Реферат: М.І. Попович технологічна карта урок

Міністерство освіти і науки України

Перечинський професійний ліцей


М.І. Попович


ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА

уроків

з всесвітньої історії 11 кл.

за модульно-рейтинговою технологією


Тема: Країни Західної Європи (1945 р. – початок ХХІ ст.)

(5 годин)


Методичні рекомендації


2009р.


Вступ


Попович Мирослава Іванівна працює викладачем суспільних дисциплін Перечинського професійного ліцею з 1996 року. Народилася в 1975 р. Закінчила Дрогобицький державний педагогічний університет у 1998 році, де здобула спеціальність: методика викладання в середній школі, історія.

В 2004 р. пройшла курси підвищення кваліфікації.

Являється головою метод комісії гуманітарних дисциплін. Активно працює над вивченням сучасних педагогічних технологій і впровадженням їх в навчально-виховний процес. Досвідом роботи ділиться з молодими викладачами. Користується авторитетом і повагою серед колег та учнів.

Провела відкриті уроки з використанням сучасних педагогічних технологій:

1. Франція та Великобританія в період між двома світовими війнами.

2. Місцеве самоврядування в Україні.

3. Загальна характеристика країн Західної Європи.

4. Друга світова війна.

5. Голодомор 1932-1933 рр. в Україні.

Починаючи з 2007 р. працює над проектом створення системи учнівського самоврядування, за результатами якого проводила презентацію проекту на обласному засідання секції заступників з виховної роботи "Формуємо фахівців і ділових людей за допомогою учнівського самоврядування".

В навчальному закладі проводила апробацію електронного підручника "Всесвітня історія. 10 кл."

Результатом попередньої атестації встановлено кваліфікаційну категорію спеціаліст першої категорії.


^ Робота обговорена і схвалена на засіданні педагогічної ради

Протокол № 8 від 10.04.2008 р.


Обґрунтування актуальності вибору теми, роль та місце вибраної теми у вивченні предмету


У сучасній освіті існує певний парадокс – невідповідність між стратегічною метою освіти (а саме всебічний розвиток особистості дитини), закладеною в нормативних документах, і реальною діяльністю навчальних закладів (надання учням певної суми знань, вироблення вмінь, набуття навичок, контроль та оцінювання цих знань і вмінь. Розв’язати цей парадокс покликані сучасні освітні технології.

У своїй педагогічній практиці викладач Попович М.І. намагається вирішити проблемне питання «Впровадження інноваційних педагогічних технологій у закладах професійно-технічної освіти».

Теоретичною основою досвіду є апробація та адаптація в навчальному процесі ПТНЗ різноманітних педагогічних технологій та систем навчання на уроках суспільних дисциплін для успішного розвитку професійних і соціальних компетенцій сучасного випускника. Викладачем були апробовані такі педагогічні технології: проектна, ігрова, інтерактивне навчання, особистісно орієнтоване навчання, модульно-рейтингова система навчання. Адже сьогодні головним завданням викладача, на думку молодого педагога, є не стільки давати знання, вміння і навички, скільки вчити сучасну робітничу молодь виживати в новому інформаційному суспільстві і адекватно реагувати на його зміни. Це і є професійне кредо викладача Попович М.І.


Людина освічена – та, яка знає де знайти те, чого вона не знає.

Георг Зіммель.



У своїй роботі Попович М.І. найчастіше використовує нетрадиційні форми проведення уроків та застосовує інтерактивні методи викладання. Головним гаслом цього викладача є «На уроці повинні працювати діти, а вчитель перед уроком».



Урок повинен бути побудований так, щоб запитання надходили від учнів.



Молодим педагогом активно використовуються мультимедійні засоби для проведення занять, ведеться організація дослідницької роботи учнів на уроках історії та в позаурочний час. Викладач активно використовує виховний потенціал суспільних дисциплін для формування активної громадянської позиції учнів ПТНЗ.

Сьогодні держава стоїть на порозі переходу від індустріального до постіндустріального суспільства, а тому вимоги, потреби людини у ньому змінилися. Суспільство «епохи інформації» вимагає від людини:

певних вмінь, які можна застосувати за будь-яких обставин;

уміння мислити, а не накопичувати певну суму знань і поглядів;

не вузьких знань, а загального підходу до вирішення питань;

комунікабельності – уміння працювати у злагоді з іншими і спільно доходити мети.

Велика кількість знань не гарантує дитині успіху у житті. У суспільстві з’явився попит на людей не просто знаючих, а перш за все творчих, ініціативних, з гнучким глобальним динамічним мисленням.

Розум полягає не тільки в знаннях,

але й у вмінні використовувати їх

на практиці.

Аристотель.

Нові завдання сучасної освіти потребують нових підходів, звернення до особистості учня з її потребами та інтересами. Завдання сучасного педагога, а особливо в системі професійно – технічної освіти, - організувати навчання таким чином, щоб випускник навчального закладу вмів застосовувати набуті знання у житті, розумів, що знання можуть стати в нагоді в будь-якій життєвій ситуації, як на професійному, так і на соціально-побутовому рівні, що будь-яка з наук не існує сама по собі, а тісно пов’язана з життям. І хоча освіта досить консервативна система, потрібно шукати нові шляхи і підходи для того, щоб реалізувати ідею формування компетентності учнів (комунікабельність, оволодіння логічними операціями, способами діяльності, уміннями і навичками щодо реальних об’єктів, розумінням соціально-практичної значимості досліджуваних об’єктів і т.д.).

Саме ці завдання і виконують сучасні педагогічні технології, впровадженням і адаптацією для професійно – технічної освіти займається Попович М.І. Головною особливістю технологічного навчання є формування стійкої мотивації в результаті якої певна діяльність учня набуває для нього особистого сенсу. Значну увагу викладач приділяє віковим психологічним особливостям для організації навчання учнів.Величезне значення Попович М.І. приділяє розвитку самоосвітньої діяльності учнів, оскільки це відповідає віковим параметрам. Для цього вона навчає учнів певної системи пізнавальних вмінь та навичок. Ця робота в ПТНЗ є досить актуальною, тому що кількість годин суспільного циклу наук значно урізана, а програмовий матеріал відповідно повинен бути засвоєний. Тут і приходять на допомогу різні засоби, прийоми і методи для організації навчальної роботи учнів у позаурочний час.


Найпершим принципом функціонування

педагогічних технологій являється викликання

в учнів стійкої позитивної мотивації до навчання

К.Ван Парререн.


Подібна методика проведення уроків історії викликає зацікавленість учнів і формує позитивну мотивацію до навчання. Це і є найкращою винагородою викладачу за його працю.

Короткий огляд публікацій по темі


^ "СИСТЕМА МОДУЛЬНОГО НАВЧАННЯ"


Сучасна старша школа до якої можна віднести і заклади професійно-технічної освіти потерпає від перевантаження навчальних програм, на вивчення деяких курсів відводиться лише одна година на тиждень, хоча рівень складності навчального матеріалу досить високий. Форсоване вивчення матеріалу (найчастіше традиційними методами) заважає засвоєнню, головним показником тут виступає "виконання" програми. Така ситуація притаманна для більшості суспільствознавчих дисциплін, у тому числі й історії, у старшій школі. Де необхідно вивчити і засвоїти значний обсяг навчального матеріалу.

Модульно-розвивальна система навчання є одним із видів особистісно орієнтованого навчання та відрізняється від традиційної системи цілями й завданнями, програмно-методичним забезпеченням, організаційними формами та ін. Методика модульного навчання заснована на тому, що будь-який урок повинен сприяти як засвоєнню нової інформації, так і формуванню умінь і навичок обробки цієї інформації.

^ Модульне навчання – це технологія навчання, сутність якого полягає в тому, щоб той, хто навчається, міг самостійно працювати із запропонованими йому індивідуальними програмами, що містять банк інформації та методичні рекомендації щодо виконання завдань.

^ Основними підходами до організації навчального процесу є:

навчання з випереджальним вивченням теорії;

вивчення матеріалу за допомогою дидактично виважених, змістовно пов’язаних і закінчених блоків-модулів;

проблемний підхід до навчання;

індивідуально-диференційований підхід;

організація активної науково-пошукової діяльності учнів;

програмованість навчання;

технологізація навчального процесу та ін.

Модульна технологія цікава й ефективна для використання в старших класах (навчальних групах ПТНЗ), що вона дозволяє вдало поєднувати нові підходи до навчання й стандартні методичні рекомендації традиційної системи. Невід'ємною частиною модульного навчання є рефлексія як один з компонентів навчальної діяльності учнів. Це реально підвищує рівень розуміння й осмислення досліджуваного матеріалу. Модульна технологія дозволяє варіювати темпи проходження матеріалу та його структуру, тобто будується відповідно до індивідуальних особливостей засвоєння історичних знань. Системність у підборі прийомів і методів створює комплекс взаємозалежних дидактичних умов, що сприяють швидкому просуванню в розвитку учнів при вивченні історії. Як показує досвід, застосування технології призводить до зростання рівня компетентностей і вчителів, і учнів.

До переваг модульно-розвиваючого навчання можна віднести такі:

системність, логічність і комплексність підходу до побудови курсу;

диференційованість;

посилення мотивації;

розвиток саморегуляції та само оцінювання учнів;

зміна ролі педагога з інформаційно-контрольної на консультаційно-координаційну;

гнучкість та варіативність;

гарантованість запланованих результатів та ін.

Модульна технологія ґрунтується переважно на діяльності учнів і її використання дає можливість вчителю уникнути частоти навчальних предметів протягом тижня.

Основним структурним елементом навчального процесу в цій системі навчання є модуль – самостійний, функціонально орієнтований етап процесу навчання, що має власне програмно-цільове та методичне забезпечення.

Функціональний цикл навчального модуля в основному складається з таких послідовних міні-модулів.

Чуттєво-естетичний.

Він не є обов’язковим. Його метою є створення психологічної, емоційної установки на вивчення нового, налаштування на співпрацю.

Установчо-мотиваційний.

Під час цього модуля визначаються перспективи вивчення теми, відбувається проектування навчальної діяльності; формується внутрішня мотивація до самоосвіти та саморозвитку.

Змістовно-пошуковий.

Організовується всебічне вербально-розумове та образно-графічне моделювання проблемно-діалогічного простору для навчального пошуку нових знань, повна мобілізація всіх можливих засобів пізнавальної діяльності.

Контрольно-змістовий.

Моделювання ситуації перевірки ступеня оволодіння теоретичними знаннями та потреби їх практичного використання, проводиться проміжна рефлексія правильності та результативності навчання.

Адаптивно-перетворювальний.

Сутністю модуля є переконструювання й адаптація теоретичних знань до їх практичного використання.

Системно-узагальнюючий.

Організується робота з узагальнення та систематизації особистих знань, набутих під час вивчення теми, з визначення їх місця в системі власних уявлень, шляхом тестування й складання знаково-графічних моделей (таблиць, схем, діаграм тощо)



Контрольно-рефлексивний.

Проводиться підсумкове оцінювання рівнів оволодіння знаннями, нормами та цінностями шляхом застосування спеціальної модульно-рейтингової системи.

Духовно-естетичний.

Метою цього модуля є гармонізація взаємовідносин особистості з навколишнім світом через переживання, творча й духовна рефлексія.

Методика модульної технології, на перший погляд, складна, і вимагає постійної роботи вчителя та учнів. Проте вона забезпечує ефективній результат у розвитку рівня навчальних компетентностей учнів.


^ Підготовлено за матеріалами:

Мокрогуз О.П. Інноваційні технології на уроках історії./ Х.:Основа, 2005 р.

Настільна книга педагога. Посібник для тих хто хоче бути вчителем – майстром. / Х.: Основа, 2006 р.



^ Дидактично-практична частина


Технологічна карта уроків

з всесвітньої історії 11 кл.

за модульно-рейтинговою технологією


Тема: Країни Західної Європи (1945 р. – початок ХХІ ст.)

(5 годин)

1. Західна Європа після завершення Другої світової війни.

2. Німеччина. Внутрішньо та зовнішньополітичний розвиток Німеччини у др. пол. ХХ – на поч. ХХІ ст.

3. Велика Британія. Внутрішнє становище і зовнішня політика Великої Британії у другій пол. ХХ – на поч. ХХІ ст.

4. Франція. Соціально-економічний та політичний розвиток Четвертої і П’ятої Республік. Зовнішньополітичні орієнтири Франції у другій пол. ХХ ст.

5. Італія. Соціально-економічний і політичний розвиток країни другої пол. ХХ – поч. ХХІ ст.


Мета: індивідуалізувати навчальний процес і розвивати самостійність учнів у навчанні; оцінити рівень сформованості вмінь працювати з документами, навичок роботи з картою; продовжити вдосконалювати вміння учнів систематизувати вивчений матеріал, допомогти у пошуках взаємозв’язків фактів і явищ, закономірностей історичного процесу під час вивчення конкретної теми; допомогти учням зрозуміти, що історія до однієї країни не може бути ізольованою, і залежить не тільки внутрішніх а й від зовнішніх чинників.


^ Типи занять: формування та вдосконалення вмінь і навичок; систематизації та узагальнення знань; застосування знань умінь і навичок; перевірки та коригування знань умінь і навичок.


^ Форма занять: практикум; домашня навчальна робота учнів; дослідницька робота учнів.


Наочність та обладнання: контрольно-рейтингові картки, творчі доповіді, атласи, дидактичні матеріали, історичні документи.


Цілі: продовжити формування учнів прийомів і методів самостійного вивчення історії та навчати застосовувати набуті знання, уміння і навички у нестандартних умовах.


Заняття 1


^ Модуль І-ІІ

Чуттєво-естетичний та установчо-мотиваційний


Повідомлення про вивчення теми за новою методикою. Налаштування учнів до співпраці, формування мотивації до самоосвіти. Спільне проектування вивчення теми. Визначення загальних завдань до самостійного вивчення теми. Ознайомлення з додатковою навчальною літературою.


Хід заняття:

Організація класу.

Повідомлення теми і мети.

Мотивація.

Ознайомлення з планом вивчення теми (зміст модулів).

Ознайомлення з списком навчальної літератури.

Розробка домашніх завдань, обрання тем доповідей учнями.

Створення домашніх груп з вивчення окремих тем.

Ознайомлення з методикою оцінювання роботи учнів за даною технологією (контрольно-рейтинговими картками).


Методичні рекомендації

Клас ділиться на декілька груп, які займаються вивченням окремих тем, а саме:

головні риси розвитку країн Західної Європи в другій половині ХХ – початку ХХІ ст.;

Велика Британія;

Франція;

Німеччина;

Італія.

Кожна з груп складає хронологічну таблицю за текстом підручника. При роботі з таблицею відбувається також формування історичних понять їх засвоєння (учні виписують незнайомі поняття і терміни). На цьому ж занятті кожний індивідуально підбирає матеріали до учнівських доповідей по складанню політичного портрету історичного діяча. Учні ознайомлюються зі списком додаткової навчальної літератури та навчальними пам’ятками для різних етапів роботи над темою.

План складання політичного портрету

Ідеологічні симпатії (консерватор, ліберал, соціал-демократ тощо).

Власні оригінальні політичні погляди (завдання, засоби реалізації).

Шлях становлення політичного діяча (основні етапи).

Основні напрямки діяльності політичного діяча.

Результати діяльності політичного діяча з погляду сучасників та істориків (політологів).



Схема аналізу подій з хронологічної точки зору

(локалізація подій у часі)

коли проходили ці події. Як довго вони тривали, в якій послідовності проходили;

в який період історії людства вони відбувалися;

як ця подія співвідноситься з іншими подіями чи процесами;

як ця подія кореспондується з однотипними подіями чи процесами в інших країнах чи регіонах;

як результат – складання хронологічних та синхроністичних простих чи складних таблиць.

Розгорнута хронологічна таблиця


дата

подія

суть, зміст події

результати, наслідки події














Список персоналій та понять запропонованих для учнівських повідомлень:

план Маршалла, Уїнстон Черчілль, Гарольд Макміллан, Єлизавета ІІ, Маргарет Тетчер, тред-юніони, монетаризм, «держава процвітання», «економічне диво», інтеграція, ЄЕС, РЄ, Європейська рада, Європарламент, тетчеризм, Антоні Блер, Шарль де Голль, Четверта республіка, П’ята республіка, голлізм, «червоний травень», Франсуа Міттеран, Жак Ширак, Ніколя Саркозі, Конрад Аденауер, Віллі Брандт, «нова східна політика»,Гельмут Колль, берлінський мур, пацифізм, Герхард Шредер, Анхела Меркель, Альчіде де Гаспері, мафія, корупція, тероризм, Сільвіо Берлусконі.


^ Контрольно-рейтингова картка

учня_______________________

Тема: Країни західних демократій в др.. пол. ХХ – пер. пол. ХХІ ст..





Складання хронологічних таблиць

1 – 3 бали

Робота з історичним джерелом

1 – 6 бали

Складання схем, таблиць, діаграм

1 – 5 бали


Складання політичного портрету

1 – 4 бали

Робота з картою

1 – 4 бали

Робота з історичними поняттями

1 – 2 бали

Загальна кількість балів

Оцінка

учня






















Оцінка викладача






















Атестацій-ний бал
























Пам’ятка по формуванню історичних понять

Створіть цілісну картину історичного явища.

Виділіть істотні ознаки явища.

Визначте термін, що закріплює дане поняття.

Випишіть значення терміна.

Виконайте завдання з використанням нового поняття , вживання нового терміну.

Виробляйте вміння оперувати новими поняттями. Застосовувати його для пізнання нового історичного матеріалу або для аналізу його з нових точок зору.


Основні дати, поняття та терміни до теми


^ КРАЇНИ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ:

план Маршалла – програма відбудови і розвитку господарства країн Західної Європи після Другої світової війни через надання їм економічної допомоги з боку США;

«держава процвітання» - держава, яка гарантує своїм громадянам певний рівень матеріального і соціального забезпечення, політичні права і свободи,

стагфляція – одночасне падіння виробництва і зростання інфляції;

«економічне диво» - швидке виведення економіки країни з стану розрухи, досягнення позитивних показників розвитку національної економіки;

транснаціональні корпорації – величезні об’єднання галузевих підприємств, філії яких знаходяться в різних країнах, що може бути зумовлено джерелами сировини, дешевою робочою силою, податковими пільгами ;

інтеграція – зближення, зрощення, з’єднання .

ДАТИ:

1945-1951 рр – повоєнна відбудова країн Європи;

1947 р – прийняття плану Маршалла;

1950-1960-ті рр. – період бурхливого економічного розвитку; німецьке, італійське «економічні дива»;

1970-ті рр.. – економічні кризи, криза моделі «держави процвітання»;

1980-початок 1990-х рр. – «консервативна революція».

^ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ:

Маастрихтський договір – угода про створення Європейського співтовариства;

ЄЕС – організація Європейського економічного співтовариства,

ЄС – організація для поглиблення економічної та політичної інтеграції країн Європи,

РЄ ,Європейська рада, Рада ЄС, Європейська комісія, Європарламент, Євросуд – органи об’єднаної Європи.

ДАТИ:

1957 р. – створення ЄЕС;

1992 р. – створення ЄС.



^ ВЕЛИКА БРИТАНІЯ

ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ:

проблема Ольстера – після надання незалежності Ірландії в складі Великої Британії залишилося шість графств Північної Ірландії, заселених переважно протестантським населенням. Католицька меншість Ольстера в 1968 р. почала боротьбу за громадянські права. У 1969 р. в Ольстер було введено англійські війська для наведення порядку. У відповідь на це у Північній Ірландії таємна організація Ірландська республіканська армія (ІРА) розв’язала терор проти англійців;

тетчеризм – політика уряду М. Тетчер , спрямована на оздоровлення англійської економіки.

ДАТИ:

жовтень 1952 р. – випробування атомної бомби, вступ Англії до «клубу ядерних держав»;

1969 р. – загострення ольстерської проблеми;

1973 р. – вступ Великої Британії в ЄЕС;

1979-1990 рр. – прем’єрство М. Тетчер;

1997 р. – початок прем’єрства Т. Блера.



ФРАНЦІЯ

^ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ:

Тимчасовий режим – політичний режим встановлений у Франції після виборів 1945 року. До складу уряду ввійшли Французька комуністична партія (ФКП), Французька соціалістична партія (СФІО) та Народно-республіканський рух (МРП). Під тиском комуністів та соціалістів у країні відновлюється соціальне трудове законодавство часів Народного фронту;

^ Четверта республіка (1946 – 1958 рр.) – Перша республіка у Франції існувала упродовж 1792-1804 рр., Друга – упродовж 1848-1852 рр., Третя – упродовж 1870 1940 рр. 13 жовтня 1946 року було проведено референдум, на якому схвалено нову Конституцію Четвертої республіки. Вона проголосила:

парламентську республіку;

загальне виборче право з 21 року;

двопалатний парламент, що складався з Національних зборів та Ради республіки;

право громадян на працю, відпочинок, організацію страйків;

безплатну світську освіту;

рівні права чоловіків і жінок

урівнювалися в правах громадяни Франції та колоній.

Франція проголошувалася «неподільною, світською, демократичною та соціальною Республікою». Конституція надала великі права парламенту, який обирав президента з обмеженими повноваженнями та створював підзвітний йому уряд;

- П’ята республіка (1958 – 1969 рр.) – навесні 1958 року у Франції виникає урядова криза. В Алжирі спалахує заколот офіцерства. Влітку до влади запрошують Ш. де Голля. Він отримує надзвичайні повноваження і розпускає парламент. У вересні проводиться референдум, на якому народ Франції (79%) схвалює Конституцію розроблену де Голлем. Нова Конституція означала кінець Четвертої і початок П’ятої республіки у Франції. За новою конституцією:

А) розширені права президента , який обирався на сім років;

Б) президент ставав одночасно главою держави й уряду, головнокомандуючим збройних сил

В) президент отримав право видавати ордонанси, що мали силу закону, призначати прем’єр-міністра та інших посадових осіб, розпускати національні збори;

Г) в країні було впроваджено нову виборчу систему, змінено адміністративно-територіальний поділ країни;

- голлізм – державно-правова, економічна, соціальна, зовнішньополітична доктрина політичної програми Ш. де Голля. Основними ідеями голлізму були: ідея нації, сильної влади і соціальних реформ, створення керованої економіки на основі співпраці різних прошарків суспільства;

- Евіанські угоди – підписані у березні 1962 р. угоди, в яких йшлося про припинення вогню між урядом де Голля і ультраправими офіцерами в Алжирі;

- «Червоний травень» - на початку 1968 року у Франції виникла гостра соціально-економічна криза. У березні розпочались студентські заворушення . студенти виступали за демократизацію освіти і забезпечення реальних прав людини. Уряд вирішив силою придушити студентський рух. На початку травня заворушення молоді почались і в Сорбонні, де було стягнено поліцію. Студенти оголосили уряду війну. Під час сутичок було поранено до тисячі осіб. Після цього студентські заворушення поширились на всю країну. У цей момент студентів підтримали профспілки і комуністи, розпочавши загальний страйк. Влада на деякий час була паралізована. 25 травня уряд пішов на поступки робітникам. Однак страйк продовжувався. 29 травня Ш. де Голль заручився підтримкою військових і 31 травня розпустив парламент. До столиці було стягнуто війська наприкінці червня страйки припинились. Ціною втрати довіри більшості французів Ш. де Голль домігся стабілізації.

ДАТИ:

1944 1946 рр. – Тимчасовий режим;

1946-1958 рр. – Четверта республіка;

з 1958 р. – П’ята республіка;

1962 р. – Евіанські угоди, надання незалежності Алжиру;

1968 р. – «Червоний травень»;

1981-1995 рр. – президентство Ф. Міттерана;

1995-2007 рр. – президентство Ж.. Ширака;

з 2007 р. – президентство Н. Саркозі.



НІМЕЧЧИНА

^ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ:

берлінська криза – сепаратна грошова реформа в Західній Німеччині викликала відповідні дії СРСР. Реакцією Москви на введення нових грошей стала блокада Берліна, що тривала з 23 червня 1948 р. по 12 травня 1949 р.;

соціальне ринкове господарство – це мета програми економічних реформ 1948-1956 рр., яку розробив Л. Ерхард. Основними принципами цієї теорії є:

держава встановлює норми і правила, за якими діє ринкове господарство,

держава підтримує вільну конкуренцію,

не втручається безпосередньо в регулювання господарських процесів, щоб не порушити ринкових законів,

робиться ставка на дрібний і середній бізнес,

поєднується особиста ініціатива підприємців з елементами державного регулювання,

проводиться зниження податків, що стимулює виробників,

проводиться політика протекціонізму (захисту свого товаровиробника),

спеціальна підтримка, пільги передовим і експортним галузям;

господарчі реформи – розпочаті у 1948 р. союзною окупаційною адміністрацією грошова реформа і реформа цін. Вони переросли в економічні реформи 1948-1956 рр. , які вивели економіку ФРН на третє місце у світі.;

«німецьке економічне диво» - економічні перетворення 50-х рр. у ФРН та результати , які вони дали. Причини швидкого економічного розвитку:

солідні стартові можливості, значна промислова база, сучасне устаткування,

компетентне керівництво реформами,

гнучка податкова і кредитна політика, значні іноземні інвестиції (за планом Маршалла ФРН отримала 50 млрд. дойчмарок),

організованість нації,

жорстка експлуатація робочої сили (встановлення 62-годинного робочого тижня)

підтримка економіки з боку держави ( запровадження довгострокових кредитів),

відсутність військових видатків до 1955 року;

розкол Німеччини – Німеччина зазнала поразки в Другій світовій війні, і її долю вирішували країни-переможці. Основні положення післявоєнного устрою Німеччини були розроблені на Потсдамській конференції у липні-серпні 1945 р. Управління країною здійснювала окупаційна влада – Контрольна Рада з представників країн-переможниць. СРСР окупував східну зону Німеччини, США, Велика Британія та Франція – три західні зони. Конфронтація між Заходом і СРСР трагічно позначилась на долі Німеччини – через її територію пройшла лінія протистояння двох світових систем. «Холодна війна» примусила західні країни по новому оцінити роль своїх окупаційних зон. У грудні 1946 р. окупаційні зони США і Великої Британії об’єднались у так звану Бізонію. Французька зона приєдналась до них у 1948 р. (утворилась Тризонія);

ФРН – Федеративна Республіка Німеччина - західнонімецька держава проголошена 7 вересня 1949 року. За формою правління ФРН стала парламентською республікою з федеративним устроєм. Уряд країни очолив канцлер;

НДР – Німецька Демократична Республіка – східнонімецька держава проголошена в радянській зоні окупації 7 жовтня 1949 року. За устроєм це була унітарна держава. Головну роль тут відігравала Соціалістична єдина партія Німеччини (СЄПН), яка відразу почала будувати соціалізм;

^ Берлінський мур – рівень життя у НДР був значно нижчим, ніж у ФРН. Великою проблемою для НДР була проблема Західного Берліна, який був відкритим анклавом ринкової економіки в центрі планової, і цим користувалися мешканці Західного Берліну, скуповуючи дешеві продовольчі та інші товари. Втрати НДР за двадцять років відкритості кордонів складали 120 млрд. марок. Західний Берлін став вікном, через яке у ФРН від’їжджали мешканці НДР. З 1949 до 1961 р. до ФРН виїхало майже 2,7 млн. осіб. У планах військового командування НАТО і ОВД Західний Берлін розглядався як база для майбутньої «армії вторгнення» , як найвірогідніше місце початку нової світової війни. Берлін став місцем дії майже 60 розвідувальних служб різних країн світу. За таких умов керівництво СРСР та НДР прагнуло нейтралізувати негативний вплив . питання про вирішення берлінської проблеми радянське керівництво почало активно обговорювати починаючи з 1958 року. Не домігшись ніяких результатів шляхом переговорів, радянське керівництво вдалося до рішучих дій. У ніч з 12 на 13 серпня 1961 року навколо Західного Берліну був споруджений мур, який повністю перерізав будь-яке сполучення між Східним і Західним Берліном. Так з’явився символ «холодної війни», розколу Німеччини та Європи. Проіснував 28 років;

нова східна політика – зовнішня політика уряду соціал-демократа В. Брандта (з1969р.). Передбачала: визнання існуючих кордонів, налагодження дипломатичних і торгових відносин з країнами соціалістичного табору. ФРН підняла свій міжнародний престиж і стала однією з головних торговельних партнерів для країн Східної Європи та СРСР.;

пацифізм – громадський рух противників війни, який набув масовості у 60-70-х рр. у країнах західних демократій;

об’єднання Німеччини – у зв’язку з пребудовчими процесами в СРСР та численними виступами у Східному Берліні 9 листопада 1989 р. був відкритий кордон між Східним та Західним Берліном. Берлінський мур було зруйновано. У грудні 1989 р. постало питання про об’єднання двох Німеччин. Почалися пошуки формули цього об’єднання. На перших демократичних виборах у НДР у 1990 р. перемогу здобув ХДС, який виступав за негайне об’єднання Німеччини на основі закріпленої у конституції ФРН схеми входження земель на сході у федерацію. Уряд сформований лідером ХДС Лотаром де Мез’єром, приступив до реалізації цього процесу. 1 червня 1990 р. в НДР було введено західнонімецьку грошову одиницю дойчмарку. 31 серпня проведено вибори і відновлено шість земель на території НДР. 12 вересня СРСР, США, Англія, Франція підписали договір про остаточне врегулювання німецького питання. 3 жовтня 1990 р. відбулось об’єднання Німеччини, столицею якої став Берлін.

ДАТИ:

1948 р. – початок господарської реформи;

1948-1949 рр. – Берлінська криза;

7 вересня 1949 року – проголошення ФРН;

7 жовтня 1949 року – проголошення НДР;

1950 р. – вступ НДР до РЕВ;

1950-1960-ті – німецьке «економічне диво»;

1952 р. – скасування окупаційного режиму в ФРН;

1953 р. – повстання в Берліні проти насаджуваного сталінського режиму;

1955 р. – вступ ФРН в НАТО;

1961 р. – Берлінська криза, будівництво берлінського муру;

1982-1998 рр. – канцлерство Г. Колля;

3 жовтня 1990 р. – об’єднання Німеччини.


ІТАЛІЯ

^ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ:

«економічне диво» - у 1950-1960-ті рр. Італія переживала період бурхливого розвитку економіки. За темпами зростання у Європі вона поступалась лише ФРН. Завдяки економічному зростанню Італії вдалось розрахуватись з боргами і стабілізувати грошову одиницю ліру. Підвищився рівень життя італійців, сформувалась «держава процвітання». Причини і передумови італійського «економічного дива»:

Аграрна реформа, яка сприяла розширенню внутрішнього ринку та модернізації с/г,

Відмова США та Великої Британії від своїх часток репарацій з Італії,

Допомога за планом Маршалла (1,5 млрд.)

Державна підтримка великих корпорацій, стимулювання централізації капіталу,

Створення великих державних підприємств і значного за розмірами державного сектору економіки (до 40%),

Значні капіталовкладення у розвиток відсталого Півдня країни,

Дешева робоча сила,

Залучення іноземного капіталу, участь у європейських інтеграційних процесах, створення широкої системи соціального забезпечення, яка сприяла розвитку внутрішнього ринку,

Проведення структурної перебудови економіки, орієнтація на експорт, оновлення технічної бази,

Надання пільг малому і середньому бізнесу,

Розвиток системи курортів, туризму, відпочинку і розваг;

мафія - як організація, виникла на Сицилії у середні віки для самозахисту селян. Кожен, хто вступав до неї, повинен був служити мафії, коритися «батькові» і мовчати. За порушення цих правил загрожувала смерть. Така форма стала незамінною для створення пізніше у різних країнах організованих злочинних груп. В Італії мафія , злившись з державним корумпованим апаратом стала винятково могутньою, небезпечною силою;

Червоні бригади – ультраліва терористична організація;

Корупція - продажність державних чиновників;

операція «Чисті руки» - широкомасштабна кампанія, спрямована проти мафіозних структур, розгорнута у лютому 1992 р. У ході цієї операції було виявлено численні факти корупції у вищих ешелонах влади і серед керівництва головних політичних партій. У наступні два роки під слідством опинилися лідери ХДП, ІСП, кілька міністрів, депутати, сенатори, загалом понад 2 тис. осіб. майже вся верхівка італійського суспільства, традиційні політичні партії були дискредитовані.

ДАТИ:

8 червня 1946 р. – проголошення республіки;

1946 -1994 рр. – період існування Першої республіки;

1 січня 1948 р. – прийняття першої конституції;

1949 р. – вступ до НАТО;

1957 р. вступ до ЄЕС;

Листопад 1969 р. – загальний страйк;

1978 р. – убивство Альдо Моро;

1986 р. – найбільший судовий процес над мафією;

1992 р. – початок операції «Чисті руки»;

1993 р. – референдум щодо виборчої системи.



Заняття 2

МодульІІІ


Змістовно-пошуковий


Практикум. Вивчення хронології та визначення взаємозв’язку історичного розвитку європейських країн . Складання на основі знань груп, що вивчали окремі країни, синхроністичної таблиці розвитку європейських країн. Одночасне опрацювання історичних карт – прив’язка вивчених конкретних подій до певної місцевості на карті (робота з контурними картами).


Хід заняття:

Організація класу.

Постановка цілі.

Ознайомлення з планом роботи на занятті.

Виконання практичної роботи.

Здобуття і вдосконалення навичок роботи з історичними картами на основі теоретичних знань.

Підбиття попередніх висновків роботи домашніх груп.


Методичні рекомендації

Групи об’єднуються для складання синхроністичної таблиці на дошці чи плакаті(по одному представнику):

Велика Британія, Франція, Німеччина та Італія.

Ще по одному представнику домашні групи обирають для роботи над картою Європи(позначати різнокольоровими позначками події, що заносяться до синхроністичної таблиці). Інші учні цю саму роботу виконують у робочих зошитах та контурних картах.

Так як матеріал дуже великий за обсягом, то групи продовжуют