Реферат: Теорія грошей в сучасній економічній науці
ЗМІСТ
Вступ… 2
1. Сучасні теоретичні підходи до теорії грошей. 3
1.1. Сучасний монетаризм як напрям розвиткукількісної теорії 3
1.2. Сучасний кейнсіансько-неокласичний синтез у теоріїгрошей. 9
2. Особливості рівня грошового ринку в економіці України. 13
2.1. Грошовий ринок в Україні 13
2.2. Грошова маса в обігу та її розміщення. 14
3. Монетарне регулювання та його особливості в Україні 18
3.1. Особливості та цілі грошової політики в Україні 18
3.2. Інструменти грошово-кредитної політики. 19
/>Вступ
В умовах догрошового обігу обмін, як правило,ґрунтувався на одночасному використанні кількох еквівалентів, які становилифіксовану систему. З розвитком рабовласництва складовим елементом такої системистало використання рабів. Наприклад, у стародавніх норвежців співвідносилисьтри елементи: раби, корови, зброя. Раби як загальний еквівалент у різні часивикористовувались у античних народів, на Близькому Сході, в Центральній Африці.Другий великий суспільний поділ праці — відокремлення ремесла від землеробства- супроводжувався вдосконаленням загального еквівалента. Врешті-решт, у процесіісторичної еволюції товарного виробництва і товарного обміну відбуваєтьсяперехід від загального товарообміну до грошової форми обміну і відповідно — відзагальної форми вартості до грошової.
Відмінність між загальною і грошовою формамивартості полягає не в тому, який саме товар виконує роль загальногоеквівалента, а в тому, чи закріпилась ця роль за одним товаром. Якщо цесталося, то відбувається перехід до грошової форми вартості.
Важливе місце при вивченні грошового ринку тагрошових відносин належить вивченню основних теорій грошей.
Мета дослідження: вивчення сучасних теорійгрошей та оцінка їх застосування на сучасному грошовому ринку.
Мета дослідження визначає основні завданнякурсової роботи:
· вивчити сутність металістичної теорії грошей;
· з’ясувати сутність номіналістичної теорії грошей;
· проаналізувати основні засади кількісної теоріїгрошей;
· вивчити практичне застосування основних теорійгрошей на сучасному грошовому ринку України.
Предмет дослідження: дія основних теорійгрошей.
Об’єкт дослідження – грошова система України.
/>1.Сучасні теоретичні підходи до теорії грошей/>1.1. Сучасний монетаризм як напрям розвитку кількісноїтеорії
Сучасний монетаризм як один із напрямівекономічної думки виник у 60-х роках ХХ ст. у зв’язку з пошуком шляхівподолання інфляції, тривале зростання якої ставилося за провину економічнійполітиці, що проводилася за кейнсіанськими рецептами. Кейнсіанство сформувалосяна межі 20-30-х років, коли потрібно було подолати глибокий спад виробництва табезробіття. А для цього були придатними будь-які способи«накачування» державою ефективного попиту як черезфіскально-бюджетну, так і монетарну політику, незважаючи на можливі інфляційнінаслідки.
Сучасний монетаризм сформувався в 60-70-тіроки, коли особливо загострилася проблема інфляції, а проблеми безробіття таспаду виробництва відійшли на другий план. Вирішити цю проблему закейнсіанськими рецептами було неможливо, потрібні були нові підходи.
Разом з тим сучасний монетаризм не єпринципово новою теорією. Він, по суті, є відродженою й осучасненоюнеокласичною кількісною теорією. У процесі розвитку цієї теорії монетаристиспиралися на кейнсіанські дослідження грошового механізму і, безумовно,запозичили з нього те, що не суперечило реальній дійсності. Тому між сучасниммонетаризмом і кейнсіанством є певна наступність, тим більше, що і самекейнсіанство принципово не відкидало кількісної теорії. Якраз остання буламетодологічним підґрунтям формування обох цих напрямів, що, безперечно,сприятиме їх взаємному зближенню.
Вважається, що формування сучасногомонетаризму було започатковано виходом у світ наукових праць представників«чиказької школи» на чолі з М. Фрідманом: «Дослідження в галузікількісної теорії» (за редакцією М. Фрідмана, 1956) та "Історіягрошей Сполучених Штатів.1868-1960" (автори М. Фрідман та А. Шварц, 1963).
Найбільш вагомими елементами сучасногомонетаризму, які стосуються теорії грошей та монетарної політики, є такі положення:
Усупереч базовому положенню кейнсіанськоїтеорії, що ринкова економіка внутрішньо не збалансована і її механізм нездатний до саморегулювання, монетаристи дотримуються прямо протилежного погляду- вільна ринкова економіка, що базується на приватній власності, є потенційногармонійною, здатною до повного саморегулювання, якщо певні зовнішні сили цьомуне стануть на заваді. Тому якщо в реальній дійсності в економіці є такі явища,як періодичні кризи, безробіття, інфляція тощо, то це результат дії саме такихзовнішніх сил. Зокрема, в названій вище праці "Історія грошей СполученихШтатів.1868-1960" М. Фрідман та А. Шварц довели, що світова економічнакриза 1929-1933 рр., що розпочалася в США, була спровокована помилковоюмонетарною політикою ФРС, що призвела до надмірного скорочення пропозиціїгрошей і платоспроможного попиту.
Грошова сфера у монетаристів є відносносамостійною, відокремленою від сфери реальної економіки, що означаловідродження «класичної дихотомії», яка розглядає грошовий механізм якекзогенний щодо економіки. Оскільки грошова сфера безпосередньо пов’язана здіяльністю держави (через емісію грошей та монетарну політику), то якраз вонане може бути внутрішньо збалансованою і є потужним джерелом дестабілізації длясектора реальної економіки.
Оскільки головна загроза дестабілізації дляреальної економіки виходить з грошової сфери, то остання має бути центральнимоб’єктом державного регулювання, з тим щоб створити найсприятливіші умови дляповної реалізації можливостей ринкового механізму саморегулювання. При цьомудержава повинна регулювати грошову сферу переважно економічними методами, абимаксимально виключити пряме втручання в економічну діяльність суб’єктів ринку.У цю вимогу не вписуються фіскально-бюджетні методи економічного регулювання якнадто жорсткі. Тому монетаристи зосередили основну увагу у своїх дослідженняхна методах та інструментах монетарної політики.
Аналіз динаміки грошової маси (пропозиціїгрошей) та динаміки кризових явищ в економіці США приблизно за 100 років,проведений М. Фрідманом та А. Шварц, незаперечно довів, що номінальний обсягВВП перебуває у тіснішому кореляційному зв’язку з пропозицією грошей, ніж зінвестиціями та генеруючою їх нормою процента, які визнаються кейнсіанцямивирішальним чинником впливу на економіку. Динаміка ВНП, а значить і цін, чітко,тільки з деяким відставанням, йде за динамікою маси грошей в обороті. Томумонетаристи знову в центр уваги поставили кількісний чинник, якийбезпосередньо, а не через процент та інвестиції, впливає на кон’юнктуру ринку,ціни і виробництво. На цій підставі вони вважали регулювання пропозиції грошейважливим способом попередження кризових явищ, згладжування коливань діловогоциклу.
Як послідовні прихильники кількісної теорії,монетаристи спираються у своїх дослідженнях на формулу «рівнянняобміну» І. Фішера: M × V = P × Q. Різниця лише в тому, що І. Фішер робить наголос на впливгрошового фактора (кількості грошей) на ціни, а монетаристи — на вплив цього чинникана обсяг номінального валового продукту. Проте ця відмінність не заперечуєпринципової тотожності їх позицій щодо центрального положення кількісної теорії- про вплив кількості грошей на ціни. Адже величина PQ — це фактично обсягвалового національного продукту. Тому рівняння обміну можна записати так:
M × V = ВНП,
де ВНП — номінальний валовий національнийпродукт. Але суть указаного рівняння і взаємозв’язок його складових від цьогоне змінюються.
Досить близькою до кількісної теорії є йпозиція монетаристів щодо швидкості грошей та її впливу на економічні процеси.Вони стверджують, що величина V стабільна на коротких часових інтервалах, азмінюється лише на довготермінових інтервалах, проте зміни ці відбуваються плавноі можуть легко передбачатися. Це дало підстави монетаристам абстрагуватися відчинника V при визначенні впливу М на рівень цін на всіх часових інтервалах, учому вони повністю солідаризуються з представниками класичної кількісноїтеорії.
Поставивши в центр свого дослідженнякількісний фактор (М), монетаристи змушені були по-новому сформулювати і«передатний механізм», звівши його до формули: М — По — Ц, тобтозміна кількості грошей (М) впливає на попит (По) і через нього на ціни (Ц). Цеймеханізм видається досить ефективним, оскільки тривалість передатного процесу єкороткою і можливість впливу на ціни через регулювання М досить висока. Це даєможливість оперативно регулювати через пропозицію грошей збалансованість попитуі пропозиції на ринку.
Проте такий «передатний механізм»має й істотний недолік — він обмежується лише процесами, що відбуваються усфері обміну і зовсім не зачіпає сфери виробництва, яка залишається в ньому«чорним ящиком».М. Фрідман спробував пояснити той механізм, щоскритий у «чорному ящику», через портфель активів, якими володіютьусі економічні суб’єкти. Усі власники таких портфелів звикають до певноїструктури цих активів, зокрема до співвідношення грошових запасів і запасівінших активів (фінансових і не фінансових). І якщо пропозиція грошей (М)зростає, звична структура активів порушується, і щоб її відновити, економічнісуб’єкти будуть більше купувати інших активів, у тому числі матеріальних, щопідвищить попит на товарних і фінансових ринках і стимулюватиме розширеннявиробництва. У кейнсіанському аналізі портфель активів включає лише один актив- облігації, що не дає можливості виявити цей шлях впливу М на виробництво.
Визнавши регулювання пропозиції грошей (М)головним напрямом регулятивного впливу держави на економіку, монетаристи могли,подібно до кейнсіанців, сповзти на інфляційні позиції. Адже нарощуванняпропозиції грошей (М), у їх трактуванні, само по собі приводить до зростанняплатоспроможного попиту, що «тягне» за собою розширення номінальногоВВП. Останнє може бути як за рахунок збільшення виробництва реального ВВП, такі за рахунок зростання середнього рівня цін, тобто інфляції.
Щоб виключити таку можливість, М. Фрідманзапропонував «грошове правило» довгострокової грошової політики, заяким держава повинна не намагатися «накачувати» ефективний попитчерез довільне нарощування маси грошей, а підтримувати помірне, постійнезбільшення пропозиції грошей пропорційно до середньорічних темпів зростання ВВПта очікуваної інфляції. Згідно з цим правилом приріст маси грошей в оборотівизначається за формулою, яка дістала назву «рівняння Фрідмана»:
D М = D Р + D¡,
де D М — середньорічний темп приросту маси грошей,%за тривалий період;
D Р — середньорічний темп очікуваної інфляції, %;
D ¡ — середньорічний темп приросту номінального ВВП, %.
Розраховані М. Фрідманом на підставі цьогоправила темпи стабільного зростання М для США в той період коливалися в межах3-5% на рік. Якби центральний банк США утримував пропозицію грошей протягомтривалого часу в цих межах, то середній рівень цін залишався б незмінним. Уразі перевищення цих меж у країні розпочалося б розкручування інфляції, а прибільш низьких темпах зростання пропозиції грошей розпочнеться дефляція,скорочення темпів зростання ВВП і навіть його зменшення.
Монетаристи внесли певні корективи в постулатикласичної кількісної теорії:
· визнали, що на тривалих часових інтервалах Vзмінюється, що ускладнює зв’язок між М і Р та робить їх динамікунепропорційною;
· між зміною М та її проявом у сфері цін івиробництва існує певний часовий лаг, який теж ускладнює зв’язок між М та Р іповинен враховуватися в монетарній політиці;
· ці два явища грошового механізму, по суті,виключають два постулати кількісної теорії — пропорційності й однорідності, івони замінюються постулатом асинхронності в динаміці М і Р;
· держава у своїй монетарній політиці повиннаорієнтуватися не на поточні проблеми, а на перспективні — передусім напідтримання цін на стабільному рівні.
Сучасний монетаризм дістав широке визнання векономічній науці, а його рекомендації — в економічній практиці. Йогопритягальна сила полягає у такому:
· у введенні жорсткого правила поведінки для державив грошовій сфері, що діє подібно до золотого стандарту;
· у простоті, легкості і надійності вирішення надтоскладних суспільних проблем (послаблення циклічності, підвищення рівнязайнятості, подолання інфляції тощо) — для цього достатньо тримати під жорсткимконтролем грошову пропозицію, заборонити будь-які вільності з боку держави прирегулюванні грошової сфери;
· у надто простому способі визначити винуватця тих чиінших економічних та соціальних негараздів — ним є орган, який допустивнадмірне зростання, або надмірне скорочення М в обороті;
· у явних симпатіях монетаристів до приватногопідприємництва, захисті його від надмірного втручання з боку держави,пропозиціях створити для нього найсприятливіші конкурентні, фіскальні,монетарні тощо умови для розвитку.
Разом з тим ідеї сучасного монетаризму незалишилися застиглими догмами. Вони постійно піддавалися жорсткій критиці, азміни в економічній ситуації в країнах Заходу обумовлювали прагнення віднайтинові або вдосконалити старі положення монетаристської теорії, у тому числі ішляхом компромісів між її двома напрямами — кейнсіанством та монетаризмом.
1.2. Сучаснийкейнсіансько-неокласичний синтез у теорії грошей
З позицій історичного розвитку економічноїтеорії сучасний монетаризм спіткала та ж сама доля, що й кейнсіанство: післястрімкого злету розпочався період критичної оцінки, розчарування та спробудосконалення. Це можна пояснити тим, що поява сучасного монетаризму у йогокрайньому прояві (ідея «чиказької школи») була спробою дати відповідьлише на одну локальну проблему економічного розвитку — знайти вихід з інфляційноготупика, в якому опинилася капіталістична економіка в 60-70-ті роки, подібно дотого як кейнсіанство шукало відповідь теж на одну локальну проблему, алепов’язану з подоланням безробіття та економічного спаду, перед якою опинилосякапіталістичне суспільство на межі 20-30-х років.
Для Кейнса і його школи боротьба з інфляцієюне була актуальною, найбільше їх цікавила проблема безробіття, і вони навітьрадили використовувати інфляцію для вирішення цієї проблеми. Для Фрідмана ійого школи так само не дуже актуальною була проблема боротьби з безробіттям. Їхособливо турбувала інфляція, і вони для її подолання радили жорстко обмежитипропозицію грошей темпами зростання ВВП, заспокоюючи суспільство, що ринковиймеханізм сам відрегулює економічну рівновагу, тобто пропонували пуститивирішення проблеми зайнятості на самоплив.
Коли економіка західного світу в 70-80-ті рокивийшла на пряму поступового рівномірного зростання за відсутності високоїінфляції, виявилося, що актуальні для кейнсіанців і монетаристів локальніпроблеми не просто зникли, а трансформувалися в хронічні та одночасні. Інфляціята безробіття постійно «жевріють» у ринковій економіці, загрожуючипідірвати її механізм то в одному, то в іншому напрямі, а то й в обох зразу.Щоб запобігти таким загрозам, ринкову економіку в нових умовах потрібно«лікувати комплексно» — від можливості сплеску як інфляції, так ібезробіття та стагнації. Ні кейнсіанські, ні монетаристські рецепти в їхчистому вигляді для цього не годилися, що й визначило процес взаємопроникненняцих ідей, формування кейнсіансько-монетаристського синтезу як нового етапу врозвитку монетаристської теорії.
Не вдаючись до розбору конкретних ідей окремихекономістів, що представляють цей новий напрям, зупинимося лише на деякихположеннях з арсеналу кейнсіанців та монетаристів, які стали загальновизнанимита широко реалізуються на практиці.
Сьогодні вже більшість економістів визнаютьактивний вплив кількісного фактора (М) на перебіг процесів у сфері реальноїекономіки на коротких інтервалах та на рівень цін (та інфляцію) — надовготермінових. Визнають вони і важливу роль держави в регулюванні економіки,тільки дещо по-різному розставляють акценти при визначенні механізмурегулювання. Одні з них більше уваги приділяють активному прямому впливу нареальний сектор економіки через механізм фіскально-бюджетної політики, що даєпідстави звинувачувати їх у прихильності до кейнсіанства. Другі, не відкидаючиролі фіскально-бюджетної політики, перевагу надають монетарному механізмові векономічному регулюванні, що свідчить про більші симпатії їх до монетаризму.Водночас усі вони визнають допустимість помірної інфляції, її позитивний впливна розвиток реальної економіки та спроможність центральних банків регулюватипропозицію грошей (М) на адекватному помірній інфляції рівні.
Представники обох напрямів монетаристськоїтеорії погоджуються з тим, що зупинити інфляційну спіраль важко, що легше їїпопередити, ніж потім перебороти. Тому вони єдині в тому, що кожна країнамусить виробити таку стратегію монетарної політики, яка не дала б змогиінфляції вийти з-під контролю. Для цього центральні банки повинні мати високийрівень самостійності, а пріоритетом їх діяльності має стати досягненнядовгострокових стратегічних цілей, а не орієнтація на поточні вимогиекономічних суб’єктів чи політичних структур, якими б гострими потребами вонине обґрунтовувалися. Щодо змісту таких стратегічних цілей, то позиції окремихдослідників розходяться: одні пропонують стабілізацію цін, інші — стабілізаціюгрошової маси, треті — стабілізацію попиту, четверті — стабілізаціюномінального ВНП. Але такі розходження не зачіпають методологічних засад, єнормальним проявом творчого підходу до розв’язання складної економічноїпроблеми.
У зв’язку з визнанням пріоритетності вмонетарній політиці довгострокових стратегічних цілей, актуальності набулапроблема опрацювання загальних правил поведінки в грошовій сфері, якими повиннікеруватися органи монетарного управління у своїй оперативній діяльності.Оскільки кейнсіанці більше орієнтуються на проблеми короткотермінового періоду,а монетаристи — довготермінового, розроблення таких правил має сприятивирішенню проблем обох періодів. Зокрема, такі правила обмежуватимуть діїмонетарної влади щодо надто вільного повороту «штурвала економічногокорабля» під впливом поточних подій, які нерідко оцінюються сутосуб’єктивно. Цей «корабель» буде більш прямолінійно рухатися достратегічних цілей.
У процесі полеміки щодо необхідності такихправил монетаристи погодилися збільшити їх гнучкість і розширити межі для того,щоб монетарна влада мала більше простору для маневру при оперативномуреагуванні на деякі непередбачувані події. Кейнсіанці, у свою чергу, погодилисяз доцільністю розроблення «загальних правил» у такому трактуванні.
Більшість економістів сходяться на тому, щовизначення стратегічних цілей та чіткого «коридору» руху до них будезаспокійливо діяти на економічних суб’єктів, зменшувати їхні негативніочікування щодо поведінки цін, курсу та процента і цим сприяти досягненнюрівноваги на грошовому ринку.
Багато спільного досягнуто вже і в підходах довикористання інструментів монетарного регулювання. Сучасна монетарна практикабазується, власне, на рекомендаціях як кейнсіанців, так і монетаристів. Так,операції на відкритому ринку, що найбільш безпосередньо впливають на пропозиціюгрошей (М), ґрунтуються на монетаристських рецептах проведеннягрошово-кредитної політики, а процентна політика, яка більш тісно пов’язана зінвестиційними процесами, — на кейнсіанських рецептах. Проте як одні, так ідругі застосовуються в практичній діяльності центральних банків з регулюваннямонетарної сфери. Процентна політика та операції відкритого ринку вважаютьсякласичними інструментами грошово-кредитної політики і в цьому статусі ввійшли вбільшість публікацій з монетаристської теорії, у тому числі в навчальнулітературу.
Спираючись на рекомендації, що синтезують ідеїмонетаристської та кейнсіанської шкіл, сучасна регулятивна практика доситьефективно поєднує свою прихильність до довгострокових цілей економічногорозвитку, що походить з монетаристських ідей, з обережним застосуваннямрегулюючих заходів держави на короткотермінових інтервалах, зокрема в межахекономічного циклу. Якраз тому Заходу вдалося уникнути великих економічнихпотрясінь з початку 80-х років ХХ ст.
/>2.Особливості рівня грошового ринку в економіці України
2.1. Грошовий ринок в Україні
За січень — жовтень 2006 року грошова базазбільшилася на 6.0%, у тому числі в жовтні — на 3.5%, і на 01.11. 2006 р.становила 87.7 млрд. грн. Головним чинником зростання монетарної бази у жовтнібули інтервенції Національного банку України з купівлі іноземної валюти наміжбанківському ринку[1].
Протягом січня — жовтня поточного року середскладових грошової бази обсяг грошей поза банками збільшився на 13.5% (у жовтні- зменшився на 0.4%) до 68.4 млрд. грн., інші кошти зросли на 67.2% (у жовтні — зменшилися на 0.5%) (див. графік 33). Незважаючи на зростання (на 19.9%) ужовтні поточного року резервних коштів у складі грошової бази, їх обсяг уцілому за десять місяців зменшився на 14.4% і на 1 листопада становив 19.2млрд. грн.
В умовах повільного розширення грошової базиНаціональний банк України забезпечував необхідний рівень грошової пропозиціїчерез відповідне регулювання вимог з формування банками обов'язкових резервів.З урахуванням останнього рішення про зменшення нормативів формування банкамиобов'язкових резервів за коштами у національній валюті, яке набуло чинності з 1жовтня 2006 року, в поточному році відбулося вивільнення коштів обов'язковихрезервів на суму близько 10 млрд. грн.
На кінець жовтня поточного року в складігрошової бази гроші поза банками становили 77.9% (на початок року — 72.8%),резервні кошти банків — 21.9% (на початок року — 27.1%), інші кошти вНаціональному банку України — 0.2% (на початок року — 0.1%).
/>
Рис.2.1. Динаміка грошової бази та їїскладових (зміна до попереднього місяця) [2]
Нарощування депозитів банківською системою тазменшення резервних вимог до банків вплинуло на збільшення грошовогомультиплікатора з 2.34 на 01.01. 2006 р. до 2.72 на 01.11. 2006 р.
2.2. Грошова маса в обігу та їїрозміщення
На 1 листопада 2006 року загальний обсяггрошової маси в обігу (М3) становив 238.5 млрд. грн. і збільшився з початку рокуна 22.9% (за січень — жовтень 2005 року — на 39.0%). За січень — жовтеньпоточного року грошова маса в національній валюті зросла на 15.0%, в іноземній- на 48.5%.
У жовтні поточного року грошова маса зросла на1.6%, зокрема в національній валюті — на 0.8%, в іноземній валюті — на 3.5%.Одним із чинників зменшення темпів зростання грошової маси порівняно зпопередніми місяцями було сезонне зменшення обсягів готівки поза банками ужовтні (на 0.4% до 68.4 млрд. грн), що сприяло збереженню позитивної тенденціїдо поліпшення структури грошової маси — питома вага готівки в структурігрошової маси знизилася з початку року з 31.0 до 28.7%.
Таблиця 2.1.
Грошова маса, млн… грн. [3]
Період M0 M1 M2 M3** 1991* 0.3 1.7 2.4 - 1992 5 21 25 - 1993 128 334 482 - 1994 793 1860 3216 - 1995 2623 4682 6846 6930 1996 4041 6315 9023 9364 1997 6132 9050 12448 12541 1998 7158 10331 15432 15705 1999 9583 14094 21714 22070 2000 12799 20762 31544 32252 2001 19465 29796 45186 45755 2002 26434 40281 64321 64870 2003 33119 53129 94855 95043 2004 42345 67090 125483 125801 2005 60231 98573 193145 194071 2006 74984 123276 259413 261063За січень — жовтень 2006 року розрахунковийрівень монетизації збільшився з 37.65 до 43.39%.
На кінець жовтня 2006 року обсяг грошової маси(М1) становив 113.1. млрд. грн. і збільшився з початку року на 14.7% (у томучислі за жовтень — на 0.1%). У складі грошової маси (М1) переказні кошти внаціональній валюті становили 44.7. млрд. грн., або 18.8%. За десять місяцівпоточного року обсяг зазначених коштів збільшився на 16.7%, у тому числі зажовтень — на 0.9%.
Грошова маса (М2) за січень — жовтень 2006року збільшилася на 22.8% (у тому числі в жовтні — на 1.6%) і на 1 листопадастановила 237.1 млрд. грн. Обсяг переказних коштів у іноземній валюті та іншихкоштів за десять місяців поточного року зріс на 31.2%, у тому числі в жовтні — на 3.0%. На 01.11. 2006 р. питома вага переказних коштів у іноземній валюті таінших коштів у загальному обсязі грошової маси (М3) становила 52.0% і зрослапорівняно з початком року на 3.3. процентного пункту.
Найбільше (на 42.4%) за січень — жовтеньпоточного року зросли кошти клієнтів, вкладені в придбання цінних паперівбанків, проте їх частка у складі грошової маси (М3) порівняно з початком рокуне змінилась і на 01.11. 2006 р. становила 0.5%.
Протягом січня — жовтня 2006 року ситуація зготівкою на грошовому ринку була такою: у січні й жовтні спостерігалосявилучення готівки з обігу, пов'язане з перевищенням обсягів надходжень у касибанків над видатками, в інших місяцях, навпаки, спостерігалась емісія готівки.Упродовж десяти місяців поточного року за рахунок емісії покривалося 2.0% відусіх видач готівки з кас банків (у січні — жовтні попереднього року — 4.0%).
За січень — жовтень поточного року було виданоготівки на 32.5% більше, ніж у відповідному періоді попереднього року, анадходження зросли на 35.4%.
Надходження від торговельної мережі становили40.6% від загального обсягу надходжень до кас банків і порівняно з відповіднимперіодом попереднього року зменшилися на 2.3. процентного пункту. За цей періодтакож зменшилися частки виручки від усіх видів платних послуг (з 12.6. до11.6%) та надходжень на рахунки за вкладами фізичних осіб (з 11.2. до 10.9%).Одночасно збільшилася питома вага надходжень від продажу іноземної валюти (з17.1 до 18.8%) та надходжень за платіжними картками (з 1.8. до 3.0%).
У жовтні поточного року порівняно з вереснемнадходження готівки до кас банків збільшилися на 8.8%, у тому числі надходженняна рахунки за вкладами фізичних осіб — на 4.6%, надходження за платіжнимикартками — на 14.3%, а найбільше зросли надходження від продажу іноземноївалюти — на 19.9%. Одночасно обсяг залученої до кас банків готівки за всі видиплатних послуг зменшився за місяць на 3.2%. У цілому за жовтень обсягнадходжень готівки в каси банків перевищував обсяг видач, унаслідок чого буловилучено готівки з обігу на суму 243 млн. грн.
За січень — жовтень 2006 року кошти фізичнихосіб (включаючи кошти на придбання цінних паперів банків) збільшилися на 22.7%і на 1 листопада 2006 року становили 165.0 млрд. грн. Кошти суб'єктівгосподарювання за цей період зросли на 23.4% і дорівнювали 73.5. млрд. грн.
Протягом десяти місяців поточного року вструктурі розміщення грошової маси частка коштів фізичних осіб (включаючи коштина придбання цінних паперів банків) зменшилася на 0.1 процентного пункту до69.2%.
Упродовж січня — жовтня 2006 року в ціломузберігалася позитивна тенденція до нарощування обсягів заощаджень фізичних осіб(включаючи кошти на придбання цінних паперів банків) у банках України, які зацей період збільшилися на 30.1% і на 01.11. 2006 р. становили 96.5 млрд. грн.За десять місяців поточного року заощадження в національній валюті збільшилисяна 21.0%, в іноземній — на 42.7%.
Переказні кошти фізичних осіб, що становили22.2% від усіх заощаджень населення, зросли за січень — жовтень 2006 року на24.3% (переважно за рахунок їх збільшення в іноземній валюті на 58.0%) і на 1листопада поточного року становили 21.5. млрд. грн. У жовтні порівняно звереснем обсяг цих коштів зменшився на 1.0%.
У структурі коштів, залучених банками України,за станом на 01.11. 2006 р. значною (76.4%) була частка інших коштів фізичнихосіб, які зросли за січень — жовтень на 31.7% (у тому числі в національнійвалюті — на 22.5%, в іноземній — на 40.9%) і становили 73.8 млрд. грн. Зажовтень поточного року інші кошти на рахунках у банках збільшилися на 4.2%.
На 1 листопада 2006 року вкладення в цінніпапери банків становили 1.3. млрд. грн., або 1.4% від загального обсягузаощаджень фізичних осіб (порівняно з початком року їх частка зросла на 0.2процентного пункту). За січень — жовтень поточного року загальний обсяг цихкоштів збільшився на 42.4%, проте у жовтні він зменшився на 3.0%.
3. Монетарне регулювання та його особливості в Україні/>/>3.1. Особливості та цілі грошової політики вУкраїні
Об'єктами монетарної політики є регулюванняпропозиції (маси) грошей, ставка відсотку, валютний курс, швидкість оборотугрошей та ін. Головними суб'єктами грошово-кредитної політики в Українівиступає Національний банк, а також Верховна Рада України, Кабінет Міністрів,Міністерство фінансів, Міністерство економіки, які визначають основнімакроекономічні показники (обсяг ВВП), розмір бюджетного дефіциту, платіжний таторгівельний баланси, рівень зайнятості та ін. Але Національний банк розробляєосновоположні засади грошово-кредитної політики і здійснює контроль за їїреалізацією.
Стратегічні, проміжні й тактичні цілімонетарної політики в Україні, узгодження і координація їх дії реалізуютьсявибором методів та інструментів. Загалом, інструменти грошово-кредитногорегулювання економічних процесів поділяють на два види:
а) інструменти опосередкованого впливу нагрошовий ринок і економічні процеси (операції на відкритому ринку, регулюваннянорм обов'язкового резервування, відсоткова політика рефінансування комерційнихбанків, регулювання курсу національної валюти);
б) інструменти прямого впливу (установленняобмежень або заборони на пряме кредитування Національним банком потребдержавного бюджету, прямий розподіл кредитних ресурсів, що їх надаютькомерційні банки, між пріоритетними галузями і регіонами). При цьомузастосування інструментів опосередкованої дії неухильно розширюється, аінструментів прямої дії скорочується.
Процес обмеження адміністративних важелів івирішення завдань економічної політики в Україні на перших порах (1991-1994 рр)здійснювався переважно кейнсіанськими методами і передбачав надмірне втручанняорганів державного управління в господарські процеси. Водночас недооцінкаінфляції та перебільшення можливостей фіскально-бюджетного механізму вирішеннясоціально-економічних завдань привели до гіперінфляції, значного спаду рівнявиробництва і зубожіння народу. Окремі заходи і в цей час носили монетарнийхарактер, але з 1994 р. вони набули систематизованого характеру і знайшливідображення у проголошенні курсу макроекономічної стабілізації, прискоренніринкових реформ і формуванні ринкового механізму саморегулювання. Уфіскально-бюджетній сфері відбулося переорієнтування на подолання бюджетногодефіциту, зменшення податкового тиску і переведення суб'єктів господарювання назасади самофінансування. У грошово-кредитній політиці започатковано курс наподолання гіперінфляції і лібералізацію кредитного і валютного ринків.
Але переважне збереження в Українікейнсіанського підходу у фіскально-бюджетній сфері та управління монетарноюсферою на основі монетаристського підходу привели до розриву між реальноюекономікою та грошово-кредитним сектором і обмежили позитивні наслідкиантиінфляційної політики переважно монетарною сферою.
/>
3.2. Інструменти грошово-кредитноїполітикиОсновні засади грошово-кредитної політики на2006 рік розроблено на підставі аналізу розвитку економіки та грошової сфери впоточному році, основних прогнозних показників економічного і соціальногорозвитку України на наступний рік, їх очікуваного впливу на стангрошово-кредитного ринку. У них визначено напрями монетарної політики тапередбачено комплекс змінних індикаторів фінансової сфери, спрямованих наздійснення за допомогою інструментів грошово-кредитної політики регулюваннягрошового обігу та кредитування економіки з метою забезпечення стабільностігрошової одиниці. [24]
У 2004 році грошово-кредитна політикапозитивно вплинула на збереження фінансової стабільності та підтримкуекономічного розвитку. Зростання ВВП становило 12,1 відсотка, грошова масазбільшилася на 32,4 відсотка, грошова база – на 34,1 відсотка, обсягикредитування економіки – на 30,2 відсотка. Номінальний курс гривні до долараСША укріпився на 0,5 відсотка, а девальвація реального ефективного курсустановила майже 2 відсотки.
Рівень монетизації економіки на кінець 2004року становив 32,02 відсотка, зрісши за рік на 7,1 відсотка, що є найнижчимпоказником за останні п’ять років, у зв’язку з чим значно зменшилась часткаприросту грошової маси, яка абсорбується через зазначений канал і, відповідно,зросла частка приросту грошової маси, яка була поглинута підвищенням цін, щосвідчить про тенденцію до посилення дії монетарного чинника інфляції. Урозвитку банківської системи минулого року головною позитивною тенденцією булозначне прискорення темпів капіталізації.
Розвиток економіки України в 2005 роціхарактеризується значним уповільненням темпів економічного зростання.Збільшення ВВП протягом січня–липня 2005 р. порівняно з відповідним періодомминулого року становило 3,7 відсотка і мало низхідну динаміку з початку року: з6,5 відсотка в січні помісячні його темпи знизилися до мінімального значення вчервні (1,1 відсотка) та дещо збільшилися у липні (2,4 відсотка). Така динамікає значно нижчою від прогнозованої. Промислове виробництво в зазначеному періодізросло на 3,9 відсотка, а в червні та липні його динаміка була від’ємною.
Дещо поліпшилася ситуація на ринку праці,кількість безробітних, які перебувають на обліку, зменшилася за рік з 945 до825,4 тис. осіб., або на 2,7 відсотка. У результаті цього рівеньзареєстрованого безробіття, розрахований щодо працездатного населенняпрацездатного віку, знизився з 3,4 до 2,9 відсотка.
Завдяки вжиттю заходів щодо поліпшенняфіскальної політики, зокрема скасування наявних раніше численних податковихпільг, за сім місяців 2005 року вдалось досягти збільшення доходів державногобюджету на 53,2 відсотка, а їх частка у ВВП досягла 25,6 відсотка, порівняно з21,2 відсотка у 2004 році. [24]
У структурі видатків відбулося зміщення в біксоціальних трансфертів, за підсумками року прогнозується дефіцит бюджету нарівні 5,4 млрд. грн., який покриватиметься за рахунок приватизаційнихнадходжень та можливого розміщення єврооблігацій на 600 млн. євро з терміномобігу 10 років. У зв’язку з цим важливе значення для забезпечення стабільностігривні матиме вирішення проблеми посилення координації бюджетної та монетарноїполітики.
Після досягнення в 2004 році рекордногозначення позитивного сальдо зовнішньої торгівлі на рівні 4,87 млрд. дол. США в2005 році відбувається значне його зменшення. Так, за перше півріччя цейпоказник зменшився вдвічі — з 3 до 1,5 млрд. дол. США. Водночас у другомупівріччі очікується суттєве зростання зовнішніх інвестицій.
У січні — серпні 2005 року монетарна базазбільшилася на 27,4 відсотка, грошова маса – на 31 відсоток. Інтенсивнезбільшення монетарних агрегатів (яке частково мало відновлювальний характерпісля істотного уповільнення наприкінці минулого року) спостерігається на тлізначного уповільнення темпів зростання ВВП.
Головним каналом випуску коштів в обіг євалютний ринок: за січень — серпень 2005 року обсяг чистої емісії, спрямованоїна купівлю валюти, становив понад 26,4 млрд. гривень. За іншими каналамивідбувалося вилучення коштів.
Виваженішою порівняно з попереднім роком єдинаміка коштів Уряду в Національному банку: на 1 вересня 2005 року гривневізалишки становили 10,3 млрд. грн. (на відповідну дату 2004 року – 15,3 млрд.гривень). Тобто, якщо 2004 року Уряд впродовж трьох кварталів значно нарощувавзалишки коштів і різко використав їх у четвертому кварталі, то заразнагромадження і використання коштів відбувається більш рівномірно, що єпозитивним з точки зору впливу на інфляційні процеси.
За січень — серпень ціни на споживчому ринкупідвищилися на 6,7 відсотка, що є найвищим показником для зазначеного періоду заостанні п’ять років. Продовольчі товари подорожчали на 7,7 відсотка,непродовольчі – на 2,9 відсотка, послуги – на 7 відсотків. Головною причиноюцього є невідповідність між попитом і пропозицією на споживчому ринку, якавиникла наприкінці минулого року і посилюється в поточному році внаслідокзначних бюджетних виплат соціальної спрямованості.
На динаміку споживчих цін до кінця 2005 рокувизначальний вплив матиме подальше збільшення видатків бюджету соціальногоспрямування, зростання доходів населення, мінімальної заробітної плати тапенсій за наявності досить високого рівня інфляційних очікувань населення.Основними ризиками, реалізація яких може прискорити темпи інфляції, є тенденціяподальшого подорожчання пального та підвищення вартості житлово-комунальнихпослуг – у такому разі рівень інфляції в 2005 році може перевищити межі,передбачені Основними засадами грошово-кредитної політики (8,5-9,5 відсотка).[10, 21]
Валютно-курсова політика в 2005 році в умовахзмін кон’юнктури ринку спрямовується на підтримку стабільності та уникненнязначних коливань обмінного курсу гривні. На початку року внаслідок очікуваньщодо укріплення гривні значно збільшився приплив спекулятивного капіталу з-закордону.
Протягом січня — серпня 2005 року міжнароднівалютні резерви Національного банку України зросли на 4,9 млрд. дол. США, абона 51,7 відсотка (до 14,5 млрд. дол. США), що забезпечує покриття обсягуприблизно 3,8 місяця імпорту. Це зростання забезпечено головним чином у періодзначного припливу валюти на початку 2005 року. Так, за січень — квітень резервизросли майже на 3,5 млрд. дол. США, тоді як за травень — серпень, тобто післязменшення пропозиції та зростання попиту, усього на 1,4 млрд. дол. США.
За умов укріплення номінального курсу таприскорення інфляції реальний ефективний обмінний курс (РЕОК) гривні протягомсеми місяців 2005 року ревальвував більше ніж на 12 відсотків, що трапилосявперше за останні 4 роки. Це суттєво впливає на конкурентоспроможністьвітчизняних товарів на міжнародних ринках, а отже стримує експорт та сприяєзбільшенню імпорту, впливає на зростання негативного сальдо зовнішньоїторгівлі, суттєво зменшує приплив валюти та збільшує попит на неї і поступовоперетворюється на фактор уповільнення зростання резервів Національного банкуУкраїни.
Беручи до уваги можливе збереження коливанькон’юнктури, ймовірність високої інфляції, погіршення сальдо торгового балансу,значне уповільнення темпів виробництва, зменшення надходжень від приватизаціїта інші фактори, найбільш ефективною курсовою політикою до кінця 2005 року будезбереження стабільності наявного рівня обмінного курсу. Це забезпечитьпозитивний вплив на стримування інфляції, зменшить тиск на подальше укріпленняРЕОК, а середньорічне значення курсу перебуватиме в межах, визначених Основнимизасадами грошово-кредитної політики на 2005 рік, – 5,1 — 5,15 грн. за дол. США.[9, 80]
Враховуючи стабілізацію ситуації на валютномуринку після кризових явищ останнього кварталу 2004 року, система валютногорегулювання вдосконалювалася шляхом поступової лібералізації та спрощення їїелементів.
Наявність тенденцій щодо зростання інфляційнихризиків та деяких інших несприятливих явищ обумовлюють необхідність збереженнята вдосконалення основних складових системи валютного регулювання, якізабезпечують підтримання стабільності.
За урядовими прогнозами в 2006 році слідочікувати зростання ВВП на 7 відсотків. Значення внутрішніх факторів розвиткупоступово підвищуватиметься порівняно із зовнішніми. Цьому сприятиме подальшезростання доходів населення, адаптація підприємств до реформ у фінансовій сферіта поліпшення їх фінансового стану, забезпечення надійної збалансованостібюджету, подальше підвищення рівня монетизації економіки та вжиття заходів щодоуповільнення інфляції.
Очікується збереження тенденції до скороченняпозитивного сальдо торгового балансу під впливом нарощування обсягів імпорту.Важливим фактором їх зростання, а також технічного переозброєння виробництва таздійснення структурної перебудови економіки буде зростання іноземнихінвестицій, що сприятиме збільшенню питомої ваги високотехнологічних танаукомістких виробництв, поліпшенню якості, надійності таконкурентоспроможності вітчизняних товарів. У цих умовах можна очікуватизбереження високих темпів зростання будівництва, стабілізації сільськогосподарськоговиробництва, розвитку транспорту, торгівлі та інших видів діяльності.
Розгортання ринкових механізмів сприятимезростанню попиту на гроші та підвищенню рівня монетизації економіки. Високимитемпами розвиватиметься банківська система, посилюватиметься інвестиційнаспрямованість господарської діяльності та зростання реальних доходів населення.
Проте подальше реформування економіки в 2006році, вступ України до Світової організації торгівлі та розвиток політичноїактивності у зв’язку з виборчим процесом можуть супроводжуватися виникненнямтимчасових дисбалансів із підвищенням ризиків певного порушення фінансовоїстабільності та прискорення інфляції. У таких умовах грошово-кредитна тавалютно-курсова політика мають посилити свою стабілізаційну спрямованість зметою зменшення цих ризиків, стримування зростання цін та сприяння економічномузростанню.
Незважаючи на позитивну динаміку розвиткувнутрішнього ринку, 2006 року збережеться значна залежність економічногозростання від зовнішнього попиту. Інтенсифікація участі України в інтеграційнихпроцесах і збільшення іноземних інвестицій матиме неоднозначнісоціально-економічні, фінансові та структурні наслідки. Спостерігатиметьсявплив довгострокових чинників цінової нестабільності, пов’язаних зі структурноюта інституційною недосконалістю економіки України. Тому в 2006 роціНаціональному банку України необхідно докласти значних зусиль для забезпеченняпідтримки довіри до національної грошової одиниці.
Головною метою грошово-кредитної політики в 2006році є забезпечення стабільності грошової одиниці України як монетарноїпередумови збалансованого соціально-економічного розвитку. Для досягнення цієїмети Національний банк України забезпечить кероване зростання грошовоїпропозиції відповідно до зростанням реального ВВП та підвищення рівнямонетизації економіки, використовуючи інструменти грошово-кредитної політикидля регулювання грошового обігу, підтримки рівноваги між попитом і пропозицієюна грошовому ринку та розширення фінансових можливостей інноваційно-інвестиційногозростання. [10, 23]
Національний банк Україні докладатимевідповідних зусиль для переходу до таргетування інфляції, сприяючи укріпленнюдовіри до гривні та банківської системи, прозорості грошово-кредитної політики,удосконаленню структури грошового обігу, розвитку кредитування суб’єктівгосподарювання та домогосподарств. З цією метою провадитиметься робота щодовикористання розрахунку показника базової інфляції, як найчутливішого до змінипропозиції грошей. Крім того, мають вживатися заходи щодо мінімізації впливунемонетарних чинників на інфляцію, що зумовлює необхідність посилення співпраціНаціонального банку України з Урядом України.
У процентній політиці Національний банкУкраїни орієнтуватиметься на забезпечення відповідності рівня відсотковихставок загальній макроекономічній ситуації, сприяючи зниженню ризиковостікредитної діяльності банків та рівня їх витрат. Триватиме робота щодополіпшення структури ресурсної бази банків, розширення обсягів кредитування таспрямування надлишкової пропозиції коштів зі споживчого ринку в інші сегментиекономіки.
Підтримуючи рівновагу на грошово-кредитномуринку, Національний банк України регулюватиме ліквідність банків шляхомоперацій з рефінансування, операцій на відкритому ринку і мобілізаційнихоперацій, а також використовуючи вимоги до формування обов’язкових резервів.
Продовжуватиметься робота щодо обґрунтованогопоширення заставного інструментарію рефінансування, у тому числі і за рахунокіпотечних фінансових інструментів.
Продовжуватиметься зростання золотовалютнихрезервів, вживатимуться заходи щодо регулюванням експорту-імпорту капіталу,розвитку міжбанківського валютного ринку та забезпечення прозорого механізмуздійснення Національним банком України валютних інтервенцій.
На грошово-кредитну політику в 2006 роцівпливатимуть певні ризики, а саме: внутрішні системні ризики, пов’язані знестійким економічним зростанням, що обумовлює невизначеність попиту на гроші,інфляційний тиск з боку виробництва, необхідність використання адміністративногорегулювання цін; ризики зовнішньої невизначеності, які можуть негативновпливати на платіжний баланс, рівень золотовалютних резервів та валютно-курсовуполітику; накопичений кредитний ризик банківської системи, обумовленийкредитною експансією останніх років; політичні ризики, які можуть спровокуватинезбалансованість бюджету та необґрунтоване зростання бюджетних витрат. [14,41]
З урахуванням цього грошово-кредитна політикав 2006 році має грунтуватися на таких принципах: виключна роль стійкостімонетарного середовища у соціально-економічному розвитку країни; стабільністьосновних цілей і завдань, прозорість механізмів реалізації грошово-кредитноїполітики; послідовність та узгодженість у використанні інструментів, включаючипроцентні ставки, обмінний курс, емісійні і мобілізаційні механізми длядосягнення цінової стабільності як головного критерію ефективностігрошово-кредитної політики; ефективна співпраця з іншими органами державноївлади в межах їх компетенції для забезпечення стабільності національноїгрошової одиниці.
У 2006 році грошово — кредитна політика будеспрямована на утримання інфляції в діапазоні 8,5 — 9,5 відсотка. Для оцінкиситуації на грошово — кредитному ринку, окрім індексу споживчих цін,використовуватимуться інші цінові індекси, зокрема, середньорічний індексспоживчих цін, індекс цін виробників промислової продукції, а також індекс — дефлятор ВВП.
Для досягнення цінової стабільностівживатимуться заходи щодо забезпечення довіри до грошової одиниці табанківської системи, створюватимуться умови для перетікання коштів зіспоживчого ринку в інші сегменти економіки. Для забезпечення цього дужеважливим є розвиток малого та середнього бізнесу, а також усіх сегментівфінансового ринку.
Досягнутий рівень монетарної зрілості економікиУкраїни, особливості етапу переходу до її більш стабільного розвитку,необхідність подальшої інтеграції у світовий економічний простір створюютьумови для формування основних засад грошово-кредитної політики на підставісередньострокової монетарної стратегії, яку передбачається розробити на2007-2009 роки. Це надасть змогу Уряду та суб’єктам господарювання прогнозуватидовгострокові дії інституційного, соціального та інноваційно-інвестиційногохарактеру, здійснювати послідовне укріплення національноїконкурентоспроможності та поступово переходити на світові стандарти щодорозвитку грошово-кредитної сфери.
Ураховуючи прогнозоване зростання реальногоВВП і гальмування тенденції до підвищення рівня монетизації економіки,забезпечення інфляційного орієнтира потребує більш жорсткої монетарноїполітики, а саме зростання монетарної бази протягом року на 22 — 27 відсотків,грошової маси – на 27-32 відсотки. Національний банк України забезпечуватимезадоволення попиту на гроші, сприяючи процесу мультиплікативного розширеннягрошової пропозиції. Передбачається подальший розвиток банківської системи,узгоджений з розвитком небанківських фінансових інститутів – пенсійних фондів,страхових компаній, інвестиційних фондів тощо. Сприяючи розвитку фондовогосегмента грошово-кредитного ринку, Національний банк України використовуватимедержавні цінні папери, муніципальні та корпоративні облігації як інструментирефінансування банків. Вживатимуться заходи щодо запобігання дестабілізуючомувпливу на національну фінансову систему спекулятивних операцій нерезидентів здержавними цінними паперами. [16, 16]
Валютно-курсова політика в 2006 роціпідпорядковуватиметься завданням підтримання стабільності гривні та основнимцілям економічного розвитку держави притаманними їй засобами. З цією метою вумовах ймовірних коливань кон’юнктури необхідно забезпечити стабілізаційнітенденції в динаміці обмінного курсу гривні до долара США із певним розширеннямгнучкості та меж щоденних коливань за рахунок дещо меншого впливу Національногобанку на його формування.
Реалізація стабілізаційної курсової політикиздійснюватиметься в умовах ймовірного зменшення валютних надходжень до Україниза рахунок скорочення позитивного торгового сальдо з одночасним поступовимвідновленням збільшення припливу іноземних інвестицій. Це дасть змогу помірнозбільшувати золотовалютні резерви, що необхідно для підвищення надійностібанківської системи, посилення її спроможності протидіяти кризовим явищам тапідвищення міжнародного інвестиційного рейтингу України. Згідно з прогнозами накінець 2006 року золотовалютні резерви становитимуть не менше обсягу чотирьохмісяців імпорту, що перевищує міжнародно визнані критерії достатності резервів.
Надалі важливішого значення набуватимепоступова лібералізація правил роботи на валютному ринку з подальшимприведенням чинного законодавства у відповідність до стандартів країн ЄС таміжнародних організацій, з якими Україна має домовленості про співпрацю. Однак,ураховуючи подальше поглиблення процесів реформування економіки України зможливим виникненням певних дестабілізаційних явищ, система валютногорегулювання має зберігати надалі ті елементи, які посилюють її надійність.
Беручи до уваги зростання ролі євро дляпоступової інтеграції в європейський економічний простір, Національний банкУкраїни в разі потреби використовуватиме євро з метою згладжування коливаньвалютного курсу.
З урахуванням головних чинників та тенденцій,що впливатимуть на грошово-кредитну систему в 2006 році, передбачено такізмінні індикатори фінансової сфери (таблиця 3.1) [24]
Таблиця 3.1.
Змінні індикатори фінансової сфери
/>
Головним орієнтиром грошово-кредитноїполітики, що відображає рівень і тенденції стабільності грошової одиниці, єіндекс споживчих цін.
Регулювання обмінного курсу спрямовуватиметьсяна підтримання цінової і фінансової стабільності. Показники монетарної бази ігрошової маси є проміжними орієнтирами, які використовуються для вирішенняпоточних завдань монетарного забезпечення макроекономічної рівноваги. Виконуючиголовну конституційну функцію – забезпечення стабільності грошової одиниціНаціональний банк України оперативно реагуватиме на зміни в попиті на гроші,забезпечуючи рівновагу на грошовому ринку та монетарні умови длясоціально-економічного розвитку.