Реферат: На уроках світової літератури та у позакласній діяльності

Відділ освіти виконкому Лебединської міської ради

Міський методичний кабінет

УКРАЇНОЗНАВСТВО

НА УРОКАХ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА У ПОЗАКЛАСНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ




Киян Тетяна Василівна

учитель світової літератури

вищої категорії

Лебединської загальноосвітньої

школи І – ІІІ ступенів № 6


2011


Передмова

Одним із завдань, поставлених перед учителем світової літератури Державним стандартом освітньої галузі «Мови і літератури» в основній школі, є «формування особистісних рис громадянина України, який сприймає і поділяє національні та загальнолюдські цінності, відчуває свою приналежність до європейської спільноти».

В умовах відродження національної свідомості українського народу вирішення проблеми взаємопов’язаного вивчення рідної і світової літератур набуває особливого значення. Засобами літератури вчитель має виховувати патріотів рідної землі, які пишаються надбаннями своїх предків і з неослабним інтересом відслідковують, який вплив здійснила українська історія та культура на творчість світових майстрів слова.

Пропоновані розробки уроків світової літератури за творчістю М.В.Гоголя, Р.М. Рільке, Д.Г. Байрона, М.О. Некрасова розглядаються у взаємозв’язках із українською історією та культурою. На уроках застосовуються елементи методу творчого читання, а також - репродуктивного, евристичного і дослідницького методів навчання; прийоми - виразне читання; бесіда за прочитаним; побудова системи завдань; постановка запитань ( у тому числі і проблемних), дослідницьких завдань; надання теми для повідомлення; слово учителя; використовується один із ефективних способів залучення учнів до читання - прийом інтерактивного навчання - «навчання у грі». Пропонуються стандартні (фронтальна, парна, групова, індивідуальна ) та нестандартні форми організації навчання на уроці та позаурочній діяльності (літературне дослідження, прес- конференція, рольова гра).

Вивчаючи зарубіжну літературу у зв’язку з рідною, вчитель виховує справжнього гуманіста, який береже свою ментальність і з повагою ставиться до менталітету всіх людей планети. Українознавчий аспект на уроках зарубіжної літератури – це засіб глибше зрозуміти роль, значення української історії та культури у світовому літературному процесі.









===================================================================

Тема. Україна та її історія в літературі.

Гоголь і Україна. Повість «Тарас Бульба».

Зображення любові до України, героїзму, мужності й ратної звитяги

українського народу в боротьбі за рідну землю як ідейний зміст твору.

Побут і звичаї запорожців.

Мета. Поглибити знання учнів про життя і творчість Гоголя, про українську тему

у його творах, розкрити творчу історію повісті «Тарас Бульба»; визначити

ідейний зміст твору; згадати історичні відомості про козацьку добу та

простежити особливості зображення у гоголівській повісті історичних

подій в Україні, побуту і звичаїв Запорізької Січі; дати теоретичне поняття

про повість. Розвивати творчі здібності учнів, навички виразного читання,

вміння аналізувати художній текст; усне мовлення учнів.

Формувати особистісні риси громадянина України.

Тип уроку. Формування навчальних досягнень.

Обладнання. Портрети Гоголя та його батьків, виставка творів Гоголя,

матеріали учнівських презентацій «Українські стежки Гоголя», «Пам’ятники Гоголю», акварель Гоголя «Дім у Василівці», репродукція картини В. Волкова «Гоголь слухає бандуриста», галерея портретів українських літераторів І. Котляревського, П. Гулака – Артемовського, Г. Сковороди, М. Максимовича, Є. Гребінки.

Епіграф.

Теперь над тревогой и смятением нашего современного дня встаёт с

новой ясностью величавый и скорбный образ поэта…

В. Короленко

О, Гоголь, наш бессмертный Гоголь!

Т. Шевченко

Зміст уроку.

І. Мотивація навчальної діяльності учнів.

ІІ. Підготовка до сприйняття навчальної теми.

1.Інсценізація початку повісті Гоголя.

2.Бесіда з учнями

- Чи знайомі вам ці герої?

- Коли і де відбувається події у цьому творі?

- Хто автор і як називається твір, уривок із якого інсценізували ваші однокласники?

- До якого жанру належить твір?

- Що знаєте про письменника?

- Хто із вас вважає Гоголя українським письменником? Чому? А хто - російським? Відповідь аргументуйте.

За даними української філії Інституту країн СНД, яка напередодні святкування 200 – річчя від дня народження Гоголя провела опитування в Україні, більшість жителів України вважає Гоголя своїм письменником:

23% вважають його українським;

40 % - українським і російським;

30% - російським.

- Розгляньте ілюстрацію Т. Шевченка «Зустріч Тараса із синами» (1842).

- Чи такими ми ви уявляли собі героїв повісті Гоголя?

- Яким словам повісті відповідає малюнок?

«Ну, давай на кулаки! — говорил Тарас Бульба, засучив рукав, — посмотрю я, что за человек ты в кулаке!»

Це перша ілюстрація до повісті Гоголя «Тарас Бульба». До речі, творами Гоголя Шевченко захоплювався протягом усього життя, присвятив йому ще й вірш. Думаю, що сьогоднішній урок – знайомство із М.В. Гоголем буде для вас цікавим.

ІІІ. Оголошення теми, з’ясування завдань уроку.

ІV. Формування нових знань, умінь, навичок.

1. Заочна екскурсія «Українські стежки Гоголя» ( в використанням матеріалів презентації).

Завдання для учнів:

1.Позначити на карті України міста, які пов’язані із життям і творчістю Гоголя.

2. Доповнити схему «Україна в житті і творчості Гоголя».


Час

Місто

Життєва подія

Відображення у творах чи увічнення пам’яті

1809

Великі Сорочинці

Народився письменник.







Василівка

Дитинство. Вперше почув казки, перекази, чудові українські пісні. Пізніше приїздив на канікули.







Миргород

Відвідував повітовий суд.







Диканька

Разом із матір’ю бував і тут, відвідував диканьську церкву.







Кибинці



Батько- управитель у родича Д.Трощинського, а також ставив для гостей і господарів комедії, написані ним самим, інколи виконував у них головні ролі. А маленький син Гоголя-Яновського жадібно вбирав образи всіх, кого бачив у будинку родича.




1818


Полтава


Полтавське повітове училище.




1821-

1828



Ніжин



Ніжинська гімназія вищих наук. Перші літературні спроби: гумористичні вірші, сатирична проза поема "Ганц Кюжельгартен".








Ромни

Навчаючись у Ніжині, проїздом неодноразово бував у Ромнах; тут записав фольклорний сюжет, який використав у повісті «Вій».







Конотоп

Гоголю не раз доводилося проїжджати по території колишнього Конотопського повіту, по якій в старовину пролягав кінно-поштовий тракт з Петербурга на Україну.




1835



Київ



Гостював у першого ректора Київського університету М.О.Максимовича. Відвідував друга дитинства О. Данилевського.




1832- 1835,

1848-

1850

Глухів

Подорожуючи по Україні, побував у глухівських краях.

Гостював у друга Олексія Данилевського в Сварково. Тут письменник познакомився з архівами древнього роду Марковичів, де знайшов багато цікавих історичних матеріалів.





1848

Одеса

Повертаючись із Єрусалима, прибув до міста. Жив у родича, працював над

ІІ томом «Мертвих душ»





Узагальнення. Слово учителя. Ми пишаємося з вами тим, що Україна народила генія світової літератури. Життєві дороги Гоголя взяли початок на українській землі, до 19 років письменник проживав саме тут.

- Перелічіть українські міста, які зіграли роль у долі Гоголя.

Дороги життя Гоголя пролягли і по сумській землі.

- Перелічіть ці міста.

- У яких творах відобразилася рідна Гоголю земля?

2. Рольова гра. «В гостях у Гоголя».

Учитель. Наш урок сьогодні незвичайний.

Журналістка. Ми отримали нагоду поспілкуватися із самим Гоголем. У нас в гостях письменник. Миколо Васильовичу, ми щасливі Вас бачити.

Гоголь. Вітаю всіх присутніх. Мені приємно, що моє ім’я не забуто, а мої книжки не припадають пилом на полицях бібліотек і книгарень. Знаю, що знято багато фільмів за моїми творами. Здійснена нова екранізація «Тараса Бульби». А моя п’єса «Ревізор» йде на сценах провідних театрів світу.

Журналістка. Пане маестро, дозвольте Вас дещо запитати? Ви більшу частину свого життя провели за межами України, але найповніше Ваш талант розкривається у творах, де змальовується рідна земля. Що ж єднало Вас з Україною?

Гоголь. Я народився на Полтавщині в селі Великі Сорочинці. Тут, серед мальовничої природи, промайнуло моє дитинство. Псьол, Ворскла, степ, лани дзвінкої пшениці, вечір біля ставка, плакучі верби, терпкий запах чебрецю і м’яти, кування зозулі…А ще - милозвучна та образна мова моїх батьків, український фольклор, приказки, звичаї й вірування українців – все це захоплювало не тільки в далекому дитинстві, але й часто згадувалося на чужині, а то й снилося.

Журналіст. Крім рідної Полтавщини, де ще бували в Україні?

^ Гоголь. У Ніжині навчався. Бував в Одесі, Золотоноші.

Журналіст. Миколо Васильовичу, а яку роль у формуванні письменницького таланту зіграла ваша родина?

Гоголь. Мої батьки були освіченими людьми. У маєтку була гарна бібліотека. Батько захоплювався театром, сам складав вірші та комедії. Мама знала французьку та німецькі мови, навчалася музиці. Вона підтримувала мене в роки навчання в Ніжинській гімназії; до неї звертався я в листах, працюючи над

«Вечорами на хуторі поблизу Диканьки», коли не вистачало знань про український побут чи фольклор. У своїх довгих листах вона детально описувала вбрання і сільського дячка, і назви одежі, в яку прибиралися дівки й парубки; з усіма подробицями описувала зимові та літні свята, переказувала народні повір’я, страшні сказання, всілякі анекдоти, переписувала народні пісні. Мама надсилала мені з рідного краю книги, я жадібно читав їх, і в моїй уяві виникали образи рідної України.

Журналіст. Чим пояснити Ваш письменницький інтерес до української тематики?

Гоголь. У той час російська громадськість, письменники цікавилися Україною: її звичаями, побутом, фольклором, літературою. Українська тематика відобразилася у творчості Рилєєва, Пушкіна, Дельвіга та багатьох інших митців. І у мене виникла смілива думка – відгукнутися власними художніми творами на читацьку потребу в українській тематиці.

Журналіст. Миколо Васильовичу, Ви обізнані з українською літературою?

Гоголь. Дуже люблю Котляревського. Уривки з «Енеїди» я навіть виписував. Знаю про українського мандрівного мислителя Григорія Сковороду. Я особисто знайомий із відомим діячем української культури Максимовичем, славетним байкарем Гребінкою.

Журналіст. Чи вплинули українська література та фольклор на Вашу творчість?

Гоголь. Безумовно. У текстах повістей «Вечорів…», в епіграфах я використав українські прислів’я, приказки, легенди, уривки з народних пісень, казок, із поеми Котляревського «Енеїда», байки Гулака – Артемовського «Пан та собака», комедій свого батька. Я черпав із народної пісні епітети, яскраві порівняння, повтори. Із пісень перейшли у мої твори деякі сюжетні мотиви, епізоди.

Журналіст. Крім збірки «Вечори…», що ще Ви написали про Україну?

Гоголь. Повість «Тарас Бульба», яку я помістив у збірці «Миргород», також про Україну, про її минувшину, одну із найяскравіших сторінок української

історії – епоху козацтва. Я писав «Історію України і півдня Росії», збирав народні пісні, мріяв про їх видання. Я хотів отримати місце професора в Київському університеті. Але не судилося. Петербург, Москва, Німеччина, Італія, знову Росія…Тут пролягли мої життєві дороги. Та Україна була і залишається справжньою втіхою і святом душі.

Бесіда.

- Яка тема інтерв’ю, що його взяла журналістка у письменника?

(зв’язки Гоголя з Україною та її культурою).

- Яку роль у формуванні письменницького таланту зіграла родина Гоголів – Яновських?

З 19 –ти років Гоголь мешкає в Росії. Безумовно, знайомиться із творчістю російських письменників, деяких знає особисто (Пушкін). Вони цікавляться Україною, її звичаями, побутом, фольклором, літературою.

- У творчості яких російських письменників відобразилася українська тема?

- З творчістю яких українських письменників був обізнаний Гоголь?

- Які твори присвятив Гоголь Україні?

- Яким мріям Гоголя, пов’язаним із Україною, не судилося збутися?

Життя Гоголя іноді називають подорожжю.

- По землях яких країн пролягли життєві дороги російськомовного українського письменника?

(Росія – Петербург і Москва;

Франція – Париж;

Німеччина – Гамбург;

Італія – Рим

Єрусалим ).

Жителі України, мешканці країн зарубіжжя пишаються тим, що саме їхнє місто зіграло роль (навіть і незначну) у долі Гоголя. Цим пояснюється, що пам’ятників Гоголю в різних містах і містечках не перелічити. Ця учнівська презентація (демонструє вчитель) познайомить вас із пам’ятниками Гоголю на батьківщині і на чужині.

3. Творча історія повісті «Тарас Бульба».

Слово учителя.

У червні 1828 року Гоголь закінчив гімназію, на нього чекали Петербург і служба. Але й у столиці юнака не покидали думки про рідну Україну. Ще в Ніжині він завів велику книгу, до якої записував цікаві для нього слова, українські легенди, народні пісні. 1831 року він залишив чиновницьку службу, щоб викладати історію. Письменник мріє написати історію України в п’яти томах і всесвітню історію в десяти томах. Головним підсумком історичних роздумів і досліджень письменника стала історична повість «Тарас Бульба», у якій він зобразив козацьку добу. Працюючи над повістю, Гоголь вивчив численні друковані і рукописні джерела (літописи, народні думи і пісні, зокрема пісні про запорожців).

Багато часу письменник присвятив ознайомленню з історичними джерелами. Працюючи в архівах, Микола Васильович натрапив на цікавий історичний факт. Виявляється, далекий пращур ученого і мандрівника Міклухо – Маклая – Охрім Макуха – був одним із курінних отаманів Запорозької Січі. Було в нього три сини: Омелько, Назар і Хома. Середній – Назар – закохався в шляхетну панночку і зрадив козаків, перейшовши на бік шляхти. Брати вирішили викрасти зрадника, щоб судити козацьким судом. Але їм довелося вступтит в поєдинок. Хома ринувся на поляків, прикриваючи Омелька, який ніс на спині зв’язаного Назара. «Відходь, я їх затримаю!» - крикнув Хома. Омелькові вдалося повернутися до своїх. а Хома загинув у нерівному бою. за зраду і смерть молодшого сина старий Охрім убив Назара. Цей історичний епізод зацікавив письменника і став джерелом написання повісті.

«Тарас Бульба» - один з найдовершеніших творів Гоголя. З- поміж джерел, які допомогли у праці над «Тарасом Бульбою», найважливішим була українська народна пісня. Гоголь був знавцем і поціновувачем фольклору. Він вважав, що чим змістовніша і героїчніша історія народу, тим правдивіше і художніша його усна поезія, і що саме таку поезію створив український народ.

«Моя радосте, життя моє, пісні! Як я вас люблю! – писав Гоголь в одному з листів. – Що всі черстві літописи, в яких я тепер риюся, перед цими дзвінкими дивовижними літописами». Ці «дзвінкі дивовижні літописи» допомогли авторові «Тараса Бульби» правдиво і водночас художньо відтворити живу історію українського народу.

Повість була опублікована у збірці «Миргород» 1835 року.

Отже, зі сторінок цього твору перед читачем постає Запорізька Січ, її побут, звичаї, закони. Багато сторінок повісті присвячено зображенню боротьби запорожців.

3. Повідомлення учнів. «Козацька доба в Україні».

Степова місцевість нижче дніпровських порогів одержала назву Запоріжжя, а плавні, що примикають до Дніпра - Великого Лугу. Саме тут зародилося й зміцніло запорізьке козацтво. Запорожці назвали себе "січовиками". Слово це походить від дієслова "сікти" і має той самий корінь зі словом «засіка». Козацька столиця - Січ - для захисту обставлялася вирубаними (висіченими) деревами.

Виникнення Запорозької Січі було зумовлене посиленням феодально – кріпосницького і національно – релігійного гніту в Україні у ХVст. Тисячі селян тікали від своїх гнобителів – феодалів у південні степи. Господарське освоєння степів відбувалося в умовах боротьби запорожців проти польських, литовських, українських феодалів.

На новій території їм приходиться постійно захищатися і від татар, тому вони поєднуються в окремі збройні групи, що не тільки відбивають напади татар, але і самі нападають на татарські чи турецькі загони й міста, побивають ворогів, відбивають їхні табуни, ділять здобич. Цих відважних людей почали називати козаками. Вважається, що свою назву козаки одержали від тюркського слова козак - степовий мисливець. Уперше ця назва зустрічається в листі литовського князя Олександра від 19 грудня 1492 року до татарського хана Манглі - Гірею. У ньому князь повідомляв про свій наказ покарати козаків, вихідців з Київщини й Черкащини, що розбили під Тягином турецький корабель. У козаки попадали люди з усіх суспільних шарів (селян, міщан, дворян). Були серед них і іноземці. Їхнім лідером став Дмитро Вишневецький (Байда). У 1552 - 1554 роках Дмитро Вишневецький об'єднав розрізнені групи козаків, створивши на острові Мала Хортиця козацький центр, Запорізьку Січ. Острів окружили валом і частоколом, а над брамами поставили гармати.

Серед інших відомих січових отаманів були Іван Підкова, Самійло Зборовський, Северин Наливайко, гетьман Петро Конашевич – Сагайдачний.

Січ являла собою велику площу на Хортиці, довкола якої розміщалися так звані «коші» або «курені». Вкриті вони були очеретом чи кінськими шкурами. Окрім куренів, були на Січі й склади зі зброєю, з гарматами, човнами, харчами. Вночі вони охоронялися сторожею.

Посередині Січі стояла невелика церква Св. Покрови, пишно оздоблена зсередини золотом і сріблом.

Одягалися козаки дуже просто: у грубу сорочку, кирею (довгий плащ без рукавів). За широким поясом носили пістолі й люльку, через плече – торбинку з харчами і кулями, а до пояса на ремінець чіпляли порошницю з порохом.

Їли сушену рибу й печене м’ясо, риб’ячу юшку, пекли хліб із пшеничної муки.

Жінок на Січі не було, і ніхто не смів мати там жінки, навіть отаман. За це грозила смертна кара. В одружених козаків жінки жили на селі або на хуторах. Там дозволялося жити й козакам, але тоді тільки, коли не було походів.

Запорізькі козаки становили «товариство» - громаду, яка поділялася на курені, що спочатку об’єднували вихідців з певних місцевостей (Полтавський, Канівський, Уманський ). Основним заняттям козаків були промисли, передусім рибальство і скотарство.

Найвищим органом влади на Запорізькій Січі була військова козацька рада. Рада обирала кошового отамана. Отаман або гетьман керував Січчю за допомогою козацької верхівки - старшини. За Січі діяв козацький військовий суд. Канцелярію вів писар, що писав усякі «письма», до яких прикладав печатку з підписом: «Печать Славного Війська Запорозького Низового».

Козаки здійснювали успішні походи в Крим, і навіть доходили до Стамбула (Константинополя). По ріках і морю вони ходили на невеликих човнах, видовбаних з цілого дерева, що називалися чайками. У козаків була кіннота, але все-таки основою їхнього війська була піхота. Щоб протистояти татарській кінноті козаки починають активно використовувати вогнепальну зброю - пищали, пістолі, невеликі пушки. По степу вони пересувалися на возах, якщо на них нападали татари, козаки встановлювали вози в квадрат і вели сильний вогонь по татарах. Прорватися в середину квадрата були дуже важко, і звичайно, татари відступали. У 15 - 17 століттях турецька й татарська погроза була дуже велика, і тому дії козаків були вигідні для багатьох держав, тому що вони послабляли татар і турків, не даючи їм проводити широкомасштабні набіги всередину Європи. Литовські князі, а після і польські королі намагалися взяти козаків під контроль. Для цього в 1572 році був заснований спеціальний список - реєстр. Внесені в нього козаки вважалися на службі короля, мали деякі привілеї:одержували платню, мали самоврядування під керівництвом гетьмана і були звільнені від податків.

Отак і жило славне козацьке Запорозьке військо, що майже 300 літ боронило Україну від усякої напасті. Відвага й хоробрість козаків прогриміла по всій Європі.

Російський царизм бачив у Запорізькій Січі осередок антифеодального руху. В травні 1709 року уряд Петра І надіслав війська, які зруйнували Стару Січ. Частина запорожців перейшли на пониззя Дніпра і поблизу теперішнього Херсона заснувала Олешківську Січ. Вона існувала до 1775 року.

4. Наші історики докладно розповіли нам про історію виникнення українського козацтва, січових отаманів, побут козаків. А тепер перечитаємо Гоголя. Він виступає літописцем історичних подій, але художньо змальовує зародження козацтва, боротьбу із зовнішніми ворогами та говорить про значення запорозького для європейської історії.

- Самостійне читання учнями уривку із І р. «…В тяжёлый ХV на полукочующем углу Европы…» до «…И всё, что ни было, садилось на коня…».

«…В тяжёлый ХV век на полукочующем углу Европы, когда вся южная первобытная Россия, оставленная своими князьями, была опустошена, выжжена дотла неукротимыми набегами монгольских хищников; когда, лишившись дома и кровли, стал здесь отважен человек; когда на пожарищах, в виду грозных соседей и вечной опасности, селился он и привыкал глядеть прямо им в очи, разучившись знать, существует ли какая боязнь на свете; когда бранным пламенем объялся древле – мирный славянский дух и завелось козачество – широкая, разгульная замашка русской природы, - и когда все поречья, перевозы, прибрежные пологие и удобные места усеялись козаками, которым и счёту никто не ведал, и смелые товарищи их были вправе отвечать султану, пожелавшему знать о числе их: «Кто их знает! у нас их раскидано по всему степу: что байрак, то козак» (что маленький пригорок, там уж и козак)… Вместо прежних уделов, мелких городков, наполненных псарями и ловчими, вместо враждующих и торгующих городами мелких князей возникли грозные оселения, курени и околицы, связанные общей опасностью и ненавистью против нехристианских хищников…Уже известно всем из истории, как их вечная борьба и беспокойная жизнь спасли Европу от неукротимых набегов, грозивших её опрокинуть. Короли польские, очутившиеся, наместо удельных князей, властителями сих пространных земель, хотя отдалёнными и слабыми, поняли значенье козаков и выгоды таковой бранной сторожевой жизни. Они поощряли их и льстили сему расположению. Под их отдалённою властью гетьманы, избранные из среды самих же козаков, преобразовали околицы и курени в полки и правильные округи. Это не было строевое собранное войско, его бы никто не увидал; но в случае войны и общего движенья в восемь дней, не больше, всякий являлся на коне, во всём своём вооружении, получа один только червонец платы от короля – и в две недели набиралось такое войско, какого бы не в силах были набрать никакие рекрутские наборы. Кончился поход – воин уходил в луга и пашни, на днепровские перевозы, ловил рыбу, торговал, варил пиво и был вольный козак. Современные иноземцы дивились тогда справедливо необыкновенным способностям его. Не было ремесла, которого бы не знал козак: накурить вина , снарядить телегу, намолоть пороху, справить кузнецкую, слесарную работу и, в прибавку к тому, гулять напропалую, пить и бражничать, как только может один русский, - всё это было ему по плечу. Кроме реестровых козаков, считавших обязанностью являться во время войны, можно было во всякое время, в случае большой потребности, набрать целые толпы охочекомонных: стоило только есаулам пройти по рынкам и площадям всех сёл и местечек и прокричать во весь голос, ставши на телегу: «Эй, вы, пивники, броварники! полно вам пиво варить, да валяться по запечьям, да кормить своим жирным телом мух! Ступайте славы рыцарской и чести добиваться! Вы, плугари, гречкосеи, овцепасы, баболюбы! полно вам за плугом ходить да пачкать в земле свои жёлтые чоботы, да подбираться к жинкам и губить силу рыцарскую! Пора доставать козацкой славы!» И слова эти были как искры, падавшие на сухое дерево. Пахарь ломал свой плуг, бровари и пивовары кидали свои кади и разбивали бочки, ремесленник и торгаш посылал к чорту и ремесло и лавку, бил горшки в доме. И всё, что ни было, садилось на коня…».

5. Аналіз прочитаного.

- Які рядки твору переконують нас у тому, що Гоголь – історик? Які історичні реалії зустрілися вам в уривку?

- Чи відчуваєте ви голос автора щодо змалювання подій минулого, чи він, на вашу думку, відсторонений від того, що зобразив?

(Відчувається захоплення автора пращурами. На відміну від істориків, він небайдуже пише про козаків)

- У яких рядках твору найвиразніше просвічує ставлення письменника до козацтва?

(«Уже известно всем из истории, как их вечная борьба и беспокойная жизнь спасли Европу от неукротимых набегов, грозивших её опрокинуть».

«Не было ремесла, которого бы не знал козак: накурить вина , снарядить телегу, намолоть пороху, справить кузнецкую, слесарную работу и, в прибавку к тому, гулять напропалую, пить и бражничать, как только может один русский, - всё это было ему по плечу…»

«…стоило только есаулам пройти по рынкам и площадям всех сёл и местечек и прокричать во весь голос, ставши на телегу: «Эй, вы, пивники, броварники! полно вам пиво варить, да валяться по запечьям, да кормить своим жирным телом мух! Ступайте славы рыцарской и чести добиваться! Вы, плугари, гречкосеи, овцепасы, баболюбы! полно вам за плугом ходить да пачкать в земле свои жёлтые чоботы, да подбираться к жинкам и губить силу рыцарскую! Пора доставать козацкой славы!» И слова эти были как искры, падавшие на сухое дерево. Пахарь ломал свой плуг, бровари и пивовары кидали свои кади и разбивали бочки, ремесленник и торгаш посылал к чорту и ремесло и лавку, бил горшки в доме. И всё, что ни было, садилось на коня…».

Гоголь захоплено пише про козаків, пишається їхньою вправністю, вільнолюбством, готовністю стати на захист вітчизни. Пізніше ми прочитаємо рядки, сповнені гордості про цих здорових, красивих і вільних людей:

«Так вот она, Сечь! Вот то гнездо, откуда вылетают все те гордые и крепкие, как львы! Вот откуда разливается воля и козачество на всю Украйну!».

Багато сторінок повісті присвячено зображенню боротьби запорожців із ворогами незалежності і християнської віри. Ідейним змістом твору є зображення любові до України, героїзму, мужності й ратної звитяги українського народу в боротьбі за рідну землю.

V.Застосування знань, умінь, навичок.

1. Презентація дослідницької роботи літературознавців «Побут і звичаї запорожців у повісті Гоголя «Тарас Бульба».

Зі сторінок цього твору перед читачем постає Запорізька Січ, побут, звичаї, закони запорожців. Якою змалював її Гоголь? Послухаємо літературознавців.

І уч.- Запорозька Січ, її побут.

ІІ уч.- Закони та звичаї запорожців.

ІІІ уч. – Військова наука на Січі.

ІV уч.- Запорожці (портрет, менталітет).

V уч. –Мирне життя запорожців (козак як чоловік і батько, світлиця, степ як символ батьківщини і волі).

Запорізька Січ, її побут

«Козаки сошли с коней своих, взошли на паром и через три часа плавания были уже у берегов острова Хортицы, где была тогда Сечь, так часто переменявшая своё жилище…»

«При въезде их оглушили пятьдесят кузнецких молотов, ударявших в двадцати пяти кузницах, покрытых дёрном и вырытых в земле. Сильные кожевники сидели под навесом крылец на улице и мяли своими дюжими руками бычачьи кожи».

«Крамари под ятками сидели с кучами кремней, огнивами и порохом. Армянин развесил дорогие платки. Татарин ворочал на рожнах бараньи катки с тестом»

«Бульба пробирался далее по тесной улице, которая была загромождена мастеровыми, тут же отправлявшими ремесло своё, и людьми всех наций, наполнявшими это предместье Сечи, которое было похоже на ярмарку, и которое одевало и кормило Сечь….»

«Наконец они миновали предместие и увидели несколько разбросанных куреней, покрытых дерном или, по-татарски, войлоком. Иные уставлены были пушками. Нигде не видно было забора или низеньких домиков с навесами на низеньких деревянных столбиках, какие были в предместьи. Небольшой вал и засека, не хранимые решительно никем, показывали страшную беспечность».

Закони та звичаї

«Если козак проворовался, украл какую – нибудь безделицу, это считалось поношением всему козачеству: его, как бесчестного, привязывали к позорному столбу и клали возле него дубину, которою всякий проходящий обязан был нанести ему удар…»

«Не платившего должника приковывали цепью к пушке…»

«Но всего более произвела впечатление на Андрия страшная казнь, определённая за смертоубийство. Тут же при нём вырыли яму, опустили туда живого убийцу и сверх него поставили гроб, заключавший тело убиенного, и потом обоих засыпали землёю…»

Жестокой казни подвергался нарушивший «первый предковский закон» - закон верности «отчизне и вере».

Військова наука на Січі

“Сечь не любила затруднять себя военными упражнениями и терять время; юношество воспитывалось и образовывалось в ней одним опытом, в самом пылу битв, которые оттого были почти непрерывны».

«Скоро оба молодые козака стали на хорошем счету у козаков… Бойко и прямо стреляли в цель, переплывали Днепр против течения…»

«Не было ремесла, которого бы не знал козак: накурить вина , снарядить телегу, намолоть пороху, справить кузнецкую, слесарную работу…»

«Это не было строевое собранное войско, его бы никто не увидал; но в случае войны… всякий являлся на коне, во всём своём вооружении... Пахарь ломал свой плуг, бровари и пивовары кидали свои кади и разбивали бочки, ремесленник и торгаш посылал к чорту и ремесло и лавку, бил горшки в доме. И всё, что ни было, садилось на коня…»

Запорожці (портрет, одяг, менталітет)

«Несколько дюжих запорожцев, лежавших с трубками в зубах на самой дороге, посмотрели на них довольно равнодушно… Везде, по всему полю, живописными кучами пестрел народ. По смуглым лицам видно было, что все они были закалены в битвах, испробовали всяких невзгод. Так вот она, Сечь! Вот то гнездо, откуда вылетают все те гордые и крепкие, как львы! Вот откуда разливается воля и козачество на всю Украйну!»

«В самом деле, это была картина довольно смелая: запорожец как лев растянулся на дороге. Закинутый гордо чуб его захватывал на пол – аршина земли. Шаровары алого дорогого сукна были запачканы дёгтем для показания полного к ним презрения».

«Козацкие ряды стояли тихо перед стенами. Не было на них ни на ком ни золота, только разве кое – где блестело оно на сабельных рукоятях и ружейных оправах. Не любили козаки богато наряжаться на битвах; простые были на них кольчуги и свиты, и далеко чернели и червонели чёрные червоноверхие бараньи их шапки».

«Знаю, подлость завелась теперь на земле нашей: ...перенимают Бог знает какие басурманские обычаи, чуждаются языка своего, свой со своим не хочет говорить; свой своего продает, как продают бездушную тварь на ярмарке».

Тарас Бульба - втілення кращих рис українського козацтва:

-Незвичайна, виключна особистість;

- могутня людина – залізної волі;

- справжньої народної мудрості;

- щедрої душі;

- надзвичайної простоти;

- видатної хоробрості;

- значного полководницького вміння;

- безмежної ненависті до ворогів своєї вітчизни.

Мирне життя запорожців

(козак як чоловік і батько, світлиця, степ як символ батьківщини і волі).

«Ваша нежба – чистое поле да добрый конь».

«Вот где наука, так наука; там только наберётесь разуму».

«Козак не на то, чтобы возиться с бабами. Ты бы спрятала их себе под юбки, да и сидела бы на них, как на куриных яйцах. Ступай, ступай…»

«Боже благослови! Будьте здоровы, сынки: и ты, Остап, и ты, Андрий! Дай же, Боже, чтоб вы на войне были удачливы! Чтоб басурменов били, и турков бы били, и татарву били бы; когда и ляхи начнут что против веры нашей чинить, то и ляхов бы били!

«Да когда на то пошло, то и я с вами еду! ей-богу еду! Какого дьявола мне здесь ждать? Чтоб я стал гречкосеем, домоводом, глядеть за овцами да бабиться с женой? Да пропади она: я козак, не хочу!..»

«Светлица была убрана во вкусе того бранного, трудного времени, когда начали разыгрываться схватки и битвы на Украйне за унию. Всё было чисто, вымазано цветною глиною. На стенах - сабли, нагайки, сетки для птиц, невода и ружья, хитро обделанный рог для пороху, золотая уздечка на коня и путы с серебряными бляхами. Окна в светлице были маленькие, с круглыми тусклыми стёклами, какие встречаются ныне только в старинных церквях, сквозь которые иначе нельзя было глядеть, как приподняв надвижное стекло. Вокруг окон и дверей были красные отводы. На полках по углам стояли кувшины, бутыли и фляжки зелёного и синего стекла, резные серебряные кубки, позолоченные чарки всякой работы: венецейской, турецкой, черкесской, зашедшие в светлицу Бульбы всякими путями через третьи и четвёртые руки, что было весьма обыкновенно в те удалые времена. Берестовые скамьи вокруг всей комнаты; огромный стол под образами в парадном углу; широкая печь с запечьями, уступами и выступами, покрытая цветными пёстрыми изразцами…»

«Степь чем далее, тем становилась прекраснее. Тогда весь юг, всё то пространство, что составляет нынешнюю Новороссию, до самого Чёрного моря, было зеленою, девственною пустынею. Никогда плуг не проходил по неизмеримым волнам диких растений. Одни только кони, скрывавшиеся в них, как в лесу, вытоптывали их. Ничего в природе не могло быть лучшего. Вся поверхность земли представлялася зелено – золотым океаном, по которому брызнули миллионы разных цветов. Сквозь тонкие, высокие стебли травы сквозили голубые, синие и лиловые волошки, жёлтый дрок выскакивал вверх своею пирамидальною верхушкою; белая кашка зонтикообразными шапками пестрела на поверхности; занесённый бог весть откуда колос пшеницы наливался в гуще. Под тонкими их корнями шныряли куропатки, вытянув свои шеи. Воздух был наполнен тысячью разных птичьих свистов. В небе неподвижно стояли ястребы, распластав свои крылья и неподвижно устремив глаза свои в траву. Крик двигавшейся в стороне тучи диких гусей отдавался бог знает в каком дальнем озере. Из травы подымалась мерными взмахами чайка и роскошно купалась в синих волнах воздуха. Вон она пропала в вышине и только мелькает одною чёрною точкою. Вон она перевернулась крылами и блеснула перед солнцем. Чорт вас возьми, степи, как вы хороши!».

2. Узагальнення.

Завдяки ретельній роботі літературознавців ми перенеслися в дикий незайманий степ, навідалися у світлицю до козака Бульби, побували на Січі, побачили запорозьких козаків, як вони облаштували своє життя, чим займалися… занурилися в минуле України. Протягом всієї повісті Гоголь прославляє Запорізьку Січ, її звичаї, політичний устрій: народну раду, виборність отаманів, рівність і демократизм козаків. Створений Гоголем світ українського (малоросійського) козацтва був опозиційним до світу петербурзького, неприродного, холодного і реального. Свою повість письменник помістив у збірку «Миргород». Як же відрізнялися козаки від зображених Гоголем у інших повістях збірки миргородських мешканців, які вели нице, приземлене, бездуховне і пусте життя! Своєю повістю Гоголь говорив сучасникам про можливість іншого життя, інших стосунків. Козаки вимальовані у повісті єди