Реферат: Мікроекономічна модель підприємства

Рефератз дисципліни «Мікроекономіка»

«Мікроекономічнамодель підприємства»

Мікроекономікарозглядає підприємство як цілісний об’єкт, що здійснює перетворенняресурсів на готову продукцію, як один з найважливіших різновидів мікросистем.

Підприємство є ринково-виробничоюсистемою. Воно водночас виступає у ролі споживача факторіввиробництва (купує ресурси на ринках факторів), виробника продукції таїї продавця на ринках товарів і послуг.

Будь-яка система,за термінологією загальної теорії систем, має вхід, процесор та вихід. На входіпідприємства — так звані простіелементи процесу виробництва(фактори виробництва): засоби праці, предмети праці, робоча сила, енергія,інформація тощо. Процесор — це трансформація факторів виробництва уготову продукцію, а саме — виробничий процес. Вихід — кінцевірезультати виробництва: товари або послуги у грошовому чи натуральному вимірі,вироблені підприємством за певний проміжок часу з використанням необхідних дляцього ресурсів.

Ресурси, абофактори виробництва, — це блага, якіпотрібно придбати підприємству для забезпечення випуску інших благ — готовоїпродукції. Заведено розрізняти такі групи факторів виробництва: праця— всі розумові та фізичні витрати, що здійснюються людьми в процесівиробництва; фізичний капітал, або просто капітал, — засоби виробництва,зокрема будівлі, споруди, устаткування та товарно-матеріальні цінності; природніресурси — все, що може бути використане у виробництві в натуральному стані,тобто без будь-якої обробки (земля, ліс, мінерали тощо);підприємницькийхист.

З огляду на можливості підприємства змінювати обсяги використанняресурсів у процесі виробництва, діяльність його як мікросистеми досліджуютьпротягом певних періодів часу: миттєвого — період виробництва,протягом якого жодний фактор не може бути змінений; короткострокового —період у виробничій діяльності підприємства, протягом якого один із факторіврозглядається як змінний (наприклад, праця), інші — як постійні; довгострокового— період у діяльності підприємства, достатній для зміни обсягіввикористання всіх без винятку факторів виробництва, потрібних для випускупродукції.

За кількістюнайменувань продукції підприємство поділяють на монопродуктові табагатопродуктові. В мікроекономіці виходять з припущення, що кожнепідприємство випускає лише один вид продукції, тобто монопродукт.

Гіпотеза про раціональністьповедінки суб’єктів ринкових відносин означає, що фірма прагне прийматитакі рішення, які б дозволили їй за умов обмеженості ресурсів максимізуватиприбуток, тобто основною метою діяльності підприємства є максимізаціяприбутку. Досягнення цієї мети вимагає здійснення вибору:

¾  щовиробляти ?

¾  якимчином виробляти?

¾  для когопризначаються результати виробництва?

Підприємство володіє суверенітетом у прийнятті рішень щодо своєїдіяльності. Припущення про єдину мету діяльності підприємства є певнимспрощенням. Воно може мати й інші цілі, особливо у короткостроковому періоді,але домінуючою метою у довгостроковому періоді має бути саме максимізаціяприбутку, інакше підприємство не зможе втриматись у своєму бізнесі та досягатиінших цілей.

Виробничівідносини на мікрорівні — це, передусім, технологічні відносини. Технологія— це сукупність знань про технічні засоби здійснення виробничого процесу, проте, як сполучити різні фактори виробництва для забезпечення випуску певногоблага.

Однією з головнихумов отримання максимального прибутку є ефективність виробництва. Слідрозрізняти технологічнутаекономічну ефективністьвиробництва.

«Портрет»(модель) підприємства складається з виробничої функції, яка показуєзалежність між максимально можливим обсягом випуску продукції (Q) таобсягом ресурсів (Х), що для цього використовуються:

Q = f (х1,х2, …, хi, …, xn). (1)

Якщо весь спектркомбінацій факторів виробництва прийняти як витрати праці (L) і капіталу(К), то виробнича функція може бути визначена так:

Q = f (L, K), (2)

де Q —максимальний обсяг продукції, що виробляється за даною технологією (даногоспіввідношення праці та капіталу).

Виробнича функціяв короткостроковому періоді (так звана однофакторна) відображаємаксимально можливий випуск продукції за різних обсягів використання одного зфакторів виробництва та незмінної кількості застосованих інших виробничихфакторів:

 Q = f (X).(3)

Загальний обсяг виробництва, який досягається за певного кількісногопоєднання змінного ресурсу з незмінною кількістю інших ресурсів, називається сукупнимпродуктом (ТР). Величина сукупного продукту змінюється зі зміноюобсягів використання змінного фактора.

Середній продукт (AР) відображає середню віддачу(продуктивність) змінного фактора, тобто загальний обсяг продукції, якийприпадає на одиницю фактора Х:

 />. (4)

Граничний продукт (МР) — це приріст загального обсягувиробництва(додатковий продукт), здобутий завдяки збільшенню використання змінного факторана одну додаткову одиницю за незмінної величини всіх інших факторіввиробництва:

 /> (5)

де DТР —приріст обсягу виробництва; DХ —приріст змінного фактора.

Якщо витратизмінного фактора збільшувати в нескінченно малих кількостях, то граничнийпродукт саме й виражатиме граничну продуктивність фактора(наприклад,гранична продуктивність праці, гранична продуктивність капіталу). Це поняттяпосідає центральне місце в теорії фірми, оскільки зіставлення продуктивності таринкової ціни фактора виробництва обґрунтовує рішення фірми щодо доцільностізалучення додаткових одиниць змінного фактора.

До найважливішихпараметрів підприємства як мікроекономічної моделі належать також витративиробництва, виторг і прибуток. Загальні обсяги витратресурсів (факторів виробництва), або грошові витрати, здійснювані підприємствомдля виробництва певного обсягу продукції, становлять його витративиробництва.

У теоретичнійекономіці розрізняють бухгалтерські та економічні витрати.

Бухгалтерськівитрати — цефактичні витрати підприємства на виробництво продукції у певному обсязі.

З огляду наобмеженість ресурсів доходимо висновку: використання будь-якого ресурсу длявиробництва певного товару виключає можливість його використання у виробництвііншого (альтернативного) товару. Витрати, що виникають як результат втраченихможливостей через альтернативне використання ресурсів, називаються альтернативними,або економічними. Для окремого підприємства економічні витрати — цебезпосередні витрати підприємства на ресурси разом із недоотриманим виторгомвід найкращого альтернативного способу використання цих ресурсів.

Бухгалтерськівитрати відрізняються від економічних ще й тим, що вони не містять у собівартість тих послуг факторів виробництва, використовуваних у відповідномупроцесі, які є власністю підприємства. Витрати, обумовлені використаннямфакторів виробництва, які є власністю підприємства, називаються неявнимивитратами.

Явні витрати — це витрати підприємства,спрямовані на придбання необхідних виробничих ресурсів. Бухгалтерські витратимістять у собі лише явні витрати. економічні(альтернативні) витрати охоплюють явні та неявні витрати.

Витрати навиробництво певного обсягу продукції (Q) називають сукупнимивитратами (ТС).

Середнісукупні витрати (АТС) — це кількість сукупних витрат виробництва, що припадає наодиницю випуску продукції:

 />. (6)

Граничнівитрати (МС) — це приріст сукупних витрат підприємства, пов’язаний із виробництвомдодаткової одиниці продукції. Як правило, під граничними витратами розуміютьвитрати, пов’язані з випуском останньої одиниці продукції.

 />. (7)

Залежно від змінграничних витрат вирішується питання про доцільність збільшення або зменшенняобсягу виробництва.

Валовий(сукупний, загальний) виторг — це сума коштів, яку одержала фірма від реалізації товарівза певний час. Він дорівнює ціні (Р) проданого товару, помноженій наобсяг продажу (Q):

 TR = PQ.(8)

Сукупнийприбуток —це величина, на яку валовий виторг (TR) підприємства перевищує йогосукупні витрати (ТС). Розрізняють бухгалтерський та економічнийприбуток. Бухгалтерський прибуток дорівнює різниці між загальним виторгом ібухгалтерськими витратами. Величина економічного прибутку встановлюється якрізниця між економічними витратами та виторгом підприємства.

Якщо підприємствоотримує нульовий економічний прибуток, то воно покриває усі свої витрати. Нормальнийприбуток — це прибуток, від якого відмовляються власники підприємства накористь ресурсів на своєму підприємстві, але який вони могли б отримати,вклавши свої ресурси в інші напрями діяльності поза межами підприємства. Отже,до внутрішніх витрат відноситься й нормальний прибуток, необхідний для того,щоб залучити та утримати ресурси в межах даного виробництва.

зізміною обсягу виробництва величини валового виторгу і сукупних витрат змінюютьсяпо-різному, а отже, величина прибутку підприємства залежатиме від обсягувипуску продукції. Саме тому підприємства намагаються встановити такий обсягвиробництва і реалізації продукції, за якого забезпечується найбільшийприбуток. З цією метою обчислюється граничний виторг (MR), тобто приріст загального виторгупідприємства в результаті збільшення випуску продукції на одну одиницю:

 />. (9)

Середнійвиторг (AR) — це виторг підприємства врозрахунку на одиницю продукції:

 />. (10)

Основнітерміни

Альтернативнівитрати —цінність найкращого варіанту використання ресурсів, від якого відмовилися впроцесі економічного вибору, або обсяги інших благ, від виробництва яких требавідмовитися, щоб збільшити обсяг виробництва певного блага.

Виробництво —процес перетворення виробничих ресурсів (факторів) на економічні блага(продукти).

Виробнича функція — співвідношення між будь-якоюкомбінацією факторів виробництва і максимально можливим обсягом продукції.

Витрати виробництва — вартість усіх факторів виробництва,що витрачаються для виготовлення та реалізації певної кількості продукції, атакож для підтримки у працездатному стані існуючих виробничих потужностей.

Витратисукупні — витратина виробництво певного обсягу продукції.

Витрати середні сукупні — кількість сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницювипуску продукції.

Витрати граничні — приріст сукупних витрат, пов’язанийіз виробництвом додаткової (як правило, останньої) одиниці продукції.

Виторг(сукупний виторг) підприємства — сума коштів, одержана підприємством від реалізаціїсвоїх товарів за певний час.

Ефективність виробництва характеризуєзв’язок між обсягом вироблених економічних благ і кількістю застосовуванихресурсів.

Ефективністьвиробництва економічна — випуск даного обсягу продукції з мінімальними середнімивитратами або випуск максимального обсягу продукції за даного обсягу виробничихресурсів.

Ефективністьвиробництва технологічна. Процес є технологічно ефективним, якщо не існує жодногоіншого способу, при якому для виробництва даного обсягу продукції витрачаєтьсяменша кількість хоча б одного з ресурсів за умови не збільшення інших видівресурсів.

Підприємство(виробниче) —мікросистема, яка перетворює фактори виробництва на товарну продукцію.

Прибуток —різниця між виторгомпідприємства та його витратами.

Бухгалтерськийприбуток —різниця між виторгом підприємства та бухгалтерськими явними витратами.

Економічнийприбуток —різниця між виторгом підприємства та альтернативними витратами ресурсів,застосовуваних у виробничому процесі (економічними витратами).

Нормальнийприбуток —мінімальна (нормальна) винагорода, необхідна для того, щоб залучити та утриматиресурси в межах даного напряму діяльності. Згідно з економічною теорією донормального прибутку належить сукупність усіх тих мінімальних виторгів, котріпредставляють собою витрати невикористаних можливостей.

Продукт: сукупний (ТР),середній (АР), граничний (МР). Сукупний продукт змінногофактора виробництва — обсяг випуску продукції,що припадає на певну кількість даного фактора виробництва.Середнійпродукт — обсяг випуску продукції, що припадає на одиницю змінного факторавиробництва. Граничний продукт — приріст загального обсягу випускупродукції, здобутий завдяки збільшенню використання змінного факторавиробництва на одну додаткову одиницю за незмінної величини всіх інших факторіввиробництва.

Література

1.  Гальперин В. М., Игнатьев С. И.,Моргунов В.И. Микроэкономика: В 2 т. / Под ред. В. М. Гальперина. — СПб.: Экон.шк., 1994. — Т. 1. — 349 с.

2.  Горобчук Т.Т. Мікроекономіка.Навчально-методичний посібник. Київ: ЦУЛ, 2002, 236 с.

3.  Гребенников П. И., Леусский А. И.,Тарасевич Л. С. Микроэкономика: Учеб. / Под общ. ред. Л. С. Тарасевича. — СПб.:Изд-во СПб УЭФ, 1996. — 352 с.

4.  Долан Э. Дж., Линдсей Д.Микроэкономика: Пер. с англ. / Под общ. ред. Б. Лисовика и В. Лукашевича. —СПб.: Экон. шк., 1994. — 448 с.

5.  Емцов Р. Г., Лукин М. Ю.Микроэкономика: Учеб. — М.: МГУ им. М. В. Ломоносова, Изд-во «ДИС», 1997. — 320с.