Реферат: Споживчій попит

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ   І   НАУКИ   УКРАЇНИЧЕРКАСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ  ФАХІВЦІВКОНТРОЛЬНА     РОБОТА

По дисципліні   « МІКРОЕКОНОМІКА »

Варіант  № 2Слухач:                                                      Сидоркевич  Дмитро  Іванович

 

Спеціальність, група:                               ЗФ – 02

 

Керівник:                                                   

                                                                     доцент    Загоруйко І.Ф.

Результат, дата:

Реєстраційний номер,  дата:

м. Черкаси

2001 р.

П Л А Н СПОЖИВЧИЙ  ПОПИТ 1. Закон попиту  і  закон  спадної  віддачі 3 2. Сутність  закону  спадної  віддачі 7 3. Еластичність  попиту  і пропозиції  та  їх основні види 9 4. Ринкова рівновага в умовах недосконалої  конкуренції 12 5. Закон  Сея  і  закон  Вальраса 14 ЛІТЕРАТУРА 16 1. Закон попиту і закон спадноївіддачі

З'ясування сутності товарно-грошових відносин, у томучислі ринку, його структури та інфраструктури, дає змогу розкрити механізмринкової рівноваги, зокрема взаємодію попиту і пропозиції. В історії світовоїекономічної думки вже понад два століття різні напрями, течії та школиекономічної теорії прагнуть визначити головні умови й механізм досягненняринкової рівно­ваги. Оскільки практика постійно вносить щось нове у розвитокекономічної системи, ускладнює механізм її функціонування, з'яв­ляються новімоделі, теорії досягнення ринкової рівноваги.

Економічний зміст закону попиту. Проста модель по­питу і пропозиції, на думкушведського економіста К.Еклунда, існує майже 200 років, а ії більшрозвинута форма впродовж остан­ніх 100 років є ядром політичної економії.Проста модель відоб­ражає поведінку покупця і продавця, співвідношення попиту іпропозиції та динаміку цін під час купівлі-продажу одиниці будь-якого товару.

Вивченню попиту,пропозиції та механізму їх взаємодії в марксистській політичній економіїприділялося недостатньо уваги. Це не могло не позначитися на процесі пізнанняцих категорій, вони визначалися на такому абстрактному рівні, який недав змоги використати 'їх при розв'язанні конкретних проблем. За визна­ченнямМаркса, попит — це представлена на ринку потреба в товарах, а пропозиція— продукт, який є на ринку або може бути доставлений на нього. Американськіекономісти К.Макконнел та С.Брю визначають попит як кількістьпродукту, який спожи­вачі готові та спроможні купити за певну ціну з можливихупро­довж відповідного часу цін. Пропозиція, на їхню думку, — це шкала, щопоказує різні кількості продукту, які виробник бажає і спроможний виробити йзапропонувати для продажу на ринку за кожну конкретну ціну з можливих цінупродовж певного часу. Найбільш узагальненими є такі визначення попиту іпропозиції.

 Попит—платоспроможна погреба або сума грошей, якупокупці можуть   і мають намір заплатити за необхідні для них товари іпослуги.

Пропозиція — сукупність на ринку товарів і послуга певними цінами, якіготові продати виробники.

Попитна товар залежить від багатьох факторів. Так, К.Еклунд, розглядаючи попитпокупців на сорочки, називає такі основ­ні фактори: 1) величина доходупокупців; 2) кількість сорочок, які вони вважають за необхідне мати; 3)наявність у них відпо­відного одягу (джемпери, жилети та ін.), який можнавикориста­ти замість сорочок; 4) ціни на ці товари (дешевші чи дорожчі вони засорочки); 5) смак і мода; 6) ціни подібних сорочок. До цих факторів можнадодати цінові та дефіцитні очікування, змі­ни в структурі населення, економічнуполітику уряду (зокрема допомога, яку уряд надає бідним верствам, та ін.).

Розглядаючи еластичність попиту залежно від рівня цін, за­хідніекономісти сформулювали закон попиту.

Закон попиту— закон,згідно з яким за незмінюваності всіх інших параметрів зниження ціни зумовлюєвідповідне зростання вели­чини попиту і навпаки.

Отже, між ціною і величиною попиту існує оберненазалеж­ність. Про дію цього закону свідчить, по-перше, те, що низькі ціниспонукають споживачів купувати товари, практика розпро­дажу товарів зазниженими цінами. По-друге, оскільки спожи­вання підпорядковане принципузнижувальної граничної корис­ності (покупець товару отримує менше задоволенняабо корис­ності від кожної наступної одиниці продукції), то споживачі ку­пуютьдодаткові одиниці продукту лише за умови, що його ціна знижується. По-третє,підтвердженням цього є ефектдоходу і ефект заміщення. Ефект доходувказує на те, що за нижчої ціни  товару споживач може купити його, невідмовляючи собі у прид­банні інших альтернативних товарів. Ефект заміщеннявиража­ється в тому, що за нижчої ціни споживач хоче придбати деше­вий товарзамість аналогічних, які стали відносно дорожчими.

Ефект доходуі ефект заміщення діють в одному напрямі (тоб­то зумовлюють зростання обсягупопиту при зниженні цін) під час купівлі товарів середньої та високої якості ів протилежному нап­рямі — під час купівлі товарів низької якості. При цьому увипадку незначної кількості товарів низької якості (наприклад, маргаринупорівняно з маслом) ефект заміщення переважатиме ефект доходу і споживачікупуватимуть більше маргарину. На практиці спосте­рігається ситуація, коли іззниженням ціни на товар попит на ньо­го скорочується, а з підвищенням — зростає(наприклад, при по­дорожчанні картоплі незаможні сім'ї починають споживати їїбіль­ше, цілком відмовляючись при цьому від споживання м'яса), що означаєпереважання ефектом доходу ефекту заміщення.

Слід зауважити, що,простежуючи обернену залежність між кількістю реалізованої продукції та ціною,П.Самуельсон сформу­лював закон поступового зниження попиту. Він пояснюєйого, по-перше, тим, що зниження ціни на певний товар розширює коло покупців;по-друге, зниження ціни може спонукати кожного спо­живача цього товару зробитидодаткові покупки і, по-третє, зни­ження попиту із зростанням ціни пояснюєтьсятим, що у цьому випадку споживач намагається замінити певний товар іншим(наприклад, каву чаєм), а також тим, що людина стає біднішою і починаєспоживати деякі товари у менших кількостях.

Порівняння двохваріантів обгрунтування однієї й тієї ж причинно-наслідкової залежності даєпідставу стверджувати, що ло­гічніше цей закон сформульовано як закон попиту.Це зумовлено тим, що закон зниження попиту, за П.Самуельсоном, відображає лишеодну із сторін взаємозв'язку між попитом і підвищенням цін, а закон попитувиражає також залежність між попитом і зни­женням цін. Загалом сформульованіекономічні закони відобра­жають не глибинні, внутрішньо необхідні, суттєвізв'язки між окре­мими явищами і процесами, а поверхневі, на рівні здоровогоглуз­ду. З цього приводу американські економісти при його обгрунту­ваннізауважили, що здоровий глузд і елементарне спостереження узгоджуються з кривоюпопиту, а К.Еклунд зазначив, що ця мо­дель у простій формі описує деякі здіючих у господарстві сил.

Водночас закон попитуне діє в умовах ажіотажного попиту (тобто значного додаткового попиту понаднормальний, зумов­леного очікуванням значного підвищення ціни товару або у ви­падкуйого зникнення з обігу), для окремих рідкісних, дорогих і невідтворюванихтоварів (картини, антикваріат тощо), а також із «переключенням»попиту споживачів на якісніші й дорожчі то­вари (наприклад, масова закупівлямасла замість маргарину).

/> /> /> /> />

 Ціна

                             Величина попиту

  <td/> />

/> 

/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> <td/> /> /> /> /> /> <td/> />

Рис.1.  Крива попиту                                   Рис.2.  Крива пропозиції

В останньому випадку частково має місце ефектпрестижно­го попиту (описаний американським ученим Т.Вебленом), згідно з якимкупівля товарів здійснюється за престижними цінами — цінами на вироби високоїякості (причому із зростанням цін на дорогі товари, які виготовляють престижніфірми, попит на них до певної межі може зростати).

Водночас економічну теорію доцільно викладати методом пе­реходу відпростішого до складного. Для цього скористаємося вдалим описом моделей та їхграфічним зображенням у праці К.Еклунда (рис. 1, 2).

На вертикальній осі (рис.1) зображено ціну сорочок (чим вище, тимдорожче), а на горизонтальній осі — величину попиту (чим далі вправо, тимбільший попит). Кожна точка на кривій попиту відповідає кількості сорочок, якуспоживачі хочуть купи­ти за відповідну ціну. З рухом по лінії донизу ціназнижується, а попит споживачів зростає.

Ситуацію наринку з боку пропозиції відображено на рис.2. Як і у випадку з попитом насорочки, їх пропозиція також зумов­лена дією низки факторів, основними з якихє: 1) витрати вироб­ництва; 2) мета фірми, від якої значною мірою залежатиме рі­веньцін (якщо фірма прагне завоювати нові ринки збуту, ціни можуть бути нижчими);3) наявність або відсутність конкурентів на ринку, зростання яких зумовлюєзбільшення пропозиції неза­лежно від цін товарів, політики та ін. 4) рівеньтехнології (доско­наліша технологія здешевлює виробництво); 5) рівень податків(їх підвищення зменшує можливість підприємств збільшувати ви­робництво); 6)ціни на інші товари (при зниженні цін, наприк­лад на свинину, можливезбільшення виробництва яловичини).

      Для спрощення передбачається, що на певномукороткому проміжку часу технологія виробництва, продуктивність праці незмінюються й існує досконала конкуренція (наявність багатьох продавців, кожен зяких окремо не може впливати на процес ціноутворення). Лінія пропозиціїпоказує, що для збільшення кіль кості сорочок ціна повинна зростати.  Кожнаточка на лінії з ру­хом униз показує ту кількість сорочок, яку товаровиробникизгодні виготовити за відповідну ціну. Таку прямо пропорційну залеж­ністьвиражає закон пропозиції в міру зростання цін (і рівності всіх іншихумов).

/>

        Рис.3.  Рівновага

Перехід до складнішоїмоделі взаємозв'язку передбачає зістав­лення інтересів виробників і споживачіввідповідно до пропози­ції й попиту і пошук місця їх оптимального поєднання.Графічно така ситуація зображена на рис.3.

Обидві лінії (попитуі пропозиції) перетинаються в точці, яка відповідає значенню кількості сорочок(К1) та ціни (Р1). За такоїкількості цих товарів і ціни на них виробники і споживачі мо­жуть одночаснодосягти поставленої мети. За такої ціни спожи­вач оцінює для себе корисністьнової сорочки рівновеликою вит­ратам на неї. З боку виробника максимальнийдохід (тобто сума, яку фірма може отримати від продажу додаткових сорочок) до­рівнюватимемаксимальним (граничним) витратам на їх вироб­ництво. Така оптимальна цінаназивається ціною рівноваги. У марксистській політичній економії синонімічнимпоняттям є ці­на виробництва (за умов рівності попиту і пропозиції), про щодокладно йтиметься далі.

Водночасописана ситуація з одним товаром означає досяг­нення лише часткової рівноваги.Зміна витрат виробництва або співвідношення попиту і пропозиції на даний товарзумовлює певні зміни в цінах інших товарів. Якщо ж у стані рівноваги перебуваєвся система цін, то спостерігається загальна рівновага на ринку. Засобом їїдослідження є рівноважний метод (пошук економічної системи у стані рівноваги,статики). Хоча ціна рівноваги влашто­вує покупця і продавця, така рівновагаздебільшого негативно впли­ває на рух економічної системи, оскільки у цьомувипадку товаро­виробники значною мірою втрачають стимули до ведення конку­рентноїборотьби, а отже, стимули до виробництва.

Важливою особливістюціноутворення під впливом нецінових факторів є зростання ціни за умовпідвищення попиту за незмінної пропозиції або скорочення пропозиції занезмінного попиту і навпаки. Надлишок пропозиції при встановленні цінирівноваги призводить до зниження ціни, а її дефіцит –  допідви­щення ціни. В умовах дефіциту виникає «чорний ринок».

Коли окремий індивідабо виробник намагається збільшити свій дохід, то він у своєму раціональномурозрахунку зіставляє корисність і витрати. Він постійно має справу зізростаючими вит­ратами, граничними доходами, що зменшуються, граничною ко­рисністю,граничним продуктом. Гранична корисність— це виго­да, якуотримує індивід, від споживання ще одного товару або пос­луги. Граничнідоходи— це доходи, отримані підприємством від продажу додатковоїодиниці товару. Граничний продукт— це до­даткова продукція,виготовлена ще одним додатковим працівни­ком. Усі ці граничні показникизіставляються з граничними (або маргінальними) витратами, зумовлені додатковимивитратами або відмовою від певних благ. Відповідно до цього фірма розширюєвипуск товарів доти, поки граничні витрати зрівняються з ціною продукції, абоякщо додаткова одиниця продукції обходиться їй дешевше, ніж ціна продажу.Взаємозв'язок між додатковими вит­ратами ресурсів (капіталу, землі, трудовихресурсів) і збільшенням обсягів виробництва виявляється у дії закону спадноївіддачі.

2. Сутність закону спадної віддачі. Цейзакон сформу­лювали західні науковці.

Закон спадної віддачі — закон, згідно з яким,починаючи з певно­го моменту, послідовне приєднання змінного ресурсу(наприклад, праці) до незмінного фіксованого ресурсу (наприклад, капіталу абоземлі) дає додатковий або граничний продукт, який зменшується в розрахунку накожну наступну одиницю змінного ресурсу.

Так, якщо кількість робітників, які обслуговують певнема­шинне устаткування, збільшуватиметься, то зростання обсягів ви­робництвасповільнюватиметься в міру того, як зростаюча кіль­кість працівниківзалучатиметься до виробництва. Вирощуючи пшеницю, фермер з 1 га без культиваціїґрунту отримує 30ц зерна. Обробіток ґрунту один раз дасть змогу підвищитиврожай, наприклад, до 40 ц з 1 га. Другий обробіток ґрунту — до 45 ц з 1 га,третій — до 48 ц з 1 га, четвертий — до 50 ц з 1 га. Наступний обробіток фунтудасть дуже незначну, навіть нульову віддачу, отже, зробить дедалі менший внесоку продуктивність землі. Цей закон діє за умови, що кожний додатковий робітникна підпри­ємстві має однаковий рівень освіти, кваліфікації, трудових нави­чок, розумовихздібностей тощо. Отже, за наявності оптимальної кількості зайнятих напідприємстві внесок кожного додаткового робітника у загальний обсяг виробництваменший від внеску йо­го попередника.

Загалом цей закон діє за умови незмінності всіх інших факто­рів,наприклад, використання однакової техніки й технології обро­бітку ґрунту,якості насіння, внесених добрив, їхньої кількості то­що. Така ситуація нетипована практиці. Тому закон спадної від­дачі не відображає сталих, суттєвих іспільних зв'язків між еконо­мічними явищами та процесами, отже, є однобічним,неповним.

З погляду продуктивності праці дія закону спадної віддачі виражається втому, що середня продуктивність праці зростати­ме доти, поки величина продукту,виробленого додатковим пра­цівником, перевищує величину «середньогопродукту», або се­редню продуктивність раніше зайнятих працівників. Отже,при вимірюванні темпів зростання продуктивності праці спостеріга­ються стадіїїї зростання, зниження і від'ємного значення гра­ничної продуктивності.

Досконалішим варіантом закону спадної віддачі є закон спадноїпродуктивності факторів виробництва, що виражає внутрішньонеобхідні, сталі й суттєві зв'язки між розширеним використан­ням одного зфакторів виробництва (за незмінності всіх інших факторів) і меншим збільшеннямприросту продукції, яке (збіль­шення) до того ж на певному етапі починаєзменшуватися.

Вінтерпретації американського економіста Т.Карвера сутність цього закону полягаєв тому, що у процесі викорис­тання праці, землі й капіталу кількість благнайшвидше зросте за умови найоптимальнішого і пропорційного використання.

Згідно з вимогамицього закону для правильного прийняття рішень щодо раціонального вибору(зіставлення корисності і вит­рат) необхідно, щоб граничні витрати у кожномуокремому ви­падку дорівнювали граничному доходу. Іншими словами, ресур­си слідвкладати доти, поки ефект від вкладання останньої оди­ниці ресурсудорівнюватиме віддачі. Отже, інвестиції вигідні до того часу, поки граничнакорисність, або граничний дохід, пере­вищують граничні витрати. Наймати нароботу нового працівни­ка можна у тому разі, коли вартість виготовленого нимгранич­ного продукту перевищує витрати на додаткову заробітну плату.

Розглядаючи з цього погляду графік рівноваги (рис.3), зок­рема точкуперетину прямих попиту і пропозиції (в якій спожи­вачі й виробники досягаютьпоставленої мети), бачимо, що у цій точці гранична корисність дорівнюєграничним витратам (за ці­ни Р граничний дохід працівників, тобто сума,яку фірма може отримати від продажу додаткових сорочок, дорівнює граничнимвитратам на їх виробництво).

Якщоціна сорочок буде встановлена вище від точки рівно­ваги, попит на нихзменшиться, пропозиція перевищить попит, запаси непроданих сорочокзростатимуть, що змусить виробни­ків знизити ціни і скоротити виробництво цьоготовару. Це зумо­вить зростання попиту і поступове вирівнювання попиту і про­позиціїв ціні рівноваги. Зворотний рух у співвідношенні попиту і пропозиціївідбуватиметься тоді, коли ціна сорочки буде ниж­чою від ціни рівноваги.

Така проста модель відображає ситуацію в умовах вільного ринку(досконалої конкуренції, коли ні продавці, ні покупці не впливають абовпливають незначним чином на зміну ринкових цін), якщо всі інші фактори(техніка, мода, доходи сімей, подат­ки та ін.) незмінні. В реальній дійсностівиконати всі умови віль­ної конкуренції неможливо, як у фізиці немислимиймаятник, який коливався б без будь-якого тертя.

Із зміною інших факторів (техніки, доходів тощо) модель взаємодіїпопиту і пропозиції складніша. Так, із впровадженням нових, досконалішихшвейних машин зросте продуктивність праці і знизяться витрати виробництва напошиття однієї сорочки. Лі­нія попиту при цьому зміститься донизу (рис.4). Цезумовить зниження цін і зростання попиту. Ціна рівноваги знизиться.

/>

        Рис.4.  Вплив  нової  техніки  на динаміку  цін

Якщо,наприклад, зростають доходи споживача, то він має змогу купити більше сорочок.Лінія попиту зміщується вгору, зростає ціна рівноваги, збільшується  обсягпродажу  ( рис. 5).

При цьому слід розрізняти стійку рівновагу (коли після відхилення відточки рівноваги відбувається повернення до по­переднього положення) і нестійку— коли такого повернення немає.

/>

Рис. 5.Вплив зростання доходів на динаміку цін

Якщо пропозиція стабільно перевищує попит, виникає ри­нок споживача.Якщо попит стабільно перевищує пропозицію, виникає ринок виробника.

За допомогою такихмоделей можна аналізувати зміни, що відбуваються на ринку: коли існують різнівиди ринків (автомо­білів, телевізорів, взуття тощо), коли водночасвпроваджується нова техніка і зростають доходи, коли зміни на одному ринкузумовлюють певні зрушення на іншому тощо. В усіх цих випад­ках взаємодія різнихринків, певних факторів на одному ринку відбувається через ціновий механізм.

Коли ж пропозиціюконтролює один виробник-монопо­ліст, такої відповідності між попитом іпропозицією вже не існуватиме. Монополіст може, не змінюючи обсягу виробниц­тва,змінити ціну або за фіксованої ціни змінити обсяг вироб­ництва.

На попит впливають нелише названі фактори, а й ціни на взаємопов'язані фактори, скажімо, ціни набензин і автомобілі. Тому із зниженням цін на бензин попит на автомобілізросте. Зростання цін на нафту збільшує попит на газ та ін.

Водночас у світовійпрактиці траплялися випадки, коли по­пит на певний товар упродовж тривалогочасу зростав, а ціни істотно не змінювалися. Наприклад, за 1880—1980 рр. річнеспо­живання металу зросло у 20 разів, коливання цін відбувалося на короткихпроміжках часу, а ціна на метал практично не змінила­ся. Це зумовленовідкриттям нових родовищ залізної руди, впро­вадженням нової техніки та іншимифакторами, які сприяють зниженню витрат виробництва.

Загалом взаємодія попиту і пропозиції визначається законом попиту іпропозиції, який виражає взаємодію між кількістю това­рів і послуг,які хоче отримати споживач, і обсягом товарів і послуг, які в даний часпропонує виробник.

3. Еластичність попиту і пропозиції таїх основні види

Взаємодія попиту і пропозиції в умовах досконалої конкуренції. При з'ясуванніособливостей взаємодії попиту і про­позиції важливо знати конкретну величинузростання або зни­ження попиту і пропозиції, коли, скажімо, ціна зростає на 20%або дохід зменшується на 5% та ін. Для цього користуються по­няттям еластичності.

Еластичність — міра чутливості попиту і пропозиції до зміни фак­торів, які їхвизначають, І насамперед до зміни вартості товарів.

В кількісному вираженні еластичність означає ступіньабо міру реагування однієї змінної величини внаслідок одновідсот-кової змінидругої змінної величини (таке визначення дали англій­ські економісти Р.Піндайкі Д.Рубенфільд). Найважливішу роль в еластичності попиту і пропозиціївідіграють зміни величини попиту залежно від ціни.

Основними факторами, що впливають на цінову еластичність попитує: 1) наявність якісних взаємозамінних товарів та рівень цін на них (чим більшетаких замінників і чим нижчі ціни на них, тим еластичніший попит); 2) питомавага продукту в дохо­дах споживача (чим важливіше місце посідає певний продукту бюджеті споживача, тим вища еластичність попиту на нього за незмінності всіхінших умов); 3) тривалість періоду для здійснен­ня вибору (чим довший періодчасу для прийняття рішень, тим еластичніший попит на товар); 4) тип товарів,зокрема їх поділ на предмети розкоші й товари широкого вжитку (попит на пред­метирозкоші переважно еластичний, на товари широкого вжит­ку — нееластичний).

Еластичність у випадку зміни ціни показує, яка зміна попиту у відсоткахвідбувається із зниженням ціни, наприклад, на 1%. Ця залежність виражаєтьсяформулою:

Еп = (%DК) • (%DР),

де К — величина попиту, Р — ціна, %DК — відсоткова зміна К,  %DР — відсоткова зміна Р.

Якщо індекс цін на споживчі товари становив 100 на початку року, анаприкінці року зріс до 105, то відсоткова зміна, або річний темп зміни інфляції,становитиме (5:100)=0,05, або 5%. Тому еластичність попиту залежно від зміниціни матиме такий  вигляд:

 DК / К    Р       DК

/>/>/>Ер=              =        •            ,

 DР / Р      К      DР

тобто вона дорівнює зміні кількості, зумовленійодиничною змі­ною ціни (DК /DР ),помноженої на співвідношення ціни до кіль­кості  ( Р / К ).

Простіша формула еластичності, точніше, ціновоїеластич­ності така:

        відсоткова зміна кількості товарів, на які єпопит

/>Ер=   

                                 відсотковазміна ціни

Відсоткові зміни визначають діленням величини зміни вці­ні на початкову ціну та відповідних змін кількості товарів, на яківідсоткова зміна зумовлює зменшення попиту, на ту кіль­кість продукції, на якуспочатку був попит. Тому цю формулу можна записати так:

                 відсоткова зміна кількості товарів, на які є попит   :      зміни цін

/>/>      Ер=                           відсоткова змша ціни                            початкова ціна

Еластичність попиту залежно від зростання ціни переважно є від'ємноювеличиною. Це означає, що із зростанням ціни по­пит на товар зменшується.

Слід також виділити перехреснуеластичність попиту, яка у випадку значної зміни ціни на один товарпоказує тенденцію зміни попиту споживачів від одного товару до іншого. Коефіці­єнттакої еластичності показує певною мірою зміну попиту на один товар у відсоткахзалежно від зміни іншого товару на 1%.

Головними особливостями еластичності попиту на товар є зростанняеластичності на нього а) із зростанням його замінни­ків і наближенням їх якості(сукупності споживчих вартостей);

б)збільшення можливостей його використання. Водночас зни­ження еластичностіпопиту на товар відбувається із зростанням значущості потреб, які задовольняєцей товар, обмеженості дос­тупу до нього, тривалості періоду існування товарута ін.

Аналогічновимірюється еластичність пропозиції. Вона залеж­но від ціни євідсотковою зміною пропонованої кількості товарів внаслідок одновідсотковогозростання ціни. Переважно таке зна­чення еластичності позитивне, оскільки вищаціна — стимул для виробників збільшувати випуск товарів.

Особливість ринковогомеханізму в цьому випадку полягає в тому, що попит еластичніший, ніж ціна,протягом тривалого, а не короткого проміжку часу. Це зумовлено тим, що люди неодразу змінюють свої звички у споживанні товарів, а також тим, що попит на одинтовар може бути пов'язаний із запасом іншого товару у споживачів, якийзмінюється повільніше. Так, різке підвищення ціни на бензин, хоч і скорочуєпопит на нього, але меншою мі­рою. Водночас на тривалому проміжку часуспоживачі намагати­муться купувати малолітражні та економніші автомобілі.

Найважливішимифакторами, що впливають на еластичність пропозиції (крім цін), є кількістьтоваровиробників, очікування (цінові та інші) суб'єктів економічної діяльності,величина вста­новлюваних державою податків, фактор часу тощо. Розрізняютькороткотерміновий період еластичності попиту (за якого підпри­ємство нездійснює капіталовкладення в реконструкцію вироб­ництва, а пристосовується допопиту, збільшуючи завантаження виробничих потужностей, підвищуючиінтенсивність праці то­що), середньотерміновий (в якому роблятькапіталовкладення, але пристосування пропозиції до попиту здійснюється не за їхрахунок, а внаслідок звуження або розширення виробництва наіснуючих виробничих потужностях) і довготерміновий (в якому здійснюєтьсяреконструкція виробництва — заміна застарілого устаткування на нове івідповідне розширення виробництва, а також з'являються нові товаровиробникицієї продукції).

Для окремих груптоварів (автомобілі, холодильники, телеві­зори тощо) попит еластичніший укороткотерміновому, а не дов­готерміновому періоді. Так, у США щороку продають7—10 млн. автомобілів. Тому із зростанням цін попит на автомобілі різкознизиться, хоча загальний парк зменшиться незначною мірою. Із зношуваннямстарих машин попит на них з часом зросте.

Взаємозв'язок міжеластичністю попиту і пропозиції розкри­ває закон попиту і пропозиції.Його зміст полягає у взаємозалеж­ності між кількістю товарів і послуг, які вданий час пропонує виробник,і величиною попиту.

Закон попиту і пропозиції — закон, згідно з яким пропозиція формує попит черезасортимент виготовлених товарів і запропо­нованих послуг та їх ціни, а попитвизначає обсяг і структуру про­позиції, впливаючи при цьому на виробництво.

Зміст закону попиту і пропозиції повніше розкривається у певнійсукупності економічних категорій, що групуються навко­ло нього. Такимикатегоріями є платоспроможний попит, сукуп­ний попит, ціна пропозиції, цінапопиту, ціна рівноваги, пропо­зиція та ін. Платоспроможний попит—лише частина (хоч і най­важливіша) потреб суспільства, оскільки значна частинанасе­лення може мати потребу в найнеобхідніших товарах і послугах, але не матигрошей, щоб придбати їх. Ціна пропозиції— ринкова ціна, колипопит перевищує пропозицію (або коли існує ринок продавця). Це зумовлюєконкуренцію між покупцями за придбання певних товарів або послуг, з одногобоку, і намагання про­давців реалізувати товар за вищою ціною — з іншого. Цінапопи­ту- ринкова ціна, коли пропозиція перевищує попит, або колиіснує ринок покупця. Це зумовлює конкуренцію між продавця­ми за рахунок збутутоварів, з одного боку, і намагання покупців знизити ціну товарів — з іншого.

У пізнанні механізму ринкової рівноваги важливу рольві­діграє коефіцієнт еластичності. Він визначається як відношеннязміни обсягу попиту чи пропозиції (зростання або зменшення у відсотках) дозміни цін (у відсотках). Для різних товарів цей ко­ефіцієнт різний, щозумовлено неоднаковими витратами вироб­ництва, наявністю або відсутністютоварів-субститутів (замінни­ків), зміною доходів, модою та іншими факторами.

Затежно від величини коефіцієнта еластичності розрізняють такі основнівиди еластичності попиту і пропозиції: 1) попит і пропозиція абсолютноеластичні; 2) попит і пропозиція відносно еластичні; 3) попит і пропозиціяодиничне еластичні; 4) попит і пропозиція відносно нееластичні; 5) попит іпропозиція абсо­лютно нееластичні.

Відносно еластичний, або просто еластичний, — такий по­пит,коли незначні зміни ціни зумовлюють значні (більші) зміни в кількостіреалізованої продукції (наприклад, зниження ціни на 2% зумовлює зростанняпопиту на 4%). Коефіцієнт еластичності за такої еластичності повинен бутибільше одиниці, а в наведе­ному випадку він дорівнює двом. Таким, зокрема, єпопит на предмети розкоші. Нееластичний попит— попит, колинезначна зміна ціни зумовлює ще меншу зміну в кількості реалізованої продукції.Так, із зниженням ціни на 3% попит зростає лише на 1%. Коефіцієнт еластичностіу цьому разі становить 1/3, тобто для нееластичного попиту характернийкоефіцієнт менше оди­ниці. Таким, наприклад, є попит на хліб. Між названимивидами еластичності попиту (еластичним та нееластичним) виникає про­міжнаситуація, коли відсоткова зміна ціни дорівнює відсотковій зміні попиту(наприклад, коли зниження ціни на 1% зумовлює зростання попиту на 1%). Такийвид попиту називають одинич­ним. Абсолютно нееластичний попит —попит, коли зміна ціни не зумовлює жодної зміни кількості реалізованоїпродукції (та­ким, зокрема, є попит на сіль). Абсолютно еластичний попит ха­рактеризуєтьсятим, що найменше зниження ціни спонукає по­купця збільшувати закупівлі від нулядо межі своїх можливостей.

За нееластичногопопиту товаровиробнику вигідно підвищу­вати ціну товару, оскільки це зумовлюєзростання його прибут­ку. В умовах еластичного попиту товаровиробнику вигіднозни­жувати ціни, бо це зумовлює зростання доходу. Знання ступеня еластичностіпопиту дає змогу підприємцям прогнозувати пове­дінку споживачів і діяльністьсвоїх підприємств.

Водночас на багатьох фірмах активно використовують тео­рію споживчоговибору, головною вимогою якої є ретельне вив­чення якості споживчихвластивостей товару та реакції спожива­чів на співвідношення таких властивостей.Так, при виготовлен­ні взуття зіставляють такі властивості, як зручність,довговічність, колір шкіри, фасон, його відповідність сучасній моді. Провівшиопитування серед можливих споживачів, компанія з'ясовує, яким властивостям вонивіддають перевагу, і на підставі цього насам­перед покращує або дизайн взуття,або його зручність та ін. При цьому використовують криві байдужості покожній властивості для кожного споживача, тобто такі комбінації цихвластивостей, які приносять додаткову загальну корисність, а відмова, наприк­лад,від останньої моди взуття компенсується його довговічністю (або відмова віддовговічності — його зручністю).

Одним із положень, на якому базується теорія «споживчоїповедінки», є раціональна поведінка покупців, тобто такі їхні дії, коликупують певний набір товарів і послуг за умови, що ці на­бори принесуть їмнайбільше задоволення порівняно з іншими наборами за певних обмежень наприбутки та роздрібні ціни.

Практика, на думку західних учених, свідчить, що коефіцієнт ціновоїеластичності на хліб становить 0,15%, на яловичину -0,64, на яйця — 2,65, наелектроенергію — 0,13, на одяг і взуття — 0,2, на квитки до кінотеатру — 0,87%.

На ринковий механізм ціноутворення впливають кількість по­купців тапродавців на ринку товарів, їх конкуренція. Так, кон­куренція між покупцямизумовлює зростання цін, а конкуренція між продавцями — їх зниження.

4. Ринкова рівновага в умовах недосконалої конкурен­ції.

Інша ситуація у взаємодії попиту і пропозиції, принципах конкурентноїповедінки виникає в умовах панування монополій (чи олігополій), або занедосконалої конкуренції. Ціна на такому ринку також залежить від обсягіввипуску продукції, причому ця залежність обернено пропорційна. Монополіствстановлює вищу ціну на свої товари і випускає їх менше, ніж фірми за умов дос­коналоїконкуренції. Внаслідок цього рівність граничного дохо­ду і граничних витрат длямонополії (або олігополії) настає рані­ше, ніж для конкурентної фірми. Томузагальним принципом по­ведінки на ринку вже не є вибір рівня виробництва, заякого отриманий від додатково випущеного товару дохід дорівнював би приростувитрат на його виробництво.

В умовах панування монополій ціна пропозиції виражає взаємозв'язок міжрухом ціни, ціни виробництва і монопольної ціни виробництва, в основі якихлежать окремі аспекти дії зако­ну вартості, закону попиту і пропозиції тазакону монополізації виробництва й обміну. Коли переважають ціни пропозиції,з'являються додаткові стимули до розширення обсягів виробництва, а вмонополізовані сфери ринку намагаються проникнути кон­куренти. Це призводить допогіршення умов пропозиції товарів, що спричиняє зниження цін і скороченнямасштабів виробниц­тва певних видів товарів.

Якщо ринкові ціни встановлюються на рівні цін попиту,круп­ні компанії намагаються знизити обсяги завантаження виробни­чихпотужностей, формувати попит, регулювати співвідношення попиту і пропозиції(через маркетингову діяльність, використан­ня контрактної форми тощо), прагнутьне допустити значного перевищення цінами попиту.

Виходячи з негативного впливу монополій на механізмрин­кової рівноваги, навіть представники неокласичного напряму по­літичноїекономії вважають за доцільне втручання держави у мо­нополізовані галузіекономіки. У таких галузях держава повинна контролювати процес ціноутворення, аінколи навіть проводити 'їх націоналізацію та встановлювати тарифи відповіднодо гра­ничних витрат;

Серед західних економістів значного поширення набулаідея про невідповідність ринкового механізму так званим «суспільнимблагам», якими є дороги, мости, канали тощо. Це пояснюється тим, щокористування цими благами дуже важко обмежити запровад­женням безпосередньоїплати. У розвинутих країнах світу уряди різ­ними способами регулюють ринки:через механізм оподаткування, надання субсидій, встановлення контролю за цінамита ін. Розгля­немо зміни у ринковому механізмі при встановленні державою мак­симальноїціни, нижчої від ціни рівновага. Саме так вчинив уряд, США у 1974—1975 рр.,коли зросли світові ціни на нафту. Але на внутрішньому ринку була встановленанижча ціна (рис. 6).

/>

        Рис.6.  Графік  зміни  цін  за  їх  контролю з боку   держави.

Рі К— ціни рівноваги на бензин. Уряд встановлює  нижчу відрівновага ціну, вище якої продавці не мають права реалізову­вати бензин. Цемаксимальна ціна — Рмакс. Внаслідок цього ви­робники менше вироблятимутьбензину, і пропозиція станови­тиме К1. Водночас зростепопит, тому виникне дефіцит. Його обсяг становитиме К2 – К1. Цей попитможе виявитися у формі черг, обмежень, нормувань поставок, зростанні попиту наінші товари. За цих умов виробники будуть у невигідній ситуації, а виграютьокремі категорії  споживачів  (оскільки не всі бажаючі зможуть придбатибензин).

Водночас встановленнянижчих цін (від ціни рівноваги) не­рідко є соціальне справедливим заходом, якийдає змогу людям з низькими доходами придбати певні види життєво необхідних то­варіві послуг. Типовий приклад ринку, який потребує держав­ного регулювання, — ринокжитла, зокрема регулювання квар­тирної плати. Побічними негативними наслідкамитакого регу­лювання може бути поява нових державних установ і відповідно­гоштату працівників, які регламентують чергу на отримання жит­ла, виникнення«чорного» ринку. Оптимальним шляхом розв'язання цієї проблеми єдотації держави  для розширення жит­лового будівництва у формі пільговихкредитів.

Державне регулюванняцін доцільне і в тому разі, коли ціна рівноваги надто низька. Така ситуація,зокрема, виникає в сіль­ському господарстві. Це зумовлено насампередособливостями ціноутворення у цій сфері. Тут формування суспільне необхід­нихвитрат відбувається відповідно не до середніх (як у промис­ловості) витрат, адо найгірших, граничних, які мають місце на гірших за якістю ділянках землі.Інакше ціна рівноваги не забез­печить дохід товаровиробникам на таких ділянкахземлі. Причи­ною державного регулювання цін у сільському господарстві є та­кожпотреба стимулювання такого обсягу виробництва продо­вольства, щоб країназмогла цілком забезпечити себе, що є озна­кою економічної безпеки. Внаслідок такогорегулювання утво­рюється надлишок сільськогосподарської продукції, який країнаможе спробувати продати на світових ринках за демпінговими (заниженими) цінами.Паралельно з цим держава захищає своє сільське господарство за допомогоювисокого мита.

Слід зазначити, щонепрямі податки зумовлюють зростання ціни рівноваги, зниження обсягу реалізаціїтоварів та послуг, і ці податки в умовах вільної конкуренції розподіляються міжвироб­никами і споживачами. Крупні монополії мають можливість перекладати їх наспоживачів.

Виходячи з реалій,неправомірно заперечувати необхідність державного втручання у процесціноутворення, доцільність пев­ного перерозподілу національного доходу накористь найбідні-ших верств населення. Тому необгрунтованим є висновоккласичної школи політичної економії про те, що будь-який перероз­поділпорівняно з ринковою рівновагою призводить до зростан­ня сукупних витрат.Справедливішим є твердження англійського економіста А.Пігу, що трансфертдоходу від багатих до бідних збільшить сукупний добробут, оскільки сумазадоволення остан­ніх зростає більше, ніж зменшується сума задоволення перших.

Крім того, практика розвитку передових країн світузасвід­чила, що ринкова економіка неспроможна досягти загальної рів­новаги(тобто одночасної рівноваги на всіх ринках і в усьому господарстві) бездержавного регулювання. На інших позиціях перебував автор теорії загальноїрівноваги Л.Вальрас. Цю теорію у модернізованому вигляді й нині вважаютьядром політичної економії, а американський економіст Й.Шумпетер назвавїї «свя­щенним писанням» політичної економії.

 

5. Закон Сея і закон Вальраса.

Головною умовою до­сягнення загальної рівноваги є те,що за відповідного рівня роз­витку техніки вартість визначається у точці міжграничною сус­пільною корисністю певної кількості товарів і граничними сус­пільнимивитратами виробництва цієї кількості. При цьому слід враховувати, з одногобоку, опосередкований вплив на граничну суспільну корисність певної кількостівсіх інших товарів, а з іншо­го — альтернативні можливості використаннязастосовуваних у цьому виробництві ресурсів.

У випадку відсутності ціни рівноваги на певному ринкунавіть за збалансування попиту і пропозиції це спричинить нерівновагу на іншихринках. Так, із встановленням рівноваги на ринку авто­мобілів нижча ціна (щодоціни рівноваги) зумовить зростання по­питу на них, а відповідно й зростаннявиробництва. Але це спри­чинить незбалансованість ринку холоднопрокатноголиста, що, у свою чергу, зробить рівновагу на ринку автомобілів тимчасовою.

Головним регулюючим механізмом у теорії загальноїрівно­ваги Л.Вальраса (закон Вальраса) є зміна структури цінрівнова­ги. Цю теорію він побудував у формі системи рівнянь.

Закон Вальраса — закон, згідно з якимсукупна сума попиту в народному господарстві за вартістю завжди дорівнює суміпропо­зиції (поняття рівноваги й вартості збігаються).

Теорія загальної ринкової рівновагиЛ.Вальраса значною мі­рою збігається з концепцією попиту і пропозиціїфранцузького економіста Ж.-Б.Сея (законом Сея).

Закон Сея — закон, згідно з якимпродавець товару чи послуги отримує за їх реалізацію гроші, купує за них іншітовари або послу­ги, тому пропозиція породжує власний попит і в господарствівони автоматичноурівноважуються по всій сукупності реальних товарів і послуг, через тенеможливі їхнє  надвиробництво і дефіцит.

Ж.-Б.Сейдопускав лише часткове надвиробництво через над­лишок деяких товарів і черезнестачу інших.

Основним недоліком цього закону є, по-перше, ототожнен­ня простоготоварного обміну (де продаж одного товару здійс­нюється для придбання іншого) зтоварним обміном, що відбу­вається за допомогою грошей. По-друге, Сейототожнював ви­робниче споживання з особистим. Слід зазначити, що таку кон­цепціюпідтримував Рікардо.

Між законом Сея та законом Вальраса існує принципова від­мінність. Умоделі Вальраса товарами і послугами вважаються такі специфічні товари, якгроші й цінні папери. Тому продавець будь-якого товару чи послуги пред'являєпопит на інший товар або послугу. Але цей попит може пред'являтися не лише наре­альні товари і послуги, а й на гроші, цінні папери. Тому загальна сумадоходів і витрат, згідно із законом Вальраса, збігаються за умови, що до витратзараховують і грошові заощадження. Будь-який рівень цих заощаджень знаходитьсвоє вираження у попиті та пропозиції такого товару, як гроші. Але якщо попитзосеред­жується на грошах, то в народному господарстві бракує ефектив­ногопопиту (тобто попиту на реальні товари й послуги), що спри­чиняє надвиробництвотоварів і послуг.

Головним недоліком концепції Л. Вальраса є те, що це надто абстрактна,гіпотетична модель "ідеального ринку", в якій для того, щоб довестиздатність ринкового механізму досягати рівноваги, необ­хідно прийняти попереднюумову, що всі процеси ринкового пристосування й наближення до рівновагиздійснюються ще до по­чатку самого виробництва й обміну, а сам обмінвідбувається уже за цінами рівноваги. Тому не дивно, що Вальрас не вважав своюсис­тему рівнянь як таку, що цілком відповідає дійсності, а розглядав її якефективний допоміжний засіб математичного аналізу, висновки якого слід обережнопереносити на реальні проблеми.

Прообразом моделі Вальраса, як слушно зазначають західні та вітчизнянінауковці, послужила біржа, зокрема дії аукціоніста, який називає попередніціни, що дає змогу укладати попередні контракти. Аукціоніст також швидко реагуєна найменші роз­біжності між попитом і пропозицією. Згодом вальрасівського аук­ціоністав теоріях неокласиків було замінено умовою про повну інформованість економічнихсуб'єктів про всі параметри попиту і пропозиції (ціни, якості товарів тощо).Конкретніше надмірна абстрактність і гіпотетичність моделі Вальраса виявляютьсяв то­му, що в ній не існує реального часу (всі акти купівлі-продажуздійснюються впродовж певного часу одного дня, а торгівля ве­деться вже виробленимитоварами без урахування тих, що будуть  вироблені в майбутньому), відсутняневизначеність (усі учасни­ки достатньо поінформовані про ціни, якість товарівтощо), не­має трансакційних витрат, тобто витрат на ведення переговорів,укладання контрактів, на розробку стандартів, вимірів якості то­варів тощо, всяінформація надається безкоштовно.

Внаслідок таких спрощень у західній економічній літературі створеночимало нових моделей досягнення ринкової рівноваги. Але переважна більшість ізних, починаючи з теорії Дж.Кейнса, присвячена проблемам досягнення рівновагиекономічної систе­ми з участю не лише ринкового механізму, а й державного регу­лювання.

Література:

1.  Гальперин В.М. и др. Микроэкономика – СПб:Экономическая школа, 1993. – 351 с.

2.  Долан, Єдвин Дж.,Линдсей,  Дейвид Е.Микроекономика: Пер. с англ. Составил Б. Лисовик, В. Лукашевич  – СПб:Санкт-Петербург оркестр, 1994. –  448 с.

3. Дорнбуш Р., Фішер С. Макроекономіка. – К., 1996. – 816с.

    4.  Макконнол С., Брю Л. Экономикс. – М., 1992: В 2т. – Т.1. – 400 с., Т.2. –400 с.

5. Макконнол, Брю, КемпбеллР., Стенлі Л. Економікс: Пер. с англ. – 11-е изд. – К: Хагар-Демос, 1993. –785 с.

6. Піндайк Роберт, Рубінфельд Даніел. Мікроекономіка: Пер.З англ. – К: Основи, 1996. – 646 с.

7. Самуэльсон П.А. Экономикс:В 2-х т. – М: Алгон, 1994. – 333 с.

8. Ястремський О.І., ГриценкоО.Г. Основи мікроекономіки: Підручник. – К., 1998. – 714 с.

9. Мочерний С.В.Економічна теорія: Посібник для студентів вищих закладів освіти. – К.:Видавничий центр “Академія”, 1999.- 592 с.