Реферат: Інвестиційна активність підприємства
Зміст
Вступ
1.Теоретичні основи організації інвестиційного процесу
1.1Економічна сутність інвестиційної активності підприємств
1.2Фактори, умови формування та методика оцінки інвестиційної привабливостіпідприємства
1.3 Висновкидо розділу 1
2.Аналіз інвестиційної активності підприємств
2.1Аналіз інвестиційних потоків в Україні
2.2Аналіз інвестиційної активності ВАТ “Турбоатом” за 2007 – 2009 роки
2.3 Висновкидо розділу 2
3.Система заходів стимулювання інвестиційної активності підприємств в Україні
Висновки
Переліклітератури
ДодатокА — Баланс на 31.12.2009 р. ВАТ “Турбоатом”
Вступ
Актуальність обраної теми курсової роботи полягає в тому,що на сьогоднішній день Україна має широкі інвестиційні можливості, але черезмакроекономічну нестабільність та недостатність правових гарантій захистуінвестованих коштів потенційні інвестори втрачають бажання проводитиінвестиційну діяльність на території держави.
Метою даної курсової роботи є дослідження інвестиційноїдіяльності в Україні як на макро- так і на макрорівні.
Завданнями роботи можна визначити слідуючі: висвітлення економічноїсутності інвестиційної активності підприємств; визначення факторів, умовформування та методики оцінки інвестиційної привабливості підприємства; аналізінвестиційних потоків в Україні на макрорівні; аналіз інвестиційної діяльності конкретногопідприємства; обґрунтування пропозицій і рекомендацій по стимулюваннюінвестиційної активності підприємств в Україні.
Для вирішення поставлених завдань використовувалисянаступні методи дослідження: графоаналітичний метод, метод порівняння, аналізу,метод логічного узагальнення.
Об’єктом даної курсової роботи є процес інвестування якна загальнодержавному рівні так і на рівні підприємства.
Предметом даної роботи є закономірності впливу інвестиційноїактивності підприємств на економічне зростання в Україні та особливості руху коштівна ВАТ “Турбоатом” у результаті інвестиційної діяльності.
Курсова робота складається з трьох розділів, вступу тависновків загальним обсягом 63 сторінки, має 14 таблиць та 5 рисунків, списоквикористаних джерел з 24 найменувань.
1. Теоретичні основи організації інвестиційного процесу
1.1 Економічна сутність інвестиційної активностіпідприємств
Актуальність інвестиційної активності підприємств векономічному аспекті полягає в тому, що в умовах розвитку ринкових відносинінвестування є не тільки джерелом одержання майбутніх вигод підприємствами, а йявляється основним фактором зростання економіки країни в цілому.
Існують різні точки зору по визначенню інвестиційноїдіяльності підприємств. Ковалев В.В. вважав, що це цілеспрямований вклад навизначений термін капіталу в усіх його формах у різноманітні об'єкти(інструменти) для досягнення індивідуальних цілей інвесторів[13]. За ЛипсицомІ.В. – це потік оплат і виплат (витрати), що починаються з виплат (витрат)[15].Макконел К.Р. зазначав, що інвестиції – витрати на виробництво та накопиченнязасобів виробництва і зростання матеріальних запасів. Безумовно переліченівизначення є вірними, але вони не повною мірою висвітлюють сутністьдосліджуваного явища. Кожне з перелічених визначень носить в собі суб’єктивнийхарактер. Тому для об’єктивного визначення потрібно об’єднати та знайти єдністьу різноманітних трактуваннях.
Узагальнюючи думки багатьох дослідників, можна сказати,що інвестиційна діяльність підприємства — це багатоаспектні вкладення капіталу,що можуть реалізуватися у різних формах і характеризуватися різнимиособливостями. Також це об'єктивний процес, що має свою логіку, і розвиваєтьсявідповідно до властивих йому закономірностей і відіграє важливу роль вгосподарській діяльності підприємства, оскільки по своїй економічній природіінвестиції являють собою відмову від сьогочасного споживання заради одержанняприбутків у майбутньому.
Зміст інвестиційної діяльності та принципи управління неюформують її мету та завдання. Розглядаючи головну мету управління інвестиційноюдіяльністю, слід зазначити, що вона нерозривно пов'язана з головною метоюгосподарської діяльності підприємства в цілому і реалізується з нею в єдиномукомплексі. З розвитком інвестиційної теорії змінювалися і підходи економістівдо визначення головної мети інвестиційної діяльності, і, зрештою, дослідникамибуло сформульовано три основні підходи[21].
Представники класичної економічної теорії стверджують, щоголовною метою інвестиційної та інших видів господарської діяльностіпідприємства є максимізація прибутку. Згідно з теорією А. Сміта максимізаціяприбутку окремих суб'єктів господарювання приведе до максимізації всьогосуспільного добробуту. Високий рівень прибутку підприємства може досягатися зависокого рівня інвестиційного ризику, що генерує загрозу банкрутства, а тому вринкових умовах максимізація прибутку є одним із найважливіших завданьінвестиційної діяльності підприємства чи критеріїв оцінки ефективності окремихвидів його інвестицій.
За теорією стійкого економічного зростання, яка постійнорозвивається, головною метою інвестиційної діяльності є забезпечення фінансовоїрівноваги підприємства в процесі його функціонування та розвитку. Реалізаціяцієї мети забезпечує тривалий безкризовий розвиток підприємства та поступоверозширення обсягу його господарської діяльності у процесі інвестування.
Представники сучасної економічної теорії головною метоюінвестиційної діяльності підприємства вважають забезпечення максимізаціїдобробуту власників підприємства, що отримує конкретне вираження в максимізаціїринкової вартості підприємства. Такий підхід поділяють усі сучасні теоретики усфері інвестиційного менеджменту тому, що, на їхню думку, він якнайкращереалізує фінансові інтереси власників підприємства (прибуток і ризик зурахуванням фактора часу).
Враховуючи викладене, І.О. Бланк зазначає, що головноюметою інвестиційного менеджменту є забезпечення максимізації добробутувласників підприємства в поточному та перспективному періодах[22].
Головна мета інвестиційної діяльності — забезпеченнянайбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії підприємства. Упроцесі реалізації основної мети механізм інвестиційного менеджменту має бутиспрямований на вирішення таких найважливіших завдань або цілей, а зокремазабезпечення[17]:
а)високих темпів економічного розвитку підприємства, йогоконкурентоспроможності за рахунок ефективної інвестиційної діяльності;
б)максимальної дохідності (чи прибутковості) абодосягнення соціального ефекту від інвестиційної діяльності підприємства;
в)мінімізації ризиків при впровадженні інвестицій іздійснення інвестиційної діяльності;
г)оптимальної ліквідності інвестицій і можливостейшвидкого реінвестування капіталу за зміни зовнішніх і внутрішніх умов щодоздійснення інвестиційної діяльності;
д)достатнього обсягу інвестиційних ресурсів таоптимізації (форми та методів усіх можливих джерел) і погодженості їх структуриз прогнозом;
ж)фінансової стійкості та платоспроможності підприємствау процесі інвестиційної діяльності (прогнози щодо впливу інвестиційноїдіяльності на рівень своєї фінансової стійкості та платоспроможності);
к)пошук ефективних шляхів прискорення реалізації діючоїінвестиційної програми підприємства та інвестиційних проектів.
Усі розглянуті завдання інвестиційної діяльностівзаємозалежні, взаємодоповнюючі, і тому їх слід розглядати та враховуватисукупно з особливостями кожної окремо. Об'єкт дослідження — це процесиуправління інвестиціями, які містять у собі об'єкт, суб'єкт і функціїуправління.
Інвестиційна активність починається з визначенняінвестиційної стратегії підприємства, вибір якої залежить від[8]:
1) стадії життєвого циклу підприємства;
2) стратегії розвитку в цілому;
3) стану зовнішнього і внутрішнього ринків інвестиційнихресурсів;
4) інвестиційної принадливості підприємства як об'єктавкладення засобів.
І якщо на перший погляд може здаватися, що здійсненняінвестицій є справою самого підприємства, керівництво якого може самостійноприймати рішення щодо інвестування, то в цьому випадку необхідно насампереднавчитися оцінювати наслідки таких рішень, оскільки нездійснення інвестицій — це теж свого роду стратегія.
Під інвестиційною стратегією слід розуміти весь комплексдовгострокових цілей і вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення.
Інвестиційна стратегія підприємства повинна бутиорієнтована на довгострокові цілі і реалізовуватися в процесі поточноїгосподарської діяльності за допомогою вибору відповідних інвестиційних проектіві програм.
Формування інвестиційної стратегії підприємства являєсобою складний творчий процес, що грунтується на прогнозуванні окремих умовздійснення інвестиційної діяльності і кон'юнктури інвестиційного ринку як уцілому, так і в розрізі окремих його сегментів. Ця стратегія завжди формуєтьсяв рамках загальної стратегії економічного розвитку, погоджується з нею поцілям, етапам, строкам реалізації.
У якості довгострокових конкретизованих цілейпідприємства на різних етапах можуть бути: досягнення визначених норми і масиприбутку, зростання масштабів шляхом збільшення торгового обороту і часткиконтрольованого ринку, виробництво нової продукції, зміна зношеного ізастарілого обладнання для зниження витрат виробництва, захист навколишньогосередовища та ін.
Обраною або в ряді випадків змушеною стратегією може бутиі нездійснення інвестицій. Але така ситуація буде скоріше нагадуватинекерований човен, що пливе за течією. Прийняття підприємством рішень щодоінвестиційної діяльності спирається на проблему вибору альтернативних варіантіврозвитку в конкурентному середовищі, властивому тій або іншій галузі підвпливом різноманітного роду економічних, правових і інших чинників[8].
Основою інвестиційної політики організації і процедурвибору та реалізації пріоритетів повинна бути їх орієнтація на кінцевісоціально-економічні результати. У зв'язку з цим її несучою конструкцієюповинна бути система цілей, критеріїв їх досягнення і правил прийняття рішень,яка пронизує всі рівні організаційної системи, етапи процедур і механізмів.
Проект, як об'єкт оцінки, характеризується наборомрізнорідних показників, що відображають його економічні, соціальні, технічні,екологічні і інші аспекти. Деякі з показників не є вимірними, дані часто носятьхарактер прогнозу. Крім того система критеріїв, як правило, являє собою складнуієрархічну структуру. Вказані обставини зумовлюють необхідність використанняекспертних методів для оцінки проектів[16].
Розробка ефективної процедури експертного оцінюванняпередбачає реалізацію загальних принципів організації експертиз, з урахуваннямспецифіки об'єктів, що оцінюються і задач прийняття управлінських рішень, вяких будуть використані експертні оцінки. Розглянемо вимоги до методів виборуінвестиційних проектів і реалізації інвестиційних пріоритетів підприємства.Насамперед — це вимоги, пов'язані з:
1) переходом до прийнятих у всьому світі принципу ітехнології управління за результатами (з чіткою постановкою цілей, виділеннямкритеріїв, що вимірюються їх досягнення, що контролюються, оцінкою впливу нарезультати наслідків всіх рішень, що приймаються і т.д.), почавши з введеннявідсутніх поки обов'язкових форм документів, що дають можливість оцінити іпроконтролювати результати проектів (аж до внеску в розв'язаннясоціально-економічних проблем);
2) переходом до активної політики(активно«зверху» формулювати проблеми і вимогу до результатів, атакож впливати на формування пропозицій до проектів);
3) затвердженням «правил гри» (підбороморієнтованих на кінцеві результати критеріїв, правил прийняття рішень,механізмів), що максимізують об'єктивність оцінок:
4) плануванням розподілу фінансових ресурсів міжпідрозділами, відділами, цехами і дочірніми підприємствами на базі аналізуефективності витрат;
5) контролем результатів проектів і витрат по них зкоректуванням побудованих механізмів (при необхідності);
6) поетапним створенням цілісної крізної системи ікомплексу алгоритмів формування і реалізації інвестиційної політикипідприємства.
Ефективне управління інвестиційною діяльністюпідприємства забезпечується реалізацією основних принципів[8]:
а) комплексний і системний характер формуванняуправлінських рішень. При формуванні та реалізації інвестицій усі управлінськірішення найтісніше взаємозалежні і справляють прямий (чи непрямий) вплив накінцеві результати фінансової діяльності підприємства в цілому. Управлінняінвестиціями слід розглядати як комплексну функціональну керуючу систему, щозабезпечує розробку взаємозалежних і взаємодоповнюваних управлінських рішень,кожне з яких робить певний внесок у загальну результативність діяльностіпідприємства;
б) динамізм управління пов'язаний з динамікою факторівзовнішнього середовища за умов трансформації економіки і, часом, — зі зміноюкон'юнктури інвестиційного, фінансового і товарного ринків тощо. Постійнозмінюються в часі і внутрішні умови функціонування підприємства. Система управлінняінвестиційною діяльністю має особливу властивість щодо змін факторівзовнішнього середовища, потенціалу формування інвестиційних ресурсів, темпівекономічного розвитку, форм організації операційної, інвестиційної тафінансової діяльності, фінансового стану тощо;
в) варіативність підходів щодо розробки окремихуправлінських рішень. Обґрунтування кожного управлінського рішення маютьвраховувати можливі альтернативи. Вибір проектів щодо їх реалізації таприйняття управлінських рішень ґрунтується на певній системі критеріїв, якаформується підприємством самостійно і має відповідати вимогам суб'єктагосподарювання у сфері управління інвестиційною діяльністю. Критерії необхіднопостійно переглядати та уточнювати залежно від мети та цілей підприємства;
г) орієнтованість та узгодженість зі стратегічними цілямирозвитку підприємства. Управлінські рішення щодо впровадження проектів не маютьсуперечити головній меті діяльності підприємства і відповідати стратегічнимнапрямкам його розвитку щодо забезпечення ефективності цієї діяльності вмайбутньому;
д) постійність і корегованість із загальною системоюуправління підприємством. Реалізація розглянутих вище принципів потребуєпостійного їх уточнення, доповнення та коригування залежно від впливу факторіввнутрішнього та зовнішнього характеру. Це допоможе оперативно реагувати назміни та забезпечити ефективну систему управління інвестиційною діяльністюпідприємства. Ефективна система управління інвестиціями — це основа для високихтемпів розвитку підприємства, досягнення необхідних результатів йогоінвестиційної, операційної та фінансової діяльності.
Для реалізації цих і ряду інших вимог необхідно створитикрізну узгоджену по всіх рівнях і тимчасових етапах методику формуванняінвестиційних пріоритетів підприємства, що являє собою конкретні правилаприйняття рішень, що конструктивно реалізовуються на основі певної аналітичноїі початкової інформації. Основою цього узгодження повинна бути орієнтація накінцеві результати і відповідні процедури оцінки впливу на них тих або іншихваріантів рішень.
Відмітимо, що не плани є головним результатом планування,а саме визначення цілей розвитку підприємства, перспектив його розвитку, шляхівїх досягнення і розподілу ресурсів між структурними підрозділами. Плановірішення, порядок дій, необхідна лінія поведінки, етапи досягнення цілей,методи, які потрібно використати, — все це і є комплексний план.
При інвестиційній бездіяльності прибутковість вкладенихзасобів з часом знижується внаслідок морального і фізичного старіннявиробничого апарату, погіршення організації виробництва і т.п., що востаточному підсумку ставить під сумнів майбутнє такого підприємства.
Пасивне інвестування, передбачає підтримку незмінногорівня розвитку підприємства, призводить до відставання від середнього по галузірівня і буде мати в майбутньому ті ж наслідки.
Активна інвестиційна стратегія, що забезпечує зростанняприбутковості до середнєгалузевого рівня вкладень, припускає добір і реалізаціюрізного роду інноваційних проектів, активну поведінку на ринку.
Ефективна, або випереджаюча, стратегія пов'язана вже зінноваціями, що реалізують принципово нові технологічні рішення, яківідрізняються і значним ступенем ризику таких вкладень.
Формування інвестиційної стратегії підприємстваздійснюється в просторі перетинання взаємних інтересів, як самого підприємства,так і його потенційного стратегічного інвестора. А інвестиція являє собоюособливий товар, що обертається на ринку. Тому можливість її одержання в томуабо іншому вигляді часто залежить від розуміння й урахування взаємних інтересівпартнерів, від уміння бачити об'єкт інвестування з позицій стратегічногоінвестора й оцінювати його інвестиційну привабливість[13].
1.2 Фактори, умови формування та методика оцінкиінвестиційної привабливості підприємства
Залучення інвестицій в українські підприємства пов'язанез інвестиційною привабливістю об'єкта інвестування. Оцінка інвестиційноїпривабливості потенційного об'єкта інвестування — це перший крок під часприйняття інвестиційного рішення. Ціль об'єкта інвестування — підвищенняінвестиційної привабливості та залучення максимально можливого обсягуінвестицій.
В умовах ринкового господарювання в підприємств з'явиласянеобхідність і можливість самостійно визначати напрямки своєї інвестиційноїдіяльності, джерела і заходи (засоби) досягнення поставлених цілей, тобтосамостійно формувати інвестиційну політику. Будь-який перехідний період векономічній системі характеризується високим динамізмом, що вимагає від кожногосуб'єкта господарювання швидкої реакції на зміну ситуацій в економіці держави,здатності корегувати свої практичні кроки. Наявність у підприємства такихякостей забезпечує йому можливість розвиватися, поступово переходити від одногостану до якісно нового[14].
Формування інвестиційної політики підприємства здійснюєтьсяу сфері взаємних інтересів як самого підприємства, так і його потенційнихінвесторів. Можливість залучення інвестицій залежить від розуміння таврахування інтересів партнерів, від можливості бачити об'єкт інвестування зпозиції інвестора та оцінити його інвестиційну привабливість. Підприємствотакож зацікавлене в підвищенні рівня інвестиційної привабливості: кожен суб'єктгосподарювання прагне розвивати своє виробництво, підвищуватиконкурентоспроможність продукції та підприємства в цілому.
Визначення інвестиційної привабливості окремогопідприємства як потенційного об'єкта інвестування здійснюється інвесторами впроцесі визначення доцільності капітальних вкладень, вибору в придбанніальтернативних об'єктів і купівлі акцій окремих підприємств.
Інвестиційна привабливість підприємства — це сукупністьхарактеристик його фінансово-господарської та управлінської діяльності,перспектив розвитку та можливості залучення інвестиційних ресурсів. Оцінкаінвестиційної привабливості підприємства є інтегральною характеристикою йоговнутрішнього середовища.
Інвестиційна привабливість навколишнього для підприємствасередовища (регіону, галузі, країни) має опосередкований вплив на інвестиційну привабливістьпідприємства, по-перше, тому, що підприємство — це відкрита система.По-друге,зовнішні фактори мають універсальний характер і відіграють для потенційнихінвесторів не менш важливу роль, ніж конкретний об'єкт інвестування. Оцінкаінвестиційної привабливості на розглянутих рівнях — це перший етаппрогнозування та передбачення заходів щодо залучення інвестиційних ресурсів іпідвищення привабливості об'єктів інвестування на всіх рівнях. Отже, визначенняінвестиційної привабливості окремого підприємства як потенційного об'єктаінвестування є завершальним етапом оцінки інвестиційного ринку. Від станупривабливості підприємства залежить галузева та регіональна спрямованість йогоінвестиційної діяльності.
Процес вкладення коштів передбачає генерування,перерозподіл і використання капіталу. Замовником проведення оцінки інвестиційноїпривабливості може бути як інвестор, так і підприємство. Метою оцінкиінвестиційної привабливості для підприємства є виявлення слабких і сильнихсторін його фінансово-господарської діяльності, для інвестора — визначеннястану та потенціалу можливого об'єкта інвестування. Подвійність мети оцінкиінвестиційної привабливості підприємства випливає з обов'язковогодвостороннього (подвійного) ефекту успішного інвестування: позитивних наслідківяк для суб'єкта, так і для об'єкта інвестування[21].
Отримані результати щодо інвестиційної привабливостікожен замовник використовує для досягнення своїх цілей: інвестор — для розробкий обґрунтування можливих варіантів вкладення інвестицій і забезпеченняефективного використання коштів з метою отримання майбутньої вигоди;підприємство — для розробки заходів щодо підвищення інвестиційноїпривабливості, залучення інвестицій та забезпечення ефективності їхвикористання.
Інвестиційна привабливість об'єкта інвестуванняформується під впливом певних умов і факторів внутрішнього та зовнішньогохарактеру.
Оцінка та аналіз інвестиційної привабливостіпідприємства, з одного боку — це основа для розробки його інвестиційноїполітики, а з іншого, — можливість виявити недоліки в діяльності підприємства,передбачити заходи щодо їх ліквідації та покращити можливості залученняінвестиційних ресурсів. А це, у свою чергу, допомагає інвесторам визначитися усвоєму рішенні про інвестування у певне підприємство.
Ефективність використання активів слід визначити зпогляду наявності та використання всіх можливих джерел їх формування. А томунаступна умова формування інвестиційної привабливості підприємства — церезультативність фінансово-господарської діяльності підприємства, яка можевизначатися на основі фінансової та бухгалтерської звітностей. Загальніфінансові результати діяльності підприємства повною мірою відображають стансправ на підприємстві і дають змогу визначити ймовірність залучення інвестиційта ефективність їх використання, що відповідає інтересам підприємства йінвестора.
Підприємство повинне мати високу та надійнуперспективність маркетингових досліджень, що є більш обґрунтованою умовою, ніжтільки перспектива збуту продукції. Йдеться про придбання всіх необхідних видівматеріально-технічних ресурсів (МТР) для виробництва та збуту готовоїпродукції. Це має стосуватися не тільки домовленості, а й наявності договорів(контрактів) на придбання МТР і певної гарантії збуту продукції на внутрішніх ізовнішніх ринках[16].
Необхідно звернути особливу увагу на ефективністьвикористання інвестиційних ресурсів підприємством як на наступну умову щодоформування його інвестиційної привабливості. Інвесторів завжди цікавитьефективність використання інвестиційних ресурсів підприємством за минуліперіоди. Визначення ефективності здійснюється шляхом розрахунку індексів,співвідношень і коефіцієнтів, таких, наприклад, як прибутковість коштів ікоефіцієнт самозабезпеченості інвестиційними ресурсами. Коефіцієнтсамозабезпеченості свідчить про можливість підвищити конкурентоспроможність іділову активність за рахунок власних коштів. Прибутковість залучених, аособливо позикових, коштів повинна значно перевищувати прибутковість власнихінвестиційних ресурсів та ін. Вивчення та аналіз звітності суб'єктівгосподарювання, досвіду фахівців і підприємств дає змогу авторам стверджувати,що це досить важлива умова формування інвестиційної привабливості підприємства.Масив показників щодо визначення ефективності використання інвестиційнихресурсів є досить репрезентативним і суттєво впливає на інвестиційну привабливістьпідприємства.
Визначення інвестиційної привабливості будь-якого об'єктагосподарювання потребує особливої уваги щодо оточення підприємства, якерозташоване в певному адміністративно — територіальному регіоні держави.Підприємство — це соціально-економічна система, яка постійно змінюється,розвивається та вдосконалюється[19]. Перспективи діяльності підприємств вУкраїні, їх виробнича стратегія обмежені як внутрішнім, так і зовнішнімсередовищем, законодавчим простором, що пов'язаний з економічною ситуацією,станом розвитку ринкової інфраструктури та ін. Стан справ у галузях і регіонахУкраїни, економіки в цілому свідчить про високий рівень впливу ризиківвнутрішнього та зовнішнього характеру відповідно всіх потенційних об'єктівінвестування (рис. 1.1)[9].