Реферат: Характеристика і специфічні риси плинної, застійної і прихованої форм безробіття

1. Характеристика і специфічніриси плинної, застійної і прихованої форм безробіття

Безробіття – цесоціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не можезнайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці.

Безробіття в ринковій економіці – це стан ринкуробочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї.Безробіття має циклічний характер.

Безробітними за класифікацією Міжнародноїорганізації праці є особи, зареєстровані на біржі праці, які активно шукаютьроботу. Тимчасово звільнені й ті, хто має намір приступити до роботи протягом30 днів, вважаються безробітними, якщо вони і не виконують другої вимоги щодоактивних пошуків роботи.

До незайнятого належить те населення, якевідмовляється від пропонованої йому роботи.

У процесі класифікації економічно активногонаселення, віднесення його до тієї чи іншої групи найскладнішим є чіткерозмежування безробітних і незайнятих. Крайні випадки розрізнити неважко. Деякілюди роблять все, аби тільки знайти роботу, водночас інших важко примуситипрацювати, але навіть і серед тих людей, які активно шукають роботу, є такі, щовідхилять надані їм пропозиції, сподіваючись знайти щось краще. Люди, якікажуть, що не можуть знайти роботу, мають на увазі, що вони не можуть знайтимісце роботи, де їм би хотілося працювати. Ті, хто говорить, що вони не хочутьпрацювати, мають на увазі, що вони не хочуть працювати на жодній з робіт, якіможуть знайти. У деяких випадках відмінність між цими двома ситуаціями стаєпросто невидимою.

Західні економічні школи дотримуються різнихпоглядів на суть та причини безробіття.

Проблема безробіття – одна з найактуальніших проблем, яківиникають на ринку праці. Не винятком є і Україна, де трансформаційні зміниспричинили істотні зміни у сфері зайнятості.

Розрізняютьтри форми зовнішнього прояву безробіття: плинну (хронічну), приховану ізастійну.

Плинна(хронічна)формабезробіття виявляється в тому,що частина сукупної робочої сили то втягується у виробництво, то виштовхуєтьсяз нього. Втягування відбувається у фазі пожвавлення економічного циклу, а такожв інші періоди у зв’язку з відкриттям нових і розширенням діючих підприємств.Виштовхування робочої сили відбувається, насамперед, у фазі спаду економічногоциклу та в інші періоди через скорочення виробництва, банкрутства, впровадженнянової техніки і передових технологій.

Застійнаформа характеризується тривалим періодом безробіття. Деякі збезробітних, що довго не мають роботи, час від часу можуть бути зайняті навипадкових і тимчасових роботах, виконувати невеликі замовлення вдома, але вбудь-якому випадку їх характеризує тривала відсутність постійної роботи.

Колиговорять про розмір застійного безробіття, то мають на увазі кількість осіб, щознаходяться в стані безробіття більш довгий час, ніж основна маса безробітних.Звичайно таким періодом вважається рік і більше.

Прихованаформа безробіття виявляється тоді, коли на підприємствахфактична чисельність працівників перевищує необхідну їх кількість для випускуданої продукції. У результаті частина таких осіб працює з ненормально низькоюпродуктивністю. Прихованою ця форма безробіття називається тому, що вказаніособи не можуть бути віднесені до безробітних (оскільки вони знаходяться утрудових правовідносинах з роботодавцями) і не враховуються статистикою. Прихованебезробіття найбільш поширене в сільському господарстві країн, що розвиваються.

В усіх країнах так званого соціалізму, до початку економічнихреформ зайнятість розглядалася як загальна, повна та обов'язкова, офіційнебезробіття було відсутнім, проте добре відомо, що безробіття у прихованій формііснувало. Надлишкова робоча сила в умовах командно-адміністративної економікибула результатом низької інтенсивності і продуктивності праці. На думкуукраїнського економіста М. Шаленка, у кінці 80-х років надлишкова робочасила в Україні становила 20% [5, ст. 26].

У 1-ій половині 90-х років національний ринок праціформувався за умови перевищення пропозиції праці над попитом. Проте офіційнийрівень безробіття був близьким до радянських часів, не здійснювалась реструктуризаціяприхованого безробіття у відкрите.

Рівень безробіття зареєстрованого у ІІ половині 90-х роківпостійно зростав і на кінець 1999 р. становив 4,3% від працездатногонаселення [3, ст. 44].

Приховане безробіття означає, що на підприємствах є надлишковакількість працівників. Така неповна зайнятість працездатного населення спостерігаєтьсятоді, коли працівники підприємства переводяться на роботу в умовах неповногоробочого дня, а також, коли працівники перебувають у вимушених відпустках беззбереження чи з частковим збереженням заробітної плати. Згідно з проведенимиДержавним комітетом статистики обстежень на промислових підприємствах у 2008 р.,за оцінкою керівників, надлишкова чисельність працівників становить від 10 до 33%персоналу [4, ст. 13].

Керівники підприємств, незважаючи на тривалий спадвиробництва, не вдавалися до скорочення чисельності працюючих, мотивуючи своїдії соціальною незахищеністю працівників, необхідністю зберегти кваліфікованікадри, а також оптимізмом щодо збільшення виробництва в недалекому майбутньому.

В Україні відсутні закони, які б регулювали трудові відносинипри скороченні виробництва, умови компенсаційних виплат, умови перепідготовкикадрів в умовах вимушеної зупинки виробництва.

Працівники, які вимушено зайняті неповний робочий день або якімають тимчасову перерву в роботі, є менш захищені, ніж безробітні. У Законі України«Про зайнятість населення» тих, хто працює в умовах повного і неповногоробочого часу віднесено до зайнятого населення. Необхідно законодавчо затвердитинорматив робочого часу і визнати категорію частково безробітного заміжнародними нормами, а також визначити розмір допомоги частково безробітним збоку держави і підприємства і запровадити страхування на випадок часткового безробіття.

Разом з тим приховане безробіття має й позитиви, серед якихможна виділити:

● збереження на виробництві нагромадженого трудовогопотенціалу;

● у деяких випадках приховане безробіття є єдиноюреальною формою забезпечення зайнятості, а, отже, й доходів для значної частининаселення;

● приховане безробіття відтягує час переходу працівникадо нової ефективної зайнятості чи в категорію відкрито безробітних, стимулюючипристосовуваність працівників до ринкових перетворень;

● приховане безробіття є потужним соціальним стабілізатором,який пом'якшує наслідки економічної кризи. Раптове зростання відкритогобезробіття призвело би до набагато гірших соціальних негараздів у нашій країні.

Приховане безробіття в Україні є результатом низької ефективностіфункціонування ринку праці і національної економіки. Враховуючи досвід країнСхідної Європи, який свідчить, що високий рівень офіційного безробіттяспостерігається в тих країнах, де високими темпами відбуваються ринковіперетворення і забезпечується економічне зростання, переведення прихованогобезробіття у відкрите є важливим фактором сьогоднішнього економічногозростання. У цьому процесі не можна допускати стихійності і поспішності,необхідне регулювання цього процесу за допомогою єдиної політики держави,профспілок і підприємств.

Такимчином, плинне безробіття – це стан, коли частина промислової резервної арміїпраці, що внаслідок циклічного характеру розвитку ринкової економіки, основаноїна приватній власності на засоби виробництва, то позбувається роботи, то зновузнаходить її.

Застійнебезробіття – це явище, коли частина працездатного населення, що не маєрегулярної роботи, живе випадковими заробітками (надомні робітники, робітникипрофесій, які зникають під впливом НТП, інваліди, жебраки і т.д.).

Прихованебезробіття означає, що на підприємствах є надлишкова кількість працівників і вУкраїні є результатом низької ефективності функціонування ринку праці інаціональної економіки.

2. Проаналізувати за попередні5 років динаміку тривалості безробіття, визначеної за методологією МОП ірезультатами реєстрації в центрах зайнятості України, пояснити причини змін

Дамо пояснення до подальших розрахунків.

Рівеньбезробіття (за методологією МОП) визначається як відношення (у відсотках)кількості безробітних віком 15–70 років до економічно активного населення(робочої сили) зазначеного віку або відповідної соціально-демографічної ознаки.

Рівеньзареєстрованого безробіття визначається як відношення (у відсотках)кількості безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості (на кінецьзвітного періоду), до середньорічної кількості населення працездатного віку. Зметою здійснення порівнянь з даними вибіркового обстеження населення(домогосподарств) з питань економічної активності проводиться розрахуноксередньої за період (за місяць, квартал, півріччя, 9 місяців, рік) чисельностізареєстрованих безробітних. Відповідний показник рівня безробіття визначаєтьсяпо відношенню до економічно активного населення працездатного віку завідповідний період.

Середнятривалість безробіття (за методологією МОП) населення віком 15–70 років – розраховується заматеріалами вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питаньекономічної активності. Розрахунок показника здійснюється на основі формулисередньої арифметичної зваженої, яка застосовується до інформації, повідомленоїбезробітними респондентами про фактичну тривалість пошуків ними роботи застаном на момент проведення опитування.

Таблиця2.1. Динамікакількості та зайнятості населення в Україні за 2005–2009 рр.

Показник

2005

2006

2007

2008

2009

Кількість населення, тис. чол. 48003,5 47622,4 46929,5 46532,6 46042,5

Економічно активне населення, тис. чол.

у віці 15–70 років 22171,3 22202,4 22280,8 22255,9 22296,3 у працездатному віці 20618,1 20582,5 20481,7 20549,4 20584,5

Зайняте населення, тис. чол.

у віці 15–70 років 20163,3 20295,7 20680 20737,4 20828,5 у працездатному віці 18624,1 18694,3 1886,5 19032 19117,3

Безробітне населення, тис. чол. (за методологією МОП)

у віці 15–70 років 2008 2707.6 2516.9 2301.0 2059.5 у працездатному віці 1994 1888,2 1595,2 1517,4 1467,2

Економічно неактивне населення, тис. чол.

у віці 15–70 років 13687,6 13622,9 13559,7 13461,3 13474,3 у працездатному віці 8262,8 8365,4 8410,3 8506,3 8632,3

Рівень економічної активності, % до всього населення відповідної вікової групи

у віці 15–70 років 61,8 62 62,2 37,8 37,4 у працездатному віці 71,4 71,1 70,9 37,8 28,4

Рівень зайнятості населення, % до всього населення відповідної вікової групи

у віці 15–70 років 56,2 56,7 57,7 57,9 58,5 у працездатному віці 64,5 64,6 65,4 65,9 66,5

Рівень безробіття населення (за методологією МОП), % до економічно активного населення відповідної вікової групи

у віці 15–70 років 9,1 8,6 7,2 6,8 6,6 у працездатному віці 9,7 9,2 7,8 7,4 7,1 /> /> /> /> /> /> />

У 2009 р.7,1% економічно активного населення вікової групи були безробітними. Рівеньбезробіття (за методологією МОП) населення працездатного віку майже у 2 разиперевищував рівень зареєстрованого безробіття, розрахований за відповідноюметодикою.

Внаслідок постійного скорочення попиту на працю імовірністьпереходу із зайнятості у безробіття мала тенденцію до зростання, особливо середробітників колишніх державних великих підприємств, а імовірністьпрацевлаштування після періоду безробіття, навпаки, скорочувалася.

Як наслідок, питома вага безробітних, які були незайнятимивпродовж тривалого періоду, зростала, що з часом призвело до стійкого тазастійного безробіття.

Так, за даними вибіркового обстеження населення України зпитань економічної активності, питома вага безробітних у визначенні МОП, якішукали роботу понад один рік, становила в середньому за 2009 рік 50.3% (таблиця2.2).

Таблиця 2.2. Тривалість безробіття вУкраїні

2006

2007

2008

2009

Безробітне населення у віці 15–70 років, всього тис. осіб 2707.6 2516.9 2301.0 2059.5 З них особи, які шукали роботу чи намагались організувати власну справу, тис. осіб 2628.7 2431.3 2204.3 1965.3 У тому числі за тривалістю пошуку роботи: до 1 місяця 3.1 3.0 2.7 3,1 1–3 місяці 10.1 11.0 12.4 13,8 4–6 місяці 11.0 11.0 11.6 12,8 7–9 місяці 12.2 10.1 10.0 10,5 10–12 місяці 13.1 10.1 9.8 9,5 більше 12 місяців 50.5 54.8 53.5 50.3 Середня тривалість пошуку роботи, місяців 10 10 10 9 Середня тривалість незайнятості безробітного населення, місяців 23 23 22 22 Середня тривалість зареєстрованого безробіття, місяців 11 9 8 7

Середня тривалість пошуку роботи в 2009 році складала 9місяців, а середня тривалість незайнятості безробітного населення заметодологією МОП – 22 місяці.

Спочатку інтервальний ряд розподілу перетворюється удискретний шляхом знаходження середини кожного інтервалу, а далі розрахунокздійснюється як у попередньому випадку за формулою середньої арифметичноїзваженої.

Відомийряд розподілу за терміном пошуку роботи у 2009 році:

Термін

Число респондентів (f)

Середина інтервалу (х)

xf

до 1 місяця 60924,3 0,5 30462,15 1–3 місяці 271211 2 542422,8 4–6 місяці 251558 5 1257792 7–9 місяці 206357 8 1650852 10–12 місяці 186704 11 2053739 більше 12 місяців 988546 12,5 12356824 Разом 1965300 х 17892091

Середній термін:

/>

Аналогічно було розраховано за попередні роки.

Приблизно така ж ситуація з високими показникамидовготривалого безробіття спостерігається і в більшості країн Західної таСхідної Європи (OECD, 2008).

Ця особливість сучасних ринків праці вважається дужесерйозною проблемою, оскільки довготривале безробіття має негативний вплив якна окремого безробітного, так і на економіку країни в цілому. Тривалі періодинезайнятості можуть призвести до часткового відсторонення індивіда від ринкупраці, до скорочення його фактичного людського капіталу та до зростанняймовірності опинитися за межею бідності. Крім того, тривале безробіття можемати небажаний вплив на психологічний стан безробітних: вони можуть відчуватисебе самотніми та ізольованими, можуть соромитися свого статусу та втрачатисамоповагу, вони спілкуються та покладаються лише на підтримку сім’ї танайближчих друзів, припускаючи, що інші особи можуть відноситись до них ізнеприязню та з упередженням. Бюджет країни у випадку стійкого та застійногобезробіття зазнає значних збитків через недоотримання податкових зборів тазбільшення витрат на фінансування різноманітних заходів сприяння зайнятості тасоціального захисту безробітного населення.

Хоча інтуїція може підказувати, що створення нових робочихмісць є ключовим моментом у боротьбі з довготривалим безробіттям, досвідбагатьох розвинених країн показує, що між створенням робочих місць та зниженнямдовготривалого безробіття немає чіткого взаємозв’язку. Також немаєвзаємозв’язку між ліквідацією робочих місць та зростанням довготривалогобезробіття.

Факт, що рівень довготривалого безробіття зменшується дужеповільно у відповідь на зростання попиту на працю, що має місце також й вУкраїні протягом останніх років, може свідчити про те, що перед довготривалимибезробітними стоять величезні перешкоди на їх шляху до працевлаштування,оскільки вони не є ефективними конкурентами на ринку праці.

Тому одним із можливих напрямів боротьби із застійнимбезробіттям в Україні є впровадження системи заходів соціально-економічноїполітики, спрямованих на запобігання поширенню довготривалого безробіття черезнадання комплексної допомоги незайнятим особам (особливо з числа найменш конкурентоздатнихна ринку праці) ще до того, як вони дійдуть до стадії довготривалогобезробіття. Іншим важливим напрямом є вжиття заходів, які спрямованібезпосередньо на скорочення наявної кількості хронічних безробітних та усуненнядовготривалого безробіття.

У зв’язку з цим особливо актуальним є визначення головнихфакторів, які можуть впливати на імовірність працевлаштування або виходу зробочої сили після періоду безробіття в Україні на протязі останніх років.Зокрема, у цій роботі ми досліджуємо вплив допомоги по безробіттю таальтернативних джерел доходів під час безробіття, різноманітних індивідуальниххарактеристик та умов на місцевих ринках праці, тим самим заповнюючи існуючупрогалину у літературі про визначні чинники тривалості безробіття в Україні.

Метоюпроведення обстежень є одержання всебічної інформації про стан робочої сили,структуру зайнятості і безробіття у березні, червні, вересні та грудні. Наоснові показників за дані чотири місяці розраховуються річні показники.Матеріали проведених за цією методикою обстежень дають можливість реальнооцінити обсяги та зміни пропозиції робочої сили і служать для прогнозування.Переваги, недоліки та напрями використання основних наведених методів стосовновикористання робочої сили викладені в табл. 2.3. на прикладі головногопоказника – безробіття.

Таблиця2.3. Відмінності показників безробіття, зареєстрованого та визначеного заметодологією МОП

Вибіркові обстеження
населення

Фіксовані (адміністративні)
дані

Вартість Значно коштовніше фіксованого – Охоплення населення Обидві статі у віці 15–70 років без урахування працездатності Працездатне населення працездатного віку Методологія визначення рівня безробіття

Визначається за методологією МОП: відношення
(у%) чисельності безробітних у віці 15–70 років
до економічно активного населення (робочої сили)

Рівень зареєстрованого безробіття: відношення (у%) чисельності осіб, зареєстрованих у Державній службі зайнятості як безробітні, до працездатного населення працездатного віку

Напрямки
використання

Для аналізу та оцінки тенденцій на ринку праці щодо загального обсягу пропозицій робочої сили відповідно до міжнародних стандартів, для прогнозування, розробки й оцінки програм економічного й соціального розвитку, зайнятості для макроекономічних розрахунків та наукових розробок

Для аналізу та оцінки активної політики держави щодо соціального захисту зареєстрованих безробітних з погляду обсягів надання матеріального забезпечення та соціальних послуг незайнятим громадянам.

Для здійснення оперативного статичного моніторингу ефективності реалізації соціальних програм на зареєстрованому ринку праці

Аналітичні
обстеження

Низовий ступіть надійності показника, визначеного за методологією МОП на регіональному рівні та за соціально-демографічними показниками Відсутні деталі розробки за віковими групами Надійність Охоплення 31,7 тис. домогосподарств – достатньо надійно Не охоплює незареєстрованих безробітних Періодичність Дані за звітний квартал у кінці кожного наступного кварталу Дані за звітний місяць до 15 числа наступного місяця
Список літератури

1.  Базилевич В.Д. Економічнатеорія: Політекономія. Підручник. Київ: Знання-Прес 2006. – 615 с.

2.  Завіновська Г.Т. Економіка праці:Навч. посібник – Київ: КНЕУ, 2001. – 300 с.

3. Інформаційний бюлетень Державного комітету статистики. – 2010, №1–2.

4. Праця в Україні в 2008 р.: Статистичний збірник/ Державнийкомітет статистики України. – К.: Техніка, 2009. – 436 с.

5. Шаленко М. Современные тенденции развития рынка труда //Экономика Украины. – 1996, №9. – С. 25–34.

6.  www.ukrstat.gov.ua – Державний комітетстатистики України

7.  mlsp.kmu.gov.ua – Міністерство праці тасоціальної політики

8.  www.dcz.gov.ua – Державна служба зайнятостіУкраїни