Реферат: Навчально-методичний посібник Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України

Емілія Гуцало


Від теорії – до практики:

дослідження МАЛОЇ соціальної ГРУПИ (КЛАСУ)

студентами-практикантами
педагогічного університету

навчально-методичний посібник

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка


кафедра психології


Емілія Гуцало


Від теорії – до практики:

дослідження МАЛОЇ соціальної ГРУПИ (КЛАСУ)

студентами-практикантами
педагогічного університету

навчально-методичний посібник


ББК 88.8

Г 97

Від теорії – до практики: дослідження малої соціальної групи (класу) студентами-практикантами педагогічного університету Навчально-методичний посібник / Е.У.Гуцало. — Кіровоград: РВВ КДПУ імені Володимира Винниченка, 2011. – 92 с.


Рецензенти:

Дьяконов Г.В. – доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри практичної психології

КДПУ імені Володимира Винниченка;

^ Мельничку С.Г. – доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки початкової освіти

та соціальної педагогіки КДПУ імені Володимира Винниченка.


Друкується за рішенням методичної ради

Кіровоградського державного педагогічного

університету імені Володимира Винниченка,

протокол № 7 від 20 квітня 2011 р.


ББК 88.8

© Гуцало Э.У., 2011


ЗМІСТ


ВСТУП..................................................................................................................................................…...5

^ ЗАВДАННЯ З ПСИХОЛОГІЇ ДО ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ СТУДЕНТІВ

ВИПУСКНОГО КУРСУ ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ.………............…….………… 6

ПРОГРАМА ВИВЧЕННЯ МАЛОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ГРУПИ (КЛАСУ)...........................................8
МЕТОДИЧНИЙ СУПРОВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ
“^ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МАЛОЇ

СОЦІАЛЬНОЇ ГРУПИ (КЛАСУ)”......................................................................................................12
МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОГРАМИ
^ ДОСЛІДЖЕННЯ МАЛОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ГРУПИ


Діагностичні методики до розділу І.

Методика “Визначення рівня розвитку учнівського самоврядування”...............................................35


^ Діагностичні методики до розділу ІІІ.

Методика вивчення мотивів участі школярів у діяльності класу.........................................................37


Діагностичні методики до розділу ІV.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГРУПОВИХ ПРОЦЕСІВ (ГРУПОВА ДИНАМІКА)

Методика “Соціометрія”...........................................................................................................................38

Методика “Значимі стосунки”.................................................................................................................44

Методика “Референтометрія” .................................................................................................................45

Методика “Референтометрія”-2...............................................................................................................46


^ Діагностичні методики до розділу V.

ПСИХОЛОГІЯ КЛАСУ ЯК КОЛЕКТИВУ

Методика “Визначення індексу групової згуртованості” ....................................................................47

Методика “Вивчення згуртованості колективу 2”.................................................................................49

Методика “Анкетування: згуртованість, ціннісні орієнтації,референтность, задоволеність”..........50

Анкета “ Визначення розвитку малої соціальної групи”.......................................................................52

Анкета “Заверши речення”.......................................................................................................................53

Методика “Визначення ціннісно-орієнтаційної єдності класу”............................................................54

Методика “Скільки голів, стільки умів” .................................................................................................55

Методика “Оцінка психологічної атмосфери у колективі”.................................................................. 57

Методика “Вивчення психологічного клімату класу”..........................................................................58

Діагностика психологічного клімату в малій виробничій групі

(В.В. Шпалінський, Е.Г. Шелест)............................................................................................................60

Методика “Ідеальний клас”......................................................................................................................61

Методика “Визначення еталонності групи в сприйнятті її членів....................................................62

Методика “Оцінка свого класу як колективу та задоволеність стосунками у класі”....................... 64

Методика “Полярні профілі оцінки колективізму” ..............................................................................66

Методика дослідження настроїв.............................................................................................................. 67

Методика “Виявлення рівня задоволеності учнів різними аспектами життя колективу”............ ...70
Методика “Вивчення задоволеності учнів шкільним життям”......................................................... .71

^ Діагностичні методики до розділу VІ.

Керівництво і лідерство у групі

Методика “Визначення рівня взаємодії педагогів і учнів у шкільному колективі ...........................72

Методика “Виявлення задоволеності учнів випускних класів результатами

і процесом навчально-виховної роботи в школі”...................................................................................74

Методика “Експрес-тест самооцінки лідерства”................................................................................ ...76


^ МЕТОДИ РОБОТИ З МАЛОЮ ГРУПОЮ

Метод педагогічного інтерв'ю................................................................................................................. 78

Метод бесіди. Педагогічний діалог.........................................................................................................79

Метод творів на вільну тему...................................................................................................................79

Моделююча гра “Корабель зазнав аварії”...............................................................................................80

Дискусія “Список якостей, важливих для міжособистісного спілкування”.......................................83

Бесіда про примітивні групи.....................................................................................................................83

Література...................................................................................................................................................86

Додатки.......................................................................................................................................................87

Зміст............................................................................................................................................................90


ВСТУП

Професійна підготовка майбутніх вчителів здійснюється шляхом оволодіння теорією навчання та виховання, психолого-педагогічними уміннями і навичками. Останні набуваються в процесі безперервної педагогічної практики, як важливої соціально-психологічної умови професійної підготовки майбутнього вчителя. У зв'язку з цим навчання фахівця передбачає різнобічну підготовку: він має удосконалювати професійні уміння і навички роботи в реальних виробничих умовах, опанувати науками про людину, добре знати психологічні закономірності розвитку особистості та малої соціальної групи (класу), творчо використовувати знання в практичній діяльності. Тому студент протягом педагогічної (виробничої) практики вивчає особистість та малу соціальну групу, діагностує індивідуальні прояви учня та динаміку розвитку класу і на основі отриманих даних обирає необхідні методи та прийоми психолого-педагогічної роботи. Педагогічна практика на випускному курсі педагогічного університету є важливим щаблем у процесі особистісного зростання майбутнього вчителя.

Основною метою психологічної практики на V курсі є дослідження психологічних особливостей міжособистісних стосунків у малій соціальній групі та складання на цій основі психолого-педагогічної характеристики класу.

Завдання педагогічної практики студентів випускного курсу:

— узагальнення знань вікової, педагогічної, соціальної психології; вдосконалення дослідницьких та діагностичних умінь і навичок, зокрема у сфері дослідження малої соціальної групи;

— застосування різноманітних методів вивчення учнівської малої соціальної групи, міжособистісних стосунків і складання на цій основі психолого-педагогічної характеристики класу;

— забезпечення практичного пізнання студентами закономірностей професійної діяльності та оволодіння вміннями вирішувати конкретні методичні завдання згідно з умовами педагогічного процесу;

— формування у практикантів професійно-педагогічних умінь, поглиблення, закріплення теоретичних знань, творче застосовування їх в навчально-виховній роботі з дітьми;

— формування професійно-педагогічної спрямованості студентів: виховання стійкого інтересу до професії і любові до дітей, розвиток потреби в поглибленні та удосконалюванні навичок і умінь.


^ ЗАВДАННЯ З ПСИХОЛОГІЇ ДО ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ СТУДЕНТІВ ВИПУСКНОГО КУРСУ ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ


Завдання з психології для студентів V курсу передбачає дослідження міжособистісних стосунків малої соціальної групи та складання на цій основі психолого-педагогічної характеристики класу.

Виходячи з цілей та умов психологічної практики, перед студентами висуваються наступні конкретні завдання:

1. Навчитися формувати перше враження про малу соціальну групу (клас) на основі бесід із учителями, вихователями, адміністрацією школи, вивчення документів, що відображають життя конкретного класу.

2. Встановити довірливий, тісний контакт з класом та провести низку психолого-педагогічних досліджень, які допоможуть встановити особливості взаємин між членами малої соціальної групи та рівень її розвитку.

3. Написати психолого-педагогічну характеристику класу за схемою, передбаченою програмою педагогічної практики.


^ ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ СТУДЕНТІВ ВИПУСКНИХ КУРСІВ


Підсумки педагогічної практики підводяться шляхом складання звіту студентами про виконання програми та індивідуальних завдань.

Основним документом, щодо завершення педагогічної практики є письмовий звіт, оформлений згідно вимог з обов’язковим врахуванням єдиного стандарту щодо оформлення документації.

За підсумками проведеного дослідження студенти-практиканти здають методисту з психології таку документацію:

1. Узагальнена характеристика малої соціальної групи (за схемою).

2. Аналіз міжособистісних стосунків у малій соціальній групі у сфері навчальної діяльності та дозвілля за соціометричним груповим дослідженням.

3. Висновки за результатами проведеного психологічного дослідження (3-4 методики на вибір).

4. Результати застосованих дослідницьких методик, заповнених самими досліджуваними (індивідуальні соціометричні картки, анкети, таблиці методик тощо).

Структура письмового звіту визначається робочою програмою практики. У письмовому звіті мають знайти відображення відомості про виконання студентом усіх розділів програми практики, характеристика бази практики, організації його діяльності, висновки та пропозиції, список використаної літератури.

У висновках звіту про результати виконаного дослідження класу слід вказати основні труднощі й проблеми, що виникли в ході роботи практиканта, відзначити умови й фактори успішного здійснення програми дослідження. Бажано також висловити деякі власні пропозиції науково-практичного та організаційно-методичного характеру.

Текст супроводжується необхідними поясненнями, зразками документів тощо. До звіту додаються матеріали й документи, що розкривають результати дослідження малої соціальної групи: фотографії школярів, письмові твори або роздуми учнів про свій клас, дані анкетування, відгуки батьків, вчителів тощо.

Усі матеріали практики оформлюються на стандартних аркушах паперу формат А-4 і зберігаються в окремій папці (файлі), підписаній за зразком:

^ Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Кіровоградський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка
^ кафедра психології


ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

МАЛОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ГРУПИ (КЛАСУ)


Звіт за результатами проведеного

психологічного дослідження

студенки (та) V курсу

____ групи

факультету філології та журналістики

^ Прізвище, ім’я, по батькові

Методист з психології:

канд. пед. наук, доцент

Гуцало Е.В.


Дата практики




ПРОГРАМА
^ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МАЛОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ГРУПИ (КЛАСУ) (розробник Емілія Гуцало)


І. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО МАЛУ СОЦІАЛЬНУ ГРУПУ. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА (КОМПОЗИЦІЯ) ГРУПИ
^ Мета групової діяльності.

Кількісний та якісний склад групи (статево-вікова структура).

Внутрішньогрупові процеси утворення і розвитку групи (загальний огляд). Організація класу як формальної групи. Загальні відомості про успішність, відвідування, дисципліну. Якщо можливо, то указати, скільки учнів виховується в неповних або неблагополучних сім'ях.

Наявність групових атрибутів (назва, символи, гасла, герб тощо).

^ Вікові особливості учнів малої групи. Гендерні відносини у класі.

Діяльність органів самоврядування.

Офіційна (формальна) структура класу. Взаємини і зв'язки між індивідами в групі, за допомогою яких здійснюються ділові контакти, офіційні відносини, спрямовані на виконання групового завдання.

Головні особливості формальної структури малої групи: спеціалізація функцій, ієрархія посад, наявність системи координації дій, стабільні лінії комунікації та схематичні способи передавання інформації.

Актив (ядро) класу. Коротка характеристика активу класу та його діяльності (ініціативність, самостійність, наполегливість, вимогливість до себе й інших, турбота про окремих учнів , авторитет серед товаришів і його основа, організаторські здібності активістів тощо). Роль активу у формуванні та зміцненні колективу.

Функціональні обов’язки активу та розподіл функцій кожного члена групи в діяльності. Система підпорядкування. Наскільки актив виконує свої обов'язки; як він розподіляє функцій і забезпечує взаємодію учнів класу в різних умовах.

^ Традиції класу. Наскільки вони сприяють задоволенню тих чи інших суб’єктивних потреб членів групи. Наскільки члени групи пов’язують свої інтереси з тією чи іншою традицією. Наскільки уявлення про традицію асоціюється зі значимими суспільними цінностями. Види традицій: трудові, учбові, побутові, спортивні (за змістом); національні, моральні, політичні, релігійні. Емоційна привабливість традицій, внутрішнє прийняття їх групою в цілому і кожним зокрема.

^ ІІ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА УЧБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГРУПИ
Загальна успішність класу.

Провідні мотиви навчання школярів (інтерес до знань, прагнення проявити себе, прагнення вивести клас у число кра­щих у школі, підготовка до вибору професії, прагнення вико­нати свій обов'язок, намагання отримати матеріальну винагороду або уникнути покарання тощо).

Рівень загального розвитку учнів, широта інтересів. Улюблені уроки класу.

Поведінка класу під час різних уроків. Став­лення до вчителів.

Відмінники та ступінь їх впливу на клас.

Невстигаючі учні, причини їх неуспішності.

Вимоги до навчальної діяльності з боку активу класу й один з одним. Наявність контролю за успішністю окремих учнів, вимоги до них з боку класного керівника, активу класу і всього колективу.

Взаємодопомога в навчанні. Відношення до групових форм навчального співробітництва.

Дисципліна на уроках. Негативні й позитивні вияви взаємодії і взаємодопомоги в навчальній роботі (взаємодопомога чи підказка, списування, шпаргалки).

^ ІІІ. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ФЕНОМЕНИ ГРУПИ
Соціальна спрямованість та групові устремління. (демократичність, колективізм, індивідуалізм).

Моральна спрямованість. Рівень моральної вихованості.

^ Внутрішньогрупові процеси нормоутворення.

Соціальна цінність прийнятих у класі ціннісних орієнтацій та групових норм.

Типи групових санкцій та їх призначення.

^ Взаємодія групових норм більшості та меншості.

Вплив норм групової більшості. Груповий тиск. Конформізм, нонконформізм.

Вплив норм меншості

Наявність внутрішньо групового фаворитизму.

Наявність зовнішньогрупової дискримінації.


^ ІV. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГРУПОВИХ ПРОЦЕСІВ (ГРУПОВА ДИНАМІКА)

Характеристика міжособистісних взаємин у групі.

Статусно-рольовий розподіл у групі. Місце індивіда в групі в якості її члена.

Типові особливості окремих учнів.

Групова думка.
^ Прийняття групових рішень. Групова нормалізація і групова поляризація.
Формальна і неформальна структури малої групи. Мікрогрупи у класі, джерела їх утворення та існування.

Співвідношення ділової (офіційної) та емоційної (неофіційної) структур.

Стосунки формальних і неформальних лідерів

Психологічний клімат у класі.


^ V. ПСИХОЛОГІЯ КЛАСУ ЯК КОЛЕКТИВУ

Характеристика процесу колективоутворення.

Згуртованість класу як ціннісно-орієнтовна єдність та провідна колективістська спрямованість.

Групова сумісність.

Інтелектуальна єдність.

Групова рефлексія як здатність сприймати і оцінювати взаємостосунки з іншими групами.

^ Емоційна єдність. Групові настрої, групова емоційна ідентифікація.

Вольова єдність як здатність групи протистояти труднощам та перепонам, її надійність в екстремальних ситуаціях.

^ Колективістське самовизначення

Колективістська ідентифікація. Ми-почуття як усвідомлення членами групи своєї належності до неї.

Соціально цінний характер мотивації міжособистісних виборів. Мотиваційне ядро міжособистісних стосунків.

^ Покладання відповідальності за об’єктивність результатів спільної діяльності.

Рівень відповідальності членів колективу за доручену справу.

Адекватність і сумлінність у покладанні і прийнятті відповідальності за успіхи і невдачі в спільній діяльності
^ Надситуативна і наднормована активність членів колективу
Організованість як реальна здатність до самоврядування, спільної ефективної діяльності, самоорганізації, злагодженості, узгодженого подолання складних ситуацій.

Джерело ініціативи у визначенні змісту і способів діяльності колективу.

^ Референтність колективу для його членів (ступінь прийняття членами групи групових еталонів)

Визначення рівня задоволеності учнів своїм класом.

Психологічна комунікативність.


^ VІ. Керівництво і лідерство у групі. Конфлікти

Особистість класного керівника і його вплив на групу.

Стиль керівництва.

Відповідність стилю керівництва рівневі розвитку групи.

Роль класного керівника у створенні сприятливого психологічного клімату

Лідерство у групі.

Наявність конфліктних ситуацій у групі.

Особливості кооперативної або конкурентної поведінки школярів.


^ VІІ. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

Рівень сформованості малої групи на основі визначення стадії його розвитку (за змістом, характером міжособистісних взаємин, цінностями й організацією тощо).


^ Рекомендації науково-практичного та організаційно-методичного характеру.

Визначення подальших перспектив роботи з групою. Способи та засоби подальшого формування класного колективу: створення сприятливих умов для розвитку особистості в колективі; подолання чинників, що заважають цьому.


^ Рефлексивний аналіз виховної та корекційної роботи студента-практиканта у якості класного керівника.


ДОДАТКИ

До характеристики додаються емпіричні матеріали про роботу з класом (анкети, результати спостережень тощо).


^ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


^


МЕТОДИЧНИЙ СУПРОВІД
РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ
“ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

МАЛОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ГРУПИ (КЛАСУ)”

(розробник Емілія Гуцало)
^ І. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО МАЛУ СОЦІАЛЬНУ ГРУПУ. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА (КОМПОЗИЦІЯ) ГРУПИ
Мета групової діяльності.

Кількісний та якісний склад групи (статево-вікова структура).

^ Внутрішньогрупові процеси утворення і розвитку групи (загальний огляд). Організація класу як формальної групи. Загальні відомості про успішність, відвідування, дисципліну. Якщо можливо, то указати, скільки учнів виховується в неповних або неблагополучних сім'ях.

Наявність групових атрибутів (назва, символи, гасла, герб тощо).

^ Вікові особливості учнів малої групи. Гендерні відносини у класі.

Діяльність органів самоврядування.

Офіційна (формальна) структура класу. Взаємини і зв'язки між індивідами в групі, за допомогою яких здійснюються ділові контакти, офіційні відносини, спрямовані на виконання групового завдання.

Головні особливості формальної структури малої групи: спеціалізація функцій (функціональні обов’язки активу та розподіл функцій кожного члена групи в діяльності), ієрархія посад (система підпорядкування), наявність системи координації дій

( забезпечення взаємодії учнів класу в різних умовах), стабільні лінії комунікації та схематичні способи передавання інформації.

Актив (ядро) класу. Коротка характеристика активу класу та його діяльності (ініціативність, самостійність, наполегливість, вимогливість до себе й інших, турбота про окремих учнів, авторитет серед товаришів і його основа, організаторські здібності активістів тощо). Роль активу у формуванні та зміцненні колективу.

Чи є утворення групи-лідера (активу) в системі групової диференціації дієвим механізмом

розвитку шкільного класу?

^ Традиції класу. Наскільки вони сприяють задоволенню тих чи інших суб’єктивних потреб членів групи. Наскільки члени групи пов’язують свої інтереси з тією чи іншою традицією. Наскільки уявлення про традицію асоціюється зі значимими суспільними цінностями. Види традицій: трудові, учбові, побутові, спортивні (за змістом); національні, моральні, політичні, релігійні. Емоційна привабливість традицій, внутрішнє прийняття їх групою в цілому і кожним зокрема.


^ ІІ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА УЧБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГРУПИ
Загальна успішність класу.

Провідні мотиви навчання школярів (інтерес до знань, прагнення проявити себе, прагнення вивести клас у число кра­щих у школі, підготовка до вибору професії, прагнення вико­нати свій обов'язок, намагання отримати матеріальну винагороду або уникнути покарання тощо).

^ Рівень загального розвитку учнів, широта інтересів. Улюблені уроки класу.

Поведінка класу під час різних уроків. Став­лення до вчителів.

Відмінники та ступінь їх впливу на клас.

Невстигаючі учні, причини їх неуспішності.

Чи допомагають відстаючим добре встигаючі учні під час позакласних занять, спільної підготовки до контрольних робіт, екзаменів тощо?

^ Наявність контролю за успішністю окремих учнів, вимоги до них з боку класного керівника, активу класу і всього колективу.

Взаємодопомога в навчанні.

Чи наявні взаємоконтроль, взаємодопомога, обмін інформацією, які не лише підвищують ефективність навчальної діяльності, а й опосередковують міжособистісні стосунки?

Ставлення до групових форм навчального співробітництва.

^ Дисципліна на уроках. Негативні й позитивні вияви взаємодії і взаємодопомоги в навчальній роботі (взаємодопомога чи підказка, списування, шпаргалки).


ІІІ. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ФЕНОМЕНИ ГРУПИ

Соціальна спрямованість та групові устремління. Зміст цілей, інтересів і моральних цінностей групи, навколо яких поєднується більшість його членів. Готовність класу надавати допомогу іншим класам і співробітничати з ними, готовність поступитися своїми інтересами заради інтересів всієї школи.

Рівень демократичності групи.

^ Вияви колективізму у взаєминах індивіда з малою групою. Чи спостерігаються такі нормативи поведінки, як позитивне відношення до цілей групи, підпорядкування особистих інтересів громадським, повага до запитів іншого, прийняття зрівняльного розподілу "благ", відвертість в спілкуванні, готовність поставити цілі групи вище власних.

^ Вияви індивідуалізму у поведінці школярів у групі. Чи спостерігаються такі характеристики поведінки, як орієнтація не на групові, а на власні цілі, ставлення до власних інтересів як до цінності, прагнення підкреслити свій внесок у групову діяльність, спрямованість на індивідуальні успіхи, достатня закритість в спілкуванні, здатність покладатися лише на власні зусилля, визнання низької значимості групи для свого існування в ній тощо.

^ Моральна спрямованість. Характеристика ідейно-моральної атмосфери в класі. Як учні ставляться до порушення норм моралі? Які взаємини складаються з дітьми різних національностей? Чи є в класі школярі, які цікавляться релігією?

Рівень моральної вихованості.


^ Внутрішньогрупові процеси нормоутворення.

Соціальна цінність прийнятих у класі ціннісних орієнтацій та групових норм.

Чи виконують групові норми та цінності регулятивну функцію взаємодії членів групи?

Яким основним правилам підпорядковується поведінка кожного члена групи? Чи є групові правила обов’язковими для виконання всіма школярами?

Типи групових санкцій та їх призначення. Яким чином оцінюється поведінка порушників соціальних норм?

За допомогою яких засобів група стимулює нормативну поведінку, впливає на дотримання школярем існуючих у ній норм і цінностей? Яка система санкцій переважає: заохочувальна чи заборонна, позитивна чи негативна?

Наведіть приклади використання позитивних санкцій: підтримки, заохочення, схвалення, захисту, вибору у якості лідера тощо.

Наведіть приклади використання негативних санкцій: несхвалення, покарання, позбавлення привілей, неповаги, виключення з групи, ігнорування тощо.


^ Взаємодія групових норм більшості та меншості.

Вплив норм групової більшості. Груповий тиск. Який вплив (значний, сильний чи незначний, слабкий) здійснює група на поведінку і психологію своїх членів?

^ Конформізм, нонконформізм.

Чи спостерігається конфлікт між думкою індивіда та думкою групи, якщо подолання конфліктної ситуації відбувається на користь групи?

Чи спостерігається конформізм окремих учнів у формі підпорядкування групі внаслідок сильного групового тиску?

Наведіть приклади (позитивні і негативні), коли індивід змінював поведінку, переконання і установки під тиском групи.

Конформність якого виду спостерігалася: 1) зовнішня (публічна), за якої індивід демонстративно приймав нав'яза­ну думку з метою схвалення його дій або уник­нення покарання (хоч внутрішньо дотримувався своїх поглядів); 2) внутрішня (особистісна), пов'язана з реальною зміною індивідуальних ус­тановок, що викликано згодою з позицією групи як більш обґрунтованою і об'єктивною?

Чи є у групі школярі, які чинять опір груповому тиску, демонструють поведінку або думки, які суперечать позиції групи?

Чи спостерігається негативізм окремих школярів як крайній супротив тиску групи? Як це виявляється?

Чи спостерігається повна незалежність та самостійність висловлювань окремих членів групи? Наведіть приклади.

Чи спираються вияви нонконформізму окремих учнів на їхній власний досвід, незалежно від думки чи поведінки групової більшості?

^ Вплив норм меншості. Хто презентує у групі “меншість”? Які її позиції щодо можливості загального впливу або контролю над більшістю? Чи є у “меншості” доступ до інформаційних засобів впливу?

Опишіть ситуації, які свідчать про наявність внутрішньо групового фаворитизму (підтримання групою позитивної ідентичності, тенденції сприяння власній групі та її членам у ситуації порівняння з іншими співставними групами).

Опишіть ситуації, які свідчать про наявність зовнішньогрупової дискримінації (тенденції до встановлення різниці в оцінці “своєї” групи і “чужої” на користь “своєї”).


^ ІV. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГРУПОВИХ ПРОЦЕСІВ (ГРУПОВА ДИНАМІКА)

Характеристика міжособистісних взаємин у групі за критеріями глибини (сталості), дистанції між партнерами, тривалістю та кількістю контактів, їх неофіційністю, особистою значимістю, емоційною насиченістю, неповторністю тощо.

^ Аналіз соціометричних виборів, симпатій і антипатій

Аналіз системи емоційно забарвлених міжособистісних відносин як суб’єктивних зв’язків, що виникають у результаті взаємодії школярів та які супроводжуються різноманітними емоційними переживаннями.

Аналіз наявності стійких взаємних виборів членів групи. На які мікрогрупи орієнтовані конкретні особи?

Яким чином у групі співіснують учні з різним авторитетом та індивідуально-особистісними особливостями, характер взаємин між ними?


^ Статусно-рольовий розподіл у класі. Місце індивіда в групі в якості її члена

Аналіз статусу як місця особистості в системі міжособистісних стосунків. Короткий аналіз особистостей з різним статусом “лідерів”, “ба­жаних” (член колективу, якого вирізняють з оточення і який має позитивний статус), “малобажаних” (індивід з нульовим статусом. Учні, які через певні причини не проявили себе і тримаються в тіні. В одних це може бути пов'язана з адаптаційними труднощами (особливо в новач­ків), в інших – із характерологічними особливостями («мовчуни»), у третіх – це усвідомлена позиція (“моя хата з краю”), у четвер­тих – із характеристиками самого колективу) та “ізольованих” (індивід з низьким негативним статусом, що виражається в ігноруванні його членами колективу, демон­струванні неповаги або неприязні).

Аналіз типових способів рольової поведінки, які реалізують учасники групового процесу. Наприклад,  у процесі групової взаємодії найчастіше виявляють себе ролі, пов'язані з розв'язанням завдань ("ініціатор” пропонує нові підходи, ідеї щодо вирішення проблеми, способи подолання труднощів; “координатор” спрямовує групу до її цілей, підсумовує результати; “оцінювач” критично оцінює роботу групи і пропозиції інших та ін.), і ролі, пов'язані з наданням підтримки іншим особам групи (“натхненник” підтримує чужі ідеї, розуміє думки інших; “диспетчер” створює можливості для спілкування, спонукає до нього інших, регулює процеси спілкування; “примирник” поступається в чомусь своїми думками, намагаючись збалансувати їх із думками інших).

Чи забезпечує структура групи (співвідношення ролей) її внутрішню стабільність та гармонійну взаємодію?

Чи впливає статус учня на його емоційні стани та психічний розвиток? Наведіть приклади впливу високого статусу індивіда на формування його позитивних якостей (самостійність, ініціативність тощо).

Чи призводить зниження статусу школяра до появи стійких негативних переживань, тривожності, невпевненості у собі, у своїх можливостях? Наведіть приклади.

Які риси необхідно мати індивіду, щоб отримати високий статус у групі ровесників?

Через які негативні якості школярі можуть потрапити до числа непопулярних і навіть ізольованих?

Чи може низький статус провокувати агресію дитини, неадекватні форми реагування і поведінки? Наведіть приклади.

Чи є у групі школярі з комплексом меншовартості, негативними переживаннями через усвідомлення свого несприятливого становища ?

^ Типові особливості окремих учнів

Відмінники та їхні взаємовід­носини з класом.

"Відчужені" та їхні взаємини з класом. Дез­організатори навчальної дисципліни, їхні особистісні якості (індивідуалізм, егоїзм, заздрість, честолюбство, схильність до дезінформації тощо).

Чи є у класі занадто сором’язливий індивід, який хоче мати друзів, але його гіперчутливість щодо мож­ливого нехтування і відкидання з боку інших людей така велика, що він уникає контактів і стосунків із ними, якщо тільки у нього немає надійної гарантії некритичного прийняття своєї особи?

Чи є у класі школярі, які відзначається низькою самооцінкою, тенденцією занижу­вати свої переваги і хворобливо переживати недоліки?

Чи помітне переживання цими особами своєї соціальної неспроможності й непривабливості? Чи прагнуть вони одночасно прихильнрсті та прийняття? Чи знаходять тривожні школярі розуміння?


^ Групова думка

Чи усвідомлюється у класі важливість формування групової думки як оптимального для всіх індивідів способу розв’язку важливих завдань?

Чи впливає групова думка на членів групи в інтересах спільної діяльності?

На якому етапі перебуває формування групової думки: І етап – члени групи безпосередньо переживають конкретну подію, висловлюють власні судження і ставлення до неї; ІІ етап – члени групи обмінюються своїми уявленнями, поглядами, оцінками і почуттями, перетворюючись поступово на загальні погляди; ІІІ етап – відбувається побудова чіткої і ясної групової позиції з предмету обговорення, яке приймається усіма членами групи?

Чи є групова думка оперативною, систематичною, відкритою, справедливою, об’єктивною?

Чи спостерігається у класі узгодженість думок і дій, готовність кожного школяра взяти на себе ініціативу й підвищену відповідальність?

Наскільки у групі розвинута критика й самокритика?

Чи викликають оцінні судження та оцінки здорової групової думки потреби у членів групи до свідомої самооцінки та бажання самовдосконалюватися?

Зміст неофіційної групової думки (предмет учнів­ського схвалення і осуду).

Рівень відповідності неофіційної думки офіційній.


^ Прийняття групових рішень. Групова нормалізація і групова поляризація

Як часто у класі виникають групові дискусії?

Чи створюються у класі умови для групового обговорення рішень?

Як поводиться група у ситуаціях, які вимагають обговорення з метою з’ясування позицій

членів групи, оцінки різних ситуацій, пошуку можливих способів їх розв’язання?

Які процесі частіше спостерігаються під час групової дискусії: групова нормалізація (протилежні точки зору, навіть екстремальні позиції, згладжуються і стають єдиною усередненою думкою) чи групова поляризація (різні погляди і позиції учасників не зближаються, а загострюються і оформлюються у дві протилежні позиції, які виключають можливість будь-якого компромісу) ?

Яким чином досягається компроміс? Наведіть приклади.


^ Формальна і неформальна структури малої групи

Мікрогрупи у класі, джерела їх утворення та існування.

Співвідношення ділової (офіційної) та емоційної (неофіційної) структур.

Стосунки формальних і неформальних лідерів

Які неформальні групи (3-7 чоловік) наявні у класі (емоційно забарвлені  зв'язки на основі спільних інтересів, дружби і симпатій, спільної позакласної діяльності тощо)?

Чи спостерігаються у неформальній групі цінності соціальної солідарності (визнання значущості групи, готовності індивіда підкорятися груповим нормам)?

Чи створюються неформальні групи за ознакою матеріального достатку родин?

Яке співвідношення ділової (формальної) та емоційної (неформальної) структур наявне у класі:

1) обидві структури відносин не суперечать одна одній, а взаємодоповнюються, тобто емоційні взаємини сприяють

досягненню накреслених цілей формальної структури;

2) відносно самостійний, незалежний розвиток і функціонування формальної та неформальної систем відносин;

3) наявність істотних суперечностей між офіційною та неофіційною системою відносин.


^ Психологічний клімат у класі

Які ознаки сприятливого психологічного клімату спостерігаються у групі:

1. У класі переважає бадьорий, життєрадісний тон взаємин, оптимізм у настрої; відносини будуються на принципах співпраці, взаємної допомоги, доброзичливості; членам групи подобається брати участь у спільних справах, разом проводити вільний час; у відносинах переважають схвалення і підтримка, критика висловлюється з добрими намірами.

2. У класі існують норми справедливого і шанобливого ставлення до всіх його членів, тут завжди підтримують слабких, виступають на їх захист, допомагають новачкам.

3. У класі високо цінують такі риси о