Реферат: Формування конкурентного потенціалу Вінницької області у сучасних умовах

ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВІННИЦЬКОЇОБЛАСТІ У СУЧАСНИХ УМОВАХ

Вступ

Постановка проблеми.Сучасна Україна почала рух до змішаної регульованої ринкової економіки.Головною рушійною силою на шляху до цивілізованих ринкових відносин є розвитокпідприємництва. Ставши на шлях реформ, необхідно створювати умови дляактивізації усіх форм підприємницької діяльності, у тому числі – для відродженняй розвитку малого бізнесу.

Вумовах формування глобальноїінноваційної системи, посилення конкуренції між суб’єктами економіки знаньзростаючого значення набуває інноваційна політика держави, домінуючим векторомякої є підвищення технологічного рівня і конкурентоспроможності виробництва, утому числі, і в сфері малого інноваційного бізнесу та перехід на цій основіінноваційного підприємництва у стадію постійного збалансованого зростання.Економічна конкурентоспроможність держав у ХХI столітті забезпечується якісниминауково-технологічними зрушеннями та інтелектуалізацією основних складовихвиробництва в усіх сферах економіки і, насамперед, у малому бізнесі, якийвиступає як інноваційно активний суб'єкт національних економік. Теоретичнеосмислення інноваційних систем у забезпеченні конкурентних переваг малогобізнесу дає можливість трансформувати процеси стихійного та інтуїтивного пошукушляхів їх модифікації у науково обґрунтовані, що стане найважливішою умовоюоздоровлення національної економіки.

Аналіз останніхдосліджень і публікацій. Наукові основи інноваційної теорії, закладені в роботахКондратьєва М., Мілля Дж., Петті У., Рікардо Д., Сміта А., Туган-БарановськогоМ., Шумпетера Й., які трактували нововведення як основну рушійну силуекономічного прогресу, набули подальшого розвитку у працях Санто Б., Солоу Р.,Твісса Б. Проблемам інноваційної діяльності та якості економічного зростанняприсвячені роботи Ансоффа І., Валенти Ф., Друкера П., Ламбена Ж., Менша Г.,Портера М., Ростоу У., Шпітгофа А. Методологічні питання формування і розвиткунаціональної інноваційної системи розглядаються в роботах таких вітчизнянихдослідників, як Амоша О., Антонюк Л., Ареф'єва О., Білорус О., Воротіна Л.,Виноградова О., Гальчинський А., Геєць В., Гуткевич С., Маркіна І., ПоручникА., Руденко Л., Савчук В., Сіденко С., Ткаченко Ю., Худолій Л., Черваньов Д.,Швиданенко Г., Школа І. та інших. Загальні проблеми розвитку малого бізнесудосліджуються у працях Благодатного В., Варналія З., Виноградської А.,Сірополіса Н., Соболя С., Рудченко О., Чандлера А. та інших.

Разом з тимбагато аспектів цієї наукової проблеми залишаються недостатньо розкритими.Аналітичне оцінювання наукових джерел і практики інноваційного розвитку вкраїнах з трансформаційними економіками дозволяє зробити висновок про те, щопроблеми формування конкурентного потенціалу малого підприємництва не лише невтратили своєї актуальності, а й потребують нових теоретико-методологічнихпідходів до їх дослідження. Слабо обґрунтованими залишаються сучасні моделіформування конкурентних переваг малих підприємств, які не достатньою міроювідображають синтез інтересів цих суб'єктів інноваційних систем. Удосконаленнявимагають сучасні організаційно-методологічні підходи щодо оцінювання здатностіпідприємств до конкурування. Потребують поглибленого дослідження таобґрунтування аналітичні аспекти визначення впливу домінуючих факторів на конкурентоздатністьпідприємств малого бізнесу. Таким чином, необхідність теоретичного вивченнявказаних проблем і підпорядкування проведених досліджень практичномузастосуванню зумовили вибір теми, мети і завдань роботи.

Мета ізавдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування і розроблення теоретичнихположень та методико-практичних рекомендацій щодо вдосконалення конкурентногопотенціалу малого підприємництва та забезпечення конкурентоспроможності малихпідприємств на прикладі Вінницької області.

Відповідно домети були поставлені і вирішені такі завдання: оцінено і доповненокласифікаційні ознаки малого підприємництва; обґрунтовано необхідністьуправління розвитком малого підприємництва; виявлено та проаналізовано основніпроблеми їх розвитку; систематизовано і оцінено діючу концепцію його підтримки;розроблено модель управління та визначено основні етапи процесу управліннярозвитком малого підприємництва; обґрунтовано механізм фінансового стимулюваннясуб’єктів малого підприємництва згідно з концепцією циклічно-цільового підходу;обґрунтовано форми інтеграції та вдосконалено систему забезпеченняконкурентоспроможності інтегрованих малих підприємств.

Об‘єктомдослідженняє управління конкурентоздатністю малого підприємництва в Україні (на прикладіВінницької області).

Предметомдослідженняє умови, підходи і механізми формування конкурентного потенціалу суб’єктівмалого підприємництва.

Методидослідження.Теоретичною базою дослідження є сучасні теорії ринкової економіки, науковіконцепції, монографії та періодичні публікації українських та зарубіжних ученихз питань малого підприємництва, менеджменту, формування механізмів управліннярозвитком малого підприємництва, формування конкурентних стратегій. У роботівикористано законодавчі і нормативні акти України, інструктивні відомчіматеріали.

Інформаційну базудослідження склали економічна література і періодичні видання, аналітичні даніз різних напрямків діяльності малого підприємництва, матеріали органівдержавної статистики України, регіональні програми розвитку малогопідприємництва, рішення органів державної влади та місцевого самоврядуваннящодо малого підприємництва, а також результати досліджень, виконаних автором. Уроботі використані статистичні та евристичні методи, порівняльний татехніко-економічний аналіз, узагальнення експертних оцінок.

1.1 Суть та функції малого підприємництва

Сутьмалого підприємства завжди була предметом суперечок у розвинутих країнах.Використовуються наступні визначення малого підприємства (фірми):

Малафірма – це фірма, якою керує власник і яка не має складної організаціїуправління.

Малафірма – це та фірма, у якої доступ до ринку капіталу обмежений і яка маєнезначну частку свого товару на ринку.

Малепідприємство – це фірма, якою керує незалежний власник, яка не посідає у своїйгалузі домінуючого становища і відповідає певним критеріям за кількістюзайнятих і щорічним критеріям продажів.

Малепідприємство – це невелике виробництво.

Малепідприємство – це підприємство з невеликою кількістю штатних працівників.

Отже,при визначенні малого підприємства можуть використовуватись кількісні та якіснікритерії. До якісних критеріїв відносять: висока організаційно-функціональнагнучкість, високий рівень конкуренції, простота організації на основібезцехової структури, поєднання в одній особі кількох виробничо-управлінськихфункцій, переважна орієнтація на місцеві джерела сировини і ринки збутупродукції, обмеженість грошових і матеріальних ресурсів, потреба у розумнійпідтримці державою і великим бізнесом. До кількісних критеріїв відносять:кількість працівників, оборот (обсяг) продаж, величину активів, кількість філійабо підрозділів, частку фірми на ринку, сукупний капітал фірми. ЄвропейськийСоюз запропонував наступні критерії: кількість персоналу не перевищує 500 чол.,вартість фондів підприємства не перевищує 75 млн.ЕКЮ, велика фірма володіє небільше, ніж третиною його капіталу.

Зврахуванням вищесказаного можна дати наступне визначення малому підприємству:це імманентний елемент системи економічних відносин в економіці ринкового типу,який забезпечує її інноваційну активність і підтримує конкурентне середовище.

Рольі місце малих підприємств в національній економіці найкраще виявляється ввиконуваних ними функціях.

1.Вагомий внесок у формування конкурентного середовища. Малий бізнес сприяєстановленню конкурентних відносин, оскільки є антимонопольним за своєюприродою. Здатність малого бізнесу швидко реагувати на тенденції ринку йрозробляти нові товари для задоволення потреб споживачів визнана великимикомпаніями.

2.Надає ринковій економіці гнучкості, оперативно реагуючи на зміни кон’юнктуриринку, особливо, в умовах швидкої індивідуалізації та диференціації споживчогопопиту, зростання номенклатури товарів та послуг. Невеликий обсяг виробництва іобмежені ресурси змушують МП швидко пристосовуватись до нових умов, а великікомпанії є менш повороткими в плані пристосування власної стратегії до новихтенденцій в економіці.

3.Прискорення реалізації новітніх технічних та комерційних ідей, наукоємкоїпродукції. Понад 60% новизни XX ст. створено незалежними винахідниками йневеликими компаніями. Основою таких досягнень є більш вільні організаційніумови на малих підприємствах, більше індивідуального підходу в розробках.

4.Створення нових робочих місць і поглинання надлишкової робочої сили під часциклічних спадів та циклічних зрушень економіки (вирішення проблемизайнятості).

5.Пом’якшення соціальної напруги, демократизація ринкових відносин, передумовастворення середнього класу. Малий бізнес виконує функцію послабленняпритаманній ринковій економіці тенденції до соціальної диференціації тарозширення соціальної бази реформ.

Взалежності від того, який вид діяльності і яку стратегію поведінки вибираєпідприємство на ринку, в економіці західних країн виділяють такі види МП:комунанти, патієнти, експлеренти.

МП-комунантиспеціалізуються на виготовленні окремих вузлів і деталей. Ці підприємства тісновзаємодіють з великими підприємствами через систему кооперативних зв’язків,системи субпідряду. При їх допомозі великі підприємства звільняються відневигідного допоміжного неефективного виробництва. МП даної групи знаходяться увеликій залежності від крупних і ведуть жорстку конкурентну боротьбу між собою.

МП-патієнтиспеціалізуються на випуску готової продукції, орієнтованої на локальні ринкизбуту з обмеженим попитом, на місцеві джерела сировини і матеріалів. Вонидосить незалежні від великих підприємств і можуть навіть конкурувати з ними заякістю продукції.

МП-експлеренти– це ризикові фірми або інноваційні підприємства, які займаються, в основному,науковими, конструкторськими розробками, комерційним освоєнням технічнихвідкриттів, виробництвом дослідних, пробних партій товарів.

Маліпідприємства здійснюють свою діяльність у всіх сферах і галузях народногогосподарства, виконуючи один або кілька видів діяльності. Вони володіютьсамостійністю в здійсненні господарської діяльності, розпорядженні готовоюпродукцією, прибутком, який лишається після сплати податків та іншихзобов’язань.

1.2 Конкурентоспроможність малих підприємств

Входження Українив систему міжнародної конкуренції активізує проблему організації управлінняпотенціалом одну з найважливіших проблем удосконалення механізму управлінняконкурентоспроможністю підприємства. Процеси, що відбуваються в економіціУкраїни значною мірою впливають зокрема на діяльність малих підприємств.

Однією знайважливіших задач поточного періоду є забезпечення стійкого процесу розвиткута стабільного економічного простору на основі застосування інноваційнихметодів підвищення конкурентоспроможності економіки держави. Доведено, щоважливу роль у виконанні завдань підвищення конкурентоспроможності відіграємале підприємництво.

Важливою умовоюзабезпечення конкурентоспроможності малих підприємств є ефективне використанняресурсів, кваліфікації та здібностей персоналу, досягнень сучасногоменеджменту, інноваційних і фінансових можливостей підприємства, що являютьсобою його потенціал, який повинен бути конкурентоспроможним.

Питанняформування конкурентоспроможного потенціалу малих підприємств, розробки тавибору напряму розвитку потенціалу поки ще не отримали вирішення.

Проблемууправління конкурентним потенціалом малих підприємств розглядають в своїхпрацях такі науковці як: З. Варналій, А. Воронкова, Н. Краснокутська, І. Репіната ін.

ЗаконодавствоУкраїни надало суб’єктам малого бізнесу чимало прав та свобод, але багатопідприємств не змогли ефективно використати кошти і налагодити прибуткову длясебе діяльність через відсутність якісної, конкурентоспроможної продукції танедостатній розвиток підприємницького мислення, а саме стратегічного. Насьогодні це є однією з найскладніших проблем. Навіть при наявностіконкурентоспроможної продукції не дозволяє багатьом підприємцям реалізувати ціпереваги внаслідок відсутності практики.

Важливиммоментом в проведенні перетворень по підвищенню конкурентоспроможностіпідприємства являється вибір їх здійснення. В ряді вітчизняних та зарубіжнихробіт пропонується виходити із так званого циклу конкурентної переваги фірми –КПФ (рис.1) [3, c.60-61].

Зрис.1 видно, що на кожному етапі стан конкурентоспроможності підприємстварізний. Але коли вона переходить в так звану зрілість, тобто стає незмінною, торахується, що настав момент для проведення перетворень.

/>

Рис.1. Життєвий цикл конкурентної переваги підприємства

При такомупідході може виникнути ситуація, при якій проведення перетворень нічого недасть. Справа в тому, що в силу змін подій, які відбуваються в параметрах, щовпливають на конкурентоспроможність підприємства в стадії загальної зрілостідеякі з них будуть знаходитись в стані занепаду, і на їх зміни буде потрібнобагато часу. Тому у відповідності з прийнятою стратегією розвитку підприємстванеобхідно відслідковувати зміни кожного фактора.

Фактори,які впливають на господарську діяльність підприємств малого бізнесу можнаподілити на внутрішні та зовнішні.

Зовнішніфактори — це ті, на які підприємство впливати не може і в своєї політиціповинно сприймати їх як дещо незмінне. До них відносять:

1.Діяльність державних владних структур (фіскальна та кредитно-грошова політика,законодавство). Наприклад, в залежності від характеру податкової політики(розміри податкових ставок) підприємство буде отримувати високий прибуток чи,навпаки, зовсім його не отримувати.

2.Господарська кон’юнктура, яка включає кон'юнктуру ринків сировинних таматеріальних ресурсів, ринків трудових ресурсів, ринків засобів виробництва,ринків фінансових ресурсів.

3.Розвиток родинних та підтримуючих галузей. В даному випадку мова йде пророзвиток нових технологій (ресурсозберігаючих, технологій глибокої переробки),нових матеріалів та джерел енергії. їх впровадження у виробництво підвищуєнауковий та виробничий потенціал підприємства.

4.Параметри попиту. Вони включають ріст попиту на товари, що виробляютьсясуб’єктами малого підприємництва, його стабільність і дозволяють підприємствуотримувати високий прибуток, а також закріпити своє положення на ринку.Нестабільний попит, зміна вимог покупця до якості продукції підприємства,зниження покупної можливості населення, навпаки, не створюють умов длязабезпечення певного конкурентоспроможного потенціалу даних підприємств.

Довнутрішніх факторів можна віднести:

1.Діяльність керівництва та апарату управління підприємства (організаційна тавиробнича структури управління, професійний та кваліфікований рівень керуючихкадрів і т. д.).

2.Система технологічного оснащення. Обновлення устаткування та технологій, тобтозаміна їх на більш прогресивні, забезпечує підвищення конкурентоспроможностіпідприємства, підсилює внутрішню гнучкість виробництва.

3.Сировина, матеріали і напівфабрикати. Якість сировини, комплектність її переробленнята величина відходів серйозно впливають на конкурентоспроможність підприємства.Зменшення виходу готової продукції із використовуємо сировини (це особливохарактерно для харчової промисловості), не комплексна її переробка приводять дозбільшення витрат виробництва, а значить, до зменшення прибутку, що, в своючергу, не дозволяє розширити виробництво. В наслідок цього знижуєтьсяконкурентоспроможність. І навпаки, покращення використання сировини, йогокомплексна переробка понижують витрати виробництва, а значить, підвищуютьконкурентоспроможність.

4. Збутпродукції: його об'єм та витрати реалізації. Цей фактор серйозно впливає напідвищення конкурентоспроможності потенціалу підприємства: можна добитисянепоганих результатів в виробництві, випускаючи продукцію вищої якості івідносно невисокої собівартості, але все буде зведене нанівець із-занепродуманої збутової політики. Тому підприємство намагається здійснитиефективний збут за рахунок продажі продукції, необхідної ринкові, стимулюваннязбільшення об'ємів продаж, завойовуючи нові ринки збуту. Все це робиться, зоднієї сторони, на основі формування «свого» покупця, проведенняефективної цінової політики і т. п., а з іншої — шляхом ефективногозабезпечення сировиною, необхідними матеріалами та устаткуванням по доступнимцінам [5, c.255].

В даній ситуаціїдля кожного суб’єкта малого бізнесу необхідно формувати механізмконкурентоспроможного потенціалу і розробити нові заходи для його підвищення.

Виділимо основніпричини гальмування розвитку малого підприємництва в Україні та її регіонах є:

– відсутністьдійового механізму реалізації державної політики щодо підтримки малогопідприємництва. Це питання ще не посіло належного місця і в діяльності місцевихорганів державної виконавчої влади;

– неймовірноважкий тягар оподаткування, що примушує багатьох суб'єктів малогопідприємництва збочити в тіньову економіку;

– відсутністьналежного нормативно-правового забезпечення розвитку малого бізнесу, якпідприємництва в цілому;

– обмеженість абоповна відсутність матеріальних фінансових ресурсів. Багато малих підприємстврозпочали свою діяльність через відсутність достатньої суми стартовогокапіталу, власних виробничих площ та устаткування;

– недосконалістьсистеми обліку та статистичної звітності малого підприємництва, обмеженістьінформаційного та консультативного забезпечення, недосконалість системинавчання та перепідготовки персоналу для підприємницької діяльності тощо [3,с.100].

На основі відомихнаукових розробок була спроба максимально спростити структуру конкурентногопотенціалу, зведенням до мінімуму найбільш важливих його складових, а тому приописі структури пропонується використовувати комплексний підхід, що поєднуєпереваги ресурсного і функціонального та дозволяє представити конкурентнийпотенціал як сукупність семи складових: управлінської, виробничої, трудової,маркетингової, фінансово-економічної, інноваційної, інформаційної [2, с.14-17].Саме поєднання визначених складових в сукупності характеризує стан таможливості підприємства зі створення, зміцнення та розвитку своїх конкурентнихпереваг.

Конкурентоспроможністьпотенціалу малого підприємства визначається: обсягом та якістю наявних у ньогоресурсів (чисельністю працівників, основними виробничими та невиробничимифондами, матеріальними запасами, фінансами та нематеріальними ресурсами — патентами, ліцензіями, інформацією, технологією); здібностями співробітників,їх освітніми, кваліфікаційними, психофізіологічними та мотиваційними якостями;здатністю менеджменту оптимально використовувати наявні ресурси; інноваційнимиможливостями; інформаційними можливостями; фінансовими можливостями.

Саме поєднаннявизначених складових в сукупності характеризує стан та можливості підприємствазі створення, зміцнення та розвитку своїх конкурентних переваг. Конкурентний потенціалмалого підприємства це — систематизований комплекс взаємоузгоджених можливостейі ресурсів внутрішнього середовища малого підприємства, який забезпечуєотримання переваг в умовах змінюваного зовнішнього середовища та обмеженихресурсів, сприяє досягненню поставлених цілей та при раціональному використаннізабезпечує підприємству високий статус. Таким чином, конкурентний потенціал це,багатоелементна, ієрархічна, динамічна система.

Основою соціально-економічного розвитку регіонів євсебічний і послідовний розвиток малого підприємництва, що створює умови дляпідвищення рівня зайнятості населення, наповнення місцевих бюджетів, адже цейсектор економіки зорієнтований на задоволення попиту саме регіональних ринків.Це обумовлює необхідність продовження реалізації курсу ринкових реформ,невід’ємною частиною якого є всебічна підтримка розвитку малого підприємництва,яке опирається на ринкові методи господарювання.

Становлення і розвиток малого підприємництва постійнопривертає увагу вчених. У розробку теоретичних, методичних і прикладних проблеммалого підприємництва значний вклад внесли праці вчених А.Агеєва,А.Барановського, А.Блінова, В.Колота, В.Савченка, Чернікова, О.Щербини табагатьох інших.

Але враховуючи суперечливий і нестійкий характеррозвитку малого підприємництва, закономірно загострюється потреба розширення іпоглиблення досліджень різних аспектів його регіональної і галузевої специфіки.Актуальними залишаються проблеми розбудови інфраструктури ринку, важелівфінансово-кредитного забезпечення а також напрямів державної підтримки малогопідприємництва.

Державна підтримка малого бізнесу – це насампередстворення державою організаційно-правових умов для розвитку підприємницькихструктур. Державні програми підтримки малого бізнесу повинні враховувати станбюджетної, кредитно-фінансової системи, рівень населення для ефективного тасвоєчасного прямого та непрямого впливу на розвиток підприємництва.

1.3 Підтримка малого бізнесу вВінницькій області

За даними моніторингу, у Вінницькій області спостерігаєтьсяпозитивна динаміка розвитку малого підприємництва. Впродовж 11 місяців 2008року започаткували діяльність 1147 юридичних осіб та 11856 фізичнихосіб-підприємців, що відповідно на 15% і 1% більше ніж за аналогічний період2007 року

Кількість малих підприємств на 10 тис. населеннястановить по області 51,6 одиниць.

Загальна сума надходжень до бюджетів усіх рівнів віддіяльності суб'єктів малого підприємництва за дев'ять місяців минулого рокустановить 196,3 млн грн, що на 15% від загальних обсягів надходжень і на 29,0млн грн більше ніж в 2006 році. Надходження до місцевих бюджетів від діяльностімалого бізнесу зросли на 17,8 млн грн.

Кількість суб'єктів малого підприємництва, якіпрацювали за спрощеною системою оподаткування (єдиний податок) зросла на 20,1%порівняно з відповідним періодом 2006 року. Таких підприємств в області 36142.Від платників єдиного податку до бюджету надійшло 66,7 млн грн.

В Вінницькій області запроваджено програмний підхід дорозвитку малого підприємництва. Починаючи з 1997 року, було розроблено п’ятьпрограм розвитку малого підприємництва. Протягом останніх 4 років із обласногобюджету на підтримку розвитку малого підприємництва було виділено 13,6 млн.грн. Найбільші обсяги фінансової підтримки з обласного бюджету були у 2007 роціі склали 6,7 млн.грн., що становить майже половину від усіх обсягів, виділенихпротягом зазначеного періоду. За загальним рейтингом серед регіонів за 32показниками розвитку малого підприємництва, який проводить ДержпідприємництвоУкраїни, область увійшла до категорії лідерів і перемістилась з 17 на 4 місцеза 2007 рік. На фінансову підтримку розвитку малого підприємництва із обласногобюджету виділено 800,0 тис.грн., що в 2,75 разів менше ніж в попередньому році.З метою більш ефективного використання коштів обласного бюджету, якіспрямовуються на фінансову підтримку інвестиційних проектів, прийняторозпорядження голови облдержадміністрації від 19.06.06 №221 «Про порядокчасткового відшкодування з обласного бюджету відсоткових ставок за кредитами,залученими суб’єктами малого і середнього підприємництва для реалізаціїінвестиційних проектів». Протягом поточного року за рахунок коштів обласногобюджету надано фінансову підтримку по 29 інвестиційних проектах на загальнусуму 482,0 тис. грн. Всього на реалізацію зазначених інвестиційних проектівзалучено 20,3 млн.грн. кредитних ресурсів.

За рахунок коштів Регіонального фонду підтримкипідприємництва надано кредитів з початку року на суму 445,0 тис.грн. Протягом2006 року Регіональним фондом підтримки підприємництва по Вінницькій областіпроведено конкурсний відбір 31 бізнес-плану на фінансування. Регіональнимвідділенням Українського фонду підтримки фермерських господарств протягом 9місяців поточного року виділено 114 фермерським господарствам області кошти всумі 1437 тис.грн. в т.ч. 79 фермерам 821 тис.грн. – на безповоротній основі та35 фермерам 616 тис.грн. – на поворотній. Обласною комунальною установою“Вінницька інноваційна компанія” з початку 2007 року профінансовано 4інноваційні проекти на суму 375 тис.грн. Запроваджується, але ще не носитьсистемного характеру, питання стимулювання підприємницької діяльності шляхомвстановлення пільг із сплати місцевих податків і зборів.

Значний вплив на розвиток малого бізнесу має наявністьвідповідної інфраструктури. Кількість об’єктів інфраструктури у Вінницькійобласті зросла за останні 2 роки майже на 20%, в тому числі за рахунок небанківськихфінансово-кредитних установ, кількість яких збільшилася на 22,4%. В області налічується341 об’єкт інфраструктури підтримки розвитку малого підприємництва в томучислі, 8 бізнес-центрів, 3 бізнес-інкубатори, 2 технопарки, 10 лізинговихцентрів, 71 небанківська фінансово-кредитна установа, 9 фондів підтримкипідприємництва, 34 інвестиційні, інноваційні фонди і компанії, 11 бірж, 65аудиторських фірм, 61 інформаційно-консультативна установа. Продовжує своюдіяльність створений в 2005р. Інформаційно-аналітичний центр проблемпідприємництва, який є постійним учасником обговорення проектів регуляторнихактів, надає консалтингові послуги підприємцям.

1.4 Заходи щодо подолання негативнихчинників впливу на конкурентоспроможність підприємств малого бізнесу

Пропонуємозаходи, які можуть бути реалізовані регіональними органами державногоуправління та направлені на подолання найбільш типових негативних чинниківконкурентоспроможності підприємств сектора МП. Слід зазначити, що основніперешкоди посиленню конкурентоспроможності сектора МП є характерними длябільшості областей України.

1. Сприяннязниженню рівня енерго- та ресурсомісткості виробництва малих підприємств шляхомприйняття та належного фінансування регіональних програм енергозбереження;присвоєння у регіональних програмах розвитку підприємництва інноваційним таінвестиційним проектам, які направлені на придбання чи створенняресурсоекономних технологій, статусу пріоритетних напрямів з метою надання їмфінансово-кредитної підтримки; моніторинг процесів активізації суб’єктів малогопідприємництва щодо запровадження ресурсозберігаючих технологій; веденняпросвітницької роботи (в т.ч. через громадські об’єднання та асоціаціїпідприємців) серед суб’єктів МП щодо необхідності та економічної доцільностіпридбання ресурсоощадних технологій та обладнання, їх впливу наконкурентоспроможність продукції підприємств тощо.

2. Усунення регіональноїконцентрації ринків збуту продукції, сприяння популяризації продукції МП назовнішніх ринках збуту та підвищенню інвестиційної активності підприємствсектора МП. Міцне конкурентне становище та подальший розвиток підприємствсектора МП неможливо забезпечити у випадку концентрації підприємствами своєїдіяльності виключно на внутрішньому ринку області. Розосередженню збутовоїдіяльності підприємств сектора МП сприятимуть:

2.1. Проведеннярегіональними органами державного управління моніторингу якості товарів(послуг) підприємств сектора МП регіону і виявлення на його основі найбільшуспішних підприємств; розробка за результатами моніторингу “еталонів успішностітоварів (послуг) сектора МП за галузями (видами діяльності)” та популяризаціяпрактики досягнення успіху серед інших суб’єктів МП регіону (може здійснюватисьіз залученням до цієї роботи громадських об’єднань та асоціацій підприємців);формування “рейтингу успішності” підприємств сектора МП регіону та визначеннягрупи підприємств – “ядра конкурентоспроможності сектора МП регіону”;популяризація торгових марок та загального позитивного іміджу продукції данихпідприємств у інших регіонах України та за кордоном.

2.2. Утворенняпри регіональних органах державного управління (або на базі асоціативних підприємницькихструктур із забезпеченням відповідного фінансування їх роботи) комітетівконкурентоспроможності регіону, до завдань яких повинні увійти: сприяння уформуванні мережі коопераційних та конкурентних зв’язків з іншими малими тавеликими підприємствами для зміцнення конкурентних позицій сектора МП привиході на зовнішні ринки збуту; виконання ролі посередника щодо розвиткутранскордонного співробітництва та встановлення більш тісної кооперації міжсуб’єктами сектора МП та закордонними підприємствами (бажано корпоративнимиструктурами) на основі субпідрядних, контрактних, орендних відносин; наданняекспортерам-початківцям консультацій спеціалістів; забезпечення інформаційноїпідтримки та створення довідкової служби для проведення маркетингових дослідженьзовнішніх ринків збуту; пошук франчайзерів за кордоном; допомога в організаціївиставок продукції (послуг) малих підприємств регіону за кордоном.

3. Підвищенняякості продукції (послуг) та ефективності управління малими підприємствамирегіону. Для цього необхідно розробити механізми заохочення переходупідприємств сектора МП на міжнародні стандарти якості. Цього можна досягтишляхом забезпечення фінансування за рахунок коштів місцевого бюджету навчанькерівників та спеціалістів малих підприємств та надання послуг експертів звпровадження міжнародних систем якості управління з обов’язковимвідслідковуванням подальшого отримання суб’єктами сектора МП, які пройшлинавчання чи консультації, відповідних сертифікатів якості міжнародного зразку.

4. Підвищення доступностіфінансово-кредитних ресурсів для суб’єктів сектора МП. На сьогодні органимісцевого самоврядування в окремих регіонах не визнають норми Закону України„Про державну підтримку малого підприємництва” у частині наданняфінансово-кредитного сприяння суб’єктам малого підприємництва як обов’язкові довиконання. У зв’язку з цим визріла необхідність прийняття окремого Закону профонди підтримки підприємництва (чи про фінансово-кредитну підтримку суб’єктівМП в Україні), який чітко закріпив би правові засади механізмівфінансово-кредитного сприяння сектору МП (в т.ч. напрацьованих вже післяприйняття нормативних актів, які визначають на сьогодні правові засадифінансово-кредитної підтримки МП), а також закріпив би норму (квоту, наприклад,1% від бюджету розвитку області, міста, району тощо) фінансово-кредитноїпідтримки суб’єктів МП, проекти яких є економічно ефективними та сприятимутьсоціально-економічному розвитку регіону (розвиток депресивних районів,ефективних сільськогосподарських підприємств, створення нових робочих місць,розробка/впровадження ресурсоощадних технологій тощо).

Даний механізмпідтримки сектора МП може бути доповнений реалізацією на практиці наступнихпослідовних дій: розробка та затвердження методики формування рейтингу регіонівза рівнем конкурентоспроможності сектора МП та забезпечення ширшогофінансування програм фінансово-кредитного сприяння сектору МП у регіонах, яківідстають у рейтингу; визначення в межах регіонів депресивних районів щодорівня конкурентоспроможності сектора МП та концентрація фінансово-кредитногосприяння сектора МП у цих районах; посилення роботи у напрямі виявлення причині розробки заходів з усунення диспропорцій щодо регіонального розвитку сектораМП (ці функції можуть бути покладеними на Державний комітет з питаньрегуляторної політики та підприємництва і його регіональні представництва).

5. Скороченнякількості збиткових підприємств, сприяння створенню нових малих підприємств тапосилення кооперації між підприємствами сектора МП. Цієї мети можна досягнути шляхомвиділення органами місцевого самоуправління приміщень для створеннямуніципальних бізнес-інкубаторів та індустріальних парків із подальшим наданнямсуб’єктам сектора МП у пільгове користування офісних та виробничих площ,інформаційної та ресурсної підтримки, виконання функцій центрів із формуваннякоопераційних зв’язків між суб’єктами МП, в т.ч. щодо розробки та впровадженняінноваційних ресурсоощадних технологій. На наш погляд, лише науковообгрунтоване об’єднання (кооперація) малих підприємств спроможне забезпечитиналежний рівень конкурентоспроможності суб’єктів МП. Окрім того, недоотриманівід надання приміщень в комерційну оренду кошти можуть бути практично на 90 %компенсовані за рахунок оплати новоствореними СПД єдиного податку, плати задержавну реєстрацію нових СПД, прибуткового податку із доходів громадян –працівників муніципального бізнес-інкубатора та працівників новостворених СПДтощо. Разом з тим, органи місцевого самоврядування одержать також якісний ефект(покращення підприємницького середовища в регіоні; реальна підтримка сектора МПта зростання іміджу влади; зростання інвестиційного рейтингу привабливостірегіону; зниженні рівня безробіття тощо).

6. Посиленнярівня безпеки та захищеності суб’єктів МП від криміналітету та контролюючих структур.Цьому сприяє проведення щоквартальних форумів, присвячених співпраці владнихструктур та бізнесу, вироблення типових регламентів проведення перевіроксуб’єктів підприємницької діяльності відповідними контролюючими органами, атакож створення при виконавчих органах влади робочих груп для координаціїдіяльності правоохоронних органів і недержавних охоронних структур щодоекономічного і фізичного захисту підприємництва, основними завданнями якихповинні стати: координація діяльності правоохоронних органів, підприємницькихоб’єднань, недержавних охоронних структур щодо економічного і фізичного захиступідприємництва; вироблення пропозицій щодо формування законодавчої танормативної баз з питань безпеки підприємництва; правова (теоретична) просвітапідприємців та громадян через організацію семінарів та конференцій, ЗМІ;ініціювання та сприяння висвітленню в ЗМІ досвіду охоронної діяльності тощо.

Висновки

В умовахфінансової кризи діяльність підприємства малого бізнесу нерозривно пов'язана зспіввідношенням та тенденціями змін, що відбуваються в зовнішньому середовищі.Тому невід'ємною частиною економічної роботи підприємства стає моніторинг(постійне відстежування) зовнішнього середовища, що дозволяє розроблятиуправлінські рішення, спрямовані на максимальне використання сприятливих дляпідприємства змін, та нейтралізацію або пристосування підприємства до тих змін,які негативно впливають на його діяльність. Кожен з елементів конкурентногопотенціалу має свої специфічні цілі використання та розвитку, знаходиться підвпливом цілого ряду факторів, виступаючи при цьому сильною або слабкою стороноюмалого підприємства.

Конкурентнийпотенціал малого підприємства як інтегральний показник є результатом сукупноїдії локальних потенціалів. Структурування конкурентного потенціалу малогопідприємства дозволяє: оцінювати рівень розвитку кожного локального потенціалута сконцентрувати зусилля управління у найбільш пріоритетному напрямку;використовувати повний набір стратегічних можливостей, визначати пріоритети в розвиткувідповідно до намічених цілей; відображати послідовність планування іуправління з метою ефективного функціонування на ринку.

Під час кризипотрібно здійснювати важливий процес реструктуризації бізнесів, що є вимушенимзаходом оздоровлення економіки;

Державна політикамає концентруватися на докорінній модернізації регуляторного середовища дляпідприємств малого бізнесу;

Економічнасамостійність окремих суб’єктів через стимулювання відповідальностірегіональної влади щодо використання інструмента малого підприємництва взабезпеченні місцевого населення робочими місцями та наповнення місцевихбюджетів стане інструментом забезпечення та гарантування стандартів життя.

Списоквикористаної літератури

1.        Статистичнийщорічник України за 2007 рік

2.        ВоронковаА. Концепція управління конкурентоспроможним потенціалом підприємства //Економіст. – 2007. — №8. – С. 14-17.

3.        ДолжанськийІ.З., Загорна Т.О., Удалих О.О. Управління потенціалом підприємства. Навч.посіб. – К.: Центр навч. літ., 2006. – 362с.

4.        КириченкоО.А., Ваганов К.Г. Стратегія розвитку малого та середнього бізнесу в Україні //Актуальні проблеми економіки. – 2008. — №1. – С.104.

5.        Теорія тапрактика ринкових перетворень: економічний та соціальний контекст: Збірникматеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції 20-22 березня 2008 р.-Вінниця: ВІЕ ТНЕУ, 2008.-347 с.