Реферат: Іcторiя розвитку економiчних теорiй, та становлення рiзних наукових шкіл

Міністерство освіти і науки України

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економічної теорії

Реферат

на тему:

«Іcторiя розвитку економічних теорій,та становлення різних наукових шкіл »

Виконав:

ст.гр.УПЕ 06-2

Пузирей В.М.

Перевірила:

Кошулаб Н.В.

2007

План

Вступ

1.Економiкастародавнього свiту

2.Економічна думка Середньовіччя

3.Меркантилізм

4.Розвитокекономiчноi теорii в XVII-XIX ст

Висновки

Використаналiтература

Вступ

Темою дослідження реферату, є історіярозвитку економічних теорій, та становлення різних наукових шкіл. У процесі аналізубуде розглянуто такі світові економічні теорії: неокласична, монетарна,кейнсiанство, марксизм, розглянуто праці титанів економічних досліджень Адама Сміта,Давiда Рікардо, Адама Маршала, Франсуа Кене. Iсторiя розвитку економіки – це історіярозвитку самого “cуcпiльства”.

Знатиiсторiю дуже важливо, адже минуле тicно пов’язане з майбутнім, пояснює його.Минуле — як грунт, майбутнє, наче дерево, що проростає з нього. Історичнийекскурс у минуле економічної думки показує, що люди завжди прагнули теоретичноусвідомити економічні умови свого існування, мотиви господарської діяльності, авідтак, розгадавши таємниці економічних процесів, спробувати управляти ними.Практичні потреби регулювання економічного життя й зумовили виникненняекономічної теорії.

Цятема, е дуже актуальною у наш час, адже з економічними процесами ми“зiштовхуемося” повсякчасно кожна свідома людина повинна хоча б трішки знатипро рiзнi економічні думки на одні i теж економічні процеси. Але не кожнаекономічна думка розвивається у систему поглядів і стає економічним ученням. Нів рабовласницькому, ні у феодальному суспільстві ще не існувало стрункоїсистеми економічних поглядів на економічні процеси. Вона складається поступовов процесі історичного розвитку суспільства.

Вивчаючиісторію розвитку різних економічних думок, ми тим самим дослiджуем стан економікиу рiзнi періоди часу. Саме аналізуючи економічні процеси певного історичного періоду,ми дiзнаемося про рівень розвитку самого суспільства.

Головноюметою даного реферату є дослідження еволюції аналізу різних економічних процесів, різних пояснень до одних i тих же процесів, явищ, різними вченими.

1.Економiчнадумка Стародавнього світу

Економічнадумка стародавнього світу відображає риси соціально-економічного та політичногорозвитку суспільства того часу. Деякі з них були суспільствами азіатськогоспособу виробництва (стародавній Схід), а інші – античного способу виробництва(Греція, Рим). Відмінності між ними обумовили особливості їх економічної думки.

Одніз перших відомих нам пам’яток економічної думки можна віднести до літературистародавнього Єгипту; в них знайшли своє відображення питання організації тауправління державним господарством, а також уявлення стародавніх єгиптян провласність, рабство, товарно-грошові відносини.

Однимз найдавніших центрів людської цивілізації була Месопотамія (Дворіччя абоМіжріччя). На відміну від стародавнього Єгипту в державах цього регіонупорівняно швидко розвивалася приватна власність та товарно-грошові відносини. Врезультаті посилилося розшарування суспільства. Держава намагалася за допомогоюгосподарства регулювати економічну діяльність населення та регламентувати приватноправовівідносини. Відомою пам’яткою економічної думки 18ст. до н.е. є знакистаровавилонського царя Хаммурапі. Основна мета цих законів – всебічнезміцнення економічної влади держави. Закони містять 282 статті, в числі яких єприсвячені питанням охорони власності вавилонських громадян; питання оренди,найму, лихварства.[4;7]

Економічна думка Індії.

Економічнадумка стародавньої Індії була обплутана релігійною оболонкою. При цьомуекономічні проблеми як такі соціально не досліджувалися. Вони розглядалися вдавньоіндійській літературі у зв’язку зі спробами вирішення соціальних таполітичних питань. Писемними джерелами середини І тисячоліття до н.е. єпереважно твори буддизму та іудаїзму (брахманізму). Вони дають уявлення просоціальну структуру суспільства і містять матеріал, що характеризує специфікусприйняття окремих економічних категорій, зокрема власності (майна).

Буддійськевчення проповідує відмову від власності як необхідну умову досягнення кінцевогоспасіння (нірвани).

Великакількість творів брахманізму ґрунтується на концепції трьох цілей життя людини:

1)        релігія обов’язку,

2)        релігія матеріальної вигоди,

3)        релігія чуттєвої любові.[4;9]

Економічнадумка Стародавнього Китаю.

Економічнадумка Стародавнього Китаю виникла та розвивалася у рамках філософських таполітичних вчень; основними напрямами суспільної думки Китаю були –конфуціанство, легізм, даосизм, моїзм, які сформувалися у 4 – 3 ст. до н.е.Протягом століть між цими напрямками велася полеміка про економічний ладсуспільства, общину, міру втручання держави в економіку та методи управліннянею. Провідною течією було конфуціанство. З часом воно перетворилось у державнуідеологію і мало величезний вплив на суспільно-економічний та політичнийрозвиток Китаю протягом приблизно 2 тисячі років.[ 4;13]

Вантичній літературі економічна думка старого світу виражена в найрозвиненішомувигляді. Джерелами, які дають уявлення про економічну думку античності єзаконодавство держав, публічні виступи і твори філософів, політиків, поетів таінш.

Висловлення античних авторів хоча й не являють собою цілісноїсистеми поглядів, але є спробою теоретичне осмислення та узагальненняхронологічних для цієї добу економічних процесів та явищ.

Основні ідеї, що містяться у творах грецьких мислителів –Ксенофонта, Платона, Аристотеля увійшли до скарбниці економічної спадщинилюдства.

Уцілому економічна думка Стародавньої Греції розвивалася спочатку в умовах розкладанняобщини і виникнення рабства, а згодом у період його розвитку та кризи. Тому вцентрі уваги давньогрецьких мислителів перебували проблеми рабовласництва, якірозглядалися, виходячи з соціально-політичної та економічної ситуації тогочасу. Ці ж обставини зумовили переважання у них натурально-господарськогоперіоду до економічних питань. Разом з тим поглиблення суспільного поділупраці, зростання ремесла та торгівлі обумовили необхідність спеціальногодослідження переваг натурального і товарного господарства, різних сторінтоварно-грошових відносин.

Давньогрецькі автори зробили спробу наукового дослідженнятаких економічних процесів і явищ, як поділ праці, товар, гроші та інші;виявити закони господарського життя. [4;15]

Вперіод 8ст. до н.е. – 5ст. н.е., припадає розквіт могутності стародавнього Римупов’язаний зі зміцненням і вищою мірою розвитку античного способу виробництва,при якому основними відносинами були відносини рабовласників та рабів,зрозуміло, що центральне місце серед соціально-економічних проблем давньогоРиму займали проблеми рабства і аграрні проблеми. Особлива увага приділяласяпитанням раціональної організації рабовласницького господарства (латифундій).Саме ці проблеми насамперед знайшли відображення в законах, аграрних проектах,спеціальних творах давньоримських авторів. Найбільш відомими були – Катон(старший), брати Гракхи (Тіберій і Гай), Варрон, Колумелла.[ 4;17]

Економічніідеї цього періоду знайшли відображення у вченні раннього християнства, якевиникає у Римській імперії у І ст. нашої ери.

Важливимдосягненням античної економічної думки є розробка основ натурального іелементів товарного господарства. В центрі римської економічної думки булипитання організації рабовласницького господарства і управління ним.

Утлумаченні рабства економічна думка античного світу пройшла складний шлях відвизначення та до економіки доби Середньовіччя (5 – 17 ст.), що була переважноаграрною, панувало натуральне господарство. Економічне мислення середньовічноїлюдини мало теологічний характер.

2. Економічна думка Середньовіччя

Економічнадумка ще не відокремилася в самостійну галузь знання. Цей процес розпочавсялише в період пізнього Середньовіччя (16 – 17 ст.). Для економічної думкивластивий “практицизм”. Численні трактати містять конкретні господарчі поради,різноманітні практичні рекомендації, але в той же час вони містять малотеоретичних узагальнень і спроб аналізу економічних процесів та явищ. Тобто удобу раннього та класичного Середньовіччя ще не з’явилося якихось теоретичнихтворів з економічних питань.

Основнимиджерелами економічної думки є юридичні і церковні пам’ятки. Економічні уявленнянародних мас знайшли відображення в різних єресях та економічних вимогахселянських повстань.

Особливістьекономічної думки середньовічного сходу полягала в тому, що вона продовжувалаприділяти увагу тим самим проблемам, що й в давні часи:

-          питання управління країною

-          сільське господарство як основна галузьекономіки

-          торгівлі і ремесла, як допоміжних.

Великийвплив спричинив іслам. [10;26]

Вперіод розпаду феодалізму, коли в його надрах виникають передумовикапіталістичного ладу, в епоху первісного нагромадження капіталу, колипровідною формою капіталу був торгівельний капітал створюється І-ша системаекономічних поглядів – МЕРКАНТИЛІЗМ.

Переважноюсферою діяльності у той час (XV-XVIст.) була сфера обігу; (саме відіталійського слова mercante – торговець, купець походить термін). під терміномМ. відома економічна політика феодально-абсолютиської держави епохи первісногонагромадження капіталу, яка відображала інтереси торгової буржуазії. Меркантилізмомтакож називається економічне вчення, метою якого було теоретичне обґрунтування економічноїполітики. Меркантилізм не був ще наукою, у власному розумінні слова, тому щойого основні положення – це результат не теоретичного аналізу, а простого описуспостерігаємих явищ і певною мірою їх класифікації.

Об’єктомвивчення меркантилізму була сфера обігу, зокрема багатство та джерела йогозростання. Меркантилізм як перша теоретична розробка капіталістичного способувиробництва виник на основі узагальнення досвіду первісного нагромадженнякапіталу і вирішував практичні питання прискорення цього процесу. Намагаючисьперебороти гострі економічні суперечності, які породжував розклад феодальноїсистеми, дворянський абсолютизм у Франції, Росії та в інших країнах ЗахідноїЄвропи намагався форсувати торгівлю і промисловість меркантилістськимиметодами, щоб усунути економічну обмеженість феодалізму шляхом розвиткумануфактурної промисловості.[ 8;54]

Меркантилізмвідображав інтереси торгової буржуазії, і саме тому Голландія, яка у XVII ст.досягла надзвичайного розквіту та збагачення, розвиваючи судноплавство,зовнішню торгівлю та колоніальну експансію, була проголошена ідеаломмеркантилізму. Меркантилісти закликали вчитися у Голландії і поступово на цейшлях ставала, Англія, Франція, Португалія, Іспанія.

Основнимирисами меркантилізму є:

1)        багатство ототожнюється з грошима, агроші із золотом та сріблом як з річчю

2)        держава вважається тим багатшою чимбільше грошей вона має

3)        накопичення багатства може бутизбагачено за допомогою державної влади від зовнішньої торгівлі або видобуткудорогоцінного каміння.[ 8;58] така особливість М. об’єктивно зумовленарозвитком торгівельно-грошових відносин і зростанням потреби у грошах.

Меркантилістичнаполітика і теорія меркантилізму, що її обґрунтовує, пройшли два етапи у своєму розвитку.З XV до сер. XVI ст. – ранній меркантилізм або монетарна система, та пізній(розвинутий) II половина XVI – XVII (І половина XVIII ст.) ., який одержавназву мануфактурної системи.

Ранніймеркантилізм виник ще до великих географічних відкриттів. Найбільш відомимипредставниками цього напряму були Вільям Стаффорд в Англі (1554 — 1612) таГаспар Скаруффі в Італії (1519 — 1584).

Дляраннього (монетарного) меркантилізму характерною є теорія грошового балансу. Цятеорія ставила два завдання: по-перше, залучити якомога більше грошей з-закордону; по-друге, зберегти гроші у даній країні. Звідси витікала вимогаменшого витрачання грошей і більшого їх нагромадження, з одного боку, ізаборона їх вивезення — з іншого. Адекватною була і економічна політика тогочасу, яка ставила своєю метою будь-якими заходами утримувати гроші у країні,купувати якомога менше іноземних товарів. Збільшення маси золота та сріблауряди країн Західної Європи намагалися досягнути шляхом безпосередньогорегулювання руху грошей. Заборонялося вивозити благородні метали за кордон,купців-експортерів зобов'язували частину виручки від проданих за кордономтоварів привозити готівкою, іноземних купців змушували всі гроші, отримані відпродажу своїх товарів, витрачати на придбання товарів місцевоговиробництва.[10;72]

Монетарниймеркантилізм був ще примітивною формою власне меркантилізму. Характерною дляXVI ст. і орієнтованою на заборону вивезення грошей, обмеження імпорту,посилення видобутку золота та срібла, встановлення високих мит на ввезеннятоварів, зниження позичкового проценту — такою була економічна політика. Такізаборони неодноразово впроваджувалися в Іспанії XVI ст., але не дали очікуванихрезультатів. Монетаризм виявився економічно безплідним, на ньому позначався щевплив натурального господарства, міської регламентації торгівлі та грошовогообігу, що орієнтується на замкненість економіки кожного міста.[10;77]

Така політика стримувала розвиток зовнішньоторговельнихоборотів. Зі зростанням капіталістичних форм господарства і розширеннямзовнішньої торгівлі ставала очевидною недоцільність політики, яка визначала замету утримування грошей в обігу.

Удругій половині XVI ст. система монетарного меркантилізму змінюєтьсямеркантильною або мануфактурною, що досягла свого розквіту у XVII ст.Основними представниками її були Томас Мен у Англії (1571 — 1641), АнтуанМонкретьєн у Франції (1575 — 1621), Антоніо Серра та Дженовезі в Італії (1712- 1769). Виникла власне система меркантилізму, для якої характерною є теоріяторгового балансу. Пізні меркантилісти центр ваги перенесли зі сфери грошовогообігу у сферу товарного обігу. Вони ставили завданням скасування заборони вивозугрошей, обмежень імпорту іноземних товарів; форсування експорту національноїпродукції, перш за все промислової; завоювання ринків, у тому числіколоніальних, і активного торгового сальдо, тобто перевищення вартостівивезених з країни товарів над вартістю товарів, ввезених до країни. З цієюметою заохочувався розвиток промисловості, що виробляла товари на експорт,розширювалося судноплавство. На перший план висувалася політика протекціонізму,яка розглядалася як кращий засіб для забезпечення більш інтенсивного розвиткуекспорту. Держава проводить систему митних заходів: іноземні товари, щоконкурують з вітчизняними, а також вивіз сировини, яка може бути перероблена всередині країни, оподатковуються високим митом. А на деякі вітчизняні товари,навпаки, встановлюються заохочувальні премії за експорт.[11;61]

Алеу головному і ранні, і пізні меркантилісти єдині — основою основ всієї системиїх поглядів було уявлення, що єдиним справжнім багатством країни є гроші.Відповідно до цього всі меркантилісти виступають на захист максимальногонагромадження грошей. Основна відмінність полягала у різному трактуванніактивного балансу.

Раннімеркантилісти дивляться на гроші очима збирача скарбів, який знає, що будь-якакупівля зменшує їх, а будь-який продаж — збільшує. Пізні ж меркантилістипідходять до грошей як капіталісти, які розуміють, що гроші «породжують» грошіі для цього вони повинні бути не в спокої, а в русі, їх постійно необхіднопускати в оборот, щоб отримувати ще більше грошей.

Очевидноюістиною для теоретиків обох етапів меркантилізму була необхідність впливудержавної влади і навіть опіки її над господарським життям. Відмінність полягаєлише у різному розумінні конкретних форм цього втручання, у тому, як зробитийого найбільш доцільним.

Меркантилізмнабув розвитку, перш за все, в Англії, потім у Франції, Італії та інших країнахЗахідної Європи. У кожній країні політика меркантилізму мала своїособливості.[11;68]

Такимчином, економіка стародавнього світу, була слаборозвиненою наукою, i не мала чіткогопредмету дослідження. Цей період, в eкономiчнiй історії, тісно пов’язаний зрозвитком феодального устрою, що панував майже в усіх країнах без виключення.Лише наприкiнцi XV століття виникає дійсно перша система економічних поглядів –меркантелiзм, що став першою ланкою у попудовi капiталiстичних відносин.

4. Розвиток економічної теорії вXVll-XlX ст.

Розвитоккапіталізму спричинив розпад Меркантилізму.

З розвитком мануфактурного виробництва центр уваги буржуазіїперемістився у сферу виробництва, виникає класична політична школа.

Представникикласичної політичної школи перенесли дослідження із сфери обігу у сферувиробництва. З цього часу виникає економічна наука у власному розумінні цьогослова. вони зробили спробу наукового аналізу сучасних їм виробничих відносинвикористовуючи метод наукової абстракції. Намагалися довести, що в економічномужитті панують об’єктивні (природні) закони, порушення яких призводить досуспільного лиха. Уявлення класичної школи про суспільні відтворення базуютьсяна принципі природної рівноваги в економічній системі. Це було пов’язано з їхвпевненістю про існування об’єктивних економічних законів котрі не залежать відволі людини але можуть бути пізнані нею.

Класичнаполітична школа виступала за максимальне обмеження держави в економіку, засвободу торгівлі.

Економічнійлібералізм значною мірою поєднувався з лібералізмом політичним, з ідеямибуржуазної демократії. Був дан глибокий аналіз таких основних категорійтоварного господарства, як цінність, капітал, зарплата, прибуток, рента, гроші,товар, тощо. Не зважаючи на це теорія КПЕ не позбавлена і певних слабкихсторін.

Класичнашкола політичної економії

Засновникомшколи класичної полiтичноi економіки в Англії був Уільям Петті (1623 – 1687рр.)У своїх дослідженнях У.Петті намагався застосувати науковий метод – методабстракції. Він прагнув проникнути у глибину економічних явищ, пояснити їхпричини. Він розмежовував зовнішню видимість явищ та їх сутність. Петті зробиввисновок про наявність певних закономірностей, яким підпорядковуються економічніявища та процеси. Тим самим він підійшов до розуміння економічного закону, щовиражає сутність економічних явищ. Петті вважається засновником трудової теоріївартості.[3;20]

Удругій половині XVIII виникає така течія класичної полiтичноi школи якфізіократи. Назва школи походить від грецьких слів phisis – природа, cratos –влада.

Вченняфізіократів виникає як опозиція меркантилізму. Вони вважають його теоретичним іпрактично нерозумним і протиприроднім.

На відміну від меркантилізму фізіократи висунули положенняпро те, що багатство створюється у землеробстві і тільки праця землероба єпродуктивною. Тим самим дослідження джерела багатства фізіократи перенесли зісфери обігу у сферу виробництва. Це було важливим кроком вперед в аналізіекономічних відносин, але наукова обмеженість фізіократів полягала в тому, щопродуктивною сферою виробництва вважалося лише землеробство.

Засновникомі основним представником школи фізіократів був Ф.Кене (1694 – 1774рр.).Дослідженням економічних проблем Кене зайнявся у 60-річному віці Основнимтвором Ф.Кене була “Економічна таблиця ”, надрукована у 1758р. Цей твірвизначив місце Кене як засновника і основного представника фізіократизму.

Бувшилікарем за своїм фахом, Кене використовував метод природничих наук стосовно економічнихпитань. Він розглядав суспільство як живий організм, розрізняючи в ньому 2-вастани:

1)        здоровий (досконалий, нормальний)

2)        хворобливий (ненормальний)

Надумку Кене, коли суспільство знаходиться в здоровому стані воно має рівновагу.Саме стан рівноваги Кене і показав в “Економічній таблиці”.

Великоюзаслугою є те, що він досліджував економічні процеси, як природні, які маютьсвої внутрішні закономірності; тобто він підійшов до розуміння економічногозакону.

Основоюекономічного вчення Кене як і фізіократів в цілому є вчення (концепція) чистогопродукту. Під чистим продуктом розумівся надлишок знову створених уземлеробстві вартостей тов арів над витратами виробництва. Чистий продуктстворюється лише в землеробстві.

Історична обмеженість поглядівфізіократів проявилася в тому, що вони вважали лише землеробство сферою, дестворюється чистий продукт, тобто де відбувається розширення виробництва. Такимчином, вони стверджували, що чистий продукт виникає лише у землеробстві, а впромисловості спостерігаємо лише складання, комбінування або зміну форм. Також оцінюючивеличину чистого продукту Кене заявляв, що вона визначена, певна і залежить відвитрат виробництва. До останніх він відносить видатки на сировину, матеріали ізаробітну плату. Заробітна плата теж визначена – це мінімум засобів існування,видатки на сировину і матеріали – витрати капіталу. Отже виходить, що “чистийпродукт” – це не дар природи, а результат додаткової праці землероба.[ 4;37]

Промисловістьвони визначили, як “безплідну” сферу, що не створює чистого продукту; вона лишезмінює форму багатства, але не збільшує його. Ця відмінність обох галузейвизначається тим, що на думку фізіократів у землеробстві на відміну відпромисловості працює земля, природа.

В“Економічній таблиці” була створена спроба показати процес суспільноговідтворення – а саме те, як сукупний суспільний продукт розподіляється міжкласами; із чого складається доходи трьох класів суспільства; як між цимикласами доходи обмінюються на продукти. Суспільство розглядається як єдинийорганізм, що об’єднує три основних класи: виробничий клас”, “клас власників “та”клас безплідних”. До виробничого класу включені усі, хто обробляє землю –селяни, фермери, наймані працівники. Власниками Кене називає тих, хто отримуєщорічний чистий продукт, створений у землеробстві (король, землевласники,церква тощо). Безплідним же класом він оголосив усіх зайнятих в промисловості(наймані робітники, ремісники, капіталісти, купці, торговці), а розподілсуспільства на фермерів, власників та промисловців відповідав розподілусуспільства у середні віки на селян, дворян та міських жителів. Кенепроаналізував можливості простого відтворення в національному масштабіекономічних зв’язків між класами. До нього відтворення ніким недосліджувалося.[4;57].

Послідовникомта видатним представником фізіократів був Анн-Робер-Жак Тюрга (1727 –1781), увченні якого ідеї фізіократів одержали подальший розвиток, а їхня теоретичнасистема набула найбільш розвиненого вигляду. Основний твір: “Роздуми простворення й розподіл багатств” (1776р.).[3;60]

Висновок

Урефераті було розглянуто становлення різних економічних теорій. Починаючи з найдавнішихекономічних розробок, закінчуючи новітніми вченнями XX ст. Кожна з теорійособлива i вiдповiдае часу коли ii було розроблено. Економічна історія – це як своєріднийальманах економічних розробок, в котрому кожна з думок доповнює iншу.

 Але не кожна економічна думка розвивається у систему поглядів і стаєекономічним ученням. Ні в рабовласницькому, ні у феодальному суспільстві ще неіснувало бездоганної системи економічних поглядів на економічні процеси. Вонаскладається поступово в процесі історичного розвитку суспільства.

Упершому пункті даного реферату розповiдается про перші спроби людства осягнути економічніпроцеси. Визначне місце в історії політичної економії зайняло вченнямеркантилістів. Воно зародилось у XVI—XVII ст. у країнах Західної Європи.Виражаючи інтереси торгової буржуазії, це вчення було спрямоване протифеодалізму. У меркантилістів об'єктом досліджень був обіг, зокрема багато увагиприділялося зовнішній торгівлі. Саме обіг вважався тією сферою, де створюєтьсябагатство. Загалом же у меркантилістів переважав поверховий опис явищ процесуобігу.

У другому пунктідослiджуется розвиток економiчноi теорії протягом XVII – XIX ст. Саме у цей відбуваєтьсяперенесення аналізу із сфери обігу у виробництво, яке i стало початкомекономічної науки, що пов’язано зі становленням капіталістичного ладу. Самейого розвиток зумовив занепад меркантелізму і виникнення класичної буржуазноїекономічної науки.

Історично першими на шлях капіталізму стали Англія і Франція,де й зародилася класична буржуазна політекономія. Її засновниками були ВільямПетті (1623—1687 рр., Англія) і фізіократи на чолі з Франсуа Кене (1694-1774рр., Франція). Питання про походження багатства переноситься ними зі сфериобігу в сферу виробництва. На iхню думку, саме тут і створюється багатство увигляді матеріальних цінностей, а його джерелом є природа і праця.

Вищимдосягненням буржуазної політичної економії є праці представників англійськоїкласичної школи Адама Сміта (1723—1790 рр.) і Давида Рікардо (1772—1823рр.).Саме Адам Смiт підкреслив значення особистого інтересу як рушійної силипрогресу в умовах, коли всім забезпечені однакові можливості для його прояву.Коли ж; власний інтерес намагаються реалізувати за рахунок інших, він набуваєнесприятливого для суспільства значення. Ринковий механізм встановить гармоніюлише тоді, коли він буде включений у відповідні правові та інституціональнірамки.

На початку XIX ст. на суспільній арені з’явилася такареволюційна сила, як пролетаріат. Виражаючи інтереси робіничого класу, К.Марксі Ф.Енгельс поставили на науковий грунт соціалістичну ідею, звільнили її відутопічних ілюзій, з одного боку, й відокремили від грубого, зрівняльногокомунізму, з іншого. Адже як відомо, трьомаджерелами марксизму в цілому були класична німецька філософія, класичнаанглійська політична економія та французький утопічний соціалізм. Щододіалектики класичної німецької філософії, то вона загалом вписалась вмарксистську теорію. Проте класична англійська політична економія з їїринковими, приватнопідприємницькими засадами не могла бути поєднана впрактичному житті з французьким утопічним соціалізмом, з його соціальною іекономічною справедливістю, рівністю, заснованими на суспільній власності,тощо. Практика, яка є критерієм істини, на прикладі розвитку країнкомандноадміністративної системи довела це. Утопія залишилась тим, чим вона ймає бути нереальною, місцем, якого не існує в умовах сучасного етапу розвиткулюдської цивілізації.

Утретьому пункті зображуються новітні економічні теорii, які виникли на тлiрозвитку ринкових відносин. У цей період формуються такi течii, якнеокласицизм, та кейнсiанство.

Досліджуючиосновні етапи iсторii розвитку економічної теорії, стало зрозуміло наскільки цескладний i суперечливий процес, саме економічне життя – це сама суперечливість.I тому жодна з численних теорій, шкіл, течій не можуть повністю пояснити суть економічногожиття. Лише об’єднання, синтез дасть змогу створити більш-менш точне пояснення економічнихпроцесів.

Використана література:

1.        Алексеев А.А. Узагальнення думок вчених,як засiб пiдготовки економiчних рiшень.-К.Принт-Експрес,2002 — 80 с.

2.        Гальчинський А.С.Основи економiчнихзнань.Навчальний посuiбник-К.: Вища школа,1999 – 542 c.

3.        Крупка М.I. Основи економiчних теорiй.Пiдручник — К.: Атiка,2001 – 344

4.        Корнiйчук В.I. Татаренко П.В. Iсторiяекономiчноi думки.-К.: Наукова думка,1996 – 456 c.

5.        Корнiйчук Л.Я., Татаренко Н.О., ПоручникА.М., та iн.: За ред.Л.Я.Корнiйчук.-К.: КНЕУ,1999 – 564 c.

6.        Майбурд Е.М. Введення в iсторiюекономiчноi думки. Вiд пророкiв до професорiв.М.1996 – 112 c.

7.        Мазаракi А.А., Воронова Н.П. Еконоiчнатеорiя.-К.:2000 – 196c.

8.        Мешко I.М. Iсторiя економiчних вчень.-К.:1994– 167 c.

9.        Мешко I.М. Пойда-Носик Н. Cучасниймонетаризм. Навчальний посiбник.-Ужгород:2002 – 66 с.

10.     Тиличко Н.О., Пучко О.А. Економiчнаiсторiя. Лекцii.-К.: КНЕУ,2000 – 268 c.

11.     Чайковський В.C. Економiчна icторiясвiту, Украiни. Навчальний посiбник.-Тернопiль: Лiлея.1997 – 182 c.

12.     Черкашина Н.К. Економiчна iсторiя.Навчальний посiбник.- К.: ЦУЛ.187 c.

13.     Юхименко П.I. Iсторiя новiтнiхекономiчних вчень (вiд Кейнса до наших днiв). За ред.Чухно А.А.-Бiла Церква:2005 – 306 c.