Реферат: Система національних розрахунків

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИТА НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ

ВІННИЦЬКИЙТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

Реферат

З державногорегулювання економіки

на тему:

“Система національних рахунків і баланс народного господарства, як моделі макроекономіки”

ЧугуМихайла

ЕП-21

ВТЕІ КНТЕУ

Вінниця 2001

ЗМІСТ

1. Система розрахунків… 3

2. Умови і принципи організації безготівкового платіжногообороту. 3

3. Форми безготівкових розрахунків… 3

4. Платіжний баланс. Його загальна характеристика та структура… 9

5. Баланс ринку праці… 11

6. Баланс грошових доходів і видатків населення України… 12

7. Використана література… 13

СИСТЕМА РОЗРАХУНКІВ

Своєчасне й повне погашенняборгових зобов'язань є однією з головних ознак ефективного функціонуванняекономіки в цілому і кожного її суб'єкта зокрема. Тому кожна держава багатоуваги приділяє організації грошового обігу, створює різні платіжні системи,нормальне функціонування яких забезпечують банки.

Грошові платежі здійснюються задопомогою готівки та в безготівковій формі. Сукупність усіх грошових платежів,незалежно від їхньої форми, складає грошовий, або платіжний, оборот. Основнучастину його (близько 80%) становить безготівковий оборот — та частинаплатіжного обороту, яка проводиться за рахунками в банках.

Сфери застосування готівкових табезготівкових платежів чітко визначені в законодавчому порядку. Платежі, щоздійснюються за допомогою готівки, використовуються в процесі взаємовідносин господарськихорганізацій із населенням, обслуговують рух його грошових доходів та витрат. Урозрахунках між суб'єктами господарської діяльності майже всі господарськіплатежі (крім дрібних) здійснюються безготівковим переказуванням коштів ізрахунка платника на рахунок одержувача.

Безготівкові розрахункиобслуговують господарські взаємовідносини суб'єктів господарювання між собоюта з фінансово-кредитними установами. Відтак усі безготівкові платежі поділяютьсяна розрахунки за товарними й нетоварними операціями. До перших належатьплатежі, безпосередньо пов'язані з одержанням продукції, виконанням робіт інаданням послуг; до других — платежі в бюджет, погашення заборгованості закредит, страхові платежі та інші зобов'язання.

Існують ще й інші способиплатежів, наприклад, планові, коли розрахунки проводяться не за кожну поставкуматеріальних цінностей, а за певний період (виходячи з плану поставки), абозалік взаємних вимог, коли борги суб'єктів господарювання взаємно погашаютьсяі тільки різниця переказується на рахунок кредитора.

УМОВИ І ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇБЕЗГОТІВКОВОГО ПЛАТІЖНОГО ОБОРОТУ

Однією з найважливіших сфербанківської діяльності, від якої залежить ефективність функціонування економікив цілому і кожного суб'єкта підприємницької діяльності зокрема, є організаціябезготівкових розрахунків у господарському обороті.

Організація безготівковихрозрахунків має сприяти процесу відтворення, тобто відповідати конкретнимвимогам розвитку економіки. Головна з них — забезпечувати своєчасне отриманнякожною господарською організацією коштів за поставлену продукцію та наданіпослуги, а отже, сприяти прискоренню обігу коштів у розрахунках. Водночасорганізація розрахунків має забезпечувати умови для взаємного контролю постачальникай покупця за дотриманням господарських угод та банківського контролю заправилами розрахунків згідно з чинними інструкціями та законодавством.

Організація безготівковихрозрахунків нині базується на таких принципах:

1. Кошти юридичних осіб підлягаютьобов'язковому зберіганню в банках, за винятком залишків готівки в касах (умежах встановленого банком ліміту) та норм витрат з виторгу, установленихчинним порядком ведення касових операцій у господарстві України.

2. Безготівкові розрахунки між підприємствами здійснюються через банкипереказуванням коштів із рахунка платника на рахунок одержувача коштів.

3. Кошти з рахунка підприємства списуються з розпорядження його власника(за винятком випадків, установлених законами України), а також на рішення суду(арбітражного суду) та за виконавчими записами нотаріусів. У випадках,передбачених чинним законодавством, із рахунків підприємств здійснюєтьсябезспірне стягнення та безакцентне списання коштів.

4. Підприємства самостійно вибирають (}юрми розрахунків та закріплюютьїх у договорах та угодах з банками. Банки можуть пропонувати ту чи іншу формурозрахунків, ураховуючи специфіку діяльності своїх клієнтів та виходячи ізконкретних ситуацій, які виникатимуть у процесі розрахунків.

5. Підприємства мають право вибору банків для відкриття своїх рахунків.Банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування своїхклієнтів і виконує їхні розпорядження щодо переказування коштів із рахунків.

6. Момент здійснення платежу має бути максимально наближеним довідвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг. Взаємні претензії щодорозрахунків між платником та одержувачем коштів розглядаються сторонами впретензійно-позовному порядку без участі банку.

ФОРМИ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ

Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися на підставі такихрозрахункових документів:

— платіжних доручень;

— платіжних вимог-доручень;

— чеків;

— акредитивів;

— векселів;

— платіжних вимог;

— інкасових доручень (розпоряджень).

Платіжні вимоги та інкасовідоручення (розпорядження) застосовуються у випадках, передбачених чиннимзаконодавством та нормативними актами Національного банку України. Безготівковірозрахунки за товари та послуги можуть здійснюватися за допомогою банківськихплатіжних карток. Порядок використання платіжних карток визначаєтьсяНаціональним банком України.

Порядок оформлення розрахункових документів

Розрахункові документи, якіподаються клієнтами в банк у паперовій формі, мають відповідати вимогамвстановлених стандартів та містити (залежно від їхньої форми) такі реквізити:

а) назву документа;

б) номер документа, число, місяць,рік його виписки;

в) найменування платника таодержувача коштів (офіційні скорочення), які відповідають зареєстрованим устатуті, їхні ідентифікаційні коди за Єдиним державним реєстром підприємств іорганізацій України (щодо фізичних осіб — ідентифікаційні номери, котріпроставляють на підставі відповідних документів податкових органів), номерирахунків в установах банку;

г) назви банків платника таодержувача, їх місцезнаходження та умовні номери за МФО (код банку);

д) суму платежу, написану цифрамита літерами;

е) призначення платежу: назватовару (виконаних робіт, наданих послуг), посилання на документ, на підставіякого здійснюється операція (договір, рахунок, товарно-транспортний документ таінше), із зазначенням його номера й дати, назва законодавчого акта, що даєправо на безспірне стягнення та безакцентне списання коштів (дата, номер івідповідний пункт);

є) на першому примірнику(незалежно від способу виготовлення розрахункового документа) — відбитокпечатки та підписи відповідальних осіб платника або (та) одержувача коштів;

ж) підрозділи бюджетноїкласифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів добюджету);

з) суму податку на додану вартість(цифрами) або напис «без податку на додану вартість».

Якщо хоча б один із вищезазначенихреквізитів (коли їх передбачено формою документа) буде не заповнений абозаповнений неправильно, банк такий документ не прийме до виконання.

При цьому використання факсимілезамість власноручного підпису, виправлення й підчищення в розрахунковихдокументах не допускаються. Банк також не має права робити будь-яких виправленьу поданих розрахункових документах.

Відмовляючись прийняти від клієнтарозрахунковий документ, банк у день отримання документа зобов'язаний зробити найого зворотному боці напис про причину відмови (за підписами головногобухгалтера й виконавця, засвідченими штампом банку) та повернути його клієнту.

Клієнт, виходячи зі своїхтехнічних можливостей, може подавати до банку розрахункові документи як упаперовій формі, так і у вигляді електронних розрахункових документів(електронних повідомлень) відповідними каналами зв'язку. Спосіб поданнядокументів до банку застерігається в договорі на розрахунково-касове обслуговування.

Необхідно зазначити, що коштисписуються з рахунка платника тільки на підставі першого примірникарозрахункового документа. За часткової оплати розрахункових документів банквиписує меморіальний ордер.

Розрахункові документи банкиприймають до виконання без обмеження суми. Платежі з рахунків клієнтіввиконуються банками у межах залишків коштів на початок операційного дня.

Коли існує технічна можливістьурахувати поточні надходження коштів на рахунки протягом операційного дня,банки можуть здійснювати платежі з доручення клієнтів з урахуванням цих сум.

Банк платника приймає документивід клієнтів протягом операційного дня, час якого регламентується режимомроботи банку.

Розрахунки за документами, щонадійшли до банку платника протягом операційного дня, здійснюються банком тогосамого дня, а ті, що надійшли пізніше, — наступного дня.

На всіх примірниках паперовихрозрахункових документів банк в обов'язковому порядку в правому горішньомуріжку проставляє дату надходження цих документів. Якщо документи надійшли післязакінчення регламентованого банком часу роботи з клієнтами, на документахдодатково ставлять штамп «Вечірня». Дату виконання розрахункового документапроставляють у правому нижньому ріжку.

Банк одержувача зобов'язанийзараховувати кошти на рахунки клієнтів не пізніше ніж наступного післяотримання інформації від розрахункової палати робочого дня.

Розрахунки в системі електронних платежів «клієнт—банк»

Клієнти можуть користуватисяелектронною системою «клієнт— банк», яка забезпечує:

— передавання повідомлень між клієнтом та банком у зашифрованомувигляді за допомогою сертифікованих засобів захисту;

— автоматичне ведення протоколу (та його захист) обігу розрахунковихдокументів між банком і клієнтом, що можуть передаватися як безпосередньо вбанк, так і на автоматизоване робоче місце (далі—АРМ) клієнта;

— автоматичне архівування протоколів наприкінці робочого дня.

Юридичною підставою для входженняклієнта в систему електронних платежів «клієнт—банк» і оброблення йогоелектронних документів банком є окремий договір між ним і банком.

У договорі обов'язково мають бутиобумовлені права, обов'язкита відповідальність сторін і порядоквирішення спірних питань.

Програмне забезпечення системи«клієнт—банк» має відповідати вимогам до технології банківських розрахунків ібути сертифікованим Національним банком України.

АРМ клієнта забезпечує автоматичневедення поточного стану власного рахунку в банку, ураховуючи проведеніпочаткові та зворотні платежі. Електронні документи, що подаються клієнтом убанк, мають відповідати формату платіжних документів системи електроннихплатежів Національного банку України із зазначенням електронних цифровихпідписів відповідальних осіб платника, яким згідно з установчими документаминадано право підпису. Банківська частина системи «клієнт—банк» забезпечуєперевірку електронних підписів на кожному електронному розрахунковому документіклієнта та у платіжному файлі в цілому.

Системою «клієнт—банк»здійснюється звіряння (квитовка) файлів початкових і зворотних платежів міжбанком і АРМ клієнта, підготовка виписки щодо платіжних операцій клієнта вбанку протягом операційного дня та звіряння виписки наприкінці дня зінформацією, яка надійшла на АРМ клієнта.

Розрахунки із застосуванням платіжних доручень

Платіжне доручення (далі —доручення) — це письмово оформлене доручення клієнта банкові, що йогообслуговує, на переказування визначеної суми коштів зі свого рахунка.

Доручення приймаються банками довиконання протягом десяти календарних днів із дня виписки, без урахування днязаповнення доручення.

Банк приймає від платника довиконання доручення тільки в межах коштів, наявних на його рахунку, завинятком доручень на перерахування до бюджету сум податків, зборів, іншихобов'язкових платежів та внесків до державних цільових фондів, які приймаютьсябанками без огляду на наявність коштів на рахунках підприємств. За бракомкоштів на рахунках такі доручення враховуються на окремому позабалансовомурахунку № 9929.

Як правило, доручення застосовуютьсяв розрахунках за платежами товарного й нетоварного характеру.

Розрахунки дорученнями можутьздійснюватись:

— за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги);

— у порядку попередньої оплати;

— для остаточних розрахунків за актами звіряння взаємної заборгованостіпідприємств;

— для переказування підприємствами сум, які належать фізичним особам(заробітна плата, пенсії, грошові доходи колгоспників тощо), на їхні рахунки,відкриті в установах банків;

— в інших випадках за згоди сторін.

При цьому попередня оплатаздійснюється підприємствами тоді, коли це обумовлено договором або встановленоокремими указами Президента України та рішеннями уряду.

За рівномірних і постійнихпоставок товарів та надання послуг розрахунки між постачальниками й покупцямиможуть здійснюватися дорученнями, періодичним переказуванням коштів у строки ів розмірах, обумовлених договорами.

У двосторонньому договоріпередбачаються розмір та строки переказування коштів, періодичність звіряннярозрахунків і порядок проведення кінцевого розрахунку покупцем.

Останній платіж за договором, якправило, має враховувати взаємну заборгованість постачальника й покупця.

Розрахунки гарантованими дорученнями

Коли одержувач коштів не маєрахунка в банку або розрахунки платіжними дорученнями безпосередньо зодержувачем коштів неможливі, підприємство може здійснювати переказуваннякоштів гарантованими платіжними дорученнями через підприємства зв'язку.

За допомогою гарантованих дорученьпідприємство може здійснювати (без обмеження суми) переказування коштів:

— на ім'я окремих громадян — коштів, що належать їм особисто (пенсії,аліменти, заробітна плата, витрати на відрядження, авторський гонорар і т.п.);

— підприємствам — на витрати для виплати заробітної плати, заорганізований набір робітників, для заготівлі сільськогосподарської продукції унаселених пунктах, де немає банків.

Підприємство-платник здійснюєпереказування коштів через відділення зв'язку поданням гарантованого банкомдоручення, що в ньому вказується конкретне підприємство зв'язку, з рахункаякого сплачуватиметься переказ. До всіх примірників доручення додається належнооформлений список одержувачів переказів із зазначенням, на які цілі переказипризначено, та заповнені бланки переказів.

На суму гарантованого банкомдоручення не може бути накладено арешт і звернено стягнення на підставіпретензій до платника, який виписав доручення.

Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень

Платіжна вимога-доручення (далі —вимога-доручення) — це комбінований розрахунковий документ, який складається здвох частин:

— верхня — вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо допокупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції(виконаних робіт, наданих послуг);

— нижня —доручення платника своєму банкові переказати з його рахункасуму, проставлену в рядку «сума до оплати».

Вимога-доручення складається завстановленою формою, заповнюється одержувачем коштів та надсилаєтьсябезпосередньо платнику.

Доставку вимог-доручень доплатника може здійснювати банк одержувача через банк платника.

З метою гарантованої прискореноїдоставки платникам вимог-доручень рекомендується передавати їх у комплекті зрозрахунковими та відвантажувальними документами за поставлену згідно здоговором (угодою) продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо).

За згоди оплатити вимогу-дорученняплатник заповнює нижню частину цього документа і здає в банк, що йогообслуговує.

Платіжні вимоги-дорученняприймаються банками протягом двадцяти календарних днів із дня виписки (деньзаповнення платіжної вимоги-доручення не враховується).

Банк приймає до оплативимогу-доручення в сумі, яка може бути оплачена наявними на рахунку платникакоштами.

У разі відмови платника сплатитивимогу-дорученнявін повідомляє про це безпосередньо одержувача коштіву порядку і строки, зазначені в договорі.

Порядок здійснення розрахунків чеками

Чеки застосовуються для здійсненнярозрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також між фізичнимита юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отриманітовари, виконані роботи та надані послуги.

Розрахунковий чек — це документ,що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банкові(банкові-емітенту), котрий веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначенув чеку суму коштів.

Чекодавець — юридична або фізичнаособа, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його.

Чекодержатель — підприємство, якеє отримувачем коштів на чек.

Банк-емітент — банк, що видаєчекову книжку (розрахунковий чек) підприємству або фізичній особі.

Чекові книжки (розрахункові чеки)виготовляються на спеціальному папері на банкнотній фабриці Національногобанку Україниза затвердженим банком зразком.

Чекові книжки брошуруються по 10,20 та 25 аркушів.

З дозволу Національного банкуУкраїни чекові книжки (розрахункові чеки) можуть бути виготовлені (здотриманням усіх обов'язкових вимог) комерційними банками самостійно з власноюфірмовою позначкою.

Чекові книжки (розрахункові чеки)є бланками суворої звітності.

Розрахункові чеки, яківикористовуються фізичними особами в разових операціях, виготовляються йобліковуються окремо.

Банк-емітент без видачі чековоїкнижки може видати на ім'я чекодавця (фізичної особи) один або кількарозрахункових чеків на суму, що не перевищує залишку коштів на рахункучекодавця, або на суму, що внесена готівкою.

Строк дії чекової книжки — одинрік; розрахункового чека, який видається для разового розрахунку фізичнійособі, — три місяці. За погодженням з установою банку строк дії невикористаноїчекової книжки може бути продовжений.

Чек обов'язково включає такіреквізити:

а) назву «розрахунковий чек»;

б) назву власника чекової книжки(далі — чекодавця) та номер його рахунку (для фізичних осіб — прізвище, ім'я,по батькові чекодавця, дані його паспорта або документа, що його замінює);

в) назву банку-емітента і йогономер МФО;

г) ідентифікаційні коди чекодавцята чекодержателя за Єдиним державним реєстром підприємств та організаційУкраїни, щодо фізичних осіб — ідентифікаційні номери у разі надання такихдержавною податковою адміністрацією;

д) назву чекодержателя;

е) доручення чекодавцябанкові-емітенту сплатити конкретну суму, що зазначена цифрами та літерами;

є) призначення платежу;

ж) число, місяць, рік видачі чеката місце його видачі;

з) підпис чекодавця та відбитокпечатки юридичної особи.

Чек, на якому відсутній будь-якийіз зазначених реквізитів, вважається недійсним і повертається банку чекодавцябез виконання.

Чек із чекової книжкипред'являється до оплати в банк чекодержателем протягом десяти календарних днів(день виписки чека не враховується).

Якщо закінчення строкупред'явлення чека припаде на неробочий день, то останнім днем строкувважатиметься перший наступний робочий день.

Чек приймається чекодержателем воплату безпосередньо від чекодавця, на ім'я якого виписаний документ, щопідтверджує отримання ним товарів, виконаних робіт та наданих послуг.

Забороняється передача чековоїкнижки (розрахункового чека) її власником будь-якій іншій юридичній абофізичній особі, а також підписування незаповнених бланків чеків і прикладаннядо них печатки юридичними особами.

На бажання фізичної особирозрахунковий чек може бути виписаний на ім'я іншої особи, яка в цьому разістає чекодержатєлем. Видача розрахункових чеків на пред'явника не проводиться.

Обмін чека на готівку і отриманнярешти із суми чека готівкою юридичними особами не дозволяється.

За розрахунків фізичних осіб зпідприємствами торгівлі та послуг дозволяється отримання чекодавцем решти ізсуми чека готівкою, але не більше двадцяти процентів від суми чека. Якщо сумарешти більша, чекодавець має звернутися до установи відповідного банку дляпереоформлення чека. Невикористаний розрахунковий чек його власник можеповернути до банку, що його видав, для зарахування суми на свій рахунок абообміняти чек на готівку.

Для отримання чекової книжкипідприємство або фізична особа подає до банку-емітента заяву.

Гарантована оплата чеківзабезпечується депонуванням коштів на окремому балансовому рахунку № 722«Розрахункові чекові книжки та розрахункові чеки» у банку-емітенті. Для цьогоразом із заявою на видачу чекової книжки в банк подається платіжне дорученнядля переказування коштів на рахунок № 722 (фізична особа подає в банк заяву абозаповнює ордер за встановленою формою на перерахування коштів, що зберігаютьсяна її рахунку, або вносить суму готівкою).

Чеки з чекової книжки виписуютьсячекодавцем, коли настає право чекодержателя на одержання платежу, тобтовидаються за фактично поставлені товари та надані послуги.

Розрахунки акредитивами

Акредитив — це форма розрахунків, за якої банк-емітент здоручення свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний:

— виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари,виконані роботи та надані послуги;

— надати повноваження іншому банку (виконавцю) здійснити цей платіж.

Заявник акредитива — платник, який звернувся до банку, що йогообслуговує, для відкриття акредитива.

Банк-емітент — банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнтові.

Бенефіціар — юридична особа, на користь якої виставленийакредитив (продавець, виконавець робіт або послуг тощо).

Банк-виконавець — банк бенефіціара або інший банк, що з дорученнябанку-емітента оплачує акредитив.

Залежно від характеру акредитивноїоперації, що покладена банком-емітентом на банк-виконавець, останній можевиступати як авізуючий або як банк-платник.

Умови та порядок проведенняакредитивної форми розрахунків зазначаються у договорі між бенефіціаром ізаявником акредитива.

Банк-емітент може відкривати таківиди акредитивів:

а) покритий — акредитив, для оплати якого заздалегідь бронюються коштиплатника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті абобанку-виконавцю;

б) непокритий — акредитив, оплата якого за браком коштів на рахункуплатника гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитиви бувають відкличні табезвідкличні. На кожному акредитиві має бути вказано, чи є він відкличним абобезвідкличним. За відсутності такої вказівки акредитив вважаєтьсябезвідкличним.

Відкличний акредитив — акредитив,який може бути змінений або анульований банком-емітентом без попередньогопогодження з бенефіціаром (наприклад за недотримання умов, передбачених договором,дострокової відмови банку-емітента від гарантування платежів за акредитивом).

Усі розпорядження щодо зміни умоввідкличного акредитива заявник може дати бенефіціару тільки черезбанк-емітент, котрий повідомляє банк-виконавець, а останній — бенефіціара.

Банк-виконавець не має права виконувати безпосередні розпорядженнязаявника акредитива.

Банк-виконавець зобов'язанийоплатити документи, які відповідають умовам акредитива і були виставленібенефіціаром та прийняті банком-виконавцем до отримання останнім повідомленняпро зміни або анулювання акредитива.

Безвідкличний акредитив —акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодибенефіціара, на користь якого він був відкритий.

Бенефіціар може дострокововідмовитися від використання акредитива, якщо таке передбачено його умовами.Зі своїми пропозиціями щодо зміни умов акредитива бенефіціар має звернутися дозаявника акредитива, а заявник, у разі згоди, вносить зміни до акредитивачерез банк-емітент, який надсилає потрібне повідомлення банкові-виконавцю.

Акредитиви в іншому банку (виконавцю) з доручення банку-емітента можутьвиконуватися:

а) депоновані — списанням коштівіз рахунка № 720 «Акредитиви», відкритого у банку-виконавцю;

б) гарантовані — наданнямбанкові-виконавцю права списувати кошти з кореспондентського рахункабанку-емітента, відкритого за встановлення кореспондентських відносин міжбанками.

Відносини між банком-емітентом ібанком-виконавцем регулюються кореспондентськими договорами (угодами), що вних обумовлюється розмір комісійних за авізування та інші витрати, пов'язані звідкриттям і виконанням акредитива, а також відповідальність сторін щодооплати розрахункових документів згідно з умовами акредитива.

Кожний акредитив призначається длярозрахунків тільки з одним бенефіціаром і не може бути переадресований.

Для відкриття акредитивапідприємство подає банкові-емітенту заяву за встановленою формою, де маєвказати:

— назву заявника й бенефіціара та їхні ідентифікаційнікоди заЄдиним державним реєстром підприємств і організацій України;

— назву банку-емітента та банку, що виконуватиме акредитив;

— вид акредитива;

— строк дії акредитива (число і місяць закриття акредитива убанку-виконавцю);

— суму акредитива;

— дату і номер договору (угоди), яким передбачається відкриттяакредитива;

— умови акредитива (види товарів, які оплачуються, розрахунковідокументи, порядок оплати цих документів — з акцептом уповноваженого платника,без акцепту та ін.).

Зазначені реквізити єобов'язковими і за браком хоч би одного з них акредитив не відкривають.

ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС.

ЙОГО ЗАГАЛЬНАХАРАКТЕРИСТИКА ТА СТРУКТУРА

Платіжний баланс — цемакроекономічна модель, яка характеризує зовнішньоекономічне становище державита відображує економічні стосунки національної економіки з економіками державсвіту. Таку модель складають з метою розробки та запровадження обгрунтованоїзовнішньоекономічної та валютної політики країни, аналізування тапрогнозування тенденцій розвитку товарного та фінансового ринків, одержаннярізноманітних порівняльних даних, оцінювання умов торгівлі. На підставіфактичних даних про стан платіжного балансу міжнародні фінансові установи,зокрема Міжнародний валютний фонд, приймають рішення про надання країні фінансовоїдопомоги для стабілізації платіжного балансу та подолання його дефіциту.

Платіжний баланс — цеспіввідношення між платежами, які здійснені економічними суб'єктами даноїкраїни в інших країнах, та надходженнями, які одержані ними з інших країн запевний період (квартал, рік).Якщо надходження з-поза кордону перевищують платежі, то баланс буде активним,а за перевищення платежів над надходженнями — пасивним. За активного сальдоплатіжного балансу збільшуються надходження іноземної валюти в країну,зростають валютні резерви держави. Пасивне сальдо призводить до відтокуіноземної валюти з країни і зменшення валютних резервів.

Стан платіжного балансу країнивизначається її економічним потенціалом, особливостями структури економіки,участю економічних агентів країни в міжнародній кооперації, зв'язками зісвітовим ринком позичкових капіталів, станом державного регулювання економікий зовнішньоекономічних відносин. Тому платіжний баланс, точно відображуючиекономічний стан країни, широко використовується для прогнозування ймакроекономічного регулювання.

Складання платіжного балансу,розробка методологічної та методичної бази для його аналізу та прогнозування,а також опрацювання економічних способів впливу держави на стан платіжного балансупокладено на Національний банк України.

За формою платіжний баланс єзведеним статистичним звітом за певний період, в якому відображено всі реальніекономічні стосунки між резидентами й нерезидентами держави. Він свідчить прорезультати експортно-імпортних операцій з товарами, послугами і капіталом;трансфертних операцій; про стан валютних коштів; про факти зміни праввласності; про різні вимоги й зобов'язання; накопичення або витрату валютнихрезервів тощо.

Для складання платіжного балансувикористовується широке коло інформаційних джерел та експертних оцінок на базізастосування сучасної електронної обчислювальної техніки і нових інформаційнихтехнологій за такими основними напрямками:

— розробка інтегрованої інформаційної системи статистичної інформації зплатіжного балансу;

— застосування системи контролю за вірогідністю даних стосовнозовнішньоекономічної діяльності держав, а також коректного відображення узвітності курсових співвідношень основних валют у розрахунках;

— визначення методичних питань щодо належного відображення зовнішньогоборгу, удосконалення інформаційних потоків про міжнародні кредитні угоди;

— методичне обгрунтування й відповідне використання експертних оцінок ірозрахунків, даних спеціальних обстежень для характеристики окремих позиційплатіжного балансу;

— методологічне опрацювання питань проведеннясистематичного аналізу і прогнозування платіжного балансу відповідно до стандартівМіжнародного валютного фонду, адаптація вихідних даних та запровадженняаналітичних розробок.

Платіжний баланс базується напринципах бухгалтерського обліку: кожна економічна операція має подвійнийзапис— на кредит за однією статтею та на дебет за іншою. Це правило ще разпідтверджує те, що більшість економічних операцій за своєю суттю є обміномекономічними цінностями. У разі, коли має місце безоплатне передавання економічнихцінностей (товарів, послуг або фінансових активів), для відображення цієїоперації подвійним записом запроваджується особлива стаття «трансферти» —спеціально для обліку операцій, проведених на безоплатній основі.

Отже, сума кредитових проводок маєзбігатись із сумою дебетових, а загальне сальдо завжди має дорівнювати нулю.Але практично досягти такого балансу просто неможливо. Розбіжності між сумамикредитових та дебетових проводок називаються «чистими помилками та упущеннями»й відображаються у відповідній балансуючій статті (табл. 1).

У більшості країн платіжні балансирозробляються за схемою, яку рекомендовано Міжнародним валютним фондом. Захарактером операцій платіжні баланси включають такі розділи: рахунок поточнихоперацій; рахунок капіталів та фінансових операцій; резервні активи.

У платіжному балансі зі знаком«плюс» відображається експорт товарів та послуг, одержані доходи та трансферти,зменшення фінансових активів, збільшення зобов'язань; зі знаком «мінус» — імпорттоварів і послуг, сплачені доходи та трансферти, збільшення фінансовихактивів, зменшення зобов'язань.

Таблиця 1

ДИНАМІКАПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ УКРАЇНИ (млн дол. США)

Статті

1994

1995

1996

РАХУНОК ПОТОЧНИХ ОПЕРАЦІЙ

БАЛАНС ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ

ТОВАРИ (сальдо)

Експорт товарів

Імпорт токарів

БАЛАНС ПОСЛУГ

Експорт послуг

Імпорт послуг

ДОХОДИ (сальдо)

Надходження

Виплати

ПОТОЧНІ ТРАНСФЕРТИ (сальдо)

Надходження

Виплати

РАХУНОК ОПЕРАЦІЙ 3 КАПІТАЛОМ ТА

ФІНАНСОВИХ ОПЕРАЦІЙ

РАХУНОК ОПЕРАЦІЙ 3 КАПІТАЛОМ

Капітальні трансферти

ФІНАНСОВИЙ РАХУНОК

ПРЯМІ ІНВЕСТИЦІЇ

в Україну

з України

ПОРТФЕЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ

Зарубіжні цінні напери

Вітчизняні цінні папери

ІНШІ ІНВЕСТИЦІЇ

Активи

Пасиви

Середньострокові та довгострокові кредити

одержані

погашені (графік)

Інший короткостроковий капітал

РЕЗЕРВНІ АКТИВИ

Помилки та упущення

БАЛАНС

-1163

-1366

-2575

13894

-16469

1209

2747

-1538

-344

-400

547

583

-36

735

638

159

-8

1033

-3026

4059

1586

-1565

4038

-546

428

-1152

-1190

-2702

14244

-16946

1512

2846

-1334

-434

247

-681

472

557

-85

878

872

267

-10

-12

1099

-1574

2673

3506

4561

-1055

-833

-488

274

-1185

-1122

-4296

15547

-19843

3174

4799

-1625

-572

103

-675

509

619

-110

946

941

521

-1

199

1090

-821

1911

1140

1951

-811

771

-873

239

Поточні операції. Баланс поточних операцій включає такі статті:баланс товарів та послуг (торговельний баланс), чисті доходи, поточнітрансферти. Рахунок поточних операцій є важливою частиною платіжного балансу,оскільки він забезпечує інформацію про стан попиту на імпорт та експорт, щосуттєво може впливати на обмінний валютний курс. Крім того, цей розділ балансузабезпечує інформацію про те, що станеться з правом країни на іноземне майно удовгостроковому періоді.

Зміст кожної позиції у платіжномубалансі потребує спеціального розгляду. Торговельний баланс розраховується напідставі даних митної статистики, оскільки вона повніше відображає експортно-імпортніпотоки, враховуючи і дрібний опт.

Для складання статті«Послуги»використовуються дані банківської звітності, Міністерства статистики,додаткова інформація від окремих міністерств та відомств, довідки з посольствта експертні оцінки.

До статті«Доходи»(відповідно до міжнародної практики) включають не тільки дані про трудовінадходження та виплати, дивіденди з прямих та портфельних інвестицій, процентина залучений капітал, а також і проценти, що мають бути сплачені у звітномуперіоді. Таким чином, ідеться не тільки про фактично сплачені проценти, а й провиконання графіка відповідних платежів. Саме вони дають уявлення щодо реальнихприбутків та витрат від наданого та залученого капіталу.

Стаття«Трансферти»відображає некомпенсовану передачу Україні матеріальних та фінансових цінностейіз-за кордону. У платіжному балансі виокремлюють поточні та капітальнітрансферти. Поточні трансферти збільшують рівень доходу та споживання товаріві послуг країни-реципієнта і зменшують дохід та потенційні можливостікраїни-донора. Поточні трансферти відображають на рахунку поточних операцій таскладають за даними банківської звітності, інформації з агентства міжнародноїтехнічної допомоги та ОЕСД.

Рахунок капіталів та фінансовихоперацій. Цей розділ включає:прямі та портфельні інвестиції, іноземні кредити, капітальні трансферти. Вінописує рух капіталу між країнами. Відтік капіталу спричиняє купівля іноземнихактивів (стаття платежів), а приплив — купівля іноземцями національних активів(стаття надходжень).

Резервні активи. Оскільки валюти більшості країн не використовуютьсяяк міжнародні валютні резерви, то ці країни змушені (фінансувати дефіцитплатіжного балансу, постачаючи іноземним урядам та центральним банкам власнівалютні резерви. Дефіцит платіжного балансу асоціюється з втратою даноюкраїною валютних резервів; активне сальдо — з приростом цих резервів. Коли миговоримо про пасивне чи активне сальдо платіжного балансу, то фактично маємона увазі надлишок або дефіцит у офіційному балансі резервів для операцій. Цейбаланс охоплює статті рахунку на поточних операціях плюс статті рахункукапіталу. Оскільки платіжний баланс має врівноважуватися, то офіційний балансрезервів для операцій дає нам чисту суму валютних резервів, щопереміщуватимуться між центральними банками для фінансування міжнароднихоперацій. Центральний банк особливо заінтересований у виявленні потоків рухувалютних резервів, оскільки вони мають значний вплив на монетарну політику і,зокрема, на пропозицію грошей.

Баланс ринку праці

Баланс ринку праці характеризуєрух робочої сили і складається з відповідних балансів ринку праці територій.Реформування економіки, зміна форм власності впливатимуть на вивільненняпрацівників з галузей економіки і в послідуючі роки.

Збільшиться частка незайнятогонаселення, яка перебуватиме на обліку в державній службі зайнятості. Напочаток року вона становила 1413 тис. осіб (відповідно у 1997 р. — 392.2 тис.,у 1998 р. — 677.9 тис. осіб). В послідуючі роки збільшиться рівеньзареєстрованого безробіття з 4.62% працездатного населення у працездатному віцідо 6-7%. Рівень прихованого безробіття значно перевищуватиме його офіційнийрівень.

Кількість зареєстрованихбезробітних збільшиться з 1265,8 тис. осіб на кінець 1998 року до 1700 тис.чоловік на кінець 1999 року.

Баланс ринку праці є основою дляскладання Програми зайнятості населення.

Таблиця 2

Баланс ринкупраці, тис. осіб

Показник

Роки

1997звіт

1998очікуване

1999

прогноз

1. Кількість незайнятих осіб, які перебували на обліку в

державній службі зайнятості — всього

1455.2 2422.4 3300

2. Кількість незайнятих осіб, які перебували на обліку, на початок

року

392.2 677.9 1413

3. Звернулося з питань працевлаштування протягом року -

всього, у тому числі

вивільнені з галузей економіки

звільнені з причин плинності кадрів

випускники навчальних закладів

раніше зайняті в домашньому господарстві

інші категорії незайнятого працездатного населення

1063

259.8

439.9

77.6

66.3

219.4

1744.5

618:8

639.9

133.8

110

242

1887

760

610

150

130

237

4. Працевлаштовано незайнятих громадян 303.5 372.6 450 5. Знято з обліку для самостійного вирішення участі у трудовій діяльності та з інших причин 473.8 636.8 860

6. Кількість незайнятих осіб, які перебували на обліку, на кінець

року

з них — безробітні

677.9

637,1

1413

1265.8

1990

1700

7. Рівень зареєстрованого безробіття (у % до працездатного населення у працездатному віці) 2.33 4.62 6.2 Таблиця 3

Баланс грошових доходів і видатків населення України, (млн.грн)

Роки

Показник

1997

звіт

1998очікування

1999 прогноз

Доходи Оплата праці робітників та службовців, включаючи робітників кооперативів та суб'єктів підприємницької діяльності 25478 28500 30400 Грошові доходи від колективних сільськогосподарських підприємств 122 115 120 Надходження виторгу від продажу продуктів сільського господарства 1496 1690 1880 Пенсії та грошова допомога 12374 13200 14330 Стипендії 144 170 180 Доходи від продажу іноземної валюти 6184 8500 10200 Сальдо грошових переказів 115 175 190 Інші доходи 4156 4700 5100 Всього грошових доходів; 50069 57050 62400 Видатки і заощадження

Купівля товарів і оплата послуг — усього,

у тому числі у всіх торгових системах і сільськогосподарських підприємствах

оплата послуг та інші витрати

31876

21275 10601

35700

24770 10930

38280

25480 12800

Обов'язкові платежі та добровільні внески 5223 7000 7800 Приріст заощаджені, у вкладах та придбання іноземної валюти 2585 2100 2760 Видатки населення на придбання іноземної валюти 7757 10600 11000 Інші видатки 491 850 960 Всього грошових видатків і заощаджень 47932 56250 60800

Перевищення доходів над видатками (+) або видатків над доходами (-)

+2137 +800 +1600

Використана література

1. Грощі та кредит: Підручник/Заред. Професора Б.С.Івасіва.—К.: КНЕУ, 1999.—404 с.

2. Пруссова Л.Г. Экономика.Тренинг курс. Учебно-методическое пособие–К.: ТОВ ”УВПК”ЕксОб”,1999.–632с.

3. Михасюк І., Мельник А.,Крупка М., Залога З. Державне регулювання економіки. – Львів: “Українськітехнології”, 1999. – 640 с.

4. Дідівська Л., Головко Л.Державне регулювання економіки. – К.: Знання-Прес, 2000. – 209 с.

еще рефераты

Еще работы по экономике

Реферат по экономике

Система национальных счетов

Система ценообразования

1 Сентября 2013

Реферат по экономике

Система ценообразования в экономике

1 Сентября 2013