Реферат: Моделі рівноваги олігополії

Моделі рівноваги олігополії

Головна складність у побудові моделі поведінки олігополії –це обмеження, з якими стикається фірма. Крім загальних обмежень – витратвиробництва і попиту – олігополіст має специфічне обмеження: дії конкуруючихфірм. Залежність поведінки фірми від реакції конкурентів називаєтьсяолігополістичнимвзаємозв'язком.

У мікроекономіці не існує єдиної моделі олігополії. Розробленічасткові моделі рівноваги, – моделі Курно, Штакельберґа, Бертранаі ряд їх модифікацій, а також узагальнена модель рівноваги Неша, – з метоювизначення рівноважного обсягу випуску і рівноважної ціни олігополістичноїфірми. Рівновага Неша– ценабір таких стратегій, коли кожен суб’єкт економіки обирає найкращий для себеваріант дій, виходячи з того, що інші учасники дотримуються певної (даної)стратегії. Оскільки кожен гравець не має причин відхилятися від оптимуму, цістратегії стабільні.

/>МодельКурно– це модель простої дуополії,– олігополії з двома фірмами, які виробляють однорідну продукцію (рис. 10.3).Кожна фірма вибирає обсяг випуску, котрий максимізує її прибуток, згідно з їїуявленнями щодо можливих рішень конкурентів. Кожен дуополіст розглядає обсягвиробництва іншого як фіксований, величина якого  не залежить від його власнихвиробничих рішень. Обидві фірми приймають рішення одночасно. Ціна, яку фірмиприймуть, залежатиме від сумарного обсягу виробництва обох фірм. Обидві фірми мають рівну економічну силу івипускають однорідну продукцію за відомої їм лінійної функції ринкового попиту:/>

де /> і/> – обсяги випуску фірми1 і фірми 2. Граничні витрати приймаються нульовими або постійними, що є спрощеннямі не впливає на висновки аналізу. Якби фірма 2 зовсім не випускала продукцію,тобто />, крива попиту на продукціюфірми 1 співпадала б з кривою ринкового попиту. Якщо фірма 2 забезпечуватимеперші /> одиниць ринковогопопиту, тоді крива попиту на продукцію фірми 1 визначатиметься рівнянням:

         /> або  />.              

Графічно крива попиту для фірми 1 одержується шляхом зміщеннявертикальної осі праворуч на величину обсягу виробництва /> другої фірми  (рис.10.3). Частина початкової кривої ринкового попиту />,що знаходиться праворуч від нової вертикальної осі (пунктирна вісь />), є кривою попитуфірми 1. Її називають кривою залишкового попиту. Їй відповідаєкрива граничного виторгу />.

    Фірми максимізують прибуток, виробляючи оптимальний обсягпродукції, визначений за правилом  />, згідносвоїх функцій реакції:

   />;        />.

  Функція реакції – це крива, що показує, якийобсяг продукції буде виробляти один олігополіст за кожного заданого обсягувиробництва іншого.

Функції реакції двох олігополістів представлені на рис. 10.4. Якщоприпустити, що фірма 1 спочатку виробляє обсяг />,то фірма 2 буде виробляти обсяг, який відповідає /> (точка/>) на її кривій реакції />. Фірма 1 відреагує на цейрівень вибором відповідного обсягу (точка />)на своїй кривій реакції />.  Церішення фірми 1 змусить фірму 2 переглянути власне рішення і вона оберевідповідний обсяг випуску (точка />) насвоїй кривій реакції />. Кінцевимрезультатом процесу пристосування є встановлення стабільної рівноваги в точці /> на перетині двох кривихреакції.

/>Набір рівнів виробництва двохфірм, що відповідають точці рівноваги />, називають рівновагою Курно, яка є різновидом рівноваги Неша.

/>МодельБертрана описує ринкову ситуацію, за якої дві фірми, як і в моделі Курно, виробляютьоднорідну продукцію. Але змінюється стратегічний показник – фірми вибираютьціни, а не обсяги випуску (рис. 10.5). Цінова конкуренція змушує обидві фірмизнизити ціну до рівня граничних витрат />,за якої вони отримують нульовий економічний прибуток. Фірми досягають рівновагиНеша, яка у даному випадку є конкурентною рівновагою.

Модель Штакельберга (лідерства за обсягами)є модифікацією моделі Курно для випадку, коли одна з фірм є лідером, має більшуекономічну силу і незалежну позицію, тому першою визначає свій обсягвиробництва. Інша фірма є аутсайдером, який здійснює стратегію пристосування такоригує свою поведінку залежно від вибору, зробленого лідером. У моделіШтакельберга фірма – лідер фактично ігнорує свою функцію реакції. Вона обираєобсяг випуску, котрий максимізує її власний прибуток. Рівновага Штакельберга єокремим випадком рівноваги Неша  для домінуючої стратегії.

Модель дуополії здиференційованою продукцієюзастосовується до ситуації,коли олігополістичні фірми випускають диференційовану продукцію, і їм більшлогічно у конкурентній боротьбі вибирати не обсяги, а ціни. Попит на продукціюкожної з двох фірм залежить від її власної ціни і ціни конкурента. Обидві фірмивибирають ціни одночасно, розглядаючи ціну конкурента як дану. У точці перетинукривих реакції встановлюється рівновага Неша.

Модельдомінуючої фірми  (квазімонополії) описує ситуацію, коли угалузі функціонує одна велика фірма і багато дрібних, які здатні з неюконкурувати. Ця модель є аналогом моделі Штакельберга, але для випадку ціновоголідерства. Попит домінуючої фірми визнача­ється як різниця між сукупнимринковим попитом і обсягом пропонування конкурентного оточення, яке задовольняєцей попит. Домінуюча фірма встановлює обсяг виробництва і ціну за правилом />, аутсайдери приймають цюціну і визначають власний обсяг випуску згідно своєї кривої пропонування.