Реферат: Параолімпіади. Розвиток параолімпійського руху в Україні.

МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАІНИ Технічнийколедж              Реферат з фізкультури на тему:Параолімпіади. Розвиток параолімпійського руху вУкраїні.       Виконав:

ученьгрупи 22

Плетьонка АнтонРівне – 2004Історіяпараолімпіади

Поява видів спорту в якийможуть брати участь інваліди зв'язують з ім'ям англійського нейрохірургаЛюдвіга Гутмана. Під час Другої світової війни на базі Сток-Мандевильськогогоспіталю в англійському місті Ейлсбері він заснував Центр лікування спинальнихтравм. Переборюючи споконвічні стереотипи стосовно людей з фізичниминедоліками, Людвіг Гутман стверджував: «Важливо не те, що загублено,важливо те, що залишилося». Відповідно до цієї концепції він увів спорт упроцес реабілітації військовослужбовців із травмами спинного мозку.

Група інвалідів, що уперше завсю історію спорту взяла в руки спортивне спорядження, складалася з 16паралізованих чоловіків і жінок, що були військовослужбовцями. Відбулося це 28липня 1948 року в госпіталі Сток-Мандевиль, де були проведені перші змагання зістрілянини з луку для спортсменів на колясках. Дата початку змагань символічнозбігалася з часом відкриттям Олімпійських Ігор у Лондоні.

У 1956 році Людвіг Гутманрозробляє хартію спортсменів, формує основи, на яких далі розвивається спортлюдей з фізичними недоліками. «Ціль Сток-Мандевильських Ігор, — писавГутман, — об'єднати паралізованих чоловіків і жінок із усіх частин світу вміжнародному параолімпійському русі, і нехай спорт вдихне надію, підбадьорюєтисячі паралізованих». Символічно, що під час проведення Олімпійських Ігору Мельбурні (Австралія), Сток-Мандевильскі ігри були нагороджені Кубком Фернлі.Почесний приз вручається організації, що досягла значних успіхів упопуляризації олімпійського руху.

Становлення

Завдяки зусиллям Гутмана, щона практиці довів, що спорт для людей з фізичними недоліками створює передумовидля успішної життєдіяльності, відновлює психічну рівновагу, дозволяєповернутися до повноцінного життя, незважаючи на фізичні проблеми, у 1960 роців Римі, через кілька тижнів після завершення XYII Олімпійських Ігор, булипроведені міжнародні змагання інвалідів. У них брали участь 400 спортсменів з23 країн. Фізично здорових атлетів на спортивних олімпійських аренах замінилилюди мужнього характеру, що відкривали рахунок необхідним і іграм, щозахоплюють. Ігри пізніше одержали назву «Параолімпійські».

З кожними наступними іграмизбільшувалося число учасників, розширювалася географія країн, росла кількістьвидів спорту. До спортсменів зі спинальними травмами приєднуються спортсмениінших нозологій. Ігри відтоді проводяться регулярно — кожні 4 роки, фактичнотермін їхнього проведення збігається з проходженням Олімпійських Ігор.

У 1988 році на міжнароднихіграх у Сеулі (Південна Корея) спортсмени-інваліди одержали право доступу доспортивних споруд міста-організатора. Саме з цього часу ігри одержали статус«Параолімпійських». Графічним символом світового параолімпійськогоруху стали червона, синя і зелена півсфери, що символізують розум, тіло,непокірливий дух.

До 2000 року ПараолімпійськіІгри проводилися 6 разів у тих же самих містах, і тричі в тих же самих країнах,що й Олімпійські Ігри. У 1982 році з'явився орган, що сприяв поширеннюПараолімпійських Ігор, — Міжнародний Координаційний Комітет ВсесвітньоїОрганізації спорту інвалідів. Через десять років, у 1992 році, йогоправонаступником став Міжнародний Параолімпійський Комітет (МПК).

Історіяпараолімпійського руху (від Рима до Солт-Лейк-Сіті)

Розвитокспорту інвалідів має більш ніж столітню історію. Ще в XVIII і XIX ст.установлено, що рухова активність є одним з основних факторів реабілітаціїінвалідів.

Перші спробиприлучення інвалідів до спорту були початі в XIX ст., коли, у 1888 р.,  уБерліні формувався перший спортивний клуб для глухих. Уперше “Олімпійські ігридля глухих” проведені в Парижі 10-17 серпня 1924 р. У них брали участьспортсмени — представники офіційних національних федерацій Бельгії,Великобританії, Голландії, Польщі, Франції і Чехословаччини. На Ігри прибулиспортсмени з Італії, Румунії й Угорщині, у яких таких федерацій не було.Програма Ігор включала змагання з легкої атлетики, велоспорту, футболу,стрілянини і плавання.

Міжнароднийспортивний комітет глухих (МСКГ) утворений 16 серпня 1924 р. У нього увійшлифедерації, що поєднують спортсменів  з порушенням слуху. На першомуконгресі МСКГ, що відбувся в Брюсселеві 31 жовтня 1926 р., прийнятий Статутцієї організації. Однак, починаючи з 1924 р., МСКГ кожні чотири роки проводитьлітні Всесвітні ігри глухих. До початку другої світової війни в нього вступаютьНімеччина, Швейцарія, Данія, Норвегія, Фінляндія, Швеція, Австрія, США, Японіяі Болгарія. У 1949 р. до них приєдналися Іспанія і Югославія. Організуються іпроводяться Міжнародні зимові Ігри глухих.

Програмазмагань для спортсменів з порушенням слуху і правила їх проведення ідентичнізвичайними. Особливість полягає в тому, що дії арбітрів повинні бутиобов'язково видимими. Для цього, наприклад, у стартових сигналахвикористовуються вогні. Позитивним фактором, що спрощує організацію змагань, євикористання спортсменами міжнародної дактилологічної системи, що дозволяє їмбез перекладачів вільно спілкуватися один з одним.

Інваліди зушкодженнями опорно-рухового апарату стали активно прилучатися до занятьспортом тільки після другої світової війни. У 1944 р. у Центрі реабілітаціїхворих зі спинномозковими травмами в Сток-Мандевилі була розроблена спортивнапрограма як обов'язкова частина комплексного лікування. Її творець, професорЛюдвіг Гутман, згодом став директором Сток-Мандевильского центру і президентомБританської міжнародної організації лікування інвалідів з ушкодженнямиопорно-рухового апарату.

В наступніроки збільшилася не тільки чисельність учасників, але і кількість видів спорту.Ідея проведення змагань інвалідів була підтримана міжнародною громадськістю.Ігри стали щорічним міжнародним спортивним святом, і, починаючи з 1952 р.,спортсмени-інваліди з Нідерландів, ФРН, Швеції, Норвегії регулярно приймали вних участь. Відсутність необхідного керуючого органу, який би координував івизначав напрямки розвитку змагань інвалідів, привело до створення МіжнародноїСток-Мандевильської федерації, що установила тісні взаємини з Міжнароднимолімпійським комітетом (МОК). Під час проведення Олімпійських ігор у Мельбурнів 1956 р. МОК нагородив Міжнародну Сток-Мандевильську федерацію спеціальнимкубком за втілення в життя олімпійських ідеалів гуманізму. Поступово світпереконувався в тому, що спорт не є прерогативою здорових людей. Інвалідинавіть з такими серйозними травмами, як ушкодження хребта при бажанні можутьбрати участь у змаганнях.

УСток-Мандевилі на кошти інвалідів, пенсіонерів і благодійних пожертвувань бувпобудований стадіон для спортсменів-інвалідів, а в 1960 р. у міжнародних іграхпараплегіків, що вперше проводилися в столиці Італії Римі, взяли участь 400спортсменів з 23 країн.

Л.Гутманом у1959 р. розроблений і опублікований у “Книзі Сток-Мандевильських ігор дляпаралізованих” регламент проведення змагань по видах спорту. У 1989 р.відбулися перші міжнародні спортивні змагання людей з пересадженим серцем, а в1990 р. у Каракасі (Венесуела) спортсмени з чужим серцем перебороли марафонськудистанцію.

КрімПараолімпійських ігор проводяться і Спеціальні Олімпійські ігри для розумововідсталих людей. “Спешиал Олімпікс” – громадська організація, у якій відсутнігонорари і не продаються квитки на змагання, а її фінансування здійснюється зарахунок добровільних внесків і пожертвувань. У змаганнях виявляються лишеіндивідуальні можливості спортсменів, регламентуються тільки особистідосягнення, а медалі окремих країн не підраховуються. “Спешиал Олімпікс”відкрита для спортсменів практично будь-якого віку (від 8 і до 80 років)незалежно від їхніх фізичних можливостей. Змагання з Програми руховоїактивності проводяться на всіх рівнях, зокрема Спеціальні олімпійські ігри длядітей і дорослих, страждаючих розумовою відсталістю (олігофренів). Коженучасник у “Спешиал Олімпікс” має шанс перемогти, оскільки змаганняпроходять у групах спортсменів із практично однаковими можливостями.

“СпешиалОлімпікс” офіційно визнана МОК у лютому 1988 р. на XV зимових Олімпійськихіграх у Калгарі. Президент МОК Х.А.Самаранч визнав “Спешиал Олімпікс” вофіційному порядку, і вона одержала дозвіл на використання найменування“Олімпіада”.

ВсесвітніІгри інвалідів, фактично I Параолімпійські ігри, відбулися в Римі (Італія) у1960 р. майже відразу по закінченні Ігор XVII Олімпіади. Однак поняття“параолімпійський спорт” ввійшло в спортивну практику тільки з 1964 р. Утерміні “Параолімпіада” використовується латинське значення префіксу “раrа” –“приєднавшийся”. Таким чином, термін “параолімпійські” означає, що ігриінвалідів приєднуються до Олімпійських, організуються і проводяться разом зними. Проте, з 1968 по 1994 р. Параолімпійські ігри по різних причинахпроводилися поза місцями проведення Ігор Олімпіад.

ПершіПараолімпійські ігри відбулися в столиці Італії Римі в 1960 р. Церемоніявідкриття Ігор пройшла 18 вересня на стадіоні “Акваацетоса”, де були присутніп'ять тисяч глядачів. У змаганнях взяли участь 400 спортсменів з 23 країн.Делегація спортсменів Італії була самої численною.

Програмаримських Ігор уключала вісім видів спорту, серед яких були легка атлетика,плавання, фехтування, баскетбол, стрілянина з луку, настільний теніс і т.д.Медалі розігрувалися в 57 дисциплінах. У змаганнях брали участь спортсмени зушкодженням спинного мозку.

На цих Іграхвидатні результати показали Ф.Россі з Італії (фехтування), Д.Томсон зВеликобританії (легка атлетика) і ін. Перше місце на Іграх у неофіційномукомандному заліку зайняла Італія, друге і третє місця поділили Великобританія іСША. Підводячи підсумки, Л.Гутман визначив “значення римських Ігор як новоїмоделі інтеграції паралізованих у суспільство”.

В IIПараолімпійських іграх (Токіо, Японія, 1964 р.) взяли участь 390 спортсменів з22 країн. Команди Великобританії (70 чіл.) і США (66 чіл.) були представленінайбільшою кількістю атлетів. У програму Ігор були включені нові види спорту,зокрема, їзда на колясках, важка атлетика і метання диска. Розіграні 144медалі. По кількості завойованих медалей явними лідерами в неофіційномузагальнокомандному заліку виявилися спортсмени США. На друге і третє місцявийшли команди Великобританії й Італії.

Істотноюподією Ігор стало перейменування їх у “параолімпійські”. На змаганнях упершевикористовувалася параолімпійська атрибутика (прапор, гімн і символ), а післяїхнього закінчення багато спортсменів-інвалідів Японії були працевлаштовані.

У IIIПараолімпійських іграх (Тель-Авів, Ізраїль, 1968 р.) брали участь 750 атлетів з29 країн. У порівнянні зі змаганнями в Токіо програма Ігор істотно розширилася.У проведенні змагань по деяких видах спорту, наприклад, по баскетболу, плаваннюі легкій атлетиці введені класифікаційні зміни.

Героєм Ігорв Ізраїлі став Р.Марсон з Італії. Вигравши дві золоті медалі в легкій атлетиців Токіо (1964 р.), спортсмен активно займався плаванням і фехтуванням. На Іграху Тель-Авіві Р.Марсон у трьох видах спорту завоював 9 золотих медалей.Спортсменка Л.Дод з Австралії протягом одного дня установила три світовихрекорди в плаванні. Е.Оуен зі США в декількох видах спорту завоював 7 медалейрізного достоїнства.

Запідсумками Параолімпійських ігор 1968 р. турнірну таблицю в неофіційномукомандному заліку очолили США. Другими були параолімпійці Великобританії,третіми – Ізраїлю.

У IV Параолімпійськихіграх (Хайдельберг, Німеччина, 1972 р.) брали участь 1000 спортсменів з 44країн. Самі численні делегації представлені Німеччиною, Великобританією іФранцією.

У програмузмагань уведені нові види спорту і дисципліни для спортсменів різних групнедієздатності: голбол, біг на 100 м для спортсменів з порушенням зору і т.д.Під час Ігор установлено кілька світових рекордів, зокрема, у плаванні, деуперше використовувалися спеціальні технічні засоби. Найбільшу кількістьмедалей завоювали американські і німецькі спортсмени. З великим відставаннямвід лідерів третє неофіційне загальнокомандне місце зайняли спортсмениПівденно-Африканської Республіки (ПАР).

Післяпроведення Параолімпійських ігор 1972 р., за пропозицією технічного комітету,фахівці працювали над удосконалюванням правил змагань. Під час Параолімпійськихігор у Хайдельберзі реалізована різнобічна культурна програма, наприклад,знайшла практичне застосування ідея “Наметове пиво” для всіх учасників, аустановлений великий курінь у реабілітаційному центрі став місцем вечірніхрозваг.

У VПараолімпійських іграх (Торонто, Канада, 1976 р.) брали участь 1600 спортсменів(з них 253 жінки) з 42 країн. У знак протесту проти участі в них спортсменівПАР на Ігри не приїхали представники деяких країн. Вперше в параолімпійськихзмаганнях брали участь 261 спортсмен з ампутованими кінцівками і 167 атлетів зпорушенням зору.

НаПараолімпійських іграх у Торонто вперше здійснена телетрансляція змаганьспортсменів-інвалідів більш ніж для 600-тисячної аудиторії кожної областіОнтаріо. Істотно розширилася програма змагань – їзда на колясках на 200, 400,800 і 1500 м.

По кількостімедалей у неофіційному загальнокомандному заліку спортсмени США з великимвідривом від інших країн завоювали перше загальнокомандне місце. Друге і третємісця зайняли команди Нідерландів і Ізраїлю.

Церемоніявідкриття VI Параолімпійських ігор (Анхем, Нідерланди, 1980 р.) відбулася настадіоні “Папендаль” у присутності 12 тис. глядачів. У змаганнях брали участь2500 спортсменів з 42 країн. Розширена класифікація спортсменів-інвалідівдозволила розіграти більш 3 тис. медалей.

Вперше впрограму Параолімпійських ігор включений сидячий волейбол, а також змагання длячотирьох груп інвалідності спортсменів. Голбол для спортсменів з порушенням зорустав параолімпійським видом спорту. На Іграх сформований Міжнароднийкоординаційний комітет. Перше, друге і третє місця в неофіційномузагальнокомандному заліку зайняли, відповідно, команди США, Німеччини і Канади.

Параолімпійськіігри 1984 р. проходили в Америці і Європі: 1780 спортсменів з 41 країни бралиучасть у змаганнях у Нью-Йорку і 2300 представників з 45 країн – уСток-Мандевилі. На Іграх розіграно 900 медалей. Фінансування здійснювалося здержавних і приватних джерел. Істотна частина дотацій представлена черезінформаційне агентство урядом США. Основними представниками засобів масовоїінформації були компанії Бі-Бі-Сі, голландське, німецьке і шведськетелебачення.

Запроведенням змагань по 13 видам спорту в Нью-Йорку спостерігали більш 80 тис.глядачів. Представники кожної групи інвалідності показали на Іграх значнірезультати. У підсумку команда США завоювала 276 медалей, посіла в неофіційномузагальнокомандному заліку перше місце, а спортсмени Великобританії з 240медалями – друге місце.

У Сток-Мандевилізмагання проводилися по 10 видам спорту. Установлено велику кількість світовихі параолімпійських рекордів, особливо в легкій атлетиці. Параолімпійські ігри вСток-Мандевилі, незважаючи на короткий термін (4 місяці) їхньої підготовки,мали значний успіх. Організатори змагань погодилися з необхідністю участі вПараолімпійських іграх спортсменів усіх чотирьох груп інвалідності.

На VIIIПараолімпійські ігри (Сеул, Південна Корея, 1988 р.) прибула рекордна кількістьспортсменів – 3053 представника з 61 країни. Спортсменів, тренерів і технічнийперсонал розмістили в спеціально обладнаному селі, що включала 10 житловихбудинків з 1316 квартирами. Президент Міжнародного координаційного комітетуДжеймс Броман запропонував на Іграх новий параолімпійський прапор.

Програмавключала 16 видів спорту. Як демонстраційний вид спорту представлений теніс наколясках. У Сеулі окремі спортсмени виграли по кілька медалей у різних видахспорту. Перше місце в неофіційному загальнокомандному заліку зайняла командаСША (268 медалей), друге – Німеччина (189 медалей), третє – Великобританія (179медалей).

Церемоніявідкриття IX Параолімпійських ігор (Барселона, Іспанія, 1992 р.) проходила 3вересня на олімпійському стадіоні. На ній були присутні 65 тис. глядачів; 90делегацій брали участь в урочистому параді.

Волімпійському селі розмістилося близько 3 тис. спортсменів і тисячі тренерів,офіційних осіб і менеджерів. Для спортсменів були організовані всі необхіднівиди медичного обслуговування.

Протягом 12днів спортсмени змагалися в 15 видах спорту. Під час Ігор близько 1,5 млн.глядачів відвідали різні змагання. В Іграх брали участь 3020 спортсменів,приблизно 50% від загальної кількості спортсменів змагалися в плаванні і легкійатлетиці. Установлено 279 світових рекордів і розіграна 431 золота медаль.Після Параолімпійських ігор у Барселоні для спортсменів з вадами розумовогорозвитку були проведені змагання в Мадриді.

На Х Ігри(Атланта, США, 1996 р.) прибули 3195 спортсменів (2415 чоловіків і 780 жінок) і1717 представників делегацій з 103 країн. З 16 по 25 серпня змаганняпроводилися по 20 видам спорту, з яких 3 – у якості демонстраційних. Уперше 56спортсменів з порушенням розумових здібностей брали участь у змаганнях з легкоїатлетики і плавання.

Ігри пройшлина високому організаційному рівні. Змагання відвідали близько 400 000 глядачів.На відкритті і закритті Ігор були присутні приблизно по 60 тис. глядачів.Змагання висвітлювали в засобах масової інформації 2088 акредитованихжурналістів, з них: 721 – у газетах і журналах, 806 – на радіо і телебаченні,114 – у фотоматеріалах.

На третьомуПараолімпійському конгресі, що проводився за чотири дні до початку Ігор,розглядалися політичні й економічні проблеми. Обговорювалися питання, пов'язаніз цивільними правами спортсменів-інвалідів у суспільстві, і інші проблемиінвалідного спортивного руху.

В Атлантібула представлена широка культурна програма, що наочно показала тісний зв'язокміж параолімпійським спортом і мистецтвом: демонструвалися роботи інвалідів.

Церемоніявідкриття XI Параолімпійських ігор (Сідней, Австралія, 2000 р.) відбулася волімпійському парку. У барвистому шоу брали участь зірки австралійської естрадиі відомих спортсменів. Програма змагань уключала 18 видів спорту, у тому числі14 олімпійських. Унікальними для Ігор стали: боччі, голбол, пауерліфтинг ірегбі.

УПараолімпійських іграх 2000 р. брали участь 3843 спортсмена з 127 країн, 2000офіційних осіб, 1300 представників масової інформації, 1000 технічнихпрацівників, 2500 гостей з Міжнародного і національного комітетів і 10 тис.волонтерів.

Бюджетсіднейських Параолімпійських ігор склав приблизно 135 млн. австралійськихдоларів. Федеральний уряд і мерія штату Нового Південного Уельсу асигнували напроведення Ігор по 25 млн. австралійських доларів. Більш 80 млн. австралійськихдоларів надійшли від спонсорів, продажу квитків, продукції і добровільногофонду.

Перші зимовіПараолімпійські ігри відбулися в 1976 р. в Орнсколдсвіці (Швеція). Змагання дляспортсменів з ампутованими кінцівками і порушенням зору були організовані натреку й у полі. Уперше демонструвалися змагання в гонках на санях.

Успішнепроведення перших зимових Ігор дозволило організувати другі параолімпійськізмагання в 1980 р. у Гейло (Норвегія). Швидкісний спуск на санях проводилися якпоказові виступи. У Параолімпійських стартах взяли участь спортсмени всіх групінвалідності.

III зимовіПараолімпійські ігри були проведені в Інсбруці (Австрія) у 1984 р. Уперше 30чоловіків на трьох лижах взяли участь у гігантському слаломі.

У 1988 р. IVзимові Параолімпійські ігри знову проводилися в м. Інсбрук (Австрія). Узмаганнях брали участь 397 спортсменів з 22 країн. Уперше на Ігри прибулиспортсмени з СРСР. У програму Ігор були введені змагання на сидячих лижах.

У 1992 р. Vігри проходили в Тігнісі й Альбервилі (Франція). Через відсутність спеціальнихльодових споруджень змагання відбулися тільки на треку й у полі. Вперше влижних гонках змагалися спортсмени з порушенням розумового розвитку.

VI ЗимовіПараолімпійські ігри проводилися в 1994 р. у Ліллехаммері (Норвегія). Приблизно1000 атлетів жили в селі, де були спеціальні технічні засоби для інвалідів.

На Іграхпродемонстровані змагання із сидячого хокею. Параолімпійська версія хокеювиявилася популярною. Змагання з лижних гонок і біатлону проходили на місцевомулижному стадіоні. Норвежці виграли золоті медалі в естафеті на сидячих лижах.Представники країни-організатора Ігор домінували в їзді на санях іковзанярському спорті.

VII ЗимовіПараолімпійські ігри вперше проводилися на азіатському континенті – у Нагано(Японія). В Іграх взяли участь 1146 чіл. (571 спортсмен і 575 офіційних осіб) з32 країн. Протягом 10 днів розігрувалися медалі в 5 видах спорту:гірськолижному, ковзанярському, лижних гонках, біатлоні і хокею. СпортсмениНорвегії повторили успіх попередніх Ігор і в неофіційному заліку зайняли першезагальнокомандне місце (18 золотих медалей), друге завоювала Німеччина (14золотих медалей), третє – США (13 золотих медалей).

VIII ЗимовіПараолімпійські гри пройшли в Солт-Лейк-Сіті (США)  у 2002 р. У них бралиучасть 580 спортсменів з 36 країн.

Розвиток параолімпійського руху в Україні

Національний центрпараолімпійської та дефлімпійської підготовки та реабілітації інвалідівстворений на виконання Указу Президента «Про розвиток та підтримкупараолімпійського руху в Україні» на базі санаторного комплексу «Юнийленінець». Центр займає територію понад 50 га і знаходиться на березі моря,маючи пляжну зону 1200 м. На його території розташоване мальовниче озеро.

Планом створенняцентру передбачається будівництво сучасного легкоатлетично-футбольногостадіону, чотирьох плавальних басейнів олімпійського та параолімпійськогостандартів, універсального спортивного залу, водно-лікувального та корпусувідновлювального лікування. Вперше на території України створюється об'єктнаціонального рівня без бар'єрів для громадян з ураженнями слуху, зору,опорно-рухового апарату.

У центріздійснюватиметься підготовка національних збірних команд з параолімпійських тадефлімпійських видів спорту для участі у чемпіонатах світу, Європи,параолімпійських та дефлімпійських іграх; проведення спортивних заходів дляінвалідів національного і міжнародного рівня, а також реабілітація,оздоровлення, відпочинок інвалідів усіх нозологій. Будівництво комплексузавершиться у 2005 році. Його приблизна вартість — вісімдесят мільйонівгривень. Бюджетне фінансування здійснюється Держкомспортом і Міністерствомпраці та соціальної політики з коштів Фонду соціального захисту інвалідів.

Позабюджетні коштизалучає Фонд підтримки параолімпійського руху в Україні, який очолює ЄвгенСохацький. Проте, спонсори не вельми охоче відгукуються на реалізацію цьогопроекту, втрачаючи у майбутньому нагоду скористатись послугами центру.

Хоча ще ведутьсяроботи, центр вже розпочав активну реабілітацію людей у візках, реалізуючипрограму незалежного життя та основи для занять параолімпійським спортом. Зачас свого перебування в Євпаторії інструктори-візочники та волонтери зі Львова,Миколаєва, Києва, Івано-Франківська, Херсона мали нагоду працювати спільно зперсоналом центру над створенням без-бар'єрного середовища на його території.Діалог про створення справді універсального центру, який відповідатимеукраїнським та світовим будівельним стандартам, сприяв обміну професійнимизнаннями проектантів та архітекторів і досвідом та потребами візочників, які єпершими випробовувачами і споживачами послуг, що їх надаватиме центр ублизькому майбутньому.

У баченні ВалеріяСушкевича, президента НКСІУ, народного депутата України, центр буде оазою, дебудь-яка людина, незалежно від її вади, почуватиметься затишно і комфортно. Тутзможуть відпочивати не лише люди з особливими потребами, але й інші бажаючі,тренуватимуться майбутні олімпійські та параолімпійські чемпіони. Центр ужодному випадку не має бути зоною ізоляції, а місцем, де всі матимуть рівніумови та можливості, де не буде перешкод для інтеграції неповносправних усуспільство.

25 липня 2003 рокувідбувся візит почесного президента Національного фонду захисту матерів і дітей«Україна — дітям» Людмили Кучми, під патронатом якої відбувається створенняцентру. Валерій Сушкевич розповів про мету створення центру, концепцію наданняним послуг, специфіку благоустрою для пересування по території центру людей зособливими потребами. Він зазначив, що сьогодні наша держава — визнаний лідер світовогопараолімпізму. Крім того, Україна може гордитися ще одним унікальним явищем — ми єдина країна в світі, де держава підтримує і розвиває спорт інвалідів.

Улітку наступногороку в Афінах відбуватимуться наступні Олімпійські ігри, а за ними для спортсменівз інвалідністю. Наша команда має намір виступити краще, ніжу попередні роки.Нагадаємо, що на феєричному виступі української параолімпійської збірної наіграх-2000 у Сіднеї наші спортсмени здобули 37 медалей.

Саме це спричинилопояву комплексного президентського Указу «Про розвиток та підтримкупараолімпійського руху в Україні», яким передбачалось, зокрема, і будівництвонаціональної бази підготовки спортсменів-інвалідів.

Поряд з підготовкоюпараолімпійців, як зазначалось, у центрі адаптуються інваліди у візках.

Група інструкторів увізках продемонструвала модель табору активної реабілітації, загостривши увагугостей на філософії активного та незалежного життя, проблемах, з якимизустрічається людина у візку в Україні: подолання архітектурних бар'єрів,виготовлення українських візків активно-побутового типу, забезпечення засобамигігієни, допоміжними реабілітаційними засобами, створення рівних соціальнихумов. Програму вів Ярослав Грибальський — координатор програм активноїреабілітації Федерації спорту інвалідів України. Цей захід викликав великезацікавлення у представників мас-медіа.

Наступний етап — табір-семінар для майбутніх інструкторів активної реабілітації відбувся напочатку серпня 2003 року. Організатори намагалися охопити якнайбільше регіонівУкраїни, щоб ідея активності та незалежності людини у візку поширювалася івтілювалася, надаючи нових можливостей людям з ураженням спинного мозку Усерпні учасниками табору АР стали спинальники та волонтери майже з усіхобластей України. Радісно усвідомлювати, що в Україні відбуваються позитивнізміни на користь людей з особливими потребами. Нехай поки що невеличкимикроками, але наше суспільство стає більш цивілізованим, багатшим духовно.Національний центр параолімпійської і дефлімпійської підготовки та реабілітаціїінвалідів — яскраве свідчення цього.

7-16 березня2002 р. в американському місті Солт-Лейк-Сіті проходили VIII зимовіПараолімпійські ігри, у яких брали участь спортсмени-інваліди з 35 країн.

ПрезидентНаціонального Параолімпійського комітету України Валерій Сушкевич повідомив, щов Параолімпіаді брали участь 11 спортсменів з дев'яти областей України. Складпараолімпійської збірної був менше, ніж на попередніх іграх у Нагано, щозв'язано з тим, що одна з нозологій (розділ теоретичної медицини, що включаєнавчання про хвороби, їхній класифікації і номенклатурі, діагнозі, етіології,загальні принципи лікування і профілактику захворювань) виключена зПараолімпійських ігор.

У складіпараолімпійської збірної України були бронзовий призер Сіднея і Нагано,абсолютний призер чемпіонату Німеччини Світлана Трифонова з Дніпропетровська,триразовий чемпіон Нагано — Оле Мунц із Харкова, чемпіон світу по лижних гонкахі біатлону, призер Кубка світу по лижних гонках — Олександр Васютинский зМиколаєва, срібні призери відкритого чемпіонату Німеччини, сумчанин ВіталійЛук’яненко, харків'янин Микола Овчаренко і Ірина Кириченко.

Підготовкудо параолімпіади збірна проводила на лижних трасах Тисовця, Болгарії іНорвегії. Останній учбово-тренувальний збір, перед змаганнями, збірна провелана трасах і висотах, максимально наближених до олімпійського. За 2002 рікукраїнські спортсмени-інваліди завойовували 26 кубків Європи і світу, у томучислі 10 золотих, 7 срібних і 9 бронзових.


Література.

 

1.  Стів Шекман. “Ми чоловіки”. – К.: “Здоров‘я” –1997.

2.  А. Волошин “Час олімпійських стартів”. – К.:“Веселка”. – 1990.

3.  Спортивна газета.

4.   Журнал “Здоров‘я”

еще рефераты
Еще работы по физкультуре и спорту