Реферат: Урок №1 Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Мистецтво основа художньої культури. Світ людини й образ світу в мистецьких шедеврах

Урок №1

Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Мистецтво – основа художньої культури. Світ людини й образ світу в мистецьких шедеврах.

Мета: Ознайомити із структурними компонентами культури, особливостями курсу «Художня культура»; дати поняття про специфіку та засоби художньої мови і виразності різних видів мистецтва; формувати інтерес до аналізу-інтерпретації художніх творів; розвивати особистісно-позитивне ставлення до мистецьких цінностей.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу; лекція з випереджувальними питаннями і завданнями.

Обладнання: наочні матеріали, які висвічують специфіку різних видів мистецтва.


^ Хід уроку

Організаційний момент.

Дітям роздаються питання і завдання, які вони повинні будуть виконувати під час слухання лекції вчителя і які допоможуть їм складати тезиси прослуханої лекції.

Оголошується тема уроку.

Вступ.

Історія людства – це історія становлення людських цінностей.

Що можна віднести до загально – людських цінностей взагалі:

(учні наводять приклади, обґрунтовують свою думку, доводять її правильність)

Як підсумок дискусії даємо визначення поняття культура

^ Визначення основних понять.

Культура – це сукупність матеріальних та духовних цінностей вироблених людством протягом усієї історії, а також сам процес творення цих цінностей. Окремо виділяється художня культура: це література і мистецтво.

Мистецтво – це одна із форм суспільної свідомості, відображення навколишньої дійсності в художніх образах. Мистецтво лежить в основі художньої культури.

^ Всі мистецькі твори створені людиною, отже:

людина – творець і носій життєвих сенсів, інакше кажучи – суб’єкт культури. Не кожна людина може бути творцем мистецьких творів, але кожна особа переробляє у власній душі цінності світової та вітчизняної культури і таким чином визначає своє особисте ставлення до світу, відчуває причетність до життєвого сенсу людства, культури свого народу.

Відносно людини мистецькі твори виконують декілька функцій, які взаємопов’язані між собою і доповнюють одна одну:

естетична функція – відбувається тоді, коли людина милується твором мистецтва (демонстрація наочності: картин, скульптури, архітектурних пам’яток, тощо);

комунікативна функція – виражається через спілкування (1-2 учні можуть висловити власну думку щодо побачених творів);

виховна функція – мистецькі твори сприяють вихованню естетичного смаку, допомагають у формуванні загальнолюдських цінностей;

пізнавальна функція – завдяки мистецьким творам людина пізнає світ розширює свої знання у різних сферах.

^ Види мистецтва

Мистецькі твори умовно поділяються на три види:

Просторові (візуальні) – ті, котрі оперують поняттям простору; все, що ми сприймаємо через зір: це твори образотворчого мистецтва – живопис, графіка, ДПМ, скульптура, архітектура, дизайн ландшафтів та інтер’єрів.

^ Часові (аудіальні) – твори мистецтва сприймаються в часі: для того щоб сприйняти і осмислити їх, потрібно затратити певний час. Це поезія, література, музика.

^ Синтетичні (аудіо-візуальні) – поєднують в собі сприйняття через зір і через слух протягом якогось часу: кіно, театр, танець.

Часові просторові характеристики невіддільно пов’язані між собою: музичний рух здійснюється не в абстрактному вакуумі – усі поняття гармонії і поліфонії неможливо уявити без осмислення просторових координат музичної вертикалі. Аналогічно в пластичних мистецтвах століттями спостерігається прагнення митців передати в статичному творі динаміку руху і часу.

Мистецтво – синкретичне в своїй основі, воно здавна виявляло дві протилежні тенденції: з одного боку – до диференціації, з іншого – до інтеграції. Художньо-естетичним фактором єднання в прадавніх обрядових іграх був ритм: його можна простежити в музиці, літературі, орнаментах, танці (по можливості, демонстрування відповідних моментів).

Кожен вид мистецтва з одного боку, спрямований на максимальне виявлення, посилення специфічних і неповторних художньо-мовних особливостей, з іншого – всі вони намагаються враховувати і використовувати досвід інших мистецтв, щоб розширити власні межі і можливості. Так тенденція до індивідуалізації доповнюється тенденцією до взаємодії і синтезу. (Спочатку вчитель, а далі учні дають словесну характеристику творам мистецтва (наприклад: для картини – приглушений колорит, стрімкий рух ліній і т.д.; для музичного твору – хаотичне звучання, пружний ритм і т.п.)

Богослови християнського Середньовіччя виявили структурні закономірності універсуму, єдність естетичних принципів у феномені храму – образу світу, унікального синтезу краси і цілісності.

Стародавня аналогія «спектр – октава» відродилась у теорії І. Ньютона, який відкрив спосіб розкладання світла на кольори (сім звуків, сім кольорів).

Отже, культура – поняття цілісне, зокрема художня культура – в ній види мистецтва існують у різних формах взаємозв’язків, які виражаються через специфіку кожного окремого виду.

Кросворд на закріплення вивчених понять???????


По горизонталі:

Сукупність матеріальних та духовних цінностей, вироблених людством.

Один із синтетичних видів мистецтва.

Відтворення дійсності в художніх образах.

Творець і носій життєвих сенсів.

Один з часових видів мистецтва.


По вертикалі:

Один з видів культури.

Візуальні види мистецтва сприймаються через ...

Поєднання в одному цілому кількох ознак чи функцій.




Підсумок уроку.


Випереджувальні завдання

Продовжити речення:

До загальнолюдських цінностей належать … .

Сукупність матеріальних та духовних цінностей, вироблених людством протягом всього свого існування – це … .

Відтворення навколишньої дійсності в художніх образах – це … .

Суб’єкт культури – це … .

Назвіть 4 функції мистецтва … .

Види мистецтва, які сприймаються через зір, називаються

До них належать: … .

Види мистецтва, які сприймаються в часі, називаються … .

До них належать: … .

Види мистецтва, які поєднують в собі сприйняття через зір і слух, називаються … .

До них належать: … .

Заповніть таблицю, вказавши взаємозв’язки між різними видами мистецтва за допомогою кольорових стрілок: 4 – часові

С – синтетичні

^ З – просторові


Урок №2-3

^ Тема: Архітектура. Види, художні засоби. Скульптура. Об’ємно - просторова пластична мова.

Мета: 1) повторити, узагальнити знання про архітектуру як вид просторового мистецтва;

2) ознайомити з пам’ятками архітектури Стародавнього світу; дати поняття про архітектурний стиль;

3) формувати художній смак;

4) вчити розуміти мистецькі твори.

^ Тип уроку: повторення матеріалу вивченого в 7-8 класах; вивчення нового матеріалу; лекція з випереджувальними запитаннями і завданнями.

Обладнання: фото, відеоматеріали (архітектурні пам’ятки, шедеври скульптури різних видів) для учнів: тези.


Хід уроку

Організаційна робота

Повторення

Учні дають відповіді на запитання:

Що таке архітектура?

Назвіть три вимоги до архітектурних споруд, сформульованих ще Вітрувієм.

Що в перекладі означає слово «архітектор»?

Які ви знаєте архітектурні стилі?

Назвіть (по можливості їх ознаки).

Систематизація раніше вивченого матеріалу та вкладення нових понять.

Архітектура – мистецтво проектування і спорудження будівель, а також самі споруди.

Архітектор – в перекладі означає головний будівничий

Вітрувій висунув три вимоги до архітектурних споруд, це: міцність, краса та корисність

В залежності від архітектура поділяється на такі види:

Об’ємна – конструкція одного об’єму.

Комплексна – кілька будівельних споруд, об’єднаних спільними ознаками (зовнішніми і за призначенням).

Містобудівельна - планування вулиць, кварталів, мікрорайонів, тощо.

Ландшафтна - планування місцевості навколо споруд, парків, скверів, площ і т.п.

В залежності від призначення архітектурні споруди діляться на такі види:

Житлова.

Громадська.

Промислова (індустріальна).

Культова.

Історія архітектури починається з найдавніших періодів цивілізації і прогресує разом з людством.

Архітектуру називають – застигнувша музика. Не слід плутати поняття «будівництво» і «архітектура» – це не одне й те саме. Один з найвідоміших архітекторів ХХ ст. Ле Корбюзьє сказав: «Ви використовуєте як будівельний матеріал камінь, дерево або бетон, ви зводите з нього будинки або палаци. Це є будівництво. Та раптом ви зворушили моє серце, і мені стало добре. Я в захопленні вигукую: «Як гарно!» – це вже архітектура.

Давні міста називають кам’яними літописами, саме з виникнення перших постійних поселень починається для нас історія людства, яку ми можемо осмислити, жоден з різновидів мистецтва не пов’язаний з розвитком технології більше, ніж архітектура. Можна нафантазувати красиву споруду але треба ще збудувати її так, щоб вона стояла і не падала – ретельно розрахувати навантаження на всі частини будови, знати властивості різних будівельних матеріалів.

Значний вплив на розвиток архітектури з давніх-давен мали: політичний лад суспільства, його ідеологія і, звісно, роль будівельного матеріалу була однією з провідних.

Розвиток архітектури не завжди відбувався поступально й рівномірно: історія знає випадки, коли будівельне мистецтво предків нащадки надовго забували (наприклад: катастрофічна загибель у ІІ тис. до н.е. Мінойської цивілізації). Відомі і періоди винятково бурхливого розвитку будівництва і архітектури (межа ХІХ-ХХ ст.)

Часто новий етап розвитку стає не прямим продовженням, а навпаки – запереченням попереднього (бароко-класицизм; готика-ренесанс). Але кожна будівельна традиція мала своє продовження.

Архітектура не лише візуальний вид мистецтва, будівлі прикрашають скульптурою, мозаїкою навіть витворами живопису, спланованого навколо місцевістю – це особлива мова, яка розповідає про життя народів світу в різні часи.

^ Короткий екскурс в історичне минуле.

Архітектура стародавнього світу.

Мегалітичні споруди кам’яного та початку бронзового віку.

В неоліті (новому кам’яному віці) з’являються споруди, які можна віднести не просто до продукту будівництва, а й до зразків архітектури. Цю архітектуру називають мегалітичною (в перекладі з грецької «мега» величезний, «літос» – камінь). Найдавніші й найпростіші мегалітичні споруди – це менгіри – необроблений камінь форми, встановлений вертикально, пізніше з’явились статуї – менгіри які схематично нагадували людську постать. Менгіри зустрічаються скрізь у Європі (найбільше в Англії, Шотландії, Ірландії, Франції)

Дольмен – більш складний за будовою мегалітичний пам’ятник декілька стоячих каменів, накритих зверху великою кам’яною плитою; вони найчастіше служили місцем поховання (багато дольменів зустрічається в Англії, Іспанії)

Стоунхендж. Знаходиться на Солсберійській рівнині у Великобританії, в перекладі означає Нависаючі Камені, про нього існує багато легенд: але в ХVІІ-ХVІІІ ст. походження Стоунхенджу стали пов’язувати з друїдами – служителями давньої таємничої релігії, які правили в Британії ще до того, як її захопили римляни.

Сучасні археологи стверджують: будівництво Стоунхенджу почалося ще в кам’яному віці і мало декілька етапів, основні споруди були зведені в період 1900-1600 рр. до н.е. Стоунхенджу – це величезний прилад для спостереження за небесними тілами: якщо стати в центр кола в день літнього сонцестояння, то в проміжку видно, як сонце з’являється з-за обрію, це була прадавня обсерваторія і, можливо, ще й місце поховання (про це свідчать обгорілі людські кістки, знайдені в деяких ямках).

Будівництво було завершене близько 1500 р. до н.е. на початку епохи бронзи.

Архітектура Давнього Сходу.

Єгипет. Найвідоміші пам’ятники – Великі піраміди які давні греки вважали першим з див світу. Протягом свої багатовікової історії єгиптяни будували піраміди відносно недовго. Поховання перших єгипетських царів і фараонів називались мастаба – в землі викопували камеру, в яку клали мумію в саркофазі, зверху робили насип, який обкладали кам’яними плитами: верх був плоский, стіни скошені.

Першу піраміду збудував на початку ІІІ тис. до н.е. архітектор Інхотеп – міністр засновника Третьої династії фараона Джосера. Ця піраміда була ступінчатою, ніби складалась з 5 ярусів різного розміру поставлених один на один. Висота була 30м.

Піраміди з гладенькими стінами з’явились під час правління фараонів Четвертої династії: спочатку їх розміри були невеликі, згодом були збудовані три великі піраміди фараонами Хеопсу, Хефрену, Мікерину. Висота найвищої Хеопса дорівнює 147 м.

^ Єгипетський храм. Давньоєгипетські храми, як правило, являють собою низку гіпостильних зал. те перистильних двориків (тобто двориків, з усіх боків оточених колонами). Вони розташовані один за одним уздовж єдиної осі симетрії. Один з найвідоміших – храм Амона в Луксорі, храм Амону-Ра в Фівах (Карнак).

Важлива деталь – численні кам’яні колони виконані у вигляді лотосів, пальми або пучків очерету. Ще одна, більше відома до речі деталь – численні статуї – сфінкси, фантастичні кам’яні істоти з головою людини і тілом лева. Найбільший сфінкс зображує імператора.

Месопотамія. В Месопотамії будівництво розвинулось, оскільки це були річкові цивілізації, каміння бракувало, натомість було багато глини – тому майстри Давнього Дворіччя стали першими в світі архітекторами, що працювали переважно з цеглою; використовували переважно необпалену цеглу (дерево, необхідне для вогню і обпалення теж було в дефіциті). Обпалену цеглу брали лише для обличкування, добре що сухий клімат сприяв довгому збереженню споруд. Крім того в будівництві широко застосовували асфальт (він теж затримував вологу)і суміш на зразок цементу: асфальт змішаний з глиною (для скріплення цегли).

Зікурат – теж піраміда, але уступчаста з кількох ярусів; в них не було внутрішніх камер. Храм, присвячений божеству ставили на верхівці. Знизу зікурат на 2/3 обкладали чорною цеглою, верхню третину робили червоною, храм – блакитним з золотом (в населення зікурат був моделлю всесвіту - чорний ярус – підземний світ людей, блакитно-золотий храм на верхівці - символ небесного світу богів)

Найбільшим був зікурат у Вавилоні, його вважають прототипом біблійської Вавилонської вежі.

Зокрема про Вавилон «Геродот писав у V ст. до н.е., що «місто облаштоване так чудово, як жоден з відомих нам міст. Воно мало чітке планування: прямокутник, оточений подвійною стіною».

До нашого часу збереглася брама Іштар та Дорога процесії, оточена зубцюватими стінами.

^ Стародавня Греція. В стародавній Греції сформувались власні архітектурні традиції, які широко застосовувались протягом історії людства, до них звертаються і в сучасному будівництві; в містах України і світу збереглось багато архітектурних споруд в стилі класицизм і неокласицизм, оздобленням яких послужили архітектурні ордери античної Греції.

(Демонстрування фото давньогрецьких храмів і історико – сучасних споруд в стилі класицизму і неокласицизму. Учні визначають спільні риси).

Отже, слово ордер – означає стрій, порядок. Стародавня Греція подарувала архітектурі 3 архітектурні ордери: доричний, іонічний та коринфський (демонстрування їх зображень, визначення відмінностей)

Архітектурні пам’ятки доричного ордеру: Парфенон, храм Зевса в Олімпії, храм Гери в Пестумі

іонічного ордеру: храм Артеміди в Ефесі (ІІ чудо світу), храм Ніки в Акрополі Афінському, Дідімайон в м. Мілеті

коринфського:

Класичний грецький храм мав форму періптера.

Періптер – прямокутник, оточений колонами. Дах був двосхилий, трикутної форми по фасадах – портик.

Іноді греки застосовували колони у вигляді людських фігур: чоловічі фігури – колони називались атланти, жіночі – каріатиди.

Після занепаду Стародавньої Греції і її завоювання Римом архітектурні традиції продовжила Римська імперія .

Скульптура. Скульптура – об’ємно-просторовий вид образотворчого мистецтва.

Засоби виразності – об’єм, пластика

Скульптура поділяється на 2 види:

кругла – її принцип; оглядовість з усіх боків. Це пам’ятники, погруддя дрібна пластика – статуетки;

плоска – виконана на площині. В залежності від того, наскільки зображення виступає над площиною, розрізняють такі види площинної скульптури:

рельєф – зображення виступає над площиною на ½ всього об’єму;

барельєф – зображення виступає над площиною менш ніж наполовину;

горельєф – зображення виступає над площиною більше, ніж на половину.

Скульптура – один найдавніших видів мистецтва, найдавніші її пам’ятки відносяться ще до періоду первісного суспільства: це були предмети дрібної пластики – статуетки, обереги, зооморфні зображення (продемонструвати зразки: берегині Трипільської культури і т.п.

Засади реалістичної скульптури, її основи було закладено в стародавній Греції ще в Гомерівський період (після написання «Іліади» та «Одіссеї» – скульптурні пам’ятки були представлені статуетками культового характеру і зображували божеств).

В період архаїки наступає розквіт скульптури, головна тема мистецтва Греції «Людина – міра всіх речей». Зображення все більше удосконалюється, майстри прагнуть відтворити в скульптурі прекрасну, фізично досконалу людину.

Традиції греків продовжили римляни, основними зображеннями були статуї богів і міфологічних героїв але з’являються і реалістичні скульптурні портрети (Ю.Цезар, імператори і т.д.)

Античні традиції з новою силою розквітають в період культури. Відродження і далі розвиваються в усіх мистецьких стилях (демонстрування скульптурних пам’яток різних століть з коротким коментарем).

Підсумок уроку.


Запитання

Візуальний вид мистецтва проектування та спорудження будівель – це ... .

Три вимоги до архітектурних споруд, сформульовані Вітрувієм:

1) ...............................................................

2) ...............................................................

3) ...............................................................

В залежності від призначення, архітектура поділяється на: … .

Дайте відповідь, що в перекладі означає слово «мегаліт»? Якого періоду історії людства стосується визначення «мегалітична архітектура»?

Необроблений камінь довгастої форми, встановлений вертикально – це ... .

Декілька вертикально встановлених каменів, накритих зверху кам’яною плитою – це ...

Найдавніша архітектурна пам’ятка на території Великобританії – це … .

Славнозвісні єгипетські піраміди – це місця поховань фараонів ... (назвіть їх імена) … .

Найчастіше в єгипетських храмах застосовували колони у вигляді ... .

Основним будівельним матеріалом в Месопотамії був ... .

Для закріплення архітектурних споруд будівельники Месопотамії вперше почали застосовувати ..., а для скріплення цегли між собою ... .

Дайте визначення: Зікурат це ... .

Які три архітектурні ордери ввели в архітектуру стародавні греки?

Наведіть приклади архітектурних пам’яток вищеназваних архітектурних ордерів:

1.




2.




3.







Як називались колони у вигляді:

чоловічої фігури

жіночої фігури?

Об’ємно-просторовий вид образотворчого мистецтва, де засобами зображення виступають об’єм і пластика – це ... .

Назвіть два види скульптури.

1. – ...

2. – ... .

Заповніть таблицю «Види плоскої скульптури»

Рельєф




Барельєф




Горельєф




Контррельєф




В якій країні сформувались вимоги до реалістичної скульптури?

Назвіть відомих вам давньогрецьких скульпторів та їх твори.



Урок №4


Тема: Графіка, живопис, ДПМ, художня фотографія, комп’ютерна графіка – види візуального образотворчого мистецтва.

Мета: мистецтва, вчити (визначати повторити види графіки, живопису, ДПМ та засоби їх виразності; розвивати інтерес до творів образотворчого їх художню цінність), формувати естетичний смак.

^ Тип уроку: повторення, практична діяльність.

Обладнання: для вчителя: наочні зображення різних видів графіки, живопису, ДПМ, художньої фотографії та комп’ютерної графіки для учнів: (зошит), ПК.


Хід уроку

Організаційна частина

Повторення

Демонстрування графічних творів, учні дають визначення:

Що таке графіка

Засоби виразності графіки

Види графіки

Демонстрування живописних творів. Учні дають відповіді на запитання:

Що таке живопис

Називають засоби виразності живопису;

техніки виконання;

основні та похідні кольори;

види живопису;

жанри живопису;

роблять художню оцінку 2-3 картин, виконаних в різних техніках

називають види монументального живопису, сфери його застосування

Повторення теми ДПМ.

Учні називають види ДПМ, визначають специфічність кожного виду, засоби виразності

Робота з комп’ютером. Перегляд матеріалів художньої фотографії, робота в програмі «Фотообробка фотографії, виготовлення зразків листівок».

Підсумок уроку: захист власних варіантів листівок.

Домашнє завдання № 1.

Заповнити тези, законспектувати основні запитання.


Запитання

Закінчіть речення.

До візуального мистецтва належать … .

Рисунок і гравюру охоплює такий вид мистецтва, як … .

Що належить до тиражної графіки?

Назвіть відомі вам графічні матеріали.

Назвіть засоби виразності графіки.

Художнє відтворення видимого світу за допомогою кольорів – це … .

Назвіть відомі вам живописні техніки й матеріали.

^ Техніки живопису

Живописні матеріали

1

1

2

2

3

3

4

4

Назвіть види живопису.

Назвіть жанри живопису.

Мистецтво прикрашання, оздоблення – це … .

Назвіть види ДПМ.

Назвіть засоби виразності ДПМ.

Домашнє завдання №2.

Підготуватись до практичної роботи, визначити вид творчої діяльності, тему; заздалегідь підготувати необхідні матеріали та основну заготовку для роботи.



Урок №5


^ Тема: Практична діяльність створення учнями творчої роботи на вільну тему в обраному ними виді образотворчого мистецтва.

Мета: узагальнити знання про візуальні види мистецтва, розвивати художню уяву, сприяти зростанню майстерності власної творчості.

^ Тип уроку: практична робота.

Обладнання: учні заздалегідь готуються до цього уроку індивідуально, в залежності від обраного виду роботи, техніки, матеріалів.


Хід уроку

Організаційна частина

Творча діяльність учнів


Можливе як індивідуальне виконання, так і робота в групах. Орієнтовні практичні завдання:

Замальовки фрагментів архітектурних споруд різних епох.

Створення скульптури малих форм (паперопластика, глина, пластилін).

Виконання графічних та живописних робіт у різних жанрах та техніках.

Виготовлення писанок, витинанок, розпис дерев’яних предметів і т.п.

Основні заготовки були виконані попередньо, залишається на уроці довести роботи до логічного завершення, консультуючись з вчителем.

^ Підсумок уроку. Захист творчих робіт.



Урок №6

Тема: Музичне мистецтво. Різновиди музики. Вокальні музичні жанри.

Мета: дати поняття про специфічність музичного мистецтва; ознайомити з основними історичними моментами формування музики, як мистецтва; ознайомити з вокальними жанрами; виховувати естетичний смак, розвивати інтерес до музичних творів.

^ Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: для вчителя – звукозаписи різновидів вокальних жанрів, фото видатних композиторів; роздатковий матеріал – тези для учнів.


^ Хід уроку

Організаційна частина.

Музика - за сприйняттям це аудіальне (слухове) мистецтво; динамічне, виразне, найсуб’єктивніше. Найбільш вираженні в музиці суб’єктивна та емоційна сторони (як у процесі творчості, так і в процесі сприйняття)

Вихідний структурний елемент музики – звук, який художньо опрацьований та очищений від позаестетичних елементів.

^ Звук характеризується:

певною висотою

гучністю

тривалістю

тембром (спеціальним забарвленням) специфічність музики.

Існує 2 види музичної творчості:

Компонувальна (композиторська).

Виконавча, вона в свою чергу поділяється на вокальну та інструментальну.

Музика проходить складний шлях від творця до слухача – спочатку вона виникає в свідомості творця записується, а записану музику необхідно виконати, отже

Музика – це мистецтво виконання, яке втілює в собі творчу інтерпретацію скомпонованого тексту.

Музичні твори виражають як індивідуально – своєрідні рішення так і особливості епохи, історичні процеси.

Історичне формування музичного мистецтва.

Самовизначення музики, її розвиток як самостійного мистецтва відбувався поступово: спочатку вона була невіддільна від інших різновидів мистецтва (поезії, танцю) і мала прикладний характер – була тісно пов’язана з трудовими процесами, первинною магією.

Музика завжди привертала до себе увагу багатьох видатних мислителів: Піфагор (який був не лише астрономом і математиком, а й філософом) намагався знайти гармонію в числових відношеннях, звідси пішли музичні гармонії: октава 1:2, кварта 3:4, квінта 2:3. У музиці Піфагор бачив відображення закономірностей космосу, вважав, що музика спроможна давати лад душі.

Другий давньогрецький філософ Платон теж ставив музику вище за інші види мистецтва і вважав, що лише музика позитивно впливає на людину.

Піфагор розрізняв два види музики: різні, збуджуючі мотиви, що відтворюють мужній і войовничий характер і мелодійні ліричні наспіви – оскільки ці мелодії здатні викликати в людях певні настрої, музика постає неоціненим засобом формування характеру.

Ще один давньогрецький філософ Аристотель стверджував, що будь-якому музичному ладу властивий свій етичний характер, він виділяв музику як учбову дисципліну, що мусить бути включеною в перелік предметів виховання молоді – бо здатна чинити вплив на моральний бік душі.

В Середньовіччі музику розглядали як науку, як пізнання; хоча вона як професійне мистецтво і знаходилась під владою церкви, відбувався глибинний процес розвитку пісенно - інструментальної творчості.

В добу Відродження почався бурхливий розвиток професійної світської музики на засадах досягнень народної музичної творчості та засвоєння музичного досвіду Середньовіччя. Бурхливо розвинулось мистецтво виконання, сформувалися сучасні принципи нот опису, склалася система професійної музичної освіти.

До кінця ХVІІІ ст. музика тлумачилась як наука, знання.

У ХVІІІ ст. з’являються такі титанічні постаті як Г.Гендель, Й.-С Бах, Й.Гайдн, Н.-В. Глюк, В.А. Моцарт, Л.Ван Бетховен, які справили величезний плив на розвиток усієї світової музичної культури.

У ХІХ ст. починається осмислення музики як мистецтва. Перша половина ХІХ ст. в музичній естетиці – доба небаченого розквіту найрізноманітніших теорій.

З’являються високоталановиті композитори: на заході: Ф.Шуберт в Австрії, Ф.Шопен та в Польщі, Р.Шуман, Й.Браніс та Р.Вагнер в Німеччині і Г.Берліоз та Ш.Бізе у Франції, Дж. Россіні та Дж. Верді в Італії, Ф.Ліст, Ф.Еркель в Угорщині, А.Дворжак в Чехії, Е.Гріг в Норвегії, М.Березовський, Д.Бортнянський, А. Ведель в Україні

В ХХ ст. в музичній свідомості відбувається своєрідна революція, утверджуються нові принципи музичного мислення. Новаторство (підвищена експресивність, гострота та різкість звучання) знайшло відображення в творчості Прокоф’єва, Шостаковича, Хачатуряна.

В період 30-60-х рр. ХХ ст. музичне мистецтво було строго регламентоване державою СРСР – музика західних країн була забороненою, вітчизняна музика кращих композиторів стала об’єктом жорстокої і несправедливої критики.

Після 60-х років ситуація змінюється на краще – звучать твори (раніше невідомі й не оприлюднені) Прокоф’єва, Шостаковича; з’являються нові талановиті композитори Г.Свиридов, Б.Чайковський, Є.Денисов, Р.Щедрін, А.Ешпай, С.Слонимський та ін.

Поява рок-музики була сприйнята неоднозначно різними колами музичної громадськості. Виникнення магнітофонів створило можливості для всебічного проникнення і поширення нових пісенних стилів.

На теперішній час існує багато музичних жанрів та стилів.

^ Музичні жанри.

Вокальні (по можливості розповідь під короткочасний відповідного характеру музичний супровід).

Пісня – основний та найстародавніший жанр. Існує професійна та народна пісня. Це один з найулюбленіших музичних жанрів, наймасовіший та найдемократичніший.

^ Хор – вокальний твір, що виконується гуртом співаків. Суто вокальний хор (без музичного супроводу називається «хор акапелла».

Гімн – (від грецького слова «славити», «хвалити») – це величавий урочистий спів на чиюсь честь. Давньогрецькі гімни – урочисті пісні на честь богів переможців Олімпіади, воїнів – героїв (Учні дають відповідь на запитання, які бувають гімни в сучасному житті: гімн окремих країн, організацій, корпорацій, і т.п.).

Романс – невеликий вокальний твір для одного голосу з супроводом, котрий відрізняється від пісні складнішою формою та більшою роллю супроводу. Первісно романс означав пісню народного типу, що виконувалась іспанською мовою. У ХІХ ст. романс став одним із провідних та улюблених жанрів музичного вокального мистецтва.

Арія – розвинута закінчена вокальна п’єса для голосу – соло з оркестровим супроводом, як правило, це частина оперної дії, що передає внутрішні переживання та стан героя. В первісному значенні термін «арія» означав пісню, але з часом арія набула більш розвиненої та складної форми.

Опера – музично – драматичний твір, в якому актором не промовляють, а співають весь текст – поєднують сценічне мистецтво з вокальним. Опера має синтетичний характер: в ній поєднуються поезія, драматична дія, вокальна та інструментальна музика, жест, міміка. Головну роль в опері відіграє музика.

Ораторія і кантата – музично – драматичні твори концертного типу. Виникли на зламі ХVІ-ХVІІ ст.

Кантата – п’єса для одного голосу або хору з оркестром.

Ораторія – великий музично – драматичний твір для хору, співаків – солістів та симфонічного оркестру. На відміну від опери ораторія призначена не для театру, а для концертного виконання (без костюмів, декорацій, елементів танцю). Кантата має суто ліричний характер. Ораторія базується на драматичному сюжеті.

Реквієм – (з латин. «спокій») – це вокальний або вокально – інструментальний твір, присвячений пам’яті померлого, Спочатку це був жанр церковної музики. У ХVІІІ-ХІХ ст. реквієм стає концертом і набуває характеру цілком світського жанру.

^ Підсумок уроку.

Домашнє завдання: скласти тезисний конспект лекції. (Завдання розраховане на 2 уроки).


Запитання

Закінчіть речення.

За сприйманням музика – це … мистецтво.

Вихідний структурний елемент музики – … .

Існує два види музичної творчості: 1) …

2) … .

Другий в свою чергу поділяється на: … .

Назвіть відомих вам композиторів ХVIII ст. … .

Назвіть відомих вам композиторів ХІХ ст. … .

Заповніть таблицю.

Музичні жанри

Вокальні

Інструментальні

1

1

2

2

3

3

4

4

5

5

6

6

7

7

8

8




Назвіть відомі вам напрямки музики масових жанрів.

Заповніть таблицю.

^ Музичні інструменти

Струнні

Смичкові

Клавішні

Духові







































Урок №7

^ Тема: Інструментальні та музично-театральні жанри. Напрями музики масових жанрів.

Мета: вивчити жанри музичного мистецтва, навчити їх та аналізувати; вчити толерантно вести дискусію з питань музичного мистецтва; характеризувати музичні стилі; формувати власні враження, отримані після прослуховування музичних творів; прослідкувати еволюцію музичних інструментів у відповідності з розвитком суспільства; розвивати естетичний смак.

Обладнання: зображення різних музичних інструментів, записи масових музичних жанрів, творів окремих композиторів.


^ Хід уроку

Організаційна частина.

Лекція вчителя.


Інструментальні музичні жанри

Сюїта – кілька танцювальних п’єс, не призначених безпосередньо для танцю, різноманітних за змістом та будовою. Ці п’єси виконуються одна за одною. Сюїти компонуються для виконання на одному інструменті або оркестру.

Соната – від латинського «звучати». Це музичний твір для одного або кількох інструментів, що складається з кількох (3-4) частин. Класичний тип сонати склався в кінці ХVІІІ ст. в творчості Й.Гайдна та В.А.Моцарта.

Симфонія – від грецького слова «співзвуччя»; твір для симфонічного оркестру з 4-5 частин, розташованих за принципом контрасту й об’єднаних однією ідеєю. Симфонія – вища форма інструментальної музики.

Концерт – віртуозне виконання твору для сколюючого інструменту (фортепіано, скрипки, флейти) з оркестровим супроводом. Концерт – це також публічне виконання музичних творів.

Течії й напрями всіх видів мистецтв справляють вплив і на розвиток музичної культури. Наприклад, європейська симфонічна й камерна музика, яка виникла в середні віки як супровід для богослужінь, починаючи з епохи Відродження відчула на собі вплив ідей гуманізму, бурхливі пори ви бароко, строгість класицизму, а також вплив реалізму, символізму, імпресіонізму. Музична творчість в значній мірі залежить від духовного життя суспільства.


^ Класика, вічна й мінлива

ХІХ-ХХ ст. Композиторів не задовольняють старі творчі методи й прийоми, бажання справити сильне враження на слухача призвело до того, що гармонічний початок втратив важливість. Оновлення музичної мови почалось ще в творчості Ричарда Вагнера (1813-1883) – він широко став застосовувати дисонанси – це придавало його музиці схвильоване напружене звучання. творчість Вагнера справила великий вплив на композиторів – експресіоністів Ріхарда Штрауса і Гюстава Мюллера, їх музика сповнена трагізму і психологічної глибини.

В другому десятиріччі ХХ ст. в музиці виникла «Нова віденська школа» яку очолили Арнольд Шенберг і Альбан Берг – вони використовували всі звуки в межах октави – це дозволило створити по-справжньому емоційні твори.

Музична культура ХХ ст. постійно зверталась до народної творчості (прославлені балети Стравінського «Жар-птиця», «Петрушка» – в них використані не лише слов’янські мотиви, а також нові напрямки популярної музики – блюз, рок, фанн, реп і ін. В російській музиці успішно поєднували класичну музику і нові течії С.Рахманінов, А.Скрябін, Д.Шостакович, С.Прокоф’єв.

(Учням дається можливість прослухати фрагменти творів названих композиторів).


^ Напрями музики масових жанрів

Джаз – виник на рубежі ХІХ і ХХ ст. в результаті злиття елементів двох музичних культур – європейської і африканської.

Рок-н-рол – стиль популярної музики виник в 50-ті роки ХХ ст. в США. Цей стиль сформувався з поєднання американського сільського фольклору (кантрі – ендвестерн) і негритянського музичного мистецтва (ритм – енд – блюз) Найвідоміший виконавець – Елвіс Преслі, він ввійшов в історію музики, як «король рок-н-ролу».

Рок-музика –с