Реферат: Проектний аналіз

1.        Проектнийаналіз в системі економічних знань. Основні функції проектного аналізу

Розвиток сучасної економічної теоріїй практики нерозривно пов’язаний з необхідністю аналізу та обґрунтування тих чиінших управлінських рішень, зокрема проектних. Виділення проектного аналізу вокремий напрям прикладної науки було зумовлено насамперед необхідністюсистемного підходу до підготовки та оцінки проектів. Досвід проектування навсіх його стадіях, накопичений за умов адміністративної економіки, базувався напринципах і методах адміністративно-командної системи і був відірваний відсучасної методології й багатющого інструментарію, що застосовується у світовійекономічній науці.

Проектний аналіз — це методологія, яказастосовується для визначення, порівняння та обґрунтування альтернативнихуправлінських рішень і проектів, що дозволяє, в свою чергу, здійснювати вибір іприймати вивірені рішення в умовах обмеженості ресурсів.

Основними складовими проектного аналізу є:концепція проекту, що визначає його основні особливості як об’єктадослідження; фази та стадії життєвого циклу; принципи, на якихбазується проектний аналіз; критерії відбору й оцінки проектів, а також аспектипроектного аналізу, що містять аналіз ринку, технічний, інституційний,екологічний, соціальний, фінансовий та економічний аналіз.

Основними функціями проектного аналізу є:

— розробка впорядкованої структуризбирання даних, яка б дала змогу здійснювати ефективну координацію заходів привиконанні проекту;

— оптимізація процесу прийняттярішень на основі аналізу альтернативних варіантів, визначення черговостівиконання заходів і вибору оптимальних для даного проекту технологій;

— чітке визначення організаційних,фінансових, технологічних, соціальних та екологічних проблем, що виникають нарізних стадіях реалізації проекту;

— сприяння прийняттю компетентнихрішень щодо доцільності використання ресурсів для реалізації проекту.

2.        Визначенняпроекту, його мета, ознаки. Концепція проекту у проектному аналізі

 

Проект— одноразовий комплекс взаємопов’язанихзаходів, спрямований на задоволення визначеної потреби шляхом досягненняконкретних результатів при встановленому матеріальному (ресурсному)забезпеченні з чітко визначеними цілями протягом заданого періоду часу.

Як цілі проекту можуть висуватисяекономічні і соціальні результати, наприклад збільшення виробничих можливостейпідприємства, створення чи реконструкція ринкової та соціальної інфраструктур,вирішення соціальних й екологічних проблем і т.ін.

Мета проекту — це бажаний та доведений результат, досягнутий у межахпевного строку при заданих умовах реалізації проекту.

До основних ознак проектуналежать:

1. Кількісна вимірюваність. Цеозначає, що всі витрати і вигоди від проекту повинні бути визначені кількісно,оскільки аналітик дає оцінку проекту, спираючись на цифри.

2.Часовий горизонт дії.Жодний проект не може існувати без обмежень у часі, в яких є дві цілі:

— перша — визначення періоду, під часякого успіх або невдача проекту можуть бути визначені;

— друга — оцінка реальної цінностіфінансових витрат і вигід неможлива без урахувань обмежень у часі.

3.Цільоваспрямованість.Проект завжди направлений на досягнення якоїськонкретної мети, задоволення якоїсь потреби. Цілі проекту мають бути чіткосформульованими, вимірюваними, обмеження — заданими, а встановлені вимоги — здійснюваними.

4.Життєвий цикл.Проект виникає, функціонує і розвивається.

5.Системнефункціонування проекту, елементний склад. Між елементами проекту існуєвзаємозв’язок. Проте склад проекту не завжди залишається незмінним: деякі йогоелементи можуть з’являтися або виходити з нього.

6.Існування впевному зовнішньому середовищі, елементи якого мають значний вплив напроект.

Аналізуючи проект, можна такожвиділити такі додаткові ознаки проекту:

·          ресурсніобмеження;

·          неповторність,новітність поставлених задач і проблем;

·          комплексність;

·          необхідністьправового й організаційного забезпечення та ін.

Головними властивостями проекту ємасштаб, складність, якість та тривалість. За характером та сферою діяльностівиділяють промислові, організаційні, економічні, соціальні та проекти розвитку.

3.        Оточенняпроекту та його учасники

Здійснення проекту проходить в оточенні динамічного зовнішньогота під впливом внутрішнього середовищ. Для успішної реалізаціїпроекту необхідно визначити і врахувати будь-яку можливу дію цих середовищ щодопроекту та його оточення. До факторів найближчого оточення проекту належатьсфери фінансів, збуту, виробництва, матеріального та кадрового забезпечення,інфраструктури, а також керівництво підприємства; до внутрішнього середовища — економічні та соціальні умови реалізації проекту, його організаційна структура,учасники, стиль керівництва проектом, методи та засоби комунікації.

Учасники проекту реалізують різні інтереси упроцесі здійснення проекту, формують власні вимоги відповідно до цілей тамотивації і впливають на проект, виходячи зі своїх інтересів, компетенції таступеня залучення до проекту.

Склад учасників проекту, їх ролі,розподіл функцій і відповідальності залежать від типу, виду, масштабу йскладності проекту, а також від фаз його життєвого циклу. Для визначення складуучасників проекту, побудови його функціональної та організаційної структур длякожного проекту на стадії розробки концепції необхідно визначити:

-          предметнугалузь — цілі, завдання, роботи та основні результати, тобто що потрібно зробити,щоб реалізувати проект, а також його масштаби, складність, припустимі строки;

— відношення власності, залученої допроцесу здійснення проекту (що скільки коштує та кому належить?);

— основні ідеї реалізації проекту (якзробити?);

— основні активні учасники проекту(хто робитиме?);

— основні пасивні учасники проекту(кого стосується проект?);

— які мотивації учасників проекту?(можливий прибуток, збитки, ризик і т. ін.).

Учасники: ініціатор(автором ідеї),замовник (майбутній власник та користувач результатами проекту),інвестор(вкладає інвестиції в проект), керівник проекту (юридична (фізична)особа, якій замовник та інвестор делегують повноваження щодо здійснення проекту- планування, контролю та координації робіт усіх учасників проекту), командапроекту ( специфічна організаційна структура, очолювана керівником проекту тастворена на період здійснення проекту), контрактор (учасник проекту, що вступаєдо відносин із замовником та бере на себе обов’язок за виконання робіт поконтракту), субконтрактор (вступає в договірні відносини з контрактором чисубконтрактором більш високого рівня), проектувальник (виконує за контрактомпроектно-дослідницькі роботи в межах проекту), генеральний підрядник,постачальники, лі цензори (виділяють ліцензії на право володіння земельноюділянкою, проведення торгів, виконання окремих видів робіт і послуг), органивлади, власник земельної ділянки, виробник кінцевої продукції проекту,споживачі кінцевої продукції, інші учасники проекту.

4.        Класифікаціяпроектів за основними властивостями проекту

До основних властивостей проекту, яківипливають із його ознак та за якими вони можуть бути класифіковані на типи,відносять: масштаб проекту, його розмір, кількість учасників та ступінь впливуна навколишнє середовище

 

Класифікаційна ознака

Види проектів

Мета й характер діяльності

 комерційні

 некомерційні

Характер та сфера діяльності

 промислові

 організаційні

 економічні

 соціальні

 дослідницькі

Масштаб та розмір проекту

 великі (виконуються по цільових народногосподарських програмах і містять у собі багато мультипроектів, об’єднаних загальною ціллю, використовуваними ресурсами і єдиним планом-графіком розробки й реалізації. Такі програми можуть бути національними, міжнародними, регіональними, галузевими, міжгалузевими і т.д. Вони формуються й координуються на макрорівні, як правило, за участю держави)

 середні (включають роботи по проектуванню і будівництву підприємств, освоєнню й облаштування невеликих родовищ корисних копалин (нафтових, газових, вугільних), якщо їх проектування ведеться на основі типових проектних рішень, а будівництво здійснюється комплектно-блочним методом, суть якого в тому, що більша частина об’єкту, що будується, виготовляється не на будівельній площадці, а на потужностях підрядчика)

 малі (науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки на промислових підприємствах, включаючи конструкторську, технологічну і організаційно-економічну підготовку виробництва, виготовлення дослідно-промислових зразків нової продукції, реконструкцію, технічні переозброєння й модернізацію виробництва. В американській практиці до таких проектів відносяться нововведення з капітальними затратами до 10-15 млн. дол. і трудовитратами до 40-50 тис. людино-годин. Такі проекти, як правило, виконуються силами самих підприємств. Термін розробки таких проектів не виходить за межі одного-двох років)

Ступінь складності

 прості

 складні

 дуже складні

Склад і структура проекту (за класом проекту)

 моно проекти (окремі проекти різних типів, видів та масштабів)

 мультипроекти (комплексні проекти, що складаються з ряду монопроектів і потребують застосування багатопроектного управління)

 мегапроекти (цільові програми розвитку регіонів, галузей та інших утворень, які включають до свого складу ряд моно- і мультипроектів)

Рівень альтернативності

 взаємовиключні (здійснюються, якщо неможливим або нецілеспрямованим є здійснення інших проектів)

 альтернативні по капіталу (здійснюються в тому випадку, коли кожен із них не може бути здійсненим без використання фінансових засобів, необхідних для здійснення інших проектів)

 незалежні (здійснюються в тому випадку, коли результати реалізації одного не впливають на результати реалізації інших і будь-яка інформація про параметри одного не змінює інформацію про результати інших)

 взаємовпливаючі (здійснюються в тому випадку, якщо при їх спільній реалізації виникають допоміжні (системні, синергетичні, емерджентні) позитивні або негативні ефекти, які не виявляються при реалізації кожного із проектів окремо)

 взаємодоповнюючі (здійснюються в тому випадку, якщо по яких-небудь причинах вони можуть бути прийняті чи відкинуті тільки одночасно)

Тривалість проекту

 короткострокові проекти (до 3 років);

 середньострокові (від 3 до 5 років);

 довгострокові (понад 5 років).

 

5.        Видипроектів. Управління проектами

 

Інвестиційні проекти. Будівництво новогопідприємства, реконструкція виробництва чи спорудження греблі — це проекти, дляяких визначені та фіксовані: мета проекту (обсяг виробництва продукції, розміригреблі); строк завершення та тривалість; витрати на проект. Потрібні ресурси тафактична вартість проекту залежатимуть передусім від ходу виконання робіт та просуваннякожного проекту. Для цього виду проектів необхідні потужності повиннінадаватися відповідно до графіка і строку готовності етапів і завершенняпроекту.

Проекти дослідження ірозвитку.Розробка нового продукту, дослідження у галузі будівничих конструкцій чирозробка нової інформаційно-керуючої системи характеризуються такимиособливостями: головна мета проекту чітко визначена, але окремі цілі повинніуточнюватися по мірі досягнення часткових результатів; строк завершення ітривалість проекту визначені завчасно, але вони можуть коригуватися залежно відотриманих проміжних результатів і загального просування проекту; плануваннявитрат на проект часто залежить від виділених асигнувань і менше від дійсногопросування проекту; основні обмеження пов’язані з лімітованою можливістювикористання потужностей і ресурсів (устаткування і спеціалістів). Як правило,наявні можливості визначають витрати на проект і строк його готовності.

Організаційні проекти. Реформування підприємства,реалізація концепції нової системи управління, створення нової організації чипроведення міжнародного форуму як проекти характеризуються таким чином: ціліпроекту заздалегідь визначені, однак результати його кількісно та якісно важчевстановити, ніж у перших двох варіантах, оскільки вони пов’язані, як правило, зорганізаційним поліпшенням системи; строк і тривалість встановлюються завчасно;ресурси надаються по мірі можливостей; витрати на проект фіксуються тапідлягають контролю на економічність, однак потребують коригувань по мірі просуванняпроекту.

Економічні проекти. Приватизація підприємства,створення аудиторської системи, введення нової системи податків — це економічніпроекти, які мають свої особливості: метою проектів є поліпшення економічнихпоказників функціонування системи, тому оцінити їх вчасно важче, ніж у ранішерозглянутих видах проектів; головні цілі намічаються завчасно, але потребуютькоригувань по мірі просування; те саме стосується й строків проекту; ресурсидля проекту надаються по мірі необхідності в межах можливого; витративизначаються завчасно, контролюються на економічність та уточнюються по міріпросування проекту. Це означає, що економічні результати повинні бути досягненніу фіксовані строки при встановлених витратах, а ресурси надаються занеобхідністю.

Соціальні проекти. Реформування системисоціального забезпечення, охорони здоров’я, соціальний захист незабезпеченихверств населення, подолання наслідків стихійних лих і соціальних струсів — цесоціальні проекти, які мають свою специфіку: цілі тільки намічаються і повиннікоригуватися по мірі досягнення проміжних результатів; кількісна та якісна їхоцінка істотно ускладнена; строки і тривалість проекту залежать від ймовірнихфакторів чи тільки намічаються та згодом підлягають уточненню; витрати напроект, як правило, залежать від бюджетних асигнувань; ресурси виділяються помірі потреби в межах можливого. Соціальні проекти найбільш невизначені.

6. Життєвий цикл проекту. Різніпідходи поділу проекту на фази реалізації

 

Життєвий цикл проекту — це період часу від задумупроекту до його закінчення, який може характеризуватися моментом здійсненняперших витрат за проектом (поява проекту) і отриманням останньої вигоди(ліквідація проекту).

Життєвий цикл проекту — концепція, що розглядає проект як послідовністьфаз, подій та етапів, кожна з котрих має свою назву та часові межі.

Життєвий цикл проекту є базовим,вихідним поняттям для дослідження проблем реалізації проекту, фінансуванняробіт, прийняття рішень про доцільність капіталовкладень та деталізаціїпроекту. Незалежно від розміру, обсягу й вартості виконуваних операційбудь-який проект у власному розвитку проходить періоди задуму, підготовки,реалізації, закінчення та ліквідації. Всі ці стани проекту, як правило,поділяються на складові, які дістали назви «фаза», «стадія» та «етап».

Сьогодні не існує єдиного підходу до розподілупроцесу реалізації проекту на складові елементи. Це пояснюється відмінностями упідходах учасників проекту до поділу проекту на найважливіші відправні точки,які дозволяють планувати, відслідковувати, контролювати та оцінювати розвитокпроекту й, якщо необхідно, коригувати його реалізацію.

Підхід Світового банку до поділупроектного циклу на стадії відображає найважливіші цільові установки саме цієїфінансово-кредитної установи щодо проекту — якісна підготовка, експертизавідібраних проектів, переговори про надання кредитних ресурсів та, безумовно,заключна оцінка проекту.

Частіше проектний цикл поділяють натри фази: передінвестиційну, інвестиційну та експлуатаційну, які, в свою чергу,розгалужуються на стадії. Даний підхід активно застосовується у практиціпроектного аналізу.

Передінвестиційна фаза включає такі стадії:предідентифікація; ідентифікація; підготовка; розробка та експертиза; детальнепроектування.

Інвестиційна фаза охоплює роботи, які можнаоб’єднати у такі стадії: підготовка і проведення тендерів; інженерно-технічнепроектування; будівництво; виробничий маркетинг; навчання персоналу.

Основними стадіями експлуатаційноїфази є: здача в експлуатацію (є граничною між інвестиційною таексплуатаційною фазами, тому може перебувати і в тій, і в іншій); виробничаексплуатація; заміна та оновлення; розширення та інновації; заключна оцінкапроекту.

7. Ідентифікація проекту.Виникнення ідеї проекту. Визначення його цілей

На стадіїідентифікаціїпровадиться вибір цілей проекту, визначення його завдань, які забезпечуютьвиконання найважливіших планів. На цій стадії складається перелік усіх можливихідей, здатних забезпечити виконання цілей економічного розвитку. Оскількизагальною метою будь-якого проекту є отримання додаткових вигід, відбірпроектів здійснюється шляхом зіставлення можливих результатів від реалізаціїрізних проектів.

При відборі ідей проекту аналітикинатрапляють, з одного боку, на необхідність скорочення кількості ідей, що розглядаються,та, з іншого боку, потребу детального підходу до відібраних ідей з метою більшретельного вивчення цих варіантів і відбору найпривабливішого.Відповідальність, покладена на аналітика в процесі вибору проекту, потребує віднього переконливої мотивації вибору або відхилення будь-якого варіанта проекту.Як правило, при відборі ідей проектів кількість варіантів, які заслуговуютьдетального вивчення, скорочується до двох-трьох, що дозволяє швидко й безвеликих витрат оцінити найважливіші моменти інвестиційних можливостей проектуна макро- і мікрорівнях.

Макроекономічний аналіз провадиться, як правило, затрьома напрямами:

·          ресурсним,який дозволяє оцінити можливості, пов’язані з використанням ресурсів абопродукції;

·          галузевим,спрямованим на визначення потенціалу певного сектора економіки;

·          регіональним,який дає оцінку можливостей певного регіону країни, його потенціалу,привабливості для конкретної проектної ідеї.

Метою проведення макроаналізу єрозробка інвестиційної пропозиції та збір інформації для потенційнихінвесторів.

На цій самій стадії, окріммакроаналізу, необхідно провести мікроаналіз, метою якого є діагностикаокремих суб’єктів, які мають потенціал та інвестиційну привабливість, щодозволить сформулювати попередні цілі окремих інвестиційних пропозицій.

 

8.        Відбірідеї проекту та відсів гірших варіантів. Попередній аналіз проекту

При відборі ідей проекту аналітикинатрапляють, з одного боку, на необхідність скорочення кількості ідей, щорозглядаються, та, з іншого боку, потребу детального підходу до відібраних ідейз метою більш ретельного вивчення цих варіантів і відбору найпривабливішого.Відповідальність, покладена на аналітика в процесі вибору проекту, потребує віднього переконливої мотивації вибору або відхилення будь-якого варіанта проекту.Досить поширеними критеріями відхилення ідей проектів є:

·          недостатнійпопит на запропонований продукт, одержуваний в результаті реалізації проекту,або відсутність у даного товару істотних переваг;

·          високавартість проекту порівняно з очікуваними доходами;

·          відсутністьзобов’язань з боку організації або людей, які отримуватимуть вигоду відздійснення проекту;

·          відсутністьполітичної підтримки;

·          технологія,не придатна для здійснення проекту;

·          надмірніймасштаб проекту, що не відповідає організаційним та управлінським можливостям;

·          надмірнийризик проекту;

·          високавартість сировини й значні витрати на оплату кваліфікованої робочої сили.

Як правило, при відборі ідей проектів кількістьваріантів, які заслуговують детального вивчення, скорочується до двох-трьох, щодозволяє швидко й без великих витрат оцінити найважливіші моменти інвестиційнихможливостей проекту на макро- і мікрорівнях.

Попередня оцінкаінвестиційної пропозиції за такими критеріями:

1)        технічназдійснюваність проекту;

2)        екологічнадопустимість;

3)        фінансовадоцільність (оцінка потрібного обсягу інвестицій і віддача);

4)        інституційнадопустимість;

5)        оцінкаальтернатив проекту;

6)        оцінка ризику й невизначеності зовнішньогосередовища.

Аналіз здійснюється за такимиаспектами: комерційним, або маркетинговим; технічним; інституційним;екологічним; соціальним; фінансовим; економічним.

9.        Експертизапроекту. Її завдання та види

Підекспертизою проектурозуміють його оцінку заінтересованими або незалежними організаціями заформальними та неформальними критеріями. Завданням експертизи є перевіркараціональності проекту, визначення доцільності його реалізації. Саме на ційстадії приймається остаточне рішення про прийняття або відхилення проекту.Звичайно експертизу виконують за окремими складовими.

Комерційна експертиза провадиться дляоцінки прийнятності, доступності і цінової привабливості залучених до проектуресурсів, ринкових тенденцій і перспектив продукції, яка виробляється, а такожцінової політики на товар, що випускається. Особливу увагу експерти приділяютьоцінці заходів по придбанню сировини і матеріалів, а також продажу продукціїпроекту.

Технічна експертиза перш за всеповинна визначити переваги технічних пропозицій, їх адекватність можливостяммісцевих умов і витратам. Технічній експертизі підлягають масштаб проекту,місце його розташування, доступність залучених сировинних матеріалів таобладнання, рівень розвитку виробничої і соціальної інфраструктури, величинавитрат і система їх регулювання.

Екологічна експертизапровадитьсяз метою визначення впливу проекту на екосистему, а також оцінки наслідківнегативного впливу проекту на повітряний та водний басейни, ступіньекологічного ризику, пов’язаного з його реалізацією.

Інституційна експертиза, тобто оцінкаадміністративно-управлінських аспектів здійснення проекту, виконується з метоювизначення можливості реалізації проекту в заданому політичному, економічномута правовому середовищах, а також для встановлення організаційних умов, якідозволяють успішно досягти поставлених проектних цілей.

Фінансова експертизапередбачаєоцінку фінансової спроможності об’єкта, що здійснює реалізацію проекту,обґрунтованість фінансових прогнозів, здатність своєчасного забезпеченняпокриття платежів по позичках, фінансові наслідки проекту для інвесторів,замовників і підприємства, що реалізують проект.

Соціальна експертиза дозволяє визначитимасштаби впливу проекту на соціальне середовище, вигоди, які отримують мешканцірегіону реалізації проекту, а також можливий негативний вплив проекту нанаселення.

Економічна експертиза покликана оцінитипроект з точки зору національних інтересів, суспільства в цілому, в тому числівідповісти на запитання, чи доцільне використання проектом національнихресурсів, чи існують адекватні стимули для різних учасників проекту, щопередбачає сприяння національному розвитку.

10.     Витратиі вигоди в проектному аналізі

Одним з основних завдань проектногоаналізу є визначення цінності проекту. Цінність проекту визначається як різницяйого позитивних результатів, або вигід (надалі коротко іменованих “вигоди”), танегативних результатів, або витрат, тобто

Цінність проекту = Вигоди – Витрати

Для визначення цінності проектунеобхідно оцінити всі вигоди, одержувані від проекту, і з’ясувати, чи вониперевищують витрати на нього протягом усього циклу життя. Оскільки багатоактивів проекту розраховані на тривалий строк служби, в проектному аналізіпорівнюються майбутні вигоди з необхідними теперішніми витратами по проекту.

Для проведення аналізу проектів використовуєтьсядекілька концептуальних положень, серед яких виділяють додаткові витрати івигоди.

Якщо новий проект є продовженнямдіяльності підприємства, здійснюється на розвиток діючого виробництва, то метоюпроектного аналізу є встановлення відмінності між ситуаціями “з проектом” та“без проекту”. Врахування прирощених у результаті проекту вигід і витратвимагає уточнення наведеної раніше формули.

Цінність проекту = Зміна вигоди — в результаті проекту - Зміна витрат в результаті проекту

Такий підхід не тотожний зіставленнюситуацій “до проекту” та “після проекту”, оскільки порівняння станів “до” і“після” проекту не бере до уваги змін у капіталовкладеннях і виробництві, щовідбулися незалежно від проекту, і відтак призводить до неточного підрахунку витраті вигід проекту.

Загалом, усі рішення щодо визначенняцінності проекту, а в результаті й доцільності вкладення коштів в йогореалізацію, випливають саме з порівняння додаткових вигід з додатковимивитратами. На практиці це втілилось у так звану концепцію граничності. Рішенняпро збільшення обсягу виробництва продукції має прийматися з розрахунку сумидодаткових витрат, а не середньої собівартості випуску одиниці продукції. Це іє додатковими або граничними витратами.

Приймаючи рішення про обсяги випускупродукції, керуються правилом, згідно з яким обсяг випуску має збільшуватисядоти, доки граничні витрати менші або дорівнюють граничним вигодам.

11.     Альтернативнавартість проекту та альтернативні рішення

Одним з ключових положень проектного аналізу, особливоу сфері економічного аналізу, є поняття альтернативної вартості. Альтернативнавартість виникає при наявності обмеженості ресурсів на об’єкт чи діяльність, щоє цінними для когось. Якщо такої обмеженості немає, тоді всі потребисуспільства у будь-який період можуть бути задоволені. У такому разі відсутняпотреба обирати між окремими варіантами, координувати процеси визначенняпріоритетних потреб та вибору тих з них, що вимагають першочерговогозадоволення.

Тільки-но з’являється обмеженість ресурсів,задоволеність усіх запитів унеможливлюється. Отже, обмеженість ресурсівзумовлює необхідність вибору:

— безпосередньо з об’єктів, де існує альтернатива;

— опосередковано із закладів чи процедурноїорганізації для соціальних взаємодій, які, в свою чергу, впливають на вибіркінцевих об’єктів.

Альтернативна вартість — це втрачена вигода відвикористання обмежених ресурсів для досягнення однієї мети замість іншого,найкращого з тих, що лишилися, варіанта їх застосування.

Таким чином, у проектному аналізі кожна вартість, яказастосовується для фінансового (з точки зору фірми) або економічного аналізу(виходячи з впливу на національний дохід), є альтернативною вартістю. Тому концепціяальтернативної вартості є ключовою в проектному аналізі.

12.     Цінністьгрошей у часі. Дисконтування вартості проекту

Концепція оцінки грошей у часі ґрунтується на тому, що вартість грошей зплином часу змінюється з урахуванням норм прибутку на ринку грошей. Нормоюприбутку часто виступає позичковий процент, тобто сума доходу від використаннягрошей на ринку капіталів. У процесі порівняння вартості коштів застосовуютьдва поняття: майбутня вартість коштів (FV) та теперішня вартість коштів(PV).

Майбутня вартість (FV) являє собою суму інвестованих утеперішній момент коштів, в яку вони мають перетворитися через певний проміжокчасу з урахуванням певної ставки процента.

Під ставкою процента розуміють вимір часової вартостігрошей, суму процента на інвестиції, яка може бути отримана за даний періодчасу. Якщо інвестування здійснюється у короткому проміжку часу, то користуютьсяпростим процентом — сумою, яку нараховано на первинну вартість вкладу вкінці одного періоду. Він обчислюється за формулою:

 

І= р · і · n,

 

де I — грошовий вираз процента, сума процентних грошей, які нараховано за періодінвестування; p— первинна вартість вкладу; i— процентна ставка;n— кількість періодів платежів.

Майбутня вартість розраховується такимчином: FV = PV + I, деPV — теперішня вартість грошей.

Якщо інвестування здійснюється утривалому проміжку часу, то користуються складним процентом. Це сумадоходу, яка утворюється в результаті інвестування за умови, що суманарахованого процента не виплачується після кожного періоду, а приєднується досуми основного вкладу і у подальшому платіжному періоді сама приносить дохід.

Процес переходу від теперішньоївартості (PV) до майбутньої (FV) називається компаундуванням (нарахуванням- операція, що дозволяє визначити величину остаточної майбутньої вартості задопомогою складних процентів).

Рівняння для розрахунку майбутньоївартості шляхом компаундування має такий вигляд:

FV= PV(1 + i)n,

де (1 + i)n — коефіцієнт (фактор) майбутньої вартості для i та n.

Процес дисконтування являє собоюоперацію, протилежну компаундуванню (нарощуванню складних процентів) при обумовленомукінцевому розмірі коштів.

Дисконтування — процес визначення теперішньої вартості потоку готівки шляхомкоригування майбутніх грошових надходжень за допомогою коефіцієнтадисконтування.

 

13.     Грошовіпотоки проекту. Вплив амортизації на величину грошового потоку. Урахуванняінфляції в проектному аналізі

Під грошовим потоком розуміють різницю між кількістю отриманих івитрачених грошей, фактичні чисті готівкові кошти, які надходять у фірму (чивитрачаються нею) протягом деякого визначеного періоду.

Грошовий потік з активів фірми має дорівнюватисумі грошового потоку кредиторам плюс грошовий потік акціонерам (чи власникам).

Грошовий потік з активів містить три компоненти:операційний потік грошей, капітальні витрати і приріст чистого робочого капіталу.

Операційний потік грошей — це потік грошей, що єрезультатом щоденної роботи фірми з виробництва і продажу.Капітальнівитрати — це чисті витрати на придбання активів без продажу активів.Приріст чистого робочого капіталу — це різниця між збільшенням поточнихактивів внаслідок реалізації нового проекту та автоматичним збільшеннямкредиторських рахунків і нарахувань.

Грошовий потік кредиторам таакціонерамявляють собою чисті виплати кредиторам і власникам протягом року. Грошовийпотік кредиторам розраховується як виплачені проценти мінус чисті нові позички,а грошовий потік акціонерам — як виплачені дивіденди мінус чисті нові придбанняакцій.

У проектному аналізі розглядаються тільки обумовлені(що є прямим наслідком рішення про впровадження проекту) та додаткові(що враховують усі зміни в майбутніх грошових потоках фірми, які є прямиминаслідками впровадження проекту) грошові потоки.

Проектний грошовий потік дорівнює грошовому припливу за мінусом відтоку коштів чи операційномугрошовому потоку за мінусом змін у чистому робочому капіталі.

Амортизаційні відрахування — це вид затрат, які фірмане сплачує зовнішнім постачальникам як заробітну плату, а акумулює в окремийфонд, чим зменшує суму оподаткованого доходу та створює таким чином додатковийгрошовий потік. Позитивний ефект амортизаційних відрахувань полягає в тому, щоїх накопичення супроводжується виникненням додаткових коштів для розширеннябізнесу, що сприяє підвищенню ділової активності фірми. Таким чином, основнимипричинами, які роблять амортизацію важливою статтею грошового потоку, є: значнавагомість цієї статті у бюджеті інвестування, зниження податкових зобов’язань,що дозволяє збільшити чисті доходи фірми, а також негрошові витрати, які, хочай належать до витрат, але можуть використовуватися на інші, ніж інвестиційні,цілі.

Оскільки цінність грошей у реальномувиразі може знижуватися протягом часу через інфляцію, у проектному аналізівикористовують такі дві ставки:

реальна процентна ставка (r) — ставкадоходу на капітал без урахування інфляції. У разі використання реальної ставкипроцента необхідно проводити розрахунок грошових потоків у постійних цінах,тобто нейтралізувати вплив інфляції;

номінальна (теперішня) процентнаставка (i) — ставка доходу з позицій інвестора на приватному ринку, яка включаєінфляцію (t) і тому визначається підсумовуванням реальної ставки процента тавеличини темпу інфляції: i = r + t ,

де r — реальна процентна ставка(дохідність інвестицій); t – темп інфляції.

Якщо інфляція має значні темпи, торозрахунок номінальної процентної ставки здійснюється за формулою складнихпроцентів: i = r + t + r•t, де r•t — інфляційна премія.

Інфляційна премія — це премія заінфляційне очікування, яку інвестори додають до реального, вільного від ризиківрівня доходу (норми прибутку).

Величина реальної ставки визначаєтьсяза рівнянням:

r = (1 + i): (1 + t) – 1

Якщо в аналізі проекту використовуютьлише реальні (постійні) ціни, то для визначення вартості капіталу не слідзбільшувати на інфляцію річні виробничі експлуатаційні витрати і вигоди.

14.     Структуравитрат проекту. Управління структурою витрат

 

/>

15.     Розрахунокточки беззбитковості. Графік беззбитковості. Запас міцності

Метааналізу беззбитковості à визначення обсягу продукції, для якого обсягвиручки від продажів дорівнює — витратам.

Аналізбеззбитковості передбачає такі допущення:

• невраховуються зміни виробничих запасів з періоду в період (обсяг виробництвадорівнює обсягові продажів);

•постійні операційні витрати однакові для будь-якого обсягу виробництва;

•змінні цитрати змінюються пропорційно обсягу виробництва, а отже, загальнийобсяг витрат також змінюється пропорційно обсягу виробництва;

•ціна продукту вважається постійною величиною протягом циклу проекту;

•частка продажу продукту в обсязі виручки не змінюється;

•незмінні витрати вважаються постійними.

Точка беззбитковості визначається заформулою:

/>, де FC — постійні витрати;

Р — ціна одиниці виробу;

VC — змінні витрати на одиницю виробу

Для визначення впливу на прибутокзниження обсягу реалізації продукції використовують: запас міцності – цевеличина, на яку фактичний обсяг реалізації перевищує критичний обсягреалізації.

16.     Методиоцінки ефективності проекту. Показники ефективності інвестиційного проекту.Правила їх використання

 

Найбільш відомим і найчастішезастосовуваним у практиці прийняття інвестиційних рішень є показник чистоїтеперішньої вартості (net present value — NPV), що відображаєприріст цінності фірми в результаті реалізації проекту, оскільки він являєсобою різницю між сумою грошових надходжень (грошових потоків — припливів), яківиникають при реалізації проекту і приводяться (дисконтуються) до їхтеперішньої вартості, та сумою дисконтованих вартостей усіх витрат (грошовихпотоків — відтоків), необхідних для здійснення цього проекту.

де Bt — повнівигоди за рік t;

Ct — повні витрати за рік t;

t — відповідний рік проекту (1, 2, 3,… n);

n — строк служби проекту, глибинагоризонту в роках;

i — ставка дисконту (процентна).

/>/>.

Поширення методу оцінки ефективностіпроектів за допомогою NPV обумовлено можливістю безпосередньо визначитиефект від проекту, а також оцінити сумарні чисті вигоди від кількох незалежнихпроектів (властивість адитивності надається тільки показнику чистої теперішньоївартості). Однак даний показник не відображає відносну міру приросту цінності врезультаті реалізації проекту, що має дуже велике значення для інвестора.

Іншим загальним критерієм, що значнорідше використовується в практиці проектних рішень, є коефіцієнт вигоди — затрати (benefit cost — В/С). Він визначається як сумадисконтованих вигід, поділена на суму дисконтованих затрат, і обчислюється заформулою

В/С/>.

Найбільш прийнятними умовамизастосування коефіцієнта вигоди — затрати є наявність жорстких обмежень покапіталу.

Наступним інтегральним показником,який сьогодні найчастіше використовується в міжнародній практиці інвестиційногопроектування, є внутрішня норма дохідності (internal rate ofreturn — IRR). Дуже часто в літературі цей критерій має назви «внутрішнійкоефіцієнт окупностей інвестицій», «внутрішня норма дисконту». Даний показниквідображає норму дисконту, за якої чиста теперішня вартість (NPV)дорівнює нулю.

Для розрахунку величини внутрішньоїнорми дохідності проекту можна скористатися формулою

/>

Іноді у практиці розрахунків IRRзастосовують формулу

/>,

де і1 — ставкадисконту, при якій значення NPV додатнє;

і2 — ставка дисконту, при якій проектстає збитковим і NPV стає від’ємним;

NPV1 — значення чистої поточної вартостіпри і1;

NPV2 — значення чистої поточної вартостіпри і2.

У проектному аналізі цей показник даєаналітикам еталон для порівняння альтернативної вартості капіталу (дійснуставку дисконту, прийнятну для проекту) зі значенням внутрішньої нормидохідності.

Сучасний аналіз проектів наголошує насукупному застосуванні показників NPV та IRR .

Досить поширеним у фінансовомуаналізі є показник строку окупності(pay back — РВ), якийдемонструє, за який період проект покриє витрати. У проектах, що служать понадрік, строк окупності завжди припускає дисконтування на підставі цінності грошейза часом. На жаль, занадто часто застосовується так званий «простий стрококупності», який не передбачає дисконтування майбутніх вигід і витрат, тому недозволяє вірно оцінити доцільність капіталовкладень, що плануються.

Досить часто у практиці аналізуаналітики зустрічаються з необхідністю порівняння проектів, що мають різніжиттєві цикли. Для вирішення подібного типу проблем можна скористатисякритерієм еквівалентного ануїтету (еquivalent annuity — ЕА),або середньорічної чистої теперішньої вартості, який розраховується за формулою

/>,

де NPV — чиста теперішнявартість за проектом;

А1 — теперішня вартість ануїтету призаданих ставці дисконту і строку життєвого циклу проекту.

Відбір проектів за допомогою даногопоказника здійснюється за найбільш високою величиною еквівалентного ануїтету,оскільки передбачається нескінчене реінвестування, поки строки життя всіхпроектів не закінчаться одночасно.

Рентабельність інвестицій(profitability index — РІ) — показник, що відображає міру зростання цінності фірми в розрахунку на1 грн. од. інвестицій. Розрахунок цього показника проводиться за формулою

/>.

Даний показник оцінює грошовінадходження в t-му році, одержані завдяки інвестиціям (CFt)з величиною первісних інвестицій I0.

На відміну від попередніх критеріїв,що застосовуються до всіх вигід і витрат, критерій Бруновикористовується для оцінювання потенціалу проекту в заміщенні імпорту. Цейпоказник визначає, чи заощаджує, чи заробляє країна іноземну валюту навнутрішньому виробництві або експорті товару в результаті проекту. При цьомукритерії чиста економія іноземної валюти внаслідок відмови від імпорту товару,що виробляється тепер завдяки проекту або доходам від експорту, ділиться навитрати внутрішнього виробництва (проекту) даного товару. Він розраховуєтьсятаким чином:

/> 

Існує ряд загальних правилвикористання альтернативних критеріїв прийняття рішень та ефективності.

Якщо у проекті є бюджетні обмеження,то треба прослідкувати, чи змінюють своє значення чисті річні грошові потоки зпозитивного на негативне значення (і навпаки) понад одного разу. Якщо чистігрошові потоки змінюють знак не більше одного разу, то необхідно для ранжуванняпроектів застосувати критерії внутрішньої норми дохідності, коефіцієнт вигоди — затрати та його різновид — коефіцієнт вигоди — затрати за наявності жорсткихобмежень по капіталу.

У разі, коли чисті грошові потокиповодять себе нестійко при обмеженні операційних (виробничих) і капітальнихвитрат, можна скористатися показником коефіцієнта вигоди — затрати, а приобмеженні тільки капітального бюджету більш преференційним буде коефіцієнтвигоди — затрати у межах встановлених капітальних витрат.

За умов відсутності бюджетногообмеження і доступності грошових коштів необхідно оптимізувати використанняресурсів у множині вибору, збільшуючи масштаб найбільш ефективних проектів дотих пір, поки граничні вибори проекту не зрівняються з граничними витратами.

Стійкість грошових потоків передбачаєвикористання таких критеріїв для ранжування та відбору, як показники чистоїтеперішньої вартості (NPV) та внутрішньої норми дохідності (IRR).Для нестійких грошових потоків слід обмежитися тільки показником NPV.

При розгляді взаємовиключаючихпроектів можна застосовувати показники чистої теперішньої вартості, а щобзапобігти дискримінації великих проектів — показники внутрішньої нормидохідності. В умовах невизначеності і високої міри непевності в майбутньомукритерієм відбору краще послужить строк окупності.

Подолати труднощі оцінки вигід відпроекту в грошовій формі при ранжуванні проектів можна за допомогою критеріївефективності витрат. Як критерій у даному випадку можна використати постійнівитрати для більшості комплексних товарів (продуктів).

Якщо одним з пріоритетів розвиткукраїни і завданням проекту є економія (надходження) іноземної валюти, то слідскористатися критерієм Бруно.

17.     Показникефективності проекту — чиста теперішня вартість проекту. Профіль NPV

 

Найбільш відомим і найчастішезастосовуваним у практиці прийняття інвестиційних рішень є показник чистоїтеперішньої вартості (net present value — NPV), що такожвідомий як «чиста приведена цінність», «чиста дисконтована вартість» або«дисконтовані вигоди». Цей показник відображає приріст цінності фірми врезультаті реалізації проекту, оскільки він являє собою різницю між сумою грошовихнадходжень (грошових потоків — припливів), які виникають при реалізації проектуі приводяться (дисконтуються) до їх теперішньої вартості, та сумоюдисконтованих вартостей усіх витрат (грошових потоків — відтоків), необхіднихдля здійснення цього проекту. Багато аналітиків вважають чисту теперішнювартість найкращим критерієм для більшості проектів. Щоб розрахувати цейпоказник, скористаємося такими формулами:

/>,

де Bt — повнівигоди за рік t;

Ct — повні витрати за рік t;

t — відповідний рік проекту (1, 2, 3,… n);

n — строк служби проекту, глибинагоризонту в роках;

i — ставка дисконту (процентна).

/>, />.

У випадках, коли проект передбачаєзначні первісні вкладення коштів I0, розрахунок NPVможна провести за формулою

 

/>,<sup/>

 

де CFt (cashflow) — грошовий потік у кінці періоду t.

Критерій відбору за чистоютеперішньою вартістю означає, що проект схвалюється у випадку її позитивногозначення, тобто внаслідок реалізації проекту цінність фірми зросте. При виборііз взаємовиключаючих проектів перевага надається тому, в кого більш високізначення чистої поточної вартості.

Поширення методу оцінки ефективностіпроектів за допомогою NPV обумовлено можливістю безпосередньо визначитиефект від проекту, а також оцінити сумарні чисті вигоди від кількох незалежнихпроектів (властивість адитивності надається тільки показнику чистої теперішньоївартості). Однак даний показник не відображає відносну міру приросту цінності врезультаті реалізації проекту, що має дуже велике значення для інвестора.

18. Показник ефективності проекту — внутрішня норма рентабельності

 

IRR. Даний показник відображаєнорму дисконту, за якої чиста теперішня вартість (NPV) дорівнює нулю.

Для інвестиційних проектів існуєжорсткий взаємозв’язок між величиною чистої теперішньої вартості і величиноюставки дисконту: чим вищий коефіцієнт дисконтування, тим менша величина NPV.

Для розрахунку величини внутрішньоїнорми дохідності проекту можна скористатися формулою

/>/>,

де і1 — ставкадисконту, при якій значення NPV додатнє;

і2 — ставка дисконту, при якій проектстає збитковим і NPV стає від’ємним;

NPV1 — значення чистої поточної вартостіпри і1;

NPV2 — значення чистої поточної вартостіпри і2.

У проектному аналізі цей показник даєаналітикам еталон для порівняння альтернативної вартості капіталу (дійснуставку дисконту, прийнятну для проекту) зі значенням внутрішньої нормидохідності.

Економічно природа внутрішньої нормидохідності являє собою максимальний процент за кредит, який можна виплатити застрок, що дорівнює життєвому циклу проекту, за умови, що весь проектздійснюється тільки за рахунок цього кредиту. Це дає змогу використовувати IRRдля визначення доцільності залучення кредитних ресурсів: якщо процент кредитунижчий за IRR, то використання цих ресурсів є доцільним для проекту.

Водночас деякі властивості IRRможуть обмежити його застосування. По-перше, для проекту може й неіснувати єдиної IRR (математична модель може дати кілька значеньвнутрішньої норми дохідності). Така множинність рішення з’являється, якщощорічні чисті грошові потоки в період реалізації проекту змінюють знак(наприклад, з негативного на позитивний і навпаки) кілька разів. Цевідбувається у тих випадках, коли гроші, отримані від проекту, зновуреінвестуються у проект.

По-друге, застосування єдиногозначення ставки дисконту і передбачає, що його величина є постійноюпротягом строку служби проекту. Однак для проектів з тривалими часовимигоризонтами, враховуючи їх високу невизначеність у пізніші періоди, навряд чиможна застосувати єдиний коефіцієнт дисконтування продовж усього життєвогоциклу проекту.

По-третє, на відміну від чистоїпоточної вартості та коефіцієнта вигоди — затрати критерій внутрішньої нормидохідності встановлює інші пріоритети при ранжуванні проектів, які взагалінеприйнятні для взаємовиключаючих проектів.

Незважаючи на таку обґрунтованукритику IRR, цей критерій прийняття рішення так міцно укорінився уфінансовому аналізі, що більшість проектів спирається саме на нього. Очевиднапричина полягає в тому, що IRR дає вимірювач, який можна порівняти зіснуючими ринковими ставками для капіталовкладень. Більшість приватнихінвесторів зважають на IRR, як на покажчиктого, яким буде їхдохід на капітал, і приймають рішення про інвестиції залежно від IRR.Таким чином, незважаючи на те, що слід бути обережним з IRR, все ж такицей показник продовжуватиме залишатись популярним завдяки своїй схожості здоходом на капітал у приватному чи державному секторі.

18.     Показникефективності проекту — коефіцієнт вигод /витрат

 

Коефіцієнт вигоди — затрати (benefit cost — В/С)визначається як сума дисконтованих вигід, поділена на суму дисконтованих затрат,і обчислюється за формулою

В/С/>

Критерієм відбору проектів задопомогою коефіцієнта вигоди — затрати полягає в тому, що при значеннікоефіцієнта, який перевищує чи дорівнює одиниці, реалізація проекту визнаєтьсядоцільною. Проте, незважаючи на популярність оцінки проектів за допомогоюданого показника, він має досить суттєві недоліки. По-перше, віннеприйнятний для ранжування за перевагами незалежних проектів і абсолютно непідходить для відбору взаємовиключаючих проектів. Оскільки порівнюєтьсявідносний розмір вигід стосовно витрат, слід пам’ятати, що цей показник невідображає фактичну величину чистих вигід від проекту. Наприклад, невеликийпроект може мати значно більший коефіцієнт вигоди — затрати, ніж великийпроект, і якщо не скористатися додатковими розрахунками критерію NPV, томожна прийняти помилкове рішення щодо вибору проекту.

Найбільш прийнятними умовамизастосування коефіцієнта вигоди — затрати є наявність жорстких обмежень покапіталу. За наявності таких обмежень щодо бюджету проекту ранжування проектіввідбувається відповідно до найбільшого значення коефіцієнта до тих пір, покибюджет не буде вичерпано. Формула розрахунку бюджету в умовах обмеженостікапіталу стає на вигляд такою:

В/С/>,

де O — виробничі таексплуатаційні затрати; K — капітальні витрати.

При дефіциті ресурсів коефіцієнтвигоди — затрати видозмінюється і розраховується за формулою

В/С/>,

де Rt — вартістьдефіцитного ресурсу.

Даний показник, порівнюючи величинучистих вигід з вартістю дефіцитних ресурсів, дозволяє відібрати проекти, дляяких унікальні ресурси мають серйозне значення. До дефіцитних ресурсів частовідносять іноземну валюту, яка для багатьох країн є стимулюючим факторомрозвитку. У даному разі розрахунок коефіцієнта дорівнює відношенню чистихдисконтованих витрат до іноземної валюти. Головною потенційною проблемою привикористанні даного коефіцієнта є подвійний рахунок, що перекручує результатиоцінки.

19.     Мета,методи та основні види комерційного аналізу проекту. Система маркетинговоїінформації

Метою комерційного аналізуінвестиційного проекту є оцінка інвестиції з погляду перспектив кінцевого ринкудля продукції чи послуг.

Завданнями комерційного аналізу євідповіді на питання:

«якими є характеристики ринку,де реалізуватиметься продукція або послуги проекту;

»за якою ціною продаватимутьсяпродукція чи послуги;

«які заходи з управліннямаркетингом треба буде здійснити для виведення продукції чи послуг на ринок іяка вартість цих заходів.

Комерційний аналіз ґрунтується нап'яти основних підходах, згідно з якими організації ведуть своюпромислово-ринкову діяльність. Це такі концепції:

вдосконалення виробництва;

вдосконалення товару;

інтенсифікація комерційних зусиль;

маркетинг;

соціально-етичний маркетинг.

Система маркетингової інформації

Комерційний аналіз використовуєбезперервне збирання та опрацювання інформації, а також підготовку йкоригування прогнозів ринкових факторів у міру формування й розвитку ринковоїситуації, що утворює систему маркетингової інформації. Система маркетинговоїінформації складається з чотирьох допоміжних систем:

внутрішньої звітності;

збирання зовнішньої інформації;

маркетингових досліджень;

аналізу інформації.

Система внутрішньої звітностіспрямована на відображення поточної ділової інформації, а також видачуоперативних даних-Джерелами внутрішньої інформації є статистична звітність,бухгалтерська звітність, результати внутрішніх досліджень, акти ревізій таперевірок тощо.

Система збирання зовнішньоїінформації призначається для забезпечення необхідною інформацією про стансередовища проекту, в якому він діє. Джерелами зовнішньої інформації є газети,журнали, телебачення, радіо, публіковані річні звіти, виробнича статистика,статистика споживання, галузеві журнали й газети організацій та підприємств,видання організацій і підприємств з даними про вироблювану продукцію,спеціалізовані видання, особисті контакти з клієнтами, працівниками іншихорганізацій і підприємств, постачальниками, здобування відомостей успеціалізованих організацій, реклама конкурентів.

Маркетингові дослідження передбачаютьточне формулювання завдань, що стоять перед інвестиційним проектом, івизначення цілей маркетингових досліджень. Цілі можуть полягати в попередньомузбиранні інформації про ринок, клієнтів, конкурентів, просування товару, увідборі джерел інформації для полегшення пошуку необхідних даних.

Призначення системи аналізуінформації полягає в опрацюванні даних, що дають змогу зробити висновки йнакреслити основні шляхи розв'язання проблем.

20.     Аналізринкових можливостей проекту. Його мікро — та макросередовище

В умовах конкретної інвестиційної ситуації вирішуєтьсязавдання аналізу ринкових можливостей, а саме, проводиться аналізмікросередовища та макросередовища проекту, аналіз роздрібного та оптовогоринку.

Під мікросередовищем проекту розумієтьсясукупність відношень, що складаються всередині організації, яка здійснюєінвестиційний проект, між організацією і клієнтами, організацією йконкурентами. З погляду інвестиційного проекту слід провести аналіз власноїдіяльності, якщо цей проект ставить за мету розширення активності вже діючоїорганізації через поглиблене проникнення на існуючий ринок, розширення межринку з існуючим товаром, виведення нового товару на вже існуючий ринок абодиверсифікацію свого виробництва, а також аналіз діяльності конкурентів іпотенційних покупців. Для аналізу власної діяльності використовуються такіпоказники: дані про поточний збут, обсяги матеріальних запасів на складах,канали руху товарів, регіони збуту, витрати, рух коштів, план-графікнадходження товару на склади.

Для оцінки діяльності на ринку фірм-конкурентів використовуютьсятакі показники: обсяг продажу виробленої продукції, частка у загальному обсязіпродажу, характер продукції, що виробляється (технічні характеристики, ціна,новизна, наявність сервісу), практика рекламної діяльності; практика рухутовару (наявність складів, види транспортування, робота з дилерами ідистриб’юторами), маркетингова діяльність фірми (асортиментна політика, напрямирозробки нових товарів, збутова політика, методи інтенсифікації збуту, політикаціп і тенденції їх зміни), рівень витрат виробництва та шляхи їх зниження,фінансове становище, кількісні показники діяльності (обсяг продукції, щовиробляється, капіталовкладення, витрати на науково-дослідні роботи, ступіньзавантаження виробничих потужностей з випуску конкуруючої продукції).

Для аналізу потенційних покупців використовуються такіпоказники: становище на ринку, частка в загальному споживанні товару, основніпостачальники продукції, вимоги фірми до продукції, організаційна структура,торговельні потужності, методи роздрібної торгівлі, умови надання пільгпокупцям і постачальникам, ефективність каналів реалізації, загальний обсягпродажів, рентабельність торговельних операцій, розміри витрат на збут,вартість утримання складів, розмір комісійних, одержуваних фірмою за посередництво.

Крім того, треба брати до уваги взаємини ворганізації, стосунки з постачальниками, посередниками, контактними аудиторіями(фінансовими колами, засобами масової інформації, державними установами,громадськістю, власними працівниками).

Макросередовище інвестиційногопроекту — цефактори, що впливають на всі елементи мікросередовища проекту. Серед нихзагальні фактори: демографічні (народжуваність, показники середньої сім'ї,міграційні показники, освітній рівень тощо), економічні (рівень економічногорозвитку країни, розмір заробітної плати, рівень безробіття, структурарозподілу доходів між різними групами населення, структура витрат на споживаннятощо), природні (наявність і можливість раціонального використання сировиннихта енергетичних ресурсів, необхідність охорони довкілля), науково-технічногопрогресу (напрями розробок, організації, що ведуть перспективні дослідження,можливість застосування фундаментальних досліджень у прикладному плані тощо),політичні (законодавча база, ступінь контролю держави за додержаннямнормативних актів, міра впливу на політичну ситуацію громадських організацій таоб'єднань), культурного середовища (тенденції в культурному середовищі іможливість орієнтації на них організації у перебігу реалізації проекту).

Аналіз даних про тенденції та процеси вмакросередовищі дає змогу визначити їх можливий вплив на перебіг реалізаціїпроекту. Завдання управління проектом полягає і в тому, щоб звести до мінімумунеконтрольовані фактори середовища і знайти можливість впливати на контрольованіфактори.

Аналіз роздрібного та оптового ринків

Роздрібний або споживчий ринок являє собою ринокпокупців товарів і послуг для особистого споживання. Процес загального вивченняроздрібного ринку має включати визначення самого ринку (насамперед ідеться протовари й покупців цих товарів, які відрізняються рівнем доходів і споживання,соціальним становищем, національністю, культурними традиціями) та визначенняфакторів, що зумовлюють поведінку покупця при здійсненні купівлі (економічних,науково-технічних, політичних, факторів культурного середовища). Знанняхарактеристик роздрібного ринку і факторів, що зумовлюють поведінку покупця,дає змогу впливати на процес прийняття покупцем рішення про придбання товару,що і визначає обсяг майбутніх продажів продукції проекту.

Оптовий ринок — це ринок осіб або організацій,зацікавлених у товарах і послугах для їх подальшого використання в процесівиробництва, перепродажу або перерозподілу. Оптовий ринок репрезентованийпідприємствами, що закуповують товари для Їх подальшої переробки,організаціями-посередниками, які перепродують придбані товари з метою одержанняприбутку, державними установами, що здійснюють покупки задля забезпеченнявиконання своїх функцій. Особливостями оптового ринку є крупні (але нечисленні)покупці, їх порівняна географічна концентрація, нееластичність попиту ізалежність попиту на товари промислового призначення від попиту на товариширокого вжитку. Закупівлі на такому ринку ведуть професіонали — працівникипідрозділів матеріально-технічного постачання підприємств та організацій.

21.     Прогнозобсягів збуту продукції проекту. Вивчення попиту, сегментування ринку. Методипрогнозування

Заходи з відбору цільових ринків передуютьпрогнозуванню обсягів збуту продукції інвестиційного проекту. Відбір цільовихринків для продукції проекту включає такі послідовні етапи: вивчення попиту,сегментування ринку, відбір цільових сегментів та позиціювання товару на ринку.На основі одержаних даних проводиться прогноз обсягів збуту.

Вивчення попиту включає аналіз поточногорівня попиту та його прогнозування.

Вивчення поточного рівня попиту здійснюється в такійпослідовності: досліджується сукупний попит на товар; аналізуються сукупніпотреби в товарі на даний момент; розглядаються потреби в товарі в певномурегіоні; вивчаються потреби тих категорій покупців, яким даний товар може бутипроданий; визначаються вимоги споживача до товару і фактори переваги при виборітовару покупцем (новизна й технічний рівень товару; якість; рівеньпісляпродажного сервісу; асортимент; якість упаковки; кліматичні умови; діючістандарти; надійність; ціна; репутація постачальника; унікальність; дизайн;надійність поставок; наявність післяпродажного сервісу); аналізується попит нанаявний у продавця в даний момент товар: з'ясовується, яких товарів у продавцянемає, але на які існує високий попит певних категорій покупців; оцінюєтьсяобсяг споживання продукції в поточний період і темпи зростання в минуломуперіоді (1-3 роки, залежно від виду продукції); обсяг виробництва плюс імпортмінус експорт; купівельна спроможність населення; попит на всі види порівнянноїта взаємозамінної продукції; доходи населення з поділом по регіонахпотенційного попиту.

На стан попиту впливають фактори політичного характеру(прийняття нових законодавчих актів тощо), економічного (зміна темпів зростаннявиробництва, зміна платоспроможного попиту), демографічного характеру,науково-технічний прогрес, фактори культурного та історичного порядку,зростання конкуренції, можливі надзвичайні ситуації.

Процес ринкової сегментації в цілях проектуполягає в подальшому поділі ринків залежно від груп споживачів і споживчихвластивостей товарів.

Розрізняють чотири принципи сегментації споживчогороздрібного ринку: географічний, психографічний, поведінковий та демографічний.

Використання географічного принципу дає змогу поділитиринок на групи споживачів, об'єднаних характерними особливостями, властивимитому чи іншому регіону. Розміри цих регіонів залежно від спрямованостісегментації можуть коливатись у широких межах і не збігатися задміністративно-територіальним поділом.

Сегментування з використанням психографічного принципупередбачає вивчення потенційних клієнтів з погляду психології, а саме, з оглядуна спосіб життя, тип особистості. Кожному типу притаманне певне ставлення до товарів,суто індивідуальна реакція на рекламу, нові послуги.

Поведінковий принцип пов'язаний і великою міроюзумовлюється психографічним. В основі його використання в процесі сегментаціїлежить урахування різноманітних аспектів поведінки покупця. Виділяють такісегментаційні змінні: привід для здійснення покупки, очікувані вигоди, статуспокупця, інтенсивність споживання, ступінь схильності, ступінь готовностіпокупця до сприйняття товару, ставлення до товару.

Сегментація за демографічним принципом використовуєтакі змінні: вік; стать; величину, склад і вікову структуру сім'ї; рід занять;освіту; рівень доходів; релігійні переконання; расу; національність.

Сегментація споживачів роздрібного ринку має своїособливості порівняно з сегментацією оптового ринку, де оптовими покупцямивиступають підприємства, організації оптової та роздрібної торгівлі, урядовіустанови, некомерційні організації. Для сегментації оптового ринку застосовуютьтакі змінні: оборот, особливості виробництва, структура організації, географічнеположення, кількість службовців, рівень експортних продажів, кількість ірозташування філій, обігові кошти, поточні зобов'язання, іфибутковість,взаємини з конкурентами.

Методи прогнозування.

1. Метод простого аналізу тренда полягає в тому, щообсяг збуту прогнозується на основі недавніх або поточних показників.

2. Метод аналізу частки на ринку є аналогічним попередньому,але прогноз ґрунтується на припущенні, що частка продукції організації, яказдійснює проект, на ринку не зміниться.

3. Метод колективного аналізу керівників іспеціалістів полягає в тому, що вони під час ділової зустрічі обговорюютьперспективи і визначають оцінки обсягів збуту на основі власного досвіду,результатів аналізу ринкових можливостей та можливостей своєї організації, а такожділової інтуїції.

4. Метод опитувань торговельного персоналу дає змогувизначити нові тенденції, сильні й слабкі сторони запропонованої продукції,оцінити опір споживачів новому товару, з'ясувати риси масових користувачів,розподілити прогнози збуту по товарних категоріях, групах споживачів і районах.

5. Метод опитувань споживачів дає змогу організації,яка здійснює проект, одержати інформацію про наміри зробити покупку, про рівеньспоживання, зміну торгових марок, періоди й причини покупок.

6. Метод нарощування ринку полягає в тому, що даніпрогнозів обсягів збуту збираються з окремих ринкових сегментів, а потімзводяться разом.

7. Метод пробного маркетингу являє собою своєріднийрізновид методу нарощування ринку. Сукупний обсяг можливого збуту оцінюють,виходячи з короткострокових, географічне обмежених продажів товару.

8. Для прогнозування обсягів збуту можутьвикористовуватися методи статистичного аналізу. Втім, застосування цих методівобмежене через відсутність як математичних ринкових моделей, так і вірогіднихбаз даних щодо стану ринку

22. Ціноутворення продуктупроекту

Упорядкована методика формування ціни на продукцію маєтакі етапи:

1) постановка завдань ціноутворення;

2) визначення ціпових меж попиту;

3) аналіз витрат;

4) аналіз цін і товарів конкурентів;

5) вибір методу ціноутворення;

6) встановлення остаточної ціни.

Постановка завдань ціноутворення полягає у визначенніорганізацією, яка здійснює проект, своїх пріоритетів на поточному етапі. Цеможе бути забезпечення виживання, що ставиться за мету в тих випадках, коли наринку надто багато виробників і існує гостра конкуренція або різко змінюютьсяпотреби споживачів. Щоб забезпечити виживання організації та збуту продукції,ціни встановлюють якнайнижчі, але такі, що гарантують покриття витрат. Це можебути максимізація поточного прибутку, що використовується в тому випадку, колипоточні фінансові показники важливіші за довгочасні. Встановлюють такі ціни,щоб забезпечити максимальне надходження прибутку. Це може бути завоюваннялідерства за показниками частки ринку, що використовується в тому випадку, колиставиться завдання захопити найбільшу частку ринку, гадаючи при цьому, що вперспективі буде можливість мати найнижчі витрати й найвищі довгочасніприбутки. Ціни в цьому разі знижуються до розумно можливого рівня. Завоюваннялідерства за показниками якості продукції застосовують тоді, коли ставитьсямета зробити продукцію найбільш високоякісною на ринку. Це вимагає встановленнявисоких цін для покриття витрат на досягнення високої якості.

Ціна, встановлена організацією, яка здійснює проект,визначить рівень попиту на товар, що відображає так звана крива попиту. Цякрива показує, яку кількість продукції може бути продано і за якою ціною. Якщопід впливом невеликої зміни ціни попит майже не змінюється, його називаютьнееластичним попитом. Якщо попит значно змінюється, його називають еластичним.Слід зазначити, що попит буде менш еластичним за таких обставин: продукція немає замінників на ринку; відсутні конкуренти; покупці не відразу помічаютьпідвищення цін; покупці поволі змінюють свої звички і не квапляться шукатидешевшу продукцію; покупці вважають, що підвищена ціна виправдана підвищеннямякості продукції; покупці гадають, що підвищення цін зумовлено інфляцією.

Зв'язок між ціною товару та його кількістю, якупродавці хочуть продати, називається пропозицією. Так званий закон пропозиціїговорить, що за інших рівних умов чим вища ціна товару, тим більше бажанняпродавця виробити його і запропонувати на продаж.

Треба мати на увазі, що для так званого рівноважногоринку встановлюється така ціна, що кількість товару, яку покупці хочутьпридбати, точно збігається з кількістю товару, яку продавці хочуть продати.Точка цінової рівноваги знаходиться на перетині кривих попиту та пропозиції.

Встановлення на товар проекту з певних причин граничневерхніх цін (як правило, в тих випадках, коли застосовується державнерегулювання ціп) може бути пов'язане зі зменшенням доходу проекту внаслідокобмеження пропозиції при дефіцит товару на ринку. Попит зумовлює максимальнуціну, яку можна запросити за товар. Мінімальна ціна зумовлюється витратами.

23. Цілі та зміст технічного аналізу.Місце реалізації проекту

Технічний аналіз посідає проміжнемісце між аналізом ринку та фінансовим аналізом. Цей аспект інвестиційногопроекту демонструє можливість технічного здійснення проекту з прийнятним рівнемвитрат.

Величезна різноманітністьзастосовуваних технологій, видів сировини та обладнання дуже ускладнюютьтипізацію технічного аналізу інвестиційного проекту. З цієї причини в більшостіметодик загального характеру (на відміну від вузькогалузевих) рекомендації щодотехнічного аналізу зводяться до довгого переліку питань, які необхідно в ньомувідобразити. Один з найповніших списків такого роду рекомендовано Міжнародною фінансовоюкорпорацією (МФК).

Усі питання, що стосуються технічного аналізу інвестиційного проекту,можна поділити на 13 груп:

1. Місце розташування (місцереалізації проекту);

2. Масштаб проекту, можливість збільшення масштабу виробництва;

3. Технологія;

4. Обладнання, організація йогоексплуатації та ремонту;

5. Інфраструктура;

6. Схема підприємства;

7. Організація підготовки іздійснення проекту;

8. Графік виконання проекту;

9. Підготовка та освоєннявиробництва;

10. Забезпечення якості;

11. Розрахунок витрат на виконанняпроекту;

12. Матеріально-технічне постачання;

13. Поточні витрати виробництва тазбуту;

У класичному проектному аналізівибирати місце слід на території доволі великого географічного регіону, якийможе охоплювати кілька держав. При цьому міждержавне порівняння інвестиційногоклімату є основним завданням. Якщо йдеться про інвестиційні проекти в Україні,то сама постановка завдання виключає таку проблематику. Апріорі маємо справу зінвестиційним кліматом даної держави, і хоч би який він був суворий імалопридатний для життя, вибрати інший ми не спроможні. Таку відсутність виборутреба усвідомлювати і намагатися її компенсувати іншими факторами, приміром,високою рентабельністю, швидкою окупністю, спеціальними гарантіями і т.п.

Перелік питань, доречний для України:

1. Карта розташування підприємства із зазначенням на ній основнихавтошляхів, залізниць та водних шляхів

2. Схеми земельних ділянок, питаннявласності на них

3. Характеристика ділянок (грунту),придатність ділянки для здійснення проекту

4. Транспортний доступ до ділянки

5. Найближчі порти

6. Розташування ринків збуту та шляхидоступу до них

7. Найближчі населені пункти

8. Найближчі промислові об'єкти

9. Вартість земельних ділянок таінвестиційні витрати

10. Стан переговорів по земельнихділянках

11. Одержання ліцензій або інших дозволів на земельні ділянки

24. Організація руху товарупроекту

Канал руху товару проекту являє собоюсукупність організацій або окремих осіб. зайнятих передачею права власності натовар проекту під час його руху від виробника до споживача. Функції каналівруху товару такі: продаж товару; збирання інформації, необхідної для плануваннята організації руху товару; встановлення контактів з потенційними споживачами;участь у просуванні товару; пристосування товару до вимог споживача;організація та проведення переговорів з метою передачі товару від виробника доспоживача; організація руху товару, пов'язана з транспортуванням і складуваннямтовару; фінансування; прийняття ризику. Здійснюючи проект, використовують двабазові типи каналів руху товару — прямі та непрямі.

Прямі канали руху товару пов'язані з переміщенням товарів від виробникадо споживача без використання незалежних посередників. Способи організаціїпрямих каналів руху товару такі: торгівля розносом, посилкова торгівля,торгівля через власну торговельну мережу. Здійснюючи проект, прямі канали рухутовару слід використовувати в таких випадках: коли ринок споживачів єсконцентрованим; продукція потребує організації спеціалізованої служби сервісу;продукція є вузькоспеціалізованою за призначенням; ціна на ринку нестабільна іцінові зміни слід вносити оперативно; специфіка продукції проекту потребуєвнесення оперативних змін до конструкції за умовами експлуатації; існує широкамережа власних складів.

Непрямі канали руху товару пов'язані з переміщенням товарів відвиробника до незалежного учасника руху товару, а потім до споживача. Непрямийканал характеризується рівнем та шириною каналу і використовується в тихвипадках, коли продукція проекту виводиться на недостатньо вивчений ринок абоколи продукція поставляється без передпродажної підготовки, а післяпродажнийсервіс не є складним.

При виборі типів каналів руху товару проекту беруться до уваги такіфактори: характеристики споживачів (кількість, концентрація, потреби,мотивація); потенціал організації виробника товару (цілі, стан ресурсногозабезпечення, досвід); характеристики товарів (споживчі показники, включаючиумови зберігання, вартість, потенційний обсяг випуску); характеристикиорганізацій-конкурентів (споживчі показники товару, потенційний обсяг випуску,вартість, показники каналів руху товару). Треба врахувати, що у відносинах міжвиробниками та учасниками збуту наголос робиться на ціновій політиці, умовахпродажу, територіальних правах, структурі послуг (відповідальність, тривалістьконтракту й умови його припинення).

Цінова політика пов'язана зі знижками, що їх одержують учасники збутуза виконання торговельних функцій, масові закупівлі, оплату готівкою, а також зрозмірами комісійних. Умови продажу визначають ціну і гарантії якості, умовиоплати й транспортування, компенсацію за непродану продукцію та знижки заповернення. Територіальні права визначають географічні райони, де можуть діятиучасники збуту і цільові ринки. Структура послуг характеризує роль кожногоучасника каналів збуту. Вона визначає, хто навчає торговельний персонал,поставляє товари. проводить рекламні заходи, зберігає запаси.

Організація руху товару характеризується такими показниками:оперативністю виконання замовлень; здатністю термінової поставки продукції наспецзамовлення; можливістю заміни товару на якісний; забезпеченням різнихпартій товару; наявністю ефективної служби сервісу; рівнем цін надання послуг;якістю складської мережі; рівнем запасу товару та запасних частин; координацієюасортименту; стабільністю поставок.

25. Цілі екологічного аналізу.Основні етапи його проведення. Методики екологічного аналізу

 

Метою екологічного аналізу є встановлення впливупроекту на навколишнє природне середовище, оцінка всіх вигід і витрат,понесених внаслідок цього впливу, та формування заходів, необхідних дляпом’якшення або запобігання шкоди довкіллю під час здійснення проекту.

Незалежно від категорії проекту йогоекологічний аналіз проводиться за визначеною схемою:

Першим етапом є характеристика тааналіз екологічних умов, в яких виконуватиметься проект, що потребує віданалітика дати опис природно-географічного середовища проекту, його фізичногота біологічного балансу, всіх аспектів, безпосередньо пов’язаних з реалізацієюпроекту.

Наступним кроком досліджень євизначення позитивних і негативних наслідків, які матимуть місце у разіздійснення проекту, а також розробка заходів щодо усунення негативнихнаслідків, які неможливо ліквідувати. На цьому етапі розробляються заходи,спрямовані на охорону навколишнього середовища.

Третій етап передбачає визначення тааналіз альтернативних можливостей реалізації проекту, наприклад місцьрозташування, використання технологій проекту тощо. Для кожної альтернативинеобхідно визначити вигоди та витрати із застосуванням економічнихспіввідношень, інституційної придатності місцевим умовам і вимогам.

Після визначення альтернатив здійснення проекту необхіднорозробити заходи, спрямовані на зменшення негативного впливу нанавколишнє середовище. План дій має визначати економічно обґрунтовані з точкизору витрат заходи, що можуть зменшити негативні наслідки до припустимогорівня. Цей план також передбачає заходи з компенсації, якщо виявлено, щозменшення негативного впливу є неможливим або надто дорогим з огляду навитрати.

Важливим кроком екологічного аналізупроекту є підготовка керівництва та спеціалістів, які відповідалиб за екологічну безпеку проекту, здійснювали заходи з охорони та контролю станунавколишнього середовища. На цьому етапі можливо створення окремих екологічнихвідділів на місцях у тих агенціях та установах, що зацікавлені у реалізаціїпроекту в умовах безпеки для навколишнього середовища.

Заключним етапом екологічної діагностикипроекту є розробка плану моніторингу (поточного контролю) стану навколишньогосередовища і впливу проекту на нього. У плані конкретизується вид поточногоконтролю, визначаються особи та установи, які мають його здійснювати,оцінюється вартість заходів контролю.

Для вартісної оцінки наслідківпроекту, а також порівняння впливу на навколишнє середовище кількох проектіввикористовують методи ранжирування, бальної оцінки на інші способиекспертної оцінки.

В умовах наявної альтернативипрактичної реалізації проекту та при порівнянні можливих варіантів на стадіїформулювання проекту, коли підприємство ще не функціонує, використовують кількаметодів оцінки впливу проекту на навколишнє середовище: методконтрольних списків; метод матриць; метод діаграми потоків; метод сумісногоаналізу карт. Сучасна міжнародна практика оцінки екологічних наслідків проектівнайчастіше застосовує методи, побудовані на визначенні ринкової цінивиробництва товарів і послуг (відповідно до таких трьох підходів: визначенняпродуктивності ресурсів, принцип втраченої вигоди (доходу), альтернативна вартість)та безпосередніх витрат, пов’язаних з реалізацією проекту, до яких насампередналежать методи аналізу ефективності витрат та оцінки превентивних витрат.

26. Мета, завдання та методи інституційногоаналізу проекту

 

Метою проведенняінституційного аналізупроекту є визначення ступеня впливу зовнішніх (політичних,економічних, соціокультурних, правових тощо) і внутрішніх (рівнякваліфікації персоналу, залученого до проведення проекту, менеджментуорганізації, яка здійснює проект, та ін.) факторів на можливість успішноїреалізації проекту.

Як основні завданняінституційного аналізу можна виокремити такі:

· аналіз політичноїорієнтації та макроекономічної політики уряду;

· ідентифікація цілейпроекту та напрямів розвитку, визначених урядом як пріоритетних;

· оцінка рівняменеджменту проекту та визначення параметрів його успішної реалізації;

· характеристикакадрового потенціалу організації та оцінка його здатності успішно виконатипоставлені завдання;

· аналіз узгодженостіцілей проекту з інтересами його учасників;

· діагностикаорганізаційної структури і міри її відповідності досягненню результатівпроекту.

Проведення інституційного аналізупотребує використання особливого методологічного апарату та інструментарію.Так, поряд з методами і моделями кількісних оцінок (описові моделі, яківизначають взаємозв’язки між кількома змінними; аналітичні моделі, щохарактеризують можливі динамічні відхилення; моделі прийняття рішень та ін.)інституційний аналіз вимагає використання методів якісних оцінок і ситуаційногоаналізу. Важливе значення для прийняття проектного рішення при проведенніінституційного аналізу проектів мають методи експертних оцінок. Томуаналітики, які використовують методики багатоступінчастих опитувань (методДельфі, Кутурова та ін.), повинні прагнути до зниження ступеня суб’єктивізмуекспертизи та надавати експертним оцінкам кількісних характеристик, щодозволяли б оцінити міру впливу тих чи інших факторів на ефективність проекту.

 

27. Фактори, що впливають наорганізацію проекту

Фактори, що впливають на організаціюпроект, поділяють на зовнішні та внутрішні.

Оцінка зовнішніх факторів передбачає вивченняполітичних і правових умов реалізації проекту, державної політики з питаньінвестування, оподаткування, регламентації імпортно-експортних операцій тазовнішньоторговельної діяльності, а також законодавчої бази про працю. Прирозгляді великомасштабних проектів аналітику слід визначити можливістьдержавної підтримки проекту, що розглядається, та необхідність бюрократичнихузгоджень.

Аналіз внутрішніх факторів містить оцінку рівняменеджменту команди проекту, можливість ефективного управління проектнимциклом. Цей етап підготовки передбачає розгляд відповідності рівня кваліфікаціїта досвіду управлінської команди, ступінь її мотивації, спільність їхкорпоративної культури з цілями та цінностями проекту і компанії, що його реалізує.Важливим також є аналіз трудового потенціалу персоналу, який плануєтьсязалучити для реалізації проекту, та організаційної структури управління.

28.     Внутрішнєорганізаційне середовище. Принципи внутрішньої організації. Узгодження цілейпроекту та цілей організації проекту

Аналіз внутрішнього середовищапроекту ґрунтується на основних принципах правильної організації, за допомогоюяких можна зробити висновок про здатність організації реалізувати проект. Якщоцих принципів дотримано, здатність визнається досить високою.

Організаційна діяльність – це процесзгрупування різних видів діяльності, необхідних для досягнення поставленихцілей, підпорядковування кожної групи керуючому (менеджеру), наділеномунеобхідними для керівництва даною групою повноваженнями, та забезпеченнявертикальної і горизонтальної координації в структурі підприємства.Організаційна структура повинна забезпечити:

-          розподілобов’язків, щоб кожен знав, хто і що робить і за одержання яких результатіввідповідає;

-          усуненняперешкод для нормальної діяльності, які виникають через нечітке визначення колаобов’язків;

-          створеннякомунікаційної мережі для забезпечення процесу прийняття рішень, яківідповідають цілям підприємства.

Цілі організації засновані натаких принципах, за якими відбувається узгодження цілей проекту та цілейорганізації проекту:

Принцип єдності мети. Структураорганізації є ефективною, якщо вона допомагає кожному внести свій вклад удосягнення цілей підприємства.

Принцип ефективності. Організація єефективною якщо її побудовано таким чином, щоб сприяти досягненню цілейпідприємства з мінімальними небажаними наслідками або витратами

Вибір бажаного критерію ефективностіможе спричинити певні труднощі. Так, один менеджер визначає ефективністьрозмірами прибутку, другий — конкурентоспроможністю і престижем у діловомусвіті, третій – низькою плинністю кадрів. Утім, хоч би якими критеріямивимірювалась ефективність, цей принцип лежить в основі будь – якоїорганізаційної структури.

29.     Групапринципів внутрішньої організації проекту, що стосуються оцінки рівня тадіапазону управління

Тим часом, як основною причиноюорганізаційної діяльності є прагнення зробити співпрацю людей ефективною, причинабагатоступеневості організації полягає в обмеженості діапазону управління. Наявністьорганізаційних рівнів викликана тим, що існує кількісна межа числаспівробітників, діяльність котрих менеджер може належним чином контролювати. Кожнаорганізація повинна визначити, яку кількість підлеглих може мати керівник.

Принцип діапазону управління. Длякожної управлінської посади існує граничне число співробітників, яким спроможнаефективно керувати одна людина.

Французький вчений Грайкунас 1933 р.Виразив принцип діапазону управління у вигляді математичної формули, якавиходить з того, що складність управління зростає в геометричній прогресії іззростанням числа підлеглих. За його теорією, існує три види посадових зв’язків“підлеглий – керівник ”:

1)прямий одиничний зв’язок;

2)прямий груповий зв’язок;

3) перехреснийзв’язок.

Прямийодиничний зв’язок прямо і особисто зв’язує керівника з його безпосереднімипідлеглими. Так, якщо у А є троє підлеглих – Б, В і Г, то маємо три пряміодиничні зв’язки.

Прямийгруповий посадовий зв’язок існує між керівником і кожною можливою комбінацієюпідлеглих. Так, керівник може працювати з одним з підлеглих у присутностііншого, з усіма підлеглими відразу і т.д. Якщо у А троє підлеглих, то всіпосадові зв’язки включають зв’язок Б з В, Б з Г, В з Б, В з Г, В з Г, Г з Б, Бз В і Г, В з Б і Г, Г з Б і В.

Перехресніпосадові зв’язки виникають, коли підлеглі працюють одна з одним. Для Б, В і Гіснує шість перехресних зв’язків: Б-В, Б-Г, В-Г, В-Б, Г-Б, Г – В.

Наоснові аналізу цих зв’язків Грайкунас вивів свою формулу, яка має такий вигляд:

D =n{2 n-1 +(n-1)}, Де D – можлива кількість посадових зв’язків, n – кількістьпідлеглих.

 

30.     Групапринципів внутрішньої організації проекту стосовно структурного поділуорганізації, який зумовлений обмеженістю підлеглих у одного керівника

Обмеженість числа підлеглих, якимиможна безпосередньо керувати, зумовлює необхідність структурного поділуорганізації. Згрупування видів діяльності й працівників у структурні підрозділидає можливість необмеженого розширення організації. Структурні підрозділирозрізняються залежно від використовуваних для угрупування видів діяльностібазових схем, основні з котрих наведено нижче.

Під функцією підприємства розумієтьсяте, чим воно займається. Основними функціями виробничого підприємства, базовусхему для якого наведено нижче, є виробництво, збут і фінансування,торговельного – закупівля, продаж і фінансування, транспортного – експлуатація,рух, фінансування і т.д.

Головніпереваги функціонального групування видів діяльності полягає у логічностіданого способу, врахуванні фактора професійної спеціалізації співробітників тапідвищенні відповідальності вищого управлінського персоналу за кінцевірезультати виконання тієї чи іншої функції. Втім, якщо підприємство випускаєширокий асортимент продуктів, веде свою діяльність на різних територіях або маєвідмінні ринки збуту, застосовуються інші схеми організаційних угрупувань.

/>Основоюорганізаційної структури є повноваження. Повноваження – це засіб, за допомогоюякого групи, впорядковані за видами діяльності, можуть бути підпорядкованіодному менеджеру, завдяки чому здійснюється координація організаційнихпідрозділів. Повноваження забезпечують наявність первинної комунікації напідприємстві, оскільки пов’язані з тими повідомленнями, які стосуютьсяухвалених рішень.

 

31.     Соціальнийаналіз: його призначення, цілі, завдання та методи проведення

Проектний аналіз розглядає зовнішнєсередовище проекту не тільки з точки зору екології, а й соціальногосередовища. Метою соціального аналізу є визначення прийнятності варіантівреалізації проекту з погляду користувачів, населення регіону, де здійснюєтьсяпроект, розробка стратегії реалізації проекту, що дає змогу отримати підтримкунаселення, досягти цілей проекту та поліпшити характеристики його соціальногосередовища.

Аналіз проекту передбачає визначеннявпливу проекту на людей, що беруть у ньому участь, користуються йогорезультатами, одержують відповідні вигоди, на виробників, постачальників таінших учасників проекту.

Основними компонентамисоціального аналізу є: оцінка населення, що проживає в зоні реалізації проекту, з поглядуетнічно-демографічних та соціокультурних особливостей, умов проживання,зайнятості, відпочинку та визначення ступеня впливу проекту на ці параметри;встановлення рівня адекватності проекту культурі та організації населення врайоні його здійснення; розробка стратегії забезпечення підтримки проекту навсіх стадіях підготовки, реалізації та експлуатації з боку населення району.

При аналізі соціального середовищапроекту аналітик повинен провести сегментування, визначити цільові групинаселення, на які спрямоване проектне рішення, виявити зміни, які можутьвідбутися в соціальній організації та способі життя проектного населення врезультаті реалізації проекту.

Важливим аспектом вивченнясоціального середовища є характеристика демографічних процесів таетнографічної структури населення, яку звичайно подають за статтю, віком,належністю до певної етнографічної групи, станом здоров’я, рівнем освіти татериторіальним розподілом населення. При дослідженні демографічної ситуаціїрозглядаються культурні традиції, структура зайнятості, рівень доходів, житловіумови

При проведенні соціального аналізупроекту аналітики повинні прогнозувати соціальний розвиток регіонів,яких стосується проект. На підставі вивчення державної політики, пріоритетнихнапрямів розвитку регіонів та критеріїв підтримки проектів соціологи проектуютьсоціальне оточення проекту.

Однією з умов досягнення успіхупроекту є завоювання прихильності, підтримки активного населення таорганізацій з експлуатації та обслуговування проекту. Їх участь може мати різніформи: консультації по відбору і плануванню інвестицій, надання робочої сили,матеріалів або фінансових вкладень, моніторинг проекту тощо.

При проектуванні соціальногосередовища проекту необхідно визначити систему показників, яка відтворюєрозвиток регіону проекту. Найбільш поширеною є система соціальних індикаторів,які відображають демографічний стан, зайнятість, соціальну структуру, житловіумови, громадське життя, охорону здоров’я та рівень злочинності регіонупроекту.

 

32.     Фінансовий аналіз. Показники рівня інфляції.Капітальні витрати проекту. Віднесення капітальних витрат до активів. Джерелафінансування проекту. Ціна акціонерного капіталу проекту. Плановий балансгрошових потоків проекту

 

Фінансовий аналіз проекту здійснюється з метоювизначення фінансової життєздатності проекту для прийняття рішення продоцільність його інвестування та фінансування.

Аналітична робота з оцінки фінансовихаспектів проекту потребує встановлення найбільш привабливих з можливихальтернатив проекту в умовах невизначеності, а також розробки стратегіїуправління чи контролю за критичними параметрами проекту.

Дужеважливою часткою фінансового обґрунтування проекту є прогнозування балансовогозвіту документа, в якому відображені накопичені активи компанії та джерела їхфінансування, що базується на оцінці руху грошових коштів та інших активів ізміни пасивів. Прогноз балансового звіту відображає припустимий розвитокнакопичуваних активів і джерела їх формування.

Показники інфляції

Темпиінфляції визначаються як величина зміни індексів цін (що є вираженням вартостіспоживчого кошику по відношенню до певного періоду, %). Найбільш поширенимпоказником є зміна індекса споживчих цін (ІСЦ, англ. CPI - commodity priceindex) - споживча інфляція, індекса цін виробників (ІЦВ) та дефлятора ВВП.Зручність використання ІСЦ полягає насамперед у використанні досить великоїкількості товарів та висока частота оновлення даних статистичними органами(зазвичай місяць), тоді як дані щодо дефлятора ВВП, який однак охоплює більшукількість товарів, доступні лише щоквартально.

Індексцін (I) - це відношення ціни в період t(Pt) до ціни базового періоду (Pb), тобто:

/>

 

Темпінфляціївизначається як відношення різниці індексу цін поточного періоду та індексу цінпопереднього періоду до індексу цін попереднього періода:

/>

Річнітемпи інфляції (або ж для кращого вирізнення їх в окремий показник -рівень інфляції) відображають зміну інфляції за рік. Річний рівень інфляціївикористовується для відображення реальної процентної ставки за виразом, щоотримав назву формула Фішера:

 

i = r+ n,

де: n - рівень інфляції, r -реальна процентна ставка, i - номінальнапроцентна ставка.

Знаючи майбутню грошову суму і відсоткову ставку щорічного доходу, можна розрахувати сьогоднішню вартість цієї грошової суми, виходячи із формули компаудинга:

 

Р= С/(1+h)n,

 

де С - майбутня сума з приростом, Р - першопочаткова інвестована сума, h - відсоткова ставка, n - кількість періодів, за які проводиться сумування доходу.

Такий фінансовий еквівалент майбутньої грошової суми стає тим нижче чим більший строк її отримання, і чим вища норма доходності.

Усі джерела формуванняінвестиційних ресурсів поділяються на три основні групи:

·         власні;

·         залучені;

·         позичкові.

Ціна акціонерного капіталу (ЦАК) розраховуєтьсяза такими формулами:

для простих акцій -

/>,

де Дп — прогнозне значеннядивіденду на певний період; Цза — ринкова ціна простої акції;

п — прогнозований темп приростудивідендів;

для привілейованих акцій-

/>,

де Д — фіксований дивіденд угрошовому виразі; Цпа — ринкова ціна привілейованої акції.

 

33.     Економічний аналіз. Матриця економічноїпривабливості та ефективності на різних етапах реалізації проекту

 

Економічний аналіз проекту проводиться з метоювстановлення його національної привабливості, оцінки економічної ефективностіна підставі альтернативної вартості ресурсів, які використовуються у проекті, іпродукції проекту та визначення можливості сприяння проекту національномудобробуту країни.

Визначення економічноїпривабливості проекту пов’язане з оцінкою його з точки зору можливостідосягнення певних економічних цілей розвитку країни. Оцінка економічноїефективності проекту проводиться з метою встановлення результативностівикористання ресурсів суспільства в межах проекту.

На практиці аналітики досить частокористуються методом позиціювання проектів за критеріями економічноїпривабливості й ефективності, для чого відносять проект до одного зквадратів матриці (рис.), яка відображає позицію уряду щодо підтримки тих чиінших проектів.

Найпривабливішим у цій матриці єверхній правий квадрат, в якому і привабливість, і ефективність проектів євищими. Це — проекти з розвитку нових ринків, поліпшення конкурентних позиційкраїни, випуску нових продуктів. Як правило, вони реалізуються в приватномусекторі, оскільки економічно ефективні проекти практично завжди привабливі і зфінансового погляду.

Економічно привабливі проекти (лівийверхній квадрат), які не є економічно ефективними, потребують підтримки урядудля підвищення своєї ефективності. Тому активна роль держави при ідентифікаціїпроектів, просуванні кращих з них, їх частковому фінансуванні надає можливостідля реалізації даних проектів. Це - проекти, які забезпечують розвитокінфраструктури регіонів і країни в цілому (транспортні комунікації, зв’язок,морські порти та аеропорти тощо), а також проекти, спрямовані на соціальнийрозвиток. Характерною особливістю таких проектів є необхідність їх державноїфінансової підтримки. Для підвищення ефективності проекту держава можепідтримати ініціативу приватних інвесторів і донорів.

Непривабливі з погляду вигід длясуспільства проекти (нижній правий квадрат) мають здійснюватися виключно зарахунок приватних інвестицій. Участь суспільних коштів у таких проектах можебути виправдана лише в разі можливості одержання солідних фінансових вигід.

34.     Поняття тіньового утворення, механізмвизначення тіньових цін для окремих ресурсів проекту

Суспільну цінність ресурсіввизначають на базі тіньових цін. Тіньова ціна — це суспільна оцінкапродукту або ресурсу, виражена у грошовому вимірі та сформована на базі:

— граничних витрат виробництванеобхідного ресурсу;

— вартості імпортних аналогів наоснові еквівалента світових цін;

— величини альтернативної вартості ресурсів,витрачених на виробництво даного продукту.

Перший підхід передбачає оцінку граничних(маржинальних) витрат виробництва необхідного ресурсу, які відображаютьнеобхідні видатки виробника при виробництві додаткової одиниці продукції. Принедозавантажених потужностях граничні витрати менші, ніж собівартість одиниціпродукції, що робить випуск додаткових обсягів вигідним як для підприємств, такі для суспільства в цілому. Якщо ж економічна система збалансована, тозалучення до виробництва нових ресурсів вимагає великих витрат і граничнівитрати починають перевищувати собівартість продукції.

Для визначення еквівалента світової ціни експортних таімпортних товарів використовують паритетні ціни, які відображаютьеквівалент ціни світового ринку, виражений у місцевій валюті.

Розрізняють імпортний(порівняльнімісцеві ціни за імпортні товари) та експортний паритет(порівняльніціни, сплачені за експортні товари).

При визначенні світових цін звичайновикористовують умови експортування франко-борт (free on board — FOB),які відображають умови оплати з великого експортного порту, або умовиімпортування «вартість-страхування-фрахт» (cost, insurance, freight — CIF)у великому імпортуючому порту традиційного ринку.

Для оцінки економічної вартостіімпортозаміщуваних товарів або товарів, які можуть імпортуватися,розраховується ціна імпортного паритету. Економічна величина імпортногопаритету розраховується переведенням валютної вартості імпорту в національнийеквівалент за офіційним обмінним курсом, а потім позиції проекту, що не єімпортозаміщуваним (транспортування на території країни, витрати на маркетинг ізбут), коригують на коефіцієнт переводу, який відображає викривленняекономічної вартості цих послуг.

Коефіцієнт переводу (або коефіцієнтперерахунку) використовуєтьсятакож для визначення економічної вартості на товари й послуги, якщо фінансовіпоказники проекту розраховані. Цей коефіцієнт відображає ступінь викривленнясуспільної цінності продукту шляхом державного регулювання економічнихпроцесів.

Чим вищий цей показник, тим більш викривлені наданому ринку ціни порівняно з конкурентним ринком.

Товари, не залучені дозовнішньоторговельного обігу, — це ті товари, імпорт та експорт яких економічнонедоцільний (через великі транспортні витрати або властивості, що мають схильністьдо швидкого псування) або для яких існують обмеження ввезення і вивозу з бокудержави, а також вартість яких менша за ціну CIF і більша за ціну FOB.

Усі вищезгадані методичні підходи длявстановлення тіньових цін мали в основі при визначенні економічної вартостіданих товарів і ресурсів світові ціни на них або їх аналоги. Однак існуютьресурси, для яких немає світової ціни, — земля, робоча сила, різноманітніпослуги. До них застосовують третій спосіб визначення тіньової ціни — визнанняїх альтернативної вартості.

Проектний аналіз — це методологія, яказастосовується для визначення, порівняння та обґрунтування альтернативнихуправлінських рішень і проектів, що дозволяє, в свою чергу, здійснювати вибір іприймати вивірені рішення в умовах обмеженості ресурсів.

Основні складові проектного аналізу:

— концепція проекту, що визначає його основніособливості як об’єкта дослідження;

— фази та стадії життєвого циклу; принципи, на якихбазується проектний аналіз;

— критерії відбору й оцінки проектів,

— аспекти проектного аналізу: аналіз ринку, технічний,інституційний, екологічний, соціальний, фінансовий та економічний аналіз.

Концепція проектного аналізу — набір методичнихпринципів, які визначають послідовність збору та способів аналізу даних,методів визначення інвестиційних пріоритетів, способів урахування широкого колааспектів до прийняття рішень про реалізацію проекту.

Одним з головних завданьПАє встановлення цінності проекту, яка визначається різницею його позитивнихрезультатів та негативних наслідків.

Методологія проектногоаналізуґрунтується на системі таких принципів:

— альтернативність (вибор найкращоговаріанта з наявно можливих),

— обумовленість (чітке розмежуваннявигід і витрат, які зумовлені рішенням про реалізацію проекту чи відмову від нього),

— маржинальність (розгляд кількісногозначення впливу змін, які безпосередньо співвідносяться з прийняттям проекту чийого відхиленням),

— порівняння ситуації «з проектом» та«без проекту» (врахування очікуваних з часом змін у потоках вигід й витрат якдля ситуації з проектом, так і без проекту),

— визначення строку початку ізавершення проекту.

Проект — одноразовий комплекс взаємопов’язанихзаходів, спрямований на досягнення конкретних результатів при встановленомуматеріальному (ресурсному) забезпеченні з чітко визначеними цілями протягомзаданого періоду часу.

Мета проекту – бажаний та доведений результат,досягнутий у межах певного терміну при заданих умовах реалізації проекту.

Проект відрізняється від поточної діяльностітимчасовістю, унікальністю, цільовою спрямованістю.

Інвестиції – вкладення коштів, майнових таінтелектуальних цінностей в матеріальні та нематеріальні активи.

Інвестиційний проект — це пакет інвестицій іпов’язаних з ними видів діяльності, які характеризуються:

·          певноюметою (цілями), вирішенням проблеми досягнення результатів;

·          обмеженістюфінансових ресурсів і періоду від початку до завершення проекту;

·          наявністюпевних зовнішніх умов (інституційних, економічних, правових тощо);

·          взаємозв’язаністюпроцесів вкладення ресурсів (грошових, фінансових, інтелектуальних) таотримання результатів.

Функціонування організації та проекту значною мірою відрізняються одинвід одного за такими критеріями, як тип вирішуваних проблем, характердіяльності, ступінь інтенсивності використання ресурсів, можливостівикористання накопиченого досвіду, ціна помилок і т. ін.

Головними властивостямипроекту ємасштаб, складність, якість та тривалість. За характером та сферою діяльностівиділяють промислові, організаційні, економічні, соціальні та проекти розвитку.

Основні ознаки проекту: кількісна вимірюваність,часовий горизонт дії, цільова спрямованість, життєвий цикл, системнефункціонування проекту, його елементний склад, існування в певному зовнішньомусередовищі та ін.

Додаткові ознаки проекту: ресурсні обмеження;неповторність, новітність поставлених задач і проблем;комплексність; необхідність правового й організаційного забезпечення та ін.

Залежно від того, як реалізаціяодного проекту впливає на результати іншого, розрізняють проекти: незалежні;взаємовиключаючі; умовні; заміщуючі; синергічні. Проекти класифікуються ще й затакими критеріями: клас, тип, вид, масштаб, складність, тривалість.

Здійснення проекту проходить в оточенні динамічного зовнішньогота під впливом внутрішнього середовищ. До факторів найближчогооточення проекту належать сфери фінансів, збуту, виробництва, матеріальногота кадрового забезпечення, інфраструктури, а також керівництво підприємства; довнутрішнього середовища — економічні та соціальні умови реалізації проекту,його організаційна структура, учасники, стиль керівництва проектом, методи тазасоби комунікації. До факторів зовнішнього середовища належать:політичні, економічні, соціальні, правові, науково-технічні, культурологічні,природні та екологічні, інфраструктурні

Учасники проекту: ініціатор(автором ідеї),замовник (майбутній власник та користувач результатами проекту),інвестор(вкладає інвестиції в проект), керівник проекту (юридична (фізична)особа, якій замовник та інвестор делегують повноваження щодо здійснення проекту- планування, контролю та координації робіт усіх учасників проекту), командапроекту ( специфічна організаційна структура, очолювана керівником проекту тастворена на період здійснення проекту), контрактор (учасник проекту, що вступаєдо відносин із замовником та бере на себе обов’язок за виконання робіт поконтракту), субконтрактор (вступає в договірні відносини з контрактором чисубконтрактором більш високого рівня), проектувальник (виконує за контрактомпроектно-дослідницькі роботи в межах проекту), генеральний підрядник,постачальники, лі цензори (виділяють ліцензії на право володіння земельноюділянкою, проведення торгів, виконання окремих видів робіт і послуг), органивлади, власник земельної ділянки, виробник кінцевої продукції проекту,споживачі кінцевої продукції, інші учасники проекту.

До етапів управління проектомвідносяться:

• початок та побудова проекту;

• поточне управління та узгодження;

• криза проекту;

• завершення проекту.

1. Етап початку та побудови проекту

1.1. Стратегічне управління проектом

Аналіз зовнішнього оточення проекту, аналіз учасників, визначення мети та ієрархії цілей, обмежень та складності, аналіз беззбитковості проекту, вибір критеріїв ефективності проекту, оцінка ризиків проекту, розгляд альтернатив них варіантів проекту 1.2. Оперативне управління проектом Аналіз проекту по аспектах, розробка проектної документації, скринінг, розробка календарного плану робіт 1.3. Інструментальне управління проектом Організація проекту та визначення його команди, форм зв'язків, матеріального та нормативно-методичного забезпечення, прогнозування продажу і розрахунок витрат проекту, пошук джерел фінансування

2. Етап поточного управління та узгодження

2.1. Стратегічне управління проектом Паблік рілейшенс, специфікація продукції, управління організаційною структурою, управління укладанням контрактів, ревізія 2.2. Оперативне упр. проектом Планування та контроль 2.3. Фінансове планування Управління ресурсами, управління ризиком 2.4. Контроль Моніторинг та оцінка, регулювання коригуючих впливів, контроль виконання робіт, контроль витрат, контроль якості 2.5. Інструментальне управління проектом Керівництво проектом, техніка спільної роботи, підвищення кваліфікації кадрів, запровадження певних культурних та етичних норм

3. Етап кризи проекту

3.1. Стратегічне упр. проектом Зміна цілей, зміна вимог до проекту, управління змінами 3.2. Оперативне упр. проектом Покращення проекту (нові цілі — нові результати), аналіз покращеного проекту 3.3. Інструментальне упр. Підтримання консенсусу або усунення конфлікту, зміна або переміщення персоналу

4. Етап завершення проекту

4.1. Стратегічне упр. проектом Скорочення проекту, завершення справ 4.2. Оперативне упр. проектом Оцінка стану проекту, розробка документації для завершення проекту, передача досвіду 4.3. Інструментальне управління проектом Управління переходом права власності, здійснення заходів щодо скорочення проекту, оцінка персоналу /> /> />

 

Життєвий цикл проекту — період часу від задумупроекту до його закінчення, який може характеризуватися моментом здійсненняперших витрат за проектом (поява проекту) і отриманням останньої вигоди(ліквідація проекту).

За класифікацією UNIDO виділяютьтри фази ЖЦП:передінвестиційна, інвестиційна та експлуатаційна, які, в свою чергу,розгалужуються на стадії.

Передінвестиційна фаза стадії: преідентифікація;ідентифікація; підготовка; розробка та експертиза; детальне проектування.Напередінвестиційній фазі проводяться дослідження по визначенню інвестиційнихможливостей, здійснюється аналіз альтернативних варіантів та попередній вибірпроекту, а також підготовка проекту: попереднє обґрунтування і детальнарозробка, висновки щодо проекту та рішення про його інвестування.

На інвестиційній фазіпроводяться такі роботи: встановлення правової, фінансової, організаційноїзасад для здійснення проекту; придбання та передача технології, а також основніпроектні роботи; придбання землі, будівельні роботи й встановлення обладнання;передвиробничий маркетинг, а також забезпечення постачання та формуванняадміністрації фірми; набір і навчання персоналу; здача в експлуатаціюпідприємства.

Експлуатаційна фаза розглядається як з точкизору короткотермінових, так і довготермінових засад. Перші стосуються початкувиробництва, коли можуть виникати проблеми чисто технічні й виробничі, адовготерміновий підхід має відношення до обраної стратегії і загальних витратна виробництво і маркетинг, а також надходження від продажів. Основнимистадіями експлуатаційної фази є здача в експлуатацію; заміна і оновлення;розширення та інновації; заключна оцінка проекту.

Тривалість проектного циклу залежить від великоїкількості обставин, в першу чергу від виду проекту та його учасників. Вартістьпередінвестиційних досліджень перебуває у взаємозв’язку з такими чинниками:масштаб і природа проекту; вид, межі та глибина передінвестиційних досліджень;категорія замовника та підрядника досліджень; час і зусилля, потрібні длязбирання й аналізу інформації.

Підхід Всесвітнього банку до класифікації стадійпроекту полягає в поділі циклу проекту на 6 стадій: ідентифікація, розробка,експертиза, переговори, реалізація та завершальна оцінка; перші три складаютьфазу проектування, останні – фазу впровадження.

Ідентифікація – стосується вибору абогенерування таких грунтовних ідей, які можуть забезпечити виконання важливихзавдань розвитку. На цій стадії слід скласти перелік усіх можливих ідей,придатних для досягнення цілей економічного розвитку.Після того, як проектпройшов першу стадію циклу (ідентифікацію), необхідно прийняти рішення, чиварто продовжувати розгляд ідеї.

Стадія розробки. Для цього потрібнепослідовне уточнення проекту за всіма його параметрами, а саме за йоготехнічними характеристиками, врахування його впливу на довколишнє середовище,ефективності та фінансової здійснимості, прийнятності з соціальних і культурнихміркувань, а також масштабності організаційних заходів. Розробка проектувключає звуження кола запропонованих на першій стадії циклу ідей шляхомдетальнішого їх вивчення. Можливе проведення кількох типів досліджень, у тому числіпопереднє інженерне проектування, аналіз економічної та фінансовоїздійснимості, розгляд систем адміністративного управління, які необхідні дляуспішного здійснення проекту та подальшої його експлуатації, оцінкаальтернативних варіантів під поглядом захисту навколишнього середовища, оцінкавпливу проекту на місцеве населення та його найвразливіші групи тощо. Чимбільше ми знаємо про різні підходи до управління проектом, тим більшеможливості маємо забракувати невдалі варіанти й приступити до детальноговивчення обраного проекту

Експертиза забезпечує остаточну оцінку всіхаспектів проекту перед запитом чи рішенням про його фінансування. На заключномуетапі розробки проекту готується детальне обґрунтування його доцільності таздійснимості із зазначенням тих компонентів проекту, які дадуть максимальнийприбуток.

На стадії експертизи увага, як правило, зосереджуєтьсяна оптимальному варіанті.

Провадиться докладне вивчення фінансово-економічноїефективності, факторів невизначеності й ризиків, а також окремих змін укерівництві або політиці, які можуть вплинути на успіх здійснення проекту.

На стадії переговорів інвестор і замовник, якийхоче одержати фінансування під проект, докладають зусиль для того, щоб дійтизгоди щодо заходів, необхідних для забезпечення успіху проекту.

Досягнуті домовленості потім оформлюються якдокументально застережені юридичні зобов’язання. Після проведення переговорівскладається протокол намірів, меморандум або інші документи, що відображаютьдосягнуті домовленості.

Під реалізацією проекту розуміють виконаннянеобхідних робіт для досягнення його цілей. На стадії реалізації провадитьсяконтроль і нагляд за всіма видами робіт чи діяльності в міру розвитку проекту.

Порядок проведення контролю та інспекції має бутипогоджено на стадії переговорів.

На стадії завершальної оцінки визначаєтьсяступінь досягнення цілей проекту, із набутого досвіду робляться висновки дляйого використання в подальших проектах. У перебігу цієї стадії треба порівнятифактичні результати проекту із запланованими.

Досить поширеними критеріямивідхилення ідей проектів є:

·          недостатнійпопит на запропонований продукт, одержуваний в результаті реалізації проекту,або відсутність у даного товару істотних переваг;

·          високавартість проекту порівняно з очікуваними доходами;

·          відсутністьзобов’язань з боку організації або людей, які отримуватимуть вигоду відздійснення проекту;

·          відсутністьполітичної підтримки;

·          технологія,не придатна для здійснення проекту;

·          надмірніймасштаб проекту, що не відповідає організаційним та управлінським можливостям;

·          надмірнийризик проекту;

·          високавартість сировини й значні витрати на оплату кваліфікованої робочої сили.

Аспекти проектного аналізу:

— маркетинговий

-          технічний

-          інституційний

-          екологічний

-          соціальний

-          фінансовий

Аналізздійснимості проекту передбачає відповіді на запитання:

-          проведеновідбір альтернативних варіантів проекту;

-          ідентифікованоосновні організаційні й політичні проблеми, які можуть вплинути на долюпроекту, і визначено, що вони можуть бути розв’язані;

-          визначеноочікувані вигоди і витрати;

-          існуєцілковита підтримка як влади, так і інших учасників проекту.

Модель оцінки додаткових вигід: розрахунок приросту вигід,отриманих завдяки здійсненню проекту, помноженому на ціну вигід.

Модель оцінки додаткових затрат: визначення кількості потрібних додаткових ресурсів, помножених на їхціну.

Явні матеріальні вигоди (затрати,обумовлені зменшенням (збільшенням) витрат або отриманням додаткових доходів(витрат), величина яких, як правило, очевидна, що дозволяє досить легковизначити їх фінансове значення.

Зазвичай явні затрати і вигодивикористовують для розрахунків фінансового аналізу проекту, оскільки вонибазуються на оцінці вигід і затрат з урахуванням ринкових цін.

Неявні вигоди (затрати) — побічні вигоди (затрати), які супроводжують проект. Вони пов’язані зекономічними або соціальними наслідками проекту і мають непрямий характер.

Неявні вигоди (затрати) обов’язкововідображаються в економічній оцінці проекту, коли його привабливість оцінюєтьсяз позицій суспільства в цілому. Для оцінки вигід і затрат з точки зоруекономічного аналізу бажано використовувати альтернативну вартість ресурсів іпродукції.

Методика оцінки неявних вигід і затратпередбачає застосування таких прийомів:

— визначення цін товарів іпослуг споріднених ринків, на яких дані неявні вигоди і затрати мають кількіснийвимір.

— непряма оцінка, або оцінка цінтоварів гіпотетичного ринку (опитування людей, яких стосується проект, чибули б вони готові заплатити або одержати компенсацію якби існував ринок дляданих неявних вигід або затрат);

— максимальна — мінімальна величина — визначення кількісної величини неявних затрат, яку вигоди повинніперебільшити.

Альтернативна вартість — це втрачена вигода відвикористання обмежених ресурсів для досягнення однієї мети замість іншого,найкращого з тих, що лишилися, варіанта їх застосування.

Концепція альтернативної вартості є ключовою в проектному аналізі.

Класифікаційні ознаки витрат:

-          можливістьвідображення у бухгалтерській звітності (бухгалтерські та економічні);

-          ступіньдинамічності витрат залежно від збільшення чи зменшення обсягів виробництва(постійні, змінні);

-          періодздійснення затрат (довгострокові, короткострокові);

-          спосібвіднесення затрат на одиницю продукції (середні, граничні);

-          походженнявитрат (експлуатаційні, фінансові);

-          ступіньпокриття реальної вартості;

-          можливістьрозподілу.

Усі витрати, зміни яких безпосередньо непов’язані з обсягом продажів, називаються постійними (амортизація,адміністративні накладні витрати, страховка, орендна плата та аналогічніобов’язкові платежі).

Теорія раціональної поведінкифірмивимагає визначення не лише величини середніх витрат на одиницю випускупродукції (середні загальні, середні змінні та середні постійні), але йвеличини граничних, або маржинальних витрат. Граничними називають тідодаткові витрати, які вимагатимуть від виробника випуску однієї додатковоїодиниці продукції.

Один з найважливіших принципів поведінки виробника: нарощувати випуск продукціїдо тих пір, поки граничний дохід не дорівнюватиме граничним витратам.

До операційних витратналежать величина всіх платежів за матеріальні ресурси, оплата праці, накладнівитрати, пов’язані з виробництвом продукції та функціонуванням підприємства.

Процентні платежі та орендна плата – фінансовівитрати. Їх мета — оцінити ефективність діяльності компанії івплив на неї відповідного способу фінансування (співвідношення позичковихкоштів і власного капіталу).

Вартість заміщення, або методика оцінки ТМЗ за ціною придбаннянаступної одиниці (next-in-first out — NIFO) забезпечує відтвореннядостатніх коштів для придбання нової одиниці з експлуатацією старої.

Комплексні, або нероздільні — витрати,які не можна розділити на компоненти та ідентифікувати з конкретними діями(страховка устаткування, електроенергія).

Концепція оцінки грошей у часі: вартість грошей з плином часузмінюється з урахуванням норм прибутку на ринку грошей. У процесі порівняннякоштів використовують два поняття: майбутня вартість коштів (FV)та теперішня вартість коштів (PV).

Майбутня вартість - сума інвестованих утеперішній момент коштів, в яку вони мають перетворитися через певний проміжокчасу з урахуванням певної ставки процента.

Теперішня вартість — це майбутня сума грошовихнадходжень, приведених з урахуванням певної ставки процента до теперішньогоперіоду.

Ставка процента — вимір часової вартостігрошей, сума процента на інвестиції, яка може бути отримана за даний періодчасу.

Інвестування у короткомупроміжку часу, то користуються простим процентом — сумою, якунараховано на первинну вартість вкладу в кінці одного періоду. Він обчислюєтьсяза формулою:

 

І = р · і · n,

де I— грошовий вираз процента, сумапроцентних грошей, які нараховано за період інвестування;

 p— первинна вартість вкладу;

 i— процентна ставка;

 n— кількість періодів платежів.

Майбутня вартість розраховуєтьсятаким чином:

 

FV = PV + I

Інвестування у тривалому проміжкучасу — складним процентом - сума доходу, яка утворюєтьсяв результаті інвестування за умови, що сума нарахованого процента невиплачується після кожного періоду, а приєднується до суми основного вкладу і уподальшому платіжному періоді сама приносить дохід.

 

FV = PV(1 + i)n,

де i — ставка процента употочному або реальному виразах;

n — кількість років або строк службипроекту;

(1 + i)n — коефіцієнт (фактор) майбутньої вартості для i та n.

Компаундування (нарахування) — операція, що дозволяєвизначити величину остаточної майбутньої вартості за допомогою складнихпроцентів.

Дисконтування — процес визначення теперішньої вартості потоку готівки шляхом коригуваннямайбутніх грошових надходжень за допомогою коефіцієнта дисконтування.

Вартість рівновеликих платежів (абонадходжень), які здійснюються через однакові проміжки часу продовж певногоперіоду — ануїтет. Розрізняють майбутню вартість ануїтету(вартість ануїтету на момент останньої виплати) та теперішню вартістьануїтету (дисконтована сума ануїтету на дату останньої виплати).

У проектному аналізі використовують дві ставки: реальну процентнуставку (r) — ставку доходу на капітал без урахування інфляції та номінальнупроцентну ставку (i) — ставку доходу з позицій інвестора наприватному ринку, яка включає інфляцію (t) і тому визначаєтьсяпідсумовуванням реальної ставки процента та величини темпу інфляції. Навеличину процентної ставки впливають дохідність і характер інвестицій, величинаі темп інфляції, ризик, пов’язаний з інвестиціями.

 

i = r + t,

де r — реальна процентна ставка (дохідність інвестицій); t– темп інфляції.

Якщо інфляція має значні темпи, то розрахунок номінальної процентноїставки здійснюється за формулою складних процентів:

 

i = r + t + r · t,

де r · t — інфляційнапремія.

Інфляційна премія — це премія за інфляційнеочікування, яку інвестори додають до реального, вільного від ризиків рівнядоходу (норми прибутку).

Величина реальної ставки визначається за рівнянням:

/>

 

Фактори (чинники), яківпливають на вартість грошей:

— дохідність інвестицій — можливість одержання прибутку на інвестиції, вкладені у виробничі засоби;

— величина і темп інфляції — тенденції до зростання цінпротягом певного часу;

— ризик, пов’язаний зінвестиціями, — можливість того, що вкладені гроші не будуть повернені, незважаючи наобіцянки це зробити.

Грошовий потік - фактичні чисті готівковікошти, які надходять у фірму (чи витрачаються нею) протягом певного визначеногоперіоду. Поняття грошового потоку означає, що грошовий потік з активів фірмидорівнює грошовому потоку, виплаченому постачальникам капіталу до фірми. Грошовийпотік з активів включає три компоненти: операційний потік грошей,капітальні витрати і приріст чистого робочого капіталу.

Загальний грошовий потік зактивіврозраховується як операційний грошовий потік за мінусом коштів, вкладених восновні активи та чистий робочий капітал. Операційний грошовий потікскладається з прибутку до виплати процентів і податків та амортизації замінусом податків. Основними причинами, які роблять амортизацію важливою статтеюопераційного грошового потоку, є значна вагомість цієї статті у бюджетіінвестування, зниження податкових зобов’язань, що дозволяє збільшити чистідоходи фірми, а також негрошові витрати, які, хоча й належать до витрат, алеможуть використовуватися на інші, ніж інвестиційні, цілі.

Капітальні витрати — це чисті витрати напридбання активів без продажу активів. Різниця між проектованим збільшеннямоборотних активів і поточних зобов’язань визначається як зміна в чистомуробочому капіталі.

Приріст чистого робочогокапіталу — це різниця між збільшенням поточних активів внаслідок реалізації нового проектута автоматичним збільшенням кредиторських рахунків і нарахувань.

Грошовий потік кредиторам таакціонерамявляють собою чисті виплати кредиторам і власникам протягом року. Грошовийпотік кредиторам розраховується як виплачені проценти мінус чисті нові позички,а грошовий потік акціонерам — як виплачені дивіденди мінус чисті нові придбанняакцій.

У проектному аналізі розглядаються тільки обумовлені(що є прямим наслідком рішення про впровадження проекту) та додаткові(що враховують усі зміни в майбутніх грошових потоках фірми, які є прямиминаслідками впровадження проекту) грошові потоки.

Проектний грошовий потік дорівнює грошовому припливу за мінусом відтоку коштів чи операційномугрошовому потоку за мінусом змін у чистому робочому капіталі.

На практиці розрахувати майбутні загальнігрошові потоки фірми з проектами чи без них, особливо для великої фірми, доситьважко. Тому після визначення ефекту впровадження запропонованого проекту нагрошові потоки фірми необхідно зосередитися тільки на додаткових грошовихпотоках, що є результатом проекту. Такий підхід має назву принципнезалежності. Застосування його дає змогу відокремити додаткові грошовіпотоки за проектом та, як наслідок, розглядати проект як міні-фірму з власнимимайбутніми доходами і затратами, власними активами і, звичайно ж, грошовимипотоками.

Амортизаційні відрахування — це вид затрат, які фірмане сплачує зовнішнім постачальникам як заробітну плату, а акумулює в окремийфонд, чим зменшує суму оподаткованого доходу та створює таким чином додатковийгрошовий потік.

Практика оцінки ефективностіпроектних рішень має в своїй основі такі принципи:

— оцінка можливості інвестуваннябазується на зіставленні грошового потоку, що формується в результаті реалізаціїпроекту, і вкладень, необхідних для його здійснення;

— приведення інвестиційного капіталуі грошового потоку до єдиного розрахункового року (що, як правило, передуєпочатку проекту);

— дисконтування грошових потоківздійснюється за ставками дисконту, що відображають альтернативну вартістькапіталу.

Інтегральні показники (основані на концепціїдисконтування):

— чисті дисконтовані грошові потоки;

— чиста теперішня вартість;

— коефіцієнт вигоди — затрати;

— внутрішня норма дохідності;

— період окупності;

— еквівалентний ануїтет;

— ефективність витрат.

Показник чистої теперішньоївартості (NPV «чиста приведена цінність», «чиста дисконтованавартість» або «дисконтовані вигоди» ), відображає приріст цінності фірми врезультаті реалізації проекту, оскільки він являє собою різницю між сумоюгрошових надходжень (грошових потоків — припливів), які виникають приреалізації проекту і приводяться (дисконтуються) до їх теперішньої вартості, тасумою дисконтованих вартостей усіх витрат (грошових потоків — відтоків), необхіднихдля здійснення цього проекту.

/>,

де Bt — повнівигоди за рік t;

Ct — повні витрати за рік t;

t — відповідний рік проекту (1, 2, 3,… n);

n — строк служби проекту, глибинагоризонту в роках;

i — ставка дисконту (процентна).

/>, />.

У випадках, коли проект передбачаєзначні первісні вкладення коштів I0, розрахунок NPVможна провести за формулою

/>,<sup/>

 

де CFt (cashflow) — грошовий потік у кінці періоду t.

Критерій відбору за чистоютеперішньою вартістю означає, що проект схвалюється у випадку її позитивногозначення, тобто внаслідок реалізації проекту цінність фірми зросте. При виборііз взаємовиключаючих проектів перевага надається тому, в кого більш високізначення чистої поточної вартості.

Коефіцієнт вигоди — затрати (В/С)визначається як сума дисконтованих вигід, поділена на суму дисконтованихзатрат, і обчислюється за формулою

/>.

Критерієм відбору проектів задопомогою коефіцієнта вигоди — затрати полягає в тому, що при значеннікоефіцієнта, який перевищує чи дорівнює одиниці, реалізація проекту визнаєтьсядоцільною. Аленеприйнятний для ранжування за перевагами незалежних проектіві абсолютно не підходить для відбору взаємовиключаючих проектів.

Внутрішня норма дохідності (IRR «внутрішнійкоефіцієнт окупностей інвестицій», «внутрішня норма дисконту»). Даний показниквідображає норму дисконту, за якої чиста теперішня вартість (NPV)дорівнює нулю.

Для інвестиційних проектів існуєжорсткий взаємозв’язок між величиною чистої теперішньої вартості і величиноюставки дисконту: чим вищий коефіцієнт дисконтування, тим менша величина NPV(див. рис. 13).

Для розрахунку величини внутрішньоїнорми дохідності проекту можна скористатися формулою

/>/>,

де і1 — ставкадисконту, при якій значення NPV додатнє;

і2 — ставка дисконту, при якій проектстає збитковим і NPV стає від’ємним;

NPV1 — значення чистої поточної вартостіпри і1;

NPV2 — значення чистої поточної вартостіпри і2.

Економічно природа внутрішньої нормидохідності являє собою максимальний процент за кредит, який можна виплатити застрок, що дорівнює життєвому циклу проекту, за умови, що весь проектздійснюється тільки за рахунок цього кредиту.

Строк окупності(РВ), демонструє, заякий період проект покриє витрати. У проектах, що служать понад рік, стрококупності завжди припускає дисконтування на підставі цінності грошей за часом.

/>

Для вибору між проектами, що маютьрізні життєві цикли використовують критерій еквівалентного ануїтету (ЕА),або середньорічної чистої теперішньої вартості, який розраховується за формулою

/>,

де NPV — чиста теперішнявартість за проектом;

А1 — теперішня вартість ануїтету призаданих ставці дисконту і строку життєвого циклу проекту.

Відбір проектів за допомогою даногопоказника здійснюється за найбільш високою величиною еквівалентного ануїтету,оскільки передбачається нескінчене реінвестування, поки строки життя всіхпроектів не закінчаться одночасно.

Критерій прийняття рішення, що оцінюєпроекти лише за самими витратами, називається ефективністю витрат.Вінможе застосовуватися, коли існує два чи більше альтернативних (тобтоконкуруючих чи взаємовиключаючих) підходів для одержання одного й того жрезультату.

Рентабельність інвестицій(РІ)— показник,що відображає міру зростання цінності фірми в розрахунку на 1 грн. од.інвестицій. Розрахунок цього показника проводиться за формулою

/>.

Даний показник оцінює грошовінадходження в t-му році, одержані завдяки інвестиціям (CFt)з величиною первісних інвестицій I0.

Критерій Бруновикористовується для оцінювання потенціалу проекту в заміщенні імпорту. Цейпоказник визначає, чи заощаджує, чи заробляє країна іноземну валюту навнутрішньому виробництві або експорті товару в результаті проекту. При цьомукритерії чиста економія іноземної валюти внаслідок відмови від імпорту товару,що виробляється тепер завдяки проекту або доходам від експорту, ділиться навитрати внутрішнього виробництва (проекту) даного товару.

/>

Даний критерій показує, чи виправданоз точки зору використання іноземної валюти експортувати або виробляти іспоживати товар усередині країни в результаті запропонованого проекту, замістьтого, щоб продовжувати його імпортувати.

При виборі проекту фірмою-інвесторомповинна бути визначена своя система пріоритетів, яка може включати такіможливі варіанти:

· суспільна значущістьпроекту;

· вплив на іміджкомпанії-інвестора;

· відповідність метіінвестора;

· ринковий потенціал продукту,що створюється;

· відповідність фінансовим таорганізаційним можливостям інвестора;

· екологічність та безпечністьпроекту;

· рівень ризику;

· відповідністьнормативно-правового середовища реалізації проекту.

Конкурс проектів передбачає: · розробку умов конкурсу;

· створення конкурсних рад таекспертних груп;

· уточнення системи критеріїв;

· систематизацію поповнення тауточнення бази даних по перспективних проектах та розробках;

· проведення конкурсів;

· аналіз повноти охопленняпроблем переможцями конкурсу та розробку вимог до додаткових розробок.

Процедура відбору проекту ґрунтується на тих засадах,що держава:

— може здійснювати функціїпосередника та організатора інвестиційної діяльності, створювати відповіднуінфраструктуру;

— надавати інвесторам пряму танепряму підтримку, якщо це відповідає її інтересам або брати участь у спільнійпідприємницькій діяльності;

— може виступати як основоположникнових організаційних форм інноваційної та інвестиційної політики, а такожініціатор створення спеціальних інвестиційних фондів для концентрації коштіврізних джерел з метою реалізації пріоритетних для держави проектів.

Критерії відборуінвестиційних проектів умовно поділяються на такі:

· цільові критерії;

· зовнішні та екологічнікритерії;

· критерії реципієнта, щоздійснює проект;

· критерії науково-технічноїперспективності;

· комерційні критерії;

· виробничі критерії;

· ринкові критерії;

· критерії регіональнихособливостей реалізації проекту.

Перша група критеріїв визначає напрямінвестицій, що мають бути підтримані державою, інші стосуються конкретногопроекту. Критерії кожної з груп поділяються на обов’язкові та оціночні.

Вибір формальних критеріїв для ухвалення рішення про фінансовечи економічне прийняття проекту залежить від різних факторів, таких як ринковаперспектива, існування обмежень на ресурси для фінансування проекту, коливаннячистих потоків фінансових коштів і можливість одержання пільг при придбанніресурсів. Найбільш поширеними є інтегральні показники: чиста теперішня вартість(різниця між сумою грошових надходжень, які виникають при реалізації проекту і приводятьсядо їх теперішньої вартості, та сумою дисконтованих вартостей усіх витрат,необхідних для здійснення цього проекту); коефіцієнт вигоди — затрати (сумадисконтованих вигід, поділена на суму дисконтованих затрат); внутрішня нормадохідності (норма дисконту, при якій дисконтовані припливи грошових коштів запроектом дорівнюють дисконтованим відтокам); еквівалентний ануїтет (відношеннячистої теперішньої вартості за проектом до теперішньої вартості ануїтету призаданих ставці дисконту і терміні життєвого циклу проекту).

Для відбору варіантів проекту таприйняття рішення про його здійснюваність необхідно користуватися неформальнимипроцедурами для врахування значень усіх факторів та взаємозв’язків, щодозволяють зробити висновок про доцільність реалізації проекту. При виборіпроекту фірмою-інвестором повинна бути визначена своя система пріоритетів,яка може включати такі можливі варіанти, як суспільна значущість проекту, впливна імідж компанії-інвестора, відповідність меті інвестора, ринковий потенціалпродукту, що створюється, відповідність фінансовим та організаційнимможливостям інвестора, екологічність і безпечність проекту, рівень ризику таін. При оцінці даних критеріїв використовуються експертно-аналітичні методи:побудова дерева цілей, дерева проблем, аналіз достатності існуючихорганізаційних структур.

ЗМІСТОВНИЙ СКЛАД ГРУП КРИТЕРІЇВ ВІДБОРУ ПРОЕКТІВ 

Групи критеріїв

Склад Зовнішні та екологічні критерії

· правова забезпеченість проекту

· можливість впливу перспективного законодавства на проект

· реакція громадської думки на здійснення проекту

· наявність шкідливих продуктів та виробничих процесів (позитивна, негативна, нейтральна)

· вплив проекту на рівень зайнятості

Критерії реципієнта, що здійснює проект

· навички управління і досвід підприємців, якість керівного персоналу, компетентність і зв’язки, характеристика керуючих третьою стороною

· стратегія у галузі маркетингу, наявність досвіду роботи на зовнішньому ринку

· дані про фінансову спроможність, стабільність фінансової історії

· досягнуті результати діяльності та їх тенденції

· дані про потенціал росту

· показники диверсифікації (висока, низька, середня)

Науково-технічні критерії

· перспективність науково-технічних рішень, що використовуються

· патентна чистота виробів і патентоспроможність технічних рішень, що використовуються

· перспективність використання одержаних результатів в майбутніх розробках

· міра впливу на інші проекти, що являють собою державний інтерес

Фінансові критерії

· очікувана норма чистої теперішньої вартості

· значення внутрішньої норми дохідності, що задовольняє інвестора

· відповідність проекту критеріям ефективності інвестицій

· строк окупності і сальдо реальних грошових потоків

· стабільність надходження доходів від проекту

· можливість використання податкових пільг

· оцінка періоду утримання продукту на ринку, ймовірний обсяг продажів по роках

· необхідність залучення позичкового капіталу (третіх осіб чи банківського) та його частка в інвестиціях

· фінансовий ризик, пов’язаний із здійсненням проекту

Виробничі критерії

· доступність сировини, матеріалів та необхідного додаткового устаткування

· необхідність технологічних нововведень для здійснення проекту

· наявність виробничого персоналу (за кількістю та кваліфікацією)

· можливість використання відходів виробництва

· потреба в додаткових виробничих потужностях (додатковому устаткуванні)

Ринкові критерії

· відповідність проекту потребам ринку

· оцінка загальної ємності ринку щодо запропонованої та аналогічної продукції (послуг, технології) до моменту виходу запропонованої продукції на ринок (низька, середня, висока)

· оцінка ймовірності комерційного успіху

· еластичність ціни на продукцію

· необхідність маркетингових досліджень і реклами для просування запропонованого продукту на ринок

· відповідність проекту вже існуючим каналам збуту

· оцінка перешкод для проникнення на ринок

· захищеність від застарілої продукції

· оцінка очікуваного характеру конкуренції (цінова, в сфері якості та ін.) та її вплив на ціну продукту

Регіональні критерії

· ресурсна можливість регіону

· міра соціальної нестабільності

· стан інфраструктури (телекомунікації, банківське обслуговування, транспортний зв’язок і т. ін.)

Управлінський підхід до керуванняраціональною структурою майбутнього проекту полягає у виборі такої технології йобсягу виробництва, які дозволяють мінімізувати витрати. Якщо ринокзбуту нестійкий, керувати постійними затратами практично неможливо.

Точка беззбитковості — це такий обсяг випуску,при якому забезпечується нульовий прибуток, тобто дохід від продажу дорівнюєзатратам виробництва або ж результат від реалізації після покриття зміннихзатрат достатній для покриття постійних витрат.

Бухгалтерськаточка беззбитковості визначається шляхомприрівнювання чистого прибутку до нуля. Операційний грошовий потік при цьомудорівнюватиме амортизації.

Досягнення фінансової точкибеззбитковості дозволяє покрити не тільки операційні витрати, але й досягтипевного рівня доходу, що дозволяє задовольнити потреби інвесторів.

Проект у фінансовій точці беззбитковостімає період окупності, який точно дорівнює життєвому циклу проекту, негативну NPVта нульову IRR.

Готівкову точку беззбитковості можна визначити, якщоопераційний грошовий потік дорівнює нулю. Проект у точці готівковоїбеззбитковості ніколи не окупається. Його NPV є величиною негативною ідорівнює сумі початкових витрат.

Метааналізу беззбитковості à визначення обсягу продукції, для якого обсягвиручки від продажів дорівнює — витратам.

Аналізбеззбитковості передбачає такі допущення:

• невраховуються зміни виробничих запасів з періоду в період (обсяг виробництвадорівнює обсягові продажів);

•постійні операційні витрати однакові для будь-якого обсягу виробництва;

•змінні цитрати змінюються пропорційно обсягу виробництва, а отже, загальнийобсяг витрат також змінюється пропорційно обсягу виробництва;

•ціна продукту вважається постійною величиною протягом циклу проекту;

•частка продажу продукту в обсязі виручки не змінюється;

•незмінні витрати вважаються постійними.

Точка беззбитковості визначається заформулою:

/>,

де FC — постійні витрати; Р — цінаодиниці виробу; VC — змінні витрати на одиницю виробу

Операційний ліверидж (OL) — цепроцентна зміна в операційному грошовому потоці відносно процентної зміникількості проданої продукції. Є ключовим показником рівнів беззбитковостіпродукції. Він свідчить про ступінь залежності проекту або фірми від постійнихвитрат, а величина операційного лівериджу — про чутливість операційних грошовихпотоків до змін в обсязі продажу.

Проекти звичайно залежать від різних варіантівуправлінських рішень, які можуть бути прийняті в майбутньому. Ці рішеннядуже важливі, але традиційний аналіз дисконтованих грошових потоків не бере їхдо уваги.

Капітальне бюджетування відбувається тоді, колиприбуткові проекти не мають джерел фінансування. Традиційний аналіздисконтованих грошових потоків є сумнівним у даному разі, оскільки NPVвже не служить більше відповідним критерієм оцінки.

Кожний проект реалізується в майбутньому, що,безумовно, супроводжується деякими елементами невизначеності подій, пов’язанихз проектом. Аналітик повинен розглянути всі можливі несприятливі варіанти умайбутньому. При аналізі проекту слід розрізняти ризик та невизначеність.Ризик присутній тоді, коли ймовірність можна визначити на підставі попередньогоперіоду, а невизначеність — у той час, коли можливість наслідків визначаєтьсясуб’єктивно, оскільки дані відсутні.

Під ризиком в проектномуаналізі розуміють ймовірність визначеного рівня втрат фірмою частини своїхресурсів або недоотримання доходів, або появу додаткових витрат при реалізаціїпроекту. Метою аналізу ризику є надання потенційним партнерам абоучасникам проекту потрібних даних для прийняття рішення щодо доцільності участіу проекті та заходів їх захисту від можливих фінансових втрат.

Існують якісний (визначенняпоказників ризику, етапів робіт, при яких він виникає, його потенційних зон таідентифікація ризику) та кількісний (передбачає числове визначення розміруокремих ризиків, а також окремих проектів в цілому) види аналізу ризику.

Найбільш відомими методами аналізуризику є метод чутливості,метод сценаріїв таметодМонте-Карло. Суть аналізу чутливості полягає у вимірюванні чутливостіосновних результуючих показників проекту (NPV або IRR) до змінитієї чи іншої змінної величини. При аналізі сценаріїв експерт об’єднує всіможливості для невизначених змінних величин у більшу кількість сценаріїв,кожний з яких передбачає тільки одну комбінацію оцінки окремої змінноївеличини. Метод Монте-Карло можна розглядати як свого роду імітацію майбутньогов лабораторних умовах. Оскільки відповідна програма обирає значення вхіднихзмінних з випадкових розподілів ймовірностей, то кожний одержаний результатвідображає можливий стан справ за проектом у майбутньому.

Управління ризиком передбачає ідентифікацію,аналіз, оцінку ризику та розробку заходів по його зниженню.

До методів зниження ризиків слідвіднести: розподіл ризику між учасниками проекту (передача частини ризику співвиконавцям);резервування коштів на покриття непередбачених витрат; зниження ризиків у планіфінансування; страхування.

Для оцінки ефективності заходів позниженню ризиків можна користуватися такою схемою. Спочатку треба визначитиризик, що має найбільш важливий вплив на проект і визначити перевитрату коштівз урахуванням ймовірності настання несприятливих подій.

Потім визначаються перелік можливихзаходів, направлених на зменшення ймовірності та небезпеки ризикової події, тадодаткові витрати на реалізацію запропонованих заходів. На заключному етапінеобхідні витрати на реалізацію запропонованих заходів порівнюються з можливоюперевитратою коштів внаслідок настання ризикової події та приймається рішенняпро здійснення протиризикових заходів або відмову від них.

Як показник чутливості проектудо зміни тих чи інших змінних використовують показник еластичності чистоїтеперішньої вартості (NPV), який обчислюються за формулою

/>

Перевага цього показника в тому, щовеличина його не залежить від вибору одиниці вимірювання різних змінних. Чимбільша еластичність, тим вищою є міра залежності NPV або внутрішньоїнорми дохідності (тобто її чутливість) від аналізованої змінної проекту.

Алгоритм проведення аналізучутливості передбачає:

— визначення критичних змінних, щовпливають на величину чистої теперішньої вартості (NPV);

— оцінку впливу зміни однієї змінноїпроекту (при незмінності всіх інших) на величину чистої теперішньої вартості;

— розрахунок впливу зміни змінної, щодосліджується, на величину відхилення одержаної NPV від базової (оцінкаеластичності, чутливості до зміни чистої теперішньої вартості від зміни змінноїпроекту);

— визначення межового (критичного)значення змінної і можливого допустимого її відхилення від базового сценаріюпроекту;

— розрахунок показника чутливості ікритичного значення для кожної змінної проекту і ранжування їх за убуванням(чим вища чутливість NPV, тим важливіша перемінна для значення чистоїтеперішньої вартості, а значить, для проекту).

Метою маркетингового (комерційного) аналізу єобґрунтування комерційної спроможності проекту, оцінка можливості реалізаціїданого продукту на обраному ринку та отримання рівня доходу, що дозволив бипокрити витрати за проектом і задовольнити інтереси інвесторів.

Попит — це співвідношення міжціною та кількістю товару, яку споживачі бажають та можуть придбати за даноюціною у певний проміжок часу за інших незмінних умов. Попит породжується ринками,що перебувають у стані розвитку, або покупцями.

Існує кілька можливих способів, задопомогою яких компанія А може розвинути ринки:

— заохочувати існуючих споживачів купувати більше одиниць продукції у компанії Аі купувати ці одиниці частіше;

— переконати споживачів, які купують продукцію у конкурентів, замість нихкупувати у компанії А;

— переконати споживачів, які раніше ніколи не купували продукцію, запропонованукомпанією А або її конкурентами, купувати даний товар.

Зростання рівня споживання в існуючих покупців можезумовити додатковий попит, для якого зовсім не потрібна поява нових покупців наринку.

Мета маркетинговогодослідження — збір, аналіз та відповідна інтерпретація цієї інформації, а також створеннябази для прийняття рішення стратегічного і маркетингового характеру.

Маркетинговий аналіз проекту пропонуєбагатоступеневу методику проведення аналізу ринку:

¨        визначенняякісних аспектів і меж маркетингового аналізу;

¨        розглядконцепції розвитку попиту, його основних форм і стратегії розвитку попиту;

¨        аналізмакросередовища і ринкового середовища;

¨        розробкаконцепції маркетингу проекту.

Для встановлення фокусу проекту слід визначити, на який ринокспрямований проект (національний чи міжнародний) та чи не перебуває він усуперечності із зовнішньою і внутрішньою державною політикою.

Для розробки проекту надзвичайно важливими є маркетинговідослідження, що являють собою систематизовану та оброблену інформаціюстосовно ринку і ринкового середовища, які містять аналіз ринків,конкуренції, каналів розподілу і поставок.

Концепція маркетингу охоплює стратегію маркетингута оперативні заходи, необхідні для реалізації стратегії проекту і досягненняпроектних чи корпоративних цілей.Розробка маркетингової концепції єголовною частиною маркетингової частини підготовки проекту. Вона включає всівиди діяльності, які дозволяють реалізувати стратегію проекту шляхом розробкимаркетингової стратегії та комплексу маркетингу.

При формуванні маркетингової стратегії насамперед необхідновраховувати, на якій стадії життєвого циклу знаходиться галузь, структуругалузі, суть і потужності п’яти конкурентних сил, масштаби діяльностіконкурентів.

Комплекс маркетингу передбачає визначенняінструментарію, який дозволяє оптимально скомбінувати всі компоненти — продукт,ціну, просування і збут — для досягнення встановленої мети проекту.

План маркетингу — документ, в якому подаєтьсядетальна оцінка продукції та стратегії маркетингу за такою схемою: продукція,що зараз продається; споживачі, що купують дану продукцію; конкуренти, присутніна ринку даного продукту; встановлена маркетингова мета проекту; тактичнізасоби маркетингу; детальний план стимулювання; вплив проекту на існуючі групитоварів.

Метою проведення технічного аналізу є обґрунтування технічної здійснюваності проекту та визначення рівняйого капітальних і поточних витрат.

Основним завданням інженерногопроектування є розробка функціональної схеми та фізичного плану промисловогопідприємства, необхідних для випуску конкретної продукції, а також визначення величиниінвестиційних та експлуатаційних затрат.

Виконання технічного аналізупроекту передбачає проведення обґрунтування місцезнаходження проекту та йогодопоміжних виробництв, визначення масштабу, строків здійснення проекту зурахуванням можливих змін на ринку продукції, розробку проекту, підготовкупроектної схеми підприємства та графіка виконання проекту, встановленнястандартів і норм виробництва, процедур запуску нового виробництва,проектування матеріально-технічного забезпечення проекту та його технічноїінфраструктури, визначення умов експлуатації та ремонту обладнання.

Основними критеріямивизначення раціонального розміщення проекту є наявність сировини та ресурсів,близькість центрів споживання та існування основних елементів інфраструктури.На визначення масштабу виробництва впливають: місткість ринку збуту продукції,екологічні бар’єри, здатність організації реалізовувати великі проекти,технологічні ризики та можливість зниження витрат на виробництво завдяки ефектумасштабу.

Підмасштабом (чи розміром)проекту розуміють ту виробничу потужність, що дозволяє в заданих умовахвиробляти певний обсяг продукції у визначений час.

Порядок проведення технічногоаналізу проекту:

· визначеннямісцезнаходження проекту та об’єкта будівництва;

· обґрунтування виборумасштабу підприємства та проектних обсягів виробництва;

· вибір технологіївиробництва та устаткування;

· ідентифікація інфраструктуриоб’єкта проектування;

· розробка проектноїдокументації;

· підготовка графіказдійснення проекту;

· підготовка, освоєння тазабезпечення якості виробництва, встановлення стандартів і норм виробництва;

· оцінка витрат наздійснення та експлуатацію проекту;

· проектуванняматеріально-технічного постачання проекту;

· розрахунок витратвиробництва та збуту продукції проекту.

До основних факторів, що впливають навибір технології, належать наявність сировини та її доступність длявикористання у даному технологічному процесі; можливість застосування існуючогоустаткування; досягнення заданих параметрів якості кінцевої продукції;визначення масштабу проекту, його технологічної структури, ступеняавтоматизації проектного виробництва; існуючі екологічні вимоги до виробничогопроцесу; наявність необхідної інфраструктури.

Можливості реалізації проекту значною мірою залежать від наявності таякості всіх елементів інфраструктурного забезпечення: виробничих,складських та соціально-побутових приміщень, водопостачання, каналізації,енергозабезпечення, телекомунікаційних систем.

Управління розробкою проекту включає: вибірпроектувальників та укладання контрактів за результатами конкурсу, планування івиконання проектно-конструкторських робіт і послуг, проектування та узгодженняпроектно-кошторисної документації.

Вагомим фактором, що визначає розмірвиробничих потужностей проекту, є можливість отримання економії намасштабах за рахунок зниження собівартості одиниці випуску продукціївнаслідок зростання обсягів її випуску.

Наступним фактором, що впливаєна розмір проекту, є сума інвестицій, яку потребує проект.

Коефіцієнт завантаженняпідприємства — це міра дійсного розміру виробництва, яка досягнута підприємствомпорівняно з проектною потужністю і характеризує максимальний запроектованийобсяг виробництва.

Період нарощуваннявиробництва — час, в якому досягається запланована проектна потужність підприємства.

Головними принципамивизначення потреби в устаткуванні є: номінальна потужність устаткування; можливостіданого устаткування (ступінь навантаження на різних технологічних етапахвиробництва); ступінь завантаження устаткування (кількість машино-годин роботикожної з груп обладнання); планова виробнича програма, яка запроектована упроекті.

Метою соціального аналізу є визначення прийнятностіваріантів реалізації проекту з погляду користувачів, населення регіону, дездійснюється проект, розробка стратегії реалізації проекту, що дає змогуздобути підтримку населення, досягти цілей проекту та поліпшити характеристикийого соціального середовища.

Аналіз проекту передбачає визначення впливупроекту на людей, що беруть у ньому участь, користуються його результатами,одержують відповідні вигоди, на виробників, постачальників та інших учасниківпроекту.

Основними компонентами соціальногоаналізу є:оцінка населення, що проживає в зоні реалізації проекту, з поглядуетнічно-демографічних та соціокультурних особливостей, умов проживання,зайнятості, відпочинку та визначення ступеня впливу проекту на ці параметри;встановлення рівня адекватності проекту культурі та організації населення врайоні його здійснення; розробка стратегії забезпечення підтримки проекту навсіх стадіях підготовки, реалізації та експлуатації з боку населення району.

При аналізі соціального середовища проектуаналітик повинен провести сегментування, визначити цільові групинаселення, на які спрямоване проектне рішення, виявити зміни, які можутьвідбутися в соціальній організації та способі життя проектного населення врезультаті реалізації проекту.

Важливим аспектом вивченнясоціального середовища є характеристика демографічних процесів таетнографічної структури населення, яку звичайно подають за статтю, віком,належністю до певної етнографічної групи, станом здоров’я, рівнем освіти татериторіальним розподілом населення. При дослідженні демографічної ситуаціїрозглядаються культурні традиції, структура зайнятості, рівень доходів, житловіумови.

При проведенні соціального аналізу проекту аналітикиповинні прогнозувати соціальний розвиток регіонів, яких стосуєтьсяпроект. На підставі вивчення державної політики, пріоритетних напрямів розвиткурегіонів та критеріїв підтримки проектів соціологи проектують соціальнеоточення проекту.

Однією з умов досягнення успіхупроекту є завоювання прихильності, підтримки активного населення таорганізацій з експлуатації та обслуговування проекту. Їх участь може мати різніформи: консультації по відбору і плануванню інвестицій, надання робочої сили,матеріалів або фінансових вкладень, моніторинг проекту тощо.

При проектуванні соціальногосередовища проекту необхідно визначити систему показників, яка відтворюєрозвиток регіону проекту. Найбільш поширеною є система соціальних індикаторів,які відображають демографічний стан, зайнятість, соціальну структуру, житловіумови, громадське життя, охорону здоров’я та рівень злочинності регіонупроекту.

Метою екологічного аналізу є встановлення впливупроекту на навколишнє природне середовище, оцінка всіх вигід і витрат,понесених внаслідок цього впливу, та формування заходів, необхідних дляпом’якшення або запобігання шкоди довкіллю під час здійснення проекту.

Екологічний аналізє важливою частиною розробки проекту, в якому визначаються типи впливу проектуна навколишнє середовище, оцінюються всі вигоди і витрати, які будуть понесенівнаслідок цього впливу, та здійснюється розробка заходів, необхідних дляпом’якшення або запобігання шкоди навколишньому середовищу під час реалізаціїта експлуатації проекту.

Елементи екологічного аналізу проекту присутні на кожнійстадії його життєвого циклу. На етапі генерації ідеї проекту здійснюєтьсяоцінка категорії проекту та масштабів робіт з екологічного аналізу, якісного такількісного складу команди з екологічного аналізу проекту. Залежно від ступенянегативного впливу на навколишнє середовище розрізняють: проекти, що рідкомають негативний вплив на навколишнє середовище; проекти зі значним негативнимвпливом на довкілля, але до яких можна швидко застосувати заходи, спрямовані напом’якшення цього негативного впливу; проекти зі значним негативним впливом нанавколишнє середовище, які потребують детальної оцінки довкілля; проекти, спрямованіна зміну навколишнього середовища.

Схема екологічного аналізутака: аналізпервинних екологічних умов; визначення позитивних і негативних наслідків, якіматимуть місце у разі здійснення проекту; обґрунтування усунення негативнихнаслідків, які неможливо ліквідувати; визначення та аналіз альтернативнихможливостей реалізації проекту, розробка заходів, спрямованих на зменшеннянегативного впливу проекту на навколишнє середовище; підготовка і навчанняекологічного персоналу; моніторинг стану навколишнього середовища та аналізвпливу реалізації проекту на нього.

Длявизначення ступеня впливу проекту на навколишнє середовище необхідновстановити, які типи впливів супроводжуватимуть проект. Ці впливи можнакласифікувати: за часом дії; за можливістю усунення; за способом впливу; заохопленням території; за походженням; за можливістю акумулювання наслідків.

Длявартісної оцінки наслідків проекту, а також порівняння впливу нанавколишнє середовище кількох проектів використовують методи ранжирування,бальної оцінки та інші методи експертної оцінки. Грошова оцінка впливу надовкілля проводиться для визначення фінансової та економічної привабливостіпроекту.

В умовах наявної альтернативипрактичної реалізації проекту та при порівнянні можливих варіантів на стадії формулюванняпроекту, коли підприємство ще не функціонує, використовують кілька методівоцінки впливу проекту на навколишнє середовище: метод контрольних списків;метод матриць; метод діаграми потоків; метод сумісного аналізу карт. Сучаснаміжнародна практика оцінки екологічних наслідків проектів найчастіше застосовуєметоди, побудовані на визначенні ринкової ціни виробництва товарів і послуг(відповідно до таких трьох підходів: визначення продуктивності ресурсів,принцип втраченої вигоди (доходу), альтернативна вартість) та безпосередніхвитрат, пов’язаних з реалізацією проекту, до яких насамперед належать методианалізу ефективності витрат та оцінки превентивних витрат.

Метою проведенняінституційного аналізу проекту є визначення ступеня впливу зовнішніх (політичних,економічних, соціокультурних, правових тощо) і внутрішніх (рівнякваліфікації персоналу, залученого до проведення проекту, менеджментуорганізації, яка здійснює проект, та ін.) факторів на можливість успішноїреалізації проекту.

Як основні завдання інституційногоаналізу можна виокремити такі:

· аналіз політичноїорієнтації та макроекономічної політики уряду;

· ідентифікація цілейпроекту та напрямів розвитку, визначених урядом як пріоритетних;

· оцінка рівняменеджменту проекту та визначення параметрів його успішної реалізації;

· характеристикакадрового потенціалу організації та оцінка його здатності успішно виконатипоставлені завдання;

· аналіз узгодженостіцілей проекту з інтересами його учасників;

· діагностикаорганізаційної структури і міри її відповідності досягненню результатівпроекту.

При проведенні інституційногоаналізу аналітику необхідно:

· сканувати умовиреалізації проекту (політичне та правове середовище, державна політика,макроекономічне регулювання, рівень менеджменту, трудовий потенціал і структурауправління);

· оцінити ступіньвпливу умов на ефективність реалізації проекту, визначити додаткові припливи івідтоки грошових коштів при дотримуванні заданих умов реалізації проекту увизначеному середовищі;

· розробити заходи іпрограму можливої протидії потенційно негативному впливу на проект зовнішніхфакторів, а також оцінити доцільність надання технічної допомоги для досягненнявстановлених цілей проекту.

Оцінка зовнішніх факторів передбачає вивченняполітичних і правових умов реалізації проекту, державної політики з питаньінвестування, оподаткування, регламентації імпортно-експортних операцій тазовнішньоторговельної діяльності, а також законодавчої бази про працю. Прирозгляді великомасштабних проектів аналітику слід визначити можливістьдержавної підтримки проекту, що розглядається, та необхідність бюрократичнихузгоджень.

Аналіз внутрішніх факторів містить оцінку рівняменеджменту команди проекту, можливість ефективного управління проектнимциклом. Цей етап підготовки передбачає розгляд відповідності рівня кваліфікаціїта досвіду управлінської команди, ступінь її мотивації, спільність їхкорпоративної культури з цілями та цінностями проекту і компанії, що йогореалізує. Важливим також є аналіз трудового потенціалу персоналу, якийпланується залучити для реалізації проекту, та організаційної структуриуправління.

Усі можливі компоненти впливу напроект мають бути виражені у величині додаткових витрат, що дозволить визначитижиттєздатність проекту у тому інституційному просторі, що розглядається.

Фінансовий аналіз проекту здійснюється з метоювизначення фінансової життєздатності проекту для прийняття рішення продоцільність його інвестування та фінансування.

Аналітична робота з оцінки фінансовихаспектів проекту потребує встановлення найбільш привабливих з можливихальтернатив проекту в умовах невизначеності, а також розробки стратегіїуправління чи контролю за критичними параметрами проекту.

Фінансовийаналітик, розробляючи проект, керується методологією, в основі якої лежатьконцепції проектних витрат, зміни вартості грошей у часі, альтернативноївартості, грошового потоку.

Підготовка прогнозних балансу ізвіту про прибутки необхідна для оцінки рівня прибутковості проекту,величини витрат з виплати податків та погашення зобов’язань. Ці дані дозволяютьакціонерам, інвесторам і фінансовим організаціям отримати необхідні відомостідля прийняття рішення про участь у проекті.

Прогноз звіту про прибутки (план прибутків проекту) базується на прогнозахпродажу та розрахунку витрат за проектом. Відповідно до основних правилвизначення витрат за проектом при підготовці його фінансового обґрунтуваннянеобхідно ігнорувати попередні витрати, а вартість ресурсів проектурозраховувати на основі витрат втрачених можливостей.

Після прогнозу звіту про прибутки проектується грошовий потіквід проекту, який він генерує. Головними завданнями прогнозу грошових потоків єузагальнення попередніх розрахунків фінансового плану (обсягів продажу, витрат,податків, залучення капіталу), забезпечення необхідних сум коштів в обороті напевні дати, уточнення структури капіталу проекту, підготовка основнихпоказників ефективності проекту.

При прогнозуванні грошового потоку слід застосовувати метод нарахуванняамортизації, вплив ліквідаційної вартості, потребу в оборотному капіталі,використання номінальних і постійних цін.

Дуже важливоючасткою фінансового обґрунтування проекту є прогнозуваннябалансового звіту документа, в якому відображені накопичені активикомпанії та джерела їх фінансування, що базується на оцінці руху грошовихкоштів та інших активів і зміни пасивів. Прогноз балансового звіту відображаєприпустимий розвиток накопичуваних активів і джерела їх формування.

Підготовкафінансового аналізу проекту обов’язково містить у собі блок з визначення умов фінансування, вибору та раціоналізації джерел фінансування тарозробки плану узгодження фінансових надходжень. Фінансуванняпроектів спрямоване на забезпечення потоку інвестицій, необхідного дляпланомірного виконання проекту; зниження капітальних витрат і ризику проекту зарахунок раціональної структури інвестицій і отримання податкових пільг;забезпечення балансу між обсягом залучених фінансових ресурсів і величиноюотриманого прибутку.

Усі джерелаформування інвестиційних ресурсів поділяються на три основні групи:

·    власні, які характеризуються простотою залучення,високим рівнем прибутковості інвестованого капіталу, зменшенням ризикунеплатоспроможності і банкрутства під час їх використання, але в той же часмають обмежений обсяг залучених коштів і відсутній зовнішній контроль;

·    залучені, що відзначаються високими обсягами їхможливого залучення, зовнішнім контролем за використанням ресурсів, певноюскладністю залучення, частковою втратою управління компанією (при емісіїакцій);

·    позичкові, які за сучасних умов стали основнимджерелом фінансування проектів. Вони в основному використовуються длякредитування проектів з низьким рівнем ризику та чітко визначеними шляхамиуспішної реалізації проекту.

Раціоналізація структурифінансування єодним з етапів стратегії формування інвестиційних ресурсів компанії. Головнимикритеріями оптимізації співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерелфінансування інвестиційної діяльності є необхідність забезпечення високоїфінансової стійкості компанії та максимізація суми прибутку від інвестиційноїдіяльності, який знаходиться в розпорядженні засновників компанії при різнихспіввідношеннях внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування.

Раціоналізація формуванняінвестиційних ресурсів проекту базується за принципом: середньозважена вартістькапіталу повинна бути меншою, ніж внутрішня норма рентабельності проекту,оскільки розрахунок середньозваженої вартості капіталу пов’язаний з розрахункомдисконтної ставки для оцінки проекту з урахуванням рівня ризику.

Останнім кроком етапу фінансуванняпроекту є узгодження у часі припливу коштів (оплачений акціонернийкапітал, довгострокові та короткострокові позички, надходження від реалізаціїпродукції, кредиторська заборгованість) та їх відтоку (витрати,пов’язані з інвестиціями та експлуатацією підприємства).

Метою економічного аналізу проекту є встановлення йогонаціональної привабливості, оцінка його економічної ефективності на підставіальтернативної вартості ресурсів, які використовуються у проекті, і продукціїпроекту та визначення можливості сприяння проекту національному добробутукраїни.

Визначення економічноїпривабливості проекту пов’язане з оцінкою його з точки зору можливостідосягнення певних економічних цілей розвитку країни. Оцінка економічноїефективності проекту проводиться з метою встановлення результативностівикористання ресурсів суспільства в межах проекту.

Для визначення економічноїцінності проекту використовують поняття альтернативної вартості, тіньовихцін, невідчутних вигід і витрат, трансфертних платежів, споживчого надлишку таекстерналій.

З’ясування економічної цінностіпроекту надає можливості оцінити, наскільки позитивні результати (вигоди)перевищують його негативні наслідки (втрати) для суспільства, якою будевеличина виграшу нації в разі реалізації проекту.

Під час проведення економічногоаналізу належить коригувати фінансові показники, які значною мірою викривляютьреальну вартість товарів. Для цього необхідно уникнути впливу трансфертнихплатежів на формування вартості ресурсів проекту.

Суспільну цінність ресурсіввизначають на базі тіньових цін. Тіньова ціна — це суспільна оцінкапродукту або ресурсу, виражена у грошовому вимірі та сформована на базі:граничних витрат виробництва необхідного ресурсу; вартості імпортних аналогівна основі еквівалента світових цін; величини альтернативної вартості ресурсів,витрачених на виробництво даного продукту.

Дослідження впливу проекту наекономіку країни має супроводжуватися визначенням побічних ефектів проектута їх наслідків.

Аналітики повинні простежити йвиміряти тільки найважливіші зовнішні ефекти, оскільки оцінити всі побічніефекти проекту практично неможливо, та й недоцільно.

Реалізація проекту може сприяти зниженню цін наспоживчі товари та послуги (збільшення споживчого надлишку), ліквідації дефіцитубудь-якого товару, розвитку інфраструктури районів, створенню додатковихробочих місць тощо.

Такі економічні результати повиннівраховуватися при оцінці економічної ефективності проекту.