Реферат: Холдингові компанії
ВСТУП
Українській економіці властиві об’єктивні процеси виникненнясучасних утворень корпоративного типу — холдингових компаній,промислово-фінансових груп та інших об’єднань підприємств. Такі інтегрованікорпоративні структури створюють на засадах як економічної субординації та контролю,так і добровільної кооперації. В Україні здійснюється становлення та розвиток такої форми бізнесу, якхолдинги, тому ця тема є досить актуальною. З точки зору організації корпоративнихфінансів, що передбачає встановлення консолідованих фінансових результатів, оподаткуванняі консолідовану фінансову звітність, інтегровані корпоративні структури варторозглядати як групу взаємопов’язаних підприємств. При цьому будь-які дії цієїгрупи підприємств реалізують через її учасників, які є юридично самостійнимисуб’єктами господарювання, або в межах делегованих учасниками функцій. Тому ціутворення ще називають «геліоцентричними», оскільки вони передбачаютьстворення базових стратегічних одиниць бізнесу, які взаємодіють із дочірнімипідприємствами (ДП) через засоби корпоративного впливу, а також із незалежнимикомпаніями, зацікавленими у фінансово-економічному співробітництві.
Холдинг — це економічне об’єднання головнихпідприємств (ГП) або материнських підприємств (МП), які створені шляхомпереважної участі в статутному капіталі одного або кількох ДП, маючи внаслідокцього можливість управління і контролю за ними. Отже, економічне об’єднання –це група асоційованих підприємств, пов’язаних відносинами економічної та організаційноїзалежності у формі участі в статутному капіталі й управлінні. Залежність міжтакими підприємствами може бути як простою, так і визначальною. Наявністьпростої і визначальної залежностей між асоційованими підприємствами передбачаєу холдингових об’єднаннях частку безпосередньої участі — частку інвестора у статутному капіталі підприємства, в якездійснено інвестицію. Частка участі безпосередньо пов’язана з правами інвестораяк у формуванні органів управління, так і у прийнятті рішень з найважливішихпитань його діяльності.
Відповідно до законодавства створення ДП можливе шляхом: реорганізаціїакціонерного товариства (АТ); майнових і грошових внесків до статутнихкапіталів товариств; придбання діючого вітчизняного чи іноземного підприємства;купівлі пакета акцій вітчизняних та іноземних підприємств.
Питанням особливостей розвиткухолдингових компаній присвячено праці українських і зарубіжних науковців,зокрема В.В. Бочарова, З.М. Васильченко, В.О. Кузьмінського, С. Майерса, С.Румянцева, І.В. Сергєєва, Дж. Стрикленда, Тоєхіро Коно, А.А. Томпсона, Г.В. Уманціва.
Метою даної курсової роботи є дослідження економічної природихолдингів як сучасної форми бізнесу, теоретичних аспектів діяльності цихінтегрованих корпоративних структур, розкриття їх можливостей у підвищенніефективності окремих одиниць бізнесу, розвиток холдингів в Україні.
Відповідно до мети дослідження було визначено такі основні завдання:
— визначити поняття холдингової компанії, її основні ознаки та здійснитиїх класифікацію;
— з’ясувати правове становище холдингових компаній за законодавствомУкраїни та інших країн;
— дослідити особливості управління в холдинговій групі (його механізмів);
— визначити особливості правового становища та недоліки холдингових компаній в Україні.
Курсова робота складається із вступу, основної частини, щомає три розділи, висновків та списку використаних джерел.
Розділ 1. ХОЛДИНГОВІ КОМПАНІЇ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
Однієюз найпоширеніших структур, характерних для розвинутої ринкової економіки, єтака форма організації, як холдинг (холдингова система). Функціонуванняхолдингових систем, з одного боку, має ряд переваг перед звичайнимиакціонерними товариствами, а з іншого боку — характеризуються особливостями, щопороджують нові проблеми і труднощі, що не є характерні для окремих компаній.
Холдинг (від англ. to hold — держати) — це компанія, яка володієконтрольними пакетами акцій інших підприємств з метою здійснення по відношеннюдо них функцій контролю і управління.
До функцій холдингових компаній відносять:
1. Володіння, користування, розпоряджання холдинговими корпоративнимипакетами акцій корпоративних підприємств;
2. Блокування прийняття рішень корпоративним підприємством;
3. Контролювання його діяльності, оскільки володієхолдинговим корпоративним пакетом акцій цього підприємства;
4. Створення, реорганізація та ліквідація корпоративнихпідприємства, затверджують їх статути, інші установчі документи;
5. Координацію діяльності корпоративних підприємств;
6. Забезпечення їх ефективності та взаємовигіднітехнологічні, організаційні, комерційні та інші зв’язки;
7. Розгляд та погодження звітів про результати діяльності;
8. Здійснення перевірки господарсько-фінансової діяльності таконтроль за збереженням і ефективним використанням майна;
10. Розробляння і реалізація кадрової політики.
Призначення холдингових компаній:
1. Концентрація науково-технічного потенціалу;
2. Підтримка технологічних зв’язків і кооперації;
3. Підвищення координації діяльності різних галузей економікиі їх фінансової стійкості;
4. Інтеграція національної економіки у світову систему.
В світовій практиці холдингові компанії — це перш за все,фінансові центри, навколо яких об’єднуються окремі компанії, не втрачаючи прицьому своєї комерційної самостійності. На сьогодні практично всі найбільшікорпорації США і Західної Європи мають у своєму складі фінансовий центр увигляді холдингової компанії. Перевага холдингових структур пояснюєтьсядостоїнствами централізованою фінансово-економічного управління ланцюгамитехнологічно пов’язаних підприємств, у тому числі зі зниженням ризиків5інвестицій і взаємних поставок, економією трансакційних витрат, ростомможливостей фінансового і податкового маневрування та ін. Прикладом холдинговоїструктури є концерн «Нестле» (Швейцарія), який спеціалізується на виробництві іпродажу продуктів харчування. В холдингу сконцентровані контрольні пакети шестиосновних дочірніх фірм, які є також змішаними холдинговими компаніями [4, 101].Перша — «Юнілак Інк», знаходиться у Панамі і контролює всі підприємстваконцерну, які розташованіі у західній півкулі; друга — «Нестле продактс»розміщена у Швейцарії і здійснює контроль над дочірніми підприємствами, якізнаходяться в країнах континентальної Європи.; третя — «Нестле холдингс»розташована на Багамських островах. Дві останні — «Мегті ентерпрайзес» і «Фіндусінтернешнл» побудовані за галузевим принципом та координують діяльністьпідприємств, які ви пускають бульйонні концентрати і свіжоморожені продукти.Крім цього цей холдинг, поряд із згаданими підприємствами і магазинами, володіємережею ресторанів і готелів [1, 124]. Холдинги характеризуються високим рівнеморганізації акціонерного капіталу. Через них вдається налагодити функціональнувзаємодію капіталів, що належать різним за профілем діяльності підприємствам,включаючи пряме їх злиття і втрату самостійності. У складі холдингу вирішуютьсянародногосподарські проблеми, які не під силу одному окремо взятомупідприємству: розробка і створення складних технічних проблем, освоєння високихтехнологій, отримання значних кредитів під певні програми, створення новихвиробничих потужностей та ін.
Як, правило, найбільш вагомими мотивами створення холдинговихкомпаній у країнах з розвинутою економікою є такі [1, 134]:
1) придбання контролю над підприємствами;
2) можливість концентрації капіталів, більш вільне їхпереливання і на цій основі оптимізація інвестиційного процесу;
3) консолідація діяльності групи підприємств з метоюзменшення податкових платежів. Це досягається шляхом укладення угод міжпідприємствами, відповідно до яких їх прибутки чи збитки переводятьсябезпосередньо до холдингової компанії, що дозволяє холдингу враховувати збиткиодного підприємства та прибутки іншого для сплати податку з решти частиниприбутку;
4) залучення додаткових виробничих потужностей у результатіпоглинання підприємств;
5) можливість диверсифікації виробництва, зниження ризику привиході на ринок;
6) розподіл господарських ризиків між різноманітнимидочірніми фірмами
7) проникнення через холдинг в інші сфери виробництва і збутутоварів;
8) проведення загальної технічної, економічної, кадровоїполітики та здійснення контролю за дотриманням спільних інтересів підприємств.
До складу холдингу входять [8, 79]:
1. головне підприємство, яке здійснює контроль і управліннядочірніми підприємствами;
2. дочірніпідприємства, контрольними пакетами котрих володіє головне підприємство;
3. асоційовані підприємства, вкладення в котрі не дозволяютьголовному підприємству повністю контролювати їх і визначати основні напрямкифінансово-господарської діяльності;
4. підприємства, вкладення в котрі не дають права участі вуправлінні;
5. інші господарські суб’єкти.
З юридичної точки зору холдинг — це об’єднання з частковоюправоздатністю. Підприємства, що перебувають під контролем холдингу невтрачають своєї юридичної самостійності, а холдингова компанія, як сукупністьорганізацій, не набуває статусу юридичної особи. Разом з тим, існує економічназалежність підприємств холдингу. Це проявляється у тому, що дії учасниківвизначаються волевиявленням головного підприємства.
Різного виду конфігурації холдингів можуть утворюватися еволюційним шляхом,не бути пов’язаними лише з роздержавленням або з поглинанням підприємств, що характернодля України, а й через: а) поступове злиття (об’єднання) чи приєднання до холдингунових учасників. Йдеться насамперед про учасників холдингу, які перебувають у статусіасоційованих (афілійованих) підприємств; б) трансформацію статутних об’єднань підприємств,наприклад, концернів, які утворюються на основі їх фінансової залежності від одногоабо групи учасників об’єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничогорозвитку, інвестиційної, фінансової та іншої діяльності. У таких об’єднанняхвиникає підґрунтя для запровадження форм участі у статутному капіталі,властивих холдинговим компаніям.
Розділ 2. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ХОЛДИНГУ
2.1Сутність поняття «холдинг»
холдингова компанія
Правове забезпечення створення холдингових компаній
Холдингова компанія — господарюючий суб’єкт, який володієконтрольними пакетами акцій інших, одного або більше, господарюючих суб’єктів.
Контрольний пакет акцій — кількість акцій (пай, частка устатутному фонді), яка дає право холдинговій компанії здійснювати фактичнийконтроль над господарюючим суб’єктом. Рішення щодо підтвердження наявностіконтрольного пакета акцій, якщо його розмір становить менш як 51 відсоток,приймає Антимонопольний комітет України з урахуванням конкретних особливостейустановчих документів і структури статутних фондів господарюючих суб’єктів упорядку, що встановлює цей Комітет.
Дочірнє підприємство — господарюючий суб’єкт, контрольнимпакетом акцій якого володіє холдингова компанія.
Холдингові компанії можуть створюватися в результаті [8, 98]:
-заснуванняїх органами, уповноваженими управляти державним майном, державними органамиприватизації самостійно або разом з іншими засновниками;
-поглинанняодного господарюючого суб’єкта іншим (придбання контрольного пакета акцій) упроцесі приватизації. При цьому господарюючий суб’єкт, що поглинає, визнаєтьсяхолдинговою компанією, а поглинутий — дочірнім підприємством.
Холдингові компанії можуть бути дочірніми підприємствамиінших холдингових компаній.
Проекти установчих документів і планів розміщення акцій холдинговихкомпаній підлягають погодженню з Антимонопольним комітетом України.
Створення холдингових компаній в Україні регламентуєтьсятакими законодавчими актами як Законом України «Про холдингові компанії в Україні», Указом Президента України «Прохолдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації», іншимидокументами, що регламентують діяльність холдингових компаній, є Цивільний кодексУкраїни, Господарський кодекс України, Закон України «Про господарські товариства»,інші закони та нормативно-правові акти, що регулюють діяльність холдинговихкомпаній та їх корпоративних підприємств. />
/>Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковістьякого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, щомістяться у Законі «Прохолдингові компанії в Україні»,застосовуються
правила міжнародного договору.
2.2 Економічний зміст, передумови створення і формуванняхолдингових компаній
Становленняринкових відносин неможливо без впровадження організаційних форм, створенихбагатолітнім історичним досвідом людства. На сучасному етапі ця проблема наУкраїні є одною з найактуальніших. Розвинуті країни вже з давніх часівзастосовують акціонерну власність як основу формування різних форм об’єднаньпідприємств і організацій.
ВУкраїні акціонування власності має свою специфіку, воно почалося на фоніроздержавлення виробничих структур. Причиною такого реформування є те, що вумовах економічної нестабільності держава не в змозі підтримуватифункціонування підприємств. Державною програмою приватизації передбачено повнукорпоратизацію всіх (допущених до приватизації) державних підприємств. Акціонернітовариства можуть закуповувати не лише матеріальні засоби, але й цінні папериінших товариств, обмінюватися з ними пакетами акцій. Це є основою високоїмобільності товариств у створенні різних господарських структур. Товаристваможуть поєднувати свої зусилля з різним ступенем фінансового, технологічного іорганізаційного проникнення у кожному конкретному випадку злиття.
Стосовнопроцесів інтеграції акціонерні товариства є гнучким, універсальним механізмомдля встановлення вертикальних зв’язків між виробничими підрозділами шляхомзаснування дочірніх та інших акціонерних товариств. Створення дочірніхакціонерних товариств дозволяє досягнути самостійності, при цьому зберігаютьсякрупні формування як єдиний виробничо-господарський комплекс, змінюючиадміністративні важелі управління на економічні.
Акціонернетовариство надає значні можливості для встановлення міжгалузевих івнутрішньогалузевих горизонтальних і вертикальних зв’язків.
Холдинговакомпанія являє собою тип акціонерного товариства, що створюється для володінняконтрольним пакетом акцій (контрольними паями) інших фірм з метою діловогоконтролю над ними та управління їх діяльністю.
Практичновсі сучасні корпорації і групи у розвинутих країнах мають холдингову формуорганізації. При цьому на чолі багато-чисельних підприємств, заводів, фірм,банків, що мають юридичну самостійність, стоїть головна фірма-холдинг, якаконцентрує в своїх руках їх контрольні пакети, що надає всій структурі характерцілісності і керованості. Виділяють такі види холдингів [1, 148]:
-чистийхолдинг (фінансовий), який створюється, насамперед, з метою фінансовогоконтролю та управління;
-змішанийхолдинг здійснює також певну підприємницьку діяльність (промисловість,торгівля, транспорт, кредитно-фінансова діяльність).
Змішаніхолдинги типові як материнські компанії сучасних промислових концернів,багатогалузевих об’єднань, організаційно пов’язаних між собою підприємств.Однак останнім часом намітився кількісний ріст чистих холдингів, які об’єднуютьфінансові заклади (банки, страхові та інші фірми).
Будучифінансовими компаніями, чисті (фінансові) холдинги мають цілу низку специфічнихфункціональних відмінностей від інших фінансових інститутів, наприклад, банківта інвестиційних компаній і фондів.
Навідміну від банків, холдинги можуть здійснювати прямі дольові інвестиції унефінансові підприємства (тобто промислові, торгівельні, будівельні та іншіфірми). При цьому, маючи відповідні ліцензії, холдинги можуть займатися івідповідною кредитно-фінансовою діяльністю.
Холдингине обмежуються портфельними інвестиціями в акції того чи іншого підприємства, анамагаються заволодіти його контрольним пакетом, що дозволяє здійснюватиуправлінські функції. Крім цього, завдання інвестування коштів у різні активифондового ринку (особливо похідні, наприклад, ф’ючерси та опціони), типові дляінвестиційних компаній, взагалі може не розглядатися керівництвом холдинговоїкомпанії як одне із пріоритетних.
Основнарізниця фінансового холдингу від інших фінансових інститутів полягає вздійсненні особливої інвестиційної стратегії, метою якої є встановленняділового контролю над вже існуючими чи новими фірмами, що входять до кола йогоінтересів.
Процесорганізації холдингової структури може йти «знизу», «зверху» чи об’єднуватиобидва способи.
Напершій стадії при організації «знизу» здійснюється об’єднання незалежнихкомпаній з заснуванням їх холдинг-центру.
Прицьому засновники можуть надавати різні засновницькі внески в активи об’єднання:грошові кошти, цінні папери, будівлі, споруди, обладнання, права на користуваннянадрами, а також майнові права. В обмін на це засновники отримують звичайніакції.
Увипадку, коли засновники холдингу — відкриті акціонерні товариства, тозасновницьким внеском можуть бути звичайні акції цих компаній. У даному випадкувиникають відносини співучасті, тоді як обидві компанії володіють голосуючимиакціями одна одної. Холдингом є та з них, яка в змозі здійснювати діловийконтроль над діяльністю іншої.
Післязаснування холдингової компанії процес формування об’єднання йде «зверху». Якщодосягнута умова між керівництвом холдингу та іншими компаніями накупівлю-продаж акцій, то здійснюється обмін акціями («дружнє» поглинання).Іншим варіантом «дружнього» поглинання може бути передача пакета акцій фірми вдовірче управління холдингу.
Віншому випадку, коли відсутня така згода, холдинг намагається скупити акціїкомпанії на фондовому ринку, а потім вже вступає у взаємовідносини на загальнихзборах акціонерів («агресивне» поглинання). Результатом цього варіанта можебути заміна всього складу керівництва компанії.
Упрактиці достатньо розповсюдженим варіантом встановлення ділового контролю надфірмою є інвестиційне кредитування. Такі кредити направляються на реалізаціюконкретних заходів і проектів при участі кредитора у прибутку.
Щеодним зі способів встановлення ділового контролю над підприємством, причомудешевшим, ніж купівля акції, є придбання холдингом боргів підприємства. За умовдефіциту грошових коштів борги можуть бути скуплені зі значним дисконтом дономінальної величини.
Яквидно, функція контролю являє собою основну причину появи цієї форми об’єднання,яка сприяє досягненню максимального результату від консолідованої діяльностіпідприємств і максимальних дивідендів на кожну одиницю інвестованого капіталуматеринської компанії.
Основнимимотивами створення холдингів бувають такі види контролю:
-контрольза джерелами сировини;
-контрольцін і ринків збуту;
-контрольвиконання зобов’язань суб’єктів зовнішнього середовища;
-контрольтехнології виробництва;
-контрольрозподілу ризиків між учасниками комерційних угод.
Механізмконтрольного пакета забезпечує безумовне право прийняття чи відхилення деякихрішень на загальних зборах акціонерів, наприклад, суттєвих змін і доповнень достатуту, створення, реорганізацію та ліквідацію дочірніх підприємств тощо. Крімтого, вказані права дають можливість холдинговій компанії провадити єдинуекономічну, фінансову і технологічну політику.
Термін«холдингова компанія» стосується об’єднань, які мають контрольний пакет вакціонерному капіталі (кількість їх не обмежується) одного або кількохпідприємств. Для ефективного вирішення конкретних завдань холдинг об’єднує іконсолідує їх інтереси, в той самий час кожне самостійне підприємство продовжуєфункціонувати в своїй сфері діяльності в якості філії чи дочірньогопідприємства. Сумарний капітал контролюючих холдингом дочірніх підприємств (їхможе бути до сотні і більше) в багато разів більше, ніж капітал самоїхолдингової компанії. Іноді 10-15% акцій достатньо, щоб отримати контрольнийпакет. Користуючись цим, холдингові компанії можуть формувати структуру окремихгалузей, не займаючись безпосередньо виробництвом.
Цеособливо важливо для української промисловості, яка довгий час вже потребуєраціоналізації галузевої структури. Справа в високій маневреності холдингів, їхздібності швидко і вагомо реагувати на потреби в переміщенні капіталу,збільшувати число сфер своєї діяльності, здійснювати комплексні програми.
Можнавважати встановленим той факт, що визначальна роль у керівництві ринковоюекономікою належить крупним об’єднанням типу холдингу. Холдинги функціонують всвіті практично у всіх галузях господарства.
Створеніна сьогодні в Україні за ініціативою держави холдинги важко віднести до одногоз тих видів, які ефективно функціонують на Заході. Це пояснюється тим, що приїх створенні за мету ставиться збереження раніше існуючих об’єднаньпідприємств. Крім того, український фондовий ринок ще продовжує формуватися.
Порушенняжорстких, адміністративних, управлінських вертикальних відносин поряд здемонтажем механізмів централізованої економічної системи диктує необхідністьстворення нових господарських об’єднань, якою є холдингова структура — контрольакціонерного капіталу підприємств. Слід визначити, що ефективність цьогопроцесу досягається в значній мірі за рахунок високого ступеня взаємодії, а неконкуренції.
Вумовах перехідного періоду можливі такі варіанти створення державниххолдингових компаній:
-заініціативою самих державних підприємств;
-створеннянових акціонерних товариств;
-створеннядержавних холдингових компаній міністерствами;
-врезультаті реструктуризації великих підприємств;
-заініціативою крупних підприємств, що виробляють складну готову продукцію.
Достворення холдингу можуть спонукати багато причин. До типових з них можнавіднести:
-відсутністьнеобхідних фінансових коштів;
-зноста технічне старіння обладнання;
-труднощіз реалізацією продукції;
-необхідністьстабільного та якісного забезпечення сировиною і комплектуючими;
-відсутністьпопиту на акції підприємства.
Управлінняпортфелем цінних паперів стало основним завданням у системі стратегічногоуправління інтегрованою діяльністю холдингу. Раціонально вибраний напрямстратегічної діяльності в сфері виробничої, фінансової і господарськоїдіяльності зумовлюють ефективну діяльність всього об’єднання.
Перевагиконсолідації підприємств і цілі, що досягаються у межах холдингової компанії,можуть бути такими [9, 324]:
-обмеженняабо ліквідація конкуренції;
-контрольза постачанням сировини і готової продукції;
-незалежністьвід зовнішніх постачальників сировини;
-створенняєдиного виробничого комплексу від видобутку сировини до готової продукції;
-зменшеннянакладних витрат за рахунок централізації управлінських витрат;
-можливістьзниження податків;
-широкіможливості інноваційної діяльності;
-об’єднаннятехнічного досвіду, економія у виробництві і розподілі продукції;
-економіяна торгівельних операціях;
-зменшеннякризового тиску.
Крімтого, створювані таким чином державні холдинги будуть виступати як етаппередачі функції управління і розпорядження державної власності недержавнимструктурам. Формування холдингових груп в Україні спостерігається і в сферінедержавних структур (комерційні фінансові компанії).
Слідзазначити, що поглинання господарських суб’єктів в процесі приватизаціїздійснюється за згодою Антимонопольного комітету України. Поглинання можездійснюватися шляхами:
-шляхомукладання договору:
-закупівліза грошові кошти акцій дочірнього підприємства (під час первинного розміщення)на вторинному ринку цінних паперів;
-дарування;
-обміну;
-випускматеринською компанією привілейованих акцій на суму вартості контрольнихпакетів підприємств, які поглинаються; випуск привілейованих акцій здійснюєтьсяна суму, яка не перевищує 10% статутного фонду холдингової компанії;
-випускхолдинговою компанією простих іменних акцій та обмін на вторинному ринку ціннихпаперів дочірнього підприємства;
-придбанняна умові договору внаслідок:
-спадщини;
-рішеннясуду;
-приватизації.
Материнськакомпанія може бути будь-якою організаційно-правовою формою, але краще, якщовона матиме статус відкритого акціонерного товариства. Це дає можливістьреалізувати основні холдингові функції шляхом постійної маніпуляції складомпортфеля цінних паперів материнської компанії.
2.3Система управління холдингової структури
Якпоказує досвід, холдингова система має велику гнучкість і адаптивність, щодозволяє головній компанії ефективно управляти всією інтегрованою структурою.Завдяки холдинговій системі дочірні підприємства можуть зосередити свою увагуна оперативній діяльності та перетворитися в центри прибутку.
Цедозволяє створити умови для постійного розрахунку витрат і безперервногоаналізу економічних результатів окремих організаційних одиниць. При цьомугосподарський ризик розподіляється на певну кількість дочірніх підприємств, якіз моменту реєстрації будуть вести самостійну комерційну діяльність. Ліквідаціячи банкрутство якогось з дочірніх підприємств не позначиться вагомо нафінансовому положенні інших.
Аналізуючипозитивні і негативні риси системи материнської і дочірніх підприємств, слідвідзначити, що вона отримала широке розповсюдження тому, що найкращим чиномвідповідає стилю і структурі керівництва крупними об’єднаннями підприємств,часто диверсифікованими, коли намагаються уникнути недоліків централізації чиповної децентралізації, віддаючи перевагу проміжному варіанту. При цьомувиділяються основні функції управління і по кожній із них приймається рішенняпро доцільність централізації/ децентралізації цієї функції.
Середосновних чинників, які впливають на прийняття рішення, є характер холдинговоїкомпанії. Найбільша централізація характерна для об’єднань, які займаютьсявиробництвом однорідних товарів чи здійсненням послуг. Повна децентралізація,навпаки, доцільна для холдингових компаній, зацікавлених в інвестуванні в різнігалузі виробництва.
Щостосується функціонального складу системи управління материнської компанії, товін визначається характером об’єднання підприємств, але завжди за головнимпідприємством залишається виключна функція управління портфелем цінних паперів.
Яквже зазначалося, в економічній літературі для оцінки взаємозв’язків видівдіяльності фірми було запропоновано концепцію синергізму, джерелом якого можебути спільне використання одних і тих же виробничих потужностей,науково-дослідних і конструкторських розробок, застосування спільного досвідууправління. Синергетичний ефект може бути і негативним, коли в окремих фірмах ускладі стратегічних зон з’являються такі, які суттєво відрізняються відтрадиційних за рівнем нестабільності і критичними чинниками успіху. В цихвипадках керівництво не завжди в змозі ефективно управляти цими зонами.
Такимчином, стратегічне управління портфелем компанії в холдингу полягає в тому, щовоно допомагає забезпечити вищу рентабельність інвестицій при комбінації підприємств,ніж у тому випадку, коли вони управляються окремо. В загальному виглядіпортфельна стратегія холдингу визначається такими мотивами:
-придбанняв нових галузях;
-укріпленняіснуючих підрозділів за рахунок придбання;
-повільнийвихід з небажаних галузей; розпродаж підрозділів;
-розміщенняресурсів у формі капіталу [11, 86].
Розробкастратегії холдингу є дуже важливим етапом формування всієї інтеграційноїструктури. Як показує досвід, рішення повинно бути детально обґрунтовано.Практика свідчить, що необхідним є виділення двох етапів у процесі створенняхолдингової компанії.
Напершому етапі необхідно провести попередній діагностичний аналіз. Требаздійснити інвентаризацію майнових і постатейних балансових показників на основібухгалтерських даних. Тільки це дасть змогу розрахувати необхідні узагальнюючідокументи для вибору варіантів подальших організаційних перетворень.
Надругому етапі проводиться багатоваріантна фінансова імітація з урахуваннямрізних критеріїв управління холдинговою компанією. На практиці створеннюхолдингу передують численні розрахунки і детальні дослідження, поки концепціякомпанії не буде відповідати фінансовим можливостям її учасників.
Приформуванні складу холдингової компанії дочірні підприємства можуть бути різноїорганізаційно-правової форми: відкриті і закриті акціонерні товариства, зобмеженою додатковою і повною відповідальністю, командитні товариства. Протеостанні дві форми рідко використовуються у холдингах.
Більшрозвинутою формою у порівнянні з товариствами є закриті акціонерні товариства.їх переваги для дочірніх підприємств полягають у наступному:
-захищеністьвід інвестиційної політики конкурентів;
-закритітовариства неможливо перекупити без згоди більшості засновників;
-можливістьперереєстрації у відкриті акціонерні товариства.
Закритіакціонерні товариства в своїй більшості є невеликими посередницькими(фінансовими і торгівельними) фірмами з невеликим статутним фондом, кількістюзасновників і обсягом власного капіталу.
Найдоцільнішоюорганізаційно-правовою формою є відкриті акціонерні товариства, які мають такіпереваги:
-можливістьзалучення капіталу третіх осіб шляхом випуску акцій;
-можливістьзалучення значної кількості коштів.
Визначальниммоментом у функціонуванні холдингової компанії є організація діяльностіголовної материнської компанії, де зосереджуються основні функції управління об’єднаними(дочірніми) підприємствами. Відмічалося, що дочірні підприємства передаютьзначну кількість своїх управлінських функцій головній компанії.
Материнськійкомпанії у системі управління холдингом делегуються такі функції:
-проведеннявиробничо-технологічної, інвестиційної і торгової політики в масштабах всьогооб’єднання;
-централізаціякапіталу і координація фінансових, матеріальних та інформаційних потоків;
-комбінуваннявиробництва;
-розвитоквзаємодії на різних рівнях з метою кращого використання внутрішнього ізовнішнього середовища;
-використаннянових інвестиційних і кредитних джерел.
Організаціяуправління холдинговою компанією реалізується через систему планування ікерівництва діяльністю холдингу в цілому, а також за допомогою різних формучасті центру в капіталі та органах управління дочірніх підприємств (правління,ревізійні комісії). У сукупності це забезпечує безумовне право прийняття абовідхилення певних рішень, пов’язаних з діяльністю дочірнього підприємства.
Материнськакомпанія виконує свої функції, розв’язуючи наступні завдання:
-формуванняі централізація управління реалізацією програм всього об’єднання:
-визначенняцілей і стратегії холдингу;
-розробкаі впровадження методів планування діяльністю холдингу;
-затвердженняпланів функціонування дочірніх підприємств;
-впровадженнякомерційного розрахунку між підприємствами холдингу;
-розробкапланів ресурсного забезпечення;
-контрольза виконанням і моніторинг реалізації планів;
-організаціяреалізації макропроектів розвитку об’єднання:
-розробкаперспективних макропроектів розвитку;
-створеннянових структурних підрозділів;
-будівництво;
-впровадженнянових технологій;
-розвитокінфраструктури;
-забезпеченняфінансової і фізичної безпеки центру і дочірніх підприємств:
-аналізстану зовнішнього середовища (уряд, конкуренти, партнери, споживачі тощо);
-висновкипро можливі порушення в функціонуванні об’єднання на базі отриманої внутрішньоїі зовнішньої інформації;
-визначенняможливих наслідків розвитку поточної і подальшої ситуації;
-кадровезабезпечення центром управлінського апарату дочірніх підприємств:
-підбірі розподілення кадрів;
-підготовкаі перепідготовка кадрів;
-паблікрілейшенз:
-іміджхолдингу;
-взаємовідносиниз пресою.
Щодопідприємств, які борються за виживання і здійснюють інтеграцію (у тому числі ів Україні), актуальною залишається думка професора Бескидського інститутуМ. Хучека стосовно стратегічних цілей створення холдингу [10, 15]:
-нарівні правління — завоювання в країні і за її межами позиції виробника сучаснихпродуктів шляхом забезпечення умов для подолання кризи, а також орієнтаціїсвоєї діяльності на стратегію розвитку;
-нарівні материнської компанії:
-мінімізаціязаборгованості;
-маркетинг,придбання нових ліцензій і ноу-хау;
-залученняфінансових коштів для погашення заборгованості і капітальних вкладів;
-реструктуризаціяфірми;
-раціоналізаціяуправління;
-нарівні дочірніх підприємств:
-формуваннязавдань для отримання прибутку;
-передачадеяких стратегічних і управлінських функцій на рівень материнської компанії.
Найвищиморганом управління в холдинговій групі є загальні збори акціонерівматеринського холдингу. Адміністративні органи, які їх формують, керують яквласною діяльністю, так і дочірніми підприємствами. На вищому рівні управлінняхолдингової групи визначаються ключові питання керівництва її діяльністю:технологічна політика, інвестиційна стратегія, перспективні проекти та інше.Дочірні підприємства мають достатній рівень самостійності для виконанняпоставлених перед ними завдань.
Спостережнарада здійснює загальний контроль за діяльністю холдингу в цілому, Рададиректорів і Правління працюють в межах повноважень, визначених в Положенні «Проспостережну раду». Рада директорів розробляє цілі і визначає стратегіюдіяльності холдингової компанії, глобально планує роботу, представляє холдинг увідносинах з державними органами влади, вносить зміни до статуту тощо.
Керівництвопоточною роботою холдингу здійснює Правління, основними функціями якого євизначення складу і структури робочих органів холдингу, межі повноважень,відповідальності; координація фінансових, матеріальних, інформаційних та іншихпотоків, контроль за виконанням угод, розробка інвестиційних проектів і лізинговихдоговорів.
Одноюз головних проблем управління холдингом стає визначення ступеня господарськоїсамостійності дочірніх підприємств. Це залежить від багатьох факторів, в першучергу, від концепції комерційної діяльності і від тактики досягнення ринковихцілей холдингу.
Основнітипи систем управління великими корпоративними системами холдингового типуможна класифікувати таким чином:
-управлінняпо функціях;
-управлінняпо галузях;
-програмно-цільовеуправління; ^ матрична система управління.
Управлінняза функціями (планування, облік, маркетинг тощо) в чистому виглядізустрічається дуже рідко. Така модель управління передбачає високий ступіньцентралізації активів фірми і характерна для керівництва в межах однієїюридичної особи. В умовах об’єднання така модель має недоліки в тому, що важкозабезпечити комплексність і координованість управління, важко здійснювати обліквитрат і визначати відповідальність за прийняті рішення. Проте без важелівуправління, які забезпечують функціональні служби, не може обійтись жоднекорпоративне об’єднання.
Управлінняпо галузях (дивізіональна система) пов’язано з номенклатурою продукціїхолдингу. Дивізіони забезпечують комплексність управління при виготовленніпевної продукції. Поряд з цим, поділ на окремі формування приводить дороздрібненості управління на рівні галузевих об’єднань, що заважає цілісномуфінансовому, інвестиційному і перспективному плануванню.
Програмно-цільовийметод передбачає зниження впливу цих негативних чинників. Відповідно до цьогопідходу формуються певні програми і проекти для досягнення визначених цілейхолдингу. Для цього керівникам проектів виділяються необхідні потужності ізасоби як галузевих, так і функціональних служб. Цим досягається взаємодіяфункціональних і галузевих служб, підвищується оперативність і мобільністькерівництва. Однак досвід свідчить, що подолати повністю відомчий підхід невдається і при цій системі.
Упродовждовгого часу популярністю користується матрична система управління.Очікувалось, що вона повністю виключить негативні тенденції відомчого підходу.Виробничі одиниці при такому підході знаходяться під контролем функціональних івідомчих служб.
Маютьмісце матриці за схемою: функція – галузь – регіон. Застосування матричноїсистеми пов’язано з певними труднощами, насамперед, втрачається управлінськаієрархія. Виконавець стає підлеглим двох або кількох керівників, закладаютьсяпередумови конфліктів тощо. Тому жодну з розглянутих схем не можна вважатиоптимальною. Кожна з них має позитивні риси і недоліки. Мистецтво керівника полягаєв тому, щоб створити систему управління, яка в найвищій мірі відповідала бдіяльності холдингової компанії.
Холдинговікомпанії України, можливо, будуть мати особливості, обумовлені станом економікикраїни. Середні і навіть крупні підприємства, які мають потребу вналагоджуванні стійких зв’язків з суміжниками, віддадуть перевагу «дружньому»поглинанню холдинговою компанією. Далі, з’явилась тенденція малих підприємствдо стійкої кооперації, однак вони не хочуть втрачати свою самостійність. Мовайде не про їх злиття в крупні об’єднання, а у зміцненні своїх позицій зарахунок холдингу. Зрозуміло, що його центральне підприємство зможе з меншимивитратами вирішити питання реклами, аудиту, інвестиційної діяльності.
Негативноюособливістю холдингових компаній в Україні може стати створення багатьох з нихдирективним шляхом для відновлення під новою назвою міністерських структур. Цеможе викликати реальну загрозу стримання демонополізації економіки.
Вукраїнській економіці можуть себе добре зарекомендувати банківські холдинговікомпанії. З одного боку, вони зможуть кваліфіковано здійснювати фінансовийконтроль за діяльністю підприємств і видавати їм кредити. З іншого боку, завласним характером їх діяльності банкам не характерно втручання у внутрішнівиробничі проблеми підприємств.
Розділ 3.ХОЛДИНГОВІ КОМПАНІЇ В УКРАЇНІ
3.1 Особливості створення холдингових компаній в Україні
Економічна база для заснування холдингових компаній в Україніпочала створюватися у процесі акціонування і приватизації великих державнихпідприємств і об’єднань. Законодавчим підґрунтям процесів створення холдинговихкомпаній став Указ Президента України «Про холдингові компанії, що створюютьсяв процесі корпоратизації та приватизації» від 19.05.1994 року. Фактичнозаснування холдингових компаній в Україні розпочалось у 1995 році.
За період 1995-1999 роки було створено біля трьох десятківхолдингових компаній та державних акціонерних компаній, а до їх складу булопередано держпакети акцій більше 300 підприємств.
До основних передумов створення холдингів в Україні можнавіднести такі:
— наявність значної кількості підприємств, що маютьбагаточисельні зв’язки за «технологічними ланцюгами»;
— потреба у злитті промислового і фінансового капіталу;
— розвиток галузей промисловості, в котрих об’єктивно єнеобхідність у достатньо жорсткому і постійному галузевому управлінні;
— нездатність підприємств власними силами організувати процеспостачання виробництва і збуту продукції як на внутрішньому, так і назовнішньому ринках;
— дефіцит інвестиційних ресурсів підприємств в умовахнесприятливого інвестиційного клімату в Україні;
— структурна криза.
Відповідно до Закону України «Про холдингові компанії вУкраїні» основними способами створення холдингових компаній є [14]:
— передавання контрольних пакетів акцій дочірніх підприємствхолдинговій компанії;
— поглинання одного господарського суб’єкта іншим шляхомпридбання контрольного пакету акцій.
При цьому холдингові компанії можуть створюватися шляхом:
— заснування холдингу на базі існуючого підприємства чиіснуючого підрозділу;
— формування холдингової компанії на базі колишньої чиіснуючої управлінської структури;
— створення холдингової компанії як нового господарського суб’єкта.
Перший варіант мас досить суттєві переваги перед двомаіншими, оскільки у даному випадку немає обмежень на розміри контрольних пакетівакцій дочірніх підприємств, що передаються у статутний фонд холдинговоїкомпанії. При цьому роль останньої буде виконувати одне із підприємств, якіскладають холдингову групу.
При другому варіанті в холдинг перетворюється органуправління (або «постміністерська структура», що виникла на його місці — концерн, корпорація і т. д.), а підлеглі йому господарські суб’єкти стаютьдочірніми підприємствами. Холдингові компанії, створені на базі управління, об’єднують,як правило, підприємства однієї галузі, які виробляють подібну продукцію, атому менш стійкі чи менш ефективні, до того ж представляють небезпеку з точкизору монополізації ринків [8, 80].
Третій варіант має свої особливості. По-перше, у холдинговукомпанію об’єднуються підприємства різних галузей. По-друге, вона виникає якновостворений суб’єкт, статутний фонд якою формується виключно за рахунок акційдочірніх підприємств.
Аналіз створення холдингів в Україні дозволив виділити такімотивації їх заснування:
— холдинг створюється за ініціативою підприємства на йогобазі при виділенні структурних одиниць у самостійні юридичні особи або припоглинанні одного іншим;
— холдинг створюється за ініціативою групи підприємств чи об’єднанняпідприємств. Тут визначаються холдингові компанії, дочірні і асоційованіпідприємства та акціонери холдингу;
— холдинг створюється за ініціативою державних органівуправління.
Закон України «Про холдингові компанії в Україні» бувприйнятий
15 березня 2006 року Президентом України Віктором Ющенко, цей закон визначаєзагальні засади функціонування холдингових компаній в Україні, а такожособливості їх утворення, діяльності та ліквідації.
3.2 Правовий статус холдингових компаній:проблеми та перспективи
15 березня 2006 року Верховна Рада України прийняла ЗаконУкраїни «Про холдингові компанії в Україні», проект якого, на виконання УказуПрезидента України «Про невідкладні заходи щодо впорядкування діяльностідержавних (національних) акціонерних та холдингових компаній» було розробленоКабінетом Міністрів України ще у 2003 році.
До прийняття вказаного Закону своєю Постановою від 30.06.2004 р. №1939«Про заходи щодо підготовки проектуЗакону України про припинення участі держави у діяльності акціонерних тахолдингових компаній» Верховна РадаУкраїни визнала, що практика створення і діяльності акціонерних та холдинговихкомпаній з часткою державного майна з точки зору участі таких компаній упоповненні Державного бюджету України себе не виправдала, крім того, світовийдосвід також свідчить про відмову розвинених країн від такого роду державного «підприємництва»,що призводить до зрощування держави з приватним капіталом.
Натомість, причиною неефективної діяльності державних холдинговихкомпаній стала відсутність чітких і узгоджених нормативно-правових засад їхньоїдіяльності, посилена ще й відсутністю комплексних теоретичних досліджень цьогоінституту права.
Розроблення правових моделей регулювання діяльності холдингових компанійі державних холдингових компаній зокрема, має відбуватись на єдинихсистемно-концептуальних засадах. Так, на нашу думку, прийняття Закону України «Про холдингові компанії в Україні» було б доцільним тільки післяприйняття і його відповідного узгодження з Законом «Про управління об’єктами державної власності» та Законом «Про акціонерні товариства», які мають усунути вже наявні юридичні колізії. Насампереднеобхідно визначитись з поняттям холдингової компанії, її юридичною природою.
Законом запропоновано визначення холдингової компанії як відкритогоакціонерного товариства, яке володіє, користується та розпоряджаєтьсяхолдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більшекорпоративних підприємств; державна холдингова компанія — це холдингова компанія, утворена у формі відкритого акціонерноготовариства, не менше 100% акцій якої належить державі. Законом визначаютьсяособливості утворення та діяльності державних холдингових компаній.
Таким чином, Закон вводить такі нові поняття як «холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв)» та «корпоративне підприємство».
Контрольний пакет — більше 50 чи 60%. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону частина 5 статті 126 ГКУ викладається в такійредакції: холдингова компанія — відкрите акціонерне товариство, яке володіє,користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетамиакцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетівакцій, що перебувають у державній власності).
Таким чином, законодавець відмовився від використаннятермінів «дочірнє підприємство», та «контрольний пакет акцій», які буливикористані в ГКУ до внесення Законом змін для визначення холдингової компаніїяк суб’єкту господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірньогопідприємства (підприємств) (пункт 5 статті 126 ГКУ). Крім того, попередньою редакцієюстатті 126 Господарського кодексу України не передбачалось обмеження щодостворення холдингової компанії саме в організаційно-правовій формі відкритогоакціонерного товариства.
Якщо щодо державної холдингової компанії положення щодо обов’язковоїформи ВАТ видається доцільним, то щодо інших холдингових компаній воно виглядаєсумнівним, оскільки необґрунтовано обмежує свободу вибору організаційних формпідприємництва. Крім того, холдингова компанія, передбачена Державним класифікатором«Класифікація організаційно-правовихформ господарювання» ДК 002:2004, якокрема організаційно-правова форма господарювання.
Формування статутного фонду холдингової компанії, за Законом, крім акційможе формуватись і частками, паями корпоративних підприємств. При цьому слідзазначити, що відповідно до чинного законодавства господарські товариства немають паїв, тому зазначене слово має бути вилучено. Отже корпоративнимипідприємствами можуть бути: відкриті, закриті акціонерні товариства, товаристваз обмеженою та додатковою відповідальністю, повні та командитні товариства. Церозширює можливий об’єктний склад холдингової компанії, який раніше формувавсяакціонерними товариствами.
За Законом корпоративне підприємство — господарське товариство, холдинговим корпоративним пакетомакцій (часток, паїв) якого володіє, користується та розпоряджається холдинговакомпанія, а холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв) — це пакет акцій (часток, паїв)корпоративного підприємства, який перевищує 50 відсотків чи становить величину,яка забезпечує право вирішального впливу на господарську діяльністькорпоративного підприємства.
В проекті Закону, що був прийнятий Верховною Радою 7.02.2006 р.,холдинговий корпоративний пакет пропонувалось встановити у розмірі 60 і більшевідсотків статутного фонду. Однак, як зазначалось в пропозиціях ПрезидентаУкраїни до вказаного Закону, такий підхід не відповідає частині третій статті126 Господарського кодексу України, відповідно до якої між асоційованимипідприємствами виникає вирішальна залежність у разі, якщо між підприємствамивстановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участіконтролюючого підприємства в статутному фонді та/або загальних зборах чи іншихорганах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володінняконтрольним пакетом акцій. Відповідно ж до пункту 59 Закону України «ПроДержавну програму приватизації» контрольним пакетом акцій вважається пакетакцій розміром більш ніж 50 відсотків статутного фонду відкритого акціонерноготовариства, який дає можливість юридичній або фізичній особі здійснювативирішальний вплив на діяльність відповідного суб’єкта. Такий підхід закріпленоі в статті 22 Господарського кодексу України.
Крім того, необхідно враховувати, що відповідно до Державної програмиприватизації в процесі приватизації відбувається закріплення у державнійвласності пакетів акцій у розмірі 25 або 50 відсотків статутного фондувідкритого акціонерного товариства плюс одна акція. За рахунок саме такихпакетів акцій було утворено державою або ж за її участю більшість холдинговихкомпаній, які з прийняттям Закону залишаються за межами його регулювання. Дотого ж зазначене положення виключає можливість утворення надалі холдинговихкомпаній за участю держави з використанням пакетів, закріплених у державнійвласності в процесі приватизації [8, 214].
Суттєвою є відмова Закону від терміну «контрольний пакет акцій», що використовувалася у Державнійпрограмі приватизації на 2000-2002 рр. Натомість, відкинута остаточноюредакцією Закону, концепція визнання вирішальної залежності за наявності пакетуакцій більше 60 відсотків видається обґрунтованою, оскільки саме такий пакет,відповідно до чинного законодавства, є мінімально необхідним для визнаннязагальних зборів правомочними, в іншому випадку загальні збори не можуть бутипроведені, однак відносини залежності не вичерпуються формальною ознакоюрозміру контрольного пакету акцій. Вказане питання має бути врегульованоЗаконом «Про акціонерні товариства», який визначить підстави формальногоі опосередкованого контролю щодо акціонерного товариства.
Відповідно до пункту 2 Положення про холдингові компанії, що створюютьсяв процесі корпоратизації та приватизації, затверджене Указом Президента Українивід 11.05.94 р. № 224/94 Антимонопольнимкомітетом України може бути підтверджена наявність контрольного пакета акцій,розмір якого становить менш як 50 відсотків плюс 1 акція.
Частиною 2 статті 3 Закону встановлюється, що у випадках, передбаченихзаконодавством, холдингові компанії утворюються за умови попереднього отриманнядозволу відповідного органу Антимонопольного комітету України або КабінетуМіністрів України на концентрацію, узгоджені дії суб’єктів господарювання.Проекти установчих документів холдингових компаній, які утворюються за умовиотримання зазначеного дозволу, підлягають погодженню з відповідним органомАнтимонопольного комітету України. Норми щодо обов’язкового отримання такогодозволу при створенні державних холдингових компаній Закон не містить.Натомість, така умова передбачена Положенням, та розробленими відповідно донього актами Антимонопольного комітету України, які Законом Президентурекомендовано скасувати.
Серед способів утворення холдингової компанії Законом не передбаченотакий спосіб як поглинання одного господарюючого суб’єкта іншим шляхомпридбання контрольного пакета акцій першого, що здійснюється в тому числі впроцесі приватизації, в результаті якого суб’єкт господарювання, що поглинаєвизнається холдинговою компанією, а поглинутий відповідно — дочірнім підприємством. Крім того, у міжнародному правівідомий такий спосіб утворення холдингу, як укладення між підприємствамипідприємницького договору про встановлення вирішальної залежності, що, однак,не передбачено чинним національним законодавством. Тому, наявність норми статті4 Закону щодо договірного оформлення рішення про утворення холдингової компаніїособами, які є власниками холдингових корпоративних пакетів акцій (часток,паїв) не видається доцільною. Крім того, основні засади створення юридичних осіб,а згідно Закону холдингова компанія є юридичною особою, визначено нормамиЦивільного кодексу України, статтею 87 якого встановлено, що установчимдокументом товариства є затверджений учасниками статут або засновницькийдоговір між учасниками, якщо інше не встановлено законом, а відповідно достатті 154 Цивільного кодексу України єдиним установчим документом акціонерноготовариства є його статут.
Від дочірнього до корпоративного підприємства. Сумніви викликаєнеобхідність введення нового терміну «корпоративне підприємство» замістьтерміну «дочірнє підприємство». В чинному законодавстві використовується рядспоріднених термінів, що розкривають відносини контролю між суб’єктамигосподарювання: «дочірня компанія (підприємство)», «залежне господарськетовариство», «пов’язана особа», «афілійована компанія (особа)», «асоційованакомпанія (підприємство)», які в різних нормативних актах мають різний зміст.
Відповідно до Державного класифікатора «Класифікаціяорганізаційно-правових форм господарювання» ДК 002:2004 дочірнє підприємство — підприємство, єдиним засновником якого є інше підприємство (підприємство,залежне від іншого). Таке визначення є результатом аналізу пункту 8 статі 63ГКУ, відповідно до якої у випадках існування залежності від іншогопідприємства, передбачених статтею 126 ГКУ, підприємство визнається дочірнім. Таким чином, вцьому випадку ключовим моментом у визнанні підприємства дочірнім став порядокйого заснування, а саме, заснування підприємства єдиним засновником. Іншийпідхід до розуміння дочірнього підприємство міститься у Положенні, відповідно доякого, дочірнє підприємство — господарюючий суб’єкт, контрольним пакетом акцій якого володіє холдинговакомпанія.
Виходячи з визначення холдингової компанії, що містилось в пункті 5статті 126 ГКУ, до внесення відповідних змін Законом, до складу холдинговоїкомпанії входило дочірнє підприємство (підприємства), що є акціонернимитовариствами, тобто, по суті є дочірніми підприємствами корпоративного типу(виділяються лише на теоретичному рівні), що, однак, не узгоджувалось зпоняттям дочірнього підприємства як окремої організаційно-правової формигосподарювання. Перехід до концепції «корпоративних підприємств»поглибило колізії статусу господарського товариства, дочірні підприємства якогоне є акціонерними товариствами, тобто за своєю юридичною природою є дочірнімипідприємствами унітарного типу (створюється одним засновником, якийбезпосередньо або опосередковано керує підприємством, статутний фонд неподілено на частки). Право на створення таких дочірніх підприємств, передбаченостаттею 9 Закону України «Прогосподарські товариства», тому твердженняпро припинення існування дочірнього підприємства як організаційно-правовоїформи господарювання видаються безпідставними.
Таким чином, введення Законом нового терміну — «корпоративне підприємство» — не видається обґрунтованим, тим більше, що відповідно допункту 5 статті 63 ГКУ цей термін має інший зміст.
Термінологічна неузгодженість викликана й відмінностями визначенняхолдингової компанії, що міститься у абзаці 2 статті 5.3.6. Закону України «Про оподаткування прибуткупідприємств», відповідно до якого холдинговікомпанії — це юридичні особи, які є власникамиінших юридичних осіб або здійснюють контроль над такими юридичними особами якпов’язані особи, відповідно до пункту 1.26 Закону, яким встановлюється, що пов’язаною особою є юридичнаособа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється такимплатником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платникомподатку. Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо абочерез більшу кількість пов’язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою(паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управліннянайбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку абоволодіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутногофонду платника податку.
Викладене дає підстави стверджувати, що на нормативному рівні відсутнієдині підходи до розуміння правової природи холдингової компанії, а томувідсутня і термінологічна тотожність цього поняття. На виправлення цьогонедоліку і має бути спрямована подальша законопроектна робота.
Холдингові компанії за законодавством ЄС. Адаптація законодавства України дозаконодавства ЄС є пріоритетною складовою процесу інтеграції України доЄвропейського Союзу. Тому Закон, і зокрема, його термінологія має узгоджуватисьз acquis Європейського Союзу.
Стаття 51 Угоди про партнерство та співробітництво між ЄвропейськимиСпівтовариствами та Україною визначає сферу права компаній в якості однієї зпріоритетних сфер зближення законодавства України та поступового приведенняйого до законодавства ЄС.
Серед актів вторинного законодавства ЄС, що обов’язково мають бутивраховані при опрацюванні Закону варто виділити такі:
-ДирективаРади 89/667/ЄЕС щодо приватизованих підприємств з обмеженою відповідальністю зодним учасником;
-Директива Ради 68/151/ЄЕС щодо координації гарантій(застережних заходів), які вимагаються країнами-членами від компаній в рамкахконтексту другого абзацу Статті 58 Договору для захисту інтересів членів таінших з перспективою зробити такі гарантії однаковими в усьому Співтоваристві;
-ДирективаРади 78/855/ЄЕС щодо злиття публічних компаній з обмеженою відповідальністю;
-ДирективаРади 83/349/ЄЕС щодо консолідованих звітів.
Поняття «холдингова компанія» використовується у праві ЄС, однак чіткейого визначення відсутнє.
Холдингова компанія за своєю суттю не може бути об’єднанням підприємств,оскільки в американському та англійському праві — це компанія, яка здійснює контроль над дочірніми компаніями.Більш того, компанія в англосаксонській системі права — це юридична особа, а група підприємств на чолі з холдинговоюкомпанією не тільки не є юридичною особою, але відсутність такого статусу єоднією з її переваг.
Такий підхід призводить до розуміння холдингової компанії як головноїкомпанії, яка в групі підприємств контролює інші дочірні підприємства черезпереважну участь в їх статутному капіталі, та/або утримує більшість голосів уїх органах управління, або у інший, визначений в законодавстві спосіб здійснюєконтроль над дочірнім товариством.
СьомаДиректива Європейського співтовариства № 83/349 від 13.06.1983 р. «Про консолідовану звітність» встановлює особливості веденнябухгалтерської звітності та оформлення компаній, що входять до так званих групкомпаній у порівнянні з правилами, що встановлені 4-ю директивою ЄС від 25.07.1978 р. № 78/660 «Про річну звітність», яка стосується оформленнябухгалтерської звітності для всіх інших компаній.
Важливим є визначення терміну «групакомпаній». Під групою компаній розумієтьсяситуація, коли одна компанія (материнське товариство) має більшість голосуючихакцій у статутному капіталі іншої компанії (дочірнього товариства), або маєправо призначати чи припиняти повноваження більшості членів органів дочірньоготовариства, або має можливість здійснювати переважний вплив на діяльністьдочірнього товариства в результаті положень контракту чи установчих документів.
Широко використовується в законодавстві ЄС також поняття «партнерськіпідприємства», «пов’язані підприємства» визначені у статті 3 Додатку доРекомендації Комісії 2003/361/ЄС від 6 травня 2003 року про визначення суб’єктівмікро-, малого та середнього підприємництва.
ВИСНОВКИ
Становлення ринкових відносин в Україні супроводжуєтьсяпошуком альтернативних організаційно-правових форм суб’єктів господарювання танових способів управління господарськими процесами, одним з яких є створеннягрупи підприємств на чолі з холдинговою компанією.
У законодавстві України та наукових дослідженнях, щоторкаються проблем правового становища холдингових компаній, немає єдиногопідходу до визначення поняття холдингової компанії та її правової природи,часто конструкція холдингової компанії виводиться під іншими поняттями.
Однією з найпоширеніших структур, характерних для розвинутоїринкової економіки, є така форма організації, як холдинг (холдингова система).Функціонування холдингових систем, з одного боку, має ряд переваг передзвичайними акціонерними товариствами, а з іншого боку — характеризуютьсяособливостями, що породжують нові проблеми і труднощі, що не є характерні дляокремих компаній.
В Україні немає великого досвіду формування холдинговихсистем. За даними Антимонопольного комітету України за період з 1998 по 2003роки в Україні було сформовано з дозволу Комітету близько 900 холдинговихкомпаній та об’єднань підприємств, що мали ознаки холдингової системи.Ефективність процесу створення холдингів залежить від державного регулюванняпідприємницької діяльності та від розробки і впровадження в практикувідповідних сучасним холдингам інструментів менеджменту організацій. Важливимскладовим менеджменту в даному випадку є механізм інвестиційної взаємодіїхолдингу і дочірніх компаній, методи планування інвестицій, організаційногозабезпечення інвестиційної діяльності та розподілу прибутків.
Такі питання, як формування структури холдингової компанії увзаємозв'язку з її життєвим циклом, створення ефективного механізму взаємодіїхолдингової групи з інвесторами, активізація діяльності менеджерів у розробці іреалізації інвестиційних проектів, потребують розвитку з урахуваннямособливостей національної економіки України.
Як показує досвід таких країн як Польща, Угорщина створенняхолдингових компаній при переході до ринкової економіки є наслідком проведенихекономічних реформ. Основу розвитку холдингових компаній складає акціонернавласність, тому створення і розвиток цих компаній тісно пов'язані з такимипроцесами, як приватизація, корпоратизація, створення ринкової інфраструктури.
Механізм утворення холдингових груп в Україні маєособливості, характерні для багатьох постсоціалістичних європейських країн, ідещо відрізняється від практики країн із розвинутою ринковою економікою.Формування холдингів в Україні й інших країнах СНД почалося шляхомреорганізації колишніх відомств і головкомів. У процесі акціонуванняпідприємств відбувалося об'єднання контрольних пакетів і передача їх центру — материнській компанії, що по суті заміняла формально скасоване відомство. Цеоб'єднання здійснювалося, як правило, адміністративними методами, зберігаючи ізакріплюючи підпорядкований статус акціонерних товариств.
Економічна база для заснування холдингових компаній в Україніпочала створюватися у процесі акціонування і приватизації великих державнихпідприємств і об'єднань. Законодавчимпідґрунтям процесів створення холдингових компаній став Указ Президента України«Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації таприватизації» від 19.05.1994 року. Фактично заснування холдингових компаній вУкраїні розпочалось у 1995 році.
За період 1995-1999 роки було створено біля трьох десятків холдинговихкомпаній та державних акціонерних компаній, а до їх складу було переданодержпакети акцій більше 300 підприємств.
До основних передумов створення ХК в Україні можна віднести такі:
— наявність значної кількості підприємств, що мають багаточисельні зв'язки за«технологічними ланцюгами»;
— потреба у злитті промислового і фінансового капіталу;
— розвиток галузей промисловості, в котрих об'єктивно є необхідність у достатньожорсткому і постійному галузевому управлінні;
— нездатність підприємств власними силами організувати процес постачаннявиробництва і збуту продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;
— дефіцит інвестиційних ресурсів підприємств в умовах несприятливогоінвестиційного клімату в Україні;
— структурна криза.
Відповідно до Указу Президента України «Про холдингові компанії, щостворюються в процесі корпоратизації та приватизації» основними способамистворення холдингових компаній є:
— передавання контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств холдинговійкомпанії;
— поглинання одного господарського суб'єкта іншим шляхом придбання контрольного пакету акцій.
Сучасна холдингова група (система) являє собою багаторівневуструктуру, у якій підприємства можуть виступати одночасно холдингами ідочірніми фірмами стосовно різних членів групи. Дочірні підприємства вхолдинговій системі можуть утворювати стосовно материнської компанії(центрального холдингу) декілька рівнів, сполучених вертикальними ігоризонтальними зв'язками.
CПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бойчик І.М., Харів П.С.,Хопчпн М.І., Піча Ю.В. Економіка підприємства. К.: «Каравела»; Львів: «Новийсвіт-2000», 2001. — 298 с.
2. Горбунов А. Р. Дочерниекомпании, филиалы, холдинги. — М., 2002. — 320 с.
3.Грузинов В.П., Грибов В.Д. Экономика предприятия: Учебное пособие. — М.:Финансы и статистика, 1998. — 318 с.
4.Экономика / Под ред. Булатова А.С. — М.: Юристъ, 2002. — 476 с.
5.Задорожний П.В. Майбутнє дочірніх підприємств.//Державнийінформаційний бюлетень про приватизацію. — 2006. — № 1. — с. 43-45
6.ІльчукВ. П. Фінансове забезпечення функціонування інноваційно-інвестиційнихкомплексів / В. П. Ільчук // Вісник Чернігівського державного технологічногоуніверситету. — 2006. — № 27. — С. 14-22
7.ЛобановГ. Холдинг — юридическая форма Юрист. — 2005. — № 10. — С.80-82
8.Лукач І.В. Правове становище холдингових компаній за законодавствомУкраїни: дис… канд. юрид. наук: 12.00.04 / Київський національний ун-т ім.Тараса Шевченка. — К., 2007. – 247 с.
/>9.Покропивного С.Ф. Економіка підприємства: Підручник. — Вид2-ге. — К.: КНЕУ, 2000. — 457 с.
10.РумянцевС. Зарубіжний досвід діяльності холдингових компаній // Цінні папери України. — 2004. — № 16. — С. 14-15
11.СуржикВ. Г. Моделювання можливих наслідків та результатів діяльності акціонернихтовариств / В. Г. Суржик // Вісник Академії праці та соціальних відносинФедерації профспілок України. — 2002. — Вип. 2. — С. 85-88
12.Швиданенко О.Г. Економікапідприємства: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисциплін. — К.:КНЕУ, 2000. — 416 с.
13.Господарський кодекс України,прийнятий ВР України 16.01.2003 р. №436-ІV
14.Закон України «Про холдингові компанії вУкраїні» від 15.03.2006 р.
15.Указ Президента України «Про порядок підготовки до продажуакцій відкритих акціонерних товариств, які створені шляхом корпоратизації» від 18.03.1994 №98/94
16.Положення про холдингові компанії, щостворюються в процесі корпоратизації та приватизації, затверджене УказомПрезидента України від 11.05.94 р. №224/94.