Реферат: Механізм фінансової стабілізації в умовах ринкової трансформації

КИЇВСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Інститутміжнародних відносин

Кафедрасвітового господарства і міжнародних економічних відносин

Реферат

натему:

«Механізмфінансової стабілізації в умовах ринкової трансформації»

Київ– 2009

ЗМІСТ

Вступ

1.Макроекономічна фінансова стабілізація в умовах ринкової трансформації

2.Фінансова стабілізація в Україні       

Висновки

Списоквикористаних джерел

ВСТУП

Однієюз найважливіших умов успішної ринкової трансформації економіки є їїмакроекономічна стабілізація.

Проблемимакроекономічної стабільності виникають у будь-яких економічних системах. Прицьому має здійснюватися специфічна державна політика, покликана підтримувати наприродному рівні головні макроекономічні пропорції. У перехідних економікахметою такої політики є передусім подолання диспропорцій у кредитно-грошовій іподатково-бюджетній сферах.

Проблемифінансової стабілізації в перехідних економіках залишаються предметом гострихдискусій серед фахівців. Одні вважають, що вона має завершувати перший етаптрансформаційного процесу, інші переконують у тому, що фінансова стабілізація єпередумовою, визначальною, первинною фазою ринкової трансформації.

Єбагато підходів щодо критеріїв, показників, індикаторів фінансовоїстабілізації. Фінансова, макроекономічна стабілізація є одним із першоряднихзавдань ринкової трансформації. Це пов'язано, з одного боку, з тим, що напопередніх етапах у колишніх соціалістичних країнах сформувались серйозніфінансові диспропорції, з іншого — фінансова нестабільність посилюваласьунаслідок розпаду колись єдиного економічного комплексу СРСР та господарськихзв'язків між країнами РЕВ, формування власних економічних і політичних систем унових незалежних державах.

1.        МАКРОЕКНОНОМІЧНАФІНАНСОВА СТАБІЛІЗАЦІЯ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

Практичніаспекти макроекономічної стабілізації слід розглядати у зв'язку з розробкамимакроекономічної теорії, що обґрунтовують різні аспекти її проведення та самуцю стабілізацію як ціле.

Фіскальнаполітика — це регулювання доходів і витрат держави. Заходи фіскальної політикивизначаються поставленою метою (боротьба з інфляцією, згладжування циклічнихколивань економіки, зниження рівня безробіття). Держава регулює сукупний попиті реальний національний дохід за допомогою державних витрат, трансфертнихвиплат і оподатковування.

Грошово-кредитнаполітика — комплекс взаємозв'язаних, скоординованих на досягнення заздалегідьвизначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обігу якіздійснює держава через центральний банк.

Фінансова стабілізація – комплекс заходів фінансовоїполітики, спрямований на подолання дефіциту державного бюджету, високоїінфляції та гіперінфляції. Для досягнення фінансової стабілізації фінансоваполітика повинна бути тісно пов'язана з кредитно-грошовою політикою. Фінансовастабілізація – одна з умов стабільного розвитку економіки країни, вона створюєпередумови для зростання виробництва, розвитку невиробничої сфери, збільшеннязайнятості, поліпшення соціально-економічних умов життя населення. Тривалафінансова стабілізація забезпечує більш привабливі умови для притоку вітчизнянихта іноземних інвестицій і в кінцевому рахунку для процесу розширеноговідтворення.

Досягнення фінансової стабілізації – це одне зпершочергових завдань економічної політики будь-якої держави з ринковоюекономікою.

Заортодоксальним варіантом проведення макроекономічної стабілізації здійснюєтьсяліквідація (або хоча б скорочення) бюджетного дефіциту, жорсткішою стаєкредитно-грошова політика, фіксуються номінальна грошова маса або обмінний курснаціональної валюти. Швидке проведення таких заходів дістало назву «шоковоїтерапії». У цьому разі вдається подолати стійку інерцію інфляційних очікувань.

Суттєвимдля ортодоксального варіанта є також недопущення емісійного покриття дефіцитудержавного бюджету. При цьому є обов'язковою політика «дорогих грошей», коли зметою недопущення поширення грошової маси суворо контролюється величинагрошової пропозиції.

Усценарії, що розглядається, використовуються також номінальний «якір». Цепоказник, зафіксований на певному рівні. Зазвичай — це грошова маса, курс валюти,номінальна зарплата.

Уцілому ортодоксальний шлях макроекономічної стабілізації означає різкескорочення надлишкової грошової маси в обігу з самого початку реформ.

Успіхина цьому шляху можуть бути закріплені жорсткою фінансовою політикою.

Перехіддо системи жорстких бюджетних обмежень потребує оптимального скороченнявидатків та вдосконалення системи збору податків.

Скороченнядержавних видатків фактично обов'язкове для пострадянських країн, хоча, як ужезазначалося, розміри цього скорочення та його позитивний ефект не слідрозглядати спрощено. Податкова система в цілому потребує реформування. Виходячиз безпосередніх завдань макроекономічної стабілізації, важливо дотримуватисятаких принципів.

1.Податковасистема має бути нейтральною. Слід відмовитися від довільного маніпулюванняставками податків, створення невиправданих податкових пільг тощо.

2.Податковасистема має стимулювати виробництво.

3.Нарахуванняі збір податків не повинні бути дуже складними.

4.Має дотримуватися принцип неухильної сплати податків.

Уцілому ортодоксальна схема макроекономічної стабілізації виявилася більшдійовою у країнах із незначною інфляційною інерцією. Там, де інфляція булатривалою, індексація доходів дала змогу господарським суб'єктам пристосуватисядо неї. Інфляційна інерція краще долається у гетеродоксній схемімакроекономічної стабілізації.

Уцьому випадку жорстка кредитно-грошова та податково-бюджетна політикапоєднується з регулюванням цін і доходів. Тут додається «зарплатний якір», колифіксується рівень номінальної зарплати.

Практикареалізації гетеродоксних програм макроекономічної стабілізації виявила такіїхні властивості:

1.Удовгострокових програмах стабілізації вони виявляються успішними лише на першихетапах її проведення.

2.Наперших етапах стабілізації інфляція скорочується легко.

3.Початковівитрати на боротьбу з інфляцією (передусім рівень безробіття) невеликі.

Заморожуваннязарплати і цін, звичайно, є ефективним заходом макростабілізації. Проте чимдовше застосовується цей захід, тим більше зростає диспропорційність уреальному секторі економіки.

Стадіяскасування жорсткого контролю над цінами та зарплатами неминуча. Тутгетеродоксна програма стає ортодоксальною і на перший план виходять проблеми,відсунуті раніше в тінь. Передусім це проблеми вибору номінального «якоря»,завищення або заниження реального обмінного курсу валюти, збалансованостіпоточних операцій.

2.ФІНАНСОВА СТАБІЛІЗАЦІЯ В УКРАЇНІ

Фінансовастабілізація в Україні містить подолання гіперінфляції, суттєве скороченнябюджетного дефіциту, стабілізацію обмінного курсу власної грошової одиниці,підготовку передумов для здійснення грошової реформи, зниження облікової ставкиНаціонального банку, ліквідацію платіжної кризи. У країнах, у яких існувалавласна грошова система, своєрідним валютно-фінансовим якорем була фіксаціяобмінного курсу національної грошової одиниці до твердих валют.

Можнавиділити три головні етапи фінансової стабілізації в Україні, що охоплюютьперіоди:

1)з 1992 по 1996 р.;

2)з 1996 по 1998 р.;

3)із серпня — вересня 1998 р. й донині. Характерними рисами першого етапу були:

—запровадження купоно-карбованців;

—вихід із зони рубля;

—суттєве зменшення інфляції з 10 155 % у 1993 р. до 80,3 % У 1996 р.;

—скорочення дефіциту бюджету з 12,2 % у 1992 р. до 4,6 % у 1996 р.;

—зниження облікової ставки Національного банку з 240 % у 1993 р. до 40% у 1996р.;

—стабілізація обмінного курсу національної грошової одиниці протягом 1995—1996р., що дало змогу здійснити перехід до гривні у розрахунку 1,7—1,8 грн. за 1дол. США.

Водночаспосилювалася платіжна криза, «вимивалися» оборотні кошти підприємствта організацій. Кредиторська заборгованість зросла з 19,2 млрд. грн. у 1992 р.до 73,2 млрд. грн. у 1996 р., а дебіторська, відповідно, — з 17,8 млрд. до 48,2млрд. грн.

Отже,станом на другу половину 1996р. загалом були сформовані головні передумови дляздійснення грошової реформи, введення власної грошової одиниці — гривні йпереходу до другого етапу фінансової стабілізації.

Особливостямидругого етапу фінансової стабілізації стали:

—закріплення позитивних тенденцій у валютно-фінансовій сфері країни, про щосвідчило подальше зниження рівня інфляції;

—стабілізація обмінного курсу гривні;

—зниження облікової ставки НБУ до 16 % у жовтні 1997 р.;

—стабілізація цін;

—поступове зростання заробітної плати й доходів.

Восени1997 р. були досягнуті значення основних макроекономічних індикаторів, якісвідчили про створення передумов для економічного зростання, що розпочалося упершій половині 1998 р. На жаль, розгортання світової фінансової кризи, власніпрорахунки у фінансовій сфері, пов'язані насамперед із гіпертрофованимрозвитком ринку облігацій внутрішньої державної позики, перекреслили сподіванняна стале господарське зростання за рахунок збільшення пропозиції зовнішніхфінансових коштів (кредити МВФ, МБРР та портфельні інвестиції приватнихкомпаній). Дедалі очевиднішою стала необхідність переорієнтації економічноїполітики на суттєву активізацію внутрішнього попиту, пожвавлення власногогосподарського обороту, підвищення платоспроможності юридичних та фізичних осібза рахунок поповнення оборотних коштів підприємств і диверсифікації доходівнаселення.

Третійетап фінансової стабілізації. Фінансова ситуаціявересня — жовтня 1998 р. означилася девальвацією гривні на 58 %, обваломфондового ринку, падінням ліквідності банківської системи, подорожчаннямкредитних ресурсів. Усе це дає підстави говорити про настання нового етапуфінансової стабілізації, продиктованої не стільки логікою трансформаційногопроцесу, скільки ситуацією на міжнародних фінансових ринках і прорахунками увнутрішній економічній політиці.

Діявнутрішніх дестабілізуючих чинників підсилювалась негативним впливом світовоїфінансової кризи на перебіг економічних подій в Україні. Політика здоровогоконсерватизму та гра-дуалізму вберегла економіку від різких коливань і обваліву валютно-фінансовій сфері. Україна повністю дотримувалась усіх зобов'язаньперед іноземними інвесторами. Банківська система та фондовий ринок, хоч ізазнали втрат, зберегли певну цілісність і функціональну дієздатність.Погіршення ситуації сталося внаслідок збігу внутрішніх і зовнішніх обставин. Доцього спричинилися політика надто дорогих державних запозичень на внутрішньомуфінансовому ринку, хронічна незбалансованість державного бюджету та платіжногобалансу, висока ціна кредитних ресурсів тощо.

Світовафінансова криза зумовила необхідність корегування сфери як міжнародної, так інаціональної економічної політики, негативно вплинула на банківську систему,міцність якої залежить від підвищення її ліквідності та кредитоспроможності,диверсифікації банківських операцій, залучення іноземного банківськогокапіталу. Криза ще раз показала, що лише конструктивна взаємодія банків ізвиробничою сферою, перетворення провідних банків у основні структурні ланкинаціональних і міжнародних промислово-фінансових груп та компанійгарантуватимуть їм необхідну стійкість і надійність.

Досвідостанніх років показує, що справжня фінансова стабілізація досягається наоснові розвитку національного виробництва як першооснови економіки. Загостренняфінансової кризи може нейтралізувати позитивні тенденції, помітні останнімчасом у виробничій сфері.

Дляпідтримки господарської кон'юнктури за умов надмірно високої відсоткової ставкиНБУ, надто дорогих кредитів комерційних банків та колапсу деяких із них,актуальним виявилося отримання іноземних інвестицій МБРР, ЄБРР, зацікавленихТНК під гарантії уряду та для ініціювання ефективних інвестиційних проектів.Іншим напрямом збереження досягнутого рівня й поступового нарощуваннявиробництва були активізація внутрішнього попиту, розблокування платіжної кризишляхом зваженої емісії, виконання цільових загальнодержавнихвиробничо-інвестиційних програм. Практика ринкового реформування в Україніпродемонструвала, що самі собою монетарні методи можуть дати короткочаснийефект — «ковзають» переважно на поверхні економіки, не зачіпаючи її «глибиннихшарів» — підвалин господарства, його субстанційної основи, тобто виробництва.Неприродний розкол економіки на дві відносно автономні сфери — фінансову й реальнуспричинив гіпертрофовано високі відсоткові ставки, велику кількістьспекулятивних операцій та бартеризацію, платіжну кризу й стагнацію. Фінансовакриза продемонструвала, що поглиблення розколу може спричинити остаточнийзанепад обох сфер.

Отже,на рубежі другого і третього тисячоліть в Україні було досягнуто фінансовустабілізацію і розпочато процес економічного зростання.

ВИСНОВКИ

Фінансовастабілізація — необхідна передумова поновлення зростання в сучасних умовах.

Фінансовастабілізація може виявитися успішною лише за умови одночасних погоджених дій,орієнтованих на реалізацію цілей, щодо яких досягнута суспільна згода. На їхнюреалізацію повинні направлятися всі найважливіші елементи економічної політики.

Фінансовастабілізація припускає також заходи центрального банку щодо регулюваннявідсоткової ставки й обмінного курсу національної валюти. Обидва показникиповинні встановлюватися і коригуватися з урахуванням наміченого рівня інфляціїдля того, щоб реальні значення були по можливості постійними. Це необхідно,зокрема, і для підтримки довіри до стабілізаційних заходів і погашенняінфляційних очікувань. Держава повинна відмовитися від різкого підвищенняподатків і цін, здатного підштовхнути інфляцію.

Напершому етапі стабілізації економіки найважливішим завданням є, як правило,фінансова стабілізація. Саме вона є тією основою, яка дозволяє істотноприскорити період переходу до стійкого розвитку економіки.

Практикапроведення стабілізаційної політики в ряді країн свідчить, що там, де основніекономічні агенти строго і послідовно дотримують умов своєрідногостабілізаційного пакту, успіхи в подоланні кризової ситуації дуже відчутні.Однак така політика, забезпечивши стабілізацію, може виявитися продуктивноюлише за умови наступного рішучого кроку — структурної й інституціональноїперебудови. Створення адекватній ринковому середовищу галузевої, виробничої ісоціально-економічної структури, що забезпечує ефективність іконкурентоспроможність, а також здійснення інституціональних перетворень,необхідних для ефективного функціонування ринку: гарантії прав власності,обмеження монополізму, зміцнення законодавчої бази — усе це стає необхідною йобов'язковою умовою переходу до стійкого економічного зростання.

Тривалафінансова стабілізація забезпечує більш привабливі умови для припливувітчизняних та іноземних інвестицій і в кінцевому рахунку для процесурозширеного відтворення.

СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Філіпенко А.С. Глобальні форми економічного розвитку: історія і сучасність –К.: Знання, 2007. – 670 с.

2.Перехідна економіка: Підручник. / В. М. Геєць, Є. Г. Панченко, Е. М. Лібановата ін.; За ред… В. М. Гейця. – К.: Вища шк., 2003. – 591 с.: іл.

3.Финансовая стабилизация. Энциклопедия финансов. lib.mabico.ru/1991.html

4.Економічна теорія. Посібник вищої школи (Воробйов Є. М., Гриценко А. А.,Лісовицький В. М., Соболев В. М.) / Під загальною редакцією Воробйова Є. М.-Харків-Київ, 2003.- 704 с