному конкретному випадку факти присутностіпорушеннь антимонопольного законодавства. Значення цього органу лежить
у створеннінезалежного від монопольних структур інститута, що має прово позову до суду.
В Європі першізаконодавчі акти проти монополій з'явились лише у 30-х роках ХХ ст. (Бельгія i Голландія — у 1935 р., Данія —, у 1937, ФРН — у 1957 р.). У Велікобрітаніідіє закон про справедливу торгівлю та закон про обмеження у торгівлі. УФранціі – закон про конкуренцію, закон про контроль над економічною концентрацієюта положення про ціни, у Німеччині – закон проти обмеження конкуренціі та інш. Цi закони порівняно з американськими єбільш ліберальними. Вони мають на меті встановлення законодавчого контролю за картельними угодами. У80-ті роки антимонопольні закони булиприйняті також у ряді країн Африки (Кенія та Танзанія).Що стосується України, то перший анти монопольний закон в нащій країні з’явивсяу 1992 році – Закон “ Про обмеження монополізму танедо-пущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”.
4.3. Сучасне антимонопольне законодавство.
Конкуренція i антимонопольна практикарегулюються сьогодні i на міжнародномуринку. Так у Римському договоpi, що заклав підвалиниЄвропейського Економічного Співтовариства, статті 85 і86 теж забороняють монополістичніугоди та створення монополій. Вони єтакож об'єктом міжурядових договорів, регулюються документами комісії ООН зпитань промисловості i торгівлі (ЮНКТАД) та ін. [7.стр 200]
Вурядових структурах створені спеціальні органи, які повинні впроваджувати в життя антимонопольнуполітику, наглядати за дотриманням прийнятихзаконодавчих актів.
Що стосується України, то перший антимонопольний закон у нас в державібув прийнят у 1992 році – закон “ Про обмеженнямонополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькійдіяльності”. Згідно з цим законом зловживаннямимонопольним становищем вважаються:
1) обмеження або припинення виробництва, а такожвилучення з обороту товарів, можуть призвести до створення дефіциту на ринку чивстановлення монопольних цін;
2) відмова від реалізації чи закупівлі товарупри відсутності альтернативних джерел постачання або збуту, що створеннядефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін
3) інші дії, що призвели або можуть призвести достворення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) інших суб'єктівгосподарювання;
4) встановлення дискримінаційних цін на своїтовари, що обмежують права окремих споживачів;
5) встановлення монопольно низьких цін на своїтовари, що призвело або може призвести до обмеження конкуренції.
За порушення закону передбачаються такі норми покарання як стягненняштрафу, вилучення незаконно отриманого прибутку, відшкодування збитків.
Якщо виявляється що підприємство є монополією, то антимонопольний комітет може назначити примусовий поділ підприємства (крім тихвипадків, коли не можлива територіальна відокремленість підприємства). [12]
Взагалі в світі існує два основних напрямка реалізаціі антимонопольного закона, спрямованого проти змови компаній:
А) судово-законодавче, пов”язане з судовимпереслідуванням та покаранням у вигляді
санкцій, штрафів, мирового узгодження, тюремногоув”язнення від 4-х годин до 2-х
років:
Б) адміністративне, коми спеціальні органи вимагають відкомпаніі відміни антизаконних
рішеннь. [11. стр 59]
І хоча характер та конкретний зміст антимонопольногозаконодавства у різних країнах має свої особливості, але можливо виділитизагальні для усіх країн основи цього законодавства:
- охорона та заохочення конкуренції:
- контроль над фірмами, що займають положення наринку:
- контроль за цінами:
- захист інтересів користувачів:
- захист інтересів та сприяння розвитку середнього тамілкого бізнесу.
Сучасне антимонопольне законодавство має дварпинципових напрямки — контроль за цінами та контроль за злиттям компанії.
Злиття — це об'єднання двох або більше фірмпри згоді власників об’єднатиїхні капітали увласність однієї новоїфірми. Розрізняють горизонтальне, вертикальнета конгломератне злиття. Горизонтально злиття—це злиття фірм, які конкурують наодному й тому ж ринку. Ввртикальне злиття — це злиття фірм, які пов'язаністосунками «постачальник- покупець». Конгломератне злиття — це злиття фірм, які діють на різних ринках, що не перетинаються (тобто продукціяна цих ринках не є замінниками). Частіше обмежуеться горизонтальне злиття (у СШАнайриклад, при використанні обмежень застосовується індекс Герфіндаля— Гіршмана, який зростае при горизонтальному злитті фірм). Вертикальне злиття, з одного боку,може навіть вітатися, тому що веде дозниження трансакційнихвитрат, зіншого — угода про таке злиття може міститидії, які обмежують конкуренцпо, щостае предметом розгляду владних антимонопольных органів.
Фіксаціяцін— це спроба кількохфірм об'єднатися з метою встановлення певної цінина товар або послугу. Як правило, фіксуєтьсяабо ціна, яка є завищеною, тобтомонопольною (на зразок картельних угод), або така, що обмежуе появу новихконкурентів. Останне асоціюється із грабіжницькимціноутворенням— встановленням ціни нижче рівня вартості.Іншою не- формальною ознакою грабіжницької цни є встановлення їїна такому низькому рівні, що це має сенс тільки для виштовхування слабшихсуперників з ринку.
Більш сучасним у світі вважається такий підхід до антимонопольного законодавства i антимонопольної політики взагалі,коли враховуються різні цілі суспільства, скажімо, не лише висока ефективність, але йсправедливість. Більше уваги повинноприділятися проблемі підвищеннясуспільного добробуту, i зокрема добробуту споживачів.
3 урахуванням альтернативних цілей політики державна влада інколи сама йде наобмеження конкуренції. Зокрема, можуть робитись винятки зантимонопольного законодавства для деяких учасників ринку(наприклад, для профспілок); можуть створюватись легальнікартелі— коли адміністративнимирішеннями розподіляєтьсяринок i обмежується конкуренція;можуть прийматись закони на зразок патентних, які з певних міркувань обмежують конкуренцію.
Існують погляди (наприклад, австрійської економічної школи),що неокласичне розуміння ефективності,яке обмежує взаемовигідні добровільні угоди, є надто вузьким, оскільки такі угоди є основниммеханізмом координації в ринковій економіці. Тому всі угоди слід вважати ефектйвними, бо вониспрямовані на кращу координацию економічнихпланів учасників. Звідси,найефективнішим є такий відкритий рынок, де кожний учасник маємаксимально вільний доступ до ринкової інформації i широкийспектр можливого планування своix цін.
Отже антимонопольна політика є предметом дискусій убагатьох країнах, а відповідна економічна теорія ще не набула завершеноговигляду.
5. Встановлення ціни монополістом та максимізаціямонопольного прибутку.
5.1. Попит на продукцію монополіста.
Практичну частину своєї роботи я б хотілаприсвятити висвітленню такої проблеми як встановлення монопольної ціни тамаксимізація прибутку монополіста. Але спочатку я б хотіла висвітлити проблемувимірювання монопольної влади – розглянути показники на основі яких можнаробити висновки є фірма монополією чи ні.
Для цього використовуються різноманітні кількісні показники. Найпоширеніший i найпростіший з них — це коефцієнтконцентрації —відсоток сукупного галузевого випускупродукції, який забезпечує певна кількість найбільших фірм галузі. Поширене вимірюваннякоефіцієнта концентрації для чотирьохта для восьми найбіьших фірм. Дляйого обчислення визначається ринкова частка кожної фірми — відсотокгалузевого обсягу випуску, який фірмапостачає на рынок за певний проміжокчасу (piк), а потім підсумовуютьсячастки чотирьох (восьми) фірм з найвищим індивідуальним коефіцієнтом.
Індекс концентрації — величина недосконала, тому що він можебути однаковим i для олігополіїзкількома близькими за обсягом випуску фірмами, i для галузі з домінуючоюфірмою, яка наближаеться до монополії.Чутливішим до виявлення таких відмінних ситуацій є індекс Герфіндаля- Грішмана (Н), якийдля галузі із Nфірмами визначається за формулою
/>,
де S, —ринкова частка фірми «i» (i=1, 2, 3,..., N) у відсотках, причому /> [1. стр 124]
Зокрема,для чистої монополії (N=1) Н=10000, а для повної конкуренції Н може бути меншим за 1 (дляN=20000 однакових за часткою фірм H=O.5). Зазначимо,що об'єднання фірм веде до збільшення галузевого індексу Н, отже,до поширення монопольної влади.
В paзі монопольної владиринкові ціни перевищують граничну тасередню вартість. Отже, ступіньмонопольної влади можна визначити, якщо підрахувати,наскільки ціни Р перевищують рівень граничної вартостіМС. Для цього варто скористатися індексом Лернера L (запропонованийу 1934 р.): L = (P-МС)/Р (1)
Зазначимо,що в умовах повної конкуренції L=O. Якщо врахувати, що граничнувартість не завжди можливо визначити, у формулі (1) МС можна приблизно замінити насередню вартість АС. Toдi індекс Лернера визначається як:
/>
Тому частка прибутку у виручці вважаєтьсяпоказником ринковоі влади фірми.Отже, для прибутків інших фірм індекс Лернера буде вищим, що означає більшу монопольну владу.
Для того, щоб перейти до питання промонопольне ціноутворення, розглянемо спочатку питання про попит на продукціюмонополіста.
Оскількифірма-монополіст одноосібно задовольняє попит на ринку певної продукції, товиробник зустрічається безпосередньо з кривою ринкового попиту, що відрізняємонополіста від конкурентної фірми.
Сукупна виручка TRмонополіста визначається за формулою TR=P*Q,де ціна залежить від обсягу попиту, />, згіднозаданої функції попиту. Для випадку лінійної оберненої функції попиту, P=a – b/> ,виручка визначається за формулою:
TR=R(Q)=P·Q=(a– b· Q)· Q = aQ – b/>
/>Тоді середня виручкаAR складає: />, тобто збігається з ринковою ціною. Граничнавиручка визначається як похідна від функції загальної виручки:
/>
Монополіст, як видноз мал.1., може приймати рішення щодо цін – встановити ціну на рівні />. Але тоді обсяг реалізаціїбуде визначатися тільки кривою попиту і складатиме />. Монополіст може прийматирішення і щодо обсягів випуску.
Мал.1.(а) попит на продукцію монополіста. Якщо підрахувати цінову еластичність попиту в різних
(б)Зв’язок між еластичністю попиту і точках лінії попиту,згідно з відповідною формулою, то
сукупною виручкою. виявиться, що:
1) у точці А попит має одиничнуеластичність, Е = -1, 2) у точці В – буде абсолютно еластичним, 3) уточці С – абсолютно не еластичним, Е =0, 4)при обсягах випуску 0<Q</> — еластичним, Е<-1, 5) при обсягах випуску /><Q<2/> -- нееластичним
Звідси можна встановити залежність міжMR, TR і еластичністю попиту.
Еластичність і знак MR
Ціна збільшується
Ціна зменшується
Попит еластичний, MR>0 TR спадає TR зростає Еластичність одинична,MR=0 TR не змінюється TR не змінюється Попит нееластичний,MR<0 TR зростає TR спадаєТакий зв’язок дає змогу монополістові визначати наслідки підвищення чизниження цін продукції і, відповідно, зміни обсягів випуску щодо обсягіввиручки.
5.2. Максимізація прибутку монополії.
Для монополіста як і для будь-якого іншого підприємця є важливоюпроблема максимізації прибутку. Правда це питання фірма-монополіст розв’язуєдещо інакше ніж конкурентна фірма. Головна відмінність полягає в тому, щомонополіст повинен прийняти рішення і щодо обсягу випуску, і щодо ціни, тоді якконкурентна фірма визначає лише обсяг.
Прибуток монополії як різниця між виручкою та загальними витратамивиробництва визначається за формулою: Pr(Q) = TR(Q) – TC(Q). Із зростанням Q прибуток зростатиме, поки не досягне максимуму, а відтак почнезменшуватись. Певний обсяг виробництва максимізує прибуток в тому випадку, колиприріст прибутку від додаткового збільшення Q дорівнює нулю. Тобто коли MR=MC – це є універсально необхідною умовоюмаксимального прибутку.
Отже для монополіста після знаходження оптимального обсягу, требавизначити оптимальну ціну. Для цього слід скористатися оберненою функцією попиту/>. Звідси матимемо — />. />
Графічно розв’язок задачі ілюструє мал.2(а). Точка А відповідає умові MR=MC, її координата наосі обсягів означає монопольний обсяг />. Далі знаходимо точку Е, яка відповідає обсягу />. Тодігоризонтальна координата точки Е буде визначати оптимальну ціну />. Сукупнавиручка TR чисельно дорівнюватимеплощі прямокутника />. Тоді монопольний прибуток дорівнює площі прямокутника />.
Фірма-монополіст у короткостроковому періоді може мати економічнізбитки, якщо навіть при виконанні умови максимізації прибутку вартістьвиробництва одиниці продукції перевищує її ціну. Тоді фірма може лишемінімізувати свої збитки. Цю ситуацію ілюструє мал.2(б).
Умова беззбитковості має такий вигляд: />= minAC. Точка Е визначаєстан короткострокової рівноваги монополіста. Для того щоб підприємство неприносило збитків крива попиту на продукцію монополіста повинна перетинатися зкривою середніх витрат.
Що стосується кривої пропозиції то для фірми-монополіста вона не існує.Це можна довести, якщо при незмінних кривих вартості підібрати нову кривупопиту з таким нахилом, щоб відповідна їй крива граничної виручки перетиналасьз кривою МС у тій самій точці А, що й крива MR і МС на мал. 2(а). Тоді обсяг /> залишитьсябез змін, а монопольна ціна буде іншою бо визначатиметься новою кривою попиту.Отже одному і тому ж обсягу пропозиції у умовах монополії можуть відповідати 2різних ціни, що суперечить умовам функцій />. Тому для фірми-монополіста крива пропозиції не визначається.
5.3. Монопольне ціноутворення; цінова дискримінація
Ціноутворення за формулами MR=MC i /> визначає точні умови максимізації прибутку фірми-монополіста.На практиці монополісти користуються принципомціноутворення "вартість плюс" — тобто цінавстановлюється на рівніграничної вартості МС плюс певна надбавка.3 ураху-ванням формул /> і MR=MC матимемо:
/> зв1дси /> (*) [1.стр 102]
тобто ціна дійсно встановлюєтьсявищою за ревень МС (нагадаемо, що /><0i).
Застосування цього принципу ілюструємал. 3.а i 3.б. Перший з них відповідає більшій еластичностіпопиту, ніж другий. Тому надбавка АС=(Р-МС) буде досить значною, коли цей принцип ціноутвореннязастосовується для товару нееластичногопопиту />,ібільш помірного для товару еластичного попиту/>.
/>
Мал. 3. Монопольне ціноутворенняза принципом «вартість плюс»: (а) рынок товару еластичного попиту;(б) рынок товару нееластичного попиту.
/>Монополісти з метою збільшеннясвого прибутку досить широко використовують ціновудискримінацію — принцип ціноутворення,коли той самий товар або послуга продається різним категориям покупців за різними цінами. Для впровадження цінової дискримінації необхідно виконання двох умов:
1) icнyє формальна ознака, заякою можна розрізняти категоріїспоживачів;
2) благо не можнаперепродавати (інакше ті, хто має можливість купувати його за нижчою ціною, перепродавали Мал..4. ціновадискримінація 1-го ступеня. бйого іншим покупцям, а монополіст втрачав би
всю вигоду).
Заумовами, які забезпечують можливість встановлення різних цін на одне і те жблаго розрізняють такі види цінової дискримінації:
1) просторову (продаж у містах і в селі)
2) часову (квитки на денні й вечірні кіносеанси)
3) за доходами покупців (послуги лікаря, юриста)
4) за обсягом споживання блага
5) за соціальним статусом споживача (проїзніквитки для студентів і працюючих) [13. стр183]
Ціновадискримінація першого ступеня, або абсолютна цінова дискримінаціяіснує тоді, коли кожному споживачеві встановлюють індивідуальну ціну на piвні його готовності платити за благо, тобто найвищу із цін, за якоюспоживач погоджується на купівлю певної одиниці товару або послуги.
/>Так, згідно з кривою ринкового попиту D (мал.4), існують споживачі,здатні сплатити за першу одиницю блага 100 грн., за другу— 95. Найнижча ціна, за якою монополістможе реалізувати останню одиницю продукціїбеззбитково для себе, дорівнює /> —ціні конкурентної рівноваги.Отже, запровадження абсолютної дискримінації дає можливістьмонополистові отримати додатковий прибуток, щочисельно дорівнюе площам трикутників /> і /> - за рахунок скорочення чистих вигод споживачів. Сукупниймонопольний прибуток у випадку запровадження дискримінації дорівнюватимеплощі трикутника />тоді як споживачі зовсімне отримають чистоi вигоди. Щоправда, така дискримінація має i позитивну рису — збільшенняринкового обсягу з /> до ефективного рівня /> .
Цінова дискримінаціядругого ступеня полягає увстановленні рівня цінив залежності від обсягівпродажу (мал. 5). Цей спосіб дискримінації, як i в попередньому випадку,використовує спадну криву ринкового попиту, що відбиває зменшення готовностіпокупця платить при збльшенні обсягу. Так, обсяг />споживачіготові придбати за ціною /> при збільшенні партії товару до /> додатковий обсяг вони готові придбати за нижчою ціною, наступнупартію товару — ще дешевше При монопольному ціноутворенні було б реалізованообсяг /> за ціною /> . Спроба продати обсяг /> за єдиноюценою /> принесла б фірмі менший прибуток, ніжмаксимальний монопольний. Запровадженнядискримінацй (у наведеному прикладі —встановлення трьох різних цін узалежності від обсяпв продажу)дозволяє збільшити прибуток від продажу обсягу /> навіть порівняно з монопольним прибутком. Такацінова політика поширена на ринках електроенергії. Отже, і в цьому випадку дискримінація дає змогу збільшити сукупну виручку i прибуток монополіста.
/>
/> <td/> />/>Цінова дискримінація третього ступеня(на сегментованихринках) запроваджується монополістом тоді,коли можна виділити кілька окремихгруп споживачів з різною еластичністю попиту, тобто визначити так звані сегменти ринку. У випадку двох групспоживачів — А i В, які відрізняються одна відодної своїм попитом , отже, йеластичністю попиту, матимемо два відповідних сегменти рынку. Монопольний випуск />
Мал. 6. Цінова дискримінація насегментованих ринках (3-го ступеня).
встановлюється згідно з умовою />=МС, де/> — об'єднанакрива граничної виручки, що визначаєтьсясукупним попитом ycix споживачів (мал. 6.в).Для максимізації прибутку треба, щоб /> i /> були рівними(інакше прибуток буде зростати при продажу додаткової одиниці на ринку з вищою граничноювиручкою). Для групи споживачів А утворюєтьсяодин рынок із ціною P,за якою можна продати обсяг Q, для групи споживачів В утворюється свійринок із ціною P, i обсягом продажу />; />. Цiни на цих ринках можна також визначити за формулою (*) з урахуванням відомих еластичностейпопиту /> та /> граничноївартості виробництва МС.
Це найпоширеніший вapiaнт цінової дискримінації, який застосовується, скажімо,на ринках авіаперевезень, на залізниці. Звичайно, і в цьому випадку монополіст отримує можливістьзбільшити власні прибутки.
Висновок.
Монополія– це ринкова структура при якій одна фірма постачає весь галузевий випусктовару, який не має близьких замінників і де входження на ринок нових фірмблоковано.
Доосновних типів бар’єрів, які блокують входження на ринок нових фірм відносятьсяпатенти, авторські права, володіння всім обсягом якогось ресурсу, економія н амасштабі.
Причинамивиникнення монопольних об’єднань є централізація виробництва і капіталу, появаакціонерної власності, що виникає в результаті об’єднання декількохкапіталістів, навмисні дії держави.
Взалежності від причини виникнення розрізняють економічні, природні іадміністративні монополії. Ці монополії, в залежності від форми об’єднаннякапіталу поділяють на трести, картелі, синдикати, концерни. А в залежності відстановища на ринку монополії можна поділити на прості, дискримінуючи,монопсонії та двосторонні .
Монополіївиникли ще у стародавні часи, але розвитку та економічного значення вони набулиу другій половині 19 ст. їх виникнення було пов’язано з такими процесами всуспільстві, як збільшення акціонерної власності, виникнення банків,концентрація виробництва і капіталу, еволюція форм капіталістичних об’єднань.
Швидкезростання монополій визначило необхідність антимонопольного регулювання. Так вСША у 1890 р. було прийнято перший у світі антимонопольний закон – законШермана. Потім антимонопольні закони почали з’являтись у країнах Європи, а у1992р. такий закон було прийнято і в Україні.
Взагаліантимонопольні закони й досі є предметом дискусій у багатьох країнах, авідповідна теорія ще не набула відповідного вигляду і вимагає все новихдосліджень. Це насамперед пов’язано з тим, що монополія досить складне ісуперечливе явище
– з одного боку вона приносить втрати для суспільствау вигляді меншої кількості
товару,більшої ціни, стримуванням науково-технічного прогресу, диференціації ціни насвій продукт. З іншого боку отримуючи більше прибутку ніж конкурентні фірмивони й інвестують більше в економіку. Крім того існують ситуації коли існуваннямонополії дозволяє зменшити збитки підприємств.
— Інша суперечка полягає в тому, що влада надає деяким фірмам виняткові права, щоспричиняє виникнення монополій. І таж сама влада видає закони про обмеженнямонопольної влади.
Взагалі, для тогощоб визначити є фірма монополією чи ні використовують різні показники –коефіцієнт концентрації, індекс Герфіндаля-Грішмана, індекс Лернера.Скориставшись одним з цих показників можна зробити висновок щодо необхідностірегулювання тієї чи іншої фірми.
Існуєневірна думка, що монополії встановлюють надто високі ціни, і піднімають їх добезкінечності. Але це не так. Монополія, як і будь-яка фірма намагаєтьсямаксимізувати прибуток, бо отримання найбільшого прибутку за найменших витрат єметою економіки.
Думаючипро максимізацію свого прибутку, фірма-монополіст ніколи не встановить надтовисокі ціни, бо тоді вона отримає надто низькі прибутки. Але задля отриманнябільшого прибутку фірма монополіст може проводити політику ціновоїдискримінації – продажу одного і того ж товару за різними цінами, в залежностівід доходу споживача.
Ціновадискримінація буває 3-х ступенів:
1) кожному споживачеві встановлюють індивідуальну цінуна рівні його готовності платити за благо
2) ціни встановлюються в залежності від обсягівпродажу
3) запроваджується монополістом тоді коли можнавиділити кілька окремих груп споживачів з різною еластичністю попиту.
Список використаної літератури1) Мікроекономіка і макроекономіка: підручник /заред. С.В. Будаговської – К.: Основи, 2001.
2)
3) Аристотель, Сочинения Т.4, 1983
4) Т.Гобс, Сочинения Т2 – М.:Мисль, 1991.
5) Історія економіки зарубіжних країн: підручник /за ред. В. Голубовіча – Мінськ – Екоперспектива, 2000.
6) Економічна історія України і світу: підручник / за ред. Б.Д. Лановика — К.: Вікар,1999.
7) Основи економічної теорії:підручник /за ред. С.В. Мочерного – Тернопіль: Тарнекс,1993.
8) Р.Барр. Політична економія. Т1 – М.,1994.
9)
10) П.Самуельсон. Економіка – М.: НПО “Алгон”, 1994.
11) Державне регулювання ринкової економіки: підручник/ за ред. З.В. Глухової – Омськ, 1999.
12) Закон України. Про обмеження монопольної влади та недопущення недобро-
совісноїконкуренції у підприємницькій діяльності. Від 12 травня 1993 року N 49-
93, із змінами і доповненнями,внесеними Декретом Кабінету Міністрів України
від 20грудня 2001 року N 2905-III
13) Кириленко В.І. Мікроекономіка: навч. посібник длястудентів екон. спец. вузів. – К.: Таксон, 1998.
Список використаної літератури14) Мікроекономікаі макроекономіка: підручник /за ред. С.В. Будаговської –К.: Основи, 2001.
15)
16) Аристотель, Сочинения Т.4, 1983
17) Т.Гобс, Сочинения Т2 – М.: Мисль, 1991.
18) Історія економіки зарубіжних країн: підручник /заред. В. Голубовіча – Мінськ – Екоперспектива, 2000.
19) Економічна історія України і світу: підручник / заред. Б.Д. Лановика — К.: Вікар, 1999.
20) Основи економічної теорії: підручник /за ред. С.В.Мочерного – Тернопіль: Тарнекс, 1993.
21) Р.Барр. Політична економія. Т1 – М.,1994.
22)
23) П.Самуельсон. Економіка – М.: НПО “Алгон”, 1994.
24) Державне регулювання ринкової економіки: підручник/ за ред. З.В. Глухової – Омськ, 1999.
25) Закон України. Про обмеження монопольної влади та недопущення недобро-
совісноїконкуренції у підприємницькій діяльності. Від 12 травня 1993 року N 49-
93, із змінами і доповненнями,внесеними Декретом Кабінету Міністрів України
від 20грудня 2001 року N 2905-III
26) Кириленко В.І. Мікроекономіка: навч. посібник длястудентів екон. спец. вузів. – К.: Таксон, 1998.