Реферат: Роль капітальних інвестицій у відтворені основних засобів сільськогосподарських підприємств

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ КАПІТАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ У ВІДТВОРЕННІ ОСНОВНИХЗАСОБІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

1.1 Економічна сутність капітальних інвестицій, їх види і формиздійснення

1.2 Джерела фінансування капітальних інвестицій, їх формування тавикористання

1.3 Економічна сутність відтворення основних засобів, знос та амортизаціякапітальних інвестицій

РОЗДІЛ 2 СТАН ЗДІЙСНЕННЯ КАПІТАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ У ВІДТВОРЕННІ ОСНОВНИХЗАСОБІВ В ТОВ „ЗЕЛЕНЬКІВСЬКЕ”

2.1 Аналіз здійснення капітальних інвестицій у відтворенніосновних засобів в ТОВ „Зеленьківське”

2.2 Амортизаційні відрахування, як джерела відтворення основних засобівв ТОВ „Зеленьківське”

2.3 Особливості капітальних інвестицій в ТОВ „Зеленьківське” у зв‘язку з бюджетною формоюфінансування

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ КАПІТАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ У ВІДТВОРЕННІ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Основні напрямки раціонального використання основних засобів

3.2 Контроль капітальних вкладень у відтворенні основних засобів

3.3 Шляхи підвищення ефективності використання основних засобів підприємства

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

ВСТУП

Насучасному етапі розвитку економіки сільського господарства воно потребуєзначної підтримки у процесів відтворення ресурсного потенціалу. Серед основнихфакторів економічного зростання сільського господарства важливе місце належитьстану ресурсів галузі, зокрема, основним засобам. З множини джерел їхвідтворення, важливим є кредитне забезпечення. Об’єктивна необхідністьзастосування кредиту для відтворення основних засобів зумовлена специфікою відтворювальногопроцесу в галузі, що має сезонний характер. На даний час, за умов обмеженостівласних коштів сільськогосподарських підприємств, низької інвестиційноїпривабливості галузі, значного спаду виробництва, спрацьованості більшостіосновних ресурсів кредитне забезпечення відтворення основних засобів є реальнимджерелом формування матеріальної бази сільськогосподарського виробництва.

Кредитнезабезпечення сільськогосподарських підприємств є дієвим заходом виходуекономіки із кризи. Це особливо актуально для періоду, коли економіка галузіперебуває в спаді, а стабілізація і розвиток гальмуються через відсутністьчітких пріоритетних програм.

Становленнякредитного забезпечення аграрного сектора економіки України, що відбуваєтьсяостаннім часом, характеризується сукупністю норм, які регулюють відносини, щовиникають у сфері створення, функціонування а розвитку кредитноїінфраструктури, в тому числі відносин, що виникають у процесі ринковихперетворень аграрного сектора.

Протена сучасному етапі недостатньою є розробка науково обґрунтованих пропозиційщодо удосконалення визначення кредитного потенціалу для забезпеченнявідтворення ресурсів, особливо основних засобів сільськогосподарськихпідприємств. Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язання наступнихзавдань: оцінити сучасний стан забезпечення відтворення основних і оборотнихзасобів галузі кредитами, визначити тенденції і вплив факторів, що визначаютьїх розвиток та уагальнити методичні засади визначення кредитного потенціалусільськогосподарських підприємств.

Найбільшвагомим у даному питанні є дослідження Н. Зарук та Д.Мурзіна. Ними встановлено,що розрізняють кредитний потенціал банківский — надлишкові резерви банку чибанківської системи та підприємств – можливість додаткового залучення кредитнихресурсів. Кредитні потенціали позичальника і кредитора взаємовиключають одиніншого. У кредитора він залежить від ресурсів, а в позичальника – від здатностіпогасити зобов’язання.

Сучасні методикиоцінки кредитоздатності дають змогу оцінити поточний фінансовий стансільськогосподарських підприємств та його найближчу перспективу. Проте, найчастіше упідприємств виникає потреба оцінити обсяг кредитних засобів, які необхідні дляфінансування витрат і капітальних вкладень. Отже, дана робота присвячена вивченнюявища капітальних інвестицій. Це питання є дуже актуальним на сьогоднішнійдень, зважаючи на сезонність сільськогосподарського виробництва і спричиненанею нерівномірність одержання аграрними підприємствами готової продукції танадходження грошових коштів від її реалізації зумовлюють необхідність залученняними короткострокових кредитів для поповнення обігових коштів з метоюзабезпечення своєчасного здійснення поточних господарських операцій.

Мета даної бакалаврськоїроботи полягає у вивченні теоретичних аспектів капітальних інвестицій, яківиникають при здійсненні підприємницької діяльності в сільському господарстві,обґрунтування шляхів покращення законодавчого та фінансового впливу держави вцьому процесі. Важливість та необхідність якнайскорішого вирішення вказаних питань для досягнення зазначеноїмети ставляться наступні завдання:

-датихарактеристику економічної сутності капітальних інвестицій у відтворенніосновних засобів сільськогосподарського підприємства;

-дослідитиі проаналізувати капітальні інвестиції, які характерні для аграрного сектору;

-проаналізуватироль держави в розвитку капітальних інвестицій;

-висвітлити сутність і еволюцію капітальних інвестиційсільськогосподарського виробництва;

-знайти основні шляхи підвищення ефективності діяльностікапітальних інвестицій.

Об’єктом дослідження є ТОВ „Зеленьківське” розташоване вселі Ромашки, смт. Рокитне Рокитнянського району Київської області.

Предметомдослідження є теоретичні та практичні методики оцінки кредитоздатності даютьзмогу оцінити поточний фінансовий стан сільськогосподарських підприємств тайого найближчу перспективу. Проте, найчастіше у підприємств виникає потребаоцінити обсяг кредитних засобів, які необхідні для фінансування витрат ікапітальних вкладень.

 

РОЗДІЛ 1

СУТНІСТЬКАПІТАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ У ВІДТВОРЕННІ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХПІДПРИЄМСТВ

 

1.1 Економічнасутність капітальних інвестицій, їх види і форми здійснення

 

Відновленняосновного капіталу на діючих підприємствах здійснюється за рахунок капітальнихвкладень. За визначенням Лайко П.А. капітальні інвестиції – витрати настворення нових, розширення, реконструкцію та модернізацію діючих основногокапіталу. До капітальних інвестицій на підприємствах відносяться: витрати назведення будівель, споруд та інших об'єктів, включаючи будівельно-монтажніроботи, вартість обладнання та інвентаря, які входять до кошторисів будівництв;витрати на придбання машин та обладнання, які не входять до кошторисівбудівництва; витрати на придбання транспортних засобів, обчислювальної технікита інше; витрати на будівництво й обладнання житлових будинків, дитячих дошкільнихустанов, об'єктів культурно-побутового призначення та інше [6, 9].

Крімцього, до складу капітальних витрат відносяться: проектно- пошукові витрати;витрати на відтворення земельних ділянок та переселення в зв'язку збудівництвом; витрати на технічний нагляд за будівництвом; витрати нанауково-дослідницькі роботи, а передбачені в кошторисах на будівництво; витратина утримання керівництва підприємств, які будуються; інші витрати, які невідносяться до монтажних та будівельних виробів, передбачені зведенимкошторисом на будівництво.

Основнимвидом витрат, які належать до капітальних вкладень у будівництві, єбудівельно-монтажні роботи. При цьому до складу будівельних робіт входять:роботи по зведенню, розширенню та реконструкції постійних і тимчасових будівельта споруд, а також повязані з ними роботи з монтажу залізобетонних, металевихта інших будівельних конструкцій; облаштування та розробка підкранових шляхів;зведення зовнішніх і внутрішніх мереж водопостачання, каналізації,теплофікації, газифікації та енергопостачання; пристрій основ, фундаментовіопорних конструкцій під обладнання; озеленення та впорядкування територіїзабудівлі; інші будівельні роботи.

Доскладу монтажних робіт відносяться: збирання і встановлення технологічного,енергетичного, підйомно-транспортного, насосно-компресорного й іншогообладнання на місці його постійної експлуатації; пристрої підводок води,повітря, пари  до обладнання; ізоляція та фарбування обладнання ітрубопроводів; інші роботи.

Поняття«капітальні вкладення» є тотожним поняттю «інвестиції». У зв'язку з цим поняття«капітальні вкладення» розглядається як інвестиції, які спрямовані на створеннянового, розширення, реконструкцію та модернізацію діючого основного капіталу [5,7].

Основнийкапітал- це вартість матеріально-речових цінностей, що використовуютьсяпідприємствами у виробничій і невиробничій сферах діяльності протягом тривалогочасу (більше року).

Увідповідності до діючої типової класифікації основний капітал групується взалежності від його функціонального призначення, галузевої належності, речовогонатурального складу та інше.

Показники,що бактеризують стан основного капіталу та ефективність його використання, можутьбути:

— рівень забезпеченняпідприємства основним капіталом;

— стан основноговиробничого капіталу;

— ефективністьвикористання основного виробничого капіталу.

Допоказників, що характеризують рівень забезпечення підприємства основним виробничимкапіталом, відносяться: частка основного виробничого капіталу у майніпідприємства; капіталоозброєність і капіталомісткість. Частка основноговиробничого капіталу визначається відношенням його вартості до вартості майнапідприємства. Це співвідношення (коефіцієнт) повинно складати не менше 0,5.

Капіталоозброєність– показник, що характеризує рівень забезпеченості основним виробничим капіталомпромислово-виробничого персоналу підприємства. Розраховуєтьсякапіталоозброєність праці (КОп), грн., за та кою формулою:

КОп = СВОВК: Чр,

де СВОВК-середньорічна вартість основного капіталу, грн.;

Чр-середньоспискова чисельність робітників.

Зростаннярівня капіталоозброєності – шлях до підвищення продуктивності праці. Аленеобхідно слідкувати за тим, щоб темпи її зростання не випереджали темпи роступродуктивності праці.

Капіталомісткість- показник, що характеризує рівень середньорічної вартості виробничого капіталуна одиницю вартості виробленої валової продукції. Розраховується капіталомісткістьпродукції (КМп), грн., за та кою формулою:

КМп =СВОВК: Вп,

деВп- вартість виробленої валової продукції.

Вважаєтьсянормальним, коли капіталомісткість має тенденцію до зниження. Але зниженнякоефіцієнта капіталомісткості повинно проходити за рахунок зниження вартостіосновного виробничого капіталу та вартості виробленої валової продукції, а зарахунок більш низьких темпів росту вартості основного виробничого капіталупорівняно з темпами росту вартості валової продукції.

Станосновного виробничого капіталу характеризується такими показниками:коефіцієнтом оновлення; коефіцієнтом вибуття; коефіцієнтом приросту;коефіцієнтом зносу; співвідношенням основного виробничого та невиробничогокапіталу.

Коефіцієнтоновлення основного виробничого капіталу- показник, що відображає часку зновувведених цих фондів у звітному році в загальній їх вартості на кінець цьогороку. Показник показує рівень введення в експлуатацію нового основноговиробничого капіталу у вартісному виразі. Розрахунок коефіцієнта оновленняосновного виробничого капіталу (Ко) можна провести за такою формулою:

Ко = ВК зв: ВК кр ,

де ВК зв – вартість зновувведеного в експлуатацію основного виробничого капіталу у звітному році.

ВК кр — вартість основного виробничого капіталу на кінець року.

ЗбільшенняКоефіцієнта оновлення основного виробничого капіталу- явище позитивне. Однак,воно повинне супроводжуватися ростом фондовіддачі цих фондів.

Коефіцієнтвибуття основного виробничого капіталу — показник, що відображає часку вибулогоу звітному році капіталу у загальній їх вартості на початок цього ж року.Розрахунок коефіцієнта вибуття (Кв) основного виробничого капіталу проводитьсяза такою формулою:

Кв = ВК в: ВК пр.

де ВКв — вартість основного виробничого капіталу, що вибув, у звітному році.

ВКпр. — вартість основного виробничого капіталу на початок звітного року.

Позитивниму роботі підприємства є стан, коли обсяг основного виробничого капіталу, якийвибув у звітному році, менший обсягу знову введеного в експлуатацію в цьомуроці.

Відноснезбільшення основного виробничого капіталу порівняно з їх вибуттям у звітномуроці визначається розрахунком коефіцієнта його приросту ( Кпр):

Кпр = ( ВКзв – ВКв): ВК кр,

деВКзв, ВКв, ВК кр — — вартість основного виробничого капіталу: знову введених,тих, що були, і на кінець звітного року відповідно.

Вумовах ринкової економіки розрізняють два види інвестицій: реальні тафінансові.

Реальні(прямі) інвестиції-це вкладення в створення засобів виробництва. Фінансовіінвестиції-це вкладення капіталу в цінні папери, а також його розміщення вбанках, або-це активи, які утримуються підприємством з метою збільшенняприбутку, зростання вартості капіталу або іншого зиску для інвестора [8, 12].

Найрозвиненішоюформою інвестицій в наш час є реальні (прямі) інвестиції, пов’язані з відновленням основнихфондів у формі нового будівництва, реконструкції, розширення та технічногопереозброєння діючих підприємств і об'єктів невиробничої сфери, придбаннятранспортних засобів, земельних ділянок і об'єктів природокористування та інше.

Капітальнівкладення залучені, в створення та відновлення основного капіталу,підрозділяються: на капітальні вкладення виробничого і невиробничогопризначення.

Докапітальних вкладень виробнчого призначення відносяться витрати на об'єкти, щопісля завершення будівництва будуть функціонувати у сфері матеріальноговиробництва: в промисловості, сільському господарстві і заготівлях, водному ілісовому господарствах, на транспорті, у будівництві, зв'язку, торгівлі ігромадському харчуванні, в матеріально-технічному забезпеченні та збуті.Конкретніше можна сказати, що до капітальних вкладень виробничого призначеннявіднесено витрати (інвестиції), вкладені в будівництво виробничих будівель іспоруд, реконструкцію, технічне переозброєння і модернізацію діючих підприємств,придбання машин і устаткування, транспортних засобів, обчислювальної техніки таінше.

Доскладу капітальних вкладень невиробничого призначення відносяться витрати настворення об'єктів житлового і комунального господарства, закладів охорониздоров'я, соціального забезпечення, освіти, культури, мистецтва, фізкультури, атакож науково-дослідних та інших організацій, пов’язаних з розвитком науки(житлових будинків, гуртожитків, лазень, поліклінік, лікарень, шкіл, бібліотек,клубів, дитячих дошкільних закладів, будинків відпочинку, оздоровчих таборівдля дітей та інше).

Узалежності від джерел фінансування капітальні вкладення бувають:

— державні-інвестиції, спрямовані на створення та відновлення основного капіталу,джерелом фінансування яких є кошти Державного бюджету, державних підприємств іорганізацій, а також місцевих бюджетів;

— державні централізовані-інвестиції, що спрямовані на створення і відновленняосновного капіталу і фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету ібюджетних кредитів;

— недержавні-інвестиції, що фінансуються за рахунок коштів інвесторів знедержавними формами власності, а саме:

— власні фінансові ресурси інвестора ( прибуток, амортизаційні відрахування,відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження тазаощадження громадян, юридичних осіб і т.д.);

— позикові фінансові кошти інвестора;

— залучені фінансові кошти інвестора ( кошти, отримані від продажу акцій,облігацій, пайові та інші внески громадян, юридичних осіб);

— безкоштовні та добродійні внески, пожертвування громадян, підприємств таорганізацій;

— кошти іноземних інвесторів ( іноземні інвестиції як прямі, так і портфельні,капітальні трансферти, кредити);

— капітальні трансферти-інвестування капітальних вкладень шляхом переказуіноземної валюти в Україну і передачі права володіння іноземними ціннимипаперами;

Змішанікапітальні вкладення-інвестиції, спрямовані на створення і відновленняосновного капіталу, у загальному обсязі яких є частка державних коштів.

Виступаючиоднією з форм інвестицій в економіку як окремих підприємств, так і країни вцілому, капітальні вкладення повинні бути безперервними і достатніми длязабезпечення нормального функціонування кожного господарюючого суб’єкта ісуспільства в цілому.

Розширенняосновного капіталу виробничого призначення може здійснюватися за рахунок новогобудівництва виробничих об'єктів, реконструкції та переозброєння діючихпідприємств.

Донового будівництва належить спорудження комплексу об'єктів основного,підсобного та обслуговуючого призначення новостворюваних підприємств, будівель,споруд, а також філій і окремих виробництв, що здійснюється на нових майданчикахз метою створення нової виробничої потужності і які після введення вексплуатацію будуть знаходитись на самостійному балансі.

Якщобудівництво підприємства або споруди намічено здійснювати не відразу, а почерзі, то до нового будівництва відносяться перша і наступні черги аж довведення в дію всіх запроектованих потужностей для повного розвиткупідприємства (споруди).

Донового будівництва належить також спорудження на новому майданчику підприємстватакої ж або більшої потужності і подальшу експлуатацію якого з технічних таекономічних причин визнано недоцільним, а також у зв'язку з необхідністю,викликаною виробничо-технологічними або санітарно-технічними вимогами.

До розширення діючихпідприємств належить будівництвододаткових виробництв на діючому підприємстві (споруді), а також зведення новихі розширення діючих окремих цехів і об'єктів основного, підсобного йобслуговуючого призначення (на території діючих підприємств або на майданчиках,що до них прилягають), з метою створення додаткових або нових виробничихпотужностей [4, 10].

Дорозширення діючих підприємств належить також будівництво філій і виробництв, щовходять до їх складу, які після введення в експлуатацію не будуть рахуватися насамостійному балансі.

Дореконструкції діючих підприємств належить переобладнання діючих цехів іоб'єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення, як правило, безрозширення діючих будівель і споруд основного призначення, пов’язане зудосконаленням виробництва та підвищення його техніко-економічного рівня наоснові досягнень науково-технічного прогресу та здійснюване, у цілому, з метоюзбільшення виробничих потужностей, поліпшення якості та для зміни номенклатурипродукції головним чином без збільшення чисельності працівників при одночасномуполіпшення умов їх праці й охорони навколишнього середовища.

Дотехнічного переозброєння діючих підприємств належить комплекс заходів,спрямованих на підвищення техніко — економічного рівня окремих виробництв,цехів і дільниць на основі впровадження передової техніки і технології,механізації й автоматизації виробництва, модернізації та заміни застарілого іфізично зношеного устаткування новим, більш продуктивним, а також для удосконаленнязагальнозаводського господарства і допоміжних служб.

Технічнепереозброєння діючих підприємств здійснюється, як правило, без розширеннявиробничих площ за проектами і кошторисами на окремі об'єкти або види робіт, щорозробляються на основі техніко-економічного обгрунтування.

Обсягикапітальних вкладень (інвестицій), як у цілому, так і за їх окремими видами,підприємства визначають щорічно, виходячи з потреби в них і наявних джерелфінансування.

1.2 Джерелафінансування капітальних інвестицій, їх формування та використання

 

Капітальнівкладення підприємств-інвесторів забезпечуються фінансовими ресурсами з різнихджерел. Фінансові ресурси можуть бути сформовані за рахунок таких джерел:

— власних джерел фінансових ресурсів інвесторів;

— позикових джерел фінансових ресурсів інвесторів;

— залучених джерел фінансових ресурсів інвесторів;

— бюджетних інвестиційних асигнувань;

— коштів позабюджетних фондів;

— інших власних джерел фінансових ресурсів інвесторів;

— коштів іноземних інвесторів.

Складджерел фінансування, що спрямовуються на капітальні вкладення, залежить відрівня централізації здійснюваних капітальних вкладень, а також від того, хто єінвестором і яку форму власності він представляє [12, 16].

Інвесторюридична (фізична) особа, яка приймає рішення про вкладання власних, позиковихабо залучених коштів у формі капітальних вкладень в об'єкти будівництва[6, 9].

Увипадках, коли інвесторами державних капітальних вкладень є органи державноївлади всіх рівнів, то їх джерелами фінансування є кошти відповідних бюджетів,позабюджетних фондів і позикових коштів. Бюджетні кошти на фінансуванняоб'єктів виробничого призначення підприємствам виділяються у тих випадках, колиці об’єкти включені до складу цільової комплексної програми, що затверджуєтьсяКабінетом Міністрів України.

Обсягибюджетних коштів, які виділяються на фінансування відповідних видів державнихкапітальних вкладень, передбачаються в бюджетах відповідних рівнів.

Обсягипозабюджетних фондів, що спрямовуються на фінансування державних капітальнихвкладень, встановлюються при розподілі коштів відповідних позабюджетних фондів.Обсяги позикових коштів, які спрямовуються на фінансування державнихкапітальних вкладень, визначаються у вигляді різниці між передбачуваним обсягомвідповідного виду державних капітальних вкладень і наявних джерел їхфінансування.

Державніпідприємства та організації, а також ті, які засновані на колективній формівласності, забезпечують капітальні вкладення власними, залученими і позиковимиджерелами фінансових ресурсів. При цьому власні джерела фінансуванняскладаються з внесків засновників, амортизаційних відрахувань, прибутку таінших джерел. Внески засновників формуються в обсягах, передбачених установчоюугодою. Внески засновників, що надійшли в грошовій формі, вкладаються спочатку,як правило, в придбання основного капіталу, тобто використовуються у виглядіджерела фінансування створюваного основного капіталу [7, 12].

Прибутокяк одне з основних власних джерел фінансування розширення капітальних вкладеньпідприємств, які працюють у ринкових умовах, спрямовується на фінансуваннявідповідних витрат по розширенню основного капіталу в обсягах, щопередбачаються підприємствами при його розподілі. Проте, державні підприємствата організації проводять відрахування від прибутку, що залишається в їхрозпорядженні, на фінансування витрат з технічного переустаткуваннявиробництва, освоєння нових технологій, здійснення природоохоронних заходів, знового будівництва виробничих об'єктів у межах нормативів, встановлюваних вищиморганом управління майном, що знаходиться в державній власності. Розміри цихвідрахувань індивідуалізуються по кожному підприємству і складають від 30% до80% суми прибутку, що залишається в підприємства.

Амортизаційнівідрахування є основним власним джерелом фінансування простого відтворенняосновного капіталу підприємств. Розмір амортизаційних відрахувань на повневідновлення капіталу визначається множенням встановлених норм амортизації набалансову вартість відповідних груп основного капіталу, що використовуються увиробничому процесі підприємства. Проте, фактично на відновлення основногокапіталу спрямовується не 100% амортизації, що нараховується, а тільки 80% у зв’язкуз застосуванням понижуючого коефіцієнта в розмірі 0,8.

Приздійсненні капітальних вкладень господарським способом у підприємствутворюються додаткові власні джерела фінансування капітальних вкладень. До нихвідносяться: планові нагромадження; економія по будівельно-монтажних роботах;мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві. Їх обсяг як джерел фінансуваннякапітальних вкладень таким чином.

Плановінагромадження в будівництві, що виконується господарським способом,визначаються відповідно до встановленого розміру надходжень і вартостібудівельно-монтажних робіт, які проводяться господарським способом.

Економіявід зниження собівартості будівельно-монтажних робіт, що виконуєтьсягосподарським способом, визначаються в розмірі встановленого відсотка від сумисобівартості будівельно-монтажних робіт, які проводяться господарськимспособом.

Сумамобілізації внутрішніх ресурсів у будівництві визначається співставленням суминормативу оборотних активів у будівництві з джерелами його забезпечення, атакож розміру кредиторської заборгованості по розрахунках у капітальномубудівництві на початок і кінець запланованого року.

Прицьому нормативи власних оборотних активів по будівельних і допоміжнихматеріалах, а також устаткуванню розраховуються відповідно до діючого на цейрахунок положення. У складі джерел забезпечення нормативу власних оборотнихактивів враховується вартість перехідних на початок запланованого року залишківбудівельних матеріалів і устаткування.

Розміркредиторської заборгованості по розрахунках у капітальному будівництві, якевиконується господарським способом, на початок запланованого року визначаєтьсяза даними бухгалтерського звіту за рік, що передує йому, а на кінець року вонарозраховується провізорної з урахуванням середньої кредиторської заборгованостіза попередні роки і зміни обсягів будівництва в запланованому. При цьому доскладу кредиторської заборгованості з будівництва, здійснюваного господарськимспособом, враховується заборгованість постачальникам за будівельні матеріали,устаткування, конструкції, будівельним робітникам та службовцям з оплати праці,залишок резерву майбутніх витрат і платежів у будівництві.

Різницяміж встановленим нормативом власних оборотних активів у будівництві і джереламийого забезпечення, а також між розміром кредиторської заборгованості на початокроку та її розміром на кінець запланованого буде свідчити про потребу вприрості оборотних активів у капітальному будівництві.

Перевищеннянаявності джерел забезпечення нормативу оборотних активів у капітальномубудівництві над встановленим нормативом, а також розміру кредиторськоїзаборгованості на кінець запланованого року над її сумою на початок цього рокубуде являти собою додаткове джерело фінансування капітальних вкладень,здійснюваних господарським способом.

Доінших власних джерел фінансування капітальних вкладень підприємств можнавіднести кошти, одержані від продажу зайвих і непотрібних машин, устаткування,а також від продажу цінних паперів та інше.

Ускладі позикових коштів джерелом фінансування може бути довготермінових кредит.Він надається, як правило, тим інвесторам, у яких немає або недостатньо власнихкоштів для технічного переозброєння, реконструкції та розширення виробництва,придбання устаткування, яке не входить у кошториси будівництва, а також набудівництво нових підприємств і споруд.

Розмірпозичок, що видаються, і терміни, на які вони видаються, залежать від вартостізаходів, що кредитуються, тривалості їх здійснення, часу окупності витрат,фінансового стану інвестора та його кредитоспроможності, а також від виду тарівня наданого забезпечення кредиту, що видається.

Обсягдовгострокового кредиту в джерелах фінансування державних капітальних вкладеньпорівняно невеликий. Перехід до ринку і розвиток ринкових відносин у народномугосподарстві країни повинні створювати умови для розширення кредитних відносину сфері капітального будівництва.

Джереломфінансових ресурсів для капітальних вкладень виступають і різноманітні фонди,створювані в останні роки в Україні.

Передбаченіобсяги джерел фінансування капітальних вкладень повинні бути забезпеченівідповідним розміром коштів, акумульованих, як правило, в установах банків.

Коштибюджетів і позабюджетних фондів, що виділяються для фінансування капітальнихвкладень, а також виділений довгостроковий кредит концентруються в банках навідповідних окремих рахунках.

Власнікошти підприємств, що виділяються на фінансування капітальних вкладень,концентруються й зберігаються, як правило, на їх основних поточних рахунках. Цестворює підприємствам і організаціям умови для оперативного маневруваннявласними коштами. У той же час, на прохання підприємств і організацій надоговірних умовах і за відповідну плату банки можуть відкрити їм окремі рахункидля ведення обліку власних коштів та їх використання на капітальні вкладення.Це має сенс у випадках, коли інвестор здійснює значний обсяг капітальних вкладеньу точному обліку коштів, передбачених для цієї мети.

Відокремленнявласних коштів інвесторів виділених на капітальні вкладення на окремих рахункахпроводиться при змішаному фінансуванні, коли поряд із бюджетними асигнуваннямивикористовуються його власні кошти. Перерахування власних коштів підприємств іорганізацій на окремі рахунки в зазначених вище випадках, їх розміри і строкине повинні створювати фінансової напруги для них, а терміни мають бутиприурочені до проведення розрахунків за виконані роботи і надані послуги.

Вумовах значного зниження інвестиційних можливостей як бюджетів усіх рівнів, такі підприємств і організацій, викликаного кризою в економіці, на перший планвисуваються проблеми фінансового забезпечення капітальних вкладень дляструктурної перебудови економіки, конверсії і модернізації виробництва,впровадження нових технологій. Часткове вирішення цієї проблеми може бутидосягнуте за рахунок таких джерел, як розширення емісії акцій і облігацій,залучення іноземних інвестицій, використання частини коштів, отриманих відприватизації майна й амортизаційних відрахувань на повне відновлення основногокапіталу державних підприємств, а також частини коштів від реалізаціївійськової техніки і майна.

Кошти,що акумулюються на відповідних рахунках у банках, інвестори використовують нафінансування передбачених обсягів капітальних вкладень. Порядок фінансуваннязалежить від того, чи включені вони до плану державних централізованих вкладеньабо здійснюються за рахунок власних коштів інвесторів, а також які конкретномають місце витрати і яким способом здійснюється будівництво. Ці чинникиобумовлюють джерела фінансування, розрахунки, з яких воно провадиться, порядокрозрахунків і характер банківського контролю. У зв'язку з цим необхіднорозглядати окремо фінансування державних централізованих капітальних вкладеньпри підрядному і господарському способах будівництва, а також за рахуноквласних коштів підприємств і організацій.

Процесфінансування державних централізованих капітальних вкладень передбачаєоформлення відкриття їх фінансування в установах банку, а також оплатубудівельно-монтажних робіт, що виконуються, й устаткування, що купується.

1.3 Економічнасутність відтворення основних засобів, знос та амортизація капітальнихінвестицій

 

Підвищенняефективності використання основних засобів підприємств є одним з основнихпитань у період переходу до ринкових відносин. Від розв’язання цієї проблемизалежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції наринку.

Основнізасоби – це матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання котрихстановить понад один рік і які підприємство утримує з метою використання їх упроцесі виробництва чи постачання товарів, надання послуг, здавання в орендуіншим особам, для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій [8,12].

Згідноз податковим законодавством щодо нарахування амортизації основні засобиподіляються на виробничі та невиробничі основні фонди.

Виробничіосновні фонди є частиною основних засобів, яка бере участь у процесі виробництватривалих час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основнихвиробничих фондів переноситься на вироблений продукт поступово частинами, уміру використання. Поновлюються основні виробничі фонди через капітальніінвестиції.

Невиробничіосновні фонди – це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного йпобутового обслуговування, які не використовуються в господарській діяльності,але перебувають на балансі підприємства.

Навідміну від виробничих, невиробничі основні фонди не беруть участь в процесівиробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюютьсявони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.

ЗаП(С)БО основні виробничі фонди поділяються на такі групи:

I.         Основні засоби

1.        Будинки, споруди тапередавальні пристрої.

2.        Машини та обладнання.

3.        Транспортні засоби.

4.        Інструменти, прилади,інвентар(меблі).

5.        Інші основні засоби.

II.       Інші необоротні матеріальні активи

1.        Бібліотечні фонди.

2.        Малоцінні необоротніматеріальні активи.

3.        Тимчасові (нетитульні)споруди.

4.        Інвентарна тара.

5.        Інші необоротні матеріальні активи.

Співвідношенняокремих груп основних засобів становить їхню структуру. Поліпшення структуриосновних засобів, передовсім підвищення питомої ваги активної частини, сприяєзростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошовихнагромаджень підприємства.

Відтворенняосновних засобів – це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте тарозширене відтворення.

Запростого відтворення основних засобів здійснюється заміна окремих зношенихчастин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто впроцесі простого відтворення постійно відновлюється попередня виробничапотужність.

Розширеневідтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобівабо придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівеньпродуктивності устаткування.

Процесвідтворення основних засобів має низку характерних ознак, зокрема:

1)        основні засоби поступовопереносять свою вартість на вироблену продукцію;

2)        у процесі відтворенняосновних засобів одночасно відбувається рух їхньої споживчої вартості тавартості;

3)        за допомогою амортизаційнихвідрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеноївартості основних засобів на готову продукцію;

4)        основні засоби поновлюютьсяв натуральній формі протягом тривалого часу;

Простевідтворення основних засобів здійснюється у двох формах: 1) заміна зношених абозастарілих основних засобів; 2) капітальний ремонт діючих основних засобів.

Необхідністьоновлення основних засобів за ринкових відносин визначається передовсімконкуренцією товаровиробників. Саме конкуренція спонукає підприємстваздійснювати прискорене списання основних засобів з метою нагромадженняфінансових ресурсів для наступного вкладання коштів у придбання більшпрогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшенняосновних засобів.

Упроцесі функціонування основний капітал піддається фізичному (матеріальному) іморальному (економічному) зносу.

Фізичнийзнос основних засобів – це втрата ними первісної споживчої вартості; внаслідокцього вони поступово знецінюються та потребують заміни новими засобами праці того ж роду. Так,будівлі і споруди піддаються поступовому старінню, машини й обладнання – зносув результаті їхнього виробничого використання, корозії металу тощо.

Вивченняступеня фізичного зносу необхідно для визначення реальної вартості, правильногопланування заміни старих машин та обладнання новими. Коефіцієнт фізичного зносу(Кзн) можна визначити за формулою.

К зн=∑ ЗН/Вп ,

де ∑ ЗН – сумазносу основних фондів;

Вп – первісна вартістьусіх або окремих видів, груп основного капіталу.

Фізичнийзнос частково відновлюється шляхом ремонту, реконструкції та модернізаціїосновних засобів.

Моральнийзнос виявляється в тому, що випущені раніше основні засоби за своєюконструкцією, продуктивністю, економічністю значно поступаються новим зразкам.Тому періодично виникає необхідність заміни застарілих основних засобів новими,більш економічними.

Відновленнязношених основних засобів та їх відтворення виконується за рахунокамортизаційних відрахувань, що формуються при амортизації цих фондів.

Амортизація– поступове перенесення по частинах вартості основних фондів на вироблений заїх допомогою продукт. Вона здійснюється з метою накопичення фінансових ресурсівдля фінансування наступного відновлення та відтворення основних фондів.

Амортизаційнівідрахування – грошове відображення розміру амортизації, відповідного ступенязносу основного капіталу. Вони включаються до собівартості продукції такомпенсуються при її продажу у виручці, що надходить. Амортизаційнівідрахування підприємства проводять щоквартально, відповідно до встановленихєдиних норм і балансової вартості основних фондів за окремими групами абоінвентарними об'єктами [2, 7].

Нормиамортизаційних відрахувань встановлюються у відсотках відношення річної сумиамортизації до балансової вартості основних фондів. Вони відображають розмірщорічних амортизаційних відрахувань до амортизаційного фонду. За допомогою нормамортизації регулюється швидкість обороту основного капіталу. Річну нормуамортизації (Нд) можна визначити ха такою формулою:

На = (Вб+Вкр-Вл)/Тс/Вб *100 ,

деВб – балансова вартість основних виробничих засобів;

Вкр– вартість запланованого капітального ремонту основних засобів за весь термінїх експлуатації;

Вл –ліквідаційна вартість;

Тс-час експлуатації основних засобів.

Сумуамортизаційних відрахувань за відповідний звітній період визначають шляхом множеннявстановленої норми амортизації на балансову вартість відповідної групи основнихфондів на початок звітного періоду. Розрахувати її можна за такою формулою:

А = ( Вб*На) :100

де А– сума амортизаційних відрахувань, грн.;

Вб — – балансова вартість відповідної групи основних фондів на початок звітногоперіоду, грн.;

Нд — норма амортизаційних відрахувань відповідної групи основних фондів, %.

Нинів Україні діють такі норми амортизаційних відрахувань у залежності від групиосновних фондів:

1група – 1-2 %;

2 група – 2-10%;

3 група — 3-6%;

4 група – 4-15%.

Увідповідності до встановлених норм амортизаційні відрахування здійснюються наповне відновлення активної частини основних фондів протягом нормативноготерміну експлуатації, по інших основних фондах – протягом всього фактичноготерміну їх експлуатації.

Загальнийрозмір амортизаційних відрахувань за рік визначається шляхом підрахункуквартальних сум амортизації, вирахуваних за всіма групами основних фондів, безврахування повністю зношених фондів, що відносяться до машин, обладнання татранспортних засобів. Сума нарахованої амортизації відноситься на собівартістьпродукції, робіт чи послуг. У сезонних виробництвах річна сума амортизаційнихвідрахувань включається до витрат виробництва за період роботи підприємства вданому році.

Нарахуванняамортизації припиняється в період реконструкції, переозброєння основних фондівз повною їх зупинкою, при переведенні їх на консервацію.

Амортизаціяокремого об’єкта основних фондів групи 1 провадиться до досягнення балансовоювартістю такого об’єкта 100 неоподаткованих мінімумів громадян. Залишковавартість об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатамивідповідного податкового періоду, а його вартість прирівнюється до нуля.

Амортизаціяосновних фондів груп 2,3 і 4 провадиться до досягнення балансовою вартістюгрупи нульового значення.

Усучасних умовах при високому рівні інфляції, як ніколи раніше виникаєнеобхідність періодичної переоцінки основних фондів та визначення їхвідновлювальної вартості, яка відповідає реальним економічним обставинам.

РОЗДІЛ 2

СТАНЗДІЙСНЕННЯ КАПІТАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ У ВІДТВОРЕННІ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ В ТОВ«ЗЕЛЕНЬКІВСЬКЕ»

 

2.1     Аналіз здійснення капітальнихінвестицій у відтворенні основних засобів в ТОВ „Зеленьківське”

 

Сільськогосподарськетовариство з обмеженою відповідальністю розташоване в селі Ромашки, смт.Рокитне Рокитнянського району Київської області. Підприємство займаєтьсявирощуванням сільськогосподарської продукції та тваринництва.

Загальна площасільськогосподарських угідь – 2757,85 га, з них: рілля –2757,85 .

Постійнепідвищення продуктивної сили землі – одне з головних завдань, оскільки відцього залежить зміцнення економіки країни. Земля виступає як основним засобомвиробництва, так і засобом праці. А тому, крім аналізу використання основнихфондів сільськогосподарського призначення, слід проаналізувати використанняземлі як основного засобу виробництва. Про забезпеченість господарстваресурсами свідчать показники таблиці 1.

Таблиця 1

Забезпеченістьресурсами та їх використання ТОВ „Зеленьківське”

Показники 2007р. 2008р. 2009р.

2009 р. до

2007 р,

у %

Сільгоспугідь, га 8001,1 8344,91 8345,04 104,3 Ріллі, га 3060,36 4263,75 3467,62 113,31 Середньорічна кількість працівників 170 205 153 90 Середньорічна вартість осн. виробничих фондів с/г призначення, тис.грн 28454,5 31872,4 45846,45 161,12 Фондовіддача, грн. 0,528 1,272 0,739 139,96 Фондомісткість 1,896 0,786 1,354 71,41 Фондоозброєність 167,379 155,475 299,65 179,02 Всього енергетичних ресурсів, тис.к.с. 108 124,8 136 125,93 Енергозабезпеченість, тис.к.с. 3,529 2,927 3,922 111,14 Енергоозброєність, к.с. 395,2 408,62 539,37 136,48

Із таблиці 1 ми бачимо, що середньорічнавартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення в 2008роців порівнянні з базисним роком збільшилась на 61,12 %, а середньорічнакількість працівників скоротилась на 10 %. Це забезпечило збільшенняфондоозброєності на 79,02 %. Фондовіддача також збільшилася на 39,96 %, а врезультаті цього зменшилась фондомісткість на 28,59 %. Кількість енергетичнихресурсів в 2007 року збільшилася на 25,93 % і склала 136тис. к. с. А щостосується енергоозброєності, то вона також збільшилась на 36,48 % і на кінецьроку становить 539,37 к. с. Це свідчить про те, що господарство на протязі останніх років придбало певну кількість новоїтехніки. Деяка техніка була повністю замінена новими машинами і механізмами.

Звернувшиувагу на те, що підприємство вирощує різні сільськогосподарські культури, можнапроаналізувати структуру посівів та площу, яку займають ці культури, в таблиці2.

Таблиця 2

Структурапосівів ТОВ „Зеленьківське”

Культура 2008 р. 2009 р. 2009 р. до 2008 р. +/-га га % га % Цукровий буряк 1366,70 16,34 - - - Кукурудза 417,00 4,98 376 4,45 - Озима пшениця 1623,6 19,41 2404,30 28,49 780,7 Ячмінь фуражний 1052,1 12,58 - - - Озимий ріпак 881,10 10,53 1287,20 15,25 406,1 Ячмінь насіннєвий 1270,20 15,18 - - - Мак 548,90 6,56 - - - Соя 1112,50 13,35 740,00 8,76 -372,50 Ячмінь 22,00 0,26 1358,50 16,09 1336,50 Пар 68,00 0,81 30,00 0,35 -38 Горох - 410,00 4,85 - Соняшник - 1530,10 18,13 - Гречка - 221,00 2,68 - БТ - 5,00 0,05 - Всього 8362,10 100 8438,10 100 -

Зтаблиці 2 ми бачимо, що в 2008 році порівняно з 2008 роком підприємство такікультури як цукровий буряк, ячмінь фуражний, ячмінь насіннєвий, мак зовсім несіяли. А такі культури як соняшник, гречка, горох посіяли вперше. Це пов’язаноз тим, що собівартість на ці нові культури менша, а ціна навпаки більша. Такожменші затрати праці. В наш час для цукрового буряка зовсім немає шляхів збуту.Ця культура збиткова.

Особливості галузі вносять доповнення в розрахунок показниківекономічної ефективності господарської діяльності. В зв’язку з тим, щогосподарська діяльність ведеться на землі, крім показників продуктивностітварин та урожайності сільськогосподарських культур обов’язково розраховуєтьсявиробництво валової і товарної продукції та кожного виду окремої продукції на100 га відповідних земельних угідь. Про ефективність господарської діяльностіТОВ «Зеленьківське» свідчать показники, зведені в таблиці 3.

Таблиця 3

Ефективність господарської діяльності ТОВ „Зеленьківське”

Показники 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2009 р. до 2007 р., % Виробництво валової продукції, тис. грн. 37548,3 38167,1 28348,1 75,49 Виробництво валової продукції на 100 га с/г угідь, тис. грн. 469,29 457,37 339,7 72,39 Реалізація товарної продукції на 100 га с/г угідь, тис. грн. 157,36 394,78 339,59 >в 2,16 Виробництво валової продукції на 1грн. основних вироб. фондів, грн. 1,32 1,2 0,62 46,97 Виробництво зерна на 100 га посівів, ц 4800 3770 1921,42 40,02

Ізтаблиці 3 ми бачимо, що виробництво валової продукції в 2008 році зменшилося на24,51 %, тобто на 9200,2 тис. грн. Зменшення валової продукції і збільшенняземельних угідь показує, що земля використовується гірше, зниження валовоїпродукції пояснюється зниженням урожайності всіх сільськогосподарських культур,відсутністю кормової бази та ліквідацією тваринництва, тому майже вся виробленапродукція була реалізована. Рівень товарності в звітному році становить 99,97%, в той час як в базисному році товарність становила 33,53 %. Реалізаціятоварної продукції на 100 га сільгоспугідь збільшилась в 2,16 разів. У 2008році, порівняно з 2005 роком, виробництво зерна на 100 га. ріллі зменшилось на59,98 %, що негативно вплинуло на ритмічність грошових надходжень та напогіршення економічного стану господарства в цілому.

Виробничийнапрям (спеціалізація) підприємства – вирощування зернових культур. В структуріреалізації продукції зернові культури – ячмінь, пшениця та кукурудза займають60 %, а ріпак та соняшник – 27 %.

Томувиробничий напрямок можна визначити так – ТОВ «Зеленьківське» зерновогонапрямку з розвиненим вирощуванням технічних культур.

Ефективністьгосподарської діяльності в значній мірі залежить від виробничого напрямкупідприємства та рівня його спеціалізації. Рівень спеціалізації визначаєтьсяструктурою грошових надходжень.

Оцінкафінансового стану підприємства є необхідною умовою розробки планів і прогнозівфінансового оздоровлення підприємств, мінімізації ризиків за позиками тавнесками, диверсифікації відсоткових ставок, а також інформативностіінвесторів, кредиторів і менеджерів.

Кожномусуб'єкту господарювання АПК властива багатогранна і різнопланова виробнича,комерційна, фінансова діяльність: виробництво основної продукції, допоміжноїпродукції, виконання робіт; надання послуг по обслуговуванню;фінансово-інвестиційна діяльність. Все це унеможливлює здійснення об'єктивної оцінки фінансового станупідприємства лише одним найважливішим показником, її можна зробити тільки задопомогою системи показників, що детально враховують особливості та всебічнохарактеризують господарське становище підприємства.

Існуєбагато показників, призначених для детальної та всебічної оцінки фінансовогостану підприємства. Проте, їх можна класифікувати залежно від мети та завданьоцінки і звести у такі напрямки:

— показники оцінкимайнового стану;

— показники оцінкиприбутковості;

— показники оцінкиліквідності та платоспроможності;

— показники оцінкифінансової стійкості та стабільності;

— показникирентабельності;

— показники діловоїактивності;

— показникиакціонерного капіталу.

Показникифінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі учасники економічнихвідносин з підприємством могли одержати інформацію про його фінансовунадійність, а отже, прийняти рішення про

економічну доцільністьпродовження чи установлення таких відносин. У кожного з партнерів підприємства— постачальників, покупців, акціонерів, банків, податкових адміністрацій — свійкритерій економічної доцільності. Тому і показники оцінки фінансового станумають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власнихінтересів.

Інформаційноюбазою оцінювання фінансового стану підприємства є дані бухгалтерського балансу(форма 1) та додатків до нього (форма 2), статистична та оперативна звітність.

Структураосновних фондів змінюється як у динаміці, так і залежно від спеціалізаціїпідприємства. Тому оптимальний рівень фондооснащеності і раціональну структуруцих фондів необхідно встановлювати для підприємства відповідно до йоговиробничого напряму, досягнутого рівня інтенсивності розвитку головної галузі,місцевих природних умов.

Фінансовийстан підприємства — це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіхелементів системи фінансових відносин підприємства. Він визначається сукупністювиробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, щовідображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовийстан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної тафінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види йогодіяльності.

Першза все, зростаючий випуск агропромислової продукції та ріст її реалізаціїпозитивно відображаються на фінансовому стані підприємства. Із зменшеннямобсягів виробництва, погіршенням якості продукції труднощі з її реалізацієюпризводять до зниження надходження коштів на поточні рахунки підприємства,погіршення його платоспроможності.

Виробничо-фінансовадіяльність суб'єктів господарювання АПК має забезпечувати систематичненадходження і ефективне використання фінансових ресурсів, дотриманнярозрахункової, касової, орендної, кредитної та договірної дисципліни,досягнення раціонального співвідношення між власними і залученими грошовимизасобами, фінансової стійкості та ліквідності. Це сприятиме ефективномуфункціонуванню підприємства.

Метоюоцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищеннярентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи йогостабільної роботи і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншимиустановами.

Фінансовастійкість – це стан активів підприємства, що гарантує його постійнуплатоспроможність і передбачає, що ресурси вкладені в підприємницьку діяльністьповинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, аодержаний прибуток забезпечувати самофінансування і незалежність підприємствавід зовнішніх залучених джерел формування майна.

Якщо активи підприємствасформовані за рахунок зобов’язань, то його фінансовий стан є нестійким. Зпоточними зобов’язаннями необхідно здійснювати постійну оперативну роботу щодоконтролю за своєчасним поверненням їх та залученням в господарській діяльностічерез поточні зобов’язанняінших активів. Відоптимізації співвідношення власних і залучених активів залежить фінансовий станпідприємства, про які свідчать показники фінансової стійкості, зведені в табл. 4.

Таблиця 4

Показникифінансової стійкості ТОВ „Зеленьківське ”

Показники

Норм.

знач.

Рік 2008 р.+,- 2007 2008 2009 2005р. норми Коефіцієнт автономії (концентрації власного капіталу) >0,5 0,175 0,07 -0,08 -0,26 -0,58 Маневреність робочого капіталу За пл 0,083 0,06 0,052 -0,031 - Коефіцієнт фінансової залежності <2,0 5,71 12,79 -12,53 -18,24 - Коефіцієнт маневреності власного капіталу >0,5 0,29 -0,52 3,51 3,22 3,00 Коефіцієнт концентрації залученого капіталу <0,5 0,82 0,92 1,08 0,26 0,58 Коефіцієнт поточних зобов’язань >0,5 0,42 0,46 0,52 0,10 0,02 Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу <0,5 4,71 11,79 -13,53 -18,24 -14,03 Коефіцієнт забезпечення власними коштами >0,1 -1,08 -1,32 -2,77 -1,69 -2,87 Коефіцієнт фінансової стабільності >1 0,21 0,08 -0,07 -0,28 -0,93 Коефіцієнт забезпечення запасів робочим капіталом >0,2 0,25 -0,27 -2,21 -2,46 -2,66 Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів робочим капіталом За пл. 0,13 -0,11 -0,98 -0,98 -1,11 Коефіцієнт фінансового лівереджу <1 1,98 5,43 -7,1 -9,08 -8,08

Товариство задосліджуваний період зменшило коефіцієнти покриття запасів і оборотних активіввласними коштами відповідно на 2,46 та 1,104 пункти, тобто запаси скоротилисьбільше, ніж у два рази. У цілому товариство для здійснення господарськоїдіяльності використовує значну частку залученого капіталу, який в 14 разівперевищує власний капітал.

Надмірборгів може підвищити ризик товариства щодо спроможності розплатитись із своїмикредиторами. За досліджуваний період коефіцієнт концентрації залученогокапіталу збільшився на 0,26 пункти. Коефіцієнт фінансової стабільності свідчитьпро велику залежність товариства від зовнішніх довгострокових кредитів, занормою він повинен перевищувати 1, а на кінець звітного року він дорівнює мінус0,07 пунктів, тобто підприємство на грані банкрутства. Фінансову автономністьтовариства характеризує також коефіцієнт довгострокового залучення позичковихкоштів, який показує рівень залучення позичкових коштів у господарськудіяльність на тривалий час.

Структуракапіталу товариства характеризується співвідношенням зовнішніх зобов’язань івласного капіталу. Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу,нормативне значення якого менше 0,5, має тенденцію до збільшення, тобтозалежність товариства від залучених коштів зростає, залученні кошти в 14 разівперевищують власні, знак мінус показує, що підприємство має нерозподіленийзбиток. Перевищення позикових коштів над власними вказує на те, що товариствомає низьку фінансову стійкість і високу залежність від зовнішніх фінансовихджерел.

2.2 Амортизаційнівідрахування, як джерела відтворення о.з. в ТОВ «Зеленьківське»

 

Господарську діяльність ТОВ «Зеленьківське» здійснює не лишеза рахунок власних коштів, а й на залучений позичковий капітал для розширеноговідтворення чи придбання основних засобів. Користується лише короткостроковимикредитами для погашення заборгованості по заробітній платі та придбання паливо- мастильних матеріалів, насіння, добрив та засобів захисту рослин.

Говорячипро показники ліквідності підприємства, мають на увазі наявність у ньогооборотних коштів у розмірі, теоретично достатньому для погашеннякороткострокових зобов’язань хоча із порушенням термінів погашення, передбаченихконтрактами. Про ліквідність коштів свідчать розрахунки табл. 5.

Таблиця 5

Показникиліквідності ТОВ „Зеленьківське”

Показники Нормативне знач. 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2009р.до 2007р. +/- норми Загальний коефіцієнт покриття(платоспроможність) >1 1,14 0,82 0,51 -0,63 -0,49 Коефіцієнт швидкої ліквідності >0,5 0,67 0,98 0,53 -0,14 0,03 Коефіцієнт незалежної (забезпеченої)ліквідності >0,5 0,17 0,06 0,04 -0,13 -0,46 Частка оборотних активів в загальній сумі активів За пл. 0,39 0,38 0,29 -0,1 Частка виробничих запасів в оборотних активах >0,5 0,37 0,34 0,38 0,01 -0,12 Платоспроможність підприємства в межах нормативногорівня має реальну можливість забезпечити фінансову стійкість підприємства,тобто зберегти стабільність платоспроможності, вона залежить від структуризобов’язань підприємства і характерним співвідношенням власного і залученогокапіталу.

Таблиця 6

Показникиоцінки майнового стану

№ Назва показника Алгоритм розрахунку Нормативне значення 2006 2007 2008 11 Коефіцієнт зносу основних засобів 0.18 0.20 0,27 Зменшення 22 Коефіцієнт оновлення основних фондів 0.25 0.07 0.07 Збільшення

Можназробити висновок, що коефіцієнт зносу основних засобів зріс, тому він невідповідає нормативному значенню. Коефіцієнт оновлення основних фондів за трироки показав тенденцію до зменшення, а коефіцієнт вибуття основних фондіввідповідає нормативному значенню – зменшується.

Показник платоспроможності показує, скільки грошовиходиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю поточнихзобов'язань. Наше підприємство має неліквідний баланс, тому що коефіцієнтменший одиниці на 0,49 пунктів. Абсолютна ліквідності в порівнянні 2008 року до2007 року зменшився на 0,63 пункти. Це свідчить про зниження здатності самогопідприємства терміново погасити свої зобов’язання. Коефіцієнт швидкоїліквідності відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточнихзобов’язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Узвітному році порівняно з базисним він зменшився на 0,14 п. с., але перевищуєнорматив на 0,03 пункти. Це свідчить про покращення платоспроможностіпідприємства за рахунок повернення боргів.Платоспроможність підприємства в межах нормативного рівнямає реальну можливість забезпечити фінансову стійкість підприємства, тобтозберегти стабільність платоспроможності, вона залежить від структуризобов’язань підприємства і характерним співвідношенням власного і залученогокапіталу.

2.2     Особливості капітальнихінвестицій в ТОВ „Зеленьківське” у зв’язку з бюджетною формою фінансування

 

Вданий час, будь-яке, підприємство під час ведення господарської діяльностіспівпрацюватиме з державним та місцевим бюджетами. Товариство з обмеженою відповідальністю„Зеленьківське” знаходиться в державній власності і безпосередньо має своївідносини з державним бюджетом.

По-перше,державне фінансування коштами зі спеціального фонду державного бюджету. Такожпитома вага фінансування підприємства ведеться за рахунок власних коштівотриманих безпосередньо від господарської діяльності та наданні різних послуг.

По-друге,іде співпраця у зв`язку з державною підтримкою сільського господарства, зарахунок бюджетних дотацій, які в 2006 році склали 74,6 тис. грн. на продукціютваринництва; в 2007 році відповідно 66 тис. грн. на продукцію рослинництва та23 тис. грн. на продукцію тваринництва, а також податку на додану вартість втваринництві на 227 тис. грн.; в 2008 році була доплата на молоко в розмірі259.5 тис. грн. за рахунок податку на додану вартість. Також надаються пільги ідоплати з боку держави на автотранспорт.

В лютому 2008 рокупідприємство здійснило придбання імпортної сільськогосподарської техніки. Прирозмитненні техніки ТОВ «Зеленьківське» з метою сплати ПДВ виписано податковийвексель відповідно до п. 11.5 ст. 11 Закону України „ Про податок на доданувартість ” від 03.04.97 р.№ 168/97-ВР. Підприємство ввезло техніку після 20лютого до 1 березня, тому векселі у нас є двох категорій. Суму зобов'язань задекларацією підприємство сплатило до бюджету. В наступному податковому періодісума за податковим векселем включена до складу податкового кредиту декларації,по якій здійснюються розрахунки з бюджетом, так як техніка закуплена з метоюпередачі на баланс іншого підприємства згідно рішення.

В липні 2006 року, після здачі елеватора в експлуатацію, булаздійснена реорганізація ТОВ „Зеленьківське” шляхом виділення новогопідприємства. В активі підприємства буде техніка, комплекс елеватора таподатковий кредит з ПДВ, а в пасиві – кредиторська заборгованість та статутнийфонд.

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИПОКРАЩЕННЯІНВЕСТИЦІЙУВІДТВОРЕННІОСНОВНИХЗАСОБІВСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГОПІДПРИЄМСТВА

 

3.1 Основнінапрямки раціонального використанняосновних засобів

 

Протягом останніх років у більшості аграрних підприємствУкраїни спостерігається низький рівень відтворювальних процесів основних фондіві ефективності їх використання. Коефіцієнт оновлення машин і устаткування,тобто найбільш активної частини основних фондів, коливається в межах 2-3%загального їхнього обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 60-70%загальної вартості. В аграрному виробництві парк діючих тракторів і комбайнівмістить більше двох третин спрацьованих і технічно застарілих.У сільськогосподарському товаристві гальмом у раціональномувикористанні автомобільного парку є недостатня кількість шляхів з твердимпокриттям, що призводить до передбаченого зносу автомобілів і зниження рівня їхвикористання. У результаті несприятливих кліматичних умов і бездоріжжя річнапродуктивність автомобілів знижується на 65 – 70 %, а тракторів та транспортнихзасобів на 40 – 50%. Дорожні умови, в яких здійснюється перевезеннясільськогосподарських вантажів дуже різноманітні – від асфальтованих іполіпшених ґрунтових шляхів до виораного поля і повного бездоріжжя навесні івосени при здійсненні внутрішньогосподарських перевезень.Велике значення для підвищення ефективності використаннятранспорту у сільськогосподарському товаристві має будівництво та вдосконаленняавтомобільних шляхів. Вантажопідйомність автомобілів на шляхах з твердимпокриттям збільшується на 25 — 80 %, швидкість у 2 – 3 рази, витрати паливаскорочуються у 2 рази, а також значно знижуються витрати на ремонт.Існуючий нині тракторний парк не забезпечує вчасноговиконання всіх сільськогосподарських робіт і, крім того, використовується нераціонально. Це призводить до порушення строків проведення робіт, а отже, дозниження врожайності сільськогосподарських культур та погіршення економікитовариства у цілому. Тому вже тепер можна значно підвищити ефективністьвикористання машино – тракторного парку за рахунок збільшення змінного ірічного виробітку, скорочення простоїв техніки через відсутність необхіднихзапасних частин, ремонтних матеріалів, палива, нестачу механізаторських кадрів,внаслідок чого техніка використовується в одну зміну.Одним із перспективних засобів підвищення рівнязабезпечення виробництва машинами та обладнанням є лізинг. Він являє собоюформу фінансування капіталовкладень, яка має схожість з орендою. Завикористання машини орендар сплачує її власнику спожиту вартість та процент закредит. Для користувача (орендаря) лізинг вирішує одночасно проблему придбаннятехніки і фінансування покупки. Поряд із фінансовим лізингом важливу роль відіграєоперативний лізинг (прокат засобів виробництва).У складі матеріальних ресурсів сільськогосподарськоговиробництва значна частка у рослинництві належить насінню і добривам, а втваринництві – кормам. Тому зниження матеріаломісткості продукції безпосередньопов’язане з підвищенням урожайності сільськогосподарських культур, а такожперевагою темпів зростання продуктивності тварин порівняно із споживаннямкормів. На сучасному етапі розвитку сільськогосподарського товариства великогозначення набуває ефективне використання уже створеного виробничого потенціалу,зміцнення та вдосконалення матеріально – технічної бази.Матеріально – технічна база сільськогосподарськоготовариства являє собою сукупність речових елементів і енергії, за допомогоюяких створюють сільськогосподарську продукцію.

Подальший розвитокматеріально – технічної бази в умовах прискорення науково – технічного прогресупередбачає створення таких продуктивних сил, які дозволяють найповнішепроявитись кожному трудівнику, змінити зміст праці у сільськогосподарськомутоваристві, підвищити її продуктивність, а також культурно – технічний рівеньпрацівників.

Під науково – технічним прогресом слід розуміти всебічнийрозвиток і удосконалення сільськогосподарського виробництва на базі широкоговпровадження в його галузі економічно ефективної техніки, прогресивноїтехнології та організації виробництва, розроблених на основі сучасних досягненьнауки і техніки. Науково – технічний прогрес значно впливає на суспільневиробництво. Він вносить зміни у матеріально – технічну базу, є основоюзростання продуктивності праці.Конкретним проявом науково – технічного прогресу єбезперервне вдосконалення виробничих засобів, впровадження прогресивноїтехнології та організації виробництва, що забезпечує значне підвищення продуктивностісуспільної праці.Підвищення темпів реконструкції внутрішньогосподарськихшляхів – важлива умова підвищення ефективності використання транспортнихзасобів сільськогосподарського товариства, прискорення процесу інтенсифікаціїта спеціалізації виробництва.

 

3.2Контроль капітальних вкладень у відтворенні основних засобів

 

Капітальнівкладення – витрати на створення нових, реконструкцію і технічне переозброєннядіючих основних засобів. За допомогою капітальних вкладень здійснюється якпросте, так і розширене відтворення основних засобів.

Длявизначення розміру капітальних вкладень на підприємстві складається бюджеткапітальних витрат, тобто розрахунок запланованих витрат на капітальнівкладення. Бюджет капітальних витрат включає такі данні:

-первіснувартість усіх основних засобів на початок планового періоду;

наявністьневикористаних амортизаційних відрахувань на початок планового періоду;

-сумуамортизаційних відрахувань, яка буде нарахована протягом планового періоду;

-орієнтованийпідрахунок вартості устаткування, яке підлягає зміні або продажу протягомпланового періоду;

-орієнтованусуму амортизаційних відрахувань на придбані основні засоби протягом плановогоперіоду;

-вартістьосновних засобів та суму амортизаційних відрахувань, яка буде в Товариства накінець планового періоду.

Вихідними передумовами розроблення бюджету капітальних вкладень є:календарний план реалізації інвестиційного проекту; бюджетні заявки навиконання окремих видів робіт і придбання матеріалів, механізмів, устаткування,розроблених виконавцями окремих функціональних блоків проекту; загальнастратегія фінансування інвестиційного проекту; попередній графік потокуінвестиційних витрат, складений на етапі розробки бізнес-плану проекту;фінансовий стан інвесторів проекту.

Бюджет капітальних витрат включає два розділи: І розділ –„Капітальні витрати”, ІІ розділ – „Надходження коштів” [7, 14].

Під час опрацювання розділу «Капітальні витрати»передбачається зробити такі розрахунки як виділення із загального інвестиційнихвитрат тієї частини, яка належить до поточного періоду. Це здійснюється в томуразі, коли тривалість реалізації інвестиційного проекту перевищує один рік;уточнення обсягу інвестиційних витрат поточного року з урахуванням коректив,які вносяться підрядчиком у технологію робіт; уточнення обсягу і структурикапітальних витрат у зв’язку із зміною індексу цін після затвердженняпоказників бізнес-плану проекту; уточнення первісного обсягу капітальних витратз урахуванням резерву фінансових ресурсів, передбачених у контракті зпідрядчиком на покриття непередбачених витрат.

Процес розробки розділу „Надходження коштів” передбачає, якправило, такі етапи: уточнення загального обсягу надходження коштів з метоюзбалансування цього показника з показником загального обсягу капітальнихвитрат, які відображено в першому розділі бюджету; уточнення структури джерелнадходження коштів у разі зміни обсягу капітальних витрат; забезпеченняузгодження обсягу надходження коштів за окремими періодами формування дохідноїчастини бюджету з обсягом капітальних витрат; передбачених в окремі періодизгідно з календарним планом виконання робіт.

Бюджеткапітальних вкладень, як і календарний план, розробляється спочатку нанаступний рік у розрізі кварталів, а потім у рамках наступного кварталу деталізуєтьсяу розрізі місяців.

Напідставі бюджету капітальних витрат приймають рішення щодо здійсненнякапітальних вкладень.

Існуєтри види капітальних вкладень:

Перший– на заміну й оновлення устаткування з метою підвищення якості продукції абоскорочення витрат на її виробництво.

Другий– на розширення виробничих потужностей у зв’язку зі збільшенням попиту напродукцію, що вробляється.

Третій– на створення виробничих потужностей для випуску нових видів продукції.

Рішеннящодо об’єктів, їх придбання, вироблення або удосконалення Товариство вирішуєсамостійно. На підставі такого рішення визначають джерела, за рахунок якихздійснюватимуться ці капітальні вкладення.

Заринкових відносин важливе значення має вибір оптимальної структури джерелфінансування капітальних вкладень. Фінансування капітальних вкладеньздійснюється за рахунок власних і залучених коштів.

Структура джерел фінансування капітальних вкладень підприємствазалежить від багатьох факторів, зокрема: від оподаткування доходівпідприємства; темпів зростання реалізації товарної продукції та їхньоїстабільності; структури активів підприємства; стану ринку капіталу; відсотковоїполітики комерційних банків; рівня управління фінансовими ресурсамипідприємства; суті стратегічних цільових фінансових рішень підприємства тощо.

Неслід забувати, що порушення оптимального співвідношення між власними ізалученими джерелами фінансування капітальних вкладень може призвести допогіршання фінансового стану підприємства.

Відповіднодо чинного законодавства джерелами фінансування капітальних вкладень можутьбути:

1)власні фінансові ресурси;

2)позичені фінансові ресурси;

3)кошти, отримані від продажу цінних паперів, внески членів трудових колективів;

4)кошти державного бюджету та місцевих бюджетів;

5)кошти іноземних інвесторів.

Власні фінансові ресурси включають внески засновниківпідприємства, амортизаційні відрахування; прибуток, який використовується увигляді фондів, резервів у процесі господарської діяльності.

Грошовачастина внесків власників підприємства передовсім спрямовується на придбанняосновних фондів.

Сума амортизаційних відрахувань, що спрямовується на капітальнівкладення, залежить від балансової вартості основних фондів, нормамортизаційних відрахувань, структури основних виробничих фондів.

Сумаприбутку, що використовується на капітальні вкладення, залежить від розміруприбутку, який залишається в розпорядженні підприємства.

Зарахунок державного бюджету фінансуються централізовані капітальні вкладення.Бюджетні кошти надаються підприємствам лише в тому разі, коли об'єкти включенодо цільової комплексної програми, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Порядокфінансування капітальних вкладень залежить від способу проведення капітальнихробіт.За підрядного способу будівництво об'єктів здійснюється відповідними підряднимиорганізаціями..

Фінансування будівництва й розрахунки згідно з договором можутьмати форму авансових платежів за виконані елементи робіт або здійснюватисяпісля завершення робіт на об'єкті будівництва.

Договірна вартість будівництва розраховується на підставівартості, яка визначається згідно з проектом, тобто на підставі фіксованої цінита договірних умов її зміни із зазначенням потрібних коефіцієнтів, індексів таінших критеріїв.

Господарськийспосіб будівництва застосовується за будівництва невеликих об'єктів,реконструкції та розширення діючих підприємств. Господарський спосібвідрізняється від підрядного тим, що підприємство самостійно, власними силами здійснюєбудівельно-монтажні роботи, тобто об'єднує функції і замовника, і підрядчика. Уцьому разі розрахунки здійснюються за фактично виконані роботи, включаючивитрати на утримання підрозділів, зайнятих організацією будівництва. Післязавершення будівництва підприємство визначає інвентарну вартість кожного введеного вексплуатацію елемента в складі об'єкта будівництва.

 

3.3 Шляхипідвищення ефективності використання о. з. підприємства

 

Фондипідприємства – це матеріальні та грошові ресурси, потрібні для розвиткувиробництва. Це головна частина активів підприємства. Вони поділяються наосновні виробничі засоби, що перебувають у виробництві не один рік і вартістьсвою поступово переносять на створену продукцію, і оборотних, щовитрачаються протягом одного виробничого циклу і свою вартість одразупереносять на новостворену продукцію.

Основніфонди підприємства – це засоби праці, які функціонують у виробничому процесідовгий час (більше 1 року) і при цьому не змінюють своєї матеріально –уречевленої форми, а свою вартість поступово переносять на продукцію, якавиробляється за їх допомогою.

Усі основнівиробничі засоби, залежно від участі у процесі виробництва, поділяються на активні і пасивні.

Найбільшу частинувартості основних засобів складає їх активна частина. До неї відносять – робочімашини, транспортні засоби, робочу і продуктивну худобу, багаторічнінасадження.

Оцінюютьосновні фонди за: 1) первісною вартістю;2) переоціненою вартістю; 3) залишковоювартістю; 4) справедливою вартістю; 5) ліквідаційною вартістю; 6) амортизованоювартістю; 7)балансовою вартістю.

У процесісвоєї експлуатації основні засоби зношуються і свою вартість поступовопереносять на новостворену продукцію. Для перенесення вартості використовуютьамортизацію – грошове вираження зносу основних засобів. Норми амортизаціївстановлюються у % до балансової вартості основних засобів.

Оборотнівиробничі фонди – предмети праці, які повністю споживаються в одномувиробничому циклі, відразу і повністю переносять свою вартість на продукцію, щостворюється, і в процесі виробництва змінюють свою матеріально – речову форму.

За джереламиформування розрізняють:

— власні;

— прирівняні до власних;

— залучені;

— позичені.

З оглядувластивостей оборотних фондів можна сказати, що вони мають вирішальний вплив наформування собівартості та вартості сільськогосподарської продукції.

Співвідношенняміж основними і оборотними засобами повиннобути в межах 1 до 2, щоб підприємство досить добре функціонувало.

Дужепозитивним є постійне зростання цього показника з кожним роком. Спостерігаєтьсятакож постійне зростання з кожним роком активної частини основних засобів, що єдуже позитивною тенденцією.

Джереламипростого і розширеного відтворення основних засобів можуть бути власні,позичкові і залучені кошти та цільові надходження і благодійні внески. Довласних джерел відносять прибуток від основної операційної та іншої операційноїдіяльності; від фінансово-інвестиційної діяльності та від позареалізаційнихоперацій; амортизаційні відрахування; надходження від реалізації вибулихосновних засобів. Специфічним джерелом фінансування відтворення основнихзасобів, що не вимагає вкладень, є їх індексація. До позичкових коштіввідносять кредити банків та інших фінансово-кредитних установ, а до залучених —випущені підприємством акції й облігації.

Головнимджерелом відтворення основних засобів є амортизаційні відрахування і прибуток.

У процесіпереходу до ринкових відносин важливим є застосування нових методів оновленняматеріальної бази. Одним із таких методів є купівля техніки в лізинг, під якоюрозуміється передача господарського майна в тимчасове користування на умовахпевного терміну, зворотності та платності.

Розвитоклізингу стимулюватиме підвищення ефективності кредитної політики банків урезультаті створення конкурентного середовища між джерелами фінансування тарозвиток організованого вторинного ринку багатьох видів техніки.

ВИСНОВКИ

 

Однимз головних завдань підприємства є підвищення продуктивності праці за рахунокрізних факторів, що впливають на неї: підвищення рівня розвитку техніки і їїзастосування, впровадження досягнень НТП, підвищення фондозабезпеченості тафондоозброєності праці, впровадження прогресивних форм організації на основіколективного підряду, впровадження комплексної механізації і автоматизації,адже за рахунок раціонального і розвиненого використання і підвищуєтьсяпродуктивність праці.

Впроцесі реалізації одержана від продажу продукції виручка використовуєтьсяпідприємством для відшкодування використаних засобів виробництва, наматеріальне забезпечення своїх робітників, здійснення розрахунків з бюджетом,для оплати рахунків з постачальниками.

Поряд зобсягом реалізації продукції підприємство планує суму прибутку. Це можливотому, що при встановлені продажних цін на продукцію в склад вартостівключається певна сума (процент) прибутку.

Для збільшеннясвоїх доходів господарство прагне не тільки продати товар за максимально високою ціною, а йскоротити витрати, та ще й до того постійно підвищувати якість продукціївласного виробництва.

ТОВ«Зеленьківське» зацікавлене в підвищенні показників господарської діяльності тафінансових результатів. Доход підприємства утворюється з виручки реалізованоїпродукції, за вирахуванням матеріальних та інших прирівняних до них затрат.Прибуток утворюється з виручки від реалізації продукції, що включає витрати назаробітну плату.

Сучаснийрівень розвитку характеризується комп'ютеризацією усіх сфер діяльностігосподарства країни. Автоматизована система обробки економічної інформації пообліку відвантаження і постачання продукції з використанням автоматизованихробочих місць бухгалтера передбачає рішення цієї задачі і облік реалізаціїготової продукції і її постачання.

ТОВ„Зеленьківське” спеціалізується переважно навиробництві молока, м`яса та овочів закритогогрунту.

Аналізуючиструктуру с.-г. угідь, можна сказати, що землі в господарстві використовувалисьв 2008 р. інтенсивно.

Затри досліджувані роки площа земель змінилась. Тобто в 2006, 2007 і 2008 рокахзагальна площа сільськогосподарських угідь становила відповідно 737, 785 і 785га.

Щодоефективності використання трудових ресурсів, то слід зазначити, що при високійтрудомісткості виробництва праця робітників недостатньо оплачується, тому слідпідвищувати заробітну плату, що призведе до покращення діяльності працівників.За період 2006 – 2008 рр. підприємство покращило показники своєї діяльності,зокрема вартість валової продукції зросла у півтора рази за рахунок збільшеннягрошових надходжень від реалізації продукції тваринництва.

Щостосується фінансових показників, то вони майже ідентичні з уже описаними. Томухочу звернути увагу на те, що у господарства є всі можливості для розширеноговідтворення.

Коефіцієнтиплатоспроможності свідчать про те, що підприємство має власні засоби напогашення заборгованостей;

Забезпеченістьпідприємства власними ресурсами зростає, а це свідчить, що йде ріст виробництвана підприємстві і зростає його стійкість в платоспроможності та ліквідності

Такожпозитивним явищем є збільшення оснащеності підприємства основними фондами:фондозабезпеченість збільшилась, а фондоозброєність майже в півтора рази впорівнянні з 2006 роком. Це спричинено збільшенням середньорічної вартостіосновних фондів. Рівень рентабельності майже не змінився, що негативновідобразилося на діяльності підприємства.

Підвищенняекономічної ефективності сільськогосподарського виробництва органічно пов’язанез найбільш раціональним використанням виробничих ресурсів рослинництва ітваринництва, збільшенням виробництва продукції з кожного гектара землі,підвищення урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин,поліпшенням якості продукції, зміцнення матеріально-технічної бази,удосконалення господарського механізму АПК і економічного стимулювання,поліпшення використання наявних фондів.

Взагалідля покращення результатів виробництва слід використовувати механізми ринковоїекономіки, нові технології та кваліфікованих кадрів. Все вище перераховане укомплексі з раціональним використанням ресурсів значно покращитьсільськогосподарське виробництво і діяльність підприємства в цілому.

Велику увагу потрібно приділить оборотному капіталу, який потрібномати в достатньому обсязі, для забезпечення нормального функціонуванняпідприємства. В якості джерел формування оборотних ресурсів можна взятикороткостроковий кредит банку під виробництво якогось конкретного видупродукції, або інших джерел фінансування (наприклад інвестиції).

Підприємству слід переглянути набір продукції, яку вонивипускають, і в більшій мірі випускати ті види продукції, які користуютьсяпостійним попитом, можливо навіть ще більше розширити асортимент, що повиннопринести деяку стійкість і надходження доходів підприємства.

Потрібно розширити коло діяльності, знаходити клієнтів не тількибюджетні організації, а й комерційні структури, які в змозі розрахуватисьвчасно за отриману продукцію.

За рахунок взятого кредиту поновити устаткування на більш нове,удосконалене, яке буде не таке матеріалоємне, що дозволить знизити собівартістьвиробленої продукції, підприємство зможе працювати з високою потужністю.

Звичайно за допомогою вказаних пропозицій миттєво не можнапокращити фінансовий стан підприємства, так як за кредити потрібнорозрахуватись, але в майбутньому це може принести позитивні результати.

Велику увагу потрібно приділить оборотному капіталу, який потрібномати в достатньому обсязі, для забезпечення нормального функціонування підприємства.В якості джерел формування оборотних ресурсів можна взяти короткостроковийкредит банку під виробництво якогось конкретного виду продукції, або іншихджерел фінансування .

Підприємству слід переглянути набір продукції, яку вонивипускають, і в більшій мірі випускати ті види продукції, які користуютьсяпостійним попитом, можливо навіть ще більше розширити асортимент, що повиннопринести деяку стійкість і надходження доходів підприємства.

Потрібно розширити коло діяльності, знаходити клієнтів не тількибюджетні організації, а й комерційні структури, які в змозі розрахуватисьвчасно за отриману продукцію.

За рахунок взятого кредиту поновити устаткування на більш нове,удосконалене, яке буде не таке матеріалоємне, що дозволить знизити собівартістьвиробленої продукції, підприємство зможе працювати з високою потужністю.

СПИСОКВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ

 

1.      Агропромисловий комплексУкраїни: стан, тенденції та перспективи розвитку: Iнформацiйно — аналітичнийзбірник. Вип. 3 / За ред. П.Т. Саблука та iн. – К.: IАЕ, 1999.– 452 с.

2.      Андрущенко Л.В. Державнийнагляд за страховою діяльністю в Україні / Л.В. Андрущенко // Розвитокгосподарсько-правового забезпечення сучасної економіки: матеріали міжнар.наук.-практ. конф. – Донецьк.: 2006. С. 51-54.

3.      Андрущенко Л.В. Страхуванняв Україні: від зародження до сьогодення / Л.В. Андрущенко //Південноукраїнський правничий часопис. – 2007. – № 2. – С. 200-202.

4.      Бабин В.А. „О практических аспектах оценки риска в бизнесе” //Управление риском. – 2003. – № 2. – С. 52-55.

5.      Базилевич В.Д., БазилевичК.С. Страхова справа. – К.: Товариство„Знання”, КОО, 1997. – 216 с.

6.      Балабанов И.Т.Риск-менеджмент. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 192 с.

7.      Бережний С.А., Буцький А.В.,Васильченко І.В. та ін. Як застрахувати урожай // Український інвестиційнийжурнал Welcome. – 2002. – № 11-12. – С. 17-23.

8.      Біленчук Д.П., БіленчукП.Д., Залетів О.М., Клименко Н.І. Страхове право України. Підручник для вищихнавчальних закладів. За редакцією професора П.Д. Біленчука і президента Лігистрахових організацій України О.Ф. Філонюка. – К.: Атака, 1999. – 368 с.

9.      Брязгун Н.П. Страхуванняврожаю сільськогосподарських культур // Фінанси сільськогосподарськихпідприємств: посібник з питань фінансових відносин у ринкових умовах. – К.: ІАЕУААН, 2000. – 280 с.

10.    Вітлінський В.В., Наконечний Я.С. Методи формування резервів напокриття кредитних ризиків // Фінанси України. – 1998. – № 12. – С. 78-85.

11.    Воблый К.П. Основы экономии страхования. – Тернополь: Экон. думка,2001. – 238 с.

12.    Воробьев М. В. Страховые программы транснациональных корпорацийСША // Экономика, политика, ідеологія, 1992. – № 1. – С 42-48.

13.   Горбач Л.М. Страхова справа: Навч. посібник. – Луцьк:Редакційно-видавничий відділ „Вежа” Волинського лерж. ун-ту ім. Лесі Українки,2001. – 181 с.

14.   Дем’яненко М.Я. Проблеми фінансово-кредитного забезпеченняаграрного сектора АПК // Проблеми фінансової підтримки малих і середніхпідприємств на селі / За ред. М.Я. Дем’яненка. –К.: ННЦ ІАЕ, 2004. – 368 с.

15.    Дісмукес Р., Вандевеєр М. Скільки коштує страхування врожаю тадоходу в США? // Пропозиція. – 2002. № 1. –С. 41-44.

16.    Електронне видання www.volyn.com.

17.   Закон Російської Федерації „Про державне регулюванняагропромислового виробництва”, від 14.03.1997р., № 100 – ФЗ.

18.   Закон України „Про внесення змін до Закону України „Прострахування” від 4.10.2001р., № 2745-ІІІ // Відомості Верховної Ради.–2002. –№ 7.

19.   Закон України „Про Державний бюджет України на 2003 рік” від26.12.2002р., № 380-ІV // Відомості Верховної Ради. – 2002 – № 46.

20.   Закон України „Про державну підтримку сільського господарстваУкраїни” від 24.06.2004р., № 1877-ІV // Відомості Верховної Ради України. –2004. –№ 49.

21.   Закон України „Про стимулювання розвитку сільського господарствана період 2001-2004 років” від 07.06.2001р., № 2514-ІІІ // Відомості ВерховноїРади. – 2001. – № 33.

22.   Закон України „Про страхування” від 7.03.1996р., № 85 / 96-ВР. //Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 18.

23.    Зуб Г.І., Навроцький С.А. Страхування ризиків у сільськогосподарськомувиробництві // Економічний довідник аграрника / В.І. Дробот, Г.І. Зуб, М.П.Кононенко та ін. / За ред. Ю.Я. Лузана, П.Т. Саблука. – К.: Преса України,2003. – С. 61-67.

24.   Калініченко Є. „Соломку підстеливши” // Агросектор. – 2005, № 4. – С. 16-18.

25.    Клапків М. Загальні умови страхування як необхідний елементправового регулювання страхових відносин // Право України. – 1995. – № 12. – С. 53-61.

26.    Клапків М.С. Про методологію класифікації економічних ризиків //Вісник Терноп. акад. нар. госп. – Тернопіль: Екон. думка, 2000. – С. 33-36.

27.    Клюй С.В., Піхоцький І.О. Про методику страхуваннясільськогосподарських ризиків // Вісник Терноп. акад. нар. госп., 2001. – С. 11-19.

28.    Криворучко А.В. Розвиток страхового ринку в сільському господарстві// Економіка АПК. – 1997. – № 6. – С. 28-34.

29.   Кривошпик Т.Д. Страхування майна громадян. Розділ в книзі„Страхування”: К., КНЕУ, 1998. – С. 303-326.

30.    Ксенофонтов М. Оцінка організаційних заходів з реформуванняаграрного сектора // Економіка України. – 2000 р. – № 10. – С. 56-67.

31.    Лисицький А.С. Поліпшення використання сільськогосподарськогопотенціалу в Україні // Соціально-економічна ситуація та шляхи подоланнякризового стану в агропромисловому комплексі України. – К.: ІАЕ, 1999. – 349 с.

32.    М.М.Александрова. Страхування: Навчально-методичний посібник. –К.: ЦУЛб, 2002. – 284 с.

33.   Маркетинг та управління страховою компанією: теорія, практика тазарубіжний досвід. / Центр підготовки та перепідготовки кадрів таінформаційно-аналітичного забезпечення страхової діяльності. – Київ, 2002. – 436 с.

34.   Мачуський В.В. Правові основи страхування: Навч. посіб. /Київський національний економічний університет. – К.: КНЕУ, 2003. – 302 с.

35.    Мних М.В. Страхування як механізм надання підприємницької діяльностіта соціального захисту населення. – К.: Знання України, 2004. – 428 с.

36.    Навроцький Д.А. Забезпеченняфінансової стійкості страхового ринку України // Фінансово-кредитна системаУкраїни: проблеми та шляхи вирішення: Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичноїконференції. 22 березня 2004р. –Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 61-62.

37.    Навроцький С.А. Ризики підприємця та страхування у підприємництві// Основи підприємницької діяльності та агробізнесу. – К., 2002. – 412 с.

38.    Навроцький С.А. Розвиток товариств взаємного страхування в АПК //Вісник Терноп. акад. нар. госп., 2001. – 350 с.

39.    Навроцький С.А. Страхування майна підприємств АПК // ЕкономікаАПК. – 1996. – № 4. – С. 87-93.

40.    Наказ Міністерства фінансів України „Про затвердження Заходів щодосприяння розвитку кредитних спілок, кооперативних банків і товариств длявзаємного страхування” від 3.04.2001р., № 161 // Офіційний вісник України. –2001 – № 16.

41.    Наконечний С.І., Савіна С.С. Погодний ризик АПК: адаптивне моделювання,економічне зростання та прогнозування. – К.: ДЕМІУР, 1998. – 293 с.

42.    Осадець, Страхування. Підручник. – К.: КНЕУ, 1998. – 248 с.

43.    Островерха Р.Е. Реальність страхового захисту // Фінанси України.2003. – №6. – С. 76-87.

44.    Офіційний сайт Держфінпослуг www.dfp.gov.ua.

45.   Офіційний сайт Ліги страхових компаній України: www.uainsur.com.

46.    Офіційний сайт Міністерства аграрної політики www.minagro.gov.ua.

47.    Офіційний сайт Міністерства Фінансів України www.minfin.gov.ua.

48.    Портал про страхування сільськогосподарських ризиків www.agroinsurance.com.

49.   Постанова Кабінету Міністрів України „Питання використання коштівдержавного бюджету за деякими бюджетними програмами у сфері агропромисловогокомплексу” від 2.03.2006р., № 243 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 10.

50.    Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку іправил проведення обов’язкового страхування врожаю сільськогосподарськихкультур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськимипідприємствами, врожаю зернових і цукрових буряків сільськогосподарськимипідприємствами всіх форм власності” від 11.07.2002р., № 1000 // Офіційнийвісник України. – 2002. – № 29.

51.    Постанова КабінетуМіністрів України „Про ставки платежів по обов’язковому страхуванню врожаюсільськогосподарських культур і багаторічних насаджень у сільськогосподарськихпідпрємствах” від 19.04.1993р., № 282.

52.    Рекомендації Міністерства Аграрної Політики України „Про розширеннястрахування врожаю сільськогосподарських культур та порядок використання коштівДержавного бюджету України, які спрямовуються на здешевлення вартості страховихпремій, фактично сплачених суб’єктами аграрного ринку” від 18.05.2005р., N37-21-3-12 // Офіційний вісник України. –2005. – № 7102.

53.    Ротова Т.А., Руденко Л.С. Страхування: Навчальний посібник – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2001. – 402 с.

54.    Саблук П.Т. Підвищення ролі аграрної економічної науки уформуванні та реалізації аграрної політики в Україні // Економіка АПК. – 2001.– № 3. – С. 37-39.

55.    Слюсаренко О.О. Стан страхового ринку України // Українськийінвестиційний журнал Welcome, 2002. – № 11-12. – С.65-72.

56.    Смоленюк Р.П. Необхідність страхового захистусільськогосподарських підприємств: Мат. Всеукраїнської наук. конф. „Бізнес наПоділлі: стратегія, організація, ефективність”, 2001. – С. 48-53.

57.    Смоленюк Р.П. Перспективи розвитку страхування врожаюсільськогосподарських культур в Україні: Матер. міжнар. наук-практ. конф. „Стані проблеми трансформації фінансів регіонів у перехідний період” – 1999. – 415 с.

58.    Смоленюк Р.П. Страховий ринок: проблеми і перспективи становлення, 1998. – 383 с.

59.    Смоленюк Р.П. Страхування врожаю сільськогосподарських культур:досвід зарубіжних країн: Мат. другої міжнар. наук.-практ. конф. „Розвитокстрахового ринку та його кадрове забезпечення”. – Тернопіль: ТАНГ, – 2001. – 427 с.

60.    Стенограмма семинара „Страхование урожая: вчера, сегодня, завтра”/ Под ред. И.Б.Котлобовского. – М., 2000. – С.102-112.