Реферат: Формування ринку праці в Україні
Міністерствоосвіти і науки України
НУКім. адмірала Макарова
кафедраекономіки та організації виробництва
Реферат
натему: «Формування ринку праці в Україні»
Виконала
студенткагр. 1411
БезабчукМ. В.
Перевірила
ГусарінаН. В.
Миколаїв– 2009
План
1. Поняття ринку праці
2. Особливості формування ринку праці вУкраїні.
1. Поняття ринку праці
Ринок праці єважливою складовою всієї ринкової системи. Нині виділяють чотири напрямипідходів до визначення ринку праці (робочої сили):
1. Представникипершої групи ринок робочої сили розглядають як «сферу обігу специфічноготовару «робоча сила» і як особливий, властивий товарно-грошовим відносинамспосіб її включення до економічної системи.
2. Друга групавчених дає визначення ринку праці через його складові елементи — попит іпропозицію. Наприклад, визначення: «Пропозиція і попит на робочу силу означаютьринок праці». Прості, короткі визначення не розкривають суті ринку праці якекономічної категорії.
3. Представникитретьої, найбільш чисельної групи науковців, розглядають ринок робочої силикрізь призму суспільних відносин. Вони вважають, що ринок праці це сукупністьекономічних відносин, форм і методів узгодження і регулювання інтересівбезпосередніх виробників і роботодавців, пов'язаних з організацією,використанням і оплатою найманої праці.
4. Проте було бне правильно зводити ринок праці лише до сфери обміну. Ринок праці відіграєважливу роль у забезпеченні безперервності процесу відтворення такого важливоготовару для суспільства, як робоча сила. Саме в цьому полягає економічнасутність ринкових процесів. Тому найбільш вдалим вважається визначення ринкупраці, яке дають представники четвертого напряму: під ринком праці вонирозуміють складну систему економічних відносин з обміну індивідуальноїздатності до праці на фонд життєвих благ, необхідних для відтворення робочоїсили та розміщення працівника в системі суспільного поділу праці за законамитоварного виробництва і обігу.
Окремо необхіднозупинитися на термінології «ринок робочої сили» і «ринокпраці», з'ясувати, чи однакові ці поняття, чи різні, чи правомірне їхвикористання як синонімів, що відображають суть одного й того самого явища. Длятого щоб відповісти на це питання необхідно розглянути такі економічнікатегорії, як робоча сила і праця. Робоча сила — це сукупність фізичних ірозумових здібностей людини, які використовуються нею під час виробництвабудь-якої споживчої вартості. Праця — це цілеспрямована діяльність людей постворенню матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потребкожного індивіда і суспільства в цілому.
Категорії «праця»і «робоча сила» не тотожні. Але в зв'язку з тим, що на ринку праці купуєтьсялише здатність людини до праці (робоча сила), робітник «авансує» її роботодавцюза умови оплати її через певний період, а розрахунок відбувається за виконануконкретну роботу певної якості (працю), поняття «ринок праці» і «ринок робочоїсили» можна використовувати паралельно. Ринок праці є однією з найважливішихланок ринкової системи. Він функціонує лише у взаємозв'язку з іншими типамиринків, забезпечує рух товарів і послуг, спрямовуючи та вилучаючи ресурси згалузей народного господарства відповідно до руху капіталів і товарів. Навідміну від інших типів ринків, він має не тільки ресурсний, товарний характер,але й породжує велику кількість економічних і соціальних проблем.
Отже, ринокпраці — є самостійною комплексною системою в ринковій економіці, яка, зодного боку, залежить, від інших ринків, з іншого — сама впливає на них.
Елементамиринку праці виступають: товар, попит, пропозиція та ціна робочої сили.Співвідношення попиту, пропозиції і ціни робочої сили визначають кон'юнктуруринку праці.
Ринокпраці виконує такі функції:
•узгоджує економічні інтереси суб'єктів трудових відносин;
•забезпечує конкурентне середовище кожної зі сторін ринкової взаємодії;
•забезпечує пропорційність розподілу робочої сили відповідно до структурисуспільних потреб і розвитку техніки;
•підтримує рівновагу між попитом на робочу силу та її пропозицією;
•формує резерв трудових ресурсів для забезпечення нормального процесусуспільного відтворення;
•сприяє формуванню оптимальної професійно-кваліфікаційної структури;
•стимулює працю, установлює рівноважні ставки заробітної плати;
•впливає на умови реалізації особистого трудового потенціалу;
• даєінформацію про структуру попиту і пропозиції, ємність, кон'юнктуру ринку тощо.
2.Особливості формування ринкупраці в Україні
Український ринокпраці має свої особливості. Йдеться про ті з них, що виявились упродовж 90-хроків ХХ ст. Акцентування уваги саме на цьому періоді зумовлене тим, що ранішев Україні існувала інша економічна система. Передусім, необхідно згадати про те,що у спадщину від командно-адміністративної системи СРСР наша держава отрималанеефективну економіку у стані кризи, що розпочалася задовго до здобуттянезалежності. Наприклад, середньорічні темпи приросту ВВП в Україні у 1961-1965pp. становили 6,9%, у 1971-1975 — 5,6%, а у 1981-1985 — 3,3%. У 1986-1990 pp. цейпоказник навіть без урахування зміни цін становив 1,9%. Загалом упродовж 1961-1990pp. середньорічні темпи приросту ВВП і національного доходу знизилися утричі.
Україна ж післярозпаду СРСР отримала економіку, у якій зайнятість у сфері послуг була на20-40% меншою, а у сільському господарстві у 3-6 разів та промисловості у 1,5-2,0рази вищою, ніж відповідні показники у розвинутих країнах світу. Такеспіввідношення між різними секторами зайнятості було зумовлене пануванняммарксистської доктрини, що передбачала необхідність випереджувального розвиткузасобів виробництва порівняно з предметами.
У процесіформування національного ринку робочої сили треба виділити два етапи (+нинішній етап).
Перший етап(1991-1994) характеризували трудодефіцитна кон'юнктура, що сформувалась за часів командно-адміністративноїекономіки СРСР, та наявність вільних робочих місць, кількість яких у 1,5-2,0рази перевищувала кількість зареєстрованих безробітних. Як наслідок, упродовжцього періоду вкрай низькими були рівень офіційного безробіття (0,1-0,3%) такоефіцієнт навантаження на одне вільне робоче місце (0,42-0,60). Зрозуміло, щотака ситуація, за умови зниження у 1991-1994 pp. реального ВВП на 40% буламожлива лише завдяки фінансовій підтримці з боку уряду збиткових підприємств. Видаткидержавного бюджету на так звану підтримку народного господарства у 1993-1994pp.становили 11,2% та 21,4% ВВП2. Політика штучного стримування безробіття за допомогоюадміністративних важелів призвела до зростання дефіциту державного бюджету (у1994р. — 9,3% ВВП), для покриття якого уряд, зазвичай, вдавався до найпростішогометоду — емісії грошей. Такі заходи генерували високу інфляцію і, як наслідок,ціни упродовж 1992-1993pp. значно зросли.
Другий етап формування національногоринку робочої сили (1995- 2001) пов'язаний зпроведенням жорсткої обмежувальної монетарної та фіскальної політики, що булиспрямовані на подолання інфляції та збалансування фінансової системи. Шляхомскорочення упродовж цього періоду бюджетних видатків на фінансування економікиз 21,4 до 6,5% ВВП урядові вдалося зменшити дефіцит державного бюджету до 1,5%ВВП. У результаті середньомісячні темпи інфляції знизилися з 14,4% у 1994р. до 1,5%у 1999р. Проте такі дії не супроводжувалися структурними реформами і призвели додисбалансу на ринку праці: кількість безробітних почала перевищувати кількість вакансій,унаслідок чого рівень навантаження на одне вільне робоче місце зросло з 1,5осіб у 1995р. до понад 30 на початку 1999р. У цей період кількість лише офіційнозареєстрованих безробітних зросла зі 126,9 тис. осіб у 1995р. до 1174,5 тис. у 1999р.(тобто більше, ніж у 9 разів). За роки реформ (1995-2000рр.) найвищими темпамичисельність зайнятих скорочувалася у будівництві, промисловості, на транспорті,у сфері освіти, культури, мистецтва, науки та наукового обслуговування. У цейже період спостерігається посилення диференціації рівня заробітної плати тапоглиблення ознак соціально-економічної кризи перехідної економіки. Але все жтаки, за цей етап було створено необхідну інфраструктуру ринку праці.Безпосередньо політику ринку праці в країні формують Міністерство праці тасоціальної політики, його регіональні структури. З метою реалізації такоїполітики через механізм трипартизму було створено Раду національногопартнерства. Проте цей орган багато в чому має декоративний характер і незабезпечує необхідну роль галузевих угод та колективних договорів. До складуінфраструктури ринку праці входять органи, які формують попит на робочу силу.Це, передусім, структури галузевих органів управління та місцеві органи влади.Неузгодженість їхньої діяльності призводить насамперед до галузевих ітериторіальних диспропорцій ринку праці, до формування регіональногобезробіття, нераціональності існуючої структури зайнятості. Переорієнтаціядержавної політики на повний ринок праці (регулювання освітньо-професійноїпідготовки робочої сили відповідно до потреб економіки та ринку праці;регулювання зайнятості населення та трудової міграції; регулювання сфери безробіття)здійснюється з 1999р. — через реалізацію Указу Президента України від 03.08.99р.»Про основні напрями розвитку трудового потенціалу на період до 2010року". Регулювання пропозиції робочої сили, забезпечення її належноїякості здійснюють центри професійної підготовки та перепідготовки кадрів,заклади професійно-освітньої підготовки, вищі навчальні заклади, Державнийкомітет України у справах національностей і міграцій, структури, діяльністьяких спрямована на зростання економічної активності осіб з особливими потребами(інвалідів, жінок з малолітніми дітьми тощо).
Нинішнійетаптрансформації економіки України характеризується, як етап стабілізації іструктурної перебудови. Ринок праці на цьому етапі продовжує формуватися, якосновний елемент економічної системи, що чутливо реагує в цілому на всі процесив суспільстві. Необхідно відмітити, що на ринку праці України відбуваєтьсяполіпшення ситуації, що пов’язане із підвищенням економічної активностінаселення, в тому числі зростанням зайнятості, скороченням безробіття,зниженням чисельності економічно неактивних громадян, зокрема осіб, якізневірились у пошуках роботи. За матеріалами вибіркових обстежень населення зпитань економічної активності, чисельність економічно активного населення увіці 15–70 років у І півріччі 2007 року, порівняно з відповідним періодомминулого року, збільшилась на 40,4 тис. осіб та становила 22,3 млн. осіб.Рівень економічної активності зріс з 62,2% до 62,6%.
Протягом 10місяців 2007 року комплекс різноманітних послуг та матеріального забезпечення вУкраїні отримали понад 2 млн. незайнятих громадян. Чисельність осіб, якіотримали роботу за направленням центрів зайнятості, порівняно з відповіднимперіодом минулого року, збільшилась на 31,3 тис. осіб і становила 966,4 тис.осіб, у тому числі шляхом надання дотацій роботодавцям працевлаштовано 30,7тис. безробітних; 21,3 тис. безробітних отримали одноразово виплату допомоги побезробіттю і організували власну справу. Якщо за 2006 рік рівеньпрацевлаштування громадян, які шукали роботу, становив 39,7%, то в січні-жовтні2007 року – 46,0%. Зростання цього показника відбулося в усіх регіонах (табл.1).
Таблиця 1
Кількістьзареєстрованих безробітних за регіонами, тис. чол.
/> 1996 2001 2002 2003 2004 2005 2006Україна
126,9
1174,5
1155,2
1008,1
1034,2
988,9
981,8
Автономна республіка Крим 3,5 33,4 26,2 27,8 42,1 41,1 40,8області
Вінницька 2,9 35,0 39,3 40,6 35,9 31,3 41,3 Волинська 5,6 37,8 34,3 33,2 24,9 27,1 26,7 Дніпропетровська 2,9 86,6 89,5 78,2 79,1 73,1 63,5 Донецька 8,5 95,7 95,1 72,1 76,0 71,6 64,3 Житомирська 6,0 53,4 59,3 39,7 33,4 37,5 38,4 Закарпатська 6,4 41,5 44,1 37,1 40,2 32,9 28,2 Запорізька 2,8 36,6 38,5 38,8 39,0 38,0 36,9 Івано-Франківська 11,4 50,0 44,9 38,6 38,0 34,1 35,2 Київська 5,0 52,4 53,5 43,7 39,5 31,5 29,7 Кіровоградська 3,5 34,4 31,6 26,1 30,3 33,8 31,3 Луганська 6,9 53,4 57,9 48,4 47,3 42,9 36,9 Львівська 15,5 110,1 90,9 61,4 60,0 59,1 60,5 Миколаївська 2,4 27,6 28,0 24,7 24,8 27,6 28,3 Одеська 1,8 12,8 15,9 19,2 27,3 31,0 31,3 Полтавська 3,8 44,1 47,3 44,7 41,7 38,0 40,3 Рівненська 5,6 45,4 45,6 44,7 43,8 36,9 39,6 Сумська 3,4 49,9 46,7 38,1 33,5 30,7 31,1 Тернопільська 4,8 39,3 42,6 39,8 42,4 41,8 48,0 Харківська 4,8 63,7 60,2 55,9 56,1 51,9 52,2 Херсонська 3,0 20,3 25,3 28,9 41,7 40,0 34,2 Хмельницька 4,5 26,5 29,1 28,2 26,4 27,8 31,9 Черкаська 3,0 33,8 33,9 32,4 37,3 42,1 43,7 Чернівецька 2,3 22,0 21,8 23,1 33,9 30,5 32,0 Чернігівська 5,2 50,4 38,0 29,4 28,1 27,2 26,2міста
Київ 1,1 15,6 13,9 11,4 9,6 7,5 7,5 Севастополь 0,3 2,8 1,8 1,9 1,9 1,9 1,8
(Таблицяпобудована за даними Держкомстату України)
Разом з тим, вУкраїні постійно виникають нові і залишаються невирішеними цілий ряд проблем,що пов’язано зі специфікою забезпечення конкурентоспроможності незайнятих громадянв умовах ринкової економіки. Не вистачає узгодженості в методології визначеннянезайнятого населення. Залишаються невирішеними і проблеми статистики ринкупраці. Крім того залишається невирішеною термінологічна неузгодженість, щопризводить до різної інтерпретації тих чи інших категорій та понять, зокрема:конкурентоспроможності, якості робочої сили, якості трудового потенціалу,незайнятого населення, безробіття, нерегламентованої зайнятості тощо.
Позитивнітенденції на ринку праці супроводжуються не тільки зростанням заробітної плати,а й суттєвим скороченням заборгованості, яка за час роботи Уряду на чолі зВіктором Януковичем (серпень 2006 року – березень 2007 року) зменшилася на19,1% або на 208,3 млн. Станом на 1 квітня 2007 року заборгованість із зарплатистановила 880,8 млн. грн.
Але на фонісвітової економічної кризи, яка розпочалась у другій половині 2008р., заразспостерігається зменшення вільних робочих місць, скорочення штатів, заробітнихплат. Тобто відсоток безробіття по Україні значно підвищився.
Виходячи з цьоговсього, можна зробити висновок, що пріоритетними напрямками реформуванняукраїнського ринку праці мають бути вдосконалення системи оплати праці,розширення можливостей отримання населенням офіційних основних і додатковихдоходів, соціальна підтримка окремих груп, підвищення якості та конкурентоспроможностіробочої сили, запобігання зростанню безробіття через створення робочих місць зарахунок різних джерел фінансування, впровадження механізмів звільнення іперерозподілу, реструктуризації економіки і піднесення вітчизняноговиробництва. Але досягнення цих цілей на даний момент можливе лише за умовподолання економічної кризи.
Список використаноїлітератури
1. Богиня Д.П., Куліков Г.Т., ШамотаВ.М., Лисогор Л.С. та ін. Соціально-економічний механізм регулювання ринкупраці та заробітної плати. Київ: Інститут економіки НАНУ, 2001, 300 с.
2. Буряк П.Ю., Карпінський Б.А.,Григор'єва М.І… Економіка праці й соціально-економічні відносини. Київ: Центрнавчальної літератури, 2004, 440 с.
3. Яркин П. Тенденції ринку праці вУкраїні // Фінанси, №12, 2007р., — с.23-27.
4. Інформація Держкомстату України.