Реферат: Циклічність економічного розвитку

Циклічністьекономічного розвитку

Впопередніх темах розглядались проблеми макроекономічної рівноваги залежно віддії різних факторів; без втручання держави і за державного регулювання, в межаходного і в межах кількох взаємозв’язаних ринків, в умовах закритої і в умовахвідкритої економіки.

Наступнітри теми присвячені порушенню рівноваги і тим наслідкам, до яких воноприводить. В темі 8 вивчається одне з таких порушень — економічний цикл. Прирозгляді її важливо мати на увазі;

Економічнийцикл — це форма, в якій відбувається рух економіки. Макроекономічна рівновага єдинамічною, мінливою. ЇЇ мінливість проявляється не лише в постійномунарощуванню обсягів виробництва, а й у чергуванні скорочень (спадів) тарозширень (підйомів) економіки. Періодичність зростання та падіння діловоїактивності проявляється у формі невідповідності сукупного попиту та сукупноїпропозиції. Економічний цикл є результатом коливань різних показниківекономічної активності — темпів зростання ВНП, загального обсягу продажу, загальногорівня цін, рівня безробіття, завантаження виробничих потужностей тощо.

Відносноциклічних властивостей макроекономічні показники можна поділити на проциклічні,ациклічні і антициклічні. Проциклічні показники — ті, які мають тенденцію дозростання в період піднесення та скорочення у фазі економічного спаду. Середних є такі, які мають:

1) високуузгодженість з циклом — сукупний випуск, випуск по галузях економіки, прибутки,отримані від бізнесу, грошові потоки, короткострокові ставки процента, рівеньцін

2) низькуузгодженість з циклом — виробництво товарів повсякденного попиту, виробництвосільськогосподарської продукції та видобування природних ресурсів, ціни насільськогосподарську продукцію, та природні ресурси, довгострокові ставкипроцента.

Ациклічніпоказники — такі, які безпосередньо не пов’язані з діловим циклом. Це, наприклад,експорт.

Антициклічніпоказники мають тенденцію до зростання у фазі економічного падіння таскорочення у фазі економічного піднесення. Це запаси готової продукції, запасифакторів виробництва, рівень безробіття, рівень інфляції, рівень банкрутств.

Затривалістю економічні цикли поділяються на: короткі (малі)- з коливаннямділової активності 3-4 роки, середні з коливанням ділової активності 7-11 років,великі (довгі хвилі) з періодичністю 40-60 років. Короткі цикли пов’язані звідновленням рівноваги на споживчому ринку. Матеріальною основою таких циклів єпроцеси, що відбуваються у сфері грошових відносин, Вони розмежовуютьсягрошовими кризами, що повторюються з певними закономірностями. За змістомгрошові кризи виступають як кризи грошового обігу і кризи сфери кредиту.Середні цикли інколи звуть промисловими циклами, їх пов’язують зі змінамипопиту на засоби виробництва. Матеріальною основою періодичності таких циклів єнеобхідність оновлення основного капіталу. Такі цикли складаються з фаз:пожвавлення, підйом, бум, падіння. Тривалість падіння вимірюється часом міжвищою і наступною нижчою точками ділової активності, а підйому — між нижчою інаступною вищою точками ділової активності, такий цикл характеризуєтьсярецесією-падіння обсягу національного виробництва протягом 6 місяців і доодного року, депресією — падіння обсягу виробництва протягом більше одного року,яке супроводжується високим рівнем безробіття

Втеорії циклів К. Маркса падіння виробництва зветься кризою, а під депресієюрозуміють фазу припинення падіння, але відсутності росту. Тому цикл К.Марксаскладається з фаз: криза, депресія, пожвавлення та підйом.

Екоеномічнакриза характеризується:

— перевиробництвомтоварів порівняно з платоспроможним попитом;

— скороченнямобсягів виробництва;

— масовимбанкрутством промислових, банківських та торгових фірм;

— зростаннямбезробіття і скороченням номінальної заробітної плати;

— потрясіннямкредитної системи та ін.

Навідміну від цієї класичної схеми економічна криза в Україні характеризується ненадвиробництвом а недовиробництвом. Тривалість фази падіння в західних країнахстановить від 0, 5 до 1, 5 року, тоді як в Україні триває більше 5 років.Глибина падіння ВНП і промислового виробництва у країнах заходу навіть уповоєнні роки не перевищувала 10%, а в Україні вона становить більше 25% а поокремих галузях — перевищує 50%.

Великіхвилі (великі цикли) викликаються зміною базових технологій і поколінь машин(стрибком у лінії технічного прогресу), оновленням об’єктів інфраструктури-будівель, споруд, тощо. Великі хвилі мають фази; висхідну — 25-30років-довгострокове піднесення, викликане на базі революційних стрибків утехнології і масового їх розповсюдження; низхідну — 20-25 років, яку звутьвеликою кризою. Ця хвиля виникає, коли стара структура економіки приходить уконфлікт з потребами нової технології, але ще не готова до змін. У цей періодгостро проявляють себе кризи середніх та малих циклів. Наукову теорію довгиххвиль створив російський вчений Н.Д. Кондратьєв.

Всучасній економічній думці сформувались три протилежних підходи до причин іролі циклів в економіці:

1)економічнийцикл розглядаються як відхилення від нормального стану рівноваги, тобто циклвиступає як аномалія в економічному розвитку;

2)циклтрактується як загальна форма економічного прогресу, а економічна рівновагавважається не як норма, а навпаки, як відхилення від норми;

3)відідеї закономірно-періодичного циклу відмовляються взагалі.

Прихильникипершого підходу пояснювали цикли як відхилення, пов’язані з порушеннямрівноваги, найрізноманітнішими причинами. Серед них виділимо лише окремі: теоріянововведень (інновацій)- Й. Шумпетер та його послідовники, грошова теорія — Р. Хоутрі,Ф. Хайєк, теорії недоспоживання — Д. Гобсон, Е. Прайзер, теорія відсутності синхронності- Д. Кларк, У. Мітчел, М. Туган-Барановський. Прихильники другого підходу-П. Самуельсон,М. Калецький, Я. Тінберген вважали, що справжня реальна економіка знаходиться упостійному русі, вони економетричними методами досліджували особливостіекономічних циклів, можливості впливів на циклічні коливання та шукали засобиїх пом’якшення. Третій напрямок- Л. Дюпр’є, А. Гіттон, не визнаючи якої-небудьзакономірності у настанні циклів, підміняли категорію “цикл” іншими поняттями — “загальний рух”, “коливання”.(Більш детально про це можна прочитати у підручнику;Радіонова І. Макроекономіка та економічна політика).

Зважаючина вищесказане, в подальшому під циклічністю ми будемо розуміти не перехід відоднієї фази до іншої, не спад (пік), а власне відхилення від попередньодосягнутої рівноваги під впливом макроекономічних показників. Тому доцільномоделі, які описують циклічність економіки звести до трьох:

1)  поясненняекономічних коливань змінами на базі сукупного попиту;

2)  поясненняколивань змінами у пропозиції;

3)  пояснення, щовраховують і те і друге, тобто зміни і в попиті і в пропозиції.

Поясненняколивань змінами з боку попиту здійснюється в межах моделі IS-LM. Тобтоосновними факторами, які викликають економічні коливання виступаютьбюджетно-податкова та грошово-кредитна політика через вплив останніх на ставкупроцента і величину ВНП. Збільшення, наприклад, податків скорочує випуск ізменшує ставку процента (Крива IS зміщується вліво і вниз). Збільшеннядержавних витрат одночасно збільшує випуск і ставку процента (Крива ISзміщується вправо і вверх). Збільшення грошової маси (пропозиції грошей)зменшує ставку процента і збільшує випуск (Крива LM зміщується вправо і вниз).

Більшскладним є пояснення коливань на базі змін сукупної пропозиції. Тут, звичайно, розглядаютьсячотири моделі, дві з яких є неокласичного походження, а дві — неокейнсіанськогопоходження. Неокласики дотримуються поглядів класиків на рівновагу попиту тапропозиції як закономірність. Порушення цієї закономірності вони пояснюють здопомогою моделей “хибних уявлень працівників про заробітну плату” (“Worker-misperceptionmodel” та “недосконалої інформації” (Imperfekt-informacion model”. Суть першоїмоделі зводиться до того, що під впливом зростання цін збільшується пропозиціяпраці., а це приводить до збільшення випуску. За цією моделлю пропозиція працізалежить від міри відхилення фактичних цін від очікуваних. Чим більшепрацівники помиляються у своєму передбаченні цін у бік їх зниження, в томучислі і у передбаченні заробітної плати, тобто чим більше вони помиляються усвоєму передбаченні заробітної плати (очікуваної зарплати) у бік її зниженняпорівняно з фактичною (реальною), тим пропозиція праці більша, а отже, тимбільший випуск. Друга модель передбачає, що виробники, орієнтуючись не навідносні (співставні) а на номінальні ціни на свою продукцію. Збільшують(зменшують) випуск. Якщо реальна ціна перевищує очікувану, виробник збільшуєобсяг випуску.

Неокейнсіанці,дотримуючись кейнсіанського погляду стосовно того, що неможливо пояснитикороткострокові коливання виходячи з рівноваги попиту та пропозиції, яказабезпечується еластичністю цін та заробітної плати, обґрунтовують коливання здопомогою жорстких цін та жорсткої заробітної плати. Модель коливань сукупноїпропозиції (випуску) при “жорсткій зарплаті” (“stiski-wage model” пояснюєколивання випуску появою зацікавленості підприємців у залученні додатковихпрацівників в умовах жорсткої (незмінної) зарплати і зростаючих цін. Зарплата, передбаченав контракті, розрахована на очікувані ціни. Якщо ж фактичні ціни виявлятьсявищими, ніж очікувані, то зарплата, передбачена контрактом, буде вищою ніжфактична. Це дасть змогу залучити нових працівників, оскільки попит на працюзалежить від фактичної зарплати, В нашому випадку фактична заробітна плата будеменшою, отже підприємці наймуть більше робітників і обсяг випуску зросте.

Воснову моделі сукупної пропозиції “при жорстких цінах” (“stisky — price model”)покладено ідею, що нееластичні ціни, властиві певним виробникам, творятьтенденцію до підвищення загального рівня цін, а це збільшує загальний випуск.Орієнтація підприємств на стабільні (незмінні ціни) пояснюється наявністюзаздалегідь укладених контрактів, порушення угод останніх щодо цін можепривести до втрати старих клієнтів, а також, що стабільні ціни дають можливістьчіткої орієнтації виробників на загальний рівень цін та загальний рівеньдоходів. Якщо ж загальний рівень доходів зростатиме, то зростатиме й попит, аце в свою чергу стимулює випуск, більший випуск означає зростання граничнихвитрат і цін. Таким чином, модель жорстких цін обґрунтовує те явище, щовідхилення дійсних цін від передбачуваних зумовлює відхилення рівня виробництвау бік підвищення.

Модельпояснення коливань, яка враховує зміни і з боку попиту, і з боку пропозиції, зветьсямоделлю “реального економічного циклу”. Вона є зразком неокласичних моделей іпояснює збільшення пропозиції (випуску) технологічними змінами І збільшеннязагального попиту через зростання попиту на продукцію нових технологій тазбільшення державних витрат. До чинників, що впливають на пропозицію праці, належатьзаробітна плата і ставка процента. Людина, приймаючи рішення про те, працюватичи ні. Враховує не лише рівень заробітної плати, а й те, що гроші, отримані неюраніше і покладені в банк, можуть давати доход у вигляді процента. Отже, чим вищаставка процента, тим пропозиція праці більша. Реальна пропозиція та попит у ціймоделі є такими, що залежать від величини ставки процента. Цим модель“реального економічного циклу” нагадує модель IS-LM. Відмінність полягає в тому,що вплив ставки процента на випуск опосередкований ринком праці.

Антикризова(кон’юнктурна) політика держави направлена на регулювання коливань економічноїактивності в суспільстві в періоди передкризового стану і запобігання розвиткуекономічних криз. Двома основними періодами, які повинні знаходитись під особливимконтролем у цьому зв’язку, є періоди депресії і буму. Характерними рисамидепресії являються: скорочення виробничих інвестицій, збільшення запасів, скороченняпопиту на робочу силу. Різке падіння норми чистого прибутку, падіння обсягупродажу, скорочення кількості нових замовлень, скорочення попиту на кредитніресурси. Характерними рисами пожвавлення є: перехід до стійкого розширеннявиробництва, зростання попиту на активні елементи засобів виробництва (машини, устаткування),зростання попиту на сировину, зростання попиту на робочу силу, зростаннязаробітної плати і відповідно попиту на товари особистого споживання.Характерні риси економічного буму: значний приріст виробничих інвестицій, скороченнязапасів, різке зростання попиту на робочу силу, значний приріст загальногорівня цін.

Найважливішимизаходами антикризової політики є:

а) вперіоди бумів

— грошово-кредитна політика: збільшення облікової ставки, продаж державних ціннихпаперів на відкритому ринку, підвищення норми обов’язкових банківськихрезервів; фіскальна політика: скорочення витрат держбюджету, збільшенняподаткових ставок; політика заробітної плати і тарифів: зниження заробітноїплати; політика державних інвестицій: скорочення державного будівництва.

б) в періодидепресії:

— грошово-кредитнаполітика: зниження облікової ставки, купівля державних цінних паперів навідкритому ринку, зниження норми обов’язкових банківських резервів; фіскальнаполітика: додаткові витрати держбюджету, зменшення податкових ставок; політика заробітноїплати і тарифів: зростання заробітної плати; політика державних інвестицій:прискорення виконання інвестиційних програм.

Інфляція

Другоюформою відхилення від ринкової рівноваги на макрорівні є інфляція. Вонавиступає однією з негативних ринку, тому боротьба з надмірною інфляцієювиступає важливою функцією держави. В темі розглядаються суть інфляції, її види,причини та основні антиінфляційні заходи уряду. При вивченні теми слід звернутиувагу на такі моменти:

Підінфляцією розуміють загальне підвищення цін. Якщо, наприклад, ціни зростають наокремі товари, то це ще не інфляція. Адже останнє може бути викликанеполіпшенням якості товару, а отже, і зростанням вартості. Інфляція означає такепідвищення цін, яке супроводжується знеціненням грошей. Низька і порівняностабільна інфляція не викликає серйозних проблем. Труднощі виникають, колиінфляція висока і одночасно — мінлива. Крім усього іншого, це означає, щошвидко міняються відносні ціни — тобто співвідношення цін на різні товари. Темпінфляції вимірюється з допомогою індексів цін (Див. Тема 2, пункт) Для цьогослід відняти індекс цін минулого року від індексу цін поточного року, розділитицю різницю на індекс минулого року, а тоді помножити на 100.

Напрактиці інфляція, як правило, вимірюється зміною індексу споживчих цін. Останнійобумовлює середню вартість ринкового “кошика” споживчих товарів та послуг, доскладу якого входять продовольчі товари, одяг, житло, паливо, транспорт, медичніпослуги, плата за навчання та інші товари та послуги, що купуються типовимдомашнім господарством повсякденного життя.

Основнимипричинами інфляції виступають:

nгрошова емісія, незабезпечена товарною масою;

nкредитна емісія;

nкриза валютно-фінансової системи;

nзростання бюджетного дефіциту та державного боргу;

nмілітаризація економіки, оскільки вона є причиною збільшеннявидатків бюджету, додаткового поглинання матеріальних трудових ресурсів, а отжевилучення їх із сфери виробництва споживчих товарів; збільшення споживчогопопиту з боку зайнятих в оборонній промисловості

nдержавна монополія;

nмонополізм підприємств;

nдиспропорції у народному господарстві;

nмеханізм оподаткування — при збільшенні податку на прибутокпроявляється тенденція до зниження обсягів виробництва;

nінфляція цінової надбавки-підвищення цін з метою компенсуватимайбутні збитки, можливі в результаті організаційної перебудови економіки.

Середвидів інфляції виділяють: помірну інфляцію, яка характеризується повільнимзростанням цін (до 10% на рік); галопуючу інфляцію (від 10 до 200% в рік);гіперінфляцію (до 1000% на рік і більше). Під час гіперінфляції поведінкаспоживачів визначається намаганням вкласти гроші у матеріальні цінності, Длякраїн, які залежать від зовнішньої торгівлі, існує загроза імпортованоїінфляції Вона виникає в разі підвищення цін на імпортні товари за умовитвердого валютного курсу. Окремо виділяють стагфляцію — тобто інфляцію, якасупроводжується стагнацією виробництва і високим рівнем безробіття в країні(одночасне підвищення рівня цін і рівня безробіття)

Дотипів інфляції відносяться: відкрита інфляція, яка характеризується постійнимпідвищенням цін; дією механізму адаптивних інфляційних очікувань та подавленаінфляція, характерними рисами якої є тимчасове замороження цін та доходів, встановленняграничних цін на продукцію, тотальний адміністративний контроль за цінами.

Формамивідкритої інфляції є інфляція попиту (demand-puli inflation), інфляціявитрат(пропозиції) яку ще іноді називають “шоком пропозиції” (supli-shokinflation, або cost push inflation), структурна інфляція. Особливий інтерес дляукраїнського читача становить така особлива форма інфляції як інфляція, пов’язанаіз спадом виробництва. Для ілюстрації механізму інфляції доцільно скористатисямоделлю рівноваги AS-AD, маючи на увазі такі вихідні положення:

а) інфляція- це порушення рівноваги, що відбувається внаслідок зміщень кривих AD та AS;

б)причиною зрушень лінії AD можуть бути раптові зміни кожного з компонентівсукупних витрат-C, I, G а також зміни в кількості грошей, що перебувають вобігу;

в)необхіднорозрізняти довгострокову пропозицію, крива якої є вертикальна пряма, ікороткострокову пропозицію з класичною кривою пропозиції;

г)зрушенняв обсягах виробництва, спричинені зміщеннями кривих AD та AS, є тимчасовими, Економікатяжіє до виробництва на рівні своїх потенційних можливостей.

Моделюванняінфляції попиту ґрунтується на правосторонньому зміщенні кривої AD, що єадекватним збільшенню сукупного попиту. Причинами цих змін можуть бутизбільшення державних витрат, зменшення податків та збільшення кількості грошейв обігу, Під впливом таких детермінантів сукупного попиту крива AD зміщуєтьсявправо і вверх, що викличе підвищення рівня цін та зростання обсягувиробництва. Однак це ще не інфляція, так як зростання цін супроводжуєтьсязбільшенням обсягів виробництва. З часом зростання цін на засоби виробництвапочинає наздоганяти зростання цін на продукцію кінцевого виробництва. Включаєтьсядетермінанта сукупної пропозиції, крива AS зміщується вліво, обсяг виробництваповертається до свого попереднього рівня, а загальний рівень ще більше зростає.Як наслідок, має місце збільшення цін при незмінних обсягах виробництва, тобтодійсно проявляється інфляція.

Моделюванняінфляції витрат (пропозиції) ґрунтується на лівосторонньому зміщенні кривоїпропозиції AS, що є адекватним зменшенню пропозиції. Це відбувається підвпливом очікування збільшення витрат виробництва. Такі зміни називають “шокомпропозиції”. Підвищення цін на елементи виробничих ресурсів може статись ічерез неврожай, стихійне лихо, різке підвищення заробітної плати під тискомпрофспілок. Раптове підвищення цін на ресурси зміщують криву AS вліво і вверх, цінипідвищуються, обсяг виробництва зменшується. Однак на такому обсязі виробництваекономіка довго не може існувати. Під впливом, наприклад бюджетно-податковоїабо грошово-кредитної політики в країні забезпечується зростання сукупногопопиту, крива AD зміщується вправо і вверх, обсяг виробництва повертається на попереднійрівень, а ціни ще більше зростають. Маємо попередній варіант зростання цін принезмінному обсязі виробництва, тобто інфляцію.

Інфляціюпопиту можна пояснити з позиції монетаризму та з позиції кейнсіанства. З точкизору монетаризму користуються висловом М. Фрідмана:” інфляція скрізь і завжди ємонетарним явищем”, тобто інфляція виключно явище пропозиції грошей. Цевипливає з монетаристської формули: MV = PY, з якої можна одержати формулурівня цін.

Дійснопри незмінних швидкості обертання грошей — V та обсязі виробництва — Y рівеньцін знаходиться в прямій залежності від маси грошей в обігу — М. Однак прикладиз практики господарювання країнах з розвинутою ринковою економікою показують, щозростання грошової маси не завжди приводить до зростання цін. Вплив зростання грошовоїмаси може компенсуватись зменшенням швидкості обертання грошей та збільшеннямобсягів виробництва, і навпаки, зростання цін може відбуватись при зростаннішвидкості обертання грошей та зменшенні обсягів виробництва. Враховуючи 2це, монетаристивважають, що швидкість обертання грошей відносно стала величина. Будучифункцією процента якщо останній не змінюється то й швидкість обертаннях грошейтакож не змінюється. А зв’язок між процентною ставкою і швидкістю обертання пояснюєтьсятим, що за вищої ставки процента люди менш схильні тримати готівку, намагаючисьїї позбутись. Завдяки цьому пришвидшується обертання грошей.

Кейнсіанствопояснює інфляцію попиту виходячи з теорії сукупного попиту. З курсу мікроекономікивідомо, що ціни залежать від граничних витрат — MC, а граничні витрати, у своючергу, від рівня зарплати. За цією теорією зростання сукупного попиту веде дозростання рівня зарплати, останнє веде до зростання витрат, а це веде дозростання цін.

Різновидомодночасно інфляції попиту та інфляції пропозиції є так звана “ інфляція, пов’язаназі спадом”. ЇЇ модель розглянута у підручнику- Долан Е.Д.., Ліндсей Д.Е.Макроекономіка. с.284-286. І цікава для українського читача тому, що відтворюєситуацію з інфляцією в Україні. Така модель ґрунтується на припущенні, що урядвідчуваючи негативні наслідки очікуваної інфляції, намагається приборкати їїобмеженням сукупного попиту, що приведе до падіння обсягів виробництва, авиробники є інертними у їх ставленні до цін. Проіснувавши певний час в умовахінфляції, навіть якщо відбувається реальне обмеження сукупного попиту, людиочікуватимуть зростання цін. Про схожість та несхожість вказаної моделі зситуацією в Україні рекомендуємо прочитати у підручнику І. Родіонової, с.113-114.

Втративід інфляції традиційно поділяють на ті, що мають місце при передбачуваній тапри непередбачуваній інфляції. Суспільними втратами передбачуваної інфляції є:часта зміна цінників, каталогів тощо, що призводить до додаткових витрат—“меню витрат”(menucosts), а також втрати від частого відвідування банків для зняттякоштів з поточних рахунків, на яких люди тримають усю готівку щоб запобігтивтраті купівельної спроможності грошей. — “витрати зношеного взуття” (shoeleather costs)

Досуспільних витрат непередбачуваної інфляції належать: 1) фіскальний податок (fiskaldraq), спричинений тим, що в умовах інфляції кількісне зростання доходівмає номінальний характер і може означати падіння реальних доходів; водночаснорма податків протягом певного часу лишається незмінною, і платники податкунесуть додатковий тягар; 2) перерозподільний ефект, коли втрачають усі, хто маєфіксовані доходи, а також надає гроші у позику під незмінний процент; 3) втратацінами регулюючої ролі, яка пояснюється тим, що внаслідок інфляційногозростання цін скорочуються обсяги виробництва і споживання (виробники скорочуютьвиробництво через подорожчання ресурсів, споживачі обмежують споживання череззменшення реальних доходів); 4) втрата всіма грошовими показниками здатностівимірювати економічні процеси через постійну зміну масштабу вимірювання.

Середнегативних наслідків, які відчували і продовжують в деякій мірі відчуватигромадяни України від інфляції, окрім перерахованих вище, можна назвати: 1)втрата будь-якої зацікавленості у продуктивній діяльності, пов’язаній ізстворенням товарів і послуг, і втягування все більшої частини населення успекулятивну діяльність; 2) недоцільність заощаджень і скорочення інвестицій тапов’язане з цим тотальне гальмування технічного прогресу, руйнуваннявиробничого потенціалу. 3) ухилення від сплати податків, корумпованість державнихслужбовців; 4) загроза реанімації тотального адміністрування під приводом“неспроможності ринкових регуляторів” тощо.

Основнимиантиінфляційними заходами являються: контроль над зарплатою та цінами, індексаціядоходів, політика податкового регулювання, збільшення природного рівнявиробництва. Серед заходів по здійсненню останнього можна назвати зміни усистемі оподаткування та податкових пільг з метою підвищення продуктивності істимулювання додаткових інвестицій, стимулювання конкуренції виробників, вкладеннядержавних коштів у розвиток виробничої та соціальної інфраструктури.

Специфічнимизаходами по приборканню інфляції в постсоціалістичних країнах при переході доринку є: обмеження ліквідності грошей, протидія зовнішнім інфляційним чинникам,підвищення курсу національної валюти, роздержавлення економіки як засібпідвищення економічної ефективності виробництва, стимулювання імпорту, подоланняхронічного дефіциту державного бюджету.