Реферат: Спільні підприємства та особливості їх розвитку в Україні

--PAGE_BREAK--В цілому прийнятий Закон важко оцінити однозначно. Одним з найбільш сут­тєвих недоліків Закону є також відсутність гарантії звільнення іноземного інве­стора від нових видів податків, яка надавалась Декретом від 20 травня 1993 р. Ще один негативний момент — відсутність вказівки на джерело виплати компе­нсації іноземному інвестору у разі нанесення йому державними органами збит­ків.
Таким чином, Закон України «Про режим іноземного інвестування» мо­жна назвати виправданим за змістом, але непослідовним — за формою викла­дення основних положень.
Про актуальність проблем іноземного інвестування свідчить те, що про­цес законотворчої діяльності у даній сфері не припиняється. Так, у 1998 р. ви­йшов Указ Президента України «Про деякі питання іноземного інвестування », а в 1999 р. — Указ Президента України «Про залучення іноземних інвестицій в економіку України». Зокрема, в останньому глава держави постановляє «уста­новити, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з передачі основних фондів, що ввозяться іноземними інвесторами для внесення до статутних фондів створюваних за їх участю на території України юридич­них осіб в обмін на їх корпоративні права». У травні 1999 р. було прийнято За­тон України «Про внесення зміни до ст. 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність», у якому визначено поняття захисту інвестицій і державних гарантій цього захисту.
Окремо слід виділити Указ Президента України «Про Основні напрямки інвестиційної політики на 1999-2001 роки». У документі, зокрема зазначається, «що залученню іноземних інвестицій в економіку України заважають часті зміни законодавства та відсутність надійних гарантій захисту для іноземних інвесторів, занадто високий рівень ставок оподаткування, повільні темпи приватизації, складна система ведення бухгалтерського обліку, яка не відповідає міжнародним стандартам». Серед завдань інвестиційної політики Президент виділив "… сприянню залученню іноземних інвесторів до довгострокових інвес­тиційних проектів, практичне забезпечення системи гарантій для них". Питання про важливість залучення та ефективного використання Інозе­мних інвестицій було внесено до проекту «Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 рр. (Послання Президента України до Верховної Ради України). Зокрема, до стратегічних пріоритетів України віднесено такі напрямки, як „Завдання інвестиційної стратегії та “Удосконалення зовнішньоекономічної діяльності». У документі за­значається, що «особливої уваги вимагають інвестиційні проекти із змішаним фінансуванням — з використанням державної частки інвестицій як гарантії ці­льового спрямування інвестиційних ресурсів та можливістю дальшої привати­зації».
2.2 Залучення іноземних інвестицій та створення спільних підприємств в Україні В умовах суверенного економічного розвитку необхідність утворення і диверсифікації діяльності спільних підприємств в Україні диктується такими головними факторами. По-перше, поглибленням загальносвітових процесів ін­тернаціоналізації, транснаціоналізації і глобалізації виробництва товарів і по­слуг, фінансово-кредитних відносин і створення на цій основі глобальних і ре­гіональних економіко-технологічних систем і структур, По-друге, переходом до відкритої економічної системи, яка об'єктивно повинна залучати щоразу бі­льше світогосподарських факторів і джерел для власного прогресивного розви­тку. По-третє, потребами розв'язання завдань щодо ринкового реформування економіки, створення конкурентного середовища, подолання кризових явищ (насамперед в інвестиційно-виробничій сфері), структурної перебудови, удо­сконалення торговельних і платіжних відносин України із зарубіжними парт­нерами тощо.
Сьогодні СП функ­ціонують переважно у таких галузях, як внутрішня торгівля (22,4%), харчова промисловість (14,5%), машинобудування і металообробка (12,8%), чорна і ко­льорова металургія (5,0%), зовнішня торгівля (4,4%), транспорт і зв'язок (4,1%), легка промисловість (4,0%), хімічна промисловість (3,9%), будівництво (3,7%). Найбільша кількість СП зосереджена у м. Києві, Львівській, Одеській, Дніпропетровській, Закарпатській областях. Питома вага внесків іноземних ін­весторів у статутні фонди СП оцінюється у 80% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій в економіку України.
Іноземні інвестиції у формі СП розподіляються за регіонами України вкрай нерівномірно. Зокрема, можна виділити регіони, де обсяг іноземних ін­вестицій в СП досягає значення 100 млн. дол. В цілому на основі означених тенденцій щодо розмірів іноземних капі­таловкладень у рамках СП можна зробити висновок про інвестиційну приваб­ливість різних регіонів України.
На основі інформації Держкомстзту України розраховано показники, що відображають розподіл СП за галузями народного господарства (табл).
Таблиця 2.2.1
Розподіл спільних підприємств України з галузями народного господарства.
Галузі
Кількість СП
всього
%
1
2
3
Промисловість
1828
25,4
Сільське господарство
153
2,1
Лісове господарство
19
0,3
Транспорт і зв'язок
182
2,5
Будівництво
584
8,1
Торгівля і громадське харчування
3076
42,8
Матеріально-технічне постачання і збут
60
0,8
Заготівля
75
1,0
Інформаційно-обчислювальне обслуговування
44
0,6
Операції з нерухоми майном
42
0,6
Загальне комерційна діяльність
165
2,3
Геологія та розвідування надр
6
0,1
Виробничі види побутового обслуговування
209
2,9
Інші види діяльності сфери матеріального виробництва
64
0,9
Житлово-комунальне господарство
15
0,2
Невиробничі види побутового обслуговування
33
0,5
Охорона здоров'я, фізична культура та соц. забезпечення
202
2,8
Освіта
44
0,6
Культура і мистецтво
40
0,6
Наука і наукове обслуговування
276
3,8
Фінанси, кредит, страхування, пенсійне забезпечення
37
0,5
Управління
34
0,5
Об'єднання громадян
5
0,1
ВСЬОГО
7193
100
Найбільше спільних підприємств функціонує у промисловості — 1828, або 1/4 від їх загальної кількості, у торгівлі й громадському харчуванні — 3076 (42,8%) і будівництві — 584 (8,1%). Відносно низького залишається питома вага спільних підприємств, що функціонують у сільському господарстві, хоча поте­нційні можливості даної галузі оцінюються як досить високі.
Певний інтерес викликає також питання кадрового забезпечення СП України. Як показала практика, співвідношення між іноземними й українськими громадянами в СП схиляється в бік українського персоналу — в середньому на таких підприємствах працює 85% українців. При проведенні своїх операцій в Україні вищий керівний склад СП орієнтується на локальні трудові ресурси, оскільки:
1) ціна української робочої сили значно нижча, ніж у країнах із роз­винутою економічною системою;
2) кваліфікація українських фахівців не по­ступається перед західними спеціалістами (хоча іноді корисно проводити тренінги на базі спеціальних методик для підвищення кваліфікації);
3) українські фахівці знають місцеві особливості роботи, включаючи локальну  культуру;
4) український персонал має зв'язки з потенційними клієнтами на внутрішньому ринку і т. ін.
Але існують і деякі проблеми, оскільки переважній кількості пра­цівників властиві такі риси, як необов'язковість, відсутність порядності та ді­лової етики, невміння й небажання працювати, психологічна неготовність до самостійності, жадоба до легких грошей тощо.
Керівний склад СП становлять в основному чоловіки середнього віку з базовою технічною, рідше економічною освітою, але з високим досвідом гос­подарської діяльності. Спільні підприємства використовують і молодих перс­пективних українських менеджерів. Як правило, при відборі важливими крите­ріями є: успіхи в навчанні (перевага віддається випускникам бізнес-напрямків, менеджменту й маркетингу), знання англійської (при володінні кількома мова­ми рейтинг спеціаліста значно підвищується), громадська активність, комуні­кабельність та задатки лідера. Особлива перевага надається фахівцям, які воло­діють знанням комп'ютера. Досвід роботи в СП розцінюється як перевага і теж підвищує загальний рейтинг фахівців.
Саме ринкове оточення ведення бізнесу провокує прийняття нових ме­тодів і стилів керівництва СП. У сучасній Україні спостерігається піднесення «школи людських відносин», яка досліджує проблеми мотивації поведінки фа­хівців та управлінців. Експерти оцінюють соціально-психологічні наслідки ор­ганізаційних змін і дають рекомендації з удосконалення методів управління, стратегії та структури, які стимулювали б спільні зусилля персоналу. Зростання економічної вигоди досягається не лише нарощуванням капіталовкладень, а й за рахунок інвестування у соціальну інфраструктуру. Причиною плинності кад­рів часто є те, що вищий керівний склад СП не використовує належним, чином у своїй діяльності соціально-психологічні підходи управління. Звільнення ква­ліфікованого українського фахівця завжди розцінюється як втрата для СП, оскільки в того підприємством були вкладені інвестиції, якими зможе скорис­татися інше підприємство — можливо, конкурент.
Аналіз критеріїв мотивуючої організації праці українських менеджерів у СП дозволив виділити такі їхні групи: фінансова винагорода, можливість кон­тактувати з партнерами за кордоном (стажування, тренінги і т. ін.), придбання нових знань та навичок, осмисленість праці, значимість власної точки зору, ві­дображення своєї точки зору в політиці підприємства, прагнення і визнання успіху, відповідальність за делегування повноважень від вищого керівництва. Іноземні партнери найбільше цінують такі якості в українських партнерах: ді­лові зв'язки (100%), ділові якості (90%), імідж фірми (40%), персональні якості — порядність, чесність, добросовісність, контактність, професіоналізм (30%), фінансовий стан (20%), знання української мови (10%), місцезнаходження май­бутнього СП (10%). При цьому іноземці вважають, що для українських колег найпривабливішимиє такі фактори: фінансовий стан (90%), ділові зв'язки (70%), престиж іноземної фірми (60%). Вихід на західні ринки назвали тільки 10% опитаних.
В цілому розвитку українсько-зарубіжних СП притаманні: висока дина­міка; розширення масштабів, видів і сфер діяльності; географічна диверсифіка­ція, як за кількістю країн-партнерів, так і за розподілом по областях України.
В умовах трансформації економічної системи, коли можливість швид­ких економічних маневрів відносно обмежена, важливого значення набуває оцінка результативності та потенційних можливостей спільних підприємств з точки зору вплину на розв'язання завдань, які офіційно визнані пріоритетними для іноземного інвестування: виробництво товарів широкого вжитку з орієнтацією на підвищення якості життя населення; структурна перебудова економіки на основі технологічного оновлення виробництва; подолання залежності від імпорту.
Світовий досвід свідчить, що найбільш конкурентноздатні у міжнарод­ному масштабі корпорації переважно орієнтовані на використання глобальних експортних стратегій. За відсутності виваженої системи державного регулю­вання зовнішньоекономічної діяльності (у якій обов'язково мають бути прису­тні певні елементи протекціонізму для захисту вітчизняного товаровиробника) така орієнтація залишиться домінуючою і в майбутньому. Отже, освоюючи український ринок, іноземні інвестори насамперед будуть націлені на збут своєї продукції в цій країні.
Стосовно ролі СП у процесах структурної перебудови слід зазначити, що потенціал масштабної участі іноземних фірм у технологічному оновленні виробництва об'єктивно стримується яскраво вираженою інтернатською (внут­рішньою) орієнтацією їх Інвестиційної поведінки.
Як показує аналіз діяльності українсько-зарубіжних СП, переважає їх орієнтація на досягнення таких цілей:
— поставка виробів (комплектуючих) іноземних фірм з наступним їх складанням (замість налагодження виробництва високотехнологічних товарів);
— використання виробництв, які володіють певними технологічними пе­ревагами і перспективними напрацюваннями (можливий відтік вітчизняних винаходів у разі неналежного їх правового захисту);
— створення підприємств, що забезпечують іноземним фірмам доступ до науково-технічного потенціалу українських підприємств (такі СП відіграють роль одностороннього каналу передачі технології — від місцевого учасника до зарубіжного).
Розглядаючи роль спільних підприємств у розвитку зовнішньої торгівлі, слід зазначити, що структура експортно-імпортної діяльності українське-зарубіжних СП фактично дублює традиційну структуру зовнішньоторгових операцій. А тому проблема подолання залежності від імпорту за допомогою СП все ще залишається актуальною.
Іноземні інвестиції, як відомо, можуть відігравати велику роль у прива­тизації економіки. Проте в Україні цього не сталося. Протягом 1993-1994 рр., коли приватизаційні процеси охопили майже усі ланки народного господарства (урядом були розроблені переліки підприємств, приватизацію майна яких доці­льно здійснити із залученням іноземних інвестицій), зафіксовано лише кілька відповідних приватизаційних угод (тютюнові фабрики у Кременчузі, Прилуках, Львові, Черкасах, м'ясокомбінат в Одесі, Укррічфлот). У 1995-1996 рр. при­кладами таких угод можуть слугувати Тростянецька кондитерська фабрика «Україна» (80% статутного фонду належить швейцарській компанії «Kraft Jakobs Sushard») та хімічне підприємство «Азот» (30% статутного фонду нале­жить компанії «Thermosyntex» з Ліхтенштейну). В той же час за даними Світо­вого Банку кількість приватизаційних угод за участю іноземного капіталу в ін­ших державах постсоціалістичного простору становила: у Польщі — 108, Китаї -87, Угорщині — 81, Болгарії — 47, Естонії — 41, Румунії — 26, Росії — 21, Литві – 20.
Таким чином, спільні підприємства, незважаючи на покладені на них надії, поки що суттєво не впливають на стан національної економіки України, а, навпаки, безпосередньо відчувають на собі усі проблеми (політико-правові, організаційно-структурні, економічні, соціально-психологічні та ін.), породже­ні етапом ринкової трансформації.
2.3 Специфіка економічного механізму функціонування спільних підприємств в Україні Для виявлення специфіки економічного механізму функціонування українсько-зарубіжних спільних підприємств проведено соціологічне дослі­дження, ціль якого — вивченні визначальних характеристик економічного механізму функціонування СП окремого регіону; виявлення пропорцій розподілу затрат на організацію функціонування окремих складових економічного механізму; дослідження методологічних підходів до визначення ефективності проекту спільного підприємства; виявлення найбільш типових недоліків у системі економічного механізму функціонування СП для розробки заходів по їх усуненню.
У ході дослідження виявлено специфічні риси чотирьох основних бло­ків складових економічного механізму — маркетингу, виробничого процесу, ре­сурсного забезпечення та управління.
Так, маркетингова політика у структурі економічного механізму функ­ціонування СП визначається насамперед внутрішньою специфікою діяльності підприємства (зокрема, ступенем однорідності продукції, що виготовляється і реалізується), особливостями ринку, на якому виступає це підприємство (рів­нем сегментованості, жорсткістю конкурентної боротьби), а також тими стра­тегічними і тактичними цілями, що стоять перед підприємством на певному етапі розвитку.
У ході дослідження кадрового забезпечення діяльності СП встановлено кількість працюючих на кожному підприємстві (у тому числі процент зарубіж­них співробітників), коефіцієнти плинності кадрів та методи, що застосовують­ся з метою мотивації до більш ефективної праці. Всього на досліджуваних СП зайнято 656 працівників, з них 11 (або 1,68%) іноземних громадян. Таке спів­відношення кількості вітчизняних і зарубіжних співробітників свідчить про надзвичайно низький рівень використання трудового потенціалу іноземних партнерів. Лише на 9 з 22 СП кадрове забезпечення здійснюється із залучен­ням 1-2 іноземних працівників. До того ж ці співробітники, як правило, обіймають найвищі посади — керівника СП або його заступника. Разом з тим на жодному з розглянутих СП не відбувається міжкультурна взаємодія на рівні безпосередніх виконавців технологічних операцій, оскільки серед робітників немає іноземних громадян. Безумовно, проблема залучення зарубіжного трудо­вого потенціалу має не лише економічний аспект (з точки зору поєднання різ­них підходів до виконання одних і тих самих виробничих операцій), але й соці­ально-психологічний, оскільки в інтернаціональному трудовому колективі від­бувається переплетіння різних соціокультурних систем і, відповідно, людських світоглядів, що, у свою чергу, проявляється у виникненні нових традицій, ідео­логій і життєвих переконань. Водночас незначна кількість іноземних працівни­ків на українсько-зарубіжних СП може бути в певній мірі виправдана рядом обставин. По-перше, високий рівень безробіття висуває на перший план про­блему працевлаштування вітчизняних робітників і спеціалістів, а не залучення зарубіжних; по-друге, значні відмінності у рівнях оплати праці та умовах про­живання в Україні і розвинутих західних державах стримують Іноземних парт­нерів від трудової участі у створюваних СП. Крім того, на багатьох вітчизня­них підприємствах є свої висококваліфіковані кадри, а тому залучення інозем­них працівників є недоцільним з економічної точки зору,
    продолжение
--PAGE_BREAK--