Реферат: Механізм фіскальної політики держави
Міністерствоосвіти і науки України
ХНАМГ
Кафедраекономічної теорії
Курсоваробота
здисципліни «Макроекономіка»
Тема№ 18. Механізм фіскальної політики держави.
Виконавець:студентка заочного факультету
2-го курсу
група МГКТС-3
Мотузщенко Наталля Євгенівна
(залікова книжка № 272218)
Викладач: Наумов Максим Сергійович
Харків
2007-2008навчальний рік
ПЛАН:
Вступ
1. Поняттяфіскальна політика.
1.1. Дискреційнафіксальна політика.
1.2. Автоматичнафіскальна політика.
1.3.Види фіскальної політики.
2. Інструментифіскальної політики.
2.1.Сутність податків.
2.2.Єфект мультиплікатору.
3. Впливфіскальної політики на державний бюджет.
3.1.Державний бюджет.
3.2.Класична та кейнсіанська концепції фіскальної політики.
Висновок
Списоквикористаної літератури
ВСТУП
Бюджет відіграє важлву роль у життікожної держави. Він є статтею доходів та витрат держави, яка подає вплив наблагоустрій кожного.
Як відомо, бюджет на всіх його рівняхвідіграє велику роль у розвитку держави, просуванні науково-технічного прогресу(бюджетні фінансування дослідів та розробок), розвитку економіки (особливо неприбуткових, але соціально-значних галузей економіки).
Повнота бюджету, як правило, прямопропорційна благоустрою громадянина. Дійсно, бюджетний дефіцит, державнийобов’язок спонукає державу посилити податковий тягар, збільшити оподатківання,зменшити фінансування усіх секторів економіки, скоротити статтю витрат на медицину,освіту та ін. З іншого боку достаток бюджетних коштів дозволяє збільшитифінансування як державного, так і приватного сектору економіки, збільшититрансфертні відрахування, а також відрахування у небюджетні соціальні фонди.
Також достаток бюджетних коштівдозволяє державі приймати активну участь в житті країни. Наявність бюджетнихкоштів дозволяє державі здійснювати державне регулювання економіки не тільки унаказувальній формі. Достатня кількість бюджетних коштів дозволяє державізадіяти економічні важелі державного регулювання.
Таким чином, бюджет, його формуваннята статті витрат є важливим розділом економічної науки, який вимагає великоїуваги зі сторони не тільки економістів та політиків, але й громадянина.
Траекторія руху економіки залежитьвід спрямування та волі своїх головних суб’єктів: держави, підприємств,громодянин. Кожний з цих суб’єктів має змогу впливати на економічну долю, хоч іу різних масштабах.
Уряд проводить визначену лінію дійдля реалізації вибраної соціально-економічної стратегії, яка виходить ізцільових установок і враховує складену ситуацію та намічені тенденції. В цьомурозумінні прийнято говорити, що держава здійснює, проводить обрану нимекономічну політику.
У багатьому економічна політикадержави ситуаційно обумовлена у тому сенсі, що вона безпосередьнім чином диктуєтьсяунаслідкованим минулим, складеними у країні економічними обставинами, ранішеприйнятими рішеннями та обов’язками. У значній мірі політика визначенавнутрішньою та світовою кон’юктурою – станом господарства та ринку, рівнемекономячної активності, тенденціями росту та спаду, попитом та пропозицією натовари та послуги.
Економічна політика реалізуєтьсядержавою через закони, президентські накази, уядовчі постанови та іншінормативні акти, державні програми, рішення державних органів.
Конкретними інструментами проведеннядержавної економічної політики виступають перед усім такі фіскальні важелівпливу, інстументи фіскальної політики, як податки, державні витрати,трансферти. За допомогою фіскальних інструментів держава має змогу змінювативеличину та спрямованість грошових потоків у відповідності з цілями танаміченими для їх здійснення мірами.
В залежності від району державноговпливу на економічні процеси та способи здійснення державної економічноїполітики розрізнюють різні її види. У цій курсовій роботі ми розглянемофіскальну політику держави.
1. ПОНЯТТЯФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА
1.1.Дискреційна фіскальна політика
Одним з основних інструментівмакроекономічного регулювання є фіскальна політика. Під фіскальною політикоюрозуміють совокупність мір, які приймаються урядовчими органами по змінідержавних витрат та оподаткування. Її основними задачами є: забезпеченнястійких темпів економічного росту, досягнення високого рівня зайнятості,зниження інфляції.
Фіскальна політика в залежності відмеханізмів її регулювання на зміну економічній ситуації ділиться на дискреційнута автоматичну фіскальну політику (політику вбудованих стабілізаторів).
Під дискреційною політикою розіміютьосвідомлене маніпулювання урядом державними витратами та податками. Її щеназивають активною фіскальною політикою. Вона може здійснюватися за допомогоюяк прямих, так і непрямих інструментів. До перших відносять зміну державнихзакупок товарів та послуг, трансфертних платежів. До других – зміни воподаткуванні (ставок податків, податкових пільг, бази оподаткування), політикушвидкої амортизації.
Розглянемо механізм дискреційноїфіскальної політики, використовуючи кейнсіанську модель «доходи – витрати» ідумаючи, що: 1) державні витрати не впливають ні на споживання, ні наінвестиції; 2) чистий експорт прірівнюється нулю; 3) рівень цін постійний; 4) зсамого початку в економіці немає податків; 5) фіскальна політика здійснює впливна витрати (попит), але не на пропозицію.
Враховуючи ці припущення, проаналізуємовплив зміни державних витрат на об’єм національного виробництва, дохід.
Припустимо, що перш за все сукупнівитрати враховували споживчі витрати C та інвестиції I, а економіка знаходилася у рівноваженні у точці E1 (мал. 1).
У зв’язку з почавшимся спадомвиробництва уряд прийняв рішення підтримати попит, збільшив сукупні витрати зарахунок державних купівель G (розглянемо спочатку тільки цей елемент державних витрат). Воназдійснила купівлю товарів та послуг на суму 20 млрд. гривень. Ці державнівитрати автономні, тобто постійні для любого випуску продукції. Цьому вонипризведуть до збільшення сукупних витрат теж на 20 млрд. гривень, що обумовитьзрушення прямої C+I вгору на величину G, на позицію C+I+G. Заплановані витрати станутьперевищувати об’єм випуску Q1. У відповідь фірми почнуть розширювати виробництво. Цей процес будепродовжуватися до тих пір оки не наступить рівність між сукупними витратами таоб’ємом випуску. Нове положення рівноваги буде досягнуто у точці E2 та при випусканні Q2. Збільшення державних закупокстимулювало рост об’єму виробництва з Q1 до Q2. Відстань по вертикалі між прямими C+I та C+I+G показує величину державних закупок,а відстань між Q2 та Q1 – приріст випуску продукції. З малюнку видно, що цей приріст у декількаразів перевищує об’єм державних закупок, тобто останні володіють ефектоммультиплікатору. Мультиплікатор державних витрат Mg показує зміну випуску продукції,доходу в наслідок зміни витрат держави. Його можна розрахувати за формулою:
Mg = Зміна реального національногопродукту (доходу) / Зміна державних витрат.
/>/>/>/>/>/>/>/> Сукупні витрати
C+I+G
E2 C+I
20млрд. грн.
E1
Q1 Q2
Дохід,випуск
Малюнок 1. Державні закупки та равновіснийнаціональний продукт.
Мультиплікатор державних витратрівний мультиплікатору інвестицій, так як вони надають економіці ідентичнийефект. Дійсно рст державних закупок (як інвестицій) створює додатковий попит натовари та послуги, який визиває первісне прирощення доходу, рівне ростудержавних витрат. Частина цього доходу, яка визначена граничною схильністю доспоживання, буде використана на споживання, що призведе до наступного зростаннясукупного попиту та національного доходу. З цього виходить, що зміна державнихвитрат призводить в дію такий самий процес
мультиплікації національного доходу,як і зміну приватних інвестицій. Цьому мультиплікатор державних витрат такожможна визначити за формулою:
Mg = 1 / (1 — MPC).
Щоб визначити зміну реальногонаціонального продукту (доходу), отримане у результаті росту державних закупок,треба помножити мультиплікатор Mg на приріст державних витрат Dg.
У періоди підйому економіки, колиприватні витрати достатньо великі, уряд зменшує закупки товарів та послуг.Зменшення державних витрат сопроводжується зрушенням кривої сукупних витрат C+I+G вниз тапризводить до мультиплікаційного зменшення об’єму національного продукту,доходів.
Так само, як зміни державних закупок,на об’єм випуску, доходів, діє зміна трансфертних платежів, які є елементомдержавних витрат. Але ефективність їх виявлення на попит, а отже, і на об’ємнаціонального продукту декілька менша. Це пояснюється тим, що трансфертнівиплати населенню призводять до росту його доходів, але тільки частину іх, якавизначена граничною схильністю до споживання МРС, населення використовує наспоживання, збільшуя на ту ж величину сукупні витрати. Механізм впливу змінитрансфертних виплат на випуск, доходи, аналогічен тому, який діє при змініподатків.
Щоб державі витрати мали стимулюючудію, вони повинні фінансуватися за рахунок податкових надходжень. Рістдержавних витрат, як правило, супроводжується бюджетним дефіцитом.
Таким чином, збільшуя витрати уперіод спаду виробництва та скорочуючи їх у час економічних підйомів, державапом’якшує економічні кризиси, домогається більш плавного росту об’ємунаціонального виробництва.
Фіскальна політика, як правило, оперуєодночасно як витратами держави, так і її податками. Велику зацікавленість являєвипадок, коли держава збільшує свої закупки G та податки T на однакову величину (сальдодержавного бюджету при цьому не змінюється). Проаналізуємо наслідки цих дій.Припустимо, що рівновага досягнута в точці E1. (мал. 2)
Сукупнівитрати
/>
/>/>/> E2 C+I+G1
C1+I+G1
/>/> E3 C+I+G
/> E1
/> Q1 Q3 Q2 Доход, випуск
Малюнок2. Державнізакупки, податки та рівноважний національний продукт.
Припустимо, держава збільшила закупкитоварів та послуг на 20 млн. грн., що призвело до зростаня сукупних витрат тежна 20 млн. грн. та до переміщення кривої C=I+G вгору, у положення C+I+G1. Точка рівновагиперемістилася з E1 до E2. Об’єм нацонального продукту виріс з Q1 до Q2. Розрахувати його приріст можнанаступним чином (МРС приймемо рівним 3/4):
Q2-Q1 = Mg * 20 млн. грн. = (1/(1-3/4)) 20 млн.грн. = 80 млн. грн.
Введення акордного податку величиноюу 20 млн. грн. зсуне криву C+I+G1 вниз, в положення C1+I+G1. Зсув відбудеться на величину 15 млн. грн., так як мультиплікаторподатків менший за мультиплікатор витрат. Точка рівноваги переміститься з E2 до E3, а об’єм виробництва зменшиться з Q2 до Q3. Обєм виробництва в наслідоквведення податку скоротиться на:
Q2-Q3 = Mn * 20 млн. грн. = ((3/4) / (1-3/4))20 млн. грн. = 60 млн. грн.
Отже, в наслідок росту державнихзакупок національний продукт збільшиться на 80 млн. грн., а введення податкузменшило його на 60 млн. грн. Таким чином, одночасне збільшення державнихвитрат та податків на 20 млн. грн. обумовило ріст національного продукту такожна 20 млн. грн., тобто мультиплікатор дорівнює 1. Він називаєтьсямультиплікатором сбалансованого бюджету та не залежить від граничної схильностідо споживання. Це можна довести арифметично, якщо вирахувати з прирістунаціонального продукту, отриманого в наслідок збільшення державних витрат,зменшення того ж національного продукту, обумовлене введенням акордногоподатку. Загальний результат цих дій буде дорівнювати:
Q3-Q1 = (1/(1-МРС)) 20 млн. грн. –(МРС/(1-МРС)) 20 млн. грн. = ((1-МРС)/(1-МРС)) 20 млн. грн. = 1*20 млн. грн.
У моделі «витрати-доходи» дискреційнаполітика розглядається при незмінному рівні цін. У реальному житті збільшеннядержавних витрат, зниження податків призводять до росту сукупних витрат тапопиту, що призводить до підвищення рівня цін та росту ставки позичковоговідсотку, які обумовлюють в свою чергу зменшення приватних інвестицій. Цейефект, який називається ефектом витиснення, знижує дієвість фіскальноїполітики. Недоліком бюджетно-податкового регулювання є також наявність доволізначного часового лагу. Він включає, по-перше, час, який проходить відусвідомлення того, що в країні починається спад виробництва або інфляція, дорозуміння необхідності прийняття конкретних дій. По-друге – часовий проміжоквід усвідомлення цієї необхідності до ствердження конкретних мір економічноїполітики. По-третє, — період часу від ствердження до отримання ефекту від їхреалізації.
Автоматичнафіскальна політика
На практиці рівень державних витрат,податкових надходжень може змінитися навіть у випадку, якщо уряд не приймевідповідних рішень. Це пояснюється існуванням вбудованої стабільності, якавизначає автоматичну (пасивну, недискреційну) фіскальну політику. Вбудованастабільність заснована на механізмах, які працюють у режимі саморегулювання таавтоматично реагують на зміни стану економіки. Їх називають вбудованими(автоматичними) стабілізаторами. До них відносять:
Зміни податкових надходжень. Сумаподатків залежить від величини доходів населення та підприємств. В період спадувиробництва доходи почнуть зменшуватися, що автоматично зменше податковінадходження до казни. Отже, збільшаться доходи, які залишаються у населення,підприємств. Це дозволить у значній мірі заповільнити зниження сукупногопопиту, що позитивно відразиться на розвиванні економіки. Таку ж саму дію надаєпрогресивність податкової системи. При зменшенні об’єму національноговиробництва зменшуються доходи, але й одночасно знижуються податкові ставки, щосупроводжується зменшенням як абсолютної суми податкових надходжень до казни,так і їх долі у доходах суспільства. В наслідок спад сукупного попиту будебільш м’яким.
Системи допомог по безробіттю тасоціальні виплати. Вони також надають автоматичну антициклічну дію. Так,збільшення рівня зайнятості веде до росту податків, за рахунок яких фінансуютьсядопомоги по безробіттю. При спаді виробництва збільшується число безробітних,що скорочує сукупний попит. Однак одночасно зростають і суми виплат допоміг прибезробітті. Це підтримує споживання, уповільнює падіння попиту та противодієнаростанню кризису. У такому ж автоматичному режимі функціонують системиіндксації доходів, соціальних виплат. Існують і інші форми вбудованихстабілізаторів: програми допомоги фермерам, збереження корпорацій, особистізбереження та ін.
Вбудовані стабілізатори зм’якшують зміниу скупному попиті і цим допомагають стабілізувати випуск національногопродукту. Саме завдяки їх дії змінився розвиток їх циклу: спади виробництвастали менш глубшими та більш короткими. Раніше це було неможливо, так якподаткові ставки були нижче, а допомоги по безробіттю та соціальні витратинезначними.
Головний долік недискреційноїфіскальної політики у тому, що її інструменти (вбудовані стабілізатори)включаються негайно при найменшій зміні економічних умов, тобто тут майжевідсутній часовий лаг.
Недолік автоматичної фіскальноїполітики у тому, що вона тільки допомагає зглажувати циклічні коливання, але неможе їх усунути. Слід відмітити, чим вищє ставки податків, чим більшітрансфертні платежі, тим більш дієва недискреційна політика.
Видифіскальної політики
В залежності від мети проводитьсястимулююча або стримуюча фіскальна політика. У періоди спаду виробництванеобхідно збільшувати державні витрати, знижувати податки або робити і те іінше, тобто проводити стимулюючу політику. У короткому періоді вона зм’якшуєекономічний цикл. У довгому – зниження податків може призвести до стимулюванняекономічного росту. Так було у 80-ті роки у розвинутих країнах, де податковіреформи, у наслідок яких були знижені ставки податку на прибуток корпорацій,прибуткового податку, сприяли підйому економіки.
У цілях зниження темпів інфляціїреалізують стримуючу фіскальну політику. Вона заключається в скороченнідержавних витрат, збільшенні податків або разом тих і інших мір. У короткомуперіоді стримуюча політика дозволяє скоротити сукупний попит і тим самимдопомогає зниженню інфляції попиту. У довгому періоді вона може призвести доспаду виробництва та росту безробіття.
Щоб з’ясувати, чи правильнопроводиться урядом фіскальна політика, необхідно оцінити її результати. Більшчастіше у цих цілях використовують стан державного бюджету, так як здійсненяфіскальної політики супроводжується зростанням або скороченням бюджетнихдефіцитів або надлишків. Але судити за цими показниками о дієвості проводимоїдискреційної політики достатньо складно. Це пояснюється тим, що з одного боку,фактично бюджетні дефіцити та надлишки можуть змінюватися в наслідокцілеспрямованої зміни державних витрат та податків, а, з іншого боку, на їхрозміри можуть вплинути зміни об’єму національного продукту, доходів, щообумовлено існуванням вбудованої стабільності. Щоб розділити ці причини і матиможливість оцінити правильність прийнятих мір, використовують бюджет повноїзайнятості. Він показує, яким був би дифіцит або надлишок державного бюджету, якщоб економіка функційонувала в умовах повної зайнятості.
2. ІНСТРУМЕНТИФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ
2.1.Сутність податків
Податки – це платежі, які обов’язковозбільшують у дохід держави юридичні та фізичні особи (підприємства,організації, громадяни). Як праило, ці виплати не тільки обов’язкові, але йбезкоштовні й примусові. Податки необхідні, так як держава з їх допомогою дієна більшість економічних та соціальних процесів. Вони допомагають заохочуватиабо стримувати визначені види діяльності, направляти розвиток тих чи іншихгалузей чи регіонів, регулювати кількість грошей та грошовий обіг, діяти наінвестиційну активність підприємців, функціонування ринку коштовних папер,рівновага між сукупним попитом та сукупною пропозицією. І хоч податки в більшостівикликають обурення, ніж схвалення, без них ні сучасне суспільство, ні державаіснувати на можуть.
Призначення податків виявляється в їхфункціях – фіскальної та економічної. Фіскальна функція складається уформуванні грошових доходів держави. Акумульоваі через оподаткування засобидержава використовує на будування доріг, великих господарських об’єктів,об’єктів соціального призначення (лікарень, шкіл, дитячих садків, басейнів,бібліотек), на утримання науки, захист навколишнього середовища. Частина засобівйде на охорону здоров’я та розвиток медицини: удосконалення виробництвалікарської техніки, захист здоров’я метрі та дитини, проведення медичнихдослідів. Значна частнина засобів йде на розвиток системи середьньої загальної,спеціальної та вищої освіти, у тому числі на виплату заробітньої плативикладачам та стипендії студентам. З цих же засобів держава утримує дома дляпенсіонерів, виплачує пенсії та допомоги за інвалідністю, оказує допомогухворим та непрацездатним членам суспільства, утримує державний апарат, армію,органи охорони порядку.
Функції податків знаходяться удіалектичній залежності одне від іншого. Так, отримання великої кількостіподаткових сборів у бюджет (фіскальна функція) сприяє стимулюванню прискореннябудування соціальних об’єктів, фундаментальних наукових досліджень (економічнафункція). У той самий час прискорення інвестиційної активності, зріст масштабіввиробництва (економічна функція) сприяє збільшенню податкових надходжень добюджету (фіскальна функція).
Однією з цікавих подробиць виникненняпонять «фінанси» та «податки» є той факт, що у раньому середньовіччі даннітерміни прирівнювалися у своєму функціональному значенні. Так, у 11 – 13 ст.слова finatio, financia почали вперше використовуватися уіталійських містах. Вони значили факт обов’язкової сплати грошей та строксплати. Цей термін належав і до подакових обов’язків. У Франції вже в 16 ст.фінанси використовувалися у тому ж значенні, як і в сучасний час, припускаючисукупність матеріальних засобів, необхідних для задоволення потреб держави тасуспільних груп.
Друга частина прогресивного 19 ст. у ЗахіднійЄвропі була виділена значним ростом промисловості та швидким збільшеннямнаселення. Багато європейських країн збільшили асегнування у користь охорониздоров’я, просвітництва та правосуддя. Змінилася і система державногооподаткування. Головним став принцип рівності усіх горожан перед податковимизаконами, в наслідок чого потрібно було урівняти податки між усіми станами.Значущіми наслідками принципу «суспільної рівноваги» стала прогресивна шкалаоподаткування та звільнення від податку доходів у сумі прожиткового мінімуму.
2.2Ефект мультиплікатору
Згідно кейнсіанського підходу,використання податків як важливого інструменту фіскальної політики можестимулювати ділову та інвестиційну активність, так як зниження податків залишаєв розпорядженні підприємців значно велику частину грошових засобів, ніжвеличина зниження рівня податку (мал. 3).
Тут спрацьовує ефект мультиплікатору.
Економічний зміст цього ефектунаступний. При зниженні ставки податку збільшується рівень розподіленогодоходу, що призводить до збільшення ефективного попиту у всіх сміжних сферахекономіки за аналогією з механізмом інвестиційного мультиплікатору. Припониженні ставок податку з t1 до t2 змешується величина податкових надходжень до бюджету з T1 до T2, що призводить до росту розподіленого доходу та зміщенню положенняфункції попиту вниз. В наслідок положення рівноваги А1 в економіціпереміщується також праворуч та рівноважний ВВП збільшується (з Y1 до Y2). Нехай значення МРС коливається в межах 0,8, а ставка податку наприбуток поетапно знижується з 28 до 20%. Тоді значення функції попиту приставці t1 = 28% та t2 = 20% складе відповідно:
AD1 = a + 0,8Y(1-0,28) + I = a +0,576Y + I;
AD2 = a + 0,8Y(1-0,20)+ I = a + 0,640Y + I.
/>/>/>/>Сукупний попит (AD),E
/>/> Y =E
/>/> A2 AD2=a+0.640Y+I
AD1=a+0.576Y+I
Y2 Y1 ВВП (Y)
Малюнок3. Наслідки зміни ставкипропорційного податку на ВВП у кейнсіанської моделі.
Таким чином, завдяки мультиплікативномуефекту та падінню ставки пропорційного податку, підвищується кут наклону лініїсукупного попиту, що призводить до росту рівноважного ВВП.
Але це положення торкається тількипропорційних податків. Саме тому вони грають роль автоматичних стабілізаторівекономіки.
Досліди відомого економіста А.Лаффера по впливу податкової ставки на величину ВВП та доходи державногобюджету показали, що при рості податкової ставки (t) до 30-40% достатньо високимитемпами ростуть і ВВП, та доходи державної казни. Потім темпи приросту доходівбюджету заповільнюються, а при перетині 50%-ого бар’єру податкової ставкиділова активність затухає, збільшуються масштаби тіньової економіки, знижуютьсядоходи бюджету.
3. ВПЛИВФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ НА ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ
3.1.Державний бюджет
Державний бюджет – кошторис доходівта витрат держави на визначений період, частіше всього на рік, створена зуказанням джерел надходження державних доходів та направлень витрачаннязасобів. Бюджет має дохідну та витрачальну частини, які повинні бутисбалансовані.
Роль бюджету у національній економіцізначна. Він є частиною фінансів країни, яку контролює держава, цьому задопомогою бюджету держава має змогу втручатися в ринкові механізми. По-друге,бюджет є способом акумуляції грошових засобів для рішення крупних, глобальнихекономічних проблем. По-третє, наявність бюджету дозволя вирішувати складнісоціальні проблеми (бідності, безробіття, голоду, здоров’я нації та ін.).
Державний бюджет складається урядомта стверджується, приймається вищіми законодавчими органами. Таким чином, уруках держави з’являються значні фінансові інструменти дії на економічніпроцеси. Як правило, це державні закупки, трансфертні платежі (TR), інвестиції (I). Державні закупки – це попит урядуна товари та послуги. Соціальні виплати (трансферти) – це платежі, яківиплачуються без відповідного надання їх отримувачам яких-небудь товарів тапослуг.
Слід відмітити, що структура доходноїта витрачальної частин державного бюджету більш різноманітна, ніж розглянута уконцепції фіскальної політики.
Між державним бюджетом та величиноюВВП є тісний взаємозв’язок. Якщо уявити, що сума державних закупок товарів тапослуг – постійна величина, яка не залежить від рівня доходів, то при низькомурівні доходів буде спостерігатися дефіцит, а при високому – надлишок бюджету(мал. 4).
Якщо бюджет сбалансований, товеличина податкових надходжень співпадає з сумою урядових закупок (точка D) і рівна відрізку DE. Якщо в економіці спостерігаєтьсяекономічний спад, тоді сума податкових надходжень до бюджету при незмінномурівні державних закупок скорочується до рівня BC, створюється бюджетний дефіцитвеличиною AB. На фазі економічногопідйому величина податкових надходжень HF вище рівня урядових закупок,створюється бюджетний надлишок HZ. При данному рівні державних витрат таданному рівні податкової ставкирозмір бюджетного дефіциту або надлишку залежить від величини доходів.
/>Урядові закупки (G), чисті податки (I), млн. дол.
/>/>/>/>/>/>/> Чисті податки (T)
/> H
A D Z Урядові закупки (G)
B
/> 0 C E F ВВП (Y), доходи (D)
Малюнок4. Дефіцит та надлишок державного бюджету.
Якщо урядові витрати перевищуютьдоходи, тоді виникає дефіцит державного бюджету. При підвищенні доходів надвитратами держава має позитивне сальдо бюджету.
Бюджетний дефіцит = Витрати - Доходи/>/>
Закупкитоварів та послуг Сума соціальнихвиплат
Якщо від податків віднімемо соціальнівиплати, тоді отримаємо величину чистих податків.
Чисті податки = Податкові надходження — Соціальні виплатиВцьому випадку бюджетний дефіцит можна уявити наступним чином:
Бюджетний дефіцит = Закупки товарів та послуг — Чисті податкиНа розмір бюджетного дефіциту маютьвплив коливання об’єму національного випуску. У періоди дипресії, коли ВВПзнижується, бюджет, як правило, зводиться з дефіцитом, у ті часи коли в періодипідйому спостерігається позитивне сальдо бюджету.
Причини цих змін сальдо бюджетускриваються у тому, що під час спадів податкові надходження від прибутковогоподатку та інших прямих податків знижуються, так як знижується оподаткованабаза. У цей же час у періоди спадів деякі види державних витрат збільшуються(допомога по безробіттю та інші соціальні виплати).
Виникає питання: чи може рістдержавних витрат, замість того щоб призводити до бюджетного дефіциту,обумовлювати його скорочення?
Досліди економістів показують, щоріст державних витрат призводячи до збільшення доходів, не обумовлює такогоприрісту податків, який «окупав би» збільшені витрати. Це значить, що сума податковихнадходжень буде завжди меншою за приріст державних витрат.
Який вплив на економіку має бюджетнийдефіцит? Чи свідчить він про поганий стан економіки та не краще завждипідтримувати надлишок бюджетних засобів?
Правильна відповідь полягає у тому, щоякщо у державному бюджеті мається надлишок, тобто якщо держава вилучахє задопомогою податків більше, чим віддає, то це значить, що вилучень змакроекономічного обороту стає більше, ніж ін’єкцій. В наслідок відбуваєтьсяскорочення ВВП.
А якщо держбюджет переживає дефіцит,тобто його витрати первищують доходи, ін’єкцій стає більше ніж вилучень. Цезначить, що покупальна здібність зростає та ВВП теж.
Таким чином, бюджетний дефіцит – цене показник поганого хозяйнування.
Ще у 30-ті роки Дж. Кейнс та економістиГ. Мюрдаль та Б. Улін запропонували отступити від традиційної уяви про те, щодержавний бюджет повинен бути сбалансованим, та пійти на деяке зростання витратнад доходами для стимулювання економічного росту, особливо в періоди кризисів.
Дійсно, якщо держава виплачує грошейбільше, чим отримує, то це підвищує покупальну здібність у суспільстві – людибільше покупають, підприємства більше продають, збільшуя зайнятість ресурсів.
Цьому дефіцит корисний в періодбезробіття, але у фазі підйому він небезпечний, так як призводить до інфляції,оскільки ріст покупальної здібності супроводжується адекватним збільшеннямвиробництва із-за вичерпання ресурсів.
Для аналізу джерел появи дефіцитудержбюджету існує структурний та циклічний дефіцити. Структурний дефіцит бюджетуз’являється у періоди корінної ломки галузевих структур економік, якіповторюються кожні 45-55 років. Він розраховується як різниця між текучимидержавними витратами (G)доходами, які могли б поступити до бюджету при умові повної зайнятості приіснуючій системі оподаткування:
Встр = G – t * Yf,
Де Встр – структурний дефіцит державного бюджету;
Yf – ВВП при умові повної зайнятості;
t – ставка прибутковогоподатку.
Циклічний дефіцит є різницею міжфактичним дефіцитом та структурним дефіцитом:
Вцикл = t (Yf – Y),
Де Вцикл– циклічний дефіцит держбюджета;
Y – фактичний ВВП за данний рік.
Що ж у кінцевому підсумкувідбувається з дефіцитом бюджету, коли в період економічного спаду державапроводить політику ін’єкцій у національну економіку та повинна збільшуватирозмір державних витрат?
Перш за все рівень збільшенихдержавних витрат збільшує об’єм бюджетного дефіциту. Але рівень державнихвитрат та ставка оподаткування можуть діяти не тільки на величинубюджетногодефіциту, але й на рівень сукупного попиту, відповідно, на об’єм ВВП.Збільшений об’єм державних закупок збільшує об’єм доходів, тим самим збідьшуєсукупний об’єм податкових надходжень до казни, відповідно, рівень бюджетногодефіциту повинен, навпаки, скоротитися.
Але податки впливають на величину сукупногопопиту через мультиплікатор. Цьому зміни рівноважних доходів (D’-D) прирівнює зміні державних витрат (G’-G), помноженому на величинумультиплікатору (МРС). Так як зміна рівня доходів може бути записана як змінавеличини ВВП (Y’-Y), тоді:
Y’-Y = MPC (G’-G).
Відомо,що зміна бюджетного дефіциту (B’-B) дорівнює зміні рівнядержавних витрат мінус зміни суми податкових надходжень t (Y’-Y), яке мало місце у наслідок змінирівня доходів:
B’-B= G’-G-t(Y’-Y).
Таким чином приріст державних витратбуде спроможний визвати економічну активність, при якій сума вилучаємихподатків перевисить даний приріст державних витрат. При сбалансованому бюджетісума усіх збережень (S) та чистих податків (Т) дорівнює сумі урядових закупок (G) та інвестицій (I), а мультиплікатор сбалансованогобюджету дорівнює 1:
S + T = G + I.
У період економічних спадів державадопускає збільшення дефіциту державного бюджету. При аналізуванні зарубіжнимиекономістами стабілізуючих фіскальних заходів було виявлено, що прирістдефіциту державного бюджету на рівну величину впливає по різному на сукупнийпопит в країні – в залежності від того, фінансувався приріст дефіциту бюджетуза рахунок зниження податків або за рахунок зміни державних покупок. Призниженні податків домашні господарства частину збільшеного доходу направляютьна збереження, цьому перший приріст споживання виявляється менше величинизниження податків. В наслідок приріст дефіциту держбюджету, фінансований зарахунок податків, впливає більше на приріст сукупного попиту. Це явище відкривлауреат Нобелівської премії Т. Хаавельмо. Воно отримало назву теоремиХаавельмо. Суть його полягає у наступному.
Якщо ріст державних витратфінансується за рахунок росту прибутковихподатків, то кінцевий прирістнаціонального доходу рівний першому приросту державних витрат. Мультиплікаторсбалансованого бюджету при цьому дорівнює 1.
У механізмі дії змін податків нарівень ВВП податковий мультиплікатор показує чистий вплив на величину ВВП роступодатових сборів на 1 долар. Тим паче, зміна податків супроводжується зміноювеличини державних витрат. Такий комбінований вплив на ВВП відібражаємультиплікатор державних витрат.
Мультиплікатор встановлюєх, щоприріст урядових витрат d(G), супроводжуваємий рівним за величиноюприростом податкових надходжень d(Т), має своїм результатом ріст випуску продукції (ВВП). Таке явище виникає при одночасній дії зустрічних ефектів:
Приріст урядових витрат (dG) веде до збільшення сукупного попиту (dAD) на таку ж саму величину;
Приріст податків (dT) скорочує рівень споживчого попиту на доволі меншу величину ( зурахуванням МРС), падіння сукупного попиту зурахуванням доходу буде прирівнювати МРС (Y-dT) + a = MPC * Y(1 – t) + a.
Спробуємо вивести значеннямультиплікатору математичним способом. Уявимо функцію сукупного попиту увигляді:
AD = Y = MPC * Y + a + I.
Введемо в його формулу математичнізначення G, T, TR, які характеризують ступіньдопомоги держави економіці країни. При цьому чисті податки дорівнюють T – TR (податкові надходження мінуссоціальні бюджетні виплати), а державнізакупки G дорівнюють державним витратам мінус трансфертні платежі TR:
Y= MPC (Y – T + TR) + G + a + I.
Розкриємо дужки та уявимо податковінадходження до бюджету як:
Т = Y*t, за умови, що це пропорційніподатки:
Y= MPC*Y – MPC*t*Y + MPC*TR + G + a + I.
Зберемо разом функції, не залежні від Y, обозначимо їх А (автономне споживання в економіці):
Y– MPC*Y + MPC*Y*t = A + I, де А = МРС * TR + a + I;
(A + G)
Y = ------------------------.
1– MPC(1-t)
Вираження 1/1-МРС(1-t) і є мультиплікатором державних витрат.
Мультиплікатор державних витрат давнозастосовується у макроекономічному моделюванні, у моделі ділового циклуХікса-Самуельсона. Зміст цієї моделі (мал. 5) складається у вирівнюванні«хвиль» циклічних коливань економіки за допомогою регулювання величинидержавних витрат шляхом варіруючою податковою ставкою пропорційного податку тазміни величини державних витрат (неокейнсіанський підхід).
/> ВВП (Y)
/>
/> ВВПпотенц. 2
1
1 2
/> 1 2
0 Время (T)
Малюнок 5. Вплив стумулюючої 2 тастримуючої1 фіскальної політики на стабілізацію темпів росту ВВП відповідно приспаді та економічному підйомі.
Звідки даржава може узяти засоби дляфінансування бюджетного дефіциту?
Існує три способи:
· шляхомдодаткової емісії грошей;
· зарахунок кредитів ЦБ;
· шляхомзайм у населення та фірм.
Кожний з цих способів має свої плюсита мвнуси. Перевага перших двох у тому, що їх використання дає можливістьзапобігти витисненю приватних інвестицій державними, цьому витрати бізнесу таособисте споживання не будуть зменшуватися. Але їх використання може викликатизбільшення інфляції. У наслідок державних займ формується державний борг. Вінможе приймати форму внутрішнього та зовнішнього боргу. Майже завжди займирозміщуються в першу чергу в самій країні, але частина з них може бутирозміщенна і за кордоном.
Та частина, яку держава займає заграницею для покриття дефіциту державного бюджету, буде, таким чином, входитияк у державний, так і у іноземний борг.
Зовнішній борг лягає тяжкою ношею накраїну (хоч багато заборговали одне іншому) – треба віддавати цінні товари, надаватипослуги, щоб сплатити процент та погасити борг. Крім того, іноді кредиторставить деякі умови. Внутрішній державний борг призводить до перерозподілудоходів серед населення країни. Виплати державного боргу призводять до того,що, як правило, гроші з карманів менш забезпечених громадян переходять до більшзабезпечених, так як саме вони скупають державні облігації. Бюджетний дефіцитта державний борг тісно пов’язані: нарастання бюджетного дефіциту призводить дозростання державного боргу. Але абсолютна величина бюджетного дефіциту,державного боргу, малопоказна для економічного аналізу. Але треба знати, якіпроценти обслуговує бюджетний дефіцит, які зміни у виробничому циклі вінвідображує. Крім того, дуже важливо вимірювати зміни державного боргу по відношеннюдо змін ВВП.
Як державний борг та його ріствпливають на функціонування економіки?
У державному борзі бачать двінебезпеки:
· можливість банкрутства нації;
· перекладання боргу на іншіпокоління.
Перша небезпека нереальна, тому щоніхто не може заборонити уряду
виконувати свої посадові обов’язки пообслуговуванню державного боргу. Ці обов’язки складаються з:
· рефінансування;
· вилучення податків (длявиплати відсотку за боргом тайого суми);
· випуску нових грошей дообігу.
3.2.Класична та кейнсіанська концепції фіскальної політики
Мається ряд заперечень, якіторкаються ефективності проведення фіскальних заходів в економіці. Згіднокласичної концепції, фіскальна політика розглядається як інструмент фінансовогозабезпечення виконання державою своїх функцій, але не як стабілізаційнаполітика. Класична концепція заснована на радикальній рівності, згідно якійфіскальна дія викличе не зміну величини ВВП, а перерозподіл грошових засобівміж приватним та державним сектором в силу дії ефекту «витиснення» принейтральності грошей. Цьому на графічнихінтерпретаціях класиків крива LM та крива AS (мал. 6) мають вид вертикальнихпрямих. У першому випадку це пояснюється тим, що попит на гроші у класиків незалежить від ставки відсотка, а у другому – тим, що в наслідок повної загрузкивиробничих потужностей об’єм пропозиції строго зафіксований.
Номінальна ставка відсотку (i)
/> /> /> /> /> /> /> />LM
i1
IS1
i2
IS
0 Y=Y1 ВВП (Y)
Ціна(Р)
AS
P1 AD1
P AD
0 ВВП (Y)
Y=Y1
Малюнок6. «Ефект витиснення» у класичній концепціїфіскальної політики.
При рості державних витратвідбувається збільшення ефективного та сукупного попиту. При цьому крива AD зсувається праворуч. Зростає також об’єм інвестицій унаслідок росту сукупних доходів, з цього виходить, що крива IS посунеться праворуч. Рівновага умоделі IS-LM встановиться на новому рівні приставці відсотка i1. Потім підвищення ставки відсоткуз i до i1 викличе зниження діловоїактивності, об’єм інвестицій впаде. Таке падіння компенсується за розміромоб’ємом росту державних витрат. Таким чином, на інвестиційному ринку нічого незміниться: загальний об’єм інвестицій залишиться тим самим, збільшиться лишедоля державних інвестицій в їх загальному об’ємі та зменшеться доля приватних.Об’єм ВВП залишиться тим самим, але при рості рівня цін з Р1 до Р2. Таке явище отримало назву «ефектвитиснення». Таким чином, за думкою неокласиків, фіскальна політика не оказуєдієвого впливу на макродинаміку.
З урахуванням того, що пропозиціяблаг жорстко фіксована, підприємці на ріст сукупного попиту відповинуть лишезбільшенням цін з Р до Р1. Величина ВВП не зміниться: Y = Y1.
Математично «ефект витиснення» можнауявити наступним чином:
DG = dI.
Згідно кейнсіанської концепції, прирості державних витрат зростає сукупний попит та ВВП. Крива AD зсувається праворуч, як і крива IS. В наслідок не зростає рівень цін, але зростає ставка проценту та рівеньВВП (мал. 7).
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/> I LMo
I1
IS1
I0 IS0
Y0 Y1 Y
/>
P
AS
P0 AD1
W W0 AD0
ND0 Y0 Y1 Y
ND2 N0
N1
NS N Y(N)
Малюнок 7. Стимулююча фіскальна політика укейнсіанській концепції.
Держава з метою виходу з кризисузбільшує державні витрати на величину dG, в наслідок чого крива IS зсувається праворуч, ефективнийпопит зростає з Y0 до Y1, а ставка відсотку збільшується з I0 до I1. В наслідок росту ефективногопопиту крива сукупного попиту також зсувається праворуч з AD0 до AD1. Це викличе, у свою чергу, ріст попиту на працю та ріст зайнятості з N0 до N1 при незмінній пропозиціїпраці. Таким чином, в наслідок стимулюючої фіскальної політики укороткостроковому періоді спостерігається економічна активність.
Зниження реальних касових залишківвикликає ріст попиту на гроші, у наслідок чого крива LM зсувається у ліво до положення LM1, та нова рівновага на ринку товарівта грошей встановлюється рпи ВВП рівному Y2 та номінальній відсотковій ставці I2.
Зменшення заробітньої платні зсуваєкриву попиту на працю в положення ND2. Так як пропозиція праці незмінюється, тоді зайнятість зростає до N2.
Таким чином, у наслідок фіскальнихзаходів в економіці спостерігається економічна активність при деякому ростірівня цін, але у короткостроковому періоді.
ВИСНОВОК
Бюджет – це система, якавикористовується урядом та іншими організаціями для планування доходів тавитрат та для здійснення контролю над ними.
У сучасний час бюджет та фіскальнаполітика невід’ємні один від іншого. Фіскальна політика включає у себе заходипо збору податків та витрачанні бюджетних засобів. Ця політика є важливішимінструментом формування державного бюджету. З іншого боку вона включає у себетеоритичну основу та на практиці визначає статті витрат бюджетних засобів.
Вивчення джерел формування державногобюджету, а також факторів, які ведуть за собою кризис бюджету, є однією зважливіших задач ряду державних інститутів та економічної теорії в цілому.
У будь-якій країні, при будь-якоїсуспільно-політичної та соціально-економічної системі економіка у тому чиіншому ступені регулюється державою в обличчі державних органів.
Державне регулювання економіки можебути спрямоване як на обмеження та навіть на подавлення небажаних длясуспільства видів економічної діяльності, таких, виробництво та торгівлянаркотиками, зброєю, так і на підтримку деяких форм підприємства (фермерськихгосподарств, малих форм економічної діяльності, видів благодійної діяльності).
А також державне регулювання екомікита використання механізмів фіскальної політики ставить своєю головною метоюзабезпечити стабільні темпи економічного росту, дотримуватися інтересівдержави, суспільства в цілому, соціально незахищених верств населення, незабуваючи при цьому о правах та волі особистості.
Правильна побудова економічнихважелів управління держави веде до стабільного, урівноваженого образу життяусіх суб’єктів держави.
Списоквикористаної літератури:
1. Агапова Т.А.,Серегина С.Ф., Макроэкономика – М., 1997.
2. Алексеенко, Н.Ю.Дмитриева, Л.П. Зенькова и др., Макроэкономика:Учеб. Пособие/Т.С.; Под ред. Л.П. Зеньковой. – Мн.: Новое знание.
3. Базылев Н.И.,Базылева М.Н., Гурко С.П.,Макроэкономика: Учеб. пособие/; Под ред. Н.И. Базылева, С.П. Гурко. 2-е изд.,перераб. – Мн.: БГЭУ,2000.
4. Ивашевский С.Н.Макроэкономика: Учебник. – 2-е изд., испр., доп. – М.: Дело.