Реферат: Інфляційні очікування

Тема: Зміст

Зміст…

Вступ…

1 Природа інфляційних очікувань…

1.1 Поняття інфляції та інфляційних очікувань…

1.2 Інфляційні очікування як одна з причинзростання цін.

1.3 Наслідки інфляційних очікувань: вплив нафінансові процеси

1.4 Механізм дії інфляційних очікувань…

1.5 Світовий досвід регулювання інфляційнихочікувань…

2 Аналіз реального стану інфляційних очікувань векономіці України

3 Напрямки стабілізації інфляційних очікувань…

Висновки…

Література…

Додатки…

Вступ

Перехід нашої економіки на ринкові відносинирізко підвищив значення грошей. Проблеми грошового господарства стаютьосновними і в практичних заходах по реконструкції народного господарства, і втеоретичних дослідженнях. Тому, незважаючи на жваве обговорення зазначенихпитань на сторінках економічної преси, актуальність їх не зменшується. Високавартість аналізу інфляційних процесів, велике число діючих чинників ускладнюютьвиробіток правильної грошової політики. Як показує досвід нашої, а також іншихкраїн, перехід на ринкові відносини супроводжується швидким зростанням цін,підсиленням дії інфляційних чинників. Дуже важливо правильно оцінити, чи єсамий перехід на ринкові відносини причиною заглиблення інфляції чи при цихвідносинах накопичений раніше інфляційний потенціал одержує свій реальнийвислів.

Очевидно, що в умовах ринкових відносинможливості штучного стримування інфляції різко скорочуються. Разом з тимнепослідовність в прийнятті рішень по переходу до ринку, непродуманість деякихкроків усугубляють існуючі труднощі, підсилюють інфляційні процеси [1].

Досвід багатьох країн показав, що тривалефункціонування централізованого планування, як правило, призводить до порушеннязбалансованості матеріальних і грошових струмів.

Раніше інфляція виникала, як правило, внадзвичайних обставинах. Так, під час війн держави часто випускали великукількість незабезпечених паперових грошей для покриття військових видатків. Востанні двадцять — тридцять років інфляція стала хронічним захворюваннямекономік багатьох країн світу [2].

Як економічне явище інфляція існує вжедовгий час. Вважається, що її поява пов’язана ледве не з виникненням грошей, зфункціонуванням яких вона безперервно пов’язана. Інфляція є однією знайгостріших проблем сучасного розвитку економіки в багатьох країнах світу.

Від чого ж залежить кількість грошей,необхідна для забезпечення товарного обігу? Передусім від суми цін товарів, щопідлягають реалізації протягом певного періоду, скажімо року. Що більшетоварів, тим більше потрібно грошових одиниць для їх реалізації.

Кількість грошей в обігу залежить далі відшвидкості обігу кожної грошової одиниці. Це пов'язане із тим, що одна і та жсума грошей може обслугувати більше чи менше число актів куплi — продажу.

Перевищення кількості грошових одиниць, щознаходяться в обігу, над сумою товарних цін і поява внаслідок цього грошей, незабезпечених товарами, означає інфляцію. Вона призводить до зростання цін натовари (явному чи прихованому). Тому індекс цін — це один із головних інайбільш наочних показників наявності чи відсутності інфляції, її глибини.Інфляція може бути викликана різними чинниками. Це і випуск зайвої кількостігрошових одиниць, і відставання виробництва товарів від зростанняплатіжездатного попиту, і надходження на ринок товарів, що не користуютьсяпопитом.

Інфляція — це переповнення фінансових каналівпаперовими грошима, що призводить до їх знецінювання. Інфляція — це грошовеявище, але вона не обмежується знецінюванням грошей. Вона проникає у всі сфериекономічного життя і починає руйнувати ці сфери. Від неї страждає держава,виробництво, фінансовий ринок, але більше за все страждають люди. Під часінфляції має місце:

1. Знецінювання грошей по відношенню до золота.

2. Знецінювання грошей по відношенню до товару.

3. Знецінювання грошей по відношенню до іноземної валюти.

Пояснення причин дисбалансунайрізноманітніші. Одні економісти (Дж.М.Кейнс та його послідовники) вважалийого надмірним попитом при повній зайнятості, тобто з боку попиту. Інші –неокласики – шукали причину в зростанні виробничих видатків, тобто з бокупропозиції. Дані оцінки односторонні, і істину слід шукати в синтезі двохпротилежностей [1].

Одна з причин виникнення інфляції як з бокупопиту, так і з боку пропозиції – це інфляційні очікування. При знеціненнігрошей населення, очікуючи ще більшого знецінення грошової одиниці, вимагаєзбільшення заробітної плати, створює запаси продуктів тощо, що прискорюєінфляцію. З боку пропозиції та ж сама ситуація – підприємства намагаютьсявиробити меншу кількість продукції з більшою ціною, що також прискорюєінфляцію. Інфляційні очікування є одним з найбільших чинників інфляції, доситьспецифічним, так як безпосередньо вплинути на інфляційні очікування населення іпідприємств досить важко. Інфляційні очікування ще недостатньо досліджені, проце свідчить невелика кількість літератури з даного питання. Але це один знайважливіших аспектів інфляції. Так, якщо передбачити інфляційні очікування тавжити відповідних заходів, паніка під час падіння грошової одиниці зменшиться,та інфляційний процес зможе ефективніше контролюватись.

В даній курсовій роботі необхідно дослідитисутність інфляційних очікувань, інфляційні процеси, що з ними пов’язані, тазробити висновки щодо заходів при виникненні інфляційних очікувань. Для такогодослідження поставимо завдання:

1. з наукових позицій визначити сутність інфляційних очікувань, їх причинита наслідки, а також узанальнити світовий досвід регулювання інфляційнихочікувань;

2. проаналізувати на основі статистичної та фактичної інформації реальнуекономічну ситуацію інфляційних очікувань в Україні;

3. сформулювати аргументовані пропозиції щодо регулювання інфляційнихочікувань.

1 Природа інфляційних очікувань1.1 Поняття інфляції та інфляційнихочікувань.

Інфляція – це підвищення загального рівня цін,або, що больш точно, переповнення каналів обігу грошової маси понад потребамитоварообігу, що викликає знецінення грошової одиниці та відповідно зростаннятоварних цін [6].

Але таке розуміння інфляції не можна важатиповним. Інфляція, що хоч і виявляється лише в зростанні цін, не є лише грошовимявищем. Інфляція – це соціально-економічне явище, що породжуєтьсядиспропорціями відтворення в різних сферах ринкового господарства. Одночасно,інфляція – одна з найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки у всіхкраїнах світу.

Суть інфляції полягає в тому, що національнавалюта знецінюється по відношенню до товарів, послуг та іноземних валют, якізберігають стабільність своєї купівельної здатності. Деякі російські вченідодають до цього переліку ще й золото, надаючи йому роль всезагальногоеквіваленту.

З теоретичної точки зору інфляція – цедисбаланс між сукупним попитом та сукупною пропозицією. В своїй теоріїпослідовники Д. Кейнса пояснюють настання інфляції надмірним попитом при повнійзайнятості, а неокласики, навпаки, зростанням видатків виробництва, тобтопропозицією. Тобто виділяються дві альтернативні концепції: інфляція попиту таінфляція пропозиції (видатків).

Інфляція пропозиції означає зростання цінвнаслідок збільшення видатків виробництва. Джерелом зростання видатків єдержава, профспілки та фірми. Наприклад, в умовах зростання цін профспілкивимагають підвищення заробітної плати, що спричиняє спіраль “ціни — зарплата”.

Загальне підвищення рівня цін пов’язуєтьсярізними школами в сучасній економічній теорії також із зміною структури ринку вХХ сторіччі. Сучасний ринок – це в значній мірі олігополістичний ринок. Аолігополіст має в деякій мірі владу над ціною І якщо навіть олігополії непершими почали “змагання цін”, вони зацікавлені в її підтримці та посиленні.

В залежності від того, яких форм набуваєнерівновага попиту та пропозиції, розрізняють відкритий та прихований видиінфляції [4].

Відкрита інфляція характерна для економіки звільним ціноутворенням, і є хронічним зростанням цін на товари та послуги. Її механізмомє механізм адаптивних інфляційних очікувань, що базується на деформаціїпсихології покупців. Спостерігаючи зростання цін, покупці намагаються передбачити, наскільки подорожчають товари, і нарощують поточний попит на шкодузаощадженням, а це, в свою чергу, скорочує обсяг кредитних ресурсів, що шкодитьзростанню капіталовкладень, виробництва та пропозиції.

Прихована інфляція є характерною для економікиз регульованими цінами (і, можливо, заробітною платою). і виявляється втоварному дефіциті, погіршенні якості продукції, вимушеному накопичуваннігрошей, розвитку тіньової економіки, бартерних угод. Прихована інфляція такожвиникає внаслідок підтримання державою товарних цін нижче цін рівноваги попитута пропозиції (різноманітні “коридори”), при якій гроші перестають бутивсезагальним купівельним засобом та мірою розподілення товарів та послуг. Цейвид інфляції дуже небезпечний, так як веде до руйнування ринкового механізму.

Інфляційні очікування є досить небезпечнимявищем для економіки. Вони виникають при інфляції, що підтримує сама себе.Населення та господарські суб’єкти звикають до постійного підвищення рівня цін.Населення вимагає підвищення заробітної плати і запасається товарами, очікуючиїх швидкого подорожчання, таким чином провокуючи швидке підвищення цін натовари, що зненацька отримали підвищений попит. Виробники ж очікують підвищенняцін з боку своїх постачальників, одночасно закладаючи в ціну своїх товарівпрогнозоване ними зростання цін на комплектуючі, розкручуючи тим самим маховикінфляції. Таким чином виробники та покупці вбезпечують себе від наслідківінфляційних процесів, але тим самим прискорюють інфляцію. Живий приклад такихінфляційних очікувань можна було спостерігати кілька років тому, коли ціниросли в декілька разів швидше, ніж зарплата, населення намагалось придбатитовари, що наступного дня ставали дорожчими, а виробники підвищували ціни таскорочували обсяг виробництва, збільшуючи інфляційний рівень [12].

Адаптивні очікування передбачаютьпристосування до існуючого рівня інфляції. Адаптивні інфляційні очікуваннястримують вихід країни з інфляційного тиску, так як вони викликають ажіотажнийпопит, а він піднімає рівень товарних цін. Такі очікування в основномупостійні, тобто суб’єкти не змінюють свою думку про хід інфляції і притримуютьсяоднієї і тієї ж політики по відношенню до інфляційних процесів. Такі очікуваннямають місце, коли ситуація на ринку більш-менш відома та немає спонукань дозміни ситуації, що склалася. Адаптивні очікування порівняно легко передбачитита оцінити. Перспективні ж інфляційні очікування передбачають зміну суб’єктамиринку своїх оцінок та дій. Такі очікування мають місце, коли ситуація на ринкучасто змінюється. Суб’єкти ринку намагаються застрахуватись від можливихстрибків цін, і в них виникають несприятливі для ринку перспективні очікування.При цьому можуть виникнути непередбачені очікування, що може спричинитиприскорення інфляційних процесів.

Головною рисою раціональних очікувань єрозумно обгрунтований облік ринковим суб’єктом різних економічних параметрів,що бере до уваги дії інших ринкових суб’єктів. На жаль, більшість інфляційнихочікувань на українському ринку не можна назвати раціональними. В більшостівипадків підприємцями береться до уваги фінансовий стан власного підприємства,без урахування інших економічних параметрів. Це відбувається через невмінняправильно оцінювати ситуацію на ринку. В різних умовах можуть бутираціональними як адаптивні очікування, коли зберігається орієнтація на нихосновної маси ринкових суб’єктів, так і перспективні очікування у випадкумасової зміни суб’єктами ринку своїх оцінок. Останній процес важко піддаєтьсяобліку та може породжувати в однієї частини суб’єктів раціональні, а в іншоїнераціональні очікування, в залежності від їх оцінки ринкової ситуації. Але вбудь-якому випадку нераціональні перспективні інфляційні очікування найбільшнебезпечні для економіки [10].

Адаптивні та перспективні очікування частоназивають стабільні та нестабільні. Нестабільні інфляційні очікування частішевсього виникають на початку і в середині інфляційних періодів. Оцінкаінфляційної ситуації суб’єктами ринку весь час змінюється внаслідокнестабільної ситуації на ринку. Стабільні інфляційні очікування мають місцезвичайно вже, коли інфляційні процеси зменшуються, йдуть на спад. В цьомувипадку оцінка суб’єктами ринку більш-менш стабільна, ці інфляційні очікуваннялегше передбачити і вони мають не такі руйнівні наслідки.

1.2 Інфляційні очікування як одна зпричин зростання цін.

Зростання цін може бути пов’язане зперевищенням попиту над пропозицією, але така диспропорція в багатьох випадкахне є інфляцією. Також незалежно від стану грошової сфери товарні ціни можутьзмінюватись внаслідок зростання продуктивності праці, циклічних та сезоннихколивань, структурних зсувів в системі відновлення, монополізації ринку,державного регулювання економіки, введення нових ставок податків, девальваціїта ревальвації грошової одиниці, зміни кон’юнктури ринку, впливузовнішньоекономічних зв’язків, стихійного лиха тощо. Тому особливо важливозазначити саме інфляційні причини зростання цін, а саме: диспропорційність,інфляційно небезпечні інвестиції, відсутність чистого вільного ринку тадосконалої конкуренції, “імпортована інфляція”, інфляційні очікування.

За помірної інфляції ціни ростуть швидше, ніжзаробітна плата. Ця обставина закріплює стимули підприємницької діяльності.Інфляція є небезпечною для економічного розвитку. Вона починає сама себепідштовхувати, збільшуючи інфляційну хвилю. Це відбувається по багатьомпричинам, однією з яких є адаптивне інфляційне очікування.

Населення очікує подальшого підвищення цін ітому збільшує свої покупки, не роблячи грошових заощаджень. Це призводить дозростання сукупного попиту, а він, відповідно, до зростання цін. Інфляціязростає, що веде до поглиблення інфляційних очікувань (рис.1). Взагаліпідвищення сукупного попиту має стимулювати економіку, але не у випадкуінфляційних очікувань.

Виникнувши, інфляція швидко розповсюджуєтьсяна всі галузі, пов’язані між собою взаємними поставками. Інфляція вважаєтьсянебезпечною хворобою ринкової економіки. Інфляцію досить важко зупинити, навітьякщо зникають економічні причини її виникнення, що пов’язано з інфляційнимиочікуваннями, а конкретно з інертністю психологічного настрою, що сформувавсяраніше. Покупці, що пережили інфляцію, ще довго здійснюють закупівлі “Про всяквипадок”.

Багато вчених в країнах Заходу і в нашійкраїні виділяють окремо фактор інфляційних очікувань, підкреслюючи, щоподолання інфляційних очікувань населення та виробників є найважливішою (якщоне головною) задачею антиінфляційної політики. Інфляційні очікування є головнимчинником зростання цін. Це пояснюється таким чином. Інфляційні очікування єодним з чинників інфляції, причому таким, що переживає саму інфляцію [13]. В результаті процес інфляції в різнихйого проявах має не випадковий характер, а досить стійкий. До негативнихнаслідків інфляційних процесів відносяться зниження реальних прибутківнаселення, збезцінення заощаджень населення, втрата у виробників зацікавленостів створенні якісних товарів, обмеження продажу сільськогосподарських продуктівв місті сільськими виробниками за умов падіння зацікавленості, в очікуванніпідвищень цін на продукти. В умовах підвищення цін погіршуються умови життяпереважно у представників соціальних груп з твердими прибутками (пенсіонерів,службовців, студентів, прибутки яких формуються за рахунок держбюджету). Такимчином, інфляційні очікування зростання цін спричиняють їх ще більше зростання.

Темпи приростів рівня цін в короткостроковомуперіоді мають певну інерційність, або мають очевидний часовий тренд. Підінерційністю в даному випадку розуміється наявність стійкої залежності поточноїінфляції від попередніх значень темпів приросту. Часовий тренд передбачаєочевидну тенденцію до зниження або зростання темпів приросту цін з випадковимхарактером коливань.

При оцінці майбутньої інфляції економічніагенти користуються переважно адаптивними очікуваннями, так як саме ціочікування легко передбачити, та вони є головною основою для неухильно зростаючихцін та інфляції.

1.3 Наслідки інфляційних очікувань:вплив на фінансові процеси

Інфляційні очікування спричиняють посиленняінфляції. Тому доцільно спочатку визначити наслідки інфляції, а потім у зв’язкуз ними відповідно і наслідки інфляційних очікувань.

Головними соцiально-економiчними наслiдкамиiнфляцii є: перерозподiл доходiв, прихована державна конфiскацiя грошей унаселення через податки, прискорена матерiалiзацiя грошей, падiння реальноїпроцентної ставки на капiтал.

Окрiм перерозподiлу доходiв iнфляцiя впливаєна економiку через загальний обсяг виробництва. Такий вплив справляється нарiвень обсягу виробництва в цiлому. Тут слiд зауважити, що безпосередньогозв’язку мiж цiнами i обсягом виробництва немас. Збiльшення сукупного попитузбiльшує i цiни, i обсяг виробництва. Проте потрясiння в пропозицii,перемiщуючи вгору криву сукупноi пропозицii, пiдвищать цiни i зменшать обсягвиробництва.

Серйознi загрози для нацiональної економiки,що створює iнфляцiя, мають як внутрiшнiй, так i зовнiшнiй прояв. У разiiнфляцii витрат, краiни, економiка яких залежить вiд зовнiшньоi торгiвлi першза все промисловими, легкозамiнюваними товарами, можуть втратити експортнiринки, якщо цiни та витрати в цих країнах зростають швидше, нiж в iншихкраїнах. Таким чином, проблема стабiлiзацiї цiн тiсно пов’язана з питаннямизбереження конкурентноспроможностi держави на зовнiшних ринках.

Інфляційні очікування мають великий вплив настан інфляційних процесів. Інфляційні очікування можуть посилити інфляцію, чинавпаки (що трапляється значно рідше) послабити інфляційні процеси.

Також інфляційні очікування спричиняють впливна всі сфери економіки. Так, перспективи розвитку ринку довгостроковихприватних облігацій в великій мірі визначаються характером фінансовоїстабалазації економіки та станом інфляційних очікувань. Справа в тому, що самедовгострокові облігації, діючи вапродовж великого терміну, підлягають великомувпливу з боку інфляційних очікувань. В залежності від цього змінюється ставкаприбутку на такі облігації, що може не кращим чином відобразитись наекономічному стані. Інфляційні очікування спричиняють зміну процентних ставок.Довгострокові норми проценту можуть знижуватись тільки якщо відбуваєтьсязменшення інфляційних очікувань, що трапляється не часто. Скоріше зараз можнаспостерігати збільшення інфляційних очікувань. Так, в 1993 році, коли темпиінфляції були шалені, непередбачені перспективні інфляційні очікуваннянаростали. Потім темпи інфляції пішли на спад. Як слід було чекати, інфляційніочікування ще тримались деякий час, потім знизились. В 1999 році слід чекатинового зростання інфляційних очікувань, вже адаптивних, але від цього не меншнебезпечних для економіки. Тому що в результаті дії інфляційних очікуваньінфляція набуває самопідтримки.

1.4 Механізм дії інфляційнихочікувань

Механізм дії на економіку інфляційнихочікувань наступний. Справа в тому, що люди, які стикаються з підвищенням цінна товари та послуги впродовж довгого періоду часу і втрачають надію на їхзниження, починають купувати товари зверх своїх поточних потреб. Одночасно вонивимагають підвищення номінальнї заробітної плати і тим самим підштовхуютьпоточний споживацький попит до розширення. Виробники встановлюють більш високіціни на свою продукцію, очікуючи, що скоро сировина, матеріали, комплектуючівироби ще більш подорожчають. Починається втікання від грошей. Прикладом є те,що в 1992-93 роках в умовах високих темпів інфляції кожен виробник боявся, щойого постачальник сильно підніме ціни на свою продукцію. Тому, бажаючи себевбезпечити, він багатократно підвищував ціни на свою продукцію. В результатіціни після їх лібералізації підскочили не тільки на рівень невдоволеного ранішеплатоспроможного попиту, а й на величину інфляційних очікувань.

Так, очевидно, що розширення внаслідокінфляційних очікувань поточного попиту стимулює подальше зростання цін.Одночасно скорочуються заощадження та зменшуються кредитні ресурси, що стримуєзростання виробничих інвестицій та, що випливає з цього, пропозиція товарів тапослуг. Економічна ситуація в цьому випадку характеризується повільнимзбільшенням сукупної пропозиції та швидким зростанням сукупного попиту.Результат – загальне підвищення цін.

Нагнітання дефіцитного попиту робить неигіднимстратегію постійного наростання обсягів виробництва. Підприємству вигідніше вочікування подальшого скачку цін завчасно готуватись до незначного таепізодичного збільшення випуску. Так, за 1991-1992 роки кількість реалізованоїпродукції навіть скоротилось, а ціна зросла. В наявності дефіцитна інфляція.Реальний варіант виживання для підприємства – багатоваріантність таскачкоподібність торгово-виробничих операцій. В цьому суть тактики інфляційногоочікування підприємства [12].

Для аналізу процесу інфляції з точки зоруінфляційних очікувань важливі не індивідуальні переваги, що отримують суб’єкти,які найбільш правильно оцінюють масову реакцію, а важлива сама масова реакція,що достатньо узагальнена внаслідок загальності економічного положення суб’єктівринку. В динамічній економіці саме вона визначає реальну цінність грошей.Масова поведінка в основному спирається не стільки на врахування раціональнихфакторів, скільки на реальні економічні процеси, що відбуваються на ринку. Вумовах інфляції найбільш важливу роль починає відігравати реальна вартість речей,що купуються, яка не залишається стабільною, а змінюється в часі. В результатів ціну товару починають включатись транзакційні інфляційні витрати, що єальтернативою додатковим затратам та товар, що дорожчає в результаті затримкикупівлі. Таким чином, майбутні інфляційні очікування через механізмтранзакційних витрат викликають поточне підвищення цін, в зв’язку з чимзбільшення грошової маси може бути зовсім не причиною, а наслідком інфляції.

Фактор інфляційних очікувань використовуєтьсяпри моделюванні інфляції. Теоретичні границі для моделювання високої інфляціїпредставлені в моделі Кейгана, що базується на найпростішому рівнянні грошовогопопиту [16]:

Mt – pt = — a (pet+1 — pt)… (1)

Де Mt – логарифм грошовоїпропозиції в кінці періоду t, pt – логарифм загального рівняцін в період t, а – характеризує очікувані ціни в період t. Права частинарівняння (1) є попитом на грошові залишки як функцію від інфляційних очікувань.Інші версії моделі грошового попиту можуть включати інші альтернативні затрати.При цьому процес інфляції, що описується рівнянням (1), не може бути стійкимпри раціональних очікуваннях.

Інформація про інфляційні очікування можевикористовуватись при обчисленні зміни в часі процентних ставок. Приінтерпретації часової залежності процентних ставок звичайно використовуютьсягіпотези теорії чистих (незміщених) очікувань, теорії переваги ліквідності аботеорії сегментації ринку. Теорія незміщених очікувань (unbiased expectationstheory) або теорія чистих очікувань (pure expectations theory) передбачаєрівність форвардної ставки середнім очікуванням спот-ставки за період, щорозглядається.

Найбільш цікавим є відображення очікувань вчасовій структурі прибутку. Звичайно, якщо очікується зміна інфляції, то цевідображується зміною співвідношення прибутковості випусків з різноютерміновістю. У випадку, коли очікується зміна інфляції, то криваприбутковості, згідно теорії очікувань, повинна прийняти крутий позитивнийнахил. Це випливає з ефекту Фішера, у відповідності з яким номінальні процентніставки визначаються з бажаного доходу та очікуваної інфляції. Тоді, якщоочікується подальше збільшення темпів зростання цін, то випуски з великимстроком до погашення компенсують більш високу очікувану інфляцію великимномінальним прибутком. Якщо ж, навпаки, очікується зниження темпів зростанняцін, то крива прибутку навіть може набути негативного нахилу. У зв’язку з цимкрива процентних ставок часто використовується для перевірки раціональностіочікувань, так як з її допомогою легко перевірити, чи відповідає структурапрочентних ставок подальшій динаміці цін.

При такому підході вважається, що криваприбутковості точно відображає лише поточні очікування. В дійсності ж можназнайти багато факторів, які можуть впливати на динаміку процентних ставок. А зрозвитком ринку державних облігацій в Україні з’явилась можливість тестуваннягіпотез про передбачувальну здатність часової структури прибутковості, і,відповідно, раціональності очікувань застосовно до нашої економіки.

Для уряду є дуже важким завданнядосягти одночасно мети цінової стабільності та повної зайнятості. Це графічноілюструється кривою Філіпса (додаток 1).

Крива Філіпса ілюструє зворотний зв’язок міжінфляцією та безробіттям. Але очевидно, що природний процент безробіття існує,то інфляція буде визначена інфляційними очікуваннями економіки. Інфляційніочікування збільшували криву Філіпс.

Додаток 2 ілюструє криву Філіпса з урахуваннямінфляційних очікувань. F1, F2, F3 – три коротких відрізки кривих Філіпса.Спроба уряду підвищити безробіття економічним стимулом викликає збільшенняінфляції від 0% до 15%, безробіття може спадати, але підвищиться знову доприроднього проценту 6%. Подальший урядовий стимул економіки викликаєінфляційні очікування до 10%.

1.5 Світовий досвід регулюванняінфляційних очікувань

Для уряду є дуже важким завдання досягтиодночасно мети цінової стабільності та повної зайнятості. Крива Філіпсаілюструє зворотний зв’язок між інфляцією та безробіттям. Але, в процесідослідження стагфляції 1980-х років в Австралії вчені виявили, що ця крива непояснює існуючого стану речей. Існувала і інфляція, і безробіття, щопідвищувались одночасно. Ця проблема була вирішена Фрідманом та Фелпсомвикористанням в розрахунках інфляційних очікувань. Стагфляція існувала, тому щов короткий час було коливання між інфляцією та безробіттям, але очевидно, щоприродний процент безробіття існує, та інфляція буде визначена інфляційнимиочікуваннями економіки. Інфляційні очікування збільшували криву Філіпс. Спробауряду підвищити безробіття економічним стимулом викликає збільшення інфляціївід 0% до 15%, безробіття може спадати, але підвищиться знову до природньогопроценту 6%. Подальший урядовий стимул економіки викликає інфляційні очікуваннядо 10%.

На заході також розповсюджена практика прямогорегулювання грошової маси. Так, США неодноразово в 60х – 70х роках стримувалиціна на багато видів товарів. Після другої світової війни західним країнампотрібно було півтора десятиріччя для початку лібералізації цін. А Франціяповністю лібералізувала ціни на внутрішньому ринку лише в 1986 році. Ф.Рузвельт виводив США з глибокої кризи 30-х років шляхом жорсткого державногорегулювання економіки. В більшості країн існували спеціальні закони, щообмежують прибутки від торгового посередництва.

Таблиця 1. Середньорічні показникитемпів зростання роздрібних цін в деяких країнах з розвинутою ринковоюекономікою.

1966-1974 1975-1980 1980-1987 США 1.7% 5.1% 9.3% Англія 3.1% 7.1% 15.8% Італія 3.4% 6.0% 17.9% Франція 5.0% 5.9% 10.9%

В кінці 80-х років темпи зростання цін знизилисьдо 4% на рік в середньому [2], що відповідає моделі помірної інфляції. Цьому можна навести декількапричин – падіння світових цін на нафту, посилення конкуренції, перш за все всвітовому масштабі, підвищення продуктивності праці разом з узгодженими діямиурядів та профспілок по підтриманню рівнів заробітної плати, цін, і цим самимінфляційних очікувань на попередньому рівні.

Чи єшлях вимірювання інфляційних очікувань? Це досить критичне запитання, так якочікування майбутньої інфляції відіграють критичну роль на початку та впродовжбудь-якого інфляційного періоду, та їх зміна є значним фактором, що впливає наінфляцію в цілому. Існують ненадійні дані оглядів ринку, але необхіднийнадійний спосіб вимірювання та оцінки інфляційних очікувань.

Виявляється,спосіб оцінки інфляційних очікувань існує. Американський уряд недавно випустивреальні облігації ставки прибутку. Перший випуск був проданий в січні 1997 рокуз строком платежу в січні 2007 року. Порівнюючи прибуток на регулярнихоблігаціях з реальною ставкою прибутку, економісти повинні бути здатні робитиоцінку інфляційних очікувань. Наприклад, в березні 1997 року для індексованихоблігацій до січня 2007 року запропонували щорічну реальну ставку прибутку3,43% [15], в той час як до лютого 2007 року длянеіндексованих облігацій був прибуток 6,69% [15]. Таким чином, чим ближче строк платежу, тим зрозуміліше, що ринокочікує, що інфляція буде 3,26% щорічно [15]. Але, так як ціоблігації мають великі терміни до строку платежу, тоді, в крайньому випадку, покивони не були на ринку впродовж декількох років, оцінки інфляційних очікуваньтакож будуть на довгий період. Той факт, що ринок очікує, що інфляція буде3,26% щорічно за наступні 10 років, має тільки обмежене використання для тих,хто бажає знати очікування ринку до річного зростання інфляції[1].

“Існує теорія,згідно з якою збільшення інфляційних очікувань необхідне, щоб повернутиекономіку на шлях зростання. Прихильники цієї теорії вважають, що з підвищеннямцін люди будуть шалено купувати товари, і це призведе до збільшення сукупногопопиту та зростання економіки. Така ситуація може призвести лише до зростаннятемпів інфляції“ – пише газета “Indian Express”. Впродовж 1998 року інфляційніочікування в Індії підвищувались безперервно, і інфляція досягла з 0,55% напочатку року до 7,41% в кінці червня.

Невеликі темпиінфляції є сприятливими для економіки. Та в Індії, яка зазнає зростанняінфляційних очікувань та інфляції, інфляційні процеси досить схожі на подібніпроцеси в нашій країні, лише в меншому масштабі. Так, інфляційні очікуванняпідприємців призвели до того, що інфляція на ціни сировини підвищилась на 9,72%за 1 півріччя 1998 року, а ціни на кінцеву продукцію підвищились на 55% за тойже період. Підприємці користуються рівнем інфляції, затримуючи заробітну плату,купуючи товари за однією ціною і продаючи за іншою. Такі інфляційні очікуваннязовсім не є сприятливими для економіки. Тому потрібно вживати заходів, якізменшуватимуть такі інфляційні очікування, наприклад, створення умов дляпідприємців, в яких їм буде невигідно сприяти зростанню інфляції[2].

Сполучені Штативирішують питання інфляційних очікувань інакше. Так,економічні умови в 4 кварталі 1996 року були ідеальні для фінансових ринків,тому що інфляційні очікування мали тенденцію до зниження. Федеральна політикавідносно інфляції та інфляційних очікувань стабільна. Ця політика полягає увивченні, аналізі стану фінансового ринку та керуванні акціями підприємствфедерального уряду. Таким чином федеральний уряд хоче зберегти фондовий риноквід різких інфляційних струсів. Але, незважаючи на ці заходи, все ж в 1996 роцівідмічались деякі тенденції зростання інфляційних очікувань. З продовженнямтаких тенденцій федеральна політика дещо змінилась, тим більше що фондовийринок продовжує і зараз ігнорувати інфляційні очікування. В таких умовах єнеобхідним постійний контроль інфляційних очікувань на фондовому ринку.[3]

2 Аналіз реального стану інфляційнихочікувань в економіці України

На мікрорівні інфляція виступає в ролісвоєрідного неформального податку і доповнює основні державні фіскальнівилучення. Світовий досвід доводить, що граничні податкові ставки понад 40—50% [13] практично призупиняють зростаннявиробництва. В Україні ж, де 40-відсоткова інфляція була досягнена лише у 1996р., а гранична податкова ставка часто-густо сягала 80%[8], сумарний інфляційно-податковий тиск на виробникалегко переходив стовідсотковий бар'єр. Отже, неможливість для підприємствотримати кредит на довгий термін разом із знеціненням їхніх власних обіговихкоштів призводять до браку фінансових ресурсів для подальшого виробництва хочаб у попередніх обсягах.

Чимало економістів схиляється до думки, що внашій країні первинною була інфляція попиту, яка пов'язана із надлишком грошейв обігу. Логіка цього висновку така: в умовах тотального дефіциту і фіксованихцін нагромадився величезний потенційний попит на товари та послуги, а в періодлібералізації він був усунений через підвищення цін.

Cуттєвий вплив на зростання цін в Українісправляли фактори, які лежать поза сферою грошового обігу, тобто витрати таінфляційні очікування. Незаперечним є той факт, що неефективна економіка завждиє потенційно інфляційною. Адже зростання виробничих витрат тягне за собою іпідвищення цін. Стосовно України ця закономірність стала особливо очевидною. іВнаслідок різних обставин продуктивність праці знижувалася. Водночас в умовахмонополізованості нашої економіки відбувалося ослаблення інструментів, які бмали автоматично стримувати підвищення цін [9].

Зростання витрат також спричинило небувале підвищенняцін на імпортні енергоносії. Таким чином, якщо ще й врахувати вкрайенергомістку галузеву структуру економіки, застарілі технології, можна дійтивисновку, що і Україна не могла уникнути інфляції витрат, яка, правда, самасебе усуває.

На перших порах майже не існувало проблемиінфляційних очікувань домогосподарств. Але знецінення заощаджень населення дужешвидко навчило громадян України пристосовуватися до умов інфляції. Новаекономічна поведінка їх проявлялася у прагненні якомога швидше звільнитися відготівки на користь інших активів, що не втрачали своєї реальної вартості.

Недовіра резидентів до власної грошовоїодиниці та розквіт спекуляції, відсутність чи недосконалість спеціальногозаконодавства стимулювали «доларизацію» економіки. Сильніші іноземнівалюти витісняли внутрішню, перебираючи на себе основні функції грошей.Надмірний попит на іноземну валюту вів до стрімкого знецінення українськихгрошей, що посилювало інфляційні процеси. Здешевлення національної валютитеоретично є добрим стимулом для внутрішнього експортера. І справді, обсягилегального та нелегального експорту швидко зростали. Це призвело у 1992—1994рр. буквально до розпродажу національного багатства. В умовах фінансовоїнестабільності не повернулася в Україну також більшість заробленої за кордономіноземної валюти.

Інфляційні очікування існували й у промисловихпідприємств. Щоб не зазнати збитків, останні «закладали» майбутнюінфляцію у поточні ціни продукції. Такий метод самозахисту тільки посилювавінфляційні процеси, які набували руйнівних масштабів.

Ситуація, що склалася, потребувала від урядукардинальних дій для стабілізації сфери цін. Найголовніші з них — це стримуючафіскальна і монетарна політика, які, однак, у 1992—1994 рр. використовувалисянезадовільно. Фіскальна політика уряду у 1992—1994 рр. була вкрайнепослідовною. Разом із лібералізацією цін у 1992 р. держава вдалася достимулюючої фіскальної політики. Про це свідчить рекордний за роки реформдефіцит бюджету — 27,1% від його видаткової частини, або 12,2% від ВВП. Такаекономічна стратегія, безперечно, була помилковою, бо лише підсилила інфляцію,яка вже у 1991 р. становила майже 300%. До кінця 1992 р. індекс споживчих цінуже досягнув 2100%. У 1993 р. уряд знизив дефіцит бюджету майже у 2 рази ідовів його до 6,5% ВВП (14,0% до поточних бюджетних видатків). Проте ситуація всфері цін значно погіршилася. Рівень інфляції у 1993 р. становив 10255%.Очевидно, далися взнаки «огріхи» фіскальної політики попередньогороку, а також зростання імпортних цін на енергоносії з одночасноюкатастрофічною девальвацією українського карбованця[16].

У 1994 р. уряд знову вдався достимулюючої фіскальної політики. Дефіцитність бюджету тепер зросла майже вдвічіі становила 10,5% (дефіцит у % до ВВП). Однак цей рік став роком зниження темпівінфляції в Україні. На перший погляд, у 1994 р. виникла парадоксальна ситуація.При подвоєнні дефіцитності бюджету інфляція зменшилася приблизно у 20 разів.Таких успіхів було досягнуто коштом призупинення ринкових реформ. Посилилосявтручання держави в економіку країни. Так, частка видатків із бюджету нафінансування народного господарства знову збільшилася з 24,3% у 1993 р. до33,2% у 1994 р. [16].

Також важливою для інфляційних очікувань єполітика валютного курсу. З середини 1995 року в результаті посилення бюджетноїта грошово-кредитної політики стало можливим ввести валютний коридор, який втой період зіграв позитивну роль та дозволив обмежити інфляційні очікування. Всередині 1996 року відбулось послаблення бюджетної політики, і в 1996-1997 рокахта на протязі семи місяців 1998 року населеннями підтримувався стійкийстереотип реальних грошових витрат на особисте споживання. Але, незважаючи нанизький рівень інфляції в першій половині року, інфляційні очікування на 2півріччя погіршились через фактори інституціонального характеру. Такимифакторами були підвищення мита, відміни пільг для ряду товарів по ПДВ, введеннядодаткових податків. І починаючи з середини 1998 року домінуючим фактором, щовизначає темпи інфляції, став курс обмінний курс гривні, що в великій мірізалежить від інфляційних очікувань. Середньомісячний приріст споживацьких цін вцей час складав від 4 до 25% (для порівняння – за рік до цього такий прирістскладав 0,9%) [16].

Таким чином, можна зробити висновок, щоінфляційні очікування в Україні останнім часом погіршились. До цьогоспричинились і падіння гривні, і дефіцит на ринку енергоносіїв, зокрема палива.Населення, очікуючи нового витка інфляції, створює небезпечні інфляційніочікування. Для підприємств результати їх інфляційних очікувань можна булобачити при подорожчанні палива.

3 Напрямки стабілізації інфляційнихочікувань

Негативні соціальні і економічні наслідкиінфляції примушують шукати шляхи її регулювання. Так як одним з найбільшихчинників інфляції є інфляційні очікування, слід шукати шляхи їх регулювання тапоступового зменшення. Все це примушує уряди різних країн проводити певнуекономічну політику. Антиінфляційна політика налічує велику кількістьнайрізноманітніших грошово-кредитних, бюджетних заходів, податкових заходів,програм стабілізації та дій за регулюванням та розподіленням прибутків.

Для того, щоб регулювати інфляційніочікування, перш за все потрібно правильно оцінити ці інфляційні очікування.Тому що вжиття заходів до інфляційних очікувань без реальної їх оцінки можепризвести до повного краху економіки. Методи оцінки інфляційних очікувань вжеіснують, розроблені урядами інших країн, і можна скористатись їхнім досвідом(так, уряд США розробив програму випуску довгострокових облігацій з метоюконтролювати адаптивні інфляційні очікування) [13]. Для України необхідно створювати методи оцінки застосовно дотеперішньої ситуації.

Наступним кроком після оцінки інфляційнихочікувань є їх регулювання. Це досить складно, тому що доводиться враховувативсі види інфляційниїх очікувань. При найпростіших розрахунках враховуються лишемасові інфляційні очікування, так як саме вони спричиняють найбільший вплив наінфляційні процеси.

Існує декілька методів регулювання інфляції,при яких потрібно враховувати інфляційні очікування і які можна застосувати,враховуючи теперішню ситуацію на українському ринку.

В рамках першого методу, що пропонуєтьсяприхильниками сучасного кейнсіанства, передбачається активна бюджетна політика– маневрування державними витратами та податками з метою впливу наплатоспроможний попит (його скорочення). При цьому, в класичному варіанті, невраховуються інфляційні очікування. Це може призвести до падіння інвестицій івиробництва (тобто примусово скорочуються інфляційні очікування населення, алезбільшуються інфляційні очікування підприємств). При врахуванні інфляційнихочікувань ефективність даного методу може збільшитись.

Другий підхід рекомендується прихильникамимонетаризму. На перший план висувається грошово-кредитне регулювання, щопроводиться центральним банком, який не підпорядкований уряду. Він визначаєемісію, змінює кількість грошей в обігу та ставки позикового проценту. Тутврахування інфляційних очікувань є дуже важливим, так як реакція на дані заходинаселення та підприємств завжди миттєва [12].

З початку 1999 року фінансова система Українивідчувала зростання негативного впливу ряду зовнішніх та внутрішніх факторів.Основними факторами є:

- податково-бюджетні проблеми, що пов’язані з низькимрівнем збирання податків, збільшеннями заборгованості по заробітній платі тасоціальним виплатам;

- зростання взаємних неплатежів;

- загострення ситуацій на світових фінансових ринках(відтікання міжнародного капіталу з країн, що розвиваються);

- наростання негативних очікувань з боку економічнихсуб’єктів у відношенні здатності уряду виконувати свої фінансові зобов’язання.

В такій ситуації необхідно проводитигрошово-кредитну політику, що дасть змогу призупинити інфляцію і в першу чергуінфляційні очікування. Необхідно вжити таких заходів:

- стимулювання економічної активності;

- створення умов для зайнятості населення. Метою євирішення задачі зниження інфляції та інфляційних очікувань без підвищеннявідкритого та прихованого безробіття. Для стимулювання малого підприємництваможна сформувати законодавчу базу для розвитку кредитних союзів;

- стимулювання зростання організованих заощаджень. Цедозволить збільшити грошову масу, виплачувати зарплату, скоротити неплатежі,здійснювати інвестиції з метою майбутнього розвитку країни. Для цього потрібнозавоювати довіру населення, створити високонадійні, гарантовані та зручні коштизбереження в гривнях, ринковими методами забезпечити підвищення схильностінаселення до організованих заощаджень. Необхідно вжити заходів по відновленню довіри громадян до банківської системи, по забезпеченню довготривалого тастабільного функціонування, прискорення прийняття закону про гарантуваннявкладів в банках;

- покращення стану платіжного балансу;

- відновлення фінансового ринку;

- відновлення банківської системи;

- вдосконалення платіжної системи.

Необхідно також нормалізувати валютний курс.Це є необхідним для зупинення інфляційних очікувань у зв’язку з курсом долара. Зробити це досить важко.Потрібно регулювати валютний курс та зовнішню торгівлю. Але подібні дії урядузараз досить непопулярні в широких колах. Дії уряду за останній час примушуютьйого стримувати грошову емісію та роздавати кредити після чергового обуренняпромисловості.

Для успішного вирішення цих проблем необхіднаатмосфера довіри, щоб приватні особи могли в своїх розрахунках виходити з фактуреформування та адаптуватись з найменшими втратами. Якщо недовір’я приватного сектору виявиться стійким, топриватні особи збережуть інфляційні очікування та будуть діяти відповідно, ібагато результатів реформ буд втрачено. Люди будуть втримуватись від поставоктоварів на ринку, вони будуть помилково трактувати цінові сигнали і таке інше.При недостачі довір’я реформавсе-таки може бути доведена до кінця – наприклад, до стабілізації цін – але цебуде досягнуто більш дорогою ціною.

Висновки

Інфляція є однією з найбільш гострихпроблем сучасного розвитку економіки в багатьох країнах світу. Інфляціянегативно впливає на всі сторони життя суспільства. Висока інфляція знищуєгрошову систему, провокує витікання національного капіталу за кордон, послаблюєнаціональну валюту, сприяє її витісненню всередині країни іноземною валютою,підриває можливості фінансування державного бюджету.

Витоки інфляційних явищ є вмакроекономічних диспропорціях, що склалися та постійно відновлюються, а такожв створеній в адміністративній економіці формі управління, що визначає модельціноутворення, спосіб прийняття інвестиційних та зовнішньоекономічних рішень.Розділення причин інфляцій на структурні, управлінські та монетарні доситьумовне, оскільки всі вони тісно пов’язані та взаємообумовлені, між ними існують множинні прямі та зворотнізв’язки.

В даній курсовій роботі булирозглянуті наступні питання: з наукових позицій визначена сутність інфляційнихочікувань, їх причини та наслідки, а також узагальнений світовий досвід регулюванняінфляційних очікувань, проаналізована на основі статистичної та фактичноїінформації реальна економічна ситуація інфляційних очікувань в Україні,сформульовані аргументовані пропозиції щодо регулювання інфляційних очікувань.

Очевидно, що розширення внаслідок інфляційнихочікувань поточного попиту стимулює подальше зростання цін. Одночасноскорочуються заощадження та зменшуються кредитні ресурси, що стримує зростаннявиробничих інвестицій та, що випливає з цього, пропозиція товарів та послуг.Економічна ситуація в цьому випадку характеризується повільним збільшеннямсукупної пропозиції та швидким зростанням сукупного попиту. Результат –загальне підвищення цін.

Таким чином, інфляційні очікування підтримуютьінфляцію. Дефіцитне зростання ринкової ціни в сукупності з песимізмомраціональних очікувань населення та бізнесу, невизначеністю кон’юнктурипровокує зростання попиту в кількісному вимірі (чим дорожчий товар, тим більшепопит). Темпи приростів рівня цін в короткостроковому періоді мають певну інерційність,або мають очевидний часовий тренд. Під інерційністю в даному випадкурозуміється наявність стійкої залежності поточної інфляції від попередніхзначень темпів приросту. Часовий тренд передбачає очевидну тенденцію дозниження або зростання темпів приросту цін з випадковим характером коливань.Інфляційні очікування пов’язані ззростанням цін прямо. Тому інфляційні очікування необхідно досліджувати,складати оцінку інфляційних очікувань, аналізувати отримані дані та на основіданих робити висновки про подальші заходи, що могли б покращити економічнийстан країни.

Вчені виділяють декілька видівінфляційних очікувань. Інфляційні очікування поділяються на очікування покупцівта очікування виробників, що мають різну природу та різні механізми дії. Крім того,існують адаптивні, раціональні, перспективні очікування. При оцінці майбутньоїінфляції економічні агенти користуються переважно адаптивними очікуваннями, такяк саме ці очікування легко передбачити, та вони є головною основою длянеухильно зростаючої інфляції.

Проаналізувавши станринку України, чином, можна зробити висновок, що інфляційні очікування вУкраїні останнім часом погіршились. До цього спричинились і падіння гривні, ідефіцит на ринкуу енергоносіїв, зокрема палива.

Заходи, що дадуть змогу призупинити інфляціюта і в першу чергу інфляційні очікування, наступні:

- стимулювання економічної активності;

- створення умов для зайнятості населення;

- стимулювання зростання організованих заощаджень;

- покращення стану платіжного балансу;

- відновлення фінансового ринку;

- відновлення банківської системи;

- вдосконалення платіжної системи.

Необхідно відмітити, що методи регулюванняінфляції та інфляційних очікувань будуть ефективні лише у випадку їх адекватноївідповідності до їх причин. Оскільки інфляцій в нашій країні носитьструктурно-системний характер, тобто породжена створеною структурою економікита діючої довгий час системи керування господарством, і лише після тоготрадиційними монетарними факторами, регулювання цього процесу повиннебазуватись на знятті всіх бар’єрівна шляху дії ринкових механізмів, забезпеченні умов структурної перебудовиекономіки та включати в себе широкий спектр кредитно-грошових табюджетно-фінансових регуляторів.

Література

1. Макроекономiка: пiдручник/ за ред. Савченка А.Г. та iн., Киiв, 1995, с.102-113.

2. Давыдов А.Ю. Инфляция в экономике: мировой опыт и наши проблемы.Москва., “Международные отношения”, 1991, с.12-14, 40-45.

3. Тимофєєв В. До питання антиiнфляцiйного оподаткування i регулювання цiнв умовах ринкових вiдносин. Економiка України, 1993, №1, с.37-45.

4. Чувилин Е.Д., Дмитриева В.Г. Государственное регулирование и контрольцен в капиталистических странах. Москва., “Финансы и статистика”, 1991, с.9-12, 20-23, 87-91.

5. Богиня Д., Волинський Т. Питання макроекономiчної стабiлiзацii в Українi.Економiка Украiни, 1996, №2, с.4-13.

6. Экономика Украины.- Киев: “ Преса України “ — 1993 г., с.14-15.

7. С.Архиереев «Эластичность спроса и инфляция в трансформационнойэкономике» // БИЗНЕСИНФОРМ, №15, 1998, с.25-28.

8. Пинзенык В. Макроэкономическая стабилизация в Украине: итоги и проблемыпервого года. Вопросы экономики, 1996, №2, с.88-97.

9. Илларионов А. Финансовая стабилизация в республиках бывшего СССР.Вопросы экономики, 1996, №2, с.88-97.

10. Панчишин С.М. та інші. “Фіскальні аспектиінфляційного процесу в умовах трансформації економіки України“ // ‘ФінансиУкраїни’, №5, 1998 р., с.61-66.

11. “Indian Express” 1998 (Bombay). МатеріалиІнтернет.

12. “Інфляційні процеси в країнах СНД”. МатеріалиІнтернет.

13. Milena Linden, Monte Sant Angelo Mercy College,North Sydney “National Economic Management”. Матеріали Інтернет.

14. Кевин Доуд. «Денежная реформа впосткоммунистических странах» Часть II. “Подход к денежнойреформе с позиций laisser-faire”. Матеріали Інтернет.

15. “Wall Street Jorney” Monday March 17, 1997, page C18.

16. Матеріали всесвітньої мережі «Інтернет».

Додаток 1. Крива Філіпса.

Додаток 2. Врахування інфляційних очікувань та природногорівня безробіття в кривій Філіпса.

еще рефераты

Еще работы по экономике

Реферат по экономике

Інфляція та антиінфляційні заходи