Реферат: Транскордонне співробітництво
Курсоваробота
Транскордоннеспівробітництво
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Особливості геополітичного розташування Закарпатської області
РОЗДІЛ 2. Форми економічного співробітництваприкордонних територій
РОЗДІЛ 3. Завдання та перспективи розвиткутранскордонного співробітництва закарпатської області
Висновки
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
/>
/>ВСТУПСучасніміжнародні відносини характеризуються досить інтенсивними інтеграційними процесами,серед яких важливу роль відіграє транскордонне співробітництво. Україна завдякивигідному геополітичному положенню має великі потенційні можливості щодо йогорозвитку, оскільки 19 з 25 регіонів держави є прикордонними, а зовнішній кордонє найдовшим серед європейських країн. Підтримка транскордонного співробітництваприкордонних регіонів є інструментом соціально-економічного розвитку регіонівта пом'якшення територіальних диспропорцій.
Упродовж останніхроків Україна стала активним учасником європейських інтеграційних процесів, що,не в останню чергу, зумовлюється існуванням спільних кордонів із країнами яківже є членами Європейського Союзу. Унікальність Закарпатської області полягає втому, що на її території проходять кордони України з чотирма державами, а самез Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією. Специфікою Карпатського регіону,який сформований прикордонними територіями згаданих країн, є подібністьтенденцій соціально-економічного розвитку: периферійність розташування щодонаціональних центрів, різноманітність етнічного складу населення, відставання утемпах розвитку від решти території національних держав. У сучаснихсоціополітичних та економічних умовах найбільш ефективним шляхом вирішенняспільних проблем розвитку та поглиблення взаємовигідних контактів міжнаселенням сусідніх країн є транскордонне співробітництво.
Проблемамидослідження міжрегіонального та транскордонного співробітництва в Українізаймаються науковці Відділення Інституту світової економіки і міжнароднихвідносин НАН України (м. Ужгород), Інституту регіональних досліджень НАНУкраїни (м. Львів), Інституту проблем ринку та економіко-екологічних дослідженьНАНУ (м. Одеса) та інші.
Науковідослідження цих проблем здійснюють багато вітчизняних науковців: З. Бройде, В.Будкін, Б. Буркінський, О. Вишняков, С. Гакман, М. Долішній, В. Євдокименко, Є.Кіш, М. Козоріз, М. Лендьєл, Н. Луцишин, П. Луцишин, В. Ляшенко, Ю. Макогон, М.Мальський, A. Мельник, В. Мікловда, A. Moкій, В. Пила, С. Писаренко, І.Студенніков та вчені інших країн: П. Еберхардт, Р. Федан, Т. Коморніцкі, T.Лієвські, З. Макєла, M. Ростішевскі, А., Стасяк, З. Зьоло (Польща), Б.Борісов,М. Ілієва (Болгарія), С.Романов, В. Білчак, Л. Вардомський, Й. Звєрєв (Росія),П. Кузьмішин, Ю. Тей (Словаччина), Д. Віллерс (Німечина), Р. Ратті, Г.-М. Чуді(Швейцарія) та інші.
Актуальність темиданої курсової роботи полягає в тому, що транскордонне співробітництво є одниміз найперспективніших напрямків економічного розвитку України та Закарпатськогорегіону зокрема. По своєму геополітичному положенню Україна, 19 з 25 областейякої є прикордонними, а зовнішній кордон є найдовшим серед європейських країн,має великі потенційні можливості розвитку прикордонного та транскордонногоспівробітництва.
Метою нашоїкурсової роботи є висвітлення теоретичних та практичних аспектівтранскордонного співробітництва в контексті розвитку Закарпатського регіону.
Відповідно довизначеної мети ми поставили перед собою ряд наступних задач:
- розглянутиособливості геополітичного розташування Закарпатської області;
- визначитиформи економічного співробітництва прикордонних територій;
- проаналізуватизавдання та перспективи розвитку транскордонного співробітництва Закарпатськоїобласті.
Об’єктомдослідження є сукупність економічних відносин, що формуються в умовахєвроінтеграції та розвитку транскордонного співробітництва.
В процесінаписання даної курсової використано сукупність загальнонаукових методів: методаналізу наукових праць, метод аналізу статистичних даних, метод порівняння.
Курсова роботаскладається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаноїлітератури та додатків. В першому розділі роботи «Особливості геополітичногорозташування Закарпатської області» розглядається своєрідність соціально-економічногорозвитку регіону в світлі його геополітичного розташування. В другому розділі«Форми економічного співробітництва прикордонних територій» висвітлюютьсятеоретичні аспекти транскордонного співробітництва. В третьому розділі«Завдання та перспективи розвитку транскордонного співробітництва Закарпатськоїобласті» аналізуються основні проблеми та перспективи економічного розвиткуЗакарпатської області в контексті євроінтеграції та транскордонногоспівробітництва.
РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ГЕОПОЛІТИЧНОГО РОЗТАШУВАННЯЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Закарпаття єскладовою частиною України. Але має цілий ряд особливостей, які позначилися якна економічному, так і на політичному та етнічному розвиткові краю. Займаючиважливе географічне положення на південних схилах Українських Карпат,Закарпаття, що в рівні часи називалося «Карпатська Русь», «Угорська Русь», «ПідкарпатськаРусь», «Карпатська Україна», «Закарпатська Україна», з давніх часів булосвоєрідним «містком зв'язків» між Північною і Південною, Східною і ЗахідноюЄвропою. Не лише шляхи сполучення перетиналися тут, але й стикалися політичніконцепції європейської і особливо східноєвропейської історії.
На сьогодніЗакарпаття – наймолодша область України, що розташована на крайньому її заходіз територією 12,8 тис. кв. км, населенням в 1,2 млн. чоловік.Адміністративно-територіальний устрій складають 13 районів, 10 міст, 4 з яких –обласного підпорядкування. Всього в області 608 населених пунктів [11, с. 10].
За своїмгеополітичним розташуванням, природно-кліматичними особливостями Закарпаття маєсвою специфіку. Це єдина з областей України, яка.межує з чотирма зарубіжнимикраїнами – Угорщиною, Польщею, Румунією і Словакією. 70 відсотків території їїскладають гірські та передгірські зони, що зумовлює унікальність природноголандшафту, багатство і розмаїття ресурсного потенціалу краю. Область єбагатонаціональною. Основним і корінним населенням є українці (78,4%).Проживають також угорці, росіяни, румуни, словаки, цигани, всього понад 30 національностей[11, с. 14].
Ці особливостівизначають і своєрідність соціально-економічного розвитку регіону і колоритйого традицій, побут людей, його минуле та сьогодення. В умовах реформуванняекономічних відносин акцент робиться на розвиток пріоритетних галузейгосподарювання – лісова та деревообробна промисловість, легка і харчова галузі,розвиток прикордонного співробітництва, рекреації й туризму тощо. Основна увагаприділяється подальшій структурній перебудові всього народногосподарськогокомплексу, залученню в економіку вітчизняних та зарубіжних інвестицій, розвиткумалого і середнього бізнесу, ефективному використанню природно ресурсногопотенціалу. Область є серед лідерів в Україні за часткою вкладених на кожногоїї жителя інвестицій [Додаток А].
УнікальністьЗакарпатської області полягає в тому, що на її території проходять кордониУкраїни з чотирма державами, зокрема з Польщею на північному заході (довжинакордону складає 33.4 км.), Словаччиною на заході (довжина кордону – 98.5 км), Угорщиною на півдні (довжина кордону – 130 км.) та Румунією на південному сході (довжинакордону – 205.4 км.). Визначаючи чотири виміри характеристикиполітико-географічного розташування Закарпаття, українські вчені М.І. Долішній,Г.С. Ємець, О.С. Передрій підкреслюють специфіку прикордонного регіону:
- по-перше,це специфіка географічного розташування по відношенню до території всієїУкраїни;
- по-друге,це специфіка географічного розташування по відношенню до країн ЦентральноїЄвропи;
- по-третє,це економіко-географічне розташування по відношенню до загальноєвропейських(включно і України) транспортних комунікацій;
- по-четверте,це соціально-економічне і соціально-демографічне розташування (народонаселення)[11, с. 19].
В недалекомуісторичному минулому Закарпатська область разом з окремими територіямивищезгаданих держав-сусідів протягом століть входили до складу Австро-Угорщинита пізніше до Угорщини. Тому, політичні умови, географічна близькість, постійніекономічні і господарські зв’язки, міграційні процеси, інші фактори не могли непозначитись на формуванні співробітництва між ними. Співпрацю Закарпатськоїобласті із відповідними прикордонними регіонами сусідніх центральноєвропейськихдержав засвідчують підписані міжнародні угоди та інші документи.
У 1993 році заучастю прикордонних територій України (4 адміністративні області, в тому числіЗакарпатська), Угорщини (5 округів), Польщі (4 регіональні територіальніодиниці), Словаччини (13 районів) та Румунії (5 адміністративних одиниць)створено єврорегіон «Карпатський Євро регіон». Спільними рисами країн-учасницьКарпатського єврорегіону є географічне розташування, спільне історичне минуле,культурно-конфесійна спадщина, сучасний стан цих територій – всі вони єпериферійними у власних державах і тому вимушені спиратися один на одного,кліматичні умови, спільні мовні риси, економічний розвиток та інфраструктура,бажання регіональних та місцевих органів влади єврорегіону співпрацювати [19,с. 22]. Геоекономічні вигоди прикордонних територій Карпатського єврорегіонуполягають у розташуванні їх на перехресті транс’європейських і євразійськихторгівельно-економічних, транспортно-інфраструктурних, виробничо-коопераційних,сировинно-енергетичних та інших потоків.
Особливогозначення у даний час набуває створення та функціонування національної мережіміжнародних транспортних коридорів. Через територію області проліг міжнароднийтранспортний коридор №5 (Критський) за маршрутомЛісабон-Трієст-Любляна-Будапешт-Київ-Волгоград, який сполучає західно- і східноєвропейськіавтодорожні, залізничні та річкові національні мережі з метоюінтерконтинентального забезпечення транзитних вантажних перевезень у напрямкуЄвропа-Азія. Вказаний транспортний коридор, зокрема його допоміжні транспортнімережі на території Закарпатської області, перетинається з відгалуженнямиміждержавного транспортного коридору Балтійське море-Чорне море (Гданськ-Одеса)для перевезення пасажирів і вантажів із півночі на південь Європи і навпаки [24,с. 167] [Додаток Б].
Перетворення ужиття програми з розбудови міжнародних транспортних коридорів докорінно змінитьобличчя транспортної інфраструктури Закарпаття. Це сприятиме успішномувходженню економіки України і області в загальноєвропейськийтранспортно-економічний простір, залученню нових іноземних інвестицій тазначному поповненню державного бюджету.
По периметрудержавного кордону протяжністю 467,3 км за останні роки облаштовано 16 пунктівпропуску та митних постів, з яких 9 із статусом міжнародних, 6 — міждержавнихта 8 пунктів спрощеного переходу. Це, зокрема міжнародні автомобільні:«Ужгород», «Малий Березний», «Тиса», «Лужанка», «Дяково» та «Вилок», міжнароднізалізничничні – «Павлово», «Чоп-залізничний», «Саловка», «Дяково». Дієповітряний міжнародний пункт переходу кордону «Ужгород-аеропорт» [19, с. 29].
Отже, можнасказати, що завдяки геополітичного розташуванню Закарпатської області, – якезумовило специфіку соціально-економічного розвитку регіону, – відкриваютьсяширокі перспективи розвитку транскордонного співробітництва. Саме тому,транскордонне співробітництво визначено пріоритетним напрямом розвиткурегіональної політики. Зміна геополітичної ситуації внаслідок розширення ЄС івідповідно трансформація організаційно-економічного механізму регулюванняміжнародного, міжрегіонального економічного співробітництва спричинили також імодифікацію міжрегіональних інвестиційно-виробничих зв’язків. Розвиток зовнішньоекономічноїдіяльності є вкрай важливим стратегічним напрямом розвитку економікиЗакарпатської області. Воно сприяє реалізації переваг географічного розміщеннярегіону, ефективному використанню наявного потенціалу трудових ресурсів танакопиченню досвіду транскордонного єврорегіонального співробітництва,зміцненню економіки України і області включно.
РОЗДІЛ 2. ФОРМИ ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ПРИКОРДОННИХТЕРИТОРІЙ
Транскордоннеспівробітництво полягає у будь-яких спільних діях, спрямованих на посилення та поглибленнядобросусідських відносин між територіальними громадами або органами влади, якіперебувають під юрисдикцією двох і більше договірних сторін, та укладення з цієюметою необхідних угод або домовленостей.
Транскордонне співробітництвоздійснюється в межах компетенції територіальних громад або органів влади, визначеноївнутрішнім законодавством.
Основнимиінституційними формами транскордонного співробітництва є наступні:
- «Робочіспільноти», які базуються на певних угодах, мають обмежені можливості і рідковключаються в європейські програми розвитку прикордонних територій;
- Установчідоговори, що слугують для виконання певних програм;
- Єврорегіони [19, с. 11].
Досвіддемонструє, що ключовими факторами в розвитку спільних структур длятранскордонного співробітництва є наступні:
- Спільніструктури можуть бути засновані лише у відповідності до потреб тривалого тарізнобічного співробітництва. Вони не повинні бути першим кроком у розвиткуспівробітництва.
- Спільні структури,які мають повноваження приймати рішення, повинні складатися з рівногопредставництва партнерів по обидва боки кордону.
- Кожнаформа співробітництва, а також часто географічні умови території, впливають напрактичне вирішення проблем розвитку регіону [19, с. 14].
Рекомендованіетапи розвитку транскордонного співробітництва:
- вивченняіснуючих зв'язків між партнерами;
- визначеннястратегії розвитку;
- розробкаі забезпечення програм розвитку,
- моніторингі оцінка.
Єврорегіон – цеформа транскордонного співробітництва між територіальними громадами абомісцевими органами влади прикордонних регіонів двох або більше держав, що маютьспільний кордон, яка спрямоване на координацію їх взаємних зусиль і здійсненняузгоджених заходів у різних сферах життєдіяльності, у відповідності донаціональних законодавств і норм міжнародного права, для вирішення спільнихпроблем і в інтересах людей, що населяють його територію по обидві бокидержавного кордону.
Створенняєврорегіонів є однією з форм транскордонного співробітництва адміністративно-територіальниходиниць сусідніх держав відповідно до двосторонніх або багатосторонніх угод длярозв'язання спільних проблем або вирішення тотожних завдань за узгодженимимеханізмами [22, с. 46].
Правові засади розвиткуєврорегіонів закладено Європейською конвенцією про основні принципи транскордонногоспівробітництва між територіальними общинами або органами влади 1980 року(995_106) (Україна приєдналася до Конвенції у 1993 році), Європейською хартією місцевогосамоврядування (994_036) (ратифіковано Верховною Радою України у 1997 році).
Розвиток єврорегіонівна території України здійснюється відповідно до вимог актів законодавства,зокрема Законів України «Про транскордонне співробітництво», «Про місцеве самоврядуванняв Україні» (280/97-ВР), «Про місцеві державні адміністрації» (586-14), «Прозовнішньоекономічну діяльність» (959-12), Указу Президента України «Про Концепціюдержавної регіональної політики» (341/2001) та Угоди про партнерство і співробітництвоміж Європейськими співтовариствами, їхніми державами-членами та Україною(998_012), інших міжнародних договорів України [8, с. 123].
Також можнавиділити перелік особливостей, характерних для функціонування єврорегіонів якформи транскордонного співробітництва. До першої групи особливостей відносятьправові аспекти функціонування єврорегіонів:
- створенняєврорегіону не призводить до виникнення нового адміністративно-територіальногоутворення зі статусом юридичної особи;
- правоверегулювання на території кожного із членів єврорегіону здійснюється відповіднодо чинного законодавства держави, до якої він належить;
- керівніоргани єврорегіону виконують координаційні функції і не мають владнихповноважень, а також не можуть заміняти собою органи влади, що діють на територіїкожного з його членів [10, с. 57].
Другу групуособливостей можна охарактеризувати як політичну. В цьому плані єврорегіони:
- не діютьпроти інтересів національної держави;
- вони не єнаддержавними утвореннями;
- у своїйдіяльності не замінюють зовнішньополітичні функції держав,адміністративно-територіальні одиниці яких є їх членами.
Третя групаособливостей – історичні. У переважній більшості випадків єврорегіони охоплюютьтериторії, що мають спільне історичне минуле і навіть колись входили до складуоднієї держави. Інколи до складу єврорегіонів входять території, які у більш чименш віддаленому минулому мали так званий «спірний статус», тобто правоволодіння такою територією, що належала одній державі, оспорювалося сусідньою,яка має з нею спільний кордон.
Особливості, щоналежать до четвертої групи, пов'язані з національним складом прикордоннихтериторій. Як правило, це багатонаціональні території або регіони, де мешкаютьпредставники декількох етнічних груп. У багатьох випадках на територіяхсуміжних прикордонних регіонів проживають представники досить чисельноїнаціональної меншини, яка репрезентує національну більшість країни,розташованої по інший бік кордону.
П'ята групаособливостей зумовлена тим, що території або регіони, які входять до складуєврорегіонів, є периферійними по відношенню до адміністративних центрів своїхкраїн. Шоста група особливостей полягає в тому, що всім територіям аборегіонам, які входять до складу єврорегіонів, притаманна наявність спільнихпроблем транскордонного характеру. Для розв'язання їх необхідне поєднаннязусиль територіальних громад або органів влади держав-сусідів. Як правило, дотаких проблем відносяться екологічні та природоохоронні, розвиток прикордонноїінфраструктури, транспорту та комунікацій, раціональне використання трудовихресурсів, забезпечення умов для розвитку етнічних меншин. Сьома групавизначається наявністю чітко визначених спільних інтересів членів єврорегіонів.Для цієї групи типовими є інтереси в торгово-економічній площині з урахуванняммісця регіонів-членів у між територіальному розподілі праці, у галузі спільногорозвитку туристичної діяльності, наданні взаємних послуг через державнийкордон, створенні мережі співробітництва в галузях науки, освіти та культури.Універсальною сферою спільних інтересів для членів будь-якого єврорегіонувиступає визначення спільної стратегії просторового розвитку [16, с. 12]. Отже,єврорегіон є однією з найбільш ефективних форм транскордонної співпраці вЄвропі, включно Центральної Європи та України. Існуючі інституційні, правові таорганізаційні моделі побудови єврорегіонів, є вже давно апробованими на рештітериторії європейського континенту, і демонструють, що залучення певноїтериторії до діяльності єврорегіону, а також до процесів транскордонногоспівробітництва взагалі, є шансом для вирішення традиційних проблемсоціально-економічного розвитку, налагодження співпраці з партнерами по іншийбік кордону, залучення інвестицій та налагодження міжлюдських контактів міжрізними етнічними групами населення.
Основними напрямамиспівробітництва єврорегіонів є поєднання зусиль в економічній сфері, розбудові соціальної,інформаційної та виробничої інфраструктури, будівництві та модернізаціїінфраструктури кордону, розвитку транспортної мережі, науковій та культурнійспівпраці, охороні навколишнього природного середовища, обміні досвідом міжвідповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, взаємнійдопомозі в ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, боротьбі зі злочинністюі нелегальною міграцією тощо.
РОЗДІЛ 3.ЗАВДАННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ЗАКАРПАТСЬКОЇОБЛАСТІРозвиток спільнихконцепцій з транскордонного співробітництва між прикордонними регіонами єжиттєво необхідною умовою розвитку прикордонних територій України ісусідів-країн першого порядку. Міжрегіональна співпраця у сучасних умовах єоднією з пріоритетних форм європейської інтеграції для нашої держави, яка надаєможливості регіонального розвитку територій за рахунок мобілізації місцевогопотенціалу і ресурсів, а також залучення зовнішніх та внутрішніх інвестицій.
Як відомо,сусідні території Польщі, Словаччини, України, Угорщини та Румунії маютьусталені ще з кінця 80-х – початку 90-х років минулого століття традиціїтранскордонної співпраці, зокрема участі з 1993 року у функціонуванні Асоціації«Карпатський єврорегіон». Практична реалізація інтеграційних планів України доЄС вирішується сьогодні на містах, особливо в регіонах, що межують зкраїнами-членами ЄС та НАТО. Одним з таких регіонів є Закарпатська область, якамежує з чотирма країнами, а саме: Угорщина, Словаччина, Польща, які вже єчленами ЄС і Румунією [23, с. 47].
У Закарпатті єможливість продуктивно працювати над вирішенням складових інтеграційноїстратегії України і особливо залученні інвестицій, вдосконаленнятранскордонного співробітництва та механізму стабілізації міжнаціональнихвідносин в районах компактного проживання національних меншин.
Закарпатськаобласть має тривалий та багатий досвід транскордонного співробітництва:
- Закарпаттявиступило ініціатором створення одного з найбільших у Європі КарпатськогоЄврорегіону;
- в областісистематично проводяться міжнародні конференції з питань транскордонногоспівробітництва, в тому числі і за участі представників Ради Європи;
- областьбере активну участь у Програмах Сусідства Європейської Комісії;
- у мережіагентств розвитку, створених за участі Польщі, Румунії, Угорщини, Словаччинишироко задіяні Закарпатські неприбуткові організації [4].
Показовимприкладом реальної та стратегічно виваженої транскордонної співпраці Закарпаттяз прикордонним регіоном Угорщини – Саболч-Сатмар-Берег.
Для розвиткутранскордонного співробітництва в регіоні важливим є створення спеціальних(вільних) економічних зон та територій пріоритетного розвитку. Основнимипередумовами створення СЕЗ в прикордонних регіонах є: вигіднетранспортно-географічне положення, наявність трудових ресурсів, наявністьтранспортної, виробничої ї соціальної інфраструктури, наявність умов длярозвитку рекреаційної сфери.
На територіїЗакарпатської області (Ужгородський і Мукачівський райони) було створено СЕЗ«Закарпаття» строком на 30 років (з 09.01.1999 року) площею 737,9 гектаравідповідно до карти території. У СЕЗ «Закарпаття» встановлюється режимспеціальної митної зони. Правові основи функціонування СЕЗ «Закарпаття»визначав Закон України «Про спеціальну економічну зону «Закарпаття», згідноякого метою створення СЕЗ «Закарпаття» є залучення інвестицій, сприяннярозвитку зовнішньоекономічних зв’язків, збільшення поставок високоякіснихтоварів і послуг, створення сучасної виробничої, транспортної та ринковоїінфраструктури [6, с. 44].
Відміна пільг,які надавались в рамках законів України «Про спеціальний режим інвестиційноїдіяльності у Закарпатській області» та «Про спеціальну економічну зону«Закарпаття», призвело до призупинення реалізація восьми інвестиційнихпроектів, серед яких найбільші: ТОВ «РІК» (1500 робочих місць, 75 млн. євро);ТОВ «Флекстронік» (2 тисячі робочих місць, 22 млн. євро); ТОВ «Джейбіл» (3тисячі робочих місць, 50 млн. євро); відмова від договору між японськоюкорпорацією «Ядзакі» та французькою компанією «Пежо» (1500 робочих місць та 12млн. євро).
Найбільша частинаекспорту припадає на європейські країни – Угорщину, Австрію, НімеччинуСловаччину та інші (94,8%), експорт до країн СНД становить лише 3,6%, хоча зпочатку року значно зріс в Білорусію, Вірменію, Грузію, Узбекистан.
У товарнійструктурі експорту переважають деревина та вироби з неї, частини та деталі доелектричних машин, меблі, останні збільшено у 1,9 рази. Основну питому вагуімпортних поставок становили товари групи «машини, устаткування та механізми,електротехнічне устаткування». Їх поставки складають більше третини загальногообсягу імпорту.
Частка нашихтранскордонних сусідів у загальному обсягу прямих іноземних інвестицій векономіку Закарпатської області складає на 1 січня 2005 року 19,6% — 1/5частину. Невеликі обсяги іноземних інвестицій в Закарпаття з країн сусідіввідображають активність малих інвесторів, що надають перевагу харчовій,деревообробній промисловості, торгівлі. Середні обсяги прямих іноземнихінвестицій, вкладені угорськими інвесторами в одне підприємство в нашій областісклали на 1 січня 2005 року 151.8 тис. дол., словацькими – 119.3 тис. дол., румунськими– 9.7 тис. дол., польськими – 776 тис. дол. [21, с. 34].
Щодо пріоритетнихнапрямків транскордонного співробітництва у Карпатському регіоні, то до нихвідносяться проблеми розвитку інфраструктури, економіки, навколишньогосередовища та сільської території, туризму, соціальної та культурноїінтеграції.
У зв'язку згеографічним розташуванням та геополітичними змінами в контексті «розширеноїЄвропи» важливим питанням є також розвиток транспортної та прикордонноїінфраструктури. На сьогодні Закарпаття є ланкою, яка з'єднує напрями Схід-Західі Північ-Південь. Територією області проходить V (п'ятий) міжнароднийтранспортний коридор Трієст — Любляна — Будапешт — Чоп — Львів, який з'єднуєзахідно- і східноєвропейські автодорожні, залізничні та річкові національнімережі і забезпечує інтерконтинентальні транзитні вантажні перевезення внапрямку Європа-Азія.
Одним ізперспективних шляхів міжрегіонального співробітництва є спільна експлуатаціяводного шляху р. Тиса в її судноплавній частині, зокрема створення спільногоукраїнсько-угорського порту. На сьогодні ми, разом з угорськими колегамирозглядаємо можливість створення річкового порту Тиса. Для здійснення даногопроекту необхідно отримання статусу міжнародної транспортної ріки Тиса [ДодатокВ].
Отже, активнапозиція Закарпатської області щодо здійснення міжрегіонального татранскордонного співробітництва в контексті євроінтеграційних перетвореньстворює передумови стати інноваційною територією для впровадження нових схем тапріоритетів роботи з Європейськими Фондами. Найкращі ініціативи, які булизапроваджені на Закарпатті мають мультиплікаційний ефект та впроваджуються вінших регіонах України. Практична реалізація інтеграційних планів Українизалежить від компетенції та бажання вирішувати питання містах, особливо врегіонах, що межують з країнами-членами ЄС та НАТО.
Про можливість інеобхідність проведення такої стратегічної лінії євроінтеграційного поступуУкраїни, свідчать слова Ральфа Ваксмута – керівника представництва Фонду ім.Конрада Аденауера в Україні, про те, що «в інтересах Європейського Союзу – матив якості свого східного сусіда – стабільну, квітучу і демократичну Україну».
ВИСНОВКИ
Розвитоктранскордонного співробітництва став однією з характерних рис інтеграційних тасубінтеграційних процесів в Європі на межі ХХ – ХХІ століття. Активізаціярозвитку єврорегіонального співробітництва зумовлена, передусім, реалізацієюмети загальноєвропейського значення – «розмивання» кордонів між країнамичленами Євросоюзу.
Можливість користуванняпозитивним ефектом розширення Європейського Союзу визначається динамікоюрозвитку як української економіки в цілому, так і регіонів, їх здатністюадаптуватися до змін на міжнародних ринках. Одним з інструментів успішноїполітики регіонального розвитку, який останнім часом набуває поширення,активізація прикордонного та транскордонного співробітництва, тому сьогодні єдосить актуальним аналіз розвитку транскордонного співробітництва з часуотримання Україною незалежності, на основі якого визначаються відповідніпроблеми та шляхи їх розв’язання.
Сусідні територіїПольщі, Словаччини, України, Угорщини та Румунії мають усталені ще з кінця 80-х– початку 90-х років минулого століття традиції транскордонної співпраці,зокрема участі з 1993 року у функціонуванні Асоціації «Карпатський Єврорегіон».За роки незалежності України зроблено важливі кроки щодо ефективноговикористання цих можливостей, запровадження нових форм, які б відповідалиреаліям теперішнього часу.
У Закарпатті єможливість продуктивно працювати над вирішенням складових інтеграційноїстратегії України і особливо залученні інвестицій, вдосконаленнятранскордонного співробітництва та механізму стабілізації міжнаціональнихвідносин в районах компактного проживання національних меншин. Саме практикавідпрацювання складових механізму інтеграційних процесів, її дієвість вбагатьох випадках дає можливість використовувати і впроваджувати напрацьованийдосвід в інших регіонах держави, своєчасно вносити поправки і реагувати нанедоліки.
Закарпатськаобласна державна адміністрація прагне якнайактивніше реалізувати питанняміжрегіонального співробітництва у площині конкретних заходів, які забезпечуютьреальні результати.
Зокрема заостанні роки запроваджено проведення Днів Добросусідства із прикордоннимирегіонами суміжних держав. Це дає можливість розвивати набуті взаємозв'язки іналагоджувати нові, розширювати сфери співробітництва за різними напрямамисуспільної діяльності, що склалися в силу географічних та історичних умов.Процес європейської інтеграції наших сусідів матиме потужний вплив на змінусистеми транскордонного співробітництва, що в свою чергу у перспективі матимепозитивний вплив на налагодження взаємодії із Асоціацією Європейських Регіонів.Одне із найважливіших завдань, яке сьогодні вирішує обласна державнаадміністрація, полягає в отриманні визнання Закарпатської області якстратегічно важливої території для впровадження інноваційних проектів тапрограм Європейського Союзу. Специфіка Закарпатської області, як «зовнішньогокордону Європейського Союзу» відкриває широкі можливості та конкретніпередумови для визнання Закарпатської області Центром Європейських Ініціатив. Зметою отримання такого статусу Закарпатська область працює над розвитком такихстратегічних напрямів, які повністю відповідаючи євроінтеграційному курсудержави, створюють всі передумови для того, щоб Закарпатська область виконувалафункцію основного каталізатора євроінтеграційних процесів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України «Про режиміноземного інвестування» від 19.03.96 р // Відомості Верховної Ради (ВВР),1996. – №19. – С. 80.
2. Закон України «Про спеціальнуекономічну зону «Закарпаття» від 22.03. 2001 р. // Відомості Верховної Ради(ВВР), 2001. – № 23. – С. 111.
3. ЗаконУкраїни «Про транскордонне співробітництво» // Відомості Верховної Ради (ВВР).– 2004. – 45. – С. 499.
4. Стратегіярозвитку транскордонного співробітництва в Карпатському регіоні «Карпати2004-2011» (Проект).
5. Балян А.В.Міжрегіональне транскордонне співробітництво України за умов розширенняЄвропейського Союзу (на прикладі прикордонних регіонів України та Угорщини). –Ужгород: Ліра, 2005. – 320 с.
6. Бобух І.М. Оцінкаефективності функціонування спеціальних економічних зон у контекстірегіонального розвитку // Економіка України – 2002. – № 11. – C. 42-48.
7. БудівництвоНової Європи. Прикордонне співробітництво у Центральній Європі. Проблемиспівробітництва прикордонних територій України і Польщі. – Варшава, 1993. / Заред. В. Гудака. – Ужгород: Закарпаття, 1997.
8. ВолошкоВ.В. Реалії та перспективи транскордонного співробітництва України //Регіональна економіка. – 2005. – №4. – С. 123-131.
9. ГарасюкО.А. Проблемні моменти розвитку транскордонного співробітництва в Україні //Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. – №9. – С. 14-18.
10.Дікарєв О.І., Гаврилко П.П. Транскордонне співробітництво: аспектиміжнародних відносин, права, економіки. – Ужгород, 1999. – 184 с.
11.Долішній М.І., Ємець Г.С., Передрій О.С. Вигоди геополітичного ігеографічного розташування території. – Ужгород, 1995. – 41 с.
12.Долішній М.І. Регіональна політика на рубежі ХХ-ХХІ століть: новіпріоритети: Монографія. – К.: Наукова думка, 2006. – 511 с.
13.Економічний потенціалрегіону: пріоритети використання / Школа І. М., Ореховська Т.М., Козьменко І.Д.– К.: Наші книги, 2003. – 464 с.
14.Жук М.В. Регіональнаекономіка. Підручник. – К.: Академвидав, 2008. – 416 с.
15.Жук М.В., Круль В.П.Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України: Навчальний посібник.– Чернівці: Рута, 2002. – 110 с.
16.Зінько І. Актуальні проблемирегіоналістики як науки // Вісник Львівського університету. – Серія: Міжнароднівідносини. – Вип. 5. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2001. – С. 12-15.
17.Кіш Є., Вишняков О., МаксименкаС., Студеннікова І. На шляху до Європи. Український досвід єврорегіонів. – К.: Логос,2000. – 224 с.
18.Мартинюк В. О., Троян С. С. Політична географія та геополітика:Словник-довідник. – К., 2005. – С. 41-142.
19.Посібник з транскордонного співробітництва / Н. Носа, М. Лендьел, В.Чопак та інші. – Ужгород: Ліра, 2005. – 70 с.
20.Розміщення продуктивних сил ірегіональна економіка: Підручник. – 9-те вид., перероб. і допов. / За ред. В.В. Ковалевського. – К.:Знання, 2009. – 373 с.
21.Статистичний щорічникЗакарпатської області. – Ужгород, 2007. – С.34-36.
22.Суховірський Б.І. Регіональнастратегія економічного розвитку України: Монографія. – К.: КНЕУ, 2000. –154 с.
23.Шилепницький П.І. Розвиток транскордонного співробітництва як передумоваєвропейської інтеграції України // Зовнішня торгівля: право та економіка. –2007. – №6. – С. 47-52.
24.Школа І.М. Економічний потенціал регіону. – К.: Книги ХХІ, 2003. – 464 с.