Реферат: Теневая экономика
ЗмістВступ… 2
Розділ 1. Тіньова економіка всучасному світі… 3
1.1 Сутність тіньової економіки… 3
1.2 Специфіка сучасного етапурозвитку тіньової економіки… 6
1.3 Тіньова економіка в Україні… 9
Розділ 2. Аналіз розвиткутіньового сектору економіки України… 12
2.1 Тіньові операції у сферіприватизації та акціонерного капіталу… 12
2.2 Експорт капіталу та іншіфінансові операції… 17
2.3. Податкові правопорушення… 19
Розділ 3.Проблеми і перспективиборотьби з тіньовим сектором в Україні. 24
Висновок… 34
Список літератури… 36
Вступ
Тема ціеї курсової роботи: «Тіньовий сектор в економіці України: шляхирозвитку та її особливості». Предметом цей роботи є розгляд економіки тарозгляд тіньового сектора в економіці України. Також в роботі описані шляхирозвитку тіньового сектора в економіці України а також підкреслені особливостірозвитку цього сектору в економиці України.
На думкубільшості експертів з проблеми тіньового сектора в економіці України, найвищимитемпами тіньова економіка в Україні розвивалася у 1994-1998 роках. На той частіньовий сектор охопив більшу частину промислового виробництва, особливопаливно-енергетичного комплексу, сільського господарства, приватизації.Характерною ознакою цього періоду був підвищений попит на готівку поза банками,темпи зростання якої майже удвічі перевищували темпи зростання депозитнихвнесків у банківській системі. Великого поширення набули “неофіційні” готівковірозрахунки за різноманітні “послуги” (за встановлення телефонних ліній,реєстрацію підприємств, перевірку санітарної, пожежної, податкової інспекціїтощо).
На початок 2001 р., за даними Міністерства економікита з питань європейської інтеграції України, уряду вдалось знизити процестінізації економіки на 5 %. Проте, на думку експертів, питома вага тіньовогосектора економіки в Україні й далі залишається досить високою – 65 % ВВП.
Водночас треба підкреслити, що висока питома вагатіньового сектора в господарському комплексі України пов’язана не лише ізметодами його кількісної оцінки, але й визначенням власне об’єкта аналізу тадискусії. Наведене вище визначення тіньової економіки хоча й визнаєтьсябільшістю фахівців, але через свій узагальнений характер допускає включення доцієї категорії досить широкого переліку сфер та видів конкретної діяльності. Врезультаті у конкретних ситуаціях різні фахівці можуть по-різному тлумачитизмістовне наповнення поняття “тіньова економіка”.
Багато дослідників виділяє наступні структурнікомпоненти тіньової економіки. Вагомою складовою тіньового сектора вважають такзваний “чорний ринок” (або “кримінальну економіку”), що тісно пов’язаний ізсферою грошового обігу і виникає внаслідок шахрайства, розкрадання, рекету,проституції, наркобізнесу, незаконних валютних операцій тощо. Іншою складовоютіньового сектора господарства країни є так звана “паралельна економіка”, щобільшою мірою, ніж “чорний ринок”, пов’язана із сферою виробництва.
Розділ 1. Тіньова економіка всучасному світі1.1 Сутність тіньової економіки
Під «тіньовоюекономікою» у даний час розуміють усю сукупність економічної діяльності, що невраховує офіційна статистика, і не включають у валовий національний продукткраїни.
У просторітіньової економіки виділяють наступні основні зони:
· неофіційна економіка –легальні види економічної діяльності, у рамках яких має місце не фиксованеофіційною статистикою виробництво товарів і послуг, приховання цієї діяльностівід податків;
· фіктивна економіка –хабарництво, приписки, спекулятивні угоди й інші види шахрайства, зв'язані зодержанням і передачею грошей;
· підпільна економіка – усізаборонені законом види економічної діяльності.
У багатьохкраїнах, і особливо в тих, котрі переживають складні періоди трансформації.Тіньова економіка не тільки складає помітну частину економічної діяльності, алеі продовжує розширюватися. Однак навіть там, де масштаби явища і загальнесоціально-економічне тло і приблизно однакові, тіньові економіки істотнорозрізняються, наприклад, по наступним характеристиках:
· за структурою (частцікримінальної діяльності в сукупному обсязі виробництва, розвиненості фіктивноїекономіки, активності дрібного підпільного бізнесу, що вислизає з-підфінансового контролю держави, але граючого, проте, значну роль у насиченніринку);
· по впливі на розподільнівідносини ( сприяє зменшенню або нівелюванню диференціації доходів);
· по основних проблемах,породжуваним його (недобір засобів у бюджет, розвиток криміногеннихгосподарських зв'язків і так далі).
Можнасказати, що для всіх країн, що вступили в період системних перетворень,масштаби поширення і структура тіньової економіки повинні розглядатися якважливі чи успіхи неуспіхів проведених реформ.
Тіньоваекономіка в Україні, докорінно відрізняється не тільки від «західної», але івід «східноєвропейської». Деякі пояснюють нинішній розмах тіньового бізнесу внашій країні винятково генетичними передумовами, сформованими ще присоціалізмі. Інші – що специфіка і масштаби тіньової діяльності в сучаснійУкраїні, насамперед – продукти сьогоднішнього дня, наслідок обраної моделіперебудови економіки і суспільства.
Експансіятіньових економічних відносин є в першу чергу результатом руйнування колишньоїдержавності, що привело до розриву традиційних зв'язків між окремимипідприємствами і цілими територіями. Не останню роль у криміналізаціїгосподарського життя України грає і значне ослаблення боротьби з економічнимизлочинами, що виправдуються тезою про необхідність використання капіталів«тіньової економіки» як ресурсної бази економічних реформ.
Поряд з цим,досить очевидними причинами існує цілий ряд глибинних факторів. У першу чергувплив на активізацію тіньової економіки, що формуються на сучасному етапірозвитку реформи в механізму аллокації ресурсів і влади; про особливостіз'єднання працівника з засобами виробництва; про специфіку розподільнихвідносин, що формуються.
Реальновиниклі в економіці країни на етапі трансформації труднощі представникамикрайніх політичних плинів порозуміваються по-різному: одні посилаються назбереження значних елементів колишньої системи, інші кликушинствуют про лиха,що несе ринок. Імовірно, корені нинішніх проблем варто шукати, насамперед, успецифіці формованих механізмів аллокации ресурсів і влади. У сьогоднішнійсоціально-економічній і політичній реальності навряд чи вирішальну роль граютьмеханізми локального корпоративного регулювання.
Суть новогомеханізму аллокації ресурсів зводиться до того, що окремі інститути економічноїсистеми, використовуючи визначені переваги свого положення (високий рівеньконцентрації виробництва і (чи) капіталу, корпоративна влада і так далі),одержують можливість свідомо (хоча й у локальних, обмежених масштабах) впливатина параметри виробництва постачальників і споживачів, ринку, соціального життяі так далі.
Прояву цьогомеханізму в перехідній економіці добре відомі. Панування псевдо-державних іпсевдо-приватних корпорацій приводить до наростання, диспропорцій, у першучергу, у господарській структурі, динаміку цін, фінансах і так далі.
У результатінаціональна економіка перетворюється в поле неекономічного суперництвакорпоративно-бюрократичних структур, у сферу зіткнення їх владних і регулюючихвпливів.
Середнайбільш серйозних наслідків функціонування корпоративних механізмів аллокаціїресурсів можна відзначити дивергенцію, що відбулася за останні роки, країни насильно і слабко корпоратизовані «сектори». У першому з них сконцентровані:
· підприємства, що ємонополістами в технологічному, ринковому й інституціональному відношеннях;
· володіють вирішальнимимасами ліквідних ресурсів;
· корпоративно-бюрократичнавлада.
До цьогосектора відносять ПЕК, фінансово-торговий комплекс і частина промисловості(головним чином, орієнтованої на експорт).
Тут витягаютьпонад прибуток, що перевершують по своїх масштабах відомі дотепер у світовійпрактиці.
Другий(немонополізований) «сектор», навпроти відчуває дефіцит ресурсів, керування,технологій. До нього відносять сферу відтворення робочої сили, виробництваспоживчих товарів, велика частина сільського господарства.
На практиціспостерігається стійкий перекіс у цінах, фінансуванні, кредитуванні тощо накористь першого «сектора», причому причиною такого перекосу є не тількимонополізм, що забезпечує першому сектору значні переваги на ринку, але ідисбаланс у розподілі корпоративної і державної влади, що створюєінституціональне «перевагу першого «сектора» над другим».
Саме «різницяпотенціалів», що утворилися в результаті дивергенції економіка двох «секторів»,стає в нинішніх умовах основним джерелом, подпітуючим тіньові структури івідносини. До безпосередніх наслідків поляризації економічного простору, щограє важливу роль у створенні живильного для середовища розвитку тіньовоїекономіки, варто віднести:
· виділення зони виникненнянадприбутків;
· утворення на цій основібази формування корпоративно-бюрократичних структур, неекономічне суперництво,між якими підмінює собою, сьогодні, механізм державного керування;
· розкол суспільства на двінерівні частини – зайнятих у привілейованому, сильно корпоратизованому«секторі», і працюючих у регресуючим не монополізованому «секторі» економіки;
· поява реальних передумовдля загострення в суспільстві боротьби за перерозподіл украй доходів, щорозподіляються нерівномірно на всіх рівнях.
Соціальнунестабільність провокують і процеси, що розгорнулися в останній час,перерозподілу власності.
Почата підпрапором необхідності пошуку «дійсного хазяїна», приватизація в Україні привеладо повного затуманиванию щирої картинии існуючих прав власності. Після всьогороків «реформи» неможливо провести чітке розмежування між державними іприватними секторами економіки: відбулася практично повна дифузія формвласності, причому проникнення приватної власності виявилося значно більшим,ніж це реєструється офіційною статистикою.
Невизначеністьграниць приватного сектора є наслідком як мінімум двох причин: по-перше, аж донедавнього часу «організовані» форми приватизації грали порівняно незначнуроль. Вони або легалізували вже раніше здійснений перерозподіл власності, абошляхом масової приватизації готували базу для наступного вторинногоперерозподілу; по-друге, широке поширення одержали так називані «специфічніспособи» формування приватного сектора. Їхній діапазон дуже великий – відпрямого грабежу державної власності до легальних трансакцій у формі перекладучастини створеної державним підприємством доданої вартості в приватний сектор.Створення фінансових холдингів, конгломератів, напівдержавних банків іфінансових структур, що сприяють виникненню рівнобіжних ринків грошей, кредитіві капіталу. Використання задолжностьи і кредитної залежності між підприємствамив якості «капіталу», з метою їх наступної легальної чи тіньової приватизації іт.д.
Наступнасхема представляє основні напрямки, об'єкти, суб'єкти і методи приватизації, атакож про нових власників, що з'явився в ході її.
Схема
Основні об'єкти, методи й учасники приватизації. Об'єкти Методи Нові власники Власність політичних і суспільних структур Створення комерційних структур, експорт капіталу Номенклатура суспільних і політичних організацій і близьке до них оточення. Державні бюджетні соціальні фонди Широка система соціальних кредитів і пільг по оподатковуванню. Створення комерційних структур на базі фондів. Корумпований апарат, «шляхетні одержувачі» Фонди державних підприємств. Різні форми «приватизації» (дрібні кооперативи, лізинг, оренда і т.д.) різноманітні форми масової і платної приватизації. Трудові колективи, директорат, що були теневики. Заощадження населення. Через систему ваучерних і інвестиційних фондів, банківську систему і нові організації соціального забезпечення. Співробітники фондів і організацій.Основнапричина того, що «гроші партії» дотепер «не знайдені», криється, очевидно, утім, що на фінансах партії створені найбільш дієздатні комерційні структури, утому числі найбільш респектабельні банки і спільні підприємства. Представникинової економічної еліти і політичного керівництва, як видно, змогли домовитисяміж собою, що, схоже, виявилося не занадто складною справою, якщо врахувати, щозначна частина, як тих, так і інших ніколи належала до одного клану – партійнійноменклатурі.
Найбільшпростий і розповсюджений метод приватизації на другому напрямку – так називана«доїння корови». Тут використовують наступну схему.
НБУ надає,наприклад, підприємству спеціальний кредит для виплати задолжностьи позаробітній чи платі для інших господарських нестатків, під низькі відсотки – 5%річних. Гроші на ринкових умовах відразу поміщають у комерційний банк, щознаходиться з підприємством у «особливих» відносинах. Різницю, що виникає націй операції, поділяють між керівниками підприємства і банківських працівників,що беруть участь у долі.
1.2 Специфіка сучасного етапу розвиткутіньової економікиВід самогопочатку перехідного періоду Україна у числі інших країн світу зіткнулася зпроблемою тіньової економіки – не контрольованого суспільством виробництва,розподілу, обміну й споживання товарно-матеріальних цінностей і послуг, тобтоприховуваних від органів державного управління й громадськостісоціально-економічних відносин між окремими громадянами та соціальними групами.Оцінки масштабів тіньової економіки в Україні коливаються у межах від 40 до 80% валового внутрішнього продукту (ВВП) залежно від методу оцінки (наприклад, наоснові попиту на гроші чи споживання електроенергії).
На думкубільшості експертів з цієї проблеми, найвищими темпами тіньова економіка вУкраїні розвивалася у 1994-1998 роках. На той час тіньовий сектор охопив більшучастину промислового виробництва, особливо паливно-енергетичного комплексу,сільського господарства, приватизації. Характерною ознакою цього періоду бувпідвищений попит на готівку поза банками, темпи зростання якої майже удвічіперевищували темпи зростання депозитних внесків у банківській системі. Великогопоширення набули “неофіційні” готівкові розрахунки за різноманітні “послуги”(за встановлення телефонних ліній, реєстрацію підприємств, перевіркусанітарної, пожежної, податкової інспекції тощо).
На початок2001 р., за даними Міністерства економіки та з питань європейської інтеграціїУкраїни, уряду вдалось знизити процес тінізації економіки на 5 %. Проте, надумку експертів, питома вага тіньового сектора економіки в Україні й далізалишається досить високою – 65 % ВВП.
Водночастреба підкреслити, що висока питома вага тіньового сектора в господарськомукомплексі України пов’язана не лише із методами його кількісної оцінки, але йвизначенням власне об’єкта аналізу та дискусії. Наведене вище визначеннятіньової економіки хоча й визнається більшістю фахівців, але через свійузагальнений характер допускає включення до цієї категорії досить широкогопереліку сфер та видів конкретної діяльності. В результаті у конкретнихситуаціях різні фахівці можуть по-різному тлумачити змістовне наповненняпоняття “тіньова економіка”.
Багатодослідників виділяє наступні структурні компоненти тіньової економіки. Вагомоюскладовою тіньового сектора вважають так званий “чорний ринок” (або“кримінальну економіку”), що тісно пов’язаний із сферою грошового обігу івиникає внаслідок шахрайства, розкрадання, рекету, проституції, наркобізнесу,незаконних валютних операцій тощо. Іншою складовою тіньового секторагосподарства країни є так звана “паралельна економіка”, що більшою мірою, ніж“чорний ринок”, пов’язана із сферою виробництва.
Сектор домашніх господарств – уньому товари (послуги) виробляються (надаються)лише для потреб споживання виробників та їхніх сімей. В Україні до цьогосектора фахівці відносять, наприклад, роботу дрібних виробників на приватних,присадибних та орендованих ділянках. Водночас у документі органів державної тамісцевої влади та управління, у ЗМІ і навіть у масовій свідомості цей сектор,як правило, не асоціюється із поняттям “тіньова економіка”.
“Неформальний сектор” представлений дрібними виробниками, що займаютьсяіндивідуальною трудовою діяльністю, власниками малих приватних підприємств,селянами-фермерами та іншими суб’єктами малого бізнесу. У сфері якого –легального чи тіньового – бізнесу функціонуватиме представник цього секторазалежить від цілого ряду умов (податкової політики держави; наявності пільгщодо фінансової підтримки малого бізнесу; стабільності національногозаконодавства; загального рівня розвитку товарно-грошових відносин в країні;криміналізації суспільства тощо). За несприятливих умов господарювання дрібнийбізнес швидко переходить у “тінь” і може залишатись там тривалий час. По суті,нерідко один і той самий суб’єкт підприємництва одночасно функціонує улегальному та нелегальному режимі, пропонуючи споживачам товари, режим обігуяких не обмежено законом і не заборонено (як, наприклад, зброї та наркотиків).Найпоширенішими формами правопорушень у цій сфері є різноманітні механізмиухилення від офіційного обліку підприємницької діяльності та від сплатиподатків.
До “прихованого сектора” національного виробництва (як складової“паралельної тіньової економіки”) дослідники відносять середні та великіпромислові підприємства, а також монопольні об’єднання. Як вважають деякіфахівці, особливість тіньової діяльності юридичних осіб у цьому секторі полягаєне стільки у прямих порушеннях чинного законодавства (таких, як несплатаподатків з результатів легальної економічної діяльності або декларування намитниці неправильної ціни при експортно-імпортних операціях), скільки упроведенні операцій, не заборонених українським законодавством (таких, якбартерні угоди, діяльність у межах офшорних зон і податкових гаваней).
Правильністьцього твердження неможливо ані заперечити, ані підтвердити, оскількирепрезентативна загальнодержавна статистика тіньових операцій в принципі неіснує. Однак узагальнення думок експертів і повідомлень у ЗМІ з цього приводудає змогу висловити деякі зауваження.
Перш за все зазначені вище прямі порушення законів упідприємницькій практиці можуть поєднуватись, переплітатись із здійсненнямоперацій, не заборонених законом. Через недосконалість вітчизняногозаконодавства далеко не завжди можна чітко встановити межу між правопорушеннямиі дотриманням закону. Яскравою ілюстрацією в цьому плані може слугувати спірщодо законності купівлі акцій ЗАТ “Оболонь” ІК “Кармет Інвест” в інтересах ЗАТ“Сармат”, який хоч і тягнеться з минулого року, але не розв’язаний у судовомупорядку ще й до сьогодні. Цей випадок є яскравим прикладом відсутності вукраїнському законодавстві спеціального закону, який би регулював діяльністьакціонерних товариств, на необхідності прийняття якого наголошують фахівці. Доречі, у Росії такий закон було прийнято ще наприкінці 1995 р.
По-друге, недосконалість вітчизняного законодавстванерідко підтримується штучно через “тіньову” лобістську діяльність груп впливу.Найбільше в цьому зацікавлений супервеликий бізнес (за визначенням завідувачавідділу соціологічної експертизи Інституту соціології Ю. Саєнка), що тіснопов’язаний з владними структурами й впливає на механізм прийняття рішень нелише на регіональному, а й на державному рівні. Тому цілком закономірно, якстверджує Ю. Саєнко, що національний тіньовий бізнес працює на принципах соціальногозговору, тобто домовленості укладаються в обхід букви закону. Природнимнаслідком такої ситуації є поширення корупції в органах державної та місцевоївлади та управління.
На думку ряду аналітиків, одне з призначень тіньовоїекономіки якраз й полягає у забезпеченні безпеки нагромаджуваного капіталу.Тому цілком закономірно, що, за даними соціологічних досліджень, кожна п’ятабізнес-структура в Україні надавала на останніх виборах фінансову підтримку тимчи іншим кандидатам у депутати.
У контексті всього наведеного вище, до тіньовоїекономіки в Україні, як об’єкту цього аналізу, ми не будемо включати сектордомашніх господарств, а особливу увагу звернемо на неформальний та прихованийсектори господарства. Адже діяльність саме цих секторів набуває особливогозначення для фінансування участі різних політичних сил у майбутніхпрезидентських виборах в Україні.
У цілому ж, якщо зробити спробу комплексно розглянутипроблему тінізації економіки в Україні, то можна виділити низку об’єктивнихфакторів, які пояснюють такі значні обсяги тіньової економіки:
– високі податки і нерівномірність податкового навантаження;
– недостатня прозорість податкового законодавства і постійне внесеннязмін до нього;
– повільні й непрозорі приватизаційні процеси;
– втручання владних структур усіх рівнів у діяльність суб’єктівгосподарювання;
– корупція в органах державної влади та місцевого самоврядування.
Саме ці чинники багато в чому визначають конкретнімеханізми функціонування тіньового сектора української економіки на сучасномуетапі.
Водночас наближення президентських виборів привноситьсвою специфіку в процес функціонування вітчизняної тіньової економіки, щовиявляється у наступному. Перш за все, зацікавлені фінансово-політичні групипрагнуть легітимізувати свій фактичний контроль над підприємствами через їхофіційну приватизацію. Водночас стрімко зростає інтерес супервеликих підприємницькихструктур до найпривабливіших об’єктів приватизації, що обіцяє загостренняконкурентної боротьби за право приватизації цих об’єктів, у тому числі і звикористанням “сірих”, тіньових механізмів.
По-друге, зростає значення різноманітних схем бізнесу, що дають змогу накопичуватитіньовий капітал у наймобільнішій, найліквіднішій формі – у формі грошовихактивів. Це автоматично веде д підвищення ролі банків та інших фінансовихустанов у процесі функціонування тіньового сектора вітчизняного господарськогокомплексу
1.3 Тіньова економіка в УкраїніХарактернимявище української економічної політики стало надання незаконних пільгнаближеним до влади комерційним структурам.
Приватизаціядержавних підприємств, як така, фактично почалася в Україні не в липні 1992року, як вказують в офіційних матеріалах, а з моменту створення в 1987 році,так званих малих кооперативів, більшість з який організовувалися при державнихпромислових підприємствах. Створення малих кооперативів виявилося дуже зручноюформою перекачування державних засобів у приватні руки.
До початкулипня 1994 року в Україні було приватизовано близько 70% усіх підприємствпромисловості і сфери послуг. Багатьма реформаторами настільки високі темпиперетворення розцінюються як колосальний успіх реформ. Однак поряд зкількісними показниками необхідно враховувати і якісні зміни.
Із самогопочатку аж до свого завершення, масова приватизація в Україні являла собоюколосальну спекулятивну операцію, приведшую до криміналізації економіки,небаченому соціальному розшаруванню й утворенню ворогуючих соціальних груп.Криміналізації є з одного боку, відображенням соціально-економічної іполітичної ситуації в країні, з іншого боку – тісно зв'язана з моделлюприватизації.
Деякіособливості дійсності мають раціональне пояснення, якщо визнати існування рівнобіжнихджерел доходів населення.
Відомо, що,починаючи з 1993 року, ціни в країні ростуть значно швидше, ніж офіційназаробітна плата: мінімальна і навіть середня по країні заробітна плата сьогодніне забезпечує необхідного прожиткового мінімуму. Однак дотепер соціальнаситуація в країні не вибухнула; банківські нагромадження населення ростуть;число знову утворених на підприємницькій основі господарських організаційзбільшується – незважаючи на те, що кожна третя зі знову створених дрібних ісередніх фірм виявилася збитковою. Є всі підстави припускати, що і проблемавиживання, і проблема первісного нагромадження капіталу зважується сьогодні вУкраїні на шляхах активного включення населення в різні процеси, щорозвертаються в рамках тіньової економіки. Мотиви, механізми і результати такоїучасті в різних груп населення різні.
Сучаснеукраїнське суспільство можна розділити на три основні страти, кожна з який, усвою чергу підрозділена на групи:
1. Нові власники, вищікеруючі, працівники вищої і середньої ланки, почасти наймані робітники нижчоїланки корпоратизованого сектора, де утворяться величезні надприбутки. Для цієїкатегорії облич характерне прагнення одержати і максимально вивести з-підоподатковування свої прибутки й інші доходи, що можливо тільки на шляху прямихпорушень законодавства і встановлення особливих «довірчих» відносин із двомасоціальними групами з іншої сторони: бюрократією, що визначає умови комерційноїдіяльності, і що змушують платити «данина» кримінальними елементами.
2. Групи, що мають реальніможливості брати участь у перерозподілі надприбутків; серед них, у першу чергубюрократія і кримінальні елементи, а так само нечисленні групи, що обслуговуютьнестатки сверхмонополистов.
3. Гнітюча частина населення,виведена за рамки корпоративного сектора і не допущена до його доходів.
Середнязаробітна плата кваліфікованого українського робітника в 125 разів менше, ніж вамериканського, хоча вартість споживчого кошика вже складає понад 40% відамериканського рівня.
Щоб вижити,населення змушене адаптуватися до нових умов, беручи участь у різних формах«тіньової економіки». За даними соціологічних опитувань, додатковий доходпрацівників промислових підприємств від різних видів побічної діяльностідосягає 80% сукупного сімейного доходу.
Таким чином,у гнітючої частини населення існує об'єктивна необхідність активізації своєїучасті в тіньовій економіці, що зміцнює основу хабарництва «тіньовоїдіяльності» і кримінальної активності.
Сьогодні вжеочевидно, що значне розширення сфери тіньовий, насамперед фіктивної ікримінальний, економіки веде нас не до цивілізованого ринку і демократії, а довстановлення корпоративно-бюрократичного кланового правління, що, як свідчитьісторія, може бути тривалим і навіть здатним забезпечити визначену соціальнустабільність.
Розділ 2. Аналіз розвитку тіньовогосектору економіки України2.1 Тіньові операції у сферіприватизації та акціонерного капіталу
У структурі вітчизняної тіньової економіки особливемісце посідають процеси, пов’язані з приватизацією державного і комунальногомайна. Це пояснюється необхідністю легітимізації відносин власності, якимналежить стратегічна роль в усій системі економіко-політичних відносин вУкраїні. Адже право власності на різноманітні економічні об’єкти на практицірозглядається багатьма суб’єктами як одна з ключових гарантій не тількисучасного, а й майбутнього становища їх власників у економічній тасоціально-політичній ієрархії українського суспільства.
Тому цілком закономірно, що значна частина грошей, яківкладаються у приватизацію, – це кошти, отримані злочинним шляхом. Як повідомивгазеті “День” начальник відділу державної служби боротьби з економічною злочинністюМ. Мортук, у 2002 р. кількість розкритих злочинів при приватизації державногота комунального майна зросла на 25 % і досягла 2 350. Всього ж у цій сфері заминулий рік зафіксовано майже 4,5 тис. злочинів. Причому тенденції, що склалисьу минулому, зберігаються і нині. Серед тих, хто постав перед судом у зв’язку ізправопорушеннями у сфері приватизації, більш як 10 % становили директорипідприємств і стільки ж – експерти, які давали фінансову оцінку майна, щоприватизувалось. Щоправда, більшість з цих осіб (майже 74 %) проходили застаттею перевищення службових повноважень.
Особливу роль серед тіньових процесів у сферіприватизації відіграють події, що розгортаються навколо найбільш інвестиційнопривабливих великих об’єктів, володіння якими може забезпечити найвищіекономічні та політичні вигоди їх власникам. Сучасний етап “великої”приватизації матиме нові характерні риси, які можуть сприяти поширенню тіньовихпроцесів більшою мірою, ніж це було раніше. Екс-депутат, колишній головакомісії Верховної Ради з питань приватизації, а нині – директор Міжнародногоінституту приватизації О. Рябченко пояснює це наступним чином. На його думку,на сьогодні більшість перспективних підприємств перебуває під контролем тих чиінших бізнес-структур. Причому мова йде не лише про юридично оформленівідносини, як, наприклад, управління державними корпоративними правами, але йпро реальне управління фінансовими потоками підприємств. На його думку, об’єктитакого роду для конкурсного продажу вже втрачені. Їх можна продати лише тимсуб’єктам, які ці підприємства реально контролюють. В іншому випадку ціпідприємства будуть розорені, а приватизація буде призупинена завдяки діїсудових механізмів. Чудовою ілюстрацією думок, висловлених О. Рябченком, можебути ситуація із ВАТ “Північним гірничо-збагачувальним комбінатом” (Кривий Ріг)приватизація якого розпочата ще влітку минулого року, не завершена до сьогоднічерез судові позови. Контрольний пакет акцій цього підприємства, що належитьдержаві, перебуває в управлінні Харківського “УкрСиббанку”. Цей же банк володієбільш як 50 % заборгованості комбінату. Умови реалізації на конкурсі 35,74 %акцій цього підприємства, встановлені Фондом держмайна, враховували як сучасніобставини, так, цілком імовірно, і перспективи роботи “Північного ГЗК”. Правда,за таких обставин продажна ціна пакету акцій лише на 2,5 % перевищувала їїстартову ціну. Окремі ж оглядачі вважають, що якби у конкурсному продажуоб’єкта брали участь конкуренти “УкрСиббанку”, то продажна ціна перевищила бстартову приблизно на 25 %. В результаті зросли б надходження до державногобюджету. Перевірити це твердження важко, оскільки приватизація 35,74 % пакетуакцій ВАТ “Північний ГЗК” де–факто призупинена через судовий позов конкурентів“УкрСиббанку”.
Водночас уже на стадії підготовки до продажу 25 %акцій, Нікопольського заводу феросплавів (НЗФ), що належать державі, приодночасній передачі в управління блокуючого пакету (25 % +1 акція), розгорівсяскандал із широким залученням ЗМІ. Практично всі провідні вітчизняні діловівидання і ряд громадсько-політичних газет так чи інакше висвітлюють ситуацію,що склалась. Головними конкурентами за право приватизації НЗФ називають корпорацію“Інтерпайп” (її інтереси представляє консорціум “Придніпров’я”) та КБПриватБанк. Крім того, заявки на приватизацію НЗФ подали ще чотири компанії:ВАТ “Стаханівський завод феросплавів”, ТОВ “Промін мед”, ВАТ “Запорізький заводферосплавів” і ВАТ “Орджонікідзевський ГЗК”. Але ці структури афільовані(пов’язані) із ПриватБанком, зазначають оглядачі. Водночас жорсткістьдодаткових вимог до учасників приватизаційного конкурсу робить, по суті, єдинимреальним претендентом на придбання акцій НЗФ корпорацію “Інтерпайп”.
Стартова ціна продажу 25 % пакету акцій (а фактично –розпорядження контрольним пакетом) становить трохи більше, ніж 53 млн грн. Надумку фахівців фінансової компанії “Сократ”, вона може бути вищою у кількаразів. Залежно від методики розрахунку, що застосовується, вартістьпідприємства може оцінюватись у 288-582 грн. Причому найвищий показник отриманона підставі оцінки чистих активів підприємства, тобто різниці між сумою йогоактивів та зобов’язань.
Скандал вже на стадії підготовки до приватизаціїпакету акцій НЗФ стимулював гучні публічні заяви конкуруючих сторін. Так, засловами голови правління ПриватБанку О. Дублета, цей банк готовий заплатити завиставлений на конкурс пакет акцій (з урахуванням передачі в управління йдержавного пакету акцій) 540 млн грн. Цю суму окремі експерти вважаютьбезпрецедентною і сумніваються в її обґрунтованості. Водночас президенткорпорації “Інтерпайп” Є. Берштам підкреслив: “За пакет НЗФ ми запропонувалиціну, за яку не буде соромно ані державі, ані нам”. Правда, конкретну суму, прояку йде мова, він не назвав, оскільки на той момент не було відкрито конвертівз пропозиціями.
Взагалі, не зупиняючись на суті методів оцінкивартості підприємств, зазначимо, що розбіжності в самих оцінках цілкомзакономірні через мінливість їх інформаційної основи – ситуації на конкретнихринках, де діють підприємства, вартість яких оцінюється. Однак застосуваннятіньових механізмів організації процедури приватизації державного такомунального майна дає змогу підібрати таке обґрунтування ціни та умовприватизації, які є найвигіднішими для певних претендентів. По суті, самедодаткові умови приватизації НЗФ, що, на думку деяких експертів, перетвориликорпорацію “Інтерпайп” на єдиного реального претендента на пакет акцій НЗФ упоєднанні із заниженою стартовою ціною, склали інформаційну основу дляформування іміджу “тіньової” щодо приватизації НЗФ. Саме тому, наприклад,фракція Соціалістичної партії у Верховній Раді вимагає від Генеральноїпрокуратури спеціального розслідування ситуації, що склалася на НФЗ.
Показово, що деякими аналітиками Нікопольськийферосплавний завод не розглядався як підприємство, що може стати причиноюконфлікту між фінансово-промисловими групами (ФПГ). Щоправда, йдніпропетровські ФПГ розглядались ними як єдине ціле. Цілком імовірно, що цепов’язано із “мирним співіснуванням” на цьому феросплавному заводі корпорації“Інтерпайп” та ПриватБанку. Нинішній же розкол можна пояснити загостреннямполітичної боротьби із наближенням президентських виборів та приватизацієюнайпривабливіших об’єктів вітчизняної економіки. Натомість як потенційно конфліктнірозглядались нафтові (“Укрнафта”, Дрогобичський, Надвірнянський таКременчуцький нафтопереробні заводи) і сировинні підприємства (Північний,Південний та Центральний гірничо-збагачувальні комбінати, рудоуправління “Сухабалка” та Комсомольське рудоуправління).
Приватизаційні справи 2002-2003рр. висвітлили такожсуб’єктивність підходу до додаткових умов приватизаційного конкурсу, яківстановлює Фонд державного майна. Справа не тільки в тому, що додаткові умовиносять індивідуальний характер. З позиції захисту економічних та соціальнихінтересів українського суспільства в цілому це може бути цілком виправдано,оскільки мова йде про стратегічно важливі об’єкти. Парадоксально те, що,декларуючи перед громадськістю доцільність існування таких додаткових умов водних випадках, одні ж і ті самі комерційні структури виступають проти такихумов в інших ситуаціях. Так, корпорація “Інтерпайп” виступила на захист додатковихумов приватизації НЗФ, що, на думку багатьох експертів, забезпечує їм перемогуу приватизаційному конкурсі по цьому підприємству, тоді як раніше той же“Інтерпайп” оскаржив у суді договір купівлі-продажу Північного ГЗК структурами“УкрСиббанку”, що базувалась саме на таких додаткових умовах. Причому оглядачізвертають увагу на те, що Кабінет Міністрів, який через Генеральну прокуратуруоскаржує тепер умови конкурсу, раніше їх сам і затвердив. Як зазначав раніше наодній із своїх прес-конференцій М.Чечетов, ініціатива висування додаткових умоввиходила від керівництва Північного ГЗК та місцевої адміністрації. Цяініціатива була підтримана Мінпромполітики та Мінекономіки.
Тому закономірно, що у контексті останніх подій усфері приватизації все більше фахівців схиляється до думки, що невдовзістосовно приватизації кожного великого, стратегічно важливого підприємства будеприйматись окремий закон. Підтвердженням такої тенденції може слугуватиреєстрація у Верховній Раді проекту Закону “Про особливості приватизаціїпідприємств Державної акціонерної компанії “Укррудпром”.
По суті, розглянуті вище приклади приватизації можнавіднести до сфери функціонування “паралельної”, а не “кримінальної” економіки,оскільки на підставі оприлюднених фактів можна говорити не про якесь навмиснепорушення закону, а про різні підходи до визначення критеріїв ефективної приватизаціїоб’єктів. Так, якщо першочерговою метою приватизації державного й комунальногомайна вважати збільшення обсягів надходжень коштів до відповідних бюджетів, топотрібно посилювати конкуренцію через допуск до конкурсу на придбання об’єктівякомога більшого числа претендентів. Якщо ж ставиться стратегічне завданнязабезпечити ефективне функціонування підприємства та зміцнення йогоконкурентних позицій на ринку, то треба визначити майбутнього ефективноговласника-інвестора. По суті, це та ситуація, яку описував О.Рябченко, говорячи,що більшість привабливих підприємств вже де-факто контролюються тими чи іншимикомерційними структурами. Причому, як стверджує екс-народний депутат, середтаких об’єктів тих, якими управляють на підставі договору про передачу державоюкорпоративних прав, дуже мало.
Фактично кожен із критеріїв приватизації може бутивизнаний як такий, що здійснюється в інтересах держави, і при кожному методіприватизації потенційно можуть бути вчинені корупційні дії ти чи іншихпосадовців.
Але щоб довести не просто кримінальний, а заздалегідьорганізований характер рішення про порядок приватизації тих чи інших об’єктів,треба довести наявність попереднього зговору того чи іншого претендента напридбання об’єкта з відповідними посадовцями. А технічно це – дуже складно.Тому при передачі справ до суду найпоширенішим звинуваченням є перевищенняслужбових повноважень. Водночас у ЗМІ досить часто, і це стосується не лишеприватизації, а й інших “тіньових” процесів, наводяться приклади зі справ,стосовно яких ще немає остаточних судових рішень, а є лише висловлювання абодії представників МВС, прокуратури або ДПАУ. Таким чином, складається дещопарадоксальна ситуація, коли процеси тінізації економічної діяльності ніби ймають місце, але де-юре їх учасників публічно визнавати ще не можна. Все ценакладає свій відбиток на висвітлення механізмів функціонування тіньовоїекономіки в Україні, включаючи аналіз справ, які перебувають у стадіїдосудового розслідування або ж ситуацій, які навіть і не дійшли до суду.
Показова в цьому плані ситуація на ринку ціннихпаперів, що значною мірою впливає на механізми приватизації державного майна.На думку голови Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питаньприватизації В. Семенюк, в Україні досі не сформовано законодавчу базу,необхідну для функціонування фондового ринку. На сьогодні на організованихринках укладається лише близько 7 % угод стосовно цінних паперів. Прозорістьпроцесів перерозподілу власності та відповідних грошових потоків відсутня,вважає народний депутат. Реальну ціну угод щодо цінних паперів достовірно встановитипрактично неможливо, оскільки грошові рахунки за цими угодами відбуваються замежами України, в офшорних банках.
Досить багато повідомлень в українській пресі, посуті, свідчать про справедливість, висловлених В. Семенюк, думок.
Показова в цьому плані і досить скандальна ситуаціянавколо ЗАТ “Укртатнафта”. Так, відповідаючи в кінці лютого 2003 р. назапитання кореспондента щотижневика “Деловая столица” про придбання татарськоюстороною іноземних компаній “Am Ruz Tradinb” та “Sea Group International” – акціонерів“Укртатнафти”, заступник голови Фонду держмайна С. Глушко, по суті, визнав, щопоінформованість цієї державної установи, стосовно обігу акцій стратегічноважливих українських підприємств незадовільна. Він зазначив: “За неофіційноюінформацією, “Татнафта” повністю купила ці дві компанії, і ми це враховуємозараз. Але ми не можемо це стверджувати, поки немає офіційного підтвердження”.Водночас колишній голова “Укртатнафти” В. Матицин звинувачується усистематичних крадіжках на підлеглому йому підприємстві й незаконному введенідо складу акціонерів зазначених вище іноземних компаній.
Тіньоваприватизація або інша тіньова форма відчуження майна досить часто відбуваєтьсязавдяки поєднанню нелегальних прийомів та формально легальних правовихмеханізмів. Зазначене поєднання ускладнює виявлення правопорушень і дає змогуновим власникам використовувати судовий механізм розв’язання спорів для захистусвоїх позицій. За таких умов саме недосконалість вітчизняного законодавствастворює додаткові можливості для тіньової приватизації державного ікомунального майна. Одна з таких схем була описана у щотижневику “Дзеркалотижня”. Спочатку за ініціативою власника контрольного пакету акційКременецького цукрового заводу київського ЗАТ “Торговий дім “Дніпро” булопроведено загальні збори акціонерів, на яких було обрано нове керівництвозаводу та спостережну раду. А через кілька днів, як з’ясували співробітникиУправління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Тернопільськійобласті, відбулося фіктивне засідання спостережної ради ВАТ “Кременецькийцукровий завод”, де було прийнято рішення про входження заводу як акціонера уЗАТ “Д.С. “Інвестмент” шляхом відчуження майна в обмін на акції цього ЗАТ. Далікерівники заводу, на підставі наданих їм таким чином повноважень, без згодиінших членів спостережної ради укладають угоди купівлі-продажу, а також облікумайна з рядом київських фірм, що були акціонерами ЗАТ “Д.С. “Інвестмент”. Аоскільки керівники й засновники цих фірм є представники ЗАТ “Торговий дім“Дніпро”, то майно цукрового заводу стало їх власністю. Причому за експертноюоцінкою вартість всього виробничого майна ВАТ “Кременецький цукровий завод”була оцінена у 820,7 тис. грн, тоді як залишкова балансова вартість йогостановила 11 млн грн. І хоча розслідування цієї справи триває, але механізмфункціонування тіньової приватизації очевидний
2.2 Експорт капіталу та інші фінансовіопераціїЗа різними оцінками, в тіньовому секторі обертаєтьсявід 40 до 60 % фінансових ресурсів країни. Виключне значення за таких умов маєвивіз капіталів за кордон. Він не тільки дає змогу краще відмити гроші,отримані злочинним шляхом, але й дозволяє власникам напівлегальних чи взагалінелегальних капіталів в Україні значною мірою позбутись контролю за їх активамиз боку органів державної та місцевої влади і управління. А ціна такоїекономічної та політичної свободи набуває особливого значення із наближеннямпрезидентських виборів. Адже з одного боку, ці вибори вимагають концентраціїфінансових ресурсів, а з іншого – після них багато і підприємців, і політиків,і різноманітних експертів не виключає переділу власності.
У цьому контексті показово, що вивіз капіталу закордон останнім часом зростає. Так, за оприлюдненими нещодавно даними НБУ, у2000 р. Україну залишили капітали на суму в 385 млн дол. у 2001 р. – на 898 млндол. а у 2002 р. – вже на 2,271 млрд дол. При цьому голова НБУ С. Тигипкостверджує, що левова частка коштів була виведена з України завдяки використаннюелементарної схеми із залученням офшорних компаній, суть якої полягає у наступному.Резидент України купує акції вітчизняного підприємства, як правило, це – неліквідніцінні папери, що дозволяє купувати їх за низькою цінною. Потім ці акції за тієюж низькою ціною продаються нерезиденту України, як правило офшорній компанії.Перший нерезидент передає зазначені акції за тією ж ціною іншому нерезиденту(переважно теж офшорна компанія). А вже цей, другий, залучений до фінансовоголанцюжка нерезидент продає акції українському підприємству за ціною, що удесятки разів перевищує початкову ціну продажу акцій. Обсяг вивозу капіталуприблизно (за вирахуванням порівняно невеликих комісійних) дорівнює різниці міжостанньою угодою між нерезидентом і резидентом України (що здійснювалась зависокої ціни акцій) і першою угодою між резидентом України і нерезидентом (щоукладалась за низької ціни акції). На думку деяких експертів, для такої схемививозу капіталу може здійснюватись спеціальна емісія акцій. При цьому треба підкреслити,що вивіз капіталу з України де-факто здійснювався за допомогою цілком легальних(де-юре) угод з купівлі-продажу цінних паперів. За твердженням С. Тигипка, упереліку суб’єктів підприємницької діяльності, що використовували зазначенусхему експорту капіталу, представлені банки практично всіх основних бізнес-групУкраїни. А це свідчить про широкі масштаби та певну аполітичність (у планіпровладних або опозиційних уподобань підприємців) розглянутої схеми експортукапіталу. Головним інструментом у боротьбі із наведеною вище схемою вивозукапіталу з України має бути постанова НБУ № 36 від 29 січня 2003 р., щопередбачає ліцензування операцій з цінними паперами. Так, НБУ узгоджуватиме зСБУ та МВС видачу банкам і фінансовим компаніям ліцензій на придбання валюти наміжбанківському ринку під операції по угодах із нерезидентами щодо акцій українськихкомпаній. Водночас, на думку деяких спостерігачів, існує цілком конкретна“жертва” (хоча вона й не була названа С. Тигипко), проти якої буде в першучергу спрямована дія зазначеної постанови НБУ, оскільки навряд чи вартоочікувати на компанію за “чистоту” національного бізнесу як такого.
А за словами фінансистів, оприлюдненою головоюНаціонального банку схемою активно користувались у 1997-1998 рр. Нині жвдаються до більш витончених схем експорту капіталу, які не протирічать чинномузаконодавству. Доречно також згадати, що свого часу масштабний вивіз капіталу зУкраїни здійснювався через прибалтійські банки. Після того як було виявленобезпрецедентний розрив між митною вартістю прибалтійського імпорту та сумамипроплачених грошей (близько 1 млрд дол. протягом 1999 р.), цей канал завдякиряду прийнятих адміністративних заходів було перекрито.
До речі, використання цінних паперів як інструментудля здійснення фіктивних за своєю метою фінансових операцій (хоча формально і вмежах чинного законодавства) не є суто українським “ноу-хау”, а досить добревідоме у світовій практиці. Одна із схем відмивання “брудних” грошей,оприлюднених FATF, передбачає використання з цією метою цінних паперів.
Боротьбою з легалізацією коштів, одержаних злочиннимшляхом, займається і спеціалізований підрозділ ГУБОЗ МВС України. Цимпідрозділом, наприклад, минулого року у Харкові припинено діяльність групипідприємців і керівників філії одного з банків, що здійснювали протизаконніфінансові операції з використанням офшорної компанії. Зловмисники встигли“відмити” понад 4,5 млн дол. США. За матеріалами служби БОЗ прокуратурою порушенакримінальна справа.
В Івано-Франківській області викрито групу керівниківдекількох комерційних структур. Шляхом проведення фіктивних вексельнихрозрахунків і безтоварних операцій вони викрали і “відмили” понад 15 млн грн.
Для координації зусиль різних державних структур уборотьбі з відмиванням “брудних” грошей створена спеціальна міжвідомча група.До неї, крім співробітників ГУБОЗ, входять представники ДПА, НБУ, Мін’юсту,фахівці нещодавно створеного Державного департаменту фінансового моніторингу,митної служби. Група займається дослідженням тенденцій, схем і способіввідмивання коштів і доходів, отриманих злочинним шляхом. Джерелами такихдоходів є незаконна міграція, торгівля людьми, наркобізнес.
Оскільки через складність фінансових схем, щозастосовуються, встановити факт відмивання “брудних” грошей дуже складно, то напрактиці іноді виникає певна розбіжність у корпоративних інтересах міжбанкірами та працівниками правоохоронних органів насамперед з приводу розкриттяінформації, яка є банківською таємницею. Банкіри звертають увагу на те, щорозширення доступу працівників правоохоронних органів до таємниці банківськихвкладів послабить довіру клієнтів до банківських установ, негативно вплине настан депозитів у банках.
Також дуже критично налаштований ряд банкірів щодо дійправоохоронців, які, поширюючи інформацію про правопорушення у фінансовійсфері, таким чином формують негативний імідж банківської системи України вцілому. На думку банкірів, це може мати негативні наслідки для всієївітчизняної економіки. Не виключено, що саме у такому контексті деякі з нихрозглядають заяву Міністерства внутрішніх справ: “Банківська системаперетворилася на центральну ланку технологічного ланцюжка з відмиваннякапіталів, здобутих злочинним шляхом. До кримінальної відповідальності завчинення корисливих злочинів безпосередньо у банках притягаються 367працівників, з яких 54 – керівники банківських установ”. (Правда, у звіті невказується, скільки з притягнутих до відповідальності осіб визнані винними усудовому порядку).
Не дивно, що у такій атмосфері ряд українськихстрахових компаній висловив свою занепокоєність діями ДПАУ, яка, посилаючись насвої внутрішні документи, раптово почала вимагати у них договориперестрахування із латвійською компанією “EstoraRe”. Оскільки ДПАУ непрокоментувала свої дії, то можна припустити, що податківці аналізуютьімовірність функціонування якоїсь схеми експорту капіталу з України або жухиляння від оподаткування.
Водночас, на думку деяких оглядачів, стимулюватирозвиток тіньових процесів на вітчизняному фінансовому ринку може і реалізаціянамірів Національного банку заборонити обмінні пункти валюти, що працюють напідставі агентських угод. За даними НБУ, на такі пункти припадає 57 % від їхзагального числа в Україні і лише 29 % від загальноукраїнського обсягувалютообмінних операцій. Це, на думку деяких експертів, свідчить проприховування доходів.
Невідкидаючи, в принципі, можливості приховування доходів валютообміннимипунктами, зазначимо, що на підставі такого простого порівняння не можна робититакі однозначні висновки. Поряд з цим досить проблематично, чи зможуть банкиоперативно заповнити вакуум у валютообмінній мережі, що виникне внаслідокзакриття пунктів, які працюють за агентськими угодами. Швидше за все, требапогодитись з деякими оглядачами, які вважають, що наслідком зазначеної новаціїНБУ стане поява численних стихійних нелегальних пунктів обміну валюти з усімавадами, притаманними тіньовій економіці
2.3. Податкові правопорушенняОдне з ключових місць у механізмі функціонування тіньової економіки посідаютьподаткові правопорушення. Надзвичайно великі масштаби їх розвитку, по суті, єзагальновизнаними. Наприклад, відповідаючи на запитання кореспондентащотижневика “Дзеркало тижня”, Генеральний прокурор С. Пискун висловив думку, щочисельність реальних мільйонерів приблизно у 5 разів перевищує чисельністьмільйонерів офіційно задекларованих. Минулого року за позовом податковихінспекцій було порушено 2 тис. кримінальних справ щодо ухилення від сплатиподатків, у тому числі більше 1,5 тис. на суму понад 1 млн грн.
Проведення легалізації неоподаткованих доходів населення, отриманих незлочиннимшляхом, у вигляді їх амністії дасть змогу вивести з тіньового обігу від 35 млрддо 40 млрд грн. Про це заявив на брифінгу заступник глави АдміністраціїПрезидента України П. Гайдуцький, коментуючи доручення уряду глави державиздійснити ряд заходів з “детінізації” та легалізації доходів. “Така акція маєбути одноразовою з терміном від 3 до 6 місяців”, – зазначив заступник глави АПУкраїни.
Узагалі податкові правопорушення дуже численні та різноманітні, здійснюютьсяі юридичними, і фізичними особами. Як зазначають фахівці, наприклад, незаконневідшкодування із державного бюджету податку на додану вартість (ПДВ)експортерам стало різновидом кримінального бізнесу, масштаби якого загрозливідля української економіки. Можна навести лише один приклад: за 2001 рік вдалосязапобігти відшкодуванню ПДВ за фіктивними операціями на суму понад 1 млрд грн,а в I кварталі 2002 року – на суму близько 540 млн грн.
Повернення ПДВ, на думку голови Державної податкової адміністраціїУкраїни Ю. Кравченка, залишається великою проблемою податкової системи України.За його словами, з початку 2003 р. підприємцям повернули 104 млн грн, але їмдержава заборгувала ще 2,9 млрд грн. При цьому б суми ПДВ, заявлені платникамидо повернення, постійно зростають. Якщо у 2000 р. було заявлено до повернення11 млрд грн, то у 2002 р. – вже 16 млрд грн. Особливо гостро стоїть проблемавідшкодування ПДВ у експортно орієнтованих регіонах. Так, за повідомленнямголови ДПА у Дніпропетровській області Л. Гаврюка, минулого року в областівідшкодовано ПДВ на 39 млн грн більше, ніж зібрано. Загальна сума відшкодуваннястановить 758 млн грн. Ще 1,8 млрд грн заявлено для відшкодування, що у 1,5раза перевищує суму всіх податків, які надійшли з Дніпропетровської області додержбюджету минулого року.
Виявлення фальсифікованих вимог для відшкодування ПДВ складна й кропіткапроцедура. На думку фахівців, головними критеріями при виборі заявок дляпоглибленого контролю є:
– чи є повернення податків першим для експортера;
– чи є дані про дотримання платником податків податковогозаконодавства. Виділяються платники, що мають прострочену заборгованість зісплати податків чи скоїли порушення податкового законодавства;
– чи відрізняються суми, зазначенні в заявах, від визначеного рівнявідшкодування.
Якщо на ці запитання дається відповідь “так”, то заявка повинна пройтипоглиблений контроль з боку податкової служби. Якщо ж податкова служба все-такивирішить проводити перевірку, то основна увага має приділятися: показникам, щовизначають ПДВ, включаючи обсяги операцій із закупівель, продажу й експорту;різниці між експортними цінами, які відображаються у звітності платником, йекспортними цінами, що розраховуються митною службою; загальному оборотукомпанії; коефіцієнту обороту з експорту.
Митна служба несе відповідальність за перевірку точності експортнихдекларацій з точки зору опису, кількості та вартості експортних товарів ізабезпечення того, що завірені копії експортних декларацій надавалися тільки зафактично вивезені за межі країни товари.
Контроль за поверненням ПДВ експортерам значно посилюється за наявностіефективних механізмів обміну інформацією між податковою й митною службами звикористанням спільних комп’ютерних систем і цифрового коду для реєстраціїекспортера. Необхідно, щоб інформація митної служби, яка повинна бути врозпорядженні податкової служби, мала дані:
– про експортні декларації, у тому числі реквізити експортера, а такожвид, вартість і кількість товарів. Це дасть змогу зіставити фактичну потужністьпідприємства з кількістю товарів, що експортуються;
– про дотримання експортерами митного й податкового законодавства;
– про звичайні ціни операцій, щоб установити різницю в цінах при зловживаннітрансфертними цінами.
Для подання податковим органам даних про фактично експортовані вантажімитна служба повинна спочатку встановити, чи були декларовані товари фактичновивезені за межі держави. Дієвим механізмом тут є міжурядові угоди проадміністративну взаємодопомогу в митних справах, укладені українською митноюслужбою з багатьма країнами світу. Але цього недостатньо. Необхідно також наміжурядовому рівні визначити порядок обміну інформацією з митними службамисусідніх країн про підтвердження доставки товарів, виключивши таким чиномможливість незаконного відшкодування ПДВ за відсутності фактичного експорту.Такий порядок має визначати формат і терміни обміну інформацією, можливістьобміну інформацією між серверами центральних баз даних митної служби України ймитних служб сусідніх країн.
Певною мірою проблема повернення ПДВ – результат недоліків вітчизняногоподаткового законодавства. Так, у серпні 2002 р. Генеральна прокуратура порушилакримінальну справу щодо факту ухилення від сплати податків у особливо великихрозмірах проти посадових осіб експортера металобрухту компанії “МАСА інвестгруп”. А у березні 2003 р. було затримано генерального директора цієї компаніїС. Троцького. Раніше Вищий господарський суд України зобов’язав компаніюсплатити 80 млн грн боргу з ПДВ. Продаж металобрухту українським експортеромнерезидентам здійснювався на митній території України. Саме з приводутлумачення поняття експорту у “МАСА інвест груп” і з’явились розбіжності зДПАУ. Причому позицію підприємців, що апелювали до букви Закону “Про податок надодану вартість”, за словами кореспондента “Украинской Инвестиционной Газеты”,у цілому підтримували у Кабінеті Міністрів та Міністерстві економіки. До тогож, як стверджує начальник відділу компанії-металотрейдера О. Малафєєв, ця фірмачерез суд домоглась у податковій адміністрації повернення заборгованості з бокудержбюджету на суму 40 млн грн. А податківці, зазначає кореспондент, такого“нахабства” стерпіти не змогли, що в результаті й призвело до згадуваного вищесудового рішення.
Не проста ситуація складається і зі збором інших видів податків. Так,за словами Ю. Кравченка, наприкінці лютого ДПАУ звинувачувала 17 комерційнихбанків у несплаті податку на прибуток за 2002 р. у повному обсязі. ПозиціюДПАУ, як зазначає кореспондент газети “Деловая Украина”, підтримав голова НБУС. Тигипко, закликавши податківців перевіряти подібні структури. На думкуоглядача, особлива увага податківців та НБУ буде спрямована на банківськіструктури, що так чи інакше підтримують опозицію. Це зокрема, акціонерний банк“Мрія”, “Югбанк”, а також Київський банківський союз, що лобіюють інтереси“Нашої України”. Водночас не виключено, які “постраждати” можуть і представникипровладного табору, що займають альтернативні до Ю. Кравченка та С. Тигипканіші впливу. Правдоподібність таких прогнозів цілком імовірна, оскільки ДПАУ немає претензій, за словами Ю. Кравченка, лише до 63 банків України, 17 банкамзвинувачення пред’явлені, а про решту – а це 77 банків – нічого не булосказано. Деякі оглядачі, на підставі всього згадуваного вище роблять висновокпро тактичний альянс Ю.Кравченка та С. Тигипка, який із наближеннямпрезидентських виборів може перетворитися на стратегічний. Узагалі подібнаувага саме до банків цілком закономірна, оскільки саме вони оперують великимиобсягами грошей, без яких розраховувати на успіх у передвиборній кампаніїбезглуздо. Водночас негативні наслідки для економіки політизації банківського секторазагальновідомі.
Треба підкреслити, що банківська сфера – не єдина проблемна ланка вітчизняноїекономіки зі сплати податку на прибуток. За оцінками фахівців ДПАУ, боргипідприємств в Україні зі сплати податку на прибуток зросли у 2002 р. більше ніжу 3 рази і становили близько 4,5 млрд грн. Майже половина цієї суми – боргипідприємств паливно-енергетичного комплексу. Поряд з цим за минулий рікспостерігається зростання надходжень податку на прибуток підприємств на 14 %(або на 1,1 млрд грн), чого вдалося досягти виключно за рахунок зростаннякількості прибуткових підприємств. По суті, штучна збитковість підприємств нетакий вже рідкісний прийом бізнесу. Але чи має місце незаконне ухиляння відоподаткування, чи цілком легальна мінімізація податків, треба з’ясовувати укожному конкретному випадку. Враховуючи актуальність цього питання, відтеперусі декларації підприємств зі збитками будуть приймати окремо та особистоначальники державних податкових інспекцій, щоб зразу з’ясувати у бухгалтерапричину появи збитків.
Актуальною є також проблема контролю за обігом підакцизних товарів.Так, 18 березня на прес-конференції першого заступника голови ДПАУ, начальникаподаткової міліції В. Жвалюка було оприлюднено результати операції “Акциз”, щопроходила протягом двох місяців. Тільки алкогольних напоїв було вилученоподатківцями на суму 5,5 млн грн (на цю суму алкогольних напоїв було вилученоза весь минулий рік). У цілому в результаті перевірок більше 6 тис. об’єктів накожному другому з них виявлено порушення. Було порушено 626 кримінальних справ.Зібрана за ці два місяці сума акцизного збору різних видів підакцизних товарівстановить 600 млн грн – удвічі більше, ніж за цей же період минулого року.Однак масовість порушень свідчить про наявність глибинних проблем у сфері обігупідакцизних товарів. Так, “безакцизну” горілку у промислових обсягах випускаютьцілком легальні виробники, тоді як частка фальсифікатів порівняно незначна.
Показова в цьому плані і ситуація у нафтопереробній галузі, денечіткість вітчизняного законодавства призвела до того, що нафтопереробнізаводи свого часу не платили акциз із нафтопродуктів, вироблених здавальницької сировини, яку постачали підприємства з іноземними інвестиціями(ПІІ). Ці дії базувались на тлумаченні неоднозначного законодавства, щонадавало пільги ПІІ. Спроби ліквідувати пільги робилися, починаючи з 1999 р.Але останню крапку у затяжному спорі поставив у 2002 р. пленум Верховногогосподарського суду, який визнав ПІІ рівними у правах з іншими платникамиподатків й уповноважив суди переглянути всі справи за їх участю. У результатіГосподарський суд Львівської області визнав законним рішення податкової адміністраціїпро донарахування нафтопереробному комплексу “Галичина” акцизів, несплачених у2001-2002 рр. Вочевидь подібна доля чекає й інші нафтопереробні заводи (НПЗ).Наслідком сплати акцизу стане не тільки поповнення бюджету, а й зменшенняобсягів фінансових ресурсів НПЗ. Власники останніх, як відомо, є активнимиучасниками та спонсорами передвиборних перегонів. А найбільшу власність увітчизняних НПЗ мають російські компанії та українські компанії, пов’язані зПриватБанком.
Для здійснення тіньових операцій використовуються різноманітніподаткові пільги. Наприклад, організації, що входять до технопарку, їх дочірніта спільні підприємства мають право не перераховувати до бюджету суми податкуна прибуток, а отримані кошти спрямовувати виключно на розвиток власнихдослідницько-експериментальних баз. Такою системою пільг у корисливих ціляхвирішив скористатися, наприклад, один із київських підприємців, що зареєструваву Києві одне з дочірніх підприємств. Його створення давало право на отриманнясвідоцтва інноваційного проекту в структурі технопарку. Здійснюючи фінансовімахінації з незаконним використанням нульової ставки ПДВ, бізнесмен надавпослуги з відмивання грошей ряду відомих компаній України. Через мережу власнихкомерційних структур він перерахував на рахунки закордонних банків близько 11млн грн, призначених для розвитку вітчизняної науки.
У результатіподаткового аудиту, проведеного на 300 підприємствах, що працюють у спеціальнихекономічних зонах (СЕЗ) та на територіях пріоритетного розвитку (ТПР),порушення податкового законодавства були виявлені на кожному четвертому з них.Багато підприємств-пільговиків використовували надані їм пільги не запризначенням. Одна з подібних схем виглядає наступним чином. Спочатку у СЕЗ абоТПР ввозиться неоподаткований товар, який у подальшому продається за вигідноюціною за межами означених територій. Використовуються й інші схеми, але економічноюосновою їх ефективності слугують різноманітні митно-податкові пільги, що даютьзмогу суб’єктам тіньового бізнесу грати на створюваній за допомогою згаданихпільг вигідній для них різниці цін. Тому не дивно, що за результатами документальнихперевірок підприємств, які працюють у СЕЗ і ТПР, до державного бюджету, заповідомленням Головного управління податкового аудиту і валютного контролю ДПАУбуло донараховано 27 млн грн
Розділ 3.Проблеми і перспективиборотьби з тіньовим сектором в Україні
ПроблемоюУкраїни є явно кримінальна, замішана на тіньовій діяльності фарбування кланів,що складаються. У цьому зв'язку небезпідставним представляються висловлюваніпобоювання, що на результат майбутніх виборів у країні сильний вплив будутьробити кримінальні елементи.
Для формування ресурсної бази всієї тіньової економікивиключне значення мають різноманітні операції на товарних ринках, оскільки самевони надають основне товарне покриття для тіньових фінансових ресурсів, забезпечуючитаким чином товарно-грошовий обіг тіньового сектора вітчизняного господарства.
До того ж для тіньових операцій на товарних ринкаххарактерні велика розгалуженість та ієрархічна структура, участь в них багатьохдрібних суб’єктів (представники малого бізнесу, наймані працівники, офіційнобезробітні тощо). Тому, враховуючи різноманітність та складністьтоварно-грошових операцій, далеко не завжди всі сумнівні випадки можна однозначновіднести до тіньового сектора. Наочним прикладом у цьому плані може слугуватининішня ситуація на зерновому ринку. Скандал розгорівся після нещодавніх заявпредставників влади ряду регіонів, а також деяких підприємців про загрозудефіциту зерна та ймовірність зростання цін на хліб. Починаючи з лютого,зростають ціни на борошно. А, наприклад, правління ВАТ “Кримхліб” заявило, щобуде змушене переглянути ціну на всі види продукції у зв’язку з практичнотриразовим зростанням цін на зерно та стрімким підвищенням вартості борошна.Подібні заяви на фоні нещодавніх гучних рапортів про рекордні врожаї зерна тауспішну експансію вітчизняного зерна на світові ринки, про нарощуванняекспорту, по суті, й слугували спусковим гачком до розгортання скандалу.Зазначений інформаційний привід стимулював інтерес ЗМІ до цієї проблеми. Якповідомила, наприклад, “Украинская Инвестиционная Газета”, менше ніж за місяцьперевірок департамент Державної служби по боротьбі з економічними злочинамиМіністерства внутрішніх справ України задокументував понад 210 порушень щодооперацій на зерновому ринку, включаючи незаконне використання зерна здержавного резерву. Так, посадові особи АПК “Ужгородський” незаконновикористали понад 1,4 тис. т зерна з держрезерву на суму 1,3 млн грн.Керівництво ж Володимир-Волинського хлібоприймального підприємства (ХПП)реалізувало за демпінговими цінами заставлене під кредит зерно, у результатічого збитки цього підприємства та ПриватБанку, що видав позику, у сукупностістановили 1,4 млн грн. У Харківській області керівництво Ковягівського ХППнезаконно реалізувало 920 т зерна з держрезерву на суму 875 тис. грн. Минулогороку співробітники згадуваного департаменту МВС розкрили майже 1200 злочинів,пов’язаних із розкраданням зерна та зловживаннями на зерновому ринку. Водночас,за повідомленням керівника цього департаменту, нинішнього року МВС непорушувало кримінальних справ проти зернотрейдерів, але почало перевірку їхдіяльності. З’ясовується, наприклад, правомірність здійснення ними операцій зекспорту зерна. Між тим, за даними Генеральної прокуратури, встановлені фактинезаконного відшкодування ПДВ з держбюджету щодо операцій із зерном.
Досить гострою залишається проблема великомасштабноїконтрабанди цілого ряду товарів. Причому, як зазначають фахівці, наприклад,крім прямого нелегального імпорту цукру, використовуються можливості імпортучерез СЕЗ, пільги СП тощо. І хоча наприкінці минулого року було прийнято закон,що заборонив безмитний імпорт продуктів харчування через СЕЗ, однак про реальнійого наслідки для ринку цукру говорити ще зарано. Основні напрямкиконтрабандних операцій – Росія та Молдова. Треба підкреслити, що, на думкуекспертів, тінізації ринку цукру, як і ринку зерна сприяє нераціональнадержавна політика щодо регулювання цих ринків.
Що ж стосується Молдови, то з її територіїконтрабандно надходить не лише цукор. Наприклад, біля села Руда Кам’янець-Подільськогорайону Хмельницької області нещодавно було затримано дві вантажівки із 20 т контрабандноготютюну, вирощеного у сусідній Молдові. Причому це був не перший рейс до сховищана території цього села. Вартість тільки зазначеної партії затриманогопідакцизного товару оцінюється у 100 тис. грн. На думку начальника управлінняХмельницької обласної ДПА М. Козловського, сховище у селі Руда представлялособою ланку в ланцюжку із забезпечення сировиною підпільної фабрики звиробництва тютюнових виробів. Аналогічний ланцюжок на Хмельниччині вже буловикрито раніше. Так, сім чоловік звинувачується в тому, що вони різали й сушилитютюн у селі Пашківці Хмельницького району. Потім цей тютюн надходив до містаДеражні, де на колишній лісоторговій базі було організовано виробництво сигарет“Прима”. Зазначена група займалась тіньовим виробництвом і збутом сигаретвеликими оптовими партіями. Сировина постачалась контрабандно. Показово, щоцілком легальна Кам’янець-Подільська тютюнова фабрика не витримала конкуренціїз підпільним виробництвом і, по суті, не функціонує.
Украй заплутані і до того ж нерідко супроводжуютьсявідверто кримінальними діями тіньові процеси на ринку алкогольних напоїв. Пронелегальне виробництво, що організоване легальними виробниками, і про несплатуакцизних зборів говорилося вище.
Однак найбільш резонансні події, на думку деякихоглядачів, нерідко пов’язані з боротьбою за контроль над певними об’єктамилікеро-горілчаного бізнесу і до того ж іноді супроводжуються відвертокримінальними злочинами. Про це свідчить коротка (за 2000-2002 рр.) хроніка“горілчаних війн”, наведена у щотижневику “Галицькі Контракти”:
2000 р. ДПАУ звинуватила компанію “Nemiroff” вухилянні від сплати ПДВ у розмірі 1,2 млн грн шляхом реалізації фіктивнихзовнішньоекономічних контрактів. Справа до суду не дійшла.
Листопад 2001 р. Директора компанії “Союз-Віктан Ltd”А. Охлопкова та його першого заступника В. Удовенка звинувачено в організаціїубивства. 23 серпня 2002 р. апеляційний суд Криму виніс їм обвинувачувальний вирок,який пізніше було скасовано Верховним Судом.
Березень 2002 р. Податківці звинувачують “Nemiroff” уреалізації 10 фіктивних зовнішньоекономічних контрактів на суму 60 млн грн, щонібито дало компанії можливість ухилятися від сплати ПДВ на суму 9 млн грн.Справа до суду не дійшла.
Липень 2002 р. Убито генерального директораМиколаївського лікеро-горілчаного заводу В. Чабанова. За звинуваченням ворганізації вбивства заарештовано і засуджено до 15 років позбавлення волікомерційного директора цього підприємства М. Унжакова.
Лютий 2003 р. За підозрою в організації вбивства свогокомпаньйона заарештовано директора ТОВ “ПКС-Арго” С. Лігая. Ведеться слідство.
Складна ситуація і в паливно-енергетичному комплексі.Так, за даними МВС, в результаті комплексного відпрацювання співробітникамицього міністерства нафтогазової галузі країни викрито понад 1,3 тис. корисливихзлочинів, з яких 937 – тяжкі та особливо тяжкі. Сума матеріальних збитків,завданих злочинними діями, становить понад 20 млн грн. Наприклад, у Києві порушенокримінальну справу відносно керівників ТОВ “Інтер і Ко”, які шляхомпідробки векселів заволоділи у державному підприємстві “Торговий дім “ГазУкраїни” НАК “Нафтогаз України” майном на суму понад 3,7 млн грн. Поширилисязлочини й у сфері розробки родовищ нафти і газу. Якщо у 2002 р. було викрито 37зазначених злочинів, у 2001 р. – 50, то протягом 2002 р. – 77. Водночас требавідзначити, що сума у 20 млн грн збитків, заподіяних злочинними діями, є дужемалою у порівнянні з “тіньовим потенціалом” вітчизняного нафтогазовогокомплексу, який деякими аналітиками розглядається як один з провідних донорівмайбутніх президентських виборів.
Високі ціни на металобрухт, особливо брухт кольоровихметалів, у розвинутих країнах є потужним стимулятором до формування тафункціонування розгалуженої мережі злочинної діяльності саме в тих галузяхекономіки, де економічно вигідна крадіжка металів. Тривожні сигнали надходять зусієї України. У контексті зазначеного вище цілком закономірно, що за данимиМВС, кожна 10-та крадіжка державного чи колективного майна в Україні скоюєтьсяз об’єктів “Укртелекому”. Понад 10 тис. заяв минулого року надйшло доправоохоронних органів з приводу крадіжок та розкрадань дроту,кабельно-провідникової продукції, розукомплектування та виведення з ладу АТС,телефонів-автоматів, іншого цінного обладнання. Прямі збитки від цих злочинівстановлять понад 5 млн грн. Скажімо, локальна минулорічна пожежа на одній ізАТС м. Запоріжжя, за повідомленнями менс-медіа, завдала втрат місцевимметалургійним підприємствам, які впродовж декількох днів були позбавленізв’язку, на десятки мільйонів гривень. До того ж стан відшкодування збитківнадзвичайно низький: із зафіксованих 5 млн грн повернено лише трохи більше 180тис. Основна причина – несвоєчасне повідомлення про факт агресії щодо об’єктазв’язку і неякісне розслідування (або як природний наслідок першого, або ж якнезалежний фактор, що гірше). Причому офіційно зареєстровані факти крадіжокчорних і кольорових металів – лише “верхівка айсбергу” цього злочинногобізнесу.
Досить широко розповсюджені у сфері зв’язку більшвисокотехнологічні правопорушення, а саме – перерозподіл графіка (часупереговорів). Причому до цього причетні працівники системи зв’язку. Системасудового доведення непричетності конкретних громадян та організацій до дорогихміжнародних переговорів, які через злочинні дії в системі зв’язку де-фактопроводились іншими особами, украй складна. Тому досить значна частина такихфактів може й не знаходити офіційного юридичного підтвердження. Однак, за данимиМВС, збитки від такої кримінальної діяльності щороку сягають 80-100 млн грн.Власне, зловживання у системі, як зазначають деякі оглядачі, і стали однією зголовних причин, в результаті чого (до речі, за ініціативи МВС) на рік булоперенесено приватизацію “Укртелекому”.
Значне місце серед тіньових операцій на товарнихринках, до того ж часто із помітним елементом суто кримінальної діяльності,посідає незаконна торгівля автомобілями. Її висока прибутковість базується натому, що правопорушники намагаються уникнути сплати високих імпортних тарифівна ввіз в Україну автомобілів. Висока прибутковість є потужним стимулом допостійного вдосконалення злочинних схем імпорту машин, про що свідчить наступнийприклад. Працівники Управління по боротьбі з організованою злочинністю МВСУкраїни у Волинській області отримали оперативну інформацію й одночасно провелидва санкціонованих обшуки у помешканнях, що належать громадянину К. В одному ізсіл Рожищенського району за місцем проживання підозрюваного було вилученопістолет ТТ і 33 набої до нього. А в Луцькому районі, де він купив ділянку збудинком, було знайдено повний набір підроблених штампів, печаток, бланківмитних декларацій, сертифікатів відповідності, технічних паспортів, свідоцтвпро реєстрацію, талонів технічного огляду, комплект нових номерних знаків дляавтомобілів, комп’ютерну техніку, тобто повний набір усього необхідного длянелегального розмитнення транспортних засобів і незаконної постановки їх наоблік.
Нині ще належить з’ясувати, скільки було незаконнопоставлено махінаторами на облік автомобілів і видано свідоцтв. Наразіпроводиться експертиза комп’ютерної бази даних, встановлюється коло осіб, якікористувалися такими кримінальними послугами. А схема була приблизно такою. Якповідомив перший заступник начальника слідчого управління МВС в області підполковникміліції П. Іванишин, із-за кордону передавалися номери кузова і двигунаіномарки на Волинь. Тут виготовлявся підроблений вітчизняний технічний паспорт,отримували комплект державних реєстраційних номерних знаків, з якими і їхали наЗахід. Там прикріплювалися волинські номери, і машина вільно в’їжджала черезкордон і митницю в Україну. Робилося все так, нібито це авто свого часу вжевиїжджало за кордон. У такий спосіб ділки діяли в обхід обов’язкових платежів.
Візуально виявити підробку практично неможливо.Потрібна ретельна експертиза, адже фальшивки виготовлялися на високому рівні іззастосуванням сучасних технологій. Зрозуміло, що діяла добре організована йзаконспірована злочинна група з широким колом зв’язків в усіх сферах.
Широкомасштабною тіньовою діяльністю відзначаєтьсясфера торгівлі товарами широкого вжитку. Це пов’язано не лише з досить високоюприбутковістю цієї сфери тіньового бізнесу, а й з великою кількістю осіб,залучених до цієї діяльності. Причому останнім часом об’єктами звинувачень збоку правоохоронних органів стає не лише дрібний бізнес (що вже є традиційним),а й великі торгові підприємства.
Наприклад, у грудні 2002 р. податковою міліцією булопроведено інвентаризацію та вилучення всіх товарів, як речових доказів, умагазинах з торгівлі побутовою технікою та електронікою мережі фірми“Ельдорадо”. Підставою для цього послужила постанова слідчого управління ДПАУвід 18.12.2002 р. про порушення кримінальної справи з приводу несплатиподатків. За словами начальника податкової міліції В. Жвалюка, кількакримінальних справ було порушено проти деяких дочірніх підприємств “Ельдорадо”,що завозили товари без відповідних документів. Справа, наприклад, порушенапроти ТОВ “Едельвейс”, яке до серпня 2002 р. було регіональним постачальникомкомпанії “Ельдорадо Україна”. У прес-службі Київської податкової міліції повідомили,що ТОВ “Едельвейс” протягом 2001-2002 рр. не сплатило ПДВ та податок наприбуток на загальну суму 75 млн грн, вдаючись до фальсифікації даних убухгалтерських звітах. “Едельвейсу” ж, у свою чергу, товари постачало ТОВ“Реклама – мама центр”, кримінальну справу проти якого було порушено в кінцічервня 2002 р. Слфд зазначити, що мережа центрів торгівлі побутовою технікою таелектронікою “Ельдорадо” належить торгово-інвестиційній групі “Ельдорадо” і доїї складу наприкінці минулого року входило 288 центрів у Росії і 32 – вУкраїні. Цій компанії належить також гіпермаркет у Польщі. Торговий обороткомпанії в цілому у 2001 р. становив 500 млн дол., а, за оцінками на 2002р.,очікувався на рівні 800 млн дол.
А через деякий час Генеральною прокуратурою порушеновідразу п’ять кримінальних справ поти компанії “Fozzy Group”, що володієоднойменними гіпермаркетами, мережею супермаркетів “Сільпо”, а також правами накілька продуктових торгових марок. Компанію було звинувачено у несплаті податків,реалізації незаконно виготовленої горілки, продажу майна, що знаходилось уподатковій заставі, незаконному привласненні коштів, які належали іншимпідприємцям та відмиванні “брудних” грошей. Керівництво корпорації “FozzyGroup” ці звинувачення спростовує, спираючись на власні аргументи. Алезвертають на себе увагу два моменти. По-перше, частину кримінальних справ булопорушено на підставі інформації з регіонів, де знаходяться філіали цієїкорпорації. І, по-друге, на початку лютого проходили консультації між юристамикорпорації та Генеральною прокуратурою. Це дає підстави припустити, що випадки,за якими були порушені кримінальні справи, допускають різні тлумачення, атакож, що керівництво “Fozzy” не мало достовірної інформації проправопорушення, які мали місце в регіонах. Останнє наводить на думку, щотіньовий бізнес у сфері торгівлі в регіонах може бути найбільше прив’язаний домісцевих умов, ніж до умов корпоративного управління в межах однієїбізнес-структури.
До сфери тіньового бізнесу, що має типово мережевийхарактер, належать операції з нерухомістю. За оцінками експертів, наприклад, уКиєві третину ринку нерухомості контролюють фірми, що об’єднують людей, якіраніше називалися “чорними маклерами”, тобто працювали одноосібно. Як правило,вони працюють із власними базами даних вдома. У разі укладання угоди вонивіддають фірмі ліцензійний відсоток, а основна сума залишається у них. Більшучастину фінансових потоків цього бізнесу органи державної та місцевої влади неконтролюють. Водночас правопорушення у сфері операцій з нерухомістю мають місцеі на підприємствах, де ця діяльність є непрофільною, додатковою. Як повідомивначальник київського відділення Фонду держмайна, минулого року ними на предметоренди було перевірено 107 підприємств та організацій, проаналізовано 620договорів, 580 з яких не відповідали законодавству. У результаті 57 пакетівдокументів були передані для розгляду у господарських судах. При цьому щомісяця20 арендоздавачів отримують від Фонду держмайна попередження про заборгованістьперед бюджетом, а суми виявлених правопорушень визначаються мільйонами гривень.
Особливе місце у структурі тіньової економікипосідають порушення прав інтелектуальної власності. Ця діяльність перебуває восновному у сфері “паралельної” (некримінальної) економіки. Вона доситьрозповсюджена, але об’єктивна та всеосяжна інформація про її масштаби відсутня,що значною мірою пов’язано з технологією порушення прав інтелектуальноївласності. Наприклад, якщо порушник використовує на своїй упаковці дещовидозмінений товарний знак відомої фірми, то довести таке правопорушенняскладно. Тому статистика, що існує, звичайно, неповна, хоча й відображає певнітенденції. Так, за словами заступника начальника Управління по боротьбі з правопорушеннямиу сфері інтелектуальної власності та високих технологій МВС України, у 2002 р.представниками правоохоронних органів було порушено 416 кримінальних справ,пов’язаних із порушенням прав інтелектуальної власності. Із 40 справ судовеслідство на початок березня вже було завершено і по 15 – винесено судоверішення. Як бачимо, специфіка дотримання/порушення прав інтелектуальноївласності, про що свідчать розбіжності у кількості порушених та завершенихсправ, робить цю сферу вкрай складною для контролю й аналізу.
Водночас не слід забувати, що певна частина фінансовихпотоків тіньової економіки в Україні формується за рахунок суто кримінальногобізнесу. Наприклад, у цілому у 2002 р. органами внутрішніх справ було виявлено14,6 тис. злочинів, пов’язаних із збутом наркотиків, у яких брали участь понад3 тис. груп наркоділів. Для порівняння, у 1998 р. було викрито 6,6 тис. злочинів,пов’язаних із збутом наркотиків, а у 2000 р. – 9,6 тис. Звичайно фінансовіпотоки наркобізнесу контролюються суто кримінальними структурами, і боротьба звідмивання “брудних” грошей, отриманих від операцій наркобізнесу, є актуальною.
Іншою високоприбутковою сферою кримінального тіньовогобізнесу, що отримала в Україні досить широке поширення, і до того ж часто маєекспортне забарвлення, є організована проституція. Про високу прибутковістьекспорту “живого товару” свідчить той факт, що тільки доходи подружжя вербувальників– путан до Туреччини, які діяли у Херсоні, не поступалися за обсягом торговимоборотам середньої руки комерційної фірми. Адже їх винагорода за однуекспортовану секс-рабиню становила від 200 до 500 дол., залежно від віку тазовнішньої привабливості жінок. Водночас за місяць роботи у Туреччині однапутана приносила своїм “хазяям” 9 тис. дол. прибутку. Що ж стосуєтьсяхерсонських ділків, то вони намагались інвестувати отримані ними кошти у цілкомлегальний бізнес. З наведеного вище прикладу видно, що організована проституціяє надзвичайно мобільним видом кримінального бізнесу, який швидко орієнтується укон’юнктурі ринку і прагне до найбільш прибуткових зон. Останні за сучаснихумов представлені країнами далекого зарубіжжя. Щодо організації цього бізнесу,то він, як правило, базується на локальному або ж регіональному рівні йпов’язаний з такими видами кримінальних злочинів, як крадіжки та підробкадокументів, корупція тощо. Все це ускладнює його виявлення та знешкодження
Одним із ключових елементів в усьому механізміфункціонування тіньової економіки є корупція. Відповідно до Закону України “Проборотьбу з корупцією”, корупція – це спрямування дії осіб, які уповноваженівиконувати функції державних службовців, на протиправне використання наданих їмповноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.Активізація цього явища залежить від поганого економічного стану, непрозорогоправового поля. До причин цього явища, як зазначає голова державного КомітетуУкраїни з питань регуляторної політики та підприємництва (Держпідприємства) О.Кужель, належать, наприклад, низький рівень добробуту населення, у тому числі йчиновників різних рівнів, що зумовлено невисоким рівнем заробітної плати;активне формування прошарку олігархів та заможних громадян, які накопичиликапітал на непрозорих процесах приватизації та роздержавлення і примножуютьйого, використовуючи диспропорції у доходах населення; внутрішньопсихологічніфактори, які стали критичними впродовж останніх 10 років і спонукають до дій,що призводять до зловживання. Найбільшу небезпеку становить критичний рівенькорупції в органах державної влади й управління.
За результатами аналізу чинних нормативних актів тавідомчих інструкцій, розглянутих Держкомпідприємництвом, найтиповішимипорушеннями є такі: пряме втручання у господарську діяльність підприємців;невідповідність нормативно-правовим актам вищої юридичної сили й відсутністьдержавної реєстрації; непрозорість процедур регулювання підприємницькоїдіяльності, нечіткість і неоднозначність термінології, відсутність часовихпараметрів для надання державних послуг; продукування різними органамивиконавчої влади багатьох актів, які дублюють функції державного регулювання урізноманітних сферах.
Що ж стосується регуляторних актів місцевих органіввиконавчої влади, то для них типовими є порушення законодавства з ціноутворення(наприклад, у регіонах, всупереч урядовим рішенням, запроваджуються граничнірівні рентабельності, торговельних надбавок тощо): запровадження додаткових, передбаченихчинним законодавством платежів, які мають характер поборів; нав’язуваннясуб’єктам підприємництва різноманітних платних послуг або відрахувань; складній непрозорі процедури отримання ліцензій, дозволів, погоджень; встановленнярізноманітних заборон на підприємницьку діяльність.
Тож існування корупції в Українській державі єневипадковим явищем, бо це об’єктивний процес, певною мірою притаманний усімкраїнам. Але, якщо рівень корупції зростає, відразу погіршується політична,економічна й соціальна ситуація.
Особливого значення в Україні корупція набуває уконтексті майбутніх президентських виборів. І це зумовлено такими причинами.Перш за все, активізуються ті суб’єкти у владних та підприємницьких структурах,які припускають істотні зміни у своєму становищі після наступних виборів. Цестимулює їх до прискореного накопичення багатства та розміщення його у найбільшнебезпечній формі або небезпечних місцях. З цього приводу досить згадатиприскорений вивіз капіталу з України останніми роками, про що йшлося упопередніх розділах. Закономірно, що для цього з метою підвищення оперативностіта ефективності дій зацікавлених осіб, коли є така можливість, незаконнозалучаються представники органів державної та місцевої влади й управління.
По-друге, як свідчить минулий досвід, кошти, щонадходять від тіньового бізнесу, можуть залучатися до передвиборних перегонів.А підвищити ефективність концентрації грошей та економічної влади взагалі вруках тих чи інших політичних груп можна завдяки використанню дії механізмукорупції.
І нарешті, “боротьба з корупцією” – це зручне політичнегасло практично для всіх політичних сил, що братимуть участь у передвиборнихперегонах.
Як зазначає О. Кужель, характерними рисами корупції вУкраїні є безпосередня участь вищих посадових осіб через своїх представників увеликих монопольних проектах та тотальний корупційний тиск на підприємців, якіналежать до малого і середнього бізнесу. Однак парадоксальність ситуації з корупцієюв Україні полягає тому, що у більшості випадків, з урахуванням складностіпроцедури розгляду подібних справ у суді, конкретні факти корупційних дійдовести складно. Тому чи не найрозповсюдженішим у цьому контексті, як,наприклад, зазначалася вище при аналізі ситуації із приватизацією державного такомунального майна, є перевищення влади та службових повноважень. А оскількисудових рішень доводиться чекати довго, то й підтвердити тезу, висловлену О.Кужель, юридично бездоганними факторами вкрай важко. Водночас масова свідомістьвиносить свій вердикт стосовно кваліфікації тих чи інших дій, як корупційних,значно швидше, ніж судові інстанції, що за звичай враховується у політичнійборотьбі.
Показовим у цьому плані можна вважати події на зерновому ринку й арештекс-віце-прем’єра з аграрних питань Л. Козаченка. 24 березня 2003 р. Генеральнапрокуратура порушила кримінальну справу відносно Л. Козаченка за фактамизловживання службовим становищем та ухиляння від сплати податків в особливовеликих розмірах. За словами заступника Генерального прокурора Т. Корнякової,минулого року з України було експортовано 10 млн т зерна, у тому числі половинуцього обсягу було реалізовано на невигідні умовах. Тиск щодо терміновогоекспорту здійснювався з боку уряду. За кілька місяців було видано 54відповідних доручення. Підписував їх, або ж давав в усній формі Л. Казаченко,стверджує Т. Корнякова. Крім того, за словами іншого заступника Генпрокурора І.Дрижчаного, у 2000 р., займаючи посаду гендиректора ЗАТ “Украгробізнес” Л.Казаченко не сплатив до державної казни 584,9 тис. грн прохідного податку, атакож ніби отримав від двох закордонних компаній у вигляді дарунку акції насуму 1,5 млн грн. Крім того, Генеральна прокуратура призначила перевіркуроботи, пов’язаної із зерном, правоохоронних органів, Державної митної служби,Державної податкової адміністрації, Державного комітету з технічного регулюваннята споживчої політики (колишній держстандарт), а такожсанітарно-епідеміологічної служби.
Особливо актуальною стає останнім часом проблемакорупції у сфері приватизації. І хоча про це ніхто не говорить, однак скандали,які періодично спливають у зв’язку із встановленням Фондом держмайна додатковихумов приватизації, супроводжуються натяками на корупцію не персоніфікованих чиновників.Значною мірою це пов’язано з тим, що, за словами екс-народного депутата О.Рябченка, що на багатьох привабливих державних підприємствах фактичнийприватний контролер (який претендує перетворитися на легального власника) вжеіснує. На думку О. Рябченка, держава, щоб відстояти свої інтереси у процесіприватизації привабливих підприємств повинна була призначити на них ефективніспостережні ради, які б контролювали діяльність цих підприємств і встановлювалине низьку стартову ціну продажу об’єктів з розрахунком на її майбутнє зростанняза рахунок конкуренції потенційних покупців, а більш реалістичну ціну зрозрахунком на продаж об’єкту конкретному покупцю. У цьому контексті доситьзгадати про скандал навколо заниженої (на думку ряду експертів) стартової ціниНікопольського заводу феросплавів, про що йшлося у попередніх розділах.
У продовження цієї теми можна згадати і виступ головиСпеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації К.Семенюк, яка звинуватила Державну податкову адміністрацію, Міністерство обороний “Укрспецюст” у продажу державного майна за заниженими цінами. І хоча увідповідь заступник голови ДПАУ Г. Оперенко заявив, що ДПАУ продала 2050об’єктів державної власності за фактичною ціною 575 млн грн, що на 24 % вище застартову ціну, навряд чи це розвіяло всі підозри. Адже середню фактичну цінупродажу одного об’єкта на рівні 280 тис. грн проблематично, вважати такою, щоадекватно відображає його реальну вартість.
Узагалі скандали на ґрунті відносин власності, колипроглядаються зловживання службовим становищем з боку посадових осіб, всечастіше стають надбанням ЗМІ. Наприклад, за повідомленнями деяких видань, саменезгода колишнього генерального директора АК “Комбінат Придніпровський”, а нинінародного депутата В. Веретенникова продати наприкінці 2002 р. акції комбінатуросійським бізнес-структурам, що вже нині контролюють значну частину українськогоринку й володіють київським заводом “Галактон”, слугувало причиною дляорганізації комплексної перевірки цього комбінату з боку Дніпропетровськоїобласної прокуратури. За словами В. Веретенникова, “покупці” пообіцяли довестикомбінат до банкрутства за підтримки впливових представників у силовихструктурах. А вже через два тижні після цього обласний прокурор В. Шубарозпочав перевірку комбінату. При цьому виникла загроза призупинення роботипідприємства, стверджує депутат. У зв’язку з цим звертає на себе увагу не лишетой факт, що депутатський запит Л. Кучмі у зв’язку із ситуацією на “КомбінатіПридніпровський” підписали більше як 50 народних депутатів, а й те, що ім’япрокурора Дніпропетровської області В. Шуби згадується в пресі у зв’язку ізсправою про замову вбивства співзасновника ТОВ “ПКС-Арго” К. Крупеннікова. Асаме, за словами представників С. Лігая, якого звинувачують у замові вбивства(про що йшлося у попередньому розділі), К. Крупенніков є родичем прокурораДніпропетровської області, В. Шуби. Цим й обумовлена спроба засудити С. Лігая,щоб його частка у майні підприємства перейшла до К. Крупеннікова.
Узагалі останнім часом повідомлення про правопорушенняпредставниками силових відомств, все частіше стають надбанням ЗМІ. Особливо цестосується дрібного підприємництва. Так, за оцінкою фахівців Держкомпідриємництва,широкого розмаху набули незаконні побори підприємців з боку державних органів.За підсумками звернень, майже половина їх (48 %) стосується вимог місцевихорганів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування щодорізноманітних відрахувань на соціальні та інші потреби. Майже 17 % зверненьстосуються фактів хабарництва з боку органів Міністерства внутрішніх справ іблизько 5,5 % громадян скаржаться на побори з боку посадових осіб податковоїадміністрації. Виявлено також факти примусових платежів, до яких підприємцівзмушують органи Міністерства юстиції (нотаріальна служба), Міністерства охорониздоров’я, Мінекобезпеки, Спецмонополії, Держказначейства і навіть прокуратури.
Однією із форм корупції можна вважати лобіюваннячиїхось конкретних бізнесових інтересів, у тому числі й у парламенті. На думкудеяких депутатів прикладом цього може слугувати лобіювання у Верховній РадіЗакону “Про пільговий ввіз цукру-сирцю”.
У цілому намою думку, джерелом корупції є намагання людини, яка опинилася при владі,розширити сферу свого впливу і підкреслити свою значущість, яку при нагодізавжди можна перевести в матеріальний еквівалент. А з наближеннямпрезидентських виборів такі намагання посилюються і стають більшорганізованими. Наведені вище приклади – лише мала частка того, про що свідчитьпреса, не кажучи вже про факти, які взагалі не стають надбанням громадськості.
Висновок
На прикінці роботи хочу ще раз підкреслить, що надумку ряду аналітиків, одне з призначень тіньової економіки якраз й полягає узабезпеченні безпеки нагромаджуваного капіталу. Тому цілком закономірно, що, заданими соціологічних досліджень, кожна п’ята бізнес-структура в Українінадавала на останніх виборах фінансову підтримку тим чи іншим кандидатам удепутати.
У контексті всього наведеного вище, до тіньовоїекономіки в Україні, як об’єкту цього аналізу, ми не будемо включати сектордомашніх господарств, а особливу увагу звернемо на неформальний та прихованийсектори господарства. Адже діяльність саме цих секторів набуває особливогозначення для фінансування участі різних політичних сил у майбутніхпрезидентських виборах в Україні.
У цілому ж, якщо зробити спробу комплексно розглянутипроблему тінізації економіки в Україні, то можна виділити низку об’єктивнихфакторів, які пояснюють такі значні обсяги тіньової економіки:
– високі податки і нерівномірність податковогонавантаження;
– недостатня прозорість податкового законодавства іпостійне внесення змін до нього;
– повільні й непрозорі приватизаційні процеси;
– втручання владних структур усіх рівнів у діяльністьсуб’єктів господарювання;
– корупція в органах державної влади та місцевогосамоврядування.
Саме ці чинники багато в чому визначають конкретнімеханізми функціонування тіньового сектора української економіки на сучасномуетапі.
Водночас наближення президентських виборів привноситьсвою специфіку в процес функціонування вітчизняної тіньової економіки, щовиявляється у наступному. Перш за все, зацікавлені фінансово-політичні групипрагнуть легітимізувати свій фактичний контроль над підприємствами через їхофіційну приватизацію. Водночас стрімко зростає інтерес супервеликихпідприємницьких структур до найпривабливіших об’єктів приватизації, що обіцяєзагострення конкурентної боротьби за право приватизації цих об’єктів, у томучислі і з використанням “сірих”, тіньових механізмів.
По-друге, зростає значення різноманітних схем бізнесу,що дають змогу накопичувати тіньовий капітал у наймобільнішій, найліквіднішійформі – у формі грошових активів. Це автоматично веде до підвищення ролі банківта інших фінансових установ у процесі функціонування тіньового секторавітчизняного господарського комплексу
Не відкидаючи, в принципі, можливості приховуваннядоходів валютообмінними пунктами, зазначимо, що на підставі такого простогопорівняння не можна робити такі однозначні висновки. Поряд з цим доситьпроблематично, чи зможуть банки оперативно заповнити вакуум у валютообмінніймережі, що виникне внаслідок закриття пунктів, які працюють за агентськимиугодами. Швидше за все, треба погодитись з деякими оглядачами, які вважають, щонаслідком зазначеної новації НБУ стане поява численних стихійних нелегальнихпунктів обміну валюти з усіма вадами, притаманними тіньовій економіці
Тіньоваприватизація або інша тіньова форма відчуження майна досить часто відбуваєтьсязавдяки поєднанню нелегальних прийомів та формально легальних правовихмеханізмів. Зазначене поєднання ускладнює виявлення правопорушень і дає змогуновим власникам використовувати судовий механізм розв’язання спорів для захистусвоїх позицій. За таких умов саме недосконалість вітчизняного законодавствастворює додаткові можливості для тіньової приватизації державного ікомунального майна. Одна з таких схем була описана у щотижневику “Дзеркалотижня”. Спочатку за ініціативою власника контрольного пакету акційКременецького цукрового заводу київського ЗАТ “Торговий дім “Дніпро” булопроведено загальні збори акціонерів, на яких було обрано нове керівництвозаводу та спостережну раду. А через кілька днів, як з’ясували співробітникиУправління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Тернопільськійобласті, відбулося фіктивне засідання спостережної ради ВАТ “Кременецькийцукровий завод”, де було прийнято рішення про входження заводу як акціонера уЗАТ “Д.С. “Інвестмент” шляхом відчуження майна в обмін на акції цього ЗАТ. Далікерівники заводу, на підставі наданих їм таким чином повноважень, без згодиінших членів спостережної ради укладають угоди купівлі-продажу, а також облікумайна з рядом київських фірм, що були акціонерами ЗАТ “Д.С. “Інвестмент”. Аоскільки керівники й засновники цих фірм є представники ЗАТ “Торговий дім“Дніпро”, то майно цукрового заводу стало їх власністю. Причому за експертноюоцінкою вартість всього виробничого майна ВАТ “Кременецький цукровий завод”була оцінена у 820,7 тис. грн, тоді як залишкова балансова вартість йогостановила 11 млн грн. І хоча розслідування цієї справи триває, але механізмфункціонування тіньової приватизації очевидний.
Список літератури1. Кужель О. Корупція ірозвиток малого бізнесу // Економіка і прогнозування. – 2002. – № 2. –С.137-148;
2. Княжанский В.Лёгкие деньги // День – 2003. – 28.02. – С.5;
3. Мяновский Б.Зерновой “Комбінатор” //Деловая Украина. – 2003. – № 20. – С.4;
4. Корабейник Л. Зернов казённом доме // Деловая столица. – 2003. – № 13. – С.1,5;
5. Дикаленко М. Жертвыпродрозверстки // Бізнес. – 2003. – № 13. – С.22-23; Княжанский В. “Хлебная” тема // День. – 2003. – 26.03. –С.1,4;
6. Баюра Д.Генпрокуратура начала проверку участников зернового рынка // УкраинскаяИнвестиционная Газета. – 2003. – № 11. – С.17,22;
7. Рябченко А. Всех некупят / Беседу вела Герасимова Е. // Деловая Украина. – 2003. – № 17. – С.7;
8. Кибовская А.Проходной бал // Бізнес. – 2003. – № 9. – С.54-55;
9. Гальченко Я. “Не продаси – знищимо” // Голос України. –2003. – № 49-50. – С.1,4;
10. Рачок А. “Комбинат Приднепровский” обвиняет “Галактон”// Украинская Инвестиционная Газета. – 2003. – № 11. – С.21;
11. Лаврик А. Горілчанівійни: дніпропетровський фронт // Галицькі Контракти. – 2003. – № 13. –С.38-39;
12. Блуждающие в тростниках// Бизнес. – 2003. – № 8. – С.131-136
13. Снигурский А.Почему закрылись магазины сети “Эльдорадо”// Деловая столица. – 2003. – № 1-2. – С.1,19;
14. Снигурский А.Генпрокуратура обвиняет “Fozzy Group” // Деловая столица. – 2003. – № 6. –С.1,20;
15. Осипова Л. Риэлторыхотят эксклюзива // Деловая столица. – 2003. – № 6. – С.20-21;
16. Шайгородская Л.Факты о контракте // Бизнес. – 2003. – № 11. – С.102;
17. Рік позаду:протистояння криміналітету більш жорстке і маневрене // Іменем закону. – 2003.– № 6. – С.3,6;
18. Яновський С.Патриотичные сутенёры // Киевские Ведомости. – 2003. – 17.03. – С.7